An Entity of Type: event, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

The Greek War of Independence, also known as the Greek Revolution of 1821 or Greek Revolution (Greek: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; referred to by Greeks in the 19th century as simply the Αγώνας, Agonas, "Struggle"; Ottoman: يونان عصيانى, Yunan İsyanı, "Greek Mutiny"), was a successful war of independence by Greek revolutionaries against the Ottoman Empire between 1821 and 1829. The Greeks were later assisted by Great Britain, France and Russia, while the Ottomans were aided by their North African vassals, particularly the eyalet of Egypt. The war led to the formation of modern Greece. The revolution is celebrated by Greeks around the world as independence day on 25 March.

Property Value
dbo:abstract
  • حرب الاستقلال اليونانية (باليونانية:Ελληνική Επανάσταση، إللينكي إباناستاسي أي الثورة اليونانية ، بالعثمانية:يونان عصياني) هي حرب استقلال شنها الثوار اليونانيون ضد الإمبراطورية العثمانية بين عامي 1821 و1832م وقد أفضت تلك الحرب لتأسيس المملكة اليونانية. تلقى اليونانيون العون لاحقا من قبل الإمبراطورية الروسية وبريطانيا العظمى ومملكة فرنسا والعديد من الدول الأوروبية الأخرى، في حين تمت نصرة العثمانيين من الأيالات التابعة لها، مثل مصر والجزائر وطرابلس وبايلك تونس. كانت أكثر أراضي اليونان قد وقعت تحت الحكم العثماني حتى قبل عدة عقود من سقوط القسطنطينية عام 1453. خلال هذا الوقت، تمرد اليونانيون عدة مرات لنيل استقلالهم من الحكم العثماني. في عام 1814، تأسست منظمة سرية تدعى فيليكي إيتيرا أو جمعية الأصدقاء (باليونانية: Φιλική Εταιρεία)‏ بهدف تحرير اليونان. خططت هذه المنظمة لإطلاق الثورات في بيلوبونيز والإمارات الدانوبية، وكذلك في القسطنطينية والمناطق المحيطة بها. بدأت أولى هذه الثورات يوم 6 مارس 1821 في إمارات الدانوب، ولكن العثمانيين أخمدوها بسرعة. حثت الأحداث في الشمال اليونانيين في البيلوبونيز على حمل السلاح وأعلن المانيوت الحرب على العثمانيين في 17 مارس 1821. وكان هذا الإعلان بداية سلسلة من المعارك الثورية في المناطق الأخرى ضد الإمبراطورية العثمانية. وبحلول نهاية الشهر، دخل إقليم بيلوبونيز في ثورة ضد الأتراك، واحتل اليونانيون بقيادة ثيودوروس كولوكوترونيس مدينة تريبوليتسا بحلول أكتوبر من العام. ولم يمض وقت حتى أعقبت ثورة البيلوبونيز عدة ثورات في كريت ومقدونيا واليونان الوسطى، وسرعان ما تم قمعها. وفي الوقت نفسه، كانت البحرية اليونانية المؤقتة تحقق الانتصارات ضد البحرية العثمانية في بحر إيجة وتمنع التعزيزات العثمانية من الوصول عن طريق البحر. تطور التوتر بين الفصائل اليونانية المختلفة، مما أدى إلى قيام حربين أهليتين متتاليتين. في هذه الأثناء، كان السلطان العثماني يتفاوض مع محمد علي باشا والي مصر، والذي وافق على إرسال ابنه إبراهيم باشا إلى اليونان مع الجيش لقمع التمرد مقابل مكاسب إقليمية. حطّ إبراهيم في البيلوبونيز في فبراير 1825، وحقق انتصارات فورية: بحلول نهاية العام 1825، أصبح معظم البيلوبونيز تحت السيطرة المصرية، وسقطت مدينة ميسولونغي في أبريل 1826 بعد حصار تركي استمر لعام كامل. ورغم أن إبراهيم تعرض للهزيمة في ماني، فقد قد نجح في قمع الثورة في أغلب البيلوبونيز، وتمت استعادة أثينا. بعد سنوات من المفاوضات، قررت القوى العظمى الثلاثة، روسيا وبريطانيا وفرنسا، التدخل في الصراع وأرسلت كل أمة قوتها البحرية إلى اليونان. وما إن وصلت الأنباء أن الأساطيل العثمانية المصرية المشتركة كانت في طريقها لمهاجمة جزيرة هيدرا اليونانية، قام أسطول التحالف باعتراض الأسطول العثماني المصري في نافارين. بدأت المعركة بعد أن ظل الطرفين متواجهين دون قتال لمدة أسبوع، وانتهت بتدمير الأسطول العثماني المصري. بحلول العام 1828 انسحب الجيش المصري تحت ضغط من قوة التدخل السريع الفرنسية التي استسلم أمامها الحاميات العثمانية في بيلوبونيز، بينما هاجم اليونانيون إلى الجزء الذي يسيطر عليه العثمانيون من وسط اليونان. وبعد سنوات من المفاوضات، تم الاعتراف باليونان كدولة مستقلة في معاهدة القسطنطينية في مايو 1832. يحتفل الثورة من قبل الدولة اليونانية الحديثة كيوم وطني يوم 25 مارس. (ar)
  • La Guerra d'independència de Grècia, també coneguda com a Revolució Grega (grec: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; otomà:يونان عصياني; turc: Yunan İsyanı, va ocórrer entre el 1821 i el 1832. Els grecs van rebre l'ajuda de diverses nacions europees, i els otomans van ser assistits per Tunísia i Egipte. Grècia va aconseguir-ne la independència i aquest dia (25 de març se celebra com a festa nacional. (ca)
  • Řecká osvobozenecká válka (také Řecká revoluce, řecky Ελληνική Επανάσταση Elliniki Epanastasi, osmanskoturecky: يونان عصياني Yunan İsyanı) byla bojem Řeků za svržení turecké nadvlády mezi lety 1821–1830. 25. březen je jako revoluční den v moderním Řecku oslavován jako státní svátek. (cs)
  • Η Ελληνική Επανάσταση ή Επανάσταση του 1821 ήταν η ένοπλη εξέγερση την οποία διεξήγαγαν επαναστατημένοι Έλληνες εναντίον του οθωμανικού στρατού με σκοπό την αποτίναξη της οθωμανικής κυριαρχίας και τη δημιουργία ανεξάρτητου κράτους. Η αφύπνιση της εθνικής συνείδησης των Ελλήνων εντοπίζεται κατά την υστεροβυζαντινή περίοδο, περί τον 13ο έως 15ο αιώνα, αλλά οι απαρχές του ελληνικού εθνικού κινήματος που οδήγησε στην Επανάσταση εμφανίζονται πολλούς αιώνες αργότερα, στην ώριμη φάση του νεοελληνικού Διαφωτισμού το δεύτερο μισό του 18ου αιώνα. Την περίοδο αυτή η διάδοση της παιδείας συνοδεύτηκε με τη διάδοση -αρχικά μεταξύ των Ελλήνων που ζούσαν στις παροικίες της Δυτικής Ευρώπης και είχαν φιλοδυτικό προσανατολισμό- της ιδέας της ύπαρξης ενός ελληνικού έθνους, που συνδεόταν με την αρχαία Ελλάδα και δικαιούταν χωριστή πολιτική ύπαρξη. Μία από τις οργανώσεις που δημιουργήθηκαν μέσα σε αυτό το ιδεολογικό και πολιτικό κλίμα ήταν η Φιλική Εταιρεία, μια μυστική οργάνωση που ιδρύθηκε το 1814 στην Οδησσό από τρεις Έλληνες εμπόρους, με σκοπό την προετοιμασία μιας ελληνικής επανάστασης. Οι Φιλικοί είχαν αρχικά περιορισμένη επιτυχία, οικειοποιούμενοι, όμως μια παράδοση ορθόδοξων προφητειών για την ανασύσταση της ανατολικής Ρωμαϊκής αυτοκρατορίας και αφήνοντας να εννοηθεί ότι είχαν τη στήριξη της τσαρικής Ρωσίας, κατάφεραν εν μέσω μιας κρίσης της εμπορικής ναυτιλίας από το 1815 και εξής, να προσεταιρισθούν τα παραδοσιακά ελληνορθόδοξα στρώματα. Τον Φεβρουάριο του 1821 ο αρχηγός της Εταιρείας, Αλέξανδρος Υψηλάντης, εισέβαλε στη Μολδοβλαχία ενώ τον επόμενο μήνα οι Φιλικοί δημιούργησαν επαναστατικές εστίες από τη Μακεδονία ως την Κρήτη. Οι επαναστάτες αφορίστηκαν από τη σύνοδο του Πατριαρχείου Κωνσταντινουπόλεως αλλά οι οθωμανικές