Gnosticism (from Ancient Greek: γνωστικός gnōstikós, Koine Greek: [ɡˠno̞s.tiˈkos], "having knowledge") is a collection of ancient religious ideas and systems which originated in the first century AD among early Christian and Jewish sects. These various groups emphasised personal spiritual knowledge (gnosis) over orthodox teachings, traditions, and the authority of the church. Viewing material existence as flawed or evil, Gnostic cosmogony generally presents a distinction between a supreme, hidden God and a malevolent lesser divinity (sometimes associated with the Jehova of the Old Testament) who is responsible for creating the material universe. Gnostics considered the principal element of salvation to be direct knowledge of the supreme divinity in the form of mystical or esoteric insight.

Property Value
dbo:abstract
  • غنوسيس (باليونانية γνώσις) كلمة يونانية تعني المعرفة وتستعمل في الإنكليزية للإشارة للمعرفة الروحية للقديسين أو الأشخاص المتنورين روحيا. تشير للمعرفة المباشرة من مصدر إلهي أو فوق طبيعي، وبالتحديد إلى التنوير الذي يوثق وجود الأمور فوق الطبيعية. (ar)
  • الغنوصية أو العرفانية أو المعرفية (بالإنجليزية: Gnosticism) هي مصطلحات حديثة تطلق على مجموعة من أفكار ومعارف من الديانات القديمة التي انبعثت من المجتمعات اليهودية في القرنين الأول والثاني الميلاديين. وبحسب تفسيرهم للتوراة، اعتبر الغنوصيون (أو العرفانيون) أن الكون المادي هو انبثاق للرب الأعلى الذي وضع الشعلة الإلهية في صلب الجسد البشري. ويمكن تحرير أو إطلاق هذه الشعلة عن طريق معرفتها، أي "أغنصتها". انتشرت الأفكار الغنوصية في محيط البحر المتوسط في القرن الثاني الميلادي متأثرة بأفكار الحركة المسيحية الأولى وبنظريات . وبدأ انتشار الغنوصية إلى الإضمحلال من دون أن تغيب وتحولت إلى عامل مؤثر غير مباشر للثقافة الغربية التي ظهرت ببزوغ النهضة والباطنية الغربيتين وبرزت شهرتها في الروحانية الحديثة. انتشرت الغنوصية في زمن الامبراطورية الفارسية حتى ظهرت في الصين على شكل الديانة المانوية وفي العراق بشكل الديانة المندائية. والإشكال الأساسي الأكاديمي الذي يواجه الغنوصية هو ماهيتها، أهي ظاهرة عابرة لديانات متعددة أم هي ديانة بحد ذاتها؟ (ar)
  • El gnosticisme (del grec antic Γνωστικισμóς: gnostikismós; de Γνωσις: gnosis, 'coneixement') és un conjunt de corrents sincrètics filosoficoreligiosos que imità el cristianisme en els tres primers segles de la nostra era, convertint-se finalment en un pensament declarat herètic després d'una etapa d'un cert prestigi entre els intel·lectuals cristians. El pare de l'Església que es va encarregar d'argumentar-ne la refutació va ser Ireneu de Lió, destacant el fet que l'essència de la gnosi es la mateixa que l'acció de rebel·lia superba de Llucifer, que volia ser com Déu i per això va caure als inferns, i es convertí en Satanàs. Es pot parlar d'un gnosticisme pagà i d'un gnosticisme cristià, encara que el més significatiu pensament gnòstic s'assolís com una branca del cristianisme primitiu. Està relacionat amb la maçoneria, que el va rescatar del passat. (ca)
  • La gnosi (del grec γνῶσις gnōsis, 'coneixement') és la coneixença espiritual intuïtiva i perfecta, adquirida per mitjà d'una experimentació interna directa, i que proporciona una comprensió transcendental i aperceptiva. Es contraposa a la ciència i a la fe religiosa, considerades com a vies de coneixement imperfectes. Aquesta coneixença s'obté mitjançant la introspecció o la contemplació, utilitzant sovint tècniques espirituals de tipus místic o d'altres preconitzades en general pels ensenyaments esotèrics, fins a experimentar la o epifania. En les cultures d'on és originari el terme (grega i romana d'Orient), la gnosi definia el coneixement de l'infinit, el diví o l'increat, mentre que el coneixement estricte del món finit, natural o material s'anomenava coneixement epistemològic. El judaisme va desenvolupar el coneixement gnòstic mitjançant la càbala. Durant els primers segles del cristianisme, la gnosi fou molt present en les escoles conegudes amb el nom de gnosticisme (declarades herètiques més tard); i certes consideracions aportades per aquesta visió encara són presents en les esglésies ortodoxes orientals. En l'Islam, el sufisme també es reivindica com a un ensenyament gnòstic. (ca)
  • Gnosticismus (z řec. gnósis, γνώσις poznání) je nábožensko-filozofický směr pozdní antiky, který zažil svůj největší rozmach v 1.–3. století našeho letopočtu. Charakteristické je pro něj odmítání hmotného světa, přesvědčení o spásné roli poznání a víra v božskou jiskru v člověku. Tento článek nepojednává o novognosticismu či jiných proudech . (cs)
  • Gnosis (von altgriechisch γνῶσις gnō̂sis „[Er-]Kenntnis“ bzw. Wissen) oder Gnostizismus (latinisierte Form des griechischen γνωστικισμός gnōstikismós) bezeichnet als religionswissenschaftlicher Begriff verschiedene religiöse Lehren und Gruppierungen des 2. und 3. Jahrhunderts n. Chr., teils auch früherer Vorläufer. Der Ausdruck wird auch für verschiedene Konstellationen verwendet, die in wirkungsgeschichtlichem Zusammenhang mit diesen Gruppierungen stehen oder in den vertretenen Lehren Ähnlichkeiten aufweisen.Die Alte Kirche orientierte sich beim Aufbau ihrer theologischen Positionen zum einen an der platonischen Philosophie und übernahm andererseits gnostische Positionen in ihr Glaubenssystem. (de)
  • Με τον όρο γνωστικισμός εννοείται ένα προχριστιανικής καταγωγής φιλοσοφικό και θρησκευτικό κίνημα, δείγμα του σύντονου συγκρητισμού της ρωμαϊκής εποχής ο οποίος είχε τις ρίζες του στα μεσογειακά ήθη της ελληνιστικής περιόδου. Ο όρος χρησιμοποιήθηκε επίσης για να περιγράψει διάφορες θρησκευτικές ομάδες των πρώτων τεσσάρων μεταχριστιανικών αιώνων. Ο γνωστικισμός αποτελούσε ένα σωτηριολογικό θρησκευτικό σύστημα, βασισμένο στην ημιδιαισθητική μυστικιστική έννοια της Γνώσης, το οποίο στις περισσότερες περιπτώσεις αποδεχόταν ως λυτρωτική θεότητα τον χριστιανικό Ιησού Χριστό, προσδίδοντάς του όμως διαφορετικές ιδιότητες απ' ό,τι ο χριστιανισμός. Οι γνωστικοί, διεσπαρμένοι σε διάφορες αυτόνομες κοινότητες και χωρίς κεντρικό συντονισμό ή συγκεντρωτικό , ουσιαστικά εκριζώθηκαν ως τον πέμπτο αιώνα από την επίσημη χριστιανική Εκκλησία και τον ρωμαϊκό Στρατό (αν και γνωστικά συστήματα επέζησαν μέχρι και τα τέλη του Μεσαίωνα), καθώς η Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία είχε θεσπίσει πλέον ως κρατική και μόνη αποδεκτή θρησκεία τον χριστιανισμό. Εξίσου σημαντικός λόγος για την εξάλειψή τους απέβη η συστηματική περιφρόνηση του φυσικού κόσμου, με την ιδιαίτερη μετάθεση του βάρους της διδασκαλίας τους προς την αρχή και δημιουργία του Σύμπαντος, καθώς και ο συνήθως αυστηρός βίος που δίδασκαν, συνοδευόμενος από περιφρόνηση του σώματος. Η έρευνα για τον γνωστικισμό βρίσκεται σε μεγάλη άνοδο μετά την ανακάλυψη της γνωστικής βιβλιοθήκης του Ναγκ Χαμαντί και την εύρεση του γνωστικού Ευαγγελίου του Ιούδα. Ο γνωστικισμός εμφανίστηκε κατά τη διάρκεια μίας ιστορικής περιόδου με μεγάλη έξαρση του θρησκευτικού αισθήματος και των μυστικιστικών πρακτικών στον ρωμαϊκό κόσμο, από τον πρώτο αιώνα π. Χ. ως τον τέταρτο αιώνα. Παράλληλα με την ανάδυσή του στην ανατολική Μεσόγειο γνώρισαν άνθιση οι μυστηριακές λατρείες, ο ερμητισμός, ο μιθραϊσμός, ο νεοπλατωνισμός κλπ, ενώ αναπτύχθηκε και τελικά εδραιώθηκε ο χριστιανισμός. Ο γνωστικισμός περιελάμβανε στοιχεία ελληνικά, ιρανικά, ιουδαϊστικά και χριστιανικά. Η διερεύνηση της πρώιμης μορφής του γνωστικισμού έγινε από τους εχθρούς του, τους πρώτους διαμορφωτές του επίσημου ("ορθόδοξου") χριστιανικού δόγματος της εποχής όπως ο Κλήμης, ο Ωριγένης και ο Ειρηναίος. Οι συγκεκριμένοι καταδίκασαν αυτό που οι ίδιοι αποκάλεσαν «γνωστική αίρεση» και η πολεμική τους εναντίον του γνωστικισμού αποτέλεσε την πρωταρχική τους ώθηση για τη συγγραφή των θεολογικών συγγραμμάτων τους. Η γνωστική θρησκεία, αναγνωρίζοντας ότι ούτε ο Σίμων ούτε η Ελένη, αλλά ίσως ο Ιησούς από τη Ναζαρέτ να είναι ο ταπεινωμένος θεϊκός Μεσσίας έθετε σε κίνδυνο τον χριστιανισμό εν τη γενέσει του με εντελώς διαφορετικό τρόπο απ' ό,τι ο ιουδαϊσμός ο οποίος, παρά τα δικά του γνωστικίζοντα ρεύματα, δεν ήταν διατεθειμένος να κάνει κανενός είδους παραχωρήσεις. Ο Γνωστικισμός και ο Χριστιανισμός είτε αναπτύχθηκαν παράλληλα, βασισμένοι σε κοινές πηγές, είτε ο γνωστικισμός προηγήθηκε με κάποια πρώιμη μορφή του. (el)
