| dbo:abstract
|
- المسيحية الشرقية هي عوائل الكنائس التي تطورت خارج العالم الغربي، وهي اليوم متوزعة ضمن ثلاث عوائل وهي الكنائس الأرثوذكسية الشرقية، والكنائس الأرثوذكسية المشرقية، والكنائس الكاثوليكية الشرقية، بالإضافة لكنيستين انحدرتا من كنيسة المشرق التاريخية، وهما الكنيسة المشرقية الآشورية وكنيسة المشرق القديمة. ويقابلها من الجهة الأخرى التقليد المسيحي الغربي والممثل بالكنائس الكاثوليكية والبروتستانتية الغربية. ويشير المصطلح إلى كل ما حملته وتحمله هذه الكنائس من تراث وتقليد مسيحي على مدى العصور، وتتكون الكنائس المسيحية الشرقية من التقاليد المسيحية التي تطورت بشكل مميز على مدى عدة قرون في الشرق الأوسط وشمال وشرق أفريقيا وأوروبا الشرقية وآسيا الصغرى وساحل مليبار في جنوب الهند وأجزاء من الشرق الأقصى. ولا يصف المصطلح لا يصف شركة واحدة أو طائفة دينية واحدة، وعلى الرغم من ذلك تشاركت الكنائس الشرقية بالتقليد الديني ولكنها انقسمت على نفسها خلال القرون الأولى للمسيحية وذلك بسبب خلافات عقائدية كرستولوجية ولاهوتية بالإضافة لأسباب سياسية. وتنتشر الكنائس الشرقية تقليدياً في اليونان وروسيا والبلقان وأوروبا الشرقية وآسيا الصغرى وآسيا الوسطى والشرق الأوسط وشمال شرق أفريقيا وجنوبي الهند وبلاد الشام وبلاد فارس والعراق. ونتيجة تنوّع الأمم المسيحية الشرقية، فغالبًا ما يكون لكل أمّة، طقس خاص بها، أي مجموعة أناشيد، أو آداب مسيحية، ولغة مستعملة في الصلاة، ونوع معين من الموسيقى الكنسية أو الفن أو النمط المعماري، وهو ما يعتبر «طقس». ومن الطقوس المسيحية الشرقية الرئيسية هي الطقس الإسكندري، والطقس الأرمني، والطقس الأنطاكي، والطقس البيزنطي، والطقس السرياني الشرقي والطقس السرياني الغربي. (ar)
- El cristianisme oriental és el grup d'esglésies cristianes les tradicions de les quals es van desenvolupar als Balcans, a Europa oriental a l'Àsia Menor, a l'Orient Pròxim, al nord-est d'Àfrica i al sud de l'Índia al llarg de diversos segles. Les Esglésies cristianes orientals comparteixen les tradicions, però es van dividir durant els primers segles del cristianisme a causa d'algunes controvèrsies sobre la cristologia i la teologia fonamental. En termes generals, el cristianisme oriental inclou quatre famílies d'esglésies:
* l'Església Assíria de l'Est
* les Esglésies ortodoxes orientals
* l'Església Ortodoxa i
* les Esglésies Catòliques Orientals. Tot i que hi ha desacords entre les quatre, les discrepàncies no són dogmàtiques i llurs similituds són grans, en comparació amb les esglésies catòliques i protestants d'Occident. Per exemple, en totes les esglésies orientals els sacerdots administren el sagrament de la confirmació als nounats just després del baptisme, una pràctica que no es realitza a Occident. Totes les famílies tenen regles menys estrictes quant al celibat que no pas les esglésies catòliques d'Occident, de ritu llatí, ja que no permeten el matrimoni després de l'ordenació, però permeten que homes ja casats abans de l'ordenació continuïn casats. Principals corrents del cristianisme(S'atribueix una filiació diferenciada)RestauracionismeAnabaptismeProtestantismeAnglicanisme("Via Media")Catolicisme(Ritus orientals)Església OrtodoxaOrtodòxia orientalEsglésia AssíriaReforma protestant(Segle XVI)Gran Cisma(Segle XI)Concili d'Efes 431Concili de Calcedònia 451Església primitiva"Unió" (ca)
- Les Esglésies catòliques orientals són les esglésies autònomes (en llatí: sui iuris) en comunió completa amb el bisbe de Roma, és a dir, el papa. Conserven les tradicions litúrgiques, teològiques i de devoció de les Esglésies Cristianes Orientals amb les quals estan associades, tot i que conserven algunes diferències doctrinals, en especial amb les antigues esglésies orientals, l'Església Ortodoxa i l'Església Assíria de l'Est. Per això, hi ha divergències en les formes de l'adoració litúrgica, els sagraments, la disciplina canònica, la terminologia, les oracions tradicionals i les pràctiques de la pietat. No obstant això, reconeixen que llur fe no divergeix de les altres esglésies constituents del catolicisme, incloent-hi l'Església Llatina envers la qual tenen la mateixa dignitat. Reconeixen la primacia del bisbe de Roma dins el . Conserven els èmfasis especials i les il·luminacions que el cristianisme oriental ha desenvolupat al llarg dels segles, alguns dels quals el papa Joan Pau II il·lustrà en la seva carta apostòlica Orientale Lumen del 2 de maig de 1995. Les Esglésies Catòliques Orientals eren localitzades principalment a Europa oriental, l'Orient Pròxim, el nord d'Àfrica i l'Índia, però, en l'actualitat, a causa de la migració, també n'hi ha a Europa occidental, Amèrica i Oceania. El terme «» s'utilitza per referir-se als seguidors de la doctrina de les Esglésies que practiquen el ritu bizantí. El terme catòlic oriental els inclou, però és més ampli, ja que també inclou els catòlics que practiquen les tradicions alexandrina, antioquena, armènia i caldea. Des de l'Ortodòxia, també s'ha utilitzat el terme uniats o uniates per anomenar els fidels d'aquestes esglésies (perquè es van unir a Roma), encara que actualment l'ús d'aquest terme pot considerar-se despectiu. (ca)
- Východní katolické církve je souhrnné označení pro 23 katolických církví sui iuris, které na rozdíl od římskokatolické církve užívají ve své liturgii některý z východních ritů. Vznikly během 12. až 20. století, a to většinou odtržením od některé pravoslavné nebo starobylé východní církve, na rozdíl od nich však uznávají papežský primát, výjimku tvoří Maronitská katolická církev, která jako jediná zachovala společenství s římským biskupem i po Velkém schizmatu (1054). Řídí se Kodexem kánonů východních církví (CCEO), vydaným v roce 1990. Ty z nich, které používají byzantský ritus, se nazývají řeckokatolické církve. Liturgie se člení na tzv.rity (obřady) a katolická církev se dělí na západní (latinskou) a východní (orientální) církev. Západní církev:
* latinský ritus (římskokatolická církev, v rámci níž se užívá partikulárních a monastických ritů.) Partikulární rity:
* Římský ritus: (užívá se s výjimkami v celé římskokatolické církvi, vychází ze vzorové papežské liturgie)
* Ambrosiánský ritus (užívá se na většině území milánské arcidiecéze a v několika italských a švýcarských farnostech)
* Mozarabský ritus (užívá se ve Španělsku, především v toledské arcidiecézi a v několika španělských farnostech)
* zvláštní partikulární rity v Lyonu a Braze
* zaniklé rity (severoafrický ritus, galikánský ritus, keltský ritus...) Monastické rity:
* dominikánský ritus (dominikáni se na rozdíl od františkánů považovali za kanovníky s bohatou chórovou modlitbou a na základě pařížské liturgie rozvinuli bohatý bohoslužebný život s mnoha procesími)
* karmelitánský ritus (obutí karmelitáni staré observance si udrželi z palestinské kolébky svého řádu zvláštní ritus Chrámu Božího hrobu v Jeruzalémě)
* premonstrátský ritus (jakožto řeholní kanovníci si podrželi mnoho z bohoslužeb laonského biskupství, kde se nacházel jejich 1.klášter)
* kartuziánský ritus
* františkánský ritus
* a další... Východní církve:
* koptský ritus (koptská církev)
* západosyrský ritus (syrská církev)
* východosyrský ritus (chaldejská církev)
* malankarský ritus (syrsko-malankarská církev)
* malabarský ritus (syrsko-malabarská církev)
* arménský ritus (arménská církev)
* maronitský ritus (maronitská církev)
* etiopský ritus (etiopská církev a eritrejská církev)
* byzantský ritus (ukrajinská církev, běloruská církev, chorvatská a srbská církev, albánská církev, maďarská církev, rusínská církev, rumunská církev, melchitská církev, řecká církev, bulharská církev, ruská církev, makedonská církev, italo-albánská církev a slovenská církev) Východní katolické církve se tradičně rozdělují do 5 liturgických tradic:
* tradice alexandrijská (církve koptská, etiopská a eritrejská)
* tradice antiošská (církve syrská, maronitská a syro-malankarská)
* tradice arménská (církev arménská)
* tradice chaldejská (církve chaldejská a syro-malabarská)
* tradice konstantinopolská: (církve albánská, běloruská, chorvatsko-srbská, bulharská, řecká, melchitská, italo-albánská, makedonská, rumunská, ruská, ruténská, slovenská, ukrajinská a maďarská) Východní katolické církve se dělí na:
* patriarchální církve (v čele stojí patriarcha, volený synodou biskupů patriarchální církve) - církev koptská (1 alexandrijský patriarchát), církev melchitská (1 antiošský patriarchát, 15 archieparchií, 5 eparchií, 5 exarchátů a 2 patriarchální závislé území-misie), církev maronitská (1 antiošský patriarchát, 8 archieparchií, 17 eparchií a 3 exarcháty), církev syrská (1 antiošský patriarchát, 6 archieparchií, 3 eparchie, 5 exarchátů a 1 patriarchální závislé území-misie), církev chaldejská (1 babylonský patriarchát, 4 metropolitní archieparchie, 5 archieparchií, 13 eparchií a 2 patriarchální závislé území-misie) a církev arménská (1 kilikijský patriarchát, 4 archieparchie, 6 eparchií a 6 exarchátů)
* církve arcibiskupské větší (v čele stojí tzv. "větší arcibiskup", volený stejně jako patriarcha a následně potvrzen papežem, na rozdíl od patriarchy, který žádá jen o tzv.communio) - církev syro-malankarská (1 větší archieparchie, 1 archieparchie a 10 eparchií), církev syro-malabarská (1 větší archieparchie, 3 metropolitní archieparchie, 1 archieparchie a 31 eparchií), církev ukrajinská (1 větší archieparchie, 7 archieparchií, 21 eparchií a 7 exarchátů) a církev rumunská (1 větší archieparchie a 6 eparchií).
* metropolitní církve sui iuris (v čele stojí metropolita, jmenovaný papežem ze 3 kandidátů navržených Radou hierarchů) - církev etiopská (1 metropolitní archieparchie a 3 eparchie), církev ruténská (tato církev nemá společný synod, resp.společného metropolitu, v tomto konkrétním případě výraz ruténská církev znamená to, že mají společnou byzantskou tradici a liturgii. Tato církev se dělí na 3 samostatné církve sui iuris, které jsou přímo podřízené Svatému stolci: Metropolitní církev sui iuris v Pittsburghu zahrnující všechny katolíky byzantského obřadu v USA (1 metropolitní archieparchie a 3 eparchie), dále eparchie sui iuris v Mukačevu na území Zakarpatské Ukrajiny a Apoštolský exarchát (sui iuris) v České republice.), církev slovenská (1 metropolitní archieparchie v Prešově a 3 eparchie v Bratislavě, Košicích a kanadském Torontu), církev maďarská (od r.2015 - 1 metropolitní archieparchie a 2 eparchie) a církev eritrejská (od r.2015 1 archieparchie a 3 eparchie).
