Benito Amilcare Andrea Mussolini (Italian: [beˈniːto mussoˈliːni]; 29 July 1883 – 28 April 1945) was an Italian politician and journalist who was the leader of the National Fascist Party. He ruled as the Prime Minister of Italy from the fascist coup d'état in 1922 until his deposition in 1943, and Duce ("Leader") of Italian Fascism from the establishment of the Fasci Italiani di Combattimento in 1919 to his execution in 1945 during the Italian Civil War. As dictator of Italy and founder of fascism, Mussolini inspired far-right totalitarian rulers such as Adolf Hitler, Francisco Franco, and António de Oliveira Salazar.

Property Value
dbo:Person/height
  • 152.4
dbo:abstract
  • بينيتو أندريا موسوليني (29 يوليو 1883 - 28 أبريل 1945) حاكم إيطاليا ما بين 1922 و1943. شغل منصب رئيس الدولة الإيطالية ورئيس وزرائها وفي بعض المراحل وزير الخارجية والداخلية. وهو من مؤسسي الحركة الفاشية الإيطالية وزعمائها، سمي بالدوتشي (بالإيطالية: Il Duce) أي القائد من عام 1930م إلى 1943م. يعتبر موسيليني من الشخصيات الرئيسية المهمة في خلق الفاشية. دخل حزب العمال الوطني ولكنه خرج منه بسبب معارضة الحزب لدخول إيطاليا الحرب، عمل موسولني في تحرير صحيفة أفانتي (إلى الأمام) ومن ثَم أسس ما يعرف بوحدات الكفاح التي أصبحت النواة لحزبه الفاشي الذي وصل به الحكم بعد المسيرة التي خاضها من ميلانو في الشمال حتى العاصمة روما. دخل الحرب العالمية الثانية مع دول المحور. في ظل هزيمته حاول موسيليني الهروب إلى الشمال . في نهاية شهر أبريل من عام 1945 م ألقي القبض عليه وأعدمته حركة المقاومة الإيطالية مع أعوانه السبعة عشر بالقرب من بحيرة كومو، أُخذت جثته مع عدد من أعوانه إلى ميلانو إلى محطة للبنزين وعُلقوا رأساً على عقب حتى يراهم عامة الناس ولتأكيد خبر موته. (ar)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Dovia di Predappio, Forlí, Regne d'Itàlia, 29 de juliol del 1883 - Giulino di Mezzegra, 27 d'abril del 1945), fou el cap d'estat dictatorial d'Itàlia durant el període de 1922 fins al 1943. Va ser el creador d'un règim antidemocràtic anomenat feixisme, en el qual ell va rebre el sobrenom de Duce (guia o cap). A partir de 1936, el seu títol oficial va ser Sua Eccellenza Benito Mussolini, Capo del Governo, Duce del Fascismo e Fondatore dell'Impero («Sa excel·lència Benito Mussolini, Cap del Govern, Duce del Feixisme i Fundador de l'Imperi»). Fill d'una família humil, el seu pare era ferrer i la seva mare mestra d'escola. Va estudiar magisteri, però només va fer de mestre en períodes mai no massa llargs. A més de ser un actiu propagandista del socialisme, combinava l'activitat docent amb continus viatges. Aviat va tenir problemes amb les autoritats i fou expulsat de Suïssa i Àustria, on havia iniciat contactes amb sectors pròxims al moviment irredemptista. En la seva primera afiliació política, tanmateix, es va acostar al Partit Socialista, atret per la seva ala radical. Del socialisme, més que les seves postures socials i reformadores, el seduí el seu caire revolucionari. Va crear a Milà l'any 1919 els Fasci italiani di combattimento, grups armats d'agitació que van constituir el principi del futur Partit Nacional Feixista l'any 1920, que incloïa elements del nacionalisme, corporativisme, nacional-sindicalisme, expansionisme, i , juntament amb la censura dels elements subversius, i la . Va aconseguir guanyar el favor dels grans propietaris i va ser elegit diputat a les eleccions del maig del 1921. Als anys que seguiren la creació de la ideologia feixista, Mussolini influencià o aconseguí l'admiració d'un ampli ventall de figures polítiques. La total impotència del govern per fer front a la situació en què es trobava el país i la dissolució del Parlament, van aplanar el camí per la denominada «Marxa sobre Roma» el 22 d'octubre de 1922. La seva entrada triomfal a la capital italiana, a la qual no va trobar cap oposició, ja que va rebre l'ajut i el beneplàcit de l'exèrcit i del govern, va motivar el nomenament de primer ministre per part del rei Víctor Manuel III d'Itàlia el 30 d'octubre de 1922. Gradualment, encara que amb més ímpetu després de l'assassinat del diputat socialista Giacomo Matteotti el 1924, es creà com a un únic poder en eliminar progressivament qualsevol forma d'oposició. Va acabar per transformar el seu govern en un règim dictatorial. Durant el seu govern se solucionà la Qüestió Romana amb la Santa Seu a través dels Pactes del Laterà, firmats per Mussolini i el papa Pius XI. Li van donar suport un ampli sector de la població i a favor del seu eficaç sistema propagandístic, va realitzar importants infraestructures i va recuperar vells projectes expansionistes, com ara la conquesta d'Etiòpia el 1935 i l'annexió d'Albània el 1939. També va ajudar el general rebel Francisco Franco a la Guerra Civil espanyola. Després de l'arribada al poder de Adolf Hitler a Alemanya, es va apropar al nazisme, i després de les primeres victòries alemanyes a la Segona Guerra Mundial, que va jutjar definitives, va declarar la guerra als aliats. El fracàs de l'exèrcit italià a Grècia, Líbia i Àfrica oriental, i sobretot l'inici de la invasió aliada d'Itàlia (el 10 de juliol els aliats havien desembarcat a Sicília), va motivar el seu empresonament per ordre del rei Víctor Manuel III, que va impulsar un cop d'Estat i va decretar la fi del feixisme (juliol de 1943). Alliberat per paracaigudistes de les SS alemanyes el 12 de setembre del 1943, va crear una república feixista al nord d'Itàlia (República Social Italiana o República de Salò) però l'avanç aliat el va obligar a fugir cap a Suïssa. Va intentar travessar la frontera disfressat de soldat alemany, però va ser descobert a Dongo per membres de la Resistència (partisana) el 27 d'abril del 1945. L'endemà va ser afusellat amb la seva companya Clara Petacci. Els cadàvers van ser exposats públicament, penjats pels peus, a la Plaça Loreto de Milà. (ca)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (29. července 1883 – 28. dubna 1945 ) byl italský premiér, politik a diktátor, spolutvůrce a průkopník fašismu. (cs)
  • Ο Μπενίτο Μουσολίνι (Benito Amilcare Andrea Mussolini, 29 Ιουλίου 1883 – 28 Απριλίου 1945) ήταν Ιταλός πολιτικός, ιδρυτής και ηγέτης του φασιστικού κόμματος. Κυβέρνησε την Ιταλία από το 1922 έως το 1943 ως δικτάτορας, μετατρέποντάς τη σε φασιστική πολιτεία. Υπήρξε σύμμαχος του Αδόλφου Χίτλερ και οδήγησε τη χώρα του, ως δύναμη της συμμαχίας του Άξονα, στον Β΄ Παγκόσμιο Πόλεμο. Μετά την είσοδο των συμμαχικών στρατευμάτων στην Ιταλία το 1943, κατέφυγε στο βόρειο τμήμα της χώρας, όπου με τη βοήθεια της ναζιστικής Γερμανίας ίδρυσε την επονομαζόμενη «Ιταλική Κοινωνική Δημοκρατία» ή «Δημοκρατία του Σαλό». Το καθεστώς του κατέρρευσε οριστικά το 1945 και ο ίδιος εκτελέστηκε τον Απρίλιο του ίδιου έτους από Ιταλούς αντάρτες. (el)
