Taoism (), or Daoism (, ), is a philosophical tradition of Chinese origin which emphasises living in harmony with the Tao (Chinese: 道; pinyin: Dào; lit.: 'the Way', also romanised as Dao). The Tao is a fundamental idea in most Chinese philosophical schools; in Taoism, however, it denotes the principle that is the source, pattern and substance of everything that exists. Taoism differs from Confucianism by not emphasising rigid rituals and social order, but is similar in the sense that it is a teaching about the various disciplines for achieving "perfection" by becoming one with the unplanned rhythms of the universe called "the way" or "tao". Taoist ethics vary depending on the particular school, but in general tend to emphasise wu wei (action without intention), "naturalness", simplicity, s

Property Value
dbo:abstract
  • الطاوية (بالصينية: 道教) هي تقليد ديني أو فلسفي ذو أصل صيني، وهي تؤكد على العيش في وئام مع الطاو، والطاو هو فكرة أساسية في معظم المدارس الفلسفية الصينية. ومع ذلك، فإن معناها في الطاوية هو المبدأ الذي هو مصدر ونمط ومضمون كل شيء موجود في الحياة. تختلف الطاوية عن الكونفوشيوسية في عدم التشديد على الطقوس الجامدة والنظام الاجتماعي، ولكنها تتشابه في أن فيها كامل الانضباطات والسلوكيات التي تحقق "الكمال" من خلال أن يندمج الفرد مع إيقاعات الكون غير المخطط لها والتي تسمى "الطريق" أو " داو". تختلف الأخلاق الطاوية ضمن المدارس المختلفة داخلها، ولكن بشكل عام تميل إلى التأكيد على الوو وي wu wei (والذي يعني العمل بدون نية أو غرض مسبق)، والطبيعية، والبساطة، والعفوية، بالإضافة للكنوز الثلاثة: الرحمة، والتقشف، والتواضع. تعود جذور الطاوية إلى القرن الرابع قبل الميلاد على الأقل. رسمت الطاوية المبكرة مفاهيمها الكونية من مدرسة ين يانج (الطبيعيين أو علماء الطبيعة)، وتأثرت بعمق بأحد أقدم نصوص الثقافة الصينية "اي تشينج"، الذي يعرض نظامًا فلسفيًا حول كيفية الحفاظ على السلوك البشري بالتزامن مع الدورات المتغيرة الطبيعة. قد يكون للقانوني شين بوهاي (حوالي 400 - 337 قبل الميلاد) تأثيرًا كبيرًا أيضًا، مما يفسر السياسة الواقعية الخاصة بالوو وي. ويعتبر كتاب "طاو تي تشينغ" -وهو كتاب مدمج يحتوي على تعاليم تُنسب إلى لاو تسي- ركن أساسي للتقليد الطاوي، جنبا إلى جنب مع كتابات زوانغ زي الأخيرة. تغلغلت مصادر الطاوية المختلفة في عهد أسرة هان (206 ق.م. - 220 م) في تقليد متماسك من المنظمات والطقوس الدينية في ولاية شو (سيتشوان حالياً). كان يعتقد في الصين القديمة في وقت سابق أن الطاويين هم النساك أو يعزل الذين لم يشاركوا في الحياة السياسية. كان جوانج زي أشهر هؤلاء، ومن الجدير بالذكر أنه عاش في الجنوب حيث أصبح جزءًا من التقاليد الشامانية الصينية المحلية. لعبت الشامانات الإناث دورا هاما في هذا التقليد الذي كان قوياً بشكل خاص في ولاية تشو الجنوبية. طورت الحركات الطاوية المبكرة مؤسساتها الخاصة على النقيض من الشامانية، لكنها استوعبت العناصر الشامانية الأساسية بداخلها. استمر الشامانات في نشر النصوص الأساسية للطاوية منذ العصور الأولى حتى القرن العشرين على الأقل. تطورت المباديء الأساسية للطاوية عبر حقب مختلفة، وتم تجميعها في الأزمنة الحديثة في فرعين رئيسيين هما: طاوية كوانزي، وطاوية تشينجي. نمت أدبيات الطاوية بشكل مطرد بعد لاو تسي وجوانج زي، وتم تجميعها في شكل قانون – داو زانج - والذي تم نشره بناء على طلب من الإمبراطور. تم ترشيح الطاوية عدة مرات خلال التاريخ الصيني كدين للدولة، ولكنها فقدت هذه الأفضلية بعد القرن السابع عشر. كان للطاوية تأثير عميق على الثقافة الصينية عبر التاريخ، حيث يٌنسب لقب الطاوية تقليديًا فقط إلى رجال الدين وليس إلى أتباعهم العاديين (العلمانيين)، عادة ما نحرص على ملاحظة التمييز بين تقاليدهم الدينية وممارسات الدين الشعبي الصيني وأوامر الطقوس الدينية غير الطاوية، والتي غالباً ما يتم وصفها بالخطأ على أنها طاوية. اليوم، التقليد الطاوي هو واحد من المذاهب الدينية الخمسة المعترف بها رسميا في جمهورية الصين الشعبية (PRC) فضلا عن جمهورية الصين (ROC)، وتنظم الحكومة أنشطتها من خلال جمعية الطاوية الصينية؛ وعلى الرغم من أن الطاوية ليست منتشرة بعيداً عن جذورها في شرق آسيا، فإنها تدعي أن لها أتباعاً في عدد من المجتمعات المختلفة، مثل هونغ كونغ وماكاو وفي جنوب شرق آسيا على وجه الخصوص. (ar)
  • El taoisme o daoisme és un dels tres grans corrents de pensament de la Xina pels volts del segle iv aC, basat en l'obra atribuïda al savi Laozi (o Lao Tse) i anomenada Daodejing, «El Clàssic del Camí i la seva Virtut». (en xinès: 道家, en pinyin: Dào jiā, «escola del Tao») A partir del segle iii aC, també es va desenvolupar com a religió (道教, Dào jiào), però no es va estructurar veritablement com a tal fins al segle ii. Posteriorment, entre d'altres, encara es va mesclar amb elements del confucianisme i del budisme. El taoisme és una varietat de tradicions filosòfiques i religioses associades que han influït en les persones de l'Àsia oriental durant més de dos mil·lennis. També van influir notablement en el món occidental, en particular a partir de la seva difusió al segle xix. La paraula 道, Tao (o Dao, segons la norma de romanització), es tradueix aproximadament com a 'camí' o 'via'. El concepte conté molts significats abstractes i espirituals que estan presents en la religió tradicional xinesa, i també en l'àmbit filosòfic. L'ètica taoista fa èmfasi en les Tres joies del Tao, que són: moderació, compassió i humilitat. Mentre el pensament taoista se centra generalment en la natura, en la relació entre la humanitat i el cosmos (天人 相应), la salut i la longevitat i, també, en el wu wei (acció enfront de la no-acció). L'harmonia amb l'univers, o la font del mateix Tao, és l'objectiu, el referent de moltes directrius i pràctiques taoistes. El respecte cap als esperits dels ancestres i els vuit immortals és habitual en el taoisme popular. El taoisme organitzat diferencia la seva activitat ritual de la de la religió tradicional, que alguns mestres taoistes (daoshi) consideren una degradació del taoisme. Al llarg de la història de la Xina, l'alquímia (que inclou la ), l'astrologia, la gastronomia, el budisme zen, diverses arts marcials xineses, la medicina tradicional xinesa, el feng shui i diversos estils de qigong han rebut la influència del taoisme i han incorporat aspectes del seu pensament i de la seva pràctica. (ca)
