| dbo:abstract
|
- Stefan Lazarević (Стефан Лазаревић Стеван Високи; 1377?, Kruševac – 19. července 1427, Kragujevac), známý také jako Stevan Vysoký (Стефан Високи / Stefan Visoki) byl srbský vládce v letech 1389–1402 jako princ a v letech (1402–1427 jako despota. Byl synem knížete Lazara Hrebeljanoviće a je považován za jednoho z nejlepších rytířů a vojenských vůdců té doby. Po otcově smrti v bitvě na Kosově poli roku 1389 přišel jako nezletilý do vlasti, stal se vládcem Moravského Srbska a vládl se svou matkou Milicou (Nemanjić), dokud v roce 1393 nedosáhl plnoletosti. Jako osmanský vazal vedl Stefan vojska v několika bitvách, dokud nepotvrdil nezávislost po obdržení titulu despoty od Byzantinců v roce 1402. V letech 1403–04 se stal uherským spojencem a získal velké majetky, včetně důležité pevnosti Bělehrad a Golubac. Také držel vysokém postavení v rytířském dračím řádu. Za jeho panování měl dlouhý konflikt se synovcem Đurađem Brankovićem, který skončil v 1412. Stefan také zdědil Zetu a vedl válku proti Benátkám. Protože byl bezdětný, předal již v roce 1426 na shromáždění v Srebrenici trůn svému synovci Đurađu Brankovičovi. V roce 1427 náhle zemřel na infarkt. Je pohřben v klášteře Koporin, který si sám v roce 1402 postavil. Jako osmanský vazal vedl srbské pomocné oddíly do:
* bitvy u Rovine (v dnešním okrese Craiova – Rumunsko, 1395)
* bitvy u Nikopole (1396)
* bitvy u Ankary (1402) Se svou silou přinesl Osmanům vítězství nad spojenými křesťanskými silami z Evropy v bitvě u Nikopole. V roce 1413 se spojil s osmanským sultánem Mehmedem I. a v Bulharsku porazil a zabil svého švagra Musu, syna sultána Bajezida I. a bratra Mehmeda. Po bitvě začalo v Srbsku dlouhé období míru. (cs)
- ستيفان لازاريڤيتش (بالصربية: Стефан Лазаревић) (ق. 1377م-19 يوليو 1427م)، المعروف أيضًا باسم ستيفان الطويل ((بالصربية: Стефан Високи) / ستيفان فيسوكي)، كان حاكم صربيا كأمير ما بين أعوام 1389م-1402م وتابعاً للدولة العثمانية، فشارك مع السلطان بايزيد الأول في معركة نيقوبوليس التي انتصر فيها العثمانيون انتصاراً حاسماً على الصليبيين كما شارك معه أيضا في معركة أنقرة 1402م التي انتصر فيها تيمورلنك، ثم أصبح ديسپوت صربيا بين أعوام 1402م-1427م، وهو نجل الأمير الذي كان يُعتبر أحد أفضل الفرسان والقادة العسكريين في ذلك الوقت. بعد وفاة والده في معركة قوصوه عام 1389م، أصبح حاكمًا لصربيا الموراڤية وحكم مع والدته ميليسا (من Nemanjić) حتى بلغ سن الرشد في عام 1393م. قاد ستيفان القوات في عدة معارك بصفته تابعًا للعثمانيين، حتى تم تأكيد الاستقلال بعد حصوله على لقب «ديسپوت» من البيزنطيين عام 1402م. خلال فترة حكمه، كان هناك صراع طويل مع ابن أخيه جريج برانكوفيتش، والذي انتهى عام 1412م. عين ابن أخيه جريج برانكوفيتش وريثًا عام 1426م قبل عام من وفاته لعدم وجود وريث له. (ar)
- Ο Στεφάν Λαζάρεβιτς (σερβικά: Стефан Лазаревић) (Κρούσεβατς 1377 - 19 Ιουλίου 1427) από τον Οίκο των Λαζάρεβιτς ήταν ο γιος του πρίγκιπα Λάζαρου και της Μίλιτσα, είχε τους τίτλους του πρίγκιπα (1389-1402) και του δεσπότη (1402-1427). Στην εποχή του, θεωρήθηκε ένας από τους καλύτερους ιππότες και στρατηγούς της Σερβίας, τα λογοτεχνικά του έργα τον καθιστούν ένα από τους μεγαλύτερους συγγραφείς της Σερβίας στο Μεσαίωνα. (el)
