| dbo:abstract
|
- الآريا (بالإنجليزية: Aria) في الموسيقى هي تعبير عن شعور الشخصيات وتوضح الذروة العاطفية في الدراما وهي أكثر تعبيرية وتنغيما من الرسيتاتيف. هنا كل أو جزء من الأوركسترا يدخل لينضم إلى وبالتالي يقدم دعم صوتي قوي. في الواقع حسب السرد الروايات الحالية، عادة تحدث جمهور الباروك أثناء الرسيتاتيف وسكت أثناء الآريا فقط. أخيرا في حين يتعلق الرسيتاتيف بتوصيل النص بسرعة، الآريا تتحرك ببطء، وتكرر الكلمات لرفع أثرها الدرامي، وتمد الحروف المتحركة خلال الزخرفة الصوتية (المليسيما). هذه اللحظات ليس فقط تعبير عن المشاعر، لكنها لحظات من الجمال الموسيقي. (ar)
- Una ària és una forma musical consistent, originalment, en qualsevol melodia expressiva executada per un cantant (però no sempre). En temps més recents, s'usa quasi exclusivament per descriure una peça per ser cantada per una veu solista, usualment amb acompanyament orquestral i com a part d'una obra vocal (òpera, oratori, cantata, etc.). Els compositors a vegades també escriuen «àries de concert», que no formen part d'una obra més gran. A l'òpera, una ària és un solo vocal d'una certa extensió en el qual un personatge pot expressar els seus sentiments o les seves impressions. En el transcurs de l'ària no hi ha acció. Segons el seu caràcter l'ària pot ser lenta i lírica (cantabile), amb nombroses agilitats (di bravura), o amb acompanyament musical molt elaborat (concertata). La més coneguda per la seva clara estructura és l'ària da capo (A-B-A). (ca)
- Árie původně označovala v hudbě výraznou melodii, kterou obvykle, i když ne vždy, interpretoval zpěvák. V baroku byla instrumentální podoba árie (také zvaná air) běžnou součástí taneční suity. V současnosti termín árie označuje nejčastěji skladbu pro jeden hlas s orchestrálním doprovodem. Árie nemá pevně danou formu. Některé árie mají dvě části - pomalou v lichém taktu, a poté rychlejší v taktu sudém. Další rozšířenou formou je tzv. aria da capo, která má trojdílné schéma A B A. Třetí část je opakováním první části a zpěvák zde má možnost improvizovat a přidáním melodických variací a ozdob předvést své umění. Árie bývají součástí větších hudebních děl - oper, oratorií nebo kantát. Existují však i tzv. koncertní árie, což jsou samostatné skladby určené k provedení na pěveckých recitálech. Příkladem je Beethovenova árie Ah! Perfido. Operním i koncertním áriím často předchází recitativ. V něm je „odvyprávěna“ dějová linka, zatímco v melodické árii je zdůrazněn lyrický, emotivní obsah. (cs)
- Unter einer Arie (italienisch Aria = ‚Weise‘, ‚Luft‘; dies wiederum von lateinisch aer bzw. altgriechisch ἀήρ = ‚Luft‘) versteht man ein solistisch vorgetragenes Gesangsstück in der klassischen Musik. Eine dazugehörige Instrumentalbegleitung kann von der reinen Continuo-Begleitung mit nur einer Laute oder einem Cembalo, über ein kleines Ensemble mit einem oder mehreren Solo-Instrumenten bis hin zu einem großen Orchester gehen. Meistens ist eine Arie ein Teil eines größeren Werkes wie einer Oper, einer Kantate oder eines Oratoriums. Es gibt jedoch auch Einzelkompositionen, wie z. B. die Konzertarie. Die Arie vermittelt die Gefühle und Stimmungen, den sogenannten Affekt, eines bestimmten Moments, d. h. im