  • Taoismus (někdy psaný jako Daoismus) označuje filozofickou školu založenou na textech Tao te ťing (Kniha o cestě a ctnosti - psáno také transkripcí pinyin Laozi a Dào Dé Jīng) a Zhuangzi. Dále také rodinu čínských náboženských hnutí jako např. („ortodoxe“) nebo („celá skutečnost“), která společně vedou k v pozdní . Nebo také čínské lidové náboženství.Slovo taoismus se používá k přeložení čínského Daojiao (道教) a Daojia (道家). Vznikl pravděpodobně v 5.století př.n.l., i když mnohé prameny kladou jeho vznik do 3. století n.l. Znak 道 (nebo Dào) doslova znamená „cesta“, ale v čínském náboženství a filosofii získal mnohem abstraktnější význam. Spojení Daojiao označuje taoismus jako náboženství ; Daojia se vztahuje ke studiu učenců. Toto rozlišení je však samo o sobě dost nejasné a způsobuje určité kontroverze. (cs)
  • Ο Ταοϊσμός (ονομάζεται ενίοτε και Νταοϊσμός) ως όρος χρησιμοποιείται για να προσδιορίσει: 1. * Μια φιλοσοφική σχολή βασισμένη στα κείμενα του (αποδίδονται στον Λάο Τσε και εκφέρονται εναλλακτικά ως Ντάο Ντε Τζινγκ) και του . 2. * Μια οικογένεια οργανωμένων θρησκευτικών κινημάτων όπως οι σέκτες («Ορθοδοξία») ή («πλήρης πραγματικότητα»), που αντλούν την καταγωγή τους από το της ύστερης δυναστείας Χαν. 3. * Την κινεζική λαϊκή θρησκεία. Η λέξη «Ταοϊσμός» χρησιμοποιείται ως μετάφραση των κινεζικών όρων Νταοζιάο (道教 , «διδασκαλίες/θρησκεία του Ντάο») και Νταοζία (道家 , «σχολή του Ντάο»). Ο χαρακτήρας 道 (ή Ντάο, ανάλογα με το σχήμα εκλατινισμού της λέξης που ακολουθεί κανείς) σημαίνει «ατραπός« ή «δρόμος», αλλά στην κινεζική θρησκεία και φιλοσοφία έχει προσλάβει περισσότερο αφηρημένα νοήματα. Το σύνθετο Νταοζιάο αναφέρεται στον Νταοϊσμό ως θρησκεία. Το Νταοζία αναφέρεται στην δραστηριότητα των λογίων κατά τη σπουδή τους. Η συγκεκριμένη διάκριση είναι αφεαυτής αντιφατική και παρουσιάζει δυσκολίες ως προς την ερμηνεία της. Επικρατεί αρκετή σύγχυση σε ό,τι αφορά στο νόημα του Ταοϊσμού, καθώς ο όρος χρησιμοποιείται συχνά εσφαλμένα για να περιγράψει παρόμοιες φιλοσοφικές σχολές όπως το Ζεν. Σε ορισμένες χώρες και σε διαφορετικά εννοιολογικά πλαίσια (για παράδειγμα, στις «ταοϊστικές» οργανώσεις της Κίνας και της Ταϊβάν), ο όρος εφαρμόζεται στην , χάριν αναγνώρισης. Ωστόσο πολλοί, αν όχι οι περισσότεροι, από εκείνους που ακολουθούν τις συγκεκριμένες θρησκείες δεν αναγνωρίζουν τον Ταοϊσμό (σε οποιαδήποτε γλώσσα) ως όνομα της θρησκείας του. Επιπλέον, οι αρκετές μορφές αυτού που συνήθως αποκαλείται «ελίτ» ή «οργανωμένος» Ταοϊσμός συνήθως διακρίνουν τις τελετουργικές δραστηριότητές του από εκείνες της λαϊκής θρησκείας, τις οποίες οι επαγγελματίες Ταοϊστές (Νταοσί) τείνουν να θεωρούν ως υποβαθμισμένες. Η κινεζική αλχημεία, η κινεζική αστρολογία, η κινεζική κουζίνα, αρκετές κινεζικές πολεμικές τέχνες, η κινεζική παραδοσιακή ιατρική, το φενγκ σούι, πολλά στυλ του , παρουσιάζουν κάποια σχέση με τον Ταοϊσμό. (el)
  • Taoism (), or Daoism (, ), is a philosophical tradition of Chinese origin which emphasises living in harmony with the Tao (Chinese: 道; pinyin: Dào; lit.: 'the Way', also romanised as Dao). The Tao is a fundamental idea in most Chinese philosophical schools; in Taoism, however, it denotes the principle that is the source, pattern and substance of everything that exists. Taoism differs from Confucianism by not emphasising rigid rituals and social order, but is similar in the sense that it is a teaching about the various disciplines for achieving "perfection" by becoming one with the unplanned rhythms of the universe called "the way" or "tao". Taoist ethics vary depending on the particular school, but in general tend to emphasise wu wei (action without intention), "naturalness", simplicity, spontaneity, and the Three Treasures: 慈 "compassion", 儉 "frugality", and 不敢為天下先 "humility". The roots of Taoism go back at least to the 4th century BCE. Early Taoism drew its cosmological notions from the School of Yinyang (Naturalists), and was deeply influenced by one of the oldest texts of Chinese culture, the I Ching (Yi Jing), which expounds a philosophical system about how to keep human behaviour in accordance with the alternating cycles of nature. The "Legalist" Shen Buhai (c. 400 – c. 337 BCE) may also have been a major influence, expounding a realpolitik of wu wei. The Tao Te Ching (Dao De Jing), a compact book containing teachings attributed to Laozi (老子; Lǎozǐ; Lao³ Tzŭ³), is widely considered the keystone work of the Taoist tradition, together with the later writings of Zhuangzi. Taoism has had a profound influence on Chinese culture in the course of the centuries, and Taoists (道士; dàoshi, "masters of the Tao"), a title traditionally attributed only to the clergy and not to their lay followers, usually take care to note distinction between their ritual tradition and the practices of Chinese folk religion and non-Taoist vernacular ritual orders, which are often mistakenly identified as pertaining to Taoism. Chinese alchemy (especially neidan), Chinese astrology, Chan (Zen) Buddhism, several martial arts, traditional Chinese medicine, feng shui, and many styles of qigong have been intertwined with Taoism throughout history. Beyond China, Taoism also had influence on surrounding societies in Asia. Today, the Taoist tradition is one of the five religious doctrines officially recognised by the People's Republic of China. It is also a major religion in Taiwan, and claims adherents in a number of other societies, in particular in Hong Kong, Macau, and Southeast Asia. (en)
