About: Adjective

An Entity of Type: Food, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

In linguistics, an adjective (abbreviated adj) is a word that modifies a noun or noun phrase or describes its referent. Its semantic role is to change information given by the noun. Traditionally, adjectives were considered one of the main parts of speech of the English language, although historically they were classed together with nouns. Nowadays, certain words that usually had been classified as adjectives, including the, this, my, etc., typically are classed separately, as determiners. Some examples:

Property Value
dbo:abstract
  • Přídavná jména jsou vlastnosti nebo vztahy podstatných jmen. V jazycích, které rozlišují rody, se přídavné jméno zpravidla shoduje s rodem podstatného jména, které rozvíjí. Ve větě mají nejčastěji funkci přívlastku shodného nebo doplňku. (cs)
  • النعت هو من التوابع، ويسمى الصفة أيضا، ويأتي لبيان صفة الاسم الذي يتبعه في الإعراب.مثال: * الهواء نعمة عظيمة.كلمة عظيمة هي النعت (الصفة). فهي تصف النعمة بالعظمة. * "لمن الملك اليوم لله الواحد القهار".كلمتي الواحد القهار هما النعتان، فقد وصفتا الله، سبحانه وتعالى، بالواحد وبالقهار. (ar)
  • Das Adjektiv (lateinisch [nomen] adiectivum, adiectivum nach altgriechisch ἐπίθετον epítheton „das Hinzugefügte“) ist in der Sprachwissenschaft diejenige Wortart, welche die Beschaffenheit eines konkreten Dinges, einer abstrakten Sache, eines Vorganges oder Zustandes usw. beschreibt. Das Adjektiv wird auch Eigenschaftswort oder Beiwort genannt, in der Grundschule auch Wiewort („Wie ist etwas?“). (de)
  • In linguistics, an adjective (abbreviated adj) is a word that modifies a noun or noun phrase or describes its referent. Its semantic role is to change information given by the noun. Traditionally, adjectives were considered one of the main parts of speech of the English language, although historically they were classed together with nouns. Nowadays, certain words that usually had been classified as adjectives, including the, this, my, etc., typically are classed separately, as determiners. Some examples: * That's an interesting idea. (attributive) * That idea is interesting. (predicative) * Tell me something interesting. (postpositive) * The good, the bad, and the ugly. (substantive) (en)
  • Το επίθετο είναι το μέρος του λόγου που δείχνει ένα χαρακτηριστικό, μια ιδιότητα ή μια ποιότητα στο ουσιαστικό της πρότασης (π.χ. το μεγάλο σπίτι, η σπασμένη πόρτα, ο όμορφος άνθρωπος). Το επίθετο σε ορισμένες περιπτώσεις χρησιμοποιείται χωρίς το ουσιαστικό όταν αυτό εννοείται από τους συμμετέχοντες π.χ. Τα μικρά (εννοείται παιδιά) χρειάζονται φροντίδα. Έχει τρία γένη, αρσενικό (π.χ. ο φανταστικός), θηλυκό (π.χ. η φανταστική) και ουδέτερο (π.χ. το φανταστικό) και δύο αριθμούς: ενικό και πληθυντικό. Συντακτικά το επίθετο μπορεί να αποτελέσει υποκείμενο, αντικείμενο, κατηγορούμενο και γενικά λαμβάνει περίπου τους ίδιους συντακτικούς ρόλους με ένα ουσιαστικό. Επίσης αποτελεί επιθετικός ομοιόπτωτος προσδιορισμός σε ένα ουσιαστικό, ενώ μπορεί να αποτελέσει και κατηγορηματικός προσδιορισμός στα αρχαία ελληνικά αν δίνει μια παροδική ιδιότητα, ή αν ανήκει στην ομάδα των επιθέτων πᾶς, ἄπας, σύμπας, ὄλος, ἄκρος, αὐτός, μέσος, ἔσχατος, ἔκαστος, ἄλλος, ἔρημος και δεν έχει άρθρο. Έχει επίσης βαθμούς, που χρησιμεύουν στη σύγκριση. Οι βαθμοί είναι ο θετικός (π.χ. φτωχός), ο συγκριτικός (π.χ. φτωχότερος, πιο φτωχός) και υπερθετικός (π.