About: Colonialism

An Entity of Type: music genre, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Colonialism is a practice or policy of control by one people or power over other people or areas, often by establishing colonies and generally with the aim of economic dominance. In the process of colonisation, colonisers may impose their religion, language, economics, and other cultural practices. The foreign administrators rule the territory in pursuit of their interests, seeking to benefit from the colonised region's people and resources. It is associated with but distinct from imperialism.

Property Value
dbo:abstract
  • الاستعمارية أو الكولونيالية (بالإنجليزية: Colonialism)‏ هي ممارسة أو سياسة للسيطرة على أشخاص أو مناطق أخرى من قبل شعب محدد أو سلطة ما، غالبًا عبر إنشاء المستعمرات، وبهدف الهيمنة الاقتصادية. وفي عملية الاستعمار، قد يفرض المستعمر دينه ولغته واقتصاده وممارساته الثقافية الأخرى. ويحكم المسؤولون الأجانب المنطقة سعيًا وراء مصالحهم، وذلك للاستفادة من موارد وشعوب المنطقة المستعمَرة. وترتبط الاستعمارية بالإمبريالية، ولكنها مختلفة عنها. على الرغم من وجود الاستعمار منذ العصور القديمة، إلا أن هذا المفهوم يرتبط ارتباطًا وثيقًا بالفترة الاستعمارية الأوروبية، التي بدأت في القرن الخامس عشر عندما أنشأت بعض الدول الأوروبية إمبراطوريات استعمارية. في البداية، اتبعت الدول الأوروبية المستعمرة سياسات الإتجارية، التي تهدف إلى تعزيز اقتصاد البلد الأم، لذلك عادة ما تفرض الاتفاقيات على المستعمرة أن تكون التجارة فقط مع المتروبل (الدولة الأم). وبحلول منتصف القرن التاسع عشر، تخلت الإمبراطورية البريطانية عن الإتجارية والقيود التجارية واعتمدت مبدأ التجارة الحرة، مع القليل من القيود أو الرسوم الجمركية. كانت البعثات التبشيرية المسيحية نشطة في جميع المستعمرات التي يسيطر عليها الأوروبيون تقريبًا، لأن الدول الاستعمارية كانت مسيحية. حسب المؤرخ فيليب هوفمان بحلول عام 1800، قبل الثورة الصناعية، كان الأوروبيون يسيطرون بالفعل على 35% على الأقل من الكرة الأرضية، وبحلول عام 1914، سيطروا على 84% من الكرة الأرضية. وفي أعقاب الحرب العالمية الثانية تراجعت القوى الاستعمارية بين عامي 1945 و1975؛ وخلال تلك الفترة نالت جميع المستعمرات تقريبًا استقلالها، ودخلت في علاقات استعمارية متغيرة، تسمى علاقات ما بعد الاستعمار والاستعمار الجديد. واصلت ما بعد الاستعمارية والاستعمار الجديد أو غيرتا العلاقات وأيديولوجيات الاستعمار، لتبرير استمراره عبر مفاهيم مثل التنمية والحدود الجديدة، كما هو الحال في استكشاف الفضاء الخارجي بهدف استعماره. (ar)
  • الاستعمار مصطلح أطلق على السياسة التوسعية التي اتبعتها الدول الأوربية بعد انتهاء الحرب العالمية الثانية وقد تنتج عن السياسة التوسعية الدينية والثقافية التي سعى له الأوربين إلى التحكم بمصير الأمم واستغلال خيراتها لصالحهم. (ar)
  • الشتات (باليونانية διασπορά)، دياسبورا، مصطلح يطلق على أماكن تواجد شعوب مهاجرة من أوطانها في مناطق مختلفة من العالم ليصبحوا مشتتين فيها كمجموعات متباعدة، ويتفاعلون فيما بينهم بمختلف الوسائل للتنسيق لمحاولة العودة إلى أوطانهم. ومن الأمثلة على شعوب تعيش في الشتات: * الآشوريون/السريان/الكلدان * اليهود * الأمازيغ * الفلسطينيون * الشركس * الأرمن * الشيشان * الداغستان * الأكراد أول من استخدم هذا الاصطلاح بمسماه الغربي كان الاغريق ولكنهم عَبّروا به عن أبنائهم الذين ذهبوا ليستعمروا البلاد التي فتحوها وسيطروا عليها. ولكن العهد القديم استخدم هذه المصطلح عن اليهود بعد أن نبوخذ نصر. (ar)
  • El colonialisme és la submissió política, comercial i cultural d'un territori sobre un altre. Es tracta d'una forma de violència i discriminació jeràrquica per un poder privilegiat. Una de les moltes formes en que encara existeix avui dia és la biopirateria. Els països europeus es van llançar al domini del món, essencialment d'Àsia i d'Àfrica, com a culminació de l'expansionisme iniciat el segle xv. Però el seu caràcter va diferir de forma substancial del de l'edat moderna. Mentre les colònies eren de tipus comercial o bé d'establiment, les del segle xix van ser bàsicament d'explotació sistemàtica d'amplíssims territoris. El ritme d'ocupació va ser molt ràpid i el nombre de països ocupats molt més elevat. En darrer lloc, l'expansió va presentar un caràcter més bel·licós. (ca)
  • Diàspora (del grec antic διασπορά, "esplai de llavors", "dispersió") és "el moviment, migració o dispersió d'un poble lluny del seu establiment o territori ancestral" o "poble dispersat per qualsevol causa a més d'una localització", o "poble establit lluny del seu territori ancestral".Històricament, la paraula ha vingut a referir-se a la dispersió de pobles amb arrels comunes, particularment moviment de naturalesa involuntària, com l'expulsió dels jueus d'Orient Mitjà, els africans llevats en la tracta d'esclaus, els xinesos meridionals durant el comerç d'esclaus culis, o els exiliats messenis sota el jou d'Esparta. Recentment els acadèmics distingeixen diferents classes de diàspora basant-se en les seves causes com l'imperialisme, emigracions pel comerç o el treball, o bé per la mena de coherència social en la comunitat de la diàspuora i llurs lligams amb la terra ancestral. Algunes comunitats en diàspora mantenen forts lligams polítics amb el territori ancestral. Altres qualitats que poden ser típiques de moltes diàspores són el desig de retorn, relacions amb altres comunitats en diàspora i manca d'assimilació completa al país hoste. (ca)
  • Kolonizace (z lat. colonus, rolník) znamená osidlování dosud nevyužívaného nebo málo osídleného prostoru, později také zakládání nebo dobývání vzdálených kolonií (kolonialismus). Lidská kolonizace se obvykle dělí na vnitřní (místní, např. mýcení lesů) a vnější. Příčinou kolonizace bylo zejména přelidnění a hledání či dobývání nové zemědělské půdy, budování vzdálených obchodních stanic a osad a konečně dobyvačná expanze zejména západoevropských států v novověku. V přeneseném smyslu se od 19. století hovoří i o kolonizaci bakteriální, rostlinné nebo živočišné jako o pronikání do nových míst, kde daný druh dosud nesídlil. H. Cortés se setkává s Montezumou roku 1520Ilustrace k soudní žalobě mexických domorodců proti španělské správě (1531)Bitva Francouzů s Brity u Cuddalore v Indii 1783Nizozemští vojáci na Celebesu (1830)Joruba a Evropan (domorodá řezba, Nigérie, kolem 1920) (cs)
  • Kolonialismus představuje rozšiřování svrchovanosti určitého národa na teritorium a lid mimo vlastní hranice, často za účelem zlepšení vlastní ekonomiky prostřednictvím využívání domorodých přírodních zdrojů, a místního trhu. Kolonialismus je na rozdíl od antické nebo středověké kolonizace považován za moderní, téměř výhradně západní (nebo evropský) jev, a to i přesto, že politika expanze s různou formou nadvlády a udržování hegemonie nebyla v minulosti výhradně západním jevem. V tomto ohledu má kolonialismus vztah k říši (impériu). Moderní kolonialismus se obvykle datuje od 16. století do poloviny 20. století.Kolonialismus jako systém nadvlády a kontroly neměl jenom ekonomickou dimenzi, ale neméně významné byly jeho politické a kulturní dimenze. (cs)
  • Diaspora (starořecky διασπορά – „setí, rozesetí, rozptýlení semena“) označuje lidi nebo etnickou populaci, kteří dobrovolně, nebo z donucení emigrují ze své domoviny, a přitom si zachovávají vazby na původní kulturu. Příčinou emigrace může být vypuknutí války, přetrvávající ozbrojené konflikty, chudoba, hlad, nepříznivé klimatické podmínky či snaha zlepšit ekonomickou situaci. (cs)
  • Ως αποικιοκρατία νοείται η δημιουργία και διατήρηση δικτύου αποικιών σε περιοχές όπου παραδοσιακά δεν κατοικούνται από πληθυσμούς της μητροπολιτικής αρχής που τις δημιουργεί. Η μητρόπολη είναι και αυτή που ασκεί άμεσα κυριαρχικά δικαιώματα στις αποικίες και καθορίζει την κοινωνική δομή, τη διακυβέρνηση και τις οικονομικές λειτουργίες. Ιστορικά, η επέκταση με τη μορφή δημιουργίας αποικιών είχε εμφανιστεί από την Αρχαιότητα. Όμως, ως αποικιοκρατία αναφέρεται η εποχή από το 15ο αιώνα, και ιδιαίτερα μετά την ανακάλυψη της Αμερικής από το Χριστόφορο Κολόμβο το 1492, ως τον 20ο αιώνα. Κατά το διάστημα αυτό, οι κύριες ευρωπαϊκές δυνάμεις δημιούργησαν εκτεταμένα δίκτυα αποικιών σε όλες τις υπόλοιπες ηπείρους του πλανήτη. Το σύνολο των δραστηριοτήτων εκείνων που οδηγούν στη δημιουργία ή ακόμη και τη διατήρηση αποικιών χαρακτηρίζεται γενικά αποικιοκρατισμός, ο οποίος μπορεί να εκδηλώνεται και εκτός της πολιτειακής ή πολιτικής σφαίρας, όπως π.χ. σε οικονομικούς ή και πολιτιστικούς τομείς στους οποίους αποβλέπουν την επικυριαρχία τους οι διάφορες αποικιοκρατικές δυνάμεις (Χώρες). (el)
  • Ο αποικισμός είναι μια διαδικασία με την οποία ένα κεντρικό σύστημα εξουσίας κυριαρχεί στη γειτονική γη και τα συστατικά της. Ο αποικισμός αναφέρεται αυστηρά στη μετανάστευση (ενδεικτικά παραδειγματικά είναι οι αποικίες εποίκων στην Αμερική ή την Αυστραλία, οι εμπορικοί σταθμοί και οι φυτείες), ενώ η αποικιοκρατία αναφέρεται στην εξάπλωση ενός κράτους σε μια νέα περιοχή που κατοικείται από άλλους αυτοχθόνους λαούς. Ο αποικισμός συνδέεται με την εκτεταμένη μετανάστευση Ευρωπαίων σε όλα τα μέρη του κόσμου. Σε πολλές αποικίες ευρωπαϊκών κρατών ανά τον κόσμο, οι ευρωπαίοι άποικοι αποτελούν την πλειοψηφία. Παραδείγματα αποικιών με ευρωπαϊκή πλειοψηφία είναι οι Ηνωμένες Πολιτείες, ο Καναδάς, ο Νότιος Κώνος στη Νότια Αμερική, η Αυστραλία και η Νέα Ζηλανδία. Οι αποικίες αυτές αναφέρονται περιστασιακά και ως "Νέες Ευρώπες". Όταν η Βρετανία άρχισε να κατακτά την Αυστραλία, τη Νέα Ζηλανδία και άλλα μικρότερα νησιά, συχνά αναφέρονταν στις νεοαποκτηθέντες βρετανικές κτήσεις με τον λατινικό όρο terra nullius (= άδεια γη). Λόγω της απουσίας κάποιας οργανωμένης, υπό τα σημερινά πρότυπα, κυβέρνησης, η νέα γη θεωρούταν μη κατειλημμένη. Τον 19ο αιώνα, διάφοροι νόμοι (όπως ο Γενικός Νόμος Αποικισμού του Μεξικού και το Μανιφέστο του Πεπρωμένου των Ηνωμένων Πολιτειών) ενθάρρυναν την επέκταση του αποικισμού της Αμερικής, ο οποίος είχε ξεκινήσει από τα τέλη του 15ου αιώνα. (el)
  • Der Begriff Kolonisation oder Kolonisierung bezeichnet in der Geschichts- und Politikwissenschaft die Gründung und Entwicklung von Kolonien (lateinisch colonia ‚Ansiedlung‘), das heißt die Landnahme und Besiedlung von Land durch Kolonisatoren beziehungsweise Kolonisten. Das kolonisierte Gebiet kann bisher unbewohnt oder bereits von Menschen besiedelt gewesen sein. In jedem Fall ist Kolonisation die Expansion einer Gesellschaft über ihren angestammten Lebensraum hinaus. Die Begriffe werden sowohl für frühe Kulturen verwendet als auch für Entwicklungen in der Neuzeit. Kolonisation in der Neuzeit kann die Urbarmachung, Besiedelung und Entwicklung bisher ungenutzter Gebiete eines Staates bedeuten. In diesen Fällen wird auch von Binnenkolonisation (-kolonisierung) oder „innerer Kolonisation“ gesprochen. Kolonisation kann aber auch expansive und aggressive Usurpation und anschließende Fremdherrschaft durch ein Volk aus einer anderen Kultur oder durch eine fremde Staatsmacht bedeuten, also Kolonialismus. Nach Wolfgang Reinhard „ist historisch Kolonisation ohne Kolonialismus wohl nur selten möglich gewesen“. (de)