  • Taoismo (daŭismo aŭ taismo) estas religio kiu evoluis el la filozofio de Laozio (Laozi) kaj Ĝuangzio (Zhuangzi) kaj sub la influo de popola kulto kaj budhismo. Ĝia ĉefa verko estas la Daŭdeĝingo (Tao Te Ching). Laŭ taoismo, la plej alta realo kaj celo de la mondo kaj de nia vivo estas la Tao (Dao). Nuntempe taoismo estas religio de 20 milionoj, precipe en Tajvano, estinte severe persekutita sub la komunista reĝimo en Ĉinio mem dum diversaj epokoj. En la Okcidento estas taoismo okcidenta: taoismo, kiu sekvas Laozion kaj Ĝuangzion, sed sen dioj kaj kulto. La taoisma etiko, kiun jam praktikis antikvaj saĝuloj, nun eĉ populariĝas inter streĉplagitaj manaĝistoj. En nia tempo, la plej grava influo de taoismo realiĝas per zen-budhismo (zeno) (japane: zen; malnov-ĉine dʑjen: mandarine: chán, lit. "meditado"). La penso de Laozio ne estas taoismo entuta, sed nur la filozofia semo. (eo)
  • Der Daoismus (chinesisch 道家, Pinyin dàojiā – „Lehre des Weges“), gemäß anderen Umschriften auch Taoismus, ist eine chinesische Philosophie und Weltanschauung und wird als Chinas eigene und authentische Religion angesehen. Seine historisch gesicherten Ursprünge liegen im 4. Jahrhundert v. Chr., als das Daodejing (in älteren Umschriften Tao te king, Tao te ching u. Ä.) des Laozi (Laotse, Lao-tzu) entstand. Zwischen philosophischem und religiösem Daoismus bestehen zwar teils gewichtige Unterschiede, letztlich sind die beiden aber nicht scharf voneinander abzugrenzen. Neben Konfuzianismus und Buddhismus ist der Daoismus eine der Drei Lehren (三教, sānjiào), durch die China maßgeblich geprägt wurde. Auch über China hinaus haben die Drei Lehren wesentlichen Einfluss auf Religion und Geisteswelt der Menschen ausgeübt. In China beeinflusste der Daoismus die Kultur in den Bereichen der Politik, Wirtschaft, Philosophie, Literatur, Kunst, Musik, Ernährungskunde, Medizin, Chemie, Kampfkunst und Geographie. (de)
  • Taoismoa Lao Tzu-ren idazki batzuetatik sortutako mugimendu erlijiosoa da. Taoismoak, hiru indar daudela zehazten du: baikorra, ezkorra eta baketzailea. Lehenengo bi indarrak, hau da, baikorra eta ezkorra bata bestearen aurka daude, hau da, bakoitzak bere aldetik independenteki jokatzen du, hauek, Yin eta Yang dira. Hirugarren indarra “Tao”-a da eta batera ditu Yin eta Yang-a. Esaera zahar batek dio; alde Yin bat eta alde Yang bat, hori da “Tao”. Bi kontrako aldeak, Yin eta Yang-ek indar berbera dute, horregatik, heriotza eta bizitza, ez dago bata bestearen gainetik. Tao-a berriz pentsamendu gizatiarra heldu ezin daiteken zerbaita. Intuizio, sentsibilitate, naturaltasuna eta bizitza bezala ere ezagutzen da. Lao Tzu txinatar kulturako filosofo aipagarriena izan zela esaten da. Dao De Jing liburua idatzi zuen, pentsamendu taoistaren liburu nagusia. Dao-k indar bat, edo hobe esanda, munduaren ordena deskribatzen du. Kontraesan indar bat da eta unibertsoko gauza guztiak azaltzen ditu. Taoismoa funtsean Te King Tao-an oinarritutako tradizioa filosofo txinatarrari eransten duen bizitza-filosofia sistema da. Bere irakaskuntzek zatitzen dute batasun absolutuko kontzeptuko eta eguraldi aldagarri berean izena emandako Tao, errealitate gorena eta gauza guztien jatorri kosmologiko eta ontologikoa osatzen dituena. Hitz txinatarra 道 tao-a (edo dao-a, erabiltzen den erromanizazioaren mendean egonez), itzuli ohi du ‘bideagatik’ edo ‘bideagatik’, nahiz eta filosofiako ezin konta ahala ñabardurak eta herriko erlijio txinatarrak izan. Taoismo filosofikoa garatu zen Lao Tseren idazkietatik eta Zhuangzi-tik aurrera. Elezahar txinatarraren arabera, Lao Tse VI. mendean zehar bizi izan zen K.a. eta tradizionalki mende horretako data Daodejing-eko erredakzioa, nahiz eta gaurko ikerketa batzuen arabera nahiko ondorengoa izan zen. Taoisten funtsezko helburua hilezkortasunera heltzea da, arren, batzuetan hau ez da ulertzen literalki, baizik eta osotasuneko bizitza-luzera bezala. Era berean, esaten zen harmonian naturarekin bizi ziren pertsonak hilezkorrak zirela. Lao-Tse jainko taoista bezala jainkotu zen hilezkorra―-a ―un-ak, heroi folklorikoko panteoi itzela, jeneral ospetsu eta jakintsuak, zein guztia lehenengoa izanez hilezkortasunera heldu zirenak. Hala ere, taoismoaren forma zaharra korronte filosofikoko eta ez erlijiokoa zen, pentsalari zaharrek berezkoaren autogainditzearen gertaera «hilezkortasunagatik» interpretatzen zutenagatik ingurunearekiko komunitatean, gainditzea eta aurrerabide pertsonala bilatzea nahasten duenean eta taldean, taoismoa erakusten duen etengabeko mutazioarekin ados, izan. Geroago, taoismoa nahasi zen konfuzianismoaren elementuekin, budismoarekin eta erlijio folklorikoarekin. Taiwanera duela batzuei 300 urte eraman zen erlijio taoistako era zehatza tipikoa da tradizio honetako. Gaurko praktikaren ezaugarririk bereizgarriena arbasoen benerazioa da, Beraz jainkotasun taoistaz hitz egitea erabat okerra da elementu tradizionalistako konfuzianismoaren manipulazioa eta kultua erdizka ikustea Asiako utziz sinesteetako erlijiosoa mitikoak, zein biak ez ziren baliozkoak bezala pentsalari taoista zaharrentzat. (eu)
