| dbo:abstract
|
- الحج لغة هو القصد والزيارة والإتيان وفي الديانات المختلفة غالبا ما يعرف بأنه رحلة طويلة أو بحث عن دلائل معنوية عظيمة، وأحيانا هو رحلة إلى مزار أو ضريح ذي أهمية أو قدسية في ديانة معينة. يمارس العديد من أتباع الديانات طقوس الحج ويسمى الشخص الذي يؤدي هذه الطقوس بالحاج. تعريف الحج في اللغة: الحج بفتح الحاء ويجوز كسرها وهو القصد. حج إلينا فلان أي قدم وحَجَّه يحجُّه حجًّا قصده، وقال جماعة من أهل اللغة: الحج القصد لمعظّم قال سيبويه: حجَّه يحجُّه حِجًا كما قالوا: ذكره ذكرًا. والحجيج: جماعة الحاج. قال الأزهري: الحَجُّ قضاء نسك سنة واحدة، وبعض يكسر الحاء فيقول: الحِجُّ والحِجَّة. وقرئ: {وَلِلَّهِ عَلَى النَّاسِ حِجُّ الْبَيْتِ} [النساء: 97] والفتح أكثر في مطلع القرن الواحد والعشرين الميلادي، استمرت أعداد الحجاج من أتباع الديانات عمومًا بالازدياد، وقدر عدد الحجاج القاصدين 39 موقعًا من أكثر الأماكن المقصودة للحج إلى 200 مليون زائر سنويا. (ar)
- Pouť (ze stčes. pút, praslov. pǫ̨ntъ, srov. staroindické panthás cesta) je cesta za účelem návštěvy určitého poutního místa, které má náboženský význam. V symbolickém smyslu je pouť zároveň iniciačním aktem a úkonem odevzdání. Vyskytuje se v náboženských vírách, které přiznávají zvláštní nadpřirozenou moc či sílu určitým místům. V hinduismu představuje hlavní poutní místa tzv. , židé putovali do a později do Jeruzaléma, kde byla Hospodinova svatyně a archa úmluvy. V buddhismu jsou významnými místy ta, která jsou spojena s životem Gautamy Buddhy, v křesťanství s životem Ježíše Krista nebo některého ze svatých, v islámu je tímto místem Mekka, rodné město Mohamedovo. Vzdálené chrámy a svatyně navštěvovali též staří Řekové a Římané, podobně i Germáni. V křesťanské Evropě se k cílům náboženských poutí, zejména výročním poutím k místním kostelům v den jejich zasvěcení nebo v den svátku jejich patrona, soustředil společenský život včetně komediantů. S postupnou ateizací se tento zvyk osamostatnil od náboženského původu a pouť se tak v profánním světě stala synonymem zábavního parku. (cs)
- Un pelegrinatge és un viatge a un lloc considerat sagrat per la religió per tal d'obtenir els favors de la divinitat o augmentar l'autoconeixement durant la ruta. Les rutes dels pelegrins sovint creen molta riquesa, pel comerç i el trafic de persones i s'han convertit en una atracció per al turisme modern. Un pelegrí és un viatger que visita algun lloc sagrat, gairebé sempre per motius religiosos. Etimològicament pelegrí significa expatriat o estranger i la connotació religiosa la va adquirir per la naturalesa dels llocs on es duia a terme el pelegrinatge. Posteriorment el terme es va estendre a qualsevol indret destacat, com per exemple les cases dels artistes per als fans. Un exemple destacat d'aquest pelegrinatge laic seria Graceland la casa d'Elvis Presley. A l'Europa de l'edat mitjana es distingien tres classes de pelegrins:
* Romers, aquells que anaven a Roma
* Palmers, aquells que anaven a Jerusalem
* Pelegrins pròpiament dits, aquells que anaven a Santiago de Compostel·la. (ca)
- Eine Wallfahrt (von „wallen“, in eine bestimmte Richtung ziehen, „fahren“, unterwegs sein) oder Pilgerfahrt, lateinisch Peregrinatio religiosa, ist das Zurücklegen eines Pilgerweges zu Fuß oder mit einem Transportmittel, an dessen Ziel eine Pilgerstätte besucht wird. Sie kann unternommen werden, um ein religiöses Gebot, eine Buße oder ein Gelübde zu erfüllen oder in der Hoffnung auf die Erhörung eines Gebets und wird auch als Pilgerreise, Pilgerfahrt, Betfahrt und im Islam als Haddsch oder Ziyāra bezeichnet. Bei einer Wallfahrt steht nicht der Weg, sondern das Ziel im Vordergrund, in der Regel ein Heiligtum. Bei einer Prozession hingegen steht der Vorgang des Schreitens als „kollektive Gebärde einer Kultgemeinde“, oft als Abschreiten oder Umschreiten (vgl. Pradakshina), im Mittelpunkt. In früheren Jahrhunderten hatte die Wallfahrt asketischen Charakter, denn Fernreisen waren gefährlich. Dies ist durch moderne Transportmittel und touristische Infrastruktur in der Regel nicht mehr der Fall. Daher gewinnen die rituellen Handlungen am Ziel an Bedeutung. Religiös motiviertes Reisen im weiteren Sinn wird auch als Religionstourismus bezeichnet. (de)
- Γενικά, με τον όρο προσκύνημα χαρακτηρίζεται η, με γονυκλισία ή επίκυψη, εκδήλωση σεβασμού, τιμής, λατρείας προς τον Θεό, Αγίους, ιερών λειψάνων κ.λπ., καθώς και η υπό υπηκόου εκδήλωση πίστης και υποταγής προς το Δεσπότη ή κυρίαρχο Ηγεμόνα. Επίσης προσκύνημα ονομάζεται και η μετάβαση ή το ταξίδι που εκτελεί ένας πιστός σε ιερό της θρησκείας του τόπο όπου και κατ΄ επέκταση ονομάζεται ομοίως προσκύνημα και ο τόπος αυτός καθώς και όλα τα αντικείμενα τα επιδεχόμενα την προσκύνηση αυτή π.χ. εικόνες, ιερά λείψανα, τάφοι αγίων, χώροι μαρτυρίων κ.λπ. Με τον όρο στο πληθυντικό "τα προσκυνήματα" κατά τις παλαιότερες κοινωνικές εκφράσεις αποδίδονταν επιπλέον με τη έννοια του χαιρετισμού υπό μορφή ευγενείας. π.χ. "τα προσκυνήματά μου στην κυρία μητέρας σας"΄, ή "προσκυνώ Δέσποτα" που λέγεται σήμερα από λαϊκό πιστό προς Αρχιερέα ως εκδήλωση τιμής και σεβασμού, προκειμένου να λάβει ευλογία ή που επαναλαμβάνει κατά την αποχώρηση. (el)
