| dbo:abstract
|
- Norské království (staroseversky Konungsríki Nuriki, staroseversky Konungsríki Norvegr, Bokmål Kongeriket Norge, Nynorsk Kongeriket Noreg) byl středověký státní útvar v severní Evropě. K původnímu panství ve Skandinávii náležely také kolonie Orkneje, Shetlandy a nakonec i Island, který se podřídil norské nadvládě v průběhu 13. století. Souhrnně je království Norska s koloniemi označováno jako Norská říše (staroseversky Norégveldi, Bokmål Norgesveldet, Nynorsk Noregsveldet). (cs)
- مصطلحات الإمبراطورية النرويجية، ومملكة النرويج الوراثية (الشمالية القديمة: Norégveldi، بالبوكمول: Norgesveldet، بالنينوشك: Noregsveldet)، والمملكة النرويجية تشير إلى مملكة النرويج في أوج قوتها في القرن الثالثة عشر بعد فترة طويلة من الحرب الأهلية قبل 1240. لم تكن المملكة أُمةً موحدة بما في ذلك مناطق النرويج المعاصرة؛ والمناطق السويدية المعاصرة: يمتلاند، وهريدالن، وبوهوسلان، وإدره، وسيرنا؛ بالإضافة إلى أقاليم النرويج ما وراء البحار التي استوطنها البحارة النرويجيون قبل دمجها أو ضمها إلى المملكة كـ«مناطق ضريبية». و أيضاً في الشمال، شاركت النرويج حدوداً مع مناطق ضريبية واسعة في البر الرئيسي. بدأ النرويج سياستها التوسعية منذ تأسيس المملكة في 872، ووصلت أوج قوتها بين 1240 و 1319. في ذروة التوسع النرويجي قبل الحرب الأهلية (1130–1240)، نجح سيغورد الأول بقيادة الحملة النرويجية الصليبية الحملة النرويجية الصليبية من أجل تحويل المناطق التي يتواجد فيها المسلمون في أوروبا. ثم ذهب سيغورد وقوته النرويجية إلى المشرق الإسلامي ليساعد بلدوين الأول بإقامة مملكة القدس في فلسطين. كانت مملكة النرويج ثاني دولة أوروبية بعد إنجلترا تضع قانوناً موحداً ليتم تطبيقه في كامل الدولة، عُرف ذلك القانون بالـ«لاندسلوف» (Landslov) أي قانون الدولة. من أبرز الحقائق عن المملكة هي قصة رجل الدولة ليف إريكسون، الذي اكتشف أمريكا الشمالية تقريباً قبل أن ينطلق كولومبوس في رحلته. كانت قوة العلمية في أعلى مستوياتها في نهاية حكم الملك هاكون هاكونسون في 1263. كانت سلطة الكنيسة في أبرشية نيداروس عنصراً هاماً في تلك الفترة منذ 1152. لا يوجد مصادر موثوقة حول متى أزيحت يامتلاند لتصبح تحت سلطة أسقف أوبسالا. تأسست أوبسالا لاحقاً، وكانت ثالث أكبر أبرشية حضرية إسكندنافيا بعد لوند ونيداروس. شاركت الكنيسة في العملية السياسية قبل وأثناء وجود اتحاد كالمار. تأسست الدولة الموحدة على يد الملك هارالد ذو الشعر الفاتح في القرن التاسع. أثمرت جهوده بتوحيد ممالك النرويج الضئيلة بتأسيس أول حكومةٍ نرويجية مركزية معروفة. غير أن الدولة تجزأت بعد وقتٍ قريب آنذاك، ثم جرى تجميعها في كيانٍ واحد في النصف الأول من القرن الحادي عشر. (ar)
- Los términos Imperio, Dominio (nórdico antiguo: Norégveldi, bokmål: Norgesveldet, nynorsk: Noregsveldet) y Reino Antiguo de Noruega se refieren al período de máximo poder de Noruega, después de una larga era de guerras civiles y la unificación de los pequeños reinos noruegos en 872, hasta la formación de la Unión de Kalmar con Dinamarca y Suecia en 1397. Este período corresponde a una transición del poder ejercido por líderes de clanes militarizados a un poder legitimado e institucionalizado por la ley. El reino fue un nación vagamente unificada que incluía el territorio de la actual Noruega, el actual territorio sueco de Jämtland, Härjedalen, Ranrike e Idre y , así como las posesiones de Noruega en el extranjero que habían sido colonizadas por marinos durante siglos antes de ser anexadas o incorporadas al reino como "territorios fiscales". Al norte, Noruega también limitaba con extensos territorios fiscales en el continente. Noruega, cuyo expansionismo comenzó desde la fundación misma del reino en 872, alcanzó la cima de su poder entre los años 1240 y 1319. Noruega alcanzó durante este período el apogeo de su poder, controlando las islas Feroe, Groenlandia y parte de las islas británicas, así como Islandia desde 1262. (es)