  • Taoisme (Tionghoa: 道教 atau 道家 ) juga dikenal dengan Daoisme, diprakarsai oleh Laozi (老子;pinyin:Lǎozǐ) sejak akhir Zaman Chunqiu yang hidup pada 604-517 sM atau abad ke-6 sebelum Masehi. Taoisme merupakan ajaran Laozi yang berdasarkan Daode Jing (道德經,pinyin:Dàodé Jīng). Awalnya Daode jing disebut Laozi Wuqianyan (老子五千言) atau Tulisan Laozi Lima Ribu Kata. Selanjutnya Dia meninggalkan ibu kota dan tidak pernah terdengar lagi kabar beritanya. Belakangan, semasa Dinasti Han (202 – 221 SM) kitab itu mulai disebut Daodejing, karena membahas mengenai Dao ( Jalan ) dan De (德, atau Kebajikan) yang diajarkan Laozi. Kitab singkat yang berjudul Daodejing itu, untuk selanjutnya menjadi kitab pegangan utama bagi para penganut Daoisme.Pengikut Laozi yang terkenal adalah Zhuangzi (莊子) yang merupakan tokoh penulis kitab yang berjudul Zhuangzi. Selain itu ada Lie Zi 列子, Huainan zi 淮南子 juga termasuk filsuf Taoisme. Lie Zi, Huainan Zi juga membuat kitab yang berjudul Lie Zi dan Huainan Zi. Taoisme adalah sebuah aliran filsafat yang berasal dari Cina. Taoisme sudah berumur ribuan tahun, dan akar-akar pemikirannya telah ada sebelum masa Konfusiusme. Hal ini dapat disebut sebagai tahap awal dari Taoisme. Bentuk Taoisme yang lebih sistematis dan berupa aliran filsafat muncul kira-kira 3 abad SM. Selain aliran filsafat, Taoisme juga muncul dalam bentuk agama rakyat, yang mulai berkembang 2 abad setelah perkembangan filsafat Taoisme. (in)
  • Le taoïsme (chinois: 道教, pinyin: dàojiào, « enseignement de la voie ».) est un des trois piliers de la philosophie chinoise avec le confucianisme et le bouddhisme, et se fonde sur l'existence d'un principe à l’origine de toute chose, appelé « Tao ». Plongeant ses racines dans la culture ancienne, ce courant se fonde sur des textes, dont le Tao Tö King de Lao Tseu, le Lie Tseu et le Zhuāngzǐ de Tchouang Tseu, et s’exprime par des pratiques qui influencèrent de façon significative tout l’Extrême-Orient, et même l'Occident depuis le XXe siècle. Il apporte entre autres : * une mystique quiétiste, reprise par le bouddhisme chán (ancêtre du zen japonais) ; * une éthique libertaire qui inspira notamment la littérature ; * un sens des équilibres yin yang poursuivi par la médecine chinoise et le développement personnel ; * un naturalisme visible dans la calligraphie et l’art. Ces influences, et d’autres, permettent de comprendre ce qu’a pu être cet enseignement dans ses époques les plus florissantes. (fr)
  • Il taoismo o daoismo, termine di conio occidentale,designa le dottrine a carattere filosofico e mistico, esposte principalmente nelle opere attribuite a Laozi e Zhuāngzǐ (composte tra il IV e III secolo a.C.), sia la religione taoista, istituzionalizzatasi come tale all'incirca nel I secolo d.C.. Di queste le prime rappresentano in realtà l'esito di una sacralità naturale percepita in senso mistico e che risale alla più antica preistoria e alla storia antica della Cina, in seguito espressa per aforismi e similitudini a sfondo sacrale nelle opere dei due autori sopra ricordati. Con il progressivo strutturarsi dell'Impero Cinese il Tao fu in seguito istituzionalizzato e utilizzato, a partire dalla sua ridefinizione nelle opere di Confucio, ad uso e consumo dello "Stato positivo", allo scopo di ammaestrare le varie componenti sociali all'utile dello Stato. Essa è basata sul Dao (in cinese "la via"), il principio indifferenziato che dà origine al cosmo. Non possiede un insegnamento fondamentale come il confucianesimo o un credo e pratica unitari. È principalmente una religione cosmica, centrata sul posto e la funzione dell'essere umano, di tutte le creature e dei fenomeni in esso. Nel tempo se ne sono sviluppate diverse scuole e interpretazioni. Nonostante la distribuzione ubiquitaria in Cina e la ricchezza di testi, si tratta probabilmente della meno conosciuta tra le maggiori religioni al mondo. Come ricorda i cinesi non possedevano un termine per indicare le proprie religioni fino all'arrivo del buddhismo nei primi secoli dopo Cristo (la prima introduzione del buddismo in Cina sarebbe avvenuta nel 64 d.C.), quando opposero al Fójiào (佛教, gli insegnamenti del Buddha), il Dàojiào (道教, gli insegnamenti del Tao). Più precisamente nell'epoca preimperiale (antecedente al III secolo a.C.) il termine "dàojiào" era utilizzato dai seguaci di Mozi per designare i confuciani. Solo dal quinto secolo in avanti vediamo utilizzato questo termine per intendere la dottrina del Dao.Allo stesso modo, Farzeen Baldrian e T.H. Barret rammentano come gli studiosi classificatori del periodo Han indicarono, in modo "mal definito", come Dàojiā (道家, scuola daoista) autori ed opere a loro precedenti. e così concludono: Ancora il termine daoismo con il suo suffisso -ismo non avrebbe quindi alcuna controparte nella lingua cinese. Esso verrebbe utilizzato in tal modo solo negli scritti occidentali. Ulteriore fonte di complessità nell'approccio al daoismo, è il sostanziale pregiudizio sorto fin dai primi contatti con religiosi occidentali che spesso videro in tale religione una corrente fortemente degenerata. Tale visione è andata via via stemperandosi nel tempo, raggiungendo forse attualmente un certo distacco. (it)
