| dbo:abstract
|
- El paganisme nòrdic o escandinau és el nom donat a les tradicions religioses comunes entre els pobles germànics que habitaven els actuals països nòrdics abans i durant el procés de cristianització del nord d'Europa. El paganisme nòrdic és un subconjunt del paganisme germànic, practicat a les terres deshabitades pels pobles germànics a gairebé tot Europa central i septentrional durant l'era vikinga. El coneixement actual sobre el paganisme nòrdic ha estat inferit pels resultats arqueològics i etimològics, i per les fonts escrites de l'època. (ca)
- Als nordgermanische Religion wird die Gesamtheit von Kulten und diesen zugrunde liegenden religiösen Vorstellungen verstanden, die in vorchristlicher Zeit im skandinavischen Raum verbreitet waren. (de)
- Paganismo nórdico o paganismo escandinavo (en nórdico antiguo: heidindómr) es un término utilizado para describir las tradiciones religiosas comunes entre las tribus germánicas que habitaban en los países nórdicos antes y durante la cristianización de Europa del norte. El paganismo nórdico es un subconjunto del paganismo germánico, practicado en las tierras habitadas por las tribus germánicas en casi toda Europa central y septentrional, durante la época vikinga. El conocimiento actual sobre el paganismo nórdico ha sido inferido por los resultados arqueológicos, etimológicos, y por los materiales escritos de la época. Algunos expertos como Georges Dumézil, sugieren que diversos elementos estructurales y temáticos dentro de las certificadas ideas religiosas escandinavas, ubican al paganismo escandinavo, dentro de la estructura básica de la expresión pan-Indo-europea de las ideas espirituales como un todo. (es)
- La religion nordique ancienne (ou paganisme nordique) recouvre l’ensemble des croyances et des pratiques religieuses des peuples scandinaves, des origines à l'âge du bronze, jusqu’à l'âge des Vikings qui s'achève par la christianisation autour de l'an 1000. Ces croyances sont sans prêtres, ni dogmes, ni lieux de cultes. « La religion des anciens scandinaves n'est pas révélée mais vise à participer à la vie des Dieux en ce monde et dans l'autre, la frontière entre les deux étant très floue et souvent quasiment inexistante. [...Elle] ne connaissait pas de doctrine, mais consistait en une attitude et surtout en un certain nombre d'actes signifiants qu'on peut appeler rites. Le rite est l'essentiel de la religion nordique ancienne. ». Elle a donné naissance à un ensemble de mythes relatés notamment dans les Eddas, la mythologie scandinave. Un statut particulier était accordé par ces peuples à la nature, à la femme, mais aussi à certains animaux, comme l’ours, le cheval, le sanglier et le corbeau, qui se voyaient attribuer des pouvoirs fabuleux et possédaient une place importante dans les rituels et les traditions. (fr)
- Old Norse religion, also known as Norse paganism, is the most common name for a branch of Germanic religion which developed during the Proto-Norse period, when the North Germanic peoples separated into a distinct branch of the Germanic peoples. It was replaced by Christianity and forgotten during the Christianisation of Scandinavia. Scholars reconstruct aspects of North Germanic Religion by historical linguistics, archaeology, toponymy, and records left by North Germanic peoples, such as runic inscriptions in the Younger Futhark, a distinctly North Germanic extension of the runic alphabet. Numerous Old Norse works dated to the 13th-century record Norse mythology, a component of North Germanic religion. Old Norse religion was polytheistic, entailing a belief in various gods and goddesses. These deities in Norse mythology were divided into two groups, the Æsir and the Vanir, who in some sources were said to have engaged in an ancient war until realizing that they were equally powerful. Among the most widespread deities were the gods Odin and Thor. This world was inhabited also by various other mythological races, including jötnar, dwarfs, elves, and land-wights. Norse cosmology revolved around a world tree known as Yggdrasil, with various realms existing alongside that of humans, named Midgard. These include multiple afterlife realms, several of which are controlled by a particular deity. Transmitted through oral culture rather than through codified texts, Old Norse religion focused heavily on ritual practice, with kings and chiefs playing a central role in carrying out public acts of sacrifice. Various cultic spaces were used; initially, outdoor spaces such as groves and lakes were typically selected, but after the third century CE cult houses seem to also have been purposely built for ritual activity, although they were never widespread. Norse society also contained practitioners of Seiðr, a form of sorcery that some scholars describe as shamanistic. Various forms of burial were conducted, including both inhumation and cremation, typically accompanied by a variety of grave goods. Throughout its history, varying levels of trans-cultural diffusion occurred among neighbouring peoples, such as the Sami and Finns. By the 12th century, Old Norse religion had been replaced by Christianity, with elements continuing into Scandinavian folklore. A revival of interest in Old Norse religion occurred amid the romanticist movement of the 19th century, during which it inspired a range of artworks. Academic research into the subject began in the early 19th century, initially influenced by the pervasive romanticist sentiment. (en)
- Paganisme Nordik adalah istilah yang digunakan untuk mendeskripsikan tradisi agama yang lazim di antara kehidupan bangsa Jerman di negara-negara Nordik tepat sebelum dan selama Kristenisasi Eropa Utara. Paganisme Nordik merupakan cabang dari yang dipraktikkan di tanah yang dihuni bangsa Jerman melintasi sebagian besar Eropa Tengah dan Utara di Zaman Viking.
