| dbo:abstract
|
- El nacionalisme d'esquerres és una forma de nacionalisme basada en l'igualtat social, la sobirania popular i l'autodeterminació nacional. El nacionalisme d'esquerres típicament abraça l'antiimperialisme. Contrasta amb el nacionalisme de dretes, i sovint s'oposa al per aquest motiu, malgrat que algunes formes de nacionalisme d'esquerres han inclòs plataformes de racisme, afavorint una societat homogènia, rebutjant minories i oposant-se a la immigració. Entre els moviments nacionalistes d'esquerres més notables hi ha l'Exèrcit d'Alliberament de Subhas Chandra Bose, que va promoure la independència de l'Índia; la Guerra d'Alliberament de Bangladesh; Sinn Féin, un partit republicà irlandès; el Partit Nacional Bolxevic i el seu successor L'Altra Rússia; la Lliga de Comunistes de Iugoslàvia, el Front Negre d'Alemanya i el Congrés Nacional Africà a Sud-àfrica sota Nelson Mandela. (ca)
- Levicový nacionalismus, známý také jako sociální nacionalismus, sociální vlastenectví či vlastenecký socialismus, je forma nacionalismu založená na národním sebeurčení, suverenitě lidu a sociální rovnosti. Levicový nacionalismus může zahrnovat také antiimperialismus a národně osvobozenecká hnutí. Levicový nacionalismus stojí v protikladu k pravicové politice a pravicovému nacionalismu a často za stejným účelem odmítá etnonacionalismus, ačkoli některé formy levicového nacionalismu v praxi zahrnují platformu rasismu, upřednostňování homogenní společnosti, odmítání menšin nebo odpor k imigraci. (cs)
- القومية اليسارية أو القومية الاشتراكية، هي شكل من أشكال القومية المبنية على المساواة المجتمعية (رغم أنها ليست بالضرورة مساواتية سياسيا)، سيادة الشعب، وحق تقرير المصير القومي. تتضمن القومية اليسارية أيضا معاداة للإمبريالية، وحركات تحرر قومية. كما تتناقض مع القومية اليمينية وترفض في أحيان كثيرة القومية الإثنية لنفس السبب، رغم أن بعض أشكالها تضمنت برامجا عنصرية، تفضيلا لمجتمع متجانس، ورفضا للأقليات والهجرة. شملت الحركات القومية اليسارية البارزة في التاريخ الجيش الوطني الهندي بقيادة سوبهاش شاندرا بوز الذي سعى لاستقلال الهند عن بريطانيا، حركة موكتي باهيني، حزب شين فين الأيرلندي الجمهوري، الحركة القومية الباسكية وحزب بايلدو السياسي، الحزب البلشفي القومي ووريثه حزب روسيا الأخرى، حركة استقلال كتالونيا، رابطة شيوعيي يوغسلافيا، الجبهة السوداء بألمانيا، حزب مالايا القومي بماليزيا، الحزب القومي السكتلندي، والكونغرس القومي الأفريقي لجنوب أفريقيا في عهد نيلسون مانديلا. (ar)
- Der Begriff Linksnationalismus bezeichnet eine Form des inklusiven Nationalismus, der oft auf Gleichheit, Volkssouveränität und der nationalen Selbstbestimmung basiert. Die Ideologien Nationalkommunismus, Nationalbolschewismus und Nationaler Sozialismus stehen in einem engen ideellen Verwandtschaftsverhältnis zum Linksnationalismus. Eine Spielart des linken Nationalismus ist der Arabische Sozialismus, der u. a. auch islamische Elemente amalgamiert. (de)
- Ο αριστερός εθνικισμός ή κοινωνικός εθνικισμός, εθνικιστικός σοσιαλισμός είναι μια μορφή εθνικισμού που βασίζεται στην κοινωνική ισότητα, τη λαϊκή κυριαρχία και την εθνική αυτοδιάθεση. Ο αριστερός εθνικισμός μπορεί επίσης να περιλαμβάνει τα αντι-ιμπεριαλιστικά κινήματα και τα εθνικά απελευθερωτικά κινήματα. Αντιβαίνει σε αντίθεση με τον γνωστό εθνικισμό και συχνά απορρίπτει τον εθνο-εθνικισμό, αν και ορισμένες μορφές αριστερού εθνικισμού έχουν συμπεριλάβει δείγματα ρατσισμού, προς ώφελος μιας ομοιογενούς κοινωνίας, την απόρριψη των μειονοτήτων και την αντίθεσή τους στη μετανάστευση. Αξιοσημείωτα αριστερά εθνικιστικά κινήματα στην ιστορία περιλαμβάνουν τον ινδικό εθνικό στρατό του Subhas Chandra Bose, ο οποίος προώθησε την ανεξαρτησία της Ινδίας από τη Βρετανία, το κίνημα ανεξαρτησίας της Καταλονίας και το υπό τον Νέλσον Μαντέλα. (el)
