| dbo:abstract
|
- L'esclavitud a l'antiga Grècia va ser un component essencial en el desenvolupament econòmic i social del món grec de l'antiguitat i estigué vigent al llarg de la seva història. Els grecs consideraren l'esclavitud no solament com una realitat indispensable, sinó també com un fet ben natural; fins i tot els estoics, en general, o els primers cristians no la van qüestionar. La majoria dels escriptors antics entenien que l'esclavitud no era tan sols un fenomen natural, sinó també necessari. No obstant això, també van aparèixer alguns debats aïllats que aixecaren el crit al cel, com s'observa en els diàlegs socràtics, o alguns estoics que expressaren la primera condemna de l'esclavitud de la qual es té un registre històric. D'acord amb la tradició historiogràfica moderna, aquest article només parla dels esclaus mercaderia, també considerats com a esclaus estris per autors anglosaxons, i no dels grups amb una determinada dependència, com els penestes de Tessàlia, els ilotes d'Esparta o els clarotes de Creta, que tenien una posició social més complexa, ja en la línia de la servitud de l'edat mitjana. Un esclau mercaderia és un individu privat de llibertat i subjecte a la voluntat d'un propietari que pot comprar-lo, vendre'l o llogar-lo com un bé qualsevol. L'esclavitud a l'antiga Grècia planteja problemes importants als estudiosos, ja que la documentació és dispar i molt fragmentària, concentrada principalment a la ciutat d'Atenes; es dubta del nivell d'implantació de l'esclavitud a la mateixa Esparta perquè n'hi ha molt poca informació. Cap tractat fa referència específicament al tema; fins i tot, sovint la mateixa terminologia és vaga. Els arguments judicials del segle iv aC, una bona font documental, no detallaven determinats aspectes relacionats amb els esclaus, ja que els veien, fonamentalment, com una font d'ingressos. La comèdia presenta els esclaus de comèdia, i la tragèdia els esclaus de tragèdia, però tan sols són una font indirecta de coneixement de la situació. D'altra banda, en la producció iconogràfica o en les esteles funeràries, és difícil distingir un esclau d'un artesà. Actualment, l'esclavitud grega és objecte de debats historiogràfics i, en particular, el debat se centra al voltant de dues qüestions: si es pot dir que la societat grega era esclavista i, la segona, si els esclaus grecs formaven una classe social. (ca)
- الرق أو «العبودية» هو ذلك التقليد الذي كان شائعاً وجزءاً لايتجزأ من بلاد الإغريق«اليونان القديمة» وذلك على مر تاريخها الثري بالأحداث. وهذا كان حال بعض المجتمعات الأخرى في ذلك الوقت مثل فلسطين القديمة والمجتمعات المسيحية المبكرة وتشير التقديرات إلى أن كل مواطن في أثينا كان يمتلك على الأقل عبداً واحداً.كان الرق عنصرا أساسيا في تنمية بلاد الإغريق القديمة طوال تاريخها. لم يعتبر أغلب الكتاب القدماء الرق ليس ضروريا فحسب بل طبيعيا؛ ولم يشكك الرواقيون ولا المسيحيون الاوائل بالعبودية. لكن بدأت بعض النقاشات المتفرقة تظهر ولا سيما في منذ القرن الرابع قبل الميلاد. تطرح دراسة الرق في اليونان القديمة عددا من المشاكل البحثية. فما دون عنها مفكك وجزئي، مع التركيز على مدينة أثينا. وكانت المرافعات القضائية للقرن الرابع قبل الميلاد مهتمة فقط بالرق كمصدر للدخل. ولم تفرق التماثيل كثيرا بين المستعبد والحرفي، بل المصطلحات غامضة في كثير من الأحيان. لقد اعتبر معظم الكتاب القدامى أن العبودية لم تكن ظاهرة طبيعية فحسب، بل ضرورة كذلك إلى أن ظهرت بعض الجدالات التي كانت محجوبة وراء الجدران، ولاسيما الحوارات عندما شن بعض الرواقيون أول هجوم يذكر على العبودية. ووفقاً للدراسات التأريخية الحديثة، لن تتناول تلك المقالة سوى العبيد بوصفهم حيازة شخصية، على عكس تلك المجموعات التابعة من العبيد مثل البينستاى ين والثيساليين والهالوتيون المتقشفون الذين كانوا أكثر شبهًا بالعبيد في العصور الوسطى والتي كانت مهمتهم تقتصر على حمايه العقارات. والعبد ذي الحيازة الشخصية هو ذلك الشخص (امرأة أو رجل) الذي سلبت حريته وأجبر على الخضوع لمالكة الذي ربما يشتريه أو يبيعه أو ربما يؤجره مثل أي عبد آخر. وفي الواقع ستطرح دراسة الرق في بلاد الإغريق عددا من المشاكل المنهجيبة الكبيرة، فمع حصر التركيز على مدينة أثيا، سيبدو التوثيق غير متجانس ومفككا للغاية. فلم تكن هناك أدلة دقيقة عن هذا الموضوع، فجميع المرافعات القضائية التي ظهرت في القرن الرابع قبل الميلاد بخصوص الرق لم تكن سوى هدفًاً من أجل الربح، كما قدمت الأعمال الدرامية مثل الكوميديا والتراجيديا العديد من الصور النمطية للعبيد، إلى جانب فن الأيقنة الذي لم يقدم أي تمييز جوهري بين العبيد والحرفيين. (ar)
