| dbo:abstract
|
- تاتهاتا (Tathātā؛ بالسنسكريتية وبالتبتية:དེ་བཞིན་ཉིད؛ بالصينية: 真如) مصطلح يعني بحرفيته الهكذائية، وهو مفهوم رئيسي في بوذية ماهايانا، كما له أهمية خاصة في بوذية تشان أيضاً. يشير مصطلح تاتهاتا إلى الحقيقة المطلقة التي لا يمكن التعبير عنها بكلمات وإنما تشعر بلحظتها الزمانية، وخاصة ضمن سياق الحديث عن الفراغ أو عدم المعرفة. ضمن تعاليم البوذية يكون الشخص الذي يصل إلى الحقيقة بهذا الشكل قد تجاوز كافة المعيقات المعرفية (الباطل) التي تحجب الحقيقة للوصول إلى حالة التنوير الأمثل؛ لذلك يطلق على بوذا اسم Tathāgata، أي: من وصل هكذا. (ar)
- Tathata (skt. tathatā तथताchinesisch 真如, Pinyin zhēnrú, W.-G. chen-ju; tib. de bzhin nyid; kor. 진여, jinyeo; jap. 真如, shinnyo; viet. chân oder chơn như; dt. etwa: Soheit bzw. Solchheit) ist im Buddhismus (insbesondere im Mahāyāna) ein Begriff für die Form wahrer bzw. fundamentaler Wirklichkeit (nicht aber diese Wirklichkeit selbst), meist in Bezug auf den ihr unterstellten Aspekt der Leere bzw. wesentlichen Wesenlosigkeit. In der buddhistischen Tradition heißt es von ihr, sie lasse sich nur erfahren, nicht aber sprachlich realisieren. Wer die Realität in dieser Form erfährt, d. h. so, wie sie ist, hat nach buddhistischem Verständnis alle fehlerhafte Erkenntnis überwunden. Der historische Buddha, Siddhartha Gautama, behauptete dies von sich und nannte sich daher auch Tathāgata. Die Yogācāra-Schulen, eine der wenigen buddhistischen Lehrtraditionen, die in Bezug auf Tathata positive Aussagen machen, verstehen es als eine Reinigung des Bewusstseins von jeglichem Objektbezug, wodurch die Daseinsfaktoren in ihrem höchsten Sinn erkannt werden sollen. Reine, illusionsfreie Erkenntnis des Tathata sei somit gleichbedeutend mit bloßem Bewusstsein ohne Erfassen, Denken oder der Ausmachung von Bedeutung. Als Teil der unbedingten Elemente (asaṃskṛta-dharma) in den Kategorien der 100 Daseinsfaktoren sei Tathata auch Bedingung der Möglichkeit von Erkenntnis überhaupt. Eine für die Yogācāra-Schulen fundamentale Analyse aus dem vierten Jahrhundert lautet wie folgt: „20: Alle Dinge, welche durch irgendeine Vorstellung vorgestellt werden, bilden das vorgestellte Wesen. Dieses ist nicht vorhanden.21: Das abhängige Wesen dagegen ist die aus Ursachen entstandene Vorstellung. Das vollkommene (Wesen) ist dessen beständiges Freisein vom vorhergehenden.22: Daher ist dieses vom abhängigen (Wesen) weder als verschieden noch als nicht verschieden zu bezeichnen, wie die Vergänglichkeit usw Solange dieses nicht geschehen ist, wird jenes nicht gesehen.23: In Hinblick auf die dreifache Wesenlosigkeit dieses dreifachen Wesens ist die Wesenlosigkeit aller Gegebenheiten gelehrt worden.24: Das erste ist wesenlos dem Merkmal nach. Das zweite wiederum, weil ihm kein eigenes Sein zukommt. Eine weitere Wesenlosigkeit ergibt sich daraus,25: daß es (= das dritte, nämlich das vollkommene Wesen) die höchste Wirklichkeit (paramārthaḥ) der Gegebenheiten ist. Diese ist auch die Soheit, weil sie jederzeit so ist. Und sie ist überdies die bloße Erkenntnis.