| dbo:abstract
|
- إيرينيس ويطلق عليه Erinyes (، الغناء. إرينيس /ɪˈrɪnɪs/ ، /ɪˈraɪnɪs/. Greek ، رر. من Ἐρινύς ، Erinys)، وهو الذي يعرف أيضا بـ Furies فوريوس، في الواقع فقد كانت آلهة انتقام أنثى شثونية في الديانات والأساطير اليونانية القديمة.كما أن اليمين الوهمي يستدعيهم في الإلياذة بأنهم «الإرينيين، الذين تحت الأرض ينتقمون من الرجال، من يقسم اليمين الكاذبة». يقترح والتر بوركيرت بأنها تعتبر «تجسيد لفعل اللعن الذاتي الوارد في القسم». إنها تتوافق مع الديرة في الأساطير الرومانية. قام بع ذلك الكاتب الروماني ماوروس سيرفيوس هونوراتوس بكتابه (حوالي 600 م) أنهم: يُدعون كالتالي: «إيومينيدس» في الجحيم، و «فورياي» على الأرض، و «ديراي» في الجنة. وفقًا لثيوجوني لهسيود ، فإنه عندما قام تيتان كرونوس بخصي والده، أورانوس، ثم بعد ذلك قام بإلقاء اعضاءه التناسليه ألقى بأعضائه، ظهر إيرينيس (جنبًا إلى جنب مع العمالقة والميليا) من قطرات الدم التي سقطت على الأرض (Gaia)، بينما ولدت أفروديت من قمم زبد البحر. وهذا الامر وفقا لروايات مختلفه، فإنهم قد ظهروا من مستوى أكثر بدائية - من Nyx («الليل»)، أو من اتحاد تم بين الهواء والأرض الأم، في Aeneid لفيرجيل ، إنهن بنات بلوتو (الهاوية) وأكسيد النيتروجين (نيكس). في العادة يكون عددهم غير محدد تعرف فيرجيل، الذي يعمل على الأرجح من مصدر إسكندري، على ثلاثة: Alecto أو Alekto («الغضب اللامتناهي»)، Megaera («الغضب الغيور»)، و Tisiphone أو Tilphousia («التدمير الانتقامي»)، كما انهم جميعا يظهرون في الإنيد . تبع دانتي أليغييري فيرجيل في تصوير نفس ثلاثية الأحرف من ايرينيس؛ في كانتو التاسع من الجحيم يواجهون الشعراء على أبواب مدينة ديس. في حين انه كان دوما يتم وصف إرينيس بأنهم ثلاث آلهة قبل الزواج، كانت إيرينيس تيلفوسيا عادة اسمًا للإلهة الغاضبة ديميتر، والتي كان يتم عبادتها تحت لقب إيرينيس في مدينة ثيلبوسا الأركادية. (ar)
- Les eumènides (en grec antic Εὐμενίδες), o les erínies (grec Έρινύες) són, en la mitologia grega i romana unes divinitats violentes. Els romans les van identificar amb les fúries (Furiae) o dires (Dirae), i eren la personificació de les causes pronunciades contra un criminal. Erínnia derivaria del grec ἐρίνω ορ ἐρευνάω, i seria el nom d'una dea de la venjança. Eumènides volia dir "benvolents", un sobrenom destinat a adular-les, i es va usar per primer cop amb l'absolució d'Orestes per la cort de l'areòpag. La paraula "fúria", per contra, fa referència a un dels efectes que causaven en les seves víctimes: embogir de furor. Havien nascut de la sang d'Urà que va impregnar la Terra (Gea) quan va ser castrat per Cronos, i el seu nombre era indeterminat. Formen part de les divinitats més antigues del panteó hel·lènic. Són forces primitives que no reconeixen l'autoritat de les divinitats més joves. Són semblants a les Parques o als Destins, que no tenen altra llei que ells mateixos, i als quals, fins i tot Zeus es veu obligat a obeir. Epimènides les fa germanes de les Moires, filles de Cronos i d'Eurínome. Èsquil, diu que són filles de Nix, la Nit. I Sòfocles, les fa filles de Gea i Èreb, la Foscor. En la tradició òrfica, eren filles d'Hades i Persèfone. La Ilíada parla clarament de la relació amb l'infern de les Eumènides. A partir dels poemes homèrics la seva missió més important és venjar els crims comesos pels mortals. Les Erínnies dicten a Altea el càstig a Melèagre com a venjança per haver matat els seus oncles. Són les causants de les desgràcies de la família d'Agamèmnon, a conseqüència del sacrifici d'Ifigènia. Elles impulsen Clitemnestra a matar el seu marit i després, per la mà del seu fill Orestes, la castiguen. Persegueixen Orestes com a assassí de la seva mare. Fan un paper semblant en la maledicció que cau sobre Edip. Castiguen aquells que intenten alterar l'ordre establert, ajudant Nèmesi, i torturen els condemnats per haver estat criminals en vida (les seves tortures van ser incorporades a les de l'infern en segles posteriors pels cristians). Pronunciar el seu nom era un tabú, per por d'invocar-les, és per això que van rebre diferents noms eufemístics. Se'ls retia culte mitjançant sacrifici d'ovelles negres (imatge heretada també pel cristianisme). Prohibeixen als endevins i als profetes que revelin amb massa claredat els esdeveniments futurs, per no alliberar els humans de la incertesa, ja que s'assemblarien massa als déus. Una de les seves funcions essencials és castigar els homicides, no només els criminals i els assassins que han actuat voluntàriament, sinó l'homicida en general, ja que l'assassinat és una lacra religiosa que posa en perill la coherència del grup. Normalment l'assassí és desterrat del seu país i va errant de ciutat en ciutat fins que troba algú que el purifiqui. Sovint les Eumènides el fan embogir. Posteriorment, el poeta romà Virgili (probablement, treballant sobre una font alexandrina i recollint