Normalfall findet keine Handlung statt, im Gegensatz zum Rezitativ. Es können die verschiedensten Gefühle ausgedrückt werden, wie Liebe, Freude, Wut, Rachlust, Entrüstung, Angst, Zweifel usw. In der barocken Oper entstanden schon im 17. Jahrhundert je nach Inhalt außerdem bestimmte Typen, wie die Sturmarie – im Text oft mit Vergleichen wie einem stürmischen Meer oder einem sinkenden Schiff -, die Beschwörungsarie, Verführungsarie, Schlummerarie, Abschiedsarie, Toilettenarie – letztere wurde von einer Frau gesungen, die sich vor ihrem Spiegel schön macht und schmückt. Sehr beliebt waren auch Arien, die den Gesang der Vögel imitieren. Im Vergleich zum Sprechgesang des Rezitativs wird die Stimme in einer Arie rein lyrisch und melodisch behandelt (melismatisch), und besonders in der Ära des Belcanto auch oft kunstvoll und verziert. Auch die Begleitung kann melodisch und reich ausgeschmückt sein. In einer Arie sind oft Wiederholungen in Text und Melodie enthalten. Ist ein Stück weniger umfangreich, der Affekt gemäßigter, so spricht man auch von einer Ariette, einer „kleinen Arie“. In einer Opera seria im 18. Jahrhundert standen einer Primadonna oder einem primo uomo (normalerweise ein Kastrat) mindestens fünf Arien zu – jede Arie von einem anderen Affekt oder Charakter –, der seconda donna und dem secondo uomo drei Arien, kleinere Nebenrollen bekamen nur ein oder zwei, oder gar keine Arie. (de)
- Η άρια (aria ή air) είναι μουσικός όρος που αρχικά χρησιμοποιήθηκε για να περιγράψει κάθε εκφραστική μελωδία για φωνή. Σήμερα, ο ίδιος όρος περιγράφει ένα αυτόνομο μουσικό φωνητικό κομμάτι με συνοδεία οργάνων και συνήθως ολοκληρωμένης ορχήστρας. Η άρια αποτελεί αναπόσπαστο μέρος της όπερας, μαζί με το ρετσιτατίβο, ενώ συναντάται και σε ορατόρια ή καντάτες. Ορισμένοι συνθέτες, όπως ο Μπετόβεν και ο Μότσαρτ έχουν επίσης δημιουργήσει και "άριες για κοντσέρτα" (concert arias). Η άρια ως είδος μουσικής σύνθεσης, γεννήθηκε τον 14ο αιώνα και σήμαινε ένα συγκεκριμένο είδος τραγουδιού. Συνδεόταν παράλληλα με αμιγώς ορχηστρική μουσική, γεγονός που δεν ισχύει σήμερα. Στην κλασική περίοδο της μουσικής, η μορφή της άριας που κυριαρχούσε ήταν η λεγόμενη άρια da capo, δηλαδή άρια με επανάληψη. Η μουσική της βασιζόταν σε ένα ποίημα δύο στροφών με την πρώτη να επαναλαμβάνεται μετά τη δεύτερη. Αυτού του είδους η άρια αναπτύχθηκε περισσότερο μέχρι τα μέσα του 18ου αιώνα. Αργότερα, πολλοί συνθέτες προσπάθησαν να την συντομεύσουν περιορίζοντας ή εξαλείφοντας την επανάληψη. (el)
- In music, an aria (Italian: [ˈaːrja]; plural: arie [ˈaːrje], or arias in common usage, diminutive form arietta [aˈrjetta], plural ariette, or in English simply air) is a self-contained piece for one voice, with or without instrumental or orchestral accompaniment, normally part of a larger work. The typical context for arias is opera, but vocal arias also feature in oratorios and cantatas, or they can be stand-alone concert arias. The term was originally used to refer to any expressive melody, usually, but not always, performed by a singer. (en)
- Ario laŭ PIV estas 1.
* melodio de kanto, 2.
* muzika formo: triparta kanto kun teksto dufraza, aŭ 3.
