| dbo:abstract
|
- L'expressió pobles gals designa als pobles protohistòrics de celtes que residien a la Gàl·lia, (Gallia en llatí), és a dir, aproximadament en els territoris de les actuals França, Bèlgica, Suïssa, Itàlia del nord i Països Baixos, probablement a partir de la primera edat del bronze (segon mil·lenni aC). Els gals estaven dividits en molts pobles o tribus que es comprenien entre ells, que pensaven igual, que descendien tots d'una mateixa soca i que coneixien la seva genealogia. A aquests vincles d'afiliació, reals o mítics, que els creava les obligacions de solidaritat, s'afegien a més aliances que subscrivien alguns per ser considerats en la clientela d'altres per formar federacions com les dels arverns i hedus. Cadascun d'aquests pobles es va dividir en "civitas" identificades per un cap del lloc i un territori anomenat en llatí «pagus», que al seu torn se subdividia en «vicus», més o menys equivalent als cantons actuals. Les civilitzacions gal·les s'associen en arqueologia a la civilització celta de la Tène (nom d'un jaciment descobert a la vora del llac de Neuchâtel, Suïssa). La civilització de la Tène va florir en el continent en la segona Edat del Ferro, i va desaparèixer a Irlanda durant l'alta edat mitjana. (ca)
- Galové byli příslušníci keltských kmenů obývajících Galii, území zhruba zahrnující dnešní Francii, Belgii, Švýcarsko a severní Itálii, kteří hovořili galským jazykem. Z hlediska archeologických nálezů jsou Galové spojeni s laténskou kulturou, jež dominovala západní a střední Evropě od 5. až do 1. století př. n. l. Na počátku 3. století př. n. l. podnikla část Galů invazi na Balkán a do Řecka. Poté se přeplavili do Anatolie, kde se usadili jako Galatové. V padesátých letech 1. století př. n. l. Galové podlehli Juliu Caesarovi, jemuž neúspěšně vzdorovali v galských válkách. Během následné římské nadvlády byli pozvolna asimilováni, čímž vznikla galorománská kultura. V důsledku romanizace byla galština v průběhu dalších staletí nahrazena vulgární latinou, z níž se postupně vyvinula francouzština. (cs)
- Οι Γαλάτες (Λατινικά: Galli, Αγγλικά: Gauls) ήταν ομάδα κελτικών φύλων που κατοίκησαν στην δυτική Ευρώπη κατά την διάρκεια της Εποχής του Σιδήρου και της Ρωμαϊκής περιόδου, χονδρικά από τον 5ο αιώνα π.Χ. έως τον 5ο αιώνα μ.Χ. Οι Γαλάτες έζησαν σε μια ευρεία περιοχή της ηπειρωτικής Ευρώπης που ονομαζόταν Γαλατία και μιλούσαν μια κελτικής προέλευσης γλώσσα, γνωστή ως . Οι Γαλάτες εμφανίστηκαν γύρω στον 5ο αιώνα π.Χ. ως φορείς του πολιτισμού Λα Τεν βόρεια και δυτικά των Άλπεων. Τον 4ο αιώνα εξαπλώθηκαν σε μεγάλο μέρος της σημερινής Γαλλίας, Βελγίου, Ελβετίας, Νότιας Γερμανίας, Αυστρίας και Τσεχίας λόγω του ελέγχου των εμπορικών οδών κατά μήκος των ποταμών του Ροδανού, Σηκουάνα, Ρήνου και Δούναβη. Έφτασαν στο αποκορύφωμα της δύναμής τους τον 3ο αιώνα π.Χ. Κατά τον 4ο και 3ο αιώνα, οι Γαλάτες επεκτάθηκαν στη Βόρεια Ιταλία (Εντεύθεν των Άλπεων Γαλατία), που οδήγησε στους Ρωμαιο-γαλατικούς πολέμους και στα Βαλκάνια, που οδήγησε σε πόλεμο με τους Έλληνες. Οι τελευταίοι εγκαταστάθηκαν τελικά στην κεντρική Ανατολία και έμειναν γνωστοί ως Γαλάτες της Μικράς Ασίας. Μετά το τέλος του Πρώτου Καρχηδονιακού Πολέμου η ανερχόμενη Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία άσκησε πίεση στις περιοχές υπό την Γαλατική σφαίρα επιρροής. Η μάχη του Τελαμώνα (225 π.Χ.) προανήγγειλε μια σταδιακή πτώση της Γαλατικής δύναμης κατά τον 2ο αιώνα π.Χ. Οι Ρωμαίοι κατέκτησαν τελικά τη Γαλατία στους Γαλατικούς Πολέμους (58 - 50 π.Χ.) καθιστώντας την ρωμαϊκή επαρχία, στην οποία καλλιεργήθηκε ένας υβριδικός γαλατο-ρωμαϊκός πολιτισμός. Οι Γαλάτες συνίσταντο από πολλές φυλές (toutās), πολλές από τις οποίες έχτιζαν μεγάλους οχυρωμένους οικισμούς που ονομάζονταν oppida (όπως το Bibracte) και έκοβαν τα δικά τους νομίσματα. Οι Γαλάτες δεν ενώθηκε ποτέ κάτω από έναν ηγεμόνα ή μια κυβέρνηση. Παρόλα αυτά, οι Γαλατικές φυλές ήταν ικανές να ενώσουν τους στρατούς τους σε μεγάλης κλίμακας στρατιωτικές επιχειρήσεις, όπως αυτές με επικεφαλής τον Βρέννο και τον Βερκιγγετόριξ. Οι Γαλάτες ασπάζονταν την αρχαία κελτική θρησκεία με ιερείς τους Δρυίδες. (el)
- Gallier war eine römische Bezeichnung für die keltischen Stämme auf dem Territorium Galliens (entspricht in etwa dem heutigen Frankreich, Belgien, Luxemburg, der Westschweiz und Norditalien). Nach dem Gallischen Krieg durch Gaius Iulius Caesar (58–51 v. Chr.) wurde unterschieden zwischen:
* den eigentlichen keltischen Galliern oder Kelten, zwischen Garonne und Seine-Marne
* belgischen Galliern oder Belgern, von der Seine und Marne bis zum Rhein (unbestimmte Zuordnung zu Kelten und/oder Germanen)
* aquitanischen Galliern oder Aquitaniern, etwa zwischen den Pyrenäen und der Garonne (keine Kelten, sondern Basken oder verwandte Volksgruppen) (de)
- La gaŭlaj popoloj: (latinlingve gallus, gaŭlalingve gallos, ankaŭ esperantigita kiel galloj, kvankam tiu formo enhavas laŭ kelkaj evitindajn duoblajn literojn). Ilia historia vivteritorio en Esperanto nomatas Gaŭlujo.
