| dbo:abstract
|
- دارت الحرب البيروسية (280-275 قبل الميلاد) بين الجمهورية الرومانية وبيروس ملك إبيروس الذي استعان به شعب مدينة تارانتو اليونانية جنوب إيطاليا لمجابهة الرومانيين. حظي إبيروس بنجاح مبدئي في حملته ضد الرومان معتمدًا على مهاراته القيادية وجيشه المدعم بفيلة الحرب (التي لا يملك الرومان خبرةً في التعامل معها)، لكنه عانى من خسائر فادحة حتى بعد هذه الانتصارات. كتب المؤرخ بلوطرخس في مؤلفاته أن بيروس صرح بعد المعركة الثانية من الحرب قائلًا «إذا ظفرنا بالنصر في معركة أخرى من هذه الحرب مع الرومان قد نخسر قوتنا تمامًا». لم يستطع بيروس استدعاء المزيد من الرجال من موطنه وتخلى حلفاؤه الإيطاليون عنه، بينما في الجانب المقابل، كان للرومان مجموعات كبيرة من العسكريين وأمكنهم تجديد فيالقهم رغم خسارة قواتهم في العديد من المعارك. قاد هذا إلى ظهور تعبير «الانتصار البيروسي، أو النصر باهظ الثمن»، وهو مصطلح للانتصار الذي تلحقه خسارات لا يطيق المنتصر حملها على المدى الطويل. بعد أن أرهقته المعارك ضد الجمهورية الرومانية، نقل بيروس جيشه إلى صقلية ليحارب القرطاجيين، وبعد عدة سنوات من شن الحملات في تلك الأراضي (278-275 قبل الميلاد) عاد إلى إيطاليا عام 275 ق.م حيث دارت آخر معركة في الحرب التي انتهت بانتصار الرومان. تلا ذلك عودة بيروس إلى إبيروس منهيًا تلك الحرب. بعد ثلاثة سنوات، وتحديدًا في عام 272 ق.م، استولى الرومان على مدينة تارانتو الإيطالية. كانت الحرب البيروسية الواقعة الأولى التي تواجه فيها الجمهورية الرومانية جيوش المرتزقة المحترفين من الدول الهلنستية شرقي المتوسط، وجذب نصر روما انتباه هذه الدول إلى قوتها المتنامية. أسس بطليموس الثاني ملك مصر علاقات دبلوماسية مع روما التي ثبتت هيمنتها على جنوب إيطاليا بعد الحرب. (ar)
- Pyrrhovy války bylo rozsáhlé vojenské tažení, které vybojoval epéirský král Pyrrhos v letech 280–275 př. n. l. Na jeho počátku byla žádost k Pyrrhovi od obyvatel řeckého města Tarás (Tarentum) v jižní Itálii, aby jim pomohl v jejich válce proti Římské republice. (cs)
- Les anomenades guerres pírriques (280-275 aC) foren una sèrie de batalles i aliances polítiques que enfrontaren als grecs (específicament el Regne de l'Epir, Macedònia, i les ciutats estat de la Magna Grècia), els romans, els pobles itàlics (primordialment els samnites i els etruscs) i els cartaginesos. Les guerres pírriques començaren com un conflicte sense importància entre Roma i la ciutat de Tàrent a causa de la violació d'un tractat marítim per part dels romans. Tàrent, que donà suport al governant grec Pirros, rei de l'Epir, en un conflicte amb l'illa de Corfú, li demanà llavors ajuda militar. Pirros feu honor a la seva obligació amb Tàrent i sumà la seva participació en els conflictes que succeïen en la ciutat. A més a més, Pirros també s'involucrar en els assumptes polítics de Sicília i en la lluita que aquesta ciutat mantenia en contra del domini cartaginès. La intervenció de Pirros en els problemes regionals de Sicília reduïren la influència cartaginesa a l'illa. A Itàlia, els moviments de l'epirota semblaren inútils, malgrat donessin, a llarg termini, els seus resultats. Les guerres pírriques demostraren dues coses: que els estats de la Grècia continental eren incapaços de defensar les colònies de la Magna Grècia i que les legions romanes, per contra, ultrapassaven la potència dels exèrcits dels regnes hel·lènics. Això, als romans, els permeté obrir una via cap al domini de totes les ciutats estat de la Magna Grècia i així acceleraren la consolidació del seu poder a Itàlia. Lingüísticament, de les guerres pírriques brotà l'expressió "victòria pírrica", mot que s'utilitza per designar una victòria guanyada amb un esforç i un sacrifici que no compensen l'avantatge obtingut. Aquest terme li fou atribuït a Pirros perquè Plutarc descrigué la reacció que tingué en conèixer el resultat d'una contesa victoriosa i una frase que, en aquell moment, digué: (ca)
- Der Pyrrhische Krieg (auch Pyrrhoskrieg oder Tarentinischer Krieg) war eine Auseinandersetzung zwischen Pyrrhos I. von Epirus und dem Römischen Reich, die zwischen 280 v. Chr. bis 275 v. Chr. stattfand. Pyrrhos scheiterte letztlich mit dem Versuch, in Süditalien und auf Sizilien (Magna Graecia) ein eigenes Herrschaftsgebiet zu etablieren; stattdessen konnten die Römer in der Folge des Krieges ihre Macht ausdehnen. Der Krieg war ein bedeutender Vorbote der Punischen Kriege, da Rom durch seinen Sieg seinen Machtbereich bis zur Straße von Messina erweiterte, was die Voraussetzung für den Kampf um Sizilien mit der anderen Großmacht im westlichen Mittelmeerraum, Karthago, schuf, der wenige Jahre später ausbrach. (de)
