| dbo:abstract
|
- Anatema (del llatí anathema, i aquest del grec ἀνάθεμα, anathema) és una sentència mitjançant la qual s'expulsava un heretge del si de la comunitat religiosa; una pena encara més greu que l'excomunió. Es tracta de la màxima sanció imposada als pecadors; no sols queden exclosos dels sagraments, sinó que des d'aquest moment se'ls considera destinats a la condemnació eterna. En l'Antic Testament, en canvi, anatema es va fer servir per condemnar a l'extermini les persones o coses afectades per la maledicció atribuïda a Déu. L'adaptació del terme greco-hebreu ha portat controvèrsia entre els teòlegs per la seva dificultat i múltiples connotacions. (ca)
- Anathéma nebo anathema (řec. od ana-tithémi, vyzvednout) znamená původně vynětí něčeho z běžného užívání, později klatbu a vyloučení z obce či církve. Jako církevní trest se vzácně užívá v pravoslavných církvích, katolická církev je od roku 1917 nahradila pojmem vyloučení či exkomunikace. V běžné řeči se někdy užívá metaforicky pro prokletí a zavržení. (cs)
- الأناثيما Anathema أو أناثيم Anathem (الإغريقية، الهلينية وفي الكتابة اليونانية المعاصرة ανάθεμα، وفي الكتابة التقليدية ἀνάθημα، "المكرَّس للرب"، "اللعنة")، ويدل هذا المفهوم على نوع من الحكم الكنسي، ويعتبر أكثر صرامة من الحرمان الكنسي. (ar)
- Anathema, in common usage, is something or someone detested or shunned. In its other main usage, it is a formal excommunication. The latter meaning, its ecclesiastical sense, is based on New Testament usage. In the Old Testament, anathema was a creature or object set apart for sacrificial offering and thus removed from ordinary use and destined instead for destruction. (en)
- Der Ausdruck Anathema (altgriechisch ἀνάθημα oder ἀνάθεμα „das Gottgeweihte, Verfluchung“), auch Anathem, Bannstrahl, Kirchenbann oder – in Verbindung mit einer Verfluchung – Bannfluch, bezeichnet eine Verurteilung durch eine Kirche, die mit dem Ausschluss aus der kirchlichen Gemeinschaft einhergeht und kirchenrechtlich mit einer Exkommunikation gleichzusetzen ist. (de)
- Anatemo estas eklezia malbeno, uzata precipe fare de la katolika eklezio dum la mezepoko. (eo)
- Anatema erlijio bateko talde, doktrina edo ideia baten aurkako gaitzespena da, dogmatik at kokatzeagatik egindakoa eta fededunen komunio edo elkartetik kanporatzea ekartzen duena. (eu)
- Anatema (del latín anathema, y este del griego ἀνάθεμα, «maldito, apartado») significa etimológicamente ofrenda, pero su uso principal equivale al de maldición o al de "desterrado de Dios" , en el sentido de condena a ser apartado o separado, cortado como se amputa un miembro, de una comunidad de creyentes. Era una sentencia mediante la cual se expulsaba a un hereje del seno de la sociedad religiosa; era una pena aún más grave que la excomunión porque el individuo era desterrado y a su vez era maldecido. 8 Mas si aún nosotros, o un ángel del cielo, os anunciare otro evangelio diferente del que os hemos anunciado, sea anatema.Galatas 1:8
* Estar formalmente separado,
* Desterrado, exiliado, incomunicado o
* Innominado, a veces malinterpretado con el significado de maldito. (es)
- Anatema, dalam penggunaan umum, adalah sesuatu ataupun seseorang yang dibenci atau dijauhi. Penggunaan utamanya yang lain berasal dari Perjanjian Baru dan mengacu pada suatu ekskomunikasi resmi gerejawi. Namun, dalam Perjanjian Lama, anatema mengacu pada sesuatu (yang hidup maupun yang tak bernyawa) yang dikuduskan ataupun sesuatu yang dikecam jahat atau dikutuk dan disisihkan untuk persembahan kurban. (in)
