| dbpprop:abstract
|
- Publius (or Gaius) Cornelius Tacitus (ca. 56 – ca. 117) was a senator and a historian of the Roman Empire. The surviving portions of his two major works—the Annals and the Histories—examine the reigns of the Roman Emperors Tiberius, Claudius, Nero and those who reigned in the Year of the Four Emperors. These two works span the history of the Roman Empire from the death of Augustus in AD 14 to (presumably) the death of emperor Domitian in AD 96. There are enormous lacunae in the surviving texts, including one four books long in the Annals. Other works by Tacitus discuss oratory, Germania, and biographical notes about his father-in-law Agricola, primarily during his campaign in Britannia. An author writing in the latter part of the Silver Age of Latin literature, his work is distinguished by a boldness and sharpness of wit, and a compact and sometimes unconventional use of Latin.
- Publius Cornelius Tacitus (* um 58; † nach 116) war ein bedeutender römischer Historiker und Senator.
- Publi o Gaius Corneli Tàcit, historiador romà, fou un senador, cònsol i governador romà. Era nascut a Interamnas. Fill de patricis, va rebre una acurada educació a Roma, i potser va ser deixeble de Quintilià. Auster i enginyós, es va casar amb la filla de Gneu Juli Agrícola, conquistador de Britània, pel que se suposa que pertanyia a una família rica. Va exercir diverses magistratures en els períodes de Vespasià i Titus, i va ser pretor amb Domicià, en època del qual era també membre del col·legi sacerdotal (quindecimvir sacrorum) i en aquesta qualitat va dirigir les festes seculars ordenades per l'esmentat Emperador. Va viatjar per Britània i Germània, i amb Nerva va ser nomenat consul suffectus (cònsol suplent), dignitat vacant després de la mort de Virgini Ruf, de qui Tàcit va fer el panegíric en el Fòrum. Al 99 va exercir diverses funcions inherents a la seva magistratura de cònsol suplent, i després va abandonar la política i es va dedicar a la compilació de les seves històries. No se sap quan va morir però va sobreviure Trajà. La majoria de les referències sobre la seva vida provenen de la correspondència que va mantenir amb Plini el jove i dels seus propis escrits. El seu mètode històric es caracteritza per l'intent d'assolir la imparcialitat. Utilitza com a fonts testimonis orals o escrits als quals però no sempre dóna crèdit i així ho fa constar expressament. Les motivacions per les que s'interessa són les humanes estudiant-ne la psicologia.
- Publius (též Gaius) Cornelius Tacitus byl významný římský historik, právník a senátor, považovaný za jednoho z největších antických dějepisců.
- Cornelio Tácito (Cornelius Tacitus) fue un historiador, senador, cónsul y gobernador del Imperio Romano.
- Publius (tai Gaius) Cornelius Tacitus oli roomalainen senaattori ja historioitsija. Häntä on pidetty Rooman merkittävimpänä historioitsijana ja eräänä huomattavimmista roomalaisista kirjailijoista. Tacituksen elämästä tiedetään hyvin vähän. Hän syntyi ehkä Galliassa tai Pohjois-Italiassa senaattorisäätyyn kuuluvaan perheeseen. Hän opiskeli Roomassa ja kävi läpi tavanmukaisen virkauran, cursus honorumin. Hänestä tuli senaattori ja vuonna 97 konsuli. Vuosina 112-113 hän toimi Aasian provinssin kuvernöörinä. Hän kuoli luultavasti joskus vuoden 115 jälkeen. Tacituksen tyylillinen esikuva oli