| dbo:abstract
|
- انتفاضة الهرسك هي ثورة قادها الصرب الإثنيون ضد الإمبراطورية العثمانية في الهرسك بصورة رئيسية (ومن هنا جاءت تسميتها)، ثم امتدت منها إلى منطقتي البوسنة وراشكا. اندلعت في صيف عام 1875 واستمرت في بعض المناطق حتى بداية عام 1878. تلتها الانتفاضة البلغارية لعام 1876، وتزامنت مع الحروب الصربية التركية (1876-1878)، وشكّل جميع تلك الأحداث جزءًا من الأزمة الشرقية الكبرى (1875-1878). تسارعت الانتفاضة نتيجة الممارسات القاسية تحت حكم بَكَوات وآغاوات مقاطعة البوسنة العثمانية؛ قاوم ملّاك الأراضي البوسنيون الأقوياء الإصلاحات التي أعلنها السلطان العثماني عبد المجيد الأول أو تجاهلوها، وتنطوي الإصلاحات على حقوق جديدة للمواطنين المسيحيين، وقاعدة جديدة لتجنيد الجيش، ونهاية لنظام تأجير العائدات (زراعة الضرائب) المكروه للغاية. كثيرًا ما لجأ الملّاك إلى تدابير قمعية ضد رعاياهم المسيحيين، واستمر العبء الضريبي على الفلاحين المسيحيين بالازدياد. قُدّمت المساعدة للمتمردين عبر تزويدهم بالأسلحة والمتطوعين من قبل إماراتي الجبل الأسود (مونتينيغرو) وصربيا اللتين أعلنت حكومتهما الحرب في نهاية المطاف على العثمانيين في 18 يونيو 1876، ما قاد إلى الحرب الصربية العثمانية (1876- 1978) والحرب المونتينيغروية العثمانية (1876 – 1878)، التي أدت بدورها إلى الحرب الروسية التركية (1877-1878) والأزمة الشرقية الكبرى. جاء مؤتمر برلين عام 1878 نتيجةً من نتائج الانتفاضات والحروب مانحًا الجبل الأسود وصربيا الاستقلال والمزيد من الأراضي، في حين احتلت الإمبراطورية النمساوية المجرية البوسنة والهرسك مدة 30 عامًا رغم بقائها منطقة عثمانية بحكم القانون (دي يوري). (ar)
- Hercegovské povstání (srbochorvatsky Hercegovački ustanak, nebo také Nevesinjska puška) bylo povstání místního obyvatelstva proti osmanské správě na jihu Bosny a Hercegoviny, v okolí obce Nevesinje v roce 1875. Bylo vyvoláno přehmaty turecké administrativy při vybírání daní. Vůdci povstání byli Peko Pavlovič, Lazar Sočica, Mijo Ljubibratič a další. Kromě srbského obyvatelstva vzbouřence podporovali různými způsoby i Chorvati z Rakousko-Uherska. Na pomoc křesťanskému obyvatelstvu Bosny a Hercegoviny se hlásili četní dobrovolníci, např. ze Slovinska Miroslav Hubmajer. Velmi rychle se vzpoura rozšířila do celého regionu a poukázala tak na neschopnost Osmanské říše tento region spravovat. Vojensky podporovalo vzbouřence jak Srbsko, tak i Černá Hora, což vyústilo v červenci 1876 v ozbrojený střet mezi oběma státy a Tureckem. Stála proti sobě srbská a černohorská vojska pod velením ruského generála Michala Grigorjeviče Čerňajeva na straně jedné a turecké vojsko pod velením Abdul Kerim paši na straně druhé; tento konflikt byl v témže roce ukončen příměřím. Naplno se tak rozhořela tzv. Velká východní krize, tedy otázka, co s Bosnou a Hercegovinou. Panoval velice rozšířený názor, že by se toto území mělo připojit k Srbsku. Na mezinárodní scéně vyvolaly bosenské krutosti jak odpor, tak i vlnu zájmu o tento region a některé velmoci (Rusko) se je pokoušely využít pro realizaci vlastních zájmů v případě dělení Balkánského poloostrova. Velká Británie např. oficiálně vyzvala Osmanskou říši, aby s krutostmi skončila a přijala reformní plány (k takové myšlence se potom připojilo i Rakousko-Uhersko). V Rusku vyvstala vlna panslavistických nálad. Sultán Abdulhamid II. zpočátku usiloval o demokratické reformy – nevzešly však v platnost a sultán je všechny sám zrušil. Na Berlínském kongresu bylo území Bosny a Hercegoviny svěřeno dočasně Rakousko-Uhersku, které jej mělo spravovat, byť formálně zůstalo stále součástí Osmanské říše. (cs)