* Civitates Fœderatæ, uniigitaj al Romio kaj sendevigitaj je impostoj.
* la heduoj - hædui, ĉefurbo Augustodunum (Autun),
* la karnutoj - carnutes, ĉefurbo Autricum (Chartres),
* Civitates Liberæ, kiuj estis rekompensitaj de la konkerinta Romio pro sia fideleco al tiu lasta. (Ne ekzistis komuna sento de identeco inter la gaŭloj, ĉiu gaŭla popolo reagis aparte kaj malsame, kio faciligis la konkeron. Tute ne estis la gaŭloj unuvolaj en sia sinteno al la invadantaj romianoj, kaj kelkaj estis eĉ favoraj al la romianoj.)
* la segusiavoj - segusiavi, ĉefurbo Forum Segusiavorum (Feurs),
* la vidukasoj - viducasses, ĉefurbo Aragenuae (Vieux),
* la meldoj - meldi, ĉefurbo Iatinum (Meaux),
* Civitates Stipendiariæ, la aliaj.
* la biturigoj, ĉefurbo Bourges,
* la parizioj - parisii, ĉefurbo Lutece aŭ Lucotecia (Paris),
* la senonoj - senones, ĉefurbo Agendicum (Sens),
* la turonoj - turoni, ĉefurbo Caesarodunum (Tours),
* la andekavoj - andecavi, ĉefurbo Juliomagus (Angers),
* la venetoj - veneti, ĉefurbo Dariorigum (Vannes),
* la namnetoj - namnetes, ĉefurbo Condenvincum (Nantes),
* la osismoj - osismi, ĉefurboj Vorganium (Coz, Castell, A'ch) kaj Vorgium (Carhaix),
* la koriosilitoj - coriosilitae, ĉefurbo Arvii (Corseul),
* la abrinkatoj - abrincatui, ĉefurbo Ingena (Avranches),
* la uneloj - unelli, ĉefurbo Crouciaconum (Carentan),
* la redonoj - redones, ĉefurbo Condate (Rennes),
* la leksovioj - lexovii, ĉefurbo Noviomagus (Lisieux),
* la aŭlercoj eburovicaj -aulerci eburovicii, ĉefurbo Mediolanum Eburvicum (Vieil-Evreux),
* la aŭlercoj kenomanaj - aulerci cenomani, ĉefurbo Suidinum (Le Mans),
* la kaletioj - caletii, ĉefurbo Juliobona (Lillebonne) kaj Caracotinum (Harfleur),
* la veliokasioj - veliocassii, ĉefurbo Rothomagus (Rouen),
* la trikasioj - tricassii, ĉefurbo Augustobona (Troyes),
* la bajokasoj, ĉefurbo Augustodurum (Bayeux).
* en Gaŭlio akvitana
* la arvernoj
* la petrokorioj (petrocorii apud Périgueux)
* la santonoj (en Saintonge)
* en Gaŭlio belga
* la - ĉefurbo Nemetocenna (Arras)
* la eburonoj - ĉefurbo Aduatuqua (Tungro; nl:Tongeren, fr:Tongres)
* la leŭkvoj - ĉefurboj Nasium (Naix) kaj Tullum (Toul)
* la morinoj - ĉefurbo Tarvenna (Thérouanne)
* la - ĉefurbo Augusta Treverorum (Treviro) (de:Trier; fr:Trèves) Aliaj gaŭlaj popoloj:
* la remioj, ĉefurbo Durocortorum (Reims)
*
*
* (eo)
- The Gauls (Latin: Galli; Ancient Greek: Γαλάται, Galátai) were a group of Celtic peoples of mainland Europe in the Iron Age and the Roman period (roughly 5th century BC to 5th century AD). Their homeland was known as Gaul (Gallia). They spoke Gaulish, a continental Celtic language. The Gauls emerged around the 5th century BC as bearers of La Tène culture north and west of the Alps. By the 4th century BC, they were spread over much of what is now France, Belgium, Switzerland, Southern Germany, Austria, and the Czech Republic, by virtue of controlling the trade routes along the river systems of the Rhône, Seine, Rhine, and Danube. They reached the peak of their power in the 3rd century BC. During the 4th and 3rd centuries BC, the Gauls expanded into Northern Italy (Cisalpine Gaul), leading to the Roman–Gallic wars, and into the Balkans, leading to war with the Greeks. These latter Gauls eventually settled in Anatolia, becoming known as Galatians. After the end of the First Punic War, the rising Roman Republic increasingly put pressure on the Gallic sphere of influence. The Battle of Telamon (225 BC) heralded a gradual decline of Gallic power during the 2nd century BC. The Romans eventually conquered Gaul in the Gallic Wars (58–50 BC), making it a Roman province, which brought about the hybrid Gallo-Roman culture. The Gauls were made up of many (toutās), many of whom built large fortified settlements called oppida (such as Bibracte), and minted their own coins. Gaul was never united under a single ruler or government, but the Gallic tribes were capable of uniting their armies in large-scale military operations, such as those led by Brennus and Vercingetorix. They followed an ancient Celtic religion overseen by druids. The Gauls also produced the Coligny calendar. (en)
