| dbo:abstract
|
- تم فتح سالونيك علي يد السلطان العثماني مراد الثاني تحت قيادة حمزة بك الأرناؤوطي بعد حصار دام من 1422م- 1430م / 825 هـ - 833 هـ ضد الإمبراطورية البيزنطية وجمهورية البندقية، ظلت في أيدي العثمانيين على مدى القرون الخمسة التالية، حتى أصبحت جزءًا من مملكة اليونان في عام 1912. (ar)
- El setge de Tessalònica es va lliurar entre 1423 i 1430 entre les tropes de la República de Venècia i les de l'Imperi Otomà. El sultà otomà Murat II va posar sota setge la ciutat de Tessalònica, en l'actual Grècia, que recentment havia estat adquirida pels venecians als romans d'Orient. Amb el temps, l'odi dels habitants grecs cap als seus amos italians va dividir i minar la resistència de la ciutat assetjada. Els otomans, amb el sultà al capdavant, van acabar conquerint la ciutat el març de 1430. Amb el domini d'aquesta ciutat, els turcs van assegurar definitivament el seu domini sobre Macedònia i van avançar lliurement sobre el centre i el sud de l'actual Grècia, saquejant-ho tot al seu pas. Al seu torn també van avançar cap a l'oest, on Murat II va xocar a les muntanyes d'Albània amb la resistència del guerriller Skanderbeg. (ca)
- Η πολιορκία της Θεσσαλονίκης μεταξύ του 1422 και του 1430 ήταν επιτυχημένη στρατιωτική απόπειρα της οθωμανικής αυτοκρατορίας υπό την ηγεσία του Μουράτ Β' να καταλάβουν την βυζαντινή πόλη της Θεσσαλονίκης. Αρχικά, ο Σουλτάνος επιθυμούσε να κυριεύσει την πόλη για να τιμωρήσει την βυζαντινή δυναστεία των Παλαιολόγων για τις απόπειρες τους να γίνουν αυτουργοί μιας επανάστασης στους κόλπους των Οθωμανών αξιωματούχων. Καθώς πλησίαζε το τέλος, ο Μουράτ Β' πολιόρκησε το λιμάνι της Θεσσαλονίκης το 1422. Το 1423, οι Βυζαντινοί πούλησαν την πόλη στην Γαληνοτάτη Δημοκρατία της Βενετίας, που ανέλαβε το βάρος της υπεράσπισης της. (el)
- Der Erste Osmanisch-Venezianische Krieg von 1422 bis 1430 fand zwischen dem Osmanischen Reich unter Mehmed I. und der Republik Venedig über die Kontrolle von Thessaloniki im heutigen Griechenland statt. Die Osmanen eroberten die Stadt, die für die nächsten fünf Jahrhunderte in osmanischen Händen blieb, bis sie Teil des Königreichs Griechenland im Jahr 1912 wurde. (de)
- El sitio de Tesalónica se libró entre 1423 y 1430 entre las tropas de la República de Venecia y las del Imperio otomano. El sultán otomano Murad II puso bajo asedio la ciudad de Tesalónica, en la actual Grecia, que recientemente había sido adquirida por los venecianos a los bizantinos. Con el correr de los años, el odio de los habitantes griegos hacia sus amos italianos dividió y minó la resistencia de la ciudad sitiada. Los otomanos, con su sultán a la cabeza, acabaron conquistando la ciudad en marzo de 1430. Con el dominio de esta ciudad, los turcos se aseguraron definitivamente su dominio sobre Macedonia y avanzaron libremente sobre el centro y el sur de la actual Grecia saqueando todo a su paso. A su vez también avanzaron al oeste, donde Murad II chocó en las montañas de Albania con la resistencia del guerrillero Skanderbeg. (es)