- The Herzegovina uprising (Serbian: Херцеговачки устанак, romanized: Hercegovački ustanak) was an uprising led by Christian Serb population, against the Ottoman Empire, firstly and predominantly in Herzegovina (hence its name), from where it spread into Bosnia and Raška. It broke out in the summer of 1875, and lasted in some regions up to the beginning of 1878. It was followed by the Bulgarian Uprising of 1876, and coincided with Serbian-Turkish wars (1876–1878), all of those events being part of the Great Eastern Crisis (1875–1878). The uprising was precipitated by the harsh treatment under the beys and aghas of the Ottoman province (vilayet) of Bosnia — the reforms announced by the Ottoman Sultan Abdülmecid I, involving new rights for Christian subjects, a new basis for army conscription, and an end to the much-hated system of tax-farming, were either resisted or ignored by the powerful Bosnian landowners. They frequently resorted to more repressive measures against their Christian subjects. The tax burden on Christian peasants constantly increased. The rebels were aided with weapons and volunteers from the principalities of Montenegro and Serbia, whose governments eventually jointly declared war on the Ottomans on 18 June 1876, leading to the Serbian-Ottoman War (1876–78) and Montenegrin–Ottoman War (1876–78), which in turn led to the Russo-Turkish War (1877–78) and Great Eastern Crisis. A result of the uprisings and wars was the Berlin Congress in 1878, which gave Montenegro and Serbia independence and more territory, while Austro-Hungary occupied Bosnia and Herzegovina for 30 years, although it remained de jure Ottoman territory. (en)
- La rebelión herzegovina de 1875 fue un levantamiento campesino que acabó desencadenando la guerra ruso-turca de 1877-1878. (es)
- Pemberontakan Herzegovina (Kroasia dan Serbia: Hercegovački ustanak, aksara Kiril: Херцеговачки устанак) adalah pemberontakan melawan kesultanan Utsmaniyah di Herzegovina yang terjadi pada tahun 1875. Kejadian ini terjadi akibat penanganan buruk terhadap Kroasia Katolik dan Serbia Ortodoks. Perang ini diakhiri dengan Kongres Berlin, dengan Bosnia dan Herzegovina diberikan pada Austria-Hongaria. (in)
- La rivolta serba nell'Erzegovina del 1875-1878 (in serbo: Херцеговачки устанак?, traslitterato: Hercegovački ustanak) fu la più significativa delle rivolte contro il dominio ottomano in Erzegovina. La rivolta fu causata dai maltrattamenti della popolazione serbo-ortodossa e cattolica da parte dei governatori ottomani. Le riforme annunciate dal sultano turco Abdülmecid I e le promesse di nuovi diritti per i sudditi cristiani furono ignorati dai potenti proprietari terrieri bosniaci. Anzi ci furono misure più repressive contro i serbi. Il carico fiscale sui contadini cristiani aumentò costantemente. La rivolta popolarmente nota come fucile di Nevesinje (Невесињска пушка) iniziò il 9 luglio intorno al villaggio di Nevesinje nella parte orientale dell'Erzegovina. Successivamente seguì una sollevazione generale di tutta la popolazione cristiana in Bosnia-Erzegovina. Più di 150.000 persone si rifugiarono in