- La expresión pueblos galos designa a los pueblos protohistóricos de celtas que residían en la Galia (Gallia en latín), es decir, aproximadamente en los territorios de las actuales Francia, Bélgica, Suiza y en partes del norte de Italia, probablemente a partir de la primera Edad de Bronce (segundo milenio a. C.). Los galos estaban divididos en muchos pueblos o tribus que se comprendían entre ellos, que pensaban que descendían todos de una misma cepa y que conocían su genealogía. A estos vínculos de afiliación, reales o míticos, que les creaban obligaciones de solidaridad, se añadían además alianzas que suscribían algunos para ser considerados en la clientela de otros para formar federaciones como las de los arvernos y heduos. Cada uno de estos pueblos se dividió en "civitas" identificadas por un jefe del lugar y un territorio llamado en latín «pagus», que a su vez se subdividía en «vicus», más o menos equivalente a los cantones actuales. Las civilizaciones galas se asocian en arqueología a la civilización celta de La Tène (nombre de un yacimiento descubierto en el borde del lago de Neuchâtel, Suiza). La civilización de La Tène floreció en el continente en la segunda Edad de Hierro, y desapareció en Irlanda durante la Alta Edad Media. (es)
- Ciníocha Ceilteacha ba ea na Gallaigh a bhí ina gcónaí san Ghaill le linn na hIarannaoise agus sa (a bheag nó a mhór ón 5ú haois RC go dtí an 5ú haois AD). Bhí an Ghaill a thugtaí ar a dtír dhúchais. Labhair siad an Ghallais, teanga Ceiltise na Mór-Roinne. Tháinig na Gallaigh chun cinn timpeall an 5ú haois RC mar shealbhóirí na dtraidisiún cultúrtha 'La Tène' i dtuaisceart na hAlpa (scaipthe ar fud na tailte idir an tSéin, an Réin Láir agus an Eilbe Uachtarach). Faoin 4ú haois RC, bhog siad fud fad na [[An Fhrainc|Fraince, na Beilge, na Spáinne, na Portaingéile, na hEilvéise, na Gearmáine Theas, na hOstaire, Phoblacht na Seice agus na Slóvaice mar atá anois ann, de thairbhe an smachta a bhí acu ar na bealaí trádála a bhain le habhainn na Róine,na Séine , na Réine, agus na Danóibe, agus go tapa leathnaigh siad isteach i dTuaisceart na hIodáile, na Balcáin, an Trasalváin agus . Níor aontaíodh an Ghaill riamh faoi rialtóir nó rialtas amháin, ach bhí na treibheanna Gallacha in ann a gcuid fórsaí a aontú in oibríochtaí míleata ar scála mór. Bhí siad in ard a réime san 3ú haois luath RC. Chuir Poblacht na Róimhe, a bhí ag teacht chun cinn, ag deireadh níos mó brú ar réimse tionchair na nGallach; D'fhógair , sa bhliain 225 RC, meath de réir a chéile ar chumhacht na nGallach thar an 2ú haois, sular cuireadh an Ghaill faoi smacht sa deireadh i gCogaí na nGallach sna 50ú RC. Tar éis seo, rinneadh an Ghaill ina cúige den Impireacht Rómhánach, agus comhshamhlaíodh na Gaill i dtromlach na lonnaitheoirí Laidineacha (áitritheoirí Rómhánacha), ag cailliúint a bhféiniúlachtaí treibhe faoi dheireadh an 1ú haois AD. (ga)
- Orang Galia (bahasa Latin: Galli, bahasa Yunani: Γαλάτες, Galátes) adalah suku kuno yang merupakan bagian dari bangsa Kelt dari Eropa Barat-Tengah pada Zaman Perunggu dan Zaman Romawi (dari sekitar abad ke-5 SM sampai abad ke-5 M). Wilayah yang mereka tinggali dikenal sebagai Galia. Bahasa Galia yang mereka pakai adalah cabang utama rumpun bahasa Kelt Benua. (in)
- Les Gaulois (en latin : Galli, en grec ancien : Γαλάται (Galátai)) étaient l'ensemble des peuples protohistoriques habitant la Gaule, au sens défini par Jules César dans le cadre du récit de ses conquêtes militaires. Ce concept ethno-culturel, né de la vision romaine de l'espace continental européen alors peu connu des géographes antiques, sert usuellement à désigner l'ensemble des peuples celtiques ayant occupé les territoires de la France, de la Suisse et de la Belgique actuelle et d'une partie de l'Allemagne actuelle (par exemple, la ville de Trèves actuelle, allemande, est située sur le territoire de la Gaule Belgique). Les peuples gaulois sont liés entre eux par plusieurs traits de culture et de langue, notamment la culture matérielle de la civilisation celtique, à l'instar du faciès culturel de La Tène. Sur le plan linguistique, la majeure partie parle la langue gauloise, documentée par de nombreuses inscriptions. Seul fait exception l'isolat linguistique constitué par les Aquitains, qui parlent le proto-basque. Outre la désignation sous laquelle on range les Gaulois, il existe plusieurs sous-ensembles et groupes culturels identifiés avant César par les géographes et historiques antiques : on peut mentionner ainsi les Ibères dans le Languedoc et les Ligures en Provence, qui se rattachaient eux aussi à la civilisation celtique antique malgré une forte hellénisation dès l'époque classique et hellénistique. Les Gaulois, à partir du IIe siècle av. J.