- Un anathème est une réprobation. Cette réprobation peut concerner une mise à l'index, une personne ou une idée. Ce mot est notamment utilisé en rhétorique dans des expressions telles que « lancer un anathème » et « frapper d'anathème ». L'origine de ce mot est religieuse et selon les époques désigne une offrande ou un sacrifice, comme chez les Grecs et les Romains. Dans le Christianisme, il signifie généralement une sentence de malédiction à l'égard d'une doctrine ou d'une personne, spécialement dans le cadre d'une hérésie. (fr)
- アナテマ(ανάθεμα, anathema)は、「聖絶」「奉納」「滅ぼす」「捧げる」「殺す」「呪われる」「呪われたものとなる」などと訳されるギリシア語の言葉。聖書で、ヘブライ語「ヘーレム herem」の訳として七十人訳聖書から使われた。アナフェマとも。 レオン・デュフール編『聖書思想事典』によれば、元来は、「神への奉納物としての『異民族の殲滅』」も意味していたこの語が、最早聖戦の時代ではなくなった紀元前後のイスラエルにおいてはその意味内容を著しく変化させ、「強い呪い」を意味する語として用いられるようになった。また、マックス・ウェーバーは、この語義の変化はバビロニア捕囚後に既にあったとし、ユダヤ教がペルシアによって平和にされた宗派的教団へと変質させえられた時代には、ヘーレムは不心得者などに対する共同体からの破門を意味する言葉として存続したとしている。たとえばエズラ10：8においては、ヘーレムの対象は該当者の財産だけで、当人は共同体から追放されることが命じられている。 一方、泉田昭他編『新聖書辞典』の「聖絶」の項においては、申命記(7：1-6)においてイスラエルを悪しき異教の風習から守るために神によってカナンの地の七つの民の聖絶が命じられているとしながらも、その聖絶によって具体的に何が行なわれたかは書かれておらず、また、語義が変化したとも書いていない。ただ、「新約聖書において、強いのろいの表現、共同体からの除名を意味する用語として用いられている」と述べており、根拠の聖句に第一コリント16:22、ガラテヤ1:8-9をあげている。 パウロ書簡のなかにも「私たちが伝えたのと異なる福音を伝えるものは呪われよ（＝アナテマたるべし）」（ガラテア1:8）などとする用法がある。こうした異質なものへの「呪い」の意を承けて、カトリック教会を含む古代教会では、アナテマは共同体からの除名、すなわち「破門」を意味する語として用いられるようになった。その証拠に、ニカイア信条などキリスト教の信仰箇条には、異端の説を信奉する者に対するアナテマが付加されるものが見られる。 (ja)
- L'espressione anatema ha assunto nei secoli e nelle varie culture significati differenti: da offerta rivolta a una divinità, a una situazione di esclusione e a una sorta di maledizione. (it)
- ( 밴드에 대해서는 아나테마 (밴드) 문서를 참고하십시오.) 아나테마(anathema)는 일반적인 의미로는 혐오 취급을 받거나 회피를 받는 무언가를 뜻을 뜻한다. 그 밖의 주된 의미는 (교회의 준엄한 단죄가 곁들어진) 영구파문을 뜻한다. 후자의 의미는 기독교적 의미로 신약성경의 용례에 기반을 둔다. 구약성경에서 아나테마는 희생물을 위해 따로 떼어둔 창조물이나 물건이었으며 이러한 이유로 일상적인 용례에서는 제외되었으며 파괴 대신 운명으로 받아들여졌다. (ko)
- Een Anathema (Oudgrieks: ἀνάθημα, letterlijk het opgestelde) is in de klassieke archeologie een artefact dat in de oudheid door een bezoeker van een heiligdom aan een godheid werd geschonken. In de rooms-katholieke traditie kreeg het woord de betekenis van een vervloeking met als resultaat excommunicatie. (nl)
- Anatema – klątwa, wyłączenie ze społeczności. Termin pochodzi od greckiego słowa ανάθεμα (greka klasyczna: ανάθημα), odpowiadającego hebrajskiemu cherem, czyli „klątwa”. W Kościele w ciągu pierwszych sześciu wieków chrześcijaństwa termin techniczny używany przy oficjalnym wyłączaniu osób ze społeczności wierzących. W późniejszym okresie słowo to stosowano jako formułę dogmatyczną na określenie poglądów uznanych za herezję. (pl)
- Anátema (do grego antigo ἀνάϑημα, "oferta votiva" e, depois, ἀνάϑεμα, "maldição"; derivadas de ἀνατίϑημι, "dedicar") era, na Grécia Antiga, uma oferenda posta no templo de uma deidade, constituída inicialmente por fruta ou animais e, posteriormente, por armas, estátuas, etc. Seu objetivo era agradecer por uma vitória ou outro evento favorável. (pt)
- Anatema betecknar en bannlysnings- eller förbannelseformel (anathema esto, "förbannad vare han"), varefter ordet slutligen blev liktydigt med bannlysning, uteslutning ur kyrkan och församlingens gemenskap. (sv)