  • Der Begriff Diaspora ([diˈaspoʀa]; altgriechisch διασπορά diasporá ,Zerstreuung, Verstreutheit‘) bezeichnet die Existenz religiöser, nationaler, kultureller oder ethnischer Gemeinschaften in der Fremde, nachdem sie ihre traditionelle Heimat verlassen haben und mitunter über weite Teile der Welt verstreut sind. Im übertragenen Sinn, der umgangssprachlich häufig ist, kann es auch die so lebenden Gemeinschaften selbst oder ihr Siedlungsgebiet bezeichnen. Ursprünglich und über viele Jahrhunderte bezog sich der Begriff nur auf das Exil des jüdischen Volkes und seine Zerstreuung außerhalb des historischen Heimatlandes. Seit der frühen Neuzeit bezog er sich auch auf lokale Minderheiten der christlichen Diaspora. In Griechenland werden mit dem Begriff die Auslandsgriechen bezeichnet, die über die Hälfte des Griechentums ausmachen. Seit den 1990er Jahren wird der auch als Weltzerstreuung übersetzte Begriff Diaspora zunehmend auch in die semantische Nähe der Konzepte des Transnationalismus beziehungsweise der Transmigration gerückt. (de)
  • Als Kolonialismus wird die Inbesitznahme auswärtiger Territorien und die Unterwerfung, Vertreibung oder Ermordung der ansässigen Bevölkerung durch eine Kolonialherrschaft bezeichnet. Kolonisten und Kolonialisierte stehen einander dabei kulturell in der Regel fremd gegenüber, was bei den Kolonialherren im neuzeitlichen Kolonialismus mit dem Glauben an eine kulturelle Überlegenheit über die sogenannten „Naturvölker“ und teils an die eigene rassische Höherwertigkeit verbunden war. Diese Vorstellung wurde durch frühe Theorien einer soziokulturellen Evolution gestützt. Die Kolonisierung der Welt durch europäische Nationen leistete der Ideologie des Eurozentrismus Vorschub. Als Akteure beteiligten sich Privatleute, Firmen und Staaten, die Kolonialisierungen zunächst meist förderten oder absicherten. Auf längere Sicht gerieten die eingerichteten Kolonien fast alle in staatliche Hand. Der Ausdruck Kolonialismus bezeichnet neben dem politischen Sachverhalt der Kolonialherrschaft auch eine historische Phase, die Kolonialzeit (Zeitalter des Kolonialismus), die mit der Neuzeit beginnt: Nachdem im 15. Jahrhundert zuerst die Portugiesen einzelne Stützpunkte außerhalb Europas in Besitz genommen hatten, bildeten europäische Mächte seit den Amerikareisen von Christoph Kolumbus zum Ende des 15. Jahrhunderts (1492 gilt mitunter als Jahr des Übergangs vom Mittelalter zur Neuzeit) Kolonialreiche in Übersee, zunächst Spanien und Portugal, bald auch die Niederlande, England und Frankreich. Kolonialismus ging mit der europäischen Expansion einher. Das Ende der Kolonialzeit liegt zwischen den ersten Souveränitätserklärungen nach der Französischen Revolution (1797: USA, Haiti) und dem Ende des Zweiten Weltkriegs (1945) und der Gründung der UNO als Konzept gleichwertiger Nationen weltweit. Dabei war aber gerade das 19. Jahrhundert von einem Spätkolonialismus neuer geopolitischer Akteure geprägt, darunter auch ehemaligen Kolonien. Am Wettlauf um die koloniale Aufteilung Afrikas im 19. Jahrhundert waren schließlich auch Belgien, Italien und Deutschland beteiligt; in Asien suchte vor allem Russland zu expandieren; und an der Wende zum 20. Jahrhundert kamen die USA und Japan als Kolonialmächte hinzu. Neben wirtschaftlichen Gewinnerwartungen und der Sicherung künftiger Rohstoffbasen spielten Machtrivalität und Prestigefragen unter den Motiven eine wichtige Rolle, die den Kolonialismus im Zeitalter des Imperialismus – zu dem der Kolonialismus einen Teilaspekt bildet – vorantrieben. Für die ausgehende Kolonialzeit spricht man auch von postkolonial und einem Zeitalter der Dekolonialisierung insbesondere im mittleren 20. Jahrhundert, wobei aber imperialistische Bestrebungen bis heute andauern, und sich sogar wieder verstärken, weshalb der Begriff Neokolonialismus erscheint. Kolonialismus ist begrifflich und der Bedeutung nach eng mit Kolonisation verbunden. Aus älteren Zeiten sind beispielsweise die antike griechische Kolonisation im Mittelmeerraum sowie die mittelalterliche deutsche Ostkolonisation bekannt. Formen, Ausmaß und Wirkungsweisen des neuzeitlichen Kolonialismus erscheinen in einer weiten Spanne unterschiedlicher Ausprägungen. Sowohl in den politischen Metropolen der Kolonialherrschaft als auch in der Peripherie der zugehörigen Kolonien entfalteten die einzelnen Kolonialmächte ein breites Spektrum an Besonderheiten hinsichtlich Organisation und Machtausübung sowie bei der Beteiligung von Kolonisierten am Herrschaftsapparat einerseits und bei der Repression der Kolonialvölker andererseits. Dies wirkte sich auch über die eigentliche Kolonialzeit hinaus im Verlauf und bei den Folgen der Dekolonisation aus. (de)
  • La diasporo de popolo estas liganta kun politikaj kaj ekonomikaj faktoj kaj rilatas al disigo de popolo for de la indiĝena teritorio. Diasporo estas difinita per tri gravaj faktoj: 1. * konscio kaj reklamaciado pri etna idento. 2. * ekzisto de organizo politika, religia aŭ kultura de la malkoncentriĝinta grupo. 3. * ekzisto de kontaktoj en pluraj formoj, realaj aŭ fikciaj kun ia originala teritorio. (eo)
  • La koloniismo (el latina: colonia kolonio, setlejo) signifas la politikon de akiro kaj evoluigo de kolonioj kaj ilia funkciigo ekonomie aŭ militiste laŭ interesoj de la hejmlando (metropolo). Tio signifas la politikan subpremon kaj ekonomian ekspluatadon de la dependaj popoloj. Krome ludis gravan rolon la civilizaciigo, kristanigo kaj ofte ekstermo, murdado de la indiĝenaj popoloj. (eo)
  • Colonialism is a practice or policy of control by one people or power over other people or areas, often by establishing colonies and generally with the aim of economic dominance. In the process of colonisation, colonisers may impose their religion, language, economics, and other cultural practices. The foreign administrators rule the territory in pursuit of their interests, seeking to benefit from the colonised region's people and resources. It is associated with but distinct from imperialism. Though colonialism has existed since ancient times, the concept is most strongly associated with the European colonial period starting with the 15th century when some European states established colonising empires. At first, European colonising countries followed policies of mercantilism, aiming to strengthen the home-country economy, so agreements usually restricted the colony to trading only with the metropole (mother country). By the mid-19th century, the British Empire gave up mercantilism and trade restrictions and adopted the principle of free trade, with few restrictions or tariffs. Christian missionaries were active in practically all of the European-controlled colonies because the metropoles were Christian. Historian Philip Hoffman calculated that by 1800, before the Industrial Revolution, Europeans already controlled at least 35% of the globe, and by 1914, they had gained control of 84% of the globe. In the aftermath of World War II colonial powers retreated between 1945 and 1975; over which time nearly all colonies gained independence, entering into changed colonial, so-called postcolonial and neocolonialist relations. Postcolonialism and neocolonialism have continued or shifted relations and ideologies of colonialism, justifying its continuation with concepts such as development and new frontiers, as in exploring outer space for colonization. (en)
  • El colonialismo es el sistema político y económico por el cual un Estado extranjero domina y explota una colonia.​ Por lo general se utiliza la fuerza militar ante la que el país invadido no puede oponerse y el colonizador, invasor o conquistador impone el control militar, político, económico y social, normalmente mediante la designación de personas originarias del país conquistador. La colonización supone la usurpación y apropiación de la tierra, y con ella, de su riqueza y recursos; el sometimiento de la población, que puede considerarse esclava o sin los derechos de la metrópoli, la imposición de los intereses de la metrópoli sobre los del país colonizado en materias de cultura, religión, estrategia militar, estrategia económica, derechos civiles, políticos o sociales. Entre 1870 y 1914 una oleada de innovaciones científicas y tecnológicas transformaron la economía y la sociedad europea por medio de la llamada Segunda Revolución Industrial. El ascenso de Francia, Alemania y Estados Unidos moderó la supremacía de Gran Bretaña como primera potencia económica mundial Su superioridad económica, técnica y militar, Europa se lanzó a la conquista de extensos territorios El colonialismo también es la doctrina que legitima la dominación política y económica de un territorio o de una nación por el gobierno de un estado extranjero. El colonialismo no debe confundirse con el neocolonialismo. Este último utiliza el control y la fuerza indirecta para influir, controlar o someter a un territorio como son el mercantilismo, el clientelismo político, la globalización empresarial, el imperialismo cultural y otros instrumentos para influir en un país, normalmente estableciendo una élite política y económica para controlar la población y apropiarse, como en el colonialismo tradicional, de los recursos del país. El colonialismo tradicional ejerce un control directo mediante la fuerza militar, la ocupación del país, la imposición de gobernantes procedentes de la metrópolis invasora en el territorio sujeto a la dominación, y la instauración de políticas económicas, sociales y culturales al servicio del país colonizador. (es)
  • Diáspora (en griego antiguo: διασπορά [diáspora] ‘dispersión’) implica la dispersión de grupos étnicos o religiosos que han abandonado su lugar de procedencia originaria y que se encuentran repartidos por el mundo. Si mayoritariamente el término ha sido empleado para referirse al exilio judío fuera de la Tierra de Israel y la posterior dispersión del pueblo judío por el mundo, se ha ampliado su significado para designar todo pueblo que se encuentre diseminado fuera de su país de origen. (es)
  • Kolonizazioa gizaki talde batek lurralde bat populatzea da. Prozesu horren helburua izaten da baliabide berri eta ugariagoak eskuratzea, taldea zabaltzea edo beste populazio edo herri bat mendean hartzea. Ideologia nazionalista edo inperialista bati loturik, kolonizazioaren helburua da lurralde, herrialde eta herri baten ondasun materialez jabetzea eta tokiko herritarrak beren kultura ondareaz eta ezaugarriez desjabetzea, alienazio edo arrozte prozesu baten bidez. Horretarako oinarri teorikoa asmo zibilizatzailea edo aurrerabidea izan daiteke, edo benetako erlijioaren zabalkundea. Kolonizazioan, gailentzen den botereak bere jatorriko lurraldeko herritar arruntak eta xeheak erabiltzen ditu bere okupazioa iraunkorki sustraitzeko, deitu den prozesu baten bidez; hartara, agintari okupatzaileen moldeko gizarte berrirako oinarriak jartzen dira. Lurralde bat kolonizatzen duena kolonizatzailea da; eta kolonizazioaz lurraldean bizi direnak, kolonoak. Kolonoak botere hori oinarritzen duen nazio edo etniakoak izan ohi dira, baina beste herritarrak edo herritarren nahasketa bat ere izan daitezke. Ohikoena kolonoek okupazioa babestu edo bultzatu duten agintarien ordenarekiko atxikimendua agertzea da, kontraesan eta gatazkak sortu badaitezke ere, adibidez, klase borroka. Kolonizazioak aurrez aurre eta lehian jartzen ditu bertako herritarrak eta kolonoak. Kolonoei, pribilegiatuak ez izanagatik, botere kolonizatzaileak bertako herritarren idiosinkrasiaz gainetik kokatzen dituen ezaugarri bat aitortzen die, agintari okupatzaileen aurrean abantaila edo estatus sinboliko eta funtzional bat ematen diena, eta ezaugarri hori agintarien jatorri, hizkuntza edo/eta kultura antzekotasun eta hurbiltasuna izatea da. Historian, bertakoak mendean hartuz beste lurralde edo herrialdeetara zabaltzea bultzatzen duen ideologia politikoari kolonialismo deritzo. Kolonialismoak egindako lurralde zabalkuntzak eta herrien mendekotasunak inperialismo izeneko egoera sortzen du. (eu)