Sallustius ja hän arvosteli terävästi keisarivaltaa. Hänen historiannäkemyksensä keisarinhovin juonitteluista on ironinen ja pessimistinen. Tacituksella oli omaperäinen selkeä ja koruton kirjoitustyyli, joka poikkesi sekä hopea- että kultakauden valtavirrasta. Tacituksen pääteokset ovat Historiae ja Annales. Historiae eli ”historiankirjat” kertoo Rooman historian keisari Neron kuolemasta vuonna 69 eteenpäin. Vain neljä ensimmäistä ja osa viidennestä kirjasta ovat säilyneet. Annales eli ”vuosikirjat” kertoo keisari Tiberiuksen valtaannoususta vuonna 14 aina Neron kuolemaan. Kirjoja teoksessa oli ilmeisesti kuusitoista mutta osia 5. ja 16. kirjasta puuttuu ja kirjat 7–10 puuttuvat kokonaan. Teoksen säilynyt kolmannes on suomennettu nimellä Keisarillisen Rooman historia. Tacituksen pienempiin töihin kuuluu Germania, joka kertoo germaaniheimoista, jotka elivät Rooman valtakunnan ulkopuolella. Tacitus korosti luonnonvaraisten kansojen turmeltumattomuudessa olevaa voimaa, mikä on usein tulkittu varoitukseksi germaanien uhasta veltostuneille roomalaisille. Kirjassa Tacitus myös kuvaa alkukantaiset ja kurjuudessa elävät fennit, jotka on perinteisesti yhdistetty saamelaisten esivanhempiin. Teoksesta on kolme suomennosta vuosilta 1904, 1953 ja 1976. Toinen Tacituksen pienemmistä teoksista on elämäkertateos Agricola, jossa hän kertoo apestaan, roomalaisesta kenraalista Gnaeus Julius Agricolasta. Tacitus kuvaa Britannian valloittajakenraalin toimintaa ja luo henkilökuvan vanhan hyvän ajan roomalaisesta.
- Tacite (en latin Publius Cornelius Tacitus) est un historien et un philosophe romain né en 55 et mort vers 120 ap. J. -C.
- Fájl:Gaius Cornelius Tacitus mirror. jpg Gaius Cornelius Tacitus Tacitus Cornelius, római történetíró, (Kr. u. 55. vagy 56. – valószínűleg 117 és 120 között). Kora politikai életének tevékeny résztvevője volt: 97-ben consul, majd később Asia római tartomány kormányzója volt. Történelmi munkái a korai császárság időszakáról fontos információkkal látják el az utókor olvasóit, részletesen mutatják be az akkoriban változó összetételű és szerepű szenátori rend és a birodalom politikáját. Műveinek középpontjában a császár, az udvar, a szenátus és a város áll, a provinciák csak akkor kapnak szerepet, ha Róma szempontjából jelentősek. A történetek leírásakor gyakran használt költői szavakat a drámai hatás elérése érdekében. Robert Baldauf szerint rá hivatkozva számos hamis kodexet alkotott Poggio Bracciolinia 15. században.
- Le opere di Tacito contengono molte informazioni sul suo mondo, ma i particolari sulla sua vita sono limitati. Anche il suo prenome è incerto. Quel poco che conosciamo deriva dagli indizi sparsi nel corpus del suo lavoro, dalle lettere del suo amico e ammiratore Plinio il Giovane, da un'iscrizione trovata a Mylasa in Caria e da ipotesi. Tacito nacque nel 56 o nel 57 d.C. da una famiglia equestre. Il suo praenomen è un mistero: in alcune lettere di Sidonio Apollinare ed in alcune vecchie e scritti poco importanti il suo nome è Gaius, ma nel manoscritto principale della tradizione il suo nome è Publius. L'ipotesi di Sextus non ha trovato seguito. Il luogo e la data esatti della sua nascita non sono conosciuti. Come molti altri autori latini proveniva dalle province: dall'Italia centrale, dall'Italia del Nord, dalla Gallia Narbonese o, addirittura, dall'Hispania.
