| dbo:abstract
|
- L'expansió de l'islam són les conquestes militars de la civilització àrab o musulmana que van fer caure l'Imperi Sassànida, el nord d'Àfrica, la península Ibèrica i parts de l'Imperi Romà d'Orient. També s'inclou en aquesta denominació l'influx dels comerciants al Magrib i altres parts d'Àfrica, així com les missions fetes a les Filipines. Des de la data en què s'inicia l'hègira (622) o era musulmana amb Mahoma fins al seu punt àlgid, aquesta expansió va passar per quatre etapes principals:
* Mahoma – l'inici de l'islam (622 - 632)
* Primer califat (632 - 661)
* Califat omeia (661 - 750)
* Califat Abbàssida (750 - 1055) Durant les seves primeres dècades, l'islam es va estendre ràpidament cap al nord-est fins a Mesopotàmia i Pèrsia, i l'oest fins a Síria, Palestina i Egipte (les províncies més riques de l'Imperi Romà d'Orient). La màxima expansió de l'imperi es va aconseguir sota el califat omeia (661 - 750); iniciada per Muàwiya ibn Abi-Sufyan, durant aquest període el títol de califa es va fer hereditari i la capital de l'imperi, que era a Medina, es trasllada a Damasc (Síria). (ca)
- Rané muslimské výboje (arabsky الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya), označované také jako arabské výboje a rané islámské výboje začal islámský prorok Mohamedem v 7. století. Na Arabském poloostrově založil nový jednotný řád, který v následujících stoletích zažil v rámci rašídských a umajovských chalífátů rychlou expanzi. Předmětem tohoto článku je samotná vojenská expanze Arabů. O hospodářském a kulturním vývoji pojednávají články arabská věda a islámské umění. Teologický a náboženský vývoj popisuje článek islám. Historickému vývoji prvního islámského státu se věnuje článek chalífát (cs)
- الفتوحات الإسلامية أو فتوح المسلمين وتُذكر في بعض المصادر ذات الصبغة القومية بالفتوحات العربية، هي عدة حروب خاضها المسلمون بعد وفاة رسول الله محمد صلى الله عليه وسلم ضد بيزنطة والفرس والبربر والقوط في السنوات ما بين (632م–732م) في العهدين الراشدي والأموي، كان من نتائج الغزوات سقوط مملكة الفرس وفقدان البيزنطيين لإقاليمهم في الشام وشمال أفريقيا ومصر نشر الإسلام ونشر اللغة العربية معه ومن ثم ظهور الحضارة الإسلامية. (ar)
- Tiu ĉi artikolo temas pri la ekspansioj de arabaj triboj faritaj sub standardo de islamo, komencitaj en la de la 7-a jarcento kaj daŭrigantaj ĝis komencoj de la 8-a jarcento. La objekto de tiu ĉi artikolo estas la soldata ekspansiemo de araboj mem. Pri la ekonomia kaj kultura evoluoj temas artikolo kaj kulturo. La teologian kaj religian evoluojn priskribas artikolo islamo. Al la historia evoluo de la unua islama ŝtato dediĉas sin artikolo kaliflando. (eo)
- Die islamische Expansion bezeichnet im Folgenden die Eroberungen der Araber von der Mitte der 630er Jahre an und die damit einhergehende Ausdehnung des Islams bis ins 8. Jahrhundert hinein. Mit dem Beginn der islamischen Expansion wird häufig auch das Ende der Antike angesetzt. In den 630er Jahren begann der Angriff der Araber auf das Oströmische bzw. Byzantinische Reich und das neupersische Sassanidenreich, wobei beide spätantiken Großmächte von einem langjährigen Krieg gegeneinander stark geschwächt waren. Die Oströmer verloren 636 Palästina und Syrien, 640/42 Ägypten und bis 698 ganz Nordafrika an die Araber. Während die Oströmer ein Restreich mit dem Schwerpunkt Kleinasien und Balkan halten konnten, ging das Sassanidenreich 651 unter. In den folgenden Jahrzehnten griffen die Araber auch zur See an. Sie eroberten zu Beginn des 8. Jahrhunderts das Westgotenreich auf der Iberischen Halbinsel und drangen im Osten bis nach Zentralasien vor. Mehrere Städte ergaben sich oft kampflos bzw. nach Verhandlungen den neuen Herren. Christen, Zoroastrier und Juden durften als „Leute des Buches“ ihren Glauben behalten, mussten aber Sondersteuern entrichten und Restriktionen bei der Glaubensausübung akzeptieren. Die Islamisierung der eroberten Gebiete verlief unterschiedlich schnell und ging zunächst eher langsam voran; noch gut 300 Jahre nach der militärischen Eroberung stellten Muslime in vielen Teilen des Reiches nicht die Mehrheit. Der arabische Vormarsch konnte schließlich im Osten von den Byzantinern gestoppt werden, während den Arabern im Westen nur kleinere Vorstöße in das Frankenreich gelangen. Damit begann im Frühmittelalter die fortdauernde Teilung Europas und des Mittelmeerraums in einen islamischen und einen christlichen Teil, der seinerseits in einen lateinischen Westen und einen von Byzanz dominierten griechischen Osten zerfiel. (de)