- El nacionalismo de izquierda (en ciertos contextos también llamado nacionalismo popular por aquellos que adhieren a encuadrarse en el plano izquierda-derecha, o por contraposición al término nacionalismo oligárquico) describe una forma de nacionalismo basada en la justicia social, la soberanía popular y la autodeterminación nacional (tanto política como económica). El nacionalismo popular no puede confundirse con el chovinismo. Mientras el primero meramente cree en la soberanía nacional y el derecho a la autodeterminación de los pueblos; el segundo cree que la nación o el Estado propio es superior a cualquier otro y ha de ejercer privilegios sobre otros pueblos, negando sus derechos a la soberanía. Ejemplos notables de movimientos nacionalistas populares han sido el Congreso Nacional Indio que dirigió la lucha por la independencia de la India desde fines del siglo XIX; el Sinn Féin durante la Guerra de Independencia de Irlanda; el maoísmo que dirigió la Revolución Cultural china e inauguró la China moderna; el nasserismo, como principal expresión del nacionalismo y la unidad árabe en el siglo XX; los gobiernos «populistas» latinoamericanos de las décadas de 1940 y 1950, cuyos principales exponentes fueron Getúlio Vargas y João Goulart en Brasil, Jacobo Arbenz en Guatemala, Lázaro Cárdenas en México, y el Movimiento Nacionalista Revolucionario en Bolivia; el Partido Baaz Árabe Socialista, principal impulsor del socialismo árabe, de gran influencia en Siria e Irak; el APRA en Perú, primer gran movimiento político latinoamericano de carácter antiimperialista, fundado en 1924; el grupo FORJA y la corriente de la Izquierda nacional, ambos en Argentina; el nacionalismo palestino bajo la conducción de Yasser Arafat y la Organización para la Liberación de Palestina; los gobiernos militares de Omar Torrijos en Panamá y Velasco Alvarado en Perú, entre las décadas de 1960 y 1970; y la tercera teoría universal, base doctrinaria de la Yamahiriya impulsada en Libia por el coronel nacionalista Muammar al-Gaddafi desde la década de 1970. También el Kuomintang que encabezó la revolución republicana china fue en sus inicios nacionalista e izquierdista, pero luego de la muerte de su líder Sun Yat-Sen el partido quedó en manos de Chiang Kai-Shek y su ideología viró hacia el nacionalismo de derecha alineándose al tercerposicionismo anticomunista y con los EE.UU. al finalizar la Segunda Guerra Mundial y en los inicios de la Guerra Fría. Pese al rechazo del marxismo hacia el nacionalismo, el nacionalismo de izquierda ha aparecido también bajo formas marxistas, como por ejemplo el «patriotismo socialista» impulsado por Stalin en la Unión Soviética; la teoría de los tres mundos de Mao Tse Tung; el gobierno de Nicolae Ceausescu, que impulsó un desarrollo de Rumania más o menos independiente de la Unión Soviética; el socialismo autogestionario de Josip Broz Tito, que como líder de Yugoslavia rompió con la Unión Soviética y fue impulsor del Movimiento de Países No Alineados; la ideología juche del revolucionario coreano Kim Il-sung, que fusiona la tesis marxista con elementos nacionalistas y tradicionalistas coreanos actualmente representados por el Partido de los Trabajadores Coreanos; la corriente de la «izquierda nacional» en Argentina, que promovió una interpretación marxista de la cuestión nacional y tuvo influencia también en Bolivia, Uruguay y Chile; los movimientos obreros en las regiones europeas donde la burguesía, en contradicción con la oligarquía, tiene fuerza relativa para organizar «nacionalismos periféricos» o separatistas, como por ejemplo el nacionalismo gallego, la izquierda abertzale vasca, el