An Entity of Type: language, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

An official language is a language given a special status in a particular country, state, or other jurisdiction. Typically the term "official language" does not refer to the language used by a people or country, but by its government (e.g. judiciary, legislature, and/or administration).

Property Value
dbo:abstract
  • اللغة الرسمية هي لغة تُعطى اعتبارًا قانونيًا خاصًا في دولة معينة. عادةً ما تكون لغة الدولة الرسمية اللغة المستخدمة داخل الحكومة (على سبيل المثال في المحاكم والبرلمان والإدارات). بما أن "وسائل تعبير شعب لا يمكن تغييرها بأي قانون"، فإن عبارة "لغة رسمية" لا تشير عادةً إلى اللغة المستخدمة من طرف شعب أو دولة، وإنما إلى اللغة المستخدمة من طرف حكومتها. حول العالم، تمتلك 178 دولة لغة رسمية واحدة على الأقل، و101 دولة منها تعترف بأكثر من لغة. تذكر العديد من دساتير العالم لغة رسمية أو وطنية واحدة أو أكثر. تستخدم بعض الدول تعيينَ اللغة الرسمية لدعم مجموعات السكان الأصليين من خلال منحهم إمكانية الوصول إلى الحكومة في لغاتهم الأصلية. الإنكليزية هي اللغة الأكثر شيوعًا، حيث تعترف بها 51 دولة. اللغات العربية والفرنسية و‌الإسبانية أيضًا معترف بها على نطاق واسع. تعيش الفلبين وأجزاء من إفريقيا مع مفارقة ثقافية غريبة. على الرغم من أن اللغة الرسمية قد تكون الفرنسية أو الإنجليزية، إلا أن هذه ليست اللغات الأكثر انتشارًا في البلد. يذكر العديد من دساتير العالم لغة أو أكثر من اللغات الرسمية أو الوطنية. تستخدم بعض البلدان تسمية اللغة الرسمية لتمكين مجموعات السكان الأصليين من خلال منحهم إمكانية الوصول إلى الحكومة بلغاتهم الأصلية. وفي البلدان التي لا تحدد لغة رسمية رسميًا، عادة ما تتطور لغة وطنية بحكم الواقع. (ar)
  • Úřední neboli státní jazyk je jazyk stanovený zákonem pro komunikaci s úřady, včetně školství. Pro podání žádosti a její vyřízení je to vnější jazyk, pro komunikaci mezi úřady navzájem a uvnitř úřadu je to vnitřní jazyk. V laickém pojetí je úřední jazyk ten jazyk, kterým se na území daného státu převážně komunikuje. (cs)
  • La llengua oficial o idioma oficial d'un país és l'idioma que s'adopta com a propi i preferent en les negociacions entre el govern i el poble o entre aquell país i d'altres. És la llengua de cada institució i normalment respon a la llengua històrica de la zona. És usual en molts països que convisquin diversos idiomes oficials en diversos graus de relació: igualtat (en països bilingües, trilingües…), diglòssia (quan un idioma predomina clarament sobre l'altre i és protegit, tot i el caràcter oficial dels dos), compartimentació (quan s'usa una llengua per a determinats afers oficials o l'altre per a altres diferents o quan un idioma nadiu conviu amb les llengües imposades amb el colonialisme). (ca)
  • Die Amtssprache ist die im Sprachenrecht verbindlich geregelte Sprache eines Landes oder Staates, die für die Regierung und alle staatlichen Stellen untereinander und gegenüber den Bürgern gilt. In der Amtssprache werden Verwaltungsakte und Normen verfasst, Auskünfte an Bürger erteilt, Verhandlungen geführt und protokolliert. In ihr müssen auch Schriftsätze vor Gericht und Anträge eingereicht werden. Innerhalb eines Landes oder eines Gebietes kann es gleichzeitig mehrere Amtssprachen geben. Staaten mit mehreren Amtssprachen gebrauchen oft zur internen Verständigung aus Vereinfachungsgründen eine gesonderte Arbeitssprache. Amtssprachen und Arbeitssprachen sind auch bei internationalen Behörden wie der UNO und dem Europäischen Patentamt verbreitet. (de)
  • Επίσημη γλώσσα ονομάζεται η γλώσσα που έχει αναγνωρισθεί και θεσμοθετηθεί ως επίσημη από κάποια πολιτική οντότητα (π.χ. κράτος) και χρησιμοποιείται στη νομοθεσία, στη δικαιοσύνη και στη δημόσια διοίκηση. Κάποια κράτη έχουν παραπάνω από μία επίσημη γλώσσα. Η επίσημη γλώσσα είναι κυρίως εκείνη στην οποία συντάσσεται το σύνταγμα μιας χώρας. Κράτη χωρίς κωδικοποιημένα συντάγματα δεν έχουν επίσημη γλώσσα. Τυπικά, η επίσημη γλώσσα ευθυγραμμίζεται με τη γλώσσα που χρησιμοποιείται από το κύριο έθνος ή κάποιου κράτους. Ο νόμος πολλών κρατών απαιτεί να παράγονται τα κυβερνητικά έγγραφα σε πολλές γλώσσες. Επίσημα αναγνωρισμένες εκλαμβάνονται συχνά λανθασμένα ως επίσημες γλώσσες. Ωστόσο, μια γλώσσα επίσημα αναγνωρισμένη από κάποιο κράτος, ακόμα και αν διδάσκεται στα σχολεία ή χρησιμοποιείται για επίσημες