- Η μελέτη του φαινομένου της δουλείας στην αρχαία Ελλάδα παρουσιάζει πλήθος σημαντικών μεθοδολογικών προβλημάτων. Οι γραπτές μαρτυρίες είναι ασύνδετες και αποσπασματικές, επικεντρωμένες κυρίως στην πόλη των Αθηνών. Καμία πραγματεία δεν είναι ειδικά αφιερωμένη στο ζήτημα. Η κωμωδία και η τραγωδία εμπεριέχουν , ενώ η εικονογραφία δεν διαχωρίζει με σαφή τρόπο τους δούλους από τους τεχνίτες και εργάτες. «[…]ἐπεὶ δὲ τυγχάνομεν σκοποῦντες περὶ τῆς ἀρίστης πολιτείας, αὕτη δ' ἐστὶ καθ' ἣν ἡ πόλις ἂν εἴη μάλιστ' εὐδαίμων, τὴν δ' εὐδαιμονίαν ὅτι χωρὶς ἀρετῆς ἀδύνατον ὑπάρχειν εἴρηται πρότερον, φανερὸν ἐκ τούτων ὡς ἐν τῇ κάλλιστα πολιτευομένῃ πόλει καὶ τῇ κεκτημένῃ δικαίους ἄνδρας ἁπλῶς, ἀλλὰ μὴ πρὸς τὴν ὑπόθεσιν, οὔτε βάναυσον βίον οὔτ' ἀγοραῖον δεῖ ζῆν τοὺς πολίτας (ἀγεννὴς γὰρ ὁ τοιοῦτος βίος καὶ πρὸς ἀρετὴν ὑπεναντίος), οὐδὲ δὴ γεωργοὺς εἶναι τοὺς μέλλοντας ἔσεσθαι (δεῖ γὰρ σχολῆς καὶ πρὸς τὴν γένεσιν τῆς ἀρετῆς καὶ πρὸς τὰς πράξεις τὰς πολιτικάς). » Αριστοτέλης, «Πολιτικά», 7, 1328 b, 35 -1329 a, 1. Οι απόψεις του φιλοσόφου Αριστοτέλη, έτσι όπως εκφράζονται στο παραπάνω απόσπασμα, υποδηλώνουν, αν μη τι άλλο, την ευδαιμονιστική αντίληψη, σύμφωνα με την οποία είναι αγενής η ζωή των χειρωνακτών, των εμπόρων της αγοράς ή των γεωργών και δεν επιτρέπει την απόκτηση της αρετής ή την ενασχόληση με τα πολιτικά στο άριστο πολίτευμά του. Αν προχωρήσουμε λίγο πιο κάτω στο 1329 a, 25, θα δούμε και ποιοι είναι οι κατάλληλοι για τέτοιου είδους εργασίες, οι γεωργοί, οι δούλοι και οι βάρβαροι περίοικοι, τους οποίους ωστόσο θεωρεί απαραίτητους για την ευδαιμονία της πόλης. «δεῖ τὰς κτήσεις εἶναι τούτων, εἴπερ ἀναγκαῖον εἶναι τοὺς γεωργοὺς δούλους ἢ βαρβάρους περιοίκους...» Κύρια πηγή μας για την δουλεία στους αποκαλούμενους σκοτεινούς αιώνες είναι η ποίηση του Ομήρου και του Ησίοδου, που αποκαλύπτει σύνθετες σχέσεις εξάρτησης ανάμεσα σε ελεύθερους και δούλους. Μεταγενέστερες αναφορές του Αριστοτέλη, του Πλούταρχου, του Αισχίνη, του Διόδωρου κ.ά. είναι αρκετές για να μας βοηθήσουν να σχηματίσουμε μια εικόνα του θέματος σε ό,τι αφορά στην αρχαία ελληνική κοινωνία. Ορισμένοι δούλοι είναι αιχμάλωτοι πολέμου, υποταγμένοι πλήρως στη θέληση ατόμων που κερδίζουν από το μόχθο τους. Άλλοι ζουν σχεδόν κάτω από τις ίδιες συνθήκες με τον κύριό τους, μέσα στα όρια του οίκου. Άλλοι είναι δημόσιοι δούλοι, άλλοι εργάζονται στα ορυχεία, ενώ από τον Δημοσθένη έχουμε αναφορά για τη σωματική τιμωρία τους. Είναι γεγονός πως η ύπαρξη δούλων στην αρχαιοελληνική κοινωνία προκάλεσε αμηχανία σε αρκετούς θαυμαστές του αρχαίου ελληνικού πολιτισμού που προσπάθησαν απεγνωσμένα να δείξουν πως η δουλεία στην αρχαία Ελλάδα ήταν θεσμός περισσότερο ανθρώπινος απ' ό,τι φαίνεται βάσει των πηγών που διαθέτουμε, αλλά σε γενικές γραμμές η μαρξιστική άποψη για τη δουλεία ως βάση του συγκεκριμένου πολιτισμού είναι περισσότερο ρεαλιστική και αιτιολογεί εν μέρει γιατί ο ελληνικός πολιτισμός δεν προχώρησε σε μια «βιομηχανική επανάσταση» -σύμφωνα πάντα με τα δεδομένα της εποχής του- ή στην ανάπτυξη εκείνης της τεχνολογίας που θα μπορούσε να ανεξαρτητοποιήσει τους πολίτες από το μόχθο. (el)
- La esclavitud en la antigua Grecia fue un componente esencial en el desarrollo económico y/o social del mundo griego de la antigüedad, y estuvo vigente a lo largo de su historia. Los griegos consideraron la esclavitud no solo como una realidad indispensable, sino también como un hecho natural; incluso los estoicos, en general, o los primeros cristianos, no la cuestionaron. La mayoría de los escritores antiguos entendían que la esclavitud no era tan solo un fenómeno natural, sino también necesario. No obstante, también aparecieron algunos debates aislados que levantaron el "grito en el cielo", como se observa en los diálogos socráticos, o algunos estoicos que expresaron