* ostatní církve sui iuris (v čele stojí hierarcha, kterého jmenuje papež) - církev albánská (1 sufragánní apoštolská administratura římskokatolické arcidiecéze v Tiranë), církev běloruská (bez hierarchie, pouze římskokatolická), církev chorvatská a srbská (2 eparchie), církev bulharská (1 apoštolský exarchát), církev řecká (2 apoštolské exarcháty v Athénách a Istanbulu-sede vacante od r.1957), církev italo-albánská (2 eparchie a 1 územní opatství-monastýr), církev makedonská (1 apoštolský exarchát), církev ruská (2 apoštolské exarcháty sede vacante v Rusku od r.1951 a v čínském Charbinu od r.1952).
* ordinariáty pro věřící východního ritu (v čele stojí římskokatolický ordinář) - ordinariát pro východní katolíky v Argentině (ordinářem je arcibiskup z Buenos Aires), ordinariát pro katolíky byzantského ritu v Rakousku (ordinářem je vídeňský arcibiskup), ordinariát pro východní katolíky v Brazílii (ordinářem je arcibiskup z Belo Horizonte), ordinariát pro katolíky arménského ritu ve východní Evropě (ordinářem je titulární archieparcha v Gjumri), ordinariát pro východní katolíky ve Francii (ordinářem je pařížský arcibiskup), ordinariát pro katolíky arménského ritu v Řecku (ordinářem je apoštolský administrátor sede vacante v Athénách), ordinariát pro východní katolíky v Polsku - arménský ritus (ordinářem je varšavský arcibiskup), ordinariát pro katolíky arménského ritu v Rumunsku (ordinářem je apoštolský administrátor sede vacante v Gherla) a ordinariát pro východní katolíky ve Španělsku (ordinářem je madridský arcibiskup). (cs)
- Východní křesťanství je souborný název pro východní katolické církve, pravoslaví a starobylé východní církve.Dnes pojem zahrnuje ty církve, které nevzešly ze západní církve, tedy římskokatolickou církev a protestantské církve. Nejde už o striktní zeměpisné rozlišení, neboť západní církve působí na tradičně „východním“ území a naopak. (cs)
- الكنائس الكاثوليكية الشرقية ويقصد بها الكنائس المستقلة المرتبطة بشكل تام مع بابا روما رئيس الكنيسة الرومانية الكاثوليكية، ولكنها متميزة عن الكنائس الغربية أو اللاتينية من ناحية الطقوس والممارسات الدينية. جميع هذه التقاليد والمرجعيات لها تنظيمها الخاص وقيادتها الذاتية تحت سلطة البابا، وهي محمية من أي محاولة لتحويلها للتقليد اللاتيني. وهي تنقسم إلى خمسة تقاليد وهي التقليد البيزنطي، والأنطاكي، والكلداني، والإسكندري والأرمني. تصل أعداد أتباع الكنائس الكاثوليكية الشرقية إلى 17.2 مليون. تاريخيًا تقع هذه الكنائس في أوروبا الشرقية وآسيا الصغرى والشرق الأوسط وشمال أفريقيا والهند، أما اليوم فهي تنتشر في جميع أنحاء العالم. (ar)
- Ο Ανατολικός Χριστιανισμός περιλαμβάνει τις Χριστιανικές παραδόσεις και εκκλησίες που αναπτύχθηκαν στα Βαλκάνια, την Ανατολική Ευρώπη, τη Μικρά Ασία, τη Μέση Ανατολή, την Αφρική, την Ινδία, και μέρη της Άπω Ανατολής μέσα σε αρκετούς αιώνες θρησκευτικής εξέλιξης. Ο όρος γενικά χρησιμοποιείται στον Δυτικό Χριστιανισμό για να περιγράψει όλες τις Χριστιανικές παραδόσεις που δεν αναπτύχθηκαν στη Δυτική Ευρώπη. Ούτως, ο όρος δεν περιγράφει κάποια μοναδική κοινότητα ή κοινή θρησκευτική παράδοση, και ουσιαστικά μερικές "Ανατολικές" Εκκλησίες έχουν περισσότερα κοινά ιστορικά και θεολογικά στοιχεία με τον "Δυτικό" Χριστιανισμό από ότι μεταξύ τους. Οι διάφορες "Ανατολικές" Εκκλησίες δεν αναφέρονται στον εαυτό τους κανονικά ως "Ανατολικές", με εξαίρεση την Εκκλησία της Ανατολής. Οι όροι "Ανατολικός" και "Δυτικός" από αυτή την όψη προέκυψαν από διαιρέσεις στην Εκκλησία που αντικατόπτριζαν την πολιτισμική διάσπαση μεταξύ της Ελληνιστικής ανατολής και της και την πολιτική διαίρεση μεταξύ της αδύναμης Δυτικής και της ισχυρής Ανατολικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Επειδή η πιο δυνατή Εκκλησία στην Ανατολή ήταν αυτή που έγινε γνωστή ως Ανατολική Ορθόδοξη Εκκλησία, ο όρος "Ορθόδοξη" συχνά χρησιμοποιείται με μια σημασία χαλαρή όσο και ο όρος "Ανατολικός", αν και αυστηρά μιλώντας περισσότερες Εκκλησίες θεωρούν τον εαυτό τους μέρος μας Ορθόδοξης και . (el)
- Οι Ανατολικές Καθολικές Εκκλησίες είναι 23 συγκεκριμένες εκκλησίες που βρίσκονται σε πλήρη κοινωνία με τον Πάπα. Μαζί με τη , συνθέτουν την Καθολική Εκκλησία. Οι λειτουργικές, λατρευτικές και θεολογικές παραδόσεις τους, μοιράζονταν από κοινού με άλλες Ανατολικές Χριστιανικές εκκλησίες με τις οποίες κάποτε συνδέονταν, όπως οι Ανατολικες Ορθόδοξες και οι Αρχαίες Ανατολικές Ορθόδοξες Εκκλησίες. Από τις 23 ανατολικές Καθολικές Εκκλησίες η Μαρωνιτική Εκκλησία θεωρείται ως η μόνη σε διαχρονική, αδιάκοπη και πλήρη κοινωνία με την Αγία Έδρα, ενώ διεκδικούν επίσης αδιάκοπη κοινωνία η Μελχιτική Εκκλησία και η ιταλοβυζαντινή Εκκλησία. Οι περισσότερες από τις υπόλοιπες ανατολικές Εκκλησίες ενώθηκαν με την Καθολική Εκκλησία μετά τον 16ο αιώνα. Το Ανατολικό Κανονικό Δίκαιο διέπει την λειτουργία των 23 αυτόνομων Ανατολικών Καθολικών Εκκλησιών οι οποίες βρίσκονται σε κοινωνία με την Αγία Έδρα. Το Ανατολικό Κανονικό Δίκαιο περιλαμβάνει δυο μέρη: (α) την κοινή παράδοση των 23 Εκκλησιών, η οποία είναι κωδικοποιημένη στον Κώδικα Κανόνων των Ανατολικών Εκκλησιών (CCEO) (1990) (β) το μέρος του Δικαίου το οποίο σχετίζεται αποκλειστικά με τις παραδόσεις της κάθε ξεχωριστής αυτόνομης Ανατολικής Καθολικής Εκκλησίας και βρίσκεται σε ισχύ μόνο γι’ αυτήν. (el)
- Als katholische Ostkirchen (auch unierte Kirchen oder mit Rom unierte Kirchen) werden die 23 Teilkirchen eigenen Rechts der römisch-katholischen Kirche bezeichnet, die in ostkirchlicher Tradition stehen. Durch ihre östlichen („orientalischen“) Riten stehen sie in ihrer Tradition und hierarchischen Verfasstheit den orthodoxen und altorientalischen Ostkirchen nahe, sind aber von diesen streng zu unterscheiden. Sie erkennen den Jurisdiktionsprimat des Papstes an und stehen untereinander sowie mit der lateinischen Kirche in Glaubens-, Gebets- und Sakramentengemeinschaft. In nahezu allen ostkirchlichen Traditionen gibt es katholische Ostkirchen. Gegenüber ihren orthodoxen und altorientalischen Pendants bilden sie meist nur eine Minderheit. Die katholischen Ostkirchen unterliegen im Gegensatz zur westlichen lateinischen Kirche nicht dem Kirchenrecht des Codex Iuris Canonici (CIC), sondern dem Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium (CCEO). (de)
- Östliches Christentum, Christlicher Orient (lateinisch Oriens Christianus) oder Ostkirche bezeichnet den Teil des Christentums, dessen traditionelle Ursprünge auf die altkirchlichen Patriarchate Konstantinopel, Alexandrien, Antiochien und Jerusalem zurückgehen und aus Sicht der Westkirche im Osten liegen. Die Ursprungs- und Missionsgebiete sind Ost- und Südost-Europa, weite Teile Asiens sowie das östliche Nordafrika. Mit dem östlichen Christentum befassen sich die wissenschaftliche Disziplinen Byzantinistik, Wissenschaft vom Christlichen Orient, Ostkirchenkunde und ökumenische Theologie. (de)
- Orienta Kristanismo plugvidas kolektive la Kristanajn tradiciojn kaj preĝejoj kiu evoluigis en Malgrandazio (Bizanco), Mezoriento, Balkanio, Orienta Eŭropo, Nordorienta Afriko, kaj Barato super kelkaj jarcentoj de religia antikveco. La termino estas ĝenerale uzita en Okcidenta Kristanismo por priparoli pri ĉiuj kristanaj tradicioj kiuj ne evoluis en Okcidenta Eŭropo. Tial la termino ne priparolas pri iu ununura komuneco aŭ ofta religia tradicio (efektive iuj Orientaj Eklezioj havas pli da komunaĵoj historie kaj teologie kun Okcidenta Kristanismo ol aliaj Orientaj Eklezioj). Al orienta kristanismo apartenas la ortodoksismo (Ortodoksa Kristana Eklezio kaj la Orientaj ortodoksaj eklezioj), la orientaj katolikaj eklezioj kaj Asiria Eklezio de la Oriento. (eo)
- La Orientaj katolikaj eklezioj aŭ grek-katolikaj estas sendependaj, aŭtonomaj (en la latina, sui quaeque iuris) eklezioj en plena komunio kun la Episkopo de Romo, la papo. Ili konservas la plurjarcentajn liturgiajn, religiajn kaj teologiajn tradiciojn de la diversaj orientaj kristanaj eklezioj kun kiuj ili estas asociitaj historie. Dum doktrinaj diferencoj dividas la orientajn kristanajn ekleziojn en grupoj ne en komunio unu kun la alia, la Orientaj katolikaj eklezioj estas unuigitaj unu kun la alia kaj kun la Latina Eklezio, kvankam ili varias en teologia emfazo, formoj de liturgia adoro kaj populara pieco, kanonika disciplino kaj terminologio. Precipe, ili rekonas la centran rolon de la Episkopo de Romo ene de la Kolegio de Episkopoj kaj lia neeraripovo dum parolado ex cathedra. La plejmulto de la orientaj katolikaj eklezioj havas ekvivalentojn en orientaj nekatolikaj eklezioj, de kiuj ili apartiĝis aŭ pro teologiaj malkonsentoj aŭ pro diferencoj de kompreno pri la rolo de la Episkopo de Romo de la rom-katolika eklezio. La Orientaj katolikaj eklezioj estis situantaj historie en Orienta Eŭropo, la azia Mezoriento, Nordafriko kaj la hinda subkontinento, sed estas nun, pro migrado, troveblaj en Okcidenta Eŭropo, Ameriko kaj Oceanio laŭ la mezuro de formado de plenskalaj ekleziaj strukturoj kiel ekzemple eparkejoj, laŭ la latinaj diocezoj. Unu lando, Eritreo, havas nur orientan katolikan hierarkion, sen ia latina strukturita hierarkio. La esprimoj bizanca katoliko kaj greka katoliko estas uzitaj pri tiuj kiuj apartenas al eklezioj kiuj uzas la bizancan liturgion. La esprimo orienta katoliko inkludas tiujn, sed estas pli larĝa, ĉar ĝi kovras ankaŭ katolikojn kiuj sekvas la aleksandrian, antioĥian, armenajn kaj ĥaldeajn liturgiajn tradiciojn. (eo)
- Las Iglesias católicas orientales son las Iglesias cristianas de tradición oriental que reconocen la autoridad y primacía universal del papa —obispo de Roma— y están en plena comunión eclesiástica con él, por lo que forman parte de la Iglesia católica que admite en su seno diversos ritos. De acuerdo a su número de fieles y desarrollo territorial e histórico tienen diversos grados de organización y autonomía interna, conservando sus ritos particulares. Algunos las llaman Iglesias uniatas, un término no preciso ya que alude a uniones parciales con la Iglesia católica pero no puede aplicarse a las Iglesias que siempre han estado en comunión con la Santa Sede. En la actualidad, el término subsiste entre los ortodoxos.[cita requerida]. (es)
- Cristiandad oriental, cristianismo oriental o Iglesias orientales son denominaciones con las que se designa a la parte de la cristiandad, del cristianismo o a las Iglesias (conceptos no estrictamente equivalentes) que se desarrollaron desde el cristianismo primitivo en las regiones del Imperio romano de Oriente o bizantino, en la órbita cultural tardohelenística de lengua griega (también se habla de cristiandad griega). Todas estas expresiones se utilizan habitualmente en oposición a los conceptos de cristiandad latina, cristiandad occidental, cristianismo occidental o Iglesias occidentales.