- Pilgrimado estas tradicia vojaĝo por viziti difinitajn religiajn pilgrimlokojn. Persono, kiu pilgrimas estas nomita pilgrimanto aŭ pilgrimulo. Ekzistas pluraj formoj de pilgrimado, religiaj kaj nereligiaj. Eĉ antaŭ la grandaj religioj, kiujn ni konas hodiaŭ (la katolika, islama, hindua kaj budhisma) ekzistis jam pilgrimadoj al sanktaj ejoj. (eo)
- Una peregrinación o peregrinaje es el viaje a un santuario o lugar sagrado con importantes connotaciones religiosas. Es, también, un viaje efectuado por un creyente (o grupo de creyentes) hacia un lugar de devoción o un lugar considerado como sagrado según la religión de cada uno. El término peregrinación proviene del latín peregrinatio, significa viaje al extranjero o estancia en el extranjero. Según sus orígenes etimológicos, el peregrino es el expatriado o exiliado. Sea como fuere, es un extranjero desconocido en el país y privado de la asistencia de una colectividad. El desplazamiento, generalmente andando, de personas hacia los lugares en los que entran en contacto con lo sagrado es una práctica común de religiones y culturas. La peregrinación es un fenómeno casi universal de la antropología religiosa. El peregrino encuentra lo sobrenatural en un lugar preciso, en el que se participa de una realidad diferente a la realidad profana. Es famosa mundialmente la peregrinación, o Hajj, de los fieles musulmanes a La Meca, la de los fieles católicos a Santiago de Compostela, o la peregrinación de los judíos ortodoxos al Templo de Jerusalén, durante las tres festividades de Pésaj, Shavuot y Sucot, conocidas con el nombre de Shalosh Regalim. La peregrinación se puede realizar por mera profesión de fe o como método para expiar algún pecado según la religión practicada, e incluso como agradecimiento por peticiones concedidas a la figura religiosa pertinente. También es peregrinación visitar una capilla o lugar que custodie reliquias sagradas. La Biblia habla del peregrinar en el Salmo 122 (121): Qué alegría cuando me dijeron:Vamos a la casa del Señor.Ya están pisando nuestros piesTus umbrales, Jerusalén. La última visita de Jesús a Jerusalén, siendo observante de la ley judía, fue como peregrino durante la fiesta de Pésaj. (es)
- Erromesaldia toki sakratu batera arrazoi erlijiosoengatik egiten den bidaia da. Erromesaldia egiten duen sinestuna erromesa da. Hainbat erlijotan ohiko (eta batzuetan, ezinbesteko) egitekoa da; hala nola, islamean hajj edo Mekarako pelegrinazioa bat da, Koranaren musulman ahal izanez gero orok egin beharrekoa; kristautasunean, Jerusalen, Erroma eta Done Jakue bideko pelegrinazioak dira ezagunenak; eta hinduismoan, Gangeseko iturburuetara egiten dena aipa daiteke. (eu)
- Is turas reiligiúnach é oilithreacht, nó turas chuig ceann scríbe reiligiúnach. Tarlaíonn oilithrigh i go leor cultúir ar fud an domhain, de ghnáth ar shiúl na gcos, chuig áiteanna atá tábhachtach do chreidimh an lucht siúil. Fuarthas fianaise ar oilithreacht go Stonehenge chomh fadasiar leis an mbliain 2,400 RCh. (ga)
- A pilgrimage is a journey, often into an unknown or foreign place, where a person goes in search of new or expanded meaning about their self, others, nature, or a higher good, through the experience. It can lead to a personal transformation, after which the pilgrim returns to their daily life. (en)
- Ziarah adalah salah satu praktik sebagian besar umat beragama yang memiliki makna moral yang penting. Kadang-kadang ziarah dilakukan ke suatu tempat yang suci dan penting bagi keyakinan dan iman yang bersangkutan. Tujuannya adalah untuk mengingat kembali, meneguhkan iman atau diri. Orang yang melakukan perjalanan ini disebut peziarah. (in)
- Un pèlerinage (du latin peregrinus, « étranger ») est un voyage effectué par un croyant, le pèlerin, vers un lieu de dévotion, vers un endroit circonscrit tenu pour sacré selon sa religion car supposé contenir une communication directe avec une divinité grâce à une relique, un légendaire (récit d'apparitions, de miracles), une source, un arbre. Le déplacement des hommes et des femmes — souvent à pied mais aussi en bateau ou encore train et avion depuis la révolution industrielle — vers des lieux où ils entrent en contact avec le sacré est une pratique qui apparaît dans de très nombreuses cultures jusqu'à nos jours, et on en trouve des indices à Çatal Hüyük, au début du néolithique, ou encore Stonehenge vers 1700 av. J.