| dbo:abstract
|
- الفارانجيون (باللغة الشمالية القديمة أو النورسية: Væringjar، بالإغريقية: Βάραγγοι، Várangoi، Βαριάγοι، Variágoi) هو الاسم الذي أطلقه الإغريق وشعب الروس وغيرهم على الفايكنغ، الذين حكموا روس الكييفية بين القرنين التاسع والحادي عشر، واستقروا في مناطق عديدة بين بيلاروسيا الحديثة وروسيا وأوكرانيا، وأسسوا الحرس البيزنطي الفارانجي. ذُكر في تاريخ القرن العاشر الكييفي الأساسي، أن مجموعة من الفارانجيين معروفة بالروس استقرت في نوفغورود بقيادة القائد روريك. وقبل روريك، ربما كان للروس حكومة مفترضة سابقة. غزا أوليغ قريب روريك كييف عام 882 وأسس دولة الروس الكييفية التي حكمها بعد ذلك ذرّية روريك. جاب الفارانجيون أنهار غارداريكي وموانيه، حيث كانوا يعملون في التجارة والقرصنة والنهب، وكانت المناطق إلى شمال البحر الأسود تسمى ساغات الشماليين. وحكموا طريق تجارة الفولغا (الذي كان بين الفارانجيين والعرب)، وربطوا بحر البلطيق ببحر قزوين، وحكموا طريقي التجارة بينهم وبين الإغريق دنيبر ودنيستر، اللذين يوصلان إلى البحر الأسود والقسطنطينية. هذه الطرق كانت أهم الطرق التجارية في ذلك الزمن، إذ تصل أوروبا القروسطية بخلفاء العرب والإمبراطورية البيزنطية، وكانت معظم النقود الفضية في الغرب آتية من الشرق عبر هذه الطرق. وبحثٍّ من أغنياء القسطنطينية، أشعل الروس الفارانجيون عدة حروب بينهم وبين البيزنطيين، نتج عن بعضها اتفاقيات تجارية في صالح التجار. ومنذ القرن العاشر على الأقل، صار الكثير من الفارنجيين مرتزقة للجيش البيزنطي، وشكّلوا الحرس الفارانجي النخبوي (الحماة الشخصيون للأباطرة البيزنطيين). وفي النهاية تحول معظمهم، من الذين كانوا في بيزنطة وفي شرق أوروبا، من الوثنية إلى المسيحية الأرثوذكسية، ليتمّوا تنصّر روسيا الكييفية عام 988. ومع انتهاء عصر الفايكنج، توقف تدفق الإسكندنافيين إلى روس، واندمج الفارانجيون تدريجيًّا بالسلافيين الشرقيين في القرن الحادي عشر. (ar)
- Els varegs (del nòrdic antic væringjar; en grec, βάραγγοι, βαριάγοι, varangoi, variagoi; en rus i ucraïnès, варяги, varyagi/varyahy) eren vikings de l'actual Suècia, que van anar cap a l'est i el sud a través del que avui és Rússia, Bielorússia i Ucraïna, principalment en els segles IX i X. No obstant això, segons alguns estudiosos (inclosos alguns tan famosos com Mikhaïl Lomonóssov) el terme varegs s'utilitzava per a referir-se a tots els viatgers de la mar, els comerciants i pirates, independentment del seu origen. El terme va ser emprat amb relació als vikings i les tropes eslaves que viatjaven entre els centres comercials importants de l'època i de vegades participaven en la guerra. Un terme semblant en l'idioma rus és nemets (немец), que es va aplicar a gairebé tots els estrangers de països europeus, però sobretot als alemanys. A la Rússia actual, aquest terme només té un significat: 'un alemany'. Segons la Crònica de Néstor, o primera crònica de l'estat medieval del Rus de Kíev, recopilada aproximadament el 1113, els grups varegs incloïen els escandinaus coneguts com a rus, i també alguns coneguts com a suecs, normands, angles, gots, etc. Ara bé, principalment a causa de consideracions geogràfiques, la majoria dels varegs que van viatjar i es van instal·lar al Bàltic oriental, a Rússia i als territoris del sud, provenien de la zona de la Suècia moderna Forte. Els varegs es dedicaven al comerç, a la pirateria i a activitats mercenàries, i solien actuar en els sistemes i ports fluvials de Gardariki (que més tard seria Rússia), i van arribar a assolir la mar Càspia i Constantinoble. Segons l'opinió més estesa, el seu nom prové del nòrdic antic Væringjar, una suposada forma plural de varar: 'promesa, paraula d'honor'. Els eslaus orientals i els romans d'Orient, però, no distingien els escandinaus d'altres pobles germànics quan utilitzaven aquest terme. En la Crònica de Néstor, també s'usa per a incloure-hi els danesos i els angles. (ca)
- Varjagové (rusky варяги, varjagi; řecky Βάραγγοι, Varangoi; staroseversky væringjar) byli švédští Vikingové, kteří podnikali obchodně-kořistnické výpravy do východní Evropy, Černomoří a Kaspicka. Jejich zdejší slovanské a řecké/byzantské označení mělo původ ve vlastním skandinávském pojmenování, jež označovalo člena družiny, vázaného přísahou věrnosti (vár) svému náčelníku. Varjagové nebyli výhradně švédského původu; zejména od druhé poloviny 11. století mezi nimi bylo i mnoho Anglosasů, Slovanů a Ugrofinů. Pojem „varjag“ neoznačoval pouze etnickou příslušnost, ale i sociální postavení. Varjagové byli někdy rovněž i elitní družiny ozbrojených kupců. (cs)