republicanismo catalán y el republicanismo irlandés; y los de ideología comunista, que formaron parte de la lucha por la descolonización durante el siglo XX, como por ejemplo, el Vietminh y el Vietcong, en Indochina, o el MPLA en Angola. También el Gobierno de Hugo Chávez en Venezuela, influido por un fuerte sentimiento de patriotismo, rescata las ideas y valores de Simón Bolívar y de otros patriotas venezolanos, al tiempo que impulsa un «socialismo del siglo XXI», que no reniega de cierta inspiración marxista. Un ejemplo similar fue la Revolución Sandinista de 1979 en Nicaragua, que hundía sus raíces en el antiimperialismo de Sandino de la década de 1920, pero le agregaba una ideología marxista-leninista y una afinidad con la URSS. (es)
- Left-wing nationalism or leftist nationalism, also known as social nationalism, is a form of nationalism based upon national self-determination, popular sovereignty, national self-interest, and left-wing political positions such as social equality. Left-wing nationalism can also include anti-imperialism and national liberation movements. Left-wing nationalism often stands in contrast to right-wing politics and right-wing nationalism. (en)
- Le nationalisme de gauche est une forme de nationalisme qui lie la culture d'une conscience nationale avec les principes d'égalité citoyenne, de souveraineté populaire, d'autodétermination nationale et de solidarité internationale. On peut également retrouve le terme Social-nationalisme. Le nationalisme de gauche est souvent anti-impérialiste et anti-colonialiste. Il s'oppose au nationalisme de droite, c'est-à-dire le nationalisme fondé sur la tradition ou la révolution conservatrice (une race comme fondement de la nation). Toutefois, certaines formes de nationalismes de gauche ont adopté des thèses ethno-différencialistes. En France, le nationalisme de gauche trouve ses origines dans le jacobinisme de la Révolution française. Il est utilisé par Lénine pour désigner les socialistes qui ont voté les crédits de guerre en Allemagne et en France et par Bordiga contre ceux qui ont soutenu l'entrée en guerre de l'Italie pendant la Première Guerre mondiale. (fr)
- Nasionalisme sayap kiri atau nasionalisme kiri, dikenal juga sebagai nasionalisme sosial dan dirujuk sebagai sosialisme nasionalis atau nasionalisme sosialis, adalah bentuk nasionalisme yang berdasarkan pada penentuan nasib sendiri, kedaulatan rakyat dan kesetaraan sosial. Nasionalisme sayap kiri dapat mencakup gerakan anti-imperialisme dan pembebasan nasional. Nasionalisme sayap kiri berlawanan dengan politik sayap kanan dan , karena nasionalisme sayap kiri sering kali menolak nasionalisme etnis untuk tujuan serupa, meski beberapa bentuknya dalam praktiknya memasukkan platform rasialisme, yang mendukung masyarakat homogen, penolakan terhadap minoritas dan oposisi terhadap imigrasi. (in)
- Il nazionalismo di sinistra è l'insieme delle posizioni ideologiche – sviluppatesi generalmente nel XX secolo nell'ambito delle lotte contro il colonialismo e l'imperialismo – che associano la causa dell'indipendenza nazionale alle istanze rivoluzionarie socialiste. Tale orientamento ideologico contravviene ai modelli predominanti nella cultura politica occidentale, per cui i concetti di nazionalismo e sinistra sarebbero in posizioni antitetiche in quanto, secondo l'internazionalismo proletario propugnato dal marxismo, i lavoratori «non hanno patria» e la costruzione dello Stato nazionale è opera della borghesia. In riferimento alle tendenze nazionaliste dei partiti comunisti si usa specificamente il termine nazionalcomunismo. I movimenti di sinistra del XX secolo attribuivano generalmente al termine nazionalismo