- Pengepungan Thessaloniki terjadi antara 1422 dan 1430 dan berakhir dengan penaklukan kota Thessaloniki (kini bagian dari Yunani) oleh Kesultanan Utsmaniyah di bawah pimpinan Sultan Murad II. Sebelumnya, kota Thessaloniki yang terletak di Semenanjung Balkan ini adalah kota terbesar Bizantium (Romawi Timur) setelah ibu kotanya Konstantinopel. Setelah penaklukan ini, kota ini berada di tangan Utsmani hingga menjadi bagian Kerajaan Yunani pada 1912. Sebelumnya, Thessaloniki pernah dikuasai Utsmani dari tahun 1387 hingga 1403, sebelum kembali ke tangan Bizantium setelah Pertempuran Ankara. Pada 1422, menanggapi dukungan Bizantium terhadap yang ingin merebut takhta Utsmani, Murad menyerang Thessaloniki. Pangeran Bizantium Andronikos Palaiologos yang berkuasa di kota ini tidak mampu mengumpulkan pasukan ataupun perbekalan untuk mempertahankan kota, sehingga ia menyerahkannya pada Republik Venesia pada September 1423. Venesia berusaha membujuk sultan agar mengakui kekuasannya atas Thessaloniki, tetapi ditolak Murad yang menganggap kota ini sebagai hak warisannya. Persengketaan ini berlanjut dengan blokade Utsmani terhadap kota tersebut, yang sesekali disertai serangan langsung. Pada saat bersamaan, kedua belah pihak memperluas konflik dengan serangan-serangan terhadap wilayah lawan di Semenanjung Balkan dan Kepulauan Aegea. Venesia mencoba menekan pihak Utsmani dengan memblokade Selat Dardanella di Gelibolu (Gallipoli), tetapi tidak berhasil. Blokade Thessaloniki menyebabkan penduduk kota nyaris mengalami kelaparan, dan banyak penduduk pergi meninggalkan kota. Sekelompok pendukung kota mulai mendukung pilihan menyerah kepada kesultanan, dan kelompok ini terus berkembang karena Venesia dianggap menerapkan terlalu banyak aturan, tidak mampu membekali dan mempertahankan kota dengan baik, melanggar hak-hak tradisional kota itu, serta melakukan korupsi besar-besaran. Kelompok ini ditentang olehUskup Metropolis , yang mendesak warga kota untuk terus melawan. Pada 1426, kebanyakan penduduk kota telah condong ke opsi menyerah akibat ketidakmampuan Venesia mendapatkan perjanjian perdamaian dan ketakutan akan penjarahan yang biasanya terjadi ketika sebuah kota direbut melalui pertempuran. Venesia juga gagal mencari sekutu yang dapat diandalkan melawan Utsmani: kebanyakan penguasa-penguasa sekitar tidak ingin ikut campur, terlanjur membenci Venesia, atau dapat dikalahkan oleh kesultanan. Setelah bertahun-tahun berperang tanpa pemenang yang jelas, kedua pihak bersiap melakukan pertempuran pamungkas pada 1429. Pada Maret tahun tersebut, Venesia secara resmi menyatakan perang terhadap Utsmani, tetapi para saudagar yang menjadi pembesar republik tersebut tidak berminat mengumpulkan pasukan yang besar untuk mempertahankan Thessaloniki, apalagi untuk mengalahkan Murad. Pada awal 1430, sang sultan berhasil mengumpulkan pasukannya untuk menghadapi Thessaloniki, dan melakukan penyerbuan pada 29 Maret 1430. Akibat pengepungan berkepanjangan dan penjarahan yang terjadi setelahnya, kota ini menjaid melarat dan penduduknya berkurang dari sekitar 40.000 menjadi sekitar 2.000 jiwa. Alhasil, setelah penaklukan ini Kesultanan Utsmaniyah melakukan repopulasi besar-besaran. Venesia terpaksa mengakui kedaulatan Utsmaniyah atas kota ini dalam perjanjian damai pada bulan Juli. Pertentangan antara Venesia dan Turki Utsmani terus berlanjut, dengan fokus di Albania untuk beberapa dasawarsa selanjutnya. (in)