fonts anteriors) en va identificar tres: Al·lecto ("la implacable", que apareixia en la seva Eneida), Megera ("la gelosa") i Tisífone ("la venjadora de la mort"). Els seus cabells estaven cenyits amb serps, els seus ulls ploraven sang, i la seva aparença era espantosa. A vegades, eren representades amb ales de rat-penats o ocells, o amb el cos d'un gos i amb torxes a la mà. Quan tenen una víctima la fan embogir i la torturen. Se les compara amb "gosses" que persegueixen els humans. Viuen en la tenebra a l'Hades, a l'Èreb. Virgili les presenta turmentant les ànimes dels difunts. Sembla que aquesta condició prové de la religió etrusca que situava al món infernal éssers monstruosos que turmentaven els difunts. Apareixen en diverses obres de ficció, com la Divina Comèdia de Dant on són els guardians de la ciutat de Dite, els quadres de Francis Bacon o en diversos còmics. (ca)
- Erínye (řecky Ερινύες, latinsky Furiae) jsou v řecké mytologii bohyně pomsty a kletby, služebnice boha podsvětí Háda a jeho manželky Persefony. V římské mytologii jim odpovídají Furie. Říká se jim také Lítice. Zrodily se prý z kapek krve Úrana, kterého Kronos zbavil moci a mužství. Podle jiných zdrojů však mohou být potomky a bohyně Nyx. Považují se za síly starší než bohové z Olympu, proto ani jejich nadvládě údajně zcela nepodléhají. Mají své zákony, podle nich nelítostně stíhají vraždy, zejména mezi členy rodiny, pokoj nedají ani křivopřísežníkům. Trestají a pronásledují viníky hlavně tam, kde selhává uplatnění zákonů lidských. Provinilce bez slitování štvou z místa na místo a nedají jim ani vydechnout. Mnohdy pomáhají Hádovi pronásledovat hříšníky, co unikají smrti. Vypadají hrůzně – jsou to hrůzné stařeny s kožnatými křídly. Místo prstů mají ostré drápy. Pobývají v hrobech. V jedné z verzí mají psí hlavu, opeřené tělo, netopýří křídla, v rukou kovem pobité metly nebo důtky a jejich oběti jsou mučeny až k smrti. Nejznámější obětí jejich pronásledování je Orestés, který zabil svou matku Klytaimnéstru. Erínye ho štvaly nelítostně, žádnou polehčující okolnost neuznávaly. Uklidnily se teprve po soudu, který nad Orestem vedla bohyně Athéna. Ta na Areopagu rozhodla o jeho osvobození. Erínyím slíbila i poskytla velké pocty, což je zklidnilo. V takovém rozpoložení se jim říkalo někdy Eumenidy (Laskavé či Blahovolné). I tak prý není radno nahlas vyslovovat jejich jméno. Většinou bývají uvedeny tři:
* Alléktó – bohyně nesmiřitelného hněvu
* Tísifoné – mstitelka vražd
* Megaira – závist Jejich latinské jméno počeštěně zní Fúrie a zachovalo se dodnes pro vzteklé, hádavé ženy. (cs)
- Οι Ερινύες στην ελληνική μυθολογία ήταν μυθικές χθόνιες θεότητες που κυνηγούσαν όσους είχαν διαπράξει εγκλήματα κατά της φυσικής και ηθικής τάξης των πραγμάτων. Επίσης είναι γνωστές και ως Ευμενίδες, δίνοντας έτσι το όνομά τους στην τρίτη τραγωδία της τριλογίας Ορέστεια του Αισχύλου. Στη συγκεκριμένη τραγωδία κατατρέχουν τον Ορέστη, γιο του Αγαμέμνονα και της Κλυταιμνήστρας, για τον φόνο της μητέρας του. (el)
- Erinioj (el la greka: Ερινύς, furioze persekuti aŭ furioziĝi) estis mitaj estuloj. La romianoj nomis ilin Furioj. La Erinioj naskiĝis el la sango verŝita de Urano, kiam fortranĉis ties testikojn Krono, lia plej juna filo. Ili estis tri diinoj, kiuj punis kaj venĝis la krimulojn, kaj iliaj nomoj estis: Alekta, Tizifona kaj Megera (alia versio de la mito nombras pli ol tri diinojn). Erinioj estis konataj kiel la venĝistinoj de parencaj murdoj aŭ sangokrimoj. Sed ili estis ankaŭ la venĝistinoj de ia ajn krimo kontraŭ la natura ordo; ili estis la gardistinoj de la kosma ordo kaj punis ĉiun, kiu atencis kontraŭ la naturo aŭ kontraŭ la rajto de la homoj. Loĝantinoj de la mallumo, la filinoj de la urana sango estis prezentitaj kiel teruraj flugpovaj virinoj kun serpentoj inter la haroj, vipiloj kaj brulantaj torĉoj en la manoj. Laŭ la tradicio ĉiu venĝistino havis difinitan taskon: Alekta senĉese persekutis la viktimon kun brulantaj torĉoj; Tizifona vipis la kulpulon kaj Megera kriegis nokte kaj tage ĉe la oreloj de la kulpulo lian krimon. Internigite en la homa kapo ili estas la konsciencriproĉo, la rimorso. (eo)
- Die Erinnyen oder Erinyen (altgriechisch Ἐρινύες Erinýes, in der Einzahl Ἐρινύς Erinýs, lateinisch Erinys, Erinnys) – bei den Griechen auch als Μανίαι Maníai, deutsch ‚die Rasenden‘, später als Eumeniden (Εὐμενίδες Eumenídes), bei den Römern als Furien (furiae, von furia ‚Wut, Raserei‘) bezeichnet – sind in der griechischen Mythologie drei Rachegöttinnen:
* Alekto (Ἀληκτώ Alēktṓ), „die (bei ihrer Jagd) Unaufhörliche“
* Megaira (Μέγαιρα Mégaira, deutsch auch „Megäre“), „der neidische Zorn“.
