An Entity of Type: Action100037396, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Left-wing nationalism or leftist nationalism, also known as social nationalism, is a form of nationalism based upon national self-determination, popular sovereignty and social equality. Left-wing nationalism can also include anti-imperialism and national liberation movements.

Property Value
dbo:abstract
  • القومية اليسارية أو القومية الاشتراكية، هي شكل من أشكال القومية المبنية على المساواة المجتمعية (رغم أنها ليست بالضرورة مساواتية سياسيا)، سيادة الشعب، وحق تقرير المصير القومي. تتضمن القومية اليسارية أيضا معاداة للإمبريالية، وحركات تحرر قومية. كما تتناقض مع القومية اليمينية وترفض في أحيان كثيرة القومية الإثنية لنفس السبب، رغم أن بعض أشكالها تضمنت برامجا عنصرية، تفضيلا لمجتمع متجانس، ورفضا للأقليات والهجرة. شملت الحركات القومية اليسارية البارزة في التاريخ الجيش الوطني الهندي بقيادة سوبهاش شاندرا بوز الذي سعى لاستقلال الهند عن بريطانيا، حركة موكتي باهيني، حزب شين فين الأيرلندي الجمهوري، الحركة القومية الباسكية وحزب بايلدو السياسي، الحزب البلشفي القومي ووريثه حزب روسيا الأخرى، حركة استقلال كتالونيا، رابطة شيوعيي يوغسلافيا، الجبهة السوداء بألمانيا، حزب مالايا القومي بماليزيا، الحزب القومي السكتلندي، والكونغرس القومي الأفريقي لجنوب أفريقيا في عهد نيلسون مانديلا. (ar)
  • El nacionalisme d'esquerres és una forma de nacionalisme basada en l'igualtat social, la sobirania popular i l'autodeterminació nacional. El nacionalisme d'esquerres típicament abraça l'antiimperialisme. Contrasta amb el nacionalisme de dretes, i sovint s'oposa al per aquest motiu, malgrat que algunes formes de nacionalisme d'esquerres han inclòs plataformes de racisme, afavorint una societat homogènia, rebutjant minories i oposant-se a la immigració. Entre els moviments nacionalistes d'esquerres més notables hi ha l'Exèrcit d'Alliberament de Subhas Chandra Bose, que va promoure la independència de l'Índia; la Guerra d'Alliberament de Bangla Desh; Sinn Féin, un partit republicà irlandès; el Partit Nacional Bolxevic i el seu successor L'Altra Rússia; la Lliga de Comunistes de Iugoslàvia, el Front Negre d'Alemanya i el Congrés Nacional Africà a Sud-àfrica sota Nelson Mandela. (ca)
  • Ο αριστερός εθνικισμός ή κοινωνικός εθνικισμός, εθνικιστικός σοσιαλισμός είναι μια μορφή εθνικισμού που βασίζεται στην κοινωνική ισότητα, τη λαϊκή κυριαρχία και την εθνική αυτοδιάθεση. Ο αριστερός εθνικισμός μπορεί επίσης να περιλαμβάνει τα αντι-ιμπεριαλιστικά κινήματα και τα εθνικά απελευθερωτικά κινήματα. Αντιβαίνει σε αντίθεση με τον γνωστό εθνικισμό και συχνά απορρίπτει τον εθνο-εθνικισμό, αν και ορισμένες μορφές αριστερού εθνικισμού έχουν συμπεριλάβει δείγματα ρατσισμού, προς ώφελος μιας ομοιογενούς κοινωνίας, την απόρριψη των μειονοτήτων και την αντίθεσή τους στη μετανάστευση. Αξιοσημείωτα αριστερά εθνικιστικά κινήματα στην ιστορία περιλαμβάνουν τον ινδικό εθνικό στρατό του Subhas Chandra Bose, ο οποίος προώθησε την ανεξαρτησία της Ινδίας από τη Βρετανία, το κίνημα ανεξαρτησίας της Καταλονίας και το υπό τον Νέλσον Μαντέλα. (el)
  • Der Begriff Linksnationalismus bezeichnet eine Form des inklusiven Nationalismus, der oft auf Gleichheit, Volkssouveränität (Souveränismus) und der nationalen Selbstbestimmung basiert. Die Ideologien Nationalkommunismus, Nationalbolschewismus und Nationaler Sozialismus stehen in einem engen ideellen Verwandtschaftsverhältnis zum Linksnationalismus. Eine Spielart des linken Nationalismus ist der Arabische Sozialismus, die u. a. auch islamistische Elemente amalgamiert. (de)
