| dbo:abstract
|
- القيصرية هي فلسفة سياسية سلطوية أو أوتوقراطية مستوحاة من يوليوس قيصر، وقد تم استخدام المصطلح بطرق مختلفة من قبل كل من المؤيدين وكازدراء على حد سواء. (ar)
- Ο Καισαρισμός είναι εμπνευσμένο από τον μοναρχικό τύπο διακυβέρνησης που επιθυμούσε να επιβάλει ο Ιούλιος Καίσαρ στη Ρώμη, όπου η εξουσία ήταν συγκεντρωμένη στα χέρια ενός ισχυρού άνδρα, χαρισματικού στρατιωτικού ηγέτη, που έχαιρε της στήριξης του λαού. Κατά τη διάρκεια της Γαλλικής Επανάστασης και μετέπειτα υπό το Διευθυντήριο, την και, στη συνέχεια, την πρώτη και Γαλλική Αυτοκρατορία, έκαναν την εμφάνισή τους στη Γαλλία καθεστώτα χαρακτηριζόμενα ως «δημοκρατικού καισαρισμού». Τα καθεστώτα αυτά σκοπό είχαν τον ορισμό κυβερνήσεων οι οποίες συγκέντρωναν τις εξουσίες προς όφελος του εκτελεστικού, στηριζόμενες, ταυτόχρονα, στον λαό σε κάθε σημαντική πολιτική επιχείρηση, παρακάμπτοντας διαδικασίες , όπως το δημοψήφισμα, για την πραγματοποίηση (ναπολεόντειες υπερψηφίσεις). Η δημοκρατικού χαρακτήρα εμφάνιση κάλυπτε, τότε, την αληθινή φύση του καισαρισμού: την σύγχυση των εξουσιών προς όφελος ενός μη ελεγχόμενου οργάνου, το οποίο και αποτελούσε ακριβή ορισμό του αυταρχισμού. Ο Ζωρζ Κλεμανσώ συνόψιζε τον καισαρισμό με τα παρακάτω λόγια: Επιστρέψτε στον Καίσαρα ότι ανήκει στον Καίσαρα... και όλα ανήκουν στον Καίσαρα ! . (el)
- Cäsarismus ist ein Mitte des 19. Jahrhunderts entstandener Begriff für eine Gesellschafts- und Regierungsform, die im Wesentlichen auf der Herrschaft einer charismatischen Einzelperson beruht, die hierzu nicht durch Erbfolge (Monarchie) oder eine andere verfassungsmäßige Einsetzung legitimiert ist. Auguste Romieu beschrieb in seiner 1850 erschienenen Schrift L'Ère des Césars Gewalt und Dezisionismus als Prinzipien einer cäsaristischen Herrschaft. Durch Theodor Mommsen und Jacob Burckhardt wurde der Begriff als Schlagwort in der innerdeutschen politischen Debatte eingeführt. Ungeachtet einiger formaler Gemeinsamkeiten zur Diktatur Julius Cäsars handelt es sich beim Cäsarismus um ein politisches Phänomen der Moderne. Karl Marx und Alexis de Tocqueville beschrieben den Cäsarismus aufgrund seines Auftretens in Frankreich unter Napoleon III. als Bonapartismus. Die autoritäre Regierungsform sollte eine vom nachrevolutionären Bürgertum befürchtete proletarische Revolution verhindern und gilt als Vorläufer des Boulangismus in Frankreich, welcher wiederum den Faschismus antizipierte. Die europaweite Cäsarismus-Debatte in den 1850er Jahren fand ihren Niederschlag unter anderem in den Schriften John Stuart Mills und Friedrich Nietzsches und noch im 20. Jahrhundert in Oswald Spenglers und Antonio Gramscis Werk. (de)
- Caesarism is an authoritarian or autocratic political philosophy inspired by Julius Caesar. It has been used in various ways by both proponents and opponents as a pejorative. (en)
- Cesarismo (por Julio César) es un concepto utilizado por diversos autores para definir un sistema de gobierno centrado en la autoridad suprema de un jefe militar, y en la fe en su capacidad personal, a la que atribuyen rasgos heroicos. Este líder, surgido en momentos de inflexión política, se presenta como la alternativa para regenerar la sociedad o conjurar hipotéticos peligros internos y externos. Por esto este tipo de gobierno suele presentar algunos elementos de culto de la personalidad. Habitualmente se considera que sus exponentes clásicos son Julio César, Oliver Cromwell, Napoleón I y Otto von Bismarck El cesarismo también se caracterizaría por una mayor confianza o preferencia por las soluciones militares, como la guerra o la imposición de la voluntad al adversario. Bonapartismo se utiliza comúnmente como sinónimo de cesarismo, aunque hay autores que establecen diferencias conceptuales o reducen el término a las ideología propia del gobierno de Napoleón I. Trotsky, por ejemplo, considera el bonapartismo como la manifestación burguesa del cesarismo. (es)
- Le césarisme est un régime politique inspiré du gouvernement de type monarchique que voulait imposer Jules César à Rome, où le pouvoir est concentré entre les mains d’un homme fort, charismatique, appuyé par le peuple, de préférence chef militaire. Ce type de régime peut comporter une forte dimension démagogique, voire populiste, dans le sens où le chef tirerait officiellement sa légitimité directement du peuple et contre l'élite. (fr)