αρχές προχώρησαν σε σφαγές αμάχων και εκτελέσεις προυχόντων συμπεριλαμβανομένου του Πατριάρχη Γρηγορίου Ε'. Η εκστρατεία του Υψηλάντη απέτυχε και σε σύντομο χρονικό διάστημα τα οθωμανικά στρατεύματα έσβησαν τις περισσότερες από τις επαναστατικές εστίες της ηπειρωτικής Ελλάδας όμως οι επαναστάτες κατάφεραν να υπερισχύσουν στην Πελοπόννησο, τη Στερεά Ελλάδα και σε πολλά νησιά του Αιγαίου. Ο επαναστατικός αναβρασμός εκείνων των ημερών ήταν τόσο μεγάλος που καθιστούσε πια επικίνδυνη την αναβολή της εξέγερσης ενώ από τις 14 έως τις 20 Μαρτίου έλαβαν χώρα σε διάφορες περιοχές της Πελοποννήσου επιθέσεις εναντίον Μουσουλμάνων. Η σοβαρότερη από αυτές, ήταν η επίθεση εναντίον του βοεβόδα των Καλάβρυτων Ιμπραήμ Αρναούτογλου, που μαζί με την συνοδεία του πήγαινε στην Τρίπολη. Άμεσο επακόλουθο της επίθεση αυτής υπήρξε η πολιορκία των Καλαβρύτων, που ήταν και η πρώτη πολεμική επιχείρηση του Αγώνα στην Πελοπόννησο. Κατά τον θρύλο και ορισμένες πηγές στις 17 Μαρτίου οι Μανιάτες οπλαρχηγοί συνεννοήθηκαν να κινηθούν ενωμένοι κατά των Τούρκων, σε τελετή που έγινε στην Αρεόπολη Λακωνίας με Δοξολογία στον ιερό ναό "ΤΑΞΙΑΡΧΩΝ". Στις 23 Μαρτίου Μανιάτες και άλλοι οπλαρχηγοί κατέλαβαν αναίμακτα την Καλαμάτα τελέστηκε δοξολογία στο ναό των Αγίων Αποστόλων και μετά τη δοξολογία, συγκροτήθηκε επαναστατική επιτροπή, η «Μεσσηνιακή Γερουσία ή Σύγκλητος » με επικεφαλής τον Πετρόμπεη Μαυρομιχάλη και εξεδόθη η 1η Επιστολή προς τις Ευρωπαϊκές Αυλές υπογράφοντας ως Αρχιστράτηγος των Σπαρτιατικών Δυνάμεων. Τα επόμενα δύο χρόνια οι Έλληνες εκμεταλλευόμενοι την αδυναμία των Οθωμανών να επικεντρωθούν στην επανάσταση λόγω των πολλαπλών ανοιχτών μετώπων που είχαν (με το κυριότερο μέρος του στρατού να πολεμάει τους Πέρσες στα βάθη της Μικράς Ασίας) νίκησαν τις στρατιές που έστειλε εναντίον τους ο Σουλτάνος Μαχμούτ Β΄, οργανώθηκαν πολιτικά και συνέστησαν προσωρινή κεντρική διοίκηση, η οποία επέβαλε την εξουσία της στους επαναστατημένους μετά από δύο εμφυλίους πολέμους. Οι οθωμανικές δυνάμεις με τη συνδρομή του Ιμπραήμ πασά της Αιγύπτου κατάφεραν να περιορίσουν σημαντικά την επανάσταση αλλά η πτώση του Μεσολογγίου, το 1826, σε συνδυασμό με το κίνημα του Φιλελληνισμού, συνέβαλαν στη μεταβολή της διπλωματικής στάσης των ευρωπαϊκών Μεγάλων Δυνάμεων, που είχαν αντιμετωπίσει με δυσαρέσκεια το ξέσπασμα της επανάστασης. Η διπλωματική ανάμιξη της Αγγλίας, της Γαλλίας και της Ρωσίας και η ένοπλη παρέμβασή τους με τη ναυμαχία του Ναυαρίνου, τη γαλλική εκστρατεία του Μοριά και το ρωσοτουρκικό πόλεμο συνέβαλαν στην επιτυχή έκβαση του αγώνα των Ελλήνων, αναγκάζοντας την Πύλη να αποσύρει τις δυνάμεις της αρχικά από την Πελοπόννησο και έπειτα από τη Στερεά Ελλάδα. Το 1827 επιλέχτηκε ως πρώτος Κυβερνήτης της Ελληνικής Πολιτείας ο Ιωάννης Καποδίστριας, που ως τη δολοφονία του το 1831 ασχολήθηκε με την αναδιοργάνωση στο εσωτερικό και την προώθηση των ελληνικών θέσεων στο εξωτερικό. Από το 1827 και εξής συνομολογήθηκε μια σειρά συνθηκών και τελικά η ελληνική ανεξαρτησία αναγνωρίστηκε το 1830 με το Πρωτόκολλο του Λονδίνου. Τα σύνορα του νέου κράτους οριστικοποιήθηκαν το 1832 στη γραμμή Αμβρακικού-Παγασητικού και αναγνωρίστηκαν τον ίδιο χρόνο με τη συνθήκη της Κωνσταντινούπολης. Μετά από χίλιες μάχες και μεγάλες ανθρώπινες απώλειες, το κράτος που προέκυψε ήταν περιορισμένο εδαφικά δίχως να περιλαμβάνει όλα τα εδάφη που κατοικούνταν από ελληνικούς πληθυσμούς. Ως πολίτευμα καθορίστηκε η μοναρχία, και μετά την άρνηση τού Σάξονα πρίγκιπα του Οίκου της Σαξονίας-Κόμπουρκ Λεοπόλδου, βασιλιάς διορίστηκε ο Βαυαρός πρίγκηπας Όθωνας, που έφτασε στην Ελλάδα το 1833. Το σύνθημα της επανάστασης, «Ελευθερία ή θάνατος» έγινε το εθνικό σύνθημα της Ελλάδας και από το 1838 η 25η Μαρτίου, επέτειος εορτασμού της έναρξής της επανάστασης, καθιερώθηκε ως ημέρα εθνικής εορτής και αργίας. (el)
  • Die Griechische Revolution (1821–1829), auch Griechischer Aufstand oder Griechischer Unabhängigkeitskrieg genannt, bezeichnet den Kampf der Griechen gegen die Herrschaft der Osmanen und für eine unabhängige griechische Republik. Das Bestreben nach Unabhängigkeit wurde zunächst vor allem aus taktischen Gründen von den Großmächten Frankreich, Großbritannien und Russland unterstützt. Der 25. März 1821 markiert den Beginn der griechischen Revolution und ist Nationalfeiertag in Griechenland. (de)
  • La Greka milito de sendependigo aŭ Greka Revolucio ekde 1821 ĝis 1829, estis la milito, nome sukcesa milito de sendependiĝo de grekoj kontraŭ la osmana estreco. Ĝi estis subtenita pro taktikaj tialoj fare de Francio, Unuiĝinta Reĝlando de Granda Britio kaj Irlando kaj Rusio. La 25-an de marto 1821 okazis la komenco de tiu revolucio kaj tiele ĝi iĝis la nacia tago en Grekio. (eo)
  • Greziako Independentzia Gerra edo Greziako Iraultza (grezieraz: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi) 1821 eta 1832 greziar iraultzaileek Otomandar Inperioaren aurka borrokaturiko independentzia-gerra izan zen. Greziarrek Errusiar Inperioa, Erresuma Batua eta Frantziaren laguntza izan zuten, otomandarrek, berriz, bere basailuak ziren Egipto eta Tunisiarena. 1453an Bizantziar Inperioa erori zenetik, greziarrek hainbat aldiz matxinotu ziren otomandarren aurka. 1814an izeneko elkarte sekretua sortu zuten Grezia askatzeko. Hauek matxinadak prestatu zituzten Peloponeso, eta Konstantinopla askatzeko. 1821rako Theodoros Kolokotronisek zuzenduriko matxinoek Tripolitsa hartuta zuten eta handik Kreta, Mazedonia eta Erdialdeko Greziara pasa ziren. Greziarren arteko tirabirek gerra zibila eragin zuten eta, hori aprobetxatuz, sultanak Mehmet Aliri bere laguntza eskatu zion. Honek Ibrahim Pasha bere semea bidali eta 1825erako Peloponesoko gehiena bereganatua zuen. Orduan hiru potentzia nagusiek, Errusia, Erresuma Batua eta Frantzian, gerran sartzea erabaki eta bere itsas-armadak bidali zituzten Greziarantz. Hauek Navarinoko guduan otomandar–egiptiar itsas-armada suntsitu zuten. Greziarrek 1828an turkiarrak erdialdeko Greziatik bota eta 1832ko maiatzean bere independentzia aldarrikatzeko gai ziren. Bere independentzia ospatzeko Greziak urtero maiatzaren 25ean jaieguna du. (eu)