un'intrinseca connotazione negativa, associandolo strettamente al nazionalismo borghese da essi avversato. Di conseguenza, per definire il proprio legame con la nazione preferivano tendenzialmente parlare di patriottismo proletario, contrapponendolo al nazionalismo borghese. Tuttavia, in sede scientifica il termine nazionalismo è utilizzato per designare tutte le forme di identificazione nazionale, intercambiabilmente con patriottismo e senza connotazioni valutative, non sussistendo un chiaro confine tra i due concetti. Un altro termine impiegato in sostituzione di nazionalismo è nazionalitarismo, adoperato in riferimento ai nazionalismi del terzo mondo e ai cosiddetti nazionalismi periferici, i quali si battono per l'indipendenza di entità substatali. Nel XXI secolo la definizione di nazionalisti di sinistra è stata applicata anche a partiti e movimenti europei su posizioni caratterizzate da populismo di sinistra, euroscetticismo, antiglobalismo e critica (o cumunque cautela) verso l'immigrazione di massa, in un'ottica di protezione socio-economica dei ceti meno abbienti della nazione. (it)
- 좌익 국민주의(左翼國民主義, 영어: Left-Wing Nationalism) 또는 사회주의적 국민주의(영어: Socialist Nationalism)는 좌익 이념과 민족주의가 결합된 좌익 사상이며, 사회주의적 애국주의, 민족 해방, 집산주의, 반제국주의, 반파시즘, 평등주의, 반인종주의를 핵심 요소로 포함하고 있다. 우익 국민주의의 보편적인 형태인 국민보수주의와는 큰 차이가 있다. (ko)
- 左翼ナショナリズム（さよくナショナリズム、英語: Left-wing nationalism）とは、左翼または左派の立場におけるナショナリズムのこと。 (ja)
- Het links-nationalisme is een politieke ideologie van op sociaaldemocratische of socialistische gronden georiënteerd nationalisme. (nl)
- Ле́вый национали́зм — формы национализма, основанные на идеях равенства, народного суверенитета и национального самоопределения. Он имеет свои истоки в якобинстве Великой французской революции. Левый национализм обычно придерживается антиимпериализма. Он отличается от правого национализма, и часто отрицает крайний национализм и фашизм, хотя некоторые (малые) формы левого национализма включают в себя нетерпимость и расовые предрассудки. В число прогрессивных, либертарных и демократических лево-националистических движений обычно включают национально-освободительные и антиколониальные движения угнетённых народов. К числу известных исторических примеров принадлежат: Индийский национальный конгресс, который под предводительством Махатмы Ганди боролся за независимость Индии, а после её обретения под началом Джавахарлала Неру выступал на международной арене за антиколониальное сотрудничество народов «Третьего мира»; Шинн Фейн, во время Ирландской Войны за независимость и во время Конфликта в Северной Ирландии; Африканский национальный конгресс в Южно-Африканской Республике под предводительством Нельсона Манделы, который боролся с апартеидом. В освободительных движениях зависимых народов принимали участие и марксисты, например, Джеймс Коннолли. Подобные движения также стремятся использовать интернационализм и международную солидарность, примером чего являются панафриканизм и боливарианизм в Латинской Америке. «Левый национализм» может принимать и авторитарные формы. Тоталитарная его форма, называемая «советским патриотизмом», существовала в годы сталинизма в Советском Союзе. Арабская социалистическая партия Баас в Сирии и ранее в Ираке способствовала усилению панарабского национализма и пропаганде государственного социализма, одновременно подавляя коммунистическую оппозицию. Иосип Броз Тито, лидер Югославии и Союза коммунистов Югославии, способствовал продвижению левого национализма. Правительство Северной Кореи является агрессивно националистическим и классифицируется некоторыми исследователями как расистское и идеологически близкое к этнонационализму. (ru)