- Waräger (altisländisch Væringjar, altrussisch варяги, warjagi, griechisch Βάραγγοι, Varangoi) ist die Bezeichnung für aus Skandinavien stammende Händler und Krieger, die seit dem 8. Jahrhundert im Gebiet von Dnepr, Düna, Wolga und Don bis ins Kaspische und Schwarze Meer nachgewiesen sind. Sie werden in altrussischen, byzantinischen und arabischen Quellen erwähnt und sind als eine Teilgruppe der Wikinger zu betrachten. (de)
- Οι Βάραγγοι είναι το όνομα που δόθηκε από τους Βυζαντινούς και τους ανατολικούς Σλάβους στον λαό των Βίκινγκ που κατευθύνθηκε ανατολικά. Έπαιξαν σημαντικό ρόλο στην ιστορία της Ρωσίας αφού μεταξύ 9ου και 12ου αιώνα δημιούργησαν και εξουσίαζαν το πρώτο μεσαιωνικό κράτος των Ρως και συγκρότησαν τη βυζαντινή αυτοκρατορική φρουρά με σημαντική ισχύ μέχρι τον 13ο αιώνα. Ασχολούνταν κυρίως με τον πόλεμο (ως μισθοφόροι), την πειρατεία και το εμπόριο. Αρχικά ο χαρακτήρας των Βαράγγων ήταν πολεμικός, όπως των Βίκινγκ συγγενών τους. Κατοικούσαν στα εδάφη της σημερινής Δανίας και Σουηδίας. Στο ιστορικό προσκήνιο εμφανίζονται κατά τα μέσα του 8ου αιώνα μ.Χ., όταν άρχισαν να μετακινούνται προς τα ανατολικά και τα νοτιοανατολικά ιδρύοντας τις δικές τους πόλεις πάνω στις εμπορικές οδούς του Δνείπερου και του Βόλγα. (el)
- Varengoj (malnovnordlande Væringr, ruse варяги [varjagi], greke Βάραγγοι [Varangoj], litove variagai, germane Waräger, svede varjager) estas anoj de skandinava gento, kiu envenis orientan Eŭropon kaj Baltion en la 9-a jarcento kaj en la teritorio de la nuna Rusio fondis la unuajn princlandojn (PIV). Ili menciiĝas kaj en dokumentaj fontoj de la kieva regno, de la bizanca imperio kaj de la araba mondo. (eo)
- Baregoak (antzinako eskandinavieraz: Væringjar; grezieraz: Βάραγγοι, Varangoi, Βαριάγοι; errusieraz: Варяги, translit.: Varyagi / Varyahy) IX. eta X. mendeetan egungo Errusian, Bielorrusian eta Ukrainian bizi ziren bikingoak izan ziren. Nestorren Kronikaren arabera Eskandinaviatik etorritako elitezko gudari-taldea izan zen, ekialdeko eslaviarrak gobernatzeko etorria. 1113an idatzitako Kieveko Rusko kronika honek bikingo hauek batzutan rus' eta bestetan suediar, normandiar, anglo edo juto izendatzen ditu nahiz eta gehienak Suediakoak izan. Merkataritza edo pirateriaren bidez, edo mertzenario bilakatuta, Garðaríki edo Kieveko Rusko ibai guztiak zeharkatu zituzten, Kaspiar itsasoa eta Konstantinopoliseraino ailegatuz. Bertan enperadorearen guardia osatu zuten, Inperio osoan sona handikoa zena. Errusiar historiografia nazionalistaren arabera, baregoak ez ziren eskandinaviarrak eslaviarrak baizik . (eu)
- Los varangios, varegos, varengos o varyágs (del nórdico antiguo: Væringjar; en griego: Βάραγγοι, Βαριάγοι, Varangoi, Variagoi; en ruso y ucraniano: варяги, varyagui/varyahy) eran vikingos mayoritariamente suecos que fueron hacia el este y el sur a través de lo que hoy es Rusia, Bielorrusia, Ucrania y los Balcanes hacia el Imperio Bizantino, principalmente en los siglos IX y X. Sin embargo, según algunos estudiosos (incluidos algunos tan famosos como M. V. Lomonósov) el término «varegos» se utilizaba para referirse a todos los viajeros del mar, los comerciantes y piratas, independientemente de su origen. El término fue empleado en relación con los vikingos y las tropas eslavas que viajaban entre los centros comerciales importantes de la época y en ocasiones participaban en la guerra. Un término afín en el idioma ruso es Nemets (немец), que se aplicó a casi todos los extranjeros de países europeos, pero sobre todo con respecto a los alemanes. En la Rusia actual este término solo tiene un significado: 'un alemán'. Según la Crónica de Néstor, o Primera crónica del Estado medieval del Rus de Kiev, recopilada aproximadamente en 1113, los grupos varegos incluían los escandinavos conocidos como rus, al igual que algunos conocidos como suecos, normandos, anglos, godos, etc. Pero debido en gran parte a consideraciones geográficas, la mayoría de los varegos que viajaron y se instalaron en el Báltico oriental, Rusia y los territorios del sur, vinieron de la zona de la Suecia moderna. Se dedicaban al comercio, a la piratería y a actividades mercenarias y solían actuar en los sistemas y puertos fluviales de Gardariki (lo que más tarde sería Rusia), llegando a alcanzar el mar Caspio y Constantinopla. Según la opinión más extendida, su nombre proviene del nórdico antiguo Væringjar, una supuesta forma plural de várar, 'promesa, palabra de honor'. Los eslavos orientales y los bizantinos, sin embargo, no distinguían a los escandinavos de otros pueblos germánicos cuando utilizaban este término. En la Crónica de Néstor también se usa para incluir a los daneses y los anglos. La palabra variag significa en ruso moderno «buhonero», un referente del pasado comercial de los vikingos. (es)