  • 道教(どうきょう、拼音: Dàojiào)は、中国三大宗教(三教と言い、儒教・仏教・道教を指す)の一つである。中国の歴史記述において、他にも「道家」「道家の教」「道門」「道宗」「老氏」「老氏の教」「老氏の学」「老教」「玄門」などとも呼称され、それぞれ若干ニュアンスの違いがある。そのため「道教」の定義については、学者の間では論争が行われている。 「道教用語一覧」、「道 (哲学)」、「東アジアの宗教」、「中国の宗教」、「中国の民俗宗教」、「台湾の宗教」、「wiktionary:ja:道教」、「wiktionary:ja:道敎」、および「wiktionary:ja:道家」も参照 (ja)
  • 도교(道敎, 영어: Taoism)는 고대 중국에서 발생한 종교로서, 신선사상을 근본으로 하여 음양 · 오행 · 복서 · · 참위 등을 더하고, 거기에 도가(道家)의 철학을 도입하고, 다시 불교의 영향을 받아 성립했다. 도교는 하나인 도(道)의 세 가지 모습인 옥청(玉清: 원시천존) · (上清: ) · 태청(太清: 도덕천존)의 삼청(三清)을 최고신으로 하는 다신교이다. 경전으로는 도교 성전의 집성인 《도장(道藏)》이 있다. 도교의 신자를 도교인 또는 도교도라고 하며, (羽化登仙)을 목표로 하는 무리라는 뜻에서 우류(羽流)라고 하기도 한다. 도사(道士)는 도교의 전문적 종교가이며 여성 도사는 여관(女冠)이라고 한다. 도교는 크게 도교 경전으로서의 《도장》, 도교 사원으로서의 도관, 도교의 성직자 또는 전문적인 종교인으로서 도사 · 여도사의 체제를 갖춘 교단 도교(敎團道敎) 또는 성립 도교(成立道敎)와 이에서 벗어난 도교 단체 또는 도교 신앙을 통칭하는 민중 도교(民衆道敎)로 구분한다. 현세이익적인 면도 있지만 수행을 통해 신선이 되는 길을 가르치는 것을 중심으로 하는 교단 도교에 비해 민중 도교는 전적으로 현세이익적이라는 특징을 지닌다. 도교의 창시자는 오두미도 또는 천사도의 창시자인 후한(25~220)시대의 장도릉(34~156)으로 알려져 있다. "도교"라는 말을 최초로 사용한 사람은 북위(386~534)의 구겸지(365-448)로, 구겸지는 도교를 집대성한 사람 또는 최초의 교단 도교의 창시자로 알려져 있다. 고대 중국의 전설상의 통치자인 황제(黃帝)와 도가의 이론가라 할 수 있는 노자(老子)를 신봉한다고 하여 황로사상(黃老思想) 또는 황로교(黃老教)라고도 한다. 노자와 장자(莊子)를 중심으로 한 도가(道家)사상과는 구별되어야 한다. (ko)
  • Taoizm (czasem zapisywany jako daoizm) – tradycyjny chiński system filozoficzny i religijny. Stworzenie filozofii taoistycznej przypisuje się mędrcowi zwanemu Laozi w VI wieku p.n.e., taoizm religijny powstał w II i III wieku n.e. Za najważniejsze księgi taoizmu uważa się Daodejing oraz Zhuangzi. Taoizm był jednym, obok konfucjanizmu, z dwóch najważniejszych systemów filozoficzno-religijnych w Chinach. Taoizm religijny – w przeciwieństwie do względnie ortodoksyjnego konfucjanizmu – był jednak otwarty na zapożyczenia z innych wierzeń. W różnych okresach otwierał się na elementy konfucjanizmu, szamanizmu, buddyzmu, chrześcijaństwa i manicheizmu. (pl)
  • Het taoïsme, ook wel geschreven als daoïsme of tauïsme, is een Chinese mystieke, filosofische en religieuze stroming, waarbij zowel de filosofie als de religie zich baseren op de mystieke basis van Lao Zi. Het taoïsme gaat over hoe te handelen in het leven en de eenwording met de Tao. De teksten Daodejing, Zhuang Zi en Liezi vormen de basis en zijn op schrift gesteld in de vierde en derde eeuw voor onze tijdrekening. Het taoïsme heeft zich parallel aan het confucianisme en boeddhisme ontwikkeld. Deze drie stromingen vormen gezamenlijk de basis voor het (zie ook: Lijst van religies en spirituele tradities). Als religie heeft het taoïsme taoïstische tempels, taoïstische priesters en heilige plaatsen, zoals de heilige bergen in China. Letterlijk betekent Tao bron/weg/doelgericht-gaan, hetgeen ook in het Chinese karakter voor Tao valt te herkennen. (nl)
  • O Taoismo, também chamado Daoismo e Tauismo, é uma tradição filosófica e religiosa originária do Leste Asiático que enfatiza a vida em harmonia com o Tao (romanizado atualmente como "Dao"). O termo chinês "Tao" significa "caminho", "via" ou "princípio", e também pode ser encontrado em outras filosofias e religiões chinesas. No taoismo, especificamente, o termo designa a fonte, a dinâmica e a força motriz por trás de tudo que existe. É, basicamente, indefinível: "O Tao do qual se pode discorrer não é o eterno Tao." A principal obra do taoismo é o Tao Te Ching, um livro conciso e ambíguo que contém os ensinamentos atribuídos a Lao Zi (chinês: 老子, pinyin: Lǎozi, Wade-Giles: Lao Tzu). Juntamente com os escritos de Zhuangzi, estes textos formam os alicerces filosóficos dessa religião. Este taoismo filosófico, individualista por natureza, não foi institucionalizado. Ao longo do tempo, no entanto, foram sendo criadas formas institucionalizadas do taoismo na forma de diferentes escolas que, frequentemente, misturaram crenças e práticas que antecediam até mesmo os textos-chave do taoismo - como, por exemplo, as teorias da Escola dos Naturalistas, que sintetizaram conceitos como o do yin-yang e o dos cinco elementos. As escolas taoistas tradicionalmente reverenciam Lao Zi e os "imortais" ou "ancestrais" e possuem diversos rituais de adivinhação e exorcismo, além de práticas que visam a atingir o êxtase e obter maior longevidade ou mesmo a imortalidade. As tradições e éticas taoistas variam de acordo com a escola, porém, no geral, enfatizam a serenidade, a não ação (wu-wei), o vazio, a moderação dos desejos, a simplicidade, a espontaneidade, a contemplação da natureza e os Três Tesouros: compaixão, moderação e humildade. O taoismo teve uma influência profunda na cultura chinesa no decorrer dos séculos. Os (chinês: 道士, pinyin: dàoshi), geralmente, tomam cuidado para deixar clara a distinção entre suas tradições rituais e os costumes e práticas encontrados na religião popular chinesa, uma vez que estas distinções podem ser facilmente pouco perceptíveis. A alquimia chinesa (especialmente neidan), a astrologia chinesa, o zen-budismo, diversas artes marciais, a medicina tradicional chinesa, o feng shui e diversos estilos de qiqong têm suas histórias entrelaçadas com a do taoismo. Além da China em si, o taoismo teve grande influência nas sociedades do leste da Ásia. Após Lao Zi e Zhuangzi, a literatura do taoismo cresceu com regularidade e passou a ser compilada na forma de um cânone, o Daozang, que, por vezes, era publicado a mando do Imperador da China. Ao longo da história chinesa, o taoismo foi, por diversas vezes, decretado a religião do Estado. Após o século XVII, no entanto, ele perdeu muito de sua popularidade. Tal como todas as outras atividades religiosas, o taoismo foi reprimido nas primeiras décadas da República Popular da China e até mesmo perseguido durante a Revolução Cultural de Mao Tsé-Tung; continuou, no entanto, a ser praticado livremente em Taiwan. Hoje em dia, é uma das cinco religiões reconhecidas pela República Popular da China e, embora não costume ser compreendida com facilidade longe de suas raízes asiáticas, tem seguidores em diversas sociedades ao redor do mundo. (pt)
