About: Contract

An Entity of Type: musical work, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

A contract is a legally binding document between at least two parties that defines and governs the rights and duties of the parties to an agreement. A contract is legally enforceable because it meets the requirements and approval of the law. A contract typically involves the exchange of goods, service, money, or promise of any of those. "Breach of contract", means that the law will have to award the injured party either the access to legal remedies such as damages or cancellation. In the civil law tradition, contract law is a branch of the law of obligations.

Property Value
dbo:abstract
  • العقد في القانون هو اتفاق بين طرفين أو أكثر يتعهد فيه كل منهم بأشياء أو وعود متبادلة بحيث ينفذها القانون. ويقوم قانون العقود على العبارة اللاتينية pacta sunt servanda التي هي "العقد شريعة المتعاقدين". وإذا تم الإخلال بالعقد فإن القانون يقدم ما يعرف (بالإنجليزية: remedies)‏ للتعامل مع ذلك، أحيانا تكون العقود مكتوبة مثلما هو الحال عند شراء أو إيجار منزل، إلا أن النسبة الغالبة من العقود تكون شفهيا، مثلما هو الحال عند شراء كتاب أو فنجان من القهوة، ويندرج قانون العقود تحت ظل القانون المدني كجزء من القانون العام للالتزامات. وتعد النظرية العامة للعقود من أهم النظريات القانونية قاطبة. (ar)
  • Un contracte és l'acord de voluntats que genera drets i obligacions. És un acte jurídic bilateral o multilateral, perquè hi intervenen dues o més persones (a diferència dels actes jurídics unilaterals en què intervé una sola persona), i que té per finalitat crear drets i obligacions. L'element principal per la validesa d'un contracte és el consentiment de les parts (per exemple, si el contracte es fa per escrit, signant-lo), i és a partir del moment del consentiment que creen drets i obligacions. La llibertat contractual és un dels fonaments de la vida social moderna. Aquesta llibertat ha estat reconeguda per diferents textos normatius, essent un dels primers a fer-ho la Declaració dels Drets de l'Home i del Ciutadà de 1789. (ca)
  • Smlouva (někdy též kontrakt, dohoda nebo konvence) je dvoustranné či vícestranné právní jednání spočívající ve vzájemných a obsahově shodných projevech vůle smluvních stran směřujících ke vzniku, změně či zániku práv a povinností, které právní předpisy s takovými projevy vůle spojují. Smlouvou tak mezi nimi vznikne závazek k určitému plnění. Smlouva je jeden ze základních pilířů soukromého práva, obzvláště práva civilního. (cs)
  • Ein Vertrag ist die von zwei oder mehr Rechtssubjekten erklärte Einigung über die Herbeiführung einer Rechtsfolge. Er besteht aus mindestens zwei zustimmenden Willenserklärungen. In einer auf dem Grundsatz der Privatautonomie beruhenden Rechtsordnung wie der deutschen ist der Vertrag für den Einzelnen das wichtigste rechtliche Mittel zur Gestaltung der eigenen Lebensverhältnisse. (de)
  • Σύμβαση είναι η διμερής δικαιοπραξία, στην οποία δύο αντιτιθέμενες δηλώσεις βουλήσεως κατευθύνονται στην παραγωγή του ίδιου θελημένου έννομου αποτελέσματος (π.χ. πώληση). Οι Συμβάσεις είναι οι πιο συνηθισμένες και σπουδαιότερες δικαιοπραξίες του Ιδιωτικού Δικαίου. Παράλληλα, υπάρχουν οι , οι οποίες φέρουν ορισμένα ιδιαίτερα χαρακτηριστικά, που αποβλέπουν σε θεραπεία δημόσιου σκοπού, ενώ εξ ορισμού το ένα αντισυμβαλλόμενο μέρος ασκεί δημόσια εξουσία, και οι διεθνείς συμβάσεις όταν τα συμβαλλόμενα μέρη προέρχονται από διαφορετικές χώρες. Εφ 'όσον το αγαθό ή η παρεχόμενη υπηρεσία είναι νόμιμα, οποιαδήποτε προφορική συμφωνία μεταξύ των δύο μερών μπορεί να αποτελεί δεσμευτικό . Ο πρακτικός περιορισμός σε αυτό, ωστόσο, είναι ότι μόνο τα μέρη που συνάπτουν τη συμφωνία έχουν (ή η γραπτή σύμβαση από μόνη της) να αποδείξουν τους πραγματικούς όρους που πρόφεραν τη στιγμή που η συμφωνία επικυρώθηκε. Στην καθημερινή ζωή, οι περισσότερες συμβάσεις μπορεί να είναι προφορικές, όπως η αγορά ενός βιβλίου ή ένα σάντουιτς. Μερικές φορές γραπτά απαιτούνται είτε από τα συμβαλλόμενα μέρη, εκ του νόμου ή από το νόμο στο πλαίσιο διαφορών δικαιοδοσίας για ορισμένα είδη συμφωνιών, για παράδειγμα κατά την αγορά ενός σπιτιού ή γης. (el)