- La expansión musulmana o la expansión del islam comenzó en la península arábiga al suroeste de Asia. Es la denominación que suele darse a las conquistas militares o las reformas de comercio de la civilización árabe musulmana en las que caerían el Imperio sasánida, el norte de África, y la península ibérica, incluyendo partes del Imperio bizantino. También está incluida en esta denominación el influjo de los comerciantes en el Magreb y en África y las misiones hechas en Filipinas. Este período empezó desde el año 622 cuando Mahoma organizó en Medina un conjunto de soldados que pronto se volvió lo bastante fuerte para unificar toda la península arábiga. Tras la muerte de Mahoma en el 632, el islam tuvo una expansión sorprendentemente rápida durante alrededor de una década, favorecido en primera instancia por la debilidad del Imperio bizantino, y ocupó todo el norte de África, Irán, la parte meridional del Asia Central, el oeste del subcontinente indio, la península ibérica y el sur de Francia. Esta primera etapa concluyó con varias derrotas, como la batalla de Poitiers (732) y otras frente a los bizantinos e hindúes, y con la disolución del Califato Omeya. Durante los siglos siguientes, el islam logró varios avances en otros frentes, como en el resto de Asia Central, en Asia Menor, en el sur de Italia, en Europa oriental, en el Sudeste asiático y en el África subsahariana. Sin embargo, todos estos avances fueron producidos por distintos Estados independientes unos de otros. Mientras estos avances se producían, el islam era obligado a retroceder en Europa occidental, especialmente por la llamada Reconquista española. En el último tercio del siglo XVI, un último Estado musulmán con pretensiones universales, el Imperio Otomano, alcanzó su máxima expansión. A lo largo de este período de casi un milenio tuvieron lugar grandes acontecimientos, hechos y procesos muy diferentes entre sí, diferenciados temporal y geográficamente, sobre todo en el interior del islam, algunos de los cuales fueron causa de su propia destrucción (en especial la forma de gobernarse). Después de la conquista de Arabia llevada a cabo por Mahoma años antes de su muerte y continuada por sus seguidores, lograron unificar el reino en un único gobierno, el cual debía cumplir «la palabra de dios», además de respetar las opiniones de otros ciudadanos, pero eso cambió años después según científicos durante el gobierno de Abdel Mumin, en 1130-1163, después de la muerte de Ibn Tumart. (es)
- The early Muslim conquests or early Islamic conquests (Arabic: الْفُتُوحَاتُ الإسْلَامِيَّة, el-Fütûhât el-İslâmiyye), also referred to as the Arab conquests, were initiated in the 7th century by Muhammad, the main Islamic prophet. He established a new unified polity in Arabia that expanded rapidly under the Rashidun Caliphate and the Umayyad Caliphate, culminating in Islamic rule being established across three continents. According to Scottish historian James Buchan: "In speed and extent, the first Arab conquests were matched only by those of Alexander the Great, and they were more lasting." At their height, the territory that was conquered stretched from Iberia (at the Pyrenees) in the west to India (at Sind) in the east; Muslim rule spanned Sicily, most of North Africa and the Middle East, and the Caucasus and Central Asia. English historian Edward Gibbon writes in The History of the