  • El nacionalismo de izquierda (en ciertos contextos también llamado nacionalismo popular por aquellos que son reticentes a encuadrarse en el plano «izquierda-derecha», o por contraposición al término «nacionalismo oligárquico»)​​ describe una forma de nacionalismo basada en la justicia social, la soberanía popular y la autodeterminación nacional (tanto política como económica). El nacionalismo de izquierda no puede confundirse con el chovinismo. Mientras el primero meramente cree en la soberanía nacional y el derecho a la autodeterminación de los pueblos; el segundo cree que la nación o el Estado propio es superior a cualquier otro y ha de ejercer privilegios sobre otros pueblos, negando sus derechos a la soberanía. Ejemplos notables de movimientos nacionalistas de izquierda han sido el Congreso Nacional Indio que dirigió la lucha por la independencia de la India desde fines del siglo XIX; el Sinn Féin durante la Guerra de Independencia de Irlanda; el maoísmo que dirigió la Revolución Cultural china e inauguró la China moderna; el nasserismo, como principal expresión del nacionalismo y la unidad árabe en el siglo XX; los gobiernos «populistas» latinoamericanos de las décadas de 1940 y 1950, cuyos principales exponentes fueron Juan Domingo Perón en Argentina, Getúlio Vargas en Brasil, Jacobo Arbenz en Guatemala, Lázaro Cárdenas en México, y el Movimiento Nacionalista Revolucionario en Bolivia; el Partido Baaz Árabe Socialista, principal impulsor del socialismo árabe, de gran influencia en Siria e Irak; el APRA en Perú, primer gran movimiento político latinoamericano de carácter antiimperialista, fundado en 1924; el grupo FORJA y la corriente de la Izquierda nacional, ambos en Argentina; el nacionalismo palestino bajo la conducción de Yasser Arafat y la Organización para la Liberación de Palestina; los gobiernos militares de Omar Torrijos en Panamá y Velasco Alvarado en Perú, entre las décadas de 1960 y 1970; y la tercera teoría universal, base doctrinaria de la Yamahiriya impulsada en Libia por el coronel nacionalista Muammar al-Gaddafi desde la década de 1970. También el Kuomintang que encabezó la revolución republicana china fue en sus inicios nacionalista e izquierdista, pero luego de la muerte de su líder Sun Yat-Sen el partido quedó en manos de Chiang Kai-Shek y su ideología viró hacia el nacionalismo de derecha alineándose al tercerposicionismo anticomunista y con los EE.UU. al finalizar la Segunda Guerra Mundial y en los inicios de la Guerra Fría. Pese al rechazo del marxismo hacia el nacionalismo, el nacionalismo de izquierda ha aparecido también bajo formas marxistas, como por ejemplo el «patriotismo socialista» impulsado por Stalin en la Unión Soviética; la teoría de los tres mundos de Mao Tse Tung; el gobierno de Nicolae Ceausescu, que impulsó un desarrollo de Rumania más o menos independiente de la Unión Soviética; el socialismo autogestionario de Josip Broz Tito, que como líder de Yugoslavia rompió con la Unión Soviética y fue impulsor del Movimiento de Países No Alineados; la ideología juche del revolucionario coreano Kim Il-sung, que fusiona la tesis marxista con elementos nacionalistas y tradicionalistas coreanos actualmente representados por el Partido de los Trabajadores Coreanos; la corriente de la «izquierda nacional» en Argentina, que promovió una interpretación marxista de la cuestión nacional y tuvo influencia también en Bolivia, Uruguay y Chile; los movimientos obreros en las regiones europeas donde la burguesía, en contradicción con la oligarquía, tiene fuerza relativa para organizar «nacionalismos periféricos» o separatistas, como por ejemplo el nacionalismo gallego, la izquierda abertzale vasca y el republicanismo catalán; y los de ideología comunista, que formaron parte de la lucha por la descolonización durante el siglo XX, como por ejemplo, el Vietminh y el Vietcong, en Indochina, o el MPLA en Angola. También el Gobierno de Hugo Chávez en Venezuela, influido por un fuerte sentimiento de patriotismo, rescata las ideas y valores de Simón Bolívar y de otros patriotas venezolanos, al tiempo que impulsa un «socialismo del siglo XXI», que no reniega de cierta inspiración marxista. Un ejemplo similar fue la Revolución Sandinista de 1979 en Nicaragua, que hundía sus raíces en el antiimperialismo de Sandino de la década de 1920, pero le agregaba una ideología marxista-leninista y una afinidad con la URSS. (es)