- Caesarisme dipakai dalam berbagai cara sepanjang abad. Ragam pemakaian 'Caesarisme' telah didokumentasikan. Ini dipakai oleh para proponen darinya, meskipun juga dipakai dalam hal . (in)
- Per cesarismo s'intende un regime politico attuato da un uomo dotato di forte volontà di realizzare i suoi progetti e d'un particolare carisma che gli permetta di rivolgersi direttamente al popolo per invocarne sostegno e consenso. Il suo potere individuale e autoritario è di solito supportato dalle forze armate, specie quando è diretto al fine di mantenere l'ordine esistente alterato da disordini, conflitti sociali e scontri ideologici, politici o d'altra natura. Il termine deriva dalla politica attuata nella Roma antica da Gaio Giulio Cesare ma viene comunemente indicato nella storiografia moderna anche come sinonimo di bonapartismo (da Napoleone Bonaparte) nel senso generico di un movimento politico teso a rivalutare la forza ed il governo centralizzato basato su un supporto popolare ad un singolo uomo. (it)
- Het caesarisme is een politieke filosofie die verwijst naar Julius Caesar. Het woord is in verschillende betekenissen gebruikt, zowel door voorstanders als door tegenstanders. Positief uitgedrukt hebben Caesar en zijn opvolger Augustus na de chaos en de burgeroorlogen in de late republiek de orde en de rust in het Romeinse Rijk voor lange tijd doen terugkeren, de Pax Romana. Beiden waren zo belangrijk dat de maanden juli en augustus naar hen vernoemd zijn . Negatief bekeken waren deze mannen degenen die van de chaos en de angst, die zij mee veroorzaakten, gebruik maakten om een sterk regime te installeren. Caesar was degene die de omvorming inzette van een vijf eeuwen bestaande (aristocratische) republiek naar een alleenheerschappij; de woorden keizer en tsaar komen ook voort van zijn naam. De vergelijking wordt gemaakt met Napoleon Bonaparte en het woord bonapartisme wordt dan ook vaak in een gelijkaardige betekenis gebruikt. (nl)
- Cesarismo (de Júlio César) é um conceito utilizado por diversos autores para definir um sistema de governo centrado na autoridade suprema de um chefe militar e na crença em sua capacidade pessoal, à qual são atribuídos traços heroicos. Este líder, surgido em momentos de inflexão política, se apresenta como a alternativa para regenerar a sociedade ou conjurar hipotéticos perigos internos e externos. Por isso, este tipo de governo costuma apresentar elementos de culto da personalidade. Habitualmente se considera que seus expoentes clássicos são Júlio César, Oliver Cromwell, Napoleão Bonaparte, Napoleão III e Otto von Bismarck. O cesarismo também se caracteriza pela adoção de soluções militares para os problemas políticos, recorrendo à guerra ou à imposição da vontade sobre os adversários. A palavra bonapartismo é frequentemente utilizada como sinônimo de cesarismo, embora alguns autores estabeleçam diferenças conceituais, restringindo sua aplicação à ideologia própria do governo de Napoleão Bonaparte. Antônio Gramsci, por exemplo, considera o bonapartismo como a manifestação burguesa do cesarismo. O cesarismo é uma grande descoberta das teorias políticas do século XIX. (pt)
- 凱薩主義（英語：Caesarism；法語：Césarisme），是描述受到凱薩啟發的政治思想，讓權力以民粹的方式集中在強大的魅力式領袖，如尤利烏斯·凱撒一般。在几个世纪以来，「凱薩主義」已經被賦予各種意義。 凱薩主義一直被支持者使用，但也被用在贬义。 (zh)
- Цезаризм — форма політичного правління, яке імітує панування римського диктатора Юлія Цезаря (100—44 до н. е.), при якому авторитарна влада організується на псевдодемократичних принципах. Узурпатор, зосередивши в своїх руках верховну владу, зберігає при цьому про людське око демократичні установи та формально визнає, що влада делегована йому народом, який залишається єдиним сувереном. Одначе на практиці самопроголошений народний вождь при управлінні державою часто вдається до сили, залучає до уряду військових і ліквідує політичний плюралізм. На думку італійського філософа-марксиста Антоніо Ґрамші (1891—1937), цезаризм є режимом одноосібної диктатури, покликаної розв'язати протистояння двох