  • Gnosticism (from Ancient Greek: γνωστικός gnōstikós, Koine Greek: [ɡˠno̞s.tiˈkos], "having knowledge") is a collection of ancient religious ideas and systems which originated in the first century AD among early Christian and Jewish sects. These various groups emphasised personal spiritual knowledge (gnosis) over orthodox teachings, traditions, and the authority of the church. Viewing material existence as flawed or evil, Gnostic cosmogony generally presents a distinction between a supreme, hidden God and a malevolent lesser divinity (sometimes associated with the Jehova of the Old Testament) who is responsible for creating the material universe. Gnostics considered the principal element of salvation to be direct knowledge of the supreme divinity in the form of mystical or esoteric insight. Many Gnostic texts deal not in concepts of sin and repentance, but with illusion and enlightenment. Gnostic writings flourished among certain Christian groups in the Mediterranean world until about the second century, when the Fathers of the early Church denounced them as heresy. Efforts to destroy these texts proved largely successful, resulting in the survival of very little writing by Gnostic theologians. Nonetheless, early Gnostic teachers such as Valentinus saw their beliefs as aligned with Christianity. In the Gnostic Christian tradition, Christ is seen as a divine being which has taken human form in order to lead humanity back to the Light. However, Gnosticism is not a single standardized system, and the emphasis on direct experience allows for a wide variety of teachings, including distinct currents such as Valentianism and Sethianism. In the Persian Empire, Gnostic ideas spread as far as China via the related movement Manichaeism, while Mandaeism is still alive in Iraq. For centuries, most scholarly knowledge of Gnosticism was limited to the anti-heretical writings of orthodox Christian figures such as Irenaeus of Lyons and Hippolytus of Rome. There was a renewed interest in Gnosticism after the 1945 discovery of Egypt's Nag Hammadi library, a collection of rare early Christian and Gnostic texts, including the Gospel of Thomas and the Apocryphon of John. A major question in scholarly research is the qualification of Gnosticism as either an interreligious phenomenon or as an independent religion. Scholars have acknowledged the influence of sources such as Hellenistic Judaism, Zoroastrianism, and Platonism, and some have noted possible links to Buddhism and Hinduism, though the evidence of direct influence from the latter sources is inconclusive. (en)
  • Gnostikismo aŭ gnozismo estas formo de religio kiu floris dum la 2-a kaj 3-a jarcentoj. Ĝi eble devenis de grekaj interpretoj de orienta religio. Estis multaj specoj kaj subspecoj de gnostikismo – juda, kristana, zoroastria, idolkulta, ktp – sed el la multaj specoj, la plej forta kaj furora klare estis la kristana gnostikismo de Valentino (2-a jarcento), aleksandriano kiu preskaŭ fariĝis la papo ĉirkaŭ 140. Ĉi tie temas ĉefe pri ĉi tiu speco. (Alia ĉefaformo de kristana gnostikismo estis la de Marciono). Gnostikismo estis la unua granda herezo dekristanismo. Sekatolikismo estis la juda, proletarainterpreto de kristanismo, gnostikismo estis la greka, burĝa interpreto.Iasence, ĝi estis platonista interpreto de kristanismo: Alkatolikoj, ĝi ŝajnis kristana herezo, dum alplatonistoj, ĝi ŝajnis duon-bakita platonismokun arogantaj mitoj enmiksitaj. (Notu bone: en tiu tempo, katolikismo kajortodoksismo estis unu eklezio, ne skisminteĝis la 11-a jarcento). Gnostikismo instruis ke la materia mondo estas malbona, tial ĝiakreinto, la dio de Moseo, la Demiurgo, ankaŭ estas malbona. SedJesuo Kristo estis sendita de la vera, bona Dio,la nekonata Patro, por instrui doktrinon sekretan. Sed ĉar la materiamondo estas malbona, Jesuo klare ne estis homo, sed nur ŝajnis homo, kajnur ŝajnis morti sur la kruco. Tial Jesuo ne savas per sia morto, sed persia sekreta doktrino, la gnozo (greke, gnosis). Gnostikismo floris tra la romia imperio, precipe enEgipto kaj estis simila al aliaj misteraj kultoj dela tempo kaj iafoje estis instruita de magiistoj.Sankta Ireneo de la 2-a jarcento estis laĉefa kaj la plej fama batalinto kontraŭ la herezo, sed eĉOrigeno en la 3-a jarcento devis batalikontraŭ ideojn gnostikajn. La biblioteko de Nag-Hamado, eltrovita en 1945en la dezerto de Egipto, estas gnostika kaj enhavas multe de la sekretadoktrino de Jesuo. Antaŭ 1945, Ireneo estis nia ĉefa fonto pri gnostikismo, sed nun laĉefa fonto estas la biblioteko de Nag-Hamado. (eo)
  • El gnosticismo es un conjunto de corrientes sincréticas filosófico-religiosas que llegaron a mimetizarse con el cristianismo en los tres primeros siglos de nuestra era, convirtiéndose finalmente en un pensamiento declarado herético después de una etapa de cierto prestigio entre los intelectuales cristianos. En efecto, puede hablarse de un gnosticismo pagano y de un gnosticismo cristiano, aunque el más significativo pensamiento gnóstico se alcanzó como rama heterodoxa del cristianismo primitivo. Según esta doctrina los iniciados no se salvan por la fe en el perdón gracias al sacrificio de Cristo, sino que se salvan mediante la gnosis, o conocimiento introspectivo de lo divino, que es un conocimiento superior a la fe. Ni la sola fe ni la muerte de Cristo bastan para salvarse. El ser humano es autónomo para salvarse a sí mismo. El gnosticismo es una mística secreta de la salvación. Se mezclan sincréticamente creencias orientalistas e ideas de la filosofía griega, principalmente platónica. Es una creencia dualista: el bien frente al mal, el espíritu frente a la materia, el ser supremo frente al Demiurgo, el espíritu frente al cuerpo y el alma. El término proviene del griego Γνωστηκισμóς (gnostikismós); de Γνῶσις (gnosis): ‘conocimiento’. (es)