χ. φτωχότατος, ο πιο φτωχός) Υπάρχουν πολλοί τρόποι για να κλίνεις ένα επίθετο: * Επίθετα σε -ος -η -ο: Ενικός: -ος -η -ο Πληθυντικός: -οι -ες -α, -ων -ων -ων, -ους -ες -α * Επίθετα σε -ος -α -ο: Ενικός: -ος -α -ο, -ου -ας -ου, -ο -α -ο Πληθυντικός: -οι -ες -α, -ων -ων -ων, -ους -ες -α * Επίθετα σε -ός -ιά -ό: Ενικός: -ός -ιά -ό, -ού -ιάς -ού, -ό -ιά -ό Πληθυντικός: -οί -ές -ά, -ών -ών -ών, -ούς -ές -ά * Επίθετα σε -ύς -ιά -ύ: Ενικός: -ύς -ιά -ύ, -~ -ιάς -~, -ύ -ιά -ύ Πληθυντικός: -ιοί -ιές -ιά, -ιών -ιών -ιών, -ιούς -ιές -ιά * Επίθετα σε -ής -ιά -ί: Ενικός: -ής -ιά -ί, -ιού/-ή -ιάς -ιού/-ή, -ή -ιά -ί Πληθυντικός: -ιοί -ιές -ιά, -ιών -ιών -ιών, ιούς -ιές, -ιά * Επίθετα σε -ης -α -ικο Ενικός: -ης -α -ικο, -η -ας -ικου, -η -α ικο Πληθυντικός: -ηδες -ες -ικα, -ηδων -~ -ικων, -ηδες -ες -ικα (el)
  • Adjektivo estas vorto, kiu iel modifas la sencon de substantivo. En Esperanto kaj multaj aliaj lingvoj (interalie la norma angla, la latinidaj lingvoj, kaj la helena), adjektivoj estas distingaj kaj de verboj kaj de adverboj; sed en kelkaj lingvoj, ekzemple la oseta, adjektivoj kaj adverboj estas la sama vortklaso. En la germana lingvo la adjektivoj estas ankaŭ adverboj, sed la lingvo havas ankaŭ aliajn adverbojn. En aliaj lingvoj (ekzemple, la korea, kaj plejparte la indonezia) adjektivoj estas netransitivaj verboj. En Esperanto adjektivoj povas esti finaĵvortoj (A-vortoj) aŭ vortetoj (A-vortecaj vortetoj). A-vortoj ĉiam finiĝas per "-a". Jen listo de ĉiuj oficialaj A-vortecaj vortetoj: kiu, tiu, iu, ĉiu, neniu, kia, tia, ia, ĉia, nenia, kies, ties, ies, ĉies, nenies, ambaŭ, la. La A-vortoj kaj la tabelvortoj finiĝantaj per u aŭ a devas havi la sama(j)n finaĵo(j)n por nombro kaj/aŭ akuzativo kiel la modifata substantivo. En kelkaj lingvoj (ekzemple la angla), adjektivoj ne devas konkordi kun la modifata substantivo laŭ nombro/kazo. En kelkaj (en multaj slavaj kaj ĉiuj la latinidaj), ili devas ankaŭ konkordi pri genro (aŭ pli ĝenerale klaso de substantivo). En Esperanto la adjektivo ne fleksias por formi komparativon kaj superlativon (komparaj formoj); oni uzas la memstarajn vortetojn "pli" kaj "plej". Sed en multaj lingvoj la adjektivoj fleksias por indiki komparon. Kelkaj lingvoj (inkluzive la angla kaj la franca) uzas miksan sistemon, kun adverbetoj similaj al "pli/plej" por la plimulto de adjektivoj kaj ena fleksio por kelkaj. Ne ĉiuj lingvoj distingas gramatike du gradojn de komparo (kiel nia "pli/plej" aŭ la angla "more/most"). Pri tio vidu artikolon Grado (gramatika). (eo)
  • Gramatikan, adjektiboa izenari lagundu eta nolako den adierazten duen hitza da, izenari buruzko ñabardurak ematen dituen elementua da. Beraz, adjektiboa ere izen-sintagmaren osagai nagusietakoa da. Determinatzaileak izenaren erreferentzia zehazten duen bezala, adjektiboak, gehienetan, izenaren ezaugarri bat ematen du aditzera, izenaren kualitate bat. Horregatik, adjektiboei «kalifikatzaile» ere deitzen zaie.Izenetik eskuinera kokatzen diren adjektiboei (txiki, gorri, luze...) izenondo deritze. Izenlagun hitza, berriz, izenaren aurretik doazen adjektiboetarako erabiltzen da (herriko, larruzko, idazteko, zure, Maddiren...). Hizkuntza gehienek, baina ez guztiek, dauzkate adjektiboak. Ez daukatenek beste hitz-mota batzuk, gehienetan aditzak, erabiltzen dituzte funtzio semantiko bera betetzeko; esaterako, "handia izan" esan nahi duen aditz bat eduki dezakete eta, "etxe handia" adierazteko, "handia den etxea" esaten dute. (eu)