  • Benito Amilcare Andrea MUSSOLINI (naskiĝis la 29-an de julio 1883, mortis la 28-an de aprilo 1945) regis Italion kiel diktatoro de 1922 ĝis 1943. Li kreis kontraŭ-demokratian, faŝisman ŝtaton nome Faŝisma Italio uzante propagandon; per plena regado de la amaskomunikiloj, li detruis la ekzistantan demokratan regsistemon. La 25-an de julio 1943 la Grand-konsilantaro de la Faŝismo revokis sian fidon al li kaj redonis la povon al la Reĝo, kiu tuj arestis Mussolini-n. Germanaj trupoj, estritaj de s-ro Skorzeny, liberigis lin de lia malliberejo kaj starigis lin kiel reganto de ŝtato en la norda parto de Italio kiun ili kontrolis. Dum li provis fuĝi al Svislando, li estis kaptita de italaj partizanoj, kiuj, post mallonga proceso mortpafis lin kaj pendigis lian korpon en placo de Milano. (eo)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (* 29. Juli 1883 in Dovia di Predappio, Provinz Forlì; † 28. April 1945 in Giulino di Mezzegra, Provinz Como) war ein italienischer Politiker. Er war von 1922 bis 1943 Ministerpräsident des Königreiches Italien. Als Duce del Fascismo („Führer des Faschismus“) und Capo del Governo („Chef der Regierung“) stand er ab 1925 als Diktator an der Spitze des faschistischen Regimes in Italien. Nach Anfängen bei der sozialistischen Presse stieg Mussolini 1912 zum Chefredakteur von Avanti! auf, dem Zentralorgan des Partito Socialista Italiano (PSI). Als er dort offen nationalistische Positionen vertrat, wurde er im Herbst 1914 entlassen und aus dem PSI ausgeschlossen. Mit finanzieller Unterstützung der italienischen Regierung, einiger Industrieller und ausländischer Diplomaten gründete Mussolini bald darauf die Zeitung Il Popolo d’Italia. 1919 gehörte er zu den Gründern der radikal nationalistischen und antisozialistischen faschistischen Bewegung, als deren „Führer“ (Duce) er sich bis 1921 etablierte. Im Oktober 1922 berief König Viktor Emanuel III. Mussolini nach dem Marsch auf Rom an die Spitze eines Mitte-Rechts-Koalitionskabinetts. Die faschistische Partei war durch Fusion mit der nationalkonservativen Associazione Nazionalista Italiana zur rechten Sammlungsbewegung geworden. Mit einer Wahlrechtsreform sicherte Mussolini ihr 1923/24 die Mehrheit der Parlamentssitze. In der Matteotti-Krise 1924 knapp dem Sturz entgangen, legte er das Fundament der faschistischen Diktatur mit Ausschaltung des Parlaments, Verbot der antifaschistischen Presse und aller Parteien mit Ausnahme des PNF, Ersetzung der Gewerkschaften durch Korporationen, Aufbau einer politischen Polizei sowie Ernennung statt Wahl der Bürgermeister. Als Regierungschef und oft Inhaber mehrerer Ministerposten gleichzeitig erließ Mussolini Dekrete mit Gesetzeskraft und war formal nur dem Monarchen verantwortlich. Mussolinis Außenpolitik zielte auf eine Vormachtstellung im Mittelmeerraum und auf dem Balkan, wodurch früh ein Gegensatz zu Frankreich entstand. Bis Mitte der 1930er Jahre suchte er die Verständigung mit Großbritannien. 1929 beendete Mussolini mit den Lateranverträgen den Konflikt des Nationalstaats mit dem Papsttum. Dem deutschen Einflussgewinn in Mittel- und Südosteuropa trat er zunächst entgegen. Nach der von den Westmächten nicht gebilligten und mit Wirtschaftssanktionen beantworteten italienischen Eroberung Äthiopiens näherte sich Mussolini bis 1937 Deutschland an und schloss im Mai 1939 ein Militärbündnis. Am 10. Juni 1940 trat er – in der Annahme, der Krieg werde wenige Monate dauern – auf deutscher Seite in den Zweiten Weltkrieg ein. Die italienischen Angriffe auf britische Positionen im östlichen Mittelmeer und in Ostafrika scheiterten jedoch ebenso wie der Angriff auf Griechenland im gleichen Jahr, wodurch Italien die Fähigkeit zu selbständiger Kriegführung („Parallelkrieg“) weitgehend verlor. Ab Herbst 1942 spitzte sich die politische, soziale und militärische Krise des Regimes rasch zu und untergrub Mussolinis persönliche Diktatur. Im Juli 1943 wurde er von oppositionellen Faschisten und Monarchisten gestürzt, die das Bündnis mit Deutschland lösen und einer antifaschistischen Massenbewegung zuvorkommen wollten. Aus der Haft befreit, stand er bis 1945 an der Spitze des deutschen Marionettenstaates Repubblica Sociale Italiana. In den letzten Kriegstagen wurde Mussolini von kommunistischen Partisanen festgenommen und hingerichtet. (de)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Predappio, 29 de julio de 1883 - Giulino, 28 de abril de 1945) fue un político, militar y periodista italiano; Presidente del Consejo de Ministros Reales de Italia desde 1922 hasta 1943 y Duce —guía— de la República Social Italiana desde 1943 hasta su ejecución. Llevó al poder al Partido Nacional Fascista y posterior Partido Fascista Republicano, y lideró un régimen totalitario durante el período conocido como fascismo italiano del Reino de Italia bajo el beneplácito de Víctor Manuel III. Además, fue quien dirigió a Italia durante la Segunda Guerra Mundial, como parte de sus planes imperialistas en Europa y África. Afiliado al Partido Socialista Italiano, en 1914 fue expulsado de dicha organización por sostener posturas nacionalistas irredentistas contrarias al internacionalismo de los principales líderes socialistas. En 1922, ya como líder oficial del Partido Nacional Fascista organizó la Marcha sobre Roma, tras cuya victoria fue nombrado presidente del Consejo de Ministros. Mussolini obtuvo creciente apoyo popular mediante la exaltación del panitalianismo, el expansionismo y el anticomunismo, sirviéndose de su influencia militar apoyado por la eficiente propaganda fascista y las concentraciones de masas cargadas de simbolismo. Fue nombrado presidente del Consejo de Ministros Reales en diciembre de 1922, y por la escasa oposición del rey Víctor Manuel III, logró disolver el parlamento y asumir así el mando supremo del Estado itálico. Transformó el Reino de Italia en el Segundo Imperio Colonial Italiano y gobernó con un partido único basado en el totalitarismo y la autocracia de la ideología fascista. El objetivo de Mussolini era hacer realidad el concepto de la Gran Italia basado en la absoluta hegemonía de Roma en el mar mediterráneo.Su política exterior e interior tenía el objetivo de dotar a Italia de un gran poder —autoidentificándose como el sucesor legítimo del Imperio Romano—, teniendo al pueblo italiano como principal beneficiado de esta y en segundo plano a otras poblaciones que viviese dentro de la península itálica y los territorios de ultramar como Albania y Libia. Promovió el desarrollo armamentístico de Italia y tras la invasión de Etiopía por las Forze armate el 2 de octubre de 1935 y la firma del Pacto de Acero junto con Alemania en 1939 al año siguiente se dio inicio a la participación italiana en la Segunda Guerra Mundial. Dentro de las campañas italianas, las fuerzas de las nuevas Potencias del Eje —sucesor del pacto de Acero, pues en 1940 había ingresado Japón a la alianza— se encargaron de invadir la península balcánica, África del norte y el cuerno de África, así como algunas áreas de Francia. Esas conquistas territoriales decrecieron de forma paulatina después de la segunda batalla de El Alamein, hasta 1943, cuando los ejércitos aliados lograron tomar el control de toda África y el mediterráneo. En los meses de 1943 durante la caída de la isla de Sicilia, Mussolini fue arrestado por el Gran Consejo