- Lewica narodowa (inaczej lewicowy nacjonalizm) – ideologia polityczna będąca połączeniem lewicowych postulatów, takich jak równość społeczna z samostanowieniem narodów, antyimperializmem (m.in silnym sprzeciwem wobec NATO czy Unii Europejskiej) czy też antykapitalizmem. W przeciwieństwie do prawicowego nacjonalizmu, narodowa lewica stoi w opozycji do etnacjonalizmu i broni praw mniejszości, choć radykalne ruchy przejawiają tendencje rasistowskie, np. południowoafrykański Ruch Bojowników o Wolność Gospodarczą. Ma swoje korzenie w jakobinizmie, jednym z nurtów rewolucji francuskiej, która jako pierwsza uznała naród za suwerenny podmiot. Lewica narodowa nie stanowi jednej doktryny. Pod względem społecznym reprezentuje wszystkie odcienie lewicowości od umiarkowanego reformizmu typu socjaldemokratycznego (np. Partia Rewolucyjno-Instytucjonalna, Republikańska Partia Ludowa w Turcji) po maoistowską ultralewicę (np. Ludowy Front Wyzwolenia Palestyny). Pod względem narodowym może reprezentować interesy narodów zarówno większościowych (np. Komunistyczna Partia Federacji Rosyjskiej, na Sri Lance) jak mniejszościowym (np. Republikańska Lewica Katalonii). Historycznymi przykładami partii lewicowo-narodowych są np. Indyjski Kongres Narodowy, który dążył do niepodległości Indii pod przewodnictwem Mahatmy Gandhiego czy Afrykański Kongres Narodowy Nelsona Mandeli walczący przeciwko apartheidowi. Obecnie działającymi partiami są Szkocka Partia Narodowa czy Blok Quebecu w Kanadzie. (pl)
- Nacionalismo de esquerda refere-se a uma forma de nacionalismo baseada na igualdade social (não necessariamente igualdade política), soberania popular e autodeterminação nacional. O nacionalismo de esquerda pode incluir o anti-imperialismo e movimentos de libertação nacional. Oposto ao nacionalismo de direita e geralmente contrário ao nacionalismo étnico, algumas formas de nacionalismo de esquerda incluem, no entanto, uma plataforma racialista, favorável a uma sociedade homogênea, com rejeição às minorias e oposição à imigração. Historicamente, alguns dos mais notáveis movimentos nacionalistas de esquerda foram o do Exército Nacional Indiano, de Subhas Chandra Bose, que promoveu a independência da Índia, então sob o domínio britânico; o Mukti Bahini, organizações armadas que lutaram pela independência de Bangladesh; o Sinn Féin, um partido republicanista irlandês; o nacionalismo basco e o partido Bildu; o independentismo catalão; a Liga dos Comunistas da Iugoslávia; o Nasserismo e o Baathismo, no Mundo Árabe, o Varguismo e o Peronismo na América Latina, além do Chavismo na Venezuela e o socialismo de Fidel Castro em Cuba, e o Congresso Nacional Africano, na África do Sul, de Nelson Mandela. Na Europa, existem diversos movimentos nacionalistas de esquerda, com uma longa e bem estabelecida tradição. O nacionalismo foi colocado à esquerda durante a Revolução Francesa e as guerras revolucionárias francesas (1792 - 1802). Os nacionalistas de esquerda originalmente apoiavam o nacionalismo cívico que definia a nação como um "plebiscito diário" formado pela "vontade de viver juntos." (pt)
- Vänsternationalism är en form av nationalism som lyfter upp social rättvisa, folklig suveränitet och nationellt självbestämmande och ofta kopplas till antiimperialism. Denna ideologiska strömning har sitt ursprung i den jakobinska rörelsen under franska revolutionen och dess omedelbara efterträdare i Frankrike förespråkade civil nationalism, i motsats till etnonationalismen som växte sig stark i Tyskland under 1800-talet. Vänsternationalism skiljer sig traditionellt från typisk nationalism förespråkad av den politiska högern där rasism, kulturessentialism, etnocentrism och fascism generellt kommer till uttryck. (sv)