  • El adjetivo (del lat. adiectīvus​ 'que se agrega') es una parte de la oración o clase de palabra que complementa un sustantivo para calificarlo; expresa características o propiedades atribuidas a un sustantivo, ya sean concretas (perceptible por los sentidos, como en el libro grande o the big book) o abstractas (cognoscible por la mente, como en el libro difícil). Estos adjetivos acompañan al sustantivo (libro, book) y cumplen la función de especificar o resaltar alguna de sus características. En gramática tradicional se solía distinguir entre adjetivos calificativos y adjetivos determinativos; sin embargo actualmente para estos últimos se suele usar la palabra determinante mientras que la palabra adjetivo se reserva para los adjetivos calificativos. Se distinguen dos funciones de un adjetivo respecto a un nombre: de unos se dice que lo determinan, pues, al añadir un adjetivo por ejemplo ya no se habla de cualquier libro, sino precisamente de un libro verde; estos son los adjetivos especificativos o restrictivos. Por otro lado el adjetivo puede utilizarse para describir al sustantivo pero sin distinguirlo de otros, por ejemplo la verde hierba (si no se contrasta con hierbas de otros colores); se habla en este caso de adjetivo explicativo o no restrictivo; este tipo es más común en literatura y poesía. En las lenguas fusionantes, es común que el adjetivo tenga las mismas flexiones que el sustantivo, tales como género, número o caso; pero no siempre es así, por ejemplo en inglés el nombre tiene número (singular o plural) pero el adjetivo no. (es)
  • En grammaire, on appelle adjectif (anciennement nom adjectif) une nature de mot qui s'adjoint au nom au sein d'un syntagme nominal pour exprimer une qualité (adjectif qualificatif), une relation (adjectif relationnel) ou pour permettre à celui-ci d'être actualisé au sein d'une phrase (adjectif déterminatif) L'adjectif qualificatif ou relationnel remplit la fonction syntaxique d'épithète lorsqu'il détermine une propriété spécifique de l'ensemble qu'il qualifie, souvent le nom. Il est dit attribut lorsqu'il détermine une propriété générique d'un ensemble évoqué par le nom, par l'intermédiaire d'une copule, laquelle est typiquement un verbe. La terminologie grammaticale traditionnelle inclut également dans la classe des adjectifs certains déterminants : on parle parfois d'adjectifs possessifs, démonstratifs, indéfinis, numéraux... Ces « adjectifs déterminatifs » constituent avec les articles la classe des déterminants et se différencient des adjectifs par leur distribution et fonction bien distinctes. C'est pour cette raison que la plupart des grammairiens évitent cette classification et parleront aujourd’hui de déterminants possessifs, démonstratifs, etc. Dans certaines langues flexionnelles, l'adjectif se décline. Lorsque ces langues ne possèdent pas de système casuel, on dit que l’adjectif s'accorde (avec le nom qu'il qualifie, généralement), c'est-à-dire qu'il reprend ses traits grammaticaux, comme le genre ou le nombre. (fr)
  • Is focal a thugann tréith ar ainmfhocal, ar nós milis, dearg, nó teicniúil í aidiacht. (ga)
  • 形容詞(けいようし、英語:adjective, ドイツ語:Beiwort, Eigenschaftswort, Adjektiv)とは、名詞や動詞と並ぶ主要な品詞の一つで、大小・長短・高低・新旧・好嫌・善悪・色などの動作以外で、物の状態や様子を表し、述語になったりコピュラの補語となったりして人や物に何らかの属性を表す単語でもあり、または、名詞を修飾して名詞句の指示対象を限定する用法、もしくは、述語の中心となる用法で使われる単語のことでもある。 (ja)
  • Een bijvoeglijk naamwoord of adjectief is een woordsoort in de taalkundige benoeming. Het wordt gebruikt om iets anders in de zin (vaak een zelfstandig naamwoord) nader te omschrijven. Het bijvoeglijk naamwoord (afkorting bn.) duidt dus meestal een eigenschap of hoedanigheid aan en vormt meestal één zinsdeel met datgene wat het nader omschrijft. (nl)
