| dbo:abstract
|
- Un nom a títol pòstum o nom pòstum és un nom honorífic donat a la reialesa, els nobles, i de vegades a altres, a l'Àsia Oriental després de la mort de la persona, i es fa servir gairebé exclusivament en lloc d'un nom personal o altres títols oficials durant la seva vida. El nom a títol pòstum es fa servir comunament com a nomenament de reialesa a la Xina, , el Vietnam i el . (ca)
- Posmrtné jméno (čínsky: znaky tradiční 諡號, 謚號, zjednodušené 谥号, pinyin shìhào, český přepis š’-chao) je čestné jméno udělované po smrti panovníkům, vznešeným dvořanům a jiným významným osobnostem používané v některých zemích východní a jihovýchodní Asie – v Číně, Koreji, Vietnamu a Japonsku. V Japonsku nyní císař dostává posmrtné jméno, které odpovídá jménu jeho éry vlády. V Číně a Vietnamu bylo udělování posmrtného jména formou vyznamenání udělovanou zasloužilým osobnostem. V Japonsku zemřelí mohou dostat posmrtné buddhistické jméno známé jako kaimjo. Posmrtné jméno by nemělo být zaměňováno s érou vlády nebo chrámovým jménem. První posmrtné jméno – Wen-wang (Civilní král) – udělil zakladatel dynastie Čou král (posmrtným jménem Wu-wang, Válečnický král, vládl v letech 1046–1043 př. n. l.) svému otci . V dynastii Čou bylo poté udělování posmrtných jmen pravidelným. Za následující dynastie Čchin byl zvyk zrušen, dynastie Chan jej opět obnovila. Jméno bývalo vybíráno tak, aby vystihovalo charakter vlády dotyčného panovníka, případně zásluhy poctěné osoby. (cs)
- In manchen Kulturen wird Angehörigen des Herrscherhauses nach ihrem Tode ein postumer Titel verliehen. Die meisten Monarchen Chinas, Koreas und Vietnams sowie alle japanischen Kaiser werden gemeinhin mit ihrem postumen Titel bezeichnet. Postume Titel wurden in China und Vietnam auch vergeben, um das Lebenswerk nichtadliger Personen zu würdigen, beispielsweise das erfolgreicher Staatsmänner oder geistiger Führer. (de)
- Un nombre póstumo es un nombre honorífico dado a la realeza, nobleza o a miembros reconocidos de la sociedad, en algunas culturas, luego de que esta persona ha muerto. Su uso era frecuente cuando se nombraba a miembros de la realeza china, coreana, vietnamita y japonesa. En China y Vietnam eran dados para honrar la vida de personas que no tenían títulos hereditarios, como por ejemplo los cortesanos. En la tradición japonesa, el emperador recibe un nombre póstumo acorde a su reinado. A una persona que no pertenece a la realeza se le puede otorgar un nombre póstumo budista, en este caso es llamado , aunque en la práctica generalmente se continúa usando el nombre que usó en vida. (es)
- Un nom posthume (chinois simplifié : 谥号 ; chinois traditionnel : 謚號) est un nom honorifique donné notamment à des membres de familles royales ou à des nobles en Asie de l'Est après le décès de la personne. Il est utilisé presque exclusivement au lieu de son nom personnel ou des autres titres officiels accumulés au cours de sa vie. Le nom posthume est communément utilisé pour nommer les monarques chinois, coréens, vietnamiens et japonais. Les noms posthumes en Chine et au Vietnam sont donnés pour honorer la vie de personnes n'ayant pas eu la chance d'hériter de titres, comme les courtisans. Dans la tradition japonaise, un empereur est régulièrement nommé par son nom posthume qui, depuis l'empereur Meiji, nomme également l'ère de son règne. Une personne non membre de la famille impériale peut se voir donner un nom posthume bouddhiste (戒名, kaimyō), mais continue en pratique à être appelée par le nom utilisé de son vivant. Un nom posthume ne doit pas être confondu avec le nom de période et le nom de temple. (fr)