- La Milito de Pirho estis konflikto inter Pirho la 1-a de Epiro kaj la Roma Respubliko, kio okazis inter 280 a.K. ĝis 275 a.K. Ĝi estis grava antaŭevento al la Punikaj Militoj, ĉar Romio establis sin per tiu venko kiel grava milita potenco, neeviteble kondukante al konflikto kun la alia granda potenco en la Mediteraneo, nome Kartago. (eo)
- La guerre de Pyrrhus, qui se déroule en Italie et en Sicile entre 280 et 275 av. J.-C., est marquée par une succession de batailles et d'alliances politiques concernant les Grecs, essentiellement les cités grecques de Grande-Grèce, l'Épire et la Macédoine par l'intermédiaire du roi Pyrrhus Ier, la République romaine, les peuples italiques dont les Samnites et les Étrusques, et les Carthaginois. La guerre est provoquée par la réaction de Tarente, ville de Grande-Grèce, menacée par la politique expansionniste romaine. Les habitants de la ville finissent par faire venir Pyrrhus Ier en Italie afin de les soutenir. Les opérations militaires se déroulent au départ dans le sud de l'Italie et impliquent les peuples italiques locaux qui tentent de profiter de l'occasion pour retrouver leur indépendance face à la suprématie romaine. Bien qu'ayant remporté plusieurs victoires sur les Romains, Pyrrhus ne parvient pas à menacer leur intégrité. Les objectifs de Pyrrhus, qui semblent être de fonder un nouvel État grec en unifiant les peuples de Grande-Grèce et de Sicile, l'éloignent un temps des Romains. En effet, Pyrrhus s'implique également en Sicile et tente de chasser les Carthaginois de l'île. À ce moment, les Romains et les Carthaginois opèrent un rapprochement diplomatique mais il ne semble pas y avoir eu d'opérations militaires coordonnées. Quand Pyrrhus débarque en Sicile par exemple, les Carthaginois assument seuls la guerre. Finalement, Pyrrhus ne peut se maintenir en Sicile et revient en Italie pour tenter une dernière fois de s'imposer face aux Romains. Après avoir subi une lourde défaite dans le Samnium, Pyrrhus quitte définitivement l'Italie et retourne en Épire puis en Macédoine. Ce départ laisse le champ libre aux Romains qui peuvent alors étendre leur suprématie sur tout le sud de l'Italie. (fr)
- Las guerras pírricas (280-275 a. C.) fueron una serie de batallas y alianzas políticas cambiantes que enfrentaron a los griegos (específicamente Epiro, Macedonia y las ciudades-estados de la Magna Grecia), los romanos, los pueblos itálicos (primordialmente los samnitas y los etruscos) y los cartagineses. Las guerras pírricas comenzaron inicialmente como un conflicto de poca importancia entre Roma y la ciudad de Tarento por la violación de un tratado marítimo cometida por los romanos. Tarento, sin embargo, había prestado ayuda al gobernante griego Pirro, rey de Epiro, en su conflicto con la isla de Corfú, y había solicitado ayuda militar de Epiro. Pirro hizo honor a su obligación con Tarento, por lo que se unió a la serie de conflictos que envolvían a esta ciudad, Turios (así como otras ciudades de la Magna Grecia), los romanos, los samnitas y los etruscos. Para complicar el análisis histórico del conflicto, Pirro también se involucró en los conflictos políticos internos de Sicilia, así como en la lucha que mantenía esta isla contra el dominio cartaginés. La participación de Pirro en los problemas regionales de Sicilia redujo la influencia cartaginesa allí drásticamente. En Italia, sus intervenciones parecen haber sido muy ineficientes, aunque tuvieron implicaciones a largo plazo. Las guerras pírricas demostraron a la vez que los estados de la Grecia continental se habían vuelto incapaces de defender las colonias de la Magna Grecia y que las legiones romanas eran capaces de competir con los ejércitos de los reinos helenísticos: los poderes mediterráneos dominantes de la época. Esto abrió el camino para el dominio romano sobre las ciudades-estados de la Magna Grecia y adelantó la consolidación del poder de Roma en toda Italia. La buena trayectoria romana en conflictos militares internacionales ayudaría también en su decisión de rivalidad con Cartago, lo que terminó en las guerras púnicas. Lingüísticamente, las guerras pírricas son el origen de la expresión victoria pírrica, un término para una victoria ganada con tal esfuerzo y sacrificio que no compensa la ventaja obtenida. (es)
