| dbo:abstract
|
- The Svātantrika–Prāsaṅgika distinction is a doctrinal distinction made within Tibetan Buddhism between two stances regarding the use of logic and the meaning of conventional truth within the presentation of Madhyamaka. Svātantrika is a category of Madhyamaka viewpoints attributed primarily to the 6th-century Indian scholar Bhāviveka. Bhāviveka criticised Buddhapalita’s abstinence from syllogistic reasoning in his commentary on Nāgārjuna. Following the example of the influential logician Dignāga, Bhāviveka used autonomous syllogistic reasoning (svātantra) syllogisms in the explanation of Madhyamaka. To have a common ground with essentialist opponents, and make it possible to use syllogistic reasoning in discussion with those essentialists, Bhāviveka argued that things can be said to exist conventionally 'according to characteristics'. This makes it possible to take the mere object as the point of departure for the discussion on inherent existence. From there, it is possible to explain how these things are ultimately empty of inherent existence. Prāsaṅgika views are based on Candrakīrti's critique of Bhāviveka, arguing for a sole reliance on prasaṅga, "logic consequence," a method of reductio ad absurdum which is used by all Mādhyamikas, using syllogisms to point out the absurd and impossible logical consequences of holding essentialist views.[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]_3-0" class="reference"> According to Candrakīrti, the mere object can only be discussed if both parties perceive it in the same way. As a consequence (according to Candrakīrti) svātantrika reasoning is impossible in a debate, since the opponents argue from two irreconcilable points of view, namely a mistaken essentialist perception, and a correct non-essentialist perception. This leaves no ground for a discussion starting from a similarly perceived object of discussion, and also makes impossible the use of syllogistic reasoning to convince the opponent. Candrakīrti's works had no influence on Indian and early Tibetan Madhayamaka, but started to rise to prominence in Tibet in the 12th century. Tsongkhapa (1357–1419), the founder of the Gelugpa school and the most outspoken proponent of the distinction, followed Candrakīrti in his rejection of Bhavaviveka's arguments. According to Tsongkhapa, the Svātantrikas do negate intrinsic nature ultimately, but "accept that things conventionally have intrinsic character or intrinsic nature." Tsongkhapa, commenting on Candrakīrti, says that he "refute[s] essential or intrinsic nature even conventionally." For Tsongkhapa, as well as for the Karma Kagyu school, the differences with Bhavaviveka are of major importance.[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]_10-0" class="reference"> Established by Lama Tsongkhapa, Candrakīrti's view replaced the Yogācāra-Mādhyamaka approach of Śāntarakṣita (725–788), who synthesized Madhyamaka, Yogācāra and Buddhist logic in a powerful and influential synthesis called Yogācāra-Mādhyamaka. Śāntarakṣita established Buddhism in Tibet, and his Yogācāra-Mādhyamaka was the primary philosophic viewpoint until the 12th century, when the works of Candrakīrti were first translated into Tibetan.[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]a_11-0" class="reference"> In this synthesis, conventional truth or reality is explained and analysed in terms of the Yogācāra system, while the ultimate truth is presented in terms of the Madhyamaka system. While Śāntarakṣita's synthesis reflects the final development of Indian Madhyamaka and post-dates Candrakīrti, Tibetan doxographers ignored the nuances of Śāntarakṣita's synthesis, grouping his approach together with Bhāviveka's, due to their usage of syllogistic reasonings to explain and defend Madhyamaka.[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]a_11-1" class="reference"> After the 17th century civil war in Tibet and the Mongol intervention which put the Gelugpa school in the center of power, Tsongkhapa's views dominated Tibetan Buddhism until the 20th century.[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]a_11-2" class="reference"> The Rimé movement revived alternate teachings, providing alternatives to Tsongkhapa's interpretation, and reintroducing Śāntarakṣita's nuances. For the Sakya and Nyingma schools, which participated in the Rimé movement, the Svātantrika–Prāsaṅgika distinction is generally viewed to be of lesser importance.[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]_10-1" class="reference"> For these schools, the key distinction between these viewpoints is whether one works with assertions about the ultimate nature of reality, or if one refrains completely from doing so. If one works with assertions, then that is a Svātantrika approach. Refraining from doing so is a Prāsangika approach. (en)