Decline and Fall of the Roman Empire: Under the last of the Umayyads, the Arabian empire extended two hundred days journey from east to west, from the confines of Tartary and India to the shores of the Atlantic Ocean ... We should vainly seek the indissoluble union and easy obedience that pervaded the government of Augustus and the Antonines; but the progress of Islam diffused over this ample space a general resemblance of manners and opinions. The language and laws of the Quran were studied with equal devotion at Samarcand and Seville: the Moor and the Indian embraced as countrymen and brothers in the pilgrimage of Mecca; and the Arabian language was adopted as the popular idiom in all the provinces to the westward of the Tigris. Among other drastic changes, the early Muslim conquests brought about the collapse of the Sassanid Empire and great territorial losses for the Byzantine Empire. Reasons that would provide an explanation for the Muslim victories have been difficult to reconstruct in hindsight, primarily due to the fact that only fragmentary sources have survived from the period. American scholar Fred McGraw Donner suggests that the formation of a state in Arabia coupled with ideological (i.e. religious) coherence and mobilization constituted the main factor that propelled early Muslim armies to successfully establish, in the timespan of a century, one of the largest empires in history. Estimates of the total area of the combined territory held by the early Muslim polities at the conquests' peak have been as high as thirteen million square kilometres (five million square miles). Most historians also agree that, as another primary factor determining the early Muslim conquests' success, the Sassanids and Byzantines were militarily and economically exhausted from decades of warfare against each other (see Roman–Persian Wars). It has been suggested that Jews and some Christians in Sassanid and Byzantine territory were dissatisfied and welcomed the invading Muslim forces, largely because of religious conflict in both empires. However, Arab Christian confederations including the Ghassanids initially allied themselves with the Byzantines, and Sassanids and Byzantines fought together against the Muslims in the Battle of Firaz. Some of the lands lost by the Byzantines to the Muslims (namely Egypt, Palestine, and Syria) had been reclaimed from the Sassanids only a few years prior to the Muslim conquests. (en)
- Arabiarrak ez ziren herrien musulmanen konkistak (632–732), (arabieraz: الغزوات, al-Ġazawāt edo الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya) baita islamiar konkistak edo arabiar konkistak ere, Mahomaren heriotzaren ondoren gertatu ziren. Honek Arabiar penintsularen batasun politikoa ezarri zuen eta bere ondorengoak ziren Rashidun ("Ondo gidatutako kalifak") eta omeiatar kalifek musulmanen menpeko lurrak arin zabaldu zituzten. Arabiar Penintsulatik hasi eta Txina eta Indiako mugetaraino (egungo Pakistaneraino), Erdialdeko Asiaraino, Ekialde Hurbileraino, iparraldeko Afrikaraino, Siziliaraino eta Iberiar Penintsulako iparraldean dauden Pirinioetaraino zabaldu zituzten bere inperioa. (eu)
- L'expansion de l'islam désigne la politique de conquête arabe du milieu des années 630 et l’expansion concomitante de l'islam au VIIIe siècle. Dans les années 630, l'attaque des Arabes contre l'Empire romain d'Orient ou byzantin et le nouvel Empire sassanide débute. Les deux grandes puissances de l'antiquité tardive sont affaiblies par une guerre de longue date l'une contre l'autre. Les Byzantins perdent en 636 la Palestine et la Syrie, en 640/642 l'Égypte et en 698 l'Afrique du Nord au profit des Arabes. Alors que les Byzantins conservent un vestige axé sur l’Asie mineure et les Balkans, l'Empire sassanide s'effondre en 651. Au cours des décennies suivantes, les Arabes attaquent également par la mer et conquièrent le royaume wisigoth de la péninsule ibérique au début du