- ファイル:Gaius Cornelius Tacitus. jpg タキトゥスの横顔 コルネリウス・タキトゥス（Cornelius Tacitus, 55年頃 - 120年頃）は、帝政期ローマの政治家、歴史家。個人名はプブリウス（Publius）ともガイウス（Gaius）ともいわれるがどちらかは不明で、通常は個人名を除いて表記される。サルスティウス、リウィウスらとともに古代ローマを代表する歴史家の一人であり、いわゆるラテン文学白銀期の作家として知られる。
- Publius Cornelius Tacitus was een Romeins historicus, schrijver en redenaar. Hij wordt vaak gezien als Romes grootste historicus. Tacitus' sympathie ging duidelijk uit naar een republikeinse staatsvorm, eerder dan naar de willekeur van sommige keizers. Hij schrijft over keizers en machthebbers met evenveel vanzelfsprekendheid als over personen van minder belang en geeft daarmee inzicht in het leven van zijn tijd.
- Publius eller Gaius Cornelius Tacitus var en romersk taler, advokat, senator og en av antikkens største historikere. Hans hovedverker er Germania som beskrev samfunn, levevis, sedevaner og religiøse forestillinger hos en del vestgermanske stammer. Dessuten forfattet han Annales og Historiae, som tok for seg keisertidens første århundre, fra Tiberius ble keiser til Domitians død.
- Publius (albo Gaius - imię niepewne) Cornelius Tacitus, czyli Tacyt - jeden z najsłynniejszych historyków rzymskich. Był rodowitym Rzymianinem, ale urodził się prawdopodobnie w Galii. Uczył się retoryki u Kwintyliana. W 77 roku ożenił się z córką konsula Agrykoli, który podbił Brytanię i został jej namiestnikiem. Tacyt był homo novus, czyli pierwszą osobą w rodzie, która objęła wyższe urzędy i weszła do senatu. Był kwestorem, pretorem, prokonsulem w Azji. Urzędy te odciągały go od pracy historyka, którą podjął po świadomym zrezygnowaniu z funkcji mówcy (w Dialogu o mówcach wyjaśnia, że w czasach niedostatecznej swobody słowa zawód mówcy nie może być dobrze wykonywany). Dialog w czasie terroru wprowadzonego przez Domicjana był rozpowszechniany anonimowo. Prawdopodobnie za cesarza Trajana wydał już pod swoim nazwiskiem pracę De vita et moribus Iulii Agricolae (Żywot Juliusza Agrykoli). Była to praca poświęcona teściowi, ale malująca jego życie na szerokim tle historycznym. Następnie napisał pierwszą monografię etnograficzną obcych plemion - Germanię. W dziele tym uderza rzetelność i obiektywizm autora. Kilka wzmianek odnosi się do plemion zamieszkujących ziemie dzisiejszej Polski. Głównymi książkami Tacyta są Dzieje i Roczniki. W pierwszej pracy Tacyt opisuje rządy Domicjana i Wespazjana. W drugiej - dzieje dawniejsze od Tyberiusza do Nerona. Autor starał się być w tych dziełach obiektywny. Pisał sine ira et studio (bez gniewu i stronniczości), umiejętnie korzystał ze źródeł.