la primera condena de la esclavitud de la que se tiene un registro histórico. De acuerdo con las tradiciones historiográfica modernas, este artículo solo trata de los esclavos-mercancía (forma calificada como esclavos enseres por los autores anglosajones) no de como el penestes de Tesalia, los hilotas de Esparta ni tampoco los de Creta cuya posición era compleja, cercana a la de servidumbre del medioevo. Un esclavo-mercancía es un individuo privado de libertad y sujeto a la voluntad de un propietario que puede comprarlo, venderlo o alquilarlo, como un bien. La esclavitud en la antigua Grecia plantea problemas importantes a los estudiosos, ya que la documentación es dispar y muy fragmentaria, concentrada sobre la ciudad de Atenas. Ningún tratado se refiere específicamente al tema, e incluso, a menudo la misma terminología es vaga. Los argumentos judiciales del siglo IV a. C. no se interesan por el esclavo más que como fuente de ingresos. La comedia describe a esclavos de comedia; la tragedia menciona a esclavos de tragedia. Es difícil distinguir con certeza a un esclavo de un artesano en la producción iconográfica o entre las estelas funerarias. Actualmente, la esclavitud griega es objeto de debates historiográficos y, en particular, el debate se centra alrededor de dos cuestiones: si se puede decir que la sociedad griega era esclavista, y, la segunda, si los esclavos griegos formaban una clase social. (es)
- Die Sklaverei war im antiken Griechenland ein wesentliches Element der Wirtschaft und Gesellschaft. Sie wurde als eine selbstverständliche, unabdingbare und natürliche Einrichtung angesehen. Sklaven werden schon in den frühesten Aufzeichnungen Griechenlands aus der Zeit ab 1700 v. Chr. erwähnt, ebenso wie in Homers Epen. Mit den griechischen Zivilisationen wuchsen auch der Sklavenhandel und die wirtschaftliche Bedeutung der Sklaven. Die Griechen versklavten Kriegsgefangene und kauften die Opfer von Piraten und fremden Sklavenhändlern. Die Sklaven waren grundsätzlich rechtlos, ihre Lebensbedingungen waren aber unterschiedlich. Einfache Arbeiter und Prostituierte führten ein kurzes und hartes Leben, während Fachleute manchmal ähnlich wie Freie lebten, sich freikaufen konnten oder freigelassen wurden. Die griechischen Philosophen rechtfertigten die Sklaverei meist mit der natürlichen Überlegenheit der Herren und konnten sich eine Gesellschaft ohne Sklaven nicht vorstellen. Im 19. und 20. Jahrhundert wurde die Erforschung der griechischen Sklaverei vom Disput um den Marxismus geprägt, nachdem Marx die „Sklavenhaltergesellschaft“ als den Schauplatz des ersten Klassenkampfs beschrieben hatte. Der Historiker Eduard Meyer erklärte die Sklaverei wirkungsmächtig als Nebenerscheinung des politischen und wirtschaftlichen Aufschwungs Griechenlands, wofür er später stark kritisiert wurde. (de)
- Esklabotza ohiko usadioa zen Antzinako Grezian, garaiko beste gizarteetan bezala. Esklaboak garaiko ekonomia eta gizarte garapenerako ezinbesteko elementuak izan ziren. Horregatik, Antzinako Greziaren historian zehar mantendu ziren. Greziar gehienentzat errealitate naturala ezezik, beharrezko zen ere eta, ondorioz, ez zuten zalantzan jarri. (eu)
- L’esclavage a été une composante essentielle du développement du monde grec antique pendant toute son histoire. Il est considéré par les Anciens non seulement comme indispensable, mais encore comme naturel : même les stoïciens ou les premiers chrétiens ne le remettent pas en cause. (fr)
