| dbo:abstract
|
- مملكة فرنسا هي مملكة قامت في القسم الغربي من اوروبا في العصور الوسطى و الحديثة المبكرة بين 987–1791/1792 وهي سلف الجمهورية الفرنسية الحالية وكانت واحدة من اقوى الدول في أوروبا. وغدت واحدة من القوى العظمى منذ العصور الوسطى المتأخرة وحرب المئة عام وكما انها كانت من القوى الاستعمارية المبكرة مع ممتلكاتها في انحاء شتى من العالم. مملكة فرنسا كانت خلفا لفرانسيا الغربية والتي كانت تقع في النصف الغربي من الإمبراطورية الكارولنجية و فرانسيا الغربية نشات بعد معاهدة فردان 843 م وتابع حكمها فرع من الاسرة الكارولنجية حتى عام 987 م عندما انتخب اوغو كابيه ملكا واصبحت تعرف باسم فرانسيا بعد ذلك . و أول من سمى نفسه ملك فرنسا كان فيليب الثاني في عام 1190 و ظلت فرنسا تحكم من قبل آل كابيتيون حتى العام 1328م ثم حكمت من قبل ال فالوا بين العامين 1328 و 1589 و بعدها ال الحكم لآل البوربون حتى تم الإطاحة بهم بعد الثورة الفرنسية في عام 1791. كانت فرنسا في العصور الوسطى ملكيةً إقطاعية غير مركزية. بالكاد كان يمكن ملاحظة سلطة ملك فرنسا في وإمارة كاتالونيا (جزء من إسبانيا في يومنا هذا). كانت دوقيتا لورين وبروفينس ولاياتٍ تابعة للإمبراطورية الرومانية المقدسة ولم تكن جزءًا من فرنسا بعد. في البداية، انتُخب الملوك الفرنجة الغربيون من قبل الشخصيات البارزة الكنسية والدنيوية، إلا أن التتويج النظامي للابن الأكبر للملك الحاكم خلال حياة والده أسس مبدأ حق البكورة للذكور، الذي قُنّن في القانون السالي. خلال العصور الوسطى المتأخرة، ادعى ملوك إنجلترا الحق بالعرش الفرنسي، الأمر الذي نجم عنه سلسلة من الصراعات تُعرف بحرب المئة عام (1337-1453). بخروجها منتصرةً من الصراعات المذكورة، سعت فرنسا فيما بعد إلى توسيع نفوذها حتى إيطاليا، غير أنها هُزمت من قبل إسبانيا في الحروب الإيطالية التي تلت ذلك (1494-1559). باتت فرنسا في الحقبة الحديثة الباكرة مركزيةً بصورة متزايدة، بدأت اللغة الفرنسية بإزاحة اللغات الأخرى من الاستعمال الرسمي، ووسّع الملك سلطته المطلقة في نظام إداري (حكم أترافي) زادت من تعقيداته المخالفات التاريخية والإقليمية في التقسيمات الضريبية والقانونية والقضائية والكنسية، والصلاحيات المحلية. أمست فرنسا مقسَّمة دينيًا بين غالبية كاثوليكية وأقلية بروتستانتية، الهوغونوتيون، ما أدى إلى سلسلة من الحروب الأهلية تُعرف باسم حروب فرنسا الدينية (1562-1598). أصابت هذه الحروب الدينية الأمة الفرنسية بالشلل، إلا أن الانتصار على إسبانيا ومَلَكية هابسبورغ في حرب الثلاثين عامًا جعلت فرنسا الأمة الأقوى في القارة مرةً أخرى، إذ باتت المملكة القوة الثقافية والسياسية والعسكرية المهيمنة في أوروبا خلال القرن السابع عشر تحت حكم الملك لويس الرابع عشر الذي لُقِّب بملك الشمس. في موازاة ذلك، طوّرت فرنسا إمبراطوريتها الاستعمارية الأولى في آسيا وأفريقيا وفي الأمريكتين. أفضت الحروب مع بريطانيا العظمى إلى خسارة جزء كبير من ممتلكاتها في أمريكيا الشمالية بحلول عام 1763. ساعد التدخل الفرنسي في الحرب الثورية الأمريكية على نيل الولايات المتحدة استقلالها، إلا أنه كان باهظ الثمن وحقق ما هو قليل لفرنسا. تبنّت مملكة فرنسا دستورًا مكتوبًا في عام 1791، إلا أن الملكية أُلغيت بعد عام واستُبدلت بالجمهورية الفرنسية الأولى. استُعيدت المَلَكية من قبل قوى عظمى أخرى في عام 1814 واستمرت حتى اندلاع الثورة الفرنسية في عام 1848 (باستثناء المئة يوم عام 1815). (ar)
- El Regne de França fou el sistema polític de la regió de l'actual França entre l'edat mitjana (s. IX) i l'edat moderna (final del s. XVIII) -la darrera corresponent al període conegut com l'antic règim- i precedeix la proclamació de la Primera República Francesa. Després de la partició en tres de l'Imperi carolingi -el Regnum Francorum (751-843)-, es constituí la Francia Occidentalis (843-987), que amb l'ascens al tron d'Hug Capet el 987 esdevingué el Regne de França. Va ser el 1204 que la paraula França significa, per primera vegada, el territori sobre el qual exerceix l'autoritat del rei dels francs, que llavors va començar a anomenar-se de manera esporàdica rei de França. El sistema de la monarquia feudal, a poc a poc, dona pas a una monarquia absoluta que va assolir l'apogeu als segles xvii i XVIII. El 1791, després de la Revolució Francesa, fineix el sistema de monarquia absoluta, i el Regne de França esdevé una monarquia constitucional. Menys d'un any després, la Primera República Francesa hi fou proclamada. (ca)
- Francouzské království (francouzsky Royaume de France, Reaume de France, starofrancouzsky Royaulme de France) byl mocný stát v západní Evropě pod vládou rodu Kapetovců v letech 987 až 1793 a poté 1815 až 1848. Francouzské království bylo nástupcem Západofranské říše a předchůdcem dnešní Francie. (cs)
