An Entity of Type: Thing, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

A transitive verb is a verb that accepts one or more objects. This contrasts with intransitive verbs, which do not have objects. Transitivity is traditionally thought of as a global property of a clause, by which activity is transferred from an agent to a patient. In contrast to transitive verbs, some verbs take zero objects. Verbs that do not require an object are called intransitive verbs. An example in modern English is the verb to arrive.

Property Value
dbo:abstract
  • Un verb transitiu verb que accepta un o més complements. Això contrasta amb els verbs intransitius, que no tenen complements. La transitivitat es considera tradicionalment una propietat global d'una frase, per la qual l'activitat es transfereix d'un agent a un pacient. Els verbs transitius es poden classificar pel nombre de complements que requereixen. Els verbs que accepten només dos arguments, un subjecte i un únic objecte directe, són monotransitius. Els verbs que accepten dos complements, un de directe i un d'indirecte, s'anomenen ditransitius, o menys comunament bitransitius. El verb transitiu exigeix complement directe per completar el seu significat, com "dir" (es diu alguna cosa), encara que pugui aparèixer sense aquest complement. Un exemple de verb ditransitiu és "donar". El fet de reclamar un o més complements depèn del significat del verb, expressat per la seva arrel. Per això hi poden haver diferències entre llengües, ja que res en la gramàtica fa predir que un determinat verb demani uns complements (també anomenats arguments) o uns altres. (ca)
  • Přechodné (tranzitivní) sloveso je takové sloveso, které potřebuje mít ve větě předmět, aby plně dávalo význam. Většinou se jedná o slovo s akuzativní valencí (otázka koho, co). Opakem je nepřechodné sloveso. Příklad v češtině: * pes štěká = nepřechodné (intranzitivní) * pes honí (koho?): kočku = přechodné (tranzitivní) Příklad v angličtině: * The New Year began – Nový rok začal (nepřechodné) * A boy started crying – Kluk začal brečet (přechodné) (cs)
  • Transitiva verbo – en lingvoj nominativaj-akuzativaj (ankaŭ esperanto) estas verbo, kiu povas havi (rektan objekton). De transitiva verbo oni povas krei formon de pasiva voĉo. En Esperanto, iaj verboj (eĉ sen aldono de afikso) estas transitivaj aŭ netransitivaj laŭ siaj kuntekstoj. (eo)
  • Nuair a luaitear an tainmní den briathar san abairt deirimid gur briathar aistreach é. Féach ar na samplaí seo ina mbíonn na briathra aistreacha: 1. * D'ith siad arán 2. * Aithiníonn ciaróg ciaróg eile 3. * D'fhreagair sí an cheist (ga)
  • Kata kerja transitif adalah kata yang memerlukan objek dalam kalimatnya. Berbeda dengan kata kerja intransitif, kata kerja transitif dapat diubah menjadi bentuk pasif. Hal ini tidak berlaku untuk kata kerja intransitif. (in)