  • Thosaigh Cogadh na Saoirse Gréagach nó Réabhlóid na nGréagach (1821–1831, (Gréigis: Ελληνική Επανάσταση του 1821, Elliniki Epanastasi, Tuircis: Yunan İsyanı, le saoirse a fháil ó na Tuircigh. De réir chonradh Chathair Chonstaintín a síneadh i mí Iúil 1832, aithníodh An Ghréig (Hellas mar thír iomlán shaor. Ba iad na Gréagaigh an chéad grúpa daoine a shaoraigh iad féin ón Impireacht Otamánach. Gach bliain, déanann na Gréagaigh ceiliúradh ar an neamhspleáchas a bhain siad amach ar an 25 Márta. (ga)
  • La guerre d’indépendance grecque (1821-1829), ou Révolution grecque (grec moderne : Ελληνική Επανάσταση του 1821), est le conflit à l'issue duquel les Grecs, finalement soutenus par les grandes puissances (France, Royaume-Uni, Russie), réussirent faire reconnaître leur indépendance par l'Empire ottoman. Le 25 mars 1821, les Grecs, définis d'abord en tant que chrétiens orthodoxes, se révoltèrent face à la domination de l'Empire ottoman. Cette révolte réussit, et l'indépendance de fait fut proclamée lors de l'Assemblée nationale d'Épidaure le 1er janvier 1822. L'opinion publique européenne était assez favorable au mouvement, à l'image des philhellènes. Cependant, aucun gouvernement ne bougea à cause du poids politique et diplomatique de la Sainte-Alliance, et particulièrement de l'Autriche de Metternich, partisan acharné de l'ordre, de l'équilibre et du principe de légitimité instauré par le congrès de Vienne. Des Grecs vivant hors de l’Empire ottoman, comme des habitants des Îles Ioniennes tels que Ioánnis Kapodístrias, et des membres de l'élite grecque de Constantinople et des Principautés danubiennes, les Phanariotes, apportèrent dès le début leur aide aux insurgés. Pendant deux ans, les Grecs multiplièrent les victoires. Cependant, ils commencèrent très vite à se déchirer, divisés entre « politiques » et « militaires ». La Sublime Porte appela en 1824 à l'aide son puissant vassal égyptien Méhémet Ali. Pour les Grecs, les défaites et les massacres se succédèrent. Cependant, les Russes souhaitaient de plus en plus ardemment intervenir, par solidarité orthodoxe mais aussi parce qu'ils avaient leur propre ordre du jour géostratégique. Les Britanniques, quant à eux, désiraient au départ limiter l'influence russe dans la région mais finirent par s'allier avec la Russie. Une expédition navale de démonstration fut suggérée lors du traité de Londres de 1827. Une flotte conjointe russe, française et britannique rencontra et détruisit, sans l'avoir vraiment cherché, la flotte turco-égyptienne lors de la bataille de Navarin. La France intervint par l'expédition française en Morée (Péloponnèse) en 1828. La Russie déclara la guerre aux Ottomans la même année. Sa victoire fut entérinée par le traité d'Andrinople, en 1829, qui augmentait son influence régionale. Ces interventions européennes précipitèrent la création de l'État grec. La conférence de Londres (1830), où se réunirent des représentants britanniques, français et russes, permit en effet l'affirmation de l'indépendance grecque que la Prusse et l'Autriche autorisèrent. La France, la Russie et le Royaume-Uni gardèrent ensuite une notable influence sur le jeune royaume. (fr)
  • La Guerra de Independencia de Grecia, o la Revolución griega (en griego: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; los griegos del siglo XIX la denominaron simplemente Αγώνας, Agonas, "Lucha"; en turco otomano: يونان عصياني Yunan İsyanı, "Insurrección griega"), fue el conflicto armado librado por los revolucionarios griegos entre 1821 y 1830 contra el dominio del Imperio otomano. Los griegos fueron asistidos más tarde por varias potencias europeas como el Imperio Ruso, el Reino de Francia y el Reino Unido, mientras que los otomanos recibieron la ayuda de sus vasallos del norte de África, particularmente el eyalato de Egipto. La guerra condujo a la formación de la Grecia moderna. Los griegos de todo el mundo celebran la revolución como el día de la independencia el 25 de marzo. Grecia había estado bajo el dominio otomano desde el siglo XV, en las décadas anteriores y posteriores a la caída de Constantinopla.​Durante los siglos siguientes, ocurrieron insurreciones griegas esporádicas pero infructuosas contra el dominio otomano.​En 1814, se fundó una organización secreta llamada Filikí Etería (Sociedad de Amigos) con el objetivo de liberar Grecia, alentada por el fervor revolucionario que se apoderaba de Europa en ese período. La Filikí Etería planeaba lanzar revueltas en el Peloponeso, los principados del Danubio y la propia Constantinopla. La insurrección fue planeada para el 25 de marzo de 1821 (en el calendario juliano), el día de la Fiesta de la Anunciación para los cristianos ortodoxos. Sin embargo, los planes de la Filikí Etería fueron descubiertos por las autoridades otomanas, lo que obligó a que la revolución comenzara antes. La primera revuelta comenzó el 6 de marzo/21 de febrero de 1821 en los principados del Danubio, pero fue sofocada rápidamente por los otomanos. Los acontecimientos en el norte instaron a los griegos del Peloponeso (Morea) a actuar y el 17 de marzo de 1821, los maniotas fueron los primeros en declarar la guerra. En septiembre de 1821, los griegos bajo el liderazgo de Theodoros Kolokotronis capturaron Tripolitsa. Estallaron revueltas en Creta, Macedonia y Grecia central, pero finalmente fueron reprimidas. Mientras tanto, flotas griegas improvisadas lograron éxitos contra la armada otomana en el mar Egeo e impidieron que llegaran refuerzos otomanos por mar. Pronto se desarrollaron tensiones entre las diferentes facciones griegas, lo que llevó a dos guerras civiles consecutivas. El sultán otomano llamó a su vasallo Mehmet Alí de Egipto, quien acordó enviar a su hijo Ibrahim bajá a Grecia con un ejército para reprimir las revueltas a cambio de ganancias territoriales. Ibrahim desembarcó en el Peloponeso en febrero de 1825 y puso la mayor parte de la península bajo control egipcio a finales de ese año. La ciudad de Mesolongi cayó en abril de 1826 después de un año de asedio por parte de los turcos. A pesar de la fallida invasión a la región de Mani, Atenas también cayó y la revolución parecía casi perdida. En ese momento, las tres grandes potencias, Rusia, Gran Bretaña y Francia, decidieron