-C. Le pèlerinage est un phénomène quasi universel de l'anthropologie religieuse. Le pèlerin rencontre le surnaturel en un lieu précis où il participe à une réalité autre que la réalité profane. Le pèlerinage constitue souvent une importante source de revenus, et ce dès ses débuts, une tendance qui s'est accentuée avec l'industrialisation du tourisme et qui participe au développement de la religion concernée : c'est par exemple la présence de Lourdes qui fait de Pau-Pyrénées un aéroport international. On peut aussi mentionner des villes comme La Mecque, Mexico, Bodhgaya ou Bénarès qui bénéficient des revenus de leur pèlerinage respectif, pèlerinages qui peuvent drainer des millions de personnes chaque année. Si l'on prend l'entité géopolitique du bassin méditerranéen, ce sont quatre « cultures-monde » liées aux identités religieuses chrétienne (catholique et orthodoxe), judaïque et musulmane qui constituent la base d'un fort flux touristique dans cette région du monde. Mais au-delà du seul aspect économique, la circulation de personnes désintéressées, curieuses et animées d'un idéal crée des interactions propres à ouvrir et à renforcer en même temps l'identité des cultures concernées (sur les lieux d'origine, d'arrivée et de passage). Ces voyages hésitent ainsi souvent entre le pèlerinage stricto sensu et le tourisme religieux. En 2016, le nombre annuel de pèlerins est estimé à 500 millions, dont 80 % concernent l'islam, le bouddhisme et surtout l'hindouisme : le Khumba Mela hindou avait ainsi réuni plus de 100 millions de personnes, les pèlerinages chrétiens représentant 90 à 100 millions de pèlerins, soit 20 % des pèlerins. (fr)
- ( 이 문서는 종교적인 의미의 성지 순례에 관한 것입니다. 인터넷상의 속어에 대해서는 성지 순례 (인터넷) 문서를 참고하십시오.) 순례(巡禮, 영어: pilgrimage)는 종교적 의무 또는 신앙 고취의 목적으로 하는 여행을 말한다. (ko)
- 巡礼（じゅんれい、英: pilgrimage）とは、日常的な生活空間を一時的に離れて、宗教の聖地や聖域に参詣し、聖なるものにより接近しようとする宗教的行動のこと。 巡礼は世界の多くの宗教で、重要な宗教儀礼と見なされている。特にその宗教の信者が、特定の地域や文化圏を超えて、広域に分布している宗教においては、とりわけ大切なものとみなされる。したがって巡礼は、未開宗教よりも歴史的な宗教や世界宗教において、より一層、盛んに行われている。 (ja)
- Een bedevaart of pelgrimage (van het Oudfrans pelrimage) is een (pelgrims)reis naar een bedevaartsoord dat een bijzondere betekenis heeft binnen een religie. Het kan zijn dat de plaats verbonden is met de stichter of een heilige van een religie, of op een andere manier een belangrijke plaats inneemt in de geschiedenis van een religie. Ook kan het een plaats van een openbaring, een verlichting of een religieus bovennatuurlijk wonder zijn. Degene die op bedevaart gaat, wordt bedevaartganger of pelgrim genoemd. Redenen voor het ondernemen van een bedevaart zijn om over een hogere waarheid, God of het leven na te denken; om het Heilige te "ervaren", om een gunst (bv. genezing) te gaan vragen; respect te betuigen; om inspiratie te verkrijgen; om tot bezinning te komen of zelfs boete te doen voor misstappen (zonden); om een poosje afstand te nemen van een hectisch dagelijks bestaan; om 'de ervaring'; 'om er geweest te zijn'; of om andere mensen te ontmoeten. (nl)
- Un pellegrinaggio (dal latino peregrinus, "straniero") è un viaggio compiuto per devozione, ricerca spirituale, o penitenza, verso un luogo considerato sacro. Il termine proviene dal latino peregrinus, da per + ager (i campi), dove indicava colui che non abita in città, quindi lo straniero, ovvero qualcuno costretto a condizioni di civilizzazione ridotta. La definizione di pellegrinaggio indica un particolare tipo di viaggio, un andare finalizzato, un tempo che l'individuo stralcia dalla continuità del tessuto ordinario della propria vita (luoghi, rapporti, produzione di reddito), per connettersi al sacro. Il suo uso successivo invece - il nostro - implica una scelta. Chi parte in pellegrinaggio non si trova ad essere, ma si fa straniero e di questa condizione si assume le fatiche e i rischi, sia interiori che materiali, in vista di vantaggi spirituali - come incontrare il sacro in un luogo lontano, offrire i rischi e i sacrifici materialmente patiti in cambio di una salvezza o di un perdono metafisici - e perché no anche materiali, grazie alle avventure e occasioni che, strada facendo, non possono mancare. In tutte le grandi religioni storiche esistono indicazioni, forme, destinazioni e finalizzazioni, del pellegrinaggio.Attualmente la diminuzione dei tempi, dei rischi e dei costi di viaggio, nonché la desacralizzazione delle culture, fanno sì che la categoria culturale del pellegrinaggio sia ormai sempre più intrecciata con quella del turismo di massa, del quale viene anzi spesso considerata una specie di sottoclasse, almeno dagli operatori economici del settore (turismo religioso). (it)