  • Kolonialismoa lurralde edo nazio bateko politika eta ekonomia atzerriko gobernu batek kudeatzea zilegitzen duen doktrinari deritzo. Antzinaroan zehar kultura askok kolonialismoa garatu zuten, urrutiko lurraldeetan koloniak eratuz, baina horrek izaera ezberdina zuen. (eu)
  • Diaspora (grezierazko διασπορα hitzetik) jatorri berdina duten baina haien jaioterri edo bizitokia utzi eta beste herrialdeetan sakabanatu diren pertsona eta horien ondorengoen multzoa da. (eu)
  • Colonización es la acción de dominar un país o territorio (la colonia) por parte de otro (la metrópoli). El proceso de colonización puede ser de carácter político, militar, cultural, económico o presentar otras manifestaciones así como desarrollarse de forma violenta o pacífica. Según la Universidad de Oxford se entiende como el establecimiento de un conjunto de personas en un territorio alejado de su pueblo, país o región de origen con la intención de poblarlo y explotar sus riquezas. (es)
  • Une diaspora est la dispersion d’une communauté ethnique ou d’un peuple à travers le monde. À l'origine, ce terme ne recouvrait que le phénomène de dispersion proprement dit. Aujourd'hui, par extension, il désigne aussi l'ensemble des membres d'une communauté à travers plusieurs pays. (fr)
  • La colonisation est une expression utilisée dans différents contextes, mais toujours dans le sens du peuplement et de l’occupation d'un espace. « À la vérité, le mot colonisation est utilisé dans des sens bien différents ». À l'origine, il s'agissait de décrire des processus historiques et des faits qui ont varié au cours de l'histoire. Enjeu majeur à l'origine de la géopolitique mondiale et pièce majeure de l'Histoire, la colonisation désigne alors la conquête de territoires et son peuplement par un pays. Cependant, la biogéographie du XIXe siècle a utilisé le terme pour décrire ce type de relation de tout être vivant dans son milieu naturel, notamment les animaux, les plantes, et les micro-organismes. Un autre sens est l'action de mise en tutelle d'un territoire moins développé et peu peuplé par les ressortissants d'une métropole. Le but pouvant être de l'occuper et d'en exploiter les richesses. En pratique, les processus de colonisation ont pu être de caractère économique, politique, militaire ou culturel, ou se manifester d'autres manières ; voire se développer de manière violente ou pacifique. Des situations coloniales dans des époques différentes et des lieux distincts ont parfois des points communs remarquables ainsi « on a parfois comparé – non sans raison – le système colonial britannique à celui de Carthage et le système colonial français à celui de Rome ». La colonisation est un processus d'expansion territoriale et/ou démographique qui se caractérise par des flux migratoires se déroulant sous la forme d'une migration, d'une occupation plus ou moins rapide voire d'une invasion brutale d'un territoire. Dans ses formes les plus extrêmes, la colonisation peut s'accompagner d'une marginalisation, d'une réduction et - dans les cas les plus féroces - de massacres ou de génocide des populations autochtones. La colonisation peut avoir pour but l'exploitation d'avantages réels ou supposés (matière première, main-d'œuvre, position stratégique, espace vital, etc.) d'un territoire au profit de sa métropole à travers l'État qui taxe soit ses colons, soit les sociétés exploitant les ressources minières ou autres. Les arguments avancés par les colonisateurs pour motiver la colonisation sont souvent le « développement de la civilisation » ou la « mission civilisatrice ». Ceci conduit à la création d'infrastructures, qui restent en place après la fin de la colonisation, l'exploitation d'un espace géographique, la mise sous tutelle et suivant le cas la domination économique, politique, culturelle, voire religieuse. La colonisation sert alors indirectement des intérêts, étatiques ou privés, mercantiles et peu portés sur les valeurs. L'époque romaine a conduit à l'établissement de colonies en Europe, dont certaines sont devenues de grandes villes comme Cologne ou Marseille. Par la suite de nombreux territoires ont été colonisés sur de nombreux continents jusqu'à ce que des processus d'indépendance, de décolonisation ou d'assimilation y mette fin. Il faut distinguer les colonies des protectorats, par exemple attribués par la SDN le temps de conduire une colonie d'un pays vaincu (Cameroun, colonie allemande, Syrie et Liban, colonies ottomanes) à l'autonomie. La colonisation pose la question des relations entre les colonisateurs et les colonisés, et l'évolution des valeurs morales qui conduit aujourd'hui à avoir un regard critique sur ces faits passés, notamment dans des œuvres culturelles: * la Controverse de Valladolid (1550-1551) donne un aperçu de la bonne conscience des colonisateurs espagnols persuadés de l'infériorité de la culture des peuplades américaines. Le dominicain Bartolomé de Las Casas aura fort à faire pour convaincre ceux qui justifient l'emploi de la force « qu'il ne saurait y avoir d'esclaves par nature, ni de gens sans liberté et pouvoirs, ni de peuples sans souveraineté ». Sa vision aura pourtant gain de cause. * le film La Victoire en chantant (Oscar du meilleur film étranger 1977) retraduit l'absurdité de la transposition du conflit européen de 1914-18 dans une colonie africaine française. Le processus de colonisation se différencie : * d’une simple occupation militaire d’un territoire car elle revendique plus ou moins ouvertement des intérêts ou des projets de nature économique, politique, idéologique ou religieuse ; * d'une annexion pure et simple car, si la colonisation se caractérise par l'envoi massif (colonie de peuplement) ou non (comptoir, protectorat…) de colons issus du pays colonisateur afin de gérer la colonie, il en résulte l'instauration d'une différenciation entre le citoyen et le colonisé (différence de traitement, de droits ou de statut juridique octroyé au colonisé, en défaveur de ce dernier) ; * de l'immigration, laquelle ne découle pas systématiquement d'un processus politique, qu'elle s'accompagne ou non de zones où l'autochtone n'est plus admis. Le colonialisme en tant que doctrine ou idéologie défend le processus de colonisation, en s'efforçant de légitimer des éléments qui ne vont pas de soi : Occupation de territoires voire d'un État, domination politique, exploitation économique des colons par leur État d'origine ou des intérêts étrangers. Il crée les conditions favorables à des politiques expansionnistes d'occupation, avec l’établissement d’une ou plusieurs colonies et la mise sous influence étrangère d'autres territoires qui seront contraints d'accepter des liens de dépendance. Est qualifiable d'impérialisme le fait qu'une volonté politique exerce ou projette d'exercer — au nom de ses intérêts propres — une domination politique sur un territoire étranger et d'en assujettir ses habitants. (fr)
  • Le colonialisme est une doctrine ou une idéologie justifiant la colonisation entendue comme l'extension de la souveraineté d'un État sur des territoires situés en dehors de ses frontières nationales. La notion intellectuelle du colonialisme est cependant souvent confondue avec la pratique même de la colonisation étant donné que l'extension de sa souveraineté par un État implique dans les deux cas la domination politique et l'exploitation économique du territoire annexé. L'idéologie colonialiste a été développée durant la seconde partie du XIXe siècle par le mouvement colonial dans beaucoup d'États européens, se présentant notamment sous l'idée d'une « mission civilisatrice » ou sous celle du White Man's Burden (Le Fardeau de l'homme blanc). Elle était fondée sur la notion d'impérialisme et tentait de donner un fonds de doctrine politique à la nouvelle vague de colonisation. Elle s'est appuyée sur la doctrine juridique élaborée depuis le XVIe siècle qui justifiait l'occupation de territoires sans maître ou non constitués sous forme d'État comme mode légal d'acquisition. Elle s'est concrétisée par la mise en place d'une administration politique, militaire et économique de ce territoire, dirigée par les représentants du pays colonisateur et imposée à une population locale. Autrefois symbole de la puissance militaire et économique des peuples qui le pratiquaient, le colonialisme a été finalement reconnu depuis la fin de la Seconde Guerre mondiale comme une relation inégalitaire s'opposant au droit des peuples à disposer d'eux-mêmes[réf. nécessaire]. Le colonialisme, au sens actuel du terme a été pratiqué notamment sous la Grèce antique et sous l'Empire romain, puis par les pays européens (à la suite des grandes découvertes), entre le XVIe siècle et la Première Guerre mondiale. Il a également été pratiqué dans les pays d'Asie, notamment au XXe siècle (expansionnisme de l'Empire du Japon en Mandchourie). Le mot même de colonialisme fait son apparition au XIXe siècle au Royaume-Uni et entre dans le dictionnaire français au début du XXe siècle. D'abord assez neutre, l'apparition d'un autre néologisme, « anticolonialisme », contribue à amplifier le débat d'idées autour de ces notions. Après la Seconde Guerre mondiale, il prend une coloration négative alors que la vague d'émancipation des colonies — ou décolonisation — débute en 1947 en Inde et se poursuit principalement tout au long des années 1950 et 1960. Divers scénarios seront parfois construits par la suite pour pérenniser une certaine tutelle économique des pays colonisateurs[réf. nécessaire]. Le terme de néocolonialisme est alors forgé vers 1960 pour désigner cette nouvelle phase. (fr)
  • Is polasaí nó cleachtadh smacht polaitiúil thar tír eile a ghabháil, á chur faoi le lonnaitheoirí, agus tar i dtír air go heacnamaíoch é coilíneachas. (ga)