* Hieromonje.
* El obispo metropolitano Hilarion realiza la cheirotonia (imposición de manos durante el sacramento del orden), sobre un diácono, en la ceremonia que le convierte en presbítero.
* Tras la transmutación de los dones sagrados, el obispo presenta al nuevo sacerdote una porción del "Cordero" (el "Cuerpo de Cristo").
* Imposición de manos sobre un subdiácono, en la ceremonia que le convierte en diácono. Entre todos los autores de la patrística, la mayor parte de los cuales fueron "orientales", ocho recibieron el título de "doctor de la Iglesia", cuatro "de la Iglesia Occidental" y otros cuatro "de la Iglesia Oriental". Sus rivales teológicos fueron considerados heréticos, como Arrio o Nestorio. La expansión del nestorianismo por Asia oriental fue muy precoz (ver Sūtras de Jesús).
* Atanasio de Alejandría.
* Basilio de Cesarea.
* Gregorio Nacianceno.
* Juan Crisóstomo. (es)
- The Eastern Catholic Churches or Oriental Catholic Churches, also called the Eastern-Rite Catholic Churches, Eastern Rite Catholicism, or simply the Eastern Churches, are 23 Eastern Christian autonomous (sui iuris) particular churches of the Catholic Church, in full communion with the Pope in Rome. Although they are distinct theologically, liturgically, and historically from the Latin Church, they are all in full communion with it and with each other. Eastern Catholics are a distinct minority within the Catholic Church; of the 1.3 billion Catholics in communion with the Pope, approximately 18 million are members of the eastern churches. The majority of the Eastern Catholic Churches are groups that, at different points in the past, used to belong to the Eastern Orthodox Church, the Oriental Orthodox churches, or the historic Church of the East; these churches had various schisms with the Catholic Church. The Eastern Catholics churches are communities of Eastern Christians that either returned to communion with the Pope, or in some cases had never broken communion. The Pope's recognition of Eastern Catholics who returned to communion has been a point of controversy in ecumenical relations with the Eastern Orthodox and other churches. The five historic liturgical traditions of eastern Christianity, comprising the Alexandrian Rite, the Armenian Rite, the Byzantine Rite, the East Syriac Rite, and the West Syriac Rite, are all represented in one or more of the Eastern Catholic Churches. Consequently, the Catholic Church consists of six liturgical rites, the eastern rites along with the liturgical rites of the Latin Church. On occasion, this leads to a conflation of the liturgical word "rite" and the institutional word "church". Although some theological issues divide the Eastern Catholic Churches from other the eastern churches not in communion with the pope, some Eastern Catholic jurisdictions admit members of the latter to the Eucharist and the other sacraments, as governed by applicable Eastern Catholic canon law. Full communion with the Bishop of Rome constitutes mutual sacramental sharing between the Eastern Catholic Churches and the Latin Church, including Eucharistic intercommunion and recognition of papal supremacy. Provisions within the 1983 Latin canon law and the 1990 Code of Canons of the Eastern Churches govern the relationship between the Eastern and Latin Churches. Historically, pressure to conform to the norms of the Western Christianity practiced by the majority Latin Church led to a degree of encroachment (Latinization) on some of the Eastern Catholic traditions. The Second Vatican Council document, Orientalium Ecclesiarum, built on previous reforms to reaffirm the right of Eastern Catholics to maintain their distinct liturgical practices, which reflect ancient theological and spiritual practices that developed within Eastern Christianity. The Code of Canons of the Eastern Churches, promulgated in 1990, was the first codified body of canon law governing the Eastern Catholic Churches collectively, superseding a series of ad hoc papal documents issued in the late 20th century on the matter, although each church also has its own internal canons and laws on top of this. Members of Eastern Catholic churches are obliged to follow the norms of their particular church regarding celebration of church feasts, marriage, and other customs. Notable distinct norms include many Eastern Catholic Churches regularly allowing the ordination of married men to the priesthood (although not as bishops to the episcopacy), in contrast to the stricter clerical celibacy of Latin Church. Additionally, Eastern Catholics who seek marriage are obliged by canon law have the union blessed by a priest, even when the marriage itself takes place at a Latin Church parish. The Latin Church, in contrast, allows both deacons and priests to witness a couple's marriage vows on behalf of the Catholic Church. Both Latin and Eastern Catholics may, however, freely attend a Catholic liturgy celebrated in any rite. (en)
- Ekialdeko Eliza katolikoak Erromako aita santuaren autoritatea onartzen duten eta, beraz, katolikoak diren baina euren antolakuntza eta erritu bereziak mantentzen dituzten dira. Iraganean uniata ere deitu izan ziren, baina izendapen hau gaur egun ez zehatz eta iraingarritzat hartzen da, Erromako elizarekin elkarketa partzialei aplikatzen baitzaie, baina ez betidanik aita santuarekin batera egon direnei. Gaur egun, uniata izendapen hau ortodoxoen artean mantentzen da eta ekialdeko katolikoek eurek arbuiatzen dute. (eu)
- Ekialdeko Kristautasuna lau eliza ezberdinen multzoa da: Ekialdeko Eliza Ortodoxoa, , Asiriako Ekialdeko Eliza eta Ekialdeko Eliza Katolikoak. Termino hau erabiltzen da kontrajarrita. Kolektiboki Balkanak, Ekialdeko Europa, Asia Txikia, Ekialde Hurbila, Afrika, Indian eta Ekialde Urrunean hainbat mendetan garatutako elizak osatzen dute. Ekialdeko eliza batzuek Mendebaldeko Kristautasunarekin harreman teologiko eta historiko gehiago dute euren artean baino. Ekialdeko eliza gehienek ez dute euren burua "Ekialdeko" izendatzen, Asiriako Ekialdeko Eliza eta bere ondorengoak izan ezik. "Ekialdea" eta "Mendebaldea" izenak Eliza Kristauaren zatiketarekin hasi zen, eta Europa Latinoaren arteko aldeagatik eta Mendebaldeko Erromatar Inperioa eta Bizantziar Inperioaren zatiketa politikotik abiatuta. Ekialdeko elizarik boteretsuena Ekialdeko Eliza Ortodoxoa denez askotan "Ortodoxoa" erabiltzen da "Ekialdeko" terminoaren sinonimo gisa, nahiz eta ez den zuzena: hainbat elizek euren burua Kristautasun Ortodoxoa eta Katolizismoaren arteko komuniotzat dute. (eu)
- Les Églises catholiques orientales (ou parfois, le terme utilisé, péjoratif, des Églises uniates) sont la composante de rite oriental de l'Église catholique. Elles se caractérisent par le fait d'être en communion avec l'évêque de Rome (le pape), dont elles reconnaissent la primauté, et d'utiliser les rites liturgiques orientaux (copte, syriaque occidental, maronite, syriaque oriental, byzantin, arménien, guèze). Elles sont définies dans la terminologie catholique comme étant des Églises autonomes ou « Églises de droit propre », au sens juridique sui iuris, et sont considérées comme étant pleinement l'Église catholique, au même titre que l'Église latine de rite latin. Selon les chiffres de l'Annuaire pontifical, elles comptent 18 millions de fidèles en tout, soit 1,5 % des catholiques, qui sont plus de 1,2 milliard. Parfois appelées « uniates », les Églises catholiques orientales sont diverses par leurs origines et par leurs dates de ralliement à Rome. L'Église maronite qui remonte à l'époque patristique a, comme les Églises copte, arménienne ou indienne, vécu longtemps de façon autonome pour des raisons principalement géographiques. Les relations entre l'Église maronite et les latins se sont intensifiées dès le XIIe siècle. Comme il n'y a jamais eu de situation de rupture avant l'établissement et le renforcement de ces liens, l'Église maronite peut faire valoir qu'elle a « toujours été catholique ». Cependant, la plupart des autres Églises catholiques orientales ont rejoint l'Église catholique entre le XVIIe et le XXe siècle, parfois par détachement de la communion dans laquelle elles se trouvaient, et même par la fondation de patriarcats ou d'Églises catholiques avec une partie du clergé et des fidèles des Églises locales. Cette méthode qualifiée d'« uniatisme », fut pratiquée dans un contexte global d'activité missionnaire et d'influence diplomatique de l'Église catholique. La distinction entre ces Églises catholiques maintenant unies à Rome et les Églises orthodoxes locales reste ténue : liturgie, discipline sont presque identiques et seul le rattachement juridique à Rome et à son patriarche (le pape catholique) fait parfois la différence. Les Églises catholiques orientales conservent leurs rites orientaux et leurs traditions ecclésiales propres (par exemple, l'ordination sacerdotale d'hommes mariés), mais sont dans l'Église catholique dont elles acceptent la théologie (purgatoire ; filioque ; dogmes proclamés depuis le XIXe siècle) et où elles sont nommées « Églises orientales catholiques ». Aujourd'hui, avec la diaspora de leurs pays d'origine, elles sont également implantées en Europe occidentale, en Amérique et en Océanie. Pour les Églises qui ont déclaré l'unité avec Rome depuis le XIXe siècle, se placer dans la juridiction de l'Église de Rome avait l'avantage, pour les fidèles concernés, soit d'en faire des sujets à part entière dans les États catholiques tels que la Pologne ou l'Empire d'Autriche où les orthodoxes étaient parfois considérés comme des sujets de second ordre, soit de les placer sous une protection européenne dans les États musulmans déclinants tels l'Empire ottoman. C'est pourquoi les Églises grecques-catholiques font l'objet de débats et de critiques depuis leur origine de la part des Églises orthodoxes qui les considèrent comme des dissidences, responsables de leur propre affaiblissement. Ces critiques portent sur leur identité, en particulier sur leur niveau d’autonomie, sur les conditions de leur formation et de développement, ainsi que sur la légitimité de leur allégeance, à une période où la politique officielle du Vatican est le dialogue œcuménique et le respect des Églises orientales, notamment après le concile Vatican II. L'uniatisme est aujourd'hui considéré, tant par des catholiques que par les orthodoxes, comme une méthode du passé. Tout de même, la dernière Église catholique orientale à être érigée est l'Église catholique érythréenne le 19 janvier 2015 par le détachement de l'Église catholique éthiopienne. (fr)
