| dbo:abstract
|
- El misticisme és la sensació que prové del convenciment que s'ha establert una unió directa entre la persona i Déu dins la via ascètica o procediment de la mística. També es refereix a la creença que es pot arribar a la intuïció o visió interior d'una veritat espiritual o realitat última. Les unions possibles amb la divinitat en religions politeistes adquireixen tons místics més lligats amb la natura i els seus cicles naturals. En el cristianisme els camins de la mística poden ser diversos tal com diu l'Evangeli «Aquí i ara, tal com mesureu sereu mesurats» (Mt 7,2). La divinitat es mostra, generalment molt a poc a poc, enmig de sofriment i goig administrats amb saviesa. Però també es pot presentar de forma sobtada essent l'èxtasi l'expressió concedida. (ca)
- Mystika je souhrnné označení pro rozmanité duchovní zkušenosti bezprostředního a osobního setkání s božským, pro zkušenost hlubokého tajemství, jež se nedá přímo vyjádřit slovy, a pro různé cesty, jak takovou zkušenost získat. Slovem mystika se označuje: 1.
* v užším slova smyslu náboženská praxe, která se odpoutává od smyslového vnímání a všech rušivých představ a směřuje ke zkušenosti setkání, sjednocení nebo dokonce splynutí s Bohem nebo božským; 2.
* v širším smyslu i jiné cesty k vnitřní duchovní zkušenosti, směřující k osobním zkušenostem hloubky a transcendence; 3.
* v moderní době nejrůznější způsoby vytržení nebo vybočení z účelové každodennosti, k prožitkům zklidnění, hloubky, celistvosti a podobně; 4.
* často pejorativně (mysticismus) – zastírání nevědomosti nebo zatemňování skutečnosti předstíraným tajemstvím. (cs)
- Ο όρος μυστικισμός δηλώνει την άμεση και αδιαμεσολάβητη σχέση του ανθρώπου με το θείο. Ο μυστικισμός αποτελεί ένα είδος υπερβατικής πνευματικότητας κάτω από το οποίο υπάγονται διαφορετικές ιδέες, αντιλήψεις, πνευματικές πρακτικές, ασκήσεις και μέθοδοι. Ετυμολογείται από το ρήμα «μύω» που σημαίνει «κλείνω τα μάτια ή τα χείλη». Ως εκ τούτου «μυστικιστής» είναι αυτός που κατέχει κάποια γνώση ή κάποιο βίωμα που δεν μπορεί ή δεν πρέπει να αποκαλύψει. Ο μυστικισμός εμφανίζεται με διαφορετικές μορφές σε διαφορετικά έθνη, παραδόσεις και θρησκείες. (el)
- الباطنية الروحانية هي ممارسة الوجد أو النشوة الدينية، وهي تجارب دينية خلال حالات تغير الوعي، مع ما قد يتعلق بها من الأيديولوجيات، والأخلاقيات، والطقوس، والأساطير، والسحر. قد تشير أيضًا لقدرات استبصار الحقائق المطلقة أو الخفية، والتحول البشري المدعوم بممارسات وتجارب متعددة. لمصطلح الباطنية الروحانية أصول يونانية قديمة والعديد من المعاني التاريخية المحددة. اشتقاقًا من الكلمة اليونانية (μύω múō)، التي تعني الإقفال أو الإخفاء، تشير الباطنية الروحانية للأبعاد الإنجيلية، والطقسية، والروحية، والتأملية للمسيحية المبكرة والمتوسطة. خلال الحقبة الحديثة المبكرة، تنامى مصطلح الباطنية الروحانية ليشمل مجالًا واسعًا من المعتقدات والأيديولوجيات المتعلقة بالتجارب الخارقة وحالات العقل. في الزمن المعاصر، شملت الباطنية الروحانية تعريفًا محدودًا، وتطبيقات واسعة، مثل المعنى الذي يشير للوحدة مع المطلق، اللانهائي، أو الإله. يُطبق هذا التعريف المحدود على مجال واسع من التقاليد والممارسات الدينية، التي تقدر قيمة التجربة الباطنية الروحانية كعنصر أساسي في الباطنية الروحانية. وبتعريف أشمل، توجد الروحانية في كافة التقاليد الدينية، من الديانات المحلية والديانات الشعبية كالشامانية، حتى الديانات المنظمة مثل الأديان الإبراهيمية والأديان الهندية، والروحانية المعاصرة، وحركات العصر الجديد والحركات الدينية الجديدة. ناقش الباحثون منذ ستينيات القرن التاسع عشر مزايا مناهج الخلود والبناء في البحث العلمي المتعلق بالتجارب الباطنية الروحانية. يرفض الباحثون اليوم فكرة الخلود بشكل كبير. ويستخدم معظم الباحثين المنهج السياقي، الذي يأخذ السياق الثقافي والتاريخي بالحسبان. (ar)
- Der Ausdruck Mystik (von altgriechisch μυστικός mystikós ‚geheimnisvoll‘, zu myein ‚Mund oder Augen schließen‘) bezeichnet Berichte und Aussagen über die Erfahrung einer göttlichen oder absoluten Wirklichkeit sowie die Bemühungen um eine solche Erfahrung. Das Thema Mystik ist Forschungsgegenstand innerhalb der Theologien der Offenbarungsreligionen und der Religionswissenschaften, in Kultur-, Geschichts- und Literaturwissenschaft, Philosophie und Psychologie. Allerdings besteht kein übergreifender fachwissenschaftlicher Konsens zur Begriffsbestimmung. Im alltäglichen Sprachgebrauch sowie in populärer Literatur versteht man unter Mystik meist spirituelle Erlebnisse und Aussagen, die als solche wissenschaftlich nicht objektivierbar sind („echte“ mystische Erfahrung). Die Literatur, in der der Ausdruck Mystik auch in unterschiedlichem Sinne verwendet wird, ist vielfältig. Trotz aller definitorischen Unklarheiten lassen sich charakteristische Merkmale bestimmen. (de)