-C. et surtout à la suite de la conquête des Gaules par Jules César, sont l'objet d'un processus d'acculturation rapide, du fait du grand commerce en Méditerranée et de la soumission à l'État romain. Les marqueurs de la civilisation gauloise s'estompent alors progressivement et ne survivent que par des portions limitées : la culture matérielle de La Tène disparaît au début du Ier siècle de notre ère, la langue celtique reste pratiquée mais marginale, cantonnée à des textes religieux, des calendriers, ou des dédicaces votives, au profit de l'ascension du latin dans la région. Les panthéons gaulois survivent partiellement, parfois mêlés aux divinités grecques et romaines qui s'imposent alors dans les cultes publics des cités gallo-romaines soumises au pouvoir de Rome et intégrées aux provinces des Gaules. Les Gaulois, à proprement parler, se composaient politiquement de nombreuses tribus indépendantes et de confédérations parlant un ensemble de dialectes celtes. Ils pensaient descendre d'une même souche dont ils connaissaient la généalogie et avaient conscience pour partie des similitudes qui les unissaient, à l'image de ce qui constituait l'identité grecque par exemple. À ces liens de filiation, réels ou mythiques, qui leur créaient parfois des obligations de solidarité, d'asile, de soutien militaire occasionnel, s'ajoutaient régulièrement des alliances de circonstance. Du fait de ces alliances et des équilibres géopolitiques, certains des peuples Gaulois se constituèrent comme la clientèle d'autres peuples plus puissants pour former des fédérations comme celles des Arvernes et des Éduens. Tous ces peuples étaient divisés en entités politiques plus ou moins définies et associées à un territoire fixe, formant des précurseurs des civitates romaines de l'époque impériale. La plupart des peuples disposaient d'une capitale, un chef-lieu politique ou religieux, entourée d'un pays avoisinant abritant des communautés secondaires, rurales. Ces structures perdurent parfois à l'époque romaine, sous la forme des pertica, subdivisées en pagus, qui correspondent à peu près aux cantons français actuels. Les civilisations gauloises sont rattachées, en archéologie, pour l'essentiel, à la civilisation celtique de La Tène (du nom d'un site découvert au bord du lac de Neuchâtel, en Suisse). La civilisation de La Tène s'épanouit sur le continent au Second Âge du fer (Tène I) et disparut en Irlande durant le haut Moyen Âge (Tène IV). L'image des Gaulois est encore faussée chez le public et la presse française qui reprennent la plupart des stéréotypes établis dès le Second Empire et la Troisième République, notamment celle d'un peuple ne sachant ni lire ni écrire, de guerriers valeureux mais de brutes sauvages, et de l'expression typique du « roman national » français, « nos ancêtres les Gaulois ». (fr)
- 갈리아인(Gauls)은 철기 시대와 로마 시대(기원전 5세기에서 서기 5세기까지)의 서유럽과 동유럽에 살던 켈트인들을 말한다. 이들의 언어인 갈리아어는 대륙 켈트어군의 주요 뿌리를 형성하였다. 갈리아인들은 알프스 산맥 이북 라텐 문화의 전달자 (센강, 과 엘베강 사이의 지역들을 건너 전파)로서 기원전 5세기에 나타났다. 기원전 4세기 무렵에 이들은 론강, 센강, 라인강, 도나우강의 수계를 따라 형성된 무역로를 장악한 덕에 현재 프랑스, 벨기에, 스페인, 포르투갈, 스위스, , 오스트리아, 체코 공화국, 슬로바키아에 해당하는 넓은 지역으로 퍼져나갔고, 북이탈리아, , , 갈라티아로 빠르게 확장했다. 갈리아인들은 하나의 지도자나 정부로 통합된 적이 없었고, 갈리아 부족들은 거대한 규모의 군사 작전 시에 그들의 병력들을 통합시킬 수는 있었다. 그들은 기원전 3세기 초가 전성기였다. 제1차 포에니 전쟁 종전 이후 강해지던 로마 공화정은 갈리아인들의 세력권에 점차 압력을 가했고, 기원전 225년 는 기원전 50년대 갈리아 전쟁에서 마침내 갈리아인들이 정복될 때까지 두 세기가 넘는 갈리아 세력의 서서히 쇠퇴를 알렸다. 이후로 갈리아는 로마 제국의 속주가 되었고, 갈리아인들은 인종적으로도 문화적으로 거의 라틴족 (로마 정착자들)으로 동화되었고, 1세기가 끝날 무렵에는 자신들의 부족적 정체성을 상실했다. (ko)
- ガリア人（ガリアじん、ラテン語: Gallī ガッリー、フランス語：Gaulois ゴロワ）は、ケルト語派を話すいわゆるケルト人のうち、ガリア地域に居住してガリア語あるいはゴール語を話した諸部族の人々を指す。 古代ローマ人は、ローマ側による呼称「ガリア人」 (Gallī)と「ケルト人」 (Celtae) をおおむね同義として扱った。しかし、いわゆるケルト人の中でも、小アジアに移住したケルト人（ガラティア人）やブリテン島の諸部族に対してガリア人は明らかに区別することができる。 (ja)
- Galli (in latino: Galli; in greco antico: Γαλάται, Galátai) era il termine utilizzato dai Romani per indicare un insieme di popolazioni di cultura celtica, abitanti gran parte dell'Europa continentale durante l'età del ferro. L'area originariamente da loro abitata era chiamata Gallia, territorio che includeva le odierne aree di Francia, Belgio, Paesi Bassi, Svizzera e Italia settentrionale. La cultura gallica faceva parte dell'insieme delle culture celtiche, diffuse in gran parte dell'Europa, e la lingua gallica apparteneva alla famiglia delle lingue celtiche, costituendone il membro principale nel ramo continentale. I Galli emersero all'incirca nel V secolo dalla cultura di La Tène e originariamente abitavano l'area compresa tra la Senna, il medio Reno, e l'alto Elba. A partire dal IV secolo si espansero nell'attuale Francia, Belgio, Paesi Bassi, Italia settentrionale, Svizzera, Germania