- Le christianisme oriental regroupe plusieurs branches du christianisme et différentes confessions : les Églises antéchalcédoniennes, l'Église orthodoxe et les Églises catholiques orientales. Les historiens emploient cette expression pour désigner la chrétienté de l'Europe orientale après le schisme de 1054, par opposition au « christianisme occidental ». Cette rupture, qui a vu se définir un Occident « latin » et un Orient « byzantin », a eu des répercussions à la fois politiques et théologiques. L'Église orthodoxe, avec ses quelque 280 millions de fidèles au début du XXIe siècle, forme une communauté largement majoritaire parmi les communautés issues de ce christianisme oriental. Les « chrétiens d'Orient », quant à eux, sont des chrétiens de diverses confessions (antéchalcédoniens, orthodoxes, catholiques, protestants) qui vivent au Proche et au Moyen-Orient. Ils représentent une petite minorité de 10 à 11 millions de personnes. (fr)
- Gereja-Gereja Katolik Timur atau Gereja-Gereja Katolik Oriental (bahasa Latin: Ecclesiae Catholicae Orientales) atau Gereja-Gereja Katolik Ritus Timur yang pernah pula disebut Gereja-Gereja Uniat adalah dua puluh tiga Gereja partikular Kristen Timur sui iuris dalam persekutuan paripurna dengan Sri Paus di Roma, sebagai bagian dari Gereja Katolik sedunia. Di bawah pimpinan batrik-batrik, uskup-uskup metropolit, dan , pemerintahan Gereja-Gereja Katolik Timur diselenggarakan menurut . Selain itu, tiap-tiap Gereja Katolik Timur memiliki kanon-kanon dan hukum-hukum tersendiri, dan didorong untuk melestarikan tradisinya masing-masing. Menurut data Annuario Pontificio (buku rujukan tahunan Gereja Katolik), keseluruhan umat Gereja-Gereja Katolik Timur berjumlah kurang lebih 16 juta jiwa atau 1,5% dari jumlah seluruh umat Katolik, persentase selebihnya terdiri atas 1,2 miliar lebih umat Gereja Latin (Gereja Barat). Gereja Maronit adalah satu-satunya Gereja Katolik Timur yang senantiasa berada dalam persekutuan paripurna dengan Takhta Suci, sementara Gereja-Gereja Katolik Timur lainnya baru bergabung semenjak abad ke-16. Meskipun demikian, Gereja Melkit dan Gereja Katolik Yunani Italia Albania juga mengaku tidak pernah berada di luar ikatan persekutuan paripurna dengan Uskup Roma. Ikatan persekutuan yang paripurna memungkinkan Gereja-Gereja Katolik Timur dan Gereja Latin untuk saling berbagi sakramen, termasuk sakramen Ekaristi. Di lain pihak, tradisi-tradisi liturgi dari ke-23 Gereja ini–meliputi tradisi liturgi Bizantin, Aleksandria, Armenia, Suriah Timur, dan Suriah Barat–serupa dengan tradisi-tradisi liturgi dalam Gereja-Gereja Kristen Timur di luar persekutuan paripurna dengan Gereja Latin, yakni Gereja Ortodoks Timur, Gereja Ortodoks Oriental, Gereja Timur Asyur, dan . Meskipun ada sejumlah perbedaan pandangan dalam teologi dengan Gereja-Gereja Kristen Timur lainnya, Gereja-Gereja Katolik Timur tetap memperbolehkan umat Gereja-Gereja itu untuk menerima sakramen Ekaristi dan sakramen-sakramen lain, sesuai dengan aturan . Perlu diketahui bahwa banyak Gereja Katolik Timur memiliki aturan yang berbeda dari Gereja Latin terkait , dan memperbolehkan kaum pria yang sudah menikah untuk ditahbiskan menjadi rohaniwan. Gereja-Gereja Katolik Timur mula-mula terbentuk di , Afrika Timur, Eropa Timur, dan India, namun sejak abad ke-19, sebagian umatnya berdiaspora ke Eropa Barat, Benua Amerika, dan Oseania. Salah satu penyebab arus perpindahan ini adalah persekusi yang dialami umat Katolik Timur di negeri asal mereka. Demi terselenggaranya pelayanan rohani bagi mereka di tempat-tempat bermukim yang baru ini, dibentuklah eparki-eparki Gereja Timur yang tegak berdampingan dengan diosis-diosis Gereja Latin. Di lain pihak, pelayanan rohani bagi umat Katolik Latin di Timur Tengah diselenggarakan oleh Kebatrikan Latin Yerusalem. (in)
- Kekristenan Timur meliputi empat keluarga gereja utama: Gereja Ortodoks Timur, Gereja Ortodoks Oriental, Gereja Asiria dari Timur, dan Gereja Katolik Timur. Istilah ini digunakan secara kontras dengan Kekristenan Barat. Secara kolektif mereka meliputi gereja-gereja dan tradisi-tradisi Kristen yang berkembang di wilayah Balkan, Eropa Timur, Asia Kecil, Timur Tengah, Afrika, India, dan sebagian wilayah Timur Jauh selama berabad-abad. Istilah ini bukan menggambarkan suatu persekutuan tunggal atau tradisi religius umum. Beberapa gereja Timur lebih banyak memiliki kesamaan historis dan teologis dengan Kekristenan Barat daripada yang lainnya. Gereja-gereja Timur umumnya tidak menyebut diri mereka sebagai "Timur", dengan pengecualian Gereja Asiria dari Timur dan cabang-cabangnya. Istilah "Timur" dan "Barat" dalam hal ini berasal dari pembagian geografis dalam Gereja Kristen yang mencerminkan adanya perbedaan budaya antara timur Helenistik dan serta pembagian politik antara Kekaisaran Romawi Barat dan Timur. Karena gereja terbesar di Timur adalah himpunan yang saat ini dikenal dengan nama Gereja Ortodoks Timur dan Pusat pemerintahannya di Gereja Konstantinopel dan pada masa sekarang menjadi Masjid Istanbul setelah pemerintahan Kekaisaran Ottoman sedangkan Gereja terbesar atau Pusat Pemerintahan barat ialah di , istilah "Ortodoks" sering kali digunakan dengan bebas sebagaimana "Timur" untuk menyebut Kristen historis ini. Bagaimanapun kebanyakan gereja Kristen, baik Timur ataupun Barat, memandang diri mereka "ortodoks" (mengikuti keyakinan yang benar) sebagaimana "katolik" (universal) kendati nama-nama tersebut tidak digunakan dalam nama resmi mereka. (in)
- Per Oriente cristiano si comprende l'insieme delle Chiese cristiane e delle tradizioni liturgiche sviluppatesi nell'ex Impero romano d'Oriente cioè nell'Europa orientale, in Anatolia e nei Balcani, in Medio Oriente e in Egitto, nella Persia e nell'India meridionale. Tali Chiese e le relative comunità pastorali hanno sviluppato proprie liturgie, con riti propri, diversi dal rito latino caratteristico di tutte le Chiese cristiane dell'ex Impero d'Occidente e dell'Europa occidentale e nordica. Il termine «Oriente cristiano», usato nell'ambito del cristianesimo occidentale, connota le chiese orientali come "altre" rispetto a quelle occidentali, tuttavia non vuole indicare una tradizione che ha reciso i legami con la Chiesa latina. Infatti alcune Chiese orientali mantengono affinità storiche e teologiche più forti con questa che con altre Chiese dell'Oriente cristiano. (it)
- ( 비슷한 이름의 동방 정교회에 관해서는 해당 문서를 참조하십시오.) 동방 기독교(Eastern Christianity) 또는 동방교회는 서방기독교 또는 서방 교회와 대비되는 용어로 사용한다. 동방기독교는 동로마 제국 영역에 속했던 곳을 기반으로 발전한 기독교를 뜻한다. 동방 기독교는 보편교회 시기에는 콘스탄티노폴리스를 중심으로 기독교 교회의 중심지였다. 4세기부터 중요한 신학 용어 및 예식 기준, 교리를 형성하였다. 현재 주류 교회를 형성한 교리 칼케돈 공의회를 포함하여 중요한 신학적 기준을 제시한 7차의 보편공의회들이 열린 곳도 동방 기독교 지역이었다. 이 용어는 11세기 교회대분열 시기 이후에 보편교회의 5대 교회 지역 중 하나인 로마교회(서방 교회)가 분리되면서 사용하기 시작하였다. 동방 정교회, 오리엔트 정교회, 아시리아 동방교회 등이 포함된다. (ko)
- 東方典礼カトリック教会（とうほうてんれいカトリックきょうかい、ギリシア語: Ανατολικές Καθολικές Εκκλησίες、ラテン語: Ecclesiae Catholicae Orientales、英語: Eastern Catholic Churches）は、正教会や東方諸教会で用いられる典礼を使いながら、ローマ教皇権を認めてカトリック教会の教義を受け入れ、ローマ・カトリック教会とフル・コミュニオン関係にあるキリスト教の諸教会の総称。 (ja)
- Oosters christendom of oosterse kerken is de term die oorspronkelijk werd gebruikt voor de christelijke kerkgenootschappen in het oostelijke Middellandse Zeegebied, en met name die in het voormalige Byzantijnse Rijk. Thans wordt ermee bedoeld de kerken van Oost- en Zuidoost-Europa en van het Midden-Oosten. Door emigratie bevinden zich vele leden van oosterse kerken in West-Europa en Amerika, zodat het begrip niet meer uitsluitend geografisch bepaald is. Men maakt onderscheid tussen:
* nestoriaanse kerken (ontstaan na het concilie van Efeze van 431);
* oriëntaals-orthodoxe kerken (ontstaan na het concilie van Chalcedon van 451; soms oudorthodoxe kerken, pre-, non- of niet-chalcedonische kerken genoemd);
* oosters-orthodoxe kerk(en) (zo genoemd na het Oosters Schisma van 1054; ook wel orthodoxe kerk(en), byzantijns-orthodoxe of chalcedonisch orthodoxe kerken genoemd);
* oosters-katholieke kerken (veelal afscheidingen van bovengenoemde kerken die zich weer hebben verbonden met de Rooms-Katholieke Kerk). Deze kerken zijn, net als de westerse, Latijnse Kerk, ontstaan uit de "oerkerk" van Jeruzalem, maar onderscheiden zich heden ten dage door een eigen eredienst, wetgeving, gebruiken en cultuur. Conflicten tussen de verschillende kerkgemeenschappen leidden tot scheuringen of schisma's waarbij bepaalde kerkgemeenschappen hun eigen weg gingen. Wereldwijd schat men het aantal oosters-orthodoxe gelovigen op 225 tot 300 miljoen en het aantal oosters-katholieken op 16 miljoen. (nl)