VIIIe siècle. Plusieurs villes se sont souvent rendues sans combat ou après des négociations avec les conquérants. Les chrétiens, les zoroastriens et les juifs sont autorisés à conserver leur foi en tant que « gens du livre », mais doivent payer des taxes spéciales et accepter des restrictions de leurs croyances religieuses. L'islamisation des territoires conquis s'est déroulée à des vitesses différentes. Un peu plus de 300 ans après la conquête militaire, les musulmans ne constituaient pas la majorité de la population dans de nombreuses parties de l'empire. L'avancée arabe fut finalement stoppée par les Byzantins à l'est, tandis que les Arabes à l'ouest ne firent que de petites incursions dans l'empire des Francs. Ainsi commença au début du Moyen Âge la division persistante de l'Europe et de la Méditerranée en une partie islamique et une partie chrétienne, qui se divisa à son tour en un Occident latin et un Orient grec à domination byzantine. (fr)
- Penaklukan Muslim Arab (632–750), (bahasa Arab الغزوات, al-Ġazawāt atau bahasa Arab: الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya) (bahasa Arab: فتح, Fatah, berarti pembukaan,) juga disebut Penaklukan Islam atau Penaklukan Arab, dimulai semenjak zaman Nabi Muhammad hingga setelah wafatnya. Ia mendirikan pemerintahan bersatu yang baru di jazirah Arab yang di bawah kekhalifahan Rasyidin dan Umayyah mengalami ekspansi besar-besaran kekuatan Arab di luar jazirah Arab dengan wilayah kekuasaan yang terbentang dari India barat laut, melewati Asia Tengah, Timur Tengah, Afrika Utara, Italia selatan, Semenanjung Iberia, hingga Pirenia. (in)
- L'espansione islamica è il fenomeno verificatosi a partire dal VII secolo ad opera dei seguaci dell'Islam: dapprima arabi, poi anche Persiani, Turchi, Berberi, Indiani o Africani che riuscirono a conquistare un vastissimo impero, con un'espansione proseguita fino al XVIII secolo grazie all'Impero ottomano e all'Impero Moghul. Sebbene l'unificazione delle tribù beduine fosse iniziata con lo stesso profeta Maometto, egli non era interessato alla creazione di un vero e proprio Stato, per cui l'espansione vera e propria viene in genere datata a partire dalla sua morte nel 632, nei tre continenti dell'Asia, dell'Africa e dell'Europa. (it)
- 이슬람의 초기 정복 전쟁(아랍어: الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya)은 아랍 원정이나 초기 이슬람 정복전쟁 등으로 불린다. 이는 이슬람의 예언자 무함마드가 7세기 초에 시작한 정복에서 시작되었다. 그는 최초로 아라비아 반도에 통일된 정권을 수립하였고, 이후 정통 칼리파국과 우마이야 칼리파국의 확장 정책으로 이 전쟁은 지속된다. 이에 따라 이슬람 제국은 중국 및 인도 지역과 국경을 맞다게 되었으며 중앙아시아, 중동, 북아프리카, 이베리아 반도와 피레네 산맥을 정복하였으며 크레타섬, 시칠리아, 키프로스 등 지중해의 여러 도서 지역도 확보하게 되었다. 에드워드 기번은 그의 책 로마 제국 쇠망사에서 다음과 같이 저술하고 있다. 우마이야 칼리파국의 정복 활동에 따라 아랍 제국은 동쪽에서 서쪽까지 200일에 걸쳐 여정을 할 수 있을 정도로 영토를 확장했다. 이들은 타타르와 인도의 영토에서 대서양 해안까지 영토를 넓혔다... 우리는 헛되이 아우구스투스와 에서 만연한 해결할 수 없는 통일과 쉬운 복종을 이슬람 세계에서 찾았다. 하지만 이슬람의 통합은 일반적인 방식과 의견을 통해 광대한 지역으로 퍼져나갔다. 쿠란의 언어와 법은 사마르칸트와 세비야에서 각각의 언어로 번역되고 있었고 무어인과 인도인은 메카의 순례자들을 형제나 고향인을 맞이하듯 대했다. 그리고 아랍어는 티그리스 강 서부의 모든 지역에서 공용어로 사용되고 있었다. 이슬람의 정복 활동은 사산 제국의 멸망과 비잔틴 제국의 큰 영토 상실을 일으켰다. 이슬람 제국이 초기에 성공할 수 있었던 이유는 오랫동안 재기하기 위해 노력해왔다는 점에 있었다. 대부분의 역사학자들은 비잔틴-사산 전쟁으로 수십 년간 전쟁이 벌어져 두 제국 모두 군사적, 경제적으로 피폐해져 있었던 것에 동의하고 있다. 사산 제국의 유대인과 기독교인들, 그리고 시리아 속주의 유대인과 단성설자들은 이슬람군을 환영하며 비잔틴 제국과 사산 제국에 반기를 들었다. 하지만 다른 한 편에서 아랍계 기독교도인들은 피라즈 전투에서처럼 사산 제국이나 비잔틴 제국과 연합하여 이슬람군과 전쟁을 벌이기도 했다. , 시리아나 팔레스타인의 경우 이 지역은 페르시아인들에 의해 수 년동안 영유권이 주장되는 지역이기도 했다. 는 아라비아 반도에서 국가의 형성과 사상적 응집력, 그리고 기동성은 이슬람군이 세계에서 가장 넓은 국가 중 한 곳으로 발돋움할 수 있었던 원동력이었다고 본다. 이슬람 칼리프조의 영토 추산치는 1300만 평방킬로미터로 예상되는 이는 오늘날의 러시아를 제외한 어떤 국가보다도 그 영토가 넓은 것으로 알려져 있다. (ko)