- The Pyrrhic War (280–275 BC) was largely fought between the Roman Republic and Pyrrhus, the king of Epirus, who had been asked by the people of the Greek city of Tarentum in southern Italy to help them in their war against the Romans. A skilled commander, with a strong army fortified by war elephants (which the Romans were not experienced in facing), Pyrrhus enjoyed initial success against the Roman legions, but suffered heavy losses even in these victories. Plutarch wrote that Pyrrhus said after the second battle of the war, "If we are victorious in one more battle with the Romans, we shall be utterly ruined." He could not call up more men from home and his allies in Italy were becoming indifferent. The Romans, by contrast, had a very large pool of military manpower and could replenish their legions even if their forces were depleted in many battles. This has led to the expression "Pyrrhic victory", a term for a victory that inflicts losses the victor cannot afford in the long term. Worn down by the battles against Rome, Pyrrhus moved his army to Sicily to war against the Carthaginians instead. After several years of campaigning there (278–275 BC), he returned to Italy in 275 BC, where the last battle of the war was fought, ending in Roman victory. Following this, Pyrrhus returned to Epirus, ending the war. Three years later, in 272 BC, the Romans captured Tarentum. The Pyrrhic War was the first time that Rome confronted the professional mercenary armies of the Hellenistic states of the eastern Mediterranean. Rome's victory drew the attention of these states to the emerging power of Rome. Ptolemy II, the king of Egypt, established diplomatic relations with Rome. After the war, Rome asserted its hegemony over southern Italy. (en)
- Perang Piros (280–275 SM) adalah sebuah perang yang dikumandangkan oleh Piros, raja . Piros membujuk masyarakat kota Yunani Tarentum di selatan Italia untuk membantu mereka dalam perang dengan Republik Romawi. (in)
- ピュロス戦争（ピュロスせんそう、紀元前280年 - 紀元前275年）は、エペイロス王ピュロスが共和政ローマ、カルタゴ相手に行った戦争である。ピュロスはイタリア南部のマグナ・グラエキア（ギリシア人植民都市）のターレス（現在のターラント、ラテン語名はタレントゥム）からローマとの戦争の支援を依頼され、これに応えたものである。 ピュロスは優れた軍事指揮官であり、戦象（これまでローマは見たことがなかった）を有する強力な軍隊を有していた。ピュロスは戦争初期にローマ軍団に勝利したが、自軍の損害も大きかった。プルタルコスは、ピュロスが二度目の戦闘に勝利した後に「もう一度ローマ軍に勝利したら、我々は壊滅するだろう」と述べたと記述している。彼は本国から増援軍を呼ぶことは出来ず、イタリア半島の同盟都市は無関心になっていた。他方ローマは多くの人的資源を有しており、その軍団が壊滅したとしても、新たな軍団を編成することができた。このことから「ピュロスの勝利」、即ち「損害が大きく、得るものが少ない勝利」、つまり「割に合わない」という意味の慣用句が生まれた。 ピュロスはローマとの戦いに疲れ果て、その軍をシケリア（現在のシチリア）に移動させ、カルタゴとの戦いを開始した。そこでしばらく作戦を実施した（紀元前278年 - 紀元前275年）後、ピュロスはイタリアに戻り、ローマとの最後の戦いに臨んだが敗北した。その後ピュロスはエペイロスに戻り、戦争は終結した。3年後の紀元前272年に、ローマはターレスを奪取した。 ピュロス戦争は、ローマがヘレニズム国家のプロの傭兵部隊と戦った最初の経験であった。ローマの勝利はヘレニズム国家に新興国ローマの勃興を意識させた。エジプト王プトレマイオス2世はローマとの外交関係を締結した。この戦争の勝利により、ローマはイタリア南部の覇権を確立した。 (ja)
- 피로스 전쟁(기원전 280년~ 기원전 275년)은 그리스(구체적으로 에페이로스, 마케도니아, 마그나 그라이키아의 그리스 도시국가들), 로마, 이탈리아 민족(주로 삼니움과 에트루리아), 카르타고 사이에 발생한 전쟁이다. 피로스 전쟁은 처음에 로마와 타렌툼 사이의 사소한 갈등에서 일어났다. 타렌툼은 코르키라와 싸우던 그리스의 지배자 에페이로스의 피로스에게 원조를 청했다. 피로스는 이를 수락하고 타렌툼, 로마, 삼니움, 에트루리아, 투리(그 외 여러 마그나 그라이키아 도시들)가 서로 얽힌 이 복잡한 전쟁에 뛰어들게 되었다. 피로스는 전쟁 중에 시칠리아에서 카르타고와도 싸우게 되었다. 피로스는 시칠리아에서 카르타고를 몰아냈었다. 그러나 이탈리아에서는 전황이 신통치 않아 장기전으로 흘러갔다. 이 전쟁으로 결국 로마가 승리하여 이탈리아 반도를 재패하게 된다. 이 전쟁으로 "피로스의 승리"라는 표현이 생겼는데, 큰 손해를 치른 승리를 일컫는 말이다. 플루타르코스에 따르면 피로스는 한 전투 승리 보고를 듣고는 "이런 전투를 한 번 더 이겼다가는 우리는 망한다."라고 말하였다. (ko)
- De Pyrrhische Oorlog (280-275 v.Chr.) was een oorlog tussen Pyrrhus, de koning van Epirus en de Romeinse Republiek. De inwoners van de Griekse stad Tarentum in Zuid-Italië vroegen Pyrrhus om hen te helpen in hun oorlog tegen de Romeinse Republiek. Pyrrhus was een begaafde generaal, met een sterk leger versterkt met krijgsolifanten (waartegen de Romeinen niet gewend waren te vechten), Pyrrhus boekte eerst successen tegen het Romeinse leger, maar leed grote verliezen ondanks deze overwinningen. Plutarchus schreef dat Pyrrhus na de slag bij Asculum zou hebben gezegd: "Als we nog één veldslag (zullen) winnen, gaan we (eraan) ten onder!" ('Ἂν ἔτι μίαν μάχην