  • Adjetivo é toda palavra que se refere a um substantivo indicando-lhe um atributo. Flexionam-se em gênero, número e/ou grau. Sua função gramatical pode ser comparada com a do advérbio em relação aos verbos, aos adjetivos e a outros advérbios. Exemplos * O pássaro é lindo * A mulher é bonita * A mãe é inteligente Da mesma forma que os substantivos, os adjetivos contribuem para a organização e descrição do mundo em que vivemos. Assim, distinguimos uma fruta azeda de uma doce, por exemplo. São palavras que servem para qualificar os seres em geral. (pt)
  • Przymiotnik – część mowy określająca cechy istot żywych, rzeczy, zjawisk, pojęć i stanów. Nazwa wywodzi się od słowa „przymiot” – czyli cecha, właściwość, która określa właściwości dostrzegalne ludzkimi zmysłami oraz pozazmysłowe, wywnioskowane z zachowania istot żywych bądź właściwości przedmiotów. W przypadku zjawisk czy pojęć przymiotniki mogą mieć także charakter abstrakcyjny. (pl)
  • И́мя прилага́тельное — самостоятельная часть речи, обозначающая непроцессуальный признак предмета и отвечающая на вопросы «какой?», «какая?», «какое?», «какие?», «чей?» и так далее. В русском языке прилагательные изменяются по родам, падежам и числам, могут иметь краткую форму. В предложении прилагательное чаще всего бывает определением, но может быть и сказуемым. Имеет тот же падеж, что и имя существительное, к которому оно относится. (ru)
  • Adjektiv är en ordklass. Orden i denna ordklass anger egenskaper, som stor eller grön, eller tillstånd, som stängd eller öppen. Adjektiv talar om hur någonting annat (ofta ett substantiv) är eller uppfattas, till exempel "en fin bil". En vanlig minnesramsa (som även finns i många andra varianter) är: Adjektiven sedan lär, hurudana tingen är, till exempel sur och tvär. Själva ordet adjektiv kommer av latinets adjectivum (av adjicere, tillägga'). (sv)
  • Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Прикметники можуть субстантивуватися, тобто вживатися у значенні іменників, у цьому разі їх називають субстантивованими. Дуже близькою частиною мови є дієприкметник, який грає аналогічну роль у реченнях. (uk)
  • 形容词是词类中的一类。其根本特点是自由地作定语、修飾名词或名词性短语。在语义上,形容词多表示性质、状态、属性、描述等含意。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 37512 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 28544 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1074186985 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Přídavná jména jsou vlastnosti nebo vztahy podstatných jmen. V jazycích, které rozlišují rody, se přídavné jméno zpravidla shoduje s rodem podstatného jména, které rozvíjí. Ve větě mají nejčastěji funkci přívlastku shodného nebo doplňku. (cs)
  • النعت هو من التوابع، ويسمى الصفة أيضا، ويأتي لبيان صفة الاسم الذي يتبعه في الإعراب.مثال: * الهواء نعمة عظيمة.كلمة عظيمة هي النعت (الصفة). فهي تصف النعمة بالعظمة. * "لمن الملك اليوم لله الواحد القهار".كلمتي الواحد القهار هما النعتان، فقد وصفتا الله، سبحانه وتعالى، بالواحد وبالقهار. (ar)
  • Das Adjektiv (lateinisch [nomen] adiectivum, adiectivum nach altgriechisch ἐπίθετον epítheton „das Hinzugefügte“) ist in der Sprachwissenschaft diejenige Wortart, welche die Beschaffenheit eines konkreten Dinges, einer abstrakten Sache, eines Vorganges oder Zustandes usw. beschreibt. Das Adjektiv wird auch Eigenschaftswort oder Beiwort genannt, in der Grundschule auch Wiewort („Wie ist etwas?“). (de)