- Mistikismo (el la greka μυστικός / mustikos, t.e. inicio) estas religia aŭ filozofia doktrino kaj metodo kontraŭa al raciismo kaj ekkonanta per sento kaj imago - pli ol per intelekto - la veron. Ĝi kaŭzas en homo animtrankvilon, sed ankaŭ fervoron, ekstazon. Ĝi estiĝas spontane aŭ estas kulturata per meditado aŭ asketismo. (eo)
- Mistika edo mistizismoa gizonaren eta jainkoaren arteko batasun- eta ezagutza-maila erdiestea helburu duten sinesteen eta praktiken multzoa da; hartarako bidea intuiziozko begiespena edo estasia da eta zentzumena eta ezagupen arrazionala alde batera uzten ditu. Jainkoarekiko harreman zuzenetan sartzen dela uste duenaren egoera psikologikoa. Historian zehar jainkoaren ezagutza zuzena, zentzumenez eta ezagupen arrazionalaz haraindikoa, erlijio nagusi guztietan azaldu da: taoismoa Txinan; yoga Indian; vajrayana eta zen budismoan; sufismoa Islamen, kabala juduen artean, etab. Mendebaldeko filosofian, mistizismoaren eragin zuzena Plotinoren neoplatonismoan agertu zen lehenik; gero, Agustin Hiponakoaren eta Dionisio Areopagokoaren bidez eragin handia izan zuen Erdi Aroko kristautasunean (San Bernardo Clairvauxkoa, San Frantzisko Asiskoa). XIV. eta XV. mendeetan Meister Eckhart, , Jan van Ruysbroek, Johannes Tauler, Katalina Sienakoa eta Thomas à Kempis mistikoak nabarmendu ziren. XVI. mendean espainiar poeta mistikoak nabarmendu ziren, batez ere, Joan Gurutzekoa eta Teresa Avilakoa. Bestalde, filosofian Spinozak eta literaturan Goethek unibertsoaren egiturekin eta bideekin bat egiten duen mistizismo kosmikoaren alde egin zuten. (eu)
- La mystique ou le mysticisme est ce qui a trait aux mystères, aux choses cachées ou secrètes. Le terme relève principalement du domaine spirituel, et sert à qualifier ou à désigner des expériences intérieures de l'ordre du contact ou de la communication avec une réalité transcendante non discernable par le sens commun. « Mystique » vient de l'adjectif grec μυστικός (mustikos). C'est un mot de la même famille que le verbe μυέω (muéô) qui signifie « initier, enseigner », et que le nom μυστήριον (mustérion) qui a donné « mystère ». Bien qu'il remonte à l'Antiquité, le terme mystique n'est employé comme substantif (« la mystique ») que depuis le XVIIe siècle. Avant cela, il n'existe que comme adjectif : est mystique ce qui relève de la connaissance du mystère ou d'un mystère. La notion de mystique a été développée dans le christianisme en rapport avec une conception biblique et plus particulièrement paulinienne du mystère selon lequel ce dernier s'identifie avec la révélation de Dieu en Jésus-Christ. Avec le sens que l'adjectif mystique reçoit de cette conception du mystère, c'est le christianisme dans son ensemble qui peut être considéré comme mystique. Le christianisme apparaît dans un contexte gréco-romain marqué par la présence de nombreux cultes à mystères dont la dimension initiatique trouve des échos dans l'initiation chrétienne par les sacrements (mystérion en grec) et dans la catéchèse « mystagogiques » des premiers temps du christianisme. Par ailleurs, la théologie des Pères de l'Église relève largement des options de la philosophie néoplatonicienne dans laquelle la connaissance de Dieu est apophatique. Le traité De la théologie mystique rédigé en grec au VIe siècle par le pseudo-Denys l'Aréopagite s'inscrit dans cette tradition. À partir du XIIe siècle, il a une influence considérable sur les auteurs latins. Au XVe siècle, des débats sur ce traité donnent lieu à une « théorie de La théologie mystique » notamment de la part de Jean de Gerson. Au XVIIe siècle Jean-Joseph Surin envisage la mystique comme une science, fournissant des considérations qui comptent parmi les premières sur ce qui s'appelle depuis « la mystique ». La mystique a commencé à être objet de défiance et de rejet dans le christianisme dès qu'elle y a été identifiée comme une forme particulière de