* Tisiphone (Τισιφόνη Tisiphónē, auch Τεισιφόνη Teisiphónē), „die Vergeltung“ oder „die den Mord Rächende“. Sie wird auf griechischen Amphoren häufig mit Hundekopf und Fledermausschwingen dargestellt. Sie stellen die personifizierten Gewissensbisse dar. Im matriarchalen Kontext gelten sie als Verteidigerinnen mutterrechtlicher Prinzipien. Sie stehen im Zusammenhang mit Totenkult und Fruchtbarkeit. Der Name Eumeniden, die Wohlmeinenden, wurde ihnen nach Aischylos’ Die Eumeniden im Ergebnis des Verfahrens gegen Orestes verliehen, nachdem sie ihr Amt und ihre Macht verloren hatten. Diese Umbenennung wird als beschwichtigend-abwehrender Euphemismus betrachtet, der auf den in der Orestie vollzogenen historischen Umbruch zum patriarchalen Prinzip hindeute. Als „Furie“ oder seltener „Megäre“ wird im übertragenen Sinn eine rasend wütende Frau bezeichnet. (de)
- The Erinyes (/ɪˈrɪni.iːz/ ih-RIN-ee-eez; sing. Erinys /ɪˈrɪnɪs, ɪˈraɪnɪs/ ih-RIN-iss, ih-RY-niss; Ancient Greek: Ἐρινύες, pl. of Ἐρινύς), also known as the Furies, and the Eumenides, were female chthonic deities of vengeance in ancient Greek religion and mythology. A formulaic oath in the Iliad invokes them as "the Erinyes, that under earth take vengeance on men, whosoever hath sworn a false oath". Walter Burkert suggests that they are "an embodiment of the act of self-cursing contained in the oath". They correspond to the Dirae in Roman mythology. The Roman writer Maurus Servius Honoratus wrote (ca. 400 AD) that they are called "Eumenides" in hell, "Furiae" on Earth, and "Dirae" in heaven. According to Hesiod's Theogony, when the Titan Cronus castrated his father, Uranus, and threw his genitalia into the sea, the Erinyes (along with the Giants and the Meliae) emerged from the drops of blood which fell on the Earth (Gaia), while Aphrodite was born from the crests of sea foam. According to variant accounts, they emerged from an even more primordial level—from Nyx ("Night"), or from a union between air and mother Earth, while in Virgil's Aeneid, they are daughters of Pluto (Hades) and Nox (Nyx). Their number is usually left indeterminate. Virgil, probably working from an Alexandrian source, recognized three: Alecto or Alekto ("endless anger"), Megaera ("jealous rage"), and Tisiphone or Tilphousia ("vengeful destruction"), all of whom appear in the Aeneid. Dante Alighieri followed Virgil in depicting the same three-character triptych of Erinyes; in Canto IX of the Inferno they confront the poets at the gates of the city of Dis. Whilst the Erinyes were usually described as three maiden goddesses, the Erinys Telphousia was usually a byname for the wrathful goddess Demeter, who was worshipped under the title of Erinys in the Arkadian town of Thelpousa. (en)
- En la mitología griega, las Erinias (en griego antiguo Έρινύες Erinýes, de etimología desconocida) son personificaciones femeninas de la venganza que perseguían a los culpables de ciertos crímenes. También se las llamaba Euménides (en griego antiguo Εύμενίδες, ‘benévolas’), antífrasis utilizada para evitar su ira cuando se pronunciaba su verdadero nombre. Según la tradición, este nombre se habría empleado por primera vez tras la absolución de Orestes por el Areópago (descrita más adelante), y más tarde se usó para aludir al lado benigno de las Erinias. En Atenas también se utilizaba eufemísticamente la perífrasis σεμναί θεαί semnaí theaí, ‘venerables diosas’. Asimismo se aludía a ellas como χθόνιαι θεαί chthóniai theaí, ‘diosas ctónicas’, y se les aplicaba el epíteto Praxídiceas (Πραξιδίκαι), ‘ejecutoras de las leyes’. En la mitología romana se las conoce como Furias (en latín, Furiæ; o Diræ: ‘terribles’). Es posible que ya estuvieran documentadas en las tablillas micénicas de lineal B bajo la forma del teónimo E-ri-nu. (es)
- Eriniak (antzinako grezieraz: Έρινύες Erinyes), greziar mitologian, infernuko mendekuaren jainkosak ziren. Erromatar mitologian Furiae deitzen zitzaien. Erinia hitzak bortxaz hildakoaren mamua, hiltzaileari jarraitzen diona, adierazten du. Eskilok Eumenideak («Onuragarriak») deitu zien, izen beldurgarri hura baztertuz. Hesiodok Lurraren eta Kronosek irendu zuen Uranoren odol-tanten alabatzat jo bazituen ere, Lurraren edo Gauaren alabatzat hartu ohi dira. Dontzeila hegodun gisa irudikatzen dira, suge kiribilduz osaturiko ilea eta itxura izugarria dutela. Greziako idazleek hiru erinia aipatzen dituzte: Alekto, Tisifone eta Megera. (eu)
- Dans la mythologie grecque, les Érinyes ou Érinnyes (en grec ancien Ἐρινύες / Erinúes), ou parfois « déesses infernales » (χθόνιαι θεαί / khthóniai theaí) sont des divinités persécutrices. Selon Eschyle, elles sont transformées en σεμναὶ / semnaì, « vénérables », après l'acquittement d'Oreste, à l'occasion duquel Athéna aurait obtenu qu'elles devinssent des divinités protectrices d'Athènes comme gardiennes de la justice. Euripide les a identifiées aux Euménides (grec Εὐμενίδες / Eumenídes, « les Bienveillantes »). Elles correspondent aux Furies chez les Romains. (fr)
- Dalam mitologi Yunani, Erinyes (bahasa Yunani: Ἐρινύες, tunggal: Ἐρινύς, Erinis) atau Eumenídes (Eumenís) (atau Dirae dalam mitologi Romawi) adalah sekelompok dewi kemarahan dan pembalasan. Erinyes berjumlah tiga dewi: Alekto, Tisifon, dan Megaira. Mereka dilahirkan dari Gaia dan darah Uranus. Bila ada orang yang membunuh orang tuanya maka Erinyes akan mengejarnya dan membuatnya gila. mereka sering digambarkan dengan ular di kepala mereka, darah keluar dari mata mereka dan terlihat sangat menakutkan. Suatu ketika Orestes membunuh ibunya sendiri Klitemnestra sehingga dia dikejar-kejar oleh Erinyes. Orestes kemudian dibantu oleh Athena dan Apollo untuk membela diri dalam sidang di kota Athena. Erinyes menerima pembelaan Orestes karena Orestes membunuh Klitemnestra untuk membalas dendam ayahnya, Agamemnon, yang dibunuh oleh Klitemnestra. Erinyes juga bertugas menyiksa roh orang jahat di dunia bawah. (in)