* soloo en opero. Kuna eco de la tri subdifinoj de ario (de la itala vorto aria „melodio“, etimologie parenca al la esperanta vorto aero de la latina aer) estas, ke temas pri sole prezentata kanto. Ofte teknike malfacile kantebla verko, koncerte prezentataj arioj kutime akompaniĝas de malpli laŭtaj muzikaj instrumentoj, ĝenerale de orkestro. Ofte ario estas parto de pli granda verko kiel opero aŭ kantato. En lirike sentema kantomaniero operaj arioj peras la sentojn kaj etosojn, la emocian mesaĝon de verko, dum la drame orientita recitativo antaŭenigas la teman rakonton de la sama verko. (eo)
- Un aria, del italiano aria ("aire"), es una pieza musical creada para ser cantada por una voz solista sin coro, habitualmente con acompañamiento orquestal y como parte de una ópera o de una zarzuela. Antiguamente, era cualquier melodía expresiva ejecutada frecuentemente, aunque no siempre, por un cantante. Un aria es similar al mundo de las suites al ser una pieza de carácter cantabile, de movimiento lento, ternaria o binaria y con profusa ornamentación. En todo caso, es una composición teatral o musical de finales del Renacimiento, compuesta para ser ejecutada por un solo intérprete. Durante el siglo XVII, en la época de la ópera barroca, el aria se escribía en forma ternaria (A-B-A), a la cual se le conocía como aria da capo (aria desde el principio) debido a la repetición de la primera parte al final del aria. El aria luego «invadió» el repertorio operístico con numerosas variantes (aria cantabile, aria agitata, aria di bravura, entre otras). A mediados del siglo XIX, las óperas se convirtieron en una sucesión de arias, reduciendo el espacio disponible para los recitativos. Un aria actualmente suele usarse para obras de teatro o, generalmente, aperturas de óperas. (es)
- Aria forma musikal trinkoa da, funtsea, kantari batek abestutako melodia adierazkor baten esanahia duena. Garai berriagoetan, osotasun baten pieza partzial bat deskribatzeko erabiltzen da, ahots bakarlari batek kantatzeko, eskuarki orkestra baten laguntzarekin eta ahozko lan baten zati gisa (opera, oratorioa, kantata, etab.). Hala ere, konpositoreek batzuetan «kontzertuko ariak» idatzi izan dituzte, direnak obra handiago baten parte. Operan, aria bat pieza bokala bakarra da, luze samarra, non pertsonaia batek bere sentimenduak edo ikuspuntuak adieraz baititzake. Arian zehar ez dago ekintzarik. Izaeraren arabera, aria motela eta lirikoa izan daiteke (cantabile), arintasunez betea (di bravura), edo musika oso landuarekin lagundua (concertata). (eu)
- Amhrán le téacs Iodáilise is airia, go príomha ceann ar fochuid de shaothar níos mó é (ceoldráma, oratóir nó cantáid). Luaitear struchtúr trianach nó da capo (arís eile) na n-áirianna barócacha, A-B-A, go minic mar fhoirm amhráin. (ga)
- Une aria est une pièce de musique écrite pour une voix seule dans un opéra ou dans toute autre forme musicale italienne (ou se référant à une inspiration d'origine italienne : cantate, oratorio) de l'époque baroque ou ultérieure, accompagnée par une basse continue ou un ensemble d'instruments jusqu'au grand orchestre. (fr)