νικήσωμεν, ἀπολώλαμεν.') Pyrrhus' uitspraak werd een gevleugeld woord. Hij kon geen extra soldaten of voedsel krijgen van thuis en de Italische bondgenoten werden neutraal. Dit staat in scherp contrast met de Romeinen, zij hadden erg veel reservesoldaten en konden zo hun legers aanvullen, zelfs als ze zwaar verloren hadden. Hierdoor werden voortaan overwinningen die meer gekost hadden dan ze uiteindelijk opleverden een "pyrrusoverwinning" genoemd. Verzwakt door de veldslagen tegen Rome, ging Pyrrhus met zijn leger naar Sicilië om te strijden tegen Carthago. Nadat hij daar enkele jaren oorlog had gevoerd (278-275 v.Chr.), keerde hij in 275 v.Chr. terug naar Italië waar de laatste veldslag van de oorlog werd gevochten. De Slag bij Beneventum bleef echter onbeslist. Hierna keerde Pyrrhus terug naar Epirus, en zo eindigde de oorlog. Drie jaar later, in 272 v.Chr. namen de Romeinen Tarentum in. De Pyrrhische Oorlog was de eerste keer dat Rome tegenover een professioneel huurlingenleger van de hellenistische staten van het oostelijke bekken van de Middellandse Zee. Romes overwinning zorgde ervoor dat deze staten gewaarschuwd waren voor de groeiende macht van Rome. Na deze oorlog maakte Rome zijn hegemonie over Zuid-Italië compleet. (nl)
- Wojna Rzymu z Tarentem – wojna w południowej Italii i na Sycylii, toczona w latach 282-272 p.n.e. Głównymi przeciwnikami Rzymian w ich podbojach w południowej Italii stały się leżące tam greckie kolonie (zob. Wielka Grecja). Największy opór stawiał Tarent, który zwrócił się o pomoc Pyrrusa, króla Molossów i hegemona Związku Epirockiego. Nazywanie Pyrrussa królem Epiru jest błędem merytorycznym. Ten przybył do Italii na czele swoich Epirotów i wojsk które dostał od innych greckich władców (w tym m.in. 20 słoni). Korpus ekspedycyjny liczył 30 tys. żołnierzy Wojska greckie zwyciężyły w bitwach pod Herakleą (280 p.n.e.) i Ausculum (279 p.n.e.). To drugie zwycięstwo zostało okupione ciężkimi stratami – stąd zwrot pyrrusowe zwycięstwo, mający oznaczać wygraną, która ze względu na własne straty staje się klęską. Trzecia bitwa tej wojny rozegrała się w 275 roku p.n.e. pod Benewentem. Obie strony poniosły w niej wielkie straty, a bitwa najprawdopodobniej pozostała nierozstrzygnięta. Rzymscy historycy przedstawiali później tę bitwę jako zwycięstwo swoich wojsk, ale ich odwrót do Rzymu skłania niektórych historyków do podważania tego twierdzenia. Rzymianie wycofali się do Rzymu, a Pyrrus, nie mając wystarczających sił do dalszej walki z nimi, wycofał się do Grecji, gdzie zbierał nowe siły. Przy okazji wmieszał się w wewnętrzne walki w Grecji i zginął w Argos. Po odbudowaniu swoich sił Rzymianie zdobyli w 272 r. p.n.e. samotnie walczący Tarent, a w kolejnych latach inne greckie miasta w południowej Italii (Kroton i Rhegium) oraz podporządkowali sobie wszystkie południowoitalskie plemiona, tj. Samnitów, i Bruttiów. Należy jednak pamiętać, iż uczynili to dopiero po śmierci Pyrrusa. Gdy żył, nie śmieli atakować jego sojuszników. Odtworzenie szczegółowego i zarazem wiarygodnego przebiegu tej wojny nie jest łatwe. i Howard Hayes Scullard w swoim dziele "Dzieje Rzymu" tak przedstawili sytuację dzisiejszego historyka: Niestety, kronikę wojny Rzymu z Pyrrusem, którą prowadził skrupulatnie jeden ze współczesnych historyków greckich, tradycja rzymska pokryła tak grubą warstwą patriotycznych zmyśleń, że z zachowanych relacji nie można wyrobić sobie wiarygodnego w szczegółach obrazu tych wydarzeń. (pl)
- Le Guerre pirriche furono un conflitto che vide tra il 280 a.C. ed il 275 a.C. la Repubblica romana affrontare l'esercito del re epirota, Pirro, a capo di una coalizione greco-italica. Ebbero luogo nell'Italia meridionale e coinvolsero anche le popolazioni italiche del posto. Generata dalla reazione di Taranto, città della Magna Grecia, all'espansionismo romano, la guerra coinvolse presto anche la Sicilia greca e Cartagine. Dopo alterne vicende, i Romani riuscirono alla fine a battere Pirro, costretto a lasciare definitivamente l'Italia; l'esito fu l'egemonia romana sull'intera Magna Grecia. (it)