  • Даоси́зм (кит. упр. 道教, пиньинь: dàojiào) — учение о дао или «пути вещей», китайское традиционное учение, включающее элементы религии и философии. Обыкновенно различаются даосизм как определённый стиль философской критики (дао цзя) и даосизм как совокупность духовных практик (дао цзяо), но это деление достаточно условно. Под дао цзя подразумевают преимущественно доциньский даосизм, связываемый с текстами, авторство которых приписывается Лао-цзы и Чжуан-цзы. (ru)
  • Daoism eller taoism (kinesiska 道教, pinyin dàojiào, Wade-Giles tao4-chiao4) är en av Kinas tre traditionella religioner/filosofier, jämte konfucianismen och buddhismen. Dao (kinesiska: 道, pinyin: dào, Wade-Giles: tao4) betyder ordagrant "väg"; på japanska har det blivit tō, i exempelvis shintō, "gudarnas väg". Det västerländska ordet tao är mycket gammalt, och från transkriberingssystemet Wade-Giles. I pinyin, som är det oftast använda transkriberingssystemet i dag skrivs ordet dao. (sv)
  • 道教是中国的本土宗教,道教思想源於軒轅黃帝(黃帝學派託言黃帝),道教體系最早創始人是五斗米教(天師道)的張道陵,崇拜道家老子为道祖,最早可以上溯到原始社会时期中国人的祭天、祭祖等崇拜活动,至春秋战国时期吸收神仙方术产生了方仙道,後融合道家、陰陽家的「五行」、「陰陽」等思想合併形成黃帝學派,在漢代中后期形成黃老道,至南北朝经过宗教改革,逐漸演變成現在的道教。 (zh)
  • Даоси́зм — китайське традиційне вчення, в якому присутні елементи релігії, містики, ворожіння, шаманізму, медитацій, а також традиційної філософії й науки. Послідовників даосизму називають даосами. Вважають, що цю течію заснував Жовтий імператор (родоначальник всіх китайців). В історії даосизму відбувся поділ учення на філософський даосизм (дао цзя), що розвинувся в неодаосизм, і релігійний (дао цзяо), що включив алхімію, демонологію, лікування.За час свого існування даосизм не створив єдиної церкви, а догматичні положення його ортодоксальних напрямів не сформувалися в конкретний, спільний для всіх вірян догмат. Це відбилося на поліморфізмі даоської доктрини, особливостях ритуальної діяльності і організаційних рівнях. Проте даосизм є цілісним соціокультурним феноменом, що робить значний вплив на життя сучасного китайського суспільства. (uk)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 30365 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 80409 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 986214485 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:1a
  • Fowler (en)
dbp:1p
  • 121 (xsd:integer)
dbp:1y
  • 2005 (xsd:integer)
dbp:2a
  • Girardot (en)
dbp:2p
  • 56 (xsd:integer)
dbp:2y
  • 1988 (xsd:integer)
dbp:bpmf
  • ㄉㄠˋ ㄐㄧㄠˋ (en)
dbp:c
  • (en)
  • 老子 (en)
  • (en)
  • (en)
  • (en)
  • 自然 (en)
  • 道士 (en)
  • 不敢为天下先 (en)
  • 名可名非常名 (en)
  • 道可道非常道 (en)
  • 道教徒 (en)
dbp:certain
  • yes (en)
dbp:collapse
  • no (en)
dbp:date
  • December 2017 (en)
dbp:gr
  • Dawjiaw (en)
dbp:j
  • Dou6gaau3 (en)
dbp:l
  • "The Way" (en)
  • follower of Taoism (en)
  • the Way (en)
dbp:labels
  • no (en)
dbp:mc
  • dáw kæ̀w (en)
dbp:mr
  • Togyo (en)
dbp:myr
  • Dàujyàu (en)
dbp:ocBs
  • * (en)
dbp:p
  • sānbǎo (en)
  • Dào (en)
  • dào (en)
  • Lǎozǐ (en)
  • (en)
  • wú wéi (en)
  • Dàojiào (en)
  • (en)
  • zìrán (en)
  • jiǎn (en)
  • dàoshi (en)
  • tàijítú (en)
  • bùgǎn wéi tiānxià xiān (en)
  • jīng-qì-shén (en)
  • pǔ, pú (en)
dbp:pic
  • Tao.svg (en)
dbp:piccap
  • Tao, a Chinese word signifying the "way", "path", "route", "road" or sometimes more loosely "doctrine". (en)
dbp:poj
  • Tō-kàu (en)
dbp:qn
  • Đạo giáo (en)
dbp:romaji
  • Dōkyō (en)
dbp:rr
  • Dogyo (en)
dbp:s
  • 无为 (en)
  • 三宝 (en)
  • 太极图 (en)
dbp:showflag
  • p (en)
dbp:t
  • 三寶 (en)
  • 太極圖 (en)
  • 無爲 (en)
  • 精氣神 (en)
  • 莊子 (en)
dbp:title
  • Taoism (en)
dbp:tl
  • Tō-kàu (en)
dbp:w
  • Lao³ Tzŭ³ (en)
  • p'u (en)
  • Tao4-chiao4 (en)
  • tzu-jan (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbp:wordnet_type
dbp:wuu
  • Doh入 goh平 (en)
dbp:y
  • Douhgaau (en)
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • 道教(どうきょう、拼音: Dàojiào)は、中国三大宗教(三教と言い、儒教・仏教・道教を指す)の一つである。中国の歴史記述において、他にも「道家」「道家の教」「道門」「道宗」「老氏」「老氏の教」「老氏の学」「老教」「玄門」などとも呼称され、それぞれ若干ニュアンスの違いがある。そのため「道教」の定義については、学者の間では論争が行われている。 「道教用語一覧」、「道 (哲学)」、「東アジアの宗教」、「中国の宗教」、「中国の民俗宗教」、「台湾の宗教」、「wiktionary:ja:道教」、「wiktionary:ja:道敎」、および「wiktionary:ja:道家」も参照 (ja)
  • Даоси́зм (кит. упр. 道教, пиньинь: dàojiào) — учение о дао или «пути вещей», китайское традиционное учение, включающее элементы религии и философии. Обыкновенно различаются даосизм как определённый стиль философской критики (дао цзя) и даосизм как совокупность духовных практик (дао цзяо), но это деление достаточно условно. Под дао цзя подразумевают преимущественно доциньский даосизм, связываемый с текстами, авторство которых приписывается Лао-цзы и Чжуан-цзы. (ru)
  • Daoism eller taoism (kinesiska 道教, pinyin dàojiào, Wade-Giles tao4-chiao4) är en av Kinas tre traditionella religioner/filosofier, jämte konfucianismen och buddhismen. Dao (kinesiska: 道, pinyin: dào, Wade-Giles: tao4) betyder ordagrant "väg"; på japanska har det blivit tō, i exempelvis shintō, "gudarnas väg". Det västerländska ordet tao är mycket gammalt, och från transkriberingssystemet Wade-Giles. I pinyin, som är det oftast använda transkriberingssystemet i dag skrivs ordet dao. (sv)