- In campo musicale per aria (in francese anche air, ayr e ayre e in inglese anche air) si intende un brano, quasi sempre per voce solista, articolato in strofe o sezioni. Nella storia dell'opera essa si contrappone al recitativo e rappresenta, sin dalle origini, un momento in cui la forma musicale, con le sue simmetrie e regole interne, prende il sopravvento sull'azione e sul dialogo. Di conseguenza, essa coincide normalmente con un momento drammaturgicamente statico, se non addirittura - specie nel primo Ottocento italiano - con un momento di sospensione del tempo durante il quale lo spettatore ha accesso all'intimo sentimento del personaggio. Altrettanto statico è l'impianto tonale. Non mancano tuttavia, specie nel genere buffo, le cosiddette arie d'azione. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 아리아 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 아리아(이탈리아어: Aria)는 서정적인 선율을 말한다. 오페라·오라토리오·칸타타 등에 나오는 기악반주의 선율적인 독창곡으로, 특별하게 정해진 형식은 없으며, 곡상도 서정적인 것으로부터 극적인 것까지 여러 가지다. 특히 높은 소프라노의 화려한 기교를 발휘하는 것을 (이탈리아어: Coloratura Aria)라고 한다. "아리아"란 이탈리아어로 공기이며 영어의 경우에는 "에어 air"를 사용한다. (ko)
- アリア (伊: Aria、 独: Arie〈アーリエ〉、仏: Air〈エール〉、英: Air〈エア〉) は、叙情的、旋律的な特徴の強い独唱曲で、オペラ、オラトリオ、カンタータなどの中に含まれるものを指す。また広義に、そのような独唱曲を想起させる曲を指す。 オペラなどでは、特に独唱者にとって聞かせどころとなる曲である。オペラやオラトリオの構成では、アリアの前に語りの内容が重視されあまり旋律的でないレチタティーヴォを置くことが多い。 日本では詠唱と訳されることもある。 (ja)
- Een aria (meervoud aria's) is oorspronkelijk een gezongen expressieve melodie die gewoonlijk, maar niet altijd, door één zanger wordt uitgevoerd. In dit artikel worden enkele aan de aria gerelateerde termen uitgelegd. (nl)
- Aria (wł. aria, l.mn. arie dosł. powietrze) – wokalno-instrumentalna forma muzyczna z kantylenowo rozwiniętym głosem solowym. Aria jest zwykle częścią większej formy muzycznej, jak kantata, oratorium lub opera. Umieszczana jest najczęściej w punkcie kulminacyjnym dramaturgii utworu. Na ogół przyjmuje formę pieśni trzyczęściowej. Występuje również jako forma wyłącznie instrumentalna, np. jako część suity barokowej o charakterze nietanecznym. Samodzielną formą arii jest aria koncertowa – utwór muzyczny na głos i orkiestrę, zwykle w formie sonaty. Istnieją następujące rodzaje arii:
* aria de cour – krótka pieśń zwrotkowa, na jeden lub kilka głosów z towarzyszeniem lutni, rozpowszechniona we Francji w XVI i XVII w.;
* aria wariacyjna – oparta na ostinatowej melodii basowej, pojawiła się ok. 1600;
* aria da capo – aria trzyczęściowa o budowie ABA, szczególnie rozwinęła się w szkole neapolitańskiej;
* aria dal segno – łączyła elementy arii da capo i formy sonatowej z kontrastującymi tematami, była charakterystyczna dla opery seria;
* arietta – aria o mniejszych rozmiarach, przedstawiana zwykle w formie 2-częściowej lub jako utwór instrumentalny;
* cavatina – krótkie arioso, zamykające recytatyw, miała niewielkie rozmiary, prostą strukturę, charakter liryczny;
* aria di bravura – aria, której głównym zadaniem był popis możliwości wokalnych;
* aria polonezowa – pojawiła się w muzyce polskiej i niemieckiej XIX w. (pl)
- Aria, av italienska och franska air, "luft", är solosång, alltid med ackompanjemang, som oftast ingår i operor och sakral musik, men förekommer även som fristående musikstycke under beteckningen . De första ariorna var skrivna i enkel strofisk form, men under barockens glanstid (cirka 1670-1750) utvecklades arian till bli ett alltmer konstfullt, till viss del ytterst virtuost sångnummer. Den mest omtyckta ariaformen under barocken var den så kallade da capo-arian, en tredelad form som fick sitt namn av att den första delen återkom efter mellandelen (A-B-A). Under 1800-talet kom den deklamatoriska dramatiska monologen (i till exempel Wagners musikdramer) att utgöra ett alternativ till den italienska och franska arian, men arior förekommer även i nutida musikdramatiska verk. På italienska är arietta en mindre aria. (sv)
