About: Koine Greek

An Entity of Type: language, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Koine Greek (UK: /ˈkɔɪniː/; Greek: Ελληνιστική Κοινή, romanized: Ellinistikí Kiní, lit. 'Common Greek', [elinistiˈci ciˈni]), also known as Alexandrian dialect, common Attic, Hellenistic or Biblical Greek, was the common supra-regional form of Greek spoken and written during the Hellenistic period, the Roman Empire and the early Byzantine Empire. It evolved from the spread of Greek following the conquests of Alexander the Great in the fourth century BC, and served as the lingua franca of much of the Mediterranean region and the Middle East during the following centuries. It was based mainly on Attic and related Ionic speech forms, with various admixtures brought about through dialect levelling with other varieties.

Property Value
dbo:abstract
  • كوينه باليونانية (κοινή -γλώσσα) اللغة العامة، وهي اللغة الإغريقية العامة من الحقبة الهلنستية وحتى العصر الرومي الإمبراطوري (نحو 300 ق.م حتى 600 م)، ولا تحسب لها اللغة الإغريقية في الأنتيك المتأخر (300 – 600 م). كانت الإغريقية لغة التواصل الدولي لمئات السنين في المحيط الشرقي للبحر الأبيض المتوسط، وكانت منتشرة أيضاً في الجزء الغربي اللاتيني، وفي الدراسات اللغوية اليوم توصف بالكوينه (واللغة العامة) كل لهجة تقدر على تثبيت نفسها كمقياس معترف به عبر المناطق في مجموعة لغوية معينة (قارن مع لغة تواصل مشترك "لنغوا فرنكا"). (ar)
  • Koiné (řecky ἡ κοινὴ διάλεκτος – obecná mluva) je označení pro interdialekt starořečtiny, kterým se běžně hovořilo ve východním Středomoří v období helénismu, zhruba od poloviny 4. století př. n. l. do 3. století n. l., ve východní části Římské říše až do 7. století. Jako jazyk použitý pro sepsání Nového zákona je označována za biblickou nebo novozákonní řečtinu. (cs)
  • El grec koiné (Κοινὴ[comú] Ἑλληνική[grec] o bé ἡ κοινὴ[el comú] διάλεκτος[dialecte] és la forma popular de grec antic que va emergir en l'antiguitat postclàssica (aproximadament del 300 aC al 300 dC, i marca el tercer període de la història de la llengua grega. Altres noms que rep són grec alexandrí, grec hel·lenístic, grec comú o grec del Nou Testament. El grec koiné no és només important per a la història dels grecs per ser el primer dialecte comú i l'avantpassat del grec demòtic. També és significant pel seu impacte en la civilització dita occidental com a llengua franca de la Mediterrània. El koiné va ser la llengua original del Nou Testament i el mitjà d'ensenyament i transmissió del cristianisme. El koiné va ser extraoficialment una primera o segona llengua en l'Imperi Romà. (ca)
  • Η ελληνιστική κοινή (κοινή εννοείται διάλεκτος) είναι η λαϊκή μορφή της αρχαίας ελληνικής γλώσσας που εμφανίστηκε και επικράτησε στη μετακλασσική αρχαιότητα (συμβατικά περίπου: 350 π.Χ. - 500 μ.Χ.) και αποτελεί την τέταρτη περίοδο στην ιστορία της μακραίωνης ελληνικής γλώσσας. Άλλες ονομασίες της είναι Αλεξανδρινή, Ελληνιστική, Κοινή ή Ελληνική της Καινής Διαθήκης. Η Κοινή είναι ιδιαίτερα σημαντική όχι μόνο για τους Έλληνες, που αποτέλεσε την πρώτη τους κοινή διάλεκτο και προπομπό της δημοτικής, αλλά και για όλον τον Δυτικό πολιτισμό, για τον οποίο αποτέλεσε την lingua franca στην περιοχή της Μεσογείου. Πιο συγκεκριμένα στην Εγγύς και Μέση Ανατολή, τη νότια Ιταλία, την Ελλάδα, τη Μικρά Ασία και αλλού. Η Κοινή ήταν επίσης η γλώσσα στην οποία γράφτηκαν τα Ευαγγέλια καθώς και η γλώσσα που χρησιμοποιήθηκε για την διδασκαλία και εξάπλωση του Χριστιανισμού στα πρώτα χρόνια μετά Χριστόν. Η Κοινή ήταν επίσης ανεπίσημα πρώτη ή δεύτερη γλώσσα σε ολόκληρη την Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία και ενώ στη Δύση σταδιακά εκτοπίστηκε από τα μεσαιωνικά λατινικά (τη Λαϊκή Λατινική γλώσσα), στην Ανατολή παρέμεινε για αιώνες η καθομιλουμένη. (el)
