An Entity of Type: country, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

The history of Russia begins with the histories of the East Slavs. The traditional start-date of specifically Russian history is the establishment of the Rus' state in the north in 862, ruled by Varangians. Staraya Ladoga and Novgorod became the first major cities of the new union of immigrants from Scandinavia with the Slavs and Finns. In 882 Prince Oleg of Novgorod seized Kiev, thereby uniting the northern and southern lands of the Eastern Slavs under one authority. The state adopted Christianity from the Byzantine Empire in 988, beginning the synthesis of Byzantine and Slavic cultures that defined Russian culture for the next millennium. Kievan Rus' ultimately disintegrated as a state due to the Mongol invasions in 1237–1240 along with the resulting deaths of significant numbers of the

Property Value
dbo:abstract
  • La història de Rússia comença amb les històries dels eslaus orientals. La data d'inici tradicional de la història específicament russa és l'establiment de l'estat del Rus al nord el 862, governat per varegs.Stàraia Làdoga i Nóvgorod es van convertir en les primeres ciutats importants de la nova unió d'immigrants d'Escandinàvia amb els eslaus i els . El 882 el príncep Oleg de Nóvgorod es va apoderar de Kíev, amb la qual cosa va unir les terres del nord i del sud dels eslaus orientals sota una sola autoritat. L'estat va adoptar el cristianisme de l'Imperi Bizantí el 988, inicià la síntesi de les cultures bizantina i eslava que definiren la cultura russa per al següent mil·lenni. La Rus de Kíev es va desintegrar finalment com a estat a causa de les invasions mongoles del 1237 al 1240, junt amb la mort resultant d'un nombre significatiu de la població. Després del segle xiii, Moscou es va convertir en un centre polític i cultural i també fou el centre per a la unificació de les terres russes. A finals del segle XV, Moscou va unir els principats russos del nord-est i del nord-oest, el 1480 va derrocar finalment el jou mongol. Els territoris del Gran Ducat de Moscou es van convertir en el Tsarat Rus el 1547. El 1721 el tsar Pere el Gran va canviar el nom del seu estat a Imperi Rus, amb l'esperança d'associar-lo a èxits històrics i culturals de l'antiga Rus - en contrast amb les seves polítiques orientades cap a Europa occidental. L'estat s'estenia ara des de les fronteres orientals de la Confederació de Polònia i Lituània fins a l'Oceà Pacífic. Rússia era una gran potència i va dominar Europa després de la victòria sobre Napoleó. Les revoltes camperoles sovintejaven i totes eren suprimides amb ferocitat. L'emperador Alexandre II va abolir la servitud a Rússia el 1861, però els camperols no els va anar bé i les pressions revolucionàries van créixer. En les dècades següents, els esforços de reforma, com ara les de 1906-1914, la i la (1906-1917) van intentar obrir i liberalitzar l'economia i el sistema polític, però l'emperador es va negar a renunciar al govern autocràtic i es va resistir a compartir el seu poder. L'últim monarca, el tsar Nicolau II, va regnar fins al 1917. Una combinació de daltabaix econòmic, cansament de la guerra i descontentament amb el sistema de govern autocràtic va desencadenar la Revolució Russa el 1917. El derrocament de la monarquia inicialment va posar en funcions una coalició de liberals i socialistes moderats, però les seves fracassades polítiques van portar a la apropiació del poder pels bolxevics comunistes el 25 d'octubre de 1917 (7 de novembre segons el calendari gregorià). El 1922, la Rússia soviètica, juntament amb la Ucraïna soviètica, la Bielorússia soviètica i la RSS de Transcaucàsia van signar el tractat sobre la creació de l'URSS, que fusionava oficialment les quatre repúbliques per formar la Unió Soviètica com a país. Entre el 1922 i el 1991, la història de Rússia es va convertir essencialment en la història de la Unió Soviètica, un estat de base ideològica que ocupava una extensió territorial similar a la de l'antic Imperi Rus abans del tractat de Brest-Litovsk de 1918. Des dels seus primers anys, el govern de la Unió Soviètica es va basar en el govern d'un partit dels comunistes, com s'anomenaren a si mateixos els bolxevics a partir del març de 1918. L'enfocament de la construcció del socialisme, però, va variar en diferents períodes de la història soviètica. : des de l'economia mixta i la diversitat social i cultural dels anys vint, passant per l'economia centralitzada i les repressions de l'era de Ióssif Stalin fins a l'“era de l'estancament” dels anys seixanta als vuitanta. Durant aquest període, la Unió Soviètica va ser un dels vencedors de la Segona Guerra Mundial després de recuperar-se d'una invasió sorpresa massiva el 1941 per part del seu soci prèviament cooperador en secret, l'Alemanya nazi. Es va convertir en una superpotència que competia amb les altres noves superpotències, els Estats Units i altres països occidentals, a la Guerra Freda. L'URSS va tenir èxit amb el seu programa espacial, i va llançar el primer satèl·lit artificial i el primer home a l'espai. A mitjan anys vuitanta, en aguditzar-se les febleses de les estructures econòmiques i polítiques soviètiques, Mikhaïl Gorbatxov va emprendre reformes importants, que finalment van provocar l'enderrocament del partit comunista i la ruptura de l'URSS, fet que deixava Rússia de nou sola i marcava l'inici de la . La República Socialista Federativa Soviètica de Rússia es va canviar el nom a Federació de Rússia i es va convertir en un dels .La Federació Russa va ser l'única república post-soviètica que va assumir la pertinença permanent de l'URSS al Consell de Seguretat de les Nacions Unides.Més tard, Rússia va heretar tot l'arsenal nuclear de la Unió Soviètica el 1994 després de signar el . Rússia va conservar el seu , però va perdre la seva condició de superpotència. Un cop abandonada la planificació centralitzada socialista i la propietat estatal de la propietat de l'era socialista, els nous líders, liderats pel president Vladímir Putin (que va arribar al càrrec de president el 2000), van prendre el poder polític i econòmic després del 2000 i van participar en una assertiva. Juntament amb el creixement econòmic, Rússia ha recuperat des de llavors un estatus mundial important com a potència mundial. L' el 2014 ha comportat sancions econòmiques imposades pels Estats Units i la Unió Europea. Sota el lideratge de Putin, la és considerada la pitjor d'Europa i la situació dels ha estat cada vegada més criticada pels observadors internacionals. (ca)
  • Dějiny Ruska počínají v raném středověku příchodem východních Slovanů, z nichž se později staly samostatné národy Rusů, Ukrajinců a Bělorusů. První zprávy o Rusi a Rusech pocházejí z 6. století. V roce 862 založil bájný varjažský bojovník Rurik obchodní sídliště Novgorod, který se stal historicky prvním hlavním městem. Údaje o Rurikovi pocházejí z jediného zdroje, nejstaršího ruského letopisu, známého pod názvem Pověst dávných let. Skandinávské prameny o něm mlčí. Kníže Oleg, jenž byl skandinávského původu, pak roku 882 založil významné slovanské město Kyjev a dal tak vzniknout státnímu útvaru zvanému Kyjevská Rus. Rovněž zbavil oblast kolem Kyjeva poplatné povinnosti vůči Chazarům.