  • A transitive verb is a verb that accepts one or more objects. This contrasts with intransitive verbs, which do not have objects. Transitivity is traditionally thought of as a global property of a clause, by which activity is transferred from an agent to a patient. Transitive verbs can be classified by the number of objects they require. Verbs that accept only two arguments, a subject and a single direct object, are monotransitive. Verbs that accept two objects, a direct object and an indirect object, are ditransitive, or less commonly bitransitive. An example of a ditransitive verb in English is the verb to give, which may feature a subject, an indirect object, and a direct object: John gave Mary the book. Verbs that take three objects are tritransitive. In English a tritransitive verb features an indirect object, a direct object, and a prepositional phrase – as in I'll trade you this bicycle for your binoculars – or else a clause that behaves like an argument – as in I bet you a pound that he has forgotten. Not all descriptive grammars recognize tritransitive verbs. A clause with a prepositional phrase that expresses a meaning similar to that usually expressed by an object may be called pseudo-transitive. For example, the Indonesian sentences Dia masuk sekolah ("He attended school") and Dia masuk ke sekolah ("He went into the school") have the same verb (masuk "enter"), but the first sentence has a direct object while the second has a prepositional phrase in its place. A clause with a direct object plus a prepositional phrase may be called pseudo-ditransitive, as in the Lakhota sentence Haŋpíkčeka kiŋ lená wé-čage ("I made those moccasins for him"). Such constructions are sometimes called complex transitive. The category of complex transitives includes not only prepositional phrases but also dependent clauses, appositives, and other structures. There is some controversy regarding complex transitives and tritransitives; linguists disagree on the nature of the structures. In contrast to transitive verbs, some verbs take zero objects. Verbs that do not require an object are called intransitive verbs. An example in modern English is the verb to arrive. Verbs that can be used in an intransitive or transitive way are called ambitransitive verbs. In English, an example is the verb to eat; the sentences You eat (with an intransitive form) and You eat apples (a transitive form that has apples as the object) are both grammatical. The concept of valency is related to transitivity. The valency of a verb considers all the arguments the verb takes, including both the subject and all of the objects. In contrast to valency, the transitivity of a verb only considers the objects. Subcategorization is roughly synonymous with valency, though they come from different theoretical traditions. (en)
  • 타동사(他動詞, 영어: transitive verb)는 하나 이상의 목적어를 갖는 동사이다. 목적어를 갖지 않는 자동사와 대비되며, 동사가 자동사이냐 타동사이냐 하는 성질을 타동성(他動性, 영어: transitivity)이라 한다. 타동사는 목적어를 몇 개나 받느냐에 따라 더 자세히 나눌 수 있는데, 주어와 하나만을 받는 동사는 단일타동사(單一他動詞, 영어: monotransitive verb)라 부르며, 주어와 직접목적어, 라는 두 개의 목적어를 받는 동사는 이중타동사(二重他動詞, 영어: ditransitive verb)라 부른다. (ko)
  • 他動詞(たどうし、英: transitive verb)とは、典型的には、その節の中で目的語をとり、主語から目的語に向かう(あるいは及ぶ)動作を表す動詞。自動詞との関係も含めて、他動詞に関する言語現象一般を他動性 (transitivity) という(角田/Tsunoda 1991, 1999)。Hopper & Thompson (1980) は他動詞文と自動詞文は峻別できず、連続体をなすことを指摘した。 他動詞のうち、項が主語のほかに二つの目的語として現れるものを、特に二重他動詞(または複他動詞)と呼ぶことがある。他動詞の項が二つの場合、言語類型論的に重要な格の配列型があり、一つは対格型と呼ばれ、他動詞の格配列は<主格、対格>、そしてもう一つは能格型とよばれ、他動詞の格配列は<絶対格、能格>である(この違いは自動詞の格で顕在化する)。動詞が繋辞(けいじ、コピュラ)である場合に項が二つ現れる場合があるが、繋辞とともに現れる第二要素を述部を構成するもの(主格補語)とみなして、他動詞には含めない。 また受動態は能動態の目的語を主語に取る以上、他動詞にのみ取れる態である(日本語などに見られる特殊な受動態を除く)。 ただし、たとえば英語で、自動詞(形式上の目的語が取れず、それ自体では受動態になれない)としての"look"は、特定の前置詞"at"と組み合わせて"look at"の形で用いられることが多い。この場合には"at+名詞句"の形が前置詞句としてまとめられるのでなく(この形では意味が定まらない)、"look at"がひと塊りの動詞句(句動詞)として扱われ(「を見る」という独自の意味が定まる)、"be looked at"という形の受動態が作られる。つまり"look at"が他動詞として扱われる。英語にはこのように他動詞として扱われる動詞句が多数ある。 (ja)