- Públio (Caio) Cornélio Tácito (em latim Publius Cornelius Tacitus) ou simplesmente Tácito,, historiador romano, foi questor, pretor, cônsul, procônsul da Ásia e orador. É considerado um dos maiores historiadores da Antiguidade. Escreveu por volta do ano 102 um Diálogo dos oradores e depois, Sobre a vida e o caráter de Júlio Agrícola, um elogio ao seu sogro, que havia sido um eminente homem público durante o reinado de Domiciano e que havia completado, como general, a conquista da Britânia, além de ter feito uma expedição à Escócia. Suas obras principais foram Annales ("Anais") e Historiae ("Histórias"), que tinham por tema, respectivamente, a história do Império Romano no primeiro século, desde a chegada ao poder do imperador Tibério até à morte de Nero (Annales) e da morte de Nero à de Domiciano (Historiae). Devido ao declínio da literatura latina no final do século II, e durante a anarquia militar do século III, Tácito parece ter sido negligenciado como autor, para ser redescoberto apenas na Antiguidade Tardia, quando o grego Amiano Marcelino, por exemplo, inspirou-se nele para escrever uma história, em latim, da sua própria época. No entanto, no começo da Idade Média Ocidental, sua obra voltou a cair no esquecimento, para só readquirir notoriedade durante a Renascença. Em consequência destas oscilações na sua fortuna crítica, seus textos maiores chegaram até nós muito mutilados, de forma tal que os Anais, tais como podemos lê-los hoje, contêm apenas a descrição de parte do reinado de Tibério - a descrição do reinado de Calígula estando totalmente perdida - parte do de Cláudio, e a maior parte do de Nero - estando também perdida a conclusão da obra. Quanto às Histórias, seu texto preservado contêm basicamente a narrativa da guerra civil do ano 69, que levou à ascensão de Vespasiano ao trono imperial. Outra obra importante de Tácito foi Germania, uma descrição, considerada incrivelmente precisa para a época, da Germania e seus povos, contra os quais a Roma da época estava em guerra. Tácito tem as características usuais do historiador antigo: o gosto pela moralização - ele é um severo juiz de caráter - pelas anedotas sobre os grandes homens, o mais absoluto desinterese pela microhistória, o desprezo pelo povo comum, e o amor aos discursos inventados ou remanejados (basta comparar a sua versão do discurso de Cláudio propondo a entrada de nobres gauleses no Senado com o original, que o acaso das descobertas arqueológicas nos disponibilizou, para perceber estes remanejamentos). Sua idealização, como senador que era, da República Romana, o cega para os traços positivos do governo imperial, e é a ele que devemos grande parte da nossa idéia pré-concebida da decadência moral de Roma. Mas ele é antes de mais nada um estilista, conciso até o ponto de ser ambíguo, e com um texto simplesmente lapidar de tão econômico, que parece nos dizer o essencial sobre qualquer situação.
- Caiu Corneliu Tacit (în latină Gaius - sau Publius - Cornelius Tacitus; n. cca. 55, d. cca.115) d. Hr. , a fost un om politic şi unul din cei mai importanţi istorici romani, considerat părintele istoriografiei latine. Se cunosc puţine amănunte din viaţa lui. Tot ce se ştie despre Tacit provine fie din scrierile lui sau din scrisorile lui Pliniu cel Tânăr, bunul său prieten. Familia sa provenea probabil din provincia romană Gallia Cisalpina sau Gallia Narbonensis. În timpul împăratului Vespasian, Tacit a început cariera politică tipică a unui senator (cursus honorum), în anul 79 d. Hr. a avut funcţia de Questor, în 88 era Pretor, pentru a deveni în anul 97 Consul şi în 112-113 Proconsul al provinciei Asia. În ultimele două decenii ale vieţii şi-a început activitatea literară şi istorică iar operele sale au devenit publice după sfârşitul domniei lui Domiţian.
- О римском императоре см. Марк Клавдий Тацит. Файл:Gaius Cornelius Tacitus. jpg Публий Корнелий Тацит Пу́блий или Гай Корне́лий Та́цит (лат. Publius Cornelius Tacitus или Gaius Cornelius Tacitus) — древнеримский историк. Родился, предположительно, в южной Галлии, в знатной семье. Получил образование, затем поступил на государственную службу, последовательно занимая, в частности, посты квестора, претора и консула. В 98 г. опубликовал трактат «О происхождении германцев и местоположении Германии» (De origine, moribus ac situ Germanorum). Затем в период с 98 по 116 г. создаёт два своих главных произведения — «Историю» (Historiae) (из 14 книг, охватывающих период с 69 по 96 гг. , сохранились книги I—IV и частично V) и «Анналы» (Annalium ab excessu divi Augusti) (16 книг, охватывающих период с 14 по 68 г; сохранились книги I—IV и частично V, VI, XI и XVI).
