| dbo:abstract
|
- حكم كونت أنجو الكونتية منذ القرن التاسع بحيث منحت لأول مرة من قبل الملك شارل الأصلع لـ روبرت القوي، تم تغيير سلالة من قبل الذي استخدم لقب فيكونت أنجو، ومع ذلك استطاع ابنه فولك الأحمر من استخدم لقب كونت أنجو، حاول خلفاء روبرتيون الكابيتيون استرداد مقاطعة ولكنهم لم ينجحوا في ذلك حتى عهد فيليب الثاني أوغسطس في 1204 بعد أكثر من 270 عاماً. انتهى خط إيغيلغير من الذكور مع جيفري الثاني، بحيث انحدر كونتات أنجو لاحقاً من شقيقة جيفري إرمينغارد من أنجو، كان من بينهم الأنجويون بحيث استطاعوا تكوين الإمبراطورية القارية ضمت ممتلكات في إنجلترا وفرنسا، ومع ذلك تمكنت فرنسا أخيراً من استرجاع أراضيها تدريجياً، وبعد 1360 تم منح دوق أنجو لعدة مرات لأفراد من آل فالوا وبوربون. على غرار لقب دوق يورك في إنجلترا، لم يكن أحد من أولئك الذين حصلوا على لقب دوق أنجو (باستثناء إنشاء الأول) قادر على إحالته على ورثته، بحيث يعود إلى التاج إما بوفاته دون وريث ذكر أو بصعوده إلى العرش. لفترة وجيزة تم تمرير اللقب إلى فيليب وهو حفيد الملك لويس الرابع عشر حتى اعتلائه العرش الإسباني كـ فيليب الخامس من إسبانيا، بعد انقراض خط البوربوني الفرنسي الرئيسي، طالب بعض أحفاده بالعرش الفرنسي، وحمل بعضهم اللقب كـ مناصرون للسلطة التشريعية حتى وقتنا الحاضر، وعلى نقيض ذلك حمل ابن شقيق الزاعم أورلياني اللقب منذ 2004. (ar)
- Οι Κόμητες του Ανζού ήταν οι κυβερνήτες της κομητείας του Ανζού, ο τίτλος παραχωρήθηκε για πρώτη φορά τον 9ο αιώνα από τον Κάρολο τον Φαλακρό στον Ροβέρτο τον Ισχυρό. Ο Ινζέλζερ και ο γιος του ήταν υποκόμητες του Ανζέ, ο γιος του Ινζέλζερ Φούλκων ο Ερυθρός ήταν ο πρώτος που πήρε τον τίτλο του κόμη. Οι απόγονοι του Ινζέλζερ συνεχίστηκαν σε αρσενική γραμμή μέχρι μέχρι τον Γοδεφρείδο Μαρτέλο, κληροδότησε στην συνέχεια την κομητεία στον ανιψιό του Γοδεφρείδος Γ΄ γιο της αδελφής του Ερμενγάρδης του Ανζού και του Γοδεφρείδου του Γκατινέ. Οι απόγονοι τους κυβέρνησαν το Ανδεγαυικο βασίλειο του Ανζού μέχρι την εποχή που η κομητεία κατακτήθηκε από το Γαλλικό στέμμα. Ο τίτλος του κόμη του Ανζού μετετράπη στον τίτλο του δούκα του Ανζού (1360) τον οποίο κατείχαν μέλη της Γαλλικής εθνικής δυναστείας των Καπετιδών από τον Οίκο των Βαλουά και τον Οίκο των Βουρβόνων. Ακολουθώντας το παράδειγμα του Αγγλικού Οίκου της Υόρκης όταν κάποιος δούκας πέθαινε χωρίς γιους ο τίτλος μεταβιβαζόταν στο Γαλλικό στέμμα. Ο τίτλος πέρασε στον Φίλιππο, εγγονό του Λουδοβίκου του Μέγα ο οποίος έγινε βασιλιάς της Ισπανίας ως Φίλιππος Ε΄ της Ισπανίας, από τότε εμφανίστηκαν πολλοί διεκδικητές του τίτλου που είχαν σχέση με το Ισπανικό στέμμα. (el)
- In der Liste der Grafen und Herzöge von Anjou sind die Inhaber der Herrschaft über das mittelalterliche Feudalterritorium Anjou aufgeführt. (de)
- The Count of Anjou was the ruler of the County of Anjou, first granted by Charles the Bald in the 9th century to Robert the Strong. Ingelger and his son, Fulk the Red, were viscounts until Fulk assumed the title of Count of Anjou. The Robertians and their Capetian successors were distracted by wars with the Vikings and other concerns and were unable to recover the county until the reign of Philip II Augustus, more than 270 years later. Ingelger's male line ended with Geoffrey II. Subsequent counts of Anjou were descended from Geoffrey's sister Ermengarde and Count Geoffrey II of Gâtinais. Their agnatic descendants, who included the Angevin kings of England, continued to hold these titles and property until the French monarchy gained control of the area. In 1360, the Count was raised to a Dukedom becoming known as Duke of Anjou, subsequently leading the Duchy of Anjou. The title was held by Philip V of Spain before his accession in 1700. Since then, some Spanish legitimist claimants to the French throne have borne the title even to the present day, as does a nephew of the Orléanist pretender. (en)