- Ана́фема або ана́тема (заст. ана́хтема) (грец. ἀνάθεμα — відлучення) — у християнстві відлучення єретиків або непокаянних грішників від церкви з оголошенням довічного прокляття. Застосовується від часів Халкідонського собору 451 року. Право проголошувати анафему мають винятково церковні ієрархи. Анафема є актом охорони вірних Церкви від осіб, які порушують її усталені церковні канони та цінності. Однак на практиці чин анафеми часто застосовувався церковною владою під тиском влади світської з метою дискредитації політичних та ідейних супротивників, під час церковних розколів тощо. 1054 року після поділу християнських церков на Східну та Західну (православ'я і католицизм), римський Папа Лев IX та константинопольський патріарх Керуларій проголосили взаємну анафему, яка була скасована тільки 1964 року під час першої зустрічі в Єрусалимі Папи Павла VI і константинопольського патріарха Афінагора. (uk)
- Ана́фема (греч. ἀνάθεμα — «отлучение» от ἀνατίθημι — «возлагать, накладывать») — , изгнание, отлучение от церковного общения. В русском языке имеет несколько значений: 1.
* Отлучение христианина от общения с верными и от таинств, применяемое в качестве высшего церковного наказания за тяжкие прегрешения (прежде всего за измену православию и уклонение в ересь или раскол) и соборно провозглашаемое. 2.
* Торжественное публичное отречение от своих прежних религиозных заблуждений в Чинопоследовании соединяемых из иноверных к Православной церкви. 3.
* Проклятие (в бытовом языке). 4.
* В русском просторечии употреблялось как бранное слово; имеет производное прилагательное анафемский, в современной речи практически не употребимое. Согласно «Православной энциклопедии» (2000), «церковную анафему (или великое отлучение) не следует смешивать с „отлучением“ (ἀφορισμός), которое представляет собой временное исключение христианина из церковной общины с запретом участвовать в таинствах и (для духовных лиц) занимать церковные должности. Называемое иногда также „малым отлучением“, оно в отличие от анафемы служит наказанием за меньшие проступки, например: воровство, блуд, участие в получении церковной должности с помощью взятки и т. п., не требует соборного решения и не нуждается в соборном провозглашении для вступления в силу». 8 Но если бы даже мы или Ангел с неба стал благовествовать вам не то, что мы благовествовали вам, да будет анафема.9 Как прежде мы сказали, [так] и теперь ещё говорю: кто благовествует вам не то, что вы приняли, да будет анафема. — Гал. 1:8, 9 Церковное право рассматривает анафему как форму наказания в виде лишения «прав и благ, находящихся в исключительном распоряжении Церкви», применимого лишь к членам церкви. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Anatema (del llatí anathema, i aquest del grec ἀνάθεμα, anathema) és una sentència mitjançant la qual s'expulsava un heretge del si de la comunitat religiosa; una pena encara més greu que l'excomunió. Es tracta de la màxima sanció imposada als pecadors; no sols queden exclosos dels sagraments, sinó que des d'aquest moment se'ls considera destinats a la condemnació eterna. En l'Antic Testament, en canvi, anatema es va fer servir per condemnar a l'extermini les persones o coses afectades per la maledicció atribuïda a Déu. L'adaptació del terme greco-hebreu ha portat controvèrsia entre els teòlegs per la seva dificultat i múltiples connotacions. (ca)