Fascista por orden del rey Víctor Manuel III en un intento por evitar la invasión aliada de la Italia continental. Fue encarcelado en un hotel del área natural del Gran Sasso d'Italia. Adolf Hitler ordenó la operación de rescate mientras invadía el norte de Italia en donde creó la República Social Italiana en contraposición del Reino del Sur (régimen italiano que había realizado un armisticio con los Aliados). La nueva república en teoría representaba la continuación del Segundo imperio italiano aunque en la práctica funcionó como un estado títere de Alemania Mussolini decidió escapar ante la inminente invasión aliada de la República Social Italiana, en 1945. Junto a su amante Clara Petacci y otros altos jerarcas fascistas, intentaron llegar a la frontera con Suiza haciéndose pasar como una delegación diplomática española. En el camino una patrulla de partisanos comunistas reconocieron el engaño y detuvieron a todo el camión que los llevaba. El partisano Urbano Lazzaro fue el encargado de fusilar el 28 de abril de 1945 a Mussolini. Ninguno de los acompañantes del duce sobrevivió. Luego fueron llevados a Milán, donde -bajo el beneplácito de las fuerzas de ocupación aliadas- fueron masacrados y colgados en la plaza principal. (es)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Dovia di Predappio, Forlì-Cesenako probintzia, Emilia-Romagna, 1883ko uztailaren 29a - Giulino di Mezzegra, Comoko probintzia, Lombardia, 1945eko apirilaren 28an) italiar politikari, kazetari, eta Alderdi Nazional Faxistaren burua izan zen. 1922-1943 bitartean Italiako Erresumako lehen ministroa izan zen. (eu)
  • B'é Benito Amilcare Andrea Mussolini, deachtóir na hIodáile agus bunaitheoir an Fhaisisteachais. Rugadh é i Dovia di Predappio, Forlì, ar an 29 Iúil 1883 agus cuireadh chun báis é i Giulino di Mezzegra, Como, ar an 28 Aibreán 1945. Bhí sé i gceannas ar an Iodáil idir 1922 agus 1943. (ga)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (pengucapan bahasa Italia: [beˈniːto mussoˈliːni]; lahir 29 Juli 1883 – meninggal 28 April 1945 pada umur 61 tahun) adalah seorang politisi asal Italia dan pemimpin Partai Fasis Nasional. Ia adalah diktator Italia pada periode 1922-1943. Ia dipaksa mundur dari jabatan Perdana Menteri Italia pada 28 Juli 1943 setelah serangkaian kekalahan Italia di Afrika. Setelah ditangkap, ia diisolasi. Dua tahun kemudian, ia dieksekusi di Como, Italia utara. Mussolini mengakhiri sebuah dekade seperti di Jerman yang dilakukan diktator Adolf Hitler dengan Nazi-nya. Ia dikenal sebagai dan merupakan penggagas fasisme. (in)
  • Benito Mussolini /benito mysɔlini/ (en italien : /beˈniːto mussoˈliːni/), né le 29 juillet 1883 à Predappio et mort le 28 avril 1945 à Giulino di Mezzegra, est un journaliste, idéologue et homme d'État italien. Fondateur du fascisme, il est président du Conseil du Royaume d'Italie, du 31 octobre 1922 au 25 juillet 1943, premier maréchal d'Empire du 30 mars 1938 au 25 juillet 1943, et chef de l'État de la République sociale italienne (RSI) de septembre 1943 à avril 1945. Il est couramment désigné par le terme « Duce », mot italien dérivé du latin Dux et signifiant « Chef » ou « Guide ». Il est d'abord membre du Parti socialiste italien (PSI) et directeur du quotidien socialiste Avanti! à partir de 1912. Anti-interventionniste convaincu avant la Première Guerre mondiale, il change d'opinion en 1914, se déclarant favorable à l'entrée en guerre de l'Italie. Expulsé du PSI en novembre 1914, il crée son propre journal, Il Popolo d'Italia (Le peuple d'Italie) qui prend des positions nationalistes proches de celles de la petite bourgeoisie. Dans l'immédiate après-guerre, profitant du mécontentement de la « victoire mutilée », il crée le Parti national fasciste (PNF) en 1921 et se présente au pays avec un programme politique nationaliste, autoritaire, antisocialiste et antisyndical, ce qui lui vaut l'appui de la petite bourgeoisie et d'une partie des classes moyennes industrielles et agraires. Dans le contexte de forte instabilité politique et sociale qui suit la Grande Guerre, il vise la prise du pouvoir en forçant la main aux institutions avec l'aide des paramilitaires squadristi et l'intimidation qui culminent le 28 octobre 1922 avec la marche sur Rome. Mussolini obtient la charge de constituer le gouvernement le 30 octobre 1922. En 1924, après la victoire contestée des élections et l'assassinat du député socialiste Giacomo Matteotti, Mussolini assume l'entière responsabilité de la situation. La série de lois fascistissimes lui attribue, à partir de 1925, des pouvoirs dictatoriaux et fait de l'Italie un régime à parti unique. Après 1935, il se rapproche du régime nazi d'Adolf Hitler avec qui il établit le Pacte d'acier (1939). Convaincu d'un conflit à l'issue rapide, il entre dans la Seconde Guerre mondiale au côté de l'Allemagne nazie. Les défaites militaires de l'Italie et le débarquement des Alliés sur le sol italien entraînent sa mise en minorité par le Grand Conseil du fascisme le 24 juillet 1943 : il est alors destitué et arrêté par ordre du roi. Libéré par les Allemands, il instaure en Italie septentrionale la République sociale italienne. Le 25 avril 1945, alors qu'il tente de fuir pour la Valteline déguisé en soldat allemand, il est capturé par un groupe de partisans, qui le fusillent avec sa maîtresse Clara Petacci. Leurs corps sont livrés à une foule en colère et pendus par les pieds au carrefour de Piazzale Loreto à Milan. (fr)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini, noto anche con il solo appellativo di Duce (Dovia di Predappio, 29 luglio 1883 – Giulino, 28 aprile 1945), è stato un politico, militare, giornalista e dittatore italiano. Fondatore del fascismo, fu presidente del Consiglio del Regno d'Italia dal 31 ottobre 1922 al 25 luglio 1943. Nel gennaio 1925 assunse de facto poteri dittatoriali e dal dicembre dello stesso anno acquisì il titolo di capo del governo primo ministro segretario di Stato. Dopo la guerra d'Etiopia, aggiunse al titolo di duce quello di "Fondatore dell'Impero" e divenne Primo Maresciallo dell'Impero il 30 marzo 1938. Fu capo della Repubblica Sociale Italiana dal settembre 1943 al 27 aprile 1945. Esponente di spicco del Partito Socialista Italiano, fu nominato direttore del quotidiano di partito Avanti! nel 1912. Convinto anti-interventista negli anni della guerra italo-turca e in quelli precedenti la prima guerra mondiale, nel 1914 cambiò opinione, dichiarandosi a favore dell'intervento in guerra. Trovatosi in netto contrasto con la linea del partito, si dimise dalla direzione dell'Avanti! e fondò Il Popolo d'Italia, schierato su posizioni interventiste, venendo quindi espulso dal partito socialista. Nell'immediato dopoguerra, cavalcando lo scontento per la "vittoria mutilata", fondò i Fasci italiani di combattimento (1919), poi divenuti Partito Nazionale Fascista nel 1921, e si presentò al Paese con un programma politico nazionalista e radicale. Nel contesto di forte instabilità politica