  • Kontrakto estas jura faktaro, kiu konsistas el kongruaj promesoj/voldeklaroj de du aŭ pluraj personoj kaj per kiu la deklarantoj (kontraktantoj) celas certan juran rezulton, kiu ĝuste pro tiu volkongruo efektiviĝas. Kiam du personoj kontraktas, oni nomas la tempe pli fruan promeson/voldeklaron oferto kaj la pli malfruan akcepto. Kontraktoj ekzistas kaj en privata juro kaj en publika juro. Kontraktoj foje devas esti faritaj en speciala formo. Ekzemploj estas skriba formo, manskriba formo aŭ kontraktado antaŭ notario. Ĝenerale kaj plej ofte tamen kontraktoj povas esti faritaj en ĉiu ajn formo, ekzemple nur buŝe. Ekzemplo por privatjura kontrakto estas aĉetkontrakto pri aŭto kontraŭ 500 dolaroj. En tiu kontrakto la kontraktontoj, nome la aĉetanto kaj la vendanto, ambaŭ deklaras sian kongruan volon, ke la vendanto havu la obligacion transigi al la aĉetanto la proprieton de la aŭto kaj ke la aĉetanto havu la obligacion pagi la prezon. Per tio, ke la kontraktantoj deklaras sian kongruan volon, efektiviĝas la jura rezulto, ke la devoj vere ekestas. Individua laborkontrakto estas tiu dokumento per kiu unu fizika persono, nome la laboristo aŭ dungito, engaĝiĝas al la realigo de laboro aŭ servoj por fizika aŭ laŭjura persono, nome la dunganto, sub la dependo kaj subigo al tiu, kiu siavice devigas sin al la pago de difinita salajro. La individua laborkontrakto distingiĝas el la kolektiva laborkontrakto, kiu efikas sur difinita grupo de laboristoj. Estas variaj tipoj de labor-kontraktoj. Fakte, kvankam normale oni subkomprenas skribitan dokumenton subskribitan de ambaŭ partioj, depende de la enlanda juro, ofte validas ankaŭ parolaj kontraktoj, ĉefe se temas pri mallongaj labortempoj. (eo)
  • Zuzenbidean, kontratua pertsona bi edo gehiagok askatasunez adostutako hitzarmen bat da, non pertsona horiek besteenganako obligazio bat bere gain hartzea onartzen duten. Obligazio horiek bete, aldatu eta iraungitzeko zehaztapenei deritze. Horrela, kontratuak dira salerosketa, non erosleak prezio bat ordainduz ondasun edo zerbitzu jakin eta zehatz jaso behar duen saltzailearen eskutik; ezkontza, non ezkontideek beraien arteko harreman berri bat ezarri eta besteenganako betebeharrak hartzen dituzten; edo sariketa bat, non antolatzailea irabazten duen pertsonari sari bat ematera konprometitzen den (kasu honetan irabazleak ez du aparteko betebeharrik hartzen bere gain). (eu)
  • En droit, un contrat est un accord de volontés concordantes (consentement) entre une ou plusieurs personnes (les parties) en vue de créer une ou des obligations juridiques. C'est aussi la relation juridique qui découle de cet accord. Le système libéral de la formation des contrats est dominé par l'idée de la liberté contractuelle et de l'autonomie des parties : celles-ci sont ainsi libres de conclure ou non et de choisir l'objet et la forme (écrite, orale...) du contrat. Le contrat s'inscrit dans la loi qui l'arme de l'exécution forcée, le droit de recourir aux organes de l'État pour obtenir l'exécution de la prestation. La liberté des parties est en conséquences restreinte par des exigences légales dans certains cas : forme, protection du consentement ou interdiction des engagements excessifs. Le contrat est le principal acte juridique qui fonde la théorie des obligations. Les parties sont ceux qui peuvent en exiger un certain produit ou prestation. Elles sont dénommées créancier et débiteur. Les ayants droit sont ceux qui ont acquis un droit du créancier ou du débiteur. Les tiers sont des personnes qui n'étaient ni présentes ni représentées lors de la naissance du contrat et qui ne sont pas les ayants droit. Les dispositions d'un contrat sont appelées clauses ou stipulations. (fr)