  • Gnostizismoa joera filosofiko eta erlijiosoa da, Erromaren eta Greziaren eraginpean zeuden herrietan K. a. II. mendean zabaldu zena. Gnostizismoak antzinako erlijioetatik (, Greziako Platonzaleen idealismo alegorikotik, judu mistikoen apokalipsi zaletasunetik, Egiptoko eta Mesopotamiako pentsamendutik) hartu zuen iturria, eta haiengan ere izan zuen eragina, baina bere eragin nabarmenena kristautasun sortu berrian izan zuen (elizaren kanonean, kredoan eta epistoletan oinarritutako eraketa), eta garai horretan osatu zen erabat. Gnostizismoaren arabera, ezagumena ez da behaketa enpirikoaren bidez lortzen, jainkoaren azalpenen bidez baizik. Gnostikoen ustez gizonak berezkoak ditu kontzientziarik eza eta jainkotasuna, baina zoritxarreko erortzearen ondorioz, mundu arrotz batera bidalia izan zen. Jainkoaren azalpenak bere jatorriaren, esentziaren eta etorkizun handiaren berri eman zion gizonari. Gnosisaren azalpen hori ez da filosofiaren ezagumenak bezala arrazoiaren bidez lortzen, ezta kristautasunaren azalpena bezala ere, ez baita historian oinarritzen ez idatzietan biltzen; izatearen misterioaren intuizioa da. Doktrina kristauaren garapena gnostizismoaren aurkako erantzuna izan da neurri batean behintzat. Kredoaren sinboloak ezartzea, Testamentu Berria kanon batera biltzea, epistolen garrantzia azpimarratzea, gnostikoen eskaerei erantzuteko onartu zituen kristautasunak. Gnostikoak lehenengo teologoak izan zirela eta kristautasun sortu berria sistema batera bildu zutela esan daiteke. (eu)
  • Gnosisa (antzinako grezieratik literalki euskaratuz, ezagutza) korronte filosofiko eta erlijoso batzuetan norberaren kontzientziaren ezagutza, Jainkoaren ezagutza eta ezagutza espirituala izendatzeko erabili den terminoa izan historia. Kontzeptu hori oinarritzat harturik sortutako teoria, korronte, praktika eta mugimenduak gnostizismo izenaren baitan biltzen dira. (eu)
  • Le gnosticisme est un mouvement de pensée centré autour de la notion de « connaissance », regroupant des doctrines variées et multiformes qui se développent au cours des IIe et IIIe siècles dans les limites de l'Empire romain. Ces doctrines se caractérisent généralement par l'affirmation que les êtres humains sont des âmes divines emprisonnées dans un monde matériel créé par un dieu inférieur mauvais ou imparfait, le Démiurge ou Yahvé à l'opposé duquel existe un autre être, transcendant et parfait, plus éloigné, un dieu supérieur lié à l'homme par la connaissance qu'il lui a donnée. Longtemps, le gnosticisme antique n'a été connu qu'à travers les écrits de ses détracteurs, certains Pères de l'Église au nombre desquels Irénée de Lyon et sa Dénonciation et réfutation de la gnose au nom menteur, un écrit de la deuxième moitié du IIe siècle. On doit mentionner aussi Hippolyte de Rome, auteur de Réfutation de toutes les hérésies. La découverte en 1945 de la bibliothèque de Nag Hammadi, dont une première traduction complète a été finalisée en 1977, a permis de renouveler la recherche sur le sujet. Le mouvement, dont les origines ne sont pas claires, connait son apogée au cours du IIe siècle. Les sectes gnostiques ont progressivement disparu à partir du IVe siècle, mais il est possible qu'elles aient influencé d'autres mouvements comme le manichéisme, le marcionisme ou encore le bogomilisme. (fr)
  • De façon très générale, la gnose (du grec γνῶσις, gnôsis : connaissance) est un concept philosophico-religieux selon lequel le salut de l'âme passe par une connaissance (expérience ou révélation) directe de la divinité, et donc par une connaissance de soi. Dans le christianisme antique, le mot a été employé pour la première fois par Paul de Tarse, puis défendu et développé par un certain nombre de théologiens orientaux qui pendant les premiers siècles ont marqué le concept. Parmi les plus importants se trouvent Irénée de Lyon, Clément d'Alexandrie, Origène, ou encore Évagre le Pontique. Au XVIIe siècle, le principe est ré-exploité en France par Bossuet et Fénelon. Plus récemment, une importante confusion s'est créée sur le sens du mot gnose et sur son amalgame avec le terme gnosticisme. Le gnosticisme ou « gnosticisme historique » est un terme employé pour désigner certains mouvements du christianisme ancien qui relèvent d'une idéologie dualiste (croyance dans l’existence d'un Dieu du Mal et d'un Dieu du Bien). Cette gnose dualiste contraire aux principes métaphysiques du christianisme, a été combattue par les théologiens chrétiens des premiers siècles qui l'ont qualifiée de pseudo-gnose (Paul de Tarse), ou de « gnose au faux nom » (Irénée de Lyon). Le mot gnose désigne ainsi pour la période antique deux concepts théologiques opposés : une gnose chrétienne qui considère que tout homme est capable de percevoir Dieu, en lui, de devenir lumière et donc d'obtenir la vie éternelle ; et une gnose dualiste (gnosticisme) qui considère le corps et la vie terrestre comme une prison dont l'homme doit se libérer pour être sauvé. À partir du XIXe siècle, le terme gnose et les concepts qu'il recouvre ont été utilisés dans des contextes beaucoup plus larges, en histoire des religions (y compris non chrétienne), en philosophie, mais aussi en littérature ou en politique, ainsi que par les « nouveaux mouvements religieux », ésotériques et New Age. (fr)
  • Is éard atá sa (ó γνωστικός na Gréigise - gnostikos nó “eolas a bheith agat”) téarma nua-aimseartha chun tuairisc a thabhairt ar a lán seanreiligiún a chloígh leis an saol spioradálta agus a thug droim láimhe don saol ábhartha. Shíl siad gur leathdhia a chruthaigh an saol úd. Chuaigh an gnóisíochas i bhfeidhm ar a lán reiligiún a mhúineann gur féidir “gnosis” (eolas, soilsiú, slánú, fuascailt, comhcheangal le Dia) a bhaint amach de bharr chleachtadh an daonchairdis (nó go mbeifí bocht dá bharr) agus na haontumhachta (ag deisceabail de réir a n-acmhainne agus ag rúnpháirtithe go hiomlán) agus de bharr chríonnacht a lorg trí chuidiú le daoine eile. Mar sin féin, bhí éagsúlacht ag gabháil le cleachtadh an ghnóisíochais. Sa ghnóisíochas tá baint ag an leathdhia leis an domhan thíos, áit a shamhlaítear leis an ábhar, leis an gcolainn, leis an am agus go háirithe le saol lochtach sealadach. Tá Dia le fáil sa domhan thuas agus samhlaítear leis an anam agus le foirfeacht é. De ghnáth sainmhínítear an gnóisíochas i gcomhthéacs Críostaí. Shíleadh scoláirí éigin go raibh an gnóisíochas ann roimh an gCríostaíochas agus go raibh prionsabail chreidimh agus nósanna spioradálta ag baint leis a d’fhág a rian ar an luath-Chríostaíocht, ar an Nua-Phlatónachas, ar an nGiúdachas Heilléanach, ar reiligiúin rundiamhaire Ghréag-Rómhánacha agus ar an . Chuir léiriú leabharlann Nag Hammadi, cnuasach seanlámhscríbhinní ón Éigipt, cor nua sa scéal agus tugadh ar dhaoine athmhachnamh a dhéanamh dá bharr. Níor thángthas ar théacsanna gnóisíocha réamh-Chríostaí fós, agus meastar gur sa dara haois nó ina dhiaidh sin a tháinig an gnóisíochas ar an bhfód mar chóras creidimh ar leith. (ga)
  • Gnostisisme (bahasa Yunani: γνῶσις gnōsis, pengetahuan) merujuk pada bermacam-macam gerakan keagamaan yang beraliran sinkretisme pada zaman dahulu kala. Gerakan ini mencampurkan berbagai ajaran agama, yang biasanya pada intinya mengajarkan bahwa manusia pada dasarnya adalah jiwa yang terperangkap di dalam alam semesta yang diciptakan oleh tuhan yang tidak sempurna. Secara umum dapat dikatakan Gnostisisme adalah agama , yang dipengaruhi dan memengaruhi , Yudaisme, dan . Istilah gnōsis merujuk pada suatu pengetahuan yang telah dipaparkan. Dari sana manusia melalui unsur-unsur rohaninya diingatkan kembali akan asal-muasal mereka dari Tuhan yang superior. Yesus Kristus dipandang oleh sebagian sekte Gnostis sebagai perwujudan dari makhluk ilahi yang menjadi manusia untuk membawa gnōsis ke bumi. Pada mulanya Gnostisisme dianggap sebagai cabang aliran sesat dari Kekristenan, namun sekte Gnostis telah ada sejak sebelum kelahiran Yesus. Keberadaan kaum Gnostik sejak Abad Pertengahan semakin berkurang dikarenakan pengikutnya memeluk Islam atau akibat dari Perang Salib Albigensian (1209–1229). Gagasan Gnostis kembali muncul seiring dengan bertumbuhnya gerakan mistis pada akhir abad ke-19 dan abad ke-20 di Eropa dan Amerika Utara. (in)