- Stefan Lazarević, serbisch-kyrillisch Стефан Лазаревић (* 1377 in Kruševac; † 18. Juli 1427jul. in bei , Byzantinisches Reich) war ein serbischer Despot und Literat, Begründer und Erbauer der serbischen mittelalterlichen Residenz in Belgrad und eigentlicher Erneuerer des spätmittelalterlichen Serbischen Reiches. An Stefans Hof bildete sich um den literarisch tätigen Despoten gleichzeitig ein Literatenzirkel. Stefan wurde durch seinen Biographen Konstantin zwar bald nach seinem Ableben die umfangreichste und bei weitem als historische Quelle bedeutendste Hagiographie der serbischen mittelalterlichen Literatur zuteil, heiliggesprochen wurde er aber erst 500 Jahre nach seinem Ableben am 1. August 1927. (de)
- San Stefan Lazarević (en serbio cirílico: Стефан Лазаревић, castellanizado Esteban Lazarevich; 1377 - 19 de julio de 1427) fue un gobernante de Serbia. Era el hijo y heredero del príncipe Lazar (en serbio Knez Lazar, Кнез Лазар), que murió en la batalla de Kosovo contra los turcos otomanos en 1389, y la princesa Milica, de la rama subordinada de la dinastía Nemanjić. Asumió el título de Déspota, y gobernó sobre el Despotado de Serbia, siendo además poeta y modernizador. Su reinado y su obra literaria personal se asocian a veces con signos tempranos del Renacimiento en los Balcanes. Introdujo los torneos de caballeros, tácticas de batalla modernas, y las armas de fuego en Serbia. (es)
- Stefan Lazarević, en serbe cyrillique Стефан Лазаревић et en français Étienne Lazarevitch, est un souverain serbe né à Kruševac en 1374, et mort à Crkvine près de Mladenovac en 1427. Il porte le titre de prince de 1389 à 1402 puis celui de despote, titre le plus important après celui d'empereur. (fr)
- Stefan Lazarević (bahasa Serbia: Стефан Лазаревић, ca. 1377–19 Juli 1427), juga dikenal dengan nama Stefan Lazarevich atau Stefan yang Tinggi (Стеван Високи/Stefan Visoki), adalah penguasa Serbia yang bergelar atau "pangeran" (1389–1402) dan (1402–1427). Ia adalah anak Pangeran Lazar Hrebeljanović dan dianggap sebagai seorang ksatria dan pemimpin perang yang cakap. Setelah kematian ayahnya di medan tempur Kosovo (1389), ia menjadi penguasa Serbia Moravia dan memerintah bersama dengan ibunya, (dari Dinasti Nemanjić), hingga Stefan mencapai usia dewasa pada tahun 1393. Stefan memimpin pasukannya dalam beberapa pertempuran sebagai vasal Kesultanan Utsmaniyah, tetapi kemudian ia menegaskan kemerdekaannya setelah memperoleh gelar despot dari Kekaisaran Romawi Timur pada tahun 1402. Ia menjadi sekutu Hongaria pada tahun 1403–04 dan memperoleh banyak wilayah, termasuk kota Beograd dan . Stefan juga mewarisi wilayah dan Republik Venesia. Pada masa kekuasaannya, ia sempat berkonflik dengan keponakannya, Đurađ Branković, hingga tahun 1412. Ia juga harus menghadapi perlawanan dari para bangsawan Serbia, tetapi ia berhasil menundukkan mereka. Selama periode damai, ia mencoba memajukan Serbia dalam bidang politik, ekonomi, budaya, dan militer. Pada tahun 1412, ia mengeluarkan Undang-Undang Penambangan dengan bab khusus yang mengatur , tambang terbesar di Balkan pada masa itu. Undang-undang ini telah memajukan sektor penambangan di Serbia, yang