  • Un contrato es un acuerdo legal, oral o escrito, manifestado en común entre dos o más personas con capacidad jurídica (partes del contrato), que se vinculan en virtud del mismo, regulando sus relaciones a una determinada finalidad o cosa, y a cuyo cumplimiento pueden compelerse de manera recíproca, si el contrato es bilateral, o compelerse una parte a la otra, si el contrato es unilateral.​ Es el contrato, en suma, un acuerdo de voluntades que puede generar derechos, obligaciones y otro tipo de situaciones jurídicas relativas; es decir, que solo vinculan a las partes contratantes y, eventualmente, a sus causahabientes. Pero, además del acuerdo de voluntades, algunos contratos exigen, para su perfección, otros hechos o actos de alcance jurídico, tales como efectuar una determinada entrega (contratos reales), o exigen ser formalizados en documento especial (contratos formales), de modo que, en esos casos especiales, no basta con la sola voluntad. De todos modos, el contrato, en general, tiene una connotación patrimonial, incluso parcialmente en aquellos celebrados en el marco del derecho de familia, y es parte de la categoría más amplia de los negocios jurídicos. Es función elemental del contrato originar efectos jurídicos (es decir, obligaciones exigibles), de modo que a aquella relación de sujetos que no derive en efectos jurídicos no se le puede atribuir cualidad contractual. En cada país, o en cada estado, puede existir un sistema de requisitos contractuales, diferente en lo superficial, pero el concepto y requisitos básicos del contrato son, en esencia, iguales. La divergencia de requisitos tiene que ver con la variedad de realidades socio-culturales y jurídicas de cada uno de los países (así, por ejemplo, existen ordenamientos en que el contrato no se limita al campo de los derechos patrimoniales, únicamente, sino que abarca también derechos personales y de familia como, por ejemplo, los países en los que el matrimonio es considerado un contrato). En tanto el contrato es una categoría del acto jurídico, su validez y eficacia no solo están supeditadas a las reglas que regulan tales aspectos del contrato, sino también aquellas reglas relativas a los negocios jurídicos. Por tanto, toda causal de nulidad o anulabilidad de un acto jurídico, lo es también de un contrato. (es)
  • A contract is a legally binding document between at least two parties that defines and governs the rights and duties of the parties to an agreement. A contract is legally enforceable because it meets the requirements and approval of the law. A contract typically involves the exchange of goods, service, money, or promise of any of those. "Breach of contract", means that the law will have to award the injured party either the access to legal remedies such as damages or cancellation. In the Anglo-American common law, formation of a contract generally requires an offer, acceptance, consideration, and mutual intent to be bound. Each party must be those who are binding by the contract. Although most oral contracts are binding, some types of contracts may require formalities such as being in writing or by deed. In the civil law tradition, contract law is a branch of the law of obligations. Each country recognised by private international law has its own national system of law to govern contracts. Although systems of contract law might have similarities, they may contain significant differences. Accordingly, many contracts contain a choice of law clause and a jurisdiction clause. These provisions set the laws of the country which will govern the contract, and the country or other forum in which disputes will be resolved, respectively. Failing express agreement on such matters in the contract itself, countries have rules to determine the law governing the contract and the jurisdiction for disputes. For example, European Member States apply Article 4 of the Rome I Regulation to decide the law governing the contract, and the Brussels I Regulation to decide jurisdiction. (en)