“ – Vasubandhu: „Nachweis, daß (alles) nur Erkenntnis ist, in dreißig Versen“ (Triṃśikā Vijñaptimātratāsiddhiḥ). Der Begriff der Soheit ist innerhalb des Buddhismus oft Gegenstand theoretischer Auseinandersetzungen geworden. So kritisierte die japanische Kegon-shū (die allerdings selber am Tathata-Begriff festhielt) die Ansicht der Hossō-shū (japanischer Yogācāra-Ableger), es könne so etwas wie ein objektloses Bewusstsein geben: Dies wäre schlicht Bewusstlosigkeit und könne daher keine Quelle der Erfahrung sein. Aber nicht nur in erkenntnistheoretischer Hinsicht erwies sich der Begriff des Tathata als problematisch. Da ihm auch in ontologischer Hinsicht sowohl Absolutheit wie auch Unbedingtheit in Verbindung mit (ewigem) Sein zugeschrieben wurden und es gelegentlich sogar zu einer Identifizierung der Phänomene mit dem Tathata kam, verneinten einige buddhistische Lehrtraditionen seine Praktibilität oder Gültigkeit bzw. die auf solche Zuschreibungen hinauslaufenden Interpretationen, da dies im Widerspruch zu anderen, fundamentalen buddhistischen Konzepten stehe. Dennoch erwies sich der Begriff des Tathata als wirkungsmächtig innerhalb der buddhistischen Philosophiegeschichte. So stritt Saichō, Stifter der Tendai-shū, in seiner berühmten, schriftlich im Jahr 817 geführten Auseinandersetzung mit dem Hossō-Gelehrten (徳一; ca. 760–835) um die richtige Interpretation von Buddhanatur und Icchantika und vertrat gegen Tokuitsu die Auffassung, Buddhanatur käme allem Seiendem zu, da Tathata gleichsam die Essenz alles Seienden sei, in dem es sich manifestiere. Später übernahmen Tendai-Gelehrte diese Tathata-Konzeption, um damit die Doktrin der Ursprünglichen Erleuchtung (本覺思想, hongaku shisō) plausibel zu machen, nach der jedes Wesen sich bereits im Zustand der Erleuchtung befinde und diesen Zustand nur zu realisieren brauche. Das (源信; 942–1017) zugeschriebene aber erst im 12. Jahrhundert entstandene Werk Shinnyo kan (真如観) geht hierauf ein und empfiehlt dem Leser, sich Tag und Nacht bewusst zu machen, dass er mit Tathata identisch sei. Auch Kūkai, Stifter der Shingon-shū, verwendete die Konzepte Tathata und Buddhanatur, von denen er meinte, sie wären die Natur des Dharmakörpers. (de)
- Tathātā (/ˌtætəˈtɑː/; Sanskrit: तथाता; Pali: tathatā) is a Buddhist term variously translated as "thusness" or "suchness," referring to the nature of reality free from conceptual elaborations and the subject–object distinction. While also used in Theravada, it is a significant concept in Mahayana Buddhism. (en)
- Le terme tathatā (sanskrit, pali : तथता tathatā ; chin. 真如, zhēnrú, Wade : chen-ju ou 眞如 ; cor. 진여, jinyeo ; jap. 真如, shinnyo ; tib. de bzhin nyid ; viet. chân or chơn như) est généralement traduit par ainsité, ainséité (formé à partir du mot ainsi et du suffixe conceptuel —ité) et par certains par il y a. Il désigne la véritable nature de la réalité à un moment donné. Ce concept est central dans le bouddhisme mahāyāna (qui l'assimile au dharmakāya ou au tathagatagarbha), dans le bouddhisme zen, ainsi que dans le bouddhisme chán. (fr)
- ( 타타타는 여기로 연결됩니다. 노래에 대해서는 타타타 (노래) 문서를 참고하십시오.)( 다른 뜻에 대해서는 진여 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)
진여(眞如)는 "있는 그대로의 것" · "꼭 그러한 것"을 뜻하는 산스크리트어 타타타(तथाता, tathātā)의 번역어이다. 원시불교의 교의에 의하면, 사물의 "있는 그대로"의 모습은 무상(無常) · 무아(無我)이다. 즉 모든 사물은 연기(緣起)의 존재일 뿐이다. 원시 불교에서 진여는 이 연기의 이법(理法)이 영원한 진리라는 것을 나타내는 말이었다. 후에 대승불교에 이르러서는 진여는 현상 세계 그 자체, 또는 모든 현상적인 차별상(差別相)을 초월한 절대의 세계, 또는 우주의 진리인 법신(法身)의 본질, 즉, 법성(法性)을 뜻하게 되었다. 이들 세 가지 의미 중 세 번째의 법성의 문맥에서, 진여는 법성의 실상은 언제나 변함이 없이 진실하여 여여하다는 것을 뜻한다. (ko)
- 真如（しんにょ、巴, 梵: tathatā、蔵: de bzhin nyid）は、「あるがままであること」という意味があり、真理のことを指す。 金剛般若経 のサンスクリット本に出て、「真如性」と訳されている。「真」とは真実、「如」とは如常の意味である。諸法の体性虚妄を離れて真実であるから真といい、常住であり不変不改であるから如と言うとされる。 真如はまた、自性清浄心、仏性、法身、如来蔵、実相、法界、法性、円成実性と同体異名であるとされる。 (ja)