  • Le nationalisme de gauche est une forme de nationalisme qui lie la culture d'une conscience nationale avec les principes d'égalité citoyenne, de souveraineté populaire, d'autodétermination nationale et de solidarité internationale. Le nationalisme de gauche est souvent anti-impérialiste et anti-colonialiste. Il s'oppose au nationalisme de droite, c'est-à-dire le nationalisme fondé sur la tradition ou la révolution conservatrice (une race comme fondement de la nation).Toutefois, certaines formes de nationalismes de gauche ont adopté des thèses ethno-différencialistes. En France, le nationalisme de gauche trouve ses origines dans le jacobinisme de la Révolution française. (fr)
  • Nasionalisme sayap kiri atau nasionalisme kiri, dikenal juga sebagai nasionalisme sosial dan dirujuk sebagai sosialisme nasionalis atau nasionalisme sosialis, adalah bentuk nasionalisme yang berdasarkan pada penentuan nasib sendiri, kedaulatan rakyat dan kesetaraan sosial. Nasionalisme sayap kiri dapat mencakup gerakan anti-imperialisme dan pembebasan nasional. Nasionalisme sayap kiri berlawanan dengan politik sayap kanan dan , karena nasionalisme sayap kiri sering kali menolak nasionalisme etnis untuk tujuan serupa, meski beberapa bentuknya dalam praktiknya memasukkan platform rasialisme, yang mendukung masyarakat homogen, penolakan terhadap minoritas dan oposisi terhadap imigrasi. (in)
  • Left-wing nationalism or leftist nationalism, also known as social nationalism, is a form of nationalism based upon national self-determination, popular sovereignty and social equality. Left-wing nationalism can also include anti-imperialism and national liberation movements. Left-wing nationalism stands in contrast to right-wing politics and right-wing nationalism, often rejecting ethno-nationalism to this same end, although some forms of left-wing nationalism have in practice included a platform of racialism, favoring a homogeneous society, a rejection of minorities and opposition to immigration. (en)
  • 左翼ナショナリズム(さよくナショナリズム、英語: Left-wing nationalism)とは、左翼または左派の立場におけるナショナリズムのこと。 (ja)
  • Il nazionalismo di sinistra rappresenta la posizione dei movimenti e dei partiti situati a sinistra nello spettro politico che si fanno promotori di una forma di nazionalismo. Istanze di giustizia sociale, come ad esempio l'antischiavismo, si coniugano per questi movimenti a istanze di indipendenza nazionale (sostenendo ad esempio l'antimperialismo) e, in generale, di avanzamento sociale, civile ed economico per la propria nazione. Questa visione politica è spesso coniugata alla visione repubblicana e laica della nazione, anche se non sono mancati esempi di movimenti nazionalisti di sinistra che hanno contemplato nel loro programma la difesa delle tradizioni e religioni locali. I suoi valori di base sono quelli dell'autodeterminazione dei popoli, del principio di sovranità popolare e della repubblica come forma di governo legittima a difesa dell'indipendenza nazionale. In molti casi queste teorie e queste prassi politiche si sono sviluppate in quei paesi in cui movimenti indipendentisti si sono contrapposti all'occupazione da parte di potenze straniere. (it)