- Лівий націоналізм — форма націоналізму, що ґрунтується на соціальній рівності, народному суверенітеті та національному самовизначенні. З'явився в часи якобінства, під час Великої французької революції. Лівий націоналізм також може включати антиімперіалізм та національно-визвольний рух. Він відрізняється від правих націоналістів, і заперечує крайні ультраправих та фашизм, хоча деякі форми лівого націоналізму включають платформу расизму, що сприяє гомогенному суспільству та відмови від меншин та протидії імміграції. У число прогресивних, лібертарних і демократичних ліво-націоналістичних рухів, зазвичай, включають національно-визвольні й антиколоніальні рухи пригноблених народів. Як відомі історичні приклади називають: Індійський національний конгрес, який під проводом Махатми Ганді боровся за незалежність Індії, а після її здобуття під керівництвом Джавахарлала Неру виступав на міжнародній арені за антиколоніальне співробітництво народів «Третього світу»; Шинн Фейн, під час війни за незалежність Ірландії і під час Конфлікту в Північній Ірландії; Африканський національний конгрес в Південно-Африканській Республіці під проводом Нельсона Мандели, який боровся з апартеїдом. У визвольні змагання залежних народів брали участь і марксисти на зразок Джеймса Конноллі. Подібні рухи також прагнуть використовувати інтернаціоналізм і міжнародну солідарність, прикладом чого є панафриканізм і боліваризм в Латинській Америці. «Лівий націоналізм» може приймати й авторитарні форми. Тоталітарна його форма, яку називали «радянським патріотизмом», існувала в роки сталінізму в Радянському Союзі. Арабська соціалістична партія Баас в Сирії та раніше в Іраку сприяла посиленню панарабского націоналізму і пропаганді державного соціалізму, одночасно пригнічуючи комуністичну опозицію. Йосип Броз Тіто, лідер Югославії й Союзу комуністів Югославії, сприяв просуванню лівого націоналізму. Чучхейський режим КНДР є агресивно націоналістичним, і класифікується деякими дослідниками як расистський і ідеологічно схожий на етнонаціоналізм. У сучасному світі немає жодної країни або держави, політичний устрій якого можна було б кваліфікувати, як «лівий націоналізм». Серед причин ряд дослідників називають суперечливість ідей і течій, які об’єднуються під поняттям “лівого націоналізму” та обумовлюють його нежиттєздатність. В Україні сучасними лівими націоналістичними організаціями є «Автономний опір» у Львові та [джерело?] у Києві. Також в Україні популярна більш права течія лівого націоналізму, під назвою соціал-націоналізм. (uk)
- 左翼民族主義，又稱社會民族主義、民族主义社会主义、社会主义民族主义，是一個人民主权和平等原則，和國家民族自決的民族主義。 左翼民族主義也帶有反帝國主義色彩。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Levicový nacionalismus, známý také jako sociální nacionalismus, sociální vlastenectví či vlastenecký socialismus, je forma nacionalismu založená na národním sebeurčení, suverenitě lidu a sociální rovnosti. Levicový nacionalismus může zahrnovat také antiimperialismus a národně osvobozenecká hnutí. Levicový nacionalismus stojí v protikladu k pravicové politice a pravicovému nacionalismu a často za stejným účelem odmítá etnonacionalismus, ačkoli některé formy levicového nacionalismu v praxi zahrnují platformu rasismu, upřednostňování homogenní společnosti, odmítání menšin nebo odpor k imigraci. (cs)
- Der Begriff Linksnationalismus bezeichnet eine Form des inklusiven Nationalismus, der oft auf Gleichheit, Volkssouveränität und der nationalen Selbstbestimmung basiert. Die Ideologien Nationalkommunismus, Nationalbolschewismus und Nationaler Sozialismus stehen in einem engen ideellen Verwandtschaftsverhältnis zum Linksnationalismus. Eine Spielart des linken Nationalismus ist der Arabische Sozialismus, der u. a. auch islamische Elemente amalgamiert. (de)