  • Kolonialisme atau Penjajahan adalah suatu sistem di mana suatu negara menguasai rakyat dan sumber daya negara lain tetapi masih tetap berhubungan dengan negara asal tersebut, istilah ini juga menunjuk kepada suatu himpunan keyakinan yang digunakan untuk melegitimasikan atau mempromosikan sistem ini, terutama kepercayaan bahwa moral dari pengkoloni lebih hebat ketimbang yang dikolonikan. Negara kolonialisme pertama adalah Portugal dan Spanyol. Negara tersukses dari kolonialisme adalah Britania. Pendukung dari kolonialisme berpendapat bahwa hukum kolonial menguntungkan negara yang dikolonikan dengan mengembangkan infrastruktur ekonomi dan politik yang dibutuhkan untuk pemodernisasian dan demokrasi. Mereka menunjuk ke bekas koloni seperti Amerika Serikat, Australia, Selandia Baru, Hong Kong dan Singapura sebagai contoh sukses pasca-kolonialisme. Peneori ketergantungan seperti Andre Gunder Frank, berpendapat bahwa kolonialisme sebenarnya menuju ke pemindahan kekayaan dari daerah yang dikolonisasi ke daerah pengkolonisasi, dan menghambat kesuksesan pengembangan ekonomi. Pengkritik post-kolonialisme seperti Franz Fanon berpendapat bahwa kolonialisme merusak politik, psikologi, dan moral negara terkolonisasi. Penulis dan politikus India Arundhati Roy berkata bahwa perdebatan antara pro dan kontra dari kolonialisme/ imperialisme adalah seperti "mendebatkan pro dan kontra pemerkosaan". (in)
  • Istilah diaspora (bahasa Yunani kuno: διασπορά, "penyebaran atau penaburan benih") digunakan (tanpa huruf besar) untuk merujuk kepada bangsa atau penduduk etnis manapun yang terpaksa atau terdorong untuk meninggalkan tanah air etnis tradisional mereka; penyebaran mereka di berbagai bagian lain dunia, dan perkembangan yang dihasilkan karena penyebaran dan budaya mereka. (in)
  • Il colonialismo è definito come l'espansione politico-economica di uno Stato su altri territori spesso lontani al fine di creare delle colonie, spesso per sfruttarne le risorse naturali, come minerali, gas, acqua, petrolio e terreni coltivabili, e umanitarie, come la Forza lavoro, e per espandere il proprio dominio politico ed economico, magari anche per poter rivaleggiare con altri stati. Il termine di ottenimento di territori e riorganizzazione in colonie è detto colonizzazione, mentre lo Stato in possesso di colonie è detto potenza coloniale. Il termine indica anche, in senso stretto, il dominio coloniale mantenuto da molti Stati europei su altri territori extraeuropei lungo l'età moderna e indica quindi il corrispettivo periodo storico, cominciato nel XVI secolo, contemporaneamente alle esplorazioni geografiche europee, assumendo nel XIX secolo il termine di imperialismo, arrivando ad una vera e propria spartizione dell'Africa dalle varie potenze coloniali europee, conclusosi infine nella seconda metà del XX secolo, con la vittoria dei movimenti anti-coloniali. Il termine indica anche l'insieme di convinzioni usate per legittimare o promuovere questo sistema, in particolare il credo che i valori etici e culturali dei colonizzatori siano superiori a quelli dei colonizzati. (it)
  • Diaspora è un termine di origine greca (deriva dal verbo greco διασπείρω, letteralmente "disseminare"). Il significato originario è quello di "dispersione di un popolo nel mondo dopo l’abbandono delle sedi di origine" o di "dispersione in varie parti del mondo di un popolo costretto ad abbandonare la sua sede di origine" e per via estensiva "dispersione di individui in precedenza riuniti in un gruppo". (it)
  • 植民地主義(しょくみんちしゅぎ、英語: Colonialism)とは、国境外の領域を植民地として獲得し支配する政策活動と、それを正当化して推し進める思考を指す。大航海時代から20世紀後半にかけては強国が盛んに植民地を獲得し、たがいに覇を競っていた。 (ja)
  • ( 한국의 디아스포라(재외동포)에 대해서는 재외한인 문서를, 다른 뜻에 대해서는 디아스포라 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 디아스포라(영어: diaspora)는 특정 민족이 자의적이나 타의적으로 기존에 살던 땅을 떠나 다른 지역으로 이동하여 집단을 형성하는 것, 또는 그러한 집단을 일컫는 말이다. '흩뿌리거나 퍼트리는 것' 을 뜻하는 그리스어 단어 διασπορά에서 유래하였다. 유목과는 다르며, 난민 집단 형성과는 관련되어 있다. 난민들은 새로운 땅에 계속 정착했을 수도 있고 아닐 수도 있으나, 디아스포라란 낱말은 이와 달리 본토를 떠나 항구적으로 나라 밖에 자리잡은 집단에만 쓴다. 이외에도 노동자, 상인, 제국의 관료로서 이주한 사례도 디아스포라에 해당한다. 디아스포라 문화는 원주지역 사람들의 문화와는 다른 방식으로 전개된다. 여기에는 문화나 전통, 혹은 서로 떨어진 원집단과 디아스포라 집단 사이의 다른 차이점에 따라 차이가 있다. 디아스포라 집단에서 문화적 결속은 흔히 이들 집단이 언어 변화에 대해 집단적으로 저항한다거나 고유의 종교 의식을 계속 유지하는 등에서 그 흔적을 찾을 수 있다. (ko)
  • 식민주의(植民主義)는 국가 주권을 국경 외의 영역이나 사람들에 대해서 확대하는 정책 활동과 그것을 정당화하는 사고 체계를 말한다. 엄밀히 말하자면, 영향력이나 지배력, 곧 패권의 확대를 뜻하는 제국주의와는 달리, 식민주의는 영역, 곧 국가의 강역의 확대를 꾀한다. 정책 활동에 있어서는 자원, 노동력, 그리고 시장을 경제적으로 지배하는 것이 원동력이 된다. 또, 식민주의를 정당화하는 것은 식민자가 피식민자보다 뛰어나, 식민지 지배는 근대화에 필요한 경제 기반ㆍ정치 기반을 발전시키는 것에 연결되므로, 피식민자에게 이익이 되는 것이라는 사고 방식이다. 한국의 경우, 이런 이론을 식민지 근대화론이라 부른다. (ko)
  • 식민지화는 식민지를 건설하는 것을 말한다. 식민주의 정착자의 경우 이주자들이 그들 또는 그들의 조상들의 이전 나라와 강한 유대를 유지하며, 그러한 유대를 통해 그 지역의 다른 거주자들보다 상당한 특권을 얻는 대규모 인구 이동이 일어난다. 서유럽의 아메리카 식민지에서는 오스트레일리아와 뉴질랜드 정착민(중앙유럽, 동유럽, 아시아, 아프리카 민족으로 구성됨)이 원주민을 죽이거나 문화 동화를 시키거나 몰아낸 후에 결국 인구의 대다수를 형성했다. 다른 곳에서는, 서유럽 정착민들이 소수민족 집단을 형성했고, 종종 그들의 정착지에 원주민들을 지배하기 위해 더 진보된 무기를 사용했다. 영국이 호주, 뉴질랜드 등 여러 작은 섬들에 정착하기 시작했을 때 종종 그 땅덩어리를 라틴어로 빈 땅을 의미하는 "테라 눌리우스"로 여겼다. 유럽식 농업기술의 부재로 인해 유럽인들은 사람이 가꾼 땅이 아니라고 생각했고, 따라서 원주민이 존재함에도 불구하고 그 땅을 무주지로 취급했다. 19세기에 멕시코의 과 미국의 명백한 운명 같은 법과 사상은 이미 15세기에 시작된 아메리카 대륙의 식민지화를 촉진시켰다. (ko)
  • ディアスポラ(ギリシア語: διασπορά、英語: Diaspora, diaspora、ヘブライ語: גלות‎)または民族離散は、(植物の種などの)「撒き散らされたもの」という意味のギリシャ語に由来する言葉で、よくパレスチナ以外の地に移り住んだユダヤ人およびそのコミュニティに使われたが、古代から現代にかけてのギリシャ人のディアスポラ、アルメニア人のディアスポラにも使われて、最近では華僑、印僑、日本人のディアスポラ(日系人)などと広く使われている。 (ja)
  • Een diaspora (naar Oudgrieks διασπορά; verstrooiing, uitzaaiing; de klemtoon ligt op de eerste a) is een grootschalige verspreiding van een volk over verschillende delen van de wereld. De Joodse diaspora die begon met de ondergang van het koninkrijk Juda in 586 v. Chr. was eeuwenlang de enige connotatie van het woord. Echter vele volkeren hebben een diaspora meegemaakt. Hierna worden slechts enkele genoemd die betrekkelijk vaak in de antropologische literatuur voorkomen. (nl)
  • Kolonialisme is een systeem van heerschappij door de ene groep over de andere, waarbij de eerste het recht claimt om exclusieve soevereiniteit uit te oefenen over de tweede en om diens lotsbestemming vorm te geven. Dit recht werd veelal gevestigd door verovering. De uitbreiding van het grondgebied van een soevereine staat buiten de nationale grenzen is een kolonie. Afhankelijk van de houding van de kolonisator werd er over de inheemse bevolking beslist, werd deze verplaatst of zelfs uitgeroeid. Koloniserende naties overheersen over het algemeen de middelen, de arbeid en de markten van het koloniale grondgebied. Als ook socioculturele, godsdienstige en taalkundige structuren aan de inheemse bevolking opgelegd spreken we van cultuurimperialisme. Hoewel de termen kolonialisme en imperialisme vaak inwisselbaar zijn, heeft laatstgenoemde een bredere betekenis, aangezien de controle ook via de cultuur wordt uitgeoefend en niet alleen militair-economisch. Neokolonialisme betreft de voortgaande economische uitbuiting van voormalige koloniën, dus na hun (juridische) onafhankelijkheid. De term kolonialisme wordt ook wel gebruikt om aan te geven dat Westerse landen hun ideologiën opdrongen aan gekoloniseerde gebieden, veelal het bekeren tot het christendom. Kolonialisme was gebaseerd op de etnocentrische overtuiging dat de moraal en de waarden en normen van de kolonisator superieur waren aan die van gekoloniseerde. In de westerse wereld leidde dit tot een vorm van proto-sociaal darwinisme, dat via wetenschappelijk racisme blanke mensen aan de bovenkant van het dierenrijk plaatste en zodoende natuurlijk verantwoordelijk werden voor het overheersen van niet-Europese inheemse bevolking. Dit gaf legitimietit aan koloniaal racisme. De Verenigde Naties riepen het decennium 2011–2020 uit tot het Derde Internationale Decennium voor het Uitwissen van het Kolonialisme (Third International Decade for the Eradication of Colonialism). (nl)
  • Kolonisatie verwijst naar grootschalige volksverhuizingen waarbij de migranten sterke banden onderhouden met hun voormalige land of dat van hun voorouders, en door dergelijke banden aanzienlijke privileges krijgen ten opzichte van andere inwoners van het grondgebied. Wanneer kolonisatie plaatsvindt onder bescherming van duidelijk koloniale structuren, gaat dit vaak gepaard met kolonisten die eerdere bewoners volledig onteigenen, of juridische en andere structuren instellen die hen systematisch benadelen. In de biologie is kolonisatie het zich vestigen van organismen in een betrekkelijk leeg gebied, waar zich dan een nieuwe populatie vormt doordat er slechts weinig of geen concurrentie wordt ondervonden. Het biologische begrip kolonie slaat ook op een populatie (een groep bij elkaar levende organismen van dezelfde soort), of op een groep micro-organismen op een substraat of op een voedingsbodem. (nl)
  • Kolonizacja – osadzenie mieszkańców i tworzenie osad na terenach słabo zaludnionych lub niezamieszkanych. Rodzaje kolonizacji ze względu na pochodzenie osadników: * wewnętrzna – przeprowadzana w ramach jednego państwa (jednego obszaru etnicznego); * zewnętrzna – osadnicy pochodzą z terenu innych państw (obszarów etnicznych). Rodzaje kolonizacji ze względu na sposób przeprowadzenia: * samorzutna (np. zajmowanie terenów puszczańskich przez zbiegłych chłopów); * kierowana (np. ściąganie osadników do Ameryki przy końcu XV w.); * planowana (np. kolonizacja józefińska w Europie w końcu XVIII w.). Odrębnym pojęciem, zawierającym jednakże elementy kolonizacji jest kolonializm, polegający na zakładania ośrodków handlowych i wytwórczych oraz baz wojskowych na już zasiedlonych terenach poza obszarem własnego państwa. (pl)
  • Diaspora – słowo pochodzenia greckiego, oznaczające rozproszenie członków danego narodu bądź grupy etnicznej wśród innych narodów lub też wyznawców danej religii wśród wyznawców innej, nadawane konkretnym grupom przez naukowców lub też w wyniku autodefiniowania. Nazywa się tak również społeczność rozproszonych osób oraz geograficzną przestrzeń zamieszkiwaną przez taką społeczność. Semantycznie diaspora ((gr.) diaspeirō) oznacza „rozmieszczać”, które to słowo jest połączeniem wyrazów speirō (siać) oraz dia („z jednego końca na drugi”). Jako klasyczne wymienia się diaspory grecką, ormiańską oraz żydowską. Początkowo pojęcie wiązano z historią Żydów, a później z innymi rozproszonymi ludami o wspólnej religii i kulturze. Z czasem stało się ono na tyle wieloznaczne, że obejmować zaczęło wszelkie duże i przez to zauważalne społeczności imigrantów, w tym także migrantów sezonowych i uchodźców, a jednocześnie zaczęło być używane przez postmodernistów w przeciwstawianiu się państwu narodowemu. (pl)
  • Colonialismo é a política de exercer o controle ou a autoridade sobre um território ocupado e administrado por um grupo de indivíduos com poder militar, ou por representantes do governo de um país ao qual esse território não pertencia, contra a vontade dos seus habitantes que, muitas vezes, são desapossados de parte dos seus bens (como terra arável ou de pastagem) e de eventuais direitos políticos que detinham. O termo colônia vem do latim, designando o estabelecimento de comunidades de Romanos, geralmente para fins agrícolas, fora do território de Roma. Ao longo da história, a formação de colônias foi a forma como o ser humano se espalhou pelo mundo assim como seu discurso contraditório. A exploração desenfreada dos recursos dos territórios ocupados — incluindo a sua população, quase totalmente aniquilada, como aconteceu nas Américas, ou transformada em escravos que espalharam pelo resto do mundo, como na África — levou a movimentos de resistência dos povos locais e, finalmente à sua independência, num processo denominado descolonização, terminando estes impérios coloniais em meados da segunda metade do século XX. (pt)