- Cette page dresse une liste non exhaustive présentant les comtes et ducs d’Anjou au cours de l'Histoire de France. (fr)
- Gelar Comte Anjou pertama kali diberikan pada abad kesembilan kepada Ingelger, seorang viscount yang memegang kekuasaan di wilayah sekitar Orléans dan Angers. Keturunannya, yang termasuk beberapa Raja Inggris, terus memegang gelar-gelar dan properti tersebut sampai penguasa Prancis mendapatkan kendali atas wilayah itu. Setelah itu gelar-gelar Comte Anjou dan, setelah tahun 1360, Adipati Anjou diberikan beberapa kali, biasanya untuk anggota-anggota wangsa pemimpin Prancis yang memerintah Valois dan Bourbon. Gelar tersebut dipegang oleh Philippe, cucu laki-laki Raja Louis XIV, sampai ia naik tahta Spanyol sebagai Philippe V dari Spanyol. Sejak itu, beberapa pewaris sah Spanyol atas tahta Prancis memiliki gelar tersebut bahkan sampai sekarang, begitu juga kerabat pejuang . (in)
- Il titolo di Conte d'Angiò venne dato per la prima volta nel IX secolo da Carlo il Calvo a Roberto il Forte (gli Annales Bertiniani ricordano che nell'865 Luigi il Balbo aveva ottenuto di poter governare tutta la Neustria e citano Roberto come conte del marchesato d'Angiò, che presumibilmente comprendeva anche Orléans, probabilmente dall'861-2). La casata d'Angiò vede la luce con Ingelger un nobile franco che, secondo la Historia Comitum Andegavorum, Chroniques d'Anjou, ottenne da Luigi II il Balbo la metà della contea d'Angiò, e che insieme ai figli, fu visconte d'Angers finché suo figlio Folco I d'Angiò non assunse il titolo di Conte d'Angiò, come risulta da due donazioni fatte da Folco, tra il 929 e il 930, in cui si cita come conte di Angiò: il primo documento è il n° XXXIII del Cartulaire noir de la cathédrale d'Anger, e il secondo documento è il n° CLXXVII del Cartulaire de l'abbaye de Saint-Aubin d'Angers, Tome I (in quel periodo il titolo di conte gli fu definitivamente e ufficialmente riconosciuto dal suo signore, il duca dei Franchi e conte di Parigi, Ugo il Grande, che gli attribuì tale titolo in uno dei suoi documenti). La contea in breve tempo si rese indipendente sia dal duca dei Franchi, sia dai re dei Franchi. Prima i Carolingi e successivamente i Capetingi, impegnati nelle guerre contro i Vichinghi, furono incapaci di imporsi ai Conti d'Angiò. La contea si mantenne indipendente fino a che, circa 270 anni dopo, non salì al trono Filippo II di Francia. Il ramo maschile dei discendenti maschi di Ingelger (prima casa d'Angiò) si esaurì con la morte di Goffredo II d'Angiò nel 1060, senza eredi. Secondo la Chronica de Gesta Consulum Andegavorum, Chroniques d'Anjou Goffredo II Martello, nel 1060, essendo ammalato, abbandonò i suoi titoli lasciandoli ai nipoti, il conte di Gâtinais, Goffredo