  • Kontrak atau perjanjian adalah kesepakatan antara dua orang atau lebih mengenai hal tertentu yang disetujui oleh mereka. Ketentuan umum mengenai kontrak diatur dalam . (in)
  • 契約(けいやく、羅: pactum, 仏: contrat, 英: contract)は、複数の者の合意によって当事者間に法律上の権利義務を発生させる制度。合意のうち、法的な拘束力を持つことを期待して行われるもののことで、贈与・売買・交換・賃貸・請負・雇用・委任・寄託など「誰と誰が、何を幾らで、どのようにする。不履行時には、どのようにする。」に関するものが多い。 (ja)
  • Un contratto è un istituto giuridico che vincola due o più parti tra di loro. Il procedimento che porta alla sua stipula è detto contrattazione. (it)
  • 사법상의 계약(私法上~ 契約)이라 함은 중에서 특히 사법적 효과의 발생을 목적으로 하는 계약이다. (이하에서는 그저 "계약"이라고 약칭한다.) 대륙법계에 있어서 계약법은 로마법의 법언 "계약은 지켜져야 한다."(라틴어: pacta sunt servanda)에 기초하고 있다. 이러한 계약준수의 원칙은 사적자치를 계약법의 기반으로 삼고 있는 대부분의 법체계에서 받아들여지고 있는 원칙이다. 때로는 집을 구입하는 경우와 같이 서면 계약이 필요하기도 하나, 법률서적을 구입하거나 커피를 사마시는 것처럼 일상 생활에서 대부분의 계약은 구두로 체결된다. 계약은 당사자 간의 의사표시 일치의 산물이다. 법률적인의 측면에서 무효계약, 철회계약, 효력미정인 계약, 효력 미실효계약의 범위를 어떻게 확정할 것인지, 입법자의 의사표시 일치의 원칙 · 신의성실원칙 · 공서양속원칙에 대한 태도를 암시하고, 법률의 상품거래에 대한 촉진과 제한의 역할이 반영되어 있다. (ko)
  • Een overeenkomst, contract of convenant is een afspraak tussen ten minste twee natuurlijke personen of rechtspersonen – de , of specifieker contractanten – over wat ze met elkaar of voor elkaar zullen gaan doen – de te leveren prestatie – of laten. Overeenkomsten moeten worden onderscheiden van verbintenissen: een overeenkomst schept wel een verbintenis, maar het omgekeerde is niet altijd het geval. Als iemand een ander schade toebrengt kan daaruit een verbintenis ontstaan die te vergoeden. (nl)
  • Umowa, kontrakt (łac. contractus) – w prawie cywilnym zgodne porozumienie dwóch lub więcej stron ustalające ich wzajemne prawa lub obowiązki (ang. a meeting of minds). Na umowę składają się dwa lub więcej zgodnych oświadczeń woli (konsens) zmierzających do zawarcia umowy danego rodzaju. Złożenie przez strony oświadczeń woli, które nie są zgodne, określa się mianem dyssensu. Umowy są zawsze co najmniej dwustronnymi czynnościami prawnymi Oprócz umów w rozumieniu prawa cywilnego istnieją także umowy administracyjne i umowy międzynarodowe. Niniejszy artykuł dotyczy tylko umów cywilnoprawnych. (pl)
  • Ett avtal är en överenskommelse varigenom fysiska eller juridiska personer (parter) grundar ett rättsförhållande mellan varandra. Vissa, framför allt skriftliga avtal, kan också benämnas kontrakt. Avtal inom internationell rätt benämns traktat. Endast den som har rättshandlingsförmåga kan ingå avtal. (sv)
  • Em um sentido amplo, um contrato é uma operação econômica entre duas ou mais pessoas. Nesse sentido, um contrato é uma troca econômica, visando a circulação de riqueza, sendo sinônimo do conceito de negócio. Sob o ponto de vista do direito, um contrato é a formalização jurídica de uma operação econômica, formalização essa entendida como um instrumento jurídico que vincula os contratantes aos compromissos por eles assumidos. Assim, celebrado um contrato, as partes ficam obrigadas aos seus termos, sob pena de uma sanção legal no caso de descumprimento. Desse modo, pode-se definir um contrato como um acordo de vontades legalmente exequível. A figura jurídica do contrato apresenta-se como uma forma de o legislador regular trocas econômicas e orientá-las segundo critérios políticos. Daí porque cada sistema jurídico apresenta regras distintas sobre contratos, bem como cada sistema econômico também irá apresentar diferentes matizes sobre o direito contratual. Em uma visão clássica sobre os contratos, influenciada pela ideologia liberal, a figura jurídica do contrato têm como função impor regras de bom funcionamento do mercado, evitando assim que as trocas comerciais sejam inteiramente expostas a acontecimentos imprevisíveis ou ao mero árbitro das partes. A função do direito contratual, portanto, é criar deveres para as partes de modo a limitar seu comportamento, coibindo um conjunto de atitudes prejudiciais ao mercado. Para essa visão, o direito deve se limitar a criar