επικοινωνίες δεν είναι κατ' ανάγκην επίσημη γλώσσα του κράτους. Για παράδειγμα η και η στην Ιταλία είναι απλά επίσημα αναγνωρισμένες μειονοτικές γλώσσες, όχι επίσημες γλώσσες με την αυστηρή έννοια του όρου. Σχεδόν τα μισά κράτη του παγκόσμιου χάρτη διαθέτουν επίσημη γλώσσα. Ορισμένα έχουν μόνο μία επίσημη γλώσσα, όπως η Αλβανία, η Γαλλία η Ελλάδα και η Λιθουανία, παρά το γεγονός ότι σε όλες αυτές τις χώρες υπάρχουν και άλλες γλώσσες. Άλλα διαθέτουν περισσότερες από μία επίσημες γλώσσες, όπως το Αφγανιστάν, η Λευκορωσία, το Βέλγιο, η Βολιβία, ο Καναδάς, η Ερυθραία, η Φινλανδία, η Ινδία, το Πακιστάν, η Παραγουάη, η Νότια Αφρική και η Ελβετία. Σε ορισμένα κράτη, όπως η Ιταλία, το Παλάου, οι Φιλιππίνες, η Ρωσία και η Ισπανία, υπάρχει επίσημη γλώσσα του κράτους, αλλά χρησιμοποιούνται οι μειονοτικές γλώσσες σε συγκεκριμένες σημαντικές περιοχές. Κράτη όπως η Σουηδία, το Τουβαλού, το Ηνωμένο Βασίλειο και οι Η.Π.Α. δεν έχουν επίσημη γλώσσα, αν και στις περισσότερες περιπτώσεις υφίσταται de facto μία κύρια γλώσσα, καθώς επίσης και μια πλειάδα κυβερνητικών διατάξεων και πρακτικών για το ποιες γλώσσες χρησιμοποιούνται σε διάφορες περιστάσεις. Οι επίσημες γλώσσες ορισμένων πρώην αποικιών όπως η Γαλλική ή Αγγλική, δεν είναι ούτε εθνικές γλώσσες ούτε ευρέως διαδεδομένες. Αντίθετα, η γηγενής Ιρλανδική, εθνική γλώσσα της Δημοκρατίας της Ιρλανδίας είναι η πρώτη επίσημη γλώσσα της, αν και ομιλείται από το 1/3 περίπου του πληθυσμού. Η Αγγλική, παρόλο που ομιλείται από μεγαλύτερο ποσοστό κατοίκων, ορίζεται ως «δεύτερη επίσημη» γλώσσα από το άρθρο 9 του ιρλανδικού συντάγματος. Επιπλέον η Ιρλανδική είναι επίσημη (συμφωνία) γλώσσα της Ευρωπαϊκής Ένωσης και έγινε πλήρως λειτουργική γλώσσα στις 1 Ιανουαρίου 2007. Σε ορισμένα κράτη το ζήτημα της γλώσσας και του εννοιολογικού πλαισίου μέσα στο οποίο πρέπει να χρησιμοποιείται είναι μείζον πολιτικό θέμα. (el)
  • Hizkuntza ofizial deritzo herrialde, estatu nahiz beste lurralde batean lege balioa duen hizkuntzari. Legegintzan, administrazioan erabiltzen den hizkuntza izaten da, oro har. Esate baterako, Espainian gaztelania da hizkuntza ofiziala eta Frantzian frantsesa. Espainiar Estatuko legeak onartzen die, lurralde jakin batzuetan, gaztelaniari bezala beste hizkuntza batzuei ere ofizialtasunaren estatusa. Horrela Euskara hizkuntza koofiziala da Euskal Autonomia Erkidego osoan eta Nafarroako Foru Erkidegoko iparraldean. Frantziako estatuan dauden hizkuntzetatik frantsesa da ofizialtasun estatusa duen hizkuntza bakarra. Beraz, euskara ez da koofiziala ez Lapurdin, ez Nafarroa Beherean ezta Zuberoan ere. Nafarroa Garaiko hegoaldean koofiziala ez den bezala. (eu)
  • El idioma oficial es aquel establecido como de uso corriente en los actos de gobierno de un Estado. Por lo general su empleo está indicado taxativamente en la Constitución o en las leyes fundamentales del Estado. Las leyes, los documentos públicos o administrativos, los servicios de la administración pública y los procesos en el sistema judicial son conducidos en dicho idioma. El Estado, legalmente, presupone su conocimiento general; por lo cual la educación es dictada en el idioma oficial. En algunos casos, aunque no exista una norma legal de rango constitucional, se considera idioma oficial a aquel en el cual se redactan las leyes. (es)
  • Is é is teanga oifigiúil ann ná teanga a bhfuil stádas ar leith aici i dtír nó i réigiún áirithe. Go ginearálta, is í an teanga oifigiúil an teanga a chloistear i gcúirt an dlí, sa phairlimint agus i gcóras riaracháin an stáit. Glactar leis go bhfuil sé de dhualgas ar údaráis an stáit bheith in ann gach ceist a fhreagairt sa teanga oifigiúil, agus go bhfuil sé de cheart ag an saoránach úsáid a bhaint as an teanga oifigiúil lena chuid gnóthaí a dhéanamh leis na húdaráis chéanna. De ghnáth, is í an teanga oifigiúil an teanga is mó a labhraítear sa tír, an teanga náisiúnta a shamhlaítear leis an tír. Mar sin féin, is iomaí iarchoilíneacht de chuid na Breataine Móire nó na Fraince san Afraic, mar shampla, a mhaireann ag baint úsáide as teanga na sean-mháthairthíre, is é sin, an Béarla nó an Fhraincis. Is féidir nach bhfuil mórán forbartha déanta ar an ngnáthurlabhra áitiúil mar theanga liteartha, nó go bhfuil scothaicme