- Tathata (skt. tathatā तथता) – takość – w buddyzmie istota bytu, jego głęboka natura. Za życia Budda mówił o sobie jako Tathagata, co może oznaczać zarówno „ten, kto się w ten sposób” lub „ten, który odszedł w ten sposób” i poprawnie można odczytać to jako „ten, który osiągnął takość”, ale niewyrażalne jest to w języku. (pl)
- Tathātā (anche Tathatā) è un sostantivo femminile sanscrito (devanāgarī तथाता) che indica "la vera natura delle cose", l'"autentica natura della realtà". È un termine che indica in particolare una dottrina fondamentale del Buddhismo Mahāyāna. In italiano si può rendere anche come "talità", "quiddità" o "sicceità". Tathātā corrisponde, nel Buddhismo Mahāyāna alla realtà delle cose così come è in sé stessa prima della loro organizzazione deformata dal nostro pensiero. Nel II capitolo del Sutra del Loto quando uno dei suoi più importanti discepoli, Śāriputra, lo interroga sulla dottrina più profonda, il Buddha Śākyamuni non risponde con la dottrina delle Quattro nobili verità ma con la dottrina della dieci tathātā (caratteristiche, natura, essenza, forza, azione, causa, condizione, retribuzione, frutto e uguaglianza di tutte queste talità tra loro). La dottrina delle Quattro nobili verità, secondo i mahāyānisti è una dottrina hīnayāna che occorre per rimuovere gli "oscuramenti passionali" ma non è ancora la dottrina completa. È con la dottrina delle tathātā che si rimuovono gli "oscuramenti cognitivi" conseguendo l'onniscienza raggiungendo così la bodhi dei buddha, l'anuttarā-samyak-saṃbodhi. In ultima analisi Tathātā è, nel Mahāyāna, l'equivalente dell'"Assoluto". Nelle altre lingue asiatiche il termine sanscrito tathātā è così reso:
* in cinese 真如 zhēnrú;
* in giapponese 真如 shinnyo;
* in coreano 진여 jinyeo o chinyŏ;
* in vietnamita Chân như;
* in tibetano de-bzhin-nyid. (it)
- Talidade (tal + –idade = qualidade de tal; em inglês, suchness ou thusness) é um termo para o atributo definidor de uma coisa em si, tal qual ela é em sua essência. Na filosofia ocidental, é uma forma de traduzir o neologismo poiotês/poiotêta de Platão, que foi popularizado como "qualitas" no latim em neologismo criado por Cícero e é hoje mais conhecido na filosofia como qualidade. Conforme aparece no diálogo Teeteto: "Não encontramos que eles dizem que o calor, a brancura ou qualquer coisa que você queira surge de alguma maneira como esta, a saber, que cada um desses se move simultaneamente com a percepção entre o elemento ativo e o passivo, e o passivo se torna percipiente, mas não a percepção, e o ativo se torna tal-e-tal (poion ti), mas não a talidade (poiotêta)? ... O elemento ativo não se torna talidade (qualidade essencial) calor, ou brancura. Ele se torna tal-e-tal (instância da qualidade): quente, ou branco - e assim por diante." "Talidade" passou a ser um termo utilizado por Xavier Zubiri para definir o conteúdo qualificado intrínseco: "A realidade física da essência na ordem da talidade é aquilo segundo o qual a coisa é 'isto' e não o 'outro', ou seja, é a maneira de estar 'construída' a coisa real como 'tal'", mas que a talidade da essência é maior e além da coisa imanente: "por sua própria talidade, a essência tem uma função transcendental". No entanto, ele é mais amplamente utilizado no budismo como termo que traduz Tathata, principalmente nas linhagens maaiana, identificando a natureza fundamental do fenômeno ou a realidade última não dual e absoluta, como sendo tal qual e apresentada na mente pura ou desperta que enxerga o conhecimento através de Prajña/Jñana, em oposição à ignorância e ilusão: livre de vijñanas e discriminações egoicas; a percepção tal qual é relacionada também ao conceito de Mente-apenas (idealismo). (pt)