- Uma peregrinação (do latim per agros, isto é, pelos campos) é uma jornada realizada por um devoto de uma dada religião a um lugar considerado sagrado por essa mesma religião. O termo "Peregrino" aparece em nossa língua na primeira metade do século XIII, para denominar os cristãos que viajavam a Roma ou à Terra Santa (onde atualmente se encontra o Estado de Israel e os Territórios Palestinos) para visitar os lugares sagrados, às vezes como castigo auto-imposto com o objetivo de pagar determinados pecados e outras vezes para cumprir penas canônicas. Desses peregrinos surgiria mais tarde a ideia das Cruzadas, enviadas para "reconquistar" os lugares que os cristãos consideravam sagrados e que estavam em poder de povos de outras religiões. O acto de peregrinar e as peregrinações ocorrem desde os tempos mais remotos, mesmo nos chamados tempos primitivos em que predominavam os costumes ou ritos pagãos. Existem escritos de locais de peregrinação muitas vezes ofuscados pela própria religião cristã, como o caso da Catedral de Santiago de Compostela que pode ter sido construída onde passaria antes uma outra rota mais antiga, a peregrinação a Finisterra (fim-da-terra), à costa Ocidental para ver o deus Sol a "morrer" no mar e que no dia seguinte ressuscitava no Oriente. As primeiras peregrinações do Cristianismo datam do início do século IV (quando o Cristianismo foi tornado religio licita), e tinham por destino a Terra Santa (a mais conhecida e a primeira a deixar um relato da peregrinação é a histânica Erétria, muito provavelmente familiar de Teodósio I, imperador romano). Mais tarde, tiveram grande surto devido à pregação de São Jerónimo. Para peregrinar há que ter em conta que não se trata apenas do acto de caminhar (no caso da peregrinação a pé), ou executar um trajecto com um determinado número de quilómetros; é reconhecido que peregrinar carece caminhar-se motivado "por" ou "para algo". A peregrinação tem, assim, um sentido e um valor acrescentado que é necessário descobrir a cada pessoa que a executa. (pt)
- Пало́мничество (от лат. palma «пальма»; от пальмовой ветви, с которыми жители Иерусалима встречали Иисуса Христа) — путешествие верующих к географическим местностям и реликвиям, имеющим сакральное значение в данной религии. Богомольца, совершающего такое путешествие, называют пало́мником или пилигри́мом (от лат. peregrinus «чужеземец, странник»).
* Пало́мничество в христианстве — путешествие к Святой земле и другим географическим местностям, имеющим сакральное значение для христианской веры (см. Pilgrimage church) с целью поклонения и молитвы; вообще хождение верующих к святым местам на поклонение. Христианский обычай основывается на стремлении верующих поклониться местам и святыням, связанных с Христом, апостолами, Пресвятой Богородицей, помолиться перед чудотворными иконами, окунуться в священные воды реки Иордан и святые источники; в знак раскаяния в грехе предпринимаются ;
* Хадж — посещение мусульманами Мекки, Медины и совершение там предписанных ритуалов;
* Ко́ра — в индуизме и буддизме ритуальный обход вокруг какой-либо святыни;
* у индусов — посещение Праяга и Варанаси (Бенарес, Индия) (последний также у джайнов);
* у буддистов — буддийские места паломничества в Индии;
* у буддистов Японии и синтоистов — посещение Нары;
* у тибетских буддистов — посещение Лхасы (Тибет);
* в иудаизме периода Первого и Второго Храма три ежегодных «паломнических праздника» (Песах, Шавуот, Суккот) предполагали паломничество к Храму;
* Паломничество у бахаев — посещение священных мест Хайфы и Акко. (ru)
- Pielgrzymka – podróż podjęta z pobudek religijnych do miejsc świętych. Motywem podjęcia trudu pielgrzymowania może być chęć zadośćuczynienia za popełnione występki lub też chęć wyrażenia prośby, np. o zdrowie, o pomyślność. Pątnicy pielgrzymują również, ażeby wyrazić wdzięczność, np. za urodzenie dziecka, odzyskanie sprawności fizycznej. Pielgrzymowanie wiąże się też ze składaniem wotum w sanktuarium, do którego się wędrowało, jak to ma np. miejsce w katolicyzmie. Pielgrzymki mogą być zbiorowe lub indywidualne. Pielgrzymki zbiorowe organizowane są przez instytucje religijne. Indywidualni pątnicy mogą też przyłączać się do większych grup pielgrzymich. Pielgrzymowanie jako przejaw religijności znany był już w starożytności (Starożytny Egipt, Grecja czy Rzym). Również w kulturach Bliskiego Wschodu istniały tradycyjne dni, w których pielgrzymowano (np. do Jerozolimy w czasach biblijnych na święto Paschy). Tradycja żydowska przejęta została przez chrześcijan, którzy pielgrzymowali już w czasach starożytnych do Ziemi Świętej (por. Anonimus Piacentinus, Egeria), a następnie do sanktuariów europejskich, gdy Palestyna dostała się pod panowanie muzułmańskie w 638. Czasów wczesnego średniowiecza sięga europejska tradycja pielgrzymowania do grobu św. Jakuba Apostoła w Hiszpanii i grobów apostołów Piotra i Pawła w Rzymie. W zależności od ustaleń organizacyjnych, pielgrzymi otrzymują m.in. kolorowe chusty, certyfikaty uczestnictwa, karty pielgrzyma lub emblematy upamiętniające udział w pielgrzymce. W niektórych religiach pielgrzymki mają charakter obowiązkowy, np. pielgrzymka do Mekki w islamie. Badaniem pielgrzymek, jako formy turystyki, zajmują się geografia turyzmu oraz geografia religii. (pl)