ardléannta na tíre chomh teann as an líofacht a bhain siad amach sa teanga iarchoilíneach agus gur leasc leo teanga na cosmhuintire a cheadú i gcóras an riaracháin. Is féidir freisin nach bhfuil de theanga comhchumarsáide ag muintir na tíre ach an teanga iarchoilíneach, toisc go bhfuil éagsúlacht teangacha á labhairt sa tír. Is féidir freisin stádas oifigiúil a bhronnadh ar theanga neamhfhorleathan ar chúiseanna stairiúla nó cultúrtha. Mar shampla, níl an Ghaeilge inniu ach ag dornán beag Éireannach ó dhúchas, ach mar sin féin, tá stádas oifigiúil ag an teanga i bPoblacht na hÉireann. Cosúil leis sin, is teanga oifigiúil í an Mhaorais - teanga Pholainéiseach na mbundúchasach - sa Nua-Shéalainn in éineacht leis an mBéarla, cé go bhfuil an Béarla níos coitianta mar theanga dhúchais i measc na Maorach féin inniu. Tá tíortha ann nach bhfuil teanga oifigiúil ar bith acu. Mar shampla, níl stádas oifigiúil ar bith ag an mBéarla sna Stáit Aontaithe, cé go bhfuil sí ar an teanga is mó a labhraítear sa tír sin agus é á úsáid sna caipéisí dlí go léir. Maidir leis na stáit aonaracha, tá tríocha ceann acu tar éis teanga oifigiúil a ghairm den Bhéarla. Bíonn na húdaráis áitiúla sásta, áfach, úsáid a bhaint as teangacha na bpobal inimirceach nuair is dóigh leo go bhfuil gá leis sin, agus in áiteanna d'fheicfeá cuid mhaith teangacha ar na fógraí poiblí. An teanga a bhfuil stádas oifigiúil aici, caithfidh sí freastal ar a lán gnóthaí. Dá réir sin, bíonn sé tábhachtach an teanga a chaighdeánú agus téarmaíocht a sholáthar le go bhféadfaí gach sórt cúrsaí a phlé trína meán. Is minic a bhíonn pleanáil teanga de chineál éigin de dhíth leis an teanga a chur in oiriúint do na gnóthaí poiblí. (ga)
  • Une langue officielle est une langue qui est spécifiquement désignée comme telle, dans la constitution ou les textes de loi d'un pays, d'un État ou d'une organisation quelconque. Elle s'impose à tous les services officiels de l'État (organes de gouvernement, administrations, tribunaux, registres publics, documents administratifs, etc.). (fr)
  • Bahasa resmi adalah bahasa yang digunakan dalam komunikasi resmi, seperti dalam perundang-undangan dan surat-menyurat dinas, dan diakui sebagai sarana interaksi yang berhubungan dengan pelaksanaan fungsi suatu jabatan. Secara hukum, bahasa resmi merupakan bahasa yang diberikan status legal khusus oleh suatu negara, negara bagian, atau wilayah dengan yurisdiksi tertentu. Bahasa resmi biasanya bahasa yang dipergunakan dalam administrasi pemerintahan (termasuk pengadilan dan parlemen). Karena "maksud ekspresi seseorang tidak dapat diubah oleh hukum apa pun", istilah "bahasa resmi" biasanya tidak mengacu pada bahasa yang dipergunakan oleh seseorang atau suatu negara, tetapi oleh pemerintahnya. Di seluruh dunia 178 negara memiliki sedikitnya satu bahasa resmi dan 101 di antaranya mengakui lebih dari satu bahasa. Banyak konstitusi di dunia menyebutkan satu atau lebih bahasa resmi dan/atau bahasa nasional. Beberapa negara menggunakan penyebutan bahasa resmi untuk memberdayakan masyarakat adat dengan memberikan mereka akses ke pemerintahan dalam bahasa asli mereka. Di negara-negara yang tidak memformalkan penyebutan bahasa resmi, suatu bahasa nasional de facto biasanya berkembang. Bahasa Inggris adalah bahasa resmi paling umum dengan statusnya diakui di 51 negara. Bahasa Arab, Prancis, dan Spanyol juga diakui luas. Suatu bahasa resmi yang juga adalah bahasa pribumi disebut endoglossic dan bahasa resmi yang bukan bahasa pribumi disebut exoglossic. Sebagai contoh, Nigeria memiliki tiga bahasa resmi endoglossic. Dengan cara ini, negara bertujuan melindungi bahasa pribumi, meskipun pada saat yang sama mengakui bahasa Inggris sebagai lingua franca-nya. (in)