  • Kojneo (greke κοινή [γλῶσσα], koinē glōssa, „la komuna [lingvo]") estas la historia greka lingvo de la helenisma epoko ĝis la epoko de la romiaj imperiestroj, de proksimume 300 a.K. ĝis 600 p.K. Fojfoje la lingvo de la malfrua antikva periodo (pli-malpli 300 p.K. ĝis 600 p.K., do la lasta triono de la supre menciita tempo) ne plu kunkalkuliĝas. La antaŭaj evoluaj fazoj de la greka lingvo nomiĝas kaj antikva greka lingvo, la posta fazo ĝis la jaro 1453 nomeblas "mezepoka greka lingvo", ekde tiam la lingvo difiniĝas kiel moderna greka lingvo - ĉiuj lingvoformoj antaŭ la jaro 1453 sume foje nomatas "malnovgreka lingvo". Tiu lingvo tra multaj jarcentoj estis la plej grava komunikilo en la teritorio de la orienta Mediteranea Maro, kaj ankaŭ en la latine dominita okcidento de la antikva Eŭropo la lingvo estis multe disvastiĝinta. En la moderna greka lingvo la vorto κοινή prononciĝas [kinˈi]. En la hodiaŭa lingvaĵo de lingvistiko "kojneo" (do "ĝenerala lingvo") ankaŭ estas nomo aplikebla por ĉiu dialekto, kiu ene de certa lingva komunumo establiĝas kiel ĝenerale akceptita superregiona standardo (vidu ankaŭ la latinan terminon lingua franca). (eo)
  • Die Koine (von altgriechisch ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinḕ diálektos, „der allgemeine Dialekt“, Betonung auf der zweiten Silbe) ist jene Sprachstufe der griechischen Sprache, die als überregionale Gemeinsprache vom Hellenismus bis in die römische Kaiserzeit (etwa 300 v. Chr. bis 600 n. Chr.) entstand. Es handelt sich um die in nachklassischer Zeit gebräuchliche Form des Altgriechischen. Manchmal wird das spätantike Griechisch (ca. 300–600 n. Chr.) dabei nicht mehr zur Koine gezählt. Griechisch war über Jahrhunderte die wichtigste Verkehrssprache im östlichen Mittelmeerraum, und auch im lateinischen Westen war die Sprache weit verbreitet. Die zeitgenössische griechische Bezeichnung ἡ κοινὴ [διάλεκτος] hē koinḕ [diálektos] bedeutet „der allgemeine Dialekt“. Die zeitgenössische Aussprache entwickelte sich von [koi̯ˈnɛː] über [kyːˈnɛː] zu [kyˈni]. Neugriechisch wird das Wort als Kiní [ciˈni] ([kʲiˈni]) ausgesprochen. In der heutigen Sprachwissenschaft wird als „Koine“ auch jeder Dialekt bezeichnet, der in einer Sprachgemeinschaft als überregionaler Standard akzeptiert ist (vgl. Verkehrssprache und Ausgleichssprache). Die prägende Grundlage der Koine war das Attische, wodurch die führende Stellung Athens in politischer und kultureller Hinsicht belegt wird. (de)
  • Koinea (grezieratik ἡ κοινὴ γλῶσσα hē koinḕ glṓssa, 'hizkuntza arrunta', edo, sarriago, ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinē diálektos, 'hizkera arrunta') garai helenistikoko antzinako grezieraren hizkuntz barietatea da, greziera helenistikoa eta alexandrotar dialektoa izenez ere ezaguna. Barietate hori Alexandro Handiaren konkisten ondorengoa da, K.a. 300 urtetik K.o. 300 urtera arte, gutxi gorabehera, eta grekoaren hirugarren garaiaren mugarria da. Garrantzitsua da aurrekoa eta grezieraren lehenengo dialekto arrunta izan zelako. Baina horretaz gain, haren garrantzia lingua franca gisa mendebaldeko zibilizazioetan izandako eraginean datza. Kristau Bibliaren Itun Berria koinez idatzi zen, eta horixe erabili zen kristautasuna irakasteko eta transmititzeko. Koinea, estraofizialki, Erromatar Inperioko lehen edo bigarren hizkuntza izan zen. (eu)
  • Bahasa Yunani Koine (Κοινὴ Ἑλληνική) merujuk kepada bentuk-bentuk bahasa Yunani yang dipakai pada masa pasca-klasik (kurang lebih dari 300 SM – 300 M). Nama-nama lain bahasa ini adalah bahasa Yunani Iskandariah, Yunani Helenistik, Yunani Umum, atau Yunani Perjanjian Baru. Bahasa Yunani Koine tidak hanya penting bagi bangsa Yunani karena merupakan bahasa umum pertama yang juga merupakan moyang bahasa Yunani Demotik namun karena pengaruhnya yang sangat besar bagi perkembangan kebudayaan Dunia Barat dan fungsinya sebagai basantara daerah Laut Tengah. Bahasa Koine juga merupakan bahasa yang dipakai untuk menuliskan kitab Perjanjian Baru. Bahasa Yunani Koine di samping bahasa Latin merupakan sebuah bahasa penting di Kekaisaran Romawi. Kata koine (Κοινὴ) artinya adalah "umum" jadi maksudnya ialah "bahasa Yunani Umum" yang bisa dimengerti semua orang Yunani. (in)