l'expérience religieuse[pas clair]. La réflexion sur la mystique s'est poursuivie du XVIIe au XXe siècle en débordant largement son tropisme chrétien. Considérée non plus seulement comme une théologie au sein du christianisme, elle est pensée comme un phénomène universel. Depuis la fin du XIXe siècle, dans l'étude comparée des religions, la mystique se définit à partir de courants identifiés comme tels sur la base de comparaisons avec la mystique dans le monde chrétien : il peut dès lors être question de mystique pour le brahmanisme de l'Inde, la kabbale dans le judaïsme, le taoïsme en Chine, etc. Le soufisme a été considéré d'abord comme le mysticisme de l'islam, faute de traduction occidentale, puis après compréhension de celui ci, le monde occidental a admis que le soufisme différait du mysticisme. Les tentatives de décrire et éventuellement d'expliquer ce phénomène sont nombreuses dans la première moitié du XXe siècle, où la mystique est objet de différentes théories en anthropologie, en psychologie, en sociologie et en philosophie. Dans la seconde moitié du XXe siècle, de nombreuses œuvres d'auteurs chrétiens du XIIe au XVIe siècle sont traduites, publiées et étudiées : les mystiques rhénans, Saint Jean de la Croix, Sainte Thérèse d'Avila, etc., ce par quoi l'intérêt pour « la mystique » s'est élargi à l'étude de la tradition intellectuelle et religieuse qui l'a précédée. À partir des années 1920 a commencé à se poser la question de savoir si la mystique pouvait être athée. Jean-Claude Bologne, qui se définit comme athée, affirme avoir eu des expériences mystiques. Pour Michel Hulin, des expériences mystiques peuvent se produire hors de tout cadre religieux défini. Dans La mystique sauvage, il analyse les expériences mystiques non comme un aspect du phénomène religieux mais pour elles-mêmes, sans limiter le sujet en fonction des découpages catégoriels fondés sur l'une ou l'autre conception de la religion, ni à ce qui relève des religions habituellement reconnues ou identifiées comme telles. La mystique relève pour lui d'états modifiés de conscience « à la faveur desquels le sujet éprouve l'impression de s'éveiller à une réalité plus haute, de percer le voile des apparences, de vivre par anticipation quelque chose comme un salut ». Des études ont été faites en neurosciences depuis les années 1950 pour tenter d'expliquer le phénomène de l'expérience mystique. (fr)
- La mística (del verbo griego myein, «encerrar», de donde mystikós, «cerrado, arcano o misterioso») designa un tipo de experiencia muy difícil de alcanzar en que se llega al grado máximo de unión del alma a lo Sagrado durante la existencia terrenal. Se da en las religiones monoteístas (zoroastrismo, judaísmo, cristianismo, islam), así como en algunas politeístas (hinduismo) y en religiones no teístas (budismo), donde se identifica con un grado máximo de perfección y conocimiento. Según la teología, la mística se diferencia de la ascética en que esta ejercita al espíritu para la perfección, a manera de una propedéutica para la mística, mediante dos vías o métodos, la purgativa y la iluminativa, mientras que la mística, a la cual solo pueden acceder unos pocos, añade a un alma perfeccionada por la gracia o por el ejercicio ascético la experiencia de la unión directa y momentánea con Dios, que solo se consigue por la vía unitiva, mediante un tipo de experiencias denominadas visiones o éxtasis místicos, de los que son propios una plenitud y conocimiento tales que son repetidamente caracterizados como inefables por quienes acceden a ellos. El misticismo está generalmente relacionado con la santidad (Rudolf Otto en su obra Das Heilige, "Lo santo", 1917, lo denomina "lo numinoso": una «experiencia no-racional y no-sensorial o un presentimiento cuyo centro principal e inmediato está fuera de la identidad»). En el caso del cristianismo puede ir acompañado de manifestaciones físicas sobrenaturales denominadas milagros, como por ejemplo los estigmas y los discutidos fenómenos parapsicológicos de bilocación y percepción extrasensorial, entre otros. Por extensión, mística designa además el conjunto de las obras literarias escritas sobre este tipo de experiencias espirituales, en cualquiera de las religiones que poseen