- Left-wing nationalism or leftist nationalism, also known as social nationalism, is a form of nationalism based upon national self-determination, popular sovereignty, national self-interest, and left-wing political positions such as social equality. Left-wing nationalism can also include anti-imperialism and national liberation movements. Left-wing nationalism often stands in contrast to right-wing politics and right-wing nationalism. (en)
- 좌익 국민주의(左翼國民主義, 영어: Left-Wing Nationalism) 또는 사회주의적 국민주의(영어: Socialist Nationalism)는 좌익 이념과 민족주의가 결합된 좌익 사상이며, 사회주의적 애국주의, 민족 해방, 집산주의, 반제국주의, 반파시즘, 평등주의, 반인종주의를 핵심 요소로 포함하고 있다. 우익 국민주의의 보편적인 형태인 국민보수주의와는 큰 차이가 있다. (ko)
- 左翼ナショナリズム（さよくナショナリズム、英語: Left-wing nationalism）とは、左翼または左派の立場におけるナショナリズムのこと。 (ja)
- Het links-nationalisme is een politieke ideologie van op sociaaldemocratische of socialistische gronden georiënteerd nationalisme. (nl)
- Vänsternationalism är en form av nationalism som lyfter upp social rättvisa, folklig suveränitet och nationellt självbestämmande och ofta kopplas till antiimperialism. Denna ideologiska strömning har sitt ursprung i den jakobinska rörelsen under franska revolutionen och dess omedelbara efterträdare i Frankrike förespråkade civil nationalism, i motsats till etnonationalismen som växte sig stark i Tyskland under 1800-talet. Vänsternationalism skiljer sig traditionellt från typisk nationalism förespråkad av den politiska högern där rasism, kulturessentialism, etnocentrism och fascism generellt kommer till uttryck. (sv)
- 左翼民族主義，又稱社會民族主義、民族主义社会主义、社会主义民族主义，是一個人民主权和平等原則，和國家民族自決的民族主義。 左翼民族主義也帶有反帝國主義色彩。 (zh)
- القومية اليسارية أو القومية الاشتراكية، هي شكل من أشكال القومية المبنية على المساواة المجتمعية (رغم أنها ليست بالضرورة مساواتية سياسيا)، سيادة الشعب، وحق تقرير المصير القومي. تتضمن القومية اليسارية أيضا معاداة للإمبريالية، وحركات تحرر قومية. كما تتناقض مع القومية اليمينية وترفض في أحيان كثيرة القومية الإثنية لنفس السبب، رغم أن بعض أشكالها تضمنت برامجا عنصرية، تفضيلا لمجتمع متجانس، ورفضا للأقليات والهجرة. (ar)
- El nacionalisme d'esquerres és una forma de nacionalisme basada en l'igualtat social, la sobirania popular i l'autodeterminació nacional. El nacionalisme d'esquerres típicament abraça l'antiimperialisme. Contrasta amb el nacionalisme de dretes, i sovint s'oposa al per aquest motiu, malgrat que algunes formes de nacionalisme d'esquerres han inclòs plataformes de racisme, afavorint una societat homogènia, rebutjant minories i oposant-se a la immigració. (ca)
- Ο αριστερός εθνικισμός ή κοινωνικός εθνικισμός, εθνικιστικός σοσιαλισμός είναι μια μορφή εθνικισμού που βασίζεται στην κοινωνική ισότητα, τη λαϊκή κυριαρχία και την εθνική αυτοδιάθεση. Ο αριστερός εθνικισμός μπορεί επίσης να περιλαμβάνει τα αντι-ιμπεριαλιστικά κινήματα και τα εθνικά απελευθερωτικά κινήματα. Αντιβαίνει σε αντίθεση με τον γνωστό εθνικισμό και συχνά απορρίπτει τον εθνο-εθνικισμό, αν και ορισμένες μορφές αριστερού εθνικισμού έχουν συμπεριλάβει δείγματα ρατσισμού, προς ώφελος μιας ομοιογενούς κοινωνίας, την απόρριψη των μειονοτήτων και την αντίθεσή τους στη μετανάστευση. (el)
- El nacionalismo de izquierda (en ciertos contextos también llamado nacionalismo popular por aquellos que adhieren a encuadrarse en el plano izquierda-derecha, o por contraposición al término nacionalismo oligárquico) describe una forma de nacionalismo basada en la justicia social, la soberanía popular y la autodeterminación nacional (tanto política como económica). (es)