e sociale successivo alla Grande Guerra, puntò alla presa del potere; forzando la mano alle istituzioni, con l'aiuto di atti di squadrismo e d'intimidazione politica che culminarono il 28 ottobre 1922 con la marcia su Roma, Mussolini ottenne l'incarico di costituire il Governo (30 ottobre). Dopo il contestato successo alle elezioni politiche del 1924, instaurò nel gennaio 1925 la dittatura, risolvendo con forza la delicata situazione venutasi a creare dopo l'assassinio di Giacomo Matteotti. Negli anni successivi consolidò il regime, affermando la supremazia del potere esecutivo, trasformando il sistema amministrativo e inquadrando le masse nelle organizzazioni di partito. Nel 1935, Mussolini decise di occupare l'Etiopia, provocando l'isolamento internazionale dell'Italia. Appoggiò quindi i franchisti nella guerra civile spagnola e si avvicinò alla Germania nazionalsocialista di Adolf Hitler, con il quale stabilì un legame che culminò con il Patto d'Acciaio nel 1939. È in questo periodo che furono approvate in Italia le leggi razziali. Nel 1940, ritenendo ormai prossima la vittoria della Germania, decise per l'ingresso dell'Italia nella seconda guerra mondiale. In seguito alle disfatte subite dalle Forze Armate italiane e alla messa in minoranza durante il Gran Consiglio del Fascismo (ordine del giorno Grandi del 24 luglio 1943), fu arrestato per ordine del Re (25 luglio) e successivamente tradotto a Campo Imperatore. Liberato dai tedeschi, e ormai in balia delle decisioni di Hitler, instaurò nell'Italia settentrionale la Repubblica Sociale Italiana. In seguito alla definitiva sconfitta delle forze italotedesche, abbandonò Milano la sera del 25 aprile 1945, dopo aver invano cercato di trattare la resa. Il tentativo di fuga si concluse il 27 aprile con la cattura da parte dei partigiani a Dongo, sul lago di Como. Fu fucilato il giorno seguente insieme alla sua amante Claretta Petacci. (it)
  • ベニート・アミールカレ・アンドレーア・ムッソリーニ(Benito Amilcare Andrea Mussolini、1883年7月29日 - 1945年4月28日)は、イタリアの政治家、教師、軍人。 イタリア社会党で活躍した後に新たな政治思想ファシズムを独自に構築し、国家ファシスト党による一党独裁制を確立した。 王政後期のイタリア政界でイタリア社会党(PSI)の政治家として活躍、第一次世界大戦従軍後に同じ退役兵を集めてイタリア戦闘者ファッシ及び国家ファシスト党(PNF)を結党し、そのドゥーチェ(統領)となる。イタリアの政治学者の全体主義、フランスの哲学者ジョルジュ・ソレルの革命的サンディカリスムなど複数の政治思想を習合させ、新たな政治理論としてファシズム(結束主義)を構築した。国家ファシスト党によるローマ進軍によって首相に任命され、1925年1月3日の議会演説で実質的に独裁体制を宣言し、同年12月24日に従来の首相職より権限の強い「」(イタリア語: Capo del governo primo ministro segretario di Stato)を新設し、同時に複数の大臣職を恒久的に兼務することで独裁体制を確立した()。 1936年、エチオピア帝国征服によりサヴォイア家が帝位を兼ねる様になると(イタリア帝国)、「帝国の建国者(イタリア語: Fondatore dell'Impero、フォンダトーレ・デッリンペーロ)」という名誉称号をサヴォイア家から与えられた。サヴォイア家の指導下にあった軍の掌握にも努め、大元帥(帝国元帥首席)に国王・皇帝ヴィットーリオ・エマヌエーレ3世と共同就任して統帥権を獲得した。十数年に亘る長期政権を維持していたが、明暗を分けたのは第二次世界大戦に対する情勢判断であった。当初、第一次世界大戦の様な塹壕戦による泥沼化を予想していたのに加え、世界恐慌による軍備の脆弱化から局外中立を維持していた。だが一ヶ月間という短期間でフランスが降伏に追い込まれる様子から、準備不足の中で日独伊三国同盟に基いた世界大戦への参加を決断した。 1943年7月25日、連合軍の本土上陸に伴う危機感からファシスト党内でクーデターが発生して失脚し、一時幽閉の身となったが、後にナチス・ドイツのアドルフ・ヒトラーの命令によって救出された。胃癌により健康状態が悪化していた為に一旦は政界から引退したが、ロベルト・ファリナッチと対立したヒトラーの要請によって表舞台に復帰した。以後、ドイツの衛星国として建国されたイタリア社会共和国(RSI)及び共和ファシスト党(PFR)の指導者を務めるが、枢軸軍の完全な敗戦に伴い再び失脚する。1945年4月25日、連合軍に援助されたパルチザンに拘束され、法的裏付けを持たない略式裁判によりメッツェグラ市で銃殺された。生存説を避けるために遺体はミラノ市のロレート広場に吊るされた後、無記名の墓に埋葬された。 終戦後にネオファシストや保守派による正式な埋葬を求める動きが起き、カトリック教会によって故郷のプレダッピオに改葬された。現代イタリアにおいても影響力を持ち、共和ファシスト党(PFR)を事実上の前身とするネオファシスト政党「イタリア社会運動」(MSI)、MSIが合流した国民同盟(AN)、自由の人民(PdL)、イタリアの同胞(FdI)などが国政で議席を獲得している。 (ja)
  • 베니토 안드레아 아밀카레 무솔리니(이탈리아어: Benito Andrea Amilcare Mussolini, 문화어: 베니또 무쏠리니, 1883년 7월 29일 ~ 1945년 4월 28일)는 파시즘을 주도한 이탈리아의 정치인이다. 국가 파시스트당을 창당하였고 1922년 이후 이탈리아 왕국의 총리였다. 1925년부터 무솔리니는 최고통치자를 뜻하는 두체(Duce)라는 칭호를 사용하였다. 1936년 이후 무솔리니의 공식 칭호는 "정부 수반이자 파시즘의 두체이며 제국의 설립자이신 불세출의 베니토 무솔리니" 였다. 또한 무솔리니는 스스로 제국 제일 원수 계급을 제정하고 국왕 비토리오 에마누엘레 3세와 함께 이 칭호를 사용하여 이탈리아 군의 통수권을 행사하였다. 1943년 연합국에 패배한 후 도주하여 망명 정부인 이탈리아 사회주의 공화국을 세우고 그 수반이 되었다. 무솔리니는 국가주의, 협동조합주의, 생디칼리즘, 팽창주의, 사회진화론, 반공주의와 같은 다양한 정치 이념들을 조합하여 이탈리아 파시즘을 만들었다. 그는 공산주의자들의 체제 전복 시도를 막기 위한 검열의 필요성을 선전하였다. 1924년부터 1939년까지 무솔리니는 의 개간과 같은 공공사업과 대중교통을 위한 기반시설 확충 등을 통해 일자리를 늘리고 경제를 성장시키는 성과를 보였으며 전반의 경제적 안정을 실현하였다. 또한 라테란 조약을 통해 라 불리던 로마와 바티칸 시국 사이의 문제를 해결하였다. 이와 같은 업적으로 무솔리니는 대중적 지지를 확보할 수 있었다. 무솔리니는 1935년 독일을 견제하기 위한 을 채결하는 등 프랑스에 우호적인 입장을 보였으나 1940년에 들어 외교적 위치를 바꾸어 추축국의 일원으로 가입하였다. 추축국의 일원으로 제2차 세계대전을 일으켰고 1943년 연합국에 패배한 뒤 도주하여 망명정부를 세웠으나 1945년 공산주의 파르티잔에게 체포되어 총살되었다. (ko)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Italian: [beˈniːto mussoˈliːni]; 29 July 1883 – 28 April 1945) was an Italian politician and journalist who was the leader of the National Fascist Party. He ruled as the Prime Minister of Italy from the fascist coup d'état in 1922 until his deposition in 1943, and Duce ("Leader") of Italian Fascism from the establishment of the Fasci Italiani di Combattimento in 1919 to his execution in 1945 during the Italian Civil War. As dictator of Italy and founder of fascism, Mussolini inspired far-right totalitarian rulers such as Adolf Hitler, Francisco Franco, and António de Oliveira Salazar. Mussolini was originally a socialist politician and a journalist at the Avanti! newspaper. In 1912, he became a member of the National Directorate of the Italian Socialist Party (PSI), but was expelled from the PSI for advocating military intervention in World War I, in opposition to the party's stance on neutrality. In 1914, Mussolini founded a new journal, Il Popolo d'Italia, and served in the Royal Italian Army during the war until he was wounded and discharged in 1917. Mussolini denounced the PSI, his views now centering on Italian nationalism instead of socialism, and later founded the fascist movement which came to oppose egalitarianism and class conflict, instead advocating "revolutionary nationalism" transcending class lines. Following the March on Rome in October 1922, Mussolini became the youngest Italian Prime Minister up to that time. After removing all political opposition through his secret police and outlawing labor strikes, Mussolini and his followers consolidated their power through a series of laws that transformed the nation into a one-party dictatorship. Within five years, Mussolini had established dictatorial authority by both legal and illegal means and aspired to create a totalitarian state. In 1929, Mussolini signed the Lateran Treaty with the Vatican, ending decades of struggle between the Italian state and the Papacy, and recognized the independence of Vatican City. Mussolini's foreign policy aimed to expand the sphere of influence of Italian fascism. In 1923, he began the "Pacification of Libya" and ordered the bombing of Corfu in retaliation for the murder of an Italian general. In 1936, Mussolini formed Italian East Africa (AOI) by merging Eritrea, Somalia and Ethiopia following the Abyssinian crisis and the Second Italo–Ethiopian War. In 1939, Italian forces occupied Albania. Between 1936 and 1939, Mussolini ordered the successful Italian military intervention in Spain in favor of Francisco Franco during the Spanish civil war. Initially, Mussolini's Italy tried to avoid the outbreak of a second global war by taking