- Pyrriska kriget, på latin Bellum Tarentinum (Tarentiska kriget), var ett krig som utkämpades 280-275 f.Kr. mellan främst grekiska stater och den Romerska republiken. Pyrrhus, kung av Epirus, blev tillfrågad av innevånarna i den grekiska staden Tarentum i södra Italien att hjälpa dem i deras krig mot romarna. Pyrrhus var en duglig fältherre som förde befälet över en stark armé som bland annat innehöll stridselefanter (något Romarna aldrig tidigare mött). Pyrrhus var i inledningen av kriget mycket framgångsrik mot de romerska legionerna, men hans segrar var dyrköpta. Plutarchos skriver att Pyrrhus efter Slaget vid Asculum sa; "En sådan seger till, och jag är förlorad." Han kunde slutligen inte få fram förstärkningar, varken från de grekiska stadsstaterna eller från sina allierade i Italien. Däremot kunde Romarna relativt enkelt ersätta sina stora förluster. Detta har lett till uttrycket Pyrrhusseger, vilken betyder en dyrköpt seger som i förlängningen leder till nederlag. Efter att Pyrrhus armé blivit illa åtgången mot Romarna förflyttade Pyrrhus dem till Sicilien för ett krig mot Kartago. Efter flera år av kampanjer (278-275 f.Kr.), återvände han till Italien 275 f.Kr. där hans sista slag resulterade i en Romersk seger. Efter detta återvände Pyrrhus till Epirus, vilket avslutade kriget. 272 f.Kr. erövrade romarna slutligen Tarentum. Det Pyrriska kriget var den första gången som Rom konfronterade de professionella arméerna från den hellenistiska världen i östra Medelhavsområdet. Roms seger satte fokus på henne som en supermakt i vardande. Ptolemaios II Filadelfos, Farao av Egypten, skapade efter kriget diplomatiska relationer med Rom. Efter kriget skapade Rom sin hegemoni över den italienska halvön. (sv)
- A Guerra Pírrica ou Guerra de Pirro (280–275 a.C.) foi uma complexa série de batalhas e de mutáveis alianças políticas entre os gregos antigos (especificamente o Epiro, o Reino da Macedônia e as cidades-estado da Magna Grécia), os povos italianos (principalmente a República Romana, os samnitas e os etruscos) além dos cartagineses. A maior parte dos relatos históricos do conflito se concentram na luta de Pirro do Epiro contra os romanos, que tinham os cartagineses como aliados. Apesar de Cartago ter de fato prometido ajudar Roma em 280 a.C., é incerto qual ajuda foi providenciada e qual a sua importância para o resultado da guerra. No final do conflito, os cartagineses se envolveram em sua própria guerra contra Pirro na Sicília. O conflito começou como um pequeno conflito entre Roma e a cidade de Tarento sobre uma violação de um tratado naval por um dos cônsules romanos. Porém, Tarento havia ajudado o monarca grego Pirro do Epiro em seu conflito com e pediu ajuda dele contra os romanos. Pirro ainda se envolveu numa série de conflitos internos da Sicília e também na batalha siciliana contra o domínio cartaginês. O envolvimento de Pirro reduziu a influência regional cartaginesa drasticamente. Na Itália, seu envolvimento aparentemente não foi tão efetivo, mas teve implicações de longo prazo. A Guerra Pírrica provou que as cidades da Grécia Antiga e as colônias independentes da Magna Grécia já não eram mais capazes de se defender e que as legiões romanas já eram capazes de competir com os exércitos dos reinos helênicos — os poderes dominantes no Mediterrâneo na época. Esta predominância abriu o caminho para o predomínio romano sobre as cidades da Magna Grécia e ajudou muito na consolidação do poder romano na Itália. O sucesso romano em uma guerra internacional também deu-lhes a confiança necessária para enfrentar a rivalidade cartaginesa, o que culminaria na Primeira Guerra Púnica (264–241 a.C.) dez anos depois. Linguisticamente, a Guerra Pírrica deu origem à expressão "vitória pírrica", um termo que descreve uma vitória alcançada a um custo muito alto. Sua origem está na descrição de Plutarco da reação de Pirro ao reporte de que havia vencido uma batalha: "Se formos vitoriosos em mais uma batalha contra os romanos, estaremos completamente arruinados". (pt)
- 皮洛士战争（Pyrrhic War，280-275 B.C）指的是罗马共和国征服亚平宁半岛南部诸古希腊城邦的战争。这场战争因伊庇鲁斯同盟的国王皮洛士而得名。皮洛士是古希腊时代伊庇鲁斯联盟的国王和统帅，著名的军事家和政治家，也是罗马共和国称霸亚平宁半岛战争中最强大的对手，西方谚语“皮洛士的胜利”即出自他的事迹。 (zh)