[zdroj?] Kyjevská Rus navázala obchodní styky s mnohými evropskými státy, především však s Byzantskou říší. Odtud také přijal kníže Vladimír I. křesťanskou víru. Kyjevská Rus nadále prosperovala, avšak systém nástupnictví a státní správy umožnil regionálním vládcům získat větší moc na úkor kyjevských knížat. Kyjevská Rus se tak postupně rozpadla a na jejím místě se vytvořily menší státní celky. Ty poté nedokázaly obstát vůči náporu mongolských kmenů, které značnou část země obsadily, vyplenily a začaly vybírat od místních vládců poplatky. V této době došlo k rozvoji Moskevského knížectví, jež postupně získávalo stále větší území a poté i nezávislost na mongolské Zlaté hordě. V 16. století se moskevští vládcové začali titulovat jako carové (císaři) v návaznosti na zaniklou Byzantskou říši. Za vlády Ivana IV. zvaného Hrozný došlo k razantní územní expanzi na sever a na východ, kde byl dobyt Kazaňský chanát. Do této doby také spadá státem organizovaný teror zvaný opričnina. Po smrti Ivana IV. a jeho pozdějšího nástupce Borise Godunova se Rusko dostává do krize, jež byla ukončena nástupem dynastie Romanovců. Jeden z nejvýznamnějších carů Petr I. Veliký dosáhl dalších územních zisků a provedl také rozsáhlé hospodářské a vojenské reformy. Další významnou panovnicí byla carevna Kateřina II. Veliká, za jejíž vlády došlo k dalšímu rozmachu ruské moci, a to zejména na úkor Polska, které roku 1795 úplně zaniklo a bylo rozděleno mezi Rusko, Prusko a Habsburskou monarchii. Po Velké francouzské revoluci a jako významná vojenská mocnost v době napoleonských válek prosazovalo Rusko svůj vliv v řadě zemí Evropy s cílem zamezit jakýmkoliv revolučním změnám. Po prohrané krymské válce mezi Ruskem na jedné straně a Velkou Británií, Francií, Sardinským královstvím a Osmanskou říší na straně druhé se rozhodl car Alexandr II. přistoupit na několik opatření, která měla za cíl reformovat ruský stát a společnost. Roku 1861 tak byl zrušen ruský systém nevolnictví, nicméně princip samoděržaví, tj. neomezené moci panovníka, zůstal zachován. Po další prohrané válce s Japonskem roku 1905 a také následkem Krvavé neděle přistoupil car Mikuláš II. k dalším reformám. V první světové válce se Rusko postavilo na stranu Francie, Velké Británie a Srbska proti Ústředním mocnostem (Německo, Rakousko-Uhersko a Osmanská říše). Roku 1917 vypukla Únorová revoluce, která svrhla carský režim a nastolila demokratickou vládu. Ta však byla svržena během Říjnové revoluce téhož roku a v zemi byla nastolena komunistická vláda pod vedením Vladimira Iljiče Lenina. V občanské válce nakonec bolševici zvítězili a získali pod svou kontrolu značnou část původní carského impéria. Na tomto území se vytvořily komunistické státy, které byly sjednoceny do Svazu sovětských socialistických republik. V zemi zavládla levicová diktatura, přísná cenzura a státem organizovaný teror. Spolu s tím začalo znárodňování majetku a převádění většiny hospodářských zařízení pod kontrolu státu. Za vlády Leninova nástupce Josifa Vissarionoviče Stalina se v teroru nadále pokračovalo, navíc v zemi proběhl nucený přesun zemědělců do výrobních družstev (kolchozů a sovchozů). Tím jednak poklesla zemědělská produkce, jejíž značná část se kromě toho vyvážela, aby bylo z čeho financovat překotnou státem organizovanou industrializaci. V nastalém hladomoru zahynulo zejména v jižním Rusku a na Ukrajině asi 5-7 milionů lidí. Během druhé světové války, jejíž východní frontu Rusové nazývají "Velká vlastenecká válka", utrpěl Sovětský svaz nezměrné ztráty na životech i na majetku. Vítězství v této válce však vedlo k tomu, že se Sovětský svaz stal supervelmocí kontrolující řadu států východní, jihovýchodní a střední Evropy. V nadcházejícím konfliktu se Spojenými státy, zvaném studená válka, se však na konci 80. let 20. století Sovětský svaz postupně ekonomicky zhroutil a rozpadl, přičemž vedle Ruské federace vzniklo 15 dalších národních států. Prvním ruským prezidentem se stal Boris Jelcin, za jehož vlády Rusko přešlo od státem plánované ekonomiky k tržnímu systému. Po nástupu prezidenta Vladimira Putina došlo k ekonomické stabilizaci a v posledních letech Rusko posiluje svojí mezinárodní pozici. Jak na jeho vlastním území tak mimo něj došlo k řadě ozbrojených konfliktů s účastí ozbrojených sil Ruska – první a druhá čečenská válka, válka v Jižní Osetii, anexe Krymu, obsazení východní Ukrajiny a ruská intervence v Sýrii. (cs)
  • Die Geschichte Russlands bietet einen Überblick über die Vorgeschichte, Entstehung und Entwicklung des russischen Staates. Die Geschichte der Russen scheint u.a eng mit den Flüssen Tarussa und Rusa verbunden zu sein. Ausgehend von der frühesten Besiedlung verschiedener Stämme des heutigen russischen Territoriums seit der Altsteinzeit, beschäftigt sich dieser Artikel mit der Entstehung des bekannten Reichs von Kiew (von 980 bis 1240), der Kiewer Rus, des ostslawischen Großreiches, das sich im 10. Jahrhundert formierte, durch die Annahme des Christentums von Byzanz her (988/89) in die christliche Ökumene eintrat und schließlich dem Mongolensturm zum Opfer fiel. Aus dem Konglomerat ostslawischer Teilfürstentümer, die der Zusammenbruch des Reiches von Kiew hinterließ, folgte die Zeit der Nachfolgereiche (im Westen von der Mitte des 13. bis zur Mitte des 14. Jahrhunderts, im Osten bis in die zweite Hälfte des 15. Jahrhunderts). die unter die Herrschaft der Goldenen Horde fielen. In dieser Zeit entfremdete sich Russland zunehmend gegenüber dem Rest des westlichen Kulturkreises. Mit dem zunehmenden Zerfall der Goldenen Horde und der gleichzeitigen inneren und äußeren Konsolidierung der nordöstlichen Rus rund um das Großfürstentum Moskau begann – durch die räumliche Struktur begünstigt – eine territoriale Expansion, die die russische Geschichte seitdem entscheidend geprägt hat. Einer Phase der inneren Zerrüttung, der sogenannten Smuta, am Anfang des 17. Jahrhunderts, folgten mehrere Kriege gegen Polen-Litauen sowie Kriege gegen das Osmanische Reich. Zar Peter I. modernisierte mit den nach ihm benannten Reformen das seit 1721 imperiale Russische Reich und führte es an Westeuropa heran. Im Verlauf des 18. Jahrhunderts festigte das Russische Reich seinen Anfang des Jahrhunderts erworbenen Großmachtstatus, baute ihn weiter aus. Die schnelle räumliche Ausdehnung zu dieser Zeit ließ jedoch für die innere Entwicklung kaum staatliche Mittel übrig, da das reale Sozialprodukt bald stagnierte. Nach der Niederlage der Grande Armée unter Napoleon im Russlandfeldzug 1812 festigte das Russische Reich bis zur Mitte des 19. Jahrhunderts die Vorherrschaft auf dem europäischen Festland. Aufgrund der gesellschaftlichen Strukturen wie Autokratie und die zu Beginn des 17. Jahrhunderts eingeführte Leibeigenschaft konnte das agrarisch geprägte Reich jedoch mit den sich rasant entwickelnden Industriestaaten immer weniger Schritt halten, bis schließlich Zar Alexander II. nach der Niederlage im Krimkrieg eine Phase der inneren Reformen anschob. Die Reformen beschleunigten Russlands wirtschaftliche Entwicklung, doch das Land wurde immer wieder von inneren Unruhen destabilisiert, da die politischen Veränderungen nicht weitreichend genug waren und große Teile der Bevölkerung ausgeklammert wurden. Durch die Februar- und Oktoberrevolution im Jahre 1917 während des Ersten Weltkriegs wurde die Zarenherrschaft über Russland beendet und in der Folge die sozialistische Sowjetunion gegründet, die bis 1991 Bestand hatte. Nach ihrer Auflösung ging die Russische Föderation durch einen schwierigen Transformationsprozess, der zunächst große Einbrüche sowohl beim nationalen BIP als auch bei der wirtschaftlichen Situation vieler Menschen verursachte. Darauf folgte ab dem Jahr 2000 ein von der Weltkonjunktur begünstigter Aufschwung. (de)