* l
*
* s (in)
- La religione norrena antica, o paganesimo norreno, è l'insieme delle credenze e delle pratiche religiose diffuse tra i popoli germanici settentrionali, parlanti tra loro la lingua norrena, sviluppatasi a partire da un sostrato religioso certamente comune a tutti i Germani dal quale i Germani settentrionali si erano separati in epoca proto-norrena. Ancora ben attestato durante l'epoca vichinga (790-1066), il paganesimo fu sostituito dal cristianesimo fino a scomparire salvo che in alcune eco folcloristiche. Gli studiosi ricostruiscono aspetti della religione norrena in base alla linguistica storica, all'archeologia, alla toponomastica e ai documenti lasciati dai popoli della germanica settentrionale, come le iscrizioni in alfabeto runico del tipo Fuþark recente, estensione distintamente germanica settentrionale dell'alfabeto runico. Numerose sono le fonti scritte norrene, datate al XIII secolo, registranti informazioni sulla mitologia norrena legata all'antica religione. La religione norrena era politeista ed il suo pantheon comprendeva diversi teonimi registrati: tra i più importanti figurano Odino e Thor. Le divinità nella mitologia norrena erano divise in due gruppi, gli Æsir e i Vanir, originariamente rivali e poi alleati, e da varie altre razze mitologiche (giganti, nani, elfi e spiriti della terra) dai connotati benigni o maligni. La cosmologia nordica ruotava attorno a un albero del mondo, Yggdrasill, con vari regni/mondi accanto a quello degli umani, chiamato Miðgarðr. Questi includono più regni dell'aldilà, molti dei quali controllati da una particolare divinità. Trasmessa attraverso la cultura orale piuttosto che attraverso testi codificati, la religione norrena si concentrava fortemente sulla pratica rituale, con re e capi che giocavano un ruolo centrale nel compiere atti pubblici di sacrificio. Ricorreva a vari spazi cultuali: inizialmente spazi esterni, come boschetti e laghi, e solo dopo il III secolo edifici per specifiche attività, seppur poco diffusi. Frequente era anche la pratica del Seiðr, una forma di stregoneria che alcuni studiosi descrivono come sciamanica. Le pratiche funebri comprendevano sia inumazione sia cremazione, tipicamente accompagnate da una varietà di corredi funerari. Nel corso della storia, si sono verificati diversi livelli di diffusione transculturale tra la religione norrena e quella dei popoli non-germani confinanti, fond. i Sami e i Finni. Nel XII secolo, la religione norrena era stata sostituita dal cristianesimo ma taluni suoi elementi sopravvissero nel folclore locale. Una rinascita d'interesse per la religione norrena si verificò con il Romanticismo tedesco nel XIX secolo, quando l'antico credo ispirò diverse opere d'arte. La ricerca accademica sull'argomento principiò nel medesimo periodo, inizialmente influenzata dal pervasivo sentimento romantico. (it)
- A Religião nórdica (também chamado de Paganismo nórdico) é o termo utilizado para descrever o sistema de crenças comuns aos povos que habitavam muitos dos países nórdicos antes e durante a cristianização da Europa do Norte, num período histórico conhecido como Era Viquingue. A religião nórdica é um subconjunto do mitologia germânica, praticado nas terras habitadas por estas tribos germânicas em toda a Europa Central e Setentrional. O conhecimento atual do paganismo nórdico foi em sua maior parte adquirido através dos estudos dos indícios arqueológicos, etimológicos, e dos poucos materiais escritos do período. Como a tradição textual naquela região só se iniciou com a cristianização, é difícil uma compreensão total da forma original da religião, contando-se apenas com o filtro da transmissão oral. Podem-se encontrar, portanto, diversas associações com outras mitologias - como a que costumeiramente é feita entre as nornas e as parcas, personagens da mitologia romana. As histórias narradas pelas Eddas, por exemplo, são episódios concebidos de maneira literária, com deuses nos seus papéis principais; representam, nas palavras do germanista e cientista religioso , mais "especulação e imaginação poética" do que necessariamente representação da consciência coletiva. O paganismo nórdico, além de ser