- Peregrination (av latinets peregrinatio – "resa i främmande land") används som äldre benämning på utländska resor. Ofta avser termen studenters resor till universitet i främmande länder under perioden mellan 1100-talet och 1700-talet. Som synonymer till peregrination används bildningsresa, edukationsresa och studieresa, samt den latinska termen peregrinatio academica. Särskilt i svensk och nordisk forskning används peregrination som synonym till termen grand tour som avser bemedlade resenärers utländska resor till berömda universitetsstäder och metropoler på kontinenten under perioden mellan 1500-talets mitt och 1700-talets utgång. Den brittiska 1700-talsaristokratins grand tours till Italien är de mest kända resorna av detta slag. Skillnaden mellan termerna peregrination och grand tour ligger således i sociala förhållanden. Medan vem som helst kunde genomföra en peregrination var grand tour-resandet förbehållet en inflytelserik och förmögen elit. Peregrinationerna är lika gamla som universitetsväsendet. Så snart de första universiteten hade grundats i början av 1100-talet drog de till sig studenter från långväga håll. Dessa reste – peregrinerade – för att skaffa sig utbildning inom filosofi, teologi, juridik och medicin. Studiernas allmängiltighet garanterades av den katolska kyrkan som gav universiteten rättigheter att bedriva undervisning och skipa rätt bland lärare och studenter. Bland studierna intog teologin en särställning. Teologiska studier kvalificerade studenterna för kyrkliga ämbeten, som var eftertraktade bland annat eftersom de gav relativt säkra inkomster. Studierna öppnade även dörrar till maktpositioner inom statsbyråkratierna. De medeltida furstarna var i stort behov av skolat folk som kunde kommunicera på latin, upprätta juridiskt hållbara dokument och skriva krönikor om furstens rättfärdiga och lyckosamma regemente. Det är känt att svenska studenter redan på 1200-talet peregrinerade till Sorbonneuniversitetet i Paris, som förblev ett viktigt resmål in på 1300-talet. På 1400-talet tillkom peregrinationer till universitetet i Prag. Många peregrinationer finansierades av kyrkliga skatter som utnyttjades för att ge begåvade ynglingar möjlighet att bege sig ut på kontinenten. Det långsiktiga syftet var att stärka kyrkans position genom ett bättre utbildat prästerskap som kunde bidra till kyrkans arbete, statsstyrelsen och till uppbyggandet av ett inhemskt utbildningsväsen.Reformationen ändrade förutsättningarna för peregrinerandet radikalt. Verksamheten vid Uppsala universitet (grundat 1477) låg i träda mellan 1520- och 1590-talet. Den kyrkliga organisationen för finansiering av peregrinationerna försvann och det inhemska utbildningssystemet, som hade använts för att förbereda studenterna för avancerade studier utomlands, raserades. Att bege sig till katolska lärosäten blev dessutom omöjligt. I deras ställe trädde lutherskt renläriga universitet. För svenskt vidkommande blev Rostock och Wittenberg särskilt viktiga. Den i Rostock verksamme teologen David Chytraeus (1530-1600) har kallats Sveriges lärare tack vare sin insats som handledare för ett stort antal svenska studenter. Ifråga om social bakgrund utgjorde medeltidens peregrinerande studenter en brokig skara rekryterad ur samhällets alla skikt. Det var inte ovanligt med fattiga studenter som levde på allmosor och bedrev studier under mycket påvra förhållanden. Även adelsmän studerade, men det bör framhållas att adeln i många fall var skeptisk till boklig bildning. I franska och engelska medeltidskällor heter det bland annat att adelsmän borde ägna sig åt att jaga och föda upp falkar. Att fläcka fingrarna med bläck – att skriva – var en syssla som passade bäst för präster och annat folk. De svenska utlandsstudenterna kom under 1500-, 1600- och 1700-talen liksom tidigare ur olika sociala skikt. Forskningen visar att sammanlagt cirka 2 000 svenskar studerade vid de mest framträdande holländska och tyska akademierna under 1600-talet. 