- A posthumous name is an honorary name given mostly to the notable dead in East Asian culture. It is predominantly practiced in East Asian countries such as China, Korea, Vietnam, Japan, and Thailand. Reflecting on the person's accomplishments or reputation, the title is assigned after death and essentially replaces their name used during life. Although most posthumous names are assigned to royalty, some posthumous names are given to honor significant people without hereditary titles, such as courtiers or military generals. A posthumous name should not be confused with era names (年號), regnal names (尊號), or temple names (廟號). (en)
- Nama anumerta adalah nama kehormatan yang dianugerahkan kepada keluarga istana, bangsawan, dan kadang-kadang orang lain, di Asia Timur setelah orang tersebut meninggal. Nama ini hampir selalu digunakan untuk mendiang, alih-alih menggunakan nama lahirnya atau gelar lain yang disandang semasa hidup. Penggunaan nama anumerta ini biasanya digunakan pada keluarga istana di Tiongkok, Korea, Vietnam, dan Jepang. Nama anumerta di Tiongkok dan Vietnam juga diberikan untuk menghormati pencapaian seumur hidup dari orang-orang yang tidak memiliki gelar turun-temurun.
* l
*
* s (in)
- 諡（おくりな、（し）、あるいは諡号（しごう、諡號）は、主に帝王・相国などの貴人の死後に奉る、生前の事績への評価に基づく名のことである。「諡」の訓読み「おくりな」は「贈り名」を意味する。 (ja)
- Un nome postumo (cinese tradizionale: 諡號 o 謚號; cinese semplificato: 谥号, shì hào; giapponese 謚号shigō/tsuigō; coreano siho; vietnamita thụy hiệu) viene assegnato in molte culture ai membri della casa regnante dopo la loro morte. La maggior parte dei monarchi della Cina, della e del Vietnam, come pure tutti gli imperatori giapponesi, sono identificati comunemente con il loro nome postumo. I nomi postumi in Cina e in Vietnam erano attribuiti anche per onorare l'opera della vita di persone non aristocratiche, ad esempio quella di statisti di successo o guide spirituali. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 시호 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 시호(諡號)는 죽은 인물에게 국가에서 내려주거나 죽은 군주에게 다음 군주가 올리는 특별한 이름으로, 동양의 군주제 국가에서 시행되었다. 시호를 받는 대상은 황제, 제후, 임금 등의 군주와 그 조상 및 부인, 공신, 고급 관료, 기타 국가적으로 명망을 쌓은 저명한 인물이다. 시호는 국가가 부여하는 공적인 시(諡)로서, 개인이 붙이는 사시(私諡)와 구별되나, 일반적으로 말하는 시(諡)는 전자 쪽이다. 시호를 붙이는 제도의 기원은 중국 주나라 중기 때(기원전 9세기경)로 언급되며, 천자 뿐만 아니라, 제후・경대부・고관・저명한 유학자 등에게 내려졌고, 시대가 흘러 고승도 대상이 되었다. (ko)
- In het Chinese Keizerrijk namen de keizers en hun vrouwen een eigen naam aan. Dit kon leiden tot moeilijkheden, omdat de naam van de keizer als heilig werd beschouwd; het gebruik ervan was taboe. (nl)