  • Η ιστορία της Ρωσίας ξεκινά με την ιστορία των Ανατολικοσλαβικών και Φιννο-ουγγρικών φυλών. Η πολιτεία του Γκαρνταρίκι ("το βασίλειο των πόλεων"), η οποία ήταν στην περιοχή του Νόβγκοροντ και περιελάμβανε τις περιοχές που κατοικούνταν από τους Ίλμεν Σλάβους (η βορειότερη φυλή των πρώιμων Ανατολικών Σλάβων), τους Βέψους και τους Βόδες (φιννικές φυλές), ιδρύθηκε το 862 μ.Χ. από το Ρούρικ, πολέμαρχο των Βαράγγων (ίδρυση που σηματοδοτεί παραδοσιακά την έναρξη της ρωσικής ιστορίας). Οι Ρως του Κιέβου, το πρώτο ενωμένο ανατολικοσλαβικό κράτος, ιδρύθηκε το 882 μ.Χ. από το διάδοχο του Ρούρικ, Όλεγκ του Νόβγκοροντ. Το κράτος υιοθέτησε το Χριστιανισμό από τη Βυζαντινή Αυτοκρατορία το 988, ξεκινώντας τη σύνθεση της βυζαντινής και σλαβικής κουλτούρας, που καθόρισε τη ρωσική κουλτούρα για την επόμενη χιλιετία. Οι Ρως του Κιέβου τελικώς διαλύθηκαν ως κρατικό μόρφωμα εξαιτίας της μογγολικής εισβολής των ετών 1237-1240. Κατά την περίοδο αυτή, ένας αριθμός μεγάλων περιφερειακών φέουδων, κυρίως του Νόβγκοροντ και του Πσκοφ, συγκρούστηκαν για τη διεκδίκηση της πολιτιστικής και πολιτικής κληρονομιάς των Ρως του Κιέβου. Μετά το 13ο αιώνα, η Μόσχα αποτέλεσε το νέο πολιτιστικό κέντρο της ρωσικής κουλτούρας. Μέχρι το 18ο αιώνα, το Βασίλειο της Ρωσίας είχε γίνει η τεράστια Ρωσική Αυτοκρατορία, εκτεινόμενη από τα σύνορα με την Πολωνολιθουανική Κοινοπολιτεία στη Δύση μέχρι την Ειρηνικό Ωκεανό στην Ανατολή. Η επέκταση προς δυσμάς και η επαφή με τη δυτική κουλτούρα, όξυνε τη συνειδητοποίηση της Ρωσίας περί απομόνωσης, οπισθοδρόμησης και χωρισμού της από την υπόλοιπη Ευρώπη και οδήγησε σταδιακά στη θραύση της απομόνωσης, στην οποία τα αρχικά στάδια επέκτασης είχαν οδηγήσει. Διατυπώθηκαν τότε αιτήματα εκσυγχρονισμού και κοινωνικής προόδου, στην πίεση των οποίων τα διάδοχα καθεστώτα του 19ου αιώνα ανταποκρίθηκαν με συνδυασμό απρόθυμων μεταρρυθμίσεων και καταστολής. Η δουλοπαροικία στη Ρωσία καταργήθηκε το 1861, αλλά η κατάργηση αυτή επιτεύχθηκε με δυσμενείς όρους για τους χωρικούς και οδήγησε στην αύξηση των επαναστατικών πιέσεων. Ανάμεσα στην κατάργηση του θεσμού της δουλοπαροικίας και την έναρξη του Α' Παγκοσμίου Πολέμου το 1914, οι μεταρρυθμίσεις του πρωθυπουργού Πιοτρ Στολίπιν, το Σύνταγμα του 1906 και ο θεσμός της Κρατικής Δούμας, εισήγαγαν αξιοσημείωτες αλλαγές στο πολιτικό και οικονομικό στάτους της Ρωσίας, όμως οι τσάροι δεν ήταν πρόθυμοι ακόμα να εκχωρήσουν την απόλυτη, δεσποτική Αρχή, μοιραζόμενοι έτσι την εξουσία τους. (el)
  • La historio de Rusio komenciĝas je la alveno de la , la etna grupo, de kiu poste devenos rusoj, ukrainoj kaj belorusoj. Dum la tuta historio de Rusio ekzistis multaj aŭtorirtataj regantoj respegulitaj en la multnombraj monumentoj ekzistintaj aŭ ekzistantaj tra la lando. (eo)
  • The history of Russia begins with the histories of the East Slavs. The traditional start-date of specifically Russian history is the establishment of the Rus' state in the north in 862, ruled by Varangians. Staraya Ladoga and Novgorod became the first major cities of the new union of immigrants from Scandinavia with the Slavs and Finns. In 882 Prince Oleg of Novgorod seized Kiev, thereby uniting the northern and southern lands of the Eastern Slavs under one authority. The state adopted Christianity from the Byzantine Empire in 988, beginning the synthesis of Byzantine and Slavic cultures that defined Russian culture for the next millennium. Kievan Rus' ultimately disintegrated as a state due to the Mongol invasions in 1237–1240 along with the resulting deaths of significant numbers of the population. After the 13th century, Moscow became a political and cultural center. Moscow has become a center for the unification of Russian lands. By the end of the 15th century, Moscow united the northeastern and northwestern Russian principalities, in 1480 finally overthrew the Mongol yoke. The territories of the Grand Duchy of Moscow became the Tsardom of Russia in 1547. In 1721 Tsar Peter the Great renamed his state as the Russian Empire, hoping to associate it with historical and cultural achievements of ancient Rus' – in contrast to his policies oriented towards Western Europe. The state now extended from the eastern borders of the Polish–Lithuanian Commonwealth to the Pacific Ocean. Russia was a great power and dominated Europe after the victory over Napoleon. Peasant revolts were common, and all were fiercely suppressed. The Emperor Alexander II abolished Russian serfdom in 1861, but the peasants fared poorly and revolutionary pressures grew. In the following decades, reform efforts such as the Stolypin reforms of 1906–1914, the constitution of 1906, and the State Duma (1906–1917) attempted to open and liberalize the economy and political system, but the Emperor refused to relinquish autocratic rule and resisted sharing his power. A combination of economic breakdown, war-weariness, and discontent with the autocratic system of government triggered the Russian Revolution in 1917. The overthrow of the monarchy initially brought into office a coalition of liberals and moderate socialists, but their failed policies led to seizure of power by the communist Bolsheviks on 25 October 1917 (7 November New Style). In 1922, Soviet Russia, along with Soviet Ukraine, Soviet Belarus, and the Transcaucasian SFSR signed the Treaty on the Creation of the USSR, officially merging all four republics to form the Soviet Union as a country. Between 1922 and 1991 the history of Russia became essentially the history of the Soviet Union, effectively an ideologically-based state roughly conterminous with the Russian Empire before the 1918 Treaty of Brest-Litovsk. From its first years, government in the Soviet Union based itself on the one-party rule of the Communists, as the Bolsheviks called themselves, beginning in March 1918. The approach to the building of socialism, however, varied over different periods in Soviet history: from the mixed economy and diverse society and culture of the 1920s through the command economy and repressions of the Joseph Stalin era to the "era of stagnation" from the 1960s to the 1980s. During this period, the Soviet Union was one of the victors in World War II after recovering from a massive surprise invasion in 1941 by its previously secretly cooperative partner, Nazi Germany. It became a superpower competing with fellow new superpower the United States and other Western countries in the Cold War. The USSR was successful with its space program, launching the first artificial satellite and first man into space. By the mid-1980s, with the weaknesses of Soviet economic and political structures becoming acute, Mikhail Gorbachev embarked on major reforms, which eventually led to overthrow of the communist party and breakup of the USSR, leaving Russia again on its own and marking the start of the history of post-Soviet Russia. The Russian Soviet Federative Socialist Republic renamed itself as the Russian Federation and became one of the several successors to the Soviet Union. The Russian Federation was the only post-soviet republic to assume the USSR's permanent membership in the UN Security Council. Later on, Russia inherited the Soviet Union's entire nuclear arsenal in 1994 after signing the Budapest Memorandum. Russia retained its nuclear arsenal but lost its superpower status. Scrapping the socialist central planning and state-ownership of property of the socialist era, new leaders, led by President Vladimir Putin (who first became President in 2000), took political and economic power after 2000 and engaged in an assertive foreign policy. Coupled with economic growth, Russia has since regained significant global status as a world power. Russia's 2014 annexation of the Crimean peninsula has led to economic sanctions imposed by the United States and the European Union. Under Putin's leadership, corruption in Russia is rated the worst in Europe, and Russia's human rights situation has been increasingly criticized by international observers. (en)