politeísta, acredita-se fortemente na presença de diversos seres sobrenaturais que habitam os mais diversos lugares, desde florestas, montes, lares e outras moradas ao longo dos mundos, como os Álfar (elfos), os Dvergar (Anões) e os Jötnar (gigantes), entre outros. Sua antiga ritualística se concentrava fortemente na prática ritual, com reis e chefes desempenhando um papel central na realização de atos públicos de sacrifício. Vários espaços cúlticos foram utilizados; inicialmente, espaços ao ar livre como bosques e lagos eram tipicamente selecionados, mas no terceiro século (EC) as casas de culto eram também construídas propositadamente para atividades rituais. A sociedade nórdica também continha praticantes de Seiðr, uma forma de feitiçaria que alguns estudiosos descrevem como xamanística. Várias formas de ritos funerários foram conduzidas, incluindo tanto a inumação quanto a cremação, geralmente acompanhadas por uma variedade de bens da sepultura. Geograficamente estas tradições se estenderam do norte da Noruega até a Europa Central; porém enquanto alguns destes cultos foram disseminados por todo este território, outros parecem ter sido extremamente localizados, restringindo-se a determinadas áreas. Não existe qualquer topografia dos cultos ou história regional religiosa compilada a partir dos dados disponíveis, e qualquer generalização abrangente que envolva apenas alguns locais de culto em particular deve ser vista com alguma cautela. Alguns estudiosos, como Georges Dumézil, sugerem que diversos elementos estruturais e temáticos dentro das ideias religiosas manifestadamente nórdicas encaixariam o paganismo nórdico dentro da estrutura básica da expressão pan-indo-europeia das ideias espirituais como um todo. (pt)
- Fornnordisk religion samlande benämning på de religionsformer under förkristen tid i Norden som det finns belägg för i arkeologiskt och skriftligt material. Ibland brukar begrepp fornnordisk religion kopplas specifikt till vikingatidens (700/800–1000), trosuppfattningar under yngre järnåldern , men begreppet innefattar även trosuppfattningar från äldre järnåldern, bronsåldern och stenåldern. Även soldyrkan, cirkumpolära religioner, som förkristen samisk religion, förkristna finskugriska trosuppfattningar och Nerthuskult tillhör de forna religionerna i Norden. Flera religionsforskare har därför börjat använda begreppet fornskandinavisk religion för att avgränsa de vikingatida trosuppfattningar mot förkristen samisk och finskugrisk religion. Kunskap om de olika religionsformerna är bristfällig på grund av väldigt lite tidsenligt skriftligt materiel, det är i stort sett endast i slutet av perioden, och från kristen tid, som det finns skriftliga källor. Religionsuttrycken från förhistorisk tid; äldre järnålder, bronsålder och stenåldern tolkas i stället främst från arkeologiskt material. (sv)
- Древнескандинавская религия, сегодня известная как скандинавское язычество, является наиболее распространённым названием ветви германской религии, которая развивалась в протонордический период, когда северные германские народы разделились на отдельные германские народы. Он был заменён христианством во время . Учёные реконструируют аспекты северогерманского языка с помощью исторической лингвистики, археологии, топонимов и записей, оставленных северными германскими народами, таких как рунические надписи в младшем Футарке, отчётливо северогерманской форме рунического письма. Многочисленные древнескандинавские произведения, датируемые XIII веком фиксируют скандинавскую мифологию, компонент Северной германской религии. Древнескандинавская религия была политеистической, подразумевая веру в различные божества. Скандинавская мифология разделила этих божеств на две группы, Асов и Ванов, которые вели древнюю войну друг с другом, пока не поняли, что они одинаково могущественны. Среди наиболее распространённых божеств были Один и Тор. Этот мир также населяли различные другие мифологические расы, включая гигантов, гномов, эльфов и духов земли. Скандинавская космология вращалась вокруг дерева мира, известного как Игдрасиль, с различными царствами, существовавшими вместе с человеческими, называемыми Мидгард. К ним относятся более загробные