- Imię pośmiertne (chiń. trad. 諡號/謚號, upr. 谥号, pinyin shì hào; jap. 諡号 shigō lub okurigō, a także 追号 tsuigō; kor. siho; wietn. thụy hiệu) – honorowe imię przyznawane zmarłym władcom lub innym, zasłużonym osobom (np. mnichom) na Dalekim Wschodzie. Pod tym imieniem występują oni często w źródłach historycznych. Symbolizuje ono nowy okres bytowania, mianowicie - życie pozagrobowe. Imiona pośmiertne przyjmowali władcy Chin, Korei i Wietnamu. Zwyczaj ten nadal obowiązuje w cesarskim rodzie w Japonii. Po śmierci cesarz otrzymuje imię ery, która była okresem jego panowania. W Chinach, Japonii i Wietnamie imię pośmiertne przyznawano także osobom zasłużonym, nawet jeśli nie były one spokrewnione z panującymi, np. filozofom, mnichom, urzędnikom czy generałom. W Japonii imię pośmiertne cesarza zaczęło funkcjonować od drugiej połowy VIII wieku. Wtedy też dokomponowano imiona pośmiertne wcześniejszym monarchom. Autorstwo tych imion przypisuje się . Imienia pośmiertnego nie należy mylić z erą panowania, ani z . (pl)
- Ett postumt namn är ett namn som tilldelats en person efter dennas död, ofta som en hedersbetygelse. Bruket är vanligt i flera ostasiatiska länder, framför allt vad gäller kungligheter i Japan, Kina, Korea och Vietnam. I Japan får moderna kejsare (efter Meijirestaurationen) namnet på sin regeringsperiod som namn efter sin död, exempelvis Meiji. Historiskt har det postuma namnet ofta konstruerats genom olika kombinationer av tidigare kejsares namn, eller från namnet på kejsarens födelseplats.Även vanliga medborgare kan få ett postumt namn, kaimyo, enligt buddhistisk tradition, men sådana namn används i själva verket sällan. I Kina får kejsaren alltsedan under Handynastin postuma namn. Eftersom de postuma namnen ofta blev ohållbart långa (de inkluderade en mängd omdömen om kejsaren) används oftare kejsarens tempelnamn, eller en kortare variant av det postuma namnet, efter dennas död. Som exempel lyder Shunzhi-kejsarens fullständiga postuma namn Tǐ tiān lóng yùn dìng tǒng jiàn jí yīng ruì qīn wén xiǎn wǔ dà dé hóng gōng zhì rén chún xiào zhāng huáng dì (體天隆運定統建極英睿欽文顯武大德弘功至仁純孝章皇帝, (info)), vilket givetvis blir en smula knöligt att använda i vardagligt tal. (sv)
- Um Nome Póstumo é um nome honorário dado aos imperadores, aos nobres, e às vezes a outros oficiais, em algumas culturas após a morte da pessoa. O nome póstumo é de uso geral de líderes da China, da Coreia, do Vietnã e do Japão. Os nomes póstumos da China e do Vietnã foram dados também em honra às realizações da vida de muitos pessoas que não tiveram títulos hereditários, por exemplo aos cortesões bem sucedidos. Na tradição japonesa, até hoje, é dado a um imperador um nome póstumo que corresponde ao nome de seu reino. A um falecido que não pertença à família real pode ser dado um nome póstumo budista conhecido como kaimyo, mas na prática, é mais usado seu nome enquanto vivo. Um nome póstumo não deve ser confundido com o nome de era e o nome de templo. Para combinar o nome de templo de um imperador e o nome póstumo, coloca-se primeiro o nome de templo. Essa convenção aparece mais na soberana chinesa. (pt)
- 諡（shì）號（中古音：zsjiih）為東亞地區古代君主、諸侯、大臣、后妃、權貴、僧道等死後，政府依其生平功過與品德修養，另起稱號，以名寓評，是為諡號。有此風俗的地區包括中國、朝鮮、越南、日本，但也有例外：比如春秋戰國時的吳國、越國及秦朝君主就不使用諡號。 根據西周時期青銅器銘文的考古研究，此風俗約於周穆王前後普及。謚號通常用於尊稱古代帝王、大臣、學者和貴族；有些名人的諡號由於久經使用，幾乎成為他們的別名，如諸葛武侯（諸葛亮）、韓文公（韓愈）、曾文正（曾國藩）、岳武穆（岳飛）等。 帝王的諡號一般是由禮官議定，再經繼位的帝王認可後予以宣佈，臣下的諡號則由朝廷賜予。後期，賜諡權由皇帝包攬，取決於「聖裁」。謚號、諡號二詞古文通用。據中華民國著名家譜學家廖慶六認為，在正體中文使用上，「謚」為一般道士作法事時的隨口表揚，「諡」則為政府機關的榮賜褒揚。 (zh)