- Пиррова война (280—275 годы до н. э.) — серия военных конфликтов с участием греческих государств (Эпир, Македония и города-государства Великой Греции в Южной Италии), римлян, италийских народов (прежде всего самнитов и этрусков), и Карфагена в составе различных политических союзов. Пиррова война началась как незначительный конфликт между Римом и городом Тарентом по поводу нарушения военно-морского соглашения одним из римских консулов. Тарент помог греческому правителю Пирру Эпирскому в его конфликте с Керкирой, и попросил, в свою очередь, военную помощь Эпира. Пирр выполнил своё обязательство перед Тарентом и оказался вовлечён в сложную борьбу. Пирр также вмешался во внутриполитические конфликты Сицилии и борьбу сицилийских греков против карфагенского господства. Вмешательство Пирра в сицилийский конфликт заметно уменьшило карфагенское влияние на острове. В конечном итоге война не привела ни к каким крупным территориальным изменениям в Италии, но, тем не менее, имела важное историческое значение. Пиррова война наглядно показала, что государства Древней Греции по существу стали неспособны защищать свои ставшие независимыми колонии, а римские легионы составили конкуренцию армиям эллинистических государств — доминирующей силе тогдашнего Средиземноморья. Победа проложила римлянам путь к господству над городами-государствами Великой Греции и способствовала укреплению власти Рима в Италии. Военные достижения Рима усилили его противостояние с Карфагеном, достигшее своей кульминации в Пунических войнах. Пиррова война является источником выражения «пиррова победа», означающего победу с неоправданно большими потерями. Это выражение приписано Пирру биографом Плутархом, который так описал его реакцию на сообщение о победоносном сражении: Сигнал к отступлению подали обе стороны, и говорят, что Пирр заметил какому-то человеку, радовавшемуся победе: «Если мы одержим ещё одну такую победу над римлянами, то окончательно погибнем» (ru)
- Піррова війна (280–275 до н. е.) — серія військових конфліктів за участю грецьких держав (Епір, Македонія і міста-держави Великої Греції), римлян, італійських народів (насамперед самнітів та етрусків), і карфагенян у складі різних політичних союзів. Піррова війна почалася як незначний конфлікт між Римом і містом Тарент через порушення військово-морського договору одним з римських консулів. Тарент, зі свого боку, надав допомогу грецькому правителю Пірру Епірському в його конфлікті з Керкірою, і попросив військової допомоги з Епіра. Пірр виконав своє зобов'язання перед Тарентом і приєднався до складного ряду конфліктів, які залучають Тарент, Фурії (та інші міста Великої Греції), римлян, самнитів та етрусків. Щоб ускладнити історичний аналіз конфлікту, Пірр також втягнув себе у внутрішні політичні конфлікти Сицилії та сицилійську боротьбу проти карфагенського панування. Причетність Пірра до регіональних конфліктів Сицилії помітно зменшила карфагенський вплив на острові. Зрештою, війна не спровокувала ніяких великих територіальних змін в Італії, але все ж таки мала важливе історичне значення. Піррова війна наочно показала, що держави Стародавньої Греції по суті стали нездатні захищати незалежні колонії, а римські легіони склали гідну конкуренцію арміям елліністичних держав — домінуючій військовій силі Середземномор'я того часу. Перемога відкрила шлях римського панування над містами-державами Великої Греції та сприяла зміцненню влади в Італії. Військові досягнення Риму в міжнародних конфліктах посилили протистояння з Карфагеном, яке досягло кульмінації у Пунічних війнах. У лінгвістиці Піррова війна — джерело виразу «піррова перемога» — термін, що означає перемогу з невиправдано великими втратами. Це вираз приписано Пірру філософом і біографом Плутархом, який описав реакцію Пірра на повідомлення переможного бою в такий спосіб: Сигнал до відступу подали обидві сторони, і кажуть, що Пірр зауважив комусь, хто радів перемозі: «Якщо ми отримаємо ще одну таку перемогу над римлянами, то остаточно загинемо» (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Pyrrhovy války bylo rozsáhlé vojenské tažení, které vybojoval epéirský král Pyrrhos v letech 280–275 př. n. l. Na jeho počátku byla žádost k Pyrrhovi od obyvatel řeckého města Tarás (Tarentum) v jižní Itálii, aby jim pomohl v jejich válce proti Římské republice. (cs)