III il Barbuto e suo fratello, Folco IV "il Rissoso"). La contea passò a un ramo femminile (seconda casa d'Angiò). Infatti i due successori di Goffredo II erano figli di una delle sue sorelle: Ermengarda d'Angiò (1018-1076) che aveva sposato Godfrey II († 1043/5), conte di Gâtinais. La loro discendenza dopo Goffredo V d'Angiò viene ricordata col nome di Plantageneti, i quali divennero Sovrani d'Inghilterra e continuarono ad annoverare la contea d'Angiò fra i loro domini fino a che, nel XIII secolo, il regno di Francia non la riportò sotto il proprio controllo. Dopo il 1360 il titolo divenne di Duca d'Angiò e venne tradizionalmente conferito ai membri delle case regnanti di Valois e di Borbone. (it)
- アンジューの領主一覧では、アンジューの統治者並びに名目上の称号保持者を列挙する。 (ja)
- De lijst van de graven en hertogen van Anjou lijst de heersers over het middeleeuwse graafschap, later hertogdom, Anjou op. (nl)
- O Condado de Anjou (também Anju), a partir de 1360 Ducado de Anjou, foi criado em cerca de 870 como Estado vassalo do reino de França. Os condes de Anjou depressa ganharam influência na sociedade medieval, participando activamente no movimento das Cruzadas e no estabelecimento dos estados cristãos na Terra Santa. No século XII, os angevinos chegaram ao poder no Reino da Inglaterra através do casamento de Godofredo V, Conde de Anjou com Matilde de Inglaterra, a herdeira do rei Henrique I. Anjou junta-se então às possessões continentais do rei de Inglaterra, que incluíam já o Ducado da Normandia. Em 1204, Normandia e Anjou são anexadas à coroa francesa por Filipe II de França. Em 1246, o condado de Anjou foi atribuído pelo rei Luís VIII de França ao seu filho Carlos, mais tarde o primeiro rei angevino da Sicília. Em 1290, Anjou constituiu o dote do casamento de Margarida da Sicília com Carlos de Valois e quando o seu filho Filipe VI se tornou rei de França, Anjou regressa à coroa. Anjou recuperou a independência relativa de França em 1356 com Luis, da casa de Valois, que se torna Duque em 1360. Com a morte de Renato I de Nápoles, em 1480, o título Duque de Anjou passa a ser apenas honorífico. (pt)
- W 1204 Andegawenia przeszła do domeny królewskiej. (pl)
- År 1204, förlorades Anjou till kung Filip II August av Frankrike. Grevskapet gavs som apanage åt Ludvig VIII 's son Johan, som dog 1232 vid tretton års ålder, och sedan till Ludvigs yngsta son, Karl, senare den första Angevin-kungen av Sicilien. (sv)
- Графи Анжуйські призначались королем й виконували у графстві судову, адміністративну та військову функції. Посада й володіння графа стали спадковими за постановою Карла II Лисого у 877 році.
* (Lézin, Licinius) (бл. 587—592)
* (пом. 834)
* , й Анже (пом. 852) (uk)
- Назначаемые королём и выполняющие в графстве судебную, административную и военную функции. Должность и владения графа стали наследственными по постановлению Карла II Лысого в 877 году.
* (Lézin, Licinius) (ок. 587—592)
* Эд Орлеанский (ум. 834)
* Ламберт II Нантский, граф Нанта и Анжера (ум. 852)Робертины
* 853—858: Роберт Сильный (ок. 820 — 2 июля/15 сентября 866), граф Тура, Блуа и Анжу в 853—858, 861—865, 866 годах, граф Отёна, Невера и Осера в 865—866 годах, граф Парижа в 860-е — 866 годах, маркиз Нейстрии в 861—866 годах.