- The siege of Thessalonica between 1422 and 1430 saw the Ottoman Empire, under Sultan Murad II, capture the city of Thessalonica, which remained in Ottoman hands for the next five centuries, until it became part of the Kingdom of Greece in 1912. Thessalonica had already been under Ottoman control from 1387 to 1403 before returning to Byzantine rule in the aftermath of the Battle of Ankara. In 1422, after the Byzantines supported Mustafa Çelebi as a rival pretender against him, Murad attacked Thessalonica. Unable to provide manpower or resources for the city's defense, its ruler, Andronikos Palaiologos, handed it over to the Republic of Venice in September 1423. The Venetians attempted to persuade the Sultan to recognize their possession, but failed as Murad considered the city his by right and the Venetians to be interlopers. This impasse led to an Ottoman blockade of Thessalonica, which occasionally flared up with direct attacks on the city. At the same time, the conflict was mostly fought as a series of raids by both sides against the other's territories in the Balkans and the Aegean Islands. The Venetians repeatedly tried to apply pressure by blocking the passage of the Dardanelles at Gallipoli, with little success. The blockade quickly reduced the inhabitants to near starvation, and led many to flee the city. The restrictions placed on them by the siege, the inability of Venice to properly supply and guard the city, the violations of their customary rights, and rampant profiteering by Venetian officials led to the formation of a pro-surrender party within the city, which gained strength among the inhabitants. The city's metropolitan bishop, Symeon, encouraged his flock to resist. However, by 1426, with Venice's inability to secure peace on its own terms evident, a majority of the local population had come to prefer a surrender to avoid the pillage that would accompany a forcible conquest. Venice's efforts to find allies against the Ottomans also failed: the other regional potentates either pursued their own course, were themselves antagonistic to the Venetians, or were defeated by the Ottomans. After years of inconclusive exchanges, the two sides prepared for a final confrontation in 1429. In March, Venice formally declared war on the Ottomans, but even then the conservative mercantile aristocracy running the Republic were uninterested in raising an army sufficient to protect Thessalonica, let alone to force the Sultan to seek terms. In early 1430, Murad was able to concentrate his forces against Thessalonica, taking it by storm on 29 March 1430. The privations of the siege and the subsequent sack reduced the city to a shadow of its former self, from perhaps as many as 40,000 inhabitants to c. 2,000, and necessitated large-scale resettlement in the following years. Venice concluded a peace treaty with the Sultan in July, recognizing the new status quo. Over the next few decades, the antagonism between Venice and the Ottomans morphed into a rivalry over control of Albania. (en)
- Le siège de Thessalonique entre 1422 et 1430 se termine par la victoire de l'Empire ottoman du sultan Mourad II qui prend possession de la cité byzantine. Initialement, le sultan voulait prendre la ville pour punir la dynastie des Paléologue régnant sur l'empire Byzantin après que celle-ci eut tenté d'inciter une rébellion dans les rangs ottomans. En 1423, épuisé par le siège et par les offensives des tribus turques sur sa frontière orientale, l'Empire byzantin cède la cité en ruine à la république de Venise, qui assume le « fardeau » de la défense de la ville. (fr)
- L'assedio di Tessalonìca, che vide gli ottomani come assedianti, e i bizantini e poi i veneziani come difensori, durò dal giugno 1422 al 29 marzo 1430. L'esito finale dell'assedio fu la vittoria degli ottomani e quindi la sottomissione di Tessalonica all'impero ottomano. (it)