kemudian menjadi tulang punggung ekonomi Kedespotan Serbia. Pada masa menjelang kematiannya, Serbia juga merupakan salah satu produsen perak terbesar di Eropa. Di bidang militer, ia memperkenalkan turnamen ksatria, taktik pertempuran baru, dan senjata api. Di bidang arsitektur, ia meneruskan perkembangan . Ia juga mendorong perkembangan seni dan budaya dengan memberikan bantuan kepada para ahli dan seniman serta pengungsi dari negara-negara tetangga yang ditaklukkan Utsmaniyah. Selain itu, ia sendiri adalah seorang penulis, dan karyanya yang paling ternama adalah "Penghormatan untuk Cinta". Ia tidak dikaruniai oleh seorang anak, sehingga ia digantikan oleh keponakannya Đurađ pada tahun 1427. (in)
- Stefan Lazarević (Serbian Cyrillic: Стефан Лазаревић, c. 1377 – 19 July 1427), also known as Stefan the Tall (Serbian: Стефан Високи / Stefan Visoki), was the ruler of Serbia as prince (1389–1402) and despot (1402–1427). The son of Prince Lazar Hrebeljanović, he was regarded as one of the finest knights and military leaders at that time. After the death of his father at Kosovo (1389), he became ruler of Moravian Serbia and ruled with his mother Milica (a Nemanjić), until he reached adulthood in 1393. Stefan led troops in several battles as an Ottoman vassal, until asserting independence after receiving the title of despot from the Byzantines in 1402. Becoming a Hungarian ally in 1403–04, he received large possessions, including the important Belgrade and Golubac Fortress. He also held the superior rank in the chivalric Order of the Dragon. During his reign there was a long conflict with his nephew Đurađ Branković, which ended in 1412. Stefan also inherited Zeta, and waged war against Venice. Since he was childless, he designated his nephew Đurađ as heir in 1426, a year before his death. On the domestic front, he broke the resistance of the Serbian nobles, and used the periods of peace to strengthen Serbia politically, economically, culturally and militarily. In 1412 he issued the Code of Mines, with a separate section on governing of Novo Brdo – the largest mine in the Balkans at that time. This code increased the development of mining in Serbia, which had been the main economic backbone of the Serbian Despotate. At the time of his death, Serbia was one of the largest silver producers in Europe. In the field of architecture, he continued development of the Morava school. His reign and personal literary works are sometimes associated with early signs of the Renaissance in the Serbian lands. He introduced knightly tournaments, modern battle tactics, and firearms to Serbia. He was a great patron of the arts and culture by providing shelter and support to scholars and refugees from neighboring countries that had been taken by the Ottomans. In addition, he was himself a writer, and his most important work is A Homage to Love, which is characterized by the Renaissance lines. During his reign the Resava School was formed. (en)