centrale e meridionale, Austria, Repubblica Ceca e Slovacchia, grazie al controllo delle vie commerciali lungo i bacini dei fiumi Rodano, Senna, Reno e Danubio. Successivamente si espansero in Galizia, nei Balcani, in Transilvania e in Galazia (nell'Anatolia centrale). La Gallia non fu mai unita sotto un unico capo o stato; i Galli erano politicamente divisi in molte tribù e confederazioni indipendenti: erano entità politiche più o meno definite e che parlavano diversi dialetti della stessa lingua, come ad esempio il galato e il norico. Pensavano di discendere dallo stesso ceppo ed erano consapevoli delle somiglianze che li univano. A questi legami, reali o mitici, che talvolta si traducevano in obblighi di solidarietà, di asilo, o di sostegno militare, si aggiungevano regolarmente alleanze di circostanza. A causa di queste alleanze ed equilibri geopolitici, alcune tribù galliche minori erano sottoposte ad altre tribù più potenti, e insieme formavano grandi confederazioni come quelle degli Arverni e degli Edui. La maggior parte di questi popoli aveva una capitale, politica o religiosa, a cui facevano capo diverse comunità secondarie rurali, dai Romani chiamati pagi, sparse nella campagna circondante. Il territorio di queste divisioni territoriali corrispondeva a quello delle successive civitates, che sorgeranno durante la dominazione romana, e a entità territoriali ancora esistenti, come ad esempio le moderne diocesi della Francia. Il massimo splendore della cultura gallica venne raggiunto all'inizio del III secolo a.C. A seguito della prima guerra punica, la potenza in ascesa della Roma repubblicana iniziò a contrastare la sfera d'influenza dei Galli. La battaglia di Talamone del 225 a.C. fu l'inizio di un graduale declino della potenza gallica nel II secolo a.C. e durante questo secolo vennero definitivamente inglobati nello stato romano sia i Galli dell'Italia settentrionale, detti anche cisalpini, nella provincia della Gallia Cisalpina, sia quelli di gran parte dell'attuale Mezzogiorno francese nella provincia della Gallia Narbonense, quest'ultima talmente romanizzata ed economicamente importante in Gallia da essere "la provincia" per antonomasia (e Provenza deriva dal latino provincia). Le popolazioni galliche rimaste indipendenti vennero sottomesse a Roma a metà del I secolo a.C., a seguito di una serie di campagne condotte da Giulio Cesare e narrate nel De bello Gallico. Tali campagne, protrattesi per sette anni, furono lunghe e sanguinose, costellate da episodi di eroismo da entrambe le parti e contraddistinte dalla tenace resistenza opposta dai Galli ai propri avversari, soprattutto quando, sotto la pressione della minaccia romana, seppero trovare una guida riconosciuta nella figura di Vercingetorige. Successivamente la Gallia venne ripartita in varie province facenti parte dell'Impero Romano e i Galli vennero sottoposti a un intenso processo di latinizzazione; i segni peculiari della civiltà gallica si affievolirono allora progressivamente e sopravvissero solo in alcuni ambiti: la cultura materiale di La Tène scomparve all'inizio del I secolo d.C., l'uso della lingua gallica divenne marginale e diffuso specialmente nelle campagne e in zone recesse della Gallia, confinato a testi religiosi (di cui eminente esempio è il calendario di Coligny), a vantaggio dell'ascesa del latino nella regione. I pantheon gallici sopravvissero parzialmente, talvolta mescolati, anche a causa della tendenza sincretistica della religione romana, con divinità greche e romane che si imposero poi nei culti pubblici delle città gallo-romane soggette al potere di Roma e integrate nelle province della Gallia. La fusione tra la cultura gallica e quella romana diede origine alla cultura ibrida gallo-romana, sostrato fondamentale della lingua e della cultura francesi. (it)
- De naam Galliërs is een oude term voor de volkeren die voor de inval van de Romeinen Europa ten westen van de Rijn bevolkten, ook Gallië genoemd. Omdat de meeste van deze stammen grotendeels Kelten waren, werden ze door de Romeinen ook Celtae genoemd. Daarvan zijn Gallatus en Gallus afgeleid. Het is echter ook mogelijk dat deze woorden hun stam hadden in het Keltische Galno (kracht of sterkte). In de andere Europese talen heten ze ook wel Gaul (Engels), Gaulois (Frans) en Galo (Spaans). De Galliërs blonken uit in hun nieuwe landbouw-, wapen- en kunsttechnieken. Ze voerden ook regelmatig strijd tegen elkaar, want ze vormden geen politieke eenheid. Caesar schreef in zijn Commentarii de bello Gallico ook dat ze mensenoffers brachten, maar behalve vondsten van onder andere de Engelse Lindowman kan dit niet worden bevestigd. Ze hadden wel een godsdienst die werd bedreven door druïden, die ook een grote politieke en wettelijke macht kregen. (nl)