- The term Norwegian Realm (Old Norse: *Noregsveldi, Bokmål: Norgesveldet, Nynorsk: Noregsveldet) and Old Kingdom of Norway refer to the Kingdom of Norway's peak of power at the 13th century after a long period of civil war before 1240. The kingdom was a loosely unified nation including the territory of modern-day Norway, modern-day Swedish territory of Jämtland, Herjedalen, Ranrike (Bohuslän) and Idre and Särna, as well as Norway's overseas possessions which had been settled by Norwegian seafarers for centuries before being annexed or incorporated into the kingdom as 'tax territories'. To the North, Norway also bordered extensive tax territories on the mainland. Norway, whose expansionism starts from the very foundation of the Kingdom in 872, reached the peak of its power in the years between 1240 and 1319. At the peak of Norwegian expansion before the civil war (1130–1240), Sigurd I led the Norwegian Crusade (1107–1110). The crusaders won battles in Lisbon and the Balearic Islands. In the Siege of Sidon they fought alongside Baldwin I and Ordelafo Faliero, and the siege resulted in an expansion of the Kingdom of Jerusalem. Leif Erikson, an Icelander of Norwegian origin and official hirdman of King Olaf I of Norway, explored America 500 years before Columbus. Adam of Bremen wrote about the new lands in "Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum" (1076) when meeting Sweyn I of Denmark, but no other sources indicate that this knowledge went farther into Europe than Bremen, Germany. The Kingdom of Norway was the second European country after England to enforce a unified code of law to be applied for the whole country, called Magnus Lagabøtes landslov (1274). The secular power was at its strongest at the end of King Haakon Haakonsson's reign in 1263. An important element of the period was the ecclesiastical supremacy of the archdiocese of Nidaros from 1152. There are no reliable sources for when Jämtland was placed under the archbishop of Uppsala. Uppsala was established later, and was the third metropolitan diocese in Scandinavia after Lund and Nidaros. The church participated in a political process both before and during the Kalmar Union that aimed at Swedish side, to establish a position for Sweden in Jämtland. This area had been a borderland in relation to the Swedish kingdom, and probably in some sort of alliance with Trøndelag, just as with Hålogaland. A unified realm was initiated by King Harald I Fairhair in the 9th century. His efforts in unifying the petty kingdoms of Norway resulted in the first known Norwegian central government. The country, however, soon fragmented, and was again collected into one entity in the first half of the 11th century. Norway has been a monarchy since Fairhair, passing through several eras. (en)
- Le Royaume de Norvège (en norvégien bokmål Norgesveldet) est l'entité politique de la Norvège de l'unification des petits royaumes norvégiens à partir de 872 menée par Harald à la Belle Chevelure, jusqu'à la formation de l'Union de Kalmar avec le Danemark et la Suède en 1397. Cette période correspond à un transition entre un pouvoir exercé par des chefs de clans militarisés vers un pouvoir légitimé par le droit et institutionnalisé. La Norvège atteint durant cette période l'apogée de sa puissance, contrôlant les îles Féroé, le Groenland et une partie des îles Britanniques, ainsi que l'Islande à partir de 1262. (fr)