25 procent av dessa var adelsmän, vilket innebar att adeln, som inte utgjorde mer än cirka en procent av befolkningen, var kraftigt överrepresenterad bland utlandsstudenterna. Ett skäl till detta var att den hade mer resurser än andra att sända sina söner utomlands. Ett annat skäl var att den måste bevaka sina intressen då den tidigmoderna staten började ta form, först under Gustav Vasa och hans söner och senare under Gustav II Adolfs och Axel Oxenstiernas ledning. För statsbygget var staten ständigt i behov av utbildat folk. För att fylla vakanta poster visade den sig beredd att anlita ofrälse personer på ämbeten som enligt tradition var vikta för adeln. Det var för att bemästra denna situation som adeln utomlands skaffade sig en lärd utbildning, samt tillägnade sig eleganta vanor och kontinentala insikter, vilka ställde dem utom egentlig tävlan från andra. Ett medel i denna strävan var de så kallade exercitierna, det vill säga övningar i framför allt dans, fäktning och ridning, vilka i princip endast stod öppna för adelsmän. Av sådana skäl var skillnaden mellan ofrälse och adliga peregrinationer stora. Medan söner till borgare, bönder och präster under blygsamma förhållanden begav sig till närliggande universitet på andra sidan Östersjön, gjorde adeln kostsamma peregrinationer till bemärkta universitetsorter och städer i Tyskland, Holland, Frankrike och Italien. Särskilt viktiga destinationer var universiteten i Leiden, Heidelberg och Strasbourg samt städer som Amsterdam, Paris, Rom och Venedig. Sveriges successiva integration i Europa är förklaringen till att peregrinationerna ökade i antal även efter den kraftiga upprustningen av universitetet i Uppsala under 1600-talets början. De kontinentala insikterna behövdes för att utveckla det svenska riket på alla plan, och för att representera den unga stormakten på ett sätt som tålde jämförelse med länderna på kontinenten. (sv)
- Пало́мництво, або про́ща — мандрування віруючих людей до святих місць (наприклад, у християн — до Єрусалима, у мусульман — до Мекки й Медини тощо). Людей, що здійснюють паломництва, називають паломниками або прочанами.Термін "паломництво", як вважають філологи, походить від слова "пальма" - гілки цього дерева привозили перші паломники-християни, що побували в Святої землі під час свята "Вхід Господній в Єрусалим". Під час тріумфального входу Ісуса Христа в Єрусалим віруючі усипали його шлях гілками пальми. У Росії це свято отримало найменування "Вербна неділя".Традиції паломництва йдуть корінням в глибоку стародавність. В Індії люди з давніх часів здійснювали поїздки у святі місця, наповнені енергією того чи іншого божества. У Стародавній Греції паломники з різних куточків країни приїжджали в Дельфи до віщунки Піфії, що жила в храмі, для отримання прогнозів. В Середні століття паломництво отримало широке поширення. Мандри пілігримів в Палестину почалися вже в III ст. н.е. При імператорі Костянтині були зведені храми в Єрусалимі, наприклад Храм Гробу Господнього. В XV ст. для паломників з Європи були розроблені спеціальні маршрути, або "дорожники", від берегів Рони до річки Йордан. Однак самі перші путівники для паломників, або "итенирарии", були написані грецькою мовою у Візантії ще в VIII ст. Найбільшою популярністю серед пілігримів користувався итенирарий "Короткий сказання про містах і країнах від Антіохії до Єрусалиму, а також Сирії, Фінікії і про святих місцях Палестини", написаний византийцем Іваном Фокою в XII ст. Хрестові походи закріпили традицію паломництва в Святу землю. За даними СОТ, щорічно здійснюють паломництво понад 200 млн осіб. (uk)
- 朝聖是宗教或靈性生活尋覓靈性意義的過程，通常是到一處聖地或者是對某人信仰有重要意義的地方。各大宗教都有朝聖的活動。從世俗的角度而言，朝聖是一種族群的認同，而非基於信仰。流行文化也正把朝聖重新定義，例如去探訪某小說、電視劇、電影或ACG等作品取材、拍攝的地點也被稱為朝聖、聖地巡禮。旅遊業興起之前，朝聖是人們離開家鄉出外遊歷的主要方式之一。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Pilgrimado estas tradicia vojaĝo por viziti difinitajn religiajn pilgrimlokojn. Persono, kiu pilgrimas estas nomita pilgrimanto aŭ pilgrimulo. Ekzistas pluraj formoj de pilgrimado, religiaj kaj nereligiaj. Eĉ antaŭ la grandaj religioj, kiujn ni konas hodiaŭ (la katolika, islama, hindua kaj budhisma) ekzistis jam pilgrimadoj al sanktaj ejoj. (eo)
- Erromesaldia toki sakratu batera arrazoi erlijiosoengatik egiten den bidaia da. Erromesaldia egiten duen sinestuna erromesa da. Hainbat erlijotan ohiko (eta batzuetan, ezinbesteko) egitekoa da; hala nola, islamean hajj edo Mekarako pelegrinazioa bat da, Koranaren musulman ahal izanez gero orok egin beharrekoa; kristautasunean, Jerusalen, Erroma eta Done Jakue bideko pelegrinazioak dira ezagunenak; eta hinduismoan, Gangeseko iturburuetara egiten dena aipa daiteke. (eu)
- Is turas reiligiúnach é oilithreacht, nó turas chuig ceann scríbe reiligiúnach. Tarlaíonn oilithrigh i go leor cultúir ar fud an domhain, de ghnáth ar shiúl na gcos, chuig áiteanna atá tábhachtach do chreidimh an lucht siúil. Fuarthas fianaise ar oilithreacht go Stonehenge chomh fadasiar leis an mbliain 2,400 RCh. (ga)
