| dbo:abstract
|
- Buddha-nature refers to several related Mahayana Buddhist terms, including tathata ("suchness") but most notably tathāgatagarbha and buddhadhātu. Tathāgatagarbha means "the womb" or "embryo" (garbha) of the "thus-gone" (tathāgata), or "containing a tathāgata", while buddhadhātu literally means "Buddha-realm" or "Buddha-substrate". Buddha-nature has a wide range of (sometimes conflicting) meanings in Indian and later East Asian and Tibetan Buddhist literature. Broadly speaking, the terms refer to the potential for all sentient beings to be a Buddha, since the luminous mind, "the natural and true state of the mind," the pure (visuddhi) mind undefiled by kleshas, is inherently present in every sentient being. It will shine forth when it is cleansed of the defilements, c.q. when the nature of mind is recognised for what it is. The Mahāyāna Mahāparinirvāṇa Sūtra (written 2nd century CE), which was very influential in the Chinese reception of the Buddhist teachings,[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]_18-0" class="reference"> linked the concept of tathāgatagarbha with the buddhadhātu. The term buddhadhātu originally referred to relics. In the Mahāparinirvāṇa Sūtra, it came to be used in place of the concept of tathāgatagārbha, reshaping the worship of the physical relics of the Buddha into worship of the inner Buddha as a principle of salvation. The primordial or undefiled mind, the tathagatagarbha, is also equated with sunyata; with the alaya-vijñana ("store-consciousness", a yogacara concept); and with the interpenetration of all dharmas. The Chinese Yogacara school came to regard buddha-nature as an eternal ground and the ultimate source and support of all phenomenal reality. The Chinese Madhyamaka based it's understanding of emptiness on the Indian sources and not on Daoist concepts which previous Chinese Buddhists had used, and sought to remove all ontological connotations of the term as a metaphysical reality. It saw buddha nature as being synonymous with terms like "tathata," "dharmadhatu," "ekayana," "wisdom, '' "ultimate reality," "middle way" and also the wisdom that contemplates dependent origination. (en)
- Buddha-Natur (skt. buddha-dhātu, tathāgata-dhātu; chinesisch 佛性, Pinyin fóxìng, W.-G. fo-hsing; hg. 불성, bulseong; jap. 仏性 busshō; viet. phật tính; tib.: bde gshegs snying po) ist in weiten Teilen des Mahayana-Buddhismus, insbesondere im chinesischen Chan und im japanischen Zen, sowie im tibetischen Vajrayana die universelle, immanente Fähigkeit und Potenz von Lebewesen, zu Buddhas zu werden. (de)
- La naturaleza de buda se refiere a varios conceptos budistas mahāyāna importantes, sobre todo a los términos sánscritos tathāgatagarbha y buddhadhātu. Tathāgatagarbha significa "el vientre" o "embrión" (Sct. garbha) del tathāgata (es decir, un buda), mientras que buddhadhātu significa literalmente "reino de Buda" o "fuente de Buda". La naturaleza de buda es un tema central en el budismo mahāyāna que explica cómo es posible que todos los seres sintientes puedan alcanzar el estado de un Buda. El término aparece por primera vez en varios sutras que se asocian con el periodo