- Kerajaan Norwegia (872–1397) (Nordik Kuno: Norégveldi, Bokmål: Norgesveldet, Nynorsk: Noregsveldet) adalah periode dalam sejarah Norwegia dari peristiwa pendirian Kerajaan Norwegia hingga masa ketika Norwegia mencapai puncak kejayaannya. Pada masa tersebut, wilayah kerajaan ini mencakup wilayah Norwegia modern, Jämtland, , , dan di Swedia, serta wilayah seberang laut Norwegia yang telah dimukimi oleh orang-orang Norwegia selama berabad-abad sebelum dijadikan "wilayah yang dipajaki" oleh Norwegia. Pada masa ini, bangsa Norwegia bermukim di Kepulauan Britania bersama dengan orang-orang Denmark dan mengendalikan Laut Irlandia. Pada masa kekuasaan Rollo, pasukan Denmark dan Norwegia menjarah Paris dan mendirikan Kadipaten Normandia. Di bawah kepemimpinan Raja Denmark , mereka juga menaklukkan sebagian besar wilayah Inggris. Norwegia kemudian lebih memusatkan perhatian pada diplomasi dan intelektualisme setelah kematian . Kematian santo pelindungi Norwegia menjadikan Trondheim sebagai salah satu pusat peziarahan di Eropa Utara. Pada tahun 1042–1047, Raja Norwegia juga memimpin Denmark sebelum ia menjadikan Sweyn II sebagai penerusnya. Pada puncak kejayaan Norwegia sebelum meletusnya (1130–1240), memimpin (1107–1110) untuk membantu merebut wilayah Muslim di Eropa, termasuk Lisboa. Sigurd dan pasukan Norwegianya kemudian menuju ke Timur Tengah untuk membantu dalam upayanya untuk mendirikan Kerajaan Yerusalem. Kerajaan Norwegia merupakan negara Eropa kedua setelah Inggris yang memberlakukan undang-undang di seluruh negeri yang disebut Landslov (1274). Selain itu, salah satu fakta yang paling penting tentang kerajaan ini adalah kisah Leif Erikson yang menemukan benua Amerika hampir 500 tahun sebelum Columbus. (in)
- I termini Impero norvegese, Regno ereditario di Norvegia (norreno: Norégveldi, Bokmål: Norgesveldet, Nynorsk: Noregsveldet) e Reame norvegese si riferiscono al periodo di massima importanza ed espansione del Regno di Norvegia nel XIII secolo dopo il lungo periodo di guerre civili norvegesi (che durarono per ben 110 anni, dal 1130 al 1240 circa). Il regno era solo effimeramente unificato e comprendeva l'attuale Norvegia, gli attuali territori svedesi di Jämtland, Herjedalen, Ranrike, Idre e Särna, così come i possedimenti d'oltremare colonizzati dai marinai norvegesi. Nel Nord, la Norvegia confinava con un vasto territorio soggetto alla tassazione. L'espansionismo norvegese, cominciato fin dalla nascita del regno nell'anno 872, raggiunse il suo culmine tra il 1240 e il 1319.Al picco dell'espansionismo norvegese prima delle guerre civili (1130–1240), il Re Sigurd I guidò la crociata norvegese (1107–1110); i crociati norvegesi vinsero battaglie a Lisbona e nelle isole Baleari - allora quasi tutta la penisola iberica era occupata dai musulmani - e nell'assedio di Sidone combatterono insieme a Baldovino I e al Doge della Repubblica di Venezia Ordelafo Faliero, ottenendo una vittoria che permise l'espansione del crociato Regno di Gerusalemme. Insieme ai danesi, i norvegesi si insediarono nelle isole britanniche e controllarono il mare d'Irlanda grazie alle città-Stato vichinghe. Il reame norvegese nel 1263Esplorazioni dei vichinghi (it)