королевства, которые контролировали определённые божества. Передаваемая устно, а не кодифицированными текстами, древнескандинавская религия сосредоточилась на ритуальной практике, при этом короли и вожди играли важную роль в совершении публичных жертвоприношений. Использовались различные культовые пространства; сначала обычно выбирались открытые пространства, такие как рощи и озёра, но до III века н. э. культовые дома также были специально построены для ритуальной деятельности. В скандинавском обществе также были пэры Сейда, формы колдовства, которую некоторые учёные описывают как шаманизм. Были проведены различные формы захоронения, включая инхуминацию и воспаление, обычно сопровождаемые погребальным инвентарём. На протяжении всей истории различные уровни транскультурной диффузии происходили среди соседних народов, таких как лапландцы и финны. В XII веке древнескандинавская религия исчезла под натиском христианства, в то время как элементы старой религии продолжали жить в скандинавском фольклоре. Возрождение интереса к древнескандинавской религии произошло в разгар романтического движения в XIX веке, которое вдохновило на создание целого ряда произведений искусства. Академические исследования по этой теме начались в начале девятнадцатого века, первоначально под влиянием широко распространённых романтических чувств. (ru)
- Величні фіорди, скелясті береги, засніжені гори, холодне море та суворі вікінги – це Скандинавія, мальовнича місцевість розташована на самому півночі Європи. Сьогодні скандинавські країни Данія, Норвегія та Швеція – одні з найблагополучніших у світі, з найвищими рівнем життя, відмінним соціальним захистом та чи не найбільшою цивілізованістю у Європі. Однак так було не завжди, а їхні предки – войовничі вікінги колись наводили страху на цілу Європу і про цивілізованість навіть не іде мови . Християнство доволі пізно прийшло на ці землі, ще у 10-11-му столітті скандинавські вікінги були запеклими язичниками та з великою насолодою здійснювали свої руйнівні набіги зокрема і на християнські монастирі Англії, Ірландії, Франції, нищачи та вбиваючи все на своєму шляху. «Якщо християнський Бог не може захистити свої монастирі від наших сокир, то що це за Бог? А ми будемо молитись своїм рідним богам, які день від дня дарують нам перемогу у битвах та багату здобич», – може, десь так думали середньовічні язичники-вікінги, поклоняючись своїм суворим богам-воїнам Одіну, Тору. Поміж тим язичницька релігія давніх скандинавів надзвичайно цікава, та багатогранна, із захоплюючим епосом, міфологією…, та культом сили, який просто пронизує її наскрізь. По інакшому і бути не могло, адже вікінги жили у надзвичайно суворих північних умовах, де навіть, щоб просто вижити, треба докласти чималих зусиль. Це не могло не вплинути на всі сторони їхнього життя, зокрема й релігію. По великому рахунку життя будь-якого скандинавського мешканця від давніх часів і аж до пізнього середньовіччя було одною великою неперервною боротьбою: боротьбою за виживання, боротьбою за місце під сонцем, боротьбою за здобич, боротьбою, у якій завжди перемагав сильніший. (Як виглядало правосуддя по вікінгськи – правий той, в кого більша сокира). Такими були і їхні боги, сильними кремезними воїнами, які в разі чого, будь якого негідника могли провчити, так що ого-го. Недарма одного з головних їхніх богів – Тора, частенько зображали з велетенським молотом, яким він певно, що не цвяхи забивав, а голови ворогів рубав. Сувора релігія давніх скандинавів гармонічно доповнювала їхнє не менш суворе існування та просто ідеально вписувалась у вікінгську картину світу. Може саме завдяки їй (релігії) середньовічні вікінги були такими хоробрими та успішними воїнами, просто вони зневажали смерть та безстрашно йшли навіть у найстрашнішу битву, адже померти у битві з мечем чи сокирою в руках рахувалось самим почесним, що тільки могло бути для будь-якого чоловіка-воїна. (А у скандинавському суспільстві взагалі все було дуже просто та ясно, будь-який чоловік – це або воїн, або раб, вибір за вами малята). Воїни-вікінги, які гинули у битвах за скандинавськими язичницькими віруваннями, після смерті одразу потрапляли у Вальггалу, райські чертоги бога Одіна, де сиділи та пирували за