escritura. El misticismo, común a las tres grandes religiones monoteístas, pero no restringido a ellas (hubo también una mística pagana, por ejemplo), pretende salvar ese abismo que separa al hombre de la divinidad para reunificarlos y acabar con la alienación que produce una realidad considerada injusta, para traer, en términos cristianos, el Reino de los Cielos a la Tierra. Los mecanismos son variados: bien mediante una lucha meditativa y activa contra el ego (budismo) o como en el caso del sufismo musulmán, bien mediante la oración y el ascetismo en el caso cristiano, o bien a través del uso de la cábala en las corrientes más extendidas del judaísmo. (es)
- Mysticism is popularly known as becoming one with God or the Absolute, but may refer to any kind of ecstasy or altered state of consciousness which is given a religious or spiritual meaning. It may also refer to the attainment of insight in ultimate or hidden truths, and to human transformation supported by various practices and experiences. The term "mysticism" has Ancient Greek origins with various historically determined meanings. Derived from the Greek word μύω múō, meaning "to close" or "to conceal", mysticism referred to the biblical, liturgical, spiritual, and contemplative dimensions of early and medieval Christianity. During the early modern period, the definition of mysticism grew to include a broad range of beliefs and ideologies related to "extraordinary experiences and states of mind." In modern times, "mysticism" has acquired a limited definition, with broad applications, as meaning the aim at the "union with the Absolute, the Infinite, or God". This limited definition has been applied to a wide range of religious traditions and practices, valuing "mystical experience" as a key element of mysticism. Since the 1960s scholars have debated the merits of perennial and constructionist approaches in the scientific research of "mystical experiences". The perennial position is now "largely dismissed by scholars", most scholars using a contextualist approach, which considers the cultural and historical context. (en)
- Mistisme merupakan paham yang memberikan ajaran yang serba mistis (misal ajarannya berbentuk rahasia atau ajarannya serba rahasia, tersembunyi, gelap atau terselubung dalam kekelaman) sehingga hanya dikenal, diketahui atau dipahami oleh orang-orang tertentu saja, terutama penganutnya. Kata mistemis berasal dari bahasa Yunani mystikos yang artinya rahasia (geheim), serba rahasia (geheimzinnig), tersembunyi (verborgen), gelap (donker) atau terselubung dalam kekelaman (in het duister gehuld). (in)
- Mystiek (bijvoeglijk naamwoord; van het Griekse μυστικός, mystikos, geheimzinnig) is het hartstochtelijk streven naar een persoonlijke vereniging van de ziel met God. De term mystiek verwijst ook naar de achterliggende leer over kennis en persoonlijke ervaringen van toestanden van bewustzijn voorbij de normale menselijke perceptie. (nl)
- 신비주의(神秘主義, mysticism 미스티시즘[*])는 어떤 이념, 윤리, 의식, 신화, 전설, 마술 따위에 의해 의 일종인 에 드는 것이다. 그리함으로써 어떤 궁극적 지식의 통찰을 얻는 것, 그리고 다양한 행위와 실천으로써 인간이 새로이 거듭나는 것까지 가리키기도 한다. "신비(미스틱)"라는 말은 고대 그리스어 어원으로, "닫다(close)"라는 뜻의 μύω에서 비롯되었다. 광의의 신비주의는 샤머니즘 같은 민간토착종교로부터 아브라함계 종교나 인도계 종교 같은 조직적 종교, 그리고 뉴에이지나 신흥종교 같은 근대 영성운동에 이르기까지 모든 종교에서 찾아볼 수 있다. 협의의 신비주의는 중세에 기독교 수행에 있어 성경적, 전례적, 영성적, 명상적 차원을 가리키는 것이었다. 근세 시대에 신비주의의 정의는 “기이한(extraordinary) 경험과 정신의 상태”에 관한 신념과 이념들로 확장되었다. 근대에 "신비주의"는 “절대자, 무한자, 신과 합일”되는 의미로써 좁은 정의와 함께 넓은 적용례를 가지게 된다. 이 제한된 정의가 여러 다양한 종교에서 적용되면서 "신비적 체험(mystical experience)"이 신비주의의 핵심 요소로서 고평가되었다. 1960년대부터 학자들은 "신비적 경험"을 과학적으로 연구하여 그 영원적, 구성주의적 접근의 유효성을 논하기 시작했는데, 영원적 접근은 현재 학자들에게 거의 기각되고 있으며, 대부분의 학자들은 역사적 문화적 맥락을 중시하는 적 접근을 취하고 있다. (ko)
- 神秘主義（しんぴしゅぎ、英: mysticism）とは、絶対者（神、最高実在、宇宙の究極的根拠などとされる存在）を、その絶対性のままに人間が自己の内面で直接に体験しようとする哲学、ないし宗教上の思想のことである。対立的思潮・理論として理性主義などがあげられる。 英語: mysticism などが「神秘主義」と訳されているが、この mysticism の語源をたどると ギリシア語: myein（眼や口を閉じる）に由来するとされており、こうした表現が選ばれたことにより、すでに通常の表現が許されない経験が示唆されている。 (ja)