- Осада Салоник в 1422—1430 годах — осада города армией Османской империи во время правления султана Мурада II, завершившаяся захватом города. С 1387 по 1403 год Салоники находились под османским контролем, но в 1402 году после поражения Баязида I в битве при Анкаре и последующего распада Османской империи византийский император вернул власть над городом. В 1422 году, после окончания Османского междуцарствия, Иоанн VIII Палеолог и Мануил II Палеолог поддержали Мустафу Челеби, претендента на османский трон. Победив и казнив Мустафу, султан Мурад II решил наказать византийцев и напал на Салоники. В сентябре 1423 года Андроник Палеолог, неспособный оборонять город, передал Салоники Венецианской республике. Венецианцы попытались договориться с Мурадом, чтобы тот признал город их владениями, но потерпели неудачу, поскольку Мурад считал венецианцев захватчиками, а город — своим по праву. Эти обстоятельства привели к османской блокаде Салоник, которая изредка сопровождалась прямыми атаками на город. Конфликт в основном протекал в виде блокады города и серии взаимных рейдов на территории друг друга на Балканах и Эгейских островах. Венецианцы неоднократно пытались оказать давление на Мурада, блокируя в Галлиполи переправу через Дарданеллы. Блокада вскоре вызвала в городе голод, что привело к бегству из него жителей. Негативные последствия осады, неспособность Венеции снабжать и защищать город, нарушения обычного права, коррупция и незаконные спекуляции со стороны венецианских чиновников привели к формированию в городе партии сторонников сдачи города, которая быстро набирала вес. Епископ Симеон Солунский призывал свою паству к сопротивлению, однако к 1426 году большинство местных жителей было готово сдать город, чтобы избежать грабежей. Усилия Венеции по поиску союзников против османов также не увенчались успехом: другие региональные державы либо сами были противниками венецианцев, либо были побеждены османами. После нескольких лет безрезультатных переговоров обе стороны готовились к решающему противостоянию. В марте 1430 года Венеция официально объявила войну османам, но консервативная торговая аристократия, управлявшая республикой, не была заинтересована в создании армии, достаточной для защиты Салоник. Мурад смог сосредоточить свои силы вокруг города и взял его штурмом 29 марта 1430 года. В результате лишений, вызванных осадой, и последующего разграбления город обезлюдел, его население уменьшилось с 40 тысяч человек до примерно 2 тысяч. В июле Венеция заключила мирный договор с султаном, признав новое положение дел. Салоники оставались под властью османов в течение следующих пяти веков, пока в 1912 году не стали частью Греческого королевства. (ru)
- O cerco de Tessalônica entre 1422 e 1430 foi uma tentativa bem sucedida do Império Otomano sob Murade II (r. 1421–1444) para tomar a cidade bizantina de Tessalônica. Inicialmente, o sultão desejava capturar a cidade de modo a punir a dinastia paleóloga por suas tentativas de incitar a rebelião dentre as fileiras otomanas. Para este fim, Murade II lançou cerco ao porto de Tessalônica em 1422. Em 1423, o déspota bizantino Andrônico Paleólogo entregou a cidade para a República de Veneza, que assumiu o ônus de sua defesa (o boato de que foi vendida é sem fundamento). Os otomanos mantiveram seu bloqueio naval até 1430, quando assaltaram e tomaram a cidade. Os venezianos não perceberam quão cara foi a defesa da cidade, que se estendido por um longo período apesar duma grave fome. Murade II tinha se envolvido em numerosas batalhas com os venezianos, caramânidas e numerosos pretendentes; quando todos foram subjugados, um grande exército foi enviado para a Macedônia e a cidade foi submetida a três dias de pilhagem e destruição após sua captura em 1430. Naquela época, a população da cidade era modesta. (pt)