- A pilgrimage is a journey, often into an unknown or foreign place, where a person goes in search of new or expanded meaning about their self, others, nature, or a higher good, through the experience. It can lead to a personal transformation, after which the pilgrim returns to their daily life. (en)
- Ziarah adalah salah satu praktik sebagian besar umat beragama yang memiliki makna moral yang penting. Kadang-kadang ziarah dilakukan ke suatu tempat yang suci dan penting bagi keyakinan dan iman yang bersangkutan. Tujuannya adalah untuk mengingat kembali, meneguhkan iman atau diri. Orang yang melakukan perjalanan ini disebut peziarah. (in)
- ( 이 문서는 종교적인 의미의 성지 순례에 관한 것입니다. 인터넷상의 속어에 대해서는 성지 순례 (인터넷) 문서를 참고하십시오.) 순례(巡禮, 영어: pilgrimage)는 종교적 의무 또는 신앙 고취의 목적으로 하는 여행을 말한다. (ko)
- 巡礼（じゅんれい、英: pilgrimage）とは、日常的な生活空間を一時的に離れて、宗教の聖地や聖域に参詣し、聖なるものにより接近しようとする宗教的行動のこと。 巡礼は世界の多くの宗教で、重要な宗教儀礼と見なされている。特にその宗教の信者が、特定の地域や文化圏を超えて、広域に分布している宗教においては、とりわけ大切なものとみなされる。したがって巡礼は、未開宗教よりも歴史的な宗教や世界宗教において、より一層、盛んに行われている。 (ja)
- 朝聖是宗教或靈性生活尋覓靈性意義的過程，通常是到一處聖地或者是對某人信仰有重要意義的地方。各大宗教都有朝聖的活動。從世俗的角度而言，朝聖是一種族群的認同，而非基於信仰。流行文化也正把朝聖重新定義，例如去探訪某小說、電視劇、電影或ACG等作品取材、拍攝的地點也被稱為朝聖、聖地巡禮。旅遊業興起之前，朝聖是人們離開家鄉出外遊歷的主要方式之一。 (zh)
- الحج لغة هو القصد والزيارة والإتيان وفي الديانات المختلفة غالبا ما يعرف بأنه رحلة طويلة أو بحث عن دلائل معنوية عظيمة، وأحيانا هو رحلة إلى مزار أو ضريح ذي أهمية أو قدسية في ديانة معينة. يمارس العديد من أتباع الديانات طقوس الحج ويسمى الشخص الذي يؤدي هذه الطقوس بالحاج. في مطلع القرن الواحد والعشرين الميلادي، استمرت أعداد الحجاج من أتباع الديانات عمومًا بالازدياد، وقدر عدد الحجاج القاصدين 39 موقعًا من أكثر الأماكن المقصودة للحج إلى 200 مليون زائر سنويا. (ar)
- Un pelegrinatge és un viatge a un lloc considerat sagrat per la religió per tal d'obtenir els favors de la divinitat o augmentar l'autoconeixement durant la ruta. Les rutes dels pelegrins sovint creen molta riquesa, pel comerç i el trafic de persones i s'han convertit en una atracció per al turisme modern. Un pelegrí és un viatger que visita algun lloc sagrat, gairebé sempre per motius religiosos. Etimològicament pelegrí significa expatriat o estranger i la connotació religiosa la va adquirir per la naturalesa dels llocs on es duia a terme el pelegrinatge. Posteriorment el terme es va estendre a qualsevol indret destacat, com per exemple les cases dels artistes per als fans. Un exemple destacat d'aquest pelegrinatge laic seria Graceland la casa d'Elvis Presley. (ca)
- Pouť (ze stčes. pút, praslov. pǫ̨ntъ, srov. staroindické panthás cesta) je cesta za účelem návštěvy určitého poutního místa, které má náboženský význam. V symbolickém smyslu je pouť zároveň iniciačním aktem a úkonem odevzdání. Vyskytuje se v náboženských vírách, které přiznávají zvláštní nadpřirozenou moc či sílu určitým místům. V hinduismu představuje hlavní poutní místa tzv. , židé putovali do a později do Jeruzaléma, kde byla Hospodinova svatyně a archa úmluvy. V buddhismu jsou významnými místy ta, která jsou spojena s životem Gautamy Buddhy, v křesťanství s životem Ježíše Krista nebo některého ze svatých, v islámu je tímto místem Mekka, rodné město Mohamedovo. Vzdálené chrámy a svatyně navštěvovali též staří Řekové a Římané, podobně i Germáni. (cs)
- Γενικά, με τον όρο προσκύνημα χαρακτηρίζεται η, με γονυκλισία ή επίκυψη, εκδήλωση σεβασμού, τιμής, λατρείας προς τον Θεό, Αγίους, ιερών λειψάνων κ.λπ., καθώς και η υπό υπηκόου εκδήλωση πίστης και υποταγής προς το Δεσπότη ή κυρίαρχο Ηγεμόνα. Επίσης προσκύνημα ονομάζεται και η μετάβαση ή το ταξίδι που εκτελεί ένας πιστός σε ιερό της θρησκείας του τόπο όπου και κατ΄ επέκταση ονομάζεται ομοίως προσκύνημα και ο τόπος αυτός καθώς και όλα τα αντικείμενα τα επιδεχόμενα την προσκύνηση αυτή π.χ. εικόνες, ιερά λείψανα, τάφοι αγίων, χώροι μαρτυρίων κ.λπ. (el)
- Una peregrinación o peregrinaje es el viaje a un santuario o lugar sagrado con importantes connotaciones religiosas. Es, también, un viaje efectuado por un creyente (o grupo de creyentes) hacia un lugar de devoción o un lugar considerado como sagrado según la religión de cada uno. También es peregrinación visitar una capilla o lugar que custodie reliquias sagradas. La Biblia habla del peregrinar en el Salmo 122 (121): Qué alegría cuando me dijeron:Vamos a la casa del Señor.Ya están pisando nuestros piesTus umbrales, Jerusalén. (es)
- Eine Wallfahrt (von „wallen“, in eine bestimmte Richtung ziehen, „fahren“, unterwegs sein) oder Pilgerfahrt, lateinisch Peregrinatio religiosa, ist das Zurücklegen eines Pilgerweges zu Fuß oder mit einem Transportmittel, an dessen Ziel eine Pilgerstätte besucht wird. Sie kann unternommen werden, um ein religiöses Gebot, eine Buße oder ein Gelübde zu erfüllen oder in der Hoffnung auf die Erhörung eines Gebets und wird auch als Pilgerreise, Pilgerfahrt, Betfahrt und im Islam als Haddsch oder Ziyāra bezeichnet. (de)