- De islamitische veroveringen zijn alle geslaagde veldtochten onder leiding van de islamitische profeet Mohammed en zijn opvolgers, de kaliefen, van 622 (de hidjra) tot de afschaffing van het laatste, Ottomaanse kalifaat in 1924. Onder Mohammed en de eerste drie Rechtgeleide Kaliefen (622-656) werden het Arabisch Schiereiland, Mesopotamië, Perzië, Palestina, Syrië en Egypte veroverd, maar de Eerste Fitna (656-661) verbrak de eenheid en scheurde de islam in twee stromingen, soennisme en sjiisme. De soennitische Omajjaden overwonnen en vestigden een wereldrijk dat zich op zijn hoogtepunt uitstrekte tot Iberië in het westen en tot India in het oosten. Vanaf 750 verdween door de machtsovername van het kalifaat van de Abbasiden ook de politieke eenheid van de moslims doordat verschillende dynastieën elkaar bestreden en vanaf 929 stichtten de gevluchte Omajjaden in Al-Andalus een tegenkalifaat te Córdoba. (nl)
- Podboje arabskie – podboje dokonane przez Arabów od momentu założenia kalifatu w 632 r. aż do jego rozpadu w drugiej połowie VIII i IX wieku. (pl)
- A expansão islâmica (632–732), (em árabe فتح, Fatah, literalmente "fechadura") também chamada de conquistas islâmicas ou conquistas árabes, começou logo em vida do profeta Maomé. Ele havia estabelecido uma nova organização política unificada na península Arábica, a qual, sob o subsequente domínio dos califas dos califados Ortodoxo e Omíada, experimentou uma rápida expansão do poder árabe para muito além da península, sob a forma de um vasto Império Árabe muçulmano, com uma área de influência que se estendia do noroeste da Índia, através da Ásia Central, o Oriente Médio, África do Norte, península Itálica meridional e Península Ibérica, até aos Pirenéus. Edward Gibbon escreveu em sua History of the Decline and Fall of the Roman Empire: (pt)
- Арабские завоевания или мусульманские завоевания начались ещё при жизни пророка Мухаммеда. Он основал исламское государство в Аравии, которое за одно столетие захватило многие страны вне Аравии. Арабы завоевали огромные территории в Азии, Африке и Европе: страны Ближнего Востока, Среднюю Азию, северо-западную Индию, Северную Африку, часть Кавказа, Испанию, Южную Италию, Сицилию, Мальту, Родос, Крит. Под натиском арабских завоевателей рухнуло огромное государство Сасанидов в Иране. Под ударами арабов пали Государство Гассанидов, Королевство вестготов, Кавказская Албания, Хорезм, Согдиана и Синд. Византия потеряла Египет, Сирию, Месопотамию, Крит, Мальту, Сицилию, Родос, Эгриси и Святую землю. Во время войн против франков арабы дошли до Пуатье, в войнах с хазарами достигли «Славянской реки» (видимо Дона, Волги, или Днепра), а в своих походах на восток проникли вплоть до Раджастана и Таласа. Арабские завоевания можно разделить на периоды трёх вторжений. (ru)
- Islamiska expansionen, på arabiska Fatah, فتح, är den snabba territoriella utvidgning mellan åren 632 och 750 e. Kr. som den nya religionen islam gjorde. Religionens grundare, profeten Muhammed, hade varit den som enade beduinstammarna inom Arabiska halvön under islam och utbredningen av religionen fortsatte efter hans död år 632 utanför halvöns gränser. Muhammed hade genom Guds uppenbarelser påbjudit heligt krig mot judar och kristna för att utbreda islams styre: Kämpa mot dem som, trots att de [förr] fick ta emot en uppenbarad Skrift, varken tror på Gud eller på den Yttersta dagen och som inte anser som förbjudet det som Gud och Hans sändebud har förbjudit och inte iakttar den sanna religionens bud - kämpa mot dem till dess de erkänner sig besegrade och frivilligt betalat skyddsskatten (Koranen 9:29). Den islamiska expansionen utgör inledningen på den muslimska guldåldern. Den kallas också muslimska expansionen och arabiska expansionen. Den muslimska guldåldern är den kulturella och vetenskapliga dominans som följde de militära erövringarna och som brukar anges vara från 700-talet till mitten på 1200-talet. Under det första århundradet efter Muhammeds död expanderade riket snabbt under de fyra första kaliferna, och sen umayyaderna. Riket växte långt utanför arabiska halvön västerut över Nordafrika och långt upp på Iberiska halvön och österut ända till Indiska halvön över Mellanöstern och Centralasien. Abbasiderna övertog makten från umayyaderna år 750 och expansionen avbröts i öst och väst, även om enklaver uppstod under kortare tid till exempel i södra Frankrike kring fortet Fraxinet och i södra Italien och på Sicilien på 800-talet. Expansionen fortsatte delvis söderut över Sudan och Östafrika även efter 750-talet. (sv)