- 에리니에스(그리스어: Ἐρινύες)는 크로노스가 우라노스의 성기를 자르면서 흐른 피와 가이아 여신의 땅이 결합하여 태어난 세 여신이다. 즉 아버지는 우라노스 신이고 어머니는 가이아 여신이다. 그녀들 머리카락은 뱀이 휘감고 있고, 한쪽 손에는 횃불, 다른 손에는 채찍을 들고 있다. 또 피눈물을 흘리고, 박쥐의 날개를 단 흉측하고 모든 이 공포의 대상인 저주와 복수의 여신이다. 올림포스 일가가 태어나기도 전에 태어난 원초의 성향을 지닌 여신들이라 올림포스 신들도 에리뉘에스를 무서운 복수와 저주로 인해서 쉽게 무시하고 벌을 내릴 수 없었다고 하며 하물며 이들을 보호하는 가이아가 있어서 건들 수도 없었다고 한다. 에리뉘에스는 명계에 살며, 라다만튀스의 재판에 따라서 죽은 자를 벌 준다. 일단 첫째 티쉬포네가 채찍으로 때려서 알렉토와 메가에라에게 죽은 자를 인도한다. 또한 에리뉘에스는 사람이 살인이나 큰 죄를 지었을 때 명계에서 즉시 지상으로 올라와 벌을 준다. 오레스테스를 벌 줘야 한다고 한 것도 에리뉘에스이다. 이 재판에서 아테네가 재판을 열었는데 에리니에스들한테 불리한 판결을 하자 즉각 아테네가 다스리는 아테나이의 땅에 모조리 사악한 저주를 내려서 아테네까지 곤경에 처하게 만들고 자신들의 형 집행을 방해하자 아테네한테 몹시 분노의 복수심을 꽃피웠고 "애초에 우리 의견을 무시하는 몹쓸 젊은 신들" 이라며 강력하게 비난했고 에리뉘에스는 이 날부터 아테네를 몹시 싫어했다고 한다. 그러자 궁지에 몰린 아테네가 가이아와 우라노스의 딸들인 에리뉘에스의 무서운 저주와 복수심에 겁을 먹고 위로하고 달래느라 몹시 애를 먹었다고 한다. 그 이후로 아테네는 에리뉘에스의 심기를 건들지 않았다고 하며, 아테나이 백성들까지도 공포의 대상이었던 그녀들한테 온순해지면서 '착한 여신님들'을 뜻하는 에우메니데스라고 공손하게 대했을 만큼 그녀들의 위력과 위압감이 컸다. 에리뉘에스는 다른 이름으로 "퓨리", "푸리아이"라고도 불린다. 이들은 모두의 공포의 대상이었는데, 그녀들은 살아있는 자뿐만이 아니라 죽어있는 자까지도 반드시 찾아내어 끝까지 복수와 저주를 하는 그 누구보다 집요한 여신으로 알려져 있다. 신이고 인간들이고 모두가 그녀들을 가장 무서워했다고 한다. 그렇지만 자신들의 저주와 복수를 남용하지도 않았기에 그녀들의 명분은 뚜렷해서 그 누구도 에리뉘에스를 비판하지 않았다고 한다. (ko)
- De Erinyen (Oudgrieks: Ἐρινύες) zijn figuren uit de Griekse mythologie. Ze zijn wraakgodinnen, en achtervolgden en kwelden degenen die iets misdaan hadden. De Erinyen woonden in de onderwereld en kwamen op aarde als er een misdadiger met hun wraak gestraft moest worden. In het Latijn werden ze Furiae — of Dirae — genoemd (de verschrikkelijken), en in het Nederlands Furiën.Ook hadden de Erinyen de taak om de Tartaros te bewaken. Het woord 'furieus' (kwaad, razend) stamt af van de Nederlandse benaming voor de Erinyen, de Furiën. (nl)
- エリーニュス（古代ギリシャ語: Ἐρινύς, Erīnys）は、ギリシア神話に登場する復讐の女神たちである。複数形でエリーニュエス（古代ギリシャ語: Ἐρινύες, Erīnyes）、またはフューリズ（Furies、単数形はフューリー（Fury））とも称する。日本語では長母音を省略してエリニュス、エリニュエスとも呼ぶ。 古くは数が不定で、多数からなる女神であったと考えられるが、後代の神話では、アレークトー（止まない者）、ティーシポネー（殺戮の復讐者）、メガイラ（嫉妬する者）の三女神に整理された。親殺しや偽誓の罪に対する「復讐の女神たち」として知られる。オリュンポスの神々とは異なる祭祀を受けた。 (ja)
- Erynie (także Eumenidy; gr. Ἐρινύες Erinýes, gr. Εὐμενίδες Eumenídes, „życzliwe”, łac. Furiae, Dirae) – w mitologii greckiej boginie i uosobienia zemsty (kary, gniewu) za wszelką nieprawość oraz wyrzutów sumienia. Należały do najstarszych bóstw panteonu greckiego. Zrodziły się ze spadłej na Gaję (Ziemia) krwi wykastrowanego Uranosa (Niebo). Zamieszkiwały Ereb (Ciemności Podziemia). Ich rzymskimi odpowiedniczkami były furie. Ponieważ nie należało wymieniać ich imion, nazywano je również Eumenides („Łaskawymi”), Semnaj („Czcigodnymi”) lub Araj („Klątwami”). W sztuce starożytnej Grecji najczęściej przedstawiano je jako uskrzydlone staruchy z wężami zamiast włosów i przekrwionymi oczami. W rękach trzymały pochodnie lub żmije, bądź też bicze nabijane ćwiekami z brązu. Były trzy erynie:
* Alekto – (gr. Ἀληκτώ Alēktṓ) – niestrudzona
* Tyzyfone – (gr. Τισιφόνη Tisiphónē) – mścicielka, wymierzająca karę (szczególnie prześladowała zabójców)
* Megajra – (gr. Μέγαιρα Mégaira) – wroga, zawistna Zadaniem erynii było wysłuchiwanie skarg wnoszonych przez śmiertelników na młodzież obrażającą starszych, na dzieci odnoszące się źle do rodziców, na niegościnnych gospodarzy, na właścicieli domów i radnych miejskich, którzy niewłaściwie odnosili się do petentów, przede wszystkim jednak na zabójców. Stanowiły one personifikacje wyrzutów sumienia po złamaniu tabu – początkowo tylko tabu obrazy, nieposłuszeństwa albo przemocy stosowanej wobec matki. Według Ajschylosa Orestes ścigany przez erynie za matkobójstwo decyduje się poddać sądowi Pallas Ateny, która uwalnia go od winy, a erynie ustają w pogoni za nim otrzymując przydomek „Łaskawych” (eumenid) – bóstw opiekuńczych Ateńczyków. (pl)
- Le Erinni (in greco antico: Ἐρινύες, Erinues) sono, nella religione e nella mitologia greca, le personificazioni femminili della vendetta (Furie nella mitologia romana) soprattutto nei confronti di chi colpisce la propria famiglia e i parenti. (it)
- As erínias (em grego: Ἐρινύες), na mitologia grega, eram personificações da vingança. Enquanto Nêmesis (deusa da vingança) punia os deuses, as erínias puniam os mortais. Eram Tisífone (Castigo), Megera (Rancor) e Alecto (Inominável). Na mitologia romana, eram chamadas fúrias – Furiæ ou Diræ. Viviam nas profundezas do Tártaro, onde torturavam as almas pecadoras julgadas por Hades e Perséfone, seus pais. Outra versão afirma que nasceram das gotas do sangue que caíram sobre Gaia quando o deus Urano foi castrado por Cronos. Pavorosas, possuíam asas de morcego e cabelo em forma de serpente. Mas a versão mais aceita é que elas são mesmo frutos da relação conjugal de Hades e Perséfone. As erínias, deusas encarregadas de castigar os crimes, especialmente os delitos de sangue, são também chamadas Eumênides (Εὐμενίδες), que em grego significa as bondosas ou as Benevolentes, eufemismo usado para evitar pronunciar o seu verdadeiro nome, por medo de atrair a sua cólera. Em Atenas, usava-se como eufemismo a expressão Semnai Theai (σεμναὶ θεαί), ou deusas veneradas. Na versão de Ésquilo, as erínias são filhas da deusa Nix, da noite. Supunha-se elas serem muitas, mas na peça de Ésquilo elas são apenas três, que encarregavam-se da vingança e habitavam, consoante as versões, o Érebo ou o Tártaro, o inframundo, onde descansam até que são de novo reclamadas na Terra. Os seus nomes são:
* Alecto (Ἀληκτώ, a implacável), eternamente encolerizada. Encarrega-se de castigar delitos morais como a ira, a cólera e a soberba. Tem um papel muito similar ao da deusa Nêmesis, com diferença de que esta se ocupa do referente aos deuses, tendo Alecto uma dimensão mais "terrena". Alecto é a Erínia que espalha pestes e maldições. Seguia o infrator sem parar, ameaçando-o com fachos acesos, não o deixando dormir em paz.