Krajina. La risposta armata ottomana non si fece attendere sia dalle forze imperiali che dalle truppe irregolari dei proprietari terrieri. I tentativi di sopprimere la rivolta non ebbero però successo. L'agitazione si diffuse rapidamente tra le popolazioni cristiane delle altre province ottomane nei Balcani (in particolare la rivolta di aprile in Bulgaria). La dura repressione da parte dell'impero ottomano dei disordini nelle province balcaniche causò alla fine la richiesta di intervento del Principato di Serbia all'Impero russo e la guerra russo-turca del 1877-78, che si concluse con la sconfitta turca, e la firma del trattato di Santo Stefano nel marzo 1878, seguita nel luglio dello nello stesso anno dal Congresso di Berlino,che ridusse gravemente i territori ottomani e il potere turco in Europa. Il congresso di Berlino decise che la Bosnia Erzegovina, pur restando nominalmente sotto sovranità turca, sarebbe diventata protettorato militare dell'Austria-Ungheria che annesse la Bosnia nel 1908. La nuova occupazione straniera fece infuriare gli irredentisti serbi che avevano combattuto e sperato in un'unione con la Serbia e fece da catalizzatore per l'assassinio dell'arciduca Francesco Ferdinando dal nazionalista jugoslavo Gavrilo Princip. (it)
- L’insurrection de la Bosnie-Herzégovine en 1875–1878 est une révolte des Serbes de Bosnie-Herzégovine contre les forces de l'Empire ottoman. L'insurrection, qui débute en Herzégovine avant de s'étendre à la Bosnie tout entière, est causée par la politique anti-serbe des gouverneurs ottomans du vilayet de Bosnie. En dépit des réformes libérales promises par le sultan Abdülmecid Ier à partir de 1839 (Hatt-i Sharif de Gülhane), la Bosnie-Herzégovine continue à être gouvernée d'une main de fer par les fonctionnaires ottomans tout au long du XIXe siècle. Les chrétiens y restent durement imposés et les différences de traitement entre musulmans et chrétiens persistent. Par conséquent, la population se soulève massivement en 1875. Durant leur soulèvement, les rebelles sont secondés par des volontaires issus des principautés de Serbie et de Monténégro, ce qui débouche sur la . Le conflit s'étend à d'autres régions des Balkans (Insurrection bulgare d'avril 1876, Guerre russo-turque de 1877-1878) et correspond à l'un des moments forts de la question d'Orient. Les soulèvements sont provoqués par , (en), Maksim Bacovic, Lazar Socica, Pero Tunguz, Jovan Gutić, Pecija Petrović, Golub Babic, Stojan Kovacevic, Bogdan Zimonjic, etc. (fr)
- ヘルツェゴビナ蜂起（ヘルツェゴビナほうき、セルビア語: Херцеговачки устанак）は、キリスト教徒のセルビア人がオスマン帝国に対して起こした反乱で、まずヘルツェゴビナを中心に、そこからボスニア、ラシュカに波及した。1875年の夏に勃発し、一部の地域では1878年初めまで続いた。1876年のブルガリアの蜂起に続き、セルビア・トルコ戦争（1876年-1878年）とも重なり、これらはすべて大東方危機（1875年-1878年）の一部であった。 蜂起は、ボスニアのオスマン帝国の属州 (vilayet) のベイとアガーの下での過酷な扱いによって引き起こされた — オスマン帝国のスルタン、アブデュルメジト1世によって発表された改革で、キリスト教徒の新しい権利、徴兵の新しい基盤、および終焉を含むボスニアの強力な土地所有者は、非常に嫌われている徴税システムに対して抵抗するか、無視した。彼らはしばしばキリスト教徒に対してより抑圧的な手段に訴えた。キリスト教徒の農民の税負担は絶えず増加した。 反乱軍はモンテネグロとセルビアの両公国から武器と志願兵を援助され、これらの政府は最終的に1876年6月18日にオスマン帝国に共同宣戦し、セルビア・オスマン戦争（1876年-1878年）、モンテネグロ・オスマン戦争（1876年-1878年）、さらに露土戦争（1877年-1878年）と大東方危機のきっかけを作った。これらの反乱や戦争の結果、1878年にベルリン会議が開かれ、モンテネグロとセルビアは独立し領土を拡大したが、オーストリア・ハンガリーはボスニア・ヘルツェゴビナを実質的なオスマン帝国領として残しつつも30年間占領していた。 (ja)