  • Kolonializm – polityka państw rozwiniętych gospodarczo polegająca na utrzymywaniu w zależności politycznej i ekonomicznej krajów słabo rozwiniętych oraz wykorzystywaniu ich zasobów ludzkich i surowcowych. Zgodnie z zachodnią tradycją kolonializm datowany jest od epoki wielkich odkryć geograficznych, chociaż znany był już w czasach starożytności. Kolonializm jako polityka podboju i przejmowania obcych terytoriów oraz podporządkowywania sobie zamieszkującej tam ludności przez państwa europejskie sięga korzeniami do przełomu XV i XVI wieku. Ma nierozerwalny związek z i dokonanym później podziałem globu ziemskiego między mocarstwa kolonialne. Celem kolonizacji było zdobycie i wprowadzenie różnych form eksploatacji terytoriów zamorskich, wzbogacenie się metropolii, poszerzenie strefy wpływów w świecie i wzmocnienie siły państwa kolonizującego. Tworzenie imperiów kolonialnych służyło zarówno celom ekonomicznym, jak i politycznym oraz strategicznym. W rezultacie kolonizacji na początku XX w. rozległe terytoria Afryki, Azji, Ameryki prawie w całości zostały podzielone i podporządkowane kilku państwom europejskim. Utworzono ogromne imperia kolonialne zajmujące ponad 73 mln km², tj. około 55% powierzchni globu. Mieszkało w nich około 35% ogółu ówczesnej ludności Ziemi. Status tych terytoriów był formalnie zróżnicowany, stosowano w odniesieniu do nich nazwy: kolonia, protektorat, kondominium, a następnie kamuflując ich faktyczny status, określano je jako , terytoria zamorskie, wreszcie terytoria powiernicze lub obszary nie rządzące się samodzielnie. Metropolie zarządzały nimi bezpośrednio za pomocą administracji kolonialnej albo pośrednio z wykorzystaniem lokalnych struktur państwowych lub plemiennych. Po zakończeniu II wojny światowej nadal istniały ogromne imperia kolonialne: brytyjskie (33 mln km²), francuskie (10 mln km²) oraz belgijskie, holenderskie i portugalskie (po około 2 mln km²). Kolonie stanowiły zaplecze surowcowe i rynki zbytu dla państw europejskich. Kolonializm sprzyjał utrzymaniu zacofania gospodarki krajów uzależnionych. (pl)
  • Колониали́зм — система господства группы развитых государств и стран (метрополий) над остальным миром в XVI—XX веках. Колониальная политика — это политика завоевания и зачастую эксплуатации военными, политическими и экономическими методами народов, стран и территорий преимущественно с инонациональным населением, как правило, экономически менее развитых. (ru)
  • Колониза́ция — массовое вселение (иммиграция) в некультурную или малокультурную страну выходцев из какого-либо , освоение и заселение новых стран (территорий, регионов). Стимулами колонизации (колонизационного движения) в мире являлись: перенаселение, и политические гонения и прочее, например гонения на христиан при Деции, великое гонение, религиозные войны во Франции. (ru)
  • Ao longo da história, a formação de colónias foi a forma como a espécie humana se espalhou pelo mundo. Na pré-história, a colonização de territórios não era geralmente acompanhada pelo uso da força, a não ser para lutar contra eventuais animais que os ocupassem. Em tempos mais recentes, no entanto, o crescimento populacional e económico em vários países da Europa e da Ásia (os Mongóis e os japoneses) levou a um novo tipo de colonização, que passou a ter o carácter de dominação (e, por vezes, extermínio) de povos que ocupavam territórios longínquos e dos seus recursos naturais, criando grandes impérios coloniais. Um dos aspectos mais importantes desta colonização foi a escravatura, com a "exportação" de uma grande parte da população africana para as Américas, com consequências nefastas, tanto para o Continente Negro, como para os descendentes dos escravos, que perduram até hoje. No século XIII, os reis mongóis sucessores de Genghis Khan construíram o maior império colonial de sempre, abrangendo quase toda a Ásia e parte da Europa de leste. Nos finais do século XIX, os japoneses começaram a expandir-se e, na altura da Segunda Guerra Mundial, dominavam a Coreia, grande parte da China, a Indochina, as Filipinas e a então colónia das Índias Orientais Holandesas (atual Indonésia). O colonialismo europeu foi o que abrangeu a maior parte do mundo, fora daquele continente, tendo sido ocupadas completamente as Américas e a Austrália até ao século XVII e a maior parte de África até ao início do século XIX. Em 1885, as diferentes regiões – actuais países - de África foi distribuída pelas potências coloniais europeias, na Conferência de Berlim. (pt)
  • O termo diáspora (em grego clássico: διασπορά, "dispersão") define o deslocamento, normalmente forçado ou incentivado, de massas populacionais originárias de uma zona determinada para várias áreas de acolhimento distintas. Em termos gerais, diáspora pode significar dispersão de qualquer nação ou etnia pelo mundo. Todavia o termo foi originalmente cunhado para designar a migração e colonização, por parte dos gregos, de diversos locais ao longo da Ásia Menor e Mediterrâneo, de 800 a 600 a.C. É usado com muita frequência para fazer referência à dispersão do povo hebreu no mundo antigo, a partir do exílio na Babilônia no século VI a.C. e, especialmente, depois da destruição de Jerusalém em 70 d.C.. E na tradução da Septuaginta (em grego) da Bíblia, surge como uma maldição: "Serás disperso por todos os reinos da terra." Modernamente, o termo diáspora significa não só a dispersão como o seu resultado, isto é, o conjunto dos membros de uma comunidade dispersos por vários países. (pt)
  • Kolonialism är staters eller gruppers erövring och behärskande av, för dem, mer eller mindre främmande territorier, vanligen i andra världsdelar. Det kan även involvera exploatering, samt införandet av kolonisatörernas religion, språk, ekonomi och andra kulturyttringar. Enligt vissa synsätt krävs en mer omfattande migration till det koloniserade området för att man skall kunna tala om kolonialism, enligt andra synsätt räcker dominans. Nykolonialism eller neokolonialism syftar på ekonomisk och politisk exploatering som äger rum utan att kolonialmakten har direkt territoriell kontroll. Det är svårt att dra en entydig gräns mellan traditionell expansionism och kolonialism. Starkare stater, stammar och etniska grupper har i alla tider försökt utvidga sitt territorium på svagare konkurrenters bekostnad. Kulturell, politisk och teknologisk påverkan och utveckling är starkt förbunden med koloniala åtaganden. Ett sätt som koloniserande makter använt för att underordna koloniernas inhemska kultur är genom att göra det egna språket till första språk. Några exempel är japanska i Korea; engelska i Indien, Kenya, USA med flera stater; spanska i Latinamerika och arabiska i Nordafrika. Religiösa samfund, politiska partier och litteratur som var tillåtna i moderlandet har under vissa skeden varit förbjudna i kolonierna. Under både första och andra världskriget deltog kolonialtrupper ofta i moderlandets krigsmakter. (sv)
  • Диа́спора (греч. διασπορά, «рассеяние») — часть народа (этноса), проживающая вне страны своего происхождения, образующая сплочённые и устойчивые этнические группы в стране проживания, и имеющая социальные институты для поддержания и развития своей идентичности и общности. Членство в диаспоре предполагает наличие следующих характеристик: 1) удаленность от своего этнического центра, 2) определенное видение родины, 3 ) отсутствие полной интеграции в принимающем обществе, 4) рассмотрение возвращения в страну исхода как возможного варианта жизненной траектории, 5) приверженность восстановлению (во всех смыслах) родины и 6) обладание этнонациональным сознанием, связанным с родиной. В современной социальной теории преобладает точка зрения, что диаспора - это не категория анализа, а категория практики. В частности, американский социолог Роджерс Брубейкер полагает, что диаспора это - идиома, позиция, заявление-претензия (claim). Концепт «диаспоры» нужен для артикуляции политических проектов, формирования ожиданий, мобилизации ресурсов и сил, апелляции к лояльностями. Эта категория призвана не описать мир, а изменить его. Отношения с диаспорой осознаются как важное направление внешней политики многими странами.Для некоторых стран (Израиль, Армения, Индия) диаспора, оказывающая политическую и экономическую поддержку исторической родине, играет особо важную роль. Диаспора может играть также заметную роль в сохранении национальной культуры и формировании национального самосознания. Диаспоры достаточно часто поддерживают связь со страной своей исторической принадлежности и оказывают влияние на политику страны, где они находятся. (ru)
  • Kolonisation, eller kolonisering, är ett fenomen som uppstår när en eller flera arter bosätter sig i ett nytt område. Ursprungsbetydelsen, som kommer från latinets colere, "att bebo, besöka, utöva, vakta, respektera", och colōnus, "odlare", "nybyggare" syftade endast på människans utbredning. Termen kolonisering inom biogeologi lånades på 1800-talet för att beskriva beteenden hos fåglar, bakterier och växter som lyckas etablera sig i ett nytt område. . Mänsklig kolonisering inbegriper inte bara det som associeras med kolonialism (kolonisering), det vill säga att en stat gör ett område och en befolkning i en annan världsdel till en koloni, exempelvis genom att etablera handelsposter och plantager och förflytta ursprungsbefolkning, ofta i ett imperialistiskt syfte att skapa ett kolonialvälde och handla med kolonialvaror. Kolonisering har även en utvidgad betydelse som innebär att ett mer eller mindre outnyttjat område befolkas, bebyggs och odlas upp, exempelvis genom anläggande av nybyggarkolonier. Nutida exempel är koloniseringen av Antarktis, och förväntade framtida exempel är rymdkolonisering såsom kolonisering av Mars. I ändå vidare betydelse beskriver kolonisering alla storskaliga migrationsflöden av en befolkning till en obebodd plats.[källa behövs] Svenska exempel är: * De första migrationerna till det som nu är Sverige under förhistorisk tid, i synnerhet av jordbrukssamhällen från och med neolitikum * Den svenska koloniseringen av Finland under 1200- till 1400-talet * Svensktalande kolonisering av Norra Norrland sedan 1300-talet * Den svenska koloniseringen av Amerika sedan 1600-talet * Australiensvenskars bosättningar sedan senare delen av 1800-talet (sv)
  • Колоніза́ція — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням. «Внутрішня колонізація» — заселення і господарське освоєння вільних земель на кордонах власної країни. Внутрішня колонізація застосовувалась у деяких країнах для придушення національних меншин. «Зовнішня колонізація» — створення поселень (переважно сільськогосподарських) за межами своєї країни, іноді поєднана з підкоренням або винищенням місцевого населення. Процес колонізації (заселення й господарського освоєння) земель відбувався в другій половині 16 століття переважно на сході та південному сході. Колонізація була народною та феодальною. (uk)