  • Il termine gnòsi deriva dal greco antico γνῶσις (gnòsis), vocabolo comune il cui significato originario era "conoscenza". Nelle scienza delle religioni, la parola gnosi assume un significato particolare, in quanto indica una forma speciale di conoscenza religiosa, che non procede da contenuti di fede acquisiti per intermediazione né a partire da principi o postulati, ma si realizza come accesso diretto al divino, mediante una sorta di illuminazione interiore, al termine di un cammino, spesso misterico, che garantisce il raggiungimento della salvezza spirituale agli iniziati. Presente in molte tradizioni religiose e cultuali del mondo, la gnosi non va confusa con lo gnosticismo, termine che, nello specifico, designa un complesso fenomeno di movimenti religiosi ereticali del cristianesimo dei primi secoli, dei quale la gnosi costituiva una componente fondamentale. (it)
  • Lo gnosticismo è stato un movimento filosofico, religioso ed esoterico, a carattere iniziatico, molto articolato e complesso, presente nel mondo ellenistico greco-romano, la cui massima diffusione si ebbe tra il II e il IV secolo d.C. Il termine gnosticismo deriva dalla parola greca gnósis (γνῶσις), cioè «conoscenza», che era l'obiettivo che esso si poneva. Il termine gnosticismo venne coniato da Henry More nel 1669, con esplicito riferimento al vocabolo greco «gnosi» utilizzato nell'antichità dai seguaci del movimento Anche se parrebbe collocarsi principalmente in un contesto cristiano, in passato alcuni studiosi ritennero che lo gnosticismo precedesse il cristianesimo e includesse credenze religiose pre-cristiane e pratiche spirituali comuni alle origini del cristianesimo, al neoplatonismo, all'ebraismo del Secondo Tempio, alle religioni misteriche e allo zoroastrismo (specialmente per ciò che riguarda lo zurvanismo). La discussione sullo gnosticismo è cambiata radicalmente con la scoperta dei Codici di Nag Hammadi, che condussero gli studiosi ad una revisione delle precedenti ipotesi. (it)
  • グノーシス主義(グノーシスしゅぎ、独: Gnostizismus、英: Gnosticism)またはグノーシス(希: Γνῶσις)は、1世紀に生まれ、3世紀から4世紀にかけて地中海世界で勢力を持った宗教・思想である。物質と霊の二元論に特徴がある。英語の発音は「ノーシス」である。普通名詞としてのグノーシスは、古代ギリシア語で「認識・知識」を意味する。グノーシス主義は、自己の本質と真の神についての認識に到達することを求める思想傾向にあたる。 グノーシス主義は、地中海世界を中心とするもの以外に、イランやメソポタミアに本拠を置くものがあり、ヘレニズムによる東西文化のシンクレティズムの中から形成されたと見られる。代表的なグノーシス主義宗教にマニ教がある。 (ja)
  • 영지주의(靈知主義, Gnosticism)는 고대에 존재하였던 혼합주의 종교 운동 중 하나로, 다양한 분파가 존재하지만 전반적으로 불완전한 신인 데미우르고스가 완전한 신의 영(프네우마)을 이용해 물질을 창조하였고, 인간은 참된 지식인 그노시스를 얻음으로써 구원을 얻을 수 있다는 구조를 지닌다. 1945년에 나그함마디 문서가 발견되고 그 이후 이들 1차 문헌들을 토대로 영지주의가 현대의 학자들에 의해 새로이 조명되기 이전에는 영지주의에 대한 연구는 영지주의를 논박하는 기독교 교부들의 논서들을 토대로 이루어져야 했다. 이들 논서들에서 영지주의는, 정통파 기독교에서 세력을 얻지 못하는 좌절을 겪은 배교자들이 창시한, 타락된 형태의 교의를 가진 기독교의 한 이단인 것으로 대체로 서술되고 있다. 반면, 현대의 연구에 따르면 영지주의는 교의 체계가 다양하여 특정 한 종교 분파 또는 단체로 묶을 수 없으며 기원 또한 기독교로 국한할 수 없다는 것이 밝혀졌다. 그러나 영지주의 종교 운동이 가장 활발히 전개된 시기는 기독교가 태동하던 기원후 1세기부터 3세기까지의 시기로 기독교와 밀접한 관련 하에 전개되었다. 정통파 기독교와 영지주의의 본질적인 차이는 정통파 기독교에서는 구원이 "믿음(신앙 · faith)"을 통해 가능하다는 견해를 가진 반면 영지주의에서는 구원이 "앎(gnosis 그노시스[*])"을 통해 가능하다는 견해를 가진 것에 있다. (ko)
  • Gnosis (γνῶσις) is het Oudgriekse woord voor 'kennis'. Gnosis is de kern in de religieuze overtuiging van een aantal religies die zich in de eerste eeuwen na Chr. ontwikkelden. Het betreft het hermetisme, de gnostiek, het mandeïsme en het manicheïsme. In de Nederlandse literatuur worden religies die gnosis als kernbegrip hadden gezamenlijk weleens benoemd met het woord gnosticisme. Gnosis is het verwerven van het inzicht in de oorsprong, huidige situatie en de bestemming van de mens. Die religies hadden verschillende wegen om tot dat inzicht te komen en ook binnen die religies waren er verschillende opvattingen. Het centrale thema was echter, dat de mens afkomstig is uit een goddelijke wereld en in zijn aardse situatie een goddelijke kern in zich heeft die afkomstig is uit die wereld. Die kern is verstrikt geraakt in de materie of in het kwaad in de stoffelijke wereld. Demonische krachten, soms ook geïnterpreteerd als hartstochten of het noodlot, trachten die kern gevangen te houden in zijn lichamelijk omhulsel. Wie de werkelijke situatie kent en dus ook weet heeft van zijn goddelijke kern en van de mogelijkheid tot terugkeer naar de goddelijke wereld heeft gnosis. (nl)
  • Gnoza (stgr. γνῶσις gnosis "poznanie, wiedza") – forma świadomości religijnej podkreślająca wartość wiedzy jako narzędzia (samo)zbawienia. Mitologia gnostycka przedstawia człowieka jako pogrążonego we śnie – obudzenie z niego to poznanie prawdy o swoim duchowym powołaniu. Terminem tym najczęściej określa się ruchy religijne późnego antyku (doba hellenizmu)[potrzebny przypis] i wczesnego średniowiecza. Wśród nich wyróżnić można dwa główne nurty: gnozę monistyczną (syryjsko-egipską), której szczytowe osiągnięcie stanowi chrześcijański walentynianizm, oraz dualistyczną gnozę typu irańskiego – manicheizm. Zasadniczą cechą światopoglądu gnostycznego (różnych proweniencji) jest przekonanie o upadku Ducha i uwięzieniu w świecie. W gnozie monistycznej świat – rozumiany jako byt materialny, ów padół zła i cierpienia, w którym przyszło człowiekowi żyć – jest ostatnią, najniższą emanacją Boga (bytu doskonałego). Zło, rozpad i śmierć zaistniały w wyniku pierwotnego boskiego upadku. Człowiek, istota obdarzona iskrą ducha, obarczony jest odpowiedzialnością naprawy tego błędu. Zadaniem oświeconego na ścieżce gnozy jest uwalnianie iskier Ducha i oddawanie ich Bogu. W przeciwieństwie jednak do gnozy monistycznej, gdzie za zło i niedoskonały świat odpowiedzialny jest Jedyny Bóg, w dualistycznej gnozie Maniego świat jest polem walki dwóch niestworzonych antagonistycznych wobec siebie sił światła i ciemności (irański Ahura Mazda i Aryman). Do gnozy odwoływali się m.in.: bogomili i katarzy. Gnostykami byli: Szymon Mag, Marcjon, Walentyn Egipcjanin, Bazylides, Herakleon, Ptolemeusz, i Teodor. Najbardziej znanym współczesnym polskim gnostykiem jest Jerzy Prokopiuk. Polskim artystą, który inspirował się w swoich pracach gnozą, był Marek Kijewski[potrzebny przypis]. Gnostycyzm manifestował się także w różnorodnych wspólnotach wyznawców rozproszonych w Palestynie, Syrii, Azji Mniejszej, Egipcie, Italii i na innych obszarach nad Morzem Śródziemnym.W II wieku istniała również , o czym świadczy traktat Poimandres ze zbioru Corpus Hermeticum. Jedną ze współczesnych form gnozy jest antropozofia Rudolfa Steinera. Jako szkoła gnostyczna definiuje się także Lectorium Rosicrucianum – Międzynarodowa Szkoła Złotego Różokrzyża. O gnozie i rewolucji gnostyckiej pisze także autor książki "Nowa nauka polityki" Eric Voegelin. (pl)