- De Opstand van Herzegovina (Kroatisch and Servisch: Hercegovački ustanak, cyrillisch: Херцеговачки устанак) was een opstand tegen het Ottomaanse Rijk in Herzegovina in 1875. De opstand kwam er door de harde behandeling van de voornamelijk katholieke Kroaten en de Orthodoxe Serviërs door de Bosnische beis en aghas van de toenmalige Ottomaanse provincie Bosnië.De hervormingen die aangekondigd werden door de Turkse sultan Abdülmecit en die nieuwe rechten gaf aan de christenen werden door de machtige Bosnische grondbezitters geweigerd of genegeerd. De belastingen op de boeren werden zelfs nog verhoogd in plaats van verlaagd. De opstand begon op 9 juli in het dorp Nevesinje in het oosten van Herzegovina. Hierna kwam de hele christelijke bevolking van Bosnië-Herzegovina in opstand. Meer dan 150.000 mensen vluchtten naar Kroatië. De Bosnische gouverneur en enkele grondbezitters probeerden zich te verzetten tegen de opstand maar konden deze niet onderdrukken. De onrust verspreidde zich al snel naar andere gebieden van het Europese gedeelte van het Ottomaanse Rijk, voornamelijk Bulgarije. De wreedheden tegen de christelijke bevolking wakkerde het anti-Turkse gevoel in Europa nog meer aan en hierdoor verzeilden Montenegro, Servië, Roemenië en Rusland in een oorlog tegen het Ottomaanse Rijk van 1876 tot 1878. De oorlog eindigde met het Congres van Berlijn, dat besliste dat Bosnië en Herzegovina door Oostenrijk-Hongarije bestuurd zou worden. (nl)
- A Revolta Herzegovina (em sérvio e croata: Hercegovački ustanak, em cirílico: Херцеговачки устанак) foi uma revolta liderada pelos sérvios bósnios contra o Império Otomano, primeiramente na Herzegovina (daí o seu nome) e depois na Bósnia. É a mais importante das rebeliões contra o domínio otomano na Herzegovina. A revolta foi precipitada pelo duro tratamento dos beys e na província otomana da Bósnia. As reformas anunciadas pelo sultão otomano Abdul Mejide I, envolvendo novos direitos para os súditos cristãos, uma nova base para o recrutamento do exército, e um fim ao odiado sistema de impostos agrícolas, ou eram resistidos ou ignorados pelos poderosos latifundiários bósnios. Com frequência recorrem as medidas mais repressivas contra os seus súditos cristãos. A carga tributária sobre os camponeses cristãos aumentava constantemente. Mais de 200 mil cristãos fugitivos resultaram das atrocidades dos turcos e bósnios muçulmanos em 1877. Em 19 de junho de 1875, os católicos em Gabela e de - distritos inferiores da Herzegovina - inflamados pelas sobretaxas, se rebelaram contra as autoridades otomanas, sob a liderança de Dom Ivan Music. Uma revolta ortodoxa (popularmente conhecida como Armada Nevesinje ou пушка Невесињска) teve início em 9 de julho em torno do vilarejo de e na Herzegovina oriental. Posteriormente, um levante geral de toda a população cristã na Bósnia e Herzegovina se seguiu. Mais de 150 000 pessoas se refugiaram na Croácia. A resposta armada otomana entrou tanto com tropas do governo no âmbito do recém-nomeado governador da Bósnia e dos latifundiários locais e as suas próprias tropas irregulares. As tentativas de reprimir a revolta não foram bem sucedidas. Os tumultos rapidamente se espalharam entre a população cristã das outras províncias otomanas nos Bálcãs (designadamente a Revolta de Abril na