  • An official language is a language given a special status in a particular country, state, or other jurisdiction. Typically the term "official language" does not refer to the language used by a people or country, but by its government (e.g. judiciary, legislature, and/or administration). 178 countries recognize an official language, 101 of them recognizing more than one. The government of Italy made Italian official only in 1999, and some nations (such as the United States) have never declared official languages at the national level. Other nations have declared non-indigenous official languages. Many of the world's constitutions mention one or more official or national languages. Some countries use the official language designation to empower indigenous groups by giving them access to the government in their native languages. In countries that do not formally designate an official language, a de facto national language usually evolves. English is the most common official language, with recognized status in 51 countries. Arabic, French, and Spanish are also widely recognized. An official language that is also an indigenous language is called endoglossic, one that is not indigenous is exoglossic. An instance is Nigeria which has three endoglossic official languages. By this the country aims to protect the indigenous languages although at the same time recognising the English language as its lingua franca. In spatial terms, indigenous (endoglossic) languages are employed in the function of official (state) languages in Eurasia, while only non-indigenous (exoglossic) imperial (European) languages fulfill this function in the "Rest of the World" (that is, in Africa, the Americas, Australia and Oceania). (en)
  • 公用語(こうようご)とは、国、州など、ある集団・共同体内の公の場において用いることを公式に規定した言語を指す。その集団が有する公的機関には義務が課され、公的情報を発信する際等には公用語を用いなければならない。「公共言語」というように間違えないよう注意。 ある国において公用語として複数の言語が定められた場合には、その全ての言語を用いて公的情報を国民へ伝えなければならない。従ってこの場合、国家(あるいは集団)の公的機関は、全ての公用語を併記し通訳して伝えることになる。これによって、指定された複数の言語のうちどれか一つの言語だけを理解する国民(や構成員)に対しても不利益を生じさせないという原則が守られる。 一言語集団が大多数を占める国家や圧倒的に強い力を持っている国家の場合、公用語を法律で定めていない場合もある。 (ja)
  • Una lingua ufficiale è la lingua che uno Stato sovrano ha legalmente adottato per la produzione dei propri documenti ufficiali, come le leggi, gli atti giudiziari e notarili. Sono generalmente considerate lingue ufficiali di uno Stato le lingue citate come tali nella Costituzione o nelle leggi equiparate ad essa. Se le lingue minoritarie compaiono accanto alle lingue ufficiali come tali (es. "Nelle zone in cui è presente questa minoranza linguistica, tale lingua è ufficiale in quelle zone al pari della/e lingua/e ufficiale/i."), anche queste lingue sono considerate come ufficiali dello Stato (è il caso della Slovenia). , o associazioni private, possono definire una propria lingua ufficiale che può essere diversa da quella del paese in cui hanno sede, soprattutto se collabora con società straniere o tutela minoranze linguistiche. Tuttavia, non è detto che uno stato decida di adottare una o più determinate lingue ufficiali, come nel caso dell'Unione Sovietica, di cui si può indicare per ogni regione la lingua parlata de facto, ma giuridicamente l'Unione non adottò alcuna lingua che dovesse prevalere su ogni altra (per gli atti ufficiali si usava il russo). (it)
  • Het begrip officiële taal is meerduidig. Hoewel zeer veel gebruikt, heeft het noch in België, noch in Nederland een juridische status. Er kunnen ten minste drie invullingen aan worden gegeven: * als juridisch begrip; * als omgangstalig substituut voor een taal met een wettelijke functie in het openbaar bestuur; * als taal waarvan het bestaan of de waarde door de overheid wordt erkend. (nl)
  • Język urzędowy – język objęty wyjątkowym statusem prawnym na terenie danego państwa lub regionu administracyjnego. Zazwyczaj jest to język używany w krajowych strukturach legislacyjnych, np. parlamencie, choć prawo niektórych krajów wymaga, by dokumenty urzędowe były przedstawiane również w innych językach. Z językami urzędowymi są często mylone oficjalnie uznane języki mniejszości narodowych. Język oficjalnie uznany w danym kraju, nauczany w szkołach i stosowany w oficjalnych dokumentach, nie musi być językiem urzędowym. Prawie każde suwerenne państwo posiada przynajmniej jeden język urzędowy określony w konstytucji, rządowych dokumentach, stronach internetowych czy innych oficjalnych źródłach. W niektórych krajach język urzędowy nie został oficjalnie określony, a jedynie uzyskał taki status de facto, np. w Szwecji. Niektóre kraje, np. Albania, Francja czy Litwa, mają tylko jeden język urzędowy pomimo tego, że na ich terytorium powszechnie używa się również innych języków. Są też kraje z więcej