- La mistica, e i relativi termini misticismo e misticità, indicano quel sentimento di contemplazione, venerazione o adorazione della dimensione del sacro o della divinità, implicandone un'esperienza diretta al di là del pensiero logico-discorsivo. Questa condizione di intensa partecipazione al divino può interessare i sensi del corpo, o soltanto la sua parte immateriale e trascendente (talora chiamata anima), in forma non o sovra-razionale e talora persino in stati vicini all'incoscienza (come la trance medianica), culminando con l'estasi. Un'illustrazione di Gustave Doré del paradiso dantesco, che raffigura la visione mistica delle anime beate. Come il credo spirituale e la pratica religiosa al quale sono collegate, resta oggettivamente difficile proporre una definizione sintetica e onnicomprensiva delle possibili esperienze mistiche, così come delle relative condizioni in grado di determinarle o predisporle. L'esperienza mistica è in genere ritenuta possibile soltanto col necessario intervento di Dio, angeli, demoni, o di una qualche entità non umana o soprannaturale; alcune dottrine professano tuttavia che il singolo essere umano possa giungervi da solo mediante un cammino di ascesi, ed un sufficiente potenziamento delle proprie conoscenze e capacità magiche. (it)
- Mistycyzm – wieloznaczny termin opisujący doświadczenie religijne, polegające na bezpośredniej, czyli niezależnej od rytuałów i obrzędów, relacji człowieka z rzeczywistością pozamaterialną, pozazmysłową lub transcendentną. Rzeczywistość ta jest różnie rozumiana przez poszczególne systemy religijno-filozoficzne. W chrześcijaństwie, judaizmie i islamie jest ona tożsama z Bogiem. W buddyzmie i hinduizmie z pozazmysłową Jednią, rozumianą panteistycznie jako prawdziwa rzeczywistość świata. U podstaw mistycyzmu leży wiara w możliwość duchowego obcowania człowieka z bóstwem, w możliwość poznania „tajemnic” bytu w drodze „objawienia” itd. Religijne doświadczenie mistyczne różni się od ezoteryki, która mówi o specyficznym poznaniu pozazmysłowym, jak telepatia, jasnowidzenie, odbiór kosmicznej energii itp. (pl)
- Misticismo (do grego μυστικός, transliterado mystikos, "um iniciado em uma religião de mistérios") é o contato com uma verdade espiritual, divindade ou Deus através da experiência direta ou intuitiva. No livro de Jakob Böhme "O Príncipe dos Filósofos Divinos", o misticismo se define como um tipo de religião que enfatiza a atenção imediata da relação direta e íntima com Deus, ou com a espiritualidade, com a consciência da Divina Presença. É a religião em seu mais apurado e intenso estágio de vida. O iniciado que alcançou o "segredo" é chamado um "místico". Os antigos cristãos empregavam a palavra "contemplação" para designar a experiência mística. "O místico é aquele que aspira a uma união pessoal ou a unidade com o Absoluto, que ele pode chamar de Deus, Cósmico, Mente Universal, Ser Supremo, etc. (Lewis, Ralph M)" (pt)
- Містици́зм — це пошук усвідомлення та способів єднання із вищою дійсністю, сакральним, Богом, що ґрунтується на безпосередньому досвіді переживання, інтуїції, інсайті або інстинкті. Містицизм заснований на плеканні різноманітних, містичних переживань, а отже розробці та вдосконаленні методів, які до цих переживань приводять свідомість людини.До містичних практик відносять медитативні, контемплятивні методики, а також різні форми молитви. Суттєвою рисою містичного досвіду є його індивідуальний, особистісний характер, на відміну від звичайної релігійної практики, де не обов'язково докладати надмірних зусиль, дотримуватися аскези тощо. Містицизм не обов'язково властивий винятково традиційним, , а присутній у всіх релігіях, наприклад, кабала в юдаїзмі, суфізм в ісламі, рух бхакті в індуїзмі. часто ґрунтується на аскетизмі і може включати видіння, транси й екстази; багато релігійних традицій описують техніки медитації і споглядання для досягнення містичних видінь. Християнські церкви розходяться в поглядах на містицизм; деякі приймають його, вважаючи, що містицизм є особливою формою пізнання Бога, інші ж відкидають його, як небезпечне відхилення, що межує з єрессю. (uk)