- Swatantrika – jedna ze szkół madhjamaki, czyli tzw. „Środkowej Drogi” opisującej naturę rzeczywistość, tj. siunjatę za pomocą dowodzeń. Swatantrika stosuje system dowodzeń zwanych „svatantra” w celu zrealizowania ostatecznego wglądu poza wszelkimi „skrajnościami” popadnięcia w omylnie rozumiany stan „pustości” jako nicości (np. nihilizm) oraz wszelkimi błędami eternalizmu (np. w których wykazuje się inherentne, wrodzone samo z siebie i niezależne istnienie zjawisk). (pl)
- Сватантрика — направление в буддийской философской школе Мадхъямаки. Основатель школы — Бхававивека. (Следуя учебнику «Торчинов Е. А. Введение в Буддологию»): Название «мадхъямака-сватантрика» происходит от санскритского слова сватантра,что означает «с опорой на себя», «самоопорный», то есть «независимый».Это название указывает на то, что последователи этого направления («умеренной мадхъямаки»)считали, что применительно к уровню относительной истины (санвритти сатья) возможныположительные суждения и положительные философские позиции. Поэтому очень частосватантрики, применительно к этому уровню, присоединялись к позициям саутрантиков (саутрантика мадхъямака-сватантрика) или йогачаринов (йогачара-мадхъямака-сватантрика).Крупнейшими представителями этой школы были Бхававивека, или Бхавья (рубеж V и VI веков), Шантаракшита и Камалашила (VIII). Последние два философа внесли очень значительный вклад и в разработку школы йогачара. Кроме того, оба они проповедовали в Тибете, причём Камалашила сыграл важную роль в истории раннего тибетского буддизма. (ru)
- Сватантріка — напрямок в буддійській філософській школі Мадг'яміки. Засновник школи — . Назва «мадг'яміка-сватантріка» походить від санскритського слова сватантра, що означає «з опорою на себе», «самоопорний», тобто «незалежний». Ця назва вказує на те, що послідовники цього напряму («помірної мадг'яміки») вважали, що стосовно до рівня відносної істини (санврітті сатья) можливі позитивні судження і позитивні філософські позиції. Тому дуже часто сватантріки, що стосується такого рівня, приєднувалися до позицій саутрантиків (саутрантика мадг'яміка-сватантрика) або йогачаринів (йогачара-мадг'яміка-сватантріка).Найбільшими представниками цієї школи були, або Бхав'я (рубіж V та VI століть), Шантаракшіта та (VIII). Останні два філософа внесли дуже значний внесок і в розробку школи йогачара. Крім того, обидва вони проповідували вТибеті, при чому Камалашіла зіграв важливу роль в історії ранньоготибетського буддизму. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Swatantrika – jedna ze szkół madhjamaki, czyli tzw. „Środkowej Drogi” opisującej naturę rzeczywistość, tj. siunjatę za pomocą dowodzeń. Swatantrika stosuje system dowodzeń zwanych „svatantra” w celu zrealizowania ostatecznego wglądu poza wszelkimi „skrajnościami” popadnięcia w omylnie rozumiany stan „pustości” jako nicości (np. nihilizm) oraz wszelkimi błędami eternalizmu (np. w których wykazuje się inherentne, wrodzone samo z siebie i niezależne istnienie zjawisk). (pl)
- The Svātantrika–Prāsaṅgika distinction is a doctrinal distinction made within Tibetan Buddhism between two stances regarding the use of logic and the meaning of conventional truth within the presentation of Madhyamaka. (en)
- Сватантрика — направление в буддийской философской школе Мадхъямаки. Основатель школы — Бхававивека. (Следуя учебнику «Торчинов Е. А. Введение в Буддологию»): Название «мадхъямака-сватантрика» происходит от санскритского слова сватантра,что означает «с опорой на себя», «самоопорный», то есть «независимый».Это название указывает на то, что последователи этого направления («умеренной мадхъямаки»)считали, что применительно к уровню относительной истины (санвритти сатья) возможныположительные суждения и положительные философские позиции. Поэтому очень частосватантрики, применительно к этому уровню, присоединялись к позициям саутрантиков (саутрантика мадхъямака-сватантрика) или йогачаринов (йогачара-мадхъямака-сватантрика).Крупнейшими представителями этой школы были Бхававивека, или Бхавья (руб (ru)
- Сватантріка — напрямок в буддійській філософській школі Мадг'яміки. Засновник школи — . Назва «мадг'яміка-сватантріка» походить від санскритського слова сватантра, що означає «з опорою на себе», «самоопорний», тобто «незалежний». Ця назва вказує на те, що послідовники цього напряму («помірної мадг'яміки») вважали, що стосовно до рівня відносної істини (санврітті сатья) можливі позитивні судження і позитивні філософські позиції. Тому дуже часто сватантріки, що стосується такого рівня, приєднувалися до позицій саутрантиків (саутрантика мадг'яміка-сватантрика) або йогачаринів (йогачара-мадг'яміка-сватантріка).Найбільшими представниками цієї школи були, або Бхав'я (рубіж V та VI століть), Шантаракшіта та (VIII). Останні два філософа внесли дуже значний внесок і в розробку школи йогачара. Крім (uk)
|