- De oosters-katholieke kerken, geünieerde kerken of kortweg uniaten (ook wel katholiek-oosterse kerken genoemd) zijn kerkgenootschappen die deel uitmaken van de Rooms-Katholieke Kerk, maar niet van de Latijnse Kerk. Ze gebruiken een oosterse ritus. Samen met de oriëntaals-orthodoxe kerken en de oosters-orthodoxe kerken worden ze tot het oosters christendom gerekend. Zij erkennen de paus van Rome als herder van alle katholieken en hebben een eigen liturgie (volgens de oosterse ritus) en een eigen codex voor het canoniek recht (de Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium). Aan het hoofd van verschillende van deze kerken staat een patriarch of een grootaartsbisschop. (nl)
- Le Chiese cattoliche di rito orientale o Chiese sui iuris orientali sono Chiese particolari in piena comunione con la Santa Sede che conservano le proprie tradizioni cristiane orientali in merito alla spiritualità, alla liturgia, a qualche sottolineatura teologica, e alla normativa canonica e disciplinare, che le distinguono dalla Chiesa sui iuris latina. Ognuna è retta dal Codice dei canoni delle Chiese orientali e dal diritto canonico proprio. Per esempio, mentre alcune, particolarmente se di tradizione bizantina, ammettono uomini sposati al presbiterato, altre richiedono il celibato dei candidati cattolici, accettando al massimo come sacerdoti sposati alcuni convertiti al cattolicesimo dopo essere stati ordinati nelle corrispondenti chiese ortodosse. Specularmente, anche nel mondo ortodosso, esistono chiese di rito occidentale. (it)
- 東方教会（とうほうきょうかい、英: Eastern Christianity）は、中東・ギリシャ・アナトリア・東ヨーロッパに広がり成長したキリスト教諸教派（ギリシャ正教・東方正教会とも称される正教会および東方諸教会）の総称。広義の意味では東方正教会と東方諸教会をも含んだ意味で用いられるが、「東方教会」が正教会（ギリシャ正教）を指している場合もある。 西方教会と対比する意味での東方教会は、いわゆる東方正教会（ギリシャ正教）とその他の東方諸教会とに大別される。 (ja)
- 동방 가톨릭교회(영어: Eastern Catholic Churches)또는 우니아트 교회(Uniate Church)는 1596년 브레스트 회의(1596년 폴란드가 지배하는 우크라이나 지역에서 정교회와 로마가톨릭교회가 일치를 선언한 회의)에서 공식 출범했다. 교회의 수장을 로마 교황으로 바꾸고 로마 가톨릭교회와 완전한 일치를 선언하고 있으며 자치권이 보장되는(라틴어: sui iuris) 기독교(개별 교회, particular Churches)이다. 동방 정교회, 오리엔트 정교회(Oriental Orthodox Church) 그리고 아시리아 동방교회(네스토리우스파) 등과 유사한 전례와 교회법, 전통을 가진 동방 기독교의 범주에 속하지만, 교리적으로는 로마 가톨릭교회 교황의 수위권을 인정하고 있다는 점에서 다른 동방교회와 차이가 존재한다. 동방귀일교회(東方歸一敎會)라고도 부른다. 16세기 초부터 유럽에서 확산되고 있던 종교개혁, 그리고 이에 대응하는 가톨릭 교회의 개혁운동이 또한 루스인들의 정교회에 영향을 주기 시작하였고 급기야는 1589년에 모스크바 총대주교구가 설립되어 폴란드-리투아니아에 소속된 키예프 자치관구의 주교들에게 결정적으로 교회연합을 결행하게 한 것이다. 이 과정에서 폴란드 예수회의 활동은 결정적인 역할을 했다. 러시아 정교회 모스크바 총대주교구 측에서 볼 때 교회연합, 그리고 우니아트 교회야말로 정교회의 전통에 완전히 일탈한 행위로 간주하지 않을 수 없었다. 그러나 당시의 모스크바의 국내적 상황으로 인해 우니아트 교회가 성립되고 진전되는 일에 대해서 직접적으로 개입할 수는 없었다. 우니아트 교회의 가톨릭과의 교회일치 결과 오늘날 서부 우크라이나와 동부 우크라이나의 종교문화적 정체성의 차이가 야기되었고, 역사 전반적으로 볼 때 우니아트 교회와 러시아 정교회는 대립적 반목관계 나아가 적대적 갈등관계의 차원으로 발전하게 되었다. (ko)
- Katolickie Kościoły wschodnie – określenie Kościołów wschodnich, wchodzących w skład Kościoła katolickiego, które pozostają w jedności ze Stolicą Apostolską, uznając władzę i autorytet papieża. Po przyjęciu doktryny katolickiej Kościoły te zachowały liturgię Kościołów wschodnich, z których się wyodrębniły. Składają się one z niezależnych Kościołów, należących do pięciu wielkich tradycji liturgicznych. (pl)
- Kościoły wschodnie – zbiorcza nazwa Kościołów chrześcijańskich mających swoje korzenie na terenach starożytnych patriarchatów: Konstantynopola, Aleksandrii, Antiochii i Jerozolimy. Właściwe Kościoły wschodnie zwane ortodoksyjnymi dzielą się na trzy grupy powstałe na skutek różnych interpretacji dogmatów chrystologicznych. (pl)
- As Igrejas Católicas Orientais são Igrejas particulares sui iuris em plena comunhão com o Papa, fazendo por isso parte da Igreja Católica. Em número de 23, elas conservam as seculares tradições litúrgicas e devocionais das várias igrejas orientais com as quais estão associadas historicamente. Enquanto divergências doutrinárias dividem as igrejas orientais não-católicas em grupos desprovidos de comunhão mútua, as Igrejas Católicas Orientais acham-se unidas umas com as outras na fé católica, bem como com a Igreja Católica de Rito Latino (sediada no Ocidente), conquanto se diversifiquem quanto à ênfase teológica, às formas da liturgia, à piedade popular, à disciplina canônica e à terminologia. Partilhando a mesma fé e doutrina católicas, elas reconhecem sobretudo a função central do Sumo Pontífice, sua suprema autoridade, sua primazia e infalibilidade magisterial. Apesar disso, as Igrejas orientais católicas têm uma autonomia considerável em relação ao Papa. A maioria das Igrejas Católicas Orientais têm correspondentes entre as demais Igrejas orientais, quer assírias, quer ortodoxas orientais, quer ortodoxas bizantinas, que delas estão apartadas devido a certo número de dissonâncias teológicas, como também em virtude de discordâncias no que tange à autoridade do Sumo Pontífice. Embora historicamente se situassem na Europa Oriental, no Oriente Médio asiático, na África do Norte e na Índia, as Igrejas Católicas Orientais, por causa da migração, estão hoje disseminadas também na Europa Ocidental, nas Américas e na Oceania, constituindo aí circunscrições eclesiásticas plenas (eparquias), ao lado das dioceses latinas. Os termos greco-católico e católico bizantino referem-se àqueles que pertencem a Igrejas sui iuris que usam o rito bizantino. O termo católico oriental inclui-os também a eles, mas tem significação mais lata, de vez se aplica igualmente aos fiéis que seguem as tradições litúrgicas alexandrina, antioquena, armênia e caldéia. Em 2006, estimou-se que existiam cerca de 16 milhões de católicos orientais, dos quais aproximadamente 7,65 milhões seguiam a tradição bizantina. Em 2016, o número de católicos orientais aumentou para 17,8 milhões, dos quais aproximadamente 7,67 milhões seguiam a tradição bizantina. (pt)
- Denomina-se cristianismo oriental o conjunto das tradições e igrejas cristãs que se desenvolveram nos Balcãs, Europa Oriental, Ásia Menor, Oriente Médio, Igrejas da África e Índia no transcorrer de vários séculos de religiosidade. O termo é geralmente usado nas Igrejas ocidentais para descrever as tradições cristãs que não se desenvolveram na Europa Ocidental. Assim, o termo não se refere a nenhuma igreja específica ou uma tradição cristã em particular (realmente algumas igrejas orientais têm mais em comum histórica e teologicamente com o cristianismo ocidental que outras igrejas ditas ocidentais). Os termos ocidental e oriental, nesse contexto, nasceram com a divisão entre o Império Romano do Oriente (Império Bizantino) e o Império Romano do Ocidente e sua consequente divisão cultural. (pt)
- Östlig kristendom eller Östkyrkan är de olika kristna kyrkor som på ett eller annat sätt härstammar från det östromerska riket eller därintill liggande områden, med historisk hemvist i Grekland, delar av Östeuropa samt Mellanöstern. (sv)
- Katolska östkyrkor eller östliga katolska kyrkor, orientaliska katolska kyrkor, unierade kyrkor, avser de autonoma, östliga delkyrkor med östlig rit som står i full kommunion med Romersk-katolska kyrkan. Gemensamt är att de till skillnad från de ortodoxa kyrkorna erkänner biskopen av Rom, påvens överhöghet och står i full kommunion med Heliga stolen. De katolska östkyrkorna tillämpar egen liturgisk rit och kyrkorätt men räknas som lika mycket en del av Katolska kyrkan som den västliga latinska kyrkan. Medlemmar av de katolska östkyrkorna kallas ibland uniater (ett nyord i 13:e upplagan av SAOL, 2006). Äldst av dessa delkyrkor är maronitiska kyrkan i Libanon som själv anser att den andliga och juridiska unionen med Rom aldrig bröts, även om de formella banden återknöts på 1100-talet. I Sverige existerar Vikariatet för de östkatolska kyrkorna i Sverige som självbestämmande mission sui juris för de av romersk-katolska kyrkans orientalisk-katolska kyrkor som finns representerade i landet. (sv)
- Восточное христианство — условный обобщающий термин, объединяющий христианские традиции, которые первоначально развивались в Западной Азии, Египте, Северо-Восточной Африке, Восточной Европе, Юго-Восточной Европе, Малой Азии, Малабарском побережье южной Индии и некоторых частях Дальнего Востока. Включает Православную церковь , Древневосточные православные церкви, Доэфесские церкви и отделившиеся от них сообщества, которые в богослужении и обрядах сохранили традиции либо древневосточных церквей, либо византийского православия (как, например старообрядчество и восточнокатолические церкви). (ru)
- Восточнокатолические церкви — поместные католические церкви, использующие в церковной жизни один из восточных литургических обрядов. Восточнокатолические церкви находятся в юрисдикции папы римского через Конгрегацию для восточных церквей — одно из отделений Римской курии, образованное в 1862 году в рамках Конгрегации по распространению веры (Propaganda Fide, ныне Конгрегация евангелизации народов), занимающейся миссионерской деятельностью Церкви. В 1917 году она была превращена папой Бенедиктом XV в автономную Конгрегацию. Восточнокатолические церкви пребывают в полном вероисповедном и литургическом общении со Святым Престолом. Они пользуются собственным каноническим правом, отличным от принятого для Латинской церкви, в связи с чем в их адрес часто применяется термин «Церкви своего права» (sui iuris). В 1990 году Апостольский Престол обнародовал Кодекс канонов Восточных церквей, содержащий нормы канонического права, общие для всех католических церквей восточных обрядов. Согласно Декрету Второго Ватиканского собора «Orientalium Ecclesiarum» («О Восточных Церквях»): Католическая Церковь высоко ценит установления, литургические обряды, церковные традиции и уклад христианской жизни Восточных Церквей, ибо в них, славных своей священной древностью, сияет Традиция, идущая от Апостолов через Отцов и составляющая часть нераздельного Богооткровенного достояния всей Церкви — «Orientalium Ecclesiarum» (ru)
- {{namespace detect | category = |main=| other= 基督教 基督教派系 東方基督教 東方基督教（英語：Eastern Christianity）源自共同的基督宗教傳統和教會，是發展於巴爾幹半島、東歐、西亞（小亞細亞）、東北非以及南印度的基督教派的統稱，擁有數世紀的傳承，與西歐所發展出的西方基督教呈現特殊的對比。但這種稱謂並不意味著孤立的宗教團體和宗教傳統。實際上，部份「東方」基督教派在歷史上和神學思想上反而更接近於「西方」基督教派，而非同為「東方」的其他教派。 在這裡，「東方」與「西方」的稱謂源於東方的希臘文化與西方的拉丁文化的分離，更與羅馬帝國分裂為衰弱的西羅馬和強盛的東羅馬直接相關。在東方，希臘正教會成為最為強大的教會。 (zh)