- Mystik (senlatin theologia mystica, av latin mysticus "som hör till mysterierna", även "hemlighetsfull", från grekiska mystikos, "invigd", "som hör till mysterierna", "hemlighetsfull") betecknar en religiös eller filosofisk åskådning vars anhängare söker nå förening med det översinnliga eller gudomliga eller kännedom om den sanna verkligheten genom att kontemplativt fördjupa sig i den inre erfarenheten. Ordet används även om psykisk inriktning, om själsupplevelse och dylikt varigenom en dylik förening eller kännedom förberedes eller uppnås. Ordet betecknar också erfarenheter av sådana möten med en yttersta verklighet tolkade som gudomlig eller en personlig, andlig relation till det absoluta eller gudomliga. Ofta beskrivs detta som den mystika enhetsupplevelsen. En drivkraft bakom mystiken är att sökaren inte anser att den traditionella religionens vägar och breda allmänna förklaringsmodeller räcker till. Man vänder sig från "det yttre" mot kontemplation som direkt, oförmedlat, omedelbart, anses kunna ge kunskap eller enhetsupplevelse. Mystik är inte detsamma som en fördjupning i jaget. Man skiljer ibland mellan en extrovert (utåtvänd) mystik – riktad mot den yttre världen och en introvert (inåtvänd) mystik – riktad från den yttre världen. Mystik anses förekomma i alla världsreligioner, även om relationen till institutionaliserad religion ibland kan vara ansträngd. (sv)
- Мистици́зм (от др.-греч. μυστικός — таинственный) — философское и богословское учение, а также особый способ понимания и восприятия мира, основанный на эмоциях, интуиции и иррационализме. Под мистическим опытом понимают опыт прямого личностного общения, слияния или постижения некоей абсолютной реальности и абсолютной истины, а в рамках религий часто отождествляемой с Богом или Абсолютом. В утверждении возможности непосредственного единения с Богом или Абсолютом состоит суть мистицизма. Различные мистические доктрины встречаются во всех мировых религиях и верованиях и имеют общие черты: тяготеют к интуитивизму и символизму; предполагают практику определённых психофизических упражнений или медитаций, необходимых для достижения определённого состояния разума и психики. К мистицизму относят тантризм (индуистский и буддийский, или ваджраяну), дзэн, каббалу, розенкрейцерство, хасидизм, гностицизм, исихазм, суфизм и некоторые другие учения. (ru)
- 神秘主義（英語：Mysticism），也有較模糊的稱為密契主義，包涵人類與神明或某種超自然力量結合為一的各種形式、經驗、體驗，並且強調這是一切宗教共有的現象。神秘主义者的基本信条是世界上存在超自然的力量或隐藏的自然力量，这种力量可以通过特殊教育或者宗教仪式获得。神祕主義的兩大特徵：
* 形而上力量或日常生活不可遇的神奇事件，是存在的。
* 這種力量或事件可透過某種人為方式讓人親身體驗。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El misticisme és la sensació que prové del convenciment que s'ha establert una unió directa entre la persona i Déu dins la via ascètica o procediment de la mística. També es refereix a la creença que es pot arribar a la intuïció o visió interior d'una veritat espiritual o realitat última. Les unions possibles amb la divinitat en religions politeistes adquireixen tons místics més lligats amb la natura i els seus cicles naturals. En el cristianisme els camins de la mística poden ser diversos tal com diu l'Evangeli «Aquí i ara, tal com mesureu sereu mesurats» (Mt 7,2). La divinitat es mostra, generalment molt a poc a poc, enmig de sofriment i goig administrats amb saviesa. Però també es pot presentar de forma sobtada essent l'èxtasi l'expressió concedida. (ca)
- Ο όρος μυστικισμός δηλώνει την άμεση και αδιαμεσολάβητη σχέση του ανθρώπου με το θείο. Ο μυστικισμός αποτελεί ένα είδος υπερβατικής πνευματικότητας κάτω από το οποίο υπάγονται διαφορετικές ιδέες, αντιλήψεις, πνευματικές πρακτικές, ασκήσεις και μέθοδοι. Ετυμολογείται από το ρήμα «μύω» που σημαίνει «κλείνω τα μάτια ή τα χείλη». Ως εκ τούτου «μυστικιστής» είναι αυτός που κατέχει κάποια γνώση ή κάποιο βίωμα που δεν μπορεί ή δεν πρέπει να αποκαλύψει. Ο μυστικισμός εμφανίζεται με διαφορετικές μορφές σε διαφορετικά έθνη, παραδόσεις και θρησκείες. (el)
- Mistikismo (el la greka μυστικός / mustikos, t.e. inicio) estas religia aŭ filozofia doktrino kaj metodo kontraŭa al raciismo kaj ekkonanta per sento kaj imago - pli ol per intelekto - la veron. Ĝi kaŭzas en homo animtrankvilon, sed ankaŭ fervoron, ekstazon. Ĝi estiĝas spontane aŭ estas kulturata per meditado aŭ asketismo. (eo)
- Mistisme merupakan paham yang memberikan ajaran yang serba mistis (misal ajarannya berbentuk rahasia atau ajarannya serba rahasia, tersembunyi, gelap atau terselubung dalam kekelaman) sehingga hanya dikenal, diketahui atau dipahami oleh orang-orang tertentu saja, terutama penganutnya. Kata mistemis berasal dari bahasa Yunani mystikos yang artinya rahasia (geheim), serba rahasia (geheimzinnig), tersembunyi (verborgen), gelap (donker) atau terselubung dalam kekelaman (in het duister gehuld). (in)