- 노레그 왕국(고대 노르드어: Norégveldi 노레그벨디, 노르웨이어: Norgesveldet 노르게스벨데트[*], 뉘노르스크: Noregsveldet 노레그스벨데트[*]) 또는 누리키 왕국(고대 노르드어: Konungsríki Nuríki 코눙스리키 누리키)은 9세기에 바이킹 출신인 하랄드 1세가 여러 소왕국들을 통일함으로써 건국된 왕국이다. 노르웨이 역사상 최초의 중앙집권 정부체제를 이루었으며 오늘날 노르웨이 왕국의 전신이 되었다. (ko)
- Het oude koninkrijk Noorwegen ontstond in 872 toen Harald Schoonhaar, een kleine Noorse vorst, een bondgenootschap van andere vorsten versloeg in de . Hierbij verwierf hij grote delen van het zuidoosten van Noorwegen, met als middelpunt de plaats Borre in Vestfold. De jaren erna versloeg hij nog meer andere Noorse vorsten en breidde zijn gezag verder over Noorwegen uit. Veel Noren ontvluchtten zijn ijzeren greep en voeren naar IJsland om zich daar te vestigen. (nl)
- Os termos Império, Domínio (nórdico antigo: Norégveldi, Bokmål: Norgesveldet, Nynorsk: Noregsveldet) e Reino Antigo da Noruega referem-se ao período de maior poder na Noruega, após uma longa era de guerras civis e a unificação dos pequenos reinos noruegueses. em 872, até a formação da União de Kalmar com a Dinamarca e a Suécia em 1397. Esse período corresponde a uma transição do poder exercido por líderes de clãs militarizados para um poder legitimado e institucionalizado por lei. O reino era uma nação vagamente unificada que incluía o território da atual Noruega, o atual território sueco de Jämtland, Härjedalen, Ranrike e Idre e Särna, bem como possessões norueguesas ultramarinas que haviam sido colonizadas por marítimos séculos antes. anexados ou incorporados ao reino como "territórios fiscais". Ao norte, a Noruega também fazia fronteira com extensos territórios fiscais no continente. A Noruega, cujo expansionismo começou desde a fundação do reino em 872, atingiu o auge de seu poder entre 1240 e 1319. A Noruega atingiu o auge de seu poder durante este período, controlando as Ilhas Faroé, Groenlândia e partes das Ilhas Britânicas, bem como a Islândia a partir de 1262. que surgiu com o inicio da unificação em 872 e que terminou em 1397 com a União de Kalmar. (pt)
- Norgesväldet (norska: Norgesveldet, nynorska: Noregsveldet) avser Norge under högmedeltiden, då landet var som störst. Från 872 utgjorde Norge ett kungarike. Förutom dagens Norge (undantag Finnmarken) omfattade det norska riket även öar i Västerhavet och Jämtland, Härjedalen, Bohuslän samt Idre och Särna socken i nuvarande Sverige. Öarna i Västerhavet som tillhörde Norge var:
* Shetlandsöarna
* Orkneyöarna
* Hebriderna
* Isle of Man
* Färöarna
* Grönland
* Island (sv)
- Норвезьке королівство (давньоскан. *Noregsveldi, бук. Norgesveldet, нюн. Noregsveldet), або давнє королівство Норвегії — назви на позначення доби найбільшої могутності Королівства Норвегія в ХІІІ столітті після тривалого періоду громадянських воєн перед 1240 роком. Королівство являло собою слабко об'єднану країну, що включала територію нинішньої Норвегії, території сучасних шведських областей Ємтланд, Гер'єдален, Ранріке (Богуслен) та і Серна в теперішній шведській комуні Ельвдален, а також заморські володіння Норвегії, які норвезькі мореплавці заселяли століттями, перш ніж їх приєднали або включили до складу королівства як «підвладні території, що платять данину». На півночі Норвегія також межувала і на материку з великими територіями, що сплачували їй данину. Норвегія, експансіонізм якої починається від самого заснування королівства у 872 році, досягла піку своєї могутності в період між 1240 і 1319 роками. На піку норвезької експансії перед громадянськими війнами (1130—1240) Сігурд I провів Норвезький