  • La lengua koiné (en griego ἡ κοινὴ γλῶσσα hē koinḕ glṓssa, 'lengua común', o, más frecuentemente, ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinē diálektos, 'habla común')​ fue una variedad de la lengua griega utilizada en el mundo helenístico, es decir, en el periodo subsiguiente a las conquistas de Alejandro Magno. A esta lengua también se le ha llamado a veces griego helenístico. (es)
  • Koine Greek (UK: /ˈkɔɪniː/; Greek: Ελληνιστική Κοινή, romanized: Ellinistikí Kiní, lit. 'Common Greek', [elinistiˈci ciˈni]), also known as Alexandrian dialect, common Attic, Hellenistic or Biblical Greek, was the common supra-regional form of Greek spoken and written during the Hellenistic period, the Roman Empire and the early Byzantine Empire. It evolved from the spread of Greek following the conquests of Alexander the Great in the fourth century BC, and served as the lingua franca of much of the Mediterranean region and the Middle East during the following centuries. It was based mainly on Attic and related Ionic speech forms, with various admixtures brought about through dialect levelling with other varieties. Koine Greek included styles ranging from more conservative literary forms to the spoken vernaculars of the time. As the dominant language of the Byzantine Empire, it developed further into Medieval Greek, which then turned into Modern Greek. Literary Koine was the medium of much of post-classical Greek literary and scholarly writing, such as the works of Plutarch and Polybius. Koine is also the language of the Christian New Testament, of the Septuagint (the 3rd-century BC Greek translation of the Hebrew Bible), and of most early Christian theological writing by the Church Fathers. In this context, Koine Greek is also known as "Biblical", "New Testament", "ecclesiastical" or "patristic" Greek. The Roman Emperor Marcus Aurelius also wrote his private thoughts in Koine Greek in a work that is now known as The Meditations. Koine Greek continues to be used as the liturgical language of services in the Greek Orthodox Church. (en)
  • Koinè of Koinē (Grieks: Ελληνιστική Κοινή/ἡ κοινὴ διάλεκτος/κοινή (γλώσσα); koinē (glōssa) van Κοινή: gemeenschappelijk) was de meest voorkomende vorm van het Grieks, van het Oudgrieks, die haar oorsprong in het hellenisme had. Het was in het gebied dat door het hellenisme werd beïnvloed van de 4e eeuw v.Chr. tot de ondergang van het Byzantijnse Rijk in 1453 de officiële voertaal. Het Koinè was een van de voertalen van het oostelijke deel van de Middellandse Zee, de voornaamste taal van het oostelijke deel van het Romeinse Rijk en de taal waarin het Nieuwe Testament is geschreven. Het Latijn was de voornaamste taal van het westelijke deel van het Romeinse Rijk. Het Koinè werd van Massalia in het westen, het huidige Marseille, tot in het noorden van India in het oosten gesproken en geschreven. (nl)
  • La koinè ou koinê (en macedonien ancien κοινή / koinế, le « commun », l'appellation complète étant κοινὴ διάλεκτος / koinề diálektos, le « dialecte commun ») est une langue liturgique utilisée par l'église de Constantinople et qui servit auparavant comme langue commune dans l'empire de Macédoine. Elle est principalement issue du grec ionien-attique dans lequel ont pénétré des formes d'autres dialectes. Elle s'imposa comme langue administrative et véhiculaire dans les zones sous influence hellénistique en concurrence, par la suite, avec le latin. Par extension, ce terme est parfois aussi utilisé pour désigner les langues véhiculaires en général. (fr)