- Mystiek (bijvoeglijk naamwoord; van het Griekse μυστικός, mystikos, geheimzinnig) is het hartstochtelijk streven naar een persoonlijke vereniging van de ziel met God. De term mystiek verwijst ook naar de achterliggende leer over kennis en persoonlijke ervaringen van toestanden van bewustzijn voorbij de normale menselijke perceptie. (nl)
- 神秘主義（しんぴしゅぎ、英: mysticism）とは、絶対者（神、最高実在、宇宙の究極的根拠などとされる存在）を、その絶対性のままに人間が自己の内面で直接に体験しようとする哲学、ないし宗教上の思想のことである。対立的思潮・理論として理性主義などがあげられる。 英語: mysticism などが「神秘主義」と訳されているが、この mysticism の語源をたどると ギリシア語: myein（眼や口を閉じる）に由来するとされており、こうした表現が選ばれたことにより、すでに通常の表現が許されない経験が示唆されている。 (ja)
- 神秘主義（英語：Mysticism），也有較模糊的稱為密契主義，包涵人類與神明或某種超自然力量結合為一的各種形式、經驗、體驗，並且強調這是一切宗教共有的現象。神秘主义者的基本信条是世界上存在超自然的力量或隐藏的自然力量，这种力量可以通过特殊教育或者宗教仪式获得。神祕主義的兩大特徵：
* 形而上力量或日常生活不可遇的神奇事件，是存在的。
* 這種力量或事件可透過某種人為方式讓人親身體驗。 (zh)
- الباطنية الروحانية هي ممارسة الوجد أو النشوة الدينية، وهي تجارب دينية خلال حالات تغير الوعي، مع ما قد يتعلق بها من الأيديولوجيات، والأخلاقيات، والطقوس، والأساطير، والسحر. قد تشير أيضًا لقدرات استبصار الحقائق المطلقة أو الخفية، والتحول البشري المدعوم بممارسات وتجارب متعددة. في الزمن المعاصر، شملت الباطنية الروحانية تعريفًا محدودًا، وتطبيقات واسعة، مثل المعنى الذي يشير للوحدة مع المطلق، اللانهائي، أو الإله. يُطبق هذا التعريف المحدود على مجال واسع من التقاليد والممارسات الدينية، التي تقدر قيمة التجربة الباطنية الروحانية كعنصر أساسي في الباطنية الروحانية. (ar)
- Mystika je souhrnné označení pro rozmanité duchovní zkušenosti bezprostředního a osobního setkání s božským, pro zkušenost hlubokého tajemství, jež se nedá přímo vyjádřit slovy, a pro různé cesty, jak takovou zkušenost získat. Slovem mystika se označuje: (cs)
- La mística (del verbo griego myein, «encerrar», de donde mystikós, «cerrado, arcano o misterioso») designa un tipo de experiencia muy difícil de alcanzar en que se llega al grado máximo de unión del alma a lo Sagrado durante la existencia terrenal. Se da en las religiones monoteístas (zoroastrismo, judaísmo, cristianismo, islam), así como en algunas politeístas (hinduismo) y en religiones no teístas (budismo), donde se identifica con un grado máximo de perfección y conocimiento. (es)
- Der Ausdruck Mystik (von altgriechisch μυστικός mystikós ‚geheimnisvoll‘, zu myein ‚Mund oder Augen schließen‘) bezeichnet Berichte und Aussagen über die Erfahrung einer göttlichen oder absoluten Wirklichkeit sowie die Bemühungen um eine solche Erfahrung. Das Thema Mystik ist Forschungsgegenstand innerhalb der Theologien der Offenbarungsreligionen und der Religionswissenschaften, in Kultur-, Geschichts- und Literaturwissenschaft, Philosophie und Psychologie. Allerdings besteht kein übergreifender fachwissenschaftlicher Konsens zur Begriffsbestimmung. (de)
- Mistika edo mistizismoa gizonaren eta jainkoaren arteko batasun- eta ezagutza-maila erdiestea helburu duten sinesteen eta praktiken multzoa da; hartarako bidea intuiziozko begiespena edo estasia da eta zentzumena eta ezagupen arrazionala alde batera uzten ditu. Jainkoarekiko harreman zuzenetan sartzen dela uste duenaren egoera psikologikoa. Historian zehar jainkoaren ezagutza zuzena, zentzumenez eta ezagupen arrazionalaz haraindikoa, erlijio nagusi guztietan azaldu da: taoismoa Txinan; yoga Indian; vajrayana eta zen budismoan; sufismoa Islamen, kabala juduen artean, etab. (eu)
- Mysticism is popularly known as becoming one with God or the Absolute, but may refer to any kind of ecstasy or altered state of consciousness which is given a religious or spiritual meaning. It may also refer to the attainment of insight in ultimate or hidden truths, and to human transformation supported by various practices and experiences. (en)
- La mystique ou le mysticisme est ce qui a trait aux mystères, aux choses cachées ou secrètes. Le terme relève principalement du domaine spirituel, et sert à qualifier ou à désigner des expériences intérieures de l'ordre du contact ou de la communication avec une réalité transcendante non discernable par le sens commun. (fr)
