| dbo:abstract
|
- Unter Restitution von Kulturgütern versteht man die Rückerstattung geraubter, unrechtmäßig enteigneter, erpresster oder zwangsverkaufter Kulturgüter an die legitimen Voreigentümer oder deren Rechtsnachfolger. (de)
- La restitución cultural se refiere al proceso por el cual se efectúa el retorno de bienes culturales, que hayan sido saqueados o apropiados de forma ilícita, a su lugar de origen. El término se aplica generalmente a bienes muebles e inmuebles de gran importancia arqueológica, histórica, religiosa, o incluso referente a artes y ciencias, aunque también puede referirse al patrimonio cultural de una nación, un pueblo o incluso un grupo social, con lo cual se abarcan costumbres, bailes, tradición oral, y otros elementos intangibles. La aparición de este concepto es reciente, dado que se comenzó a aplicar una vez se evidenciaron la gran cantidad de robos de bienes culturales entre 1960 y 1970, los cuales terminaban en manos de coleccionistas privados, o incluso de instituciones museales. Frente a esta situación, distintos organismos internacionales comenzaron a promover la restitución de bienes culturales a sus lugares de origen para lograr la preservación de los mismos. (es)
- Repatriation is the return of the cultural property, often referring to ancient or looted art, to their country of origin or former owners (or their heirs). The disputed cultural property items are physical artifacts of a group or society taken by another group, usually in the act of looting, whether in the context of imperialism, colonialism, or war. The contested objects vary widely and include sculptures, paintings, monuments, objects such as tools or weapons for purposes of anthropological study, and human remains. The looting of defeated peoples' cultural heritage by war has been common practice since ancient times. In the modern era, the Napoleonic looting of art was a series of confiscations of artworks and precious objects carried out by the French army or French officials in the territories of the First French Empire, including the Italian peninsula, Spain, Portugal, the Low Countries, and Central Europe. The looting continued for nearly 20 years, from 1797 to the Congress of Vienna in 1815. After Napoleon's defeat, some of the looted artworks were returned to their country of origin, among them the Lion and the Horses of Saint Mark, that were repatriated to Venice. But many other artworks remained in French museums, like the Louvre museum, the Bibliothèque Nationale in Paris or other collections in France. In the early 21st century, debates about the colonial context of acquisitions by Western collections have centered both around arguments against and in favor of repatriations. Since the publication of the French report on the restitution of African cultural heritage in 2018, these debates have gained new international attention and have led to changes regarding the public role of museums and to restitutions on moral rather than merely legal grounds. (en)
- 文化財返還問題（ぶんかざいへんかんもんだい）とは、合法売買や窃盗など合法的又は違法な手段によって外国に渡った文化財を、その原産国・所有権を持つ国が返還要求することに関わる、あるいは、譲渡を要求することに関わる問題である。 (ja)
- 문화재 반환(文化財返還, 영어: cultural property repatriation, art repatriation)은 문화재가 제작된 원소유국을 떠나 불법적인 과정을 거쳐서 타 국가의 공공 기관 및 개인이 소장하게 된 문화재에 대하여 원소유국이 반환을 주장하는 문제이다. 불법적으로 해외로 반출된 문화재를 환수하기 위해서 유엔 산하 전문기구인 유엔 교육 과학 문화 기구(UNESCO)를 중심으로 관련 협약이 제정되어 왔다. 하지만 협약이 강제력이 없는 국제법이며, 문화재 반환 분쟁에서 가장 많이 원용되는 ‘문화재의 불법 반출입 및 소유권 양도 금지와 예방 수단에 관한 협약’은 1970년 이후 거래된 문화재에만 적용되는 한계가 있다. 결국 문화재 반환에 관한 국제적으로 구속력 있는 협약이 존재하지 않기 때문에 주로 이해당사국 정부 간 협상, 기증, 구입을 통하여 반환이 이루어지고 있다. (ko)
- Repatriamento de arte (e cultural) é o retorno de arte e objetos culturais ao seu país de origem (geralmente referindo-se a arte antiga), ou (para ) aos seus antigos proprietários (ou seus herdeiros). Repatriamento cultural pode se referir a objetos indígenas e restos humanos. Um exemplo é o Totem poste de Kitimat na Colúmbia Britânica, Canadá. Preparado para o chefe hövding G'psgoalux em 1872, foi doado para o museu Sueco em 1929. De acordo com o doador, que tinha comprado o pole do povo Haisla enquanto ele vivia na costa oeste canadense e serviu como cônsul sueco. Depois de ser abordado pelo povo Haisla, o governo sueco decidiu, em 1994, a retornar o Totem, pois as circunstâncias exactas em torno da aquisição não eram claras. O Totem foi devolvido à