хрестовий похід (1107—1110). Хрестоносці виграли битви в Лісабоні та на Балеарських островах. Під час облоги Сидону вони воювали вкупі з Балдуїном I і Орделафо Фальєро, а облога привела до розширення Єрусалимського королівства. Ісландець норвезького походження та офіційний дружинник (hirdman) короля Олафа I дослідив Америку за 500 років до Колумба. Адам Бременський, познайомившись із Свеном I, написав про нові землі в «Діяннях архієпископів Гамбурзької церкви» (1076), але жодні інші джерела не вказують, що ці відомості пішли далі в Європу за межі Бремена. Королівство Норвегія було другою європейською країною після Англії, яка запровадила єдиний звід законів, що застосовувався до всієї країни, назвавши його Magnus Lagabøtes landslov (1274). Світська влада була найсильнішою наприкінці правління короля Гокона Гоконсона в 1263. Важливим елементом цієї доби було церковне верховенство Нідароської архієпархії з 1152 р. Немає надійних джерел про те, коли під владою архієпископа Упсальського опинився Ємтланд. Упсальську архієпархію було засновано пізніше і вона стала третьою митрополією в Скандинавії після Лундської та Нідароської. Церква брала участь у політичному процесі як до, так і під час Кальмарської унії, маючи на меті утвердження впливу Швеції в Ємтланді. Ця область була прикордонною відносно Шведського королівства і, можливо, перебувала в якомусь союзі з Треннелагом, як і з (норв. Hålogaland). Єдність держави започаткував король Гаральд I в ІХ сторіччі. Його зусилля, спрямовані на злуку дрібних норвезьких королівств, у підсумку дали першу відому в історії норвезьку центральну владу. Однак незабаром країна роздробилася. Знову в єдине ціле її було зібрано в першій половині XI ст. З часу Гаральда І Норвегія стала монархією, переживши різні епохи. (uk)
- Норвежское королевство (др.-сканд. Noregsveldi, норв. Norgesveldet и Noregsveldet) — средневековое государство в Норвегии, образованное в эпоху викингов в конце IX века. Образовалось в результате объединения Норвегии конунгом Вестфольда Харальдом Прекрасноволосым, которое завершилось его победой в битве при Хафрс-фьорде, после которой он стал первым конунгом Норвегии, состоявшуюся около 872 года. Просуществовало до 1387 года. В основном Норвежским королевством управляли потомки Харальда и со смертью последнего из них, Хакона V Высоконогого, Норвегия надолго утратила самостоятельное значение в скандинавской истории, вступив в личную унию со Швецией под властью короля Магнуса Эрикссона. Государство нередко вступало в периоды раздробленности, когда власть ярлов усиливалась по сравнению с королевской, и войн за корону. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Norské království (staroseversky Konungsríki Nuriki, staroseversky Konungsríki Norvegr, Bokmål Kongeriket Norge, Nynorsk Kongeriket Noreg) byl středověký státní útvar v severní Evropě. K původnímu panství ve Skandinávii náležely také kolonie Orkneje, Shetlandy a nakonec i Island, který se podřídil norské nadvládě v průběhu 13. století. Souhrnně je království Norska s koloniemi označováno jako Norská říše (staroseversky Norégveldi, Bokmål Norgesveldet, Nynorsk Noregsveldet). (cs)
- 노레그 왕국(고대 노르드어: Norégveldi 노레그벨디, 노르웨이어: Norgesveldet 노르게스벨데트[*], 뉘노르스크: Noregsveldet 노레그스벨데트[*]) 또는 누리키 왕국(고대 노르드어: Konungsríki Nuríki 코눙스리키 누리키)은 9세기에 바이킹 출신인 하랄드 1세가 여러 소왕국들을 통일함으로써 건국된 왕국이다. 노르웨이 역사상 최초의 중앙집권 정부체제를 이루었으며 오늘날 노르웨이 왕국의 전신이 되었다. (ko)