- Посмертный титул или Похвальный эпитет — почётное имя, дающееся после смерти императорам, дворянам и иногда другим людям. Посмертные титулы были особенно распространены у правящих династий Китая (кит. трад. 諡號, упр. 谥号, пиньинь shìhào, палл. шихао), Кореи, и Японии. В Японии, начиная с эпохи Мэйдзи, посмертный титул императора совпадает с девизом его правления (например, император Мэйдзи и период Мэйдзи). Однако, хотя название периода известно с самого начала правления императора, называть правящего императора каким бы то ни было (тем более посмертным) именем не принято. (ru)
- Посме́ртне ім'я — почесне ім'я та титул, що надавалося правителям, чиновниками і шляхетним особам в Китаї та країнах Східної Азії: Кореї, Японії, В'єтнамі. Одна з кількох частин, що складають опис історичної особи та становлять складну стилістичну проблему у перекладі: посметртне ім'я використовувалося у літописах; власне ім'я правителя становило табу під час його життя, а власне ім'я кожного з батьків не мало широкого вжитку у мові дітей; на час життя правителя використовувався так званий девіз правління, який сприймався як публічне ім'я монарха (наприклад, Кансі). У культі предків вживалося також храмове ім'я. На відміну від храмового імені, посмертне ім'я несло в собі характеристику правління володаря. Див. порівняльну таблицю храмових та посмертних імен у статті zh:庙号. Складання посмертних імен у пізньо-імперську добу було обов'язком членів академії Ханьлінь. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Un nom a títol pòstum o nom pòstum és un nom honorífic donat a la reialesa, els nobles, i de vegades a altres, a l'Àsia Oriental després de la mort de la persona, i es fa servir gairebé exclusivament en lloc d'un nom personal o altres títols oficials durant la seva vida. El nom a títol pòstum es fa servir comunament com a nomenament de reialesa a la Xina, , el Vietnam i el . (ca)
- In manchen Kulturen wird Angehörigen des Herrscherhauses nach ihrem Tode ein postumer Titel verliehen. Die meisten Monarchen Chinas, Koreas und Vietnams sowie alle japanischen Kaiser werden gemeinhin mit ihrem postumen Titel bezeichnet. Postume Titel wurden in China und Vietnam auch vergeben, um das Lebenswerk nichtadliger Personen zu würdigen, beispielsweise das erfolgreicher Staatsmänner oder geistiger Führer. (de)
- A posthumous name is an honorary name given mostly to the notable dead in East Asian culture. It is predominantly practiced in East Asian countries such as China, Korea, Vietnam, Japan, and Thailand. Reflecting on the person's accomplishments or reputation, the title is assigned after death and essentially replaces their name used during life. Although most posthumous names are assigned to royalty, some posthumous names are given to honor significant people without hereditary titles, such as courtiers or military generals. A posthumous name should not be confused with era names (年號), regnal names (尊號), or temple names (廟號). (en)
- Nama anumerta adalah nama kehormatan yang dianugerahkan kepada keluarga istana, bangsawan, dan kadang-kadang orang lain, di Asia Timur setelah orang tersebut meninggal. Nama ini hampir selalu digunakan untuk mendiang, alih-alih menggunakan nama lahirnya atau gelar lain yang disandang semasa hidup. Penggunaan nama anumerta ini biasanya digunakan pada keluarga istana di Tiongkok, Korea, Vietnam, dan Jepang. Nama anumerta di Tiongkok dan Vietnam juga diberikan untuk menghormati pencapaian seumur hidup dari orang-orang yang tidak memiliki gelar turun-temurun.