- Ária, no sentido estrito, é qualquer composição musical escrita para um cantor solista, tendo quase o mesmo significado de canção. Geralmente (mas não necessariamente) usa-se o termo "ária" quando está contida dentro de uma obra maior, como uma ópera, cantata ou oratório e "canção" quando é uma peça avulsa. No sentido amplo, uma ária pode ser destinada a mais de um cantor: para dois cantores, chama-se duo ou dueto; para três, trio ou terceto, para quatro, quarteto e assim sucessivamente. Por exemplo, Bach chamou o duo de tenor e contralto (Wie selig sind doch die) da Cantata BWV 80 de Ária. No Barroco, esse termo também era usado para designar peças instrumentais, para orquestra ou solista, que constituíam parte de uma suíte. Um dos exemplos mais famosos é a Ária da Suíte nº 3 para orquestra (Ária da 4ª Corda), de Johann Sebastian Bach. Outros exemplos de ária são "Habanera", da ópera Carmen, de Bizet, e "Nessun Dorma", de Turandot, de Puccini um dos também muitos exemplos é o Fado (pt)
- 詠嘆調（義大利語：Aria，又譯詠唱調、抒情調），原指任何抒情的音樂旋律，多為獨唱曲，但也有例外。現時詠嘆調被狹義為幾乎專指管弦樂隊伴奏的獨唱曲，又以歌劇中的詠嘆調數目是最多的，但清唱劇和中也都有為數不少的詠嘆調。 (zh)
- А́рія (італ. aria — повітря) — закінчений за побудовою епізод опери, оперети, ораторії або кантати, який виконується співаком-солістом у супроводі оркестру. Класичні арії, як правило, писалися у трьохчастинній формі. У драматургічному розвитку опери арія є важливим засобом музичної характеристики героя, передаючи його душевний стан, настрій (наприклад, А. Богдана «Гляньте, люди» в опері К. Данькевича «Богдан Хмельницький»). Буває, що арію підготовляє музичний вступ або речитатив (наприклад, речитатив та А. Остапа «Що ти вчинив?» в опері М. Лисенка «Тарас Бульба»); інколи арії перетворюються на розгорнуті драматичні сцени (наприклад сцена смерті царя Бориса з опери Борис Годунов М. Мусорського). Оперні арії можуть виконуватись і самостійно. Ряд композиторів також писали арії як концертні самостійні п'єси (наприклад, арія для сопрано Л. Бетховена). Різновидом арії є арієта — невеличка арія з пісенним характером мелодії. Також арією називається невелика інструментальна п'єса наспівного характеру. Арії нерідко входили до складу барокових сюїт, наприклад, Французьких сюїт Й. С. Баха. (uk)
- А́рия (итал. aria — воздух) — вокальное произведение для одного голоса с аккомпанементом, соответствующее драматическому монологу, обычно в составе оперы, оперетты, оратории или кантаты. Под арией может также подразумеваться музыкально-инструментальная пьеса певучего характера. Ария отличается широкой распевностью, иногда сложным, виртуозным характером. Часто арии предшествует речитатив. Разновидностью арии является арие́тта. В своем историческом развитии ария как оперная форма прошла различные стадии. Для итальянской оперы-сериа характерно деление арий в зависимости от чувств, которые они выражали: арии мести, арии жалобы («ламенто»), любовные, героические. Ария в опере-сериа, как правило, имела трёхчастную форму, когда третья часть полностью повторяла первую (ария «да-капо», от итал. da capo — снова). Встречаются двухчастные арии, в которых через контраст медленной первой части и быстрой второй части раскрываются переживания персонажа. Выделяют также арию-рассказ и арию-монолог. Существует термин обозначающий небольшую по объему арию — ариозо. В ариозо характерна свободная композиция как правило, это монолог одного из персонажей. С ним связывают два других термина. В кабалетте отличием является героический характер мелодии и слов, а в каватине — преобладает романтическая певучая интонация. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- الآريا (بالإنجليزية: Aria) في الموسيقى هي تعبير عن شعور الشخصيات وتوضح الذروة العاطفية في الدراما وهي أكثر تعبيرية وتنغيما من الرسيتاتيف. هنا كل أو جزء من الأوركسترا يدخل لينضم إلى وبالتالي يقدم دعم صوتي قوي. في الواقع حسب السرد الروايات الحالية، عادة تحدث جمهور الباروك أثناء الرسيتاتيف وسكت أثناء الآريا فقط. أخيرا في حين يتعلق الرسيتاتيف بتوصيل النص بسرعة، الآريا تتحرك ببطء، وتكرر الكلمات لرفع أثرها الدرامي، وتمد الحروف المتحركة خلال الزخرفة الصوتية (المليسيما). هذه اللحظات ليس فقط تعبير عن المشاعر، لكنها لحظات من الجمال الموسيقي. (ar)
- In music, an aria (Italian: [ˈaːrja]; plural: arie [ˈaːrje], or arias in common usage, diminutive form arietta [aˈrjetta], plural ariette, or in English simply air) is a self-contained piece for one voice, with or without instrumental or orchestral accompaniment, normally part of a larger work. The typical context for arias is opera, but vocal arias also feature in oratorios and cantatas, or they can be stand-alone concert arias. The term was originally used to refer to any expressive melody, usually, but not always, performed by a singer. (en)
- Ario laŭ PIV estas 1.
* melodio de kanto, 2.
* muzika formo: triparta kanto kun teksto dufraza, aŭ 3.
* soloo en opero. Kuna eco de la tri subdifinoj de ario (de la itala vorto aria „melodio“, etimologie parenca al la esperanta vorto aero de la latina aer) estas, ke temas pri sole prezentata kanto. Ofte teknike malfacile kantebla verko, koncerte prezentataj arioj kutime akompaniĝas de malpli laŭtaj muzikaj instrumentoj, ĝenerale de orkestro. Ofte ario estas parto de pli granda verko kiel opero aŭ kantato. En lirike sentema kantomaniero operaj arioj peras la sentojn kaj etosojn, la emocian mesaĝon de verko, dum la drame orientita recitativo antaŭenigas la teman rakonton de la sama verko. (eo)
- Amhrán le téacs Iodáilise is airia, go príomha ceann ar fochuid de shaothar níos mó é (ceoldráma, oratóir nó cantáid). Luaitear struchtúr trianach nó da capo (arís eile) na n-áirianna barócacha, A-B-A, go minic mar fhoirm amhráin. (ga)
- Une aria est une pièce de musique écrite pour une voix seule dans un opéra ou dans toute autre forme musicale italienne (ou se référant à une inspiration d'origine italienne : cantate, oratorio) de l'époque baroque ou ultérieure, accompagnée par une basse continue ou un ensemble d'instruments jusqu'au grand orchestre. (fr)
- In campo musicale per aria (in francese anche air, ayr e ayre e in inglese anche air) si intende un brano, quasi sempre per voce solista, articolato in strofe o sezioni. Nella storia dell'opera essa si contrappone al recitativo e rappresenta, sin dalle origini, un momento in cui la forma musicale, con le sue simmetrie e regole interne, prende il sopravvento sull'azione e sul dialogo. Di conseguenza, essa coincide normalmente con un momento drammaturgicamente statico, se non addirittura - specie nel primo Ottocento italiano - con un momento di sospensione del tempo durante il quale lo spettatore ha accesso all'intimo sentimento del personaggio. Altrettanto statico è l'impianto tonale. Non mancano tuttavia, specie nel genere buffo, le cosiddette arie d'azione. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 아리아 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 아리아(이탈리아어: Aria)는 서정적인 선율을 말한다. 오페라·오라토리오·칸타타 등에 나오는 기악반주의 선율적인 독창곡으로, 특별하게 정해진 형식은 없으며, 곡상도 서정적인 것으로부터 극적인 것까지 여러 가지다. 특히 높은 소프라노의 화려한 기교를 발휘하는 것을 (이탈리아어: Coloratura Aria)라고 한다. "아리아"란 이탈리아어로 공기이며 영어의 경우에는 "에어 air"를 사용한다. (ko)