  • Errusiako historia hasten da. Ekialdeko eslaviarren lehendabiziko estatuak, Kieveko Rusa izenekoak, kristautasuna Bizantziar Inperiotik 988an bereganatu zuen. Honela, hurrengo milurtekoan Errusiako kultura osatuko zuten bizantziar eta eslaviar kulturen arteko nahasketa hasi zen. Kieveko estatu hori mongolen inbasioen aurrean desegin zen 1230eko hamarkadan. Horren ostean, botere txikiagoak, batez ere Novgorod eta Pskov, borrokatu ziren Kieveko oinordeko kultural eta politiko bilakatzeko. XII. mendearen ondoren, Moskuk gero eta botere gehiago erdietsi zuen ezarian. XVIII. menderako, Moskuko Dukerri Handia Errusiar Inperio handia bilakaturik zegoen, zein Poloniatik Ozeano Barera zihoan. Mendebalderantz hedatu ahala, zabaltzearen lehenengo garaietako isolamendua ezeztatu zen eta errusiarrak ohartu ziren gainerako Europatik desberdinak zirela nolabait. Berdintsuago bilakatzearren, XIX. mendean errepresio latza eta bihotz samurreko erreformak tartekatu ziren. Joputza 1861ean abolitu zen, eta beste aldaketa politiko eta ekonomiko batzuk ere gertatu ziren, baina tzarrek ez zieten uko egin gobernu autokratikoari eta boterea partekatzeari. Lehenengo Mundu Gerraren barruan, 1917an Errusiako Iraultza piztu zen ekonomiak eta gerrak ekarritako krisialdia eta tzarren gobernu autokratikoaren aurkako nahigabea zirela eta. Hastapenean, liberalek eta sozialista moderatuek hartu zuten agintea, baina, gerrari amaiera eman ezinik, urriaren 25ean, komunistek bereganatu zuten (Urriko Iraultza). Horrez geroztik 1991ra arte, Errusiako historia Sobiet Batasunekoa da. Alderdi bakarreko estatu horrek lazeria andana jasan behar izan zituen, batik bat Bigarren Mundu Gerran alemaniarren inbaditu zutenean. Azkenean, 1980ko hamarkadan erreforma ugari gorabehera, errusiar komunismoak huts egin zuen eta Sobiet Batasuna desegin zen. Honela, besteak beste, Errusiar Federazioa sortu zen, nahiz eta nazioarte mailan Sobiet Batasunaren oinordekotzat jotzen zaion. Hala ere, superbotere gisako estatusa galdu du Errusiak, sobiet osteko sistema ekonomikoa eratzerakoan arrakasta handia lortu ez duelako, ahaleginak ahalegin. Edonola ere, herrialde erraldoia eta baliabide askokoa izanik botere handia gordetzen du bere baitan oraindik. Horiek horrela, munduko zazpi herrialderik aberatsenek (G-7) haiekin batera biltzeko gonbitea luzatu zioten Errusiari, G-8 osatuz. (eu)
  • La historia de Rusia empieza con la llegada de los eslavos orientales, el grupo étnico del que posteriormente derivarían los rusos, ucranianos y bielorrusos. Con la unificación que realizó en el 867 Oleg de Nóvgorod,​ del norte (Nóvgorod) y el sur (Kiev), se dio origen al primer estado eslavo oriental, la Rus de Kiev. Ya en el 944 el hijo de Oleg, Ígor de Kiev, intentó una frustrada incursión contra Constantinopla, aunque propició un tratado comercial con el Imperio bizantino. La influencia de dicho imperio se reveló en la cristianización de la Rus de Kiev, comenzando así la fusión entre las culturas eslava y bizantina que caracterizaría la rusa durante los siguientes siete siglos. La Rus de Kiev se desintegraría finalmente en varios principados que competirían entre sí por figurar como herederos de su civilización y por el predominio territorial en la zona y que acabaron bajo dominio mongol. Tras el siglo XIII, el Principado de Moscú llegó progresivamente a dominar el antiguo espacio cultural. Llegado el siglo XVIII, el Zarato ruso había llegado a convertirse en el vasto Imperio ruso, abarcando desde Polonia hasta el océano Pacífico. La expansión hacia el Oeste avivó la conciencia rusa de atraso con respecto a los países europeos y acabó con el aislamiento de los primeros tiempos. Los sucesivos regímenes del siglo XIX respondieron a dichas presiones con una combinación de reformismo tímido y represión. La servidumbre en Rusia fue abolida en 1861, pero en unos términos desfavorables para el campesinado y sirvió para incrementar las presiones revolucionarias. Entre la abolición de la servidumbre y el comienzo de la Primera Guerra Mundial en 1914, las reformas de Piotr Stolypin, la constitución de 1906 y la Duma Imperial de Rusia introdujeron notables cambios en la economía y la política del país, sin embargo, los zares no estuvieron a la altura de las circunstancias para ceder poder autoritario. El último monarca, el zar Nicolás II, reinó hasta 1917. La inminente derrota militar en la Primera Guerra Mundial y la escasez de comida allanaron el camino primero a la Revolución de Febrero de 1917, que acabaría con la monarquía de la dinastía Románov, y luego a la Revolución de Octubre, que colocó en el poder a los bolcheviques dirigidos por Vladímir Lenin. Tras llegar al poder, los bolcheviques, en enero de 1918, disolvieron la Asamblea Constituyente Rusa que había sido democráticamente elegida en noviembre de 1917. Este hecho desencadenó una guerra civil que se prolongó hasta 1923. Entre 1922 y 1991, la historia de Rusia es esencialmente la Historia de la Unión Soviética, un Estado federal que ocupó una extensión territorial similar a la del antiguo Imperio ruso. La Unión Soviética se configuró como un Estado socialista de partido único bajo la dirección del Partido Comunista, aboliéndose la propiedad privada de los medios de producción e instaurándose un sistema de economía planificada. Asimismo, el 20 de agosto de 1918, mediante un decreto del Comité Ejecutivo Central Panruso, fue abolida la propiedad privada de los bienes inmuebles en las ciudades.​ A finales de los años 1980, siendo crítica la debilidad de su estructura económica y política, ciertos cambios en la ejecutiva del partido y en la economía marcaron el fin de la Unión Soviética. La Historia de la Federación de Rusia propiamente dicha es corta, remontándose su nacimiento a la disolución de la Unión Soviética a fines 1991. Sin embargo, Rusia ha existido como Estado durante más de mil años, siendo durante gran parte del siglo XX el núcleo de la URSS, del que Rusia es sucesor legítimo y legal en la escena internacional. Rusia intentó construir una economía de mercado mediante el abandono de la planificación centralizada y la propiedad estatal y cooperativa que constituían la base de la organización económica soviética, con resultados frecuentemente traumáticos. A pesar de los vaivenes, Rusia todavía conserva hoy una continuidad cultural y social con su pasado zarista y luego socialista. Permanece la incógnita de cómo evolucionarán sus nuevas instituciones federales con el paso del tiempo, pues el poder ejecutivo continúa manteniendo gran influjo sobre el parlamento, los gobiernos regionales y la sociedad civil en general. (es)
  • Is é is brí le stair na Rúise ná an t-eolas atá ar fáil sna foinsí liteartha faoi shaol na Rúise fadó agus faoi na himeachtaí a chuir cor i gcinniúint a muintire. (ga)
  • La storia della Russia è la storia del popolamento umano nei vasti territori che oggi compongono (o hanno composto nel passato) lo Stato russo; vale a dire, oltre alla Russia europea centro-occidentale (che si delineò successivamente come "cuore" dello Stato russo), l'Asia centrale, il Caucaso, la Siberia, l'Estremo Oriente russo e tutte le terre situate lungo la estesissima linea costiera del mar Glaciale Artico. (it)
  • 러시아의 역사는 일반적으로 동유럽의 거의 대부분 지역에서 거주하고 있는 동슬라브인들의 역사이다. (ko)
  • ロシアの歴史(ロシアのれきし)は1000年以上あり、6世紀-7世紀の東ヨーロッパ(ロシア)平野における東スラブ人の再定住から始まる。東スラブ人は後にロシア人、ウクライナ人、ベラルーシ人に分かれた。ロシアの歴史は大きく、キエフ大公国(キエフ・ルーシ)(9世紀 - 12世紀)、タタールのくびき(13世紀 - 15世紀)、モスクワ大公国(1340年 - 1547年)、ロシア・ツァーリ国(1547年 - 1721年)、ロシア帝国(1721年 - 1917年)、ソ連(1917年 - 1991年)、ロシア連邦(1991年以降)の7つの時代に分けることができる。 伝統的にロシアの歴史の始まりは、ヴァリャーグの一人、リューリクが862年にラドガを支配し、ノヴゴロドを建設したところからだと考えられている。882年には、ノヴゴロド公オレグがキエフを征服し、一つの権力の下で東スラヴの北部と南部の土地を統一し、キエフ大公国の基礎を築いた。 988年には、ウラジーミル1世がビザンティン教会(東方正教会)からキリスト教を受け入れ、東ローマ帝国のビザンティン文化とスラヴ文化の統合を開始した。しかし、キエフ大公国は、1237年から1240年にあったモンゴルのルーシ侵攻の結果、崩壊した。 モンゴルから開放後の14世紀、支配下に置かれなかったノヴゴロド公国とウラジーミル・スーズダリ大公国はリトアニア大公国の一部となった。イヴァン3世の時代にはロシアによる単一国家が形成され、16世紀初頭にはモスクワ大公国を中心に北部と東部の諸侯国を統一し、ロシア・ツァーリ国が建国され、最初の王はイヴァン4世だった。イヴァン4世による統治の始まりは、最初のロシア議会(ゼムスキー・ソボル)の設立によって示された。その後、国家は大きく領土を拡大し、汗国のジョチ・ウルスを併合した。そしてに敗れたリトアニア大公国は、国家の独立を失い、南ロシアの土地をポーランドに譲渡した。後に、フョードル1世の死とリヴォニア戦争の敗北それにオプリーチニナの成立の結果、ノヴゴロド公国から存在したリューリク朝は終焉を迎え、動乱時代を経て、新たにロマノフ朝が台頭し、ロシア帝国が成立した。これと同時に農奴制が始まった。18世紀から19世紀にかけて、国家は絶えず拡大を続け、バルト三国、黒海北部地域、コーカサス地域、フィンランド、中央アジアをポーランド分割の間で獲得し、ザカルパッチャを除くロシアの旧領地のすべてを支配した。19世紀初頭、ロシアはナポレオンを撃破(1812年ロシア戦役)し、数十年にわたって「ヨーロッパの中央国家」となった。1825年に君主制を制限して、奴隷制を廃止しようとしたデカブリストの乱は鎮圧された。その後も、いくつかの革命が起きたが、成功には至らなかった。