Bulgária). Os rebeldes foram ajudados com armas e voluntários de Montenegro e Sérvia. As atrocidades do Império Otomano em suprimir distúrbios nas províncias dos Bálcãs finalmente levaram à Guerra russo-turca de 1877–1878, que terminou com a derrota turca, e com a assinatura do Tratado de San Stefano em março de 1878, seguido em julho do mesmo ano, pelo Tratado de Berlim, reduzindo severamente territórios otomanos e seu poder na Europa. O Congresso de Berlim deu a Montenegro e a Sérvia independência e expansão territorial, enquanto que decidiu que a Bósnia e Herzegovina, mantendo-se nominalmente sob soberania turca, seria ocupada e governada pela Áustria-Hungria. (pt)
- Powstanie w Bośni i Hercegowinie 1875–1878. Powodem wybuchu powstania w Hercegowinie był wyzysk i grabieże ze strony Turków. Dnia 1 lipca 1875 r. doszło do pierwszej bitwy pod wsią Metkovici. W krótkim czasie powstanie rozszerzyło się na Bośnię. Siły partyzantów liczące 12 000 ludzi obległy garnizony tureckie, tocząc drobne potyczki z przeciwnikiem. W listopadzie w bitwie pod Muratovici 4000 partyzantów pokonało 5-tysięczne siły tureckie. W roku 1876 pomoc powstańcom udzieliły Serbia i Czarnogóra, które wypowiedziały wojnę Turcji. W maju 1877 r. powstanie weszło w decydującą fazę, po początkowych sukcesach Turkom udało się jednak odebrać rebeliantom zdobyte przez nich tereny. W tej sytuacji resztki powstańców wycofały się w góry rozpoczynając walki partyzanckie. (pl)
- Герцеговинско-боснийское восстание (серб. Босанско-херцеговачки устанак), Герцеговинское восстание (серб. Херцеговачки устанак) — восстание против Османской империи, начавшееся в 1875 году в Невесине и вскоре распространившееся по всей Боснии. Повстанцы снабжались оружием и поддерживались добровольцами из Черногории и Сербии. Восстание привело к началу сербско-турецкой, черногорско-турецкой войн и положило начало так называемому Великому Восточному Кризису (см. Восточный вопрос). Результатом восстания и войн против Османской империи стал Берлинский конгресс 1878 года, на котором Сербия и Черногория получили независимость, в то время как Австро-Венгрия оккупировала Боснию и Герцеговину, которая де-юре оставалась частью Османской империи. В восстании отличились: Мичо Любибратич, Максим Бачович, Лазар Сочица, Пера Тунгуз, , Голуб Бабич, Стоян Ковачевич и Богдан Зимоньич. На стороне восставших сражались русские революционеры-народники: С. М. Степняк-Кравчинский, Д. А. Клемнец, М. П. Сажин и другие. (ru)
- Боснійське повстання (Повстання в Боснії і Герцеговині, Боснійсько-турецька війна), повстання проти Османської імперії, що почалося 1875 року в Невесині й незабаром поширилося по всій Боснії і Герцеговині. Повстанців забезпечували зброєю і підтримували добровольці з Чорногорії і Сербії. Повстання призвело до початку сербсько-турецької, чорногорсько-турецької воєн і поклало початок так званої Великої Східної Кризи (Східне питання). Результатом повстання і війни проти Османської імперії став Берлінський конгрес 1878 року, на якому Сербія і Чорногорія здобули незалежність, у той час як Австро-Угорщина окупувала Боснію і Герцеговину, яка де-юре залишалася частиною Османської імперії. У повстанні відзначилися: Мичо Любибратич, Максим Бачович, Лазар Сочица, Пера Тунгуз, Пеция Петрович, Голуб Бабич, Стоян Ковачевич і Богдан Зимоньіч. Також участь у баталіях брав український добровольчий легіон одним з вояк якого був Василь Яновський. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La rebelión herzegovina de 1875 fue un levantamiento campesino que acabó desencadenando la guerra ruso-turca de 1877-1878. (es)