* Megera (Μέγαιρα, a rancorosa), que personifica o rancor, a inveja, a cobiça e o ciúme. Castiga principalmente os delitos contra o matrimônio, em especial a infidelidade. É a Erínia que persegue com a maior sanha, fazendo a vítima fugir eternamente.Terceira das fúrias de Ésquilo, grita ininterruptamente nos ouvidos do criminoso, lembrando-lhe das faltas que cometeu.
* Tisífone (Τισιφόνη, a vingadora), a vingadora dos assassinatos (patricídio, fratricídio, homicídio). É a Erínia que açoita os culpados e enlouquece-os. As erínias são divindades ctónicas presentes desde as origens do mundo, e apesar de terem poder sobre os deuses, não estando submetidas à autoridade de Zeus, vivem às margens do Olimpo, graças à rejeição natural que os deuses sentem por elas (e é com pesar que as toleram, pois devem fazê-lo). Por outro lado, os homens têm-lhes pânico, e fogem delas. Esta marginalidade e a sua necessidade de reconhecimento são o motivo por que, segundo conta Ésquilo, as erínias acabam aceitando o veredicto de Atena, passando mesmo por cima da sua inesgotável sede de vingança. Eram forças primitivas da natureza que actuavam como vingadoras do crime, reclamando com insistência o sangue parental derramado, só se satisfazendo com a morte violenta do homicida. Posto que o castigo final dos crimes (por mais horríveis que sejam) é um poder que não corresponde aos homens, estas três irmãs se encarregavam do castigo dos criminosos, perseguindo-os incansavelmente até mesmo no mundo dos mortos, pois seu campo de acção não tem limites. As erínias são convocadas pela maldição lançada por alguém que clama vingança. São deusas justas, porém implacáveis, e não se deixam abrandar por sacrifícios nem suplícios de nenhum tipo. Não levam em conta atenuantes e castigam toda ofensa contra a sociedade e a natureza, como o perjúrio, a violação dos rituais de hospitalidade e, sobretudo, os assassinatos e crimes contra a família. Na Antiguidade, sacrificavam-lhes carneiros negros, assim como libações de (νηφάλια), ou hidromel.As erínias são representadas normalmente como mulheres aladas de aspecto terrível, com olhos que escorrem sangue no lugar de lágrimas e madeixas trançadas de serpentes, estando muitas vezes acompanhadas por muitos destes animais. Aparecem sempre empunhando chicotes e tochas acesas, correndo atrás dos infratores dos preceitos morais. Existe na Arcádia um lugar em que se atopam dois santuários consagrados às Erínias. Num deles, elas recebem o nome de (Μανίαι, as que volvem todos). Neste lugar, segundo a lenda relatada por Ésquilo na sua tragédia As Eumênides, perseguem a Orestes pela primeira vez, vestidas de negro. Perto dali, e segundo conta Pausânias, apontava-se outro santuário onde o seu culto associava-se ao das Graças, deusas do perdão. Neste santuário purificaram a Orestes, vestidas completamente de branco. Orestes, uma vez curado e perdoado, aplicou um sacrifício expiatório às maniai. (pt)
- Erinyer (grekiska erinyes), hämndgudinnor i grekisk mytologi, av romarna kallade furier. Erinyerna tänktes förfölja missdådare och driva dem till vansinne. Dessa kunde inbegripa personer som mördat, begått mened, inte visat tillbörlig respekt mot föräldrarna eller brutit mot gästfrihetens lag. De hämnades också de mördade som ej fått upprättelse. De kan ses som något av urtidsgudomligheter vars antal till en början är obestämt men som under Euripides tid fastställdes till tre, deras verksamheter, sinnelag och namn tillkommer under hellenismen. De tre Erinyernas namn var Alekto (”den oeftergivliga”, outtröttliga"), Megära (”den avundsamma, fientliga”) och Tisifone (”mordhämnerskan”). Deras hemvist var i Erebos mörka djup. De sades ha uppstått ur Uranos blod och Jorden (Gaia) när Uranos kastrerades av Kronos. De har avbildats med vingar, ormar som hårslingor och med facklor och piskor i händerna. De har sin motsats i gracerna. Eufemistiskt kallades erinyerna för eumenider, ”de välsinnade”, och refererades även till som semnai theai, vilket betyder ”ärevördiga gudinnor”. Enligt Aischylos tragedi Eumeniderna fick de detta namn sedan de slutit fred med Orestes. (sv)
- Еринії (грец. Ερινύες), також Евменіди (грец. Eumenides) — богині помсти (у римлян фурії). За Гесіодом, Е. — дочки Землі, заплідненої краплями крові Урана. Цей міф (пізнішого походження) намагається пов'язати родовід Ериній з першим у світі насильством проти батьків. За Есхілом, Еринії — доньки Ночі. Софокл називає їх дітьми темряви й землі. У міфах вони завжди зображуються земними божествами, тісно пов'язаними з правилами й законами людського співжиття. Вони пильно стежать за тим, щоб не порушувались усталені стосунки між старшими і молодшими, батьками й дітьми, багатими й бідними, щасливими й нещасливими тощо. Іншими словами, щоб не зростала вигода однієї сторони коштом другої. Існують Еринії батька, матері, родичів, дітей, бідних, тобто кожного, хто