  • Колоніалі́зм (фр. colonialisme, від лат. colonia — поселення) — політика країни чи групи країн, спрямована на підкорення іншої держави, території або народу за допомогою методів військового, політичного чи економічного примусу. Політичну основу колоніалізму становило насильницьке позбавлення населення колоній можливостей реалізовувати свої суверенні права, узурповані метрополіями. Колоніалізм означає принципову нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією). Це виявляється в: 1. * політичному пануванні метрополії і, відповідно, домінуванні одного етносу чи нації; 2. * різному порядку формування і функціонування державних інституцій метрополії та колонії; 3. * обмеження населення колонії в правах. Колоніалізм супроводжується економічною експлуатацією, руйнуванням культури корінного населення, нівелюванням етнокультурних і релігійний особливостей, нав'язуванням офіційної метрополітальної культури, формуванням ідеології, що виправдує панування (расизм, месіанство т.п.), що поширює імперські міфи і стереотипи. Панування метрополії може бути встановлене насильно (колоніальні війни) чи шляхом відповідного договору. Колоніально залежна держава (протекторат) може зберігати частину інституцій і власний правопорядок у межах обмежених повноважень, головним чином у внутрішній політиці; влада в колонії може здійснюватися колоніальною адміністрацією із залученням представників місцевої еліти. (uk)
  • Diaspora (av grekiska διασπορά, "förskingring", i betydelsen "kringspriddhet", uttalas [diasporá:]) syftade ursprungligen på medborgare i de grekiska stadsstaterna som valt att bosätta sig i stadsstaternas kolonier; de grekiska stadsstaterna hade omfattande kolonier i bland annat södra Italien och längs Svarta havets kust. Efter det att den hebreiska bibeln översatts till grekiska kom termen också att omfatta judarnas bosättning utanför sitt hemland, först under den babyloniska fångenskapen och sedan efter den romerska fördrivningen. Idag används uttrycket för att beteckna många etniska gruppers bosättning utomlands, bland annat svenskars bosättning utanför Sverige. (sv)
  • 流散(英語:diaspora,源自古希臘語:διασπορά)具有共同民族认同的人口群体由于游牧文化的入侵诸原因导致的迁徙,这与难民的出现密切相关。尽管如此,难民可能会或不会最终定居在新的地方,而流散一词指的是长期流离失所与集体搬迁。 (zh)
  • 殖民(英語:colonization/colonisation,或称殖民化)是指一种大规模的人口流动,其中移民與其遷移前的(或其祖先的)祖國保持密切联系,並藉助這種聯繫獲取高於地區內其他居民的特权。殖民發生在殖民主义结构的保护下时,称为。該過程中,定居者通常会剥夺原住民的财产,或建立系统性地使原住民处于不利地位的法律和其他社会结构。 就其基本意義,殖民可以定义为從國外控制目标领土或人民以进行耕种的过程,通常藉助建立殖民地的方式進行,并可能在當地定居。 西欧国家在美洲、澳大利亚和新西兰建立的殖民地中,迁入的定居者(以中欧、东欧、亚洲和非洲人民为补充)杀害、同化或驱逐土著居民后,最终构成了当地人口的绝大部分。而在另一些殖民地,西欧定居者虽然是少数群体,但通常支配着非西欧的多数人口。 在欧洲殖民大洋洲的澳大利亚、新西兰等地的期间,探险家和殖民者常将这些陆地视为“无主地”,拉丁语名“terra nullius”,意为“空地”。由于当地没有西方的农业技术,欧洲人认为这片土地未经人类改变,因此尽管存在土著居民,但视之为“无人居住”。19世纪,墨西哥的《》和美国的“昭昭天命”等法律和思想鼓励了對美洲殖民(自15世纪开始)的深化。尽管自1946年以来,联合国就殖民地国家和人民的独立发表了大量声明和公投,但世界上仍有60多个殖民地(有时被指定为领土),包括波多黎各、關島和百慕大。 (zh)
  • Діа́спора (або діяспора, грец. διασπορά — «розсіяння») — етнічна, в першу чергу релігійна (конфесійна) та мовно-культурна спільнота або індивидів, які існують та зберігаються за межами свого материнського регіону, і котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. Поняття походить мовно з давньогрецької, але змістовно — з юдейської традиції (мається на увазі розсіяння євреїв по світу та існування компактними релігійно-етнічними громадами). В Європі це поняття стало набувати широкого вжитку в XIX столітті. Часто ним не зовсім коректно звуться будь-які національні меншини. Діаспори досить часто підтримують зв'язок з країною своєї історичної належності та здійснюють вплив на політику країни, де вони знаходяться. (uk)
  • 殖民主義是指一個國家通过战争或其他方式寻求或取得另外土地及其土著居民的政策。殖民者通常會取得當地的實質性特權,而且殖民者會剝奪土著居民的財產,或建立使他們處於不利地位的法律和系統。 西歐國家在美洲、澳大利亞和新西蘭建立的殖民地時,殖民者殺害、強制同化或趕走土著居民,然後以歐洲或其他地方的人民加以取代。這些西歐定居者在當地形成了少數群體,但卻擁有統治權。 在歐洲對澳大利亞、新西蘭和大洋洲其他地方的殖民統治期間,探險家和殖民者經常將這些陸地視為 terra nullius(拉丁語中的“空地”)。由於缺乏西方農業技術,歐洲人認為這片土地未經人類改變,因此儘管存在土著居民,但仍將其視為無人居住。 儘管聯合國自1946 年以來就殖民地國家和人民的獨立發表了無數聲明和公投,但世界上仍有 60 多個殖民地,包括波多黎各、關島和百慕大。 (zh)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 7299 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 143107 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1107621022 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:colwidth
  • 20 (xsd:integer)
dbp:date
  • February 2021 (en)
  • March 2018 (en)
dbp:gap
  • 2 (xsd:integer)
dbp:quote
  • "Why do the Christian nations, which were so weak in the past compared with Muslim nations begin to dominate so many lands in modern times and even defeat the once victorious Ottoman armies?"..."Because they have laws and rules invented by reason." (en)
dbp:reason
  • What is the meaning of the quote within a quote? (en)
  • colonialism? (en)
dbp:rules
  • yes (en)
dbp:source
  • Ibrahim Muteferrika, Rational basis for the Politics of Nations (en)
dbp:width
  • 25.0
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:isPartOf
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • الاستعمار مصطلح أطلق على السياسة التوسعية التي اتبعتها الدول الأوربية بعد انتهاء الحرب العالمية الثانية وقد تنتج عن السياسة التوسعية الدينية والثقافية التي سعى له الأوربين إلى التحكم بمصير الأمم واستغلال خيراتها لصالحهم. (ar)
  • الشتات (باليونانية διασπορά)، دياسبورا، مصطلح يطلق على أماكن تواجد شعوب مهاجرة من أوطانها في مناطق مختلفة من العالم ليصبحوا مشتتين فيها كمجموعات متباعدة، ويتفاعلون فيما بينهم بمختلف الوسائل للتنسيق لمحاولة العودة إلى أوطانهم. ومن الأمثلة على شعوب تعيش في الشتات: * الآشوريون/السريان/الكلدان * اليهود * الأمازيغ * الفلسطينيون * الشركس * الأرمن * الشيشان * الداغستان * الأكراد أول من استخدم هذا الاصطلاح بمسماه الغربي كان الاغريق ولكنهم عَبّروا به عن أبنائهم الذين ذهبوا ليستعمروا البلاد التي فتحوها وسيطروا عليها. ولكن العهد القديم استخدم هذه المصطلح عن اليهود بعد أن نبوخذ نصر. (ar)
  • Diaspora (starořecky διασπορά – „setí, rozesetí, rozptýlení semena“) označuje lidi nebo etnickou populaci, kteří dobrovolně, nebo z donucení emigrují ze své domoviny, a přitom si zachovávají vazby na původní kulturu. Příčinou emigrace může být vypuknutí války, přetrvávající ozbrojené konflikty, chudoba, hlad, nepříznivé klimatické podmínky či snaha zlepšit ekonomickou situaci. (cs)
  • La diasporo de popolo estas liganta kun politikaj kaj ekonomikaj faktoj kaj rilatas al disigo de popolo for de la indiĝena teritorio. Diasporo estas difinita per tri gravaj faktoj: 1. * konscio kaj reklamaciado pri etna idento. 2. * ekzisto de organizo politika, religia aŭ kultura de la malkoncentriĝinta grupo. 3. * ekzisto de kontaktoj en pluraj formoj, realaj aŭ fikciaj kun ia originala teritorio. (eo)
  • La koloniismo (el latina: colonia kolonio, setlejo) signifas la politikon de akiro kaj evoluigo de kolonioj kaj ilia funkciigo ekonomie aŭ militiste laŭ interesoj de la hejmlando (metropolo). Tio signifas la politikan subpremon kaj ekonomian ekspluatadon de la dependaj popoloj. Krome ludis gravan rolon la civilizaciigo, kristanigo kaj ofte ekstermo, murdado de la indiĝenaj popoloj. (eo)
  • Diáspora (en griego antiguo: διασπορά [diáspora] ‘dispersión’) implica la dispersión de grupos étnicos o religiosos que han abandonado su lugar de procedencia originaria y que se encuentran repartidos por el mundo. Si mayoritariamente el término ha sido empleado para referirse al exilio judío fuera de la Tierra de Israel y la posterior dispersión del pueblo judío por el mundo, se ha ampliado su significado para designar todo pueblo que se encuentre diseminado fuera de su país de origen. (es)
  • Kolonialismoa lurralde edo nazio bateko politika eta ekonomia atzerriko gobernu batek kudeatzea zilegitzen duen doktrinari deritzo. Antzinaroan zehar kultura askok kolonialismoa garatu zuten, urrutiko lurraldeetan koloniak eratuz, baina horrek izaera ezberdina zuen. (eu)
  • Diaspora (grezierazko διασπορα hitzetik) jatorri berdina duten baina haien jaioterri edo bizitokia utzi eta beste herrialdeetan sakabanatu diren pertsona eta horien ondorengoen multzoa da. (eu)
  • Colonización es la acción de dominar un país o territorio (la colonia) por parte de otro (la metrópoli). El proceso de colonización puede ser de carácter político, militar, cultural, económico o presentar otras manifestaciones así como desarrollarse de forma violenta o pacífica. Según la Universidad de Oxford se entiende como el establecimiento de un conjunto de personas en un territorio alejado de su pueblo, país o región de origen con la intención de poblarlo y explotar sus riquezas. (es)
  • Une diaspora est la dispersion d’une communauté ethnique ou d’un peuple à travers le monde. À l'origine, ce terme ne recouvrait que le phénomène de dispersion proprement dit. Aujourd'hui, par extension, il désigne aussi l'ensemble des membres d'une communauté à travers plusieurs pays. (fr)
  • Is polasaí nó cleachtadh smacht polaitiúil thar tír eile a ghabháil, á chur faoi le lonnaitheoirí, agus tar i dtír air go heacnamaíoch é coilíneachas. (ga)
  • Istilah diaspora (bahasa Yunani kuno: διασπορά, "penyebaran atau penaburan benih") digunakan (tanpa huruf besar) untuk merujuk kepada bangsa atau penduduk etnis manapun yang terpaksa atau terdorong untuk meninggalkan tanah air etnis tradisional mereka; penyebaran mereka di berbagai bagian lain dunia, dan perkembangan yang dihasilkan karena penyebaran dan budaya mereka. (in)
  • Diaspora è un termine di origine greca (deriva dal verbo greco διασπείρω, letteralmente "disseminare"). Il significato originario è quello di "dispersione di un popolo nel mondo dopo l’abbandono delle sedi di origine" o di "dispersione in varie parti del mondo di un popolo costretto ad abbandonare la sua sede di origine" e per via estensiva "dispersione di individui in precedenza riuniti in un gruppo". (it)
  • 植民地主義(しょくみんちしゅぎ、英語: Colonialism)とは、国境外の領域を植民地として獲得し支配する政策活動と、それを正当化して推し進める思考を指す。大航海時代から20世紀後半にかけては強国が盛んに植民地を獲得し、たがいに覇を競っていた。 (ja)
  • ( 한국의 디아스포라(재외동포)에 대해서는 재외한인 문서를, 다른 뜻에 대해서는 디아스포라 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 디아스포라(영어: diaspora)는 특정 민족이 자의적이나 타의적으로 기존에 살던 땅을 떠나 다른 지역으로 이동하여 집단을 형성하는 것, 또는 그러한 집단을 일컫는 말이다. '흩뿌리거나 퍼트리는 것' 을 뜻하는 그리스어 단어 διασπορά에서 유래하였다. 유목과는 다르며, 난민 집단 형성과는 관련되어 있다. 난민들은 새로운 땅에 계속 정착했을 수도 있고 아닐 수도 있으나, 디아스포라란 낱말은 이와 달리 본토를 떠나 항구적으로 나라 밖에 자리잡은 집단에만 쓴다. 이외에도 노동자, 상인, 제국의 관료로서 이주한 사례도 디아스포라에 해당한다. 디아스포라 문화는 원주지역 사람들의 문화와는 다른 방식으로 전개된다. 여기에는 문화나 전통, 혹은 서로 떨어진 원집단과 디아스포라 집단 사이의 다른 차이점에 따라 차이가 있다. 디아스포라 집단에서 문화적 결속은 흔히 이들 집단이 언어 변화에 대해 집단적으로 저항한다거나 고유의 종교 의식을 계속 유지하는 등에서 그 흔적을 찾을 수 있다. (ko)
  • 식민주의(植民主義)는 국가 주권을 국경 외의 영역이나 사람들에 대해서 확대하는 정책 활동과 그것을 정당화하는 사고 체계를 말한다. 엄밀히 말하자면, 영향력이나 지배력, 곧 패권의 확대를 뜻하는 제국주의와는 달리, 식민주의는 영역, 곧 국가의 강역의 확대를 꾀한다. 정책 활동에 있어서는 자원, 노동력, 그리고 시장을 경제적으로 지배하는 것이 원동력이 된다. 또, 식민주의를 정당화하는 것은 식민자가 피식민자보다 뛰어나, 식민지 지배는 근대화에 필요한 경제 기반ㆍ정치 기반을 발전시키는 것에 연결되므로, 피식민자에게 이익이 되는 것이라는 사고 방식이다. 한국의 경우, 이런 이론을 식민지 근대화론이라 부른다. (ko)