- För kejsaren av Rom (275/6), se Marcus Claudius Tacitus Publius (eller Gaius) Cornelius Tacitus, född omkring 55, död omkring 117, var en romersk historiker, författare och statsman. Det är huvudsakligen de efterlämnade skrifterna i historia, samtid, och etnografi som gett Tacitus ett namn för eftervärlden. Tacitus var senator, konsul under Nerva 97–98 samt prokonsul över provinsen Asien 112–113. Han gifte sig med Gneus Julius Agricolas dotter Julia år 77 och var förfader till kejsaren Marcus Claudius Tacitus. Ett av de mest omdebatterade verken av Tacitus är den etnografiska De origine et situ Germanorum (Germania) från 98, där olika folkslag gemensamt kallade germaner, och deras kultur i beskrivs. Germanska etnologer och nationalister har sedan 1600-talet försökt enas om tolkning av denna, och den har haft en avgörande betydelse för de nationella identiteterna som berörs, men var fundamental även för germansk språkhistorisk normalvetenskap och på senare tid framför allt inom arkeologin. Trots att avståndet till Norden var långt har Tacitus uppgifter i Germania en seriös karaktär, det han skriver verkar sakligt och objektivt. Inget stöd finns för att Tacitus själv besökt området utan verket ska ses som en andrahandsuppgift. Det finns dock flera skolor som tolkar hans utsagor på olika sätt; full enighet om tillförlitlighet och tolkningar råder inte. Därtill kommer att det finns olika tolkningssätt för att översätta det komplexa latin som Tacitus skrev. Enligt traditionell tolkning nämns Sverige och dess folk som Suioner, svioner, som bor på en ö i havet (Suionum hinc civitates ipso in Oceano). Rudbeck d. ä tolkade även de övergripande Suebier som svenskar, vilket forskningen i princip sedan dess avvisat. Därtill är Tacitus framställning inte riktigt klargörande och ger utrymme till flera andra tolkningar. Språkhistoriskt är det intressant att Tacitus jämför med brittiska, vad gäller Aestiorum (trad. Esterna). Detta verk har vållat en del diskussioner, särskilt vad beträffar tolkningen av den senare Jordanes Getica; även goter (Gotoner) nämns, samt Gothinier som talar galliska. Den senares teori om ön Scandza (Skandinavien eller Skåne) som goternas urhem finner dock av naturliga skäl inte stöd i Germania, då Tacitus Germania skrevs ca 400 år tidigare. Det bör även påpekas att geografin inte stämmer med svenska förhållanden, men att flera tyska geografiska benämningar lever kvar till idag.
- Gaius Cornelius Tacitus (veya genel bilinen adıyla Cornelius) M.S. 56 - 117 yılları arasında Roma'da yaşamış hatip, avukat, senatör ve tarihçidir.
- Таціт Публій Корнелій ТАЦИ́Т ПУБЛІЙ (Гай) КОРНЕЛІЙ (лат. Publius Cornelius Tacitus або Gaius Cornelius Tacitus) (бл. 56-бл. 117) — римський історик. Н. , ймовірно, в Галлії (в м. Інтерамні, нині м. Терні в Італії) у сім'ї прокуратора. Належав до нової знаті, що вийшла з провінцій, на яку спиралися імператори Флавії. Імператором Веспазіаном включений до сенатського стану. Обіймав ряд високих державних посад — претора, консула, проконсула Азії. З 80-х років — член почесної жрецької колегії. Відомий як судовий оратор. Основні твори, що збереглися: «Агрікола» (97-98) — біографія типового представника нової служилої знаті, полководця і тестя Т. ; «Германія» (98) — нарис суспільного устрою, релігії та побуту германських племен; «Діалог про ораторів» (між 102—106); «Історія» (105—111) — висвітлює життя Риму та всієї імперії у 69-96 (з 14 книг дійшли до нас кн. 1-4 і поч. кн. 5-ї) та «Аннали» (над ними Т. працював до самої смерті), присвячені історичним подіям 14-68 (працю не закінчено, збереглися кн. 1-4, 12-16, в уривках кн. 5, 6, 11). Центральна проблема творчості Т. - оцінка імперії та її історичної ролі. В імперії Т. вбачав необхідний етап історії Риму, неминучу форму економічної та військово-політичної організації держави, яка закономірно змінила республіку, що себе вичерпала. На трактуванні Т. історичних процесів, що відбувалися в імперії у 1 ст. н. е. , позначилися криваві ексцеси, деспотична сваволя кін. 90-х років під час правління Домініціана. У його зображенні імператори виступають не тільки як носії прогресу, але і як криваві тирани. Діалектичне розуміння прогресу та історії становить найціннішу рису Т. як історика. У «Германії» Т. згадує про народ венетів як сусідів германських племен у районі р. Вісли. На думку фахівців, ця згадка є запозиченням з «Природничої історії» Плінія Старшого і, можливо, інших творів. У працях Т. також містяться цінні відомості про сарматів і Боспорську державу.