- Der Pyrrhische Krieg (auch Pyrrhoskrieg oder Tarentinischer Krieg) war eine Auseinandersetzung zwischen Pyrrhos I. von Epirus und dem Römischen Reich, die zwischen 280 v. Chr. bis 275 v. Chr. stattfand. Pyrrhos scheiterte letztlich mit dem Versuch, in Süditalien und auf Sizilien (Magna Graecia) ein eigenes Herrschaftsgebiet zu etablieren; stattdessen konnten die Römer in der Folge des Krieges ihre Macht ausdehnen. Der Krieg war ein bedeutender Vorbote der Punischen Kriege, da Rom durch seinen Sieg seinen Machtbereich bis zur Straße von Messina erweiterte, was die Voraussetzung für den Kampf um Sizilien mit der anderen Großmacht im westlichen Mittelmeerraum, Karthago, schuf, der wenige Jahre später ausbrach. (de)
- La Milito de Pirho estis konflikto inter Pirho la 1-a de Epiro kaj la Roma Respubliko, kio okazis inter 280 a.K. ĝis 275 a.K. Ĝi estis grava antaŭevento al la Punikaj Militoj, ĉar Romio establis sin per tiu venko kiel grava milita potenco, neeviteble kondukante al konflikto kun la alia granda potenco en la Mediteraneo, nome Kartago. (eo)
- Perang Piros (280–275 SM) adalah sebuah perang yang dikumandangkan oleh Piros, raja . Piros membujuk masyarakat kota Yunani Tarentum di selatan Italia untuk membantu mereka dalam perang dengan Republik Romawi. (in)
- 피로스 전쟁(기원전 280년~ 기원전 275년)은 그리스(구체적으로 에페이로스, 마케도니아, 마그나 그라이키아의 그리스 도시국가들), 로마, 이탈리아 민족(주로 삼니움과 에트루리아), 카르타고 사이에 발생한 전쟁이다. 피로스 전쟁은 처음에 로마와 타렌툼 사이의 사소한 갈등에서 일어났다. 타렌툼은 코르키라와 싸우던 그리스의 지배자 에페이로스의 피로스에게 원조를 청했다. 피로스는 이를 수락하고 타렌툼, 로마, 삼니움, 에트루리아, 투리(그 외 여러 마그나 그라이키아 도시들)가 서로 얽힌 이 복잡한 전쟁에 뛰어들게 되었다. 피로스는 전쟁 중에 시칠리아에서 카르타고와도 싸우게 되었다. 피로스는 시칠리아에서 카르타고를 몰아냈었다. 그러나 이탈리아에서는 전황이 신통치 않아 장기전으로 흘러갔다. 이 전쟁으로 결국 로마가 승리하여 이탈리아 반도를 재패하게 된다. 이 전쟁으로 "피로스의 승리"라는 표현이 생겼는데, 큰 손해를 치른 승리를 일컫는 말이다. 플루타르코스에 따르면 피로스는 한 전투 승리 보고를 듣고는 "이런 전투를 한 번 더 이겼다가는 우리는 망한다."라고 말하였다. (ko)
- Le Guerre pirriche furono un conflitto che vide tra il 280 a.C. ed il 275 a.C. la Repubblica romana affrontare l'esercito del re epirota, Pirro, a capo di una coalizione greco-italica. Ebbero luogo nell'Italia meridionale e coinvolsero anche le popolazioni italiche del posto. Generata dalla reazione di Taranto, città della Magna Grecia, all'espansionismo romano, la guerra coinvolse presto anche la Sicilia greca e Cartagine. Dopo alterne vicende, i Romani riuscirono alla fine a battere Pirro, costretto a lasciare definitivamente l'Italia; l'esito fu l'egemonia romana sull'intera Magna Grecia. (it)
- 皮洛士战争（Pyrrhic War，280-275 B.C）指的是罗马共和国征服亚平宁半岛南部诸古希腊城邦的战争。这场战争因伊庇鲁斯同盟的国王皮洛士而得名。皮洛士是古希腊时代伊庇鲁斯联盟的国王和统帅，著名的军事家和政治家，也是罗马共和国称霸亚平宁半岛战争中最强大的对手，西方谚语“皮洛士的胜利”即出自他的事迹。 (zh)
- دارت الحرب البيروسية (280-275 قبل الميلاد) بين الجمهورية الرومانية وبيروس ملك إبيروس الذي استعان به شعب مدينة تارانتو اليونانية جنوب إيطاليا لمجابهة الرومانيين. حظي إبيروس بنجاح مبدئي في حملته ضد الرومان معتمدًا على مهاراته القيادية وجيشه المدعم بفيلة الحرب (التي لا يملك الرومان خبرةً في التعامل معها)، لكنه عانى من خسائر فادحة حتى بعد هذه الانتصارات. (ar)
- Les anomenades guerres pírriques (280-275 aC) foren una sèrie de batalles i aliances polítiques que enfrontaren als grecs (específicament el Regne de l'Epir, Macedònia, i les ciutats estat de la Magna Grècia), els romans, els pobles itàlics (primordialment els samnites i els etruscs) i els cartaginesos. (ca)
- Las guerras pírricas (280-275 a. C.) fueron una serie de batallas y alianzas políticas cambiantes que enfrentaron a los griegos (específicamente Epiro, Macedonia y las ciudades-estados de la Magna Grecia), los romanos, los pueblos itálicos (primordialmente los samnitas y los etruscos) y los cartagineses. Lingüísticamente, las guerras pírricas son el origen de la expresión victoria pírrica, un término para una victoria ganada con tal esfuerzo y sacrificio que no compensa la ventaja obtenida. (es)
- The Pyrrhic War (280–275 BC) was largely fought between the Roman Republic and Pyrrhus, the king of Epirus, who had been asked by the people of the Greek city of Tarentum in southern Italy to help them in their war against the Romans. The Pyrrhic War was the first time that Rome confronted the professional mercenary armies of the Hellenistic states of the eastern Mediterranean. Rome's victory drew the attention of these states to the emerging power of Rome. Ptolemy II, the king of Egypt, established diplomatic relations with Rome. After the war, Rome asserted its hegemony over southern Italy. (en)