- Το Βασίλειο της Γαλλίας (γαλλικά: Royaume de France) είναι το όνομα του πολιτικού καθεστώτος της Γαλλίας την περίοδο της δυναστείας των Καπετιδών, η οποία διατήρησε την εξουσία κατά τη διάρκεια ενός τμήματος του Μεσαίωνα και στις αρχές της σύγχρονης εποχής - με αυτή την τελευταία εποχή να αντιστοιχεί στην επανομαζόμενη περίοδο του Παλαιού Καθεστώτος. Τη διαδέχθηκε το Βασίλειο της Γαλλίας με συνταγματική μοναρχία. Το βασίλειο της Γαλλίας προέκυψε από τη διαίρεση του βασιλείου των Φράγκων το 843. Το δυτικό βασίλειο, αποτελώντας τμήμα αυτής της διαίρεσης, απόσπάσθηκε πλήρως από τα άλλα δύο βασίλεια, το κεντρικό και το ανατολικό. Από το 911 και μετά, ο βασιλιάς Κάρολος Γ' απαίτησε την κληρονομιά των Φράγκων και χρησιμοποιούσε τον τίτλο του Βασιλιά τον Φράγκων, τίτλο που είχε εγκαταλειφθεί από την εποχή του Καρλομάγνου και που σύντομα θα γινόταν ο ιδιαίτερος τίτλος του μοναδικού βασιλιά της Δύσης, ο οποίος κατείχε περιοχές που αποτελούσαν τμήμα του βασιλείου του Κλοβί, συμπεριλαμβανομένων του Τουρναί, της Ρενς και του Παρισιού. Η πρώτη αναφορά του ονόματος Γαλλία για τον προσδιορισμό του δυτικού βασιλείου των Φράγκων στο σύνολό του (μερικές φορές αναφερόμενο και ως Δυτική Φραγκία από ορισμένους ιστορικούς) βρίσκεται σε ένα δίπλωμα του βασιλιά Λουδοβίκου Δ' με ημερομηνία το 946, αναφερόμενο στη στιγμή όπου "ο βασιλιάς ανέκτησε τη Γαλλία". Αλλά το 1204, υπό τη βασιλεία του Φίλιππου Αυγούστου για πρώτη φορά ο βασιλιάς προσφωνήθηκε βασιλιάς της Γαλλίας αντί για βασιλιάς των Φράγκων. Η χρήση αυτού του τίτλου γενικεύτηκε σταδιακά το επόμενο διάστημα. Οι Καπετίδες βασιλείς άρχισαν σταδιακά να αντικαθιστούν το σύστημα της φεουδαλικής μοναρχίας με την εφαρμογή του συστήματος της απόλυτης μοναρχίας, το οποίο έφθασε στο απόγειό του τον 17ο και τον 18ο αιώνα. Η Γαλλία είναι σίγουρο πως έφτασε στο απόγειό της στη διεθνή σκηνή υπό αυτό το καθεστώς. Ούτως, από την εποχή του Φίλιππου Αυγούστου, το βασίλειο φαινόταν πως αποτελούσε την πλέον σημαντική ευρωπαϊκή δύναμη αλλά κυρίως κατά τη διάρκεια του καθεστώτος της απόλυτης μοναρχίας, απέναντι σε αρκετές αντίπαλες ευρωπαϊκές συμμαχίες, η Γαλλία αναδύθηκε ως η μεγαλύτερη ευρωπαϊκή δύναμη στη διάρκεια της περιόδου από το δεύτερο ήμισυ του 16ου αιώνα και μέχρι το τέλος του 18ου αιώνα. Το 1791 το σύστημα της απόλυτης μοναρχίας επίσημα καταργήθηκε και το Βασίλειο της Γαλλίας εισήλθε στο καθεστώς της συνταγματικής μοναρχίας. Λιγότερο από έναν χρόνο αργότερα, με τη διακήρυξη της κατάργησης της βασιλείας στη Γαλλία στις 21 Σεπτεμβρίου 1792, το Βασίλειο της Γαλλίας παραχώρησε τη θέση του στην Πρώτη Γαλλική Δημοκρατία και στη συνέχεια στην Πρώτη Αυτοκρατορία πριν το 1814 και για μια ακόμη φορά το 1815 έχοντας διακοπεί στο μεσοδιάστημα από τις . Το βασίλειο της Γαλλίας εξαφανίσθηκε οριστικά με την Επανάσταση του 1848. (el)
- Das Königreich Frankreich bzw. Königreich der Franzosen war ein Königreich in Westeuropa. Bis ins 13. Jahrhundert war die Bezeichnung Königreich der Franken gebräuchlich, da das Königreich auf das 843 gegründete Westfränkische Königreich zurückgeht. Letzteres wiederum fußt auf den Königsrechten der fränkischen Teil- und Gesamtreiche, die unter dem Dach des Fränkischen Reiches existierten. Das Fränkische Reich hat einen Vorläufer im Salfränkischen Reich, das Ende des 5. Jahrhunderts die fränkischen Einzelreiche zusammenfasste. Das französische Königreich wurde durch zwei Dynastien beherrscht: Die Karolinger (853–987) und die Kapetingische Dynastie (987–1792). Letztere ist gegliedert in die direkten Kapetinger (987–1328), das Haus Valois mit Nebenlinien (1328–1589) sowie das Haus Bourbon mit Nebenlinien (1589–1792). (de)
- La Reĝlando Francio estas la nomo de politika reĝimo de Francio sub la kapetidoj, kiuj reĝis dum parto de la Mezepoko kaj komence de la moderna epoko - tiu lasta periodo respondas al la periodo nomata Antikva Reĝimo. La Reĝlando Francio originis rekte de la divido de la reĝlando de la frankoj en 843. La okcidenta reĝlando kreita okaze de tiu divido nete apartiĝis de la du aliaj meza kaj orienta reĝlandoj. Ekde 911, ĝia reĝo Karolo la 3-a postulis la heredon de la frankoj kaj reprenis la titolon de 'reĝo de la frankoj', forlasitan depost Karolo la Granda kaj kiu rapide fariĝis la aparta titolo de la sola reĝo de la Okcidento, posedanto de la originaj terpecoj de la reĝlando de Klodvigo, kun Tournai, Reims, Parizo. La unua mencio de la vorto France por nomi la tutan okcidentan reĝlandon de la frankoj (kelkfoje nomatan okcidenta Francio de iuj historiistoj) troviĝas en diplomo de la reĝo Ludoviko la 4-a de 946, priskribanta la momenton kiam "la reĝo reprenis Francion". Sed nur en 1204, por la unua fojo la reĝa titolado uzis la esprimon reĝo de Francio anstataŭ reĝo de la frankoj ; tiu uzo ĝeneraliĝis iom post iom poste. La kapetaj reĝoj iom post iom malprogresigis la sistemon de feŭda monarkio por starigi absolutan monarkion, kiu apogeis en la 17-a kaj 18-a jc. En 1791, la sistemo de absoluta monarkio finiĝis kaj la Reĝlando Francio aliformiĝis al sistemo de konstitucia monarkio. Malpli ol unu jaron poste, per la proklamo de la abolicio de la reĝeco en Francio la 21-an de septembro 1792, la Reĝlando Francio estis anstataŭata de la Unua Respubliko de Francio kaj poste de la Unua Imperio antaŭ sia en 1814 kaj denove en 1815 pro la interrompo de la Cent-Tagoj. La Reĝlando Francio definitive malaperis kun la Revolucio de 1848. (eo)