- アリア (伊: Aria、 独: Arie〈アーリエ〉、仏: Air〈エール〉、英: Air〈エア〉) は、叙情的、旋律的な特徴の強い独唱曲で、オペラ、オラトリオ、カンタータなどの中に含まれるものを指す。また広義に、そのような独唱曲を想起させる曲を指す。 オペラなどでは、特に独唱者にとって聞かせどころとなる曲である。オペラやオラトリオの構成では、アリアの前に語りの内容が重視されあまり旋律的でないレチタティーヴォを置くことが多い。 日本では詠唱と訳されることもある。 (ja)
- Een aria (meervoud aria's) is oorspronkelijk een gezongen expressieve melodie die gewoonlijk, maar niet altijd, door één zanger wordt uitgevoerd. In dit artikel worden enkele aan de aria gerelateerde termen uitgelegd. (nl)
- 詠嘆調（義大利語：Aria，又譯詠唱調、抒情調），原指任何抒情的音樂旋律，多為獨唱曲，但也有例外。現時詠嘆調被狹義為幾乎專指管弦樂隊伴奏的獨唱曲，又以歌劇中的詠嘆調數目是最多的，但清唱劇和中也都有為數不少的詠嘆調。 (zh)
- Una ària és una forma musical consistent, originalment, en qualsevol melodia expressiva executada per un cantant (però no sempre). En temps més recents, s'usa quasi exclusivament per descriure una peça per ser cantada per una veu solista, usualment amb acompanyament orquestral i com a part d'una obra vocal (òpera, oratori, cantata, etc.). Els compositors a vegades també escriuen «àries de concert», que no formen part d'una obra més gran. (ca)
- Árie původně označovala v hudbě výraznou melodii, kterou obvykle, i když ne vždy, interpretoval zpěvák. V baroku byla instrumentální podoba árie (také zvaná air) běžnou součástí taneční suity. V současnosti termín árie označuje nejčastěji skladbu pro jeden hlas s orchestrálním doprovodem. Árie bývají součástí větších hudebních děl - oper, oratorií nebo kantát. Existují však i tzv. koncertní árie, což jsou samostatné skladby určené k provedení na pěveckých recitálech. Příkladem je Beethovenova árie Ah! Perfido. (cs)
- Η άρια (aria ή air) είναι μουσικός όρος που αρχικά χρησιμοποιήθηκε για να περιγράψει κάθε εκφραστική μελωδία για φωνή. Σήμερα, ο ίδιος όρος περιγράφει ένα αυτόνομο μουσικό φωνητικό κομμάτι με συνοδεία οργάνων και συνήθως ολοκληρωμένης ορχήστρας. Η άρια αποτελεί αναπόσπαστο μέρος της όπερας, μαζί με το ρετσιτατίβο, ενώ συναντάται και σε ορατόρια ή καντάτες. Ορισμένοι συνθέτες, όπως ο Μπετόβεν και ο Μότσαρτ έχουν επίσης δημιουργήσει και "άριες για κοντσέρτα" (concert arias). (el)
- Unter einer Arie (italienisch Aria = ‚Weise‘, ‚Luft‘; dies wiederum von lateinisch aer bzw. altgriechisch ἀήρ = ‚Luft‘) versteht man ein solistisch vorgetragenes Gesangsstück in der klassischen Musik. Eine dazugehörige Instrumentalbegleitung kann von der reinen Continuo-Begleitung mit nur einer Laute oder einem Cembalo, über ein kleines Ensemble mit einem oder mehreren Solo-Instrumenten bis hin zu einem großen Orchester gehen. Ist ein Stück weniger umfangreich, der Affekt gemäßigter, so spricht man auch von einer Ariette, einer „kleinen Arie“. (de)
- Aria forma musikal trinkoa da, funtsea, kantari batek abestutako melodia adierazkor baten esanahia duena. Garai berriagoetan, osotasun baten pieza partzial bat deskribatzeko erabiltzen da, ahots bakarlari batek kantatzeko, eskuarki orkestra baten laguntzarekin eta ahozko lan baten zati gisa (opera, oratorioa, kantata, etab.). Hala ere, konpositoreek batzuetan «kontzertuko ariak» idatzi izan dituzte, direnak obra handiago baten parte. (eu)