niż jednym językiem urzędowym, np. Afganistan, Białoruś, Belgia, Boliwia, Kanada, Finlandia, Indie, Izrael, Malta, Pakistan, Paragwaj, Peru, Południowa Afryka, Singapur czy Szwajcaria. W niektórych państwach, np. w Wielkiej Brytanii czy USA, język urzędowy nie został określony, choć można tam wskazać jeden, de facto główny język, a także uregulowania i praktyki prawne określające, jaki język powinien być używany w danych sytuacjach. W krajach takich jak Chiny, Irak, Włochy, Filipiny, Rosja czy Hiszpania obowiązuje jeden język urzędowy, ale w poszczególnych regionach współistnieją z nim lokalne języki urzędowe. Językiem urzędowym wielu byłych kolonii jest język niebędący ani językiem narodowym, ani najszerzej używanym. Najczęściej jest to angielski, hiszpański, francuski albo portugalski. Odwrotna sytuacja istnieje w Republice Irlandii, gdzie językiem urzędowym jest irlandzki, chociaż płynnie posługuje się nim mniej niż 10% populacji. Angielski, który jest używany praktycznie przez wszystkich mieszkańców, jest określony przez konstytucję jako drugi język oficjalny. W niektórych krajach spór wokół tego, który język powinien być uznany za urzędowy, prowadzi do poważnych konfliktów politycznych. (pl)
  • A língua oficial é, na definição dada pela UNESCO no glossário do Instituto Internacional para o Planeamento da Educação, a língua definida por lei para ser empregue no domínio público. Outra definição da UNESCO é a língua utilizada no quadro das diversas actividades oficiais: legislativas, executivas e judiciais de um estado soberano ou território. É a língua consagrada na lei (através da constituição ou de lei ordinária), ou apenas pela via do costume, de um país, estado ou outro território como a língua adoptada nesse país, estado ou território. A língua oficial (ou línguas oficiais), cuja escolha depende de razões políticas, deve ser a língua utilizada em todos os actos oficiais do poder público, quer de direito externo (tratados e convenções internacionais), quer de direito interno (constituição, leis ordinárias, actos políticos, sentenças judiciais, actos administrativos, discursos oficiais, etc.). A língua oficial será, em princípio, a língua falada (se só houver uma) ou uma das línguas faladas (se houver várias) pela população de cada estado ou território. Só cerca de metade dos países do mundo têm línguas oficiais expressas na lei. Alguns têm só uma língua oficial reconhecida nacionalmente, caso de Portugal (sendo reconhecida oficialmente, na Constituição, a Língua Gestual Portuguesa em 1997, e a língua mirandesa na Lei n.º 7/99 – mas esta última limita a possibilidade de «emitir os seus documentos acompanhados de uma versão em língua mirandesa» às «instituições públicas localizadas ou sediadas no concelho de Miranda do Douro»), Brasil (embora o Brasil tenha reconhecido a Língua Brasileira de Sinais em 2002, ela não é oficial, pois não existe tradução juramentada para língua de sinais, nem papel timbrado, ou documentos em língua de sinais. Portanto, embora reconhecida, a Libras não é oficial e nem é o segundo idioma do Brasil) e dos PALOP. Outros têm mais de uma língua oficial, casos de Timor-Leste (país em que são oficiais o português e o tétum) ou, fora do espaço lusófono, de países como o Paraguai (castelhano e guarani), a Bélgica (holandês, alemão e francês), Suíça (alemão, francês, italiano e romanche) e a África do Sul (mais de 10 idiomas). Alguns países atribuem ainda estatuto de língua oficial a certas línguas em partes do seu território. Essas línguas são línguas co-oficiais nessas áreas, coexistindo aí com a(s) língua(s) oficial(is) do país. É o caso, em Espanha, do galego (na Galiza), do basco (no País Basco e em Navarra), do catalão (na Catalunha, Baleares e Comunidade Valenciana) e do aranês (na Catalunha). É o caso também do português e do inglês na República Popular da China, co-oficiais, respectivamente, em Macau e Hong Kong. (pt)
  • Ett officiellt språk är ett språk som specifikt anges vara ett sådant i länders, delstaters eller i andra områdens konstitutioner eller lagar. De officiella språken används i landets offentliga administration och är de språk som lagar, domar och myndighetsbeslut avfattas på. I Finlands grundlag och språklag används begreppet ”nationalspråk” av samma betydelse. I Sverige används begreppet ”officiellt språk” om svenska språket endast ”i internationella sammanhang”. Svenska språket betecknas i andra sammanhang som ”huvudspråk”. (sv)