- Het oude koninkrijk Noorwegen ontstond in 872 toen Harald Schoonhaar, een kleine Noorse vorst, een bondgenootschap van andere vorsten versloeg in de . Hierbij verwierf hij grote delen van het zuidoosten van Noorwegen, met als middelpunt de plaats Borre in Vestfold. De jaren erna versloeg hij nog meer andere Noorse vorsten en breidde zijn gezag verder over Noorwegen uit. Veel Noren ontvluchtten zijn ijzeren greep en voeren naar IJsland om zich daar te vestigen. (nl)
- Norgesväldet (norska: Norgesveldet, nynorska: Noregsveldet) avser Norge under högmedeltiden, då landet var som störst. Från 872 utgjorde Norge ett kungarike. Förutom dagens Norge (undantag Finnmarken) omfattade det norska riket även öar i Västerhavet och Jämtland, Härjedalen, Bohuslän samt Idre och Särna socken i nuvarande Sverige. Öarna i Västerhavet som tillhörde Norge var:
* Shetlandsöarna
* Orkneyöarna
* Hebriderna
* Isle of Man
* Färöarna
* Grönland
* Island (sv)
- مصطلحات الإمبراطورية النرويجية، ومملكة النرويج الوراثية (الشمالية القديمة: Norégveldi، بالبوكمول: Norgesveldet، بالنينوشك: Noregsveldet)، والمملكة النرويجية تشير إلى مملكة النرويج في أوج قوتها في القرن الثالثة عشر بعد فترة طويلة من الحرب الأهلية قبل 1240. لم تكن المملكة أُمةً موحدة بما في ذلك مناطق النرويج المعاصرة؛ والمناطق السويدية المعاصرة: يمتلاند، وهريدالن، وبوهوسلان، وإدره، وسيرنا؛ بالإضافة إلى أقاليم النرويج ما وراء البحار التي استوطنها البحارة النرويجيون قبل دمجها أو ضمها إلى المملكة كـ«مناطق ضريبية». و أيضاً في الشمال، شاركت النرويج حدوداً مع مناطق ضريبية واسعة في البر الرئيسي. بدأ النرويج سياستها التوسعية منذ تأسيس المملكة في 872، ووصلت أوج قوتها بين 1240 و 1319. (ar)
- Los términos Imperio, Dominio (nórdico antiguo: Norégveldi, bokmål: Norgesveldet, nynorsk: Noregsveldet) y Reino Antiguo de Noruega se refieren al período de máximo poder de Noruega, después de una larga era de guerras civiles y la unificación de los pequeños reinos noruegos en 872, hasta la formación de la Unión de Kalmar con Dinamarca y Suecia en 1397. Este período corresponde a una transición del poder ejercido por líderes de clanes militarizados a un poder legitimado e institucionalizado por la ley. (es)
- The term Norwegian Realm (Old Norse: *Noregsveldi, Bokmål: Norgesveldet, Nynorsk: Noregsveldet) and Old Kingdom of Norway refer to the Kingdom of Norway's peak of power at the 13th century after a long period of civil war before 1240. The kingdom was a loosely unified nation including the territory of modern-day Norway, modern-day Swedish territory of Jämtland, Herjedalen, Ranrike (Bohuslän) and Idre and Särna, as well as Norway's overseas possessions which had been settled by Norwegian seafarers for centuries before being annexed or incorporated into the kingdom as 'tax territories'. To the North, Norway also bordered extensive tax territories on the mainland. Norway, whose expansionism starts from the very foundation of the Kingdom in 872, reached the peak of its power in the years betwe (en)
- Kerajaan Norwegia (872–1397) (Nordik Kuno: Norégveldi, Bokmål: Norgesveldet, Nynorsk: Noregsveldet) adalah periode dalam sejarah Norwegia dari peristiwa pendirian Kerajaan Norwegia hingga masa ketika Norwegia mencapai puncak kejayaannya. Pada masa tersebut, wilayah kerajaan ini mencakup wilayah Norwegia modern, Jämtland, , , dan di Swedia, serta wilayah seberang laut Norwegia yang telah dimukimi oleh orang-orang Norwegia selama berabad-abad sebelum dijadikan "wilayah yang dipajaki" oleh Norwegia. (in)