  • La koinè (κοινὴ διάλεκτος "lingua comune", κοινὴ ἑλληνική "[lingua] greca comune" è un antico dialetto greco e forma la terza tappa della storia della lingua greca. È conosciuto anche come greco alessandrino o greco ellenistico (perché è stata la lingua del periodo ellenistico nella storia greca, caratterizzato dall'espansione della civiltà greca ad opera di Alessandro Magno, che portò questa lingua nei territori conquistati, comune (traduzione di κοινή; è "comune" perché si tratta della prima forma di greco indifferenziata, contrapposta alla frammentazione dialettale che ha caratterizzato il greco fino all'età classica o ancora, a causa del suo utilizzo per la redazione dei primi testi cristiani, greco del Nuovo Testamento, greco biblico o greco patristico. Dalla koinè hanno avuto origine il greco moderno e le sue relative varianti dialettali (tranne il dialetto zaconico, erede dell'antico dialetto dorico. (it)
  • コイネー(古代ギリシア語: Κοινὴ Ἑλληνική)は、アレクサンドロス大王の帝国とその後継であるヘレニズム諸国で公用語として使用されたギリシア語。コイネーは「共通の」という意味で、古代ギリシア語のアッティカ方言およびイオニア方言を基盤としており、現代ギリシア語の基礎となった。なお、文脈によっては(社会的、地域的その他の)方言が他の方言と影響を及ぼしあうなどして成立し、より広い範囲で通用するようになったことば全般を指すこともある。後者の意味でのコイネーについては コイネー言語 も参照。 (ja)
  • O grego helenístico, koiné ou coiné (no grego moderno Ελληνιστική Κοινή, literalmente "koiné helenístico", ou Κοινή Ελληνική, AFI: [kʲiˈni eliniˈkʲi], "koiné grego", também conhecido como ἡ κοινὴ διάλεκτος, AFI: [i kʲiˈni ðiˈalektos], "o dialeto comum" é a forma popular do grego que emergiu na pós-Antiguidade clássica (c.300 a.C – AD 300. Outros nomes associados são alexandrino, patrístico, comum, bíblico ou grego do Novo Testamento. Os nomes originais foram koiné, helênico e macedônio (macedônico. Desenvolveu-se a partir do dialeto ático, falando na região da Ática (onde se encontra Atenas, embora tenha grande influência de elementos do jônico. O koiné foi o primeiro dialeto comum suprarregional na Grécia, e chegou a servir como um língua franca no Mediterrâneo Oriental e no antigo Oriente Próximo ao longo do período romano. Foi também a língua original do Novo Testamento da Bíblia e da Septuaginta (tradução grega das escrituras judaicas. O koiné é o principal ancestral do grego moderno. (pt)
  • Koine, koinè, greka wspólna (od gr. ἡ κοινὴ διάλεκτος, he koine dialektos – wspólny dialekt) – określenie powszechnej formy języka greckiego, która zastąpiła klasyczny język starogrecki i pozostawała w użyciu od początków epoki hellenistycznej do czasów późnoantycznych (ok. 300 p.n.e. – 300 n.e.). Greka koine stała się lingua franca wschodniej części basenu Morza Śródziemnego i nieoficjalnie drugim po łacinie językiem cesarstwa rzymskiego. W koine powstało wiele znanych ksiąg, m.in. Septuaginta i Nowy Testament. Koine stanowiła wytwór epoki hellenistycznej zapoczątkowanej podbojami Aleksandra Macedońskiego. Od III/II wieku p.n.e. była potocznym językiem Greków zamieszkałych w basenie Morza Śródziemnego oraz językiem międzynarodowym w większej części cesarstwa rzymskiego. Była używana szeroko w Egipcie, Azji Mniejszej i na Bliskim Wschodzie, stanowiąc język handlu, dyplomacji, nauki i literatury. Za koniec okresu tej fazy rozwoju języka greckiego zwykło się przyjmować rok 330, w którym cesarz Konstantyn ufundował Konstantynopol. Od tego momentu koine stała się podstawą greki bizantyńskiej. (pl)
