| dbo:abstract
|
- الاستقلال الذاتي أو الحكم الذاتي هو مفهوم يتم تناوله في الفلسفات الأخلاقية والسياسية ويشير إلى قدرة الفرد العاقل على صنع قراره الذاتي أو قانونه بنفسه من دون تدخل من أي طرف آخر سواء كانت الدولة أو المجتمع. ويتم استخدام هذا المصطلح للإشارة لتحديد المسؤولية الأخلاقية لتصرفات الفرد. كذلك المؤسسات أو المنظمات المستقلة تتمتع بحكم ذاتي ومستقلة برأيها، وكمثال على ذلك، فالكنيسة الرومانية الكاثوليكية يتم حكمها بال «القانون الكِنسيّ» وهو قانون يتم اصداره عن طريق الكنيسة والمنظمات المسيحية وأعضائها، ويتم إدارة به كافة الكنائس الكاثوليلكية وبالتالي لا يُعَدّ ذلك حكم ذاتي لأن بقية الكنائس غير ذاتية الحكم. وعلى عكس الكنائس البروتستانتية، والتي تتمع بحكم غير مركزي وبالتالي كل كنيسة لها قوانينها الخاصة والذي يتم اعتباره انه «حكم ذاتي». والحكم الذاتي يختلف معناه باختلاف المجالات والفلسفات، واختلف الفلاسفة في تعريفه ووصفه وكذلك الكتاب. (ar)
- L'autonomia, en la psicologia del desenvolupament i la filosofia moral, política i bioètica, és la capacitat de prendre una decisió de manera informada i sense coacció. Les organitzacions o institucions autònomes són independents o tenen autogovern. L'autonomia també es pot definir des d'una perspectiva de recursos humans, on denota un nivell de discrecionalitat relativament alt atorgat a un empleat en la seva feina. En aquests casos, se sap que l'autonomia generalment augmenta la satisfacció laboral. Es creu que els individus autorealitzats operen de manera autònoma respecte a les expectatives externes. En un context mèdic, el respecte per l'autonomia personal del pacient es considera un dels molts principis ètics fonamentals en medicina. (ca)
- Autonomie (z řeckého autonomos, řídící se vlastními zákony, a autonomia, politická nezávislost) je stav určitého společenství nebo jednotlivce, pokud se řídí pravidly a zákony, které si sám dává nebo dobrovolně přijímá. Tento princip se projevuje v mnoha různých oblastech, například v politice (politická autonomie) nebo v právu (autonomie vůle jako důležitý princip soukromého práva, který předpokládá, že každý může svobodně vstupovat do vztahů s jinými a sjednávat si práva a povinnosti, pokud tím neporušuje zákon). Protikladem autonomie je heteronomie, poslušnost cizím, případně i vnuceným pravidlům a zákonům. (cs)
- Als Autonomie (altgriechisch αὐτονομία autonomía ‚Eigengesetzlichkeit‘, ‚Selbstständigkeit‘, aus αὐτός autós ‚selbst‘ und νόμος nómos ‚Gesetz‘) bezeichnet man den Zustand der Selbstbestimmung des freien Willens, deren der Mensch als vernünfitiges Wesen fähig ist. Ihr Gegenteil ist die Heteronomie, die Fremdbestimmung. Sie ist in der idealistischen Philosophie die Fähigkeit, sich als Wesen der Freiheit zu begreifen und aus dieser Freiheit heraus zu handeln. Auch wird die Existenz von Autonomie in der Ethik als ein Kriterium herangezogen, nach dem Individuen ethische Rechte zugeordnet werden können. Ein zentrales Ziel jeder philosophischen Theorie der Autonomie ist, die Eigenschaft und Fähigkeit zu bestimmen, aufgrund derer Personen in der Lage sind, ihr Leben als eigenes autonom zu führen. Nach allgemein geteilter Ansicht muss eine autonome Person zumindest in der Lage sein, eine kritische Selbstbewertung der eignen Werte und Normen durchzuführen, wenn sie aufgrund von Kritik oder neuen Problemkonstellationen dazu aufgefordert wird. (de)