  • 좌익 국민주의(左翼國民主義, 프랑스어: Nationalisme de gauche, 영어: Left-Wing Nationalism) 또는 사회국민주의(社會國民主義, 프랑스어: Nationalisme socialiste, 영어: Socialist Nationalism)는 좌익 이념과 민족주의가 결합된 이념이며, 반인종주의, , , 반제국주의적인 것이 특징이며 자결권과 민족 해방을 최상의 가치로 여긴다. 때문에 보편적인 국민주의인 '우익 국민주의'와는 여러가지 차이가 있다. 국민주의는 프랑스 혁명 이후 유럽에서 영향력을 얻었다. 당시 프랑스의 좌파 정치인들은 국민주의를 내세웠고, 이후의 혁명 전쟁에서도 국민주의는 진보적인 가치로 인식되었다. 1870년대에 알자스-로렌 지방이 독일에 넘어간 이후, 프랑스의 내셔널리즘은 '실지회복론'과 결합하였고 때때로 제국주의를 비판하기도 했다. 1880년대에는 이와 관련한 논쟁이 벌어졌다. 일례로 조르주 클레망소는 식민주의로 인해 알자스로렌 문제에 대한 관심이 적어졌다고 비판하였다. 그러나 드레퓌스 사건 이후 프랑스의 내셔널리즘은 명백히 우파적인 정치 이념으로 자리잡게 된다. 이러한 움직임에 반발하여 좌파적인 내셔널리즘이 태동하기도 하였다. 이들은 대체로 타국의 경제적 압력, 혹은 경제적 통합 과정에서 생기는 불이익에 반발하여 등장했다. 때때로 이들은 유럽 연합과 같은 초국가적인 조직이나 자유무역협정에 대한 적대감을 표출하기도 한다. 또한 좌익 국민주의는 타국으로 인한 경제적인 착취나 압력에 대해 노동 계급의 역할을 강조하기도 한다. (ko)
  • Het links-nationalisme is een politieke ideologie van op sociaaldemocratische of socialistische gronden georiënteerd nationalisme. (nl)
  • Lewica narodowa (inaczej lewicowy nacjonalizm) – ideologia polityczna będąca połączeniem lewicowych postulatów, takich jak równość społeczna z samostanowieniem narodów, antyimperializmem (m.in silnym sprzeciwem wobec NATO czy Unii Europejskiej) czy też antykapitalizmem. W przeciwieństwie do prawicowego nacjonalizmu, narodowa lewica stoi w opozycji do etnacjonalizmu i broni praw mniejszości, choć radykalne ruchy przejawiają tendencje rasistowskie, np. południowoafrykański Ruch Bojowników o Wolność Gospodarczą. Ma swoje korzenie w jakobinizmie, jednym z nurtów rewolucji francuskiej, która jako pierwsza uznała naród za suwerenny podmiot. Lewica narodowa nie stanowi jednej doktryny. Pod względem społecznym reprezentuje wszystkie odcienie lewicowości od umiarkowanego reformizmu typu socjaldemokratycznego (np. Partia Rewolucyjno-Instytucjonalna, Republikańska Partia Ludowa w Turcji) po maoistowską ultralewicę (np. Ludowy Front Wyzwolenia Palestyny). Pod względem narodowym może reprezentować interesy narodów zarówno większościowych (np. Komunistyczna Partia Federacji Rosyjskiej, na Sri Lance) jak mniejszościowym (np. Republikańska Lewica Katalonii). Historycznymi przykładami partii lewicowo-narodowych są np. Indyjski Kongres Narodowy, który dążył do niepodległości Indii pod przewodnictwem Mahatmy Gandhiego czy Afrykański Kongres Narodowy Nelsona Mandeli walczący przeciwko apartheidowi. Obecnie działającymi partiami są Szkocka Partia Narodowa czy Blok Quebecu w Kanadzie. W Polsce działają dwie takie partie: współrządząca w latach 2005–07 partia Samoobrona (obecnie pozaparlamentarna) oraz Polska Partia Socjalistyczna. (pl)
  • Nacionalismo de esquerda refere-se a uma forma de nacionalismo baseada na igualdade social (não necessariamente ), soberania popular e autodeterminação nacional. O nacionalismo de esquerda pode incluir o anti-imperialismo e movimentos de libertação nacional. Oposto ao nacionalismo de direita e geralmente contrário ao nacionalismo étnico, algumas formas de nacionalismo de esquerda incluem, no entanto, uma plataforma racialista, favorável a uma sociedade homogênea, com rejeição às minorias e oposição à imigração. Historicamente, alguns dos mais notáveis movimentos nacionalistas de esquerda foram o do Exército Nacional Indiano, de Subhas Chandra Bose, que promoveu a independência da Índia, então sob o domínio britânico; o Mukti Bahini, organizações armadas que lutaram pela independência de Bangladesh; o Sinn Féin, um partido republicanista irlandês; o nacionalismo basco e o partido Bildu; o independentismo catalão; a Liga dos Comunistas da Iugoslávia; o Nasserismo e o Baathismo, no Mundo Árabe, o Varguismo e o Peronismo na América Latina, além do Chavismo na Venezuela e o socialismo de Fidel Castro em Cuba, e o Congresso Nacional Africano, na África do Sul, de Nelson Mandela. Na Europa, existem diversos movimentos nacionalistas de esquerda, com uma longa e bem estabelecida tradição. O nacionalismo foi colocado à esquerda durante a Revolução Francesa e as guerras revolucionárias francesas (1792 - 1802). Os nacionalistas de esquerda originalmente apoiavam o nacionalismo cívico que definia a nação como um "plebiscito diário" formado pela "vontade de viver juntos." (pt)