- Мусульманські завоювання (араб. الغزوات, al-Ġazawāt або араб. الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya), ісламські завоювання або арабські завоювання розпочаті ісламським пророком Мухаммадом в 7 столітті. Він встановив новий єдиний державний устрій на Аравійському півострові, за часів наступних за ним праведних халіфів і халіфату Омейядів розпочалося сторіччя швидкого розширення мусульманської влади. Терени захоплені арабами простягалися далеко за межі Аравійського півострова у формі мусульманської імперії із ареалом впливу, який простягався від кордонів Китаю і Індії, по всій Центральній Азії, на Близькому Сході, в Північній Африці, Сицилії, і Піренейському півострові. Мусульманські завоювання привели до краху імперії Сасанідів і великих територіальних втрат Візантійської імперії. Причини мусульманського успіху важко відновити наразі, в першу чергу тому, що лише фрагментарні джерела дійшли до сьогодення. Більшість істориків згодні, що Сасаніди і візантійці були у військовому та економічному плані виснажені після десятиліть війни один з одним. Швидке падіння вестготів Іспанії наразі важко пояснити. Деякі євреї та християни в імперії Сасанідів та євреї і монофізити в Сирії були незадоволені і спочатку іноді навіть вітали мусульманське завоювання, значною мірою через релігійні конфлікти в обох імперіях. Разом із , Палестиною і Сирією, ці землі були всього кілька років, перш ніж були захоплені у персів, та перебували під владою Візантії протягом не більше 25 років. (uk)
- 穆斯林的征服（阿拉伯语：الفتوحات الإسلامية, al-Fatūḥāt al-Islāmiyya，伊斯兰的征服，或阿拉伯语：الغزوات, al-Ġazawāt，入侵），有时也称为阿拉伯的征服，在伊斯兰教的先知穆罕默德去世后开始。他在建立了阿拉伯半岛的统一政权，随后进入神权共和时期，至伊斯兰哈里发倭马亚王朝见证了穆斯林力量长达一个世纪快速膨胀。 穆斯林力量扩张远至中国、印度次大陆，穿越了南亚、中亚、北非、西西里岛和伊比利亚半岛直至比利牛斯山。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Rané muslimské výboje (arabsky الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya), označované také jako arabské výboje a rané islámské výboje začal islámský prorok Mohamedem v 7. století. Na Arabském poloostrově založil nový jednotný řád, který v následujících stoletích zažil v rámci rašídských a umajovských chalífátů rychlou expanzi. Předmětem tohoto článku je samotná vojenská expanze Arabů. O hospodářském a kulturním vývoji pojednávají články arabská věda a islámské umění. Teologický a náboženský vývoj popisuje článek islám. Historickému vývoji prvního islámského státu se věnuje článek chalífát (cs)
- الفتوحات الإسلامية أو فتوح المسلمين وتُذكر في بعض المصادر ذات الصبغة القومية بالفتوحات العربية، هي عدة حروب خاضها المسلمون بعد وفاة رسول الله محمد صلى الله عليه وسلم ضد بيزنطة والفرس والبربر والقوط في السنوات ما بين (632م–732م) في العهدين الراشدي والأموي، كان من نتائج الغزوات سقوط مملكة الفرس وفقدان البيزنطيين لإقاليمهم في الشام وشمال أفريقيا ومصر نشر الإسلام ونشر اللغة العربية معه ومن ثم ظهور الحضارة الإسلامية. (ar)
- Tiu ĉi artikolo temas pri la ekspansioj de arabaj triboj faritaj sub standardo de islamo, komencitaj en la de la 7-a jarcento kaj daŭrigantaj ĝis komencoj de la 8-a jarcento. La objekto de tiu ĉi artikolo estas la soldata ekspansiemo de araboj mem. Pri la ekonomia kaj kultura evoluoj temas artikolo kaj kulturo. La teologian kaj religian evoluojn priskribas artikolo islamo. Al la historia evoluo de la unua islama ŝtato dediĉas sin artikolo kaliflando. (eo)
- Penaklukan Muslim Arab (632–750), (bahasa Arab الغزوات, al-Ġazawāt atau bahasa Arab: الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya) (bahasa Arab: فتح, Fatah, berarti pembukaan,) juga disebut Penaklukan Islam atau Penaklukan Arab, dimulai semenjak zaman Nabi Muhammad hingga setelah wafatnya. Ia mendirikan pemerintahan bersatu yang baru di jazirah Arab yang di bawah kekhalifahan Rasyidin dan Umayyah mengalami ekspansi besar-besaran kekuatan Arab di luar jazirah Arab dengan wilayah kekuasaan yang terbentang dari India barat laut, melewati Asia Tengah, Timur Tengah, Afrika Utara, Italia selatan, Semenanjung Iberia, hingga Pirenia. (in)