- Anathéma nebo anathema (řec. od ana-tithémi, vyzvednout) znamená původně vynětí něčeho z běžného užívání, později klatbu a vyloučení z obce či církve. Jako církevní trest se vzácně užívá v pravoslavných církvích, katolická církev je od roku 1917 nahradila pojmem vyloučení či exkomunikace. V běžné řeči se někdy užívá metaforicky pro prokletí a zavržení. (cs)
- الأناثيما Anathema أو أناثيم Anathem (الإغريقية، الهلينية وفي الكتابة اليونانية المعاصرة ανάθεμα، وفي الكتابة التقليدية ἀνάθημα، "المكرَّس للرب"، "اللعنة")، ويدل هذا المفهوم على نوع من الحكم الكنسي، ويعتبر أكثر صرامة من الحرمان الكنسي. (ar)
- Anathema, in common usage, is something or someone detested or shunned. In its other main usage, it is a formal excommunication. The latter meaning, its ecclesiastical sense, is based on New Testament usage. In the Old Testament, anathema was a creature or object set apart for sacrificial offering and thus removed from ordinary use and destined instead for destruction. (en)
- Der Ausdruck Anathema (altgriechisch ἀνάθημα oder ἀνάθεμα „das Gottgeweihte, Verfluchung“), auch Anathem, Bannstrahl, Kirchenbann oder – in Verbindung mit einer Verfluchung – Bannfluch, bezeichnet eine Verurteilung durch eine Kirche, die mit dem Ausschluss aus der kirchlichen Gemeinschaft einhergeht und kirchenrechtlich mit einer Exkommunikation gleichzusetzen ist. (de)
- Anatemo estas eklezia malbeno, uzata precipe fare de la katolika eklezio dum la mezepoko. (eo)
- Anatema erlijio bateko talde, doktrina edo ideia baten aurkako gaitzespena da, dogmatik at kokatzeagatik egindakoa eta fededunen komunio edo elkartetik kanporatzea ekartzen duena. (eu)
- Anatema, dalam penggunaan umum, adalah sesuatu ataupun seseorang yang dibenci atau dijauhi. Penggunaan utamanya yang lain berasal dari Perjanjian Baru dan mengacu pada suatu ekskomunikasi resmi gerejawi. Namun, dalam Perjanjian Lama, anatema mengacu pada sesuatu (yang hidup maupun yang tak bernyawa) yang dikuduskan ataupun sesuatu yang dikecam jahat atau dikutuk dan disisihkan untuk persembahan kurban. (in)
- Un anathème est une réprobation. Cette réprobation peut concerner une mise à l'index, une personne ou une idée. Ce mot est notamment utilisé en rhétorique dans des expressions telles que « lancer un anathème » et « frapper d'anathème ». L'origine de ce mot est religieuse et selon les époques désigne une offrande ou un sacrifice, comme chez les Grecs et les Romains. Dans le Christianisme, il signifie généralement une sentence de malédiction à l'égard d'une doctrine ou d'une personne, spécialement dans le cadre d'une hérésie. (fr)
- L'espressione anatema ha assunto nei secoli e nelle varie culture significati differenti: da offerta rivolta a una divinità, a una situazione di esclusione e a una sorta di maledizione. (it)
- ( 밴드에 대해서는 아나테마 (밴드) 문서를 참고하십시오.) 아나테마(anathema)는 일반적인 의미로는 혐오 취급을 받거나 회피를 받는 무언가를 뜻을 뜻한다. 그 밖의 주된 의미는 (교회의 준엄한 단죄가 곁들어진) 영구파문을 뜻한다. 후자의 의미는 기독교적 의미로 신약성경의 용례에 기반을 둔다. 구약성경에서 아나테마는 희생물을 위해 따로 떼어둔 창조물이나 물건이었으며 이러한 이유로 일상적인 용례에서는 제외되었으며 파괴 대신 운명으로 받아들여졌다. (ko)
- Een Anathema (Oudgrieks: ἀνάθημα, letterlijk het opgestelde) is in de klassieke archeologie een artefact dat in de oudheid door een bezoeker van een heiligdom aan een godheid werd geschonken. In de rooms-katholieke traditie kreeg het woord de betekenis van een vervloeking met als resultaat excommunicatie. (nl)