- 普布利乌斯·科尔奈利乌斯·塔西佗（Publius或Gaius Cornelius Tacitus，55年？—117年？），罗马帝国执政官、雄辩家、元老院元老，也是著名的历史学家與文體家，他的最主要的著作是《歷史》和《編年史》，从公元14年奥古斯都去世，提比略继位，一直写到到96年图密善逝世。
|
| rdfs:comment
|
- Publius (or Gaius) Cornelius Tacitus (ca. 56 – ca. 117) was a senator and a historian of the Roman Empire. The surviving portions of his two major works—the Annals and the Histories—examine the reigns of the Roman Emperors Tiberius, Claudius, Nero and those who reigned in the Year of the Four Emperors. These two works span the history of the Roman Empire from the death of Augustus in AD 14 to (presumably) the death of emperor Domitian in AD 96.
- Publius Cornelius Tacitus (* um 58; † nach 116) war ein bedeutender römischer Historiker und Senator.
- Publi o Gaius Corneli Tàcit, historiador romà, fou un senador, cònsol i governador romà. Era nascut a Interamnas. Fill de patricis, va rebre una acurada educació a Roma, i potser va ser deixeble de Quintilià. Auster i enginyós, es va casar amb la filla de Gneu Juli Agrícola, conquistador de Britània, pel que se suposa que pertanyia a una família rica.
- Publius (též Gaius) Cornelius Tacitus byl významný římský historik, právník a senátor, považovaný za jednoho z největších antických dějepisců.
- Cornelio Tácito (Cornelius Tacitus) fue un historiador, senador, cónsul y gobernador del Imperio Romano.
- Publius (tai Gaius) Cornelius Tacitus oli roomalainen senaattori ja historioitsija. Häntä on pidetty Rooman merkittävimpänä historioitsijana ja eräänä huomattavimmista roomalaisista kirjailijoista. Tacituksen elämästä tiedetään hyvin vähän. Hän syntyi ehkä Galliassa tai Pohjois-Italiassa senaattorisäätyyn kuuluvaan perheeseen. Hän opiskeli Roomassa ja kävi läpi tavanmukaisen virkauran, cursus honorumin. Hänestä tuli senaattori ja vuonna 97 konsuli.
- Tacite (en latin Publius Cornelius Tacitus) est un historien et un philosophe romain né en 55 et mort vers 120 ap. J. -C.
- Fájl:Gaius Cornelius Tacitus mirror. jpg Gaius Cornelius Tacitus Tacitus Cornelius, római történetíró, (Kr. u. 55. vagy 56. – valószínűleg 117 és 120 között). Kora politikai életének tevékeny résztvevője volt: 97-ben consul, majd később Asia római tartomány kormányzója volt.
- Le opere di Tacito contengono molte informazioni sul suo mondo, ma i particolari sulla sua vita sono limitati. Anche il suo prenome è incerto. Quel poco che conosciamo deriva dagli indizi sparsi nel corpus del suo lavoro, dalle lettere del suo amico e ammiratore Plinio il Giovane, da un'iscrizione trovata a Mylasa in Caria e da ipotesi. Tacito nacque nel 56 o nel 57 d.C. da una famiglia equestre.
- ファイル:Gaius Cornelius Tacitus.