Gupta (siglos IV-VI de nuestra era). Uno de los significados del término es que todos los seres sintientes contienen un Buda iluminado en su interior. Paul Williams también explica que esto también puede implicar "que los seres sintientes tienen un tathāgata dentro de ellos en semilla o embrión, que los seres sintientes son los vientres o matrices del tathāgata, o que tienen un tathāgata como su esencia, núcleo o naturaleza interna esencial." Otra forma de hablar de esta idea es que es la que "permite a los seres sintientes convertirse en budas." Tathāgatagarbha tiene una amplia gama de significados (a veces contradictorios) en la literatura budista india y, posteriormente, en la de Asia oriental y el Tíbet. La idea puede referirse a: (1) la naturaleza luminosa de la mente;(2) la mente pura (visuddhi), no contaminada; (3) "el estado natural y verdadero de la mente";(4) shunyata, una vacuidad que es una negación total (madhyamaka); (5) el alaya-vijñana (la conciencia de almacén que experimenta el renacimiento); (6) la interpenetración de todos los dharmas; y (7) el potencial de todos los seres sintientes para alcanzar la liberación. Los debates sobre el significado del término siguen siendo una parte importante de la escolástica budista mahāyāna. (es)
- Sifat kebuddhaan (Sanskerta: Buddha-dhātu, Tathāgatagarbha; Jepang: Bussho) diajarkan bervariasi dalam berbagai tradisi Buddha Mahayana. Secara garis besar, sifat kebuddhaan diperoleh dengan mengetahui hal-hal yang menyebabkan makhluk hidup dapat menjadi Buddha. Istilah sifat kebuddhaan merupakan padanan dari kata Sanskerta Buddha-dhātu, yang kira-kira muncul pertama kali dalam , yang mengacu kepada 'sifat suci yang menjadi dasar (bagi para makhluk hidup) untuk menjadi Buddha.' (in)
- 불성(佛性, 산스크리트어: Buddha-dhātu)은 '부처[佛]의 본성[性]', '깨달음[佛 · 보리] 그 자체의 성질[性]', 또는 '부처[佛]가 될 수 있는 가능성[性]'을 뜻하는 불교 용어이다. 불성은 여래장(如來藏, 산스크리트어: Tathāgatagarbha)과 같은 뜻으로 쓰인다. 불성은 산스크리트어 붓다 다투(Buddha-dhātu)를 번역한 것인데, 붓다(Buddha)를 음에 따라 번역한 불(佛)과 다투(dhātu)를 뜻에 따라 번역한 성(性)이 합쳐져서 이루어진 낱말이다. 붓다 다투(Buddha-dhātu)는 각성(覺性: 깨달음의 성품)이라고 번역되기도 한다. 각성(覺性)은 붓다(Buddha)를 뜻에 따라 번역한 각(覺)과 다투(dhātu)를 뜻에 따라 번역한 성(性)이 합쳐져서 이루어진 낱말이다. 붓다 다투(Buddha-dhātu)는 영어로는 Buddha-nature (부처 성품), Buddha Element (부처 요소) 또는 Buddha-Principle (부처 원리)로 번역된다. 원래 부처는 고타마 붓다(석가모니불)만을 지칭한 것인데, 대승불교에서는 모든 것에는 본래 부처와 똑같은 본성(불성)이 갖추어져 있다고 주장하였다. 특히 대승불교 경전인 《대반열반경(大般涅槃經)》에서는 일체중생실유불성(一切衆生悉有佛性: 일체의 중생은 모두 불성을 갖는다)이라고 언명하여 이러한 사상을 명백히 표현하고 있다. 대승불교에서는 중생의 마음의 구조에 대하여, "마음은 본래 청정하여 부처가 될 수 있는 종자를 갖추고 있으나 우발적 · 일시적으로 밖으로부터 마음을 더럽히게 하는 근심 · 걱정에 뒤덮여 더러워져 있을 뿐이다"라고 강조한다. 따라서, (客塵)인 번뇌의 진(塵)을 떨어내어 더러움(汚)이 없어졌을 때가, 즉 부처가 될 종자가 전면적으로 나타나는 때가 곧 깨달음(悟)이며 성불(成佛)이라고 주장한다. 그리고 이러한 견해는 대승불교의 가장 대표적인 입장 중 하나를 이루고 있다. (ko)
- 仏性（ぶっしょう、梵: Buddha-dhātu）とは、衆生が持つ仏としての本質、仏になるための原因のこと。主に『涅槃経』で説かれる大乗仏教独特の教理である。覚性（かくしょう）とも訳される。 仏教では、この仏性を開発（かいはつ）し自由自在に発揮することで、煩悩が残された状態であっても全ての苦しみに煩わされることなく、また他の衆生の苦しみをも救っていける境涯を開くことができるとされる。この仏性が顕現し有効に活用されている状態を成仏と呼び、仏法修行の究極の目的とされている。 『法華経』では、仏種（ぶっしゅ、梵: Buddha-gotra）「仏の種姓」、『勝鬘経』では、如来蔵（にょらいぞう、梵: Tathāgata-garbha）などと、さまざまな表現がされるが、基本的に仏性と同じ意義である。ただし仏性には如来蔵のように「煩悩が付着して隠れている」という意味はない。 (ja)