- La guerre de Pyrrhus, qui se déroule en Italie et en Sicile entre 280 et 275 av. J.-C., est marquée par une succession de batailles et d'alliances politiques concernant les Grecs, essentiellement les cités grecques de Grande-Grèce, l'Épire et la Macédoine par l'intermédiaire du roi Pyrrhus Ier, la République romaine, les peuples italiques dont les Samnites et les Étrusques, et les Carthaginois. (fr)
- ピュロス戦争（ピュロスせんそう、紀元前280年 - 紀元前275年）は、エペイロス王ピュロスが共和政ローマ、カルタゴ相手に行った戦争である。ピュロスはイタリア南部のマグナ・グラエキア（ギリシア人植民都市）のターレス（現在のターラント、ラテン語名はタレントゥム）からローマとの戦争の支援を依頼され、これに応えたものである。 ピュロスは優れた軍事指揮官であり、戦象（これまでローマは見たことがなかった）を有する強力な軍隊を有していた。ピュロスは戦争初期にローマ軍団に勝利したが、自軍の損害も大きかった。プルタルコスは、ピュロスが二度目の戦闘に勝利した後に「もう一度ローマ軍に勝利したら、我々は壊滅するだろう」と述べたと記述している。彼は本国から増援軍を呼ぶことは出来ず、イタリア半島の同盟都市は無関心になっていた。他方ローマは多くの人的資源を有しており、その軍団が壊滅したとしても、新たな軍団を編成することができた。このことから「ピュロスの勝利」、即ち「損害が大きく、得るものが少ない勝利」、つまり「割に合わない」という意味の慣用句が生まれた。 (ja)
- De Pyrrhische Oorlog (280-275 v.Chr.) was een oorlog tussen Pyrrhus, de koning van Epirus en de Romeinse Republiek. De inwoners van de Griekse stad Tarentum in Zuid-Italië vroegen Pyrrhus om hen te helpen in hun oorlog tegen de Romeinse Republiek. De Pyrrhische Oorlog was de eerste keer dat Rome tegenover een professioneel huurlingenleger van de hellenistische staten van het oostelijke bekken van de Middellandse Zee. Romes overwinning zorgde ervoor dat deze staten gewaarschuwd waren voor de groeiende macht van Rome. Na deze oorlog maakte Rome zijn hegemonie over Zuid-Italië compleet. (nl)
- Wojna Rzymu z Tarentem – wojna w południowej Italii i na Sycylii, toczona w latach 282-272 p.n.e. Głównymi przeciwnikami Rzymian w ich podbojach w południowej Italii stały się leżące tam greckie kolonie (zob. Wielka Grecja). Największy opór stawiał Tarent, który zwrócił się o pomoc Pyrrusa, króla Molossów i hegemona Związku Epirockiego. Nazywanie Pyrrussa królem Epiru jest błędem merytorycznym. Ten przybył do Italii na czele swoich Epirotów i wojsk które dostał od innych greckich władców (w tym m.in. 20 słoni). Korpus ekspedycyjny liczył 30 tys. żołnierzy (pl)
- A Guerra Pírrica ou Guerra de Pirro (280–275 a.C.) foi uma complexa série de batalhas e de mutáveis alianças políticas entre os gregos antigos (especificamente o Epiro, o Reino da Macedônia e as cidades-estado da Magna Grécia), os povos italianos (principalmente a República Romana, os samnitas e os etruscos) além dos cartagineses. A maior parte dos relatos históricos do conflito se concentram na luta de Pirro do Epiro contra os romanos, que tinham os cartagineses como aliados. Apesar de Cartago ter de fato prometido ajudar Roma em 280 a.C., é incerto qual ajuda foi providenciada e qual a sua importância para o resultado da guerra. No final do conflito, os cartagineses se envolveram em sua própria guerra contra Pirro na Sicília. (pt)
- Pyrriska kriget, på latin Bellum Tarentinum (Tarentiska kriget), var ett krig som utkämpades 280-275 f.Kr. mellan främst grekiska stater och den Romerska republiken. Pyrrhus, kung av Epirus, blev tillfrågad av innevånarna i den grekiska staden Tarentum i södra Italien att hjälpa dem i deras krig mot romarna. (sv)
- Пиррова война (280—275 годы до н. э.) — серия военных конфликтов с участием греческих государств (Эпир, Македония и города-государства Великой Греции в Южной Италии), римлян, италийских народов (прежде всего самнитов и этрусков), и Карфагена в составе различных политических союзов. Пиррова война является источником выражения «пиррова победа», означающего победу с неоправданно большими потерями. Это выражение приписано Пирру биографом Плутархом, который так описал его реакцию на сообщение о победоносном сражении: (ru)
- Піррова війна (280–275 до н. е.) — серія військових конфліктів за участю грецьких держав (Епір, Македонія і міста-держави Великої Греції), римлян, італійських народів (насамперед самнітів та етрусків), і карфагенян у складі різних політичних союзів. У лінгвістиці Піррова війна — джерело виразу «піррова перемога» — термін, що означає перемогу з невиправдано великими втратами. Це вираз приписано Пірру філософом і біографом Плутархом, який описав реакцію Пірра на повідомлення переможного бою в такий спосіб: (uk)
|
.png){kind=link}
.png){kind=link}