meios para garantir a exequibilidade do contrato, pouco importando o seu conteúdo. Mais recentemente, com o retrocesso do liberalismo clássico, a doutrina passou a discutir outras finalidades contratuais, mais voltadas à coletividade, como a função social do contrato. O direito vê o contrato como um negócio jurídico, o que significa que esse acordo deve obedecer certos requisitos legais para que se forme, seja considerado válido e produza efeitos. Não há uma uniformidade na matéria, com cada legislação apresentando seus próprios requisitos formais. Há uma forte tendência entre os juristas de considerar como contrato jurídico apenas os acordos de vontade que tenham um conteúdo patrimonial. Há, contudo, aqueles que entendem que todo acordo de vontades protegido pela lei será um contrato, importando dizer que figuras de valor afetivo e não patrimonial, como o casamento e o divórcio, serão considerados como contratos. Discute-se também se só seriam contratos aqueles celebrados por duas pessoas físicas ou pessoas jurídicas de de direito privado, ou se os acordos celebrados por pessoas jurídicas de direito público - comumente chamados de contratos administrativos - também se encaixariam na categoria. Contratos que não obedecem as formalidades legais serão reputados como inexistentes ou inválidos, a depender do vício no caso concreto. Sendo inexistentes ou inválidos, serão ineficazes, não produzindo efeitos. O contrato válido e eficaz, por outro lado, é juridicamente exequível, o que signifca que seu descumprimento poderá ser levado ao Poder Judiciário, por meio de uma ação judicial, que poderá resultar na imposição de um fazer ou não fazer a um dos contratantes, ou o pagamento de uma indenização pelo descumprimento contratual. (pt)
  • До́гові́р — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (в тому числі в електронному вигляді). Договори є правовими документами, де сторони визначаються із правами та обов'язками. Укладання договору починають із пропозиції його укласти — направлення оферти. Оферта повинна містити основні умови запропонованої угоди. Прийняття пропозиції другою стороною вважають акцептом (згодою). Наприклад, при прийомі на роботу укладають трудовий договір між громадянами й організаціями. Одна сторона (громадянин) - бере на себе обов'язок виконувати роботу з певного фаху, кваліфікації або посади, виконувати внутрішній розпорядок організації тощо. Інша сторона (організація) – зобов'язується виплачувати заробітну плату й створити умови для роботи. Загальний порядок укладення договору закріплено в статтях 638..650 глави 53 «Укладення, зміна і розірвання договору», Цивільний Кодекс України. Особливості укладення господарських договорів передбачено в статтях 179..187 глави 20 «Господарські договори», Господарський Кодекс України. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договори зберігають 3 роки після закінчення терміну його дії. Контракти з іноземними партнерами слід зберігати не менше 10 років. (uk)
  • Догово́р (мн. ч. — догово́ры) — соглашение между собой двух или более сторон (субъектов), по какому-либо вопросу с целью установления, изменения или прекращения правовых отношений. Служит источником обязательств, нравственных или юридических. Договор является одной из древнейших правовых конструкций. Сейчас он используется во многих отраслях частного и публичного права. Происходит от слова говор, говорить — речь, беседа; сообщаться устною речью, даром слова; произносить слова, выражать мысли. Ещё со времён римского права различают вербальные (устные) и литеральные (письменные) договоры. Иногда возможно заключение договора посредством конклюдентных (согласительных) действий. По количеству субъектов договоры подразделяются на двусторонние и многосторонние. Одной из разновидностей многостороннего договора является учредительный договор. Возможны также договоры в пользу третьего лица, не являющегося его стороной. По наличию обязательств договоры подразделяются на возмездные и безвозмездные. Также выделяют договоры консенсуальные (обязательства возникают после достижения соглашения) и реальные (обязательства возникают после определённого действия). (ru)