  • Vänsternationalism är en form av nationalism som lyfter upp social rättvisa, folklig suveränitet och nationellt självbestämmande och ofta kopplas till antiimperialism. Denna ideologiska strömning har sitt ursprung i den jakobinska rörelsen under franska revolutionen och dess omedelbara efterträdare i Frankrike förespråkade civil nationalism, i motsats till etnonationalismen som växte sig stark i Tyskland under 1800-talet. Vänsternationalism skiljer sig traditionellt från typisk nationalism förespråkad av den politiska högern där rasism, kulturessentialism, etnocentrism och fascism generellt kommer till uttryck. (sv)
  • Лівий націоналізм — форма націоналізму, що заснована офіційно на соціальній рівності, народному суверенітеті та національному самовизначенні. З'явився в часи якобінства, під час Великої французької революції. Лівий націоналізм також може включати антиімперіалізм та національно-визвольний рух. Він відрізняється від правих націоналістів, і заперечує крайні ультраправих та фашизм, хоча деякі форми лівого націоналізму включають платформу расизму, що сприяє гомогенному суспільству та відмови від меншин та протидії імміграції. У число прогресивних, лібертарних і демократичних ліво-націоналістичних рухів, зазвичай, включають національно-визвольні й антиколоніальні рухи пригноблених народів. Як відомі історичні приклади називають: Індійський національний конгрес, який під проводом Махатми Ганді боровся за незалежність Індії, а після її здобуття під керівництвом Джавахарлала Неру виступав на міжнародній арені за антиколоніальне співробітництво народів «Третього світу»; Шинн Фейн, під час війни за незалежність Ірландії і під час Конфлікту в Північній Ірландії; Африканський національний конгрес в Південно-Африканській Республіці під проводом Нельсона Мандели, який боровся з апартеїдом. У визвольні змагання залежних народів брали участь і марксисти на зразок Джеймса Конноллі. Подібні рухи також прагнуть використовувати інтернаціоналізм і міжнародну солідарність, прикладом чого є панафриканізм і боліваризм в Латинській Америці. «Лівий націоналізм» може приймати й авторитарні форми. Тоталітарна його форма, яку називали «радянським патріотизмом», існувала в роки сталінізму в Радянському Союзі. Арабська соціалістична партія Баас в Сирії та раніше в Іраку сприяла посиленню панарабского націоналізму і пропаганді державного соціалізму, одночасно пригнічуючи комуністичну опозицію. Йосип Броз Тіто, лідер Югославії й Союзу комуністів Югославії, сприяв просуванню лівого націоналізму. Чучхейський режим КНДР є агресивно націоналістичним, і класифікується деякими дослідниками як расистський і ідеологічно схожий на етнонаціоналізм. У сучасному світі немає жодної країни або держави, політичний устрій якого можна було б кваліфікувати, як «лівий націоналізм». Серед причин ряд дослідників називають суперечливість ідей і течій, які об’єднуються під поняттям “лівого націоналізму” та обумовлюють його нежиттєздатність. В Україні сучасними лівими націоналістичними організаціями є «Автономний опір» у Львові та [джерело?] у Києві. Також в Україні популярна більш права течія лівого націоналізму, під назвою соціал-націоналізм. (uk)