- Boeddha-natuur (Sanskriet/Pāli: buddhatā, Japans: busshō) is een in China ontstaan begrip dat een positieve betekenis geeft aan het begrip sunyata. Volgens deze benaderingen hebben alle levende wezens een Boeddha-natuur, en bestaat zodoende voor hen allen de mogelijkheid om de verlichting te bereiken en een Boeddha te worden.De Boeddha-natuur is volgens deze zienswijze dus immer aanwezig, doch niet altijd merkbaar. (nl)
- L'espressione italiana Natura di Buddha indica quella dottrina, fondamentale nel Buddhismo Mahāyāna, secondo la quale tutti gli esseri senzienti (sattva) sono già, nella loro natura autentica, dei buddha. Tale essenza splende in tutti gli esseri senzienti corrispondendo alla loro unica autentica natura, nonostante sia stata ricoperta, nascosta, dalle afflizioni (kleśa: passioni, rabbia, opinioni erronee, brama, ignoranza, dubbi). Gli esseri senzienti, che quindi altro non sono che Buddha, sono costretti dagli kleśa a vagare nel doloroso saṃsāra, finché, liberatisi da questi fattori disturbanti, recuperano la loro vera natura e splendono come Buddha. Tale dottrina buddhista si è diffusa in modo particolare nell'area estremo orientale e in quella tibetana. In Cina ha vissuto un suo sviluppo con alcuni esegeti e maestri della scuola buddhista Tiāntái, dove gli stessi kleśa sono stati visti nella stessa "Natura di Buddha". Ciò che distinguerebbe i buddha dagli icchantika (gli esseri malvagi per antonomasia) non consisterebbe quindi nell'assenza nei primi degli kleśa nella propria natura, quanto piuttosto il fatto che i buddha sono in grado di comprenderne le caratteristiche e quindi di rifiutarsi di metterli in atto. Gli icchantika non sono in grado, invece, di comprendere che la loro stessa intima natura contiene la natura buddhica di purezza e compassione. È la stessa presenza degli kleśa nella "Natura di Buddha" che permette inoltre ai buddha di provare empatia e quindi di intervenire in aiuto degli esseri senzienti che ne sono afflitti. (it)
- Natura Buddy (także Tathagatagarbha, Sugatagarbha; sans. Buddhatā, chiń. 佛性 fóxìng, kor. pulsŏng lub bulseong, jap. 仏性 busshō, wiet. phật tính, wylie: de bzhin gshegs pa’i snying po; chin. rulaizang) – esencja umysłu, najwyższa mądrość, absolutna natura wszystkiego, co istnieje, umożliwiająca osiągnięcie Oświecenia według buddyzmu. Nauki o naturze buddy według nauk mahajany, obok nauk o siunjacie, są najbardziej istotnymi naukami Buddy Siakjamuniego i związane są szczególnie z tzw. Trzecim Obrotem Kołem Dharmy Buddy oraz doktrynami czittamatra i madhjamaka. (pl)
- Buddhanaturen (sanskrit: buddhadhātu) är inom mahayanabuddhismen ett koncept som menar att alla medvetna varelser har en möjlighet till att bli buddhor. En annan term för buddhanaturen på sanskrit är "tathāgatagarbha", bokstavligen "buddhornas livmoder". I en del mahayanska texter (sutror) talas det inte enbart om möjligheten för alla medvetna varelser att bli buddhor, utan snarare om en profetia om att alla medvetna varelser förr eller senare kommer att bli buddhor. (sv)