intervenir, enviando sus escuadrones navales a Grecia en 1827. Tras la noticia de que la flota combinada otomana-egipcia iba a atacar la isla de Hidra, las flotas europeas aliadas interceptaron a la armada otomana en Navarino. Después de un tenso enfrentamiento de una semana, la Batalla de Navarino llevó a la destrucción de la flota otomana-egipcia y cambió el rumbo a favor de los revolucionarios. En 1828, el ejército egipcio se retiró bajo la presión de una fuerza expedicionaria francesa. Las guarniciones otomanas en el Peloponeso se rindieron y los revolucionarios griegos procedieron a retomar el centro de Grecia. Rusia invadió al Imperio Otomano y lo obligó a aceptar la autonomía griega en el Tratado de Adrianópolis (1829). Después de nueve años de guerra, Grecia fue finalmente reconocida como un estado independiente bajo el Protocolo de Londres de febrero de 1830. Nuevas negociaciones en 1832 llevaron a la Conferencia de Londres y el Tratado de Constantinopla; estos definieron las fronteras finales del nuevo estado y establecieron al príncipe Otón de Baviera como el primer rey de Grecia. (es)
  • The Greek War of Independence, also known as the Greek Revolution of 1821 or Greek Revolution (Greek: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; referred to by Greeks in the 19th century as simply the Αγώνας, Agonas, "Struggle"; Ottoman: يونان عصيانى, Yunan İsyanı, "Greek Mutiny"), was a successful war of independence by Greek revolutionaries against the Ottoman Empire between 1821 and 1829. The Greeks were later assisted by Great Britain, France and Russia, while the Ottomans were aided by their North African vassals, particularly the eyalet of Egypt. The war led to the formation of modern Greece. The revolution is celebrated by Greeks around the world as independence day on 25 March. Greece came under Ottoman rule in the 15th century, in the decades before and after the fall of Constantinople. During the following centuries, there were sporadic but unsuccessful Greek uprisings against Ottoman rule. In 1814, a secret organization called Filiki Eteria (Society of Friends) was founded with the aim of liberating Greece, encouraged by the revolutionary fervor gripping Europe in that period. The Filiki Eteria planned to launch revolts in the Peloponnese, the Danubian Principalities, and Constantinople itself. The insurrection was planned for 25 March 1821 (on the Julian Calendar), the Orthodox Christian Feast of the Annunciation. However, the plans of Filiki Eteria were discovered by the Ottoman authorities, forcing the revolution to start earlier. The first revolt began on 6 March/21 February 1821 in the Danubian Principalities, but it was soon put down by the Ottomans. The events in the north urged the Greeks in the Peloponnese (Morea) into action and on 17 March 1821, the Maniots were first to declare war. In September 1821, the Greeks under the leadership of Theodoros Kolokotronis captured Tripolitsa. Revolts in Crete, Macedonia, and Central Greece broke out, but were eventually suppressed. Meanwhile, makeshift Greek fleets achieved success against the Ottoman navy in the Aegean Sea and prevented Ottoman reinforcements from arriving by sea. Tensions soon developed among different Greek factions, leading to two consecutive civil wars. The Ottoman Sultan called in his vassal Muhammad Ali of Egypt, who agreed to send his son Ibrahim Pasha to Greece with an army to suppress the revolt in return for territorial gains. Ibrahim landed in the Peloponnese in February 1825 and brought most of the peninsula under Egyptian control by the end of that year. The town of Missolonghi fell in April 1826 after a year-long siege by the Turks. Despite a failed invasion of Mani, Athens also fell and the revolution looked all but lost. At that point, the three Great powers—Russia, Britain and France—decided to intervene, sending their naval squadrons to Greece in 1827. Following news that the combined Ottoman–Egyptian fleet was going to attack the island of Hydra, the allied European fleets intercepted the Ottoman navy at Navarino. After a tense week-long standoff, the Battle of Navarino led to the destruction of the Ottoman–Egyptian fleet and turned the tide in favor of the revolutionaries. In 1828 the Egyptian army withdrew under pressure of a French expeditionary force. The Ottoman garrisons in the Peloponnese surrendered, and the Greek revolutionaries proceeded to retake central Greece. Russia invaded the Ottoman Empire and forced it to accept Greek autonomy in the Treaty of Adrianople (1829). After nine years of war, Greece was finally recognized as an independent state under the London Protocol of February 1830. Further negotiations in 1832 led to the London Conference and the Treaty of Constantinople; these defined the final borders of the new state and established Prince Otto of Bavaria as the first king of Greece. (en)
  • Perang Kemerdekaan Yunani (1821–1829), umumnya disebut Revolusi Yunani (bahasa Yunani: Ελληνική Επανάσταση Elliniki Epanastasi; bahasa Turki Utsmaniyah: يؤنان ئسياني Yunan İsyanı), adalah perang yang dilancarkan oleh Yunani untuk memperoleh kemerdekaan dari kesultanan Utsmaniyah. Setelah pertempuran panjang dan berdarah, dengan bantuan dari Britania Raya, Prancis dan kekaisaran Rusia, Yunani merdeka melalui pada Juli 1832. Yunani adalah negara pertama yang diakui oleh kesultanan Utsmaniyah. (in)