скривджений і волає про помсту. За «Іліадою», богині-месниці живуть в Аїді, звуться «жорстокими», «лютими» та «згубними». Пізніші міфографи згадують трьох богинь: Мегеру (Загрозливу), Тісіфону (Месницю) й Алекто (Безупинну). На вазах Еринії часто зображені караючими божествами; старі, сиві, з лютим поглядом та зміями у волоссі, вони гавкають, як собаки, або ревуть, мов розлючені бики; змії обвивають їхні тулуби, повзуть по плечах або шиплять у руках богинь і з відкритими пащами тягнуться до жертви. Іноді Ериній зображують з мечем у руках або факелом, який освітлює шлях у гонитві за винуватцем. Піфія зі страху втекла з храму Аполлона, коли побачив Ериній Аполлон прогнав їх із храму туди, де карають винних, де чути стогін катованих злочинців. Богині карають не тільки смертю; за скоєний злочин вони невідступно переслідують винуватця, завдаючи йому фізичних і психічних страждань навіть після смерті. Кров убитої матері ще не висохла на руках убивці, а Орест уже зазнає мук сумління. За словами Геракліта, Е. пильно стежать за тим, щоб і в навколишній природі все залишилось у своїх межах, карають за порушення присяги та встановленої міри («Іліада», IX, 454, 569; XIX, 86, 259, 418; «Одіссея», XV, 235; XVII, 475; XX, 66 — 78). Звідси зіставлення Е. з богинями долі. Трагедія Есхіла «Евменіди», якою автор завершує трилогію «Орестея», подає чимало відомостей про богинь. Вони жадають крові матеревбивці Ореста, переслідують його від Аргосу до Дельфів, а звідти аж до Афін, і тільки заступництво Аполлона й Афіни втихомирює лють Е. і рятує Ореста. Після примирення з богами Е. (досл. «шалені, безумні») дістають імення евменіди, тобто «ласкаві, доброзичливі». Їх називали також господинями (Potniai), вельмишановними (Semnai). У трагедії Софокла «Едіп у Колоні» ті самі богині ласкаво приймають у гаю біля Афін Едіпа, що спокутував свою провину душевними стражданнями й злигоднями. В Евріпіда («Орест») Е. — муки сумління злочинця. З плином часу цих богинь почали ототожнювати з докорами сумління за скоєний злочин, тому вони вважалися добродійними богинями. У Римі фурії були охоронницями суспільного ладу й переслідували всіх злочинців, особливо вбивць. (uk)
- Эри́нии (от др.-греч. Ἐρινύες «гневные») — в древнегреческой мифологии богини мести и ненависти. В римской мифологии им соответствуют фурии.По одному сказанию, дочери Нюкты и Эреба; либо порождены Землей от крови Урана во время его убийства Кроносом; либо дочери Тьмы (Скотоса). По Эпимениду, дочери Кроноса. Их рождение приписывают первому совершившемуся преступлению: когда Кронос ранил своего отца Урана, капли его крови, падая, породили фурий.У Гомера их одна или несколько.Согласно орфикам, это девять дочерей Зевса Хтония и Персефоны. По версии их тридцать тысяч.У позднейших поэтов эриний три: Тисифона (Тизифона), мстящая за убийство, Алекто, непрощающая, и Мегера, завистница.Афиняне называют их «Почтенными», впервые Эсхил изобразил их с волосами на голове в виде змей. Их пещера на склоне афинского акрополя. В Сикионе их называли Евмениды (Милостивые), их дубовая роща на берегу Асопа. Эринии преследуют за тяжёлые проступки, ввергая преступников в безумие. Мании — божества, чей храм около Мегалополя. Видимо, это эпитет Евменид. (ru)
- 厄里倪厄斯（希腊语：Ἐρινύες / Erinyes ，单数为Ἐρινύς / Erinys，字面意思为“愤怒”）是希腊神话中的三个复仇女神。在古典时代的阿提卡地区，人们举行祭祀仪式时从不直接提到这些女神的名字，而使用其别名欧墨尼得斯（古希臘語：Εὐμενίδες，意为“善良”）。在罗马神话中，厄里倪厄斯的对应者是（拉丁語：Furiæ，“愤怒”）。在雅典娜的勸說下改變了復仇的形象，轉為繁榮的保護者，被尊稱為仁慈女神（Kindly Ones）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Οι Ερινύες στην ελληνική μυθολογία ήταν μυθικές χθόνιες θεότητες που κυνηγούσαν όσους είχαν διαπράξει εγκλήματα κατά της φυσικής και ηθικής τάξης των πραγμάτων. Επίσης είναι γνωστές και ως Ευμενίδες, δίνοντας έτσι το όνομά τους στην τρίτη τραγωδία της τριλογίας Ορέστεια του Αισχύλου. Στη συγκεκριμένη τραγωδία κατατρέχουν τον Ορέστη, γιο του Αγαμέμνονα και της Κλυταιμνήστρας, για τον φόνο της μητέρας του. (el)
- Eriniak (antzinako grezieraz: Έρινύες Erinyes), greziar mitologian, infernuko mendekuaren jainkosak ziren. Erromatar mitologian Furiae deitzen zitzaien. Erinia hitzak bortxaz hildakoaren mamua, hiltzaileari jarraitzen diona, adierazten du. Eskilok Eumenideak («Onuragarriak») deitu zien, izen beldurgarri hura baztertuz. Hesiodok Lurraren eta Kronosek irendu zuen Uranoren odol-tanten alabatzat jo bazituen ere, Lurraren edo Gauaren alabatzat hartu ohi dira. Dontzeila hegodun gisa irudikatzen dira, suge kiribilduz osaturiko ilea eta itxura izugarria dutela. Greziako idazleek hiru erinia aipatzen dituzte: Alekto, Tisifone eta Megera. (eu)
- Dans la mythologie grecque, les Érinyes ou Érinnyes (en grec ancien Ἐρινύες / Erinúes), ou parfois « déesses infernales » (χθόνιαι θεαί / khthóniai theaí) sont des divinités persécutrices. Selon Eschyle, elles sont transformées en σεμναὶ / semnaì, « vénérables », après l'acquittement d'Oreste, à l'occasion duquel Athéna aurait obtenu qu'elles devinssent des divinités protectrices d'Athènes comme gardiennes de la justice. Euripide les a identifiées aux Euménides (grec Εὐμενίδες / Eumenídes, « les Bienveillantes »). Elles correspondent aux Furies chez les Romains. (fr)