  • 식민지화는 식민지를 건설하는 것을 말한다. 식민주의 정착자의 경우 이주자들이 그들 또는 그들의 조상들의 이전 나라와 강한 유대를 유지하며, 그러한 유대를 통해 그 지역의 다른 거주자들보다 상당한 특권을 얻는 대규모 인구 이동이 일어난다. 서유럽의 아메리카 식민지에서는 오스트레일리아와 뉴질랜드 정착민(중앙유럽, 동유럽, 아시아, 아프리카 민족으로 구성됨)이 원주민을 죽이거나 문화 동화를 시키거나 몰아낸 후에 결국 인구의 대다수를 형성했다. 다른 곳에서는, 서유럽 정착민들이 소수민족 집단을 형성했고, 종종 그들의 정착지에 원주민들을 지배하기 위해 더 진보된 무기를 사용했다. 영국이 호주, 뉴질랜드 등 여러 작은 섬들에 정착하기 시작했을 때 종종 그 땅덩어리를 라틴어로 빈 땅을 의미하는 "테라 눌리우스"로 여겼다. 유럽식 농업기술의 부재로 인해 유럽인들은 사람이 가꾼 땅이 아니라고 생각했고, 따라서 원주민이 존재함에도 불구하고 그 땅을 무주지로 취급했다. 19세기에 멕시코의 과 미국의 명백한 운명 같은 법과 사상은 이미 15세기에 시작된 아메리카 대륙의 식민지화를 촉진시켰다. (ko)
  • ディアスポラ(ギリシア語: διασπορά、英語: Diaspora, diaspora、ヘブライ語: גלות‎)または民族離散は、(植物の種などの)「撒き散らされたもの」という意味のギリシャ語に由来する言葉で、よくパレスチナ以外の地に移り住んだユダヤ人およびそのコミュニティに使われたが、古代から現代にかけてのギリシャ人のディアスポラ、アルメニア人のディアスポラにも使われて、最近では華僑、印僑、日本人のディアスポラ(日系人)などと広く使われている。 (ja)
  • Een diaspora (naar Oudgrieks διασπορά; verstrooiing, uitzaaiing; de klemtoon ligt op de eerste a) is een grootschalige verspreiding van een volk over verschillende delen van de wereld. De Joodse diaspora die begon met de ondergang van het koninkrijk Juda in 586 v. Chr. was eeuwenlang de enige connotatie van het woord. Echter vele volkeren hebben een diaspora meegemaakt. Hierna worden slechts enkele genoemd die betrekkelijk vaak in de antropologische literatuur voorkomen. (nl)
  • Колониали́зм — система господства группы развитых государств и стран (метрополий) над остальным миром в XVI—XX веках. Колониальная политика — это политика завоевания и зачастую эксплуатации военными, политическими и экономическими методами народов, стран и территорий преимущественно с инонациональным населением, как правило, экономически менее развитых. (ru)
  • Колониза́ция — массовое вселение (иммиграция) в некультурную или малокультурную страну выходцев из какого-либо , освоение и заселение новых стран (территорий, регионов). Стимулами колонизации (колонизационного движения) в мире являлись: перенаселение, и политические гонения и прочее, например гонения на христиан при Деции, великое гонение, религиозные войны во Франции. (ru)
  • Diaspora (av grekiska διασπορά, "förskingring", i betydelsen "kringspriddhet", uttalas [diasporá:]) syftade ursprungligen på medborgare i de grekiska stadsstaterna som valt att bosätta sig i stadsstaternas kolonier; de grekiska stadsstaterna hade omfattande kolonier i bland annat södra Italien och längs Svarta havets kust. Efter det att den hebreiska bibeln översatts till grekiska kom termen också att omfatta judarnas bosättning utanför sitt hemland, först under den babyloniska fångenskapen och sedan efter den romerska fördrivningen. Idag används uttrycket för att beteckna många etniska gruppers bosättning utomlands, bland annat svenskars bosättning utanför Sverige. (sv)
  • 流散(英語:diaspora,源自古希臘語:διασπορά)具有共同民族认同的人口群体由于游牧文化的入侵诸原因导致的迁徙,这与难民的出现密切相关。尽管如此,难民可能会或不会最终定居在新的地方,而流散一词指的是长期流离失所与集体搬迁。 (zh)
  • 殖民(英語:colonization/colonisation,或称殖民化)是指一种大规模的人口流动,其中移民與其遷移前的(或其祖先的)祖國保持密切联系,並藉助這種聯繫獲取高於地區內其他居民的特权。殖民發生在殖民主义结构的保护下时,称为。該過程中,定居者通常会剥夺原住民的财产,或建立系统性地使原住民处于不利地位的法律和其他社会结构。 就其基本意義,殖民可以定义为從國外控制目标领土或人民以进行耕种的过程,通常藉助建立殖民地的方式進行,并可能在當地定居。 西欧国家在美洲、澳大利亚和新西兰建立的殖民地中,迁入的定居者(以中欧、东欧、亚洲和非洲人民为补充)杀害、同化或驱逐土著居民后,最终构成了当地人口的绝大部分。而在另一些殖民地,西欧定居者虽然是少数群体,但通常支配着非西欧的多数人口。 在欧洲殖民大洋洲的澳大利亚、新西兰等地的期间,探险家和殖民者常将这些陆地视为“无主地”,拉丁语名“terra nullius”,意为“空地”。由于当地没有西方的农业技术,欧洲人认为这片土地未经人类改变,因此尽管存在土著居民,但视之为“无人居住”。19世纪,墨西哥的《》和美国的“昭昭天命”等法律和思想鼓励了對美洲殖民(自15世纪开始)的深化。尽管自1946年以来,联合国就殖民地国家和人民的独立发表了大量声明和公投,但世界上仍有60多个殖民地(有时被指定为领土),包括波多黎各、關島和百慕大。 (zh)
  • Діа́спора (або діяспора, грец. διασπορά — «розсіяння») — етнічна, в першу чергу релігійна (конфесійна) та мовно-культурна спільнота або індивидів, які існують та зберігаються за межами свого материнського регіону, і котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. Поняття походить мовно з давньогрецької, але змістовно — з юдейської традиції (мається на увазі розсіяння євреїв по світу та існування компактними релігійно-етнічними громадами). В Європі це поняття стало набувати широкого вжитку в XIX столітті. Часто ним не зовсім коректно звуться будь-які національні меншини. Діаспори досить часто підтримують зв'язок з країною своєї історичної належності та здійснюють вплив на політику країни, де вони знаходяться. (uk)
  • 殖民主義是指一個國家通过战争或其他方式寻求或取得另外土地及其土著居民的政策。殖民者通常會取得當地的實質性特權,而且殖民者會剝奪土著居民的財產,或建立使他們處於不利地位的法律和系統。 西歐國家在美洲、澳大利亞和新西蘭建立的殖民地時,殖民者殺害、強制同化或趕走土著居民,然後以歐洲或其他地方的人民加以取代。這些西歐定居者在當地形成了少數群體,但卻擁有統治權。 在歐洲對澳大利亞、新西蘭和大洋洲其他地方的殖民統治期間,探險家和殖民者經常將這些陸地視為 terra nullius(拉丁語中的“空地”)。由於缺乏西方農業技術,歐洲人認為這片土地未經人類改變,因此儘管存在土著居民,但仍將其視為無人居住。 儘管聯合國自1946 年以來就殖民地國家和人民的獨立發表了無數聲明和公投,但世界上仍有 60 多個殖民地,包括波多黎各、關島和百慕大。 (zh)
  • الاستعمارية أو الكولونيالية (بالإنجليزية: Colonialism)‏ هي ممارسة أو سياسة للسيطرة على أشخاص أو مناطق أخرى من قبل شعب محدد أو سلطة ما، غالبًا عبر إنشاء المستعمرات، وبهدف الهيمنة الاقتصادية. وفي عملية الاستعمار، قد يفرض المستعمر دينه ولغته واقتصاده وممارساته الثقافية الأخرى. ويحكم المسؤولون الأجانب المنطقة سعيًا وراء مصالحهم، وذلك للاستفادة من موارد وشعوب المنطقة المستعمَرة. وترتبط الاستعمارية بالإمبريالية، ولكنها مختلفة عنها. كانت البعثات التبشيرية المسيحية نشطة في جميع المستعمرات التي يسيطر عليها الأوروبيون تقريبًا، لأن الدول الاستعمارية كانت مسيحية. (ar)
  • Diàspora (del grec antic διασπορά, "esplai de llavors", "dispersió") és "el moviment, migració o dispersió d'un poble lluny del seu establiment o territori ancestral" o "poble dispersat per qualsevol causa a més d'una localització", o "poble establit lluny del seu territori ancestral".Històricament, la paraula ha vingut a referir-se a la dispersió de pobles amb arrels comunes, particularment moviment de naturalesa involuntària, com l'expulsió dels jueus d'Orient Mitjà, els africans llevats en la tracta d'esclaus, els xinesos meridionals durant el comerç d'esclaus culis, o els exiliats messenis sota el jou d'Esparta. (ca)
  • El colonialisme és la submissió política, comercial i cultural d'un territori sobre un altre. Es tracta d'una forma de violència i discriminació jeràrquica per un poder privilegiat. Una de les moltes formes en que encara existeix avui dia és la biopirateria. (ca)
  • Kolonialismus představuje rozšiřování svrchovanosti určitého národa na teritorium a lid mimo vlastní hranice, často za účelem zlepšení vlastní ekonomiky prostřednictvím využívání domorodých přírodních zdrojů, a místního trhu. (cs)
  • Kolonizace (z lat. colonus, rolník) znamená osidlování dosud nevyužívaného nebo málo osídleného prostoru, později také zakládání nebo dobývání vzdálených kolonií (kolonialismus). Lidská kolonizace se obvykle dělí na vnitřní (místní, např. mýcení lesů) a vnější. Příčinou kolonizace bylo zejména přelidnění a hledání či dobývání nové zemědělské půdy, budování vzdálených obchodních stanic a osad a konečně dobyvačná expanze zejména západoevropských států v novověku. V přeneseném smyslu se od 19. století hovoří i o kolonizaci bakteriální, rostlinné nebo živočišné jako o pronikání do nových míst, kde daný druh dosud nesídlil. (cs)
  • Der Begriff Kolonisation oder Kolonisierung bezeichnet in der Geschichts- und Politikwissenschaft die Gründung und Entwicklung von Kolonien (lateinisch colonia ‚Ansiedlung‘), das heißt die Landnahme und Besiedlung von Land durch Kolonisatoren beziehungsweise Kolonisten. Das kolonisierte Gebiet kann bisher unbewohnt oder bereits von Menschen besiedelt gewesen sein. In jedem Fall ist Kolonisation die Expansion einer Gesellschaft über ihren angestammten Lebensraum hinaus. (de)
  • Als Kolonialismus wird die Inbesitznahme auswärtiger Territorien und die Unterwerfung, Vertreibung oder Ermordung der ansässigen Bevölkerung durch eine Kolonialherrschaft bezeichnet. Kolonisten und Kolonialisierte stehen einander dabei kulturell in der Regel fremd gegenüber, was bei den Kolonialherren im neuzeitlichen Kolonialismus mit dem Glauben an eine kulturelle Überlegenheit über die sogenannten „Naturvölker“ und teils an die eigene rassische Höherwertigkeit verbunden war. Diese Vorstellung wurde durch frühe Theorien einer soziokulturellen Evolution gestützt. Die Kolonisierung der Welt durch europäische Nationen leistete der Ideologie des Eurozentrismus Vorschub. Als Akteure beteiligten sich Privatleute, Firmen und Staaten, die Kolonialisierungen zunächst meist förderten oder absicher (de)
  • Ο αποικισμός είναι μια διαδικασία με την οποία ένα κεντρικό σύστημα εξουσίας κυριαρχεί στη γειτονική γη και τα συστατικά της. Ο αποικισμός αναφέρεται αυστηρά στη μετανάστευση (ενδεικτικά παραδειγματικά είναι οι αποικίες εποίκων στην Αμερική ή την Αυστραλία, οι εμπορικοί σταθμοί και οι φυτείες), ενώ η αποικιοκρατία αναφέρεται στην εξάπλωση ενός κράτους σε μια νέα περιοχή που κατοικείται από άλλους αυτοχθόνους λαούς. (el)
  • Ως αποικιοκρατία νοείται η δημιουργία και διατήρηση δικτύου αποικιών σε περιοχές όπου παραδοσιακά δεν κατοικούνται από πληθυσμούς της μητροπολιτικής αρχής που τις δημιουργεί. Η μητρόπολη είναι και αυτή που ασκεί άμεσα κυριαρχικά δικαιώματα στις αποικίες και καθορίζει την κοινωνική δομή, τη διακυβέρνηση και τις οικονομικές λειτουργίες. (el)
  • Der Begriff Diaspora ([diˈaspoʀa]; altgriechisch διασπορά diasporá ,Zerstreuung, Verstreutheit‘) bezeichnet die Existenz religiöser, nationaler, kultureller oder ethnischer Gemeinschaften in der Fremde, nachdem sie ihre traditionelle Heimat verlassen haben und mitunter über weite Teile der Welt verstreut sind. Im übertragenen Sinn, der umgangssprachlich häufig ist, kann es auch die so lebenden Gemeinschaften selbst oder ihr Siedlungsgebiet bezeichnen. (de)
  • Colonialism is a practice or policy of control by one people or power over other people or areas, often by establishing colonies and generally with the aim of economic dominance. In the process of colonisation, colonisers may impose their religion, language, economics, and other cultural practices. The foreign administrators rule the territory in pursuit of their interests, seeking to benefit from the colonised region's people and resources. It is associated with but distinct from imperialism. (en)
  • El colonialismo es el sistema político y económico por el cual un Estado extranjero domina y explota una colonia.​ Por lo general se utiliza la fuerza militar ante la que el país invadido no puede oponerse y el colonizador, invasor o conquistador impone el control militar, político, económico y social, normalmente mediante la designación de personas originarias del país conquistador. La colonización supone la usurpación y apropiación de la tierra, y con ella, de su riqueza y recursos; el sometimiento de la población, que puede considerarse esclava o sin los derechos de la metrópoli, la imposición de los intereses de la metrópoli sobre los del país colonizado en materias de cultura, religión, estrategia militar, estrategia económica, derechos civiles, políticos o sociales. (es)