- Frantziako Erresuma Erdi Aroan egungo Frantziaren inguruan sortutako estatua izan zen, Antzinako Erregimenaren garaian, errepublikak indarra hartu aurretik. Frankoen erresuma bereizi ondoren, Hugues Capet tronura igo zenean mendebaldeko Frantzia betiko geratu zen bereizita Germaniako Erromatar Inperio Santua eratu zuen ekialdeko Frantziatik. Emeki emeki frankoen erresuma Frantziako Erresuma bilakatu zen. Lehen aldiz, 1204an, Frantzia hitza erabili zen frantziarren erregearen menpeko lurrak adierazteko. (eu)
- The Kingdom of France (Old French: Reaume de France; Middle French: Royaulme de France; French: Royaume de France) is the historiographical name or umbrella term given to various political entities of France in the medieval and early modern period. It was one of the most powerful states in Europe since the High Middle Ages. It was also an early colonial power, with possessions around the world. France originated as West Francia (Francia Occidentalis), the western half of the Carolingian Empire, with the Treaty of Verdun (843). A branch of the Carolingian dynasty continued to rule until 987, when Hugh Capet was elected king and founded the Capetian dynasty. The territory remained known as Francia and its ruler as rex Francorum ("king of the Franks") well into the High Middle Ages. The first king calling himself rex Francie ("King of France") was Philip II, in 1190, and officially from 1204. From then, France was continuously ruled by the Capetians and their cadet lines—the Valois and Bourbon—until the monarchy was abolished in 1792 during the French Revolution. The Kingdom of France was also ruled in personal union with the Kingdom of Navarre over two time periods, 1284–1328 and 1572–1620, after which the institutions of Navarre were abolished and it was fully annexed by France (though the King of France continued to use the title "King of Navarre" through the end of the monarchy). France in the Middle Ages was a de-centralised, feudal monarchy. In Brittany and Catalonia (now a part of Spain), as well as Aquitaine, the authority of the French king was barely felt. Lorraine and Provence were states of the Holy Roman Empire and not yet a part of France. Initially, West Frankish kings were elected by the secular and ecclesiastic magnates, but the regular coronation of the eldest son of the reigning king during his father's lifetime established the principle of male primogeniture, which became codified in the Salic law. During the Late Middle Ages, rivalry between the Capetian Dynasty, rulers of the Kingdom of France and their vassals the House of Plantagenet, who also ruled the Kingdom of England as part of their so-called competing Angevin Empire, resulted in many armed struggles. The most notorious of them all are the series of conflicts known as the Hundred Years' War (1337–1453) in which the kings of England laid claim to the French throne. Emerging victorious from said conflicts, France subsequently sought to extend its influence into Italy, but was defeated by Spain and the Holy Roman Empire in the ensuing Italian Wars (1494–1559). France in the early modern era was increasingly centralised; the French language began to displace other languages from official use, and the monarch expanded his absolute power, albeit in an administrative system (the Ancien Régime) complicated by historic and regional irregularities in taxation, legal, judicial, and ecclesiastic divisions, and local prerogatives. Religiously France became divided between the Catholic majority and a Protestant minority, the Huguenots, which led to a series of civil wars, the Wars of Religion (1562–1598). The Wars of Religion crippled France, but triumph over Spain and the Habsburg monarchy in the Thirty Years' War made France the most powerful nation on the continent once more. The kingdom became Europe's dominant cultural, political and military power in the 17th century under Louis XIV. In parallel, France developed its first colonial empire in Asia, Africa, and in the Americas. From the 16th to the 17th centuries, the First French colonial empire stretched from a total area at its peak in 1680 to over 10,000,000 square kilometres (3,900,000 sq mi), the second largest empire in the world at the time behind only the Spanish Empire. Colonial conflicts with Great Britain led to the loss of much of its North American holdings by 1763. French intervention in the American Revolutionary War helped secure the independence of the new United States of America but was costly and achieved little for France. The Kingdom of France adopted a written constitution in 1791, but the Kingdom was abolished a year later and replaced with the First French Republic. The monarchy was restored by the other great powers in 1814 and lasted (except for the Hundred Days in 1815) until the French Revolution of 1848. (en)