  • 그리스 독립 전쟁(그리스어: Ελληνική Επανάσταση 엘리니키 에파나스타시[*],오스만 터키어: يُونَانْ عِصْيَانِي Yunan İsyanı 유난 이스야느) 또는 그리스 혁명은 1821년에서 1829년까지 근대 그리스의 혁명주의자들이 오스만 제국에 대항하여 일으킨 독립 전쟁으로, 나중에 유럽 열강들의 지원을 받아 독립을 얻고 그리스 왕국이 성립하였다. 비잔티움 제국이 멸망하고 오스만 제국 시대에 그리스 땅은 대부분 투르크인의 지배를 받았다. 이 시대에 그리스 사람들은 독립을 얻기 위해 수 차례 반란을 일으켰다. 1814년 '필리케 헤타이리아(한국어: 우호형제단, 그리스어: Φιλική Εταιρεία 혹은 Εταιρεία των Φιλικών, 영어: Society of Friends 혹은 Filiki Eteria)'라는 비밀 단체가 그리스의 해방을 목표로 조직되었다. 필리케 헤타이리아는 펠로폰니소스 반도와 , 콘스탄티노폴리스에서 반란을 일으키기로 계획하였다. 이들의 첫 반란은 1821년 3월 6일에 도나우 공국에서 일어났으나, 이내 오스만 제국에 제압되었다. 북쪽에서 일어난 이 사건으로 이들 그리스 인은 펠로폰니소스에서 행동을 개시하였으며, 같은 해 3월 17일에 들은 오스만 제국에 전쟁을 선포하였다. 그 달 말, 펠로폰니소스 반도에 투르크에 대항한 반란이 일어났으며, 같은 해 10월에는 테오도로스 콜로코트로니스가 이끄는 그리스 사람들이 트리폴리를 장악하였다. 펠로폰니소스 반란으로 크리티 섬, 마케도니아, 중앙그리스에서도 반란이 뒤따랐으나 곧 진압되었다. 그러는 사이 에게 해에서 임시 그리스 해군이 오스만 해군을 물리쳤고, 투르크의 지원군이 바다에서 건너오지 못하도록 막아냈다. 여러 그리스인 파벌 사이에 긴장이 높아지면서, 사실상 내전이 벌어졌다. 이때 은 무함마드 알리와 협상하여 알리는 영토를 대가로 아들 이브라힘 파샤와 진압군을 보내었다. 1825년 2월 이브라힘은 펠로폰니소스에 상륙하여 즉시 승리하였고, 1825년 말 펠로폰니소스 대부분이 이집트군의 손아귀에 넘어갔으며, 1825년 4월부터 투르크 군대가 포위하던 메솔롱기 시는 이듬해 4월에 함락되었다. 이브라힘은 마니 반도에서 패배하긴 하였으나, 펠로폰니소스에서 일어난 반란 대부분을 진압하고 아테네를 수복하였다. 러시아 제국, 영국, 프랑스 3개 열강은 몇 년 동안 협상 끝에 그리스 분쟁에 개입하기로 하여 각국 해군을 그리스에 파병하였다. 투르크-이집트 함대가 그리스의 섬을 공격하리란 소식을 접한 연합군 함대는 나바리노에서 투르크-이집트 함대를 가로막았다. 일주일간 대치하다 백병전 이 일어나 투르크-이집트 함대가 궤멸되었다. 의 도움으로 그리스인들은 투르크인을 펠로폰니소스에서 몰아내고 나아가 1828년 중앙그리스의 일부도 장악하였다. 몇 년간의 협상 끝에 1832년 5월 그리스는 독립국으로 승인되었다. 그리스 혁명은 단순한 일개 지역의 독립 운동이 아니라, 빈 체제에 대한 도전이라는 성격도 있어 독립 과정은 복잡하게 전개되었다. 그리스가 독립 전쟁의 와중에 자유주의적 헌법을 채택한 것도 이에 일조하였다. 러시아가 빈 체제의 수호자로서의 지위를 벗어던지고 그리스의 독립을 지지하고 나섬에 따라 빈 체제가 동요하게 된다. (ko)
  • De Griekse Onafhankelijkheidsoorlog (Grieks: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; Osmaans: يونان عصياني , Yunan İsyanı) was een oorlog tussen de Grieken en de Turken, vanaf de Griekse onafhankelijkheidsverklaring van het Ottomaanse Rijk op 25 maart (nu de Griekse nationale feestdag) 1821 tot de erkenning van de onafhankelijkheid van het moderne Griekenland in juli 1832 met het Verdrag van Constantinopel. Tijdens de 19e eeuw nam in Griekenland het verzet tegen de Turkse overheersers hand over hand toe, naarmate het Ottomaanse Rijk meer tekenen van verzwakking vertoonde. Vele boeren vluchtten de bergen in als hun dorp geplunderd werd of een Turks garnizoen moest herbergen. In onherbergzame gebieden hielden deze kleften (κλέφτες, eigenlijk rovers) stand als ondergrondse strijders voor de vrijheid. Het streven van de Grieken om los te komen van het in ontbinding verkerende Turkse rijk werd door de grote mogendheden besproken in 1815 op het Congres van Wenen, maar Groot-Brittannië voelde er niet veel voor, omdat het de veroverde Ionische Eilanden voor zichzelf wenste te behouden. De drang naar onafhankelijkheid en de propaganda van geheime genootschappen van filhellenen hadden echter succes: in 1821 brak de algehele opstand tegen de Turken uit. Dit geschiedde overigens volgens een vooropgezet plan: een door de filhellenen gefinancierd leger zou vanuit Rusland het Donauvorstendom Moldavië binnenvallen dat onder Turks bestuur stond. Dit veroorzaakte een golf van instabiliteit in het rijk, wat de Grieken de kans zou geven een opstand te beginnen. Maar al spoedig kregen de opstandelingen te maken met tegenslag. Verschillende groepen opstandelingen begonnen direct na het verdrijven van de Turken elkaar te bevechten. Ibrahim Pasja, de geadopteerde zoon en opperbevelhebber van Mohammed Ali van Egypte, kwam met zijn Egyptische troepen de sultan te hulp. Met bloeddorstige wreedheid onderwierp hij verscheidene eilanden: op Chios werden 23.000 mensen vermoord (kunstzinnig weergegeven op Le Massacre de Scio van Eugène Delacroix). Hij veroverde de Peloponnesos en drong door tot Midden-Griekenland. In 1826 vielen Athene en de sterke vesting Mesolongi hem in handen. De Griekse opstand was in bloed gesmoord, het land verwoest. Slechts het eiland Hydra hield met behulp van zijn sterke vloot stand. Intussen had echter de openbare mening in Europa partij gekozen voor de Grieken; de filhellenen stuurden geld, wapens en vrijwilligers. Ze verafschuwden de Turkse moordpartijen op de Grieken, die ze als afstammelingen van de helden van Marathon en Thermopylae beschouwden. De bekendste filhelleen was de Engelse dichter Lord Byron, die zich, na een zwerversleven door Europa, in 1824 als vrijwilliger meldde in het belegerde Messolóngi, waar hij drie maanden later aan de malaria bezweek. In 1827 keerde alles: Rusland, Frankrijk en Engeland grepen in. Hun vloot bracht de Turks-Egyptische vloot in drie uur tijd de nederlaag tijdens de Slag van Navarino, op de westkust van de Peloponnesos ten noorden van Pylos. De Turken werden verdreven uit de Peloponnesos en Midden-Griekenland. Dit bevrijde gebied werd een republiek met Joannis Kapodístrias als president. Na moeizame onderhandelingen werd de onafhankelijkheid van Griekenland in 1832 door het Congres van Londen officieel erkend. (nl)
  • Wojna o niepodległość Grecji (1821–1832) – wojna narodowowyzwoleńcza toczona przez Greków i także inne, zamieszkujące Grecję ludy, po raz pierwszy jednoczące się w nowożytny naród, zwłaszcza z wybitnym udziałem grecko-albańskich chrześcijan Arwanitów, przeciw rodzimym muzułmanom i władzy Wysokiej Porty, z wolą zbudowania wspólnego, chrześcijańskiego, nowożytnego państwa greckiego. (pl)
  • La guerra d'indipendenza greca, o della Grecia, fu il conflitto combattuto tra il 1821 ed il 1830 dai popoli della Grecia per affrancarsi dall'Impero ottomano. (it)
  • ギリシャ独立戦争(ギリシャどくりつせんそう、ギリシア語: Ελληνική Επανάσταση του 1821(1821年ギリシャ革命)、英語: Greek War of Independence)は、オスマン帝国からのギリシャの独立を巡り争われた戦争である。 ギリシャは1821年に独立宣言をして戦闘を開始し、1822年に憲法を発布して暫定政府を設立した。1824年と1825年、イングランド銀行で戦時国債を募集した。 1827年のナヴァリノの海戦で優位を確定し、1829年のアドリアノープル条約によって自治国としての独立が承認され、1830年のロンドン議定書によって列強間でギリシャの完全な独立が合意され、最終的には1832年6月のコンスタンティノープル条約でギリシャの独立は正式に承認された。ギリシャでは1821年3月25日を独立記念日としている。 ギリシャ独立戦争の局面は大きく二つに分けられる。フィリキ・エテリアの蜂起からギリシャ軍が有利であった1821年から1825年までが第一期、オスマン帝国が有利になりギリシャ軍に壊滅の危機が迫った1825年から1827年が第二期であるが、1827年に列強三国(イギリス、フランス、ロシア)が介入したことによりギリシャの独立は現実味を帯びた。そして1830年ロンドン議定書が締結されたことで独立が決定されたが、そこには多くの問題が含まれていた。 (ja)
  • Греческая революция (греч. Ελληνική Επανάσταση του 1821), иногда также называемая Греческой войной за независимость — вооружённая борьба греческого народа за независимость от Османской империи, начавшаяся в 1821 году и завершившаяся в 1829 году мирным Адрианопольским договором, предоставившим Греции автономию. По Константинопольскому договору 1832 года Греция стала независимым государством. Греки были первыми из народов, покорённых Османской империей, кто обрёл независимость (не считая Черногории, фактически независимой с конца XVII века). Именно с этих событий начинается история современной Греции. Греция ежегодно празднует свой День независимости 25 марта. (ru)
  • Grekiska frihetskriget, också känt som Grekiska revolutionen (grekiska: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; osmanska: يونان عصياني Yunan İsyanı var det krig som mellan 1821 och 1829 utkämpades mellan grekiska upprorsmän och Osmanska riket, vilket då behärskade nuvarande Grekland. (sv)