- 스테판 라자레비치(세르비아어: Стефан Лазаревић, Stefan Lazarević, 1377년 ~ 1427년 7월 19일)는 장신의 스테판(Стеван Високи)라고도 알려졌으며, 크냐지인 의 아들이자 세르비아의 통치자이다. 그는 대공(1389년-1402년)과 전제공(1402년-1427년)이라는 작위를 소유했다. 그는 살아생전에 유럽 최고의 기사이자 군사 지도자 중 한 명으로서 여겨졌으며, 그의 문학적 저서로 인하여 중세 시대 세르비아 최고의 작가 중 한 명이라고도 여겨진다. 1389년 코소보 평원에서 그의 아버지가 전사한 후, 그는 의 통치자가 되었고 1393년 그가 어른이 될때까지 그의 어머니 와 공동 통치를 하였다. 그의 통치와 저서는 세르비아 땅에 르네상스의 초기 신호로서도 때로 연관지어진다. 그는 세르비아에 기사의 토너먼트 경기, 최신 군사 전술, 화기등을 도입시키기도 했다. 오스만의 제후국으로서, 라자레비치는 , 니코폴리스 전투, 앙카라 전투에서 세르비아 보조병 부대의 군사 지도자였다. 앙카라 전투 후, 라자레비치는 1402년 콘스탄티노플에서 비잔티움 제국에게서 전제공이라는 작위를 받았다. 그는 오스만의 힘을 완전히 굳히게하고 추가적으로 라자레비치의 조국 정복을 완수하겠금 도로를 포장해주는 격인 카르모를루 (Carmorlu) 전투에서 오스만군을 지원하기 위해 군대를 파견시켰다. 1403–04년에 그는 헝가리 왕국의 지기스문트의 동맹이 되었으며, , 베오그라드(1405년에 라자레비치의 수도가 되었던), 골루바츠와 1411년에 스레브레니차 같은 다른 지배지를 부여받았다. 1408년 지기스문트는 귀족들로만 이뤄진 기사 조직인 드라곤 기사단을 창설했었는데, 스테판은 이 조직에서 고위층이였다. 오스만이 앙카라에서 패배하고 하는 동안, 세르비아 귀족들도 충돌이 발생하였다. 과 사이의 분쟁이 첫 번째이며, 스테판과 그의 남동생인 사이의 분쟁이 두 번째였다. 귀족들의 대립은 스테판과 그의 조카 두라지 브란코비치의 화해로 종결되었다. 의 사망 후, 스테판은 제타를 상속받았고 에 돌입했다. 그는 어떠한 자식도 두지 못 하여서, 스레브레니차에서 회의를 모집하여(1426년) 그의 조카 두라지는 그의 후계자로 선언하였다. 그는 내부에서 들의 저항을 분쇄했었으며, 정치적, 경제적, 문화적, 군사적으로 강화된 세르비아에 평화의 시기를 가져왔다. 1412년 1월 29일에 그는 그 당시 발칸 지역에서 가장 거대한 광산인 의 관리를 분리시켜내며, (Законик о рудницима)를 발표하였다. 이 법규는 세르비아 전제공국의 주요 경제적 기반이였던 세르비아의 광산 개발을 증대시켰다. 그가 사망할때에는 세르비아는 유럽에서 가장 많은 은 생산국 중 하나가 되었다. 건축 분야에서도 그는 에 대한 지원을 계속했다. 그는 오스만에게 점령당한 인접국 출신의 망령자들과 세르비아 출신 학자들에게 보호지와 지원을 해주는 예술과 문화의 후원자이기도 하였다. 추가적으로 그는 작가이기도 하였으며, 그의 주요 작품으로는 르네상스 풍을 띈 사랑에 대한 경의(A Homage to Love)가 있다. 전제공의 작품이 있던 동시대에는 , , , 등이 있다. 그의 통치 시기에 가 형성됐다. (ko)
- Stefan Lazarević (Servisch: Стефан Лазаревић) (Kruševac, 1370/77 - Mladenovac, 19 juli 1427) was de zoon van de Servische koning Lazar Hrebeljanović en prinses Milica. Stefan regeerde over Servië van 1389 tot 1427. Hij was een vazal van de Ottomanen, maar bracht de moderne krijgskunst en ridders en vuurwapens naar Servië. In 1403 benoemde hij Belgrado tot hoofdstad. Ook schreef hij drie boeken, waaronder een poëtisch album. In 1427 overleed Stefan Lazarević vrij plotseling. De troonopvolger was zijn neef, . Zijn daden maakte van hem uiteindelijk een heilige en zijn herdenkingsdag door de Servisch-orthodoxe Kerk is op 1 augustus. Ofschoon hij graag het rijke klooster Manasija-Resava als zijn begraafplaats wenste, is hij door zijn onverwachte dood, in de tijden van onrust, begraven in het klooster Koporin, in de buurt van Velika Plana, een kleiner klooster waar hij ook patroon over was. (nl)
- Stefan Lazarević (serbo: Стефан Лазаревић; Kruševac, 1374 circa – Mladenovac, 19 luglio 1427) fu un despota serbo.Figlio del principe Lazar di Serbia (in lingua serba: Knez Lazar, Кнез Лазар), morto nella Battaglia del Kosovo contro l'Impero ottomano nel 1389, e Milica di Serbia (Милица) della dinastia Nemanjić (Немањић). (it)
- Stefan IV Lazarević (ur. ok. 1377, zm. 19 lipca 1427) – władca serbski od 1389 roku. Był synem i następcą księcia Łazarza, serbskim despotą (bizantyjski tytuł z 1402 roku) oraz wasalem tureckim. Gdy 15 czerwca 1389 roku jego ojciec poległ w bitwie na Kosowym Polu, Stefan był niepełnoletni. W rezultacie w latach 1389–1393 faktyczną władzę sprawowała jego matka, Milica Hrebeljanović, a Stefan przejął rządy w 1393 r.. Dzięki swoim umiejętnościom dyplomatycznym skonsolidował i umocnił państwo oraz