part in the Stresa front, the Lytton Report, the Treaty of Lausanne, the Four-Power Pact and the Munich Agreement. However, Italy then alienated itself from Britain and France by aligning with Germany and Japan. Germany invaded Poland on 1 September 1939, resulting in declarations of war by France and the UK and the start of World War II. On 10 June 1940—with the Fall of France imminent—Italy officially entered the war and eventually occupied parts of south-east France, Corsica, and Tunisia. Mussolini planned to concentrate Italian forces on a major offensive against the British Empire in Africa and the Middle East, known as the "parallel war", while expecting the collapse of the UK in the European theatre. The Italians invaded Egypt, bombed Mandatory Palestine, and occupied British Somaliland with initial success. However, the British government refused to accept proposals for a peace that would involve accepting Axis victories in Europe; plans for an invasion of the UK did not proceed and the war continued. In October 1940, Mussolini sent Italian forces into Greece, starting the Greco-Italian War. The Royal Air Force prevented the Italian invasion and allowed the Greeks to push the Italians back to Albania. Despite this, the Greek counter-offensive in Italian Albania ended in a stalemate that allowed the Germans to by-pass Greek defences and invade the country. Italy subsequently took part in the Axis occupation of Greece and Yugoslavia. The German invasion of the Soviet Union led Mussolini to send an Italian army to Russia, and the Japanese Attack on Pearl Harbor impelled Italy to declare war on the United States. Although Mussolini was aware that Italy, whose resources were reduced by the campaigns of the 1930s, was not ready for a long war against three superpowers, he opted to remain in the conflict to not abandon the occupied territories and the fascist imperial ambitions. In 1943, Italy suffered major disasters: by February the Red Army had completely destroyed the Italian Army in Russia and in May the Axis collapsed in North Africa despite previous Italian resistance at the second battle of El Alamein. On 9 July the Allies invaded Sicily and by the 16th it became clear the German summer offensive in the USSR had failed. As a consequence, early on 25 July, the Grand Council of Fascism passed a motion of no confidence in Mussolini; later that day the King dismissed him as head of government and had him placed in custody, appointing Pietro Badoglio to succeed him as Prime Minister. After the king agreed the armistice with the allies, on 12 September 1943 Mussolini was rescued from captivity in the Gran Sasso raid by German paratroopers and Waffen-SS commandos led by Major Otto-Harald Mors. Hitler, after meeting with the rescued former dictator, then put Mussolini in charge of a puppet regime in northern Italy, the Italian Social Republic (Italian: Repubblica Sociale Italiana, RSI), informally known as the Salò Republic. In late April 1945, in the wake of near total defeat, Mussolini and his mistress Clara Petacci attempted to flee to Switzerland, but both were captured by Italian communist partisans and summarily executed by firing squad on 28 April 1945 near Lake Como. The bodies of Mussolini and his mistress were then taken to Milan, where they were hung upside down at a service station to publicly confirm their demise. (en)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Predappio, 29 juli 1883 – Giulino di Mezzegra, 28 april 1945) was een Italiaanse politicus, journalist en onderwijzer. Hij was van 1922 tot 1943 minister-president van Italië. Na de mars op Rome kwam Mussolini aan de macht en maakte van Italië een fascistische staat. (nl)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (wym. [beˈni:to mus:oˈli:ni]; ur. 29 lipca 1883 w Dovia di Predappio, zm. 28 kwietnia 1945 w Giulino di Mezzegra) – włoski polityk i dziennikarz początkowo socjalistyczny, główny założyciel i przywódca ruchu faszystowskiego; premier Włoch w latach 1922–1943, później do 1945 dyktator Włoskiej Republiki Socjalnej. W 1943 roku został odsunięty od władzy, utworzył później satelicki względem Niemiec rząd rezydujący w północnej części kraju. W 1945 roku został schwytany przez antyfaszystowskich partyzantów i rozstrzelany. (pl)
  • Бени́то Ами́лькаре Андре́а Муссоли́ни (итал. Benito Amilcare Andrea Mussolini [beˈniːto musːoˈliːni]; 29 июля 1883, Предаппио, Эмилия-Романья — 28 апреля 1945, Джулино-ди-Медзегра, Медзегра, Ломбардия) — итальянский политический и государственный деятель, публицист, лидер Национальной фашистской партии (НФП), диктатор, вождь («дуче»), возглавлявший Италию как премьер-министр в 1922—1943 годах. Первый маршал Империи (30 марта 1938). После 1936 года его официальным титулом стал «Его Превосходительство Бенито Муссолини, глава правительства, Дуче фашизма и основатель империи». После свержения в 1943—1945 годах возглавлял марионеточную Итальянскую социальную республику, контролировавшую при поддержке немцев часть территории Италии. Муссолини был одним из основателей итальянского фашизма, включавшего в себя элементы корпоративизма, экспансионизма и антикоммунизма в сочетании с цензурой и государственной пропагандой. Среди достижений внутренней политики правительства Муссолини в период 1924—1939 годов были успешная реализация программы общественных работ, таких как осушение Понтинских болот; ликвидация южно-итальянской мафии; улучшение занятости населения, а также модернизация системы общественного транспорта. Муссолини также решил Римский вопрос путём заключения Латеранских соглашений между Королевством Италия и Папским престолом. Ему также приписывают обеспечение экономического успеха в колониях Италии. В период правления Муссолини была ограничена часть прав и свобод населения, был установлен тоталитарный режим. Известны случаи применения политических репрессий. Возглавляя семь министерств (включая министерства обороны и внутренних дел) и будучи одновременно премьер-министром, ликвидировал практически все ограничения на свою власть, строя таким образом полицейское государство. По его приказу на Сицилии была практически разгромлена мафия. Экспансионистская внешняя политика, обосновывавшаяся необходимостью восстановления Римской империи, первоначально увенчалась завоеванием Эфиопии и Албании. Затем Италия под руководством Муссолини вступила в военно-политический союз с нацистской Германией, известный как «Ось Берлин — Рим», и приняла участие во Второй мировой войне, напав на Францию 10 июня 1940 года. Война протекала крайне неудачно для Италии, которая в 1940—1941 годах потерпела серию сокрушительных поражений в Ливии, Египте и Греции, вынуждая Германию постоянно приходить на помощь своему союзнику. Позиции Муссолини были окончательно подорваны весной 1943 года после разгрома немецко-итальянских войск в северной Африке и Сталинграде, в результате чего Италия лишилась всех колоний и корпуса на Восточном фронте. После вторжения союзников на территорию