* 861—865: Роберт Сильный (ок. 820 — 2 июля/15 сентября 866) — вторично
* 866: Роберт Сильный (ок. 820 — 2 июля/15 сентября 866) — третий раз
* 866—886: Гуго Аббат (ок. 830 — 12 мая 886, Орлеан), граф Осера в 866—878 годах, маркиз Нейстрии, граф Тура, Блуа, Анжу и Орлеана с 866 года, граф Парижа с 882 года и архиепископ Кёльна в 864—870 годах, пасынок предыдущего.
* 886—888: Эд (ок. 856 — 3 января 898), граф Парижа, Тура, Блуа, Анжу и Орлеана и маркиз Нейстрии в 886 — 888, король Западно-Франкского королевства с 888, сын Роберта Сильного
* 888—922: Роберт (ок. 865 — 15 июня 923), граф Парижа, Тура, Блуа, Анжу и Орлеана и маркиз Нейстрии 888—922, король Западно-Франкского королевства с 922, брат предыдущего
* 922—929: Гуго Великий (ок. 897 — 16 июня 956), маркиз Нейстрии и граф Парижа, Блуа и Орлеана с 922, граф Тура 922—943, граф Анжу 922—929, герцог Франции с 936, герцог Аквитании в 955 (ru)
- 1360年，安茹伯爵路易（法国国王约翰二世的次子）被父亲约翰二世授予公爵称号。从此安茹领地的领主的封号为公爵（此前一直为伯爵）。这一封号先后被赐封过六次。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- In der Liste der Grafen und Herzöge von Anjou sind die Inhaber der Herrschaft über das mittelalterliche Feudalterritorium Anjou aufgeführt. (de)
- Cette page dresse une liste non exhaustive présentant les comtes et ducs d’Anjou au cours de l'Histoire de France. (fr)
- アンジューの領主一覧では、アンジューの統治者並びに名目上の称号保持者を列挙する。 (ja)
- De lijst van de graven en hertogen van Anjou lijst de heersers over het middeleeuwse graafschap, later hertogdom, Anjou op. (nl)
- W 1204 Andegawenia przeszła do domeny królewskiej. (pl)
- År 1204, förlorades Anjou till kung Filip II August av Frankrike. Grevskapet gavs som apanage åt Ludvig VIII 's son Johan, som dog 1232 vid tretton års ålder, och sedan till Ludvigs yngsta son, Karl, senare den första Angevin-kungen av Sicilien. (sv)
- Графи Анжуйські призначались королем й виконували у графстві судову, адміністративну та військову функції. Посада й володіння графа стали спадковими за постановою Карла II Лисого у 877 році.
* (Lézin, Licinius) (бл. 587—592)
* (пом. 834)
* , й Анже (пом. 852) (uk)
- 1360年，安茹伯爵路易（法国国王约翰二世的次子）被父亲约翰二世授予公爵称号。从此安茹领地的领主的封号为公爵（此前一直为伯爵）。这一封号先后被赐封过六次。 (zh)
- حكم كونت أنجو الكونتية منذ القرن التاسع بحيث منحت لأول مرة من قبل الملك شارل الأصلع لـ روبرت القوي، تم تغيير سلالة من قبل الذي استخدم لقب فيكونت أنجو، ومع ذلك استطاع ابنه فولك الأحمر من استخدم لقب كونت أنجو، حاول خلفاء روبرتيون الكابيتيون استرداد مقاطعة ولكنهم لم ينجحوا في ذلك حتى عهد فيليب الثاني أوغسطس في 1204 بعد أكثر من 270 عاماً. على غرار لقب دوق يورك في إنجلترا، لم يكن أحد من أولئك الذين حصلوا على لقب دوق أنجو (باستثناء إنشاء الأول) قادر على إحالته على ورثته، بحيث يعود إلى التاج إما بوفاته دون وريث ذكر أو بصعوده إلى العرش. (ar)
- Οι Κόμητες του Ανζού ήταν οι κυβερνήτες της κομητείας του Ανζού, ο τίτλος παραχωρήθηκε για πρώτη φορά τον 9ο αιώνα από τον Κάρολο τον Φαλακρό στον Ροβέρτο τον Ισχυρό. Ο Ινζέλζερ και ο γιος του ήταν υποκόμητες του Ανζέ, ο γιος του Ινζέλζερ Φούλκων ο Ερυθρός ήταν ο πρώτος που πήρε τον τίτλο του κόμη. Οι απόγονοι του Ινζέλζερ συνεχίστηκαν σε αρσενική γραμμή μέχρι μέχρι τον Γοδεφρείδο Μαρτέλο, κληροδότησε στην συνέχεια την κομητεία στον ανιψιό του Γοδεφρείδος Γ΄ γιο της αδελφής του Ερμενγάρδης του Ανζού και του Γοδεφρείδου του Γκατινέ. Οι απόγονοι τους κυβέρνησαν το Ανδεγαυικο βασίλειο του Ανζού μέχρι την εποχή που η κομητεία κατακτήθηκε από το Γαλλικό στέμμα. Ο τίτλος του κόμη του Ανζού μετετράπη στον τίτλο του δούκα του Ανζού (1360) τον οποίο κατείχαν μέλη της Γαλλικής εθνικής δυναστείας των (el)