- 東儀天主教會（英語：Eastern Catholic Churches；拉丁語：Ecclesiae Catholicae Orientales），或稱東方礼天主教会、東方歸一教会，是指與聖座共融的23個採行東方教會禮儀的教會。東儀天主教分別由其教會的宗主教、都主教或是大總主教擔任領袖。並以東儀天主教法典以及其各自所設立的教會法作為規章，並且各自保有自身的悠久傳統。現今所有東儀天主教信徒約有一千六百萬名，佔天主教全體信徒1.5%。 作為相互共融的成員，在各東儀天主教會與拉丁禮教會間共享了同一的聖事。但另一方面這些東儀教會也各自保存了与其有歷史關係的東方基督教派如東正教會、東方正統教會及東方亞述教會的禮儀、神学基础与聖儀，因此他們也在一定程度上承認這些非拉丁禮教會的東儀教會的聖儀效力。 東儀天主教的主要分布地點大多與其原先的起源地，如中東、埃及、東歐以及印度相近，然而隨著移民社群的增加，東儀天主教也在美洲或西歐建立教區，相對的在中東的拉丁禮天主教徒則由拉丁禮耶路撒冷宗主教牧養。 (zh)
- Схі́дні католи́цькі це́ркви — це двадцять три східно-християнські sui iuris (автономні) окремі церкви Католицької церкви, у повному спілкуванні з Папою Римським. Незважаючи на те, що вони відрізняються від Латинської церкви, усі вони у повному євхаристійному спілкуванні з нею та між собою. Зокрема, Східні католицькі церкви визнають центральну роль єпископа Риму в Колегії єпископів та його безпомилковість у виступі ex cathedra. Більшість східних католицьких церков — це групи, які в різні моменти минулого раніше належали до Східної православної церкви, орієнтальних православних церков та історичної Церкви Сходу, але зараз спілкуються з єпископом Риму через пом'якшувальні політичні та культурні обставини, що впливають на відносини церков. Таким чином, п'ять літургійних традицій двадцяти трьох східно-католицьких церков, включаючи александрійський, вірменський, візантійський, східно-сирійський та західно-сирійський, є спільними з іншими східно-християнськими церквами. Отже, католицька церква складається з шести літургійних обрядів, включаючи згадані п'ять літургійних традицій східно-католицьких церков разом із латинськими літургійними обрядами Латинської церкви. Католицькі церкви східного обряду перебувають у повному віросповідному та літургійному спілкуванні зі Святим Престолом. Вони користуються власним канонічним правом, відмінним від прийнятого для Латинської церкви, у зв'язку із чим, на їх адресу часто застосовується термін «Церкви свого права» (sui iurius). Декрет Другого Ватиканському собору Orientalium Ecclesiarum підкреслив канонічну рівність літургійних обрядів у Церкві, висловивши повагу східних християнських традицій. Маронітська церква загалом вважається єдиною зі східно-католицьких церков, яка завжди залишалася в повному спілкуванні зі Святим Престолом, тоді як більшість інших церков, об'єднаних з 16 століття і далі. Однак Мелькітська греко-католицька церква, Сиро-малабарська церква та Італо-албанська католицька церква також претендують на статус вічного спілкування. Найбільші чотири церкви є:
* Українська греко-католицька церква (УГКЦ) (візантійський обряд),
* Сиро-Малабарська церква (східно-сирійський обряд),
* Маронітська церква (західно-сирійський обряд),
* Мелькітська греко-католицька церква (візантійський обряд), 18 жовтня 1990 року Святий Престол оприлюднив Кодекс канонів Східних церков, що містить норми канонічного права, загальні для всіх католицьких церков східних обрядів. Цей кодекс набув чинності закону 1 жовтня 1991 року. Очолювані патріархами, митрополитами та найбільшими архієпископами, Східні католицькі церкви керуються відповідно до Кодексу канонів Східних Церков, хоча кожна церква має на додачу до цього свої канони та закони, а також збереження власних традицій. явно заохочується. За даними Annuario Pontificio (щорічний довідник католицької церкви), загальна кількість членів різних церков складає близько 18 мільйонів, що складає близько 1,5 відсотка католицької церкви, а решта її понад 1,3 мільярда членів належать до Латинської церкви. (uk)
- Схі́дне христия́нство — одна з назв і самоназв православного християнства в т.ч. як світогляду, як теорії і практики життя і творчості во славу Божу, на радість собі і людям, з метою спасіння у Вічності і життя з Господом Богом у раю, напрямок християнства, який виник на основі римського християнства після відокремлення західного, латинського християнства в окрему, інославну з точки зору східних християн спільноту (конфесію) і пов‘язує себе зі Східною Церквою як він називає Церкву Христову. Включає християнські традиції та церковні сім'ї, що спочатку склалися в епоху класичної та пізньої античності на Близькому Сході, Єгипті, Північно-Східній Африці, Східній Європі, Південно-Східній Європі, Малій Азії, узбережжі Малабару на півдні Індії та частині Далекого Сходу. Цей термін не описує жодного причастя чи релігійної конфесії. До основних східнохристиянських органів належать Східна православна церква, Орієнтальній православні церкви, Східні католицькі церкви (які відновили спілкування з Римом, але все ще підтримують свої обряди), протестантські східнохристиянські церкви, які мають свою протестантську теологію, але є в східно-християнські практиці, а конфесії походять від історичної Церкви Сходу. Різні східні церкви зазвичай не називають себе "східними", за винятком Ассирійської церкви Сходу та Давньої церкви Сходу. Історично термін Східна церква використовувався на відміну від (західної) Латинської церкви, орієнтованої на Рим, яка використовує латинські богослужбові обряди. Терміни "Східний" та "Західний" у зв'язку з цим виникли внаслідок географічного поділу в християнстві, що відображає культурний розрив між елліністичним Сходом та Латинським Заходом, а також політичний поділ 395 року з часів протестантської реформації 16 століття термін "східне християнство" може використовуватися на відміну від "західного християнства", що містить не тільки Латинську церкву, але також протестантизм та незалежний католицизм. Деякі східні церкви історично та теологічно мають більше спільного із західним християнством, ніж між собою. Оскільки найбільшою церквою на Сході є Східна православна церква, термін "православна" часто використовується подібним чином до "східної" для позначення конкретних історичних християнських спільнот. Однак, строго кажучи, більшість християнських конфесій, східних чи західних, розглядають себе як "ортодоксальних" (мається на увазі "слідування правильним віруванням"), а також "католицьких" (що означає "загальнолюдські") і як учасники чотирьох знаків Церква, перелічена в Нікейсько-Константинопольському Символі Віри (325 р. Н. Е.): "Єдина, Свята, Католицька та Апостольська" (грецьке: μία, ἁγία, καθολικὴ καὶ ἀποστολικὴ ἐκκλησία).Східні церкви (за винятком нелітургійних розбіжних тіл) використовують кілька літургійних обрядів: александрійський обряд, вірменський обряд, візантійський обряд, східно-сирійський обряд (також відомий як перський або халдейський обряд), західно-сирійський обряд (також званий антіохійський обряд) та західні обряди у деяких парафіях на Заході. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Východní křesťanství je souborný název pro východní katolické církve, pravoslaví a starobylé východní církve.Dnes pojem zahrnuje ty církve, které nevzešly ze západní církve, tedy římskokatolickou církev a protestantské církve. Nejde už o striktní zeměpisné rozlišení, neboť západní církve působí na tradičně „východním“ území a naopak. (cs)
- Östliches Christentum, Christlicher Orient (lateinisch Oriens Christianus) oder Ostkirche bezeichnet den Teil des Christentums, dessen traditionelle Ursprünge auf die altkirchlichen Patriarchate Konstantinopel, Alexandrien, Antiochien und Jerusalem zurückgehen und aus Sicht der Westkirche im Osten liegen. Die Ursprungs- und Missionsgebiete sind Ost- und Südost-Europa, weite Teile Asiens sowie das östliche Nordafrika. Mit dem östlichen Christentum befassen sich die wissenschaftliche Disziplinen Byzantinistik, Wissenschaft vom Christlichen Orient, Ostkirchenkunde und ökumenische Theologie. (de)
- Ekialdeko Eliza katolikoak Erromako aita santuaren autoritatea onartzen duten eta, beraz, katolikoak diren baina euren antolakuntza eta erritu bereziak mantentzen dituzten dira. Iraganean uniata ere deitu izan ziren, baina izendapen hau gaur egun ez zehatz eta iraingarritzat hartzen da, Erromako elizarekin elkarketa partzialei aplikatzen baitzaie, baina ez betidanik aita santuarekin batera egon direnei. Gaur egun, uniata izendapen hau ortodoxoen artean mantentzen da eta ekialdeko katolikoek eurek arbuiatzen dute. (eu)
- ( 비슷한 이름의 동방 정교회에 관해서는 해당 문서를 참조하십시오.) 동방 기독교(Eastern Christianity) 또는 동방교회는 서방기독교 또는 서방 교회와 대비되는 용어로 사용한다. 동방기독교는 동로마 제국 영역에 속했던 곳을 기반으로 발전한 기독교를 뜻한다. 동방 기독교는 보편교회 시기에는 콘스탄티노폴리스를 중심으로 기독교 교회의 중심지였다. 4세기부터 중요한 신학 용어 및 예식 기준, 교리를 형성하였다. 현재 주류 교회를 형성한 교리 칼케돈 공의회를 포함하여 중요한 신학적 기준을 제시한 7차의 보편공의회들이 열린 곳도 동방 기독교 지역이었다. 이 용어는 11세기 교회대분열 시기 이후에 보편교회의 5대 교회 지역 중 하나인 로마교회(서방 교회)가 분리되면서 사용하기 시작하였다. 동방 정교회, 오리엔트 정교회, 아시리아 동방교회 등이 포함된다. (ko)
- 東方典礼カトリック教会（とうほうてんれいカトリックきょうかい、ギリシア語: Ανατολικές Καθολικές Εκκλησίες、ラテン語: Ecclesiae Catholicae Orientales、英語: Eastern Catholic Churches）は、正教会や東方諸教会で用いられる典礼を使いながら、ローマ教皇権を認めてカトリック教会の教義を受け入れ、ローマ・カトリック教会とフル・コミュニオン関係にあるキリスト教の諸教会の総称。 (ja)
- 東方教会（とうほうきょうかい、英: Eastern Christianity）は、中東・ギリシャ・アナトリア・東ヨーロッパに広がり成長したキリスト教諸教派（ギリシャ正教・東方正教会とも称される正教会および東方諸教会）の総称。広義の意味では東方正教会と東方諸教会をも含んだ意味で用いられるが、「東方教会」が正教会（ギリシャ正教）を指している場合もある。 西方教会と対比する意味での東方教会は、いわゆる東方正教会（ギリシャ正教）とその他の東方諸教会とに大別される。 (ja)
- Katolickie Kościoły wschodnie – określenie Kościołów wschodnich, wchodzących w skład Kościoła katolickiego, które pozostają w jedności ze Stolicą Apostolską, uznając władzę i autorytet papieża. Po przyjęciu doktryny katolickiej Kościoły te zachowały liturgię Kościołów wschodnich, z których się wyodrębniły. Składają się one z niezależnych Kościołów, należących do pięciu wielkich tradycji liturgicznych. (pl)
- Kościoły wschodnie – zbiorcza nazwa Kościołów chrześcijańskich mających swoje korzenie na terenach starożytnych patriarchatów: Konstantynopola, Aleksandrii, Antiochii i Jerozolimy. Właściwe Kościoły wschodnie zwane ortodoksyjnymi dzielą się na trzy grupy powstałe na skutek różnych interpretacji dogmatów chrystologicznych. (pl)