- La mistica, e i relativi termini misticismo e misticità, indicano quel sentimento di contemplazione, venerazione o adorazione della dimensione del sacro o della divinità, implicandone un'esperienza diretta al di là del pensiero logico-discorsivo. Questa condizione di intensa partecipazione al divino può interessare i sensi del corpo, o soltanto la sua parte immateriale e trascendente (talora chiamata anima), in forma non o sovra-razionale e talora persino in stati vicini all'incoscienza (come la trance medianica), culminando con l'estasi. (it)
- 신비주의(神秘主義, mysticism 미스티시즘[*])는 어떤 이념, 윤리, 의식, 신화, 전설, 마술 따위에 의해 의 일종인 에 드는 것이다. 그리함으로써 어떤 궁극적 지식의 통찰을 얻는 것, 그리고 다양한 행위와 실천으로써 인간이 새로이 거듭나는 것까지 가리키기도 한다. "신비(미스틱)"라는 말은 고대 그리스어 어원으로, "닫다(close)"라는 뜻의 μύω에서 비롯되었다. 광의의 신비주의는 샤머니즘 같은 민간토착종교로부터 아브라함계 종교나 인도계 종교 같은 조직적 종교, 그리고 뉴에이지나 신흥종교 같은 근대 영성운동에 이르기까지 모든 종교에서 찾아볼 수 있다. 협의의 신비주의는 중세에 기독교 수행에 있어 성경적, 전례적, 영성적, 명상적 차원을 가리키는 것이었다. 근세 시대에 신비주의의 정의는 “기이한(extraordinary) 경험과 정신의 상태”에 관한 신념과 이념들로 확장되었다. 근대에 "신비주의"는 “절대자, 무한자, 신과 합일”되는 의미로써 좁은 정의와 함께 넓은 적용례를 가지게 된다. 이 제한된 정의가 여러 다양한 종교에서 적용되면서 "신비적 체험(mystical experience)"이 신비주의의 핵심 요소로서 고평가되었다. (ko)
- Mistycyzm – wieloznaczny termin opisujący doświadczenie religijne, polegające na bezpośredniej, czyli niezależnej od rytuałów i obrzędów, relacji człowieka z rzeczywistością pozamaterialną, pozazmysłową lub transcendentną. Rzeczywistość ta jest różnie rozumiana przez poszczególne systemy religijno-filozoficzne. W chrześcijaństwie, judaizmie i islamie jest ona tożsama z Bogiem. W buddyzmie i hinduizmie z pozazmysłową Jednią, rozumianą panteistycznie jako prawdziwa rzeczywistość świata. U podstaw mistycyzmu leży wiara w możliwość duchowego obcowania człowieka z bóstwem, w możliwość poznania „tajemnic” bytu w drodze „objawienia” itd. (pl)
- Misticismo (do grego μυστικός, transliterado mystikos, "um iniciado em uma religião de mistérios") é o contato com uma verdade espiritual, divindade ou Deus através da experiência direta ou intuitiva. No livro de Jakob Böhme "O Príncipe dos Filósofos Divinos", o misticismo se define como um tipo de religião que enfatiza a atenção imediata da relação direta e íntima com Deus, ou com a espiritualidade, com a consciência da Divina Presença. É a religião em seu mais apurado e intenso estágio de vida. O iniciado que alcançou o "segredo" é chamado um "místico". Os antigos cristãos empregavam a palavra "contemplação" para designar a experiência mística. (pt)
- Мистици́зм (от др.-греч. μυστικός — таинственный) — философское и богословское учение, а также особый способ понимания и восприятия мира, основанный на эмоциях, интуиции и иррационализме. Под мистическим опытом понимают опыт прямого личностного общения, слияния или постижения некоей абсолютной реальности и абсолютной истины, а в рамках религий часто отождествляемой с Богом или Абсолютом. В утверждении возможности непосредственного единения с Богом или Абсолютом состоит суть мистицизма. Различные мистические доктрины встречаются во всех мировых религиях и верованиях и имеют общие черты: тяготеют к интуитивизму и символизму; предполагают практику определённых психофизических упражнений или медитаций, необходимых для достижения определённого состояния разума и психики. К мистицизму относят та (ru)
- Mystik (senlatin theologia mystica, av latin mysticus "som hör till mysterierna", även "hemlighetsfull", från grekiska mystikos, "invigd", "som hör till mysterierna", "hemlighetsfull") betecknar en religiös eller filosofisk åskådning vars anhängare söker nå förening med det översinnliga eller gudomliga eller kännedom om den sanna verkligheten genom att kontemplativt fördjupa sig i den inre erfarenheten. Ordet används även om psykisk inriktning, om själsupplevelse och dylikt varigenom en dylik förening eller kännedom förberedes eller uppnås. (sv)
- Містици́зм — це пошук усвідомлення та способів єднання із вищою дійсністю, сакральним, Богом, що ґрунтується на безпосередньому досвіді переживання, інтуїції, інсайті або інстинкті. Містицизм заснований на плеканні різноманітних, містичних переживань, а отже розробці та вдосконаленні методів, які до цих переживань приводять свідомість людини.До містичних практик відносять медитативні, контемплятивні методики, а також різні форми молитви. Суттєвою рисою містичного досвіду є його індивідуальний, особистісний характер, на відміну від звичайної релігійної практики, де не обов'язково докладати надмірних зусиль, дотримуватися аскези тощо. (uk)
|