- adalah praktik yang umum dan merupakan bagian integral di Yunani kuno sepanjang sejarahnya, seperti halnya di masyarakat-masyarakat lainnya termasuk Israel kuno dan masyarakat Kristen awal. Diperkirakan bahwa di Athena, sebagian besar warganya memiliki setidaknya satu orang budak. Kebanyakan penulis kuno berpendapat bahwa perbudakan tidak hanya alami tetapi juga perlu, meski begitu, beberapa debat tertutup mulai bermunculan, khususnya dalam dialog Sokrates sementara orang-orang Stoik melakukan pengutukan pertama terhadap perbudakan dalam sejarah. Untuk menyesuaikan dengan praktik historiografi, artikel ini hanya akan membahas perbudakan chattel (barang pribadi), yang berlawanan dengan kelompok budak semacam di Thessalia atau helot di Sparta, yang lebih mirip Abad Pertengahan (peningkatan pada real estat). Budak chattel adalah seorang individu yang dilucuti kebebasannya dan dipaksa untuk mengabdi pada seorang pemilik yang boleh membeli, menjual, atau menyewakannya. Studi perbudakan di Yunani kuno memiliki sejumlah masalah metodologi yang signifikan. Dokumentasinya terputus-putus dan sangat terpisah-pisah, hanya berfokus di kota Atheba. Tidak ada risalah Yunani kuno yang khusus membahas masalah perbudakan. Pembelaan yudisial pada abad ke-4 SM hanya tertarik pada pebudakan sebagai sumber penghasilan. dan tragedi Yunani melambangkan stereotipe. Sementara ikonografi tidak memberi perbedaan substansial mengenai perbedaan antara budak dan . (in)
- Slavery was an accepted practice in ancient Greece, as in other societies of the time. Some Ancient Greek writers (including, most notably, Aristotle) described slavery as natural and even necessary. This paradigm was notably questioned in Socratic dialogues; the Stoics produced the first recorded condemnation of slavery. The principal use of slaves was in agriculture, but they were also used in stone quarries or mines, and as domestic servants. Athens had the largest slave population, with as many as 80,000 in the 5th and 6th centuries BC, with an average of three or four slaves per household, except in poor families. Slaves were legally prohibited from participating in politics, which was reserved for citizens. Modern historiographical practice distinguishes between chattel slavery (personal possession, where the slave was regarded as a piece of property as opposed to a mobile member of society) versus land-bonded groups such as the penestae of Thessaly or the Spartan helots, who were more like medieval serfs (an enhancement to real estate). The chattel slave is an individual deprived of liberty and forced to submit to an owner, who may buy, sell, or lease them like any other chattel. The academic study of slavery in ancient Greece is beset by significant methodological problems. Documentation is disjointed and very fragmented, focusing primarily on the city-state of Athens. No treatises are specifically devoted to the subject, and jurisprudence was interested in slavery only as much as it provided a source of revenue. Greek comedies and tragedies represented stereotypes, while iconography made no substantial differentiation between slaves and craftsmen. (en)
- Slavernij was in het oude Griekenland een gangbare praktijk, net als in de andere samenlevingen van die tijd. Sommige klassieke Griekse schrijvers, waaronder Aristoteles, vonden slavernij natuurlijk of zelfs noodzakelijk. Dit paradigma werd met name in twijfel getrokken in de Socratische dialoog. De stoïcijnen legden de eerst geregistreerde veroordeling van slavernij vast. De meeste activiteiten waren vrij toegankelijk voor slaven, op politiek na, dat was voorbehouden aan staatsburgers. Slaven werden voornamelijk in de landbouw geëxploiteerd, maar er werden ook honderden slaven in de steengroeven en mijnen ingezet en waarschijnlijk waren er twee in het huishouden werkzaam. Het staat vast dat Athene de grootste slavenpopulatie had, met 80.000 slaven in de 5de en 6de eeuw voor Chr., met een gemiddelde van drie of vier slaven per huishouden, met uitzondering van de armere gezinnen. De moderne geschiedschrijving maakt een onderscheid tussen slavernij en aan land verbonden groepen. Slaven waren persoonlijk eigendom, waarbij de slaaf als een stuk onroerend goed werd beschouwd, in tegenstelling tot een deelnemer aan de maatschappij die zich vrij kan bewegen. De andere groep bestond uit onderworpenen, die aan hun land waren gebonden, zoals de penestes van Thessalië of de Heloten, die door de Spartanen tot slaaf waren gemaakt. Deze groepen hadden meer weg van middeleeuwse lijfeigenen, een toevoeging aan onroerend