- Ba mhonarcacht mheánaoiseach agus luath-nua-aimseartha in Iarthar na hEorpa é Ríocht na Fraince. Bhí sé i measc na stát is cumhachtaí san Eoraip agus ina chumhacht mhór ón Ard-Mheánaois ar aghaidh, le sealúchais ar fud an domhain. (ga)
- Le royaume de France est le nom historiographique donné à différentes entités politiques de la France au Moyen Âge et à l'époque moderne. Selon les historiens, la date de création du royaume peut être associée à un de ces trois événements majeurs : l'avènement de Clovis en 481 et l'extension des royaumes francs ; le partage de l'Empire carolingien en 843 ; ou l'élection d'Hugues Capet en 987. Ce royaume disparaît lors de la Révolution française en 1792 avant de renaître brièvement de 1814 à 1848. Le roi des Francs Clovis avait scellé l'alliance des royaumes francs avec l'Église catholique lors de son baptême. Cette alliance se perpétue dans le royaume de France par le sacre jusqu'en 1824 des rois à Reims, qui en fait des monarques de droit divin. Les premiers Capétiens sont soucieux de couronner leur fils aîné de leur vivant, car leur autorité se limite en fait à l'Île-de-France. Ce n'est qu’à partir de Philippe Auguste que leurs actes officiels utilisent la dénomination de royaume de France et qu'ils sont en mesure de faire réellement acte d'autorité dans l'ensemble du royaume. Le territoire de celui-ci est composé des fiefs féodaux dont le roi de la Francie occidentale est le suzerain depuis le partage en 843 de l'Empire carolingien. L'intégration progressive des fiefs féodaux au domaine royal nécessite la mise en place d'une administration royale. Saint Louis accorde une importance primordiale à son rôle de justicier et le Parlement, cour supérieure de justice, est mise en place. La longue guerre de Cent Ans est l'occasion d'instaurer sous Charles VII une armée et des impôts permanents. Richelieu, ministre de Louis XIII, et Louis XIV confortent l'autorité royale dans les provinces en mettant au pas les gouverneurs locaux issus de la noblesse et en y déléguant des intendants commis du roi. La propension de la royauté à exercer un pouvoir de plus en plus absolu a été contestée dans les périodes de troubles, guerres civiles et règnes de rois mineurs. La contestation prend un caractère plus prononcé à l'occasion de la diffusion de la philosophie des Lumières et des valeurs que celle-ci véhicule : gouvernement de la raison, séparation des pouvoirs, libertés individuelles… La Révolution française débouche sur l'instauration d'une monarchie constitutionnelle. Cependant les différentes formules expérimentées échouent successivement en 1792, 1830 et 1848, amenant la fin de la royauté en France. (fr)
- Kerajaan Prancis (bahasa Prancis: Royaume de France) adalah kerajaan monarki terpanjang dan berdiri hingga 748 tahun, dinastinya berada di tempat yang sama. (in)
- Il Regno di Francia è il nome storiografico dato a diverse entità politiche della Francia, dal Medioevo all'epoca moderna. Secondo gli storici, la data del primo Regno di Francia è associabile a uno di questi tre eventi: l'avvento di Clodoveo I nel 481, la divisione dell'Impero carolingio nel 843 e l'elezione di Ugo Capeto nel 987. Il regno dura quindi ininterrottamente fino al 1792, poi è brevemente ristabilito dal 1814 al 1848. (it)
- フランス王国（フランスおうこく、フランス語: Royaume de France）は、かつて存在したヨーロッパの王国である。起源はフランク王国に遡り、「フランス王国」の名も「フランク王国」の発音が変化したものである。また、西フランク王国とフランス王国は同一の王国を指す歴史学上の別名であり、一般にはユーグ・カペーが西フランク王に即位した987年以降の西フランク王国を指して「フランス王国」と呼び、それ以前のフランス王国を指して西フランク王国と呼ぶ。 これを前提とすると、1789年のフランス革命まで800年間、さらに1848年にオルレアン朝が倒れて王政が廃止されるまで、第一共和政・第一帝政期（1792年 - 1814年）を挟んで約840～860年間、存続したことになる。 (ja)
- 프랑스 왕국(프랑스어: Royaume de France)은 프랑스의 왕정 시대를 말하는 것으로, 카페 왕조가 들어선 987년부터 루이 16세의 퇴위 이전인 1792년까지의 프랑스를 뜻한다. 공식 국명은 1791년 이전에는 프랑스-나바르 왕국(프랑스어: Royaume de France et Navarre)이었고, 1791년부터 1792년까지는 프랑스 국민의 왕국(프랑스어: Royaume des Français)이었다. 왕정은 1792년 9월 21일에 끝이 났다. 프랑크인의 왕 클로비스 1세는 세례를 받으며 프랑크 왕국과 카톨릭 교회와의 동맹에 조인했다. 이 동맹은 프랑스 왕국 내에서 랭스에서 열리는 대관식을 통해 왕 자체에 을 부여한 1824년까지 지속되었다. 카페 왕조 초기의 왕들은 맏아들을 자기 살아생전에 왕좌에 앉히고자 분투했는데, 그들의 권력이 일드프랑스에 국한돼있었기 때문이다. 필리프 오귀스트 때에서야 그들이 공식적으로 프랑스의 왕이라는 명칭을 사용할 수 있었고 왕국 전체에 권력을 행사할 수 있게 되었다. 프랑스 왕국의 전신인 서프랑크 왕국의 영토는 843년 카롤링거 제국에서 분리된 이후로 서 프랑크의 왕을 영주로 삼은 봉건 제후들의 영지들로 이루어졌다. 제후들의 세습 영지를 왕실령으로 통합하는 데에 있어서 왕실 행정기관의 설치가 요구됐다. 성 루이는 심판자로서의 그의 역할을 가장 중요시했고, 고등 법원 (le Parlement, cour supérieure de justice)을 창설한다. 백년전쟁은 샤를 7세에게 군대와 영속적인 세금을 도입할 수 있는 기회였다. 루이 13세의 재상 리슐리외와 루이 14세는 귀족 출신의 관리를 왕의 대리인으로써 지방에 파견하여 그 곳의 왕권을 강화했다. 어린 국왕의 치세와 내란이라는 격란의 시대는 계속 절대 권력을 얻고자 하는 왕정에 의문을 가했다. 이 도전은 계몽 사상의 확산과 그것이 전달한 가치로 인해 가장 명백한 성격을 지녔다. 프랑스 혁명이 입헌 군주정 확립에 이르렀으나 군주정은 여러 이유로 인해 1792년, 1830년 그리고 1848년에 차례차례 실패했으며 마침내 프랑스의 왕정 종식을 야기했다. (ko)