  • Is focal a thugann tréith ar ainmfhocal, ar nós milis, dearg, nó teicniúil í aidiacht. (ga)
  • 形容詞(けいようし、英語:adjective, ドイツ語:Beiwort, Eigenschaftswort, Adjektiv)とは、名詞や動詞と並ぶ主要な品詞の一つで、大小・長短・高低・新旧・好嫌・善悪・色などの動作以外で、物の状態や様子を表し、述語になったりコピュラの補語となったりして人や物に何らかの属性を表す単語でもあり、または、名詞を修飾して名詞句の指示対象を限定する用法、もしくは、述語の中心となる用法で使われる単語のことでもある。 (ja)
  • Een bijvoeglijk naamwoord of adjectief is een woordsoort in de taalkundige benoeming. Het wordt gebruikt om iets anders in de zin (vaak een zelfstandig naamwoord) nader te omschrijven. Het bijvoeglijk naamwoord (afkorting bn.) duidt dus meestal een eigenschap of hoedanigheid aan en vormt meestal één zinsdeel met datgene wat het nader omschrijft. (nl)
  • Adjetivo é toda palavra que se refere a um substantivo indicando-lhe um atributo. Flexionam-se em gênero, número e/ou grau. Sua função gramatical pode ser comparada com a do advérbio em relação aos verbos, aos adjetivos e a outros advérbios. Exemplos * O pássaro é lindo * A mulher é bonita * A mãe é inteligente Da mesma forma que os substantivos, os adjetivos contribuem para a organização e descrição do mundo em que vivemos. Assim, distinguimos uma fruta azeda de uma doce, por exemplo. São palavras que servem para qualificar os seres em geral. (pt)
  • Przymiotnik – część mowy określająca cechy istot żywych, rzeczy, zjawisk, pojęć i stanów. Nazwa wywodzi się od słowa „przymiot” – czyli cecha, właściwość, która określa właściwości dostrzegalne ludzkimi zmysłami oraz pozazmysłowe, wywnioskowane z zachowania istot żywych bądź właściwości przedmiotów. W przypadku zjawisk czy pojęć przymiotniki mogą mieć także charakter abstrakcyjny. (pl)
  • И́мя прилага́тельное — самостоятельная часть речи, обозначающая непроцессуальный признак предмета и отвечающая на вопросы «какой?», «какая?», «какое?», «какие?», «чей?» и так далее. В русском языке прилагательные изменяются по родам, падежам и числам, могут иметь краткую форму. В предложении прилагательное чаще всего бывает определением, но может быть и сказуемым. Имеет тот же падеж, что и имя существительное, к которому оно относится. (ru)
  • Adjektiv är en ordklass. Orden i denna ordklass anger egenskaper, som stor eller grön, eller tillstånd, som stängd eller öppen. Adjektiv talar om hur någonting annat (ofta ett substantiv) är eller uppfattas, till exempel "en fin bil". En vanlig minnesramsa (som även finns i många andra varianter) är: Adjektiven sedan lär, hurudana tingen är, till exempel sur och tvär. Själva ordet adjektiv kommer av latinets adjectivum (av adjicere, tillägga'). (sv)
  • Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Прикметники можуть субстантивуватися, тобто вживатися у значенні іменників, у цьому разі їх називають субстантивованими. Дуже близькою частиною мови є дієприкметник, який грає аналогічну роль у реченнях. (uk)
  • 形容词是词类中的一类。其根本特点是自由地作定语、修飾名词或名词性短语。在语义上,形容词多表示性质、状态、属性、描述等含意。 (zh)
  • Το επίθετο είναι το μέρος του λόγου που δείχνει ένα χαρακτηριστικό, μια ιδιότητα ή μια ποιότητα στο ουσιαστικό της πρότασης (π.χ. το μεγάλο σπίτι, η σπασμένη πόρτα, ο όμορφος άνθρωπος). Το επίθετο σε ορισμένες περιπτώσεις χρησιμοποιείται χωρίς το ουσιαστικό όταν αυτό εννοείται από τους συμμετέχοντες π.χ. Τα μικρά (εννοείται παιδιά) χρειάζονται φροντίδα. Έχει τρία γένη, αρσενικό (π.χ. ο φανταστικός), θηλυκό (π.χ. η φανταστική) και ουδέτερο (π.χ. το φανταστικό) και δύο αριθμούς: ενικό και πληθυντικό. Συντακτικά το επίθετο μπορεί να αποτελέσει υποκείμενο, αντικείμενο, κατηγορούμενο και γενικά λαμβάνει περίπου τους ίδιους συντακτικούς ρόλους με ένα ουσιαστικό. Επίσης αποτελεί επιθετικός ομοιόπτωτος προσδιορισμός σε ένα ουσιαστικό, ενώ μπορεί να αποτελέσει και κατηγορηματικός προσδιορισμός στα (el)