zapewnił mu rozwój gospodarczy. Był również mecenasem i organizatorem życia kulturalnego w swoim kraju. Sam również tworzył dzieła literackie, z których najbardziej znany jest poemat prozą Słowo miłości (powstały w 1404 lub 1409 r.). Przypisuje mu się też autorstwo liryczno-epickiego panegiryku ku czci ojca Napis na słupie kosowskim. Stefan Lazarević był także tłumaczem literatury greckiej. W 1927 został kanonizowany przez Serbski kościół prawosławny. Nadano mu przydomek "Wielki" (pl)
- Сте́фан Лазаревич, прозванный Высокий (серб. Стефан Лазаревић, прозванный Високи; 1377, Крушевацкий Град — 19 июля 1427, Шумадия) — правитель Сербии, сын князя Лазаря. В 1389—1402 гг. носил титул князя, с 1402 года — деспота. Наследовал своему отцу после его гибели в битве на Косовом поле в 1389 году. До совершеннолетия Стефана регентом была его мать Милица. Будучи вассалом османов, Стефан возглавлял сербские вспомогательные отряды в их войнах. Активно участвовал на стороне турок в битве с европейскими крестоносцами при Никополе (1396). После Ангорской битвы (1402) византийцы даровали ему титул деспота, а вскоре он признал сюзеренитет венгерского короля Сигизмунда, от которого получил Мачву, Белград, Голубац, Сребреницу и ряд других населенных пунктов. Став деспотом, Стефан несколько лет воевал со своим младшим братом Вуком. Этот конфликт окончился в 1412 году, когда он договорился о мире со своим племянником Георгием Бранковичем, который после гибели Вука возглавил оппозицию. Стефан сумел также уберечь Сербию от османской угрозы, оказав помощь одному из претендентов на султанский трон Мехмеду I, который впоследствии одолел своих соперников. Период мира для Сербии был прерван войной с Венецианской республикой из-за Зеты, результатом которой стала уступка ряда приморских городов венецианцам. В 1426 году Стефан, будучи бездетным, объявил своим наследником Георгия Бранковича. За время своего правления Стефан прилагал значительные усилия для развития экономики и культуры страны. Он не только покровительствовал образованным людям и сторонникам просвещения, но и сам стал автором ряда литературных произведений. Канонизирован Сербской православной церковью 1 августа (19 июля) 1927 года. (ru)
- Stefan Lazarević, även känd som Stevan den långe, född 1377 i Kruševac, död 19 juli 1427 i Kragujevac, var son till prins Lazar Hrebeljanović och var Serbiens prins 1389–1402 och sedan despot 1402–1427. (sv)
- Estêvão Lazarević (em sérvio: Стефан Лазаревић) cognominado o Alto (Стеван Високи; Kruševac, c. 1377 — , 19 de julho de 1427) governou a Sérvia entre 1389 e 1427, assumindo dois títulos: entre 1389 e 1402, foi Knyaz (Príncipe) e Déspota, entre 1402 e a sua morte. Estêvão era considerado um dos melhores cavaleiros e líderes militares da sua época, e, devido aos seus trabalhos literários, também um dos melhores escritores sérvios da Idade Média. (pt)
- Стефан Лазаревич (серб. Стефан Лазаревић; нар. 1372/77 — пом. 19 липня 1427) — сербський правитель, васал Османської імперії і Угорського королівства, поєднував західну і візантійську культуру. В 1421 Стефан приєднав до своєї держави Зету, а після війни з Венецією опанував частину верхньої Далмації і отримав доступ до моря (1423). Деспотовина охоплювала територію від Адріатичного моря до річок Сава, Дунай і , а на півдні — до кордону з Македонією. Похований в Ресавському монастирі. (uk)