довгим столом на чолі із самим Одіном, та в компанії прекрасних валькірій – войовничих дів, прислужниць Одіна. Саме валькірії на свої крилатих конях переносять душі загиблих воїнів з полів битв у Вальггалу, на божественний бенкет до самого Одіна. У Вальгаллі душі відважних воїнів гуляють (зокрема з валькіріями), п'ють вино з пивом (щодо горілки не знаю), гамають м'ясо (щось вони зовсім не були вегетаріанцями) і так до кінця світу – міфічного рагнарока, під час якого всі темні сили повстануть на великий бій із світлими силами, Одін та компанія зійдуться у вирішальній битві із злими демонами, велетнями, тролями, та іншими крякозябрами, все буде зруйноване, настане велика перезагрузка того комп'ютера під назвою всесвіт …. Свого часу язичницька релігія давніх скандинавів мала величезний вплив на всю культуру народів північної Європи, деякі сліди цього впливу простежуються і сьогодні. От, скажімо, візьмемо дні тижня в англійські мові, деякі з них походять від імен богів давньоскандинавського пантеону: з Одіном, (якого давні германці ще називали Вотаном) пов'язана середа – Wednesday, з Тором четвер – Thursday, п'ятниця, улюблений день всіх офісних працівників (п'ятниця) названий на честь прекрасної богині кохання Фреї – Friday. (uk)
- 北歐多神教，或稱古北歐宗教、古斯堪的纳维亚宗教、古挪威宗教，为日耳曼異教（日耳曼本土宗教）之分支，出現在文明期间，即日耳曼民族分裂出北部日耳曼族一系之時。 不過，日耳曼族本土文明被隨後到來基督教文明侵蝕和取代，本土宗教亦在其中。現代學者在古斯堪纳维亚宗教及文物中尋找和獲取古斯堪纳维亚歷史、語言文字（如盧恩字母）、考古等學術信息，試圖復原出古文明的全貌。在北欧文物当中，有许多據考證是13世紀的用古北歐語言書寫的作品，記錄著許多北欧神话，這些神話故事和神話體系亦是北日耳曼宗教的组成部分。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El paganisme nòrdic o escandinau és el nom donat a les tradicions religioses comunes entre els pobles germànics que habitaven els actuals països nòrdics abans i durant el procés de cristianització del nord d'Europa. El paganisme nòrdic és un subconjunt del paganisme germànic, practicat a les terres deshabitades pels pobles germànics a gairebé tot Europa central i septentrional durant l'era vikinga. El coneixement actual sobre el paganisme nòrdic ha estat inferit pels resultats arqueològics i etimològics, i per les fonts escrites de l'època. (ca)
- Als nordgermanische Religion wird die Gesamtheit von Kulten und diesen zugrunde liegenden religiösen Vorstellungen verstanden, die in vorchristlicher Zeit im skandinavischen Raum verbreitet waren. (de)
- Paganisme Nordik adalah istilah yang digunakan untuk mendeskripsikan tradisi agama yang lazim di antara kehidupan bangsa Jerman di negara-negara Nordik tepat sebelum dan selama Kristenisasi Eropa Utara. Paganisme Nordik merupakan cabang dari yang dipraktikkan di tanah yang dihuni bangsa Jerman melintasi sebagian besar Eropa Tengah dan Utara di Zaman Viking.
* l
*
* s (in)
- 北歐多神教，或稱古北歐宗教、古斯堪的纳维亚宗教、古挪威宗教，为日耳曼異教（日耳曼本土宗教）之分支，出現在文明期间，即日耳曼民族分裂出北部日耳曼族一系之時。 不過，日耳曼族本土文明被隨後到來基督教文明侵蝕和取代，本土宗教亦在其中。現代學者在古斯堪纳维亚宗教及文物中尋找和獲取古斯堪纳维亚歷史、語言文字（如盧恩字母）、考古等學術信息，試圖復原出古文明的全貌。在北欧文物当中，有许多據考證是13世紀的用古北歐語言書寫的作品，記錄著許多北欧神话，這些神話故事和神話體系亦是北日耳曼宗教的组成部分。 (zh)
- Paganismo nórdico o paganismo escandinavo (en nórdico antiguo: heidindómr) es un término utilizado para describir las tradiciones religiosas comunes entre las tribus germánicas que habitaban en los países nórdicos antes y durante la cristianización de Europa del norte. El paganismo nórdico es un subconjunto del paganismo germánico, practicado en las tierras habitadas por las tribus germánicas en casi toda Europa central y septentrional, durante la época vikinga. El conocimiento actual sobre el paganismo nórdico ha sido inferido por los resultados arqueológicos, etimológicos, y por los materiales escritos de la época. (es)
- La religion nordique ancienne (ou paganisme nordique) recouvre l’ensemble des croyances et des pratiques religieuses des peuples scandinaves, des origines à l'âge du bronze, jusqu’à l'âge des Vikings qui s'achève par la christianisation autour de l'an 1000. Ces croyances sont sans prêtres, ni dogmes, ni lieux de cultes. (fr)