- De Erinyen (Oudgrieks: Ἐρινύες) zijn figuren uit de Griekse mythologie. Ze zijn wraakgodinnen, en achtervolgden en kwelden degenen die iets misdaan hadden. De Erinyen woonden in de onderwereld en kwamen op aarde als er een misdadiger met hun wraak gestraft moest worden. In het Latijn werden ze Furiae — of Dirae — genoemd (de verschrikkelijken), en in het Nederlands Furiën.Ook hadden de Erinyen de taak om de Tartaros te bewaken. Het woord 'furieus' (kwaad, razend) stamt af van de Nederlandse benaming voor de Erinyen, de Furiën. (nl)
- エリーニュス（古代ギリシャ語: Ἐρινύς, Erīnys）は、ギリシア神話に登場する復讐の女神たちである。複数形でエリーニュエス（古代ギリシャ語: Ἐρινύες, Erīnyes）、またはフューリズ（Furies、単数形はフューリー（Fury））とも称する。日本語では長母音を省略してエリニュス、エリニュエスとも呼ぶ。 古くは数が不定で、多数からなる女神であったと考えられるが、後代の神話では、アレークトー（止まない者）、ティーシポネー（殺戮の復讐者）、メガイラ（嫉妬する者）の三女神に整理された。親殺しや偽誓の罪に対する「復讐の女神たち」として知られる。オリュンポスの神々とは異なる祭祀を受けた。 (ja)
- Le Erinni (in greco antico: Ἐρινύες, Erinues) sono, nella religione e nella mitologia greca, le personificazioni femminili della vendetta (Furie nella mitologia romana) soprattutto nei confronti di chi colpisce la propria famiglia e i parenti. (it)
- 厄里倪厄斯（希腊语：Ἐρινύες / Erinyes ，单数为Ἐρινύς / Erinys，字面意思为“愤怒”）是希腊神话中的三个复仇女神。在古典时代的阿提卡地区，人们举行祭祀仪式时从不直接提到这些女神的名字，而使用其别名欧墨尼得斯（古希臘語：Εὐμενίδες，意为“善良”）。在罗马神话中，厄里倪厄斯的对应者是（拉丁語：Furiæ，“愤怒”）。在雅典娜的勸說下改變了復仇的形象，轉為繁榮的保護者，被尊稱為仁慈女神（Kindly Ones）。 (zh)
- إيرينيس ويطلق عليه Erinyes (، الغناء. إرينيس /ɪˈrɪnɪs/ ، /ɪˈraɪnɪs/. Greek ، رر. من Ἐρινύς ، Erinys)، وهو الذي يعرف أيضا بـ Furies فوريوس، في الواقع فقد كانت آلهة انتقام أنثى شثونية في الديانات والأساطير اليونانية القديمة.كما أن اليمين الوهمي يستدعيهم في الإلياذة بأنهم «الإرينيين، الذين تحت الأرض ينتقمون من الرجال، من يقسم اليمين الكاذبة». يقترح والتر بوركيرت بأنها تعتبر «تجسيد لفعل اللعن الذاتي الوارد في القسم». إنها تتوافق مع الديرة في الأساطير الرومانية. قام بع ذلك الكاتب الروماني ماوروس سيرفيوس هونوراتوس بكتابه (حوالي 600 م) أنهم: يُدعون كالتالي: «إيومينيدس» في الجحيم، و «فورياي» على الأرض، و «ديراي» في الجنة. (ar)
- Les eumènides (en grec antic Εὐμενίδες), o les erínies (grec Έρινύες) són, en la mitologia grega i romana unes divinitats violentes. Els romans les van identificar amb les fúries (Furiae) o dires (Dirae), i eren la personificació de les causes pronunciades contra un criminal. Erínnia derivaria del grec ἐρίνω ορ ἐρευνάω, i seria el nom d'una dea de la venjança. Eumènides volia dir "benvolents", un sobrenom destinat a adular-les, i es va usar per primer cop amb l'absolució d'Orestes per la cort de l'areòpag. La paraula "fúria", per contra, fa referència a un dels efectes que causaven en les seves víctimes: embogir de furor. (ca)
- Erínye (řecky Ερινύες, latinsky Furiae) jsou v řecké mytologii bohyně pomsty a kletby, služebnice boha podsvětí Háda a jeho manželky Persefony. V římské mytologii jim odpovídají Furie. Říká se jim také Lítice. Zrodily se prý z kapek krve Úrana, kterého Kronos zbavil moci a mužství. Podle jiných zdrojů však mohou být potomky a bohyně Nyx. Považují se za síly starší než bohové z Olympu, proto ani jejich nadvládě údajně zcela nepodléhají. Mají své zákony, podle nich nelítostně stíhají vraždy, zejména mezi členy rodiny, pokoj nedají ani křivopřísežníkům. Trestají a pronásledují viníky hlavně tam, kde selhává uplatnění zákonů lidských. Provinilce bez slitování štvou z místa na místo a nedají jim ani vydechnout. Mnohdy pomáhají Hádovi pronásledovat hříšníky, co unikají smrti. (cs)
- Erinioj (el la greka: Ερινύς, furioze persekuti aŭ furioziĝi) estis mitaj estuloj. La romianoj nomis ilin Furioj. La Erinioj naskiĝis el la sango verŝita de Urano, kiam fortranĉis ties testikojn Krono, lia plej juna filo. Ili estis tri diinoj, kiuj punis kaj venĝis la krimulojn, kaj iliaj nomoj estis: Alekta, Tizifona kaj Megera (alia versio de la mito nombras pli ol tri diinojn). Internigite en la homa kapo ili estas la konsciencriproĉo, la rimorso. (eo)
- The Erinyes (/ɪˈrɪni.iːz/ ih-RIN-ee-eez; sing. Erinys /ɪˈrɪnɪs, ɪˈraɪnɪs/ ih-RIN-iss, ih-RY-niss; Ancient Greek: Ἐρινύες, pl. of Ἐρινύς), also known as the Furies, and the Eumenides, were female chthonic deities of vengeance in ancient Greek religion and mythology. A formulaic oath in the Iliad invokes them as "the Erinyes, that under earth take vengeance on men, whosoever hath sworn a false oath". Walter Burkert suggests that they are "an embodiment of the act of self-cursing contained in the oath". They correspond to the Dirae in Roman mythology. The Roman writer Maurus Servius Honoratus wrote (ca. 400 AD) that they are called "Eumenides" in hell, "Furiae" on Earth, and "Dirae" in heaven. (en)