- 真如（梵語：तथाता，羅馬化：tathātā；巴利語：तथता，羅馬化：tathatā）或實如（梵語：भूततथाता，羅馬化：bhūta-tathatā），又譯為如實、如如、本無、如，佛教術語，一般被解釋為法的本性，即法的真實本質，也就是法的真實自性。 (zh)
- Та́ковость, татха́та или ятхабхутам (санскр. तथता — IAST: tathatā) — понятие религиозной философии, конкретно — буддизма махаяны, определяющее истинные свойства или подлинное существо объекта или явления, не замутнённое внешними иллюзиями. Особое значение понятие таковость приобрело в буддизме в смысле восприятия истинной сущности, абсолюта вне иллюзий Мары и вне страданий сансары. Иллюстрируя понятие таковости буддисты говорят, что исторических будд было несколько, но все они суть явление одной и той же сущности, характеризуя которую Будда Гаутама использовал термин татхагата (так приходящий). (ru)
- Таковість, татхата або ятхабхутам (санскр. तथता — tathatā IAST) — поняття релігійної філософії, конкретно — буддизму махаяни, що визначає істинні властивості або справжню істоту об'єкта або явища, не замутнене зовнішніми ілюзіями. Особливе значення поняття таковість набуло в буддизмі в сенсі сприйняття істинної сутності, абсолюту поза ілюзій Мари і поза страждань сансари. Ілюструючи поняття таковості буддисти кажуть, що історичних будд було кілька, але всі вони суть явище однієї й тієї ж сутності, характеризуючи яку Будда Гаутама використовував термін татхагата (так приходящий). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- تاتهاتا (Tathātā؛ بالسنسكريتية وبالتبتية:དེ་བཞིན་ཉིད؛ بالصينية: 真如) مصطلح يعني بحرفيته الهكذائية، وهو مفهوم رئيسي في بوذية ماهايانا، كما له أهمية خاصة في بوذية تشان أيضاً. يشير مصطلح تاتهاتا إلى الحقيقة المطلقة التي لا يمكن التعبير عنها بكلمات وإنما تشعر بلحظتها الزمانية، وخاصة ضمن سياق الحديث عن الفراغ أو عدم المعرفة. ضمن تعاليم البوذية يكون الشخص الذي يصل إلى الحقيقة بهذا الشكل قد تجاوز كافة المعيقات المعرفية (الباطل) التي تحجب الحقيقة للوصول إلى حالة التنوير الأمثل؛ لذلك يطلق على بوذا اسم Tathāgata، أي: من وصل هكذا. (ar)
- Tathātā (/ˌtætəˈtɑː/; Sanskrit: तथाता; Pali: tathatā) is a Buddhist term variously translated as "thusness" or "suchness," referring to the nature of reality free from conceptual elaborations and the subject–object distinction. While also used in Theravada, it is a significant concept in Mahayana Buddhism. (en)
- Le terme tathatā (sanskrit, pali : तथता tathatā ; chin. 真如, zhēnrú, Wade : chen-ju ou 眞如 ; cor. 진여, jinyeo ; jap. 真如, shinnyo ; tib. de bzhin nyid ; viet. chân or chơn như) est généralement traduit par ainsité, ainséité (formé à partir du mot ainsi et du suffixe conceptuel —ité) et par certains par il y a. Il désigne la véritable nature de la réalité à un moment donné. Ce concept est central dans le bouddhisme mahāyāna (qui l'assimile au dharmakāya ou au tathagatagarbha), dans le bouddhisme zen, ainsi que dans le bouddhisme chán. (fr)
- ( 타타타는 여기로 연결됩니다. 노래에 대해서는 타타타 (노래) 문서를 참고하십시오.)( 다른 뜻에 대해서는 진여 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)