  • Ле́вый национали́зм — формы национализма, основанные на идеях равенства, народного суверенитета и национального самоопределения. Он имеет свои истоки в якобинстве Великой французской революции. Левый национализм обычно придерживается антиимпериализма. Он отличается от правого национализма, и часто отрицает крайний национализм и фашизм, хотя некоторые (малые) формы левого национализма включают в себя нетерпимость и расовые предрассудки. В число прогрессивных, либертарных и демократических лево-националистических движений обычно включают национально-освободительные и антиколониальные движения угнетённых народов. К числу известных исторических примеров принадлежат: Индийский национальный конгресс, который под предводительством Махатмы Ганди боролся за независимость Индии, а после её обретения под началом Джавахарлала Неру выступал на международной арене за антиколониальное сотрудничество народов «Третьего мира»; Шинн Фейн, во время Ирландской Войны за независимость и во время Конфликта в Северной Ирландии; Африканский национальный конгресс в Южно-Африканской Республике под предводительством Нельсона Манделы, который боролся с апартеидом. В освободительных движениях зависимых народов принимали участие и марксисты, например, Джеймса Коннолли. Подобные движения также стремятся использовать интернационализм и международную солидарность, примером чего являются панафриканизм и боливарианизм в Латинской Америке. «Левый национализм» может принимать и авторитарные формы. Тоталитарная его форма, называемая «советским патриотизмом», существовала в годы сталинизма в Советском Союзе. Арабская социалистическая партия Баас в Сирии и ранее в Ираке способствовала усилению панарабского национализма и пропаганде государственного социализма, одновременно подавляя коммунистическую оппозицию. Иосип Броз Тито, лидер Югославии и Союза коммунистов Югославии, способствовал продвижению левого национализма. Правительство Северной Кореи является агрессивно националистическим и классифицируется некоторыми исследователями как расистское и идеологически близкое к этнонационализму. (ru)
  • 左翼民族主義,又稱社會民族主義、民族主义社会主义、社会主义民族主义,是一個人民主权和平等原則,和國家民族自決的民族主義。 左翼民族主義也帶有反帝國主義色彩。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 16066160 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 55880 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1025231975 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:hangul
  • 민족해방파 (en)
  • 민중민주파 (en)
dbp:lit
  • National Liberation-faction (en)
  • People's Democracy-faction (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • Der Begriff Linksnationalismus bezeichnet eine Form des inklusiven Nationalismus, der oft auf Gleichheit, Volkssouveränität (Souveränismus) und der nationalen Selbstbestimmung basiert. Die Ideologien Nationalkommunismus, Nationalbolschewismus und Nationaler Sozialismus stehen in einem engen ideellen Verwandtschaftsverhältnis zum Linksnationalismus. Eine Spielart des linken Nationalismus ist der Arabische Sozialismus, die u. a. auch islamistische Elemente amalgamiert. (de)
  • Le nationalisme de gauche est une forme de nationalisme qui lie la culture d'une conscience nationale avec les principes d'égalité citoyenne, de souveraineté populaire, d'autodétermination nationale et de solidarité internationale. Le nationalisme de gauche est souvent anti-impérialiste et anti-colonialiste. Il s'oppose au nationalisme de droite, c'est-à-dire le nationalisme fondé sur la tradition ou la révolution conservatrice (une race comme fondement de la nation).Toutefois, certaines formes de nationalismes de gauche ont adopté des thèses ethno-différencialistes. En France, le nationalisme de gauche trouve ses origines dans le jacobinisme de la Révolution française. (fr)
  • 左翼ナショナリズム(さよくナショナリズム、英語: Left-wing nationalism)とは、左翼または左派の立場におけるナショナリズムのこと。 (ja)
  • Het links-nationalisme is een politieke ideologie van op sociaaldemocratische of socialistische gronden georiënteerd nationalisme. (nl)