- En la mitología griega, las Erinias (en griego antiguo Έρινύες Erinýes, de etimología desconocida) son personificaciones femeninas de la venganza que perseguían a los culpables de ciertos crímenes. También se las llamaba Euménides (en griego antiguo Εύμενίδες, ‘benévolas’), antífrasis utilizada para evitar su ira cuando se pronunciaba su verdadero nombre. Según la tradición, este nombre se habría empleado por primera vez tras la absolución de Orestes por el Areópago (descrita más adelante), y más tarde se usó para aludir al lado benigno de las Erinias. (es)
- Die Erinnyen oder Erinyen (altgriechisch Ἐρινύες Erinýes, in der Einzahl Ἐρινύς Erinýs, lateinisch Erinys, Erinnys) – bei den Griechen auch als Μανίαι Maníai, deutsch ‚die Rasenden‘, später als Eumeniden (Εὐμενίδες Eumenídes), bei den Römern als Furien (furiae, von furia ‚Wut, Raserei‘) bezeichnet – sind in der griechischen Mythologie drei Rachegöttinnen: Sie stellen die personifizierten Gewissensbisse dar. Im matriarchalen Kontext gelten sie als Verteidigerinnen mutterrechtlicher Prinzipien. Sie stehen im Zusammenhang mit Totenkult und Fruchtbarkeit. (de)
- Dalam mitologi Yunani, Erinyes (bahasa Yunani: Ἐρινύες, tunggal: Ἐρινύς, Erinis) atau Eumenídes (Eumenís) (atau Dirae dalam mitologi Romawi) adalah sekelompok dewi kemarahan dan pembalasan. Erinyes berjumlah tiga dewi: Alekto, Tisifon, dan Megaira. Mereka dilahirkan dari Gaia dan darah Uranus. Bila ada orang yang membunuh orang tuanya maka Erinyes akan mengejarnya dan membuatnya gila. mereka sering digambarkan dengan ular di kepala mereka, darah keluar dari mata mereka dan terlihat sangat menakutkan. Erinyes juga bertugas menyiksa roh orang jahat di dunia bawah. (in)
- 에리니에스(그리스어: Ἐρινύες)는 크로노스가 우라노스의 성기를 자르면서 흐른 피와 가이아 여신의 땅이 결합하여 태어난 세 여신이다. 즉 아버지는 우라노스 신이고 어머니는 가이아 여신이다. 그녀들 머리카락은 뱀이 휘감고 있고, 한쪽 손에는 횃불, 다른 손에는 채찍을 들고 있다. 또 피눈물을 흘리고, 박쥐의 날개를 단 흉측하고 모든 이 공포의 대상인 저주와 복수의 여신이다. 올림포스 일가가 태어나기도 전에 태어난 원초의 성향을 지닌 여신들이라 올림포스 신들도 에리뉘에스를 무서운 복수와 저주로 인해서 쉽게 무시하고 벌을 내릴 수 없었다고 하며 하물며 이들을 보호하는 가이아가 있어서 건들 수도 없었다고 한다. (ko)
- Erynie (także Eumenidy; gr. Ἐρινύες Erinýes, gr. Εὐμενίδες Eumenídes, „życzliwe”, łac. Furiae, Dirae) – w mitologii greckiej boginie i uosobienia zemsty (kary, gniewu) za wszelką nieprawość oraz wyrzutów sumienia. Należały do najstarszych bóstw panteonu greckiego. Zrodziły się ze spadłej na Gaję (Ziemia) krwi wykastrowanego Uranosa (Niebo). Zamieszkiwały Ereb (Ciemności Podziemia). Ich rzymskimi odpowiedniczkami były furie. Ponieważ nie należało wymieniać ich imion, nazywano je również Eumenides („Łaskawymi”), Semnaj („Czcigodnymi”) lub Araj („Klątwami”). Były trzy erynie: (pl)
- As erínias (em grego: Ἐρινύες), na mitologia grega, eram personificações da vingança. Enquanto Nêmesis (deusa da vingança) punia os deuses, as erínias puniam os mortais. Eram Tisífone (Castigo), Megera (Rancor) e Alecto (Inominável). Na mitologia romana, eram chamadas fúrias – Furiæ ou Diræ. Viviam nas profundezas do Tártaro, onde torturavam as almas pecadoras julgadas por Hades e Perséfone, seus pais. Outra versão afirma que nasceram das gotas do sangue que caíram sobre Gaia quando o deus Urano foi castrado por Cronos. Pavorosas, possuíam asas de morcego e cabelo em forma de serpente. (pt)
- Эри́нии (от др.-греч. Ἐρινύες «гневные») — в древнегреческой мифологии богини мести и ненависти. В римской мифологии им соответствуют фурии.По одному сказанию, дочери Нюкты и Эреба; либо порождены Землей от крови Урана во время его убийства Кроносом; либо дочери Тьмы (Скотоса). По Эпимениду, дочери Кроноса. Их рождение приписывают первому совершившемуся преступлению: когда Кронос ранил своего отца Урана, капли его крови, падая, породили фурий.У Гомера их одна или несколько.Согласно орфикам, это девять дочерей Зевса Хтония и Персефоны. По версии их тридцать тысяч.У позднейших поэтов эриний три: Тисифона (Тизифона), мстящая за убийство, Алекто, непрощающая, и Мегера, завистница.Афиняне называют их «Почтенными», впервые Эсхил изобразил их с волосами на голове в виде змей. Их пещера на склоне (ru)
- Erinyer (grekiska erinyes), hämndgudinnor i grekisk mytologi, av romarna kallade furier. Erinyerna tänktes förfölja missdådare och driva dem till vansinne. Dessa kunde inbegripa personer som mördat, begått mened, inte visat tillbörlig respekt mot föräldrarna eller brutit mot gästfrihetens lag. De hämnades också de mördade som ej fått upprättelse. De kan ses som något av urtidsgudomligheter vars antal till en början är obestämt men som under Euripides tid fastställdes till tre, deras verksamheter, sinnelag och namn tillkommer under hellenismen. (sv)
- Еринії (грец. Ερινύες), також Евменіди (грец. Eumenides) — богині помсти (у римлян фурії). За Гесіодом, Е. — дочки Землі, заплідненої краплями крові Урана. Цей міф (пізнішого походження) намагається пов'язати родовід Ериній з першим у світі насильством проти батьків. (uk)
|
_-_Google_Art_Project.jpg){kind=link}
_-_Google_Art_Project.jpg){kind=link}