- Varègues ou Varanges (vieux norrois : væringjar ; grec : Βάραγγοι, Βαριάγοι) est le nom donné dans l'Empire byzantin et par les Slaves orientaux aux Vikings de Suède qui, entre le IXe et le XIe siècle, ont fondé et gouverné l’État médiéval de la Rus' de Kiev et qui, par la suite, formèrent la garde varangienne (garde varègue) des empereurs byzantins. Selon la Chronique des temps passés, un groupe de Varègues fonda Novgorod en 862 sous la direction de Riourik. Marchands, mercenaires et pirates à l’occasion, ils menèrent des expéditions d’abord chez les Perses et les Arabes en empruntant la route de la Volga et la Caspienne, puis par les « routes menant chez les Grecs », soit le Don, le Dniepr ou le Dniestr, à Constantinople. Ils attaquèrent à plusieurs reprises les villes byzantines de la mer Noire et la capitale impériale elle-même, attaques qui, même repoussées, se soldèrent par des traités de paix leur concédant divers avantages commerciaux. À la même époque, les Varègues commencèrent à servir dans les armées impériales où leur valeur, leur loyauté à la personne de l’empereur et leur manque d’intérêt pour les intrigues de palais leur valurent de former la garde personnelle de l’empereur. Aux Varègues suédois des premiers temps s’ajoutent bientôt des Varègues danois et norvégiens dont le plus célèbre est Harald Sigurdarson. La conquête normande de l'Angleterre causa l’émigration de guerriers anglo-saxons et danois, dont quelques-uns s’enrôlèrent à leur tour et formèrent au XIIe siècle une partie de la garde impériale byzantine jusqu’à la chute de Constantinople aux mains des troupes ottomanes en 1453. Parmi les monarques ayant régné sur le peuple des Varègues, les plus connus sont Riourik et Harald III de Norvège. Au sens large, le terme Viking désigne l’ensemble des Scandinaves de la période caractérisée par le phénomène viking. Le terme de Vikings désignerait les Scandinaves, originaires des actuels Danemark et Norvège, et du Götaland (Suède du sud-ouest : Dalie, Bohuslän, Halland, Scanie), actifs essentiellement en Mer du Nord et dans l'Océan Atlantique. Le terme de "Varègues" désignerait les Vikings (au sens de Scandinaves) de Suède, actifs surtout en Mer Baltique et en Europe de l'Est, dont la Rus' de Kiev, et opérant la route commerciale de la Volga et la route commerciale des Varègues aux Grecs. (fr)
- Varangia atau Varyags (: Væringjar; bahasa Swedia: Väringar; : Βάραγγοι, Βαριάγοι, Varangoi, Variagoi; Rusia dan Ukraina: варяги, varyagi / varyahy; Belarus: варагі, varahi; Georgia: ვარიაგები, Variagebi) adalah nama yang diberikan oleh bangsa Yunani dan Slavia Timur untuk bangsa Viking, yang menguasai negara Rus' dari abad ke-9 hingga abad ke-11, dan yang membentuk satuan Penjaga Varangia Romawi Timur. Menurut Kiev pada abad ke-12, sekelompok orang Varangia yang dikenal dengan nama Rus' menetap di Novgorod pada tahun 6370 (862 M) di bawah kepemimpinan Rurik. Sebelum Rurik, orang Rus' mungkin menguasai yang diduga berdiri pada akhir abad ke-8 dan awal abad ke-9. Saudara Rurik Oleg menaklukan Kiev pada tahun 882 dan mendirikan negara Rus' Kiev yang dikuasai oleh penerus-penerus Rurik. (in)
- The Varangians (/vəˈrændʒiənz/; Old Norse: Væringjar; Medieval Greek: Βάραγγοι, Várangoi; Old East Slavic: варяже, varyazhe or варязи, varyazi) were Vikings, conquerors, traders and settlers, mostly from Sweden. Between the 9th and 11th centuries, Varangians ruled the medieval state of Kievan Rus', settled among many territories of modern Belarus, Russia and Ukraine, and formed the Byzantine Varangian Guard which later also included Anglo-Saxons. According to the 12th-century Kievan Primary Chronicle, a group of Varangians known as the Rus' settled in Novgorod in 862 under the leadership of Rurik. Before Rurik, the Rus' might have ruled an earlier hypothetical polity named Rus' Khaganate. Rurik's relative Oleg conquered Kiev in 882 and established the state of Kievan Rus', which was later ruled by Rurik's descendants. Engaging in trade, piracy, and mercenary service, Varangians roamed the river systems and portages of Gardariki, as the areas north of the Black Sea were known in the Norse sagas. They controlled the Volga trade route (between the Varangians and the Muslims), connecting the Baltic to the Caspian Sea and the Dnieper and Dniester trade route (between Varangians and the Greeks) leading to the Black Sea and Constantinople. Those were the main important trade links at that time, connecting Medieval Europe with Abbasid Caliphates and the Byzantine Empire. Most of the silver coinage in the West came from the East via those routes. Attracted by the riches of Constantinople, the Varangian Rus' began the Rus'-Byzantine Wars, some of which resulted in advantageous trade treaties. At least from the early 10th century, many Varangians served as mercenaries in the Byzantine Army, constituting the elite Varangian Guard (the bodyguards of Byzantine emperors). Eventually most of them, in Byzantium and in Eastern Europe, were converted from Norse paganism to Orthodox Christianity, culminating in the Christianization of Kievan Rus' in 988. Coinciding with the general decline of the Viking Age, the influx of Scandinavians to Rus' stopped and Varangians were gradually assimilated by East Slavs by the late 11th century. (en)
- 바랑기아인 또는 바랑인(고대 노르드어: væringjar, 그리스어: Βάραγγοι, Βαριάγοι, 동슬라브어: варяги)은 주로 9세기에서 10세기에 동쪽 및 남쪽으로 이주하여 지금의 러시아, 벨라루스, 우크라이나 일대에 정착한 북게르만족의 일파를 말한다. 주로 상업, 노략질, 방랑민으로 활약했으며 카스피해에서 콘스탄티노폴리스에 이르는 지역에 걸쳐 살았다. 키예프 루스와 류리크 왕조를 건설한 루스인들도 본래는 바랑기아인의 일파였으나 토착 동슬라브인들과 결합되면서 바랑기아인들과는 독자적인 정체성을 지니게 되었다. 동로마 제국에서 용맹스러운 용병이자 제국 황제의 친위대인 바랑기아 친위대로 활약했으며 13세기에 이르러 스칸디나비아반도와는 단절되었다. (ko)
- Varjagen, Warjagen of Varangiërs (Oudnoors: væringjar; Grieks: Βάραγγοι Varangoi, Βαριάγοι Variagoi; Oekraïens: варяги, varjahi; Russisch: варяги, varjagi; Wit-Russisch: Варагі ад познегрэч. Barangoi) is een benaming voor Vikingen of Noormannen die vanuit Scandinavië naar het oosten trokken, om handel te drijven, om te dienen als huursoldaat of om zich er te vestigen. Een deel van hen, de Roes, stichtte het Kievse Rijk. (nl)
- ヴァリャーグ（古東スラブ語: Варягъ、ギリシア語: Βάραγγος、古ノルド語: Væringjar、ウクライナ語: Варя́г, Variah、ベラルーシ語: Вара́г, Varah、ロシア語: Варя́г, Varyag）とは、スラヴ語名によるヴァイキング（ヴィーキング）である。複数形はヴァリャーギ（古東スラブ語: Варягы, Варязі, Варяже、ギリシア語: Βάραγγοι, Varangoi, Βαριάγοι, Variagoi、ウクライナ語: Варя́ги, Variahy、ベラルーシ語: Вара́гі, Varahi、ロシア語: Варя́ги, Varyagi）。 東スラヴ人による呼称でゲルマン人の一派を指す。一般的には、スウェーデン・ヴァイキングの事であると現代では解釈されている。ロシアでは15世紀までスウェーデン人をヴァリャーグと呼んでいた。 実のところは、民族系統については不明との説もあり、ノルマン人と似た習俗があったとされ、一般的に東スラヴ人による呼称でゲルマン人の一派を指し、スカンディナヴィアから出てロシア平原に出現したヴァイキングの事とされているが、物的証拠の乏しさもあり、あくまで移動ルートは推測である。 (ja)
- Con il nome Variaghi, o Vareghi, si identificano le genti norrene che migrarono dalla penisola scandinava verso sud-est. Esercitando le attività di commercianti e pirati, e servendo come mercenari, essi vagarono per il complesso sistema dei fiumi dell'attuale Russia europea giungendo fino al Mar Caspio e a Costantinopoli. I Variaghi crearono un sistema di fortezze e di stazioni commerciali dando origine al primo Stato slavo orientale, la Rus' di Kiev. I Bizantini, nelle loro cronache, usarono il termine Variaghi per indicare sia gli scandinavi sia gli altri gruppi germanici a essi collegati. Nella più antica cronaca russa, la Cronaca degli anni passati, anche gli abitanti dell'Inghilterra vengono identificati con questo nome. (it)
- Варя́ги (др.-рус. и церк.-слав. варѧгъ, варѧги, варѧгы, др.-сканд. *váringr, væringr, др.-исл. væringjar, ср.-греч. βάραγγοι, араб. warank, ср.-лат. varangi) — собирательное обозначение скандинавских народов в Киевской Руси, выходцы из Скандинавии в Киевской Руси (IX—XII века), скандинавские наёмные воины (варанги) в Византии (конец X — начало XIII века). В русских летописях, кормчих книгах и правовых памятниках варяги — собирательное обозначение скандинавских народов. Ряд исследователей сближает варягов со скандинавскими викингами. Русские летописи, начиная с самой ранней известной «Повести временных лет», связывают с варягами-русью возникновение государства Русь («призвание варягов» в 862 году по летописной хронологии). С XII века понятие «варяги» могло заменяться экзоэтнонимом «немцы». Кроме того, возникает большое число производных значений этого слова («заморский житель», «торговец» и др.), отсутствующих в ранних источниках. Из византийских источников варяги (варанги) известны как особый отряд на службе у византийских императоров с XI века. Скандинавские источники называют варягами (вэрингами) скандинавов, находившихся на службе в Византии в конце X — начале XIII века. В IX—X веках варяги осуществляли интенсивный обмен между странами Северной и Южной Европы, Ближнего Востока и Передней Азии. Способствовали проникновению на север древнерусской дружинной культуры и распространению христианства в восточной Скандинавии. (ru)