- 斯特凡·拉扎列维奇（塞尔维亚语：Stefan Lazarević，1374年－1427年），拉扎尔·赫雷别利亚诺维奇之子，塞尔维亚专制公，1389年至1427年在位。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ο Στεφάν Λαζάρεβιτς (σερβικά: Стефан Лазаревић) (Κρούσεβατς 1377 - 19 Ιουλίου 1427) από τον Οίκο των Λαζάρεβιτς ήταν ο γιος του πρίγκιπα Λάζαρου και της Μίλιτσα, είχε τους τίτλους του πρίγκιπα (1389-1402) και του δεσπότη (1402-1427). Στην εποχή του, θεωρήθηκε ένας από τους καλύτερους ιππότες και στρατηγούς της Σερβίας, τα λογοτεχνικά του έργα τον καθιστούν ένα από τους μεγαλύτερους συγγραφείς της Σερβίας στο Μεσαίωνα. (el)
- Stefan Lazarević, serbisch-kyrillisch Стефан Лазаревић (* 1377 in Kruševac; † 18. Juli 1427jul. in bei , Byzantinisches Reich) war ein serbischer Despot und Literat, Begründer und Erbauer der serbischen mittelalterlichen Residenz in Belgrad und eigentlicher Erneuerer des spätmittelalterlichen Serbischen Reiches. An Stefans Hof bildete sich um den literarisch tätigen Despoten gleichzeitig ein Literatenzirkel. Stefan wurde durch seinen Biographen Konstantin zwar bald nach seinem Ableben die umfangreichste und bei weitem als historische Quelle bedeutendste Hagiographie der serbischen mittelalterlichen Literatur zuteil, heiliggesprochen wurde er aber erst 500 Jahre nach seinem Ableben am 1. August 1927. (de)
- San Stefan Lazarević (en serbio cirílico: Стефан Лазаревић, castellanizado Esteban Lazarevich; 1377 - 19 de julio de 1427) fue un gobernante de Serbia. Era el hijo y heredero del príncipe Lazar (en serbio Knez Lazar, Кнез Лазар), que murió en la batalla de Kosovo contra los turcos otomanos en 1389, y la princesa Milica, de la rama subordinada de la dinastía Nemanjić. Asumió el título de Déspota, y gobernó sobre el Despotado de Serbia, siendo además poeta y modernizador. Su reinado y su obra literaria personal se asocian a veces con signos tempranos del Renacimiento en los Balcanes. Introdujo los torneos de caballeros, tácticas de batalla modernas, y las armas de fuego en Serbia. (es)
- Stefan Lazarević, en serbe cyrillique Стефан Лазаревић et en français Étienne Lazarevitch, est un souverain serbe né à Kruševac en 1374, et mort à Crkvine près de Mladenovac en 1427. Il porte le titre de prince de 1389 à 1402 puis celui de despote, titre le plus important après celui d'empereur. (fr)
- Stefan Lazarević (serbo: Стефан Лазаревић; Kruševac, 1374 circa – Mladenovac, 19 luglio 1427) fu un despota serbo.Figlio del principe Lazar di Serbia (in lingua serba: Knez Lazar, Кнез Лазар), morto nella Battaglia del Kosovo contro l'Impero ottomano nel 1389, e Milica di Serbia (Милица) della dinastia Nemanjić (Немањић). (it)
- Stefan Lazarević, även känd som Stevan den långe, född 1377 i Kruševac, död 19 juli 1427 i Kragujevac, var son till prins Lazar Hrebeljanović och var Serbiens prins 1389–1402 och sedan despot 1402–1427. (sv)