- A Natureza de Buda (ch.: 佛性; hg. 불성, bulseong; jap. 仏性 busshō; viet. phật tính; tib.: bde gshegs snying po) é uma doutrina importante para muitas escolas do budismo mahayana. A natureza búdica ou princípio búdico (Buddha-dhātu) é tida como a verdadeira, mas escondida, potência ou elemento imortal contido na mente que permite a iluminação e o tornar-se um buda. É uma característica presente em todos os seres sentientes e em todo o mundo físico e não-físico. Existem interpretações conflitantes deste conceito no pensamento Mahayana. A ideia pode ser traçada até o pensamento abidármico, e em última instância à afirmações do Buda nos . Outros termos para a natureza búdica são Tathāgatagarbha e Sugatagarbha. (pt)
- Природа будды (санскр. बुद्धधातु, IAST: Buddha-dhātu, кит. упр. 佛性, пиньинь fó xìng, буддха-дхату) — одна из важнейших буддийских доктрин, в основном характерная для махаянских школ, и особенно для школ дальневосточного буддизма. В махаянских школах природа будды отождествляется с таковостью и характеризуется в качестве «подлинной, неизменной и вечной природы всех существ». Считается, что у обычных существ природа будды временно загрязнена клешами, создающими страдание и другие иллюзии сансары. Природа будды, согласно буддийской доктрине, обусловливает возможность объекта или существа (саттва) достигать состояния буддовости, просветления. Она имеет смысл только для существ и объектов, обладающих сознанием, а в соответствии с более конкретным определением — способных испытывать страдания. Философия буддизма считает природу будды, присущую существам, имманентной, изначальной, несозданной и неразрушаемой; в сущности, она является нирваной (освобождением), скрытой в потоке сансары (страданий). Данная доктрина тесно связана с буддийской доктриной Так Приходящего (Татхагатагарбха), опирающуюся на понятие Дхармадхату (санскр. धर्मधात), непреходящего основания всех вещей и явлений. (ru)
- 佛性（梵語：बुद्धधातु，Buddha-dhātu），大乘佛教術语，最早出現於《大般涅槃經》，為如來藏學派的學說之一。傳入中國後，成為涅槃宗中心教義，也影響到漢傳佛教各宗教，如地論宗、天台宗、禪宗等，成為漢傳佛教中很重要的教義。 (zh)
- Природа будди (санскр. बुद्धधातुबुद्धधातु, Buddha-dhātu IAST, кит. спр. 佛性, піньїнь: fó xìng佛性, піньїнь: fó xìng, буддха-дхату) — одна з найважливіших буддійських доктрин, в основному характерна длямахаянських шкіл, і особливо для шкіл далекосхідного буддизму. У махаянських школах природа будди ототожнюється з татхатою і характеризується як «справжня, незмінна і вічна природа всіх істот». Вважається, що у звичайних істот природа будди тимчасово забрудненаклешами, що створюють страждання та інші ілюзіїсансари. Природа будди, згідно буддійській доктрині, обумовлює можливістьоб'єкта чи істоти (саттва) досягати станубуддовості, просвітлення. Вона має сенс тільки для істот і об'єктів, що володіють свідомістю, а відповідно до конкретніших визначень - здатних відчувати страждання. Філософія буддизма вважає природу будди, притаманну істотам, імманентною, початковою, нествореною та неруйнівною; по суті, вона єнірваною (звільненням), прихованою в потоці сансари (страждань). Дана доктрина тісно пов'язана з буддійською доктриною Татхагата (Татхагатагарбха), яка опирається на поняття Дхармадхату (санскр. धर्मधातधर्मधात), нескороминущої підстави всіх речей і явищ. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Buddha-Natur (skt. buddha-dhātu, tathāgata-dhātu; chinesisch 佛性, Pinyin fóxìng, W.-G. fo-hsing; hg. 불성, bulseong; jap. 仏性 busshō; viet. phật tính; tib.: bde gshegs snying po) ist in weiten Teilen des Mahayana-Buddhismus, insbesondere im chinesischen Chan und im japanischen Zen, sowie im tibetischen Vajrayana die universelle, immanente Fähigkeit und Potenz von Lebewesen, zu Buddhas zu werden. (de)