- Waregowie, Wariagowie – skandynawscy wikingowie (głównie pochodzący z obecnej Szwecji i Danii), którzy w VIII i IX wieku działali w rejonach obecnej Ukrainy i Rosji, współpracując z pierwszym, tamtejszym, organizmem państwowym, nazwanym później Rusią Kijowską. (pl)
- Varjager, (engelsk transkribering: varyag, fornöstslaviska варѧгъ, med latinska bokstäver transskriberat som varęgŭ) av nordiska väringar (förmodligen "De edsvurna"), är namnet på vikingatida skandinaver (nordmän, framför allt ruser eller svear i allmänhet) hos de slaviska stammarna. På grekiska motsvarades detta namn av varangoi. Handelsvägen från varjagerna till grekerna omnämns i Nestorskrönikan som Путь «из варяг в греки», Put' iz varjag v greki och sträckte sig från Birka ner till Bysans. I modern ryska skrivs ordet som варяг (varjág) och har fått betydelsen utböling. Varjag är en östslavisk benämning på nordmän, som under vikingatiden flyttade till och bosatte sig i Kievriket. Ordet går tillbaka till kyrkoslaviska vareg (e = nasalerat e), vilket å sin sida utgått från fornnordiska ackusativet væring av væringr (variant till væringi) som är belagt i fornisländska handskrifter och i ett par runinskrifter. Första stavelsens a tyder på, att ordet inlånats i kyrkoslaviskan före det nordiska i-omljudets tid. Det nordiska grundordet torde av allt att döma ursprungligen ha betytt "edsvuren". I fråga om ordets egentliga innebörd har meningarna emellertid varit delade. Å ena sidan har man trott det avser en edlig förpliktelse att lämna hjälp och skydd, å den andra en edfäst överenskommelse, genom vilken man får sig skydd tillerkänt. Kanske återspeglar ordet båda dessa betydelser. Med andra ord benämningen væring av væringr (variant av væringi) skulle ha använts om personer, förbundna genom ed att bistå varandra, ungefär gillesbröder. I Novgorodområdet, särskilt utmed de av nordmännen följda vattenlederna, uppträder ännu i vår tid ortnamn, i vilka nordiska væring ingår. Ett par dylika återfinns vidare i området Jaroslavl oblast nära övre Volga. Man har sålunda i Ilmenområdet byarna Vorjazja, Verjassko, Verjazjino, floden Verjazja med bifloden Verjazjka o.s.v. Ännu på 1700-talet fanns i Novgorod en Varjazjskaja ulitsa, "Väringegata". I Jaroslavl oblast återfinns Varegovo och Varjagovo. Anmärkningsvärt är att i flertalet av dessa namn första stavelsen innehåller e, vilket säkerligen beror på att de uppstått i en tid då det nordiska grundordet redan genomgått e-omljud. Egendomligt nog finner man inte liknande ortnamn kring övriga av nordmännen använda vattenvägar (Düna, Dnepr o.s.v.) Om sådana funnits, har de tydligen bortsopats under senare tiders folkrörelser. (sv)
- Os varegues ou varangianos (em nórdico antigo: væringr; em grego medieval: Βάραγγοι, Βαριάγοι; romaniz.: Varangoi, Variagoi; em russo e ucraniano: варяги, varyagi e varyahy; em bielorrusso: варагі, varahi) foram viquingues que se deslocaram, do século XI ao XII, para o leste e sul de sua terra de origem, a Escandinávia, seguindo o curso dos rios da Europa do Leste e fixando-se no território ocupado pelas atuais Rússia, Bielorrússia e Ucrânia, e chegando eventualmente a Jerusalém, Constantinopla e Bagdá. De acordo com a Crônica Primeira da Rússia de Quieve, compilada por volta de 1113, os Rus', um grupo de viquingues suíones, se deslocou de Uplândia, na atual Suécia, para o nordeste da Europa, onde formaram uma politeia primitiva centrada em torno de Ladoga e Novogárdia Magna, sob o comando de seu líder, Rurique, dando início assim à dinastia que levou posteriormente seu nome. Sob o comando de Olegue de Quieve, parente de Rurique, os varegues se expandiram para o sul e capturaram Quieve, fundando o estado medieval da Rússia. Envolvendo-se em atividades de comércio, pirataria e atuando como mercenários, os varegues vagavam pelos rios e vias aquáticas de Gardarícia, nome pelo qual às terras de Rus' eram conhecidas nas sagas nórdicas. Controlavam a (rota dos varegues aos árabes), que ligava o mar Báltico ao mar Cáspio, e a (rota dos varegues aos gregos), que levava ao mar Negro e a Constantinopla. Estas eram importantes ligações comerciais na época, ligando a Europa da 'Idade das Trevas' com regiões ricas