  • Gnostycyzm (z stgr. γνωστικός gnostikos „dotyczący wiedzy, służący poznaniu wiedzy istnienia wszechrzeczy”) – doktryny i ruchy religijne powstające od I w.p.n.e do II w. na wschodzie cesarstwa rzymskiego, gł. w Syrii i Egipcie, dualistyczne, łączące chrześcijaństwa i pogańskie (grecko-egipskie) wierzenia religijne. Ruchy gnostyckie miały ogromny wpływ już od I wieku na rozwój chrześcijańskiego pisarstwa, na czele z powstaniem Listów Apostolskich włączonych do kanonu Pisma Świętego (Listy ap. Pawła do Efezjan, Filipian, Kolosan, Tesaloniczan, Piotra, Jana i Judy). Starochrześcijańskie pisarstwo apologetyczne w dużej mierze występowało przeciwko naukom gnostycyzmu i praktykom jego wyznawców. Około VI wieku ruchy gnostyckie zostały wchłonięte przez szerzący się manicheizm. Najważniejsza zasadami gnostycyzmu są twierdzenia, że „gnostykiem nie można zostać, ale można nim być”, „gnostycyzm musi narodzić się z własnej woli, przy zdobywaniu jego nauk”, „musi zrodzić się on z serca”. Nie można przejąć gnostycyzmu tak jak religii chrześcijaństwa i nie każdy jest w stanie dostrzec jego prawdziwe znaczenie. To nie wierzący wybierał gnostycyzm, to gnostycyzm wybierał wierzącego. Zgodnie z przesłaniem gnostyckim człowiek egzystuje w nieprzyjaznym świecie, do którego został „wrzucony”. Świat jest obcy Prawdziwemu Bogu i nie jest jego dziełem, lecz dziełem sił niższych (Niższych Bogu)zwanych (których przywódcą jest Demiurg). Człowiek jest niespójnym konglomeratem ciała, duszy oraz ducha (pneumy). Założeniem tego bytu było uświadamianie sposobu w zrozumieniu swojej natury mogąc poskromić emocje, wynikające z natury ciała oraz potrzeby ducha płynące w człowieku. Jego prawdziwą jaźnią ma być dusza, równie obca światu, jak Bóg. Prawa natury zniewalają człowieka, a jego ciało i dusza (w tym psychika) aktywnie mu się przeciwstawiają, ograniczają i upokarzają. Znaczeniem tego stanu, miało być zrozumienie w chęci i czynie poznania sposobu, jako możliwości wzniesienia się po za ten stan natury ludzkiej, dając duchową mądrość i siłę mogącą tylko tymczasowo spoczywać w materii ciała ludzkiego. W ten sposób, człowiek mógł być przygotowany na ewentualną możliwość spotkania się ze stwórcą wszechrzeczy i wkroczyć w jego światłość. Celem życia jest przebudzenie odrętwiałej pneumy i uwolnienie jej z więzów Losu i świata, aby wrócić do Boga. Świadomość ducha której ograniczeniem jest rozum, świadomość ta posiada nieopisaną wręcz ukrytą w sobie mądrość, która swym pierwotnym darem, jest tylko swoistą iskrą w dziele stworzenia, która w okazałości jego Boskiej interwencji posiadając jedyną i prawdziwą emocje miłości pragnie się w tym akcie z Bogiem zjednoczyć. Potrzebne są do tego: wiedza, objawienie, iluminacja co do natury „ja”, Boga i świata. Przed pojawieniem się oświecającego doświadczenia (uzyskania gnozy) które jest jedyną etyczną formą aktywności jaką jest prawdziwe objawienie, będzie wewnętrzne dotarcie do granic swojej świadomości by zrodzić w sobie moc światła w zrozumieniu swojego pochodzenia oraz istnienia. „Gnostycyzm” jest nazwą zbiorczą dla niektórych powstałych w I-IV wieku n.e. na terenie Imperium Romanum prądów filozoficznych o ukierunkowaniu mistycznym. Nie da ich się już zaklasyfikować jako chrześcijańskie, choć niektórzy gnostycy sięgali także do tradycji chrześcijańskiej. Nazwa gnostycyzm została zaproponowana przez XX-wiecznych badaczy. Po mimo wielu sprzeczek, uważa się, że Jezus Chrystus był gnostykiem i po mimo wielu kontrowersji chrześcijaństwo wzięło się z gnostycyzmu. (pl)
  • Gnose ou Gnosis é um estado mental específico que permite o contato com outros planos não físicos, como o plano etérico, o plano astral e o plano espiritual. Este estado pode ser alcançado por métodos de transe, assim como meditação ou privação de sentidos, além de métodos de hiper-excitação. O estado de Gnose pode ser utilizado para realizar reflexões filosóficas, ou rituais mágicos e religiosos. (pt)
  • O gnosticismo (do grego Γνωστικισμóς; transl.: (gnostikismós); de Γνωσις (gnosis): 'conhecimento', (gnostikos): aquele que tem o conhecimento) é um conjunto de correntes filosófico-religiosas sincréticas que chegaram a mimetizar-se com o cristianismo nos primeiros séculos de nossa era (sendo ele muitas vezes referenciado como "Alta Teologia"), vindo a ser declarado como um pensamento herético após uma etapa em que conheceu prestígio entre os intelectuais cristãos. Originou-se no primeiro e segundo século d.C. Com base em leituras do Pentateuco e outros escritos bíblicos, esses sistemas acreditavam que o mundo material era criado por uma emanação do deus supremo, prendendo a faísca divina no corpo humano. Esta faísca divina poderia ser liberada pela gnose dessa faísca. As idéias e os sistemas gnósticos floresceram no mundo mediterrâneo no século II d.C, em conjunto e influenciados pelos primeiros movimentos cristãos e pelo médio platonismo. Após o segundo século, um declínio se estabilizou, mas o gnosticismo persistiu ao longo dos séculos como uma subintendência da cultura ocidental, remanifestando com o Renascimento como o esoterismo ocidental, assumindo a proeminência com a espiritualidade moderna. No Império Persa, o gnosticismo se espalhou até a China com o maniqueísmo, enquanto o mandeísmo ainda está vivo no Iraque. O gnosticismo foi inicialmente definido no contexto cristão embora alguns estudiosos suponham que o gnosticismo se desenvolveu antes ou foi contemporâneo do cristianismo, não há textos gnósticos até hoje descobertos que sejam anteriores ao cristianismo. O estudo do gnosticismo e do cristianismo primitivo de Alexandria receberam um forte impulso a partir da descoberta da Biblioteca de Nag Hammadi, em 1945. (pt)
  • Гно́зис (гно́сис) (от греч. γνώσις — «знание») — высшее, эзотерическое, откровенное, мистическое знание. Центральное понятие гностицизма. В раннем христианстве эзотерическому знанию гностиков противопоставляется идеал «истинного», христианского гнозиса — высшего проникновенного богопознания. Заметное распространение понятие получает в оккультно-мистических учениях Нового времени и XX века. В классической древнегреческой философии гнозис употребляется в техническом значении, обозначая знание, исследование, не имея мистических и эзотерических коннотаций. Характер откровенного, мистического знания гнозис приобретает в эллинистической и раннехристианской традиции под влиянием иудейских и восточных оккультных учений. В таком качестве гнозис становится центральным понятием гностицизма (учения Валентина, Василида, Маркиона и др.) где выступает в качестве оккультного знания о бесконечном, божественном и вечном во всем и вовне всего, в котором раскрываются высшие способности духа, преодолеваются ограничения материального мира и происходит самоутверждение в мире запредельном. Одновременно с мистическим характером, гнозис был знанием эзотерическим, передававшимся последователям гностических учений в тайне от непосвященных. В раннем христианстве гнозис становится предметом критики со стороны Отцов Церкви. Так, отрицая эзотерический характер знания о Боге и отстаивая кафоличность христианской церкви, Ириней настаивал на несокрытости Божьего промысла. Вместе с тем в трудах Климента Александрийского и Оригена предпринимается попытка обоснования христианского гнозиса в противовес гнозису «языческому». В Новое время гнозис был составной частью ряда оккультных учений. В XX веке приобрел широкую популярность в рамках новых религиозных, духовных и мистических движений. (ru)