- Αυτονομία είναι το δικαίωμα της αυτοδιάθεσης. Σύμφωνα με άλλον ορισμό, ωστόσο, η αυτονομία δεν ορίζεται ως δικαίωμα (το οποίο υποδηλώνει ότι αυτό το δικαίωμα πηγάζει από κάπου έξω από το άτομο φορέα της αυτονομίας - π.χ. από το Νόμο ή την Ηθική) αλλά ορίζεται ως ικανότητα ή σύμφωνα με τρίτο ορισμό ως κατάσταση. Δηλαδή αυτονομία είναι η κατάσταση αυτοδιάθεσης του ατόμου. Τι ακριβώς όμως σημαίνει αυτοδιάθεση; Μπορούμε να απαντήσουμε επισημαίνοντας τη διαφοροποίηση της αυτονομίας από την έννοια της ελευθερίας: Η τελευταία αναφέρεται στην ικανότητα και επάρκεια μέσων ώστε το άτομo να μπορεί να δρα χωρίς εξωτερικούς και εσωτερικούς περιορισμούς σύμφωνα με τη θέληση του. Η πρώτη αναφέρεται στην αυθεντικότητα και ανεξαρτησία των ίδιων των κινήτρων που καθορίζουν τη θέληση ενός ατόμου, ώστε πηγή της θελήσεως να είναι αυθεντικά το ίδιο το άτομο και όχι άλλοι εξωτερικοί παράγοντες. Ως έννοια εμφανίζεται στην ηθική, την πολιτική και την βιοηθική φιλοσοφία και αναφέρεται στη δυνάμει ικανότητα ενός λογικού ατόμου να παίρνει καθοριστικές αποφάσεις κατόπιν ενημέρωσης και χωρίς εξαναγκασμό. Ο όρος χρησιμοποιείται επίσης με πολιτική έννοια αναφορικά με την αυτοδιάθεση ενός λαού. (el)
- In developmental psychology and moral, political, and bioethical philosophy, autonomy is the capacity to make an informed, uncoerced decision. Autonomous organizations or institutions are independent or self-governing. Autonomy can also be defined from a human resources perspective, where it denotes a (relatively high) level of discretion granted to an employee in his or her work. In such cases, autonomy is known to generally increase job satisfaction. Self-actualized individuals are thought to operate autonomously of external expectations. In a medical context, respect for a patient's personal autonomy is considered one of many fundamental ethical principles in medicine. (en)
- Oni parolas pri aŭtonomeco (el la malnovgreka αυτονομία, (αὐτονομία) autonomía = donante memstare leĝojn) laŭ fakbranĉoj ankaŭ en senco de "memstareco", "sendependeco", "memadministrado" aŭ "decidlibireco". Autonomeco signifas pli-malpli sendependecon de eksteraj cirkonstanscoj. [*aŭtonomio=aŭtonomeco] (eo)
- L'autonomie désigne la capacité d'un objet, individu ou système à se gouverner soi-même, selon ses propres règles. Dans d'autres cas, elle fait référence aux propriétés d'une entité qui est capable de fonctionner de manière indépendante, sans être contrôlée de l'extérieur ou sans des apports (matériels, énergétiques, etc) en provenance de l'extérieur L'autonomie est la capacité d'une personne à subvenir à ses propres besoins ; on distingue parfois l'autonomie personnelle de l'autonomie sociale. Comparés aux autres animaux, les êtres humains ont besoin de beaucoup d'attention et de soins, et d'un grand nombre d'années avant de devenir autonomes. Par exemple, un cheval sait se tenir debout, se nourrir et marcher seulement quelques minutes après sa naissance, tandis qu’un être humain a besoin d’environ un an pour atteindre ce point. (fr)
- La autonomía (del griego auto, "uno mismo", y nomos, "norma") es un concepto moderno, procedente de la filosofía y, más recientemente, de la psicología, que, en términos generales, expresa la capacidad de cada persona para darse reglas a sí misma o de tomar decisiones sin intervención ni influencias externas. Se opone a heteronomía. En el ámbito filosófico, se integra entre las disciplinas que estudian la conducta humana (ética).[cita requerida] (es)