- Östlig kristendom eller Östkyrkan är de olika kristna kyrkor som på ett eller annat sätt härstammar från det östromerska riket eller därintill liggande områden, med historisk hemvist i Grekland, delar av Östeuropa samt Mellanöstern. (sv)
- Восточное христианство — условный обобщающий термин, объединяющий христианские традиции, которые первоначально развивались в Западной Азии, Египте, Северо-Восточной Африке, Восточной Европе, Юго-Восточной Европе, Малой Азии, Малабарском побережье южной Индии и некоторых частях Дальнего Востока. Включает Православную церковь , Древневосточные православные церкви, Доэфесские церкви и отделившиеся от них сообщества, которые в богослужении и обрядах сохранили традиции либо древневосточных церквей, либо византийского православия (как, например старообрядчество и восточнокатолические церкви). (ru)
- {{namespace detect | category = |main=| other= 基督教 基督教派系 東方基督教 東方基督教（英語：Eastern Christianity）源自共同的基督宗教傳統和教會，是發展於巴爾幹半島、東歐、西亞（小亞細亞）、東北非以及南印度的基督教派的統稱，擁有數世紀的傳承，與西歐所發展出的西方基督教呈現特殊的對比。但這種稱謂並不意味著孤立的宗教團體和宗教傳統。實際上，部份「東方」基督教派在歷史上和神學思想上反而更接近於「西方」基督教派，而非同為「東方」的其他教派。 在這裡，「東方」與「西方」的稱謂源於東方的希臘文化與西方的拉丁文化的分離，更與羅馬帝國分裂為衰弱的西羅馬和強盛的東羅馬直接相關。在東方，希臘正教會成為最為強大的教會。 (zh)
- 東儀天主教會（英語：Eastern Catholic Churches；拉丁語：Ecclesiae Catholicae Orientales），或稱東方礼天主教会、東方歸一教会，是指與聖座共融的23個採行東方教會禮儀的教會。東儀天主教分別由其教會的宗主教、都主教或是大總主教擔任領袖。並以東儀天主教法典以及其各自所設立的教會法作為規章，並且各自保有自身的悠久傳統。現今所有東儀天主教信徒約有一千六百萬名，佔天主教全體信徒1.5%。 作為相互共融的成員，在各東儀天主教會與拉丁禮教會間共享了同一的聖事。但另一方面這些東儀教會也各自保存了与其有歷史關係的東方基督教派如東正教會、東方正統教會及東方亞述教會的禮儀、神学基础与聖儀，因此他們也在一定程度上承認這些非拉丁禮教會的東儀教會的聖儀效力。 東儀天主教的主要分布地點大多與其原先的起源地，如中東、埃及、東歐以及印度相近，然而隨著移民社群的增加，東儀天主教也在美洲或西歐建立教區，相對的在中東的拉丁禮天主教徒則由拉丁禮耶路撒冷宗主教牧養。 (zh)
- الكنائس الكاثوليكية الشرقية ويقصد بها الكنائس المستقلة المرتبطة بشكل تام مع بابا روما رئيس الكنيسة الرومانية الكاثوليكية، ولكنها متميزة عن الكنائس الغربية أو اللاتينية من ناحية الطقوس والممارسات الدينية. جميع هذه التقاليد والمرجعيات لها تنظيمها الخاص وقيادتها الذاتية تحت سلطة البابا، وهي محمية من أي محاولة لتحويلها للتقليد اللاتيني. وهي تنقسم إلى خمسة تقاليد وهي التقليد البيزنطي، والأنطاكي، والكلداني، والإسكندري والأرمني. تصل أعداد أتباع الكنائس الكاثوليكية الشرقية إلى 17.2 مليون. (ar)
- المسيحية الشرقية هي عوائل الكنائس التي تطورت خارج العالم الغربي، وهي اليوم متوزعة ضمن ثلاث عوائل وهي الكنائس الأرثوذكسية الشرقية، والكنائس الأرثوذكسية المشرقية، والكنائس الكاثوليكية الشرقية، بالإضافة لكنيستين انحدرتا من كنيسة المشرق التاريخية، وهما الكنيسة المشرقية الآشورية وكنيسة المشرق القديمة. ويقابلها من الجهة الأخرى التقليد المسيحي الغربي والممثل بالكنائس الكاثوليكية والبروتستانتية الغربية. ويشير المصطلح إلى كل ما حملته وتحمله هذه الكنائس من تراث وتقليد مسيحي على مدى العصور، وتتكون الكنائس المسيحية الشرقية من التقاليد المسيحية التي تطورت بشكل مميز على مدى عدة قرون في الشرق الأوسط وشمال وشرق أفريقيا وأوروبا الشرقية وآسيا الصغرى وساحل مليبار في جنوب الهند وأجزاء من الشرق الأقصى. ولا يصف المصطلح لا يصف شركة واحدة أو طائفة دينية واحدة، وعلى الرغم من ذلك تشاركت الكنائس الشرقية بالتقليد الد (ar)
- Les Esglésies catòliques orientals són les esglésies autònomes (en llatí: sui iuris) en comunió completa amb el bisbe de Roma, és a dir, el papa. Conserven les tradicions litúrgiques, teològiques i de devoció de les Esglésies Cristianes Orientals amb les quals estan associades, tot i que conserven algunes diferències doctrinals, en especial amb les antigues esglésies orientals, l'Església Ortodoxa i l'Església Assíria de l'Est. Per això, hi ha divergències en les formes de l'adoració litúrgica, els sagraments, la disciplina canònica, la terminologia, les oracions tradicionals i les pràctiques de la pietat. No obstant això, reconeixen que llur fe no divergeix de les altres esglésies constituents del catolicisme, incloent-hi l'Església Llatina envers la qual tenen la mateixa dignitat. Recone (ca)
- El cristianisme oriental és el grup d'esglésies cristianes les tradicions de les quals es van desenvolupar als Balcans, a Europa oriental a l'Àsia Menor, a l'Orient Pròxim, al nord-est d'Àfrica i al sud de l'Índia al llarg de diversos segles. Les Esglésies cristianes orientals comparteixen les tradicions, però es van dividir durant els primers segles del cristianisme a causa d'algunes controvèrsies sobre la cristologia i la teologia fonamental. En termes generals, el cristianisme oriental inclou quatre famílies d'esglésies: (ca)
- Východní katolické církve je souhrnné označení pro 23 katolických církví sui iuris, které na rozdíl od římskokatolické církve užívají ve své liturgii některý z východních ritů. Vznikly během 12. až 20. století, a to většinou odtržením od některé pravoslavné nebo starobylé východní církve, na rozdíl od nich však uznávají papežský primát, výjimku tvoří Maronitská katolická církev, která jako jediná zachovala společenství s římským biskupem i po Velkém schizmatu (1054). Řídí se Kodexem kánonů východních církví (CCEO), vydaným v roce 1990. Ty z nich, které používají byzantský ritus, se nazývají řeckokatolické církve. (cs)
- Οι Ανατολικές Καθολικές Εκκλησίες είναι 23 συγκεκριμένες εκκλησίες που βρίσκονται σε πλήρη κοινωνία με τον Πάπα. Μαζί με τη , συνθέτουν την Καθολική Εκκλησία. Οι λειτουργικές, λατρευτικές και θεολογικές παραδόσεις τους, μοιράζονταν από κοινού με άλλες Ανατολικές Χριστιανικές εκκλησίες με τις οποίες κάποτε συνδέονταν, όπως οι Ανατολικες Ορθόδοξες και οι Αρχαίες Ανατολικές Ορθόδοξες Εκκλησίες. (el)
- Ο Ανατολικός Χριστιανισμός περιλαμβάνει τις Χριστιανικές παραδόσεις και εκκλησίες που αναπτύχθηκαν στα Βαλκάνια, την Ανατολική Ευρώπη, τη Μικρά Ασία, τη Μέση Ανατολή, την Αφρική, την Ινδία, και μέρη της Άπω Ανατολής μέσα σε αρκετούς αιώνες θρησκευτικής εξέλιξης. (el)
- La Orientaj katolikaj eklezioj aŭ grek-katolikaj estas sendependaj, aŭtonomaj (en la latina, sui quaeque iuris) eklezioj en plena komunio kun la Episkopo de Romo, la papo. Ili konservas la plurjarcentajn liturgiajn, religiajn kaj teologiajn tradiciojn de la diversaj orientaj kristanaj eklezioj kun kiuj ili estas asociitaj historie. Dum doktrinaj diferencoj dividas la orientajn kristanajn ekleziojn en grupoj ne en komunio unu kun la alia, la Orientaj katolikaj eklezioj estas unuigitaj unu kun la alia kaj kun la Latina Eklezio, kvankam ili varias en teologia emfazo, formoj de liturgia adoro kaj populara pieco, kanonika disciplino kaj terminologio. Precipe, ili rekonas la centran rolon de la Episkopo de Romo ene de la Kolegio de Episkopoj kaj lia neeraripovo dum parolado ex cathedra. (eo)
- Orienta Kristanismo plugvidas kolektive la Kristanajn tradiciojn kaj preĝejoj kiu evoluigis en Malgrandazio (Bizanco), Mezoriento, Balkanio, Orienta Eŭropo, Nordorienta Afriko, kaj Barato super kelkaj jarcentoj de religia antikveco. La termino estas ĝenerale uzita en Okcidenta Kristanismo por priparoli pri ĉiuj kristanaj tradicioj kiuj ne evoluis en Okcidenta Eŭropo. Tial la termino ne priparolas pri iu ununura komuneco aŭ ofta religia tradicio (efektive iuj Orientaj Eklezioj havas pli da komunaĵoj historie kaj teologie kun Okcidenta Kristanismo ol aliaj Orientaj Eklezioj). (eo)
- Als katholische Ostkirchen (auch unierte Kirchen oder mit Rom unierte Kirchen) werden die 23 Teilkirchen eigenen Rechts der römisch-katholischen Kirche bezeichnet, die in ostkirchlicher Tradition stehen. Durch ihre östlichen („orientalischen“) Riten stehen sie in ihrer Tradition und hierarchischen Verfasstheit den orthodoxen und altorientalischen Ostkirchen nahe, sind aber von diesen streng zu unterscheiden. Sie erkennen den Jurisdiktionsprimat des Papstes an und stehen untereinander sowie mit der lateinischen Kirche in Glaubens-, Gebets- und Sakramentengemeinschaft. In nahezu allen ostkirchlichen Traditionen gibt es katholische Ostkirchen. Gegenüber ihren orthodoxen und altorientalischen Pendants bilden sie meist nur eine Minderheit. (de)
- Cristiandad oriental, cristianismo oriental o Iglesias orientales son denominaciones con las que se designa a la parte de la cristiandad, del cristianismo o a las Iglesias (conceptos no estrictamente equivalentes) que se desarrollaron desde el cristianismo primitivo en las regiones del Imperio romano de Oriente o bizantino, en la órbita cultural tardohelenística de lengua griega (también se habla de cristiandad griega). Todas estas expresiones se utilizan habitualmente en oposición a los conceptos de cristiandad latina, cristiandad occidental, cristianismo occidental o Iglesias occidentales. (es)
- The Eastern Catholic Churches or Oriental Catholic Churches, also called the Eastern-Rite Catholic Churches, Eastern Rite Catholicism, or simply the Eastern Churches, are 23 Eastern Christian autonomous (sui iuris) particular churches of the Catholic Church, in full communion with the Pope in Rome. Although they are distinct theologically, liturgically, and historically from the Latin Church, they are all in full communion with it and with each other. Eastern Catholics are a distinct minority within the Catholic Church; of the 1.3 billion Catholics in communion with the Pope, approximately 18 million are members of the eastern churches. (en)
- Las Iglesias católicas orientales son las Iglesias cristianas de tradición oriental que reconocen la autoridad y primacía universal del papa —obispo de Roma— y están en plena comunión eclesiástica con él, por lo que forman parte de la Iglesia católica que admite en su seno diversos ritos. De acuerdo a su número de fieles y desarrollo territorial e histórico tienen diversos grados de organización y autonomía interna, conservando sus ritos particulares. (es)