  • Gnosticism (från det gammalgrekiska ordet γνωστικός gnostikos, ungefär "att besitta kunskap") är ett samtida begrepp för en uppsättning religiösa idéer som frodades i det judisk-kristna kulturområdet runt år 1-200. Baserat på en viss tolkning av Torah och andra religiösa skrifter trodde dess anhängare att världen skapats av en emanation av Gud som fångat en ursprunglig gudsgnista i människans kropp, en gnista som kunde befrias genom gnosis (andlig insikt). Gnosticism var ingen självständig religion, utan är en religionshistorisk fackterm från 1800-talet, myntad i syfte att användas som samlingsterm för ett antal, inbördes olika, mystiska, andliga idéströmningar med mångtusenåriga anor. Dess utövare kallade inte själva sin religion för gnosticism (Valentinus kallade den kristendom), men några av dem (framför allt och Marcellina) kallade den för gnosis (insikt eller kunskap). (sv)
  • Гностици́зм (от др.-греч. γνωστικός — «познающий», «знающий»; γνῶσις — «знание») — общее условное название ряда многочисленных позднеантичных религиозных течений, использовавших мотивы из Ветхого Завета, восточной мифологии и ряда раннехристианских учений. Термин предложен Генри Мором в XVII веке. Название «гностицизм» является производным от термина «гностики», заимствованного у Епифания Кипрского из его книги «Панарион». В Панарионе гностики (или борбориты) — одна из «80 ересей», описанных Епифанием.О на­ча­ле рас­про­стра­не­ния гностицизма в Ма­лой Азии в конце I – начале II вв. сви­де­тель­ст­ву­ют из­вес­тия Ев­се­вия Ке­са­рий­ско­го, Ири­нея Ли­он­ско­го (трактат «Против ересей») и Кли­мен­та Алек­сан­д­рий­ско­го. Кембриджский учёный Генри Мор ввёл название «гностицизм» и распространил его на многие «ереси». Общим для гностических систем является дуалистическое представление о злой либо ограниченной в своём могуществе силе (Демиурге) и высшем «добром» Боге, сострадающем человечеству. (ru)
  • Gnosis är ett grekiskt ord för kunskap, vetande och insikt. Ordet används som filosofisk och teologisk term, i synnerhet i samband med gnosticism och andra antika traditioner. Det utgör också ett led i ord som diagnos och prognos. (sv)
  • Гностици́зм (від лат. gnostikos «обізнаний»; грец. γνῶσις «знання») — спільна назва для низки релігійних дуалістичних учень пізньої античності II—III ст., що поєднували певні моменти християнства, грецької філософії та східних релігій. Гностицизм претендував на розуміння таємного знання (Гнозису) про Бога й улаштування світобудови, що дає змогу людській душі повернутись у божественну реальність, звідки її було забрано та ув'язнено в матеріальному світі силами зла на чолі з Деміургом. Із гностицизмом пов'язане виникнення маніхейства. Він справив значний вплив на середньовічні єресі та неортодоксальну містику сучасного часу. Прихильник гностицизму — гностик. (uk)
  • Гно́зис (? гно́сис) (грец. γνώσις - «знання») — філософський термін для позначення «знання», «пізнання», «пізнавання», «спізнавання». Філософи використовують гнозис для визначення духовного знання освіченої людини й описують його як пряме емпіричне знання надприродного або божественного. Термін походить із класичної античної філософії. Особливого поширення він набув за часів раннього християнства та його полеміки з гностицизмом. Це не «просвітленість», яка розуміється в загальному сенсі, як «осявання» чи «пізнавання» (грец. διαφωτισις),але , яка стверджує існування надприродного. (uk)
  • 諾斯底主義(Gnosticism 或稱靈知派和靈智派)的“諾斯底”一词在希臘語中意为“知識”,諾斯底是指在不同及團體中的同一信念,這信念可能源自於史前時代,但卻於公元的首數個世紀活躍於地中海週圍與伸延至中亞地區。了解這個核心信念的鑰匙就是要透過擁有「」(Gnosis,或譯「真知」),“靈知”在希腊语原文是指透過個人經驗所獲得的一種知識或意識。諾斯底主義者相信透過這種超凡的經驗,可使他們脫離無知及現世。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 12471 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 124317 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 983975795 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:group
  • note (en)
  • web (en)
  • Forms (en)
dbp:list
  • * Hard Polytheism ** Mythology ** Euhemerism * Soft Polytheism ** Omnitheism * Henotheism * Monolatrism * Kathenotheism * Ditheism (Duotheism) ** Wicca ** Zoroastrianism ** Manichaeism ** Gnosticism * Misotheism * Dystheism (en)
dbp:listclass
  • hlist (en)
dbp:name
  • Polytheism (en)
  • "Cohen" (en)
dbp:state
  • autocollapse (en)
dbp:title
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • غنوسيس (باليونانية γνώσις) كلمة يونانية تعني المعرفة وتستعمل في الإنكليزية للإشارة للمعرفة الروحية للقديسين أو الأشخاص المتنورين روحيا. تشير للمعرفة المباشرة من مصدر إلهي أو فوق طبيعي، وبالتحديد إلى التنوير الذي يوثق وجود الأمور فوق الطبيعية. (ar)
  • Gnosticismus (z řec. gnósis, γνώσις poznání) je nábožensko-filozofický směr pozdní antiky, který zažil svůj největší rozmach v 1.–3. století našeho letopočtu. Charakteristické je pro něj odmítání hmotného světa, přesvědčení o spásné roli poznání a víra v božskou jiskru v člověku. Tento článek nepojednává o novognosticismu či jiných proudech . (cs)
  • Gnosisa (antzinako grezieratik literalki euskaratuz, ezagutza) korronte filosofiko eta erlijoso batzuetan norberaren kontzientziaren ezagutza, Jainkoaren ezagutza eta ezagutza espirituala izendatzeko erabili den terminoa izan historia. Kontzeptu hori oinarritzat harturik sortutako teoria, korronte, praktika eta mugimenduak gnostizismo izenaren baitan biltzen dira. (eu)
  • グノーシス主義(グノーシスしゅぎ、独: Gnostizismus、英: Gnosticism)またはグノーシス(希: Γνῶσις)は、1世紀に生まれ、3世紀から4世紀にかけて地中海世界で勢力を持った宗教・思想である。物質と霊の二元論に特徴がある。英語の発音は「ノーシス」である。普通名詞としてのグノーシスは、古代ギリシア語で「認識・知識」を意味する。グノーシス主義は、自己の本質と真の神についての認識に到達することを求める思想傾向にあたる。 グノーシス主義は、地中海世界を中心とするもの以外に、イランやメソポタミアに本拠を置くものがあり、ヘレニズムによる東西文化のシンクレティズムの中から形成されたと見られる。代表的なグノーシス主義宗教にマニ教がある。 (ja)
  • Gnose ou Gnosis é um estado mental específico que permite o contato com outros planos não físicos, como o plano etérico, o plano astral e o plano espiritual. Este estado pode ser alcançado por métodos de transe, assim como meditação ou privação de sentidos, além de métodos de hiper-excitação. O estado de Gnose pode ser utilizado para realizar reflexões filosóficas, ou rituais mágicos e religiosos. (pt)
  • Gnosis är ett grekiskt ord för kunskap, vetande och insikt. Ordet används som filosofisk och teologisk term, i synnerhet i samband med gnosticism och andra antika traditioner. Det utgör också ett led i ord som diagnos och prognos. (sv)
  • Гностици́зм (від лат. gnostikos «обізнаний»; грец. γνῶσις «знання») — спільна назва для низки релігійних дуалістичних учень пізньої античності II—III ст., що поєднували певні моменти християнства, грецької філософії та східних релігій. Гностицизм претендував на розуміння таємного знання (Гнозису) про Бога й улаштування світобудови, що дає змогу людській душі повернутись у божественну реальність, звідки її було забрано та ув'язнено в матеріальному світі силами зла на чолі з Деміургом. Із гностицизмом пов'язане виникнення маніхейства. Він справив значний вплив на середньовічні єресі та неортодоксальну містику сучасного часу. Прихильник гностицизму — гностик. (uk)
  • Гно́зис (? гно́сис) (грец. γνώσις - «знання») — філософський термін для позначення «знання», «пізнання», «пізнавання», «спізнавання». Філософи використовують гнозис для визначення духовного знання освіченої людини й описують його як пряме емпіричне знання надприродного або божественного. Термін походить із класичної античної філософії. Особливого поширення він набув за часів раннього християнства та його полеміки з гностицизмом. Це не «просвітленість», яка розуміється в загальному сенсі, як «осявання» чи «пізнавання» (грец. διαφωτισις),але , яка стверджує існування надприродного. (uk)