- Sifat kebuddhaan (Sanskerta: Buddha-dhātu, Tathāgatagarbha; Jepang: Bussho) diajarkan bervariasi dalam berbagai tradisi Buddha Mahayana. Secara garis besar, sifat kebuddhaan diperoleh dengan mengetahui hal-hal yang menyebabkan makhluk hidup dapat menjadi Buddha. Istilah sifat kebuddhaan merupakan padanan dari kata Sanskerta Buddha-dhātu, yang kira-kira muncul pertama kali dalam , yang mengacu kepada 'sifat suci yang menjadi dasar (bagi para makhluk hidup) untuk menjadi Buddha.' (in)
- 仏性（ぶっしょう、梵: Buddha-dhātu）とは、衆生が持つ仏としての本質、仏になるための原因のこと。主に『涅槃経』で説かれる大乗仏教独特の教理である。覚性（かくしょう）とも訳される。 仏教では、この仏性を開発（かいはつ）し自由自在に発揮することで、煩悩が残された状態であっても全ての苦しみに煩わされることなく、また他の衆生の苦しみをも救っていける境涯を開くことができるとされる。この仏性が顕現し有効に活用されている状態を成仏と呼び、仏法修行の究極の目的とされている。 『法華経』では、仏種（ぶっしゅ、梵: Buddha-gotra）「仏の種姓」、『勝鬘経』では、如来蔵（にょらいぞう、梵: Tathāgata-garbha）などと、さまざまな表現がされるが、基本的に仏性と同じ意義である。ただし仏性には如来蔵のように「煩悩が付着して隠れている」という意味はない。 (ja)
- Boeddha-natuur (Sanskriet/Pāli: buddhatā, Japans: busshō) is een in China ontstaan begrip dat een positieve betekenis geeft aan het begrip sunyata. Volgens deze benaderingen hebben alle levende wezens een Boeddha-natuur, en bestaat zodoende voor hen allen de mogelijkheid om de verlichting te bereiken en een Boeddha te worden.De Boeddha-natuur is volgens deze zienswijze dus immer aanwezig, doch niet altijd merkbaar. (nl)
- Natura Buddy (także Tathagatagarbha, Sugatagarbha; sans. Buddhatā, chiń. 佛性 fóxìng, kor. pulsŏng lub bulseong, jap. 仏性 busshō, wiet. phật tính, wylie: de bzhin gshegs pa’i snying po; chin. rulaizang) – esencja umysłu, najwyższa mądrość, absolutna natura wszystkiego, co istnieje, umożliwiająca osiągnięcie Oświecenia według buddyzmu. Nauki o naturze buddy według nauk mahajany, obok nauk o siunjacie, są najbardziej istotnymi naukami Buddy Siakjamuniego i związane są szczególnie z tzw. Trzecim Obrotem Kołem Dharmy Buddy oraz doktrynami czittamatra i madhjamaka. (pl)
- Buddhanaturen (sanskrit: buddhadhātu) är inom mahayanabuddhismen ett koncept som menar att alla medvetna varelser har en möjlighet till att bli buddhor. En annan term för buddhanaturen på sanskrit är "tathāgatagarbha", bokstavligen "buddhornas livmoder". I en del mahayanska texter (sutror) talas det inte enbart om möjligheten för alla medvetna varelser att bli buddhor, utan snarare om en profetia om att alla medvetna varelser förr eller senare kommer att bli buddhor. (sv)
- 佛性（梵語：बुद्धधातु，Buddha-dhātu），大乘佛教術语，最早出現於《大般涅槃經》，為如來藏學派的學說之一。傳入中國後，成為涅槃宗中心教義，也影響到漢傳佛教各宗教，如地論宗、天台宗、禪宗等，成為漢傳佛教中很重要的教義。 (zh)
- Buddha-nature refers to several related Mahayana Buddhist terms, including tathata ("suchness") but most notably tathāgatagarbha and buddhadhātu. Tathāgatagarbha means "the womb" or "embryo" (garbha) of the "thus-gone" (tathāgata), or "containing a tathāgata", while buddhadhātu literally means "Buddha-realm" or "Buddha-substrate". (en)