- Га́ллы (с лат. — «gallus», «петух») — племена кельтской группы, жившие на территории Галлии (нынешней Франции, Бельгии, части Швейцарии, Германии и Северной Италии) с начала V века до н. э. до римского периода. Они говорили на одном из континентальных кельтских языков — галльском. Часть французской историографии считает галлов предками современных французов. (ru)
- Os gauleses ou galos foram um conjunto de populações celtas que habitava a Gália (em latim: Gallia), isto é, o território que corresponde hoje, grosso modo, à França, à Bélgica e à Itália setentrional proto-histórica, provavelmente a partir da Primeira Idade do Ferro (cerca de 800 a.C.). Os gauleses dividiam-se em diversas tribos ou povos, por vezes federados, cada um com cultura e tradições originais. Os arqueólogos ligam as civilizações gaulesas à civilização celta de La Tène (chamada assim a partir do nome do sítio descoberto no lago Neuchâtel, Suíça). A civilização de La Tène expandiu-se no continente na e desapareceu na Irlanda, durante a Idade Média. Os gauleses foram conquistados por Júlio César, nas Guerras da Gália e durante o período romano foram assimilados em uma cultura galo-romana. Durante a crise do terceiro século (século III), houve um breve Império das Gálias. Com a chegada dos francos, durante o período das migrações (século V), a língua gaulesa foi substituída pelo latim vulgar. (pt)
- Galowie (łac. Galli) – nazwa, którą Rzymianie określali celtycką ludność Galii – dzisiejszej Francji, Belgii, północnych Włoch, południowej Holandii i zachodnich Niemiec. (pl)
- 高盧人（拉丁語：Gallia）指的是在和時聚居於高盧地區的凱爾特人，年代在公元前5世紀到公元3世紀之間。他們的語言高盧語是大陸凱爾特語支的主要組成部分。 前5世紀時高盧人由阿爾卑斯山北部的拉坦諾文化中分離出來，到前4世紀時已經分佈到了現在的法國、瑞士、德國南部、奧地利和捷克共和國，並出現在意大利北部、巴爾幹半島、特蘭西瓦尼亞和安納托利亞，控制著羅訥河、塞納河、萊茵河和多瑙河等重要交通航道。 高盧人從來沒有形成過統一的政府，但會集結在一起進行大規模戰爭。前3世紀時力量達到頂峰。第一次布匿戰爭之後羅馬共和國崛起，並對高盧人形成壓迫之勢。公元前225年的泰拉蒙戰役之後高盧人的力量開始衰退，在前50年代的高盧戰爭中被征服。此後高盧人就生活在羅馬的之中。由於羅馬文化的影響形成了，最終由於羅馬的強勢而漸被同化，公元1世紀時已經無法和羅馬人相區分了。 在現在一些比較不正式的用法中，有時會將高盧人代指法國人。 (zh)
- Га́лли (лат. Galli, дав.-гр. Γαλάται, Galátai) — група кельтських народів континентальної Європи в залізний вік та римський період (приблизно з V ст. до нашої ери до V ст. нашої ери). Місцевість, яку населяли галли в римський період, була відома як Галлія (відповідає сьогоднішнім Франції, Бельгії та Швейцарському плато). Їх галльська мова утворює основну гілку континентальних кельтських мов. Галли виникли приблизно в V ст. до нашої ери як носії латенської культури на північ від Альп (розповсюджені по землях між Сеною, Середнім Рейном і верхньою Ельбою). До IV ст. до нашої ери вони поширились на більшій частині території Франції, Бельгії, Нідерландів, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Південної Німеччини, Австрії, Чехії та Словаччини завдяки контролю торгових шляхів уздовж річкових систем Рони, Сени, Рейну та Дунаю. Вони також швидко з'явились у Північній Італії, Балканах, Трансильванії та Галатії. Галлія ніколи не була об'єднана під єдиним правителем або урядом, але галльські племена були здатні об'єднувати свої сили у широкомасштабних військових операціях. Піку своєї могутності вони досягли на початку 3 століття до н. е. Після закінчення Першої пунічної війни міцніюча римська республіка все сильніше чинила тиск на галльську сферу впливу. Програна галлами битва при Теламоні 225 р. до н. е. символізувала початок поступового занепаду галльської влади, що поглиблювався протягом всього II століття до н. е. аж до остаточного завоювання Галлії Юлієм Цезарем у Галльських війнах 50-х років до н. е. Після того, як Галлія стала провінцією Римської імперії, галли культурно пристосувалися до римського світу, асимілюючись і сприяючи формуванню гібридної . Вважається, що етнонім «галли» пов'язаний із давньоірландським gal — «лютий, відважний» (а зовсім не з лат. gallus, «півень», як це часто стверджується у популярній літературі). Він зберігся у сучасних ірландській та шотландській мовах, які власне й називаються гельськими, а також у топоніміці. В Європі, на землях, де так чи інакше зафіксовано перебування стародавніх кельтів, збереглися численні назви, похідні від цього етноніму: Гелтахт в Ірландії, Галлія, як історична назва сучасної Франції, Галац, місто в Румунії, Галісія в Іспанії, Галлілея, Галатія, тощо. Після Галльських воєн Цезаря (58 — 51 роки до н. е.) розрізняли:
* аквітанські галли, з територією між Піренеями та Гаронною (фр. Garonne);
* бельгійські галли, або белги; територія від Сени до Рейну;
* кельтські галли, або кельти з територією між Гаронною та Сан-Марном. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Orang Galia (bahasa Latin: Galli, bahasa Yunani: Γαλάτες, Galátes) adalah suku kuno yang merupakan bagian dari bangsa Kelt dari Eropa Barat-Tengah pada Zaman Perunggu dan Zaman Romawi (dari sekitar abad ke-5 SM sampai abad ke-5 M). Wilayah yang mereka tinggali dikenal sebagai Galia. Bahasa Galia yang mereka pakai adalah cabang utama rumpun bahasa Kelt Benua. (in)
- 갈리아인(Gauls)은 철기 시대와 로마 시대(기원전 5세기에서 서기 5세기까지)의 서유럽과 동유럽에 살던 켈트인들을 말한다. 이들의 언어인 갈리아어는 대륙 켈트어군의 주요 뿌리를 형성하였다. 갈리아인들은 알프스 산맥 이북 라텐 문화의 전달자 (센강, 과 엘베강 사이의 지역들을 건너 전파)로서 기원전 5세기에 나타났다. 기원전 4세기 무렵에 이들은 론강, 센강, 라인강, 도나우강의 수계를 따라 형성된 무역로를 장악한 덕에 현재 프랑스, 벨기에, 스페인, 포르투갈, 스위스, , 오스트리아, 체코 공화국, 슬로바키아에 해당하는 넓은 지역으로 퍼져나갔고, 북이탈리아, , , 갈라티아로 빠르게 확장했다. 갈리아인들은 하나의 지도자나 정부로 통합된 적이 없었고, 갈리아 부족들은 거대한 규모의 군사 작전 시에 그들의 병력들을 통합시킬 수는 있었다. 그들은 기원전 3세기 초가 전성기였다. 제1차 포에니 전쟁 종전 이후 강해지던 로마 공화정은 갈리아인들의 세력권에 점차 압력을 가했고, 기원전 225년 는 기원전 50년대 갈리아 전쟁에서 마침내 갈리아인들이 정복될 때까지 두 세기가 넘는 갈리아 세력의 서서히 쇠퇴를 알렸다. 이후로 갈리아는 로마 제국의 속주가 되었고, 갈리아인들은 인종적으로도 문화적으로 거의 라틴족 (로마 정착자들)으로 동화되었고, 1세기가 끝날 무렵에는 자신들의 부족적 정체성을 상실했다. (ko)
- ガリア人（ガリアじん、ラテン語: Gallī ガッリー、フランス語：Gaulois ゴロワ）は、ケルト語派を話すいわゆるケルト人のうち、ガリア地域に居住してガリア語あるいはゴール語を話した諸部族の人々を指す。 古代ローマ人は、ローマ側による呼称「ガリア人」 (Gallī)と「ケルト人」 (Celtae) をおおむね同義として扱った。しかし、いわゆるケルト人の中でも、小アジアに移住したケルト人（ガラティア人）やブリテン島の諸部族に対してガリア人は明らかに区別することができる。 (ja)
- Га́ллы (с лат. — «gallus», «петух») — племена кельтской группы, жившие на территории Галлии (нынешней Франции, Бельгии, части Швейцарии, Германии и Северной Италии) с начала V века до н. э. до римского периода. Они говорили на одном из континентальных кельтских языков — галльском. Часть французской историографии считает галлов предками современных французов. (ru)
- Galowie (łac. Galli) – nazwa, którą Rzymianie określali celtycką ludność Galii – dzisiejszej Francji, Belgii, północnych Włoch, południowej Holandii i zachodnich Niemiec. (pl)
- 高盧人（拉丁語：Gallia）指的是在和時聚居於高盧地區的凱爾特人，年代在公元前5世紀到公元3世紀之間。他們的語言高盧語是大陸凱爾特語支的主要組成部分。 前5世紀時高盧人由阿爾卑斯山北部的拉坦諾文化中分離出來，到前4世紀時已經分佈到了現在的法國、瑞士、德國南部、奧地利和捷克共和國，並出現在意大利北部、巴爾幹半島、特蘭西瓦尼亞和安納托利亞，控制著羅訥河、塞納河、萊茵河和多瑙河等重要交通航道。 高盧人從來沒有形成過統一的政府，但會集結在一起進行大規模戰爭。前3世紀時力量達到頂峰。第一次布匿戰爭之後羅馬共和國崛起，並對高盧人形成壓迫之勢。公元前225年的泰拉蒙戰役之後高盧人的力量開始衰退，在前50年代的高盧戰爭中被征服。此後高盧人就生活在羅馬的之中。由於羅馬文化的影響形成了，最終由於羅馬的強勢而漸被同化，公元1世紀時已經無法和羅馬人相區分了。 在現在一些比較不正式的用法中，有時會將高盧人代指法國人。 (zh)
- L'expressió pobles gals designa als pobles protohistòrics de celtes que residien a la Gàl·lia, (Gallia en llatí), és a dir, aproximadament en els territoris de les actuals França, Bèlgica, Suïssa, Itàlia del nord i Països Baixos, probablement a partir de la primera edat del bronze (segon mil·lenni aC). Les civilitzacions gal·les s'associen en arqueologia a la civilització celta de la Tène (nom d'un jaciment descobert a la vora del llac de Neuchâtel, Suïssa). La civilització de la Tène va florir en el continent en la segona Edat del Ferro, i va desaparèixer a Irlanda durant l'alta edat mitjana. (ca)
- Galové byli příslušníci keltských kmenů obývajících Galii, území zhruba zahrnující dnešní Francii, Belgii, Švýcarsko a severní Itálii, kteří hovořili galským jazykem. Z hlediska archeologických nálezů jsou Galové spojeni s laténskou kulturou, jež dominovala západní a střední Evropě od 5. až do 1. století př. n. l. Na počátku 3. století př. n. l. podnikla část Galů invazi na Balkán a do Řecka. Poté se přeplavili do Anatolie, kde se usadili jako Galatové. V padesátých letech 1. století př. n. l. Galové podlehli Juliu Caesarovi, jemuž neúspěšně vzdorovali v galských válkách. Během následné římské nadvlády byli pozvolna asimilováni, čímž vznikla galorománská kultura. V důsledku romanizace byla galština v průběhu dalších staletí nahrazena vulgární latinou, z níž se postupně vyvinula francouzšti (cs)
- Οι Γαλάτες (Λατινικά: Galli, Αγγλικά: Gauls) ήταν ομάδα κελτικών φύλων που κατοίκησαν στην δυτική Ευρώπη κατά την διάρκεια της Εποχής του Σιδήρου και της Ρωμαϊκής περιόδου, χονδρικά από τον 5ο αιώνα π.Χ. έως τον 5ο αιώνα μ.Χ. Οι Γαλάτες έζησαν σε μια ευρεία περιοχή της ηπειρωτικής Ευρώπης που ονομαζόταν Γαλατία και μιλούσαν μια κελτικής προέλευσης γλώσσα, γνωστή ως . (el)
- La gaŭlaj popoloj: (latinlingve gallus, gaŭlalingve gallos, ankaŭ esperantigita kiel galloj, kvankam tiu formo enhavas laŭ kelkaj evitindajn duoblajn literojn). Ilia historia vivteritorio en Esperanto nomatas Gaŭlujo. Aliaj gaŭlaj popoloj:
* la remioj, ĉefurbo Durocortorum (Reims)
*
*
* (eo)
- The Gauls (Latin: Galli; Ancient Greek: Γαλάται, Galátai) were a group of Celtic peoples of mainland Europe in the Iron Age and the Roman period (roughly 5th century BC to 5th century AD). Their homeland was known as Gaul (Gallia). They spoke Gaulish, a continental Celtic language. (en)
- Gallier war eine römische Bezeichnung für die keltischen Stämme auf dem Territorium Galliens (entspricht in etwa dem heutigen Frankreich, Belgien, Luxemburg, der Westschweiz und Norditalien). Nach dem Gallischen Krieg durch Gaius Iulius Caesar (58–51 v. Chr.) wurde unterschieden zwischen: (de)
- La expresión pueblos galos designa a los pueblos protohistóricos de celtas que residían en la Galia (Gallia en latín), es decir, aproximadamente en los territorios de las actuales Francia, Bélgica, Suiza y en partes del norte de Italia, probablemente a partir de la primera Edad de Bronce (segundo milenio a. C.). (es)
- Ciníocha Ceilteacha ba ea na Gallaigh a bhí ina gcónaí san Ghaill le linn na hIarannaoise agus sa (a bheag nó a mhór ón 5ú haois RC go dtí an 5ú haois AD). Bhí an Ghaill a thugtaí ar a dtír dhúchais. Labhair siad an Ghallais, teanga Ceiltise na Mór-Roinne. (ga)
- Les Gaulois (en latin : Galli, en grec ancien : Γαλάται (Galátai)) étaient l'ensemble des peuples protohistoriques habitant la Gaule, au sens défini par Jules César dans le cadre du récit de ses conquêtes militaires. Ce concept ethno-culturel, né de la vision romaine de l'espace continental européen alors peu connu des géographes antiques, sert usuellement à désigner l'ensemble des peuples celtiques ayant occupé les territoires de la France, de la Suisse et de la Belgique actuelle et d'une partie de l'Allemagne actuelle (par exemple, la ville de Trèves actuelle, allemande, est située sur le territoire de la Gaule Belgique). (fr)
- Galli (in latino: Galli; in greco antico: Γαλάται, Galátai) era il termine utilizzato dai Romani per indicare un insieme di popolazioni di cultura celtica, abitanti gran parte dell'Europa continentale durante l'età del ferro. L'area originariamente da loro abitata era chiamata Gallia, territorio che includeva le odierne aree di Francia, Belgio, Paesi Bassi, Svizzera e Italia settentrionale. La cultura gallica faceva parte dell'insieme delle culture celtiche, diffuse in gran parte dell'Europa, e la lingua gallica apparteneva alla famiglia delle lingue celtiche, costituendone il membro principale nel ramo continentale. (it)
- De naam Galliërs is een oude term voor de volkeren die voor de inval van de Romeinen Europa ten westen van de Rijn bevolkten, ook Gallië genoemd. Omdat de meeste van deze stammen grotendeels Kelten waren, werden ze door de Romeinen ook Celtae genoemd. Daarvan zijn Gallatus en Gallus afgeleid. Het is echter ook mogelijk dat deze woorden hun stam hadden in het Keltische Galno (kracht of sterkte). In de andere Europese talen heten ze ook wel Gaul (Engels), Gaulois (Frans) en Galo (Spaans). (nl)
- Os gauleses ou galos foram um conjunto de populações celtas que habitava a Gália (em latim: Gallia), isto é, o território que corresponde hoje, grosso modo, à França, à Bélgica e à Itália setentrional proto-histórica, provavelmente a partir da Primeira Idade do Ferro (cerca de 800 a.C.). Os gauleses dividiam-se em diversas tribos ou povos, por vezes federados, cada um com cultura e tradições originais. Os arqueólogos ligam as civilizações gaulesas à civilização celta de La Tène (chamada assim a partir do nome do sítio descoberto no lago Neuchâtel, Suíça). A civilização de La Tène expandiu-se no continente na e desapareceu na Irlanda, durante a Idade Média. Os gauleses foram conquistados por Júlio César, nas Guerras da Gália e durante o período romano foram assimilados em uma cultura galo- (pt)
- Га́лли (лат. Galli, дав.-гр. Γαλάται, Galátai) — група кельтських народів континентальної Європи в залізний вік та римський період (приблизно з V ст. до нашої ери до V ст. нашої ери). Місцевість, яку населяли галли в римський період, була відома як Галлія (відповідає сьогоднішнім Франції, Бельгії та Швейцарському плато). Їх галльська мова утворює основну гілку континентальних кельтських мов. Після того, як Галлія стала провінцією Римської імперії, галли культурно пристосувалися до римського світу, асимілюючись і сприяючи формуванню гібридної . (uk)
|
.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