e desenvolvidas como os califados árabes e o Império Bizantino; por meio destas rotas boa parte da prata usada na cunhagem de moedas vinha do Oriente para o Ocidente. Atraídos pelas riquezas de Constantinopla, os varegues de Rus' iniciaram as chamadas , que resultaram em tratados comerciais vantajosos para eles. Desde pelo menos o século X em diante diversos varegues serviram como mercenários no exército bizantino, formando a chamada Guarda Varegue. Com o tempo a maior parte deles, tanto em Bizâncio quanto no resto da Europa, se converteram do paganismo para o cristianismo ortodoxo, num processo que culminou com a cristianização da Rússia de Quieve, ocorrida em 988. Os descendentes e sucessores de Rurique após 862 foram os diversos integrantes da dinastia homônima, como o principados da Galícia-Volínia (após 1199), Czernicóvia, Vladimir-Susdália, o Grão-Ducado de Moscou e os fundadores do Czarado da Rússia. Coincidindo com o declínio geral da Era Viquingue, o influxo de nórdicos a Rus' foi cessando, e os varegues acabaram sendo assimilados pelos eslavos orientais ao fim do século XI. Ainda assim, acabaram legando o nome à terra da Rus medieval e da Rússia moderna, bem como o etnônimo de sua população. Na Rússia, o termo 'varegue' continuou a ser um sinônimo para 'sueco' até o fim do século XVI. (pt)
- Варя́ги (дав.-рус. варяже, варязи; грец. βαραγγοι) — стародавня назва воїнів-найманців, етнічне походження яких і досі достеменно невідоме. Саме слово «варяг» вочевидь виникло у слов'янському мовному середовищі і позначало наприкінці IX - початку X століття професійних воїнів і торговців в регіоні Варязького (Балтійського) моря. Варягами могли бути нормани (скандинави), германці (англи, готи) і балтійські полабські слов'яни (руги, укри). В дружині руських князів, особливо на півночі, часто і густо служили варяги. Перша згадка міститься в «Повісті минулих літ» під 941 роком, в оповіді про підготовку виправи київського князя Ігоря на Візантію.. В ісландській «Сазі про Еймунда» докладно описано процедуру найму варягів до війська великого князя київського Ярослава Мудрого. Наприкінці Х — початку ХІ століття варяги вступають у Візантії до (перша згадка — 1034). Візантійські автори розрізняють «палацових варангів» (гвардійців) і «зовнішніх варангів» (звичайних солдатів-найманців). Ймовірно, разом з воїнами-вярягами, що вертались на батьківщину, найменування «варанги» потрапило до Скандинавії, де набуло форми vaeringi для позначення скандинавів, що побували у Візантії. (uk)
- 瓦良格人（瑞典語：Varjager；希臘語：Βάραγγοι或Βαριάγοι，Varangoi或Variagoi；俄語：Варяги, Varyagi或Varyahy）也作瓦里亚基人、瓦兰吉亚人、瓦兰人、法朗清人、瓦倫京人，是指公元8世纪至10世纪出现在东欧平原上的维京人。瓦良格人原来居住在北欧的斯堪的纳维亚半岛，后逐渐沿着商路来到东欧平原，活跃在当地的商路上。同其他维京人一样，他们从事着强盗和商人的双重工作，也经常抢劫财物，掳掠人口为奴，运到君士坦丁堡出售。他们还受雇于当地東斯拉夫人的王公，充当亲兵，从事征战。其中一位瓦良格人领袖留里克还建立了留里克王朝，统治了基辅罗斯。瓦良格人後來逐渐與東斯拉夫人融合為俄羅斯人、烏克蘭人、白俄羅斯人。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Varjagové (rusky варяги, varjagi; řecky Βάραγγοι, Varangoi; staroseversky væringjar) byli švédští Vikingové, kteří podnikali obchodně-kořistnické výpravy do východní Evropy, Černomoří a Kaspicka. Jejich zdejší slovanské a řecké/byzantské označení mělo původ ve vlastním skandinávském pojmenování, jež označovalo člena družiny, vázaného přísahou věrnosti (vár) svému náčelníku. Varjagové nebyli výhradně švédského původu; zejména od druhé poloviny 11. století mezi nimi bylo i mnoho Anglosasů, Slovanů a Ugrofinů. Pojem „varjag“ neoznačoval pouze etnickou příslušnost, ale i sociální postavení. Varjagové byli někdy rovněž i elitní družiny ozbrojených kupců. (cs)
- Waräger (altisländisch Væringjar, altrussisch варяги, warjagi, griechisch Βάραγγοι, Varangoi) ist die Bezeichnung für aus Skandinavien stammende Händler und Krieger, die seit dem 8. Jahrhundert im Gebiet von Dnepr, Düna, Wolga und Don bis ins Kaspische und Schwarze Meer nachgewiesen sind. Sie werden in altrussischen, byzantinischen und arabischen Quellen erwähnt und sind als eine Teilgruppe der Wikinger zu betrachten. (de)
- Varengoj (malnovnordlande Væringr, ruse варяги [varjagi], greke Βάραγγοι [Varangoj], litove variagai, germane Waräger, svede varjager) estas anoj de skandinava gento, kiu envenis orientan Eŭropon kaj Baltion en la 9-a jarcento kaj en la teritorio de la nuna Rusio fondis la unuajn princlandojn (PIV). Ili menciiĝas kaj en dokumentaj fontoj de la kieva regno, de la bizanca imperio kaj de la araba mondo. (eo)