  • 諾斯底主義(Gnosticism 或稱靈知派和靈智派)的“諾斯底”一词在希臘語中意为“知識”,諾斯底是指在不同及團體中的同一信念,這信念可能源自於史前時代,但卻於公元的首數個世紀活躍於地中海週圍與伸延至中亞地區。了解這個核心信念的鑰匙就是要透過擁有「」(Gnosis,或譯「真知」),“靈知”在希腊语原文是指透過個人經驗所獲得的一種知識或意識。諾斯底主義者相信透過這種超凡的經驗,可使他們脫離無知及現世。 (zh)
  • الغنوصية أو العرفانية أو المعرفية (بالإنجليزية: Gnosticism) هي مصطلحات حديثة تطلق على مجموعة من أفكار ومعارف من الديانات القديمة التي انبعثت من المجتمعات اليهودية في القرنين الأول والثاني الميلاديين. وبحسب تفسيرهم للتوراة، اعتبر الغنوصيون (أو العرفانيون) أن الكون المادي هو انبثاق للرب الأعلى الذي وضع الشعلة الإلهية في صلب الجسد البشري. ويمكن تحرير أو إطلاق هذه الشعلة عن طريق معرفتها، أي "أغنصتها". والإشكال الأساسي الأكاديمي الذي يواجه الغنوصية هو ماهيتها، أهي ظاهرة عابرة لديانات متعددة أم هي ديانة بحد ذاتها؟ (ar)
  • El gnosticisme (del grec antic Γνωστικισμóς: gnostikismós; de Γνωσις: gnosis, 'coneixement') és un conjunt de corrents sincrètics filosoficoreligiosos que imità el cristianisme en els tres primers segles de la nostra era, convertint-se finalment en un pensament declarat herètic després d'una etapa d'un cert prestigi entre els intel·lectuals cristians. El pare de l'Església que es va encarregar d'argumentar-ne la refutació va ser Ireneu de Lió, destacant el fet que l'essència de la gnosi es la mateixa que l'acció de rebel·lia superba de Llucifer, que volia ser com Déu i per això va caure als inferns, i es convertí en Satanàs. Es pot parlar d'un gnosticisme pagà i d'un gnosticisme cristià, encara que el més significatiu pensament gnòstic s'assolís com una branca del cristianisme primitiu. E (ca)
  • La gnosi (del grec γνῶσις gnōsis, 'coneixement') és la coneixença espiritual intuïtiva i perfecta, adquirida per mitjà d'una experimentació interna directa, i que proporciona una comprensió transcendental i aperceptiva. Es contraposa a la ciència i a la fe religiosa, considerades com a vies de coneixement imperfectes. Aquesta coneixença s'obté mitjançant la introspecció o la contemplació, utilitzant sovint tècniques espirituals de tipus místic o d'altres preconitzades en general pels ensenyaments esotèrics, fins a experimentar la o epifania. (ca)
  • Gnosis (von altgriechisch γνῶσις gnō̂sis „[Er-]Kenntnis“ bzw. Wissen) oder Gnostizismus (latinisierte Form des griechischen γνωστικισμός gnōstikismós) bezeichnet als religionswissenschaftlicher Begriff verschiedene religiöse Lehren und Gruppierungen des 2. und 3. Jahrhunderts n. Chr., teils auch früherer Vorläufer. (de)
  • Με τον όρο γνωστικισμός εννοείται ένα προχριστιανικής καταγωγής φιλοσοφικό και θρησκευτικό κίνημα, δείγμα του σύντονου συγκρητισμού της ρωμαϊκής εποχής ο οποίος είχε τις ρίζες του στα μεσογειακά ήθη της ελληνιστικής περιόδου. Ο όρος χρησιμοποιήθηκε επίσης για να περιγράψει διάφορες θρησκευτικές ομάδες των πρώτων τεσσάρων μεταχριστιανικών αιώνων. Ο γνωστικισμός αποτελούσε ένα σωτηριολογικό θρησκευτικό σύστημα, βασισμένο στην ημιδιαισθητική μυστικιστική έννοια της Γνώσης, το οποίο στις περισσότερες περιπτώσεις αποδεχόταν ως λυτρωτική θεότητα τον χριστιανικό Ιησού Χριστό, προσδίδοντάς του όμως διαφορετικές ιδιότητες απ' ό,τι ο χριστιανισμός. Οι γνωστικοί, διεσπαρμένοι σε διάφορες αυτόνομες κοινότητες και χωρίς κεντρικό συντονισμό ή συγκεντρωτικό , ουσιαστικά εκριζώθηκαν ως τον πέμπτο αιώνα απ (el)
  • Gnosticism (from Ancient Greek: γνωστικός gnōstikós, Koine Greek: [ɡˠno̞s.tiˈkos], "having knowledge") is a collection of ancient religious ideas and systems which originated in the first century AD among early Christian and Jewish sects. These various groups emphasised personal spiritual knowledge (gnosis) over orthodox teachings, traditions, and the authority of the church. Viewing material existence as flawed or evil, Gnostic cosmogony generally presents a distinction between a supreme, hidden God and a malevolent lesser divinity (sometimes associated with the Jehova of the Old Testament) who is responsible for creating the material universe. Gnostics considered the principal element of salvation to be direct knowledge of the supreme divinity in the form of mystical or esoteric insight. (en)
  • Gnostikismo aŭ gnozismo estas formo de religio kiu floris dum la 2-a kaj 3-a jarcentoj. Ĝi eble devenis de grekaj interpretoj de orienta religio. Estis multaj specoj kaj subspecoj de gnostikismo – juda, kristana, zoroastria, idolkulta, ktp – sed el la multaj specoj, la plej forta kaj furora klare estis la kristana gnostikismo de Valentino (2-a jarcento), aleksandriano kiu preskaŭ fariĝis la papo ĉirkaŭ 140. Ĉi tie temas ĉefe pri ĉi tiu speco. (Alia ĉefaformo de kristana gnostikismo estis la de Marciono). (eo)
  • Gnostizismoa joera filosofiko eta erlijiosoa da, Erromaren eta Greziaren eraginpean zeuden herrietan K. a. II. mendean zabaldu zena. Gnostizismoak antzinako erlijioetatik (, Greziako Platonzaleen idealismo alegorikotik, judu mistikoen apokalipsi zaletasunetik, Egiptoko eta Mesopotamiako pentsamendutik) hartu zuen iturria, eta haiengan ere izan zuen eragina, baina bere eragin nabarmenena kristautasun sortu berrian izan zuen (elizaren kanonean, kredoan eta epistoletan oinarritutako eraketa), eta garai horretan osatu zen erabat. (eu)
  • El gnosticismo es un conjunto de corrientes sincréticas filosófico-religiosas que llegaron a mimetizarse con el cristianismo en los tres primeros siglos de nuestra era, convirtiéndose finalmente en un pensamiento declarado herético después de una etapa de cierto prestigio entre los intelectuales cristianos. En efecto, puede hablarse de un gnosticismo pagano y de un gnosticismo cristiano, aunque el más significativo pensamiento gnóstico se alcanzó como rama heterodoxa del cristianismo primitivo. Según esta doctrina los iniciados no se salvan por la fe en el perdón gracias al sacrificio de Cristo, sino que se salvan mediante la gnosis, o conocimiento introspectivo de lo divino, que es un conocimiento superior a la fe. Ni la sola fe ni la muerte de Cristo bastan para salvarse. El ser humano e (es)
  • Le gnosticisme est un mouvement de pensée centré autour de la notion de « connaissance », regroupant des doctrines variées et multiformes qui se développent au cours des IIe et IIIe siècles dans les limites de l'Empire romain. Ces doctrines se caractérisent généralement par l'affirmation que les êtres humains sont des âmes divines emprisonnées dans un monde matériel créé par un dieu inférieur mauvais ou imparfait, le Démiurge ou Yahvé à l'opposé duquel existe un autre être, transcendant et parfait, plus éloigné, un dieu supérieur lié à l'homme par la connaissance qu'il lui a donnée. (fr)
  • Is éard atá sa (ó γνωστικός na Gréigise - gnostikos nó “eolas a bheith agat”) téarma nua-aimseartha chun tuairisc a thabhairt ar a lán seanreiligiún a chloígh leis an saol spioradálta agus a thug droim láimhe don saol ábhartha. Shíl siad gur leathdhia a chruthaigh an saol úd. Chuaigh an gnóisíochas i bhfeidhm ar a lán reiligiún a mhúineann gur féidir “gnosis” (eolas, soilsiú, slánú, fuascailt, comhcheangal le Dia) a bhaint amach de bharr chleachtadh an daonchairdis (nó go mbeifí bocht dá bharr) agus na haontumhachta (ag deisceabail de réir a n-acmhainne agus ag rúnpháirtithe go hiomlán) agus de bharr chríonnacht a lorg trí chuidiú le daoine eile. Mar sin féin, bhí éagsúlacht ag gabháil le cleachtadh an ghnóisíochais. (ga)