  • Vänsternationalism är en form av nationalism som lyfter upp social rättvisa, folklig suveränitet och nationellt självbestämmande och ofta kopplas till antiimperialism. Denna ideologiska strömning har sitt ursprung i den jakobinska rörelsen under franska revolutionen och dess omedelbara efterträdare i Frankrike förespråkade civil nationalism, i motsats till etnonationalismen som växte sig stark i Tyskland under 1800-talet. Vänsternationalism skiljer sig traditionellt från typisk nationalism förespråkad av den politiska högern där rasism, kulturessentialism, etnocentrism och fascism generellt kommer till uttryck. (sv)
  • 左翼民族主義,又稱社會民族主義、民族主义社会主义、社会主义民族主义,是一個人民主权和平等原則,和國家民族自決的民族主義。 左翼民族主義也帶有反帝國主義色彩。 (zh)
  • القومية اليسارية أو القومية الاشتراكية، هي شكل من أشكال القومية المبنية على المساواة المجتمعية (رغم أنها ليست بالضرورة مساواتية سياسيا)، سيادة الشعب، وحق تقرير المصير القومي. تتضمن القومية اليسارية أيضا معاداة للإمبريالية، وحركات تحرر قومية. كما تتناقض مع القومية اليمينية وترفض في أحيان كثيرة القومية الإثنية لنفس السبب، رغم أن بعض أشكالها تضمنت برامجا عنصرية، تفضيلا لمجتمع متجانس، ورفضا للأقليات والهجرة. (ar)
  • El nacionalisme d'esquerres és una forma de nacionalisme basada en l'igualtat social, la sobirania popular i l'autodeterminació nacional. El nacionalisme d'esquerres típicament abraça l'antiimperialisme. Contrasta amb el nacionalisme de dretes, i sovint s'oposa al per aquest motiu, malgrat que algunes formes de nacionalisme d'esquerres han inclòs plataformes de racisme, afavorint una societat homogènia, rebutjant minories i oposant-se a la immigració. (ca)
  • Ο αριστερός εθνικισμός ή κοινωνικός εθνικισμός, εθνικιστικός σοσιαλισμός είναι μια μορφή εθνικισμού που βασίζεται στην κοινωνική ισότητα, τη λαϊκή κυριαρχία και την εθνική αυτοδιάθεση. Ο αριστερός εθνικισμός μπορεί επίσης να περιλαμβάνει τα αντι-ιμπεριαλιστικά κινήματα και τα εθνικά απελευθερωτικά κινήματα. Αντιβαίνει σε αντίθεση με τον γνωστό εθνικισμό και συχνά απορρίπτει τον εθνο-εθνικισμό, αν και ορισμένες μορφές αριστερού εθνικισμού έχουν συμπεριλάβει δείγματα ρατσισμού, προς ώφελος μιας ομοιογενούς κοινωνίας, την απόρριψη των μειονοτήτων και την αντίθεσή τους στη μετανάστευση. (el)
  • El nacionalismo de izquierda (en ciertos contextos también llamado nacionalismo popular por aquellos que son reticentes a encuadrarse en el plano «izquierda-derecha», o por contraposición al término «nacionalismo oligárquico»)​​ describe una forma de nacionalismo basada en la justicia social, la soberanía popular y la autodeterminación nacional (tanto política como económica). (es)
  • Left-wing nationalism or leftist nationalism, also known as social nationalism, is a form of nationalism based upon national self-determination, popular sovereignty and social equality. Left-wing nationalism can also include anti-imperialism and national liberation movements. (en)
  • Nasionalisme sayap kiri atau nasionalisme kiri, dikenal juga sebagai nasionalisme sosial dan dirujuk sebagai sosialisme nasionalis atau nasionalisme sosialis, adalah bentuk nasionalisme yang berdasarkan pada penentuan nasib sendiri, kedaulatan rakyat dan kesetaraan sosial. Nasionalisme sayap kiri dapat mencakup gerakan anti-imperialisme dan pembebasan nasional. (in)
  • 좌익 국민주의(左翼國民主義, 프랑스어: Nationalisme de gauche, 영어: Left-Wing Nationalism) 또는 사회국민주의(社會國民主義, 프랑스어: Nationalisme socialiste, 영어: Socialist Nationalism)는 좌익 이념과 민족주의가 결합된 이념이며, 반인종주의, , , 반제국주의적인 것이 특징이며 자결권과 민족 해방을 최상의 가치로 여긴다. 때문에 보편적인 국민주의인 '우익 국민주의'와는 여러가지 차이가 있다. 국민주의는 프랑스 혁명 이후 유럽에서 영향력을 얻었다. 당시 프랑스의 좌파 정치인들은 국민주의를 내세웠고, 이후의 혁명 전쟁에서도 국민주의는 진보적인 가치로 인식되었다. 1870년대에 알자스-로렌 지방이 독일에 넘어간 이후, 프랑스의 내셔널리즘은 '실지회복론'과 결합하였고 때때로 제국주의를 비판하기도 했다. 1880년대에는 이와 관련한 논쟁이 벌어졌다. 일례로 조르주 클레망소는 식민주의로 인해 알자스로렌 문제에 대한 관심이 적어졌다고 비판하였다. 그러나 드레퓌스 사건 이후 프랑스의 내셔널리즘은 명백히 우파적인 정치 이념으로 자리잡게 된다. (ko)