- Le Royaume de Norvège (en norvégien bokmål Norgesveldet) est l'entité politique de la Norvège de l'unification des petits royaumes norvégiens à partir de 872 menée par Harald à la Belle Chevelure, jusqu'à la formation de l'Union de Kalmar avec le Danemark et la Suède en 1397. Cette période correspond à un transition entre un pouvoir exercé par des chefs de clans militarisés vers un pouvoir légitimé par le droit et institutionnalisé. (fr)
- I termini Impero norvegese, Regno ereditario di Norvegia (norreno: Norégveldi, Bokmål: Norgesveldet, Nynorsk: Noregsveldet) e Reame norvegese si riferiscono al periodo di massima importanza ed espansione del Regno di Norvegia nel XIII secolo dopo il lungo periodo di guerre civili norvegesi (che durarono per ben 110 anni, dal 1130 al 1240 circa). Il regno era solo effimeramente unificato e comprendeva l'attuale Norvegia, gli attuali territori svedesi di Jämtland, Herjedalen, Ranrike, Idre e Särna, così come i possedimenti d'oltremare colonizzati dai marinai norvegesi. Nel Nord, la Norvegia confinava con un vasto territorio soggetto alla tassazione. L'espansionismo norvegese, cominciato fin dalla nascita del regno nell'anno 872, raggiunse il suo culmine tra il 1240 e il 1319.Al picco dell'es (it)
- Os termos Império, Domínio (nórdico antigo: Norégveldi, Bokmål: Norgesveldet, Nynorsk: Noregsveldet) e Reino Antigo da Noruega referem-se ao período de maior poder na Noruega, após uma longa era de guerras civis e a unificação dos pequenos reinos noruegueses. em 872, até a formação da União de Kalmar com a Dinamarca e a Suécia em 1397. Esse período corresponde a uma transição do poder exercido por líderes de clãs militarizados para um poder legitimado e institucionalizado por lei. (pt)
- Норвежское королевство (др.-сканд. Noregsveldi, норв. Norgesveldet и Noregsveldet) — средневековое государство в Норвегии, образованное в эпоху викингов в конце IX века. Образовалось в результате объединения Норвегии конунгом Вестфольда Харальдом Прекрасноволосым, которое завершилось его победой в битве при Хафрс-фьорде, после которой он стал первым конунгом Норвегии, состоявшуюся около 872 года. Просуществовало до 1387 года. В основном Норвежским королевством управляли потомки Харальда и со смертью последнего из них, Хакона V Высоконогого, Норвегия надолго утратила самостоятельное значение в скандинавской истории, вступив в личную унию со Швецией под властью короля Магнуса Эрикссона. Государство нередко вступало в периоды раздробленности, когда власть ярлов усиливалась по сравнению с коро (ru)
- Норвезьке королівство (давньоскан. *Noregsveldi, бук. Norgesveldet, нюн. Noregsveldet), або давнє королівство Норвегії — назви на позначення доби найбільшої могутності Королівства Норвегія в ХІІІ столітті після тривалого періоду громадянських воєн перед 1240 роком. Королівство являло собою слабко об'єднану країну, що включала територію нинішньої Норвегії, території сучасних шведських областей Ємтланд, Гер'єдален, Ранріке (Богуслен) та і Серна в теперішній шведській комуні Ельвдален, а також заморські володіння Норвегії, які норвезькі мореплавці заселяли століттями, перш ніж їх приєднали або включили до складу королівства як «підвладні території, що платять данину». На півночі Норвегія також межувала і на материку з великими територіями, що сплачували їй данину. Норвегія, експансіонізм яко (uk)
|
_-_Foto_Giovanni_Dall'Orto,_29-March-2008.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