  • Койне́ (греч. Κοινὴ Ἑλληνική «общий греческий», или ἡ κοινὴ διάλεκτος, «общий диалект») — распространённая форма греческого языка, возникшая в постклассическую античную эпоху. Может называться также александрийским или же общеаттическим диалектом, греческим языком эллинистической эпохи. Койне было первым надрегиональным диалектом Греции и впоследствии стало лингва-франка для населения восточного Средиземноморья и древнего Ближнего Востока, — в том числе и в римский период. Койне является основным предком современного греческого языка. Литературное койне использовалось в большинстве литературных и научных произведений на греческом языке в постклассический период, таких как работы Плутарха и Полибия. В числе прочего, койне — это также язык Септуагинты (собрания переводов Ветхого Завета на древнегреческий язык, выполненных в III—I веках до н. э. в Александрии), христианского Нового Завета и наиболее ранних христианских богословских трудов отцов Церкви. В этом контексте койне также именуется «греческим языком Нового Завета», «библейским» или «патристическим греческим языком». (ru)
  • Koine (efter grekiska ἡ κοινὴ διάλεκτος, hē koinēʹ diaʹlektos, 'det gemensamma samtalsspråket', var det forngrekiska högspråket efter Alexander den stores tid. Det utvecklades till en grekisk standardform, som kom att användas som ett lingua franca främst i skrift bland de breda folklagren under hellenistisk tid i Främre Orienten och medelhavsområdet. De nytestamentliga böckerna är författade på koine (då ibland omnämnd som bibelgrekiska. (sv)
  • 通用希臘語(希臘語:Κοινὴ Ἑλληνική;通用希臘語: ἡ κοινὴ διάλεκτος,「通用语」),又譯民間希臘語、共通希臘語、科伊内希腊语,或作希利尼話(Hellenistic)或亞歷山大語(Alexandrian),是一種希臘語口語和書寫的跨區域通行標準形式(Common supra-regional form),流行於希臘化時代、古代羅馬和拜占庭時代。通用希臘語是古希臘語的第三段歷史時期(公元前3世紀至公元6世紀。 隨著公元前4世紀亞歷山大大帝的東征,通用希臘語透過古希臘語的傳播演變而成,並且在接下來的幾個世紀裡都是地中海地區和中東地區的通用語。通用希臘語主要以阿提卡希臘語和愛奧尼亞希臘語為基礎,通過與其他方言語言均一化帶來的多樣混合形成,風格包括了較為保守的文學形式到當時口語。 在羅馬帝國興起後,通用希臘語在公元1至2世紀時亦是帝國的非正式第一或第二語言。作為拜占庭帝國的主導語言,它進一步發展成為中古希臘語 ,不過當中古希臘語和現代希臘語成為日常語言時,通用希臘語依舊是拜占庭帝國的法院語言,直到1453年帝國瓦解為止。 通用希臘語的重要性不僅在於它是希臘歷史裡第一個共同的方言,以及通俗希臘語的主要原型;它在西方文明的發展亦具有重要的影響力,是後古典希臘文學和學術寫作的媒介,如普盧塔克和波利比烏斯的作品。 通用希臘語亦是基督教發展最初所使用的語言,包含《新約全書》、《七十士譯本》(希伯來聖經在公元前3世紀的希臘文譯本)和早期教父書信、神學著作等都是以通用希臘文寫成,所以也被稱為聖經希臘語、新約希臘語、教會希臘語。通用希臘文今日繼續被當作東正教的禮儀語言。 (zh)
  • Койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — спільна мова) — діалект грецької мови періоду приблизно від 300 до н. е. до 300 року н. е. Цим діалектом написано майже всі твори Нового Заповіту і ним вели проповідницьку діяльність із розповсюдження Євангелія у країнах Середземноморського басейну Св. Павло та інші християнські апостоли. Однією з найвідоміших пам'яток письма койне є Розетський камінь. Поступово слово «койне» набуло інших значень, наприклад, як функціональний тип мови, що використовується як основний засіб повсякденного спілкування з широким діапазоном комунікативних сфер в умовах регулярних соціальних контактів між носіями різних діалектів або мов. (uk)
dbo:languageFamily
dbo:spokenIn
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 33696661 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 41630 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1041114690 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:about
  • yes (en)
dbp:ancestor
dbp:by
  • no (en)
dbp:era
  • 336 (xsd:integer)
dbp:fam
dbp:familycolor
  • Indo-European (en)
dbp:glotto
  • none (en)
dbp:iso
  • (en)
  • grc (en)
dbp:iso3comment
  • (en)
dbp:isoexception
  • dialect (en)
dbp:label
  • Koine Greek (en)
  • none (en)
dbp:linglist
  • grc-koi (en)
dbp:lit
  • sea (en)
  • potent, virile (en)
dbp:name
  • Koine Greek (en)
dbp:onlinebooks
  • yes (en)
dbp:others
  • yes (en)
dbp:region
  • eastern Mediterranean and the Middle East (en)
dbp:script
dbp:text
  • θάλασσα – θάλαττα (en)
  • ἀρσενικός – ἀρρενικός (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • كوينه باليونانية (κοινή -γλώσσα) اللغة العامة، وهي اللغة الإغريقية العامة من الحقبة الهلنستية وحتى العصر الرومي الإمبراطوري (نحو 300 ق.م حتى 600 م)، ولا تحسب لها اللغة الإغريقية في الأنتيك المتأخر (300 – 600 م). كانت الإغريقية لغة التواصل الدولي لمئات السنين في المحيط الشرقي للبحر الأبيض المتوسط، وكانت منتشرة أيضاً في الجزء الغربي اللاتيني، وفي الدراسات اللغوية اليوم توصف بالكوينه (واللغة العامة) كل لهجة تقدر على تثبيت نفسها كمقياس معترف به عبر المناطق في مجموعة لغوية معينة (قارن مع لغة تواصل مشترك "لنغوا فرنكا"). (ar)