- The Count of Anjou was the ruler of the County of Anjou, first granted by Charles the Bald in the 9th century to Robert the Strong. Ingelger and his son, Fulk the Red, were viscounts until Fulk assumed the title of Count of Anjou. The Robertians and their Capetian successors were distracted by wars with the Vikings and other concerns and were unable to recover the county until the reign of Philip II Augustus, more than 270 years later. (en)
- Gelar Comte Anjou pertama kali diberikan pada abad kesembilan kepada Ingelger, seorang viscount yang memegang kekuasaan di wilayah sekitar Orléans dan Angers. Keturunannya, yang termasuk beberapa Raja Inggris, terus memegang gelar-gelar dan properti tersebut sampai penguasa Prancis mendapatkan kendali atas wilayah itu. Setelah itu gelar-gelar Comte Anjou dan, setelah tahun 1360, Adipati Anjou diberikan beberapa kali, biasanya untuk anggota-anggota wangsa pemimpin Prancis yang memerintah Valois dan Bourbon. (in)
- Il titolo di Conte d'Angiò venne dato per la prima volta nel IX secolo da Carlo il Calvo a Roberto il Forte (gli Annales Bertiniani ricordano che nell'865 Luigi il Balbo aveva ottenuto di poter governare tutta la Neustria e citano Roberto come conte del marchesato d'Angiò, che presumibilmente comprendeva anche Orléans, probabilmente dall'861-2). Dopo il 1360 il titolo divenne di Duca d'Angiò e venne tradizionalmente conferito ai membri delle case regnanti di Valois e di Borbone. (it)
- O Condado de Anjou (também Anju), a partir de 1360 Ducado de Anjou, foi criado em cerca de 870 como Estado vassalo do reino de França. Os condes de Anjou depressa ganharam influência na sociedade medieval, participando activamente no movimento das Cruzadas e no estabelecimento dos estados cristãos na Terra Santa. Anjou recuperou a independência relativa de França em 1356 com Luis, da casa de Valois, que se torna Duque em 1360. Com a morte de Renato I de Nápoles, em 1480, o título Duque de Anjou passa a ser apenas honorífico. (pt)
- Назначаемые королём и выполняющие в графстве судебную, административную и военную функции. Должность и владения графа стали наследственными по постановлению Карла II Лысого в 877 году.
* (Lézin, Licinius) (ок. 587—592)
* Эд Орлеанский (ум. 834)
* Ламберт II Нантский, граф Нанта и Анжера (ум. 852)Робертины
* 853—858: Роберт Сильный (ок. 820 — 2 июля/15 сентября 866), граф Тура, Блуа и Анжу в 853—858, 861—865, 866 годах, граф Отёна, Невера и Осера в 865—866 годах, граф Парижа в 860-е — 866 годах, маркиз Нейстрии в 861—866 годах.
* 861—865: Роберт Сильный (ок. 820 — 2 июля/15 сентября 866) — вторично
* 866: Роберт Сильный (ок. 820 — 2 июля/15 сентября 866) — третий раз
* 866—886: Гуго Аббат (ок. 830 — 12 мая 886, Орлеан), граф Осера в 866—878 годах, маркиз Нейстрии, граф Тура, Блуа, А (ru)
|
_22x17_Inv.1013.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_22x17_Inv.1013.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_2.jpg){kind=link}