  • 道教是中国的本土宗教,道教思想源於軒轅黃帝(黃帝學派託言黃帝),道教體系最早創始人是五斗米教(天師道)的張道陵,崇拜道家老子为道祖,最早可以上溯到原始社会时期中国人的祭天、祭祖等崇拜活动,至春秋战国时期吸收神仙方术产生了方仙道,後融合道家、陰陽家的「五行」、「陰陽」等思想合併形成黃帝學派,在漢代中后期形成黃老道,至南北朝经过宗教改革,逐漸演變成現在的道教。 (zh)
  • الطاوية (بالصينية: 道教) هي تقليد ديني أو فلسفي ذو أصل صيني، وهي تؤكد على العيش في وئام مع الطاو، والطاو هو فكرة أساسية في معظم المدارس الفلسفية الصينية. ومع ذلك، فإن معناها في الطاوية هو المبدأ الذي هو مصدر ونمط ومضمون كل شيء موجود في الحياة. تختلف الطاوية عن الكونفوشيوسية في عدم التشديد على الطقوس الجامدة والنظام الاجتماعي، ولكنها تتشابه في أن فيها كامل الانضباطات والسلوكيات التي تحقق "الكمال" من خلال أن يندمج الفرد مع إيقاعات الكون غير المخطط لها والتي تسمى "الطريق" أو " داو". تختلف الأخلاق الطاوية ضمن المدارس المختلفة داخلها، ولكن بشكل عام تميل إلى التأكيد على الوو وي wu wei (والذي يعني العمل بدون نية أو غرض مسبق)، والطبيعية، والبساطة، والعفوية، بالإضافة للكنوز الثلاثة: الرحمة، والتقشف، والتواضع. (ar)
  • El taoisme o daoisme és un dels tres grans corrents de pensament de la Xina pels volts del segle iv aC, basat en l'obra atribuïda al savi Laozi (o Lao Tse) i anomenada Daodejing, «El Clàssic del Camí i la seva Virtut». (en xinès: 道家, en pinyin: Dào jiā, «escola del Tao») A partir del segle iii aC, també es va desenvolupar com a religió (道教, Dào jiào), però no es va estructurar veritablement com a tal fins al segle ii. Posteriorment, entre d'altres, encara es va mesclar amb elements del confucianisme i del budisme. (ca)
  • Taoismus (někdy psaný jako Daoismus) označuje filozofickou školu založenou na textech Tao te ťing (Kniha o cestě a ctnosti - psáno také transkripcí pinyin Laozi a Dào Dé Jīng) a Zhuangzi. Dále také rodinu čínských náboženských hnutí jako např. („ortodoxe“) nebo („celá skutečnost“), která společně vedou k v pozdní . Nebo také čínské lidové náboženství.Slovo taoismus se používá k přeložení čínského Daojiao (道教) a Daojia (道家). Vznikl pravděpodobně v 5.století př.n.l., i když mnohé prameny kladou jeho vznik do 3. století n.l. Znak 道 (nebo Dào) doslova znamená „cesta“, ale v čínském náboženství a filosofii získal mnohem abstraktnější význam. Spojení Daojiao označuje taoismus jako náboženství ; Daojia se vztahuje ke studiu učenců. Toto rozlišení je však samo o sobě dost nejasné a způsobuje u (cs)
  • Der Daoismus (chinesisch 道家, Pinyin dàojiā – „Lehre des Weges“), gemäß anderen Umschriften auch Taoismus, ist eine chinesische Philosophie und Weltanschauung und wird als Chinas eigene und authentische Religion angesehen. Seine historisch gesicherten Ursprünge liegen im 4. Jahrhundert v. Chr., als das Daodejing (in älteren Umschriften Tao te king, Tao te ching u. Ä.) des Laozi (Laotse, Lao-tzu) entstand. Zwischen philosophischem und religiösem Daoismus bestehen zwar teils gewichtige Unterschiede, letztlich sind die beiden aber nicht scharf voneinander abzugrenzen. (de)
  • Ο Ταοϊσμός (ονομάζεται ενίοτε και Νταοϊσμός) ως όρος χρησιμοποιείται για να προσδιορίσει: 1. * Μια φιλοσοφική σχολή βασισμένη στα κείμενα του (αποδίδονται στον Λάο Τσε και εκφέρονται εναλλακτικά ως Ντάο Ντε Τζινγκ) και του . 2. * Μια οικογένεια οργανωμένων θρησκευτικών κινημάτων όπως οι σέκτες («Ορθοδοξία») ή («πλήρης πραγματικότητα»), που αντλούν την καταγωγή τους από το της ύστερης δυναστείας Χαν. 3. * Την κινεζική λαϊκή θρησκεία. (el)
  • Taoism (), or Daoism (, ), is a philosophical tradition of Chinese origin which emphasises living in harmony with the Tao (Chinese: 道; pinyin: Dào; lit.: 'the Way', also romanised as Dao). The Tao is a fundamental idea in most Chinese philosophical schools; in Taoism, however, it denotes the principle that is the source, pattern and substance of everything that exists. Taoism differs from Confucianism by not emphasising rigid rituals and social order, but is similar in the sense that it is a teaching about the various disciplines for achieving "perfection" by becoming one with the unplanned rhythms of the universe called "the way" or "tao". Taoist ethics vary depending on the particular school, but in general tend to emphasise wu wei (action without intention), "naturalness", simplicity, s (en)
  • Taoismo (daŭismo aŭ taismo) estas religio kiu evoluis el la filozofio de Laozio (Laozi) kaj Ĝuangzio (Zhuangzi) kaj sub la influo de popola kulto kaj budhismo. Ĝia ĉefa verko estas la Daŭdeĝingo (Tao Te Ching). Laŭ taoismo, la plej alta realo kaj celo de la mondo kaj de nia vivo estas la Tao (Dao). Nuntempe taoismo estas religio de 20 milionoj, precipe en Tajvano, estinte severe persekutita sub la komunista reĝimo en Ĉinio mem dum diversaj epokoj. En la Okcidento estas taoismo okcidenta: taoismo, kiu sekvas Laozion kaj Ĝuangzion, sed sen dioj kaj kulto. La taoisma etiko, kiun jam praktikis antikvaj saĝuloj, nun eĉ populariĝas inter streĉplagitaj manaĝistoj. En nia tempo, la plej grava influo de taoismo realiĝas per zen-budhismo (zeno) (japane: zen; malnov-ĉine dʑjen: mandarine: chán, lit. (eo)
  • Taoismoa Lao Tzu-ren idazki batzuetatik sortutako mugimendu erlijiosoa da. Taoismoak, hiru indar daudela zehazten du: baikorra, ezkorra eta baketzailea. Lehenengo bi indarrak, hau da, baikorra eta ezkorra bata bestearen aurka daude, hau da, bakoitzak bere aldetik independenteki jokatzen du, hauek, Yin eta Yang dira. Hirugarren indarra “Tao”-a da eta batera ditu Yin eta Yang-a. Esaera zahar batek dio; alde Yin bat eta alde Yang bat, hori da “Tao”. Bi kontrako aldeak, Yin eta Yang-ek indar berbera dute, horregatik, heriotza eta bizitza, ez dago bata bestearen gainetik. Tao-a berriz pentsamendu gizatiarra heldu ezin daiteken zerbaita. (eu)