1861年には奴隷制は廃止されたが、1905年から1907年の革命までは、土地の償還金という形で農民の封建的な依存の形態が実際に温存されていたため、市民の間でかなりの不満が生じた。 奴隷制廃止後に可能となった農民の都市への流入は、19世紀末の産業革命につながるとともに、革命運動が大きく発展し、帝政ロシアを打倒するための革命集団が出現した。20世紀初頭には、政治的、社会的、経済的に危機的状況に陥り、日露戦争にも敗れた。1905年のロシア第一革命の影響で、権力は議会を再設置し、基本的な権利と自由、私有地の所有権を認めるようになった。第一次世界大戦へのロシアの参戦は、国内の問題を悪化させ、最終的には1917年の2月革命と10月革命とロシア内戦の勃発につながった。 レーニン率いるボリシェヴィキは社会主義国家建設の道を歩み、内戦とシベリア出兵の勝利を経て、バルト三国、ポーランド、フィンランドの独立を認め、旧ロシア帝国の領土の大部分にロシア・ソヴィエト連邦社会主義共和国の権力を確立した。1922年にはソ連が設立された。1920年代にスターリンが政権を握ると、工業化、集団化、そして大粛清の時代が始まった。ソ連は工業生産のレベルで世界第2位となった。スターリンの統治時代に、第二次世界大戦が勃発し、「大祖国戦争」が起きた。ナチス・ドイツと枢軸国を撃破し、4年間の戦闘で約2700万人が犠牲となった。ソ連はナチス・ドイツの敗北に決定的な貢献し、東欧・中欧諸国を「解放」して、バルト三国を併合した。終戦後、ソ連は超大国の1つとなり、アメリカとの冷戦に突入し、北大西洋条約機構(NATO)とワルシャワ条約機構(WTO)が対立した。 20世紀半ば、ソ連は経済力、軍事力、科学力を積極的に高めて、1961年には世界初の有人宇宙飛行を成し遂げた。1980年代になると、国は経済・政治運営の「停滞期」に陥る。これを打開しようとしてゴルバチョフはペレストロイカを実行したが、この改革の試みは結果的にソ連共産党解体とソビエト連邦の崩壊につながった。 ロシアの近代的な独立国家であるロシア連邦は、1991年12月に建国宣言をした。ロシアはソ連の正当な継承国で、国連安全保障理事会の常任理事国、ソ連の核兵器を保持していた。私有財産が認められ、市場経済のための進路が取られたが、1990年代後半の経済危機でデフォルトに陥った。2000年以降、プーチンの下でロシアの外交政策が強化され始め、数々の社会・経済改革が行われたことで、経済が大幅に成長し、国内の縦割り権力が強化された。2014年、ウクライナでの市民対立の激化と政権交代を経て、クリミア半島がロシア連邦に併合されたことで、多くのEU諸国や米国が鋭く否定的な反応を示し、ロシアに対して経済制裁を科した。 ロシア史として記述される歴史は、ロシアという国家の単線的な歴史であると同時に、歴史上ロシアに内包されたり、かかわりをもったりしてきた様々な人々が出入りする複雑な歴史でもある。 (ja)
  • De geschiedenis van Rusland beslaat een lange en veelbewogen reeks eeuwen. De eerste staat op het gebied van het huidige Rusland is het zogenaamde Kievse Rijk. Hoewel in dit artikel de geschiedenis van Rusland, die van de Sovjet-Unie en die van post-Sovjet Rusland gemakshalve als één continuüm worden beschouwd, zal het zwaartepunt liggen op de oude geschiedenis van Rusland, dat wil zeggen tot 1917, omdat er een afzonderlijk artikel is dat de geschiedenis van de Sovjet-Unie behandelt. De jongste geschiedenis van Rusland komt aan bod in de laatste hoofdstukken. (nl)
  • A história da Rússia começou quando os primeiros homens pré-históricos foram viver na região até os dias de hoje. (pt)
  • Rosja jest państwem położonym na dwóch kontynentach. Była zamieszkiwana przez plemiona indoeuropejskie oraz azjatyckie. Pierwsze zasiedlenia przez Słowian miały miejsce w V wieku. Wcześniej obecne terytoria centralnej Rosji były zamieszkiwane przez ludy bałtyckie i ugrofińskie. Ruś Kijowska, która prowadziła ekspansję i osadnictwo na terytoria Mery i Muromy (późniejsze centrum państwa moskiewskiego) zostały założone w IX wieku przez Ruryka, założyciela dynastii panującej w Carstwie Rosyjskim do 1598 roku. W XI wieku w doszło do rozbicia dzielnicowego. W XIII wieku ziemie ruskie zostały podporządkowane Mongołom. W okresie mongolskim na ośrodek konsolidujący wyrosło na północy ziem ruskich Wielkie Księstwo Moskiewskie. Panowanie Mongołów skończyło się wraz z odmową płacenia daniny przez Iwana III pod koniec XV wieku. Wygaśnięcie dynastii Rurykowiczów rozpoczęły czasy smuty, zakończone wyborem Michała Fiodorowicza Romanowa na cara. W XVI wieku Iwan IV Groźny ogłosił Wielkie Księstwo Moskiewskie carstwem, w 1721 Piotr I Wielki cesarstwem. Panowanie Romanowów skończyło się z początkiem XX wieku wraz z rewolucją lutową i zostało zastąpione przez Republikę Rosyjską, przewrót bolszewicki (rewolucja październikowa) powołał do życia Rosję Radziecką, która w 1922 roku wraz z innymi graniczącymi z nią republikami socjalistycznymi powołała do życia Związek Socjalistycznych Republik Radzieckich. W 1991 roku Rosyjska FSRR ogłosiła niepodległość, a dwa lata później zmieniła nazwę na Federację Rosyjską, która istnieje do chwili obecnej. (pl)
  • История России насчитывает более тысячи лет, начиная с переселения восточных славян на Восточно-Европейскую (Русскую) равнину в VI—VII веках, впоследствии разделившихся на русских, украинцев и белорусов. Историю страны можно поделить примерно на семь периодов: древнейшая (догосударственная) (до конца IX века н. э.), Киевская Русь (Древнерусское государство) (до середины XII века), период раздробленности (до начала XVI века), единое государство (с 1547 года царство) (конец XV века—1721), империя (1721—1917), советский период (1917—1991) и новейшая история (с 1991 года). Традиционно началом русской государственности считается призвание на территорию Ладоги и Приильменья варягов и создание их князем Рюриком государства в 862 году. В 882 году новгородский князь Олег захватил Киев, тем самым объединив северные и южные земли восточных славян под единой властью, положив начало Киевской Руси. Государство приняло христианство от Византии вместо язычества в 988 году, начав синтез византийской и славянской культуры. К середине XII века на Руси образовались самостоятельные княжества, а окончательно Киевская Русь распалась в результате нашествия монголов в 1237—1240 годах. Западные и южные княжества в XIV веке оказались в составе Великого княжества Литовского. В период правления Ивана III Великого образовалось единое Русское государство, в начале XVI века завершилось объединение северных и восточных княжеств вокруг Великого княжества Московского. С середины XVI века централизованное русское государство стало называться царством в связи с принятием царского титула Иваном IV Грозным. Начало его правления было ознаменовано созывом Земского собора — общегосударственным сословно-представительным органом. Впоследствии государство значительно расширило свою территорию, присоединив ханства бывшей Золотой орды. Разбитое в русско-литовских войнах Великое княжество Литовское лишилось государственной самостоятельности и передало южнорусские земли под власть Польши. После поражения в Ливонской войне и политики внутреннего террора (опричнина), с пресечением династии Рюриковичей Россия пережила Смутное время, закончившееся изгнанием польских интервентов и избранием на царство Михаила Фёдоровича из династии Романовых, одновременно (1497—1649) продолжало дооформляться крепостное право. В XVIII веке под руководством Петра Великого произошли крупные реформы (в частности, была создана первая регулярная армия и прекратились созывы Земского собора), преобразование царства в империю. На протяжении XVIII и XIX веков государство постоянно расширялось и присоединило такие территории и регионы как: Прибалтика; Северное Причерноморье; Кавказ; Финляндия; Средняя Азия; в ходе разделов Речи Посполитой Россия установила контроль над всеми бывшими землями Руси, за исключением Галиции. В начале XIX века Россия одержала победу над наполеоновской Францией и на несколько десятилетий стала «жандармом Европы». Восстание декабристов, пытавшихся ограничить монархию и отменить крепостное право, было подавлено (1825). Впоследствии был проведён ряд «Великих реформ» Александра II, однако, так и не завершившихся (в 1861 году было отменено крепостное право, однако феодальные формы зависимости крестьян фактически были сохранены в виде выкупных платежей за землю до революции 1905—1907 годов) и породивших значительное недовольство широких масс населения. Ставший возможным после отмены крепостного права приток крестьян в города привёл к промышленной революции в конце XIX века, а также значительному росту революционного движения и возникновению революционных группировок с целью свержения самодержавия. К началу XX века страна находилась в состоянии политического, социального и экономического кризиса, потерпела поражение в войне с Японией. Под влиянием революции 1905 года власть пошла на воссоздание парламента, признание основных прав и свобод и частной собственности на землю. Участие России в Первой мировой войне обострило проблемы внутри государства, что в конечном счёте привело к революции 1917 года и началу Гражданской войны. Большевики во главе с В. И. Лениным взяли курс на построение социалистического государства и после победы в гражданской войне и изгнании интервентов, установили советскую власть на большей части территории бывшей Российской империи, признав независимость прибалтийских государств, Польши и Финляндии. В 1922 году был образован СССР. С