Италии летом 1943 года Муссолини был отстранён от власти и арестован Большим фашистским советом при поддержке короля Виктора Эммануила III, однако вскоре освобождён в результате немецкой спецоперации. Под давлением Гитлера Муссолини в качестве альтернативы королевскому правительству, перешедшему на сторону союзников, провозгласил Итальянскую социальную республику на севере Италии, полностью зависимую от поддержки немцев и непризнанную на международном уровне, которая продолжила войну на стороне Германии. В апреле 1945 года немецкие и лояльные Муссолини войска в Италии окончательно разгромлены союзниками, а сам Муссолини захвачен и казнён итальянскими партизанами за два дня до смерти Гитлера. (ru)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini, född 29 juli 1883 i Dovia di Predappio nära Forlì, död 28 april 1945 i Giulino di Mezzegra nära Dongo i Como-området, var Kungariket Italiens premiärminister och fascistiske ledare 1922-1943. Mussolini, tidigare socialist, var grundaren av fascismen i Italien och använde som ledare för landet titlarna Duce del Fascismo, Capo del Governo och Primo Ministro del Regno d'Italia, på svenska "fascismens ledare", "regeringschef" och "Konungariket Italiens premiärminister". Efter Abessiniens erövring 1936 tillkom även titlarna Fondatore dell'Impero och Primo Maresciallo dell'Impero, på svenska "imperiets grundläggare" och "Förste marskalk av Imperiet". Han var under olika perioder vidare även inrikesminister, krigsminister, marinminister och . Till vardags kallades han il Duce, "ledaren". Italien var under Mussolinis regering allierat med Tyskland och Japan som tillsammans utgjorde axelmakterna under andra världskriget. Han försökte upprätta en fortsättning på det romerska riket, men efter några inledande framgångar kom hans expansionistiska politik i det andra världskriget att misslyckas. År 1943 avsattes Mussolini av det fascistiska rådet, för att senare insättas av tyskarna som statschef i den nyupprättade Salorepubliken. Han avrättades av partisaner 1945. (sv)
  • Бені́то Амілька́ре Андре́а Муссолі́ні (італ. Benito Amilcare Andrea Mussolini; 29 липня 1883, Предаппіо — 28 квітня 1945, Джуліно-ді-Меццагра) — італійський політичний діяч, фашистський диктатор Королівства Італія з 1922 по 1943 роки. У період правління Муссоліні була обмежена частина прав і свобод населення, був встановлений тоталітарний режим. Відомі випадки застосування політичних репресій. Очолюючи сім міністерств (включаючи міністерства оборони і внутрішніх справ) і водночас будучи прем'єр-міністром, ліквідував практично всі обмеження на свою владу, будуючи таким чином поліцейську державу. За його наказом на Сицилії була практично розгромлена мафія. Він сконцентрував усю владу в своїх руках як провідник, «дуче» (il duce) Фашистської партії, та спробував створити Італійську імперію, яка була б у військовому союзі з Третім Рейхом. Поразка Італії у Другій Світовій війні привела також до втрати влади Муссоліні. (uk)
  • 贝尼托·阿米尔卡雷·安德烈亚·墨索里尼(義大利語:Benito Amilcare Andrea Mussolini,義大利語發音:[beˈniːto mussoˈliːni],1883年7月29日-1945年4月28日)是一位意大利政治人物,在1925年至1943年任意大利王国第40任总理,是法西斯主义的创始人,亦是第二次世界大戰中的重要人物。墨索里尼於1925年獲得政府首脑的身份,而且以「領袖」的称号巩固了自己的权臣地位,並自同年一直至1943年7月25日期間於義大利实施独裁统治,1938年3月30日亦獲得了意大利最高軍銜「最高帝国元帅」,墨索里尼後於1943年7月失勢下台,被意大利新政府拘捕,之後被德國派出的特種部隊救出,改任德國的傀儡國意大利社会共和国的政府总理。 墨索里尼早年信仰社会主义和无神论,1900年加入了当时激进的左翼政党意大利社会党,1911年因反对意大利在利比亚对奥斯曼帝国的军事行动在监狱中度过了5个月,1912年成为意大利社会党的领导成员和党报《》(Avanti!)的记者。1914年第一次世界大战的爆发剧烈地改变了墨索里尼,从转向战争狂热,1914年11月5日墨索里尼在米兰创建了左翼报纸《意大利人民》,思想的转变也导致他在1915年退出了意大利社会党。意大利于1915年4月改加入协约国进入战争后,墨索里尼报名参战。後來英國唯恐意大利會繼俄國之後退出大戰,暗中以每週100英鎊的高額報酬收買墨索里尼,讓墨索里尼在他主編的報上繼續鼓吹參戰。第一次世界大战结束后,在经济和人员上损失巨大的意大利虽属战胜国,但在巴黎和会上被“三巨头”所排挤,没有获得期望中的“报酬”,这给意大利带来了战争失利外的进一步的耻辱感。1921年墨索里尼建立了国家法西斯党,在战后政治和经济动荡的意大利,具有民族主义、反共产主义和反工会特点的国家法西斯党获得了中产阶级、地主及工业资本家的支持。 1922年10月28日墨索里尼发动向罗马进军的政变,10月30日被意大利国王伊曼紐三世任命为总理并组建内阁。出于对内战和社会主义者反君主制特点的担忧,国家法西斯党获得了国王的支持,并取得了1924年4月6日大选的壓倒性胜利,取得67%多數的議席。同年6月10日墨索里尼的主要政敵:意大利社会主义政治家吉亚科莫·马泰奥蒂遭到暗杀。继而墨索里尼在1925年1月宣布国家法西斯党为意大利唯一合法政党,从而建立了法西斯主义独裁统治。 1935年开始与德国总理阿道夫·希特勒接触,並加入反共產國際協定。德、義於1939年5月22日签订钢铁条约。1940年6月10日意大利正式加入轴心国进入第二次世界大战,同年9月27日,意大利王國、納粹德国、大日本帝國签署三国同盟条约。在1940至1943年,墨索里尼統治下的義大利變成一個地中海帝國,把勢力範圍延伸到利比亞、厄利垂亞、意属索马里兰、衣索比亞、阿爾巴尼亞、法國隆河以東的領土、科西嘉岛、蒙特內哥羅、希臘、羅德島與十二群島,而且擁有中國天津的租界。直至1943年盟軍登陸意大利令墨索里尼的法西斯政權搖搖欲墜,7月24日大法西斯议会通过了对墨索里尼的不信任动议,翌日,墨索里尼被埃马努埃莱三世国王解职并逮捕,软禁在大萨索山帝王台的一间别墅裡。新任政府巴多格里奥同盟軍停戰,希特勒命德軍發動軸心行動进駐意大利北部控制局面。同年9月12日纳粹德国发动橡树行动,成功营救出被软禁的墨索里尼。随后墨索里尼在希特勒協助下在意大利北部小城薩罗建立意大利社会共和国(亦叫薩羅共和國),与南部已被盟军占领的意大利王国分庭抗礼。1945年4月在蘇聯反攻及盟軍攻勢下纳粹德國迅速的溃败,令意大利社会共和国开始崩溃,4月27日偽装成德国军人的墨索里尼在逃往瑞士的途中被意大利共产党游击队发现并俘虏,翌日在未经审判的情况下,墨索里尼和他的情人克拉拉·貝塔西在科莫省梅泽格拉镇的一个叫的村庄被枪决。他们的尸体随后在4月29日被运到米兰,并被倒吊在洛雷托广场的一个加油站顶上示众,死狀恐怖。墨索里尼的尸体在1946年被法西斯主义支持者盗挖,后被意大利政府扣押10年,直到1957年才交还给他的遗孀雷切尔·墨索里尼在他的故乡普雷达皮奥下葬。 (zh)
dbo:birthDate
  • 1883-07-29 (xsd:date)
dbo:birthName
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (en)
dbo:birthPlace
dbo:child
dbo:deathCause
dbo:deathDate
  • 1945-04-28 (xsd:date)
dbo:deathPlace
dbo:height
  • 1.524000 (xsd:double)
dbo:militaryService
dbo:parent
dbo:party
dbo:relation
dbo:restingPlace
dbo:signature
  • Benito Mussolini Signature.svg
dbo:soundRecording
dbo:spouse
dbo:termPeriod
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 19283178 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 209451 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 986609461 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:after
dbp:align
  • left (en)
dbp:battles
  • Second Italo-Ethiopian War (en)
  • Spanish Civil War (en)
  • (en)
  • First World War (en)
  • Second World War (en)
  • Italian invasion of Albania (en)
  • Pacification of Libya (en)
dbp:before
dbp:birthDate
  • 1883-07-29 (xsd:date)
dbp:birthName
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (en)
dbp:birthPlace
dbp:caption
  • Mussolini's father, Alessandro (en)
  • Mussolini's mother, Rosa (en)
dbp:children
  • (en)
  • Vittorio Mussolini (en)
  • Benito Albino Mussolini (en)
  • Bruno Mussolini (en)
  • Anna Maria Mussolini (en)
  • Edda Mussolini (en)
  • Romano Mussolini (en)
dbp:date
  • 2020-04-23 (xsd:date)
dbp:deathCause
dbp:deathDate
  • 1945-04-28 (xsd:date)
dbp:deathPlace
  • Giulino di Mezzegra, Kingdom of Italy (en)
dbp:description
  • --07-25
dbp:direction
  • horizontal (en)
dbp:filename
  • Rimozione di Mussolini.ogg (en)
dbp:headerAlign
  • left/right/center (en)
dbp:height
  • 306.0
dbp:honorificPrefix
dbp:image
  • Alessandro Mussolini.jpg (en)
  • Rosa Maltoni in Mussolini.jpg (en)
dbp:monarch
dbp:name
  • Benito Mussolini (en)
dbp:nationality
  • Italian (en)
dbp:office
dbp:order
dbp:otherparty
  • (en)
  • Italian Socialist Party (en)
  • Fasces of Revolutionary Action (en)
  • Italian Fasces of Combat (en)
  • Republican Fascist Party (en)
dbp:parents
  • (en)
  • Alessandro Mussolini (en)
  • Rosa Maltoni (en)
dbp:party
dbp:predecessor
dbp:profession
  • Politician, journalist, novelist, teacher (en)
dbp:rank
  • (en)
  • Corporal (en)
  • First Marshal of the Empire (en)
dbp:reason
  • Abolished (en)
dbp:relations
  • (en)