- Publius Cornelius Tacitus was een Romeins historicus, schrijver en redenaar. Hij wordt vaak gezien als Romes grootste historicus. Tacitus' sympathie ging duidelijk uit naar een republikeinse staatsvorm, eerder dan naar de willekeur van sommige keizers. Hij schrijft over keizers en machthebbers met evenveel vanzelfsprekendheid als over personen van minder belang en geeft daarmee inzicht in het leven van zijn tijd.
- Publius eller Gaius Cornelius Tacitus var en romersk taler, advokat, senator og en av antikkens største historikere. Hans hovedverker er Germania som beskrev samfunn, levevis, sedevaner og religiøse forestillinger hos en del vestgermanske stammer. Dessuten forfattet han Annales og Historiae, som tok for seg keisertidens første århundre, fra Tiberius ble keiser til Domitians død.
- Publius (albo Gaius - imię niepewne) Cornelius Tacitus, czyli Tacyt - jeden z najsłynniejszych historyków rzymskich. Był rodowitym Rzymianinem, ale urodził się prawdopodobnie w Galii. Uczył się retoryki u Kwintyliana. W 77 roku ożenił się z córką konsula Agrykoli, który podbił Brytanię i został jej namiestnikiem. Tacyt był homo novus, czyli pierwszą osobą w rodzie, która objęła wyższe urzędy i weszła do senatu. Był kwestorem, pretorem, prokonsulem w Azji.
- Públio (Caio) Cornélio Tácito (em latim Publius Cornelius Tacitus) ou simplesmente Tácito,, historiador romano, foi questor, pretor, cônsul, procônsul da Ásia e orador. É considerado um dos maiores historiadores da Antiguidade.
- Caiu Corneliu Tacit (în latină Gaius - sau Publius - Cornelius Tacitus; n. cca. 55, d. cca.115) d. Hr. , a fost un om politic şi unul din cei mai importanţi istorici romani, considerat părintele istoriografiei latine. Se cunosc puţine amănunte din viaţa lui. Tot ce se ştie despre Tacit provine fie din scrierile lui sau din scrisorile lui Pliniu cel Tânăr, bunul său prieten. Familia sa provenea probabil din provincia romană Gallia Cisalpina sau Gallia Narbonensis.
- О римском императоре см. Марк Клавдий Тацит. Файл:Gaius Cornelius Tacitus. jpg Публий Корнелий Тацит Пу́блий или Гай Корне́лий Та́цит (лат. Publius Cornelius Tacitus или Gaius Cornelius Tacitus) — древнеримский историк. Родился, предположительно, в южной Галлии, в знатной семье.
- För kejsaren av Rom (275/6), se Marcus Claudius Tacitus Publius (eller Gaius) Cornelius Tacitus, född omkring 55, död omkring 117, var en romersk historiker, författare och statsman. Det är huvudsakligen de efterlämnade skrifterna i historia, samtid, och etnografi som gett Tacitus ett namn för eftervärlden. Tacitus var senator, konsul under Nerva 97–98 samt prokonsul över provinsen Asien 112–113.
- Gaius Cornelius Tacitus (veya genel bilinen adıyla Cornelius) M.S. 56 - 117 yılları arasında Roma'da yaşamış hatip, avukat, senatör ve tarihçidir.
- Таціт Публій Корнелій ТАЦИ́Т ПУБЛІЙ (Гай) КОРНЕЛІЙ (лат. Publius Cornelius Tacitus або Gaius Cornelius Tacitus) (бл. 56-бл. 117) — римський історик. Н. , ймовірно, в Галлії (в м. Інтерамні, нині м. Терні в Італії) у сім'ї прокуратора.
- 普布利乌斯·科尔奈利乌斯·塔西佗（Publius或Gaius Cornelius Tacitus，55年？—117年？），罗马帝国执政官、雄辩家、元老院元老，也是著名的历史学家與文體家，他的最主要的著作是《歷史》和《編年史》，从公元14年奥古斯都去世，提比略继位，一直写到到96年图密善逝世。
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