- Dalam dan filsafat moral, politik dan bioetika, otonomi adalah kapasitas untuk membuat keputusan tanpa diganggu gugat. Organisasi atau institusi otonomi bersifat independen atau memerintah sendiri. Otonomi juga dapat diartikan dari sudut pandang sumber daya manusia, dimana istilah tersebut memiliki arti tingkat gak (yang relatif tinggi) yang dimiliki karyawan dalam pekerjaannya. (in)
- ( 자주성은 여기로 연결됩니다. 주체사상의 이데올로기에 대해서는 자주성 (주체사상) 문서를 참고하십시오.) 자주권(自主權)은 도덕, 정치, 생명윤리, 철학에서 볼 수 있는 개념의 하나이다. 자치권(自治權), 자주성(自主性), 자율성(自律性)이라고도 한다. 다만 자치권의 경우 법적 용어로 쓰이는 것이 보통이며 일반적으로는 지방정부의 자치 행정 개념으로 쓰인다. 이러한 환경에서 자주권은 합리적 개인이, 정보에 근거한, 강제되지 않은 결정을 할 수 있는 능력이라 할 수 있다. 도덕, 정치 철학의 관점에서 자주권은 한 사람의 행동에 대한 도덕적 책임을 결정하는 잣대로 쓰인다. 자주권의 잘 알려진 철학적 이론들 가운데 하나는 칸트가 만들어냈다. 의학 분야에서는 환자의 자주권을 존중해 주는 일이 의무론의 중요한 목표이다. 자주권은 또한 대중의 자치를 가리키는 데 쓰이기도 한다. (ko)
- オートノミー（英: Autonomy、独: Autonomie、日: 自主、中: 自主權）とは、元々「自分で自分に自身の法を与える者」という古代ギリシア語に由来する概念で、一般に、自主(性)・自律(性)・自立(性)・自治、自治権・自主権・自己決定権などを意味し、政治・道徳・哲学・心理学・医学・宗教・法・人事・人権など幅広い分野において、複数のそしてそれぞれ異なる、または複合的な意味をもつ基礎概念である。 日本の医療の分野では、「患者の自主権・自己決定」の文脈においてしばしばオートノミーを「自律性」と誤訳した上で「患者が自分を律して自己規制すること」などと「患者の権利を否定」するような正反対の意味で誤用されている。さらに、日本医師会においては海外文書の翻訳文において「患者のオートノミーは自律性」と訳しながらも「医師のオートノミーはオートノミー」とカタカナ表記で翻訳し、「オートノミー」の訳を意図的に異なるものにしている（後述）という現象も見受けられているので、注意が必要である。 (ja)
- Autonomie, zelfbestuur (politiek) of zedelijke zelfstandigheid (individueel) is de vrijheid en het vermogen van een entiteit, bijvoorbeeld een individu, organisatie of natie, om zelfstandig beslissingen te nemen. Het begrip komt voor in politiek, juridisch, filosofisch, geneeskundig, moreel en psychologisch verband; bij uitbreiding wordt het begrip autonomie in overdrachtelijke zin daarnaast gebruikt in de techniek, fysiologie en de beeldende kunst. Het tegenovergestelde van individuele, morele zelfstandigheid werd door de Duitse filosoof Immanuel Kant heteronomie genoemd: een gebrek aan wilsvrijheid dat individuele ontplooiing in de weg staat. (nl)
- Pojęcie autonomia pochodzi od starogreckiego αυτονομία, (αὐτονομία) autonomía – możliwość stanowienia norm samemu sobie, samodzielność prawna. Dziś używa się go w zależności od dyscypliny (gospodarka, prawo, polityka) lub kontekstu w znaczeniu suwerenność, niezawisłość, , samorządność (całkowita lub częściowa). Dotyczy zarówno zbiorowości, jak jednostek (samodzielność w decydowaniu o sobie, w etyce – niezależność od innych norm niż własne sumienie). (pl)
- Autonomia (do grego antigo αὐτονομία, autonomia: de αὐτόνομος, autonomos, uma junção de αὐτο-, auto-, "de si mesmo" + νόμος, nomos, "lei", ou seja, "aquele que estabelece suas próprias leis") é um conceito encontrado na moral, na política, na filosofia e na bioética. É a capacidade de um indivíduo racional (não necessariamente um organismo vivo) de tomar uma decisão não forçada baseada nas informações disponíveis. Na filosofia ligada à moral e à política, a autonomia é usada como base para se determinar a responsabilidade moral da ação de alguém, (ver teoria desenvolvida por Kant) sendo aplicada na ética feminista. Outras áreas do conhecimento também usam o termo, como medicina e exploração espacial. (pt)
- Autonomi (självstyre) innebär självbestämmanderätt, oberoende, inom flera områden som till exempel territorium, politik och taktik. Ordet autonomi kommer av grekiskans autos (själv) och nomos (bruk, ordning, lag). (sv)
- Автоно́мия (др.-греч. αὐτονομία букв. «самозаконие» ← αὐτος + νόμος) — самостоятельность, способность или право субъекта действовать на основании установленных (сделанных, составленных им самим) принципов. (ru)