  • A guerra de independência da Grécia (1821–1829, também conhecida como a Revolução Grega (em grego: Ελληνική Επανάσταση, transl. Elliniki Epanastasi; em turco otomano: يؤنان ئسياني, transl. Yunan İsyanı, foi uma guerra promovida pelos gregos com o intuito de conquistar a independência da Grécia contra o Império Otomano. Após o longo período de conflito e com a ajuda das Grandes potências, a independência foi finalmente garantida por meio do Tratado de Constantinopla em julho de 1832. O povo grego foi o primeiro a adquirir o estatuto de Estado soberano frente ao Império Otomano. O aniversário do (25 de março de 1821 é um feriado nacional na Grécia. (pt)
  • 希腊独立战争(希臘語:Ελληνική Επανάσταση,羅馬化:Elliniki Epanastasi;鄂圖曼土耳其語:يونان عصياني‎,羅馬化:Yunan İsyanı),或可之称为希腊革命、希腊起义,是由希腊革命者于1821年至1832年间发起的成功反抗奥斯曼帝国的独立战争。希腊人后来得到俄罗斯帝国、英国、法国和其他几个欧洲国家的援助,而奥斯曼人则向到他们的附庸——埃及省、阿尔及利亚省、的黎波里塔尼亚省及求援。 早在奥斯曼帝国于1453年攻陷君士坦丁堡之前几十年,希腊大部就已处于奥斯曼统治之下。在这一时期里,以求独立。1814年,一个名为友谊社的秘密组织成立,目标是解放希腊。友谊社计划在伯罗奔尼撒、多瑙河公国和君士坦丁堡及其周边地区发动起义。最初的反抗于1821年3月6日在多瑙河公国发起,但很快便被奥斯曼人镇压。北方的失败促使希腊人在伯罗奔尼撒采取行动,1821年3月17日,向奥斯曼帝国宣战。该宣言是其他受奥斯曼土耳其帝国统治的民族发动的一系列革命的滥觞。 3月底,伯罗奔尼撒人开始公开反抗土耳其人,到1821年10月,希腊人在的领导下攻陷了特里波利。在伯罗奔尼撒半岛的起兵之后,克里特、马其顿和希腊中部的反抗很快便被镇压。同时,临时组成的希腊海军在爱琴海取得了对奥斯曼海军的胜利,阻止了奥斯曼从海上增援的计划。 希腊起义者中不同派系之间的局势很快变得紧张起来,接连导致两次内战。与此同时,奥斯曼苏丹与埃及的穆罕默德·阿里谈判,他同意派遣其子易卜拉欣帕夏率兵到希腊镇压起义,以换取领土利益。易卜拉欣在1825年2月登陆伯罗奔尼撒,并立即取得成功:到1825年年底,伯罗奔尼撒大部已处于埃及控制下,经过,迈索隆吉翁也于1826年4月投降。虽然易卜拉欣在马尼被击败,但他却成功地镇压了伯罗奔尼撒的大多数反抗,且重新占领了雅典。 经过多年的谈判,三大列强俄国、英国和法国决定干预冲突,并各派一支海军舰队驰援希腊。接到奥斯曼将进攻希腊的伊兹拉岛的情报后,联军舰队在纳瓦林对奥斯曼-埃及舰队进行拦截。战斗于长达一周的紧张对峙后开始,并以土-埃舰队的溃败告终。到1828年,埃及军队在的压力下退出战争,伯罗奔尼撒的奥斯曼驻军也随后投降,希腊人则前往奥斯曼控制的希腊中部地区。作为多年谈判的结果,希腊终于1832年5月根据《》被确认为独立国家。 现代希腊国家将发动起义的3月25日作为国庆日。 (zh)
  • Грецька революція, або Грецька війна за незалежність 1821—1829 років (грец. Ελληνική Επανάσταση του 1821) — революція грецького народу, в результаті якого було повалено османське панування та завойована незалежність Греції. Початок повстання 25 березня нині святкується в країні як національне свято — День незалежності Греції. (uk)
dbo:combatant
  • Diplomatic support:
  • Military support:
  • Russian Empire
  • Kingdom of France
  • 23pxOttoman Empire
  • Haiti
  • *23px|border=noTunisia
  • *23px|borderAlgeria
  • *23px|borderEgypt
  • *23px|borderTripolitania
  • 1821:
  • 22pxFirst Hellenic Republic
  • 23px|borderFiliki Eteria
  • 23px|borderGreekRevolutionaries
  • 23px|borderSacred Band
  • After 1822:
  • Philhellenes
  • RomanianRevolutionaries
  • SerbianRevolutionaries
dbo:commander
dbo:date
  • 1821-02-21 (xsd:date)
dbo:place
dbo:result
  • *Treaty of Constantinople
  • *London Protocol
  • *Establishment of theKingdom of Greece(1832)
  • *Start of theFirst Egyptian-Ottoman War
  • *Start of theRusso-Turkish War (1828–1829)
  • Greek independence:
  • *Establishment of theFirst Hellenic Republic(1822–1832)
dbo:territory
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 200987 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 175441 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1041342263 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:align
  • left (en)
  • right (en)
dbp:caption
  • Clockwise: The camp of Georgios Karaiskakis at Phaliro, the burning of an Ottoman frigate by a Greek fire ship, the Battle of Navarino and Ibrahim Pasha of Egypt at the Third Siege of Missolonghi (en)
dbp:casualties
  • 150000 (xsd:integer)
dbp:combatant
  • 22 (xsd:integer)
  • 23 (xsd:integer)
  • 1821 (xsd:integer)
  • Haiti (en)
  • Kingdom of France (en)
  • Philhellenes (en)
  • Russian Empire (en)
  • (en)
  • Diplomatic support: (en)
  • Romanian Revolutionaries (en)
  • Serbian Revolutionaries (en)
dbp:commander
  • 23 (xsd:integer)
  • Ioannis Kapodistrias (en)
  • Lord Byron (en)
  • (en)
  • Richard Church (en)
  • Andreas Miaoulis (en)
  • Alexandros Mavrokordatos (en)
  • Andreas Zaimis (en)
  • Nicholas I (en)
  • Athanasios Diakos (en)
  • Augustinos Kapodistrias (en)
  • Demetrios Ypsilantis (en)
  • Edward Codrington (en)
  • Georgios Karaiskakis (en)
  • Henri de Rigny (en)
  • Markos Botsaris (en)
  • Nicolas Joseph Maison (en)
  • Yannis Makriyannis (en)
  • Charles Nicolas Fabvier (en)
  • Emmanouel Pappas (en)
  • Germanos III (en)
  • Konstantinos Kanaris (en)
  • Laskarina Bouboulina (en)
  • Nikitas Stamatelopoulos (en)
  • Odysseas Androutsos (en)
  • Petros Mavromichalis (en)
  • Egyptian support: (en)
  • European support: (en)
  • Grigorios Papaflessas (en)
  • Lodewijk Heiden (en)
  • Philhellenes: (en)
  • Theodoros Kolokotronis (en)
dbp:conflict
  • Greek War of Independence (en)
dbp:date
  • (en)
  • --02-21
dbp:footer
  • Andreas Londos and Theodoros Kolokotronis were opponents during the first civil war, when the Peloponnesians were divided. They allied themselves during the second and bloodiest phase of the infighting. (en)
  • Panagiotis Zographos illustrates under the guidance of General Makriyannis the battles of Alamana and Acropolis . (en)
  • Right:Tsar Nicholas I co-signed the Treaty of London, and then launched the Russo-Turkish War of 1828–1829, which finally secured Greek independence. (en)
  • Left: George Canning was the architect of the Treaty of London, which launched European intervention in the Greek conflict. (en)
  • Left: After Kapodistrias assassination, the London Conference established the Kingdom of Greece with Otto of Bavaria as the first King. Right: Ioannis Kapodistrias was the first head of state of independent Greece. (en)
dbp:image
  • George Canning by Richard Evans.jpg (en)
  • Kapodistrias2.jpg (en)
  • Kolokotronis Theodore.JPG (en)
  • Londos2.jpg (en)
  • Nicholasbotman.jpg (en)
  • Otto of Greece.jpg (en)
  • Zografos-Makriyannis 10.jpg (en)
  • Zografos-Makriyannis 04 Battles of Alamana, Agia Marina, Parakitsi.jpg (en)
dbp:imageSize
  • 300 (xsd:integer)
dbp:result
  • Greek independence: *Establishment of the First Hellenic Republic *Start of the Russo-Turkish War (1828–1829) *London Protocol *Treaty of Constantinople *Establishment of the Kingdom of Greece *Start of the First Egyptian-Ottoman War (en)