Kitimat em 2006, após um edifício ter sido construído de forma a preservar o Totem. O conceito de arte e de repatriamento cultural ganhou impulso com as últimas décadas do século XX e começou a mostrar fruição até o final do século, quando obras importantes foram cedidas de volta para os reclamantes. No entanto, o conceito permanece controverso como opositores argumentam que recuperar a posse de um país, é patrimônio perdido por outro, especialmente quando os objetos de arte foram realizados às vezes, por períodos muito longos de tempo. Por exemplo, o Museu Britânico, tem a guarda do Mármores de Elgin desde 1816 e o museu defende fortemente o seu direito de possuir e exibir os mármores. Por outro lado, o Museu Metropolitano de Arte recentemente negociou a repatriação da a Itália, de onde pensava-se ter sido roubado no início de 1970. (pt)
- Реституція культурних цінностей (також в англомовній юридичній літературі вживається термін репатріація культурної спадщини, репатріація культурних цінностей, англ. Repatriation of cultural heritage, Repatriation of cultural property - див. «Repatriation of cultural heritage» ) — відновлення прав власності на культурні цінності у випадку їх незаконного присвоєння. Передбачає повернення власникам (фізичним та юридичним особам) предметів історичного та культурного значення, втрачених ними в результаті прямих чи опосередкованих наслідків воєнної окупації іноземною державою, викрадення та нелегального вивезення за межі території країни походження (де предмет культури було створено, знайдено або де він перебував на законних підставах). Перший міжнародний досвід реституції культурних цінностей був пов'язаний із наслідками наполеонівських війн — на початку 19 ст. із Франції до Італії було повернуто ряд шедеврів світового значення, що були вивезені французькою армією. Заборона знищення, розграбування та конфіскації культурних цінностей під час воєнних дій та окупації території іншої країни була зафіксована в Першій (1899) та Другій (1907) Гаазьких конвенціях і відповідних положеннях до них, що визначали зобов'язання країн-учасниць під час ведення війн на суходолі. Згодом положення про реституцію втрачених та викрадених культурних цінностей знайшли відображення в системі мирних договорів, укладених після Першої світової війни (зокрема Версальський мирний договір 1919 з Німеччиною, Сен-Жерменський мирний договір (1919) з Австрією, Тріанонський мирний договір 1920 з Угорщиною та ін.). 1935 за ініціативою США був ухвалений Вашингтонський пакт (Пакт Реріха) щодо захисту культурних цінностей в умовах війни, розроблений відомим російським науковцем і діячем культури М.Реріхом. Пакт набув значення як регіональний міжнародно-правовий акт для країн Північної та Південної Америки. Під час Другої світової війни у зв'язку з масовим розграбуванням культурних цінностей окупованих держав нацистською Німеччиною та її союзниками країни антигітлерівської коаліції ухвалили спеціальну декларацію від 5 січня 1943, якою було визнано незаконними та нечинними будь-які дії на окупованих територіях, що призвели до вилучення і втрат культурних цінностей, та задекларували готовність до співробітництва в подоланні їх наслідків. Принципи декларації знайшли втілення в документах міжнародних конференцій у Бреттон-Вудсі (США; 1944), Ялті (1945), Сан-Франциско (США; 1945), Потсдамі (Німеччина; 1945), Парижі (Франція; 1945), а також у мирних договорах, підписаних 10 лютого 1947 учасниками антигітлерівської коаліції з Німеччиною та її союзниками в Парижі. 1945 Союзна Контрольна рада по Німеччині ухвалила т. зв. Чотиристоронню процедуру реституції, на підставі якої протягом 1945—48 до країн, які зазнали окупації, було повернуто знайдені на території Німеччини та Австрії історичні й мистецькі цінності, архівні та книжкові фонди. Серед них були такі видатні пам'ятки культури, як Гентський вівтар (Бельгія), картини Леонардо да Вінчі «Мона Ліза» (Франція) та «Дама з горностаєм» (Польща), Дж. Белліні «Мадонна» (Італія) та ін. Однак погіршення стосунків між СРСР та країнами Заходу не дало змоги завершити реституційний процес в перші повоєнні десятиліття на основі спільно узгоджених принципів. В подальшому акти реституції втрачених у роки війни культурних цінностей мали епізодичний характер і здійснювалися на основі двосторонніх міждержавних переговорів. Публікація наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. матеріалів про перебування на території колишнього СРСР у т. зв. закритих фондах великої кількості культурних цінностей із різних європейських країн, які були таємно вивезені до СРСР радянськими військовими з території Німеччини за наказами вищого керівництва країни, спричинила повернення уваги світового співтовариства до цього питання. Проблема реституції втрачених у роки війни культурних цінностей знову стала важливим напрямом міжнародного культурного співробітництва. Значний вплив на її вирішення мали рішення Вашингтонської (1998) та Вільнюської (2000) конференцій щодо розшуку і повернення культурних цінностей, конфіскованих нацистським режимом у жертв Голокосту. Задекларовані в них принципи імплементовані в законодавство США та багатьох країн Європейського Союзу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Unter Restitution von Kulturgütern versteht man die Rückerstattung geraubter, unrechtmäßig enteigneter, erpresster oder zwangsverkaufter Kulturgüter an die legitimen Voreigentümer oder deren Rechtsnachfolger. (de)
- 文化財返還問題（ぶんかざいへんかんもんだい）とは、合法売買や窃盗など合法的又は違法な手段によって外国に渡った文化財を、その原産国・所有権を持つ国が返還要求することに関わる、あるいは、譲渡を要求することに関わる問題である。 (ja)
- 문화재 반환(文化財返還, 영어: cultural property repatriation, art repatriation)은 문화재가 제작된 원소유국을 떠나 불법적인 과정을 거쳐서 타 국가의 공공 기관 및 개인이 소장하게 된 문화재에 대하여 원소유국이 반환을 주장하는 문제이다. 불법적으로 해외로 반출된 문화재를 환수하기 위해서 유엔 산하 전문기구인 유엔 교육 과학 문화 기구(UNESCO)를 중심으로 관련 협약이 제정되어 왔다. 하지만 협약이 강제력이 없는 국제법이며, 문화재 반환 분쟁에서 가장 많이 원용되는 ‘문화재의 불법 반출입 및 소유권 양도 금지와 예방 수단에 관한 협약’은 1970년 이후 거래된 문화재에만 적용되는 한계가 있다. 결국 문화재 반환에 관한 국제적으로 구속력 있는 협약이 존재하지 않기 때문에 주로 이해당사국 정부 간 협상, 기증, 구입을 통하여 반환이 이루어지고 있다. (ko)
- La restitución cultural se refiere al proceso por el cual se efectúa el retorno de bienes culturales, que hayan sido saqueados o apropiados de forma ilícita, a su lugar de origen. El término se aplica generalmente a bienes muebles e inmuebles de gran importancia arqueológica, histórica, religiosa, o incluso referente a artes y ciencias, aunque también puede referirse al patrimonio cultural de una nación, un pueblo o incluso un grupo social, con lo cual se abarcan costumbres, bailes, tradición oral, y otros elementos intangibles. (es)
- Repatriation is the return of the cultural property, often referring to ancient or looted art, to their country of origin or former owners (or their heirs). The disputed cultural property items are physical artifacts of a group or society taken by another group, usually in the act of looting, whether in the context of imperialism, colonialism, or war. The contested objects vary widely and include sculptures, paintings, monuments, objects such as tools or weapons for purposes of anthropological study, and human remains. (en)
- Repatriamento de arte (e cultural) é o retorno de arte e objetos culturais ao seu país de origem (geralmente referindo-se a arte antiga), ou (para ) aos seus antigos proprietários (ou seus herdeiros). Repatriamento cultural pode se referir a objetos indígenas e restos humanos. Um exemplo é o Totem poste de Kitimat na Colúmbia Britânica, Canadá. Preparado para o chefe hövding G'psgoalux em 1872, foi doado para o museu Sueco em 1929. De acordo com o doador, que tinha comprado o pole do povo Haisla enquanto ele vivia na costa oeste canadense e serviu como cônsul sueco. Depois de ser abordado pelo povo Haisla, o governo sueco decidiu, em 1994, a retornar o Totem, pois as circunstâncias exactas em torno da aquisição não eram claras. O Totem foi devolvido à Kitimat em 2006, após um edifício ter (pt)
- Реституція культурних цінностей (також в англомовній юридичній літературі вживається термін репатріація культурної спадщини, репатріація культурних цінностей, англ. Repatriation of cultural heritage, Repatriation of cultural property - див. «Repatriation of cultural heritage» ) — відновлення прав власності на культурні цінності у випадку їх незаконного присвоєння. Передбачає повернення власникам (фізичним та юридичним особам) предметів історичного та культурного значення, втрачених ними в результаті прямих чи опосередкованих наслідків воєнної окупації іноземною державою, викрадення та нелегального вивезення за межі території країни походження (де предмет культури було створено, знайдено або де він перебував на законних підставах). Перший міжнародний досвід реституції культурних цінностей б (uk)
|
.jpg){kind=link}