| dbo:abstract
|
- La política lingüística a Letònia es basa en els articles 4 i 114 de la Constitució de Letònia, declarant el letó com a llengua oficial de l'Estat i afermant els drets de les minories ètniques en preservar i desenvolupar les seves llengües. El letó, el latgalià i el livonià es consideren indígenes, i tots els altres idiomes són estrangers, incloent el rus -la primera llengua de més d'un terç de la població-). Altres minories significatives de llengües estrangeres inclouen el bielorús, l'ucraïnès, el lituà, el polonès i el romaní. El preàmbul de la Llei sobre la llengua nacional inclou com a objectius «la integració de les minories nacionals a la societat letona, respectant el seu dret a utilitzar la seva llengua materna o qualsevol altra llengua; [i] l'augment de la influència de la llengua letona en l'àmbit cultural de Letònia per la promoció d'una integració més ràpida de la societat». (ca)
- Articles 4 and 114 of the Constitution of Latvia form the foundation for language policy in Latvia, declaring Latvian to be the official state language and affirming the rights of ethnic minorities to preserve and develop their languages. Livonian language is recognized as "the language of the indigenous (autochthon) population" in the Official Language Law, but Latgalian written language is protected as "a historic variant of Latvian." All other languages are considered foreign by the Law on State Language (Official Language Law in other translations). Latvia provides national minority education programmes in Russian (the first language for over one third of the population), Polish, Hebrew, Ukrainian, Estonian, Lithuanian, and Belarusian. The preamble to the Official Language Law includes as its goals "the integration of members of ethnic minorities into the society of Latvia, while observing their rights to use their native language or other languages; [and] the increased influence of Latvian in the cultural environment of Latvia, to promote a more rapid integration of society." (en)
- Polityka językowa na Łotwie – podstawą polityki językowej na Łotwie są artykuły 4 i 114 Konstytucji, które określają język łotewski jako urzędowy. Jednocześnie konstytucja nadaje prawo mniejszościom narodowym do ochrony i rozwijania ich języków. Wszystkie języki, poza łotewskim i dialektami liwońskiego, są uznawane jako języki obce, pomimo że język rosyjski jest pierwszym językiem dla więcej niż 1/3 populacji Łotwy. Dodatkowo, każdy z pięciu języków (białoruski, ukraiński, litewski, polski i romski) jest używany przez co najmniej 5 tysięcy mieszkańców jako język ojczysty. Pozostaje również dyskusyjna kwestia dotycząca języka łatgalskiego - który jest uznawany za dialekt łotewskiego, a nie osobny język. (pl)
- Мовна політика в Латвії — частина процесу політичного розвитку Латвії, який регулює прийнятий у 2000 році (латис. Valsts valodas likums). У рамках мовної політики численні групи інтересів мешканців Латвійської Республіки ведуть діяльність для досягнення своїх національних та інших цілей. На мовну політику в Латвії значно вплинули історичні події ще до заснування Латвійської Республіки у 1918 році. 4 та 114 статті Конституції Латвії закріплюють латиську мову як державну і гарантують права національних меншин на збереження і розвиток своїх мов. Лівська мова згідно із Законом про державну мову визнана «мовою корінного (автохтонного) населення», а латгальська перебуває під захистом як «історичний варіант латиської мови». Всі інші мови згідно із Законом (у т.ч. російська мова, яка є рідною для більше, ніж третини населення) є іноземними. Серед інших мов національних меншин виділяються білоруська, українська, литовська, польська та циганська. Преамбула до Закону про державну мову включає у себе такі цілі, як інтеграція національних менших з повагою їх прав на використання рідної або іншої мови, а також посилення впливу латиської мови на культурне середовище Латвії шляхом швидшої інтеграції у суспільство. (uk)
- Языковая политика в Латвии определяется статьями 4 и 114 Конституции Латвии, закрепляющими латышский язык как государственный и гарантирующими права национальных меньшинств на сохранение и развитие языков. Латгальский и ливский языки расцениваются как находящиеся под угрозой исчезновения, все остальные языки (в том числе и русский, являющийся родным для более трети населения) — иностранные. Среди других языков национальных меньшинств выделяются белорусский, украинский, литовский, польский и цыганский. Преамбула к Закону о государственном языке включает такие цели, как интеграцию национальных меньшинств с уважением их прав на использование родного или другого языка, а также усиление влияния латышского языка на культурную среду Латвии путём более быстрой интеграции в общество. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Polityka językowa na Łotwie – podstawą polityki językowej na Łotwie są artykuły 4 i 114 Konstytucji, które określają język łotewski jako urzędowy. Jednocześnie konstytucja nadaje prawo mniejszościom narodowym do ochrony i rozwijania ich języków. Wszystkie języki, poza łotewskim i dialektami liwońskiego, są uznawane jako języki obce, pomimo że język rosyjski jest pierwszym językiem dla więcej niż 1/3 populacji Łotwy. Dodatkowo, każdy z pięciu języków (białoruski, ukraiński, litewski, polski i romski) jest używany przez co najmniej 5 tysięcy mieszkańców jako język ojczysty. Pozostaje również dyskusyjna kwestia dotycząca języka łatgalskiego - który jest uznawany za dialekt łotewskiego, a nie osobny język. (pl)
- La política lingüística a Letònia es basa en els articles 4 i 114 de la Constitució de Letònia, declarant el letó com a llengua oficial de l'Estat i afermant els drets de les minories ètniques en preservar i desenvolupar les seves llengües. El letó, el latgalià i el livonià es consideren indígenes, i tots els altres idiomes són estrangers, incloent el rus -la primera llengua de més d'un terç de la població-). Altres minories significatives de llengües estrangeres inclouen el bielorús, l'ucraïnès, el lituà, el polonès i el romaní. (ca)
- Articles 4 and 114 of the Constitution of Latvia form the foundation for language policy in Latvia, declaring Latvian to be the official state language and affirming the rights of ethnic minorities to preserve and develop their languages. Livonian language is recognized as "the language of the indigenous (autochthon) population" in the Official Language Law, but Latgalian written language is protected as "a historic variant of Latvian." All other languages are considered foreign by the Law on State Language (Official Language Law in other translations). Latvia provides national minority education programmes in Russian (the first language for over one third of the population), Polish, Hebrew, Ukrainian, Estonian, Lithuanian, and Belarusian. (en)
- Языковая политика в Латвии определяется статьями 4 и 114 Конституции Латвии, закрепляющими латышский язык как государственный и гарантирующими права национальных меньшинств на сохранение и развитие языков. Латгальский и ливский языки расцениваются как находящиеся под угрозой исчезновения, все остальные языки (в том числе и русский, являющийся родным для более трети населения) — иностранные. Среди других языков национальных меньшинств выделяются белорусский, украинский, литовский, польский и цыганский. (ru)
- Мовна політика в Латвії — частина процесу політичного розвитку Латвії, який регулює прийнятий у 2000 році (латис. Valsts valodas likums). У рамках мовної політики численні групи інтересів мешканців Латвійської Республіки ведуть діяльність для досягнення своїх національних та інших цілей. На мовну політику в Латвії значно вплинули історичні події ще до заснування Латвійської Республіки у 1918 році. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