- Nasionalisme sayap kiri atau nasionalisme kiri, dikenal juga sebagai nasionalisme sosial dan dirujuk sebagai sosialisme nasionalis atau nasionalisme sosialis, adalah bentuk nasionalisme yang berdasarkan pada penentuan nasib sendiri, kedaulatan rakyat dan kesetaraan sosial. Nasionalisme sayap kiri dapat mencakup gerakan anti-imperialisme dan pembebasan nasional. (in)
- Le nationalisme de gauche est une forme de nationalisme qui lie la culture d'une conscience nationale avec les principes d'égalité citoyenne, de souveraineté populaire, d'autodétermination nationale et de solidarité internationale. On peut également retrouve le terme Social-nationalisme. Le nationalisme de gauche est souvent anti-impérialiste et anti-colonialiste. Il s'oppose au nationalisme de droite, c'est-à-dire le nationalisme fondé sur la tradition ou la révolution conservatrice (une race comme fondement de la nation). Toutefois, certaines formes de nationalismes de gauche ont adopté des thèses ethno-différencialistes. En France, le nationalisme de gauche trouve ses origines dans le jacobinisme de la Révolution française. Il est utilisé par Lénine pour désigner les socialistes qui ont (fr)
- Il nazionalismo di sinistra è l'insieme delle posizioni ideologiche – sviluppatesi generalmente nel XX secolo nell'ambito delle lotte contro il colonialismo e l'imperialismo – che associano la causa dell'indipendenza nazionale alle istanze rivoluzionarie socialiste. Tale orientamento ideologico contravviene ai modelli predominanti nella cultura politica occidentale, per cui i concetti di nazionalismo e sinistra sarebbero in posizioni antitetiche in quanto, secondo l'internazionalismo proletario propugnato dal marxismo, i lavoratori «non hanno patria» e la costruzione dello Stato nazionale è opera della borghesia. (it)
- Nacionalismo de esquerda refere-se a uma forma de nacionalismo baseada na igualdade social (não necessariamente igualdade política), soberania popular e autodeterminação nacional. O nacionalismo de esquerda pode incluir o anti-imperialismo e movimentos de libertação nacional. Oposto ao nacionalismo de direita e geralmente contrário ao nacionalismo étnico, algumas formas de nacionalismo de esquerda incluem, no entanto, uma plataforma racialista, favorável a uma sociedade homogênea, com rejeição às minorias e oposição à imigração. (pt)
- Lewica narodowa (inaczej lewicowy nacjonalizm) – ideologia polityczna będąca połączeniem lewicowych postulatów, takich jak równość społeczna z samostanowieniem narodów, antyimperializmem (m.in silnym sprzeciwem wobec NATO czy Unii Europejskiej) czy też antykapitalizmem. W przeciwieństwie do prawicowego nacjonalizmu, narodowa lewica stoi w opozycji do etnacjonalizmu i broni praw mniejszości, choć radykalne ruchy przejawiają tendencje rasistowskie, np. południowoafrykański Ruch Bojowników o Wolność Gospodarczą. (pl)
- Ле́вый национали́зм — формы национализма, основанные на идеях равенства, народного суверенитета и национального самоопределения. Он имеет свои истоки в якобинстве Великой французской революции. Левый национализм обычно придерживается антиимпериализма. Он отличается от правого национализма, и часто отрицает крайний национализм и фашизм, хотя некоторые (малые) формы левого национализма включают в себя нетерпимость и расовые предрассудки. (ru)
- Лівий націоналізм — форма націоналізму, що ґрунтується на соціальній рівності, народному суверенітеті та національному самовизначенні. З'явився в часи якобінства, під час Великої французької революції. Лівий націоналізм також може включати антиімперіалізм та національно-визвольний рух. Він відрізняється від правих націоналістів, і заперечує крайні ультраправих та фашизм, хоча деякі форми лівого націоналізму включають платформу расизму, що сприяє гомогенному суспільству та відмови від меншин та протидії імміграції. (uk)
|