- 바랑기아인 또는 바랑인(고대 노르드어: væringjar, 그리스어: Βάραγγοι, Βαριάγοι, 동슬라브어: варяги)은 주로 9세기에서 10세기에 동쪽 및 남쪽으로 이주하여 지금의 러시아, 벨라루스, 우크라이나 일대에 정착한 북게르만족의 일파를 말한다. 주로 상업, 노략질, 방랑민으로 활약했으며 카스피해에서 콘스탄티노폴리스에 이르는 지역에 걸쳐 살았다. 키예프 루스와 류리크 왕조를 건설한 루스인들도 본래는 바랑기아인의 일파였으나 토착 동슬라브인들과 결합되면서 바랑기아인들과는 독자적인 정체성을 지니게 되었다. 동로마 제국에서 용맹스러운 용병이자 제국 황제의 친위대인 바랑기아 친위대로 활약했으며 13세기에 이르러 스칸디나비아반도와는 단절되었다. (ko)
- Varjagen, Warjagen of Varangiërs (Oudnoors: væringjar; Grieks: Βάραγγοι Varangoi, Βαριάγοι Variagoi; Oekraïens: варяги, varjahi; Russisch: варяги, varjagi; Wit-Russisch: Варагі ад познегрэч. Barangoi) is een benaming voor Vikingen of Noormannen die vanuit Scandinavië naar het oosten trokken, om handel te drijven, om te dienen als huursoldaat of om zich er te vestigen. Een deel van hen, de Roes, stichtte het Kievse Rijk. (nl)
- ヴァリャーグ（古東スラブ語: Варягъ、ギリシア語: Βάραγγος、古ノルド語: Væringjar、ウクライナ語: Варя́г, Variah、ベラルーシ語: Вара́г, Varah、ロシア語: Варя́г, Varyag）とは、スラヴ語名によるヴァイキング（ヴィーキング）である。複数形はヴァリャーギ（古東スラブ語: Варягы, Варязі, Варяже、ギリシア語: Βάραγγοι, Varangoi, Βαριάγοι, Variagoi、ウクライナ語: Варя́ги, Variahy、ベラルーシ語: Вара́гі, Varahi、ロシア語: Варя́ги, Varyagi）。 東スラヴ人による呼称でゲルマン人の一派を指す。一般的には、スウェーデン・ヴァイキングの事であると現代では解釈されている。ロシアでは15世紀までスウェーデン人をヴァリャーグと呼んでいた。 実のところは、民族系統については不明との説もあり、ノルマン人と似た習俗があったとされ、一般的に東スラヴ人による呼称でゲルマン人の一派を指し、スカンディナヴィアから出てロシア平原に出現したヴァイキングの事とされているが、物的証拠の乏しさもあり、あくまで移動ルートは推測である。 (ja)
- Waregowie, Wariagowie – skandynawscy wikingowie (głównie pochodzący z obecnej Szwecji i Danii), którzy w VIII i IX wieku działali w rejonach obecnej Ukrainy i Rosji, współpracując z pierwszym, tamtejszym, organizmem państwowym, nazwanym później Rusią Kijowską. (pl)
- 瓦良格人（瑞典語：Varjager；希臘語：Βάραγγοι或Βαριάγοι，Varangoi或Variagoi；俄語：Варяги, Varyagi或Varyahy）也作瓦里亚基人、瓦兰吉亚人、瓦兰人、法朗清人、瓦倫京人，是指公元8世纪至10世纪出现在东欧平原上的维京人。瓦良格人原来居住在北欧的斯堪的纳维亚半岛，后逐渐沿着商路来到东欧平原，活跃在当地的商路上。同其他维京人一样，他们从事着强盗和商人的双重工作，也经常抢劫财物，掳掠人口为奴，运到君士坦丁堡出售。他们还受雇于当地東斯拉夫人的王公，充当亲兵，从事征战。其中一位瓦良格人领袖留里克还建立了留里克王朝，统治了基辅罗斯。瓦良格人後來逐渐與東斯拉夫人融合為俄羅斯人、烏克蘭人、白俄羅斯人。 (zh)
- الفارانجيون (باللغة الشمالية القديمة أو النورسية: Væringjar، بالإغريقية: Βάραγγοι، Várangoi، Βαριάγοι، Variágoi) هو الاسم الذي أطلقه الإغريق وشعب الروس وغيرهم على الفايكنغ، الذين حكموا روس الكييفية بين القرنين التاسع والحادي عشر، واستقروا في مناطق عديدة بين بيلاروسيا الحديثة وروسيا وأوكرانيا، وأسسوا الحرس البيزنطي الفارانجي. ذُكر في تاريخ القرن العاشر الكييفي الأساسي، أن مجموعة من الفارانجيين معروفة بالروس استقرت في نوفغورود بقيادة القائد روريك. وقبل روريك، ربما كان للروس حكومة مفترضة سابقة. غزا أوليغ قريب روريك كييف عام 882 وأسس دولة الروس الكييفية التي حكمها بعد ذلك ذرّية روريك. (ar)
- Els varegs (del nòrdic antic væringjar; en grec, βάραγγοι, βαριάγοι, varangoi, variagoi; en rus i ucraïnès, варяги, varyagi/varyahy) eren vikings de l'actual Suècia, que van anar cap a l'est i el sud a través del que avui és Rússia, Bielorússia i Ucraïna, principalment en els segles IX i X. No obstant això, segons alguns estudiosos (inclosos alguns tan famosos com Mikhaïl Lomonóssov) el terme varegs s'utilitzava per a referir-se a tots els viatgers de la mar, els comerciants i pirates, independentment del seu origen. El terme va ser emprat amb relació als vikings i les tropes eslaves que viatjaven entre els centres comercials importants de l'època i de vegades participaven en la guerra. Un terme semblant en l'idioma rus és nemets (немец), que es va aplicar a gairebé tots els estrangers de (ca)
- Οι Βάραγγοι είναι το όνομα που δόθηκε από τους Βυζαντινούς και τους ανατολικούς Σλάβους στον λαό των Βίκινγκ που κατευθύνθηκε ανατολικά. Έπαιξαν σημαντικό ρόλο στην ιστορία της Ρωσίας αφού μεταξύ 9ου και 12ου αιώνα δημιούργησαν και εξουσίαζαν το πρώτο μεσαιωνικό κράτος των Ρως και συγκρότησαν τη βυζαντινή αυτοκρατορική φρουρά με σημαντική ισχύ μέχρι τον 13ο αιώνα. Ασχολούνταν κυρίως με τον πόλεμο (ως μισθοφόροι), την πειρατεία και το εμπόριο. (el)
- Los varangios, varegos, varengos o varyágs (del nórdico antiguo: Væringjar; en griego: Βάραγγοι, Βαριάγοι, Varangoi, Variagoi; en ruso y ucraniano: варяги, varyagui/varyahy) eran vikingos mayoritariamente suecos que fueron hacia el este y el sur a través de lo que hoy es Rusia, Bielorrusia, Ucrania y los Balcanes hacia el Imperio Bizantino, principalmente en los siglos IX y X. Se dedicaban al comercio, a la piratería y a actividades mercenarias y solían actuar en los sistemas y puertos fluviales de Gardariki (lo que más tarde sería Rusia), llegando a alcanzar el mar Caspio y Constantinopla. (es)