- Pemberontakan Herzegovina (Kroasia dan Serbia: Hercegovački ustanak, aksara Kiril: Херцеговачки устанак) adalah pemberontakan melawan kesultanan Utsmaniyah di Herzegovina yang terjadi pada tahun 1875. Kejadian ini terjadi akibat penanganan buruk terhadap Kroasia Katolik dan Serbia Ortodoks. Perang ini diakhiri dengan Kongres Berlin, dengan Bosnia dan Herzegovina diberikan pada Austria-Hongaria. (in)
- Powstanie w Bośni i Hercegowinie 1875–1878. Powodem wybuchu powstania w Hercegowinie był wyzysk i grabieże ze strony Turków. Dnia 1 lipca 1875 r. doszło do pierwszej bitwy pod wsią Metkovici. W krótkim czasie powstanie rozszerzyło się na Bośnię. Siły partyzantów liczące 12 000 ludzi obległy garnizony tureckie, tocząc drobne potyczki z przeciwnikiem. W listopadzie w bitwie pod Muratovici 4000 partyzantów pokonało 5-tysięczne siły tureckie. W roku 1876 pomoc powstańcom udzieliły Serbia i Czarnogóra, które wypowiedziały wojnę Turcji. W maju 1877 r. powstanie weszło w decydującą fazę, po początkowych sukcesach Turkom udało się jednak odebrać rebeliantom zdobyte przez nich tereny. W tej sytuacji resztki powstańców wycofały się w góry rozpoczynając walki partyzanckie. (pl)
- انتفاضة الهرسك هي ثورة قادها الصرب الإثنيون ضد الإمبراطورية العثمانية في الهرسك بصورة رئيسية (ومن هنا جاءت تسميتها)، ثم امتدت منها إلى منطقتي البوسنة وراشكا. اندلعت في صيف عام 1875 واستمرت في بعض المناطق حتى بداية عام 1878. تلتها الانتفاضة البلغارية لعام 1876، وتزامنت مع الحروب الصربية التركية (1876-1878)، وشكّل جميع تلك الأحداث جزءًا من الأزمة الشرقية الكبرى (1875-1878). (ar)
- Hercegovské povstání (srbochorvatsky Hercegovački ustanak, nebo také Nevesinjska puška) bylo povstání místního obyvatelstva proti osmanské správě na jihu Bosny a Hercegoviny, v okolí obce Nevesinje v roce 1875. Bylo vyvoláno přehmaty turecké administrativy při vybírání daní. Vůdci povstání byli Peko Pavlovič, Lazar Sočica, Mijo Ljubibratič a další. Kromě srbského obyvatelstva vzbouřence podporovali různými způsoby i Chorvati z Rakousko-Uherska. Na pomoc křesťanskému obyvatelstvu Bosny a Hercegoviny se hlásili četní dobrovolníci, např. ze Slovinska Miroslav Hubmajer. (cs)
- The Herzegovina uprising (Serbian: Херцеговачки устанак, romanized: Hercegovački ustanak) was an uprising led by Christian Serb population, against the Ottoman Empire, firstly and predominantly in Herzegovina (hence its name), from where it spread into Bosnia and Raška. It broke out in the summer of 1875, and lasted in some regions up to the beginning of 1878. It was followed by the Bulgarian Uprising of 1876, and coincided with Serbian-Turkish wars (1876–1878), all of those events being part of the Great Eastern Crisis (1875–1878). (en)