або кількох суспільних сил (суспільних кляс), що борються між собою за панівне становище в суспільстві, з метою уникнути «катастрофи» (революції, громадянської війни, розпаду держави). Цезаризм постає, зазвичай, як одноосібна диктатура, але не конче так: «... цезаризм, це — полєміко-ідеолоґічна формула, а не канон історичної інтерпретації. Можливим є „цезаристський“ вихід із ситуації без Цезаря, без великої „героїчної“ та представницької особистости. Парляментська система також створила механізм для таких компромісних рішень. „Лєйбористські“ уряди Макдоналда були до певної міри саме цими рішеннями, причому вміст цезаризму посилився, коли було сформовано уряд на чолі з Макдоналдом, підтриманий консервативною більшістю». За встановлення саме одноосібної диктатури постать диктатора у народному сприйнятті набуває «героїчних» рис. Хоча «цезар» може заявляти, що він незалежний від будь-яких суспільних сил, і його можуть бачити як такого, що він стоїть над всіма суспільними силами, практично завжди він представляє інтереси однієї суспільної сили. При цьому диктатура не конче означає перемогу реакційних сил: цезаризм може бути й «проґресивним»: «Цезаризм є проґресивним, коли його втручання сприяє перемозі проґресивної сили, нехай і з певними компромісами й умовами, що обмежують вагу цієї перемоги; він є реакційним, коли його втручання сприяє тріюмфові реакційної сили, так само почерез певні компроміси й обмеження, що вони проте мають инший зміст, иншу силу та инше значення, ніж у першому випадку. Цезар і Наполеон є прикладами проґресивного цезаризму. Наполеон III і Бісмарк — реакційного». (uk)
- Цезаризм — политический режим (политическая система), при котором авторитарная власть организуется на псевдодемократических принципах. Правитель, сосредоточив в своих руках верховную власть в полном объёме, сохраняет при этом для вида демократические учреждения и формально признаёт, что власть делегирована ему народом, который остаётся единственным сувереном. Впервые в истории такой режим был установлен Юлием Цезарем в Римской республике в I веке до нашей эры. Формально римский народ оставался носителем суверенной государственной власти, а Цезарь считался лишь первым магистратом, на самом деле народные собрания являлись послушным орудием в руках Цезаря, соединявшего в своём лице все , а Сенат был низведён до простого совещательного учреждения. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- القيصرية هي فلسفة سياسية سلطوية أو أوتوقراطية مستوحاة من يوليوس قيصر، وقد تم استخدام المصطلح بطرق مختلفة من قبل كل من المؤيدين وكازدراء على حد سواء. (ar)
- Caesarism is an authoritarian or autocratic political philosophy inspired by Julius Caesar. It has been used in various ways by both proponents and opponents as a pejorative. (en)
- Le césarisme est un régime politique inspiré du gouvernement de type monarchique que voulait imposer Jules César à Rome, où le pouvoir est concentré entre les mains d’un homme fort, charismatique, appuyé par le peuple, de préférence chef militaire. Ce type de régime peut comporter une forte dimension démagogique, voire populiste, dans le sens où le chef tirerait officiellement sa légitimité directement du peuple et contre l'élite. (fr)
- Caesarisme dipakai dalam berbagai cara sepanjang abad. Ragam pemakaian 'Caesarisme' telah didokumentasikan. Ini dipakai oleh para proponen darinya, meskipun juga dipakai dalam hal . (in)
- 凱薩主義（英語：Caesarism；法語：Césarisme），是描述受到凱薩啟發的政治思想，讓權力以民粹的方式集中在強大的魅力式領袖，如尤利烏斯·凱撒一般。在几个世纪以来，「凱薩主義」已經被賦予各種意義。 凱薩主義一直被支持者使用，但也被用在贬义。 (zh)
- Ο Καισαρισμός είναι εμπνευσμένο από τον μοναρχικό τύπο διακυβέρνησης που επιθυμούσε να επιβάλει ο Ιούλιος Καίσαρ στη Ρώμη, όπου η εξουσία ήταν συγκεντρωμένη στα χέρια ενός ισχυρού άνδρα, χαρισματικού στρατιωτικού ηγέτη, που έχαιρε της στήριξης του λαού. Ο Ζωρζ Κλεμανσώ συνόψιζε τον καισαρισμό με τα παρακάτω λόγια: Επιστρέψτε στον Καίσαρα ότι ανήκει στον Καίσαρα... και όλα ανήκουν στον Καίσαρα ! . (el)