- Baregoak (antzinako eskandinavieraz: Væringjar; grezieraz: Βάραγγοι, Varangoi, Βαριάγοι; errusieraz: Варяги, translit.: Varyagi / Varyahy) IX. eta X. mendeetan egungo Errusian, Bielorrusian eta Ukrainian bizi ziren bikingoak izan ziren. Nestorren Kronikaren arabera Eskandinaviatik etorritako elitezko gudari-taldea izan zen, ekialdeko eslaviarrak gobernatzeko etorria. 1113an idatzitako Kieveko Rusko kronika honek bikingo hauek batzutan rus' eta bestetan suediar, normandiar, anglo edo juto izendatzen ditu nahiz eta gehienak Suediakoak izan. (eu)
- Varègues ou Varanges (vieux norrois : væringjar ; grec : Βάραγγοι, Βαριάγοι) est le nom donné dans l'Empire byzantin et par les Slaves orientaux aux Vikings de Suède qui, entre le IXe et le XIe siècle, ont fondé et gouverné l’État médiéval de la Rus' de Kiev et qui, par la suite, formèrent la garde varangienne (garde varègue) des empereurs byzantins. Parmi les monarques ayant régné sur le peuple des Varègues, les plus connus sont Riourik et Harald III de Norvège. Au sens large, le terme Viking désigne l’ensemble des Scandinaves de la période caractérisée par le phénomène viking. (fr)
- Varangia atau Varyags (: Væringjar; bahasa Swedia: Väringar; : Βάραγγοι, Βαριάγοι, Varangoi, Variagoi; Rusia dan Ukraina: варяги, varyagi / varyahy; Belarus: варагі, varahi; Georgia: ვარიაგები, Variagebi) adalah nama yang diberikan oleh bangsa Yunani dan Slavia Timur untuk bangsa Viking, yang menguasai negara Rus' dari abad ke-9 hingga abad ke-11, dan yang membentuk satuan Penjaga Varangia Romawi Timur. (in)
- The Varangians (/vəˈrændʒiənz/; Old Norse: Væringjar; Medieval Greek: Βάραγγοι, Várangoi; Old East Slavic: варяже, varyazhe or варязи, varyazi) were Vikings, conquerors, traders and settlers, mostly from Sweden. Between the 9th and 11th centuries, Varangians ruled the medieval state of Kievan Rus', settled among many territories of modern Belarus, Russia and Ukraine, and formed the Byzantine Varangian Guard which later also included Anglo-Saxons. (en)
- Con il nome Variaghi, o Vareghi, si identificano le genti norrene che migrarono dalla penisola scandinava verso sud-est. Esercitando le attività di commercianti e pirati, e servendo come mercenari, essi vagarono per il complesso sistema dei fiumi dell'attuale Russia europea giungendo fino al Mar Caspio e a Costantinopoli. I Variaghi crearono un sistema di fortezze e di stazioni commerciali dando origine al primo Stato slavo orientale, la Rus' di Kiev. (it)
- Os varegues ou varangianos (em nórdico antigo: væringr; em grego medieval: Βάραγγοι, Βαριάγοι; romaniz.: Varangoi, Variagoi; em russo e ucraniano: варяги, varyagi e varyahy; em bielorrusso: варагі, varahi) foram viquingues que se deslocaram, do século XI ao XII, para o leste e sul de sua terra de origem, a Escandinávia, seguindo o curso dos rios da Europa do Leste e fixando-se no território ocupado pelas atuais Rússia, Bielorrússia e Ucrânia, e chegando eventualmente a Jerusalém, Constantinopla e Bagdá. (pt)
- Варя́ги (др.-рус. и церк.-слав. варѧгъ, варѧги, варѧгы, др.-сканд. *váringr, væringr, др.-исл. væringjar, ср.-греч. βάραγγοι, араб. warank, ср.-лат. varangi) — собирательное обозначение скандинавских народов в Киевской Руси, выходцы из Скандинавии в Киевской Руси (IX—XII века), скандинавские наёмные воины (варанги) в Византии (конец X — начало XIII века). (ru)
- Varjager, (engelsk transkribering: varyag, fornöstslaviska варѧгъ, med latinska bokstäver transskriberat som varęgŭ) av nordiska väringar (förmodligen "De edsvurna"), är namnet på vikingatida skandinaver (nordmän, framför allt ruser eller svear i allmänhet) hos de slaviska stammarna. På grekiska motsvarades detta namn av varangoi. Handelsvägen från varjagerna till grekerna omnämns i Nestorskrönikan som Путь «из варяг в греки», Put' iz varjag v greki och sträckte sig från Birka ner till Bysans. I modern ryska skrivs ordet som варяг (varjág) och har fått betydelsen utböling. (sv)
- Варя́ги (дав.-рус. варяже, варязи; грец. βαραγγοι) — стародавня назва воїнів-найманців, етнічне походження яких і досі достеменно невідоме. Саме слово «варяг» вочевидь виникло у слов'янському мовному середовищі і позначало наприкінці IX - початку X століття професійних воїнів і торговців в регіоні Варязького (Балтійського) моря. Варягами могли бути нормани (скандинави), германці (англи, готи) і балтійські полабські слов'яни (руги, укри). В дружині руських князів, особливо на півночі, часто і густо служили варяги. (uk)
|