- Estêvão Lazarević (em sérvio: Стефан Лазаревић) cognominado o Alto (Стеван Високи; Kruševac, c. 1377 — , 19 de julho de 1427) governou a Sérvia entre 1389 e 1427, assumindo dois títulos: entre 1389 e 1402, foi Knyaz (Príncipe) e Déspota, entre 1402 e a sua morte. Estêvão era considerado um dos melhores cavaleiros e líderes militares da sua época, e, devido aos seus trabalhos literários, também um dos melhores escritores sérvios da Idade Média. (pt)
- Стефан Лазаревич (серб. Стефан Лазаревић; нар. 1372/77 — пом. 19 липня 1427) — сербський правитель, васал Османської імперії і Угорського королівства, поєднував західну і візантійську культуру. В 1421 Стефан приєднав до своєї держави Зету, а після війни з Венецією опанував частину верхньої Далмації і отримав доступ до моря (1423). Деспотовина охоплювала територію від Адріатичного моря до річок Сава, Дунай і , а на півдні — до кордону з Македонією. Похований в Ресавському монастирі. (uk)
- 斯特凡·拉扎列维奇（塞尔维亚语：Stefan Lazarević，1374年－1427年），拉扎尔·赫雷别利亚诺维奇之子，塞尔维亚专制公，1389年至1427年在位。 (zh)
- ستيفان لازاريڤيتش (بالصربية: Стефан Лазаревић) (ق. 1377م-19 يوليو 1427م)، المعروف أيضًا باسم ستيفان الطويل ((بالصربية: Стефан Високи) / ستيفان فيسوكي)، كان حاكم صربيا كأمير ما بين أعوام 1389م-1402م وتابعاً للدولة العثمانية، فشارك مع السلطان بايزيد الأول في معركة نيقوبوليس التي انتصر فيها العثمانيون انتصاراً حاسماً على الصليبيين كما شارك معه أيضا في معركة أنقرة 1402م التي انتصر فيها تيمورلنك، ثم أصبح ديسپوت صربيا بين أعوام 1402م-1427م، وهو نجل الأمير الذي كان يُعتبر أحد أفضل الفرسان والقادة العسكريين في ذلك الوقت. بعد وفاة والده في معركة قوصوه عام 1389م، أصبح حاكمًا لصربيا الموراڤية وحكم مع والدته ميليسا (من Nemanjić) حتى بلغ سن الرشد في عام 1393م. قاد ستيفان القوات في عدة معارك بصفته تابعًا للعثمانيين، حتى تم تأكيد الاستقلال بعد حصوله على لقب «ديسپوت» من البيزنطيين عام 1402م. (ar)
- Stefan Lazarević (Стефан Лазаревић Стеван Високи; 1377?, Kruševac – 19. července 1427, Kragujevac), známý také jako Stevan Vysoký (Стефан Високи / Stefan Visoki) byl srbský vládce v letech 1389–1402 jako princ a v letech (1402–1427 jako despota. Byl synem knížete Lazara Hrebeljanoviće a je považován za jednoho z nejlepších rytířů a vojenských vůdců té doby. Po otcově smrti v bitvě na Kosově poli roku 1389 přišel jako nezletilý do vlasti, stal se vládcem Moravského Srbska a vládl se svou matkou Milicou (Nemanjić), dokud v roce 1393 nedosáhl plnoletosti. Jako osmanský vazal vedl Stefan vojska v několika bitvách, dokud nepotvrdil nezávislost po obdržení titulu despoty od Byzantinců v roce 1402. (cs)
- Stefan Lazarević (bahasa Serbia: Стефан Лазаревић, ca. 1377–19 Juli 1427), juga dikenal dengan nama Stefan Lazarevich atau Stefan yang Tinggi (Стеван Високи/Stefan Visoki), adalah penguasa Serbia yang bergelar atau "pangeran" (1389–1402) dan (1402–1427). Ia adalah anak Pangeran Lazar Hrebeljanović dan dianggap sebagai seorang ksatria dan pemimpin perang yang cakap. Setelah kematian ayahnya di medan tempur Kosovo (1389), ia menjadi penguasa Serbia Moravia dan memerintah bersama dengan ibunya, (dari Dinasti Nemanjić), hingga Stefan mencapai usia dewasa pada tahun 1393. Stefan memimpin pasukannya dalam beberapa pertempuran sebagai vasal Kesultanan Utsmaniyah, tetapi kemudian ia menegaskan kemerdekaannya setelah memperoleh gelar despot dari Kekaisaran Romawi Timur pada tahun 1402. Ia menjad (in)