진여(眞如)는 "있는 그대로의 것" · "꼭 그러한 것"을 뜻하는 산스크리트어 타타타(तथाता, tathātā)의 번역어이다. 원시불교의 교의에 의하면, 사물의 "있는 그대로"의 모습은 무상(無常) · 무아(無我)이다. 즉 모든 사물은 연기(緣起)의 존재일 뿐이다. 원시 불교에서 진여는 이 연기의 이법(理法)이 영원한 진리라는 것을 나타내는 말이었다. 후에 대승불교에 이르러서는 진여는 현상 세계 그 자체, 또는 모든 현상적인 차별상(差別相)을 초월한 절대의 세계, 또는 우주의 진리인 법신(法身)의 본질, 즉, 법성(法性)을 뜻하게 되었다. 이들 세 가지 의미 중 세 번째의 법성의 문맥에서, 진여는 법성의 실상은 언제나 변함이 없이 진실하여 여여하다는 것을 뜻한다. (ko)
- 真如（しんにょ、巴, 梵: tathatā、蔵: de bzhin nyid）は、「あるがままであること」という意味があり、真理のことを指す。 金剛般若経 のサンスクリット本に出て、「真如性」と訳されている。「真」とは真実、「如」とは如常の意味である。諸法の体性虚妄を離れて真実であるから真といい、常住であり不変不改であるから如と言うとされる。 真如はまた、自性清浄心、仏性、法身、如来蔵、実相、法界、法性、円成実性と同体異名であるとされる。 (ja)
- Tathata (skt. tathatā तथता) – takość – w buddyzmie istota bytu, jego głęboka natura. Za życia Budda mówił o sobie jako Tathagata, co może oznaczać zarówno „ten, kto się w ten sposób” lub „ten, który odszedł w ten sposób” i poprawnie można odczytać to jako „ten, który osiągnął takość”, ale niewyrażalne jest to w języku. (pl)
- 真如（梵語：तथाता，羅馬化：tathātā；巴利語：तथता，羅馬化：tathatā）或實如（梵語：भूततथाता，羅馬化：bhūta-tathatā），又譯為如實、如如、本無、如，佛教術語，一般被解釋為法的本性，即法的真實本質，也就是法的真實自性。 (zh)
- Таковість, татхата або ятхабхутам (санскр. तथता — tathatā IAST) — поняття релігійної філософії, конкретно — буддизму махаяни, що визначає істинні властивості або справжню істоту об'єкта або явища, не замутнене зовнішніми ілюзіями. Особливе значення поняття таковість набуло в буддизмі в сенсі сприйняття істинної сутності, абсолюту поза ілюзій Мари і поза страждань сансари. Ілюструючи поняття таковості буддисти кажуть, що історичних будд було кілька, але всі вони суть явище однієї й тієї ж сутності, характеризуючи яку Будда Гаутама використовував термін татхагата (так приходящий). (uk)
- Tathata (skt. tathatā तथताchinesisch 真如, Pinyin zhēnrú, W.-G. chen-ju; tib. de bzhin nyid; kor. 진여, jinyeo; jap. 真如, shinnyo; viet. chân oder chơn như; dt. etwa: Soheit bzw. Solchheit) ist im Buddhismus (insbesondere im Mahāyāna) ein Begriff für die Form wahrer bzw. fundamentaler Wirklichkeit (nicht aber diese Wirklichkeit selbst), meist in Bezug auf den ihr unterstellten Aspekt der Leere bzw. wesentlichen Wesenlosigkeit. Eine für die Yogācāra-Schulen fundamentale Analyse aus dem vierten Jahrhundert lautet wie folgt: (de)
- Tathātā (anche Tathatā) è un sostantivo femminile sanscrito (devanāgarī तथाता) che indica "la vera natura delle cose", l'"autentica natura della realtà". È un termine che indica in particolare una dottrina fondamentale del Buddhismo Mahāyāna. In italiano si può rendere anche come "talità", "quiddità" o "sicceità". Tathātā corrisponde, nel Buddhismo Mahāyāna alla realtà delle cose così come è in sé stessa prima della loro organizzazione deformata dal nostro pensiero. In ultima analisi Tathātā è, nel Mahāyāna, l'equivalente dell'"Assoluto". (it)
- Та́ковость, татха́та или ятхабхутам (санскр. तथता — IAST: tathatā) — понятие религиозной философии, конкретно — буддизма махаяны, определяющее истинные свойства или подлинное существо объекта или явления, не замутнённое внешними иллюзиями. (ru)
- Talidade (tal + –idade = qualidade de tal; em inglês, suchness ou thusness) é um termo para o atributo definidor de uma coisa em si, tal qual ela é em sua essência. Na filosofia ocidental, é uma forma de traduzir o neologismo poiotês/poiotêta de Platão, que foi popularizado como "qualitas" no latim em neologismo criado por Cícero e é hoje mais conhecido na filosofia como qualidade. Conforme aparece no diálogo Teeteto: (pt)
|