- Het koninkrijk Frankrijk (Frans: Royaume de France) was een staat in West-Europa die ruim 800 jaar bestond en vanaf de 16e eeuw een grote mogendheid in Europa was. Het koninkrijk was kleiner dan het huidige Frankrijk, maar omvatte tot in de 16e eeuw ook Kroon-Vlaanderen, het westelijke en grootste deel van het graafschap Vlaanderen. Het koninkrijk Frankrijk ontstond in 987 als opvolger van West-Francië, het West-Frankische Rijk. De hoogtijdagen van het koninkrijk waren tijdens de regeerperiode van koning Lodewijk XIV, de "zonnekoning", in de 17e en 18e eeuw. Tijdens deze periode ontwikkelde Frankrijk zich tot de machtigste staat van Europa. In 1791, tijdens de Franse Revolutie, werd de absolute monarchie afgeschaft en vervangen door een constitutionele monarchie, het "Koninkrijk van de Fransen", dat na een jaar alweer werd vervangen door de Eerste Franse Republiek. (nl)
- Królestwo Francji (fr. Royaume de France) do 1204 Królestwo Franków (łac. Regnum Francorum) – państwo historyczne w Europie, na terenie obecnej Francji, jedno z jej prawno-historycznych poprzedników. Istniało w latach 987–1791. (pl)
- O Reino da França é o nome historiográfico dado a várias entidades políticas da França na Idade Média e na Era Moderna. Segundo os historiadores, a data da criação do reino está associada a um dos três grandes eventos: o advento de Clóvis em 481 e a extensão dos reinos francófonos, a divisão do Império Carolíngio em 843 e a eleição de Hugo Capeto em 987. Terminou durante a Revolução Francesa em 1792, antes de reaparecer brevemente de 1814 a 1848. O rei dos Francos Clóvis havia selado a aliança dos reinos francófonos com a Igreja Católica no momento de seu batismo. Essa aliança foi perpetuada e simbolizada pela coroação dos reis em Reims até 1824, o que os tornava monarcas por direito divino. Os primeiros Capetianos normalmente coroavam o filho mais velho durante a vida, já que sua autoridade estava de fato limitada à região da Île-de-France. É somente a partir de Filipe Augusto que os monarcas franceses se tornam capazes de fazer um verdadeiro ato de autoridade em todo o reino. O território deste último é composto por feudos dos quais o rei da Frância ocidental era o suserano desde a divisão do Império Carolíngio em 843. A integração gradual dos feudos ao domínio real exigiu o estabelecimento de uma administração real. São Luís atribuía importância primordial ao seu papel na justiça, e o Parlamento, o tribunal superior de justiça, foi estabelecido. A longa Guerra dos Cem Anos possibilitou o estabelecimento de um exército e impostos permanentes sob Carlos VII. Richelieu, ministro de Luís XIII, e posteriormente, Luís XIV, reforçaram a autoridade real nas províncias ao alinhar os governadores locais da nobreza e delegar os mordomos clericais do rei. A tendência da realeza a exercer um poder cada vez mais absoluto pode ser desafiada em períodos de agitação, guerras civis e reinados de reis fracos. O desafio tornou-se mais difícil com a difusão da filosofia do Iluminismo e dos valores que ela transmitia: governo da razão, separação de poderes, liberdades individuais, etc. A Revolução Francesa levou ao estabelecimento de uma monarquia constitucional. No entanto, as várias tentativas acabariam por fracassar sucessivamente em 1792, 1830 e 1848, pondo fim à monarquia na França. (pt)
- Kungariket Frankrike (franska: Royaume de France) var en av de starkare staterna i Europa under det andra millenniet inom den kristna tideräkningen. Staten uppstod ur västra delen av Frankerriket, och växte sig starkare med åren. Kung Ludvig XIV, känd som "Kung sol", utvecklade en stark stat och absolut monarki. Dock slutade det hela, efter strömningar från , kostnaderna för amerikanska självständighetskriget som Frankrike stötte, med ett växande politiskt medvetande och borgarklassens behov av politisk makt i Franska revolutionen, och statsbildningen efterträddes först av den konstitutionella monarkin med samma namn och sedan Första franska republiken. (sv)
- Короле́вство Фра́нция (старофр. Reaume de France, ср.-франц. Royaulme de France, фр. Royaume de France) — государство (королевство) в Западной Европе, предшественник современной Французской республики. Французское королевство одно из самых мощных государств в Западной Европе, великая держава со времён позднего средневековья и Столетней войны. Была также ранней колониальной державой, со значительными владениями в Северной Америке. (ru)