- Ekialdeko Kristautasuna lau eliza ezberdinen multzoa da: Ekialdeko Eliza Ortodoxoa, , Asiriako Ekialdeko Eliza eta Ekialdeko Eliza Katolikoak. Termino hau erabiltzen da kontrajarrita. Kolektiboki Balkanak, Ekialdeko Europa, Asia Txikia, Ekialde Hurbila, Afrika, Indian eta Ekialde Urrunean hainbat mendetan garatutako elizak osatzen dute. Ekialdeko eliza batzuek Mendebaldeko Kristautasunarekin harreman teologiko eta historiko gehiago dute euren artean baino. Ekialdeko eliza gehienek ez dute euren burua "Ekialdeko" izendatzen, Asiriako Ekialdeko Eliza eta bere ondorengoak izan ezik. (eu)
- Le christianisme oriental regroupe plusieurs branches du christianisme et différentes confessions : les Églises antéchalcédoniennes, l'Église orthodoxe et les Églises catholiques orientales. Les historiens emploient cette expression pour désigner la chrétienté de l'Europe orientale après le schisme de 1054, par opposition au « christianisme occidental ». Cette rupture, qui a vu se définir un Occident « latin » et un Orient « byzantin », a eu des répercussions à la fois politiques et théologiques. (fr)
- Kekristenan Timur meliputi empat keluarga gereja utama: Gereja Ortodoks Timur, Gereja Ortodoks Oriental, Gereja Asiria dari Timur, dan Gereja Katolik Timur. Istilah ini digunakan secara kontras dengan Kekristenan Barat. Secara kolektif mereka meliputi gereja-gereja dan tradisi-tradisi Kristen yang berkembang di wilayah Balkan, Eropa Timur, Asia Kecil, Timur Tengah, Afrika, India, dan sebagian wilayah Timur Jauh selama berabad-abad. Istilah ini bukan menggambarkan suatu persekutuan tunggal atau tradisi religius umum. Beberapa gereja Timur lebih banyak memiliki kesamaan historis dan teologis dengan Kekristenan Barat daripada yang lainnya. Gereja-gereja Timur umumnya tidak menyebut diri mereka sebagai "Timur", dengan pengecualian Gereja Asiria dari Timur dan cabang-cabangnya. (in)
- Gereja-Gereja Katolik Timur atau Gereja-Gereja Katolik Oriental (bahasa Latin: Ecclesiae Catholicae Orientales) atau Gereja-Gereja Katolik Ritus Timur yang pernah pula disebut Gereja-Gereja Uniat adalah dua puluh tiga Gereja partikular Kristen Timur sui iuris dalam persekutuan paripurna dengan Sri Paus di Roma, sebagai bagian dari Gereja Katolik sedunia. Di bawah pimpinan batrik-batrik, uskup-uskup metropolit, dan , pemerintahan Gereja-Gereja Katolik Timur diselenggarakan menurut . Selain itu, tiap-tiap Gereja Katolik Timur memiliki kanon-kanon dan hukum-hukum tersendiri, dan didorong untuk melestarikan tradisinya masing-masing. Menurut data Annuario Pontificio (buku rujukan tahunan Gereja Katolik), keseluruhan umat Gereja-Gereja Katolik Timur berjumlah kurang lebih 16 juta jiwa atau 1,5% (in)
- Les Églises catholiques orientales (ou parfois, le terme utilisé, péjoratif, des Églises uniates) sont la composante de rite oriental de l'Église catholique. Elles se caractérisent par le fait d'être en communion avec l'évêque de Rome (le pape), dont elles reconnaissent la primauté, et d'utiliser les rites liturgiques orientaux (copte, syriaque occidental, maronite, syriaque oriental, byzantin, arménien, guèze). Elles sont définies dans la terminologie catholique comme étant des Églises autonomes ou « Églises de droit propre », au sens juridique sui iuris, et sont considérées comme étant pleinement l'Église catholique, au même titre que l'Église latine de rite latin. (fr)
- Le Chiese cattoliche di rito orientale o Chiese sui iuris orientali sono Chiese particolari in piena comunione con la Santa Sede che conservano le proprie tradizioni cristiane orientali in merito alla spiritualità, alla liturgia, a qualche sottolineatura teologica, e alla normativa canonica e disciplinare, che le distinguono dalla Chiesa sui iuris latina. Specularmente, anche nel mondo ortodosso, esistono chiese di rito occidentale. (it)
- Per Oriente cristiano si comprende l'insieme delle Chiese cristiane e delle tradizioni liturgiche sviluppatesi nell'ex Impero romano d'Oriente cioè nell'Europa orientale, in Anatolia e nei Balcani, in Medio Oriente e in Egitto, nella Persia e nell'India meridionale. Tali Chiese e le relative comunità pastorali hanno sviluppato proprie liturgie, con riti propri, diversi dal rito latino caratteristico di tutte le Chiese cristiane dell'ex Impero d'Occidente e dell'Europa occidentale e nordica. Il termine «Oriente cristiano», usato nell'ambito del cristianesimo occidentale, connota le chiese orientali come "altre" rispetto a quelle occidentali, tuttavia non vuole indicare una tradizione che ha reciso i legami con la Chiesa latina. Infatti alcune Chiese orientali mantengono affinità storiche e (it)
- 동방 가톨릭교회(영어: Eastern Catholic Churches)또는 우니아트 교회(Uniate Church)는 1596년 브레스트 회의(1596년 폴란드가 지배하는 우크라이나 지역에서 정교회와 로마가톨릭교회가 일치를 선언한 회의)에서 공식 출범했다. 교회의 수장을 로마 교황으로 바꾸고 로마 가톨릭교회와 완전한 일치를 선언하고 있으며 자치권이 보장되는(라틴어: sui iuris) 기독교(개별 교회, particular Churches)이다. 동방 정교회, 오리엔트 정교회(Oriental Orthodox Church) 그리고 아시리아 동방교회(네스토리우스파) 등과 유사한 전례와 교회법, 전통을 가진 동방 기독교의 범주에 속하지만, 교리적으로는 로마 가톨릭교회 교황의 수위권을 인정하고 있다는 점에서 다른 동방교회와 차이가 존재한다. 동방귀일교회(東方歸一敎會)라고도 부른다. 우니아트 교회의 가톨릭과의 교회일치 결과 오늘날 서부 우크라이나와 동부 우크라이나의 종교문화적 정체성의 차이가 야기되었고, 역사 전반적으로 볼 때 우니아트 교회와 러시아 정교회는 대립적 반목관계 나아가 적대적 갈등관계의 차원으로 발전하게 되었다. (ko)
- Oosters christendom of oosterse kerken is de term die oorspronkelijk werd gebruikt voor de christelijke kerkgenootschappen in het oostelijke Middellandse Zeegebied, en met name die in het voormalige Byzantijnse Rijk. Thans wordt ermee bedoeld de kerken van Oost- en Zuidoost-Europa en van het Midden-Oosten. Door emigratie bevinden zich vele leden van oosterse kerken in West-Europa en Amerika, zodat het begrip niet meer uitsluitend geografisch bepaald is. Men maakt onderscheid tussen: (nl)
- De oosters-katholieke kerken, geünieerde kerken of kortweg uniaten (ook wel katholiek-oosterse kerken genoemd) zijn kerkgenootschappen die deel uitmaken van de Rooms-Katholieke Kerk, maar niet van de Latijnse Kerk. Ze gebruiken een oosterse ritus. Samen met de oriëntaals-orthodoxe kerken en de oosters-orthodoxe kerken worden ze tot het oosters christendom gerekend. (nl)
- Denomina-se cristianismo oriental o conjunto das tradições e igrejas cristãs que se desenvolveram nos Balcãs, Europa Oriental, Ásia Menor, Oriente Médio, Igrejas da África e Índia no transcorrer de vários séculos de religiosidade. O termo é geralmente usado nas Igrejas ocidentais para descrever as tradições cristãs que não se desenvolveram na Europa Ocidental. Assim, o termo não se refere a nenhuma igreja específica ou uma tradição cristã em particular (realmente algumas igrejas orientais têm mais em comum histórica e teologicamente com o cristianismo ocidental que outras igrejas ditas ocidentais). (pt)
- As Igrejas Católicas Orientais são Igrejas particulares sui iuris em plena comunhão com o Papa, fazendo por isso parte da Igreja Católica. Em número de 23, elas conservam as seculares tradições litúrgicas e devocionais das várias igrejas orientais com as quais estão associadas historicamente. Em 2006, estimou-se que existiam cerca de 16 milhões de católicos orientais, dos quais aproximadamente 7,65 milhões seguiam a tradição bizantina. Em 2016, o número de católicos orientais aumentou para 17,8 milhões, dos quais aproximadamente 7,67 milhões seguiam a tradição bizantina. (pt)
- Восточнокатолические церкви — поместные католические церкви, использующие в церковной жизни один из восточных литургических обрядов. Восточнокатолические церкви находятся в юрисдикции папы римского через Конгрегацию для восточных церквей — одно из отделений Римской курии, образованное в 1862 году в рамках Конгрегации по распространению веры (Propaganda Fide, ныне Конгрегация евангелизации народов), занимающейся миссионерской деятельностью Церкви. В 1917 году она была превращена папой Бенедиктом XV в автономную Конгрегацию. — «Orientalium Ecclesiarum» (ru)
- Katolska östkyrkor eller östliga katolska kyrkor, orientaliska katolska kyrkor, unierade kyrkor, avser de autonoma, östliga delkyrkor med östlig rit som står i full kommunion med Romersk-katolska kyrkan. Äldst av dessa delkyrkor är maronitiska kyrkan i Libanon som själv anser att den andliga och juridiska unionen med Rom aldrig bröts, även om de formella banden återknöts på 1100-talet. I Sverige existerar Vikariatet för de östkatolska kyrkorna i Sverige som självbestämmande mission sui juris för de av romersk-katolska kyrkans orientalisk-katolska kyrkor som finns representerade i landet. (sv)
- Схі́дні католи́цькі це́ркви — це двадцять три східно-християнські sui iuris (автономні) окремі церкви Католицької церкви, у повному спілкуванні з Папою Римським. Незважаючи на те, що вони відрізняються від Латинської церкви, усі вони у повному євхаристійному спілкуванні з нею та між собою.
* Українська греко-католицька церква (УГКЦ) (візантійський обряд),
* Сиро-Малабарська церква (східно-сирійський обряд),
* Маронітська церква (західно-сирійський обряд),
* Мелькітська греко-католицька церква (візантійський обряд), (uk)
- Схі́дне христия́нство — одна з назв і самоназв православного християнства в т.ч. як світогляду, як теорії і практики життя і творчості во славу Божу, на радість собі і людям, з метою спасіння у Вічності і життя з Господом Богом у раю, напрямок християнства, який виник на основі римського християнства після відокремлення західного, латинського християнства в окрему, інославну з точки зору східних християн спільноту (конфесію) і пов‘язує себе зі Східною Церквою як він називає Церкву Христову. Включає християнські традиції та церковні сім'ї, що спочатку склалися в епоху класичної та пізньої античності на Близькому Сході, Єгипті, Північно-Східній Африці, Східній Європі, Південно-Східній Європі, Малій Азії, узбережжі Малабару на півдні Індії та частині Далекого Сходу. Цей термін не описує жодно (uk)
|
.jpg){kind=link}