  • Koiné (řecky ἡ κοινὴ διάλεκτος – obecná mluva) je označení pro interdialekt starořečtiny, kterým se běžně hovořilo ve východním Středomoří v období helénismu, zhruba od poloviny 4. století př. n. l. do 3. století n. l., ve východní části Římské říše až do 7. století. Jako jazyk použitý pro sepsání Nového zákona je označována za biblickou nebo novozákonní řečtinu. (cs)
  • La lengua koiné (en griego ἡ κοινὴ γλῶσσα hē koinḕ glṓssa, 'lengua común', o, más frecuentemente, ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinē diálektos, 'habla común')​ fue una variedad de la lengua griega utilizada en el mundo helenístico, es decir, en el periodo subsiguiente a las conquistas de Alejandro Magno. A esta lengua también se le ha llamado a veces griego helenístico. (es)
  • コイネー(古代ギリシア語: Κοινὴ Ἑλληνική)は、アレクサンドロス大王の帝国とその後継であるヘレニズム諸国で公用語として使用されたギリシア語。コイネーは「共通の」という意味で、古代ギリシア語のアッティカ方言およびイオニア方言を基盤としており、現代ギリシア語の基礎となった。なお、文脈によっては(社会的、地域的その他の)方言が他の方言と影響を及ぼしあうなどして成立し、より広い範囲で通用するようになったことば全般を指すこともある。後者の意味でのコイネーについては コイネー言語 も参照。 (ja)
  • Koine (efter grekiska ἡ κοινὴ διάλεκτος, hē koinēʹ diaʹlektos, 'det gemensamma samtalsspråket', var det forngrekiska högspråket efter Alexander den stores tid. Det utvecklades till en grekisk standardform, som kom att användas som ett lingua franca främst i skrift bland de breda folklagren under hellenistisk tid i Främre Orienten och medelhavsområdet. De nytestamentliga böckerna är författade på koine (då ibland omnämnd som bibelgrekiska. (sv)
  • El grec koiné (Κοινὴ[comú] Ἑλληνική[grec] o bé ἡ κοινὴ[el comú] διάλεκτος[dialecte] és la forma popular de grec antic que va emergir en l'antiguitat postclàssica (aproximadament del 300 aC al 300 dC, i marca el tercer període de la història de la llengua grega. Altres noms que rep són grec alexandrí, grec hel·lenístic, grec comú o grec del Nou Testament. El koiné va ser extraoficialment una primera o segona llengua en l'Imperi Romà. (ca)
  • Die Koine (von altgriechisch ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinḕ diálektos, „der allgemeine Dialekt“, Betonung auf der zweiten Silbe) ist jene Sprachstufe der griechischen Sprache, die als überregionale Gemeinsprache vom Hellenismus bis in die römische Kaiserzeit (etwa 300 v. Chr. bis 600 n. Chr.) entstand. Es handelt sich um die in nachklassischer Zeit gebräuchliche Form des Altgriechischen. Manchmal wird das spätantike Griechisch (ca. 300–600 n. Chr.) dabei nicht mehr zur Koine gezählt. (de)
  • Η ελληνιστική κοινή (κοινή εννοείται διάλεκτος) είναι η λαϊκή μορφή της αρχαίας ελληνικής γλώσσας που εμφανίστηκε και επικράτησε στη μετακλασσική αρχαιότητα (συμβατικά περίπου: 350 π.Χ. - 500 μ.Χ.) και αποτελεί την τέταρτη περίοδο στην ιστορία της μακραίωνης ελληνικής γλώσσας. Άλλες ονομασίες της είναι Αλεξανδρινή, Ελληνιστική, Κοινή ή Ελληνική της Καινής Διαθήκης. Η Κοινή είναι ιδιαίτερα σημαντική όχι μόνο για τους Έλληνες, που αποτέλεσε την πρώτη τους κοινή διάλεκτο και προπομπό της δημοτικής, αλλά και για όλον τον Δυτικό πολιτισμό, για τον οποίο αποτέλεσε την lingua franca στην περιοχή της Μεσογείου. Πιο συγκεκριμένα στην Εγγύς και Μέση Ανατολή, τη νότια Ιταλία, την Ελλάδα, τη Μικρά Ασία και αλλού. Η Κοινή ήταν επίσης η γλώσσα στην οποία γράφτηκαν τα Ευαγγέλια καθώς και η γλώσσα που χρη (el)
  • Kojneo (greke κοινή [γλῶσσα], koinē glōssa, „la komuna [lingvo]") estas la historia greka lingvo de la helenisma epoko ĝis la epoko de la romiaj imperiestroj, de proksimume 300 a.K. ĝis 600 p.K. Fojfoje la lingvo de la malfrua antikva periodo (pli-malpli 300 p.K. ĝis 600 p.K., do la lasta triono de la supre menciita tempo) ne plu kunkalkuliĝas. La antaŭaj evoluaj fazoj de la greka lingvo nomiĝas kaj antikva greka lingvo, la posta fazo ĝis la jaro 1453 nomeblas "mezepoka greka lingvo", ekde tiam la lingvo difiniĝas kiel moderna greka lingvo - ĉiuj lingvoformoj antaŭ la jaro 1453 sume foje nomatas "malnovgreka lingvo". Tiu lingvo tra multaj jarcentoj estis la plej grava komunikilo en la teritorio de la orienta Mediteranea Maro, kaj ankaŭ en la latine dominita okcidento de la antikva Eŭropo (eo)