- Un pèlerinage (du latin peregrinus, « étranger ») est un voyage effectué par un croyant, le pèlerin, vers un lieu de dévotion, vers un endroit circonscrit tenu pour sacré selon sa religion car supposé contenir une communication directe avec une divinité grâce à une relique, un légendaire (récit d'apparitions, de miracles), une source, un arbre. (fr)
- Un pellegrinaggio (dal latino peregrinus, "straniero") è un viaggio compiuto per devozione, ricerca spirituale, o penitenza, verso un luogo considerato sacro. Il termine proviene dal latino peregrinus, da per + ager (i campi), dove indicava colui che non abita in città, quindi lo straniero, ovvero qualcuno costretto a condizioni di civilizzazione ridotta. (it)
- Pielgrzymka – podróż podjęta z pobudek religijnych do miejsc świętych. Motywem podjęcia trudu pielgrzymowania może być chęć zadośćuczynienia za popełnione występki lub też chęć wyrażenia prośby, np. o zdrowie, o pomyślność. Pątnicy pielgrzymują również, ażeby wyrazić wdzięczność, np. za urodzenie dziecka, odzyskanie sprawności fizycznej. Pielgrzymowanie wiąże się też ze składaniem wotum w sanktuarium, do którego się wędrowało, jak to ma np. miejsce w katolicyzmie. W niektórych religiach pielgrzymki mają charakter obowiązkowy, np. pielgrzymka do Mekki w islamie. (pl)
- Een bedevaart of pelgrimage (van het Oudfrans pelrimage) is een (pelgrims)reis naar een bedevaartsoord dat een bijzondere betekenis heeft binnen een religie. Het kan zijn dat de plaats verbonden is met de stichter of een heilige van een religie, of op een andere manier een belangrijke plaats inneemt in de geschiedenis van een religie. Ook kan het een plaats van een openbaring, een verlichting of een religieus bovennatuurlijk wonder zijn. Degene die op bedevaart gaat, wordt bedevaartganger of pelgrim genoemd. (nl)
- Uma peregrinação (do latim per agros, isto é, pelos campos) é uma jornada realizada por um devoto de uma dada religião a um lugar considerado sagrado por essa mesma religião. O termo "Peregrino" aparece em nossa língua na primeira metade do século XIII, para denominar os cristãos que viajavam a Roma ou à Terra Santa (onde atualmente se encontra o Estado de Israel e os Territórios Palestinos) para visitar os lugares sagrados, às vezes como castigo auto-imposto com o objetivo de pagar determinados pecados e outras vezes para cumprir penas canônicas. Desses peregrinos surgiria mais tarde a ideia das Cruzadas, enviadas para "reconquistar" os lugares que os cristãos consideravam sagrados e que estavam em poder de povos de outras religiões. (pt)
- Peregrination (av latinets peregrinatio – "resa i främmande land") används som äldre benämning på utländska resor. Ofta avser termen studenters resor till universitet i främmande länder under perioden mellan 1100-talet och 1700-talet. Som synonymer till peregrination används bildningsresa, edukationsresa och studieresa, samt den latinska termen peregrinatio academica. Särskilt i svensk och nordisk forskning används peregrination som synonym till termen grand tour som avser bemedlade resenärers utländska resor till berömda universitetsstäder och metropoler på kontinenten under perioden mellan 1500-talets mitt och 1700-talets utgång. Den brittiska 1700-talsaristokratins grand tours till Italien är de mest kända resorna av detta slag. Skillnaden mellan termerna peregrination och grand tour li (sv)
- Пало́мничество (от лат. palma «пальма»; от пальмовой ветви, с которыми жители Иерусалима встречали Иисуса Христа) — путешествие верующих к географическим местностям и реликвиям, имеющим сакральное значение в данной религии. Богомольца, совершающего такое путешествие, называют пало́мником или пилигри́мом (от лат. peregrinus «чужеземец, странник»). (ru)
- Пало́мництво, або про́ща — мандрування віруючих людей до святих місць (наприклад, у християн — до Єрусалима, у мусульман — до Мекки й Медини тощо). Людей, що здійснюють паломництва, називають паломниками або прочанами.Термін "паломництво", як вважають філологи, походить від слова "пальма" - гілки цього дерева привозили перші паломники-християни, що побували в Святої землі під час свята "Вхід Господній в Єрусалим". Під час тріумфального входу Ісуса Христа в Єрусалим віруючі усипали його шлях гілками пальми. У Росії це свято отримало найменування "Вербна неділя".Традиції паломництва йдуть корінням в глибоку стародавність. В Індії люди з давніх часів здійснювали поїздки у святі місця, наповнені енергією того чи іншого божества. У Стародавній Греції паломники з різних куточків країни приїжджал (uk)
|
_in_Amritsar,_India.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_-_Jul_2008_(cropped).jpg){kind=link}
_in_Amritsar,_India.jpg){kind=link}