goed. Een heloot is iemand die van zijn vrijheid is beroofd en gedwongen wordt zich te onderwerpen aan een eigenaar die hem kan kopen, verkopen of verhuren, net als ieder ander roerend goed. De academische studie over de slavernij in het oude Griekenland kampt met belangrijke methodologische problemen. De documentatie is onsamenhangend en versnipperd en richt zich allereerst op de stadsstaat Athene. Er worden geen speciale verhandelingen gewijd aan het onderwerp en de jurisprudentie was slechts in zoverre in slavernij geïnteresseerd voor zover het een bron van inkomsten vormde. De Griekse komedies en tragedies zetten stereotypen neer, terwijl de iconografie geen wezenlijk verschil maakte tussen slaven en ambachtslieden. De Atheense filosoof Plato voert in zijn dialoog Meno een slaaf op die door Socrates wordt ondervraagd, in dat geval over een wiskundig probleem, om aan te tonen dat men door een geduldig stellen en beantwoorden van gerichte vragen tot inzichten kan worden gebracht, in Plato's voorstelling een blootleggen van bij iedereen -dus ook bij slaven die geen aanzien genoten- reeds aanwezige sluimerende kennis. (nl)
- La schiavitù era una pratica molto comune nell'antica Grecia. Si stima che la maggioranza dei cittadini ateniesi possedesse almeno uno schiavo. La maggior parte degli antichi scrittori ritiene infatti che solo con un così massiccio numero di schiavi si potesse garantire il funzionamento economico di ogni città. Questo modello di società, messo in discussione già nei dialoghi socratici, fu condannato per la prima volta dagli stoici. La moderna storiografia tende a distinguere due tipi di schiavitù: la schiavitù personale, in cui lo schiavo è un individuo privato della propria libertà e sottomesso al volere di un padrone, che in qualsiasi momento può deciderne la vendita o la cessione; la schiavitù legata alle terre, tipica dei penesti della Tessaglia e degli iloti di Sparta. Gli studi accademici riguardanti la schiavitù nell'antica Grecia sono spesso circondati da alcuni problemi metodologici. La documentazione è molto disunita e frammentaria, anche quella riguardante Atene. Nessun trattato fu destinato alla schiavitù, se non per esaltarne i grandi potenziali economici. Commedie e tragedie rappresentano fonti quasi del tutto inattendibili perché scritte sulla base di stereotipi, mentre l'iconografia non fa alcuna distinzione tra schiavi e artigiani, dato che per i Greci «entrambi lavorano per soddisfare i bisogni altrui e non i propri; dipendono da altri per la loro sussistenza; pertanto non sono più liberi». (it)
- 古代ギリシアにおける奴隷制（英: Slavery in ancient Greece）においては、古代ギリシアの世界にあって、奴隷とはどのような存在であったのか、奴隷をめぐる、社会的、政治的、文化的な意味とありよう等について概説する。 同時代の他の多くの社会と同様に、古代ギリシアにあっては、奴隷制は社会的に許容された慣習であり制度であった。幾人かの古代ギリシアの著述家たちは（もっとも有名な処では、アリストテレースを含め）、奴隷制について、自然なことであり、必要な制度であるとも述べていた。この社会範型（パラダイム）は、においてはとりわけ疑問視され、ストア派の人たちが、記録に残る最初の奴隷制に対する非難を行った。 奴隷は主として農業労働で使われたが、また石切場や鉱山でも使われ、家庭内の使用人・召使いとしても使われた。アテーナイは、紀元前5世紀及び6世紀において、8万人を超える最大の奴隷人口を持っていた。これは市民の一所帯あたり、平均して3人から4人の奴隷がいたことになる（ただし、貧しい家族の場合はそうではない）。奴隷は法律によって、政治に関与することが禁じられていた。政治に関与できるのは市民だけであった。 現代の歴史記述学の慣習は、チャッテル（動産的個人財産）としての奴隷と、土地に縛られたグループ（半奴隷的地位の人々）を区別している。前者は個人の所有物であり、奴隷である彼らは、社会における可動成員（自由成員）の対極として、財産の一部と見なされていた。後者はテッサリアにおける（農奴的半自由民）、あるいはスパルタにおけるヘイロータイなどで、彼らは西欧中世の農奴により一層近い存在であった。チャッテルである奴隷は、自由を剥奪され所有者に従属することを強制された個人で、所有者は彼らを、他の形態の財産同様に、購入したり売却したり貸し出したりすることができた。 古代ギリシアにおける奴隷制度の学術的研究は、深刻な方法論的問題を抱え込んでいる。記録文書は脈絡がなく、きわめて断片的であり、主として都市国家アテーナイに焦点を当てている。この主題に特化して貢献しようという研究論文はなく、法律学は研究が財源をもたらす程度に応じて奴隷制に関心を持ったに過ぎなかった。古代ギリシアの喜劇と悲劇はステレオタイプを示すだけで、他方、図像学は奴隷と職人のあいだで実質的な識別を行わなかった。 (ja)