  • Koinea (grezieratik ἡ κοινὴ γλῶσσα hē koinḕ glṓssa, 'hizkuntza arrunta', edo, sarriago, ἡ κοινὴ διάλεκτος hē koinē diálektos, 'hizkera arrunta') garai helenistikoko antzinako grezieraren hizkuntz barietatea da, greziera helenistikoa eta alexandrotar dialektoa izenez ere ezaguna. Koinea, estraofizialki, Erromatar Inperioko lehen edo bigarren hizkuntza izan zen. (eu)
  • Koine Greek (UK: /ˈkɔɪniː/; Greek: Ελληνιστική Κοινή, romanized: Ellinistikí Kiní, lit. 'Common Greek', [elinistiˈci ciˈni]), also known as Alexandrian dialect, common Attic, Hellenistic or Biblical Greek, was the common supra-regional form of Greek spoken and written during the Hellenistic period, the Roman Empire and the early Byzantine Empire. It evolved from the spread of Greek following the conquests of Alexander the Great in the fourth century BC, and served as the lingua franca of much of the Mediterranean region and the Middle East during the following centuries. It was based mainly on Attic and related Ionic speech forms, with various admixtures brought about through dialect levelling with other varieties. (en)
  • Bahasa Yunani Koine (Κοινὴ Ἑλληνική) merujuk kepada bentuk-bentuk bahasa Yunani yang dipakai pada masa pasca-klasik (kurang lebih dari 300 SM – 300 M). Nama-nama lain bahasa ini adalah bahasa Yunani Iskandariah, Yunani Helenistik, Yunani Umum, atau Yunani Perjanjian Baru. Bahasa Yunani Koine tidak hanya penting bagi bangsa Yunani karena merupakan bahasa umum pertama yang juga merupakan moyang bahasa Yunani Demotik namun karena pengaruhnya yang sangat besar bagi perkembangan kebudayaan Dunia Barat dan fungsinya sebagai basantara daerah Laut Tengah. Bahasa Koine juga merupakan bahasa yang dipakai untuk menuliskan kitab Perjanjian Baru. Bahasa Yunani Koine di samping bahasa Latin merupakan sebuah bahasa penting di Kekaisaran Romawi. (in)
  • La koinè ou koinê (en macedonien ancien κοινή / koinế, le « commun », l'appellation complète étant κοινὴ διάλεκτος / koinề diálektos, le « dialecte commun ») est une langue liturgique utilisée par l'église de Constantinople et qui servit auparavant comme langue commune dans l'empire de Macédoine. Elle est principalement issue du grec ionien-attique dans lequel ont pénétré des formes d'autres dialectes. Elle s'imposa comme langue administrative et véhiculaire dans les zones sous influence hellénistique en concurrence, par la suite, avec le latin. (fr)
  • La koinè (κοινὴ διάλεκτος "lingua comune", κοινὴ ἑλληνική "[lingua] greca comune" è un antico dialetto greco e forma la terza tappa della storia della lingua greca. È conosciuto anche come greco alessandrino o greco ellenistico (perché è stata la lingua del periodo ellenistico nella storia greca, caratterizzato dall'espansione della civiltà greca ad opera di Alessandro Magno, che portò questa lingua nei territori conquistati, comune (traduzione di κοινή; è "comune" perché si tratta della prima forma di greco indifferenziata, contrapposta alla frammentazione dialettale che ha caratterizzato il greco fino all'età classica o ancora, a causa del suo utilizzo per la redazione dei primi testi cristiani, greco del Nuovo Testamento, greco biblico o greco patristico. Dalla koinè hanno avuto orig (it)