  • Czasownik przechodni – czasownik, który może posiadać dopełnienie bliższe. Czasowniki przechodnie mogą tworzyć formy strony biernej. Np. wybrać. Czasownik przechodni wymaga podania bytu będącego punktem wyjścia czynności (agensa) oraz bytu będącego punktem docelowym czynności (pasjens). (pl)
  • Перехідні (транзитивні) дієслова — дієслова, що виражають дію, спрямовану на якийсь предмет, виражений у реченні прямим додатком, іменною частиною мови у знахідному відмінку (наприклад, читаю книжку). Іноді додають до властивих перехідних («прямо перехідних») ще «непрямо перехідні» дієслова, такі, що керують у значенні об'єкта дії іншим відмінком, ніж знахідний, або поєднуються з додатком за посередництвом прийменника (наприклад, цікавлюся книжкою, дивлюся на книжку). Транзитивність в українському дієслові виключає рефлексивність (вживання постфікса -ся) і навпаки. Перехідні дієслова як правило можуть творити пасивний дієприкметник і пасив узагалі. (uk)
  • Перехо́дный глаго́л (лат. verbum transitivum) — глагол, вступающий в сочетание с существительным в винительном падеже без предлога в значении прямого объекта действия (пациенса). Грамматически противопоставлен непереходному глаголу. (ru)
  • 在語法學上,及物動詞(又叫他動詞、外動詞)是需要支配一個直接主詞和一個或一個以上宾语的動詞。此與不搭配宾语的不及物動詞相對。 (zh)
dbo:wikiPageID
  • 43931 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 12703 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1029202652 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdfs:comment
  • Přechodné (tranzitivní) sloveso je takové sloveso, které potřebuje mít ve větě předmět, aby plně dávalo význam. Většinou se jedná o slovo s akuzativní valencí (otázka koho, co). Opakem je nepřechodné sloveso. Příklad v češtině: * pes štěká = nepřechodné (intranzitivní) * pes honí (koho?): kočku = přechodné (tranzitivní) Příklad v angličtině: * The New Year began – Nový rok začal (nepřechodné) * A boy started crying – Kluk začal brečet (přechodné) (cs)
  • Transitiva verbo – en lingvoj nominativaj-akuzativaj (ankaŭ esperanto) estas verbo, kiu povas havi (rektan objekton). De transitiva verbo oni povas krei formon de pasiva voĉo. En Esperanto, iaj verboj (eĉ sen aldono de afikso) estas transitivaj aŭ netransitivaj laŭ siaj kuntekstoj. (eo)
  • Nuair a luaitear an tainmní den briathar san abairt deirimid gur briathar aistreach é. Féach ar na samplaí seo ina mbíonn na briathra aistreacha: 1. * D'ith siad arán 2. * Aithiníonn ciaróg ciaróg eile 3. * D'fhreagair sí an cheist (ga)
  • Kata kerja transitif adalah kata yang memerlukan objek dalam kalimatnya. Berbeda dengan kata kerja intransitif, kata kerja transitif dapat diubah menjadi bentuk pasif. Hal ini tidak berlaku untuk kata kerja intransitif. (in)
  • 타동사(他動詞, 영어: transitive verb)는 하나 이상의 목적어를 갖는 동사이다. 목적어를 갖지 않는 자동사와 대비되며, 동사가 자동사이냐 타동사이냐 하는 성질을 타동성(他動性, 영어: transitivity)이라 한다. 타동사는 목적어를 몇 개나 받느냐에 따라 더 자세히 나눌 수 있는데, 주어와 하나만을 받는 동사는 단일타동사(單一他動詞, 영어: monotransitive verb)라 부르며, 주어와 직접목적어, 라는 두 개의 목적어를 받는 동사는 이중타동사(二重他動詞, 영어: ditransitive verb)라 부른다. (ko)