  • Официа́льный язы́к — язык, имеющий привилегированный статус в государстве или международной организации. Применительно к официальному языку государства часто используется термин государственный язык, хотя главы и правительственные институты некоторых государств настаивают на разграничении этих двух понятий. (ru)
  • Офіці́йна мо́ва — мова, якій у певній державі, країні чи міжнародній організації надано спеціального (у порівнянні з іншими мовами — «надзвичайного») статусу [джерело?] — як мови, вживання якої обов'язкове в офіційних документах, в органах законодавства, державного управління, судочинства, у закладах освіти, науки, культури тощо. Для мови, визнаної офіційною в певній державі (країні), використовують також термін «державна мова». Як правило, це мова, якою зобов'язані послуговуватися урядові та інші офіційні установи у своїй документації (листуванні тощо). У країнах, що мають не одну офіційну мову, закон може вказувати на написання документів декількома мовами. Статус мови «офіційна» не означає, що населення країни користується лише нею. Офіційний (державний) статус у багатьох випадках мають мови основних народів, що населяють дану країну. Ряд країн світу мають більш, ніж одну офіційну мову. Наприклад (див. ): * Індія — 23 офіційні мови * Південна Африка — 11 офіційних мов * Афганістан — 8 офіційних мов * Білорусь, Бельгія, Болівія, Канада, Фінляндія, Парагвай, Швейцарія, Республіка Ірландія тощо — дві, або більше офіційних мов. В окремих регіонах держави нарівні з офіційною можуть бути визначені регіональні мови. Деякі країни, як, наприклад, США, зовсім не мають офіційної мови. Одна загальноприйнята мова там встановлена традиційно. (uk)
  • 官方语言或稱法定語文,是經由國家、政府或其他具有管轄權的組織所認定具備法定地位的語言及文字。一個國家的官方語言通常就是政府機構中使用的正式語言,是其公民与其政府机关通讯时使用的语言。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 193178 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 36256 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1026173627 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Úřední neboli státní jazyk je jazyk stanovený zákonem pro komunikaci s úřady, včetně školství. Pro podání žádosti a její vyřízení je to vnější jazyk, pro komunikaci mezi úřady navzájem a uvnitř úřadu je to vnitřní jazyk. V laickém pojetí je úřední jazyk ten jazyk, kterým se na území daného státu převážně komunikuje. (cs)
  • Hizkuntza ofizial deritzo herrialde, estatu nahiz beste lurralde batean lege balioa duen hizkuntzari. Legegintzan, administrazioan erabiltzen den hizkuntza izaten da, oro har. Esate baterako, Espainian gaztelania da hizkuntza ofiziala eta Frantzian frantsesa. Espainiar Estatuko legeak onartzen die, lurralde jakin batzuetan, gaztelaniari bezala beste hizkuntza batzuei ere ofizialtasunaren estatusa. Horrela Euskara hizkuntza koofiziala da Euskal Autonomia Erkidego osoan eta Nafarroako Foru Erkidegoko iparraldean. Frantziako estatuan dauden hizkuntzetatik frantsesa da ofizialtasun estatusa duen hizkuntza bakarra. Beraz, euskara ez da koofiziala ez Lapurdin, ez Nafarroa Beherean ezta Zuberoan ere. Nafarroa Garaiko hegoaldean koofiziala ez den bezala. (eu)
  • Une langue officielle est une langue qui est spécifiquement désignée comme telle, dans la constitution ou les textes de loi d'un pays, d'un État ou d'une organisation quelconque. Elle s'impose à tous les services officiels de l'État (organes de gouvernement, administrations, tribunaux, registres publics, documents administratifs, etc.). (fr)
  • 公用語(こうようご)とは、国、州など、ある集団・共同体内の公の場において用いることを公式に規定した言語を指す。その集団が有する公的機関には義務が課され、公的情報を発信する際等には公用語を用いなければならない。「公共言語」というように間違えないよう注意。 ある国において公用語として複数の言語が定められた場合には、その全ての言語を用いて公的情報を国民へ伝えなければならない。従ってこの場合、国家(あるいは集団)の公的機関は、全ての公用語を併記し通訳して伝えることになる。これによって、指定された複数の言語のうちどれか一つの言語だけを理解する国民(や構成員)に対しても不利益を生じさせないという原則が守られる。 一言語集団が大多数を占める国家や圧倒的に強い力を持っている国家の場合、公用語を法律で定めていない場合もある。 (ja)