- Облога Салонік в 1422—1430 роках — облога міста армією Османської імперії під час правління султана Мурада II, що завершилася захопленням міста. З 1387 по 1403 рік Салоніки знаходилися під контролем османів, але в 1402 році після поразки Баязіда I у Ангорській битві і подальшого розпаду османської держави, візантійський імператор повернув владу над містом. У 1422 році, після закінчення османського міжправління, Іоанн VIII Палеолог і Мануїл II Палеолог підтримали претендента на османський трон Мустафу Челебі. Перемігши і стративши Мустафу, султан Мурад II вирішив помститись візантійцям і напав на Салоніки. У вересні 1423 року Андронік Палеолог, нездатний обороняти місто, передав Салоніки Венеційській республіці. Венеційці спробували домовитися з Мурадом, щоб той визнав місто їх володінням, але зазнали невдачі, оскільки Мурад вважав венеційців загарбниками, а місто — своїм по праву. Ці обставини привели до османської блокади Салонік, яка час від часу супроводжувалася прямими нападами на саме місто. Конфлікт в основному протікав у вигляді блокади міста і серії взаємних рейдів на території один одного на Балканах і Егейських островах. Венеційці неодноразово намагалися чинити тиск на Мурада, блокуючи в Галліполі переправу через Дарданелли. Блокада незабаром викликала в місті голод, що призвело до втечі з нього жителів. Негативні наслідки облоги, нездатність Венеції забезпечувати і захищати місто, порушення звичайного права, корупція і незаконні спекуляції з боку венеційських чиновників призвели до формування в місті партії прибічників здачі міста, яка швидко набирала вагу. Єпископ Симеон Солунський закликав свою паству до опору, проте до 1426 року більшість місцевих жителів були готові здати місто, щоб уникнути грабежів. Зусилля Венеції із пошуку союзників проти османів також не увінчалися успіхом: інші регіональні держави або самі були супротивниками венеційців, або були переможені османами. Після декількох років безрезультатних переговорів обидві сторони готувалися до вирішального протистояння. У березні 1430 року Венеція офіційно оголосила війну османам, але консервативна торгова аристократія, що управляла республікою, не була зацікавлена в створенні армії, достатньої для захисту Салонік. Мурад зміг зосередити свої сили навколо міста і узяв його штурмом 29 березня 1430 року. В результаті поневірянь, викликаних облогою, і подальшим розграбуванням місто обезлюділо, його населення зменшилося з 40 тисяч осіб до приблизно 2 тисяч. У липні Венеція уклала мирний договір з султаном, визнавши новий стан справ. Салоніки залишалися під владою османів впродовж наступних п'яти віків, поки в 1912 році не стали частиною Грецького королівства. (uk)
- 塞薩洛尼卡之圍（1422–1430年）為鄂圖曼帝國蘇丹進攻塞薩洛尼卡之戰役。該戰役的成功使得該城市被鄂圖曼帝國所控制，直到1912年被希臘王國佔領為止。 早在1387年之時，塞薩洛尼卡便已經開始由鄂圖曼帝國掌控，直到1403年安卡拉戰役後回歸拜占庭帝國控制。1422年，在拜占庭決定支持作為對他的偽敵對者後，穆拉德決定發兵襲擊塞薩洛尼卡。由於拜占庭方無法為該城提供人力與資源，該城統治者便於1423年9月將該城主權移交威尼斯，後者曾試圖說服蘇丹穆拉德二世承認其在該城的主權，但蘇丹認為他們才是該城的主權擁有者，威尼斯方面則是入侵者，爾後導致了鄂圖曼帝國對塞薩洛尼卡進行包圍，並偶爾會對城市進行直接攻擊。與此同時，相關衝突發生地點主要集中在對方的巴爾幹與愛琴海諸島之一系列襲擊，其中威尼斯曾一而再再而三地透過封鎖加里波利附近的達達尼爾海峽對鄂圖曼施加壓力，但是收效均不彰。 對封鎖很快便導致該城居民因飢荒而被迫集體逃出城市。此外，圍城對他們施加的限制、威尼斯無法適當地供應和保護城市、威尼斯侵犯他們的習慣權利以及當地威尼斯官員猖獗的暴利行為，導致城市內逐漸形成了一股贊成投降的勢力，並獲廣大民眾的支持。