* l
*
* s (in)
- 諡（おくりな、（し）、あるいは諡号（しごう、諡號）は、主に帝王・相国などの貴人の死後に奉る、生前の事績への評価に基づく名のことである。「諡」の訓読み「おくりな」は「贈り名」を意味する。 (ja)
- Un nome postumo (cinese tradizionale: 諡號 o 謚號; cinese semplificato: 谥号, shì hào; giapponese 謚号shigō/tsuigō; coreano siho; vietnamita thụy hiệu) viene assegnato in molte culture ai membri della casa regnante dopo la loro morte. La maggior parte dei monarchi della Cina, della e del Vietnam, come pure tutti gli imperatori giapponesi, sono identificati comunemente con il loro nome postumo. I nomi postumi in Cina e in Vietnam erano attribuiti anche per onorare l'opera della vita di persone non aristocratiche, ad esempio quella di statisti di successo o guide spirituali. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 시호 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 시호(諡號)는 죽은 인물에게 국가에서 내려주거나 죽은 군주에게 다음 군주가 올리는 특별한 이름으로, 동양의 군주제 국가에서 시행되었다. 시호를 받는 대상은 황제, 제후, 임금 등의 군주와 그 조상 및 부인, 공신, 고급 관료, 기타 국가적으로 명망을 쌓은 저명한 인물이다. 시호는 국가가 부여하는 공적인 시(諡)로서, 개인이 붙이는 사시(私諡)와 구별되나, 일반적으로 말하는 시(諡)는 전자 쪽이다. 시호를 붙이는 제도의 기원은 중국 주나라 중기 때(기원전 9세기경)로 언급되며, 천자 뿐만 아니라, 제후・경대부・고관・저명한 유학자 등에게 내려졌고, 시대가 흘러 고승도 대상이 되었다. (ko)
- In het Chinese Keizerrijk namen de keizers en hun vrouwen een eigen naam aan. Dit kon leiden tot moeilijkheden, omdat de naam van de keizer als heilig werd beschouwd; het gebruik ervan was taboe. (nl)
- 諡（shì）號（中古音：zsjiih）為東亞地區古代君主、諸侯、大臣、后妃、權貴、僧道等死後，政府依其生平功過與品德修養，另起稱號，以名寓評，是為諡號。有此風俗的地區包括中國、朝鮮、越南、日本，但也有例外：比如春秋戰國時的吳國、越國及秦朝君主就不使用諡號。 根據西周時期青銅器銘文的考古研究，此風俗約於周穆王前後普及。謚號通常用於尊稱古代帝王、大臣、學者和貴族；有些名人的諡號由於久經使用，幾乎成為他們的別名，如諸葛武侯（諸葛亮）、韓文公（韓愈）、曾文正（曾國藩）、岳武穆（岳飛）等。 帝王的諡號一般是由禮官議定，再經繼位的帝王認可後予以宣佈，臣下的諡號則由朝廷賜予。後期，賜諡權由皇帝包攬，取決於「聖裁」。謚號、諡號二詞古文通用。據中華民國著名家譜學家廖慶六認為，在正體中文使用上，「謚」為一般道士作法事時的隨口表揚，「諡」則為政府機關的榮賜褒揚。 (zh)
- Посмертный титул или Похвальный эпитет — почётное имя, дающееся после смерти императорам, дворянам и иногда другим людям. Посмертные титулы были особенно распространены у правящих династий Китая (кит. трад. 諡號, упр. 谥号, пиньинь shìhào, палл. шихао), Кореи, и Японии. В Японии, начиная с эпохи Мэйдзи, посмертный титул императора совпадает с девизом его правления (например, император Мэйдзи и период Мэйдзи). Однако, хотя название периода известно с самого начала правления императора, называть правящего императора каким бы то ни было (тем более посмертным) именем не принято. (ru)
- Posmrtné jméno (čínsky: znaky tradiční 諡號, 謚號, zjednodušené 谥号, pinyin shìhào, český přepis š’-chao) je čestné jméno udělované po smrti panovníkům, vznešeným dvořanům a jiným významným osobnostem používané v některých zemích východní a jihovýchodní Asie – v Číně, Koreji, Vietnamu a Japonsku. V Japonsku nyní císař dostává posmrtné jméno, které odpovídá jménu jeho éry vlády. V Číně a Vietnamu bylo udělování posmrtného jména formou vyznamenání udělovanou zasloužilým osobnostem. V Japonsku zemřelí mohou dostat posmrtné buddhistické jméno známé jako kaimjo. (cs)