  • Het begrip officiële taal is meerduidig. Hoewel zeer veel gebruikt, heeft het noch in België, noch in Nederland een juridische status. Er kunnen ten minste drie invullingen aan worden gegeven: * als juridisch begrip; * als omgangstalig substituut voor een taal met een wettelijke functie in het openbaar bestuur; * als taal waarvan het bestaan of de waarde door de overheid wordt erkend. (nl)
  • Ett officiellt språk är ett språk som specifikt anges vara ett sådant i länders, delstaters eller i andra områdens konstitutioner eller lagar. De officiella språken används i landets offentliga administration och är de språk som lagar, domar och myndighetsbeslut avfattas på. I Finlands grundlag och språklag används begreppet ”nationalspråk” av samma betydelse. I Sverige används begreppet ”officiellt språk” om svenska språket endast ”i internationella sammanhang”. Svenska språket betecknas i andra sammanhang som ”huvudspråk”. (sv)
  • Официа́льный язы́к — язык, имеющий привилегированный статус в государстве или международной организации. Применительно к официальному языку государства часто используется термин государственный язык, хотя главы и правительственные институты некоторых государств настаивают на разграничении этих двух понятий. (ru)
  • 官方语言或稱法定語文,是經由國家、政府或其他具有管轄權的組織所認定具備法定地位的語言及文字。一個國家的官方語言通常就是政府機構中使用的正式語言,是其公民与其政府机关通讯时使用的语言。 (zh)
  • اللغة الرسمية هي لغة تُعطى اعتبارًا قانونيًا خاصًا في دولة معينة. عادةً ما تكون لغة الدولة الرسمية اللغة المستخدمة داخل الحكومة (على سبيل المثال في المحاكم والبرلمان والإدارات). بما أن "وسائل تعبير شعب لا يمكن تغييرها بأي قانون"، فإن عبارة "لغة رسمية" لا تشير عادةً إلى اللغة المستخدمة من طرف شعب أو دولة، وإنما إلى اللغة المستخدمة من طرف حكومتها. (ar)
  • La llengua oficial o idioma oficial d'un país és l'idioma que s'adopta com a propi i preferent en les negociacions entre el govern i el poble o entre aquell país i d'altres. És la llengua de cada institució i normalment respon a la llengua històrica de la zona. (ca)
  • Επίσημη γλώσσα ονομάζεται η γλώσσα που έχει αναγνωρισθεί και θεσμοθετηθεί ως επίσημη από κάποια πολιτική οντότητα (π.χ. κράτος) και χρησιμοποιείται στη νομοθεσία, στη δικαιοσύνη και στη δημόσια διοίκηση. Κάποια κράτη έχουν παραπάνω από μία επίσημη γλώσσα. Η επίσημη γλώσσα είναι κυρίως εκείνη στην οποία συντάσσεται το σύνταγμα μιας χώρας. Κράτη χωρίς κωδικοποιημένα συντάγματα δεν έχουν επίσημη γλώσσα. Τυπικά, η επίσημη γλώσσα ευθυγραμμίζεται με τη γλώσσα που χρησιμοποιείται από το κύριο έθνος ή κάποιου κράτους. Ο νόμος πολλών κρατών απαιτεί να παράγονται τα κυβερνητικά έγγραφα σε πολλές γλώσσες. (el)
  • Die Amtssprache ist die im Sprachenrecht verbindlich geregelte Sprache eines Landes oder Staates, die für die Regierung und alle staatlichen Stellen untereinander und gegenüber den Bürgern gilt. In der Amtssprache werden Verwaltungsakte und Normen verfasst, Auskünfte an Bürger erteilt, Verhandlungen geführt und protokolliert. In ihr müssen auch Schriftsätze vor Gericht und Anträge eingereicht werden. (de)
  • El idioma oficial es aquel establecido como de uso corriente en los actos de gobierno de un Estado. Por lo general su empleo está indicado taxativamente en la Constitución o en las leyes fundamentales del Estado. Las leyes, los documentos públicos o administrativos, los servicios de la administración pública y los procesos en el sistema judicial son conducidos en dicho idioma. El Estado, legalmente, presupone su conocimiento general; por lo cual la educación es dictada en el idioma oficial. (es)
  • An official language is a language given a special status in a particular country, state, or other jurisdiction. Typically the term "official language" does not refer to the language used by a people or country, but by its government (e.g. judiciary, legislature, and/or administration). (en)
  • Is é is teanga oifigiúil ann ná teanga a bhfuil stádas ar leith aici i dtír nó i réigiún áirithe. Go ginearálta, is í an teanga oifigiúil an teanga a chloistear i gcúirt an dlí, sa phairlimint agus i gcóras riaracháin an stáit. Glactar leis go bhfuil sé de dhualgas ar údaráis an stáit bheith in ann gach ceist a fhreagairt sa teanga oifigiúil, agus go bhfuil sé de cheart ag an saoránach úsáid a bhaint as an teanga oifigiúil lena chuid gnóthaí a dhéanamh leis na húdaráis chéanna. (ga)