- A escravidão era uma prática comum e componente integral da vida na Grécia Antiga, ao longo de toda a sua história, da mesma maneira que nas demais sociedades antigas. Estima-se que em Atenas a maioria dos cidadãos tinha pelo menos um escravo. A maior parte dos escritores do período antigo consideravam a escravidão não só como algo natural, mas como algo necessário, porém alguns debates isolados ocorreram, especialmente nos diálogos socráticos. Em conformidade com a prática historiográfica, este artigo pretende discutir apenas a escravidão como (propriedade pessoal), ao contrário da prática que envolvia grupos dependentes, como os da Tessália ou os hilotas espartanos, que se assemelhavam mais aos servos medievais (pouco mais que um bem imóvel). O escravo é um indivíduo privado de sua liberdade, e forçado a submeter-se a um proprietário, que pode comprá-lo, vendê-lo ou emprestá-lo como qualquer outro bem material. O estudo da escravidão na Grécia Antiga oferece um número de significantes problemas metodológicos. A documentação sobre o assunto é desconexa e muito fragmentada, focalizando-se principalmente na cidade de Atenas. Nenhum tratado foi escrito especialmente dedicado ao assunto. Os casos judiciais do século IV a.C. se interessavam pela escravidão apenas como uma fonte de renda. A comédia e a tragédia exibiam os estereótipos, e a iconografia não fez qualquer diferenciação substantiva entre o escravo e o artesão; até a terminologia é, por vezes, vaga. (pt)
- Античный рабовладельческий способ производства, обеспечивший экономическое развитие античной цивилизации, обусловил и её культурные достижения. Уже в доисторический гомеровский период рабство было нормой. Победитель обращал военнопленных в рабов, продавал их или за выкуп отпускал на свободу. Морской разбой также соединялся с многочисленными случаями обращения в рабство. Большинство рабов в эту эпоху были греками и захватывались в войнах между греческими полисами, что влияло на отношение господ к рабам. С течением времени начинает расти дистанция между свободными и рабами, число последних постепенно увеличивается. Весьма вероятно, что соотношение свободных граждан к рабам было 1:3. В Афинах не было почти ни одного семейства, даже очень бедного, которое не владело хотя бы одним рабом. (ru)
- Рабство було прийнятою практикою в Стародавній Греції, як і в інших суспільствах того часу. Деякі давньогрецькі письменники (включаючи, зокрема, Аристотеля) описували рабство як природне і навіть необхідне. Ця парадигма була, зокрема, поставлена під сумнів у діалогах Сократа; стоїки вперше зафіксували засудження рабства. В основному раби використовувалися в сільському господарстві, але вони також використовувалися в каменоломнях або шахтах, а також в якості домашньої прислуги. В Афінах було найбільша кількість рабів - до 80 000 чоловік в V і VI століттях до н.е., в середньому три-чотири раба на сім'ю, за винятком бідних сімей. Згідно із законом рабам було заборонено брати участь у політичному житті, яка призначалася тільки для громадян. Сучасна історіографічна практика розрізняє рабське майно (особисте володіння, коли раб розглядався як предмет власності, а не як член суспільства) і пов'язані з землею групи, такі як фессалійський пінистий або спартанські лоти, які були більше схожі на середньовічних кріпаків (посилення до нерухомості). Невільничий раб - це людина, позбавлена волі і вимушений підкорятися власнику, який може купувати, продавати або здавати їх в оренду, як і будь-яку іншу невільничий товар. Академічне вивчення рабства у Стародавній Греції обтяжене серйозними методологічними проблемами. Документація роз'єднана і дуже фрагментарна, зосереджена, насамперед, на місті-державі Афінах. Ніякі трактати на цю тему конкретно не посвячені, а юриспруденція цікавилася рабством тільки в тій мірі, в якій воно забезпечувало джерело доходу. Грецькі комедії і трагедії представляли собою стереотипи, в той час як іконографія не робила істотних відмінностей між рабами і ремісниками. (uk)
- 奴隶制度是古希腊发展史的一个重要组成部分。大部分古代作家认为奴隶制不仅是必需的而且自然合理，无论斯多葛派还是早期基督教都没有质疑过这种行为。然而早在公元前4世纪，一些独立的争议开始出现，在苏格拉底谈话中尤其明显。 与史学的惯例相一致，本文仅仅讨论物化奴隶制度，而不讨论附属的群体比如色萨利的，斯巴达的黑劳士，克里特的克拉罗特，他们与中世纪的农奴制更为相类。奴隶们被剥夺人身自由，并被迫服从于一个能够将他像任何一份可能的良好动产一样买卖、租借的奴隶主。 关于古希腊奴隶制度的研究引起了一系列重大的方法论问题。这方面的文献杂乱且十分琐碎，集中在雅典城的问题上。关于这个课题没有明确的专门著述。公元前4世纪的司法辩论关注奴隶制仅仅是作为一种国家收入的来源。喜剧和悲剧以成规写就。肖像画在表现奴隶和工匠方面没有任何充分的区别。甚至这方面的术语都十分贫乏。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Esklabotza ohiko usadioa zen Antzinako Grezian, garaiko beste gizarteetan bezala. Esklaboak garaiko ekonomia eta gizarte garapenerako ezinbesteko elementuak izan ziren. Horregatik, Antzinako Greziaren historian zehar mantendu ziren. Greziar gehienentzat errealitate naturala ezezik, beharrezko zen ere eta, ondorioz, ez zuten zalantzan jarri. (eu)