  • 契約(中國大陸稱「合同」,台湾称契约),是雙方當事人基於意思表示合致而成立的法律行為,為私法自治的主要表現。一般而言,契約是指私法上的法律行為,可分為債權契約(例如買賣包含線下購物和網路購物)、物權契約(例如所有權移轉登記)及身分契約(例如結婚)等,不過在公法上也可能存在契約關係(例如 行政契約)。在民法上,狹義的契約(即債權契約)為債之發生的原因之一,而一般僅稱契約時所指稱者也多屬債權契約。契約行為並不等於「契約書」,一份契約書中可能包含不只一個契約行為;契約行為也不以做成書面為必要,契約原則上為諾成且不要物的法律行為,只有在例外情形,基於特殊考量(例如公益)時法律會明文要求。 契約是以雙方當事人互相對立合致的意思表示所構成的,其中包括要約及承諾兩個基本的意思表示。要約是表意人所發出,欲得到相對人承諾而發生一定私法上效力的意思表示。承諾則是針對要約所為的肯定答覆,承諾的內容必須和該要約的內容完全一致,否則即為新要約而非承諾。應與要約區分的是要約之引誘,其並非意思表示,而是,為之一種,不生要約拘束力。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 19280537 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 92670 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1024072604 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:isPartOf
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • العقد في القانون هو اتفاق بين طرفين أو أكثر يتعهد فيه كل منهم بأشياء أو وعود متبادلة بحيث ينفذها القانون. ويقوم قانون العقود على العبارة اللاتينية pacta sunt servanda التي هي "العقد شريعة المتعاقدين". وإذا تم الإخلال بالعقد فإن القانون يقدم ما يعرف (بالإنجليزية: remedies)‏ للتعامل مع ذلك، أحيانا تكون العقود مكتوبة مثلما هو الحال عند شراء أو إيجار منزل، إلا أن النسبة الغالبة من العقود تكون شفهيا، مثلما هو الحال عند شراء كتاب أو فنجان من القهوة، ويندرج قانون العقود تحت ظل القانون المدني كجزء من القانون العام للالتزامات. وتعد النظرية العامة للعقود من أهم النظريات القانونية قاطبة. (ar)
  • Smlouva (někdy též kontrakt, dohoda nebo konvence) je dvoustranné či vícestranné právní jednání spočívající ve vzájemných a obsahově shodných projevech vůle smluvních stran směřujících ke vzniku, změně či zániku práv a povinností, které právní předpisy s takovými projevy vůle spojují. Smlouvou tak mezi nimi vznikne závazek k určitému plnění. Smlouva je jeden ze základních pilířů soukromého práva, obzvláště práva civilního. (cs)
  • Ein Vertrag ist die von zwei oder mehr Rechtssubjekten erklärte Einigung über die Herbeiführung einer Rechtsfolge. Er besteht aus mindestens zwei zustimmenden Willenserklärungen. In einer auf dem Grundsatz der Privatautonomie beruhenden Rechtsordnung wie der deutschen ist der Vertrag für den Einzelnen das wichtigste rechtliche Mittel zur Gestaltung der eigenen Lebensverhältnisse. (de)
  • Zuzenbidean, kontratua pertsona bi edo gehiagok askatasunez adostutako hitzarmen bat da, non pertsona horiek besteenganako obligazio bat bere gain hartzea onartzen duten. Obligazio horiek bete, aldatu eta iraungitzeko zehaztapenei deritze. Horrela, kontratuak dira salerosketa, non erosleak prezio bat ordainduz ondasun edo zerbitzu jakin eta zehatz jaso behar duen saltzailearen eskutik; ezkontza, non ezkontideek beraien arteko harreman berri bat ezarri eta besteenganako betebeharrak hartzen dituzten; edo sariketa bat, non antolatzailea irabazten duen pertsonari sari bat ematera konprometitzen den (kasu honetan irabazleak ez du aparteko betebeharrik hartzen bere gain). (eu)
  • Kontrak atau perjanjian adalah kesepakatan antara dua orang atau lebih mengenai hal tertentu yang disetujui oleh mereka. Ketentuan umum mengenai kontrak diatur dalam . (in)
  • 契約(けいやく、羅: pactum, 仏: contrat, 英: contract)は、複数の者の合意によって当事者間に法律上の権利義務を発生させる制度。合意のうち、法的な拘束力を持つことを期待して行われるもののことで、贈与・売買・交換・賃貸・請負・雇用・委任・寄託など「誰と誰が、何を幾らで、どのようにする。不履行時には、どのようにする。」に関するものが多い。 (ja)
  • Un contratto è un istituto giuridico che vincola due o più parti tra di loro. Il procedimento che porta alla sua stipula è detto contrattazione. (it)
  • 사법상의 계약(私法上~ 契約)이라 함은 중에서 특히 사법적 효과의 발생을 목적으로 하는 계약이다. (이하에서는 그저 "계약"이라고 약칭한다.) 대륙법계에 있어서 계약법은 로마법의 법언 "계약은 지켜져야 한다."(라틴어: pacta sunt servanda)에 기초하고 있다. 이러한 계약준수의 원칙은 사적자치를 계약법의 기반으로 삼고 있는 대부분의 법체계에서 받아들여지고 있는 원칙이다. 때로는 집을 구입하는 경우와 같이 서면 계약이 필요하기도 하나, 법률서적을 구입하거나 커피를 사마시는 것처럼 일상 생활에서 대부분의 계약은 구두로 체결된다. 계약은 당사자 간의 의사표시 일치의 산물이다. 법률적인의 측면에서 무효계약, 철회계약, 효력미정인 계약, 효력 미실효계약의 범위를 어떻게 확정할 것인지, 입법자의 의사표시 일치의 원칙 · 신의성실원칙 · 공서양속원칙에 대한 태도를 암시하고, 법률의 상품거래에 대한 촉진과 제한의 역할이 반영되어 있다. (ko)