dbp:territory
  • *The Peloponnese, Saronic Islands, Cyclades, Sporades and Continental Greece ceded to the independent Greek state *Crete ceded to Egypt (en)
dbp:width
  • 145 (xsd:integer)
  • 150 (xsd:integer)
  • 152 (xsd:integer)
  • 167 (xsd:integer)
  • 175 (xsd:integer)
  • 180 (xsd:integer)
  • 210 (xsd:integer)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbp:wordnet_type
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • La Guerra d'independència de Grècia, també coneguda com a Revolució Grega (grec: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; otomà:يونان عصياني; turc: Yunan İsyanı, va ocórrer entre el 1821 i el 1832. Els grecs van rebre l'ajuda de diverses nacions europees, i els otomans van ser assistits per Tunísia i Egipte. Grècia va aconseguir-ne la independència i aquest dia (25 de març se celebra com a festa nacional. (ca)
  • Řecká osvobozenecká válka (také Řecká revoluce, řecky Ελληνική Επανάσταση Elliniki Epanastasi, osmanskoturecky: يونان عصياني Yunan İsyanı) byla bojem Řeků za svržení turecké nadvlády mezi lety 1821–1830. 25. březen je jako revoluční den v moderním Řecku oslavován jako státní svátek. (cs)
  • Die Griechische Revolution (1821–1829), auch Griechischer Aufstand oder Griechischer Unabhängigkeitskrieg genannt, bezeichnet den Kampf der Griechen gegen die Herrschaft der Osmanen und für eine unabhängige griechische Republik. Das Bestreben nach Unabhängigkeit wurde zunächst vor allem aus taktischen Gründen von den Großmächten Frankreich, Großbritannien und Russland unterstützt. Der 25. März 1821 markiert den Beginn der griechischen Revolution und ist Nationalfeiertag in Griechenland. (de)
  • La Greka milito de sendependigo aŭ Greka Revolucio ekde 1821 ĝis 1829, estis la milito, nome sukcesa milito de sendependiĝo de grekoj kontraŭ la osmana estreco. Ĝi estis subtenita pro taktikaj tialoj fare de Francio, Unuiĝinta Reĝlando de Granda Britio kaj Irlando kaj Rusio. La 25-an de marto 1821 okazis la komenco de tiu revolucio kaj tiele ĝi iĝis la nacia tago en Grekio. (eo)
  • Thosaigh Cogadh na Saoirse Gréagach nó Réabhlóid na nGréagach (1821–1831, (Gréigis: Ελληνική Επανάσταση του 1821, Elliniki Epanastasi, Tuircis: Yunan İsyanı, le saoirse a fháil ó na Tuircigh. De réir chonradh Chathair Chonstaintín a síneadh i mí Iúil 1832, aithníodh An Ghréig (Hellas mar thír iomlán shaor. Ba iad na Gréagaigh an chéad grúpa daoine a shaoraigh iad féin ón Impireacht Otamánach. Gach bliain, déanann na Gréagaigh ceiliúradh ar an neamhspleáchas a bhain siad amach ar an 25 Márta. (ga)
  • Perang Kemerdekaan Yunani (1821–1829), umumnya disebut Revolusi Yunani (bahasa Yunani: Ελληνική Επανάσταση Elliniki Epanastasi; bahasa Turki Utsmaniyah: يؤنان ئسياني Yunan İsyanı), adalah perang yang dilancarkan oleh Yunani untuk memperoleh kemerdekaan dari kesultanan Utsmaniyah. Setelah pertempuran panjang dan berdarah, dengan bantuan dari Britania Raya, Prancis dan kekaisaran Rusia, Yunani merdeka melalui pada Juli 1832. Yunani adalah negara pertama yang diakui oleh kesultanan Utsmaniyah. (in)
  • Wojna o niepodległość Grecji (1821–1832) – wojna narodowowyzwoleńcza toczona przez Greków i także inne, zamieszkujące Grecję ludy, po raz pierwszy jednoczące się w nowożytny naród, zwłaszcza z wybitnym udziałem grecko-albańskich chrześcijan Arwanitów, przeciw rodzimym muzułmanom i władzy Wysokiej Porty, z wolą zbudowania wspólnego, chrześcijańskiego, nowożytnego państwa greckiego. (pl)
  • La guerra d'indipendenza greca, o della Grecia, fu il conflitto combattuto tra il 1821 ed il 1830 dai popoli della Grecia per affrancarsi dall'Impero ottomano. (it)
  • ギリシャ独立戦争(ギリシャどくりつせんそう、ギリシア語: Ελληνική Επανάσταση του 1821(1821年ギリシャ革命)、英語: Greek War of Independence)は、オスマン帝国からのギリシャの独立を巡り争われた戦争である。 ギリシャは1821年に独立宣言をして戦闘を開始し、1822年に憲法を発布して暫定政府を設立した。1824年と1825年、イングランド銀行で戦時国債を募集した。 1827年のナヴァリノの海戦で優位を確定し、1829年のアドリアノープル条約によって自治国としての独立が承認され、1830年のロンドン議定書によって列強間でギリシャの完全な独立が合意され、最終的には1832年6月のコンスタンティノープル条約でギリシャの独立は正式に承認された。ギリシャでは1821年3月25日を独立記念日としている。 ギリシャ独立戦争の局面は大きく二つに分けられる。フィリキ・エテリアの蜂起からギリシャ軍が有利であった1821年から1825年までが第一期、オスマン帝国が有利になりギリシャ軍に壊滅の危機が迫った1825年から1827年が第二期であるが、1827年に列強三国(イギリス、フランス、ロシア)が介入したことによりギリシャの独立は現実味を帯びた。そして1830年ロンドン議定書が締結されたことで独立が決定されたが、そこには多くの問題が含まれていた。 (ja)
  • Grekiska frihetskriget, också känt som Grekiska revolutionen (grekiska: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; osmanska: يونان عصياني Yunan İsyanı var det krig som mellan 1821 och 1829 utkämpades mellan grekiska upprorsmän och Osmanska riket, vilket då behärskade nuvarande Grekland. (sv)
  • A guerra de independência da Grécia (1821–1829, também conhecida como a Revolução Grega (em grego: Ελληνική Επανάσταση, transl. Elliniki Epanastasi; em turco otomano: يؤنان ئسياني, transl. Yunan İsyanı, foi uma guerra promovida pelos gregos com o intuito de conquistar a independência da Grécia contra o Império Otomano. Após o longo período de conflito e com a ajuda das Grandes potências, a independência foi finalmente garantida por meio do Tratado de Constantinopla em julho de 1832. O povo grego foi o primeiro a adquirir o estatuto de Estado soberano frente ao Império Otomano. O aniversário do (25 de março de 1821 é um feriado nacional na Grécia. (pt)
  • Грецька революція, або Грецька війна за незалежність 1821—1829 років (грец. Ελληνική Επανάσταση του 1821) — революція грецького народу, в результаті якого було повалено османське панування та завойована незалежність Греції. Початок повстання 25 березня нині святкується в країні як національне свято — День незалежності Греції. (uk)
  • حرب الاستقلال اليونانية (باليونانية:Ελληνική Επανάσταση، إللينكي إباناستاسي أي الثورة اليونانية ، بالعثمانية:يونان عصياني) هي حرب استقلال شنها الثوار اليونانيون ضد الإمبراطورية العثمانية بين عامي 1821 و1832م وقد أفضت تلك الحرب لتأسيس المملكة اليونانية. تلقى اليونانيون العون لاحقا من قبل الإمبراطورية الروسية وبريطانيا العظمى ومملكة فرنسا والعديد من الدول الأوروبية الأخرى، في حين تمت نصرة العثمانيين من الأيالات التابعة لها، مثل مصر والجزائر وطرابلس وبايلك تونس. يحتفل الثورة من قبل الدولة اليونانية الحديثة كيوم وطني يوم 25 مارس. (ar)