- L’esclavage a été une composante essentielle du développement du monde grec antique pendant toute son histoire. Il est considéré par les Anciens non seulement comme indispensable, mais encore comme naturel : même les stoïciens ou les premiers chrétiens ne le remettent pas en cause. (fr)
- Античный рабовладельческий способ производства, обеспечивший экономическое развитие античной цивилизации, обусловил и её культурные достижения. Уже в доисторический гомеровский период рабство было нормой. Победитель обращал военнопленных в рабов, продавал их или за выкуп отпускал на свободу. Морской разбой также соединялся с многочисленными случаями обращения в рабство. Большинство рабов в эту эпоху были греками и захватывались в войнах между греческими полисами, что влияло на отношение господ к рабам. С течением времени начинает расти дистанция между свободными и рабами, число последних постепенно увеличивается. Весьма вероятно, что соотношение свободных граждан к рабам было 1:3. В Афинах не было почти ни одного семейства, даже очень бедного, которое не владело хотя бы одним рабом. (ru)
- 奴隶制度是古希腊发展史的一个重要组成部分。大部分古代作家认为奴隶制不仅是必需的而且自然合理，无论斯多葛派还是早期基督教都没有质疑过这种行为。然而早在公元前4世纪，一些独立的争议开始出现，在苏格拉底谈话中尤其明显。 与史学的惯例相一致，本文仅仅讨论物化奴隶制度，而不讨论附属的群体比如色萨利的，斯巴达的黑劳士，克里特的克拉罗特，他们与中世纪的农奴制更为相类。奴隶们被剥夺人身自由，并被迫服从于一个能够将他像任何一份可能的良好动产一样买卖、租借的奴隶主。 关于古希腊奴隶制度的研究引起了一系列重大的方法论问题。这方面的文献杂乱且十分琐碎，集中在雅典城的问题上。关于这个课题没有明确的专门著述。公元前4世纪的司法辩论关注奴隶制仅仅是作为一种国家收入的来源。喜剧和悲剧以成规写就。肖像画在表现奴隶和工匠方面没有任何充分的区别。甚至这方面的术语都十分贫乏。 (zh)
- الرق أو «العبودية» هو ذلك التقليد الذي كان شائعاً وجزءاً لايتجزأ من بلاد الإغريق«اليونان القديمة» وذلك على مر تاريخها الثري بالأحداث. وهذا كان حال بعض المجتمعات الأخرى في ذلك الوقت مثل فلسطين القديمة والمجتمعات المسيحية المبكرة وتشير التقديرات إلى أن كل مواطن في أثينا كان يمتلك على الأقل عبداً واحداً.كان الرق عنصرا أساسيا في تنمية بلاد الإغريق القديمة طوال تاريخها. لم يعتبر أغلب الكتاب القدماء الرق ليس ضروريا فحسب بل طبيعيا؛ ولم يشكك الرواقيون ولا المسيحيون الاوائل بالعبودية. لكن بدأت بعض النقاشات المتفرقة تظهر ولا سيما في منذ القرن الرابع قبل الميلاد. (ar)
- L'esclavitud a l'antiga Grècia va ser un component essencial en el desenvolupament econòmic i social del món grec de l'antiguitat i estigué vigent al llarg de la seva història. Els grecs consideraren l'esclavitud no solament com una realitat indispensable, sinó també com un fet ben natural; fins i tot els estoics, en general, o els primers cristians no la van qüestionar. La majoria dels escriptors antics entenien que l'esclavitud no era tan sols un fenomen natural, sinó també necessari. No obstant això, també van aparèixer alguns debats aïllats que aixecaren el crit al cel, com s'observa en els diàlegs socràtics, o alguns estoics que expressaren la primera condemna de l'esclavitud de la qual es té un registre històric. (ca)
- Η μελέτη του φαινομένου της δουλείας στην αρχαία Ελλάδα παρουσιάζει πλήθος σημαντικών μεθοδολογικών προβλημάτων. Οι γραπτές μαρτυρίες είναι ασύνδετες και αποσπασματικές, επικεντρωμένες κυρίως στην πόλη των Αθηνών. Καμία πραγματεία δεν είναι ειδικά αφιερωμένη στο ζήτημα. Η κωμωδία και η τραγωδία εμπεριέχουν , ενώ η εικονογραφία δεν διαχωρίζει με σαφή τρόπο τους δούλους από τους τεχνίτες και εργάτες. (el)
- Die Sklaverei war im antiken Griechenland ein wesentliches Element der Wirtschaft und Gesellschaft. Sie wurde als eine selbstverständliche, unabdingbare und natürliche Einrichtung angesehen. Sklaven werden schon in den frühesten Aufzeichnungen Griechenlands aus der Zeit ab 1700 v. Chr. erwähnt, ebenso wie in Homers Epen. Mit den griechischen Zivilisationen wuchsen auch der Sklavenhandel und die wirtschaftliche Bedeutung der Sklaven. Die Griechen versklavten Kriegsgefangene und kauften die Opfer von Piraten und fremden Sklavenhändlern. Die Sklaven waren grundsätzlich rechtlos, ihre Lebensbedingungen waren aber unterschiedlich. Einfache Arbeiter und Prostituierte führten ein kurzes und hartes Leben, während Fachleute manchmal ähnlich wie Freie lebten, sich freikaufen konnten oder freigelasse (de)