該城市的大主教曾鼓勵他的信徒們抵抗，然而到了1426年，由於威尼斯顯然無法靠自己來確保和平，他們大多數都開始傾向於投降，藉以避免日後伴隨著強行征服而將遭受的掠奪。雪上加霜的是，威尼斯試圖尋找盟友來對抗鄂圖曼帝國的行動最終以失敗告終：其他的國家或政權要碼不予理會，要碼敵視威尼斯自己，要碼已被鄂圖曼帝國擊敗了。 歷經多年來沒有定論的協商後，雙方準備在1429年進行最後的進擊。當年3月之時，威尼斯便與鄂圖曼帝國宣戰，但即便如此，統治該國的保守商業貴族也沒有對組建一支足以保護塞薩洛尼卡的軍隊產生興趣，更不用說強迫蘇丹尋求和解了。1430年初，蘇丹穆拉德集結兵力進攻塞薩洛尼卡，並在1430年3月29日攻進該城。長年圍困再加上歷經洗劫後的塞薩洛尼卡已經今非昔比，當地居民從原本大約40000名減少到只剩大約兩千名，日後還需要花幾年的時間來進行大規模安置。最後威尼斯方於同年7月與鄂圖曼締結和平條約，並承認了新現狀。在接下來的幾十年裡，威尼斯和鄂圖曼帝國之間的對抗逐漸演變成爭奪阿爾巴尼亞控制權之競爭。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- تم فتح سالونيك علي يد السلطان العثماني مراد الثاني تحت قيادة حمزة بك الأرناؤوطي بعد حصار دام من 1422م- 1430م / 825 هـ - 833 هـ ضد الإمبراطورية البيزنطية وجمهورية البندقية، ظلت في أيدي العثمانيين على مدى القرون الخمسة التالية، حتى أصبحت جزءًا من مملكة اليونان في عام 1912. (ar)
- Η πολιορκία της Θεσσαλονίκης μεταξύ του 1422 και του 1430 ήταν επιτυχημένη στρατιωτική απόπειρα της οθωμανικής αυτοκρατορίας υπό την ηγεσία του Μουράτ Β' να καταλάβουν την βυζαντινή πόλη της Θεσσαλονίκης. Αρχικά, ο Σουλτάνος επιθυμούσε να κυριεύσει την πόλη για να τιμωρήσει την βυζαντινή δυναστεία των Παλαιολόγων για τις απόπειρες τους να γίνουν αυτουργοί μιας επανάστασης στους κόλπους των Οθωμανών αξιωματούχων. Καθώς πλησίαζε το τέλος, ο Μουράτ Β' πολιόρκησε το λιμάνι της Θεσσαλονίκης το 1422. Το 1423, οι Βυζαντινοί πούλησαν την πόλη στην Γαληνοτάτη Δημοκρατία της Βενετίας, που ανέλαβε το βάρος της υπεράσπισης της. (el)
- Der Erste Osmanisch-Venezianische Krieg von 1422 bis 1430 fand zwischen dem Osmanischen Reich unter Mehmed I. und der Republik Venedig über die Kontrolle von Thessaloniki im heutigen Griechenland statt. Die Osmanen eroberten die Stadt, die für die nächsten fünf Jahrhunderte in osmanischen Händen blieb, bis sie Teil des Königreichs Griechenland im Jahr 1912 wurde. (de)
- Le siège de Thessalonique entre 1422 et 1430 se termine par la victoire de l'Empire ottoman du sultan Mourad II qui prend possession de la cité byzantine. Initialement, le sultan voulait prendre la ville pour punir la dynastie des Paléologue régnant sur l'empire Byzantin après que celle-ci eut tenté d'inciter une rébellion dans les rangs ottomans. En 1423, épuisé par le siège et par les offensives des tribus turques sur sa frontière orientale, l'Empire byzantin cède la cité en ruine à la république de Venise, qui assume le « fardeau » de la défense de la ville. (fr)
- L'assedio di Tessalonìca, che vide gli ottomani come assedianti, e i bizantini e poi i veneziani come difensori, durò dal giugno 1422 al 29 marzo 1430. L'esito finale dell'assedio fu la vittoria degli ottomani e quindi la sottomissione di Tessalonica all'impero ottomano. (it)
- El setge de Tessalònica es va lliurar entre 1423 i 1430 entre les tropes de la República de Venècia i les de l'Imperi Otomà. El sultà otomà Murat II va posar sota setge la ciutat de Tessalònica, en l'actual Grècia, que recentment havia estat adquirida pels venecians als romans d'Orient. Amb el temps, l'odi dels habitants grecs cap als seus amos italians va dividir i minar la resistència de la ciutat assetjada. Els otomans, amb el sultà al capdavant, van acabar conquerint la ciutat el març de 1430. (ca)
- El sitio de Tesalónica se libró entre 1423 y 1430 entre las tropas de la República de Venecia y las del Imperio otomano. El sultán otomano Murad II puso bajo asedio la ciudad de Tesalónica, en la actual Grecia, que recientemente había sido adquirida por los venecianos a los bizantinos. Con el correr de los años, el odio de los habitantes griegos hacia sus amos italianos dividió y minó la resistencia de la ciudad sitiada. Los otomanos, con su sultán a la cabeza, acabaron conquistando la ciudad en marzo de 1430. (es)