- Anatema – klątwa, wyłączenie ze społeczności. Termin pochodzi od greckiego słowa ανάθεμα (greka klasyczna: ανάθημα), odpowiadającego hebrajskiemu cherem, czyli „klątwa”. W Kościele w ciągu pierwszych sześciu wieków chrześcijaństwa termin techniczny używany przy oficjalnym wyłączaniu osób ze społeczności wierzących. W późniejszym okresie słowo to stosowano jako formułę dogmatyczną na określenie poglądów uznanych za herezję. (pl)
- Anátema (do grego antigo ἀνάϑημα, "oferta votiva" e, depois, ἀνάϑεμα, "maldição"; derivadas de ἀνατίϑημι, "dedicar") era, na Grécia Antiga, uma oferenda posta no templo de uma deidade, constituída inicialmente por fruta ou animais e, posteriormente, por armas, estátuas, etc. Seu objetivo era agradecer por uma vitória ou outro evento favorável. (pt)
- Anatema betecknar en bannlysnings- eller förbannelseformel (anathema esto, "förbannad vare han"), varefter ordet slutligen blev liktydigt med bannlysning, uteslutning ur kyrkan och församlingens gemenskap. (sv)
- Anatema (del latín anathema, y este del griego ἀνάθεμα, «maldito, apartado») significa etimológicamente ofrenda, pero su uso principal equivale al de maldición o al de "desterrado de Dios" , en el sentido de condena a ser apartado o separado, cortado como se amputa un miembro, de una comunidad de creyentes. Era una sentencia mediante la cual se expulsaba a un hereje del seno de la sociedad religiosa; era una pena aún más grave que la excomunión porque el individuo era desterrado y a su vez era maldecido. (es)
- アナテマ(ανάθεμα, anathema)は、「聖絶」「奉納」「滅ぼす」「捧げる」「殺す」「呪われる」「呪われたものとなる」などと訳されるギリシア語の言葉。聖書で、ヘブライ語「ヘーレム herem」の訳として七十人訳聖書から使われた。アナフェマとも。 レオン・デュフール編『聖書思想事典』によれば、元来は、「神への奉納物としての『異民族の殲滅』」も意味していたこの語が、最早聖戦の時代ではなくなった紀元前後のイスラエルにおいてはその意味内容を著しく変化させ、「強い呪い」を意味する語として用いられるようになった。また、マックス・ウェーバーは、この語義の変化はバビロニア捕囚後に既にあったとし、ユダヤ教がペルシアによって平和にされた宗派的教団へと変質させえられた時代には、ヘーレムは不心得者などに対する共同体からの破門を意味する言葉として存続したとしている。たとえばエズラ10：8においては、ヘーレムの対象は該当者の財産だけで、当人は共同体から追放されることが命じられている。 (ja)
- Ана́фема (греч. ἀνάθεμα — «отлучение» от ἀνατίθημι — «возлагать, накладывать») — , изгнание, отлучение от церковного общения. В русском языке имеет несколько значений: 1.
* Отлучение христианина от общения с верными и от таинств, применяемое в качестве высшего церковного наказания за тяжкие прегрешения (прежде всего за измену православию и уклонение в ересь или раскол) и соборно провозглашаемое. 2.
* Торжественное публичное отречение от своих прежних религиозных заблуждений в Чинопоследовании соединяемых из иноверных к Православной церкви. 3.
* Проклятие (в бытовом языке). 4.
* В русском просторечии употреблялось как бранное слово; имеет производное прилагательное анафемский, в современной речи практически не употребимое. (ru)
- Ана́фема або ана́тема (заст. ана́хтема) (грец. ἀνάθεμα — відлучення) — у християнстві відлучення єретиків або непокаянних грішників від церкви з оголошенням довічного прокляття. Застосовується від часів Халкідонського собору 451 року. Право проголошувати анафему мають винятково церковні ієрархи. Анафема є актом охорони вірних Церкви від осіб, які порушують її усталені церковні канони та цінності. Однак на практиці чин анафеми часто застосовувався церковною владою під тиском влади світської з метою дискредитації політичних та ідейних супротивників, під час церковних розколів тощо. 1054 року після поділу християнських церков на Східну та Західну (православ'я і католицизм), римський Папа Лев IX та константинопольський патріарх Керуларій проголосили взаємну анафему, яка була скасована тільки 1 (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