  • Czasownik przechodni – czasownik, który może posiadać dopełnienie bliższe. Czasowniki przechodnie mogą tworzyć formy strony biernej. Np. wybrać. Czasownik przechodni wymaga podania bytu będącego punktem wyjścia czynności (agensa) oraz bytu będącego punktem docelowym czynności (pasjens). (pl)
  • Перехідні (транзитивні) дієслова — дієслова, що виражають дію, спрямовану на якийсь предмет, виражений у реченні прямим додатком, іменною частиною мови у знахідному відмінку (наприклад, читаю книжку). Іноді додають до властивих перехідних («прямо перехідних») ще «непрямо перехідні» дієслова, такі, що керують у значенні об'єкта дії іншим відмінком, ніж знахідний, або поєднуються з додатком за посередництвом прийменника (наприклад, цікавлюся книжкою, дивлюся на книжку). Транзитивність в українському дієслові виключає рефлексивність (вживання постфікса -ся) і навпаки. Перехідні дієслова як правило можуть творити пасивний дієприкметник і пасив узагалі. (uk)
  • Перехо́дный глаго́л (лат. verbum transitivum) — глагол, вступающий в сочетание с существительным в винительном падеже без предлога в значении прямого объекта действия (пациенса). Грамматически противопоставлен непереходному глаголу. (ru)
  • 在語法學上,及物動詞(又叫他動詞、外動詞)是需要支配一個直接主詞和一個或一個以上宾语的動詞。此與不搭配宾语的不及物動詞相對。 (zh)
  • Un verb transitiu verb que accepta un o més complements. Això contrasta amb els verbs intransitius, que no tenen complements. La transitivitat es considera tradicionalment una propietat global d'una frase, per la qual l'activitat es transfereix d'un agent a un pacient. Els verbs transitius es poden classificar pel nombre de complements que requereixen. Els verbs que accepten només dos arguments, un subjecte i un únic objecte directe, són monotransitius. Els verbs que accepten dos complements, un de directe i un d'indirecte, s'anomenen ditransitius, o menys comunament bitransitius. (ca)
  • A transitive verb is a verb that accepts one or more objects. This contrasts with intransitive verbs, which do not have objects. Transitivity is traditionally thought of as a global property of a clause, by which activity is transferred from an agent to a patient. In contrast to transitive verbs, some verbs take zero objects. Verbs that do not require an object are called intransitive verbs. An example in modern English is the verb to arrive. (en)
  • 他動詞(たどうし、英: transitive verb)とは、典型的には、その節の中で目的語をとり、主語から目的語に向かう(あるいは及ぶ)動作を表す動詞。自動詞との関係も含めて、他動詞に関する言語現象一般を他動性 (transitivity) という(角田/Tsunoda 1991, 1999)。Hopper & Thompson (1980) は他動詞文と自動詞文は峻別できず、連続体をなすことを指摘した。 他動詞のうち、項が主語のほかに二つの目的語として現れるものを、特に二重他動詞(または複他動詞)と呼ぶことがある。他動詞の項が二つの場合、言語類型論的に重要な格の配列型があり、一つは対格型と呼ばれ、他動詞の格配列は<主格、対格>、そしてもう一つは能格型とよばれ、他動詞の格配列は<絶対格、能格>である(この違いは自動詞の格で顕在化する)。動詞が繋辞(けいじ、コピュラ)である場合に項が二つ現れる場合があるが、繋辞とともに現れる第二要素を述部を構成するもの(主格補語)とみなして、他動詞には含めない。 また受動態は能動態の目的語を主語に取る以上、他動詞にのみ取れる態である(日本語などに見られる特殊な受動態を除く)。 (ja)
rdfs:label
  • فعل متعد (ar)
  • Verb transitiu (ca)
  • Přechodné sloveso (cs)
  • Transitive verb (en)
  • Transitiva verbo (eo)
  • Briathar aistreach (ga)
  • Transitif (in)
  • 타동사 (ko)
  • 他動詞 (ja)
  • Czasownik przechodni (pl)
  • Переходный глагол (ru)
  • Перехідні дієслова (uk)
  • Transitivt verb (sv)
  • 及物動詞 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License