  • Een overeenkomst, contract of convenant is een afspraak tussen ten minste twee natuurlijke personen of rechtspersonen – de , of specifieker contractanten – over wat ze met elkaar of voor elkaar zullen gaan doen – de te leveren prestatie – of laten. Overeenkomsten moeten worden onderscheiden van verbintenissen: een overeenkomst schept wel een verbintenis, maar het omgekeerde is niet altijd het geval. Als iemand een ander schade toebrengt kan daaruit een verbintenis ontstaan die te vergoeden. (nl)
  • Umowa, kontrakt (łac. contractus) – w prawie cywilnym zgodne porozumienie dwóch lub więcej stron ustalające ich wzajemne prawa lub obowiązki (ang. a meeting of minds). Na umowę składają się dwa lub więcej zgodnych oświadczeń woli (konsens) zmierzających do zawarcia umowy danego rodzaju. Złożenie przez strony oświadczeń woli, które nie są zgodne, określa się mianem dyssensu. Umowy są zawsze co najmniej dwustronnymi czynnościami prawnymi Oprócz umów w rozumieniu prawa cywilnego istnieją także umowy administracyjne i umowy międzynarodowe. Niniejszy artykuł dotyczy tylko umów cywilnoprawnych. (pl)
  • Ett avtal är en överenskommelse varigenom fysiska eller juridiska personer (parter) grundar ett rättsförhållande mellan varandra. Vissa, framför allt skriftliga avtal, kan också benämnas kontrakt. Avtal inom internationell rätt benämns traktat. Endast den som har rättshandlingsförmåga kan ingå avtal. (sv)
  • 契約(中國大陸稱「合同」,台湾称契约),是雙方當事人基於意思表示合致而成立的法律行為,為私法自治的主要表現。一般而言,契約是指私法上的法律行為,可分為債權契約(例如買賣包含線下購物和網路購物)、物權契約(例如所有權移轉登記)及身分契約(例如結婚)等,不過在公法上也可能存在契約關係(例如 行政契約)。在民法上,狹義的契約(即債權契約)為債之發生的原因之一,而一般僅稱契約時所指稱者也多屬債權契約。契約行為並不等於「契約書」,一份契約書中可能包含不只一個契約行為;契約行為也不以做成書面為必要,契約原則上為諾成且不要物的法律行為,只有在例外情形,基於特殊考量(例如公益)時法律會明文要求。 契約是以雙方當事人互相對立合致的意思表示所構成的,其中包括要約及承諾兩個基本的意思表示。要約是表意人所發出,欲得到相對人承諾而發生一定私法上效力的意思表示。承諾則是針對要約所為的肯定答覆,承諾的內容必須和該要約的內容完全一致,否則即為新要約而非承諾。應與要約區分的是要約之引誘,其並非意思表示,而是,為之一種,不生要約拘束力。 (zh)
  • Un contracte és l'acord de voluntats que genera drets i obligacions. És un acte jurídic bilateral o multilateral, perquè hi intervenen dues o més persones (a diferència dels actes jurídics unilaterals en què intervé una sola persona), i que té per finalitat crear drets i obligacions. L'element principal per la validesa d'un contracte és el consentiment de les parts (per exemple, si el contracte es fa per escrit, signant-lo), i és a partir del moment del consentiment que creen drets i obligacions. (ca)
  • Σύμβαση είναι η διμερής δικαιοπραξία, στην οποία δύο αντιτιθέμενες δηλώσεις βουλήσεως κατευθύνονται στην παραγωγή του ίδιου θελημένου έννομου αποτελέσματος (π.χ. πώληση). Οι Συμβάσεις είναι οι πιο συνηθισμένες και σπουδαιότερες δικαιοπραξίες του Ιδιωτικού Δικαίου. Παράλληλα, υπάρχουν οι , οι οποίες φέρουν ορισμένα ιδιαίτερα χαρακτηριστικά, που αποβλέπουν σε θεραπεία δημόσιου σκοπού, ενώ εξ ορισμού το ένα αντισυμβαλλόμενο μέρος ασκεί δημόσια εξουσία, και οι διεθνείς συμβάσεις όταν τα συμβαλλόμενα μέρη προέρχονται από διαφορετικές χώρες. (el)
  • Kontrakto estas jura faktaro, kiu konsistas el kongruaj promesoj/voldeklaroj de du aŭ pluraj personoj kaj per kiu la deklarantoj (kontraktantoj) celas certan juran rezulton, kiu ĝuste pro tiu volkongruo efektiviĝas. Kiam du personoj kontraktas, oni nomas la tempe pli fruan promeson/voldeklaron oferto kaj la pli malfruan akcepto. Kontraktoj ekzistas kaj en privata juro kaj en publika juro. (eo)
  • Un contrato es un acuerdo legal, oral o escrito, manifestado en común entre dos o más personas con capacidad jurídica (partes del contrato), que se vinculan en virtud del mismo, regulando sus relaciones a una determinada finalidad o cosa, y a cuyo cumplimiento pueden compelerse de manera recíproca, si el contrato es bilateral, o compelerse una parte a la otra, si el contrato es unilateral.​ Es el contrato, en suma, un acuerdo de voluntades que puede generar derechos, obligaciones y otro tipo de situaciones jurídicas relativas; es decir, que solo vinculan a las partes contratantes y, eventualmente, a sus causahabientes. Pero, además del acuerdo de voluntades, algunos contratos exigen, para su perfección, otros hechos o actos de alcance jurídico, tales como efectuar una determinada entrega ( (es)