- L'espansione islamica è il fenomeno verificatosi a partire dal VII secolo ad opera dei seguaci dell'Islam: dapprima arabi, poi anche Persiani, Turchi, Berberi, Indiani o Africani che riuscirono a conquistare un vastissimo impero, con un'espansione proseguita fino al XVIII secolo grazie all'Impero ottomano e all'Impero Moghul. Sebbene l'unificazione delle tribù beduine fosse iniziata con lo stesso profeta Maometto, egli non era interessato alla creazione di un vero e proprio Stato, per cui l'espansione vera e propria viene in genere datata a partire dalla sua morte nel 632, nei tre continenti dell'Asia, dell'Africa e dell'Europa. (it)
- Podboje arabskie – podboje dokonane przez Arabów od momentu założenia kalifatu w 632 r. aż do jego rozpadu w drugiej połowie VIII i IX wieku. (pl)
- A expansão islâmica (632–732), (em árabe فتح, Fatah, literalmente "fechadura") também chamada de conquistas islâmicas ou conquistas árabes, começou logo em vida do profeta Maomé. Ele havia estabelecido uma nova organização política unificada na península Arábica, a qual, sob o subsequente domínio dos califas dos califados Ortodoxo e Omíada, experimentou uma rápida expansão do poder árabe para muito além da península, sob a forma de um vasto Império Árabe muçulmano, com uma área de influência que se estendia do noroeste da Índia, através da Ásia Central, o Oriente Médio, África do Norte, península Itálica meridional e Península Ibérica, até aos Pirenéus. Edward Gibbon escreveu em sua History of the Decline and Fall of the Roman Empire: (pt)
- 穆斯林的征服（阿拉伯语：الفتوحات الإسلامية, al-Fatūḥāt al-Islāmiyya，伊斯兰的征服，或阿拉伯语：الغزوات, al-Ġazawāt，入侵），有时也称为阿拉伯的征服，在伊斯兰教的先知穆罕默德去世后开始。他在建立了阿拉伯半岛的统一政权，随后进入神权共和时期，至伊斯兰哈里发倭马亚王朝见证了穆斯林力量长达一个世纪快速膨胀。 穆斯林力量扩张远至中国、印度次大陆，穿越了南亚、中亚、北非、西西里岛和伊比利亚半岛直至比利牛斯山。 (zh)
- L'expansió de l'islam són les conquestes militars de la civilització àrab o musulmana que van fer caure l'Imperi Sassànida, el nord d'Àfrica, la península Ibèrica i parts de l'Imperi Romà d'Orient. També s'inclou en aquesta denominació l'influx dels comerciants al Magrib i altres parts d'Àfrica, així com les missions fetes a les Filipines. Des de la data en què s'inicia l'hègira (622) o era musulmana amb Mahoma fins al seu punt àlgid, aquesta expansió va passar per quatre etapes principals: (ca)
- Die islamische Expansion bezeichnet im Folgenden die Eroberungen der Araber von der Mitte der 630er Jahre an und die damit einhergehende Ausdehnung des Islams bis ins 8. Jahrhundert hinein. Mit dem Beginn der islamischen Expansion wird häufig auch das Ende der Antike angesetzt. (de)
- The early Muslim conquests or early Islamic conquests (Arabic: الْفُتُوحَاتُ الإسْلَامِيَّة, el-Fütûhât el-İslâmiyye), also referred to as the Arab conquests, were initiated in the 7th century by Muhammad, the main Islamic prophet. He established a new unified polity in Arabia that expanded rapidly under the Rashidun Caliphate and the Umayyad Caliphate, culminating in Islamic rule being established across three continents. According to Scottish historian James Buchan: "In speed and extent, the first Arab conquests were matched only by those of Alexander the Great, and they were more lasting." (en)
- La expansión musulmana o la expansión del islam comenzó en la península arábiga al suroeste de Asia. Es la denominación que suele darse a las conquistas militares o las reformas de comercio de la civilización árabe musulmana en las que caerían el Imperio sasánida, el norte de África, y la península ibérica, incluyendo partes del Imperio bizantino. También está incluida en esta denominación el influjo de los comerciantes en el Magreb y en África y las misiones hechas en Filipinas. (es)