  • Η Ελληνική Επανάσταση ή Επανάσταση του 1821 ήταν η ένοπλη εξέγερση την οποία διεξήγαγαν επαναστατημένοι Έλληνες εναντίον του οθωμανικού στρατού με σκοπό την αποτίναξη της οθωμανικής κυριαρχίας και τη δημιουργία ανεξάρτητου κράτους. (el)
  • La Guerra de Independencia de Grecia, o la Revolución griega (en griego: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; los griegos del siglo XIX la denominaron simplemente Αγώνας, Agonas, "Lucha"; en turco otomano: يونان عصياني Yunan İsyanı, "Insurrección griega"), fue el conflicto armado librado por los revolucionarios griegos entre 1821 y 1830 contra el dominio del Imperio otomano. Los griegos fueron asistidos más tarde por varias potencias europeas como el Imperio Ruso, el Reino de Francia y el Reino Unido, mientras que los otomanos recibieron la ayuda de sus vasallos del norte de África, particularmente el eyalato de Egipto. La guerra condujo a la formación de la Grecia moderna. Los griegos de todo el mundo celebran la revolución como el día de la independencia el 25 de marzo. (es)
  • The Greek War of Independence, also known as the Greek Revolution of 1821 or Greek Revolution (Greek: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; referred to by Greeks in the 19th century as simply the Αγώνας, Agonas, "Struggle"; Ottoman: يونان عصيانى, Yunan İsyanı, "Greek Mutiny"), was a successful war of independence by Greek revolutionaries against the Ottoman Empire between 1821 and 1829. The Greeks were later assisted by Great Britain, France and Russia, while the Ottomans were aided by their North African vassals, particularly the eyalet of Egypt. The war led to the formation of modern Greece. The revolution is celebrated by Greeks around the world as independence day on 25 March. (en)
  • Greziako Independentzia Gerra edo Greziako Iraultza (grezieraz: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi) 1821 eta 1832 greziar iraultzaileek Otomandar Inperioaren aurka borrokaturiko independentzia-gerra izan zen. Greziarrek Errusiar Inperioa, Erresuma Batua eta Frantziaren laguntza izan zuten, otomandarrek, berriz, bere basailuak ziren Egipto eta Tunisiarena. Greziarren arteko tirabirek gerra zibila eragin zuten eta, hori aprobetxatuz, sultanak Mehmet Aliri bere laguntza eskatu zion. Honek Ibrahim Pasha bere semea bidali eta 1825erako Peloponesoko gehiena bereganatua zuen. (eu)
  • La guerre d’indépendance grecque (1821-1829), ou Révolution grecque (grec moderne : Ελληνική Επανάσταση του 1821), est le conflit à l'issue duquel les Grecs, finalement soutenus par les grandes puissances (France, Royaume-Uni, Russie), réussirent faire reconnaître leur indépendance par l'Empire ottoman. (fr)
  • 그리스 독립 전쟁(그리스어: Ελληνική Επανάσταση 엘리니키 에파나스타시[*],오스만 터키어: يُونَانْ عِصْيَانِي Yunan İsyanı 유난 이스야느) 또는 그리스 혁명은 1821년에서 1829년까지 근대 그리스의 혁명주의자들이 오스만 제국에 대항하여 일으킨 독립 전쟁으로, 나중에 유럽 열강들의 지원을 받아 독립을 얻고 그리스 왕국이 성립하였다. 여러 그리스인 파벌 사이에 긴장이 높아지면서, 사실상 내전이 벌어졌다. 이때 은 무함마드 알리와 협상하여 알리는 영토를 대가로 아들 이브라힘 파샤와 진압군을 보내었다. 1825년 2월 이브라힘은 펠로폰니소스에 상륙하여 즉시 승리하였고, 1825년 말 펠로폰니소스 대부분이 이집트군의 손아귀에 넘어갔으며, 1825년 4월부터 투르크 군대가 포위하던 메솔롱기 시는 이듬해 4월에 함락되었다. 이브라힘은 마니 반도에서 패배하긴 하였으나, 펠로폰니소스에서 일어난 반란 대부분을 진압하고 아테네를 수복하였다. (ko)
  • De Griekse Onafhankelijkheidsoorlog (Grieks: Ελληνική Επανάσταση, Elliniki Epanastasi; Osmaans: يونان عصياني , Yunan İsyanı) was een oorlog tussen de Grieken en de Turken, vanaf de Griekse onafhankelijkheidsverklaring van het Ottomaanse Rijk op 25 maart (nu de Griekse nationale feestdag) 1821 tot de erkenning van de onafhankelijkheid van het moderne Griekenland in juli 1832 met het Verdrag van Constantinopel. (nl)
  • Греческая революция (греч. Ελληνική Επανάσταση του 1821), иногда также называемая Греческой войной за независимость — вооружённая борьба греческого народа за независимость от Османской империи, начавшаяся в 1821 году и завершившаяся в 1829 году мирным Адрианопольским договором, предоставившим Греции автономию. По Константинопольскому договору 1832 года Греция стала независимым государством. Греки были первыми из народов, покорённых Османской империей, кто обрёл независимость (не считая Черногории, фактически независимой с конца XVII века). Именно с этих событий начинается история современной Греции. (ru)
  • 希腊独立战争(希臘語:Ελληνική Επανάσταση,羅馬化:Elliniki Epanastasi;鄂圖曼土耳其語:يونان عصياني‎,羅馬化:Yunan İsyanı),或可之称为希腊革命、希腊起义,是由希腊革命者于1821年至1832年间发起的成功反抗奥斯曼帝国的独立战争。希腊人后来得到俄罗斯帝国、英国、法国和其他几个欧洲国家的援助,而奥斯曼人则向到他们的附庸——埃及省、阿尔及利亚省、的黎波里塔尼亚省及求援。 早在奥斯曼帝国于1453年攻陷君士坦丁堡之前几十年,希腊大部就已处于奥斯曼统治之下。在这一时期里,以求独立。1814年,一个名为友谊社的秘密组织成立,目标是解放希腊。友谊社计划在伯罗奔尼撒、多瑙河公国和君士坦丁堡及其周边地区发动起义。最初的反抗于1821年3月6日在多瑙河公国发起,但很快便被奥斯曼人镇压。北方的失败促使希腊人在伯罗奔尼撒采取行动,1821年3月17日,向奥斯曼帝国宣战。该宣言是其他受奥斯曼土耳其帝国统治的民族发动的一系列革命的滥觞。 3月底,伯罗奔尼撒人开始公开反抗土耳其人,到1821年10月,希腊人在的领导下攻陷了特里波利。在伯罗奔尼撒半岛的起兵之后,克里特、马其顿和希腊中部的反抗很快便被镇压。同时,临时组成的希腊海军在爱琴海取得了对奥斯曼海军的胜利,阻止了奥斯曼从海上增援的计划。 现代希腊国家将发动起义的3月25日作为国庆日。 (zh)
rdfs:label
  • Greek War of Independence (en)
  • حرب الاستقلال اليونانية (ar)
  • Guerra d'independència de Grècia (ca)
  • Řecká osvobozenecká válka (cs)
  • Ελληνική Επανάσταση του 1821 (el)
  • Griechische Revolution (de)
  • Greka milito de sendependiĝo (eo)
  • Greziako Independentzia Gerra (eu)
  • Guerra de independencia de Grecia (es)
  • Cogadh na Saoirse Gréagach (ga)
  • Guerre d'indépendance grecque (fr)
  • Perang Kemerdekaan Yunani (in)
  • Guerra d'indipendenza greca (it)
  • ギリシャ独立戦争 (ja)
  • 그리스 독립 전쟁 (ko)
  • Griekse Onafhankelijkheidsoorlog (nl)
  • Wojna o niepodległość Grecji (pl)
  • Guerra de independência da Grécia (pt)
  • Греческая революция (ru)
  • Grekiska frihetskriget (sv)
  • 希腊独立战争 (zh)
  • Грецька революція (uk)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
skos:exactMatch
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
foaf:name
  • Greek War of Independence (en)
is dbo:battle of
is dbo:genre of
is dbo:influenced of
is dbo:isPartOfMilitaryConflict of
is dbo:knownFor of
is dbo:mainInterest of
is dbo:militaryBranch of
is dbo:occupation of
is dbo:usedInWar of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:battles of
is dbp:combatant of
is dbp:eventEnd of
is dbp:influenced of
is dbp:mainInterests of
is dbp:occupation of
is dbp:title of
is dbp:wars of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License