  • In linguistics, an adjective (abbreviated adj) is a word that modifies a noun or noun phrase or describes its referent. Its semantic role is to change information given by the noun. Traditionally, adjectives were considered one of the main parts of speech of the English language, although historically they were classed together with nouns. Nowadays, certain words that usually had been classified as adjectives, including the, this, my, etc., typically are classed separately, as determiners. Some examples: (en)
  • Adjektivo estas vorto, kiu iel modifas la sencon de substantivo. En Esperanto kaj multaj aliaj lingvoj (interalie la norma angla, la latinidaj lingvoj, kaj la helena), adjektivoj estas distingaj kaj de verboj kaj de adverboj; sed en kelkaj lingvoj, ekzemple la oseta, adjektivoj kaj adverboj estas la sama vortklaso. En la germana lingvo la adjektivoj estas ankaŭ adverboj, sed la lingvo havas ankaŭ aliajn adverbojn. En aliaj lingvoj (ekzemple, la korea, kaj plejparte la indonezia) adjektivoj estas netransitivaj verboj. (eo)
  • Gramatikan, adjektiboa izenari lagundu eta nolako den adierazten duen hitza da, izenari buruzko ñabardurak ematen dituen elementua da. Beraz, adjektiboa ere izen-sintagmaren osagai nagusietakoa da. Determinatzaileak izenaren erreferentzia zehazten duen bezala, adjektiboak, gehienetan, izenaren ezaugarri bat ematen du aditzera, izenaren kualitate bat. Horregatik, adjektiboei «kalifikatzaile» ere deitzen zaie.Izenetik eskuinera kokatzen diren adjektiboei (txiki, gorri, luze...) izenondo deritze. Izenlagun hitza, berriz, izenaren aurretik doazen adjektiboetarako erabiltzen da (herriko, larruzko, idazteko, zure, Maddiren...). (eu)
  • El adjetivo (del lat. adiectīvus​ 'que se agrega') es una parte de la oración o clase de palabra que complementa un sustantivo para calificarlo; expresa características o propiedades atribuidas a un sustantivo, ya sean concretas (perceptible por los sentidos, como en el libro grande o the big book) o abstractas (cognoscible por la mente, como en el libro difícil). Estos adjetivos acompañan al sustantivo (libro, book) y cumplen la función de especificar o resaltar alguna de sus características. (es)
  • En grammaire, on appelle adjectif (anciennement nom adjectif) une nature de mot qui s'adjoint au nom au sein d'un syntagme nominal pour exprimer une qualité (adjectif qualificatif), une relation (adjectif relationnel) ou pour permettre à celui-ci d'être actualisé au sein d'une phrase (adjectif déterminatif) Dans certaines langues flexionnelles, l'adjectif se décline. Lorsque ces langues ne possèdent pas de système casuel, on dit que l’adjectif s'accorde (avec le nom qu'il qualifie, généralement), c'est-à-dire qu'il reprend ses traits grammaticaux, comme le genre ou le nombre. (fr)
rdfs:label
  • نعت (ar)
  • Adjectiu (ca)
  • Přídavné jméno (cs)
  • Επίθετο (el)
  • Adjective (en)
  • Adjektiv (de)
  • Adjektivo (eo)
  • Adjetivo (es)
  • Adjektibo (eu)
  • Adjectif (fr)
  • Aidiacht (ga)
  • Kata sifat (in)
  • 形容詞 (ja)
  • Aggettivo (it)
  • 형용사 (ko)
  • Bijvoeglijk naamwoord (nl)
  • Przymiotnik (pl)
  • Adjetivo (pt)
  • Прикметник (uk)
  • Имя прилагательное (ru)
  • Adjektiv (sv)
  • 形容词 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is gold:hypernym of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License