- Old Norse religion, also known as Norse paganism, is the most common name for a branch of Germanic religion which developed during the Proto-Norse period, when the North Germanic peoples separated into a distinct branch of the Germanic peoples. It was replaced by Christianity and forgotten during the Christianisation of Scandinavia. Scholars reconstruct aspects of North Germanic Religion by historical linguistics, archaeology, toponymy, and records left by North Germanic peoples, such as runic inscriptions in the Younger Futhark, a distinctly North Germanic extension of the runic alphabet. Numerous Old Norse works dated to the 13th-century record Norse mythology, a component of North Germanic religion. (en)
- La religione norrena antica, o paganesimo norreno, è l'insieme delle credenze e delle pratiche religiose diffuse tra i popoli germanici settentrionali, parlanti tra loro la lingua norrena, sviluppatasi a partire da un sostrato religioso certamente comune a tutti i Germani dal quale i Germani settentrionali si erano separati in epoca proto-norrena. Ancora ben attestato durante l'epoca vichinga (790-1066), il paganesimo fu sostituito dal cristianesimo fino a scomparire salvo che in alcune eco folcloristiche. Gli studiosi ricostruiscono aspetti della religione norrena in base alla linguistica storica, all'archeologia, alla toponomastica e ai documenti lasciati dai popoli della germanica settentrionale, come le iscrizioni in alfabeto runico del tipo Fuþark recente, estensione distintamente ger (it)
- A Religião nórdica (também chamado de Paganismo nórdico) é o termo utilizado para descrever o sistema de crenças comuns aos povos que habitavam muitos dos países nórdicos antes e durante a cristianização da Europa do Norte, num período histórico conhecido como Era Viquingue. A religião nórdica é um subconjunto do mitologia germânica, praticado nas terras habitadas por estas tribos germânicas em toda a Europa Central e Setentrional. O conhecimento atual do paganismo nórdico foi em sua maior parte adquirido através dos estudos dos indícios arqueológicos, etimológicos, e dos poucos materiais escritos do período. (pt)
- Fornnordisk religion samlande benämning på de religionsformer under förkristen tid i Norden som det finns belägg för i arkeologiskt och skriftligt material. Ibland brukar begrepp fornnordisk religion kopplas specifikt till vikingatidens (700/800–1000), trosuppfattningar under yngre järnåldern , men begreppet innefattar även trosuppfattningar från äldre järnåldern, bronsåldern och stenåldern. Även soldyrkan, cirkumpolära religioner, som förkristen samisk religion, förkristna finskugriska trosuppfattningar och Nerthuskult tillhör de forna religionerna i Norden. Flera religionsforskare har därför börjat använda begreppet fornskandinavisk religion för att avgränsa de vikingatida trosuppfattningar mot förkristen samisk och finskugrisk religion. (sv)
- Древнескандинавская религия, сегодня известная как скандинавское язычество, является наиболее распространённым названием ветви германской религии, которая развивалась в протонордический период, когда северные германские народы разделились на отдельные германские народы. Он был заменён христианством во время . Учёные реконструируют аспекты северогерманского языка с помощью исторической лингвистики, археологии, топонимов и записей, оставленных северными германскими народами, таких как рунические надписи в младшем Футарке, отчётливо северогерманской форме рунического письма. Многочисленные древнескандинавские произведения, датируемые XIII веком фиксируют скандинавскую мифологию, компонент Северной германской религии. (ru)
- Величні фіорди, скелясті береги, засніжені гори, холодне море та суворі вікінги – це Скандинавія, мальовнича місцевість розташована на самому півночі Європи. Сьогодні скандинавські країни Данія, Норвегія та Швеція – одні з найблагополучніших у світі, з найвищими рівнем життя, відмінним соціальним захистом та чи не найбільшою цивілізованістю у Європі. Однак так було не завжди, а їхні предки – войовничі вікінги колись наводили страху на цілу Європу і про цивілізованість навіть не іде мови . Християнство доволі пізно прийшло на ці землі, ще у 10-11-му столітті скандинавські вікінги були запеклими язичниками та з великою насолодою здійснювали свої руйнівні набіги зокрема і на християнські монастирі Англії, Ірландії, Франції, нищачи та вбиваючи все на своєму шляху. «Якщо християнський Бог не мо (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