приходом к власти И. В. Сталина в 20-х годах началась эпоха индустриализации, коллективизации и массовых репрессий. СССР вышел на второе место в мире по уровню промышленного производства. В период правления Сталина страна оказалась втянута во Вторую мировую войну, разгромив нацистскую Германию и её союзников, потеряв за 4 года сражений около 27 млн человек, внеся решающий вклад в разгром гитлеровской Германии и освободив страны Восточной и Центральной Европы от нацизма, присоединив к СССР прибалтийские государства и Прикарпатье. После окончания войны Советский Союз став одной из двух сверхдержав, вступил в Холодную войну с США, представлявшую собой глобальное противостояние двух военных и экономических блоков. В середине XX века СССР активно наращивал экономическую, военную и научную мощь и первым отправил человека в космическое пространство. К 80-м годам страна впала в период «застоя» экономики и политического управления. М. С. Горбачёв приступил к крупным реформам, которые привели к отстранению от власти правящей партии и распаду СССР. Современное Российское государство — Российская Федерация начало своё существование в декабре 1991 года. Оно сохранило правопреемственность, постоянное членство в СБ ООН и ядерный арсенал СССР. Была введена частная собственность, взят курс на рыночную экономику, однако экономический кризис в конце 1990-х годов привёл к дефолту. После 2000 года при В. В. Путине начался значительный экономический рост, произошло укрепление «вертикали власти», активизировалась внешняя политика России. В 2014 году после обострения гражданского противостояния и смены власти на Украине было осуществлено присоединение Крыма к Российской Федерации, что было резко негативно встречено многими странами Евросоюза и США и вызвало экономические санкции с их стороны. С 2015 года Россия проводит военную операцию в Сирии. (ru)
  • Rysslands historia präglas i stor utsträckning av dess geografi, främst med avseende till dess storlek, som gett upphov till stora avstånd, och även dess till stor del ogynnsamma klimat. Huvuddelen av den ryska historien behandlar europeiska Ryssland, inte de centralasiatiska (som numera är självständiga) och främst sibiriska områdena och folken som först med början på 1600-talet formellt ingick i det ryska riket. (sv)
  • Історія Російської держави налічує більше тисячі років, починаючи із розселення на схід Східноєвропейської рівнини різних племен східних слов'ян упродовж VI—VII століть. Традиційно початком російської державності вважається «покликання варягів» на територію Ладоги та Приільмення й утворення військово-політичною верхівкою під проводом князя Рюрика єдиної держави 862 року. 882 року новгородський князь Олег захопив Київ і поклав початок об'єднання земель східних слов'ян у єдину державу — Київську Русь. Первісно яка формувалась уздовж водного торгового шляху з Балтійського до Чорного моря. Центром її був спочатку Великий Новгород на Волхові, пізніше Київ на середньому Дніпрі. 988 року від Візантії було запозичено християнство як державну релігію, що замінила розрізнені язичницькі культи і започаткувала синтез візантійської та слов'янської культур. До середини XII століття на Русі утворилися і зміцніли самостійні удільні князівства; ядром майбутньої російської держави стали землі навколо Ростова, Суздаля, Владимира, Мурома і Рязані. Остаточно спільність Київської Русі розпалась в результаті навали монголів 1237–1240 років. Князям Великого князівства Литовського впродовж XIV століття вдалось об'єднати і відстояти у боротьбі з татаро-монголами центральне ядро руської держави уздовж Дніпра, південно-західні прикарпатські землі були захоплені Польським королівством, а північні та північно-східні, залишаючись під владою Золотої Орди, формують ядро майбутньої Російської держави. При тому Псковсько-Новгородські землі північно-західних і північних околиць зберігають традиції демократичного (вічового) урядування, а Тверські, Владимирські й Московські натомість стверджують традиції самодержав'я. У період правління московського князя Івана III Великого утворилось єдине Московське царство, навколо якого на початку XVI століття за царювання Василя III Темного завершується об'єднання північних та східних руських князівств в єдину централізовану державу. З середини XVI століття централізована російська держава стала називатися царством, першим цей титул застосував Іван IV Грозний, початок правління якого було ознаменоване скликанням першого станово-представницького органу — Земського собору. За його неоднозначного правління російська держава значно розширило власні території, приєднавши майже всі ханства колишньої Золотої орди, окрім Кримського. Внаслідок тривалих російсько-литовських війн Велике князівство Литовське об'єдналось з Польським королівством в єдину державу Річь Посполиту, втративши південноруські землі. Після поразки у Лівонській війні і політики внутрішнього терору (опричнина), з припиненням династії Рюриковичів російська держава пережила Смуту та іноземну інтервенцію. З обранням на царство Михайла Федоровича з династії Романових Росія входить в нову добу зміцнення держави на внутрішньо- та зовнішньополітичній арені. Велику роль в перебудові держави у другій половині XVII століття відіграла українська православна інтелігенція, яка рятувалась від лихоліття Руїни у Москві. У XVIII столітті під проводом Петра Великого в країні відбулися великі реформи (зокрема, була створена перша регулярна армія і флот, припинилися скликання Земського собору), перетворення Московського царства на Російську імперію. Протягом XVIII і XIX століть відбувалась постійна територіальна експансія: Фінляндія, Прибалтійські землі, Північне Причорномор'я, Кавказ, Середня Азія; у результаті трьох поділів Речі Посполитої Російська імперія встановила контроль над усіма колишніми землями Київської Русі, за винятком Прикарпаття, що відійшло Австрійській імперії. На початку XIX століття Росія здобула перемогу над наполеонівською Францією і на кілька десятиліть стала «жандармом Європи». Повстання декабристів 1825 року, які намагалися обмежити монархію і скасувати кріпосне право, було придушене, політика консерватизму призвела до загального відставання від провідних європейських держав, що вилилось у розгромну поразку під час Кримської війни. Згодом було проведено ряд «Великих реформ» Олександра II, які втім, так остаточно і не були завершені. 1861 року було скасовано кріпосне право, однак феодальні форми залежності селян фактично були збережені у вигляді викупних платежів за землю до революції 1905—1907 років, що породило значне невдоволення широких мас населення. Масовий приплив селян до міст призвів до промислової революції наприкінці XIX століття, зростання революційного руху і виникнення революційних товариств з метою повалення самодержавства. На початку XX століття країна перебувала в стані політичної, соціальної і економічного кризи, зазнала поразки у війні з Японією. Під впливом революції 1905 року влада пішла на створення парламенту (Державної думи), визнання основних прав і свобод і приватної власності на землю. Перша світова війна загострила проблеми держави, що в кінцевому рахунку призвело до лютневої революції 1917 року і проголошення республіки. Більшовицький жовтневий переворот того ж року і подальший розпуск Всеросійських конституційних зборів, в яких більшовики опинились у меншості о есерів, призвів до кривавої Громадянської війни. Більшовики на чолі з Володимиром Леніним взяли курс на розбудову соціалістичної держави. Використовуючи оманливі популістські гасла вкупі з неприкритим масованим «червоним терором» проти власного народу, їм вдалося досягти перемоги в громадянській війні і встановити радянську владу на більшій частині території колишньої Російської імперії 1922 року радянськими урядами Росії, України, Білорусі та Закавказької Федерації був утворений Радянський Союз. З приходом до влади