- 法蘭西王國（法語：Royaume de France）為西歐法國歷史上的一個君主制國家，存在時間為987年至1792年，並在1814年至1815年及1815年至1848年間復辟。 987年，法蘭西公爵雨果·卡佩被貴族推舉為法蘭克人的國王，建立卡佩王朝，歷史學家視之為法蘭西王國的開端，但是自雨果·卡佩至路易七世諸王仍然稱自己是法蘭克人的國王，腓力·奧古斯都是第一個使用法蘭西國王頭銜的君主。直至1789年，法國爆發大革命，1792年國王路易十六被處死，進入恐怖時代及拿破崙的第一帝國時代。1814年，法蘭西的王權復辟，直至1848年，由拿破崙三世建立的第二共和推翻王室統治，法蘭西的王政時代才宣告結束。整個王國共經歷了四個王朝，分別是卡佩王朝（Capétiens）、瓦盧瓦王朝（Valois）、波旁王朝（Bourbon）及奧爾良王朝（Orléans）。法蘭西王國是歐洲最早發展封建制度的國家。 (zh)
- Королівство Франція (давньофр. Reaume de France; середньофр. Royaulme de France; фр. Royaume de France) — історіографічна назва, що надавалась різним політичним утворенням на території Франції в середньовічний та ранньомодерний період. Королівство було однією з наймогутніших держав Європи і великою державою з часів Високого середньовіччя. Королівство стало однією з перших європейських колоніальних держав з володіннями по всьому світу. Франція виникла як Західне Франкське королівство (лат. Francia Occidentalis), західна половина імперії Каролінгів, створена згідно Верденського договору у 843 році. Гілка династії Каролінгів продовжувала правити до 987 року, коли королем був обраний Гуго Капет, який заснував династію Капетингів. Ця територія залишалася відома як Франція, а її правитель як «король франків» (лат. rex Francorum) і в період Високого середньовіччя. Першим королем, який почав називати себе «король Франції» (лат. rex Francie), а не «король франків» був Філіп II у 1190 р. і він же офіційно прийняв цей титул у 1204 році. Відтоді Францією постійно правили Капетинги та їхні бічні лінії — Валуа та Бурбони — доки у 1792 році монархія не була скасована під час Французької революції. Королівство Франція також управлялося в персональній унії з Королівством Наварра протягом двох періодів часу, 1284—1328 та 1572—1620, після чого установи Наварри були скасовані, і вона була повністю анексована Францією (хоча король Франції продовжував використовувати титул «король Наварри» до кінця монархії). Франція в середні віки була децентралізованою феодальною монархією. У Бретані та Каталонії (нині входить до складу Іспанії) влада французького короля майже не відчувалася. Лотарингія і Прованс були державами Священної Римської імперії і ще не входили до складу Франції. Спочатку західно-франкські королі обиралися світськими та церковними магнатами, але регулярна коронація старшого сина правлячого короля за життя його батька встановила принцип чоловічого первородства, який набув кодифікації у Салічному законі. Під час пізнього середньовіччя суперництво між династією Капетів, правителями Французького королівства та їхніми васалами — домом Плантагенетів, які також правили Англійським королівством як частина їхньої так званої конкуруючої Анжуйської імперії, призвело до багатьох збройних конфліктів. Найвідомішим з них є низка конфліктів, відомих як Столітня війна (1337—1453), під час якої королі Англії претендували на французький престол. Вийшовши переможцем із зазначених конфліктів, Франція згодом намагалася поширити свій вплив на Італію, але зазнала поразки від Іспанії та Священної Римської імперії в італійських війнах (1494—1559). Франція на початку Нового часу ставала дедалі більш централізованою. Французька мова почала витісняти інші мови з офіційного вжитку і монарх розширив свою абсолютну владу, хоча адміністративна система (Старий режим) залишалась урізніманітнена історичними та регіональними відмінностями в оподаткуванні, правовому, судовому та церковному розподілі, а також місцевими прерогативами. Релігійно Франція стала розділеною між католицькою більшістю та протестантською меншиною (гугенотами), що призвело до серії громадянських воєн — Релігійних війн (1562—1598). Релігійні війни завдали шкоди Франції, але тріумфальна перемога над Іспанією та Габсбурзькою монархією у Тридцятилітній війні знову перетворила Францію на наймогутнішу державу континента. В XVII столітті за правління Людовика XIV, королівство стало домінуючою культурною, політичною та військовою силою Європи. Одночасно Франція створила свою першу колоніальну імперію в Азії, Африці та Америці. Перша французька колоніальна імперія на своєму піку в 1680 році займала до понад 10 000 000 квадратних кілометрів і стала на той час другою за величиною імперією в світі після Іспанської імперії. Колоніальні конфлікти з Великою Британією призвели до втрати більшої частини французьких північноамериканських володінь до 1763 року. Французьке втручання у Війну за незалежність США допомогло забезпечити незалежність нових Сполучених Штатів Америки, але було витратним і малорезультативним для самої Франції. Королівство Франція прийняло письмову конституцію в 1791 році, але через рік королівство було скасовано і замінено Першою французькою республікою. Монархія була відновлена іншими великими державами в 1814 році і проіснувала (за винятком «Ста днів» у 1815 році) до Французької революції 1848 року. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Francouzské království (francouzsky Royaume de France, Reaume de France, starofrancouzsky Royaulme de France) byl mocný stát v západní Evropě pod vládou rodu Kapetovců v letech 987 až 1793 a poté 1815 až 1848. Francouzské království bylo nástupcem Západofranské říše a předchůdcem dnešní Francie. (cs)