  • Le taoïsme (chinois: 道教, pinyin: dàojiào, « enseignement de la voie ».) est un des trois piliers de la philosophie chinoise avec le confucianisme et le bouddhisme, et se fonde sur l'existence d'un principe à l’origine de toute chose, appelé « Tao ». Plongeant ses racines dans la culture ancienne, ce courant se fonde sur des textes, dont le Tao Tö King de Lao Tseu, le Lie Tseu et le Zhuāngzǐ de Tchouang Tseu, et s’exprime par des pratiques qui influencèrent de façon significative tout l’Extrême-Orient, et même l'Occident depuis le XXe siècle. Il apporte entre autres : (fr)
  • Taoisme (Tionghoa: 道教 atau 道家 ) juga dikenal dengan Daoisme, diprakarsai oleh Laozi (老子;pinyin:Lǎozǐ) sejak akhir Zaman Chunqiu yang hidup pada 604-517 sM atau abad ke-6 sebelum Masehi. Taoisme merupakan ajaran Laozi yang berdasarkan Daode Jing (道德經,pinyin:Dàodé Jīng). Awalnya Daode jing disebut Laozi Wuqianyan (老子五千言) atau Tulisan Laozi Lima Ribu Kata. Selanjutnya Dia meninggalkan ibu kota dan tidak pernah terdengar lagi kabar beritanya. Belakangan, semasa Dinasti Han (202 – 221 SM) kitab itu mulai disebut Daodejing, karena membahas mengenai Dao ( Jalan ) dan De (德, atau Kebajikan) yang diajarkan Laozi. (in)
  • Il taoismo o daoismo, termine di conio occidentale,designa le dottrine a carattere filosofico e mistico, esposte principalmente nelle opere attribuite a Laozi e Zhuāngzǐ (composte tra il IV e III secolo a.C.), sia la religione taoista, istituzionalizzatasi come tale all'incirca nel I secolo d.C.. Di queste le prime rappresentano in realtà l'esito di una sacralità naturale percepita in senso mistico e che risale alla più antica preistoria e alla storia antica della Cina, in seguito espressa per aforismi e similitudini a sfondo sacrale nelle opere dei due autori sopra ricordati. Con il progressivo strutturarsi dell'Impero Cinese il Tao fu in seguito istituzionalizzato e utilizzato, a partire dalla sua ridefinizione nelle opere di Confucio, ad uso e consumo dello "Stato positivo", allo scopo (it)
  • 도교(道敎, 영어: Taoism)는 고대 중국에서 발생한 종교로서, 신선사상을 근본으로 하여 음양 · 오행 · 복서 · · 참위 등을 더하고, 거기에 도가(道家)의 철학을 도입하고, 다시 불교의 영향을 받아 성립했다. 도교는 하나인 도(道)의 세 가지 모습인 옥청(玉清: 원시천존) · (上清: ) · 태청(太清: 도덕천존)의 삼청(三清)을 최고신으로 하는 다신교이다. 경전으로는 도교 성전의 집성인 《도장(道藏)》이 있다. 도교의 신자를 도교인 또는 도교도라고 하며, (羽化登仙)을 목표로 하는 무리라는 뜻에서 우류(羽流)라고 하기도 한다. 도사(道士)는 도교의 전문적 종교가이며 여성 도사는 여관(女冠)이라고 한다. 도교는 크게 도교 경전으로서의 《도장》, 도교 사원으로서의 도관, 도교의 성직자 또는 전문적인 종교인으로서 도사 · 여도사의 체제를 갖춘 교단 도교(敎團道敎) 또는 성립 도교(成立道敎)와 이에서 벗어난 도교 단체 또는 도교 신앙을 통칭하는 민중 도교(民衆道敎)로 구분한다. 현세이익적인 면도 있지만 수행을 통해 신선이 되는 길을 가르치는 것을 중심으로 하는 교단 도교에 비해 민중 도교는 전적으로 현세이익적이라는 특징을 지닌다. (ko)
  • Het taoïsme, ook wel geschreven als daoïsme of tauïsme, is een Chinese mystieke, filosofische en religieuze stroming, waarbij zowel de filosofie als de religie zich baseren op de mystieke basis van Lao Zi. Het taoïsme gaat over hoe te handelen in het leven en de eenwording met de Tao. De teksten Daodejing, Zhuang Zi en Liezi vormen de basis en zijn op schrift gesteld in de vierde en derde eeuw voor onze tijdrekening. Letterlijk betekent Tao bron/weg/doelgericht-gaan, hetgeen ook in het Chinese karakter voor Tao valt te herkennen. (nl)
  • Taoizm (czasem zapisywany jako daoizm) – tradycyjny chiński system filozoficzny i religijny. Stworzenie filozofii taoistycznej przypisuje się mędrcowi zwanemu Laozi w VI wieku p.n.e., taoizm religijny powstał w II i III wieku n.e. Za najważniejsze księgi taoizmu uważa się Daodejing oraz Zhuangzi. (pl)
  • O Taoismo, também chamado Daoismo e Tauismo, é uma tradição filosófica e religiosa originária do Leste Asiático que enfatiza a vida em harmonia com o Tao (romanizado atualmente como "Dao"). O termo chinês "Tao" significa "caminho", "via" ou "princípio", e também pode ser encontrado em outras filosofias e religiões chinesas. No taoismo, especificamente, o termo designa a fonte, a dinâmica e a força motriz por trás de tudo que existe. (pt)
  • Даоси́зм — китайське традиційне вчення, в якому присутні елементи релігії, містики, ворожіння, шаманізму, медитацій, а також традиційної філософії й науки. Послідовників даосизму називають даосами. Вважають, що цю течію заснував Жовтий імператор (родоначальник всіх китайців). (uk)
rdfs:label
  • Taoism (en)
  • طاوية (ar)
  • Taoisme (ca)
  • Taoismus (cs)
  • Daoismus (de)
  • Ταοϊσμός (el)
  • Taoismo (eo)
  • Taoismo (eu)
  • Taoïsme (fr)
  • Taoisme (in)
  • Taoismo (it)
  • 道教 (ja)
  • Taoïsme (nl)
  • 도교 (ko)
  • Taoizm (pl)
  • Taoismo (pt)
  • Даосизм (ru)
  • Daoism (sv)
  • Даосизм (uk)
  • 道教 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:affiliation of
is dbo:knownFor of
is dbo:literaryGenre of
is dbo:nonFictionSubject of
is dbo:occupation of
is dbo:philosophicalSchool of
is dbo:religion of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:affiliation of
is dbp:buildingType of
is dbp:caption of
is dbp:data of
is dbp:fields of
is dbp:influences of
is dbp:label of
is dbp:order of
is dbp:religion of
is dbp:religions of
is dbp:religiousAffiliation of
is dbp:rels of
is dbp:schoolTradition of
is dbp:sect of
is dbp:subject of
is dbp:type of
is dbp:veneration of
is dc:subject of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of