Йосипа Сталіна наприкінці 1920-х років розпочинається тоталітарна епоха під час якої в країні відбувається індустріалізація, колективізації і масові репресії. У вересні 1939 року СРСР на пару з націонал-соціалістичним урядом Третього рейху розпочав Другу світову війну з поділу Польщі. Розпочата Адольфом Гітлером німецько-радянська війна 1941 року дозволила перейти радянському уряду з табору «світових ізгоїв» до союзників по Антигітлерівській коаліції та взяти участь у повоєнному переоблаштуванні світового порядку. СРСР зміг створити потужний блок соціалістичних держав на теренах Євразії від Берліну до Ханою. Перебуваючи в стані глобального протистояння (Холодної війни) із Західним світом, СРСР активно нарощував економічну, військову та наукову міць. Використовуючи накопичений потенціал і ентузіазм молодого покоління під час хрущовської «Відлиги», спромігшись першим відправити людину до космосу. Безперспективна політика командної економіки за відсутності гнучкості забюрократизованої однопартійної системи КПРС (партократія), волюнтаристська внутрішня і зовнішня політика призвели за декілька десятків років спочатку до брежневського «Застою»[[# Правління Брежнєва (1964—1983)|[⇨]]], подальших спроб реформування (горбачовська «Перебудова»), а потім і повного краху державного ладу після невдалої спроби заколоту 19-21 серпня 1991 року. Від грудня 1991 року російська держава існує у формі самостійної Російської Федерації, яка проголошує правонаступність до Радянського Союзу, зберігаючи постійне членство в Раді Безпеки ООН і оперуючи . У новій державі було запроваджено ринкові відносини в економіці та скасовано планове державне управління, відбулось масоване роздержавлення підприємств (приватизація), розпочинається економічне пожвавлення. Сепаратистські рухи гасяться дипломатичними засобами (Татарстан), або військовим втручаням (Ічкерія). Економічна криза наприкінці 1990-х років призвела до . Після 2000 року зі зростанням світових цін на вуглеводні та приходом до влади «молодого обличчя» Володимира Путіна почалось значне економічне зростання. Це дозволило ставленику від олігархічних кіл перейти від ліберальних методів управління до розбудови міцної «вертикалі влади», проведення адміністративної, військової та інших реформ, придушення політичних опонентів, здійснити перехід до фактично однопартійної системи влади. З погіршенням внутрішньополітичної ситуації внаслідок економічної кризи 2008 року, на початку 2010-х років активізується зовнішня політика, як засіб відволікання електорату від внутрішніх проблем, та протестних настроїв. Апогеєм такої політики стала Російська весна 2014 року, коли у відповідь на активну проєвропейську позицію українського народу під час Євромайдану та всупереч договору «про мир та дружбу» були зімітовані протести в південно-східних регіонах, а потім здійснена військова агресія проти України в Криму та на Донбасі. Така зовнішня політика з дестабілізації ситуації у Європі була негативно зустрінута міжнародним співтовариством і викликала економічні санкції та політичне охолодження у стосунках між країнами Заходу і Росією. Наступного року Росією було розпочато активну фазу показової військової операції в Сирії. У наступні роки Росія намагалась активно втручатись у внутрішню політику інших держав, використовуючи різноманітні засоби, від впливу на суспільну думку і хакерських атак до диверсій і хімічних атак. Одночасно для внутрішнього споживання власними громадянами розвивається пропаганда ідеї «Росії у замкненому колі ворогів». (uk)
  • 俄罗斯历史始於東斯拉夫人,亦是後來的俄罗斯人、乌克兰人和白俄罗斯人。基辅罗斯是东斯拉夫人建立的第一个国家。988年开始,東正教从拜占庭帝国傳入基辅罗斯,由此拉开拜占庭和斯拉夫文化的融合,并最终形成占据未来700年时间的俄罗斯文化。13世纪初,基辅罗斯被蒙古人占领后,最终分裂成多个国家,這些國家都自称为是俄罗斯文化和地位的正统继承人。 13世纪以后,莫斯科逐渐成為原先基辅罗斯文化的中心。16世纪中叶伊凡四世时代,莫斯科大公国改称沙皇俄国。到18世纪彼得一世时代,已變成为庞大的俄罗斯帝国,横跨从波兰到太平洋的广袤地域。1861年,俄罗斯废除农奴制度。随后农民不断增加,对土地的需求也不断增长,急剧加大革命的压力。从废除农奴制度到1914年第一次世界大战爆发,俄国推出、1906年宪法和国家杜马,极大地改变其经济和政治状况,只是皇帝依然没有意愿放弃独裁统治。 军事战败和食物短缺引发1917年俄国革命,此后共产主义布尔什维克登上权力的舞台,建立苏维埃社会主义国家联盟。从1922年至1991年,苏联逐渐成长为一个超级大国。但随着经济和政治体制的缺点所引发的矛盾越来越尖锐,1991年苏联解体。 1991年后,俄罗斯联邦成立并继承苏联在国际事务中的地位。然而,俄罗斯已不再是超级大国。直至今日,俄罗斯的政治经济结构依然带有帝俄和苏联的特点。 (zh)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 14115 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 194649 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1057014606 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • La historio de Rusio komenciĝas je la alveno de la , la etna grupo, de kiu poste devenos rusoj, ukrainoj kaj belorusoj. Dum la tuta historio de Rusio ekzistis multaj aŭtorirtataj regantoj respegulitaj en la multnombraj monumentoj ekzistintaj aŭ ekzistantaj tra la lando. (eo)
  • Is é is brí le stair na Rúise ná an t-eolas atá ar fáil sna foinsí liteartha faoi shaol na Rúise fadó agus faoi na himeachtaí a chuir cor i gcinniúint a muintire. (ga)
  • La storia della Russia è la storia del popolamento umano nei vasti territori che oggi compongono (o hanno composto nel passato) lo Stato russo; vale a dire, oltre alla Russia europea centro-occidentale (che si delineò successivamente come "cuore" dello Stato russo), l'Asia centrale, il Caucaso, la Siberia, l'Estremo Oriente russo e tutte le terre situate lungo la estesissima linea costiera del mar Glaciale Artico. (it)
  • 러시아의 역사는 일반적으로 동유럽의 거의 대부분 지역에서 거주하고 있는 동슬라브인들의 역사이다. (ko)
  • De geschiedenis van Rusland beslaat een lange en veelbewogen reeks eeuwen. De eerste staat op het gebied van het huidige Rusland is het zogenaamde Kievse Rijk. Hoewel in dit artikel de geschiedenis van Rusland, die van de Sovjet-Unie en die van post-Sovjet Rusland gemakshalve als één continuüm worden beschouwd, zal het zwaartepunt liggen op de oude geschiedenis van Rusland, dat wil zeggen tot 1917, omdat er een afzonderlijk artikel is dat de geschiedenis van de Sovjet-Unie behandelt. De jongste geschiedenis van Rusland komt aan bod in de laatste hoofdstukken. (nl)
  • A história da Rússia começou quando os primeiros homens pré-históricos foram viver na região até os dias de hoje. (pt)
  • Rysslands historia präglas i stor utsträckning av dess geografi, främst med avseende till dess storlek, som gett upphov till stora avstånd, och även dess till stor del ogynnsamma klimat. Huvuddelen av den ryska historien behandlar europeiska Ryssland, inte de centralasiatiska (som numera är självständiga) och främst sibiriska områdena och folken som först med början på 1600-talet formellt ingick i det ryska riket. (sv)
  • 俄罗斯历史始於東斯拉夫人,亦是後來的俄罗斯人、乌克兰人和白俄罗斯人。基辅罗斯是东斯拉夫人建立的第一个国家。988年开始,東正教从拜占庭帝国傳入基辅罗斯,由此拉开拜占庭和斯拉夫文化的融合,并最终形成占据未来700年时间的俄罗斯文化。13世纪初,基辅罗斯被蒙古人占领后,最终分裂成多个国家,這些國家都自称为是俄罗斯文化和地位的正统继承人。 13世纪以后,莫斯科逐渐成為原先基辅罗斯文化的中心。16世纪中叶伊凡四世时代,莫斯科大公国改称沙皇俄国。到18世纪彼得一世时代,已變成为庞大的俄罗斯帝国,横跨从波兰到太平洋的广袤地域。1861年,俄罗斯废除农奴制度。随后农民不断增加,对土地的需求也不断增长,急剧加大革命的压力。从废除农奴制度到1914年第一次世界大战爆发,俄国推出、1906年宪法和国家杜马,极大地改变其经济和政治状况,只是皇帝依然没有意愿放弃独裁统治。 军事战败和食物短缺引发1917年俄国革命,此后共产主义布尔什维克登上权力的舞台,建立苏维埃社会主义国家联盟。从1922年至1991年,苏联逐渐成长为一个超级大国。但随着经济和政治体制的缺点所引发的矛盾越来越尖锐,1991年苏联解体。 1991年后,俄罗斯联邦成立并继承苏联在国际事务中的地位。然而,俄罗斯已不再是超级大国。直至今日,俄罗斯的政治经济结构依然带有帝俄和苏联的特点。 (zh)
  • La història de Rússia comença amb les històries dels eslaus orientals. La data d'inici tradicional de la història específicament russa és l'establiment de l'estat del Rus al nord el 862, governat per varegs.Stàraia Làdoga i Nóvgorod es van convertir en les primeres ciutats importants de la nova unió d'immigrants d'Escandinàvia amb els eslaus i els . El 882 el príncep Oleg de Nóvgorod es va apoderar de Kíev, amb la qual cosa va unir les terres del nord i del sud dels eslaus orientals sota una sola autoritat. L'estat va adoptar el cristianisme de l'Imperi Bizantí el 988, inicià la síntesi de les cultures bizantina i eslava que definiren la cultura russa per al següent mil·lenni. La Rus de Kíev es va desintegrar finalment com a estat a causa de les invasions mongoles del 1237 al 1240, junt am (ca)