- Frantziako Erresuma Erdi Aroan egungo Frantziaren inguruan sortutako estatua izan zen, Antzinako Erregimenaren garaian, errepublikak indarra hartu aurretik. Frankoen erresuma bereizi ondoren, Hugues Capet tronura igo zenean mendebaldeko Frantzia betiko geratu zen bereizita Germaniako Erromatar Inperio Santua eratu zuen ekialdeko Frantziatik. Emeki emeki frankoen erresuma Frantziako Erresuma bilakatu zen. Lehen aldiz, 1204an, Frantzia hitza erabili zen frantziarren erregearen menpeko lurrak adierazteko. (eu)
- Ba mhonarcacht mheánaoiseach agus luath-nua-aimseartha in Iarthar na hEorpa é Ríocht na Fraince. Bhí sé i measc na stát is cumhachtaí san Eoraip agus ina chumhacht mhór ón Ard-Mheánaois ar aghaidh, le sealúchais ar fud an domhain. (ga)
- Kerajaan Prancis (bahasa Prancis: Royaume de France) adalah kerajaan monarki terpanjang dan berdiri hingga 748 tahun, dinastinya berada di tempat yang sama. (in)
- Il Regno di Francia è il nome storiografico dato a diverse entità politiche della Francia, dal Medioevo all'epoca moderna. Secondo gli storici, la data del primo Regno di Francia è associabile a uno di questi tre eventi: l'avvento di Clodoveo I nel 481, la divisione dell'Impero carolingio nel 843 e l'elezione di Ugo Capeto nel 987. Il regno dura quindi ininterrottamente fino al 1792, poi è brevemente ristabilito dal 1814 al 1848. (it)
- フランス王国（フランスおうこく、フランス語: Royaume de France）は、かつて存在したヨーロッパの王国である。起源はフランク王国に遡り、「フランス王国」の名も「フランク王国」の発音が変化したものである。また、西フランク王国とフランス王国は同一の王国を指す歴史学上の別名であり、一般にはユーグ・カペーが西フランク王に即位した987年以降の西フランク王国を指して「フランス王国」と呼び、それ以前のフランス王国を指して西フランク王国と呼ぶ。 これを前提とすると、1789年のフランス革命まで800年間、さらに1848年にオルレアン朝が倒れて王政が廃止されるまで、第一共和政・第一帝政期（1792年 - 1814年）を挟んで約840～860年間、存続したことになる。 (ja)
- Królestwo Francji (fr. Royaume de France) do 1204 Królestwo Franków (łac. Regnum Francorum) – państwo historyczne w Europie, na terenie obecnej Francji, jedno z jej prawno-historycznych poprzedników. Istniało w latach 987–1791. (pl)
- Kungariket Frankrike (franska: Royaume de France) var en av de starkare staterna i Europa under det andra millenniet inom den kristna tideräkningen. Staten uppstod ur västra delen av Frankerriket, och växte sig starkare med åren. Kung Ludvig XIV, känd som "Kung sol", utvecklade en stark stat och absolut monarki. Dock slutade det hela, efter strömningar från , kostnaderna för amerikanska självständighetskriget som Frankrike stötte, med ett växande politiskt medvetande och borgarklassens behov av politisk makt i Franska revolutionen, och statsbildningen efterträddes först av den konstitutionella monarkin med samma namn och sedan Första franska republiken. (sv)
- Короле́вство Фра́нция (старофр. Reaume de France, ср.-франц. Royaulme de France, фр. Royaume de France) — государство (королевство) в Западной Европе, предшественник современной Французской республики. Французское королевство одно из самых мощных государств в Западной Европе, великая держава со времён позднего средневековья и Столетней войны. Была также ранней колониальной державой, со значительными владениями в Северной Америке. (ru)
- 法蘭西王國（法語：Royaume de France）為西歐法國歷史上的一個君主制國家，存在時間為987年至1792年，並在1814年至1815年及1815年至1848年間復辟。 987年，法蘭西公爵雨果·卡佩被貴族推舉為法蘭克人的國王，建立卡佩王朝，歷史學家視之為法蘭西王國的開端，但是自雨果·卡佩至路易七世諸王仍然稱自己是法蘭克人的國王，腓力·奧古斯都是第一個使用法蘭西國王頭銜的君主。直至1789年，法國爆發大革命，1792年國王路易十六被處死，進入恐怖時代及拿破崙的第一帝國時代。1814年，法蘭西的王權復辟，直至1848年，由拿破崙三世建立的第二共和推翻王室統治，法蘭西的王政時代才宣告結束。整個王國共經歷了四個王朝，分別是卡佩王朝（Capétiens）、瓦盧瓦王朝（Valois）、波旁王朝（Bourbon）及奧爾良王朝（Orléans）。法蘭西王國是歐洲最早發展封建制度的國家。 (zh)
- مملكة فرنسا هي مملكة قامت في القسم الغربي من اوروبا في العصور الوسطى و الحديثة المبكرة بين 987–1791/1792 وهي سلف الجمهورية الفرنسية الحالية وكانت واحدة من اقوى الدول في أوروبا. وغدت واحدة من القوى العظمى منذ العصور الوسطى المتأخرة وحرب المئة عام وكما انها كانت من القوى الاستعمارية المبكرة مع ممتلكاتها في انحاء شتى من العالم. مملكة فرنسا كانت خلفا لفرانسيا الغربية والتي كانت تقع في النصف الغربي من الإمبراطورية الكارولنجية و فرانسيا الغربية نشات بعد معاهدة فردان 843 م وتابع حكمها فرع من الاسرة الكارولنجية حتى عام 987 م عندما انتخب اوغو كابيه ملكا واصبحت تعرف باسم فرانسيا بعد ذلك . (ar)