  • Kolonizazioa gizaki talde batek lurralde bat populatzea da. Prozesu horren helburua izaten da baliabide berri eta ugariagoak eskuratzea, taldea zabaltzea edo beste populazio edo herri bat mendean hartzea. Ideologia nazionalista edo inperialista bati loturik, kolonizazioaren helburua da lurralde, herrialde eta herri baten ondasun materialez jabetzea eta tokiko herritarrak beren kultura ondareaz eta ezaugarriez desjabetzea, alienazio edo arrozte prozesu baten bidez. Horretarako oinarri teorikoa asmo zibilizatzailea edo aurrerabidea izan daiteke, edo benetako erlijioaren zabalkundea. (eu)
  • Le colonialisme est une doctrine ou une idéologie justifiant la colonisation entendue comme l'extension de la souveraineté d'un État sur des territoires situés en dehors de ses frontières nationales. La notion intellectuelle du colonialisme est cependant souvent confondue avec la pratique même de la colonisation étant donné que l'extension de sa souveraineté par un État implique dans les deux cas la domination politique et l'exploitation économique du territoire annexé. (fr)
  • La colonisation est une expression utilisée dans différents contextes, mais toujours dans le sens du peuplement et de l’occupation d'un espace. « À la vérité, le mot colonisation est utilisé dans des sens bien différents ». À l'origine, il s'agissait de décrire des processus historiques et des faits qui ont varié au cours de l'histoire. Enjeu majeur à l'origine de la géopolitique mondiale et pièce majeure de l'Histoire, la colonisation désigne alors la conquête de territoires et son peuplement par un pays. Cependant, la biogéographie du XIXe siècle a utilisé le terme pour décrire ce type de relation de tout être vivant dans son milieu naturel, notamment les animaux, les plantes, et les micro-organismes. Un autre sens est l'action de mise en tutelle d'un territoire moins développé et peu pe (fr)
  • Kolonialisme atau Penjajahan adalah suatu sistem di mana suatu negara menguasai rakyat dan sumber daya negara lain tetapi masih tetap berhubungan dengan negara asal tersebut, istilah ini juga menunjuk kepada suatu himpunan keyakinan yang digunakan untuk melegitimasikan atau mempromosikan sistem ini, terutama kepercayaan bahwa moral dari pengkoloni lebih hebat ketimbang yang dikolonikan. Pengkritik post-kolonialisme seperti Franz Fanon berpendapat bahwa kolonialisme merusak politik, psikologi, dan moral negara terkolonisasi. (in)
  • Il colonialismo è definito come l'espansione politico-economica di uno Stato su altri territori spesso lontani al fine di creare delle colonie, spesso per sfruttarne le risorse naturali, come minerali, gas, acqua, petrolio e terreni coltivabili, e umanitarie, come la Forza lavoro, e per espandere il proprio dominio politico ed economico, magari anche per poter rivaleggiare con altri stati. Il termine di ottenimento di territori e riorganizzazione in colonie è detto colonizzazione, mentre lo Stato in possesso di colonie è detto potenza coloniale. (it)
  • Kolonialisme is een systeem van heerschappij door de ene groep over de andere, waarbij de eerste het recht claimt om exclusieve soevereiniteit uit te oefenen over de tweede en om diens lotsbestemming vorm te geven. Dit recht werd veelal gevestigd door verovering. De Verenigde Naties riepen het decennium 2011–2020 uit tot het Derde Internationale Decennium voor het Uitwissen van het Kolonialisme (Third International Decade for the Eradication of Colonialism). (nl)
  • Diaspora – słowo pochodzenia greckiego, oznaczające rozproszenie członków danego narodu bądź grupy etnicznej wśród innych narodów lub też wyznawców danej religii wśród wyznawców innej, nadawane konkretnym grupom przez naukowców lub też w wyniku autodefiniowania. Nazywa się tak również społeczność rozproszonych osób oraz geograficzną przestrzeń zamieszkiwaną przez taką społeczność. (pl)
  • Kolonizacja – osadzenie mieszkańców i tworzenie osad na terenach słabo zaludnionych lub niezamieszkanych. Rodzaje kolonizacji ze względu na pochodzenie osadników: * wewnętrzna – przeprowadzana w ramach jednego państwa (jednego obszaru etnicznego); * zewnętrzna – osadnicy pochodzą z terenu innych państw (obszarów etnicznych). Rodzaje kolonizacji ze względu na sposób przeprowadzenia: * samorzutna (np. zajmowanie terenów puszczańskich przez zbiegłych chłopów); * kierowana (np. ściąganie osadników do Ameryki przy końcu XV w.); * planowana (np. kolonizacja józefińska w Europie w końcu XVIII w.). (pl)
  • Kolonializm – polityka państw rozwiniętych gospodarczo polegająca na utrzymywaniu w zależności politycznej i ekonomicznej krajów słabo rozwiniętych oraz wykorzystywaniu ich zasobów ludzkich i surowcowych. Zgodnie z zachodnią tradycją kolonializm datowany jest od epoki wielkich odkryć geograficznych, chociaż znany był już w czasach starożytności. (pl)
  • Kolonisatie verwijst naar grootschalige volksverhuizingen waarbij de migranten sterke banden onderhouden met hun voormalige land of dat van hun voorouders, en door dergelijke banden aanzienlijke privileges krijgen ten opzichte van andere inwoners van het grondgebied. Wanneer kolonisatie plaatsvindt onder bescherming van duidelijk koloniale structuren, gaat dit vaak gepaard met kolonisten die eerdere bewoners volledig onteigenen, of juridische en andere structuren instellen die hen systematisch benadelen. (nl)
  • O termo diáspora (em grego clássico: διασπορά, "dispersão") define o deslocamento, normalmente forçado ou incentivado, de massas populacionais originárias de uma zona determinada para várias áreas de acolhimento distintas. Em termos gerais, diáspora pode significar dispersão de qualquer nação ou etnia pelo mundo. Todavia o termo foi originalmente cunhado para designar a migração e colonização, por parte dos gregos, de diversos locais ao longo da Ásia Menor e Mediterrâneo, de 800 a 600 a.C. (pt)
  • Ao longo da história, a formação de colónias foi a forma como a espécie humana se espalhou pelo mundo. Na pré-história, a colonização de territórios não era geralmente acompanhada pelo uso da força, a não ser para lutar contra eventuais animais que os ocupassem. (pt)
  • Colonialismo é a política de exercer o controle ou a autoridade sobre um território ocupado e administrado por um grupo de indivíduos com poder militar, ou por representantes do governo de um país ao qual esse território não pertencia, contra a vontade dos seus habitantes que, muitas vezes, são desapossados de parte dos seus bens (como terra arável ou de pastagem) e de eventuais direitos políticos que detinham. (pt)
  • Диа́спора (греч. διασπορά, «рассеяние») — часть народа (этноса), проживающая вне страны своего происхождения, образующая сплочённые и устойчивые этнические группы в стране проживания, и имеющая социальные институты для поддержания и развития своей идентичности и общности. Членство в диаспоре предполагает наличие следующих характеристик: 1) удаленность от своего этнического центра, 2) определенное видение родины, 3 ) отсутствие полной интеграции в принимающем обществе, 4) рассмотрение возвращения в страну исхода как возможного варианта жизненной траектории, 5) приверженность восстановлению (во всех смыслах) родины и 6) обладание этнонациональным сознанием, связанным с родиной. (ru)
  • Kolonialism är staters eller gruppers erövring och behärskande av, för dem, mer eller mindre främmande territorier, vanligen i andra världsdelar. Det kan även involvera exploatering, samt införandet av kolonisatörernas religion, språk, ekonomi och andra kulturyttringar. Enligt vissa synsätt krävs en mer omfattande migration till det koloniserade området för att man skall kunna tala om kolonialism, enligt andra synsätt räcker dominans. Nykolonialism eller neokolonialism syftar på ekonomisk och politisk exploatering som äger rum utan att kolonialmakten har direkt territoriell kontroll. (sv)
  • Kolonisation, eller kolonisering, är ett fenomen som uppstår när en eller flera arter bosätter sig i ett nytt område. Ursprungsbetydelsen, som kommer från latinets colere, "att bebo, besöka, utöva, vakta, respektera", och colōnus, "odlare", "nybyggare" syftade endast på människans utbredning. Termen kolonisering inom biogeologi lånades på 1800-talet för att beskriva beteenden hos fåglar, bakterier och växter som lyckas etablera sig i ett nytt område. . I ändå vidare betydelse beskriver kolonisering alla storskaliga migrationsflöden av en befolkning till en obebodd plats.[källa behövs] (sv)
  • Колоніза́ція — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням. «Внутрішня колонізація» — заселення і господарське освоєння вільних земель на кордонах власної країни. Внутрішня колонізація застосовувалась у деяких країнах для придушення національних меншин. «Зовнішня колонізація» — створення поселень (переважно сільськогосподарських) за межами своєї країни, іноді поєднана з підкоренням або винищенням місцевого населення. (uk)
  • Колоніалі́зм (фр. colonialisme, від лат. colonia — поселення) — політика країни чи групи країн, спрямована на підкорення іншої держави, території або народу за допомогою методів військового, політичного чи економічного примусу. Політичну основу колоніалізму становило насильницьке позбавлення населення колоній можливостей реалізовувати свої суверенні права, узурповані метрополіями. Колоніалізм означає принципову нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією). Це виявляється в: (uk)
rdfs:label
  • Colonialism (en)
  • استعمار (ar)
  • استعمارية (ar)
  • شتات (ar)
  • Diàspora (ca)
  • Colonialisme (ca)
  • Kolonialismus (cs)
  • Kolonizace (cs)
  • Diaspora (cs)
  • Αποικιοκρατία (el)
  • Diaspora (de)
  • Αποικισμός (el)
  • Kolonisation (de)
  • Kolonialismus (de)
  • Diasporo (eo)
  • Koloniismo (eo)
  • Colonización (es)
  • Diáspora (es)
  • Colonialismo (es)
  • Kolonialismo (eu)
  • Kolonizazio (eu)
  • Diaspora (eu)
  • Diaspora (fr)
  • Colonialisme (fr)
  • Colonisation (fr)
  • Coilíneachas (ga)
  • Diaspora (in)
  • Kolonialisme (in)
  • Colonialismo (it)
  • Diaspora (it)
  • 植民地主義 (ja)
  • ディアスポラ (ja)
  • 식민주의 (ko)
  • 디아스포라 (ko)
  • 식민지화 (ko)
  • Kolonisatie (nl)
  • Diaspora (antropologie) (nl)
  • Kolonializm (pl)
  • Kolonialisme (nl)
  • Kolonizacja (pl)
  • Colonização (pt)
  • Diáspora (pt)
  • Diaspora (naród) (pl)
  • Диаспора (ru)
  • Колониализм (ru)
  • Колонизация (ru)
  • Colonialismo (pt)
  • Kolonisation (sv)
  • Diaspora (sv)
  • Kolonialism (sv)
  • Колонізація (uk)
  • Діаспора (uk)
  • 殖民 (zh)
  • 殖民主义 (zh)
  • 流散 (zh)
  • Колоніалізм (uk)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
skos:exactMatch
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:academicDiscipline of
is dbo:architecturalStyle of
is dbo:genre of
is dbo:governmentType of
is dbo:ideology of
is dbo:industry of
is dbo:language of
is dbo:literaryGenre of
is dbo:mainInterest of
is dbo:nonFictionSubject of
is dbo:occupation of
is dbo:profession of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:focus of
is dbp:genre of
is dbp:governmentType of
is dbp:ideology of
is dbp:industry of
is dbp:mainInterests of
is dbp:profession of
is dbp:subdivisionType of
is dbp:subject of
is dbp:subjects of
is dc:subject of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License