- Un aria, del italiano aria ("aire"), es una pieza musical creada para ser cantada por una voz solista sin coro, habitualmente con acompañamiento orquestal y como parte de una ópera o de una zarzuela. Antiguamente, era cualquier melodía expresiva ejecutada frecuentemente, aunque no siempre, por un cantante. Un aria es similar al mundo de las suites al ser una pieza de carácter cantabile, de movimiento lento, ternaria o binaria y con profusa ornamentación. En todo caso, es una composición teatral o musical de finales del Renacimiento, compuesta para ser ejecutada por un solo intérprete. (es)
- Aria (wł. aria, l.mn. arie dosł. powietrze) – wokalno-instrumentalna forma muzyczna z kantylenowo rozwiniętym głosem solowym. Aria jest zwykle częścią większej formy muzycznej, jak kantata, oratorium lub opera. Umieszczana jest najczęściej w punkcie kulminacyjnym dramaturgii utworu. Na ogół przyjmuje formę pieśni trzyczęściowej. Występuje również jako forma wyłącznie instrumentalna, np. jako część suity barokowej o charakterze nietanecznym. Samodzielną formą arii jest aria koncertowa – utwór muzyczny na głos i orkiestrę, zwykle w formie sonaty. Istnieją następujące rodzaje arii: (pl)
- А́рия (итал. aria — воздух) — вокальное произведение для одного голоса с аккомпанементом, соответствующее драматическому монологу, обычно в составе оперы, оперетты, оратории или кантаты. Под арией может также подразумеваться музыкально-инструментальная пьеса певучего характера. Ария отличается широкой распевностью, иногда сложным, виртуозным характером. Часто арии предшествует речитатив. Разновидностью арии является арие́тта. (ru)
- Ária, no sentido estrito, é qualquer composição musical escrita para um cantor solista, tendo quase o mesmo significado de canção. Geralmente (mas não necessariamente) usa-se o termo "ária" quando está contida dentro de uma obra maior, como uma ópera, cantata ou oratório e "canção" quando é uma peça avulsa. No sentido amplo, uma ária pode ser destinada a mais de um cantor: para dois cantores, chama-se duo ou dueto; para três, trio ou terceto, para quatro, quarteto e assim sucessivamente. Por exemplo, Bach chamou o duo de tenor e contralto (Wie selig sind doch die) da Cantata BWV 80 de Ária. (pt)
- Aria, av italienska och franska air, "luft", är solosång, alltid med ackompanjemang, som oftast ingår i operor och sakral musik, men förekommer även som fristående musikstycke under beteckningen . De första ariorna var skrivna i enkel strofisk form, men under barockens glanstid (cirka 1670-1750) utvecklades arian till bli ett alltmer konstfullt, till viss del ytterst virtuost sångnummer. Den mest omtyckta ariaformen under barocken var den så kallade da capo-arian, en tredelad form som fick sitt namn av att den första delen återkom efter mellandelen (A-B-A). Under 1800-talet kom den deklamatoriska dramatiska monologen (i till exempel Wagners musikdramer) att utgöra ett alternativ till den italienska och franska arian, men arior förekommer även i nutida musikdramatiska verk. På italienska är (sv)
- А́рія (італ. aria — повітря) — закінчений за побудовою епізод опери, оперети, ораторії або кантати, який виконується співаком-солістом у супроводі оркестру. Класичні арії, як правило, писалися у трьохчастинній формі. Оперні арії можуть виконуватись і самостійно. Ряд композиторів також писали арії як концертні самостійні п'єси (наприклад, арія для сопрано Л. Бетховена). Різновидом арії є арієта — невеличка арія з пісенним характером мелодії. (uk)
|