- Un nombre póstumo es un nombre honorífico dado a la realeza, nobleza o a miembros reconocidos de la sociedad, en algunas culturas, luego de que esta persona ha muerto. Su uso era frecuente cuando se nombraba a miembros de la realeza china, coreana, vietnamita y japonesa. En China y Vietnam eran dados para honrar la vida de personas que no tenían títulos hereditarios, como por ejemplo los cortesanos. (es)
- Un nom posthume (chinois simplifié : 谥号 ; chinois traditionnel : 謚號) est un nom honorifique donné notamment à des membres de familles royales ou à des nobles en Asie de l'Est après le décès de la personne. Il est utilisé presque exclusivement au lieu de son nom personnel ou des autres titres officiels accumulés au cours de sa vie. Le nom posthume est communément utilisé pour nommer les monarques chinois, coréens, vietnamiens et japonais. Les noms posthumes en Chine et au Vietnam sont donnés pour honorer la vie de personnes n'ayant pas eu la chance d'hériter de titres, comme les courtisans. (fr)
- Um Nome Póstumo é um nome honorário dado aos imperadores, aos nobres, e às vezes a outros oficiais, em algumas culturas após a morte da pessoa. O nome póstumo é de uso geral de líderes da China, da Coreia, do Vietnã e do Japão. Os nomes póstumos da China e do Vietnã foram dados também em honra às realizações da vida de muitos pessoas que não tiveram títulos hereditários, por exemplo aos cortesões bem sucedidos. (pt)
- Imię pośmiertne (chiń. trad. 諡號/謚號, upr. 谥号, pinyin shì hào; jap. 諡号 shigō lub okurigō, a także 追号 tsuigō; kor. siho; wietn. thụy hiệu) – honorowe imię przyznawane zmarłym władcom lub innym, zasłużonym osobom (np. mnichom) na Dalekim Wschodzie. Pod tym imieniem występują oni często w źródłach historycznych. Symbolizuje ono nowy okres bytowania, mianowicie - życie pozagrobowe. Imiona pośmiertne przyjmowali władcy Chin, Korei i Wietnamu. Zwyczaj ten nadal obowiązuje w cesarskim rodzie w Japonii. Po śmierci cesarz otrzymuje imię ery, która była okresem jego panowania. (pl)
- Ett postumt namn är ett namn som tilldelats en person efter dennas död, ofta som en hedersbetygelse. Bruket är vanligt i flera ostasiatiska länder, framför allt vad gäller kungligheter i Japan, Kina, Korea och Vietnam. (sv)
- Посме́ртне ім'я — почесне ім'я та титул, що надавалося правителям, чиновниками і шляхетним особам в Китаї та країнах Східної Азії: Кореї, Японії, В'єтнамі. Одна з кількох частин, що складають опис історичної особи та становлять складну стилістичну проблему у перекладі: посметртне ім'я використовувалося у літописах; власне ім'я правителя становило табу під час його життя, а власне ім'я кожного з батьків не мало широкого вжитку у мові дітей; на час життя правителя використовувався так званий девіз правління, який сприймався як публічне ім'я монарха (наприклад, Кансі). У культі предків вживалося також храмове ім'я. (uk)
|