  • Clara Petacci (en)
  • Margherita Sarfatti (en)
dbp:relatives
dbp:restingPlace
  • San Cassiano cemetery, Predappio, Italy (en)
dbp:rows
  • 2 (xsd:integer)
dbp:serviceyears
  • 1915 (xsd:integer)
dbp:signature
  • Benito Mussolini Signature.svg (en)
dbp:spouse
dbp:successor
dbp:termEnd
  • 1924-06-17 (xsd:date)
  • 1929-09-12 (xsd:date)
  • 1936-06-09 (xsd:date)
  • 1936-06-11 (xsd:date)
  • 1939-10-31 (xsd:date)
  • 1943-07-25 (xsd:date)
  • 1943-08-02 (xsd:date)
  • 1945-04-25 (xsd:date)
  • 1945-04-28 (xsd:date)
dbp:termStart
  • 1919-03-23 (xsd:date)
  • 1921-06-11 (xsd:date)
  • 1922-10-30 (xsd:date)
  • 1922-10-31 (xsd:date)
  • 1925-04-04 (xsd:date)
  • 1926-11-06 (xsd:date)
  • 1928-12-18 (xsd:date)
  • 1932-07-20 (xsd:date)
  • 1933-07-22 (xsd:date)
  • 1935-01-17 (xsd:date)
  • 1937-11-20 (xsd:date)
  • 1943-02-05 (xsd:date)
  • 1943-09-23 (xsd:date)
dbp:title
dbp:unit
  • 11 (xsd:integer)
dbp:url
dbp:width
  • 170 (xsd:integer)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbp:wordnet_type
dbp:years
  • 1919 (xsd:integer)
  • 1922 (xsd:integer)
  • 1925 (xsd:integer)
  • 1926 (xsd:integer)
  • 1928 (xsd:integer)
  • 1932 (xsd:integer)
  • 1933 (xsd:integer)
  • 1935 (xsd:integer)
  • 1937 (xsd:integer)
  • 1938 (xsd:integer)
  • 1943 (xsd:integer)
dct:subject
schema:sameAs
rdf:type
rdfs:comment
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (29. července 1883 – 28. dubna 1945 ) byl italský premiér, politik a diktátor, spolutvůrce a průkopník fašismu. (cs)
  • Ο Μπενίτο Μουσολίνι (Benito Amilcare Andrea Mussolini, 29 Ιουλίου 1883 – 28 Απριλίου 1945) ήταν Ιταλός πολιτικός, ιδρυτής και ηγέτης του φασιστικού κόμματος. Κυβέρνησε την Ιταλία από το 1922 έως το 1943 ως δικτάτορας, μετατρέποντάς τη σε φασιστική πολιτεία. Υπήρξε σύμμαχος του Αδόλφου Χίτλερ και οδήγησε τη χώρα του, ως δύναμη της συμμαχίας του Άξονα, στον Β΄ Παγκόσμιο Πόλεμο. Μετά την είσοδο των συμμαχικών στρατευμάτων στην Ιταλία το 1943, κατέφυγε στο βόρειο τμήμα της χώρας, όπου με τη βοήθεια της ναζιστικής Γερμανίας ίδρυσε την επονομαζόμενη «Ιταλική Κοινωνική Δημοκρατία» ή «Δημοκρατία του Σαλό». Το καθεστώς του κατέρρευσε οριστικά το 1945 και ο ίδιος εκτελέστηκε τον Απρίλιο του ίδιου έτους από Ιταλούς αντάρτες. (el)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Dovia di Predappio, Forlì-Cesenako probintzia, Emilia-Romagna, 1883ko uztailaren 29a - Giulino di Mezzegra, Comoko probintzia, Lombardia, 1945eko apirilaren 28an) italiar politikari, kazetari, eta Alderdi Nazional Faxistaren burua izan zen. 1922-1943 bitartean Italiako Erresumako lehen ministroa izan zen. (eu)
  • B'é Benito Amilcare Andrea Mussolini, deachtóir na hIodáile agus bunaitheoir an Fhaisisteachais. Rugadh é i Dovia di Predappio, Forlì, ar an 29 Iúil 1883 agus cuireadh chun báis é i Giulino di Mezzegra, Como, ar an 28 Aibreán 1945. Bhí sé i gceannas ar an Iodáil idir 1922 agus 1943. (ga)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Predappio, 29 juli 1883 – Giulino di Mezzegra, 28 april 1945) was een Italiaanse politicus, journalist en onderwijzer. Hij was van 1922 tot 1943 minister-president van Italië. Na de mars op Rome kwam Mussolini aan de macht en maakte van Italië een fascistische staat. (nl)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (wym. [beˈni:to mus:oˈli:ni]; ur. 29 lipca 1883 w Dovia di Predappio, zm. 28 kwietnia 1945 w Giulino di Mezzegra) – włoski polityk i dziennikarz początkowo socjalistyczny, główny założyciel i przywódca ruchu faszystowskiego; premier Włoch w latach 1922–1943, później do 1945 dyktator Włoskiej Republiki Socjalnej. W 1943 roku został odsunięty od władzy, utworzył później satelicki względem Niemiec rząd rezydujący w północnej części kraju. W 1945 roku został schwytany przez antyfaszystowskich partyzantów i rozstrzelany. (pl)
  • بينيتو أندريا موسوليني (29 يوليو 1883 - 28 أبريل 1945) حاكم إيطاليا ما بين 1922 و1943. شغل منصب رئيس الدولة الإيطالية ورئيس وزرائها وفي بعض المراحل وزير الخارجية والداخلية. وهو من مؤسسي الحركة الفاشية الإيطالية وزعمائها، سمي بالدوتشي (بالإيطالية: Il Duce) أي القائد من عام 1930م إلى 1943م. يعتبر موسيليني من الشخصيات الرئيسية المهمة في خلق الفاشية. (ar)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Dovia di Predappio, Forlí, Regne d'Itàlia, 29 de juliol del 1883 - Giulino di Mezzegra, 27 d'abril del 1945), fou el cap d'estat dictatorial d'Itàlia durant el període de 1922 fins al 1943. Va ser el creador d'un règim antidemocràtic anomenat feixisme, en el qual ell va rebre el sobrenom de Duce (guia o cap). A partir de 1936, el seu títol oficial va ser Sua Eccellenza Benito Mussolini, Capo del Governo, Duce del Fascismo e Fondatore dell'Impero («Sa excel·lència Benito Mussolini, Cap del Govern, Duce del Feixisme i Fundador de l'Imperi»). (ca)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (* 29. Juli 1883 in Dovia di Predappio, Provinz Forlì; † 28. April 1945 in Giulino di Mezzegra, Provinz Como) war ein italienischer Politiker. Er war von 1922 bis 1943 Ministerpräsident des Königreiches Italien. Als Duce del Fascismo („Führer des Faschismus“) und Capo del Governo („Chef der Regierung“) stand er ab 1925 als Diktator an der Spitze des faschistischen Regimes in Italien. (de)
  • Benito Amilcare Andrea MUSSOLINI (naskiĝis la 29-an de julio 1883, mortis la 28-an de aprilo 1945) regis Italion kiel diktatoro de 1922 ĝis 1943. Li kreis kontraŭ-demokratian, faŝisman ŝtaton nome Faŝisma Italio uzante propagandon; per plena regado de la amaskomunikiloj, li detruis la ekzistantan demokratan regsistemon. Dum li provis fuĝi al Svislando, li estis kaptita de italaj partizanoj, kiuj, post mallonga proceso mortpafis lin kaj pendigis lian korpon en placo de Milano. (eo)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Predappio, 29 de julio de 1883 - Giulino, 28 de abril de 1945) fue un político, militar y periodista italiano; Presidente del Consejo de Ministros Reales de Italia desde 1922 hasta 1943 y Duce —guía— de la República Social Italiana desde 1943 hasta su ejecución. Llevó al poder al Partido Nacional Fascista y posterior Partido Fascista Republicano, y lideró un régimen totalitario durante el período conocido como fascismo italiano del Reino de Italia bajo el beneplácito de Víctor Manuel III. Además, fue quien dirigió a Italia durante la Segunda Guerra Mundial, como parte de sus planes imperialistas en Europa y África. (es)
