| dbo:abstract
|
- اللغة البروفنسالية (بالأوكسيتانية: Provençu أو Prouvençau) هي لهجة من الأوكسيتانية تتحدث بها أقلية من الناس في جنوب فرنسا ومعظمهم في بروفنس. في العالم الناطق بالإنكليزية، يستخدم وصف «البروفنسالية» غالبًا للإشارة إلى كامل اللهجات الأوكسيتانية، ولكن الواقع يشير تحديدًا إلى اللهجة المستخدمة في بروفانس. (ar