- La naturaleza de buda se refiere a varios conceptos budistas mahāyāna importantes, sobre todo a los términos sánscritos tathāgatagarbha y buddhadhātu. Tathāgatagarbha significa "el vientre" o "embrión" (Sct. garbha) del tathāgata (es decir, un buda), mientras que buddhadhātu significa literalmente "reino de Buda" o "fuente de Buda". Los debates sobre el significado del término siguen siendo una parte importante de la escolástica budista mahāyāna. (es)
- L'espressione italiana Natura di Buddha indica quella dottrina, fondamentale nel Buddhismo Mahāyāna, secondo la quale tutti gli esseri senzienti (sattva) sono già, nella loro natura autentica, dei buddha. Tale essenza splende in tutti gli esseri senzienti corrispondendo alla loro unica autentica natura, nonostante sia stata ricoperta, nascosta, dalle afflizioni (kleśa: passioni, rabbia, opinioni erronee, brama, ignoranza, dubbi). Tale dottrina buddhista si è diffusa in modo particolare nell'area estremo orientale e in quella tibetana. (it)
- 불성(佛性, 산스크리트어: Buddha-dhātu)은 '부처[佛]의 본성[性]', '깨달음[佛 · 보리] 그 자체의 성질[性]', 또는 '부처[佛]가 될 수 있는 가능성[性]'을 뜻하는 불교 용어이다. 불성은 여래장(如來藏, 산스크리트어: Tathāgatagarbha)과 같은 뜻으로 쓰인다. 불성은 산스크리트어 붓다 다투(Buddha-dhātu)를 번역한 것인데, 붓다(Buddha)를 음에 따라 번역한 불(佛)과 다투(dhātu)를 뜻에 따라 번역한 성(性)이 합쳐져서 이루어진 낱말이다. 붓다 다투(Buddha-dhātu)는 각성(覺性: 깨달음의 성품)이라고 번역되기도 한다. 각성(覺性)은 붓다(Buddha)를 뜻에 따라 번역한 각(覺)과 다투(dhātu)를 뜻에 따라 번역한 성(性)이 합쳐져서 이루어진 낱말이다. 붓다 다투(Buddha-dhātu)는 영어로는 Buddha-nature (부처 성품), Buddha Element (부처 요소) 또는 Buddha-Principle (부처 원리)로 번역된다. (ko)
- A Natureza de Buda (ch.: 佛性; hg. 불성, bulseong; jap. 仏性 busshō; viet. phật tính; tib.: bde gshegs snying po) é uma doutrina importante para muitas escolas do budismo mahayana. A natureza búdica ou princípio búdico (Buddha-dhātu) é tida como a verdadeira, mas escondida, potência ou elemento imortal contido na mente que permite a iluminação e o tornar-se um buda. É uma característica presente em todos os seres sentientes e em todo o mundo físico e não-físico. (pt)
- Природа будды (санскр. बुद्धधातु, IAST: Buddha-dhātu, кит. упр. 佛性, пиньинь fó xìng, буддха-дхату) — одна из важнейших буддийских доктрин, в основном характерная для махаянских школ, и особенно для школ дальневосточного буддизма. В махаянских школах природа будды отождествляется с таковостью и характеризуется в качестве «подлинной, неизменной и вечной природы всех существ». Считается, что у обычных существ природа будды временно загрязнена клешами, создающими страдание и другие иллюзии сансары. (ru)
- Природа будди (санскр. बुद्धधातुबुद्धधातु, Buddha-dhātu IAST, кит. спр. 佛性, піньїнь: fó xìng佛性, піньїнь: fó xìng, буддха-дхату) — одна з найважливіших буддійських доктрин, в основному характерна длямахаянських шкіл, і особливо для шкіл далекосхідного буддизму. У махаянських школах природа будди ототожнюється з татхатою і характеризується як «справжня, незмінна і вічна природа всіх істот». Вважається, що у звичайних істот природа будди тимчасово забрудненаклешами, що створюють страждання та інші ілюзіїсансари. (uk)
|
_in_flame_type,_gilt_bronze_-_Tokyo_National_Museum_-_DSC05173.JPG){kind=link}
_in_flame_type,_gilt_bronze_-_Tokyo_National_Museum_-_DSC05173.jpg){kind=link}