  • Benito Mussolini /benito mysɔlini/ (en italien : /beˈniːto mussoˈliːni/), né le 29 juillet 1883 à Predappio et mort le 28 avril 1945 à Giulino di Mezzegra, est un journaliste, idéologue et homme d'État italien. Fondateur du fascisme, il est président du Conseil du Royaume d'Italie, du 31 octobre 1922 au 25 juillet 1943, premier maréchal d'Empire du 30 mars 1938 au 25 juillet 1943, et chef de l'État de la République sociale italienne (RSI) de septembre 1943 à avril 1945. Il est couramment désigné par le terme « Duce », mot italien dérivé du latin Dux et signifiant « Chef » ou « Guide ». (fr)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (Italian: [beˈniːto mussoˈliːni]; 29 July 1883 – 28 April 1945) was an Italian politician and journalist who was the leader of the National Fascist Party. He ruled as the Prime Minister of Italy from the fascist coup d'état in 1922 until his deposition in 1943, and Duce ("Leader") of Italian Fascism from the establishment of the Fasci Italiani di Combattimento in 1919 to his execution in 1945 during the Italian Civil War. As dictator of Italy and founder of fascism, Mussolini inspired far-right totalitarian rulers such as Adolf Hitler, Francisco Franco, and António de Oliveira Salazar. (en)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini (pengucapan bahasa Italia: [beˈniːto mussoˈliːni]; lahir 29 Juli 1883 – meninggal 28 April 1945 pada umur 61 tahun) adalah seorang politisi asal Italia dan pemimpin Partai Fasis Nasional. Ia adalah diktator Italia pada periode 1922-1943. Ia dipaksa mundur dari jabatan Perdana Menteri Italia pada 28 Juli 1943 setelah serangkaian kekalahan Italia di Afrika. Setelah ditangkap, ia diisolasi. Dua tahun kemudian, ia dieksekusi di Como, Italia utara. Mussolini mengakhiri sebuah dekade seperti di Jerman yang dilakukan diktator Adolf Hitler dengan Nazi-nya. (in)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini, noto anche con il solo appellativo di Duce (Dovia di Predappio, 29 luglio 1883 – Giulino, 28 aprile 1945), è stato un politico, militare, giornalista e dittatore italiano. Nel 1935, Mussolini decise di occupare l'Etiopia, provocando l'isolamento internazionale dell'Italia. Appoggiò quindi i franchisti nella guerra civile spagnola e si avvicinò alla Germania nazionalsocialista di Adolf Hitler, con il quale stabilì un legame che culminò con il Patto d'Acciaio nel 1939. È in questo periodo che furono approvate in Italia le leggi razziali. (it)
  • ベニート・アミールカレ・アンドレーア・ムッソリーニ(Benito Amilcare Andrea Mussolini、1883年7月29日 - 1945年4月28日)は、イタリアの政治家、教師、軍人。 イタリア社会党で活躍した後に新たな政治思想ファシズムを独自に構築し、国家ファシスト党による一党独裁制を確立した。 王政後期のイタリア政界でイタリア社会党(PSI)の政治家として活躍、第一次世界大戦従軍後に同じ退役兵を集めてイタリア戦闘者ファッシ及び国家ファシスト党(PNF)を結党し、そのドゥーチェ(統領)となる。イタリアの政治学者の全体主義、フランスの哲学者ジョルジュ・ソレルの革命的サンディカリスムなど複数の政治思想を習合させ、新たな政治理論としてファシズム(結束主義)を構築した。国家ファシスト党によるローマ進軍によって首相に任命され、1925年1月3日の議会演説で実質的に独裁体制を宣言し、同年12月24日に従来の首相職より権限の強い「」(イタリア語: Capo del governo primo ministro segretario di Stato)を新設し、同時に複数の大臣職を恒久的に兼務することで独裁体制を確立した()。 (ja)
  • 베니토 안드레아 아밀카레 무솔리니(이탈리아어: Benito Andrea Amilcare Mussolini, 문화어: 베니또 무쏠리니, 1883년 7월 29일 ~ 1945년 4월 28일)는 파시즘을 주도한 이탈리아의 정치인이다. 국가 파시스트당을 창당하였고 1922년 이후 이탈리아 왕국의 총리였다. 1925년부터 무솔리니는 최고통치자를 뜻하는 두체(Duce)라는 칭호를 사용하였다. 1936년 이후 무솔리니의 공식 칭호는 "정부 수반이자 파시즘의 두체이며 제국의 설립자이신 불세출의 베니토 무솔리니" 였다. 또한 무솔리니는 스스로 제국 제일 원수 계급을 제정하고 국왕 비토리오 에마누엘레 3세와 함께 이 칭호를 사용하여 이탈리아 군의 통수권을 행사하였다. 1943년 연합국에 패배한 후 도주하여 망명 정부인 이탈리아 사회주의 공화국을 세우고 그 수반이 되었다. 무솔리니는 국가주의, 협동조합주의, 생디칼리즘, 팽창주의, 사회진화론, 반공주의와 같은 다양한 정치 이념들을 조합하여 이탈리아 파시즘을 만들었다. 그는 공산주의자들의 체제 전복 시도를 막기 위한 검열의 필요성을 선전하였다. (ko)
  • Бени́то Ами́лькаре Андре́а Муссоли́ни (итал. Benito Amilcare Andrea Mussolini [beˈniːto musːoˈliːni]; 29 июля 1883, Предаппио, Эмилия-Романья — 28 апреля 1945, Джулино-ди-Медзегра, Медзегра, Ломбардия) — итальянский политический и государственный деятель, публицист, лидер Национальной фашистской партии (НФП), диктатор, вождь («дуче»), возглавлявший Италию как премьер-министр в 1922—1943 годах. Первый маршал Империи (30 марта 1938). После 1936 года его официальным титулом стал «Его Превосходительство Бенито Муссолини, глава правительства, Дуче фашизма и основатель империи». После свержения в 1943—1945 годах возглавлял марионеточную Итальянскую социальную республику, контролировавшую при поддержке немцев часть территории Италии. (ru)
  • Benito Amilcare Andrea Mussolini, född 29 juli 1883 i Dovia di Predappio nära Forlì, död 28 april 1945 i Giulino di Mezzegra nära Dongo i Como-området, var Kungariket Italiens premiärminister och fascistiske ledare 1922-1943. (sv)
  • Бені́то Амілька́ре Андре́а Муссолі́ні (італ. Benito Amilcare Andrea Mussolini; 29 липня 1883, Предаппіо — 28 квітня 1945, Джуліно-ді-Меццагра) — італійський політичний діяч, фашистський диктатор Королівства Італія з 1922 по 1943 роки. У період правління Муссоліні була обмежена частина прав і свобод населення, був встановлений тоталітарний режим. Відомі випадки застосування політичних репресій. Очолюючи сім міністерств (включаючи міністерства оборони і внутрішніх справ) і водночас будучи прем'єр-міністром, ліквідував практично всі обмеження на свою владу, будуючи таким чином поліцейську державу. За його наказом на Сицилії була практично розгромлена мафія. Він сконцентрував усю владу в своїх руках як провідник, «дуче» (il duce) Фашистської партії, та спробував створити Італійську імперію, як (uk)
  • 贝尼托·阿米尔卡雷·安德烈亚·墨索里尼(義大利語:Benito Amilcare Andrea Mussolini,義大利語發音:[beˈniːto mussoˈliːni],1883年7月29日-1945年4月28日)是一位意大利政治人物,在1925年至1943年任意大利王国第40任总理,是法西斯主义的创始人,亦是第二次世界大戰中的重要人物。墨索里尼於1925年獲得政府首脑的身份,而且以「領袖」的称号巩固了自己的权臣地位,並自同年一直至1943年7月25日期間於義大利实施独裁统治,1938年3月30日亦獲得了意大利最高軍銜「最高帝国元帅」,墨索里尼後於1943年7月失勢下台,被意大利新政府拘捕,之後被德國派出的特種部隊救出,改任德國的傀儡國意大利社会共和国的政府总理。 1922年10月28日墨索里尼发动向罗马进军的政变,10月30日被意大利国王伊曼紐三世任命为总理并组建内阁。出于对内战和社会主义者反君主制特点的担忧,国家法西斯党获得了国王的支持,并取得了1924年4月6日大选的壓倒性胜利,取得67%多數的議席。同年6月10日墨索里尼的主要政敵:意大利社会主义政治家吉亚科莫·马泰奥蒂遭到暗杀。继而墨索里尼在1925年1月宣布国家法西斯党为意大利唯一合法政党,从而建立了法西斯主义独裁统治。 (zh)
rdfs:label
  • Benito Mussolini (en)
  • بينيتو موسوليني (ar)
  • Benito Mussolini (ca)
  • Benito Mussolini (cs)
  • Benito Mussolini (de)
  • Μπενίτο Μουσολίνι (el)
  • Benito Mussolini (eo)
  • Benito Mussolini (es)
  • Benito Mussolini (eu)
  • Benito Mussolini (fr)
  • Benito Mussolini (ga)
  • Benito Mussolini (in)
  • Benito Mussolini (it)
  • ベニート・ムッソリーニ (ja)
  • 베니토 무솔리니 (ko)
  • Benito Mussolini (nl)
  • Benito Mussolini (pl)
  • Муссолини, Бенито (ru)
  • Benito Mussolini (sv)
  • Беніто Муссоліні (uk)
  • 贝尼托·墨索里尼 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
skos:exactMatch
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
foaf:name
  • Benito Mussolini (en)
is dbo:commander of
is dbo:country of
is dbo:firstLeader of
is dbo:foundedBy of
is dbo:influenced of
is dbo:influencedBy of
is dbo:knownFor of
is dbo:leader of
is dbo:notableCommander of
is dbo:person of
is dbo:predecessor of
is dbo:president of
is dbo:primeMinister of
is dbo:spouse of
is dbo:successor of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbo:writer of
is dbp:1namedata of
is dbp:2namedata of
is dbp:4namedata of
is dbp:after of
is dbp:afterElection of
is dbp:allegiance of
is dbp:appointer of
is dbp:basedOn of
is dbp:before of
is dbp:beforeElection of
is dbp:commander of
is dbp:deputy of
is dbp:father of
is dbp:governmentHead of
is dbp:imagecaption of
is dbp:influenced of
is dbp:leader of
is dbp:leader1Name of
is dbp:leaderName of
is dbp:minister of
is dbp:minister1Name of
is dbp:notableCommanders of
is dbp:officeholder of
is dbp:opponents of
is dbp:predecessor of
is dbp:president of
is dbp:primeminister of
is dbp:spouse of
is dbp:successor of
is dc:subject of
is foaf:primaryTopic of