- Arabiarrak ez ziren herrien musulmanen konkistak (632–732), (arabieraz: الغزوات, al-Ġazawāt edo الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya) baita islamiar konkistak edo arabiar konkistak ere, Mahomaren heriotzaren ondoren gertatu ziren. Honek Arabiar penintsularen batasun politikoa ezarri zuen eta bere ondorengoak ziren Rashidun ("Ondo gidatutako kalifak") eta omeiatar kalifek musulmanen menpeko lurrak arin zabaldu zituzten. (eu)
- L'expansion de l'islam désigne la politique de conquête arabe du milieu des années 630 et l’expansion concomitante de l'islam au VIIIe siècle. Dans les années 630, l'attaque des Arabes contre l'Empire romain d'Orient ou byzantin et le nouvel Empire sassanide débute. Les deux grandes puissances de l'antiquité tardive sont affaiblies par une guerre de longue date l'une contre l'autre. Les Byzantins perdent en 636 la Palestine et la Syrie, en 640/642 l'Égypte et en 698 l'Afrique du Nord au profit des Arabes. Alors que les Byzantins conservent un vestige axé sur l’Asie mineure et les Balkans, l'Empire sassanide s'effondre en 651. Au cours des décennies suivantes, les Arabes attaquent également par la mer et conquièrent le royaume wisigoth de la péninsule ibérique au début du VIIIe siècle. (fr)
- 이슬람의 초기 정복 전쟁(아랍어: الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya)은 아랍 원정이나 초기 이슬람 정복전쟁 등으로 불린다. 이는 이슬람의 예언자 무함마드가 7세기 초에 시작한 정복에서 시작되었다. 그는 최초로 아라비아 반도에 통일된 정권을 수립하였고, 이후 정통 칼리파국과 우마이야 칼리파국의 확장 정책으로 이 전쟁은 지속된다. 이에 따라 이슬람 제국은 중국 및 인도 지역과 국경을 맞다게 되었으며 중앙아시아, 중동, 북아프리카, 이베리아 반도와 피레네 산맥을 정복하였으며 크레타섬, 시칠리아, 키프로스 등 지중해의 여러 도서 지역도 확보하게 되었다. 에드워드 기번은 그의 책 로마 제국 쇠망사에서 다음과 같이 저술하고 있다. 는 아라비아 반도에서 국가의 형성과 사상적 응집력, 그리고 기동성은 이슬람군이 세계에서 가장 넓은 국가 중 한 곳으로 발돋움할 수 있었던 원동력이었다고 본다. 이슬람 칼리프조의 영토 추산치는 1300만 평방킬로미터로 예상되는 이는 오늘날의 러시아를 제외한 어떤 국가보다도 그 영토가 넓은 것으로 알려져 있다. (ko)
- De islamitische veroveringen zijn alle geslaagde veldtochten onder leiding van de islamitische profeet Mohammed en zijn opvolgers, de kaliefen, van 622 (de hidjra) tot de afschaffing van het laatste, Ottomaanse kalifaat in 1924. Onder Mohammed en de eerste drie Rechtgeleide Kaliefen (622-656) werden het Arabisch Schiereiland, Mesopotamië, Perzië, Palestina, Syrië en Egypte veroverd, maar de Eerste Fitna (656-661) verbrak de eenheid en scheurde de islam in twee stromingen, soennisme en sjiisme. De soennitische Omajjaden overwonnen en vestigden een wereldrijk dat zich op zijn hoogtepunt uitstrekte tot Iberië in het westen en tot India in het oosten. Vanaf 750 verdween door de machtsovername van het kalifaat van de Abbasiden ook de politieke eenheid van de moslims doordat verschillende dynast (nl)
- Арабские завоевания или мусульманские завоевания начались ещё при жизни пророка Мухаммеда. Он основал исламское государство в Аравии, которое за одно столетие захватило многие страны вне Аравии. Арабы завоевали огромные территории в Азии, Африке и Европе: страны Ближнего Востока, Среднюю Азию, северо-западную Индию, Северную Африку, часть Кавказа, Испанию, Южную Италию, Сицилию, Мальту, Родос, Крит. Арабские завоевания можно разделить на периоды трёх вторжений. (ru)
- Islamiska expansionen, på arabiska Fatah, فتح, är den snabba territoriella utvidgning mellan åren 632 och 750 e. Kr. som den nya religionen islam gjorde. Religionens grundare, profeten Muhammed, hade varit den som enade beduinstammarna inom Arabiska halvön under islam och utbredningen av religionen fortsatte efter hans död år 632 utanför halvöns gränser. Muhammed hade genom Guds uppenbarelser påbjudit heligt krig mot judar och kristna för att utbreda islams styre: (sv)
- Мусульманські завоювання (араб. الغزوات, al-Ġazawāt або араб. الفتوحات الإسلامية, al-Futūḥāt al-Islāmiyya), ісламські завоювання або арабські завоювання розпочаті ісламським пророком Мухаммадом в 7 столітті. Він встановив новий єдиний державний устрій на Аравійському півострові, за часів наступних за ним праведних халіфів і халіфату Омейядів розпочалося сторіччя швидкого розширення мусульманської влади. (uk)
|