- L’insurrection de la Bosnie-Herzégovine en 1875–1878 est une révolte des Serbes de Bosnie-Herzégovine contre les forces de l'Empire ottoman. L'insurrection, qui débute en Herzégovine avant de s'étendre à la Bosnie tout entière, est causée par la politique anti-serbe des gouverneurs ottomans du vilayet de Bosnie. Les soulèvements sont provoqués par , (en), Maksim Bacovic, Lazar Socica, Pero Tunguz, Jovan Gutić, Pecija Petrović, Golub Babic, Stojan Kovacevic, Bogdan Zimonjic, etc. (fr)
- La rivolta serba nell'Erzegovina del 1875-1878 (in serbo: Херцеговачки устанак?, traslitterato: Hercegovački ustanak) fu la più significativa delle rivolte contro il dominio ottomano in Erzegovina. La rivolta fu causata dai maltrattamenti della popolazione serbo-ortodossa e cattolica da parte dei governatori ottomani. La risposta armata ottomana non si fece attendere sia dalle forze imperiali che dalle truppe irregolari dei proprietari terrieri. I tentativi di sopprimere la rivolta non ebbero però successo. (it)
- ヘルツェゴビナ蜂起（ヘルツェゴビナほうき、セルビア語: Херцеговачки устанак）は、キリスト教徒のセルビア人がオスマン帝国に対して起こした反乱で、まずヘルツェゴビナを中心に、そこからボスニア、ラシュカに波及した。1875年の夏に勃発し、一部の地域では1878年初めまで続いた。1876年のブルガリアの蜂起に続き、セルビア・トルコ戦争（1876年-1878年）とも重なり、これらはすべて大東方危機（1875年-1878年）の一部であった。 蜂起は、ボスニアのオスマン帝国の属州 (vilayet) のベイとアガーの下での過酷な扱いによって引き起こされた — オスマン帝国のスルタン、アブデュルメジト1世によって発表された改革で、キリスト教徒の新しい権利、徴兵の新しい基盤、および終焉を含むボスニアの強力な土地所有者は、非常に嫌われている徴税システムに対して抵抗するか、無視した。彼らはしばしばキリスト教徒に対してより抑圧的な手段に訴えた。キリスト教徒の農民の税負担は絶えず増加した。 (ja)
- De Opstand van Herzegovina (Kroatisch and Servisch: Hercegovački ustanak, cyrillisch: Херцеговачки устанак) was een opstand tegen het Ottomaanse Rijk in Herzegovina in 1875. De opstand kwam er door de harde behandeling van de voornamelijk katholieke Kroaten en de Orthodoxe Serviërs door de Bosnische beis en aghas van de toenmalige Ottomaanse provincie Bosnië.De hervormingen die aangekondigd werden door de Turkse sultan Abdülmecit en die nieuwe rechten gaf aan de christenen werden door de machtige Bosnische grondbezitters geweigerd of genegeerd. De belastingen op de boeren werden zelfs nog verhoogd in plaats van verlaagd. (nl)
- Герцеговинско-боснийское восстание (серб. Босанско-херцеговачки устанак), Герцеговинское восстание (серб. Херцеговачки устанак) — восстание против Османской империи, начавшееся в 1875 году в Невесине и вскоре распространившееся по всей Боснии. В восстании отличились: Мичо Любибратич, Максим Бачович, Лазар Сочица, Пера Тунгуз, , Голуб Бабич, Стоян Ковачевич и Богдан Зимоньич. На стороне восставших сражались русские революционеры-народники: С. М. Степняк-Кравчинский, Д. А. Клемнец, М. П. Сажин и другие. (ru)
- A Revolta Herzegovina (em sérvio e croata: Hercegovački ustanak, em cirílico: Херцеговачки устанак) foi uma revolta liderada pelos sérvios bósnios contra o Império Otomano, primeiramente na Herzegovina (daí o seu nome) e depois na Bósnia. É a mais importante das rebeliões contra o domínio otomano na Herzegovina. A revolta foi precipitada pelo duro tratamento dos beys e na província otomana da Bósnia. (pt)
- Боснійське повстання (Повстання в Боснії і Герцеговині, Боснійсько-турецька війна), повстання проти Османської імперії, що почалося 1875 року в Невесині й незабаром поширилося по всій Боснії і Герцеговині. У повстанні відзначилися: Мичо Любибратич, Максим Бачович, Лазар Сочица, Пера Тунгуз, Пеция Петрович, Голуб Бабич, Стоян Ковачевич і Богдан Зимоньіч. Також участь у баталіях брав український добровольчий легіон одним з вояк якого був Василь Яновський. (uk)
|