- Stefan Lazarević (Serbian Cyrillic: Стефан Лазаревић, c. 1377 – 19 July 1427), also known as Stefan the Tall (Serbian: Стефан Високи / Stefan Visoki), was the ruler of Serbia as prince (1389–1402) and despot (1402–1427). The son of Prince Lazar Hrebeljanović, he was regarded as one of the finest knights and military leaders at that time. After the death of his father at Kosovo (1389), he became ruler of Moravian Serbia and ruled with his mother Milica (a Nemanjić), until he reached adulthood in 1393. Stefan led troops in several battles as an Ottoman vassal, until asserting independence after receiving the title of despot from the Byzantines in 1402. (en)
- 스테판 라자레비치(세르비아어: Стефан Лазаревић, Stefan Lazarević, 1377년 ~ 1427년 7월 19일)는 장신의 스테판(Стеван Високи)라고도 알려졌으며, 크냐지인 의 아들이자 세르비아의 통치자이다. 그는 대공(1389년-1402년)과 전제공(1402년-1427년)이라는 작위를 소유했다. 그는 살아생전에 유럽 최고의 기사이자 군사 지도자 중 한 명으로서 여겨졌으며, 그의 문학적 저서로 인하여 중세 시대 세르비아 최고의 작가 중 한 명이라고도 여겨진다. 1389년 코소보 평원에서 그의 아버지가 전사한 후, 그는 의 통치자가 되었고 1393년 그가 어른이 될때까지 그의 어머니 와 공동 통치를 하였다. 그의 통치와 저서는 세르비아 땅에 르네상스의 초기 신호로서도 때로 연관지어진다. 그는 세르비아에 기사의 토너먼트 경기, 최신 군사 전술, 화기등을 도입시키기도 했다. (ko)
- Stefan Lazarević (Servisch: Стефан Лазаревић) (Kruševac, 1370/77 - Mladenovac, 19 juli 1427) was de zoon van de Servische koning Lazar Hrebeljanović en prinses Milica. Stefan regeerde over Servië van 1389 tot 1427. Hij was een vazal van de Ottomanen, maar bracht de moderne krijgskunst en ridders en vuurwapens naar Servië. In 1403 benoemde hij Belgrado tot hoofdstad. Ook schreef hij drie boeken, waaronder een poëtisch album. (nl)
- Stefan IV Lazarević (ur. ok. 1377, zm. 19 lipca 1427) – władca serbski od 1389 roku. Był synem i następcą księcia Łazarza, serbskim despotą (bizantyjski tytuł z 1402 roku) oraz wasalem tureckim. Gdy 15 czerwca 1389 roku jego ojciec poległ w bitwie na Kosowym Polu, Stefan był niepełnoletni. W rezultacie w latach 1389–1393 faktyczną władzę sprawowała jego matka, Milica Hrebeljanović, a Stefan przejął rządy w 1393 r.. Dzięki swoim umiejętnościom dyplomatycznym skonsolidował i umocnił państwo oraz zapewnił mu rozwój gospodarczy. Był również mecenasem i organizatorem życia kulturalnego w swoim kraju. Sam również tworzył dzieła literackie, z których najbardziej znany jest poemat prozą Słowo miłości (powstały w 1404 lub 1409 r.). Przypisuje mu się też autorstwo liryczno-epickiego panegiryku ku cz (pl)
- Сте́фан Лазаревич, прозванный Высокий (серб. Стефан Лазаревић, прозванный Високи; 1377, Крушевацкий Град — 19 июля 1427, Шумадия) — правитель Сербии, сын князя Лазаря. В 1389—1402 гг. носил титул князя, с 1402 года — деспота. Наследовал своему отцу после его гибели в битве на Косовом поле в 1389 году. До совершеннолетия Стефана регентом была его мать Милица. За время своего правления Стефан прилагал значительные усилия для развития экономики и культуры страны. Он не только покровительствовал образованным людям и сторонникам просвещения, но и сам стал автором ряда литературных произведений. (ru)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