- La esclavitud en la antigua Grecia fue un componente esencial en el desarrollo económico y/o social del mundo griego de la antigüedad, y estuvo vigente a lo largo de su historia. Los griegos consideraron la esclavitud no solo como una realidad indispensable, sino también como un hecho natural; incluso los estoicos, en general, o los primeros cristianos, no la cuestionaron. La mayoría de los escritores antiguos entendían que la esclavitud no era tan solo un fenómeno natural, sino también necesario. No obstante, también aparecieron algunos debates aislados que levantaron el "grito en el cielo", como se observa en los diálogos socráticos, o algunos estoicos que expresaron la primera condena de la esclavitud de la que se tiene un registro histórico. (es)
- Slavery was an accepted practice in ancient Greece, as in other societies of the time. Some Ancient Greek writers (including, most notably, Aristotle) described slavery as natural and even necessary. This paradigm was notably questioned in Socratic dialogues; the Stoics produced the first recorded condemnation of slavery. (en)
- adalah praktik yang umum dan merupakan bagian integral di Yunani kuno sepanjang sejarahnya, seperti halnya di masyarakat-masyarakat lainnya termasuk Israel kuno dan masyarakat Kristen awal. Diperkirakan bahwa di Athena, sebagian besar warganya memiliki setidaknya satu orang budak. Kebanyakan penulis kuno berpendapat bahwa perbudakan tidak hanya alami tetapi juga perlu, meski begitu, beberapa debat tertutup mulai bermunculan, khususnya dalam dialog Sokrates sementara orang-orang Stoik melakukan pengutukan pertama terhadap perbudakan dalam sejarah. (in)
- 古代ギリシアにおける奴隷制（英: Slavery in ancient Greece）においては、古代ギリシアの世界にあって、奴隷とはどのような存在であったのか、奴隷をめぐる、社会的、政治的、文化的な意味とありよう等について概説する。 同時代の他の多くの社会と同様に、古代ギリシアにあっては、奴隷制は社会的に許容された慣習であり制度であった。幾人かの古代ギリシアの著述家たちは（もっとも有名な処では、アリストテレースを含め）、奴隷制について、自然なことであり、必要な制度であるとも述べていた。この社会範型（パラダイム）は、においてはとりわけ疑問視され、ストア派の人たちが、記録に残る最初の奴隷制に対する非難を行った。 奴隷は主として農業労働で使われたが、また石切場や鉱山でも使われ、家庭内の使用人・召使いとしても使われた。アテーナイは、紀元前5世紀及び6世紀において、8万人を超える最大の奴隷人口を持っていた。これは市民の一所帯あたり、平均して3人から4人の奴隷がいたことになる（ただし、貧しい家族の場合はそうではない）。奴隷は法律によって、政治に関与することが禁じられていた。政治に関与できるのは市民だけであった。 (ja)
- La schiavitù era una pratica molto comune nell'antica Grecia. Si stima che la maggioranza dei cittadini ateniesi possedesse almeno uno schiavo. La maggior parte degli antichi scrittori ritiene infatti che solo con un così massiccio numero di schiavi si potesse garantire il funzionamento economico di ogni città. Questo modello di società, messo in discussione già nei dialoghi socratici, fu condannato per la prima volta dagli stoici. (it)
- Slavernij was in het oude Griekenland een gangbare praktijk, net als in de andere samenlevingen van die tijd. Sommige klassieke Griekse schrijvers, waaronder Aristoteles, vonden slavernij natuurlijk of zelfs noodzakelijk. Dit paradigma werd met name in twijfel getrokken in de Socratische dialoog. De stoïcijnen legden de eerst geregistreerde veroordeling van slavernij vast. (nl)
- A escravidão era uma prática comum e componente integral da vida na Grécia Antiga, ao longo de toda a sua história, da mesma maneira que nas demais sociedades antigas. Estima-se que em Atenas a maioria dos cidadãos tinha pelo menos um escravo. A maior parte dos escritores do período antigo consideravam a escravidão não só como algo natural, mas como algo necessário, porém alguns debates isolados ocorreram, especialmente nos diálogos socráticos. (pt)
- Рабство було прийнятою практикою в Стародавній Греції, як і в інших суспільствах того часу. Деякі давньогрецькі письменники (включаючи, зокрема, Аристотеля) описували рабство як природне і навіть необхідне. Ця парадигма була, зокрема, поставлена під сумнів у діалогах Сократа; стоїки вперше зафіксували засудження рабства. (uk)
|