  • A contract is a legally binding document between at least two parties that defines and governs the rights and duties of the parties to an agreement. A contract is legally enforceable because it meets the requirements and approval of the law. A contract typically involves the exchange of goods, service, money, or promise of any of those. "Breach of contract", means that the law will have to award the injured party either the access to legal remedies such as damages or cancellation. In the civil law tradition, contract law is a branch of the law of obligations. (en)
  • En droit, un contrat est un accord de volontés concordantes (consentement) entre une ou plusieurs personnes (les parties) en vue de créer une ou des obligations juridiques. C'est aussi la relation juridique qui découle de cet accord. (fr)
  • Догово́р (мн. ч. — догово́ры) — соглашение между собой двух или более сторон (субъектов), по какому-либо вопросу с целью установления, изменения или прекращения правовых отношений. Служит источником обязательств, нравственных или юридических. Договор является одной из древнейших правовых конструкций. Сейчас он используется во многих отраслях частного и публичного права. Происходит от слова говор, говорить — речь, беседа; сообщаться устною речью, даром слова; произносить слова, выражать мысли. (ru)
  • Em um sentido amplo, um contrato é uma operação econômica entre duas ou mais pessoas. Nesse sentido, um contrato é uma troca econômica, visando a circulação de riqueza, sendo sinônimo do conceito de negócio. Sob o ponto de vista do direito, um contrato é a formalização jurídica de uma operação econômica, formalização essa entendida como um instrumento jurídico que vincula os contratantes aos compromissos por eles assumidos. Assim, celebrado um contrato, as partes ficam obrigadas aos seus termos, sob pena de uma sanção legal no caso de descumprimento. Desse modo, pode-se definir um contrato como um acordo de vontades legalmente exequível. A figura jurídica do contrato apresenta-se como uma forma de o legislador regular trocas econômicas e orientá-las segundo critérios políticos. Daí porque (pt)
  • До́гові́р — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (в тому числі в електронному вигляді). Договори є правовими документами, де сторони визначаються із правами та обов'язками. Укладання договору починають із пропозиції його укласти — направлення оферти. Оферта повинна містити основні умови запропонованої угоди. Прийняття пропозиції другою стороною вважають акцептом (згодою). (uk)
rdfs:label
  • Contract (en)
  • عقد (قانون) (ar)
  • Contracte (ca)
  • Smlouva (cs)
  • Vertrag (de)
  • Σύμβαση (el)
  • Kontrakto (eo)
  • Kontratu (eu)
  • Contrato (es)
  • Kontrak (in)
  • Contrat (droit) (fr)
  • Contratto (it)
  • 契約 (ja)
  • 계약 (ko)
  • Overeenkomst (contract) (nl)
  • Umowa (pl)
  • Contrato (pt)
  • Договор (ru)
  • Avtal (sv)
  • 契约 (zh)
  • Договір (uk)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
skos:closeMatch
skos:exactMatch
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:academicDiscipline of
is dbo:genre of
is dbo:industry of
is dbo:knownFor of
is dbo:mainInterest of
is dbo:nonFictionSubject of
is dbo:product of
is dbo:type of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:areaOfLaw of
is dbp:criminalActivities of
is dbp:fields of
is dbp:genre of
is dbp:industry of
is dbp:keywords of
is dbp:mainInterests of
is dbp:subDiscipline of
is dbp:subject of
is dbp:type of
is gold:hypernym of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License