- El Regne de França fou el sistema polític de la regió de l'actual França entre l'edat mitjana (s. IX) i l'edat moderna (final del s. XVIII) -la darrera corresponent al període conegut com l'antic règim- i precedeix la proclamació de la Primera República Francesa. Després de la partició en tres de l'Imperi carolingi -el Regnum Francorum (751-843)-, es constituí la Francia Occidentalis (843-987), que amb l'ascens al tron d'Hug Capet el 987 esdevingué el Regne de França. Va ser el 1204 que la paraula França significa, per primera vegada, el territori sobre el qual exerceix l'autoritat del rei dels francs, que llavors va començar a anomenar-se de manera esporàdica rei de França. El sistema de la monarquia feudal, a poc a poc, dona pas a una monarquia absoluta que va assolir l'apogeu als segles (ca)
- Το Βασίλειο της Γαλλίας (γαλλικά: Royaume de France) είναι το όνομα του πολιτικού καθεστώτος της Γαλλίας την περίοδο της δυναστείας των Καπετιδών, η οποία διατήρησε την εξουσία κατά τη διάρκεια ενός τμήματος του Μεσαίωνα και στις αρχές της σύγχρονης εποχής - με αυτή την τελευταία εποχή να αντιστοιχεί στην επανομαζόμενη περίοδο του Παλαιού Καθεστώτος. Τη διαδέχθηκε το Βασίλειο της Γαλλίας με συνταγματική μοναρχία. (el)
- Das Königreich Frankreich bzw. Königreich der Franzosen war ein Königreich in Westeuropa. Bis ins 13. Jahrhundert war die Bezeichnung Königreich der Franken gebräuchlich, da das Königreich auf das 843 gegründete Westfränkische Königreich zurückgeht. Letzteres wiederum fußt auf den Königsrechten der fränkischen Teil- und Gesamtreiche, die unter dem Dach des Fränkischen Reiches existierten. Das Fränkische Reich hat einen Vorläufer im Salfränkischen Reich, das Ende des 5. Jahrhunderts die fränkischen Einzelreiche zusammenfasste. (de)
- La Reĝlando Francio estas la nomo de politika reĝimo de Francio sub la kapetidoj, kiuj reĝis dum parto de la Mezepoko kaj komence de la moderna epoko - tiu lasta periodo respondas al la periodo nomata Antikva Reĝimo. La unua mencio de la vorto France por nomi la tutan okcidentan reĝlandon de la frankoj (kelkfoje nomatan okcidenta Francio de iuj historiistoj) troviĝas en diplomo de la reĝo Ludoviko la 4-a de 946, priskribanta la momenton kiam "la reĝo reprenis Francion". (eo)
- The Kingdom of France (Old French: Reaume de France; Middle French: Royaulme de France; French: Royaume de France) is the historiographical name or umbrella term given to various political entities of France in the medieval and early modern period. It was one of the most powerful states in Europe since the High Middle Ages. It was also an early colonial power, with possessions around the world. (en)
- Le royaume de France est le nom historiographique donné à différentes entités politiques de la France au Moyen Âge et à l'époque moderne. Selon les historiens, la date de création du royaume peut être associée à un de ces trois événements majeurs : l'avènement de Clovis en 481 et l'extension des royaumes francs ; le partage de l'Empire carolingien en 843 ; ou l'élection d'Hugues Capet en 987. Ce royaume disparaît lors de la Révolution française en 1792 avant de renaître brièvement de 1814 à 1848. (fr)
- 프랑스 왕국(프랑스어: Royaume de France)은 프랑스의 왕정 시대를 말하는 것으로, 카페 왕조가 들어선 987년부터 루이 16세의 퇴위 이전인 1792년까지의 프랑스를 뜻한다. 공식 국명은 1791년 이전에는 프랑스-나바르 왕국(프랑스어: Royaume de France et Navarre)이었고, 1791년부터 1792년까지는 프랑스 국민의 왕국(프랑스어: Royaume des Français)이었다. 왕정은 1792년 9월 21일에 끝이 났다. 제후들의 세습 영지를 왕실령으로 통합하는 데에 있어서 왕실 행정기관의 설치가 요구됐다. 성 루이는 심판자로서의 그의 역할을 가장 중요시했고, 고등 법원 (le Parlement, cour supérieure de justice)을 창설한다. 백년전쟁은 샤를 7세에게 군대와 영속적인 세금을 도입할 수 있는 기회였다. 루이 13세의 재상 리슐리외와 루이 14세는 귀족 출신의 관리를 왕의 대리인으로써 지방에 파견하여 그 곳의 왕권을 강화했다. (ko)
- Het koninkrijk Frankrijk (Frans: Royaume de France) was een staat in West-Europa die ruim 800 jaar bestond en vanaf de 16e eeuw een grote mogendheid in Europa was. Het koninkrijk was kleiner dan het huidige Frankrijk, maar omvatte tot in de 16e eeuw ook Kroon-Vlaanderen, het westelijke en grootste deel van het graafschap Vlaanderen. (nl)
- O Reino da França é o nome historiográfico dado a várias entidades políticas da França na Idade Média e na Era Moderna. Segundo os historiadores, a data da criação do reino está associada a um dos três grandes eventos: o advento de Clóvis em 481 e a extensão dos reinos francófonos, a divisão do Império Carolíngio em 843 e a eleição de Hugo Capeto em 987. Terminou durante a Revolução Francesa em 1792, antes de reaparecer brevemente de 1814 a 1848. (pt)
- Королівство Франція (давньофр. Reaume de France; середньофр. Royaulme de France; фр. Royaume de France) — історіографічна назва, що надавалась різним політичним утворенням на території Франції в середньовічний та ранньомодерний період. Королівство було однією з наймогутніших держав Європи і великою державою з часів Високого середньовіччя. Королівство стало однією з перших європейських колоніальних держав з володіннями по всьому світу. (uk)
|
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
,_revêtu_du_grand_costume_royal_en_1779_-_Google_Art_Project.jpg){kind=link}
_by_Winterhalter.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