  • De façon très générale, la gnose (du grec γνῶσις, gnôsis : connaissance) est un concept philosophico-religieux selon lequel le salut de l'âme passe par une connaissance (expérience ou révélation) directe de la divinité, et donc par une connaissance de soi. À partir du XIXe siècle, le terme gnose et les concepts qu'il recouvre ont été utilisés dans des contextes beaucoup plus larges, en histoire des religions (y compris non chrétienne), en philosophie, mais aussi en littérature ou en politique, ainsi que par les « nouveaux mouvements religieux », ésotériques et New Age. (fr)
  • Gnostisisme (bahasa Yunani: γνῶσις gnōsis, pengetahuan) merujuk pada bermacam-macam gerakan keagamaan yang beraliran sinkretisme pada zaman dahulu kala. Gerakan ini mencampurkan berbagai ajaran agama, yang biasanya pada intinya mengajarkan bahwa manusia pada dasarnya adalah jiwa yang terperangkap di dalam alam semesta yang diciptakan oleh tuhan yang tidak sempurna. Secara umum dapat dikatakan Gnostisisme adalah agama , yang dipengaruhi dan memengaruhi , Yudaisme, dan . (in)
  • Lo gnosticismo è stato un movimento filosofico, religioso ed esoterico, a carattere iniziatico, molto articolato e complesso, presente nel mondo ellenistico greco-romano, la cui massima diffusione si ebbe tra il II e il IV secolo d.C. Il termine gnosticismo deriva dalla parola greca gnósis (γνῶσις), cioè «conoscenza», che era l'obiettivo che esso si poneva. Il termine gnosticismo venne coniato da Henry More nel 1669, con esplicito riferimento al vocabolo greco «gnosi» utilizzato nell'antichità dai seguaci del movimento (it)
  • Il termine gnòsi deriva dal greco antico γνῶσις (gnòsis), vocabolo comune il cui significato originario era "conoscenza". Nelle scienza delle religioni, la parola gnosi assume un significato particolare, in quanto indica una forma speciale di conoscenza religiosa, che non procede da contenuti di fede acquisiti per intermediazione né a partire da principi o postulati, ma si realizza come accesso diretto al divino, mediante una sorta di illuminazione interiore, al termine di un cammino, spesso misterico, che garantisce il raggiungimento della salvezza spirituale agli iniziati. (it)
  • 영지주의(靈知主義, Gnosticism)는 고대에 존재하였던 혼합주의 종교 운동 중 하나로, 다양한 분파가 존재하지만 전반적으로 불완전한 신인 데미우르고스가 완전한 신의 영(프네우마)을 이용해 물질을 창조하였고, 인간은 참된 지식인 그노시스를 얻음으로써 구원을 얻을 수 있다는 구조를 지닌다. 1945년에 나그함마디 문서가 발견되고 그 이후 이들 1차 문헌들을 토대로 영지주의가 현대의 학자들에 의해 새로이 조명되기 이전에는 영지주의에 대한 연구는 영지주의를 논박하는 기독교 교부들의 논서들을 토대로 이루어져야 했다. 이들 논서들에서 영지주의는, 정통파 기독교에서 세력을 얻지 못하는 좌절을 겪은 배교자들이 창시한, 타락된 형태의 교의를 가진 기독교의 한 이단인 것으로 대체로 서술되고 있다. 반면, 현대의 연구에 따르면 영지주의는 교의 체계가 다양하여 특정 한 종교 분파 또는 단체로 묶을 수 없으며 기원 또한 기독교로 국한할 수 없다는 것이 밝혀졌다. 그러나 영지주의 종교 운동이 가장 활발히 전개된 시기는 기독교가 태동하던 기원후 1세기부터 3세기까지의 시기로 기독교와 밀접한 관련 하에 전개되었다. (ko)
  • Gnosis (γνῶσις) is het Oudgriekse woord voor 'kennis'. Gnosis is de kern in de religieuze overtuiging van een aantal religies die zich in de eerste eeuwen na Chr. ontwikkelden. Het betreft het hermetisme, de gnostiek, het mandeïsme en het manicheïsme. In de Nederlandse literatuur worden religies die gnosis als kernbegrip hadden gezamenlijk weleens benoemd met het woord gnosticisme. (nl)
  • Gnoza (stgr. γνῶσις gnosis "poznanie, wiedza") – forma świadomości religijnej podkreślająca wartość wiedzy jako narzędzia (samo)zbawienia. Mitologia gnostycka przedstawia człowieka jako pogrążonego we śnie – obudzenie z niego to poznanie prawdy o swoim duchowym powołaniu. Jedną ze współczesnych form gnozy jest antropozofia Rudolfa Steinera. Jako szkoła gnostyczna definiuje się także Lectorium Rosicrucianum – Międzynarodowa Szkoła Złotego Różokrzyża. O gnozie i rewolucji gnostyckiej pisze także autor książki "Nowa nauka polityki" Eric Voegelin. (pl)
  • Gnostycyzm (z stgr. γνωστικός gnostikos „dotyczący wiedzy, służący poznaniu wiedzy istnienia wszechrzeczy”) – doktryny i ruchy religijne powstające od I w.p.n.e do II w. na wschodzie cesarstwa rzymskiego, gł. w Syrii i Egipcie, dualistyczne, łączące chrześcijaństwa i pogańskie (grecko-egipskie) wierzenia religijne. Około VI wieku ruchy gnostyckie zostały wchłonięte przez szerzący się manicheizm. Po mimo wielu sprzeczek, uważa się, że Jezus Chrystus był gnostykiem i po mimo wielu kontrowersji chrześcijaństwo wzięło się z gnostycyzmu. (pl)
  • O gnosticismo (do grego Γνωστικισμóς; transl.: (gnostikismós); de Γνωσις (gnosis): 'conhecimento', (gnostikos): aquele que tem o conhecimento) é um conjunto de correntes filosófico-religiosas sincréticas que chegaram a mimetizar-se com o cristianismo nos primeiros séculos de nossa era (sendo ele muitas vezes referenciado como "Alta Teologia"), vindo a ser declarado como um pensamento herético após uma etapa em que conheceu prestígio entre os intelectuais cristãos. (pt)
  • Гно́зис (гно́сис) (от греч. γνώσις — «знание») — высшее, эзотерическое, откровенное, мистическое знание. Центральное понятие гностицизма. В раннем христианстве эзотерическому знанию гностиков противопоставляется идеал «истинного», христианского гнозиса — высшего проникновенного богопознания. Заметное распространение понятие получает в оккультно-мистических учениях Нового времени и XX века. В Новое время гнозис был составной частью ряда оккультных учений. В XX веке приобрел широкую популярность в рамках новых религиозных, духовных и мистических движений. (ru)
  • Гностици́зм (от др.-греч. γνωστικός — «познающий», «знающий»; γνῶσις — «знание») — общее условное название ряда многочисленных позднеантичных религиозных течений, использовавших мотивы из Ветхого Завета, восточной мифологии и ряда раннехристианских учений. Термин предложен Генри Мором в XVII веке. Кембриджский учёный Генри Мор ввёл название «гностицизм» и распространил его на многие «ереси». Общим для гностических систем является дуалистическое представление о злой либо ограниченной в своём могуществе силе (Демиурге) и высшем «добром» Боге, сострадающем человечеству. (ru)
  • Gnosticism (från det gammalgrekiska ordet γνωστικός gnostikos, ungefär "att besitta kunskap") är ett samtida begrepp för en uppsättning religiösa idéer som frodades i det judisk-kristna kulturområdet runt år 1-200. Baserat på en viss tolkning av Torah och andra religiösa skrifter trodde dess anhängare att världen skapats av en emanation av Gud som fångat en ursprunglig gudsgnista i människans kropp, en gnista som kunde befrias genom gnosis (andlig insikt). (sv)
rdfs:label
  • Gnosticism (en)
  • غنوصية (ar)
  • غنوسيس (ar)
  • Gnosticisme (ca)
  • Gnosi (ca)
  • Gnosticismus (cs)
  • Gnosis (de)
  • Γνωστικισμός (el)
  • Gnostikismo (eo)
  • Gnosticismo (es)
  • Gnostizismo (eu)
  • Gnosis (eu)
  • Gnose (fr)
  • Gnosticisme (fr)
  • Gnóisíochas (ga)
  • Gnostisisme (in)
  • Gnosi (it)
  • Gnosticismo (it)
  • グノーシス主義 (ja)
  • 영지주의 (ko)
  • Gnosis (nl)
  • Gnosticisme (nl)
  • Gnoza (pl)
  • Gnostycyzm (pl)
  • Gnose (pt)
  • Gnosticismo (pt)
  • Гнозис (ru)
  • Гностицизм (ru)
  • Gnosticism (sv)
  • Гностицизм (uk)
  • Gnosis (sv)
  • Гнозис (uk)
  • 諾斯底主義 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:differentFrom
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:mainInterest of
is dbo:notableIdea of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:mainInterests of
is dbp:movement of
is dbp:religion of
is dbp:traditionMovement of
is dbp:type of
is rdfs:seeAlso of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of