  • Bahasa resmi adalah bahasa yang digunakan dalam komunikasi resmi, seperti dalam perundang-undangan dan surat-menyurat dinas, dan diakui sebagai sarana interaksi yang berhubungan dengan pelaksanaan fungsi suatu jabatan. Secara hukum, bahasa resmi merupakan bahasa yang diberikan status legal khusus oleh suatu negara, negara bagian, atau wilayah dengan yurisdiksi tertentu. Bahasa resmi biasanya bahasa yang dipergunakan dalam administrasi pemerintahan (termasuk pengadilan dan parlemen). Karena "maksud ekspresi seseorang tidak dapat diubah oleh hukum apa pun", istilah "bahasa resmi" biasanya tidak mengacu pada bahasa yang dipergunakan oleh seseorang atau suatu negara, tetapi oleh pemerintahnya. (in)
  • Una lingua ufficiale è la lingua che uno Stato sovrano ha legalmente adottato per la produzione dei propri documenti ufficiali, come le leggi, gli atti giudiziari e notarili. Sono generalmente considerate lingue ufficiali di uno Stato le lingue citate come tali nella Costituzione o nelle leggi equiparate ad essa. Se le lingue minoritarie compaiono accanto alle lingue ufficiali come tali (es. "Nelle zone in cui è presente questa minoranza linguistica, tale lingua è ufficiale in quelle zone al pari della/e lingua/e ufficiale/i."), anche queste lingue sono considerate come ufficiali dello Stato (è il caso della Slovenia). , o associazioni private, possono definire una propria lingua ufficiale che può essere diversa da quella del paese in cui hanno sede, soprattutto se collabora con società st (it)
  • Język urzędowy – język objęty wyjątkowym statusem prawnym na terenie danego państwa lub regionu administracyjnego. Zazwyczaj jest to język używany w krajowych strukturach legislacyjnych, np. parlamencie, choć prawo niektórych krajów wymaga, by dokumenty urzędowe były przedstawiane również w innych językach. Z językami urzędowymi są często mylone oficjalnie uznane języki mniejszości narodowych. Język oficjalnie uznany w danym kraju, nauczany w szkołach i stosowany w oficjalnych dokumentach, nie musi być językiem urzędowym. (pl)
  • A língua oficial é, na definição dada pela UNESCO no glossário do Instituto Internacional para o Planeamento da Educação, a língua definida por lei para ser empregue no domínio público. Outra definição da UNESCO é a língua utilizada no quadro das diversas actividades oficiais: legislativas, executivas e judiciais de um estado soberano ou território. É a língua consagrada na lei (através da constituição ou de lei ordinária), ou apenas pela via do costume, de um país, estado ou outro território como a língua adoptada nesse país, estado ou território. (pt)
  • Офіці́йна мо́ва — мова, якій у певній державі, країні чи міжнародній організації надано спеціального (у порівнянні з іншими мовами — «надзвичайного») статусу [джерело?] — як мови, вживання якої обов'язкове в офіційних документах, в органах законодавства, державного управління, судочинства, у закладах освіти, науки, культури тощо. Для мови, визнаної офіційною в певній державі (країні), використовують також термін «державна мова». Статус мови «офіційна» не означає, що населення країни користується лише нею. В окремих регіонах держави нарівні з офіційною можуть бути визначені регіональні мови. (uk)
rdfs:label
  • لغة رسمية (ar)
  • Llengua oficial (ca)
  • Úřední jazyk (cs)
  • Amtssprache (de)
  • Επίσημη γλώσσα (el)
  • Official language (en)
  • Oficiala lingvo (eo)
  • Idioma oficial (es)
  • Hizkuntza ofizial (eu)
  • Langue officielle (fr)
  • Teanga oifigiúil (ga)
  • Bahasa resmi (in)
  • 公用語 (ja)
  • Lingua ufficiale (it)
  • 공용어 (ko)
  • Język urzędowy (pl)
  • Officiële taal (nl)
  • Língua oficial (pt)
  • Officiellt språk (sv)
  • Официальный язык (ru)
  • Офіційна мова (uk)
  • 官方语言 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:subdivision of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:blank1Name of
is dbp:blank1NameSec of
is dbp:blank2Name of
is dbp:blank2NameSec of
is dbp:blank3NameSec of
is dbp:blank5Name of
is dbp:blankName of
is dbp:blankNameSec of
is dbp:commonLanguages of
is dbp:demographics1Title of
is dbp:demographics2Title of
is dbp:demographicsType of
is dbp:languagesType of
is dbp:subdivisionName of
is dbp:subdivisionType of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License