  • Dějiny Ruska počínají v raném středověku příchodem východních Slovanů, z nichž se později staly samostatné národy Rusů, Ukrajinců a Bělorusů. První zprávy o Rusi a Rusech pocházejí z 6. století. V roce 862 založil bájný varjažský bojovník Rurik obchodní sídliště Novgorod, který se stal historicky prvním hlavním městem. Údaje o Rurikovi pocházejí z jediného zdroje, nejstaršího ruského letopisu, známého pod názvem Pověst dávných let. Skandinávské prameny o něm mlčí. (cs)
  • Η ιστορία της Ρωσίας ξεκινά με την ιστορία των Ανατολικοσλαβικών και Φιννο-ουγγρικών φυλών. Η πολιτεία του Γκαρνταρίκι ("το βασίλειο των πόλεων"), η οποία ήταν στην περιοχή του Νόβγκοροντ και περιελάμβανε τις περιοχές που κατοικούνταν από τους Ίλμεν Σλάβους (η βορειότερη φυλή των πρώιμων Ανατολικών Σλάβων), τους Βέψους και τους Βόδες (φιννικές φυλές), ιδρύθηκε το 862 μ.Χ. από το Ρούρικ, πολέμαρχο των Βαράγγων (ίδρυση που σηματοδοτεί παραδοσιακά την έναρξη της ρωσικής ιστορίας). Οι Ρως του Κιέβου, το πρώτο ενωμένο ανατολικοσλαβικό κράτος, ιδρύθηκε το 882 μ.Χ. από το διάδοχο του Ρούρικ, Όλεγκ του Νόβγκοροντ. Το κράτος υιοθέτησε το Χριστιανισμό από τη Βυζαντινή Αυτοκρατορία το 988, ξεκινώντας τη σύνθεση της βυζαντινής και σλαβικής κουλτούρας, που καθόρισε τη ρωσική κουλτούρα για την επόμενη χ (el)
  • Die Geschichte Russlands bietet einen Überblick über die Vorgeschichte, Entstehung und Entwicklung des russischen Staates. Die Geschichte der Russen scheint u.a eng mit den Flüssen Tarussa und Rusa verbunden zu sein. Ausgehend von der frühesten Besiedlung verschiedener Stämme des heutigen russischen Territoriums seit der Altsteinzeit, beschäftigt sich dieser Artikel mit der Entstehung des bekannten Reichs von Kiew (von 980 bis 1240), der Kiewer Rus, des ostslawischen Großreiches, das sich im 10. Jahrhundert formierte, durch die Annahme des Christentums von Byzanz her (988/89) in die christliche Ökumene eintrat und schließlich dem Mongolensturm zum Opfer fiel. Aus dem Konglomerat ostslawischer Teilfürstentümer, die der Zusammenbruch des Reiches von Kiew hinterließ, folgte die Zeit der Nachf (de)
  • The history of Russia begins with the histories of the East Slavs. The traditional start-date of specifically Russian history is the establishment of the Rus' state in the north in 862, ruled by Varangians. Staraya Ladoga and Novgorod became the first major cities of the new union of immigrants from Scandinavia with the Slavs and Finns. In 882 Prince Oleg of Novgorod seized Kiev, thereby uniting the northern and southern lands of the Eastern Slavs under one authority. The state adopted Christianity from the Byzantine Empire in 988, beginning the synthesis of Byzantine and Slavic cultures that defined Russian culture for the next millennium. Kievan Rus' ultimately disintegrated as a state due to the Mongol invasions in 1237–1240 along with the resulting deaths of significant numbers of the (en)
  • La historia de Rusia empieza con la llegada de los eslavos orientales, el grupo étnico del que posteriormente derivarían los rusos, ucranianos y bielorrusos. Con la unificación que realizó en el 867 Oleg de Nóvgorod,​ del norte (Nóvgorod) y el sur (Kiev), se dio origen al primer estado eslavo oriental, la Rus de Kiev. Ya en el 944 el hijo de Oleg, Ígor de Kiev, intentó una frustrada incursión contra Constantinopla, aunque propició un tratado comercial con el Imperio bizantino. La influencia de dicho imperio se reveló en la cristianización de la Rus de Kiev, comenzando así la fusión entre las culturas eslava y bizantina que caracterizaría la rusa durante los siguientes siete siglos. La Rus de Kiev se desintegraría finalmente en varios principados que competirían entre sí por figurar como he (es)
  • Errusiako historia hasten da. Ekialdeko eslaviarren lehendabiziko estatuak, Kieveko Rusa izenekoak, kristautasuna Bizantziar Inperiotik 988an bereganatu zuen. Honela, hurrengo milurtekoan Errusiako kultura osatuko zuten bizantziar eta eslaviar kulturen arteko nahasketa hasi zen. Kieveko estatu hori mongolen inbasioen aurrean desegin zen 1230eko hamarkadan. Horren ostean, botere txikiagoak, batez ere Novgorod eta Pskov, borrokatu ziren Kieveko oinordeko kultural eta politiko bilakatzeko. (eu)
  • ロシアの歴史(ロシアのれきし)は1000年以上あり、6世紀-7世紀の東ヨーロッパ(ロシア)平野における東スラブ人の再定住から始まる。東スラブ人は後にロシア人、ウクライナ人、ベラルーシ人に分かれた。ロシアの歴史は大きく、キエフ大公国(キエフ・ルーシ)(9世紀 - 12世紀)、タタールのくびき(13世紀 - 15世紀)、モスクワ大公国(1340年 - 1547年)、ロシア・ツァーリ国(1547年 - 1721年)、ロシア帝国(1721年 - 1917年)、ソ連(1917年 - 1991年)、ロシア連邦(1991年以降)の7つの時代に分けることができる。 伝統的にロシアの歴史の始まりは、ヴァリャーグの一人、リューリクが862年にラドガを支配し、ノヴゴロドを建設したところからだと考えられている。882年には、ノヴゴロド公オレグがキエフを征服し、一つの権力の下で東スラヴの北部と南部の土地を統一し、キエフ大公国の基礎を築いた。 988年には、ウラジーミル1世がビザンティン教会(東方正教会)からキリスト教を受け入れ、東ローマ帝国のビザンティン文化とスラヴ文化の統合を開始した。しかし、キエフ大公国は、1237年から1240年にあったモンゴルのルーシ侵攻の結果、崩壊した。 (ja)
  • Rosja jest państwem położonym na dwóch kontynentach. Była zamieszkiwana przez plemiona indoeuropejskie oraz azjatyckie. Pierwsze zasiedlenia przez Słowian miały miejsce w V wieku. Wcześniej obecne terytoria centralnej Rosji były zamieszkiwane przez ludy bałtyckie i ugrofińskie. Ruś Kijowska, która prowadziła ekspansję i osadnictwo na terytoria Mery i Muromy (późniejsze centrum państwa moskiewskiego) zostały założone w IX wieku przez Ruryka, założyciela dynastii panującej w Carstwie Rosyjskim do 1598 roku. W XI wieku w doszło do rozbicia dzielnicowego. W XIII wieku ziemie ruskie zostały podporządkowane Mongołom. W okresie mongolskim na ośrodek konsolidujący wyrosło na północy ziem ruskich Wielkie Księstwo Moskiewskie. Panowanie Mongołów skończyło się wraz z odmową płacenia daniny przez Iwan (pl)
  • История России насчитывает более тысячи лет, начиная с переселения восточных славян на Восточно-Европейскую (Русскую) равнину в VI—VII веках, впоследствии разделившихся на русских, украинцев и белорусов. Историю страны можно поделить примерно на семь периодов: древнейшая (догосударственная) (до конца IX века н. э.), Киевская Русь (Древнерусское государство) (до середины XII века), период раздробленности (до начала XVI века), единое государство (с 1547 года царство) (конец XV века—1721), империя (1721—1917), советский период (1917—1991) и новейшая история (с 1991 года). (ru)
  • Історія Російської держави налічує більше тисячі років, починаючи із розселення на схід Східноєвропейської рівнини різних племен східних слов'ян упродовж VI—VII століть. Традиційно початком російської державності вважається «покликання варягів» на територію Ладоги та Приільмення й утворення військово-політичною верхівкою під проводом князя Рюрика єдиної держави 862 року. 882 року новгородський князь Олег захопив Київ і поклав початок об'єднання земель східних слов'ян у єдину державу — Київську Русь. Первісно яка формувалась уздовж водного торгового шляху з Балтійського до Чорного моря. Центром її був спочатку Великий Новгород на Волхові, пізніше Київ на середньому Дніпрі. 988 року від Візантії було запозичено християнство як державну релігію, що замінила розрізнені язичницькі культи і запо (uk)
rdfs:label
  • History of Russia (en)
  • تاريخ روسيا (ar)
  • Història de Rússia (ca)
  • Dějiny Ruska (cs)
  • Geschichte Russlands (de)
  • Ιστορία της Ρωσίας (el)
  • Historio de Rusio (eo)
  • Historia de Rusia (es)
  • Errusiako historia (eu)
  • Stair na Rúise (ga)
  • Histoire de la Russie (fr)
  • Storia della Russia (it)
  • 러시아의 역사 (ko)
  • ロシアの歴史 (ja)
  • Historia Rosji (pl)
  • Geschiedenis van Rusland (nl)
  • História da Rússia (pt)
  • История России (ru)
  • Rysslands historia (sv)
  • Історія Росії (uk)
  • 俄罗斯历史 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:academicDiscipline of
is dbo:knownFor of
is dbo:literaryGenre of
is dbo:mainInterest of
is dbo:nonFictionSubject of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:discipline of
is dbp:field of
is dbp:fields of
is dbp:genre of
is dbp:mainInterests of
is dbp:sovereigntyType of
is dbp:subDiscipline of
is dbp:subject of
is dbp:title of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License