- The siege of Thessalonica between 1422 and 1430 saw the Ottoman Empire, under Sultan Murad II, capture the city of Thessalonica, which remained in Ottoman hands for the next five centuries, until it became part of the Kingdom of Greece in 1912. (en)
- Pengepungan Thessaloniki terjadi antara 1422 dan 1430 dan berakhir dengan penaklukan kota Thessaloniki (kini bagian dari Yunani) oleh Kesultanan Utsmaniyah di bawah pimpinan Sultan Murad II. Sebelumnya, kota Thessaloniki yang terletak di Semenanjung Balkan ini adalah kota terbesar Bizantium (Romawi Timur) setelah ibu kotanya Konstantinopel. Setelah penaklukan ini, kota ini berada di tangan Utsmani hingga menjadi bagian Kerajaan Yunani pada 1912. (in)
- O cerco de Tessalônica entre 1422 e 1430 foi uma tentativa bem sucedida do Império Otomano sob Murade II (r. 1421–1444) para tomar a cidade bizantina de Tessalônica. Inicialmente, o sultão desejava capturar a cidade de modo a punir a dinastia paleóloga por suas tentativas de incitar a rebelião dentre as fileiras otomanas. Para este fim, Murade II lançou cerco ao porto de Tessalônica em 1422. Em 1423, o déspota bizantino Andrônico Paleólogo entregou a cidade para a República de Veneza, que assumiu o ônus de sua defesa (o boato de que foi vendida é sem fundamento). (pt)
- Осада Салоник в 1422—1430 годах — осада города армией Османской империи во время правления султана Мурада II, завершившаяся захватом города. С 1387 по 1403 год Салоники находились под османским контролем, но в 1402 году после поражения Баязида I в битве при Анкаре и последующего распада Османской империи византийский император вернул власть над городом. В 1422 году, после окончания Османского междуцарствия, Иоанн VIII Палеолог и Мануил II Палеолог поддержали Мустафу Челеби, претендента на османский трон. Победив и казнив Мустафу, султан Мурад II решил наказать византийцев и напал на Салоники. В сентябре 1423 года Андроник Палеолог, неспособный оборонять город, передал Салоники Венецианской республике. Венецианцы попытались договориться с Мурадом, чтобы тот признал город их владениями, но п (ru)
- Облога Салонік в 1422—1430 роках — облога міста армією Османської імперії під час правління султана Мурада II, що завершилася захопленням міста. З 1387 по 1403 рік Салоніки знаходилися під контролем османів, але в 1402 році після поразки Баязіда I у Ангорській битві і подальшого розпаду османської держави, візантійський імператор повернув владу над містом. У 1422 році, після закінчення османського міжправління, Іоанн VIII Палеолог і Мануїл II Палеолог підтримали претендента на османський трон Мустафу Челебі. Перемігши і стративши Мустафу, султан Мурад II вирішив помститись візантійцям і напав на Салоніки. У вересні 1423 року Андронік Палеолог, нездатний обороняти місто, передав Салоніки Венеційській республіці. Венеційці спробували домовитися з Мурадом, щоб той визнав місто їх володінням, (uk)
- 塞薩洛尼卡之圍（1422–1430年）為鄂圖曼帝國蘇丹進攻塞薩洛尼卡之戰役。該戰役的成功使得該城市被鄂圖曼帝國所控制，直到1912年被希臘王國佔領為止。 早在1387年之時，塞薩洛尼卡便已經開始由鄂圖曼帝國掌控，直到1403年安卡拉戰役後回歸拜占庭帝國控制。1422年，在拜占庭決定支持作為對他的偽敵對者後，穆拉德決定發兵襲擊塞薩洛尼卡。由於拜占庭方無法為該城提供人力與資源，該城統治者便於1423年9月將該城主權移交威尼斯，後者曾試圖說服蘇丹穆拉德二世承認其在該城的主權，但蘇丹認為他們才是該城的主權擁有者，威尼斯方面則是入侵者，爾後導致了鄂圖曼帝國對塞薩洛尼卡進行包圍，並偶爾會對城市進行直接攻擊。與此同時，相關衝突發生地點主要集中在對方的巴爾幹與愛琴海諸島之一系列襲擊，其中威尼斯曾一而再再而三地透過封鎖加里波利附近的達達尼爾海峽對鄂圖曼施加壓力，但是收效均不彰。 (zh)
|