  • Il nazionalismo di sinistra rappresenta la posizione dei movimenti e dei partiti situati a sinistra nello spettro politico che si fanno promotori di una forma di nazionalismo. Istanze di giustizia sociale, come ad esempio l'antischiavismo, si coniugano per questi movimenti a istanze di indipendenza nazionale (sostenendo ad esempio l'antimperialismo) e, in generale, di avanzamento sociale, civile ed economico per la propria nazione. Questa visione politica è spesso coniugata alla visione repubblicana e laica della nazione, anche se non sono mancati esempi di movimenti nazionalisti di sinistra che hanno contemplato nel loro programma la difesa delle tradizioni e religioni locali. I suoi valori di base sono quelli dell'autodeterminazione dei popoli, del principio di sovranità popolare e della (it)
  • Lewica narodowa (inaczej lewicowy nacjonalizm) – ideologia polityczna będąca połączeniem lewicowych postulatów, takich jak równość społeczna z samostanowieniem narodów, antyimperializmem (m.in silnym sprzeciwem wobec NATO czy Unii Europejskiej) czy też antykapitalizmem. W przeciwieństwie do prawicowego nacjonalizmu, narodowa lewica stoi w opozycji do etnacjonalizmu i broni praw mniejszości, choć radykalne ruchy przejawiają tendencje rasistowskie, np. południowoafrykański Ruch Bojowników o Wolność Gospodarczą. (pl)
  • Nacionalismo de esquerda refere-se a uma forma de nacionalismo baseada na igualdade social (não necessariamente ), soberania popular e autodeterminação nacional. O nacionalismo de esquerda pode incluir o anti-imperialismo e movimentos de libertação nacional. Oposto ao nacionalismo de direita e geralmente contrário ao nacionalismo étnico, algumas formas de nacionalismo de esquerda incluem, no entanto, uma plataforma racialista, favorável a uma sociedade homogênea, com rejeição às minorias e oposição à imigração. (pt)
  • Лівий націоналізм — форма націоналізму, що заснована офіційно на соціальній рівності, народному суверенітеті та національному самовизначенні. З'явився в часи якобінства, під час Великої французької революції. Лівий націоналізм також може включати антиімперіалізм та національно-визвольний рух. Він відрізняється від правих націоналістів, і заперечує крайні ультраправих та фашизм, хоча деякі форми лівого націоналізму включають платформу расизму, що сприяє гомогенному суспільству та відмови від меншин та протидії імміграції. (uk)
  • Ле́вый национали́зм — формы национализма, основанные на идеях равенства, народного суверенитета и национального самоопределения. Он имеет свои истоки в якобинстве Великой французской революции. Левый национализм обычно придерживается антиимпериализма. Он отличается от правого национализма, и часто отрицает крайний национализм и фашизм, хотя некоторые (малые) формы левого национализма включают в себя нетерпимость и расовые предрассудки. (ru)
rdfs:label
  • Left-wing nationalism (en)
  • قومية يسارية (ar)
  • Nacionalisme d'esquerres (ca)
  • Linksnationalismus (de)
  • Αριστερός εθνικισμός (el)
  • Nacionalismo de izquierda (es)
  • Nasionalisme sayap kiri (in)
  • Nationalisme de gauche (fr)
  • Nazionalismo di sinistra (it)
  • 左翼ナショナリズム (ja)
  • 좌익 국민주의 (ko)
  • Linksnationalisme (nl)
  • Lewica narodowa (pl)
  • Nacionalismo de esquerda (pt)
  • Левый национализм (ru)
  • Vänsternationalism (sv)
  • Лівий націоналізм (uk)
  • 左翼民族主義 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:ideology of
is dbo:philosophicalSchool of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:ideology of
is dbp:political of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License