- Cäsarismus ist ein Mitte des 19. Jahrhunderts entstandener Begriff für eine Gesellschafts- und Regierungsform, die im Wesentlichen auf der Herrschaft einer charismatischen Einzelperson beruht, die hierzu nicht durch Erbfolge (Monarchie) oder eine andere verfassungsmäßige Einsetzung legitimiert ist. Auguste Romieu beschrieb in seiner 1850 erschienenen Schrift L'Ère des Césars Gewalt und Dezisionismus als Prinzipien einer cäsaristischen Herrschaft. Durch Theodor Mommsen und Jacob Burckhardt wurde der Begriff als Schlagwort in der innerdeutschen politischen Debatte eingeführt. (de)
- Cesarismo (por Julio César) es un concepto utilizado por diversos autores para definir un sistema de gobierno centrado en la autoridad suprema de un jefe militar, y en la fe en su capacidad personal, a la que atribuyen rasgos heroicos. Este líder, surgido en momentos de inflexión política, se presenta como la alternativa para regenerar la sociedad o conjurar hipotéticos peligros internos y externos. Por esto este tipo de gobierno suele presentar algunos elementos de culto de la personalidad. Trotsky, por ejemplo, considera el bonapartismo como la manifestación burguesa del cesarismo. (es)
- Per cesarismo s'intende un regime politico attuato da un uomo dotato di forte volontà di realizzare i suoi progetti e d'un particolare carisma che gli permetta di rivolgersi direttamente al popolo per invocarne sostegno e consenso. Il suo potere individuale e autoritario è di solito supportato dalle forze armate, specie quando è diretto al fine di mantenere l'ordine esistente alterato da disordini, conflitti sociali e scontri ideologici, politici o d'altra natura. Il termine deriva dalla politica attuata nella Roma antica da Gaio Giulio Cesare ma viene comunemente indicato nella storiografia moderna anche come sinonimo di bonapartismo (da Napoleone Bonaparte) nel senso generico di un movimento politico teso a rivalutare la forza ed il governo centralizzato basato su un supporto popolare ad (it)
- Het caesarisme is een politieke filosofie die verwijst naar Julius Caesar. Het woord is in verschillende betekenissen gebruikt, zowel door voorstanders als door tegenstanders. Positief uitgedrukt hebben Caesar en zijn opvolger Augustus na de chaos en de burgeroorlogen in de late republiek de orde en de rust in het Romeinse Rijk voor lange tijd doen terugkeren, de Pax Romana. Beiden waren zo belangrijk dat de maanden juli en augustus naar hen vernoemd zijn . Negatief bekeken waren deze mannen degenen die van de chaos en de angst, die zij mee veroorzaakten, gebruik maakten om een sterk regime te installeren. Caesar was degene die de omvorming inzette van een vijf eeuwen bestaande (aristocratische) republiek naar een alleenheerschappij; de woorden keizer en tsaar komen ook voort van zijn naam (nl)
- Cesarismo (de Júlio César) é um conceito utilizado por diversos autores para definir um sistema de governo centrado na autoridade suprema de um chefe militar e na crença em sua capacidade pessoal, à qual são atribuídos traços heroicos. Este líder, surgido em momentos de inflexão política, se apresenta como a alternativa para regenerar a sociedade ou conjurar hipotéticos perigos internos e externos. Por isso, este tipo de governo costuma apresentar elementos de culto da personalidade. O cesarismo é uma grande descoberta das teorias políticas do século XIX. (pt)
- Цезаризм — политический режим (политическая система), при котором авторитарная власть организуется на псевдодемократических принципах. Правитель, сосредоточив в своих руках верховную власть в полном объёме, сохраняет при этом для вида демократические учреждения и формально признаёт, что власть делегирована ему народом, который остаётся единственным сувереном. Впервые в истории такой режим был установлен Юлием Цезарем в Римской республике в I веке до нашей эры. (ru)
- Цезаризм — форма політичного правління, яке імітує панування римського диктатора Юлія Цезаря (100—44 до н. е.), при якому авторитарна влада організується на псевдодемократичних принципах. Узурпатор, зосередивши в своїх руках верховну владу, зберігає при цьому про людське око демократичні установи та формально визнає, що влада делегована йому народом, який залишається єдиним сувереном. Одначе на практиці самопроголошений народний вождь при управлінні державою часто вдається до сили, залучає до уряду військових і ліквідує політичний плюралізм. (uk)
|