- Автоно́мія (грец. αυτος — «сам» і грец. νομος — «закон») —1) наявна міра незалежності будь-якого явища від зовнішньої причини його зумовленості;2) в етиці — стадія морального розвитку особистості, яка характеризується здатністю самостійностворювати або вибирати моральні правила для свого життя і поведінки; здатність людини як суб'єкта етичного відношення до самовизначення на основі власного світогляду, «власного законодавства». Автономія означає право якогось національно-територіального утворення (наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності — і часто призводить до наступної незалежності. Створення територіальної автономії є найдоцільнішим принципом державного устрою тих націй, які, реалізуючи своє право на самовизначення, виявляють бажання залишитися в межах певної держави. Нації отримують право створювати органи влади і управління, які діють рідною мовою, з місцевих людей, що знають побут і психологію місцевого населення; розвивати рідною мовою пресу, школу, театр, культурно-просвітницькі та інші установи. Досить часто під впливом національно-визвольних рухів влада унітарних держав формально проголошує автономію окремих національних територій, але фактично не забезпечує її реального здійснення і цим самим зводить існування автономії до фікції. У широкому розумінні — право підприємства, установи, організації самостійно розв'язувати певні питання. Коли йдеться про автономію в людському організмі, фірмі або системі, мається на увазі, що та чи інша її частина або певна функція сама відповідає за своє регулювання. (uk)
- 自主權（希臘語：νόμος; αὐτονομία; αὐτόνομος，英語：Autonomy，直译为“法”、“自我设置并约束自我的法律”），也称自治权、自决权，是一種广泛存在于道德、政治、生物、伦理、政治等領域的哲学。在这些领域中，它往往指的是一个理性个人有能力作出成熟的、不被胁迫的决定。自主权的一个最佳诠释是经由康德哲学而发展的。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- L'autonomia, en la psicologia del desenvolupament i la filosofia moral, política i bioètica, és la capacitat de prendre una decisió de manera informada i sense coacció. Les organitzacions o institucions autònomes són independents o tenen autogovern. L'autonomia també es pot definir des d'una perspectiva de recursos humans, on denota un nivell de discrecionalitat relativament alt atorgat a un empleat en la seva feina. En aquests casos, se sap que l'autonomia generalment augmenta la satisfacció laboral. Es creu que els individus autorealitzats operen de manera autònoma respecte a les expectatives externes. En un context mèdic, el respecte per l'autonomia personal del pacient es considera un dels molts principis ètics fonamentals en medicina. (ca)
- In developmental psychology and moral, political, and bioethical philosophy, autonomy is the capacity to make an informed, uncoerced decision. Autonomous organizations or institutions are independent or self-governing. Autonomy can also be defined from a human resources perspective, where it denotes a (relatively high) level of discretion granted to an employee in his or her work. In such cases, autonomy is known to generally increase job satisfaction. Self-actualized individuals are thought to operate autonomously of external expectations. In a medical context, respect for a patient's personal autonomy is considered one of many fundamental ethical principles in medicine. (en)
- Oni parolas pri aŭtonomeco (el la malnovgreka αυτονομία, (αὐτονομία) autonomía = donante memstare leĝojn) laŭ fakbranĉoj ankaŭ en senco de "memstareco", "sendependeco", "memadministrado" aŭ "decidlibireco". Autonomeco signifas pli-malpli sendependecon de eksteraj cirkonstanscoj. [*aŭtonomio=aŭtonomeco] (eo)
- La autonomía (del griego auto, "uno mismo", y nomos, "norma") es un concepto moderno, procedente de la filosofía y, más recientemente, de la psicología, que, en términos generales, expresa la capacidad de cada persona para darse reglas a sí misma o de tomar decisiones sin intervención ni influencias externas. Se opone a heteronomía. En el ámbito filosófico, se integra entre las disciplinas que estudian la conducta humana (ética).[cita requerida] (es)
- Dalam dan filsafat moral, politik dan bioetika, otonomi adalah kapasitas untuk membuat keputusan tanpa diganggu gugat. Organisasi atau institusi otonomi bersifat independen atau memerintah sendiri. Otonomi juga dapat diartikan dari sudut pandang sumber daya manusia, dimana istilah tersebut memiliki arti tingkat gak (yang relatif tinggi) yang dimiliki karyawan dalam pekerjaannya. (in)
- ( 자주성은 여기로 연결됩니다. 주체사상의 이데올로기에 대해서는 자주성 (주체사상) 문서를 참고하십시오.) 자주권(自主權)은 도덕, 정치, 생명윤리, 철학에서 볼 수 있는 개념의 하나이다. 자치권(自治權), 자주성(自主性), 자율성(自律性)이라고도 한다. 다만 자치권의 경우 법적 용어로 쓰이는 것이 보통이며 일반적으로는 지방정부의 자치 행정 개념으로 쓰인다. 이러한 환경에서 자주권은 합리적 개인이, 정보에 근거한, 강제되지 않은 결정을 할 수 있는 능력이라 할 수 있다. 도덕, 정치 철학의 관점에서 자주권은 한 사람의 행동에 대한 도덕적 책임을 결정하는 잣대로 쓰인다. 자주권의 잘 알려진 철학적 이론들 가운데 하나는 칸트가 만들어냈다. 의학 분야에서는 환자의 자주권을 존중해 주는 일이 의무론의 중요한 목표이다. 자주권은 또한 대중의 자치를 가리키는 데 쓰이기도 한다. (ko)
- オートノミー（英: Autonomy、独: Autonomie、日: 自主、中: 自主權）とは、元々「自分で自分に自身の法を与える者」という古代ギリシア語に由来する概念で、一般に、自主(性)・自律(性)・自立(性)・自治、自治権・自主権・自己決定権などを意味し、政治・道徳・哲学・心理学・医学・宗教・法・人事・人権など幅広い分野において、複数のそしてそれぞれ異なる、または複合的な意味をもつ基礎概念である。 日本の医療の分野では、「患者の自主権・自己決定」の文脈においてしばしばオートノミーを「自律性」と誤訳した上で「患者が自分を律して自己規制すること」などと「患者の権利を否定」するような正反対の意味で誤用されている。さらに、日本医師会においては海外文書の翻訳文において「患者のオートノミーは自律性」と訳しながらも「医師のオートノミーはオートノミー」とカタカナ表記で翻訳し、「オートノミー」の訳を意図的に異なるものにしている（後述）という現象も見受けられているので、注意が必要である。 (ja)
- Autonomie, zelfbestuur (politiek) of zedelijke zelfstandigheid (individueel) is de vrijheid en het vermogen van een entiteit, bijvoorbeeld een individu, organisatie of natie, om zelfstandig beslissingen te nemen. Het begrip komt voor in politiek, juridisch, filosofisch, geneeskundig, moreel en psychologisch verband; bij uitbreiding wordt het begrip autonomie in overdrachtelijke zin daarnaast gebruikt in de techniek, fysiologie en de beeldende kunst. Het tegenovergestelde van individuele, morele zelfstandigheid werd door de Duitse filosoof Immanuel Kant heteronomie genoemd: een gebrek aan wilsvrijheid dat individuele ontplooiing in de weg staat. (nl)
- Pojęcie autonomia pochodzi od starogreckiego αυτονομία, (αὐτονομία) autonomía – możliwość stanowienia norm samemu sobie, samodzielność prawna. Dziś używa się go w zależności od dyscypliny (gospodarka, prawo, polityka) lub kontekstu w znaczeniu suwerenność, niezawisłość, , samorządność (całkowita lub częściowa). Dotyczy zarówno zbiorowości, jak jednostek (samodzielność w decydowaniu o sobie, w etyce – niezależność od innych norm niż własne sumienie). (pl)
- Autonomia (do grego antigo αὐτονομία, autonomia: de αὐτόνομος, autonomos, uma junção de αὐτο-, auto-, "de si mesmo" + νόμος, nomos, "lei", ou seja, "aquele que estabelece suas próprias leis") é um conceito encontrado na moral, na política, na filosofia e na bioética. É a capacidade de um indivíduo racional (não necessariamente um organismo vivo) de tomar uma decisão não forçada baseada nas informações disponíveis. Na filosofia ligada à moral e à política, a autonomia é usada como base para se determinar a responsabilidade moral da ação de alguém, (ver teoria desenvolvida por Kant) sendo aplicada na ética feminista. Outras áreas do conhecimento também usam o termo, como medicina e exploração espacial. (pt)
- Autonomi (självstyre) innebär självbestämmanderätt, oberoende, inom flera områden som till exempel territorium, politik och taktik. Ordet autonomi kommer av grekiskans autos (själv) och nomos (bruk, ordning, lag). (sv)
- Автоно́мия (др.-греч. αὐτονομία букв. «самозаконие» ← αὐτος + νόμος) — самостоятельность, способность или право субъекта действовать на основании установленных (сделанных, составленных им самим) принципов. (ru)
- 自主權（希臘語：νόμος; αὐτονομία; αὐτόνομος，英語：Autonomy，直译为“法”、“自我设置并约束自我的法律”），也称自治权、自决权，是一種广泛存在于道德、政治、生物、伦理、政治等領域的哲学。在这些领域中，它往往指的是一个理性个人有能力作出成熟的、不被胁迫的决定。自主权的一个最佳诠释是经由康德哲学而发展的。 (zh)
- الاستقلال الذاتي أو الحكم الذاتي هو مفهوم يتم تناوله في الفلسفات الأخلاقية والسياسية ويشير إلى قدرة الفرد العاقل على صنع قراره الذاتي أو قانونه بنفسه من دون تدخل من أي طرف آخر سواء كانت الدولة أو المجتمع. ويتم استخدام هذا المصطلح للإشارة لتحديد المسؤولية الأخلاقية لتصرفات الفرد. (ar)
- Autonomie (z řeckého autonomos, řídící se vlastními zákony, a autonomia, politická nezávislost) je stav určitého společenství nebo jednotlivce, pokud se řídí pravidly a zákony, které si sám dává nebo dobrovolně přijímá. Tento princip se projevuje v mnoha různých oblastech, například v politice (politická autonomie) nebo v právu (autonomie vůle jako důležitý princip soukromého práva, který předpokládá, že každý může svobodně vstupovat do vztahů s jinými a sjednávat si práva a povinnosti, pokud tím neporušuje zákon). (cs)
- Αυτονομία είναι το δικαίωμα της αυτοδιάθεσης. Σύμφωνα με άλλον ορισμό, ωστόσο, η αυτονομία δεν ορίζεται ως δικαίωμα (το οποίο υποδηλώνει ότι αυτό το δικαίωμα πηγάζει από κάπου έξω από το άτομο φορέα της αυτονομίας - π.χ. από το Νόμο ή την Ηθική) αλλά ορίζεται ως ικανότητα ή σύμφωνα με τρίτο ορισμό ως κατάσταση. Δηλαδή αυτονομία είναι η κατάσταση αυτοδιάθεσης του ατόμου. Τι ακριβώς όμως σημαίνει αυτοδιάθεση; Μπορούμε να απαντήσουμε επισημαίνοντας τη διαφοροποίηση της αυτονομίας από την έννοια της ελευθερίας: Η τελευταία αναφέρεται στην ικανότητα και επάρκεια μέσων ώστε το άτομo να μπορεί να δρα χωρίς εξωτερικούς και εσωτερικούς περιορισμούς σύμφωνα με τη θέληση του. Η πρώτη αναφέρεται στην αυθεντικότητα και ανεξαρτησία των ίδιων των κινήτρων που καθορίζουν τη θέληση ενός ατόμου, ώστε πηγή τ (el)
- Als Autonomie (altgriechisch αὐτονομία autonomía ‚Eigengesetzlichkeit‘, ‚Selbstständigkeit‘, aus αὐτός autós ‚selbst‘ und νόμος nómos ‚Gesetz‘) bezeichnet man den Zustand der Selbstbestimmung des freien Willens, deren der Mensch als vernünfitiges Wesen fähig ist. Ihr Gegenteil ist die Heteronomie, die Fremdbestimmung. (de)
- L'autonomie désigne la capacité d'un objet, individu ou système à se gouverner soi-même, selon ses propres règles. Dans d'autres cas, elle fait référence aux propriétés d'une entité qui est capable de fonctionner de manière indépendante, sans être contrôlée de l'extérieur ou sans des apports (matériels, énergétiques, etc) en provenance de l'extérieur (fr)
- Автоно́мія (грец. αυτος — «сам» і грец. νομος — «закон») —1) наявна міра незалежності будь-якого явища від зовнішньої причини його зумовленості;2) в етиці — стадія морального розвитку особистості, яка характеризується здатністю самостійностворювати або вибирати моральні правила для свого життя і поведінки; здатність людини як суб'єкта етичного відношення до самовизначення на основі власного світогляду, «власного законодавства». (uk)
|