  • Koinè of Koinē (Grieks: Ελληνιστική Κοινή/ἡ κοινὴ διάλεκτος/κοινή (γλώσσα); koinē (glōssa) van Κοινή: gemeenschappelijk) was de meest voorkomende vorm van het Grieks, van het Oudgrieks, die haar oorsprong in het hellenisme had. Het was in het gebied dat door het hellenisme werd beïnvloed van de 4e eeuw v.Chr. tot de ondergang van het Byzantijnse Rijk in 1453 de officiële voertaal. Het Koinè was een van de voertalen van het oostelijke deel van de Middellandse Zee, de voornaamste taal van het oostelijke deel van het Romeinse Rijk en de taal waarin het Nieuwe Testament is geschreven. Het Latijn was de voornaamste taal van het westelijke deel van het Romeinse Rijk. Het Koinè werd van Massalia in het westen, het huidige Marseille, tot in het noorden van India in het oosten gesproken en geschrev (nl)
  • O grego helenístico, koiné ou coiné (no grego moderno Ελληνιστική Κοινή, literalmente "koiné helenístico", ou Κοινή Ελληνική, AFI: [kʲiˈni eliniˈkʲi], "koiné grego", também conhecido como ἡ κοινὴ διάλεκτος, AFI: [i kʲiˈni ðiˈalektos], "o dialeto comum" é a forma popular do grego que emergiu na pós-Antiguidade clássica (c.300 a.C – AD 300. Outros nomes associados são alexandrino, patrístico, comum, bíblico ou grego do Novo Testamento. Os nomes originais foram koiné, helênico e macedônio (macedônico. Desenvolveu-se a partir do dialeto ático, falando na região da Ática (onde se encontra Atenas, embora tenha grande influência de elementos do jônico. (pt)
  • Koine, koinè, greka wspólna (od gr. ἡ κοινὴ διάλεκτος, he koine dialektos – wspólny dialekt) – określenie powszechnej formy języka greckiego, która zastąpiła klasyczny język starogrecki i pozostawała w użyciu od początków epoki hellenistycznej do czasów późnoantycznych (ok. 300 p.n.e. – 300 n.e.). Greka koine stała się lingua franca wschodniej części basenu Morza Śródziemnego i nieoficjalnie drugim po łacinie językiem cesarstwa rzymskiego. W koine powstało wiele znanych ksiąg, m.in. Septuaginta i Nowy Testament. (pl)
  • Койне́ (греч. Κοινὴ Ἑλληνική «общий греческий», или ἡ κοινὴ διάλεκτος, «общий диалект») — распространённая форма греческого языка, возникшая в постклассическую античную эпоху. Может называться также александрийским или же общеаттическим диалектом, греческим языком эллинистической эпохи. Койне было первым надрегиональным диалектом Греции и впоследствии стало лингва-франка для населения восточного Средиземноморья и древнего Ближнего Востока, — в том числе и в римский период. Койне является основным предком современного греческого языка. (ru)
  • Койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — спільна мова) — діалект грецької мови періоду приблизно від 300 до н. е. до 300 року н. е. Цим діалектом написано майже всі твори Нового Заповіту і ним вели проповідницьку діяльність із розповсюдження Євангелія у країнах Середземноморського басейну Св. Павло та інші християнські апостоли. Однією з найвідоміших пам'яток письма койне є Розетський камінь. (uk)
  • 通用希臘語(希臘語:Κοινὴ Ἑλληνική;通用希臘語: ἡ κοινὴ διάλεκτος,「通用语」),又譯民間希臘語、共通希臘語、科伊内希腊语,或作希利尼話(Hellenistic)或亞歷山大語(Alexandrian),是一種希臘語口語和書寫的跨區域通行標準形式(Common supra-regional form),流行於希臘化時代、古代羅馬和拜占庭時代。通用希臘語是古希臘語的第三段歷史時期(公元前3世紀至公元6世紀。 隨著公元前4世紀亞歷山大大帝的東征,通用希臘語透過古希臘語的傳播演變而成,並且在接下來的幾個世紀裡都是地中海地區和中東地區的通用語。通用希臘語主要以阿提卡希臘語和愛奧尼亞希臘語為基礎,通過與其他方言語言均一化帶來的多樣混合形成,風格包括了較為保守的文學形式到當時口語。 在羅馬帝國興起後,通用希臘語在公元1至2世紀時亦是帝國的非正式第一或第二語言。作為拜占庭帝國的主導語言,它進一步發展成為中古希臘語 ,不過當中古希臘語和現代希臘語成為日常語言時,通用希臘語依舊是拜占庭帝國的法院語言,直到1453年帝國瓦解為止。 (zh)
rdfs:label
  • Koine Greek (en)
  • اليونانية العامية المختلطة (ar)
  • Grec koiné (ca)
  • Koiné (cs)
  • Ελληνιστική Κοινή (el)
  • Kojnea greka lingvo (eo)
  • Koine (de)
  • Koiné (es)
  • Koine (eu)
  • Bahasa Yunani Koine (in)
  • Koinè (it)
  • Koinè (grec) (fr)
  • コイネー (ja)
  • 코이네 그리스어 (ko)
  • Koinè (nl)
  • Koine (pl)
  • Koiné (pt)
  • Койне (ru)
  • Koine (sv)
  • 通用希臘語 (zh)
  • Койне (uk)
owl:differentFrom
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:language of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:ancestor of
is dbp:commonLanguages of
is dbp:fam of
is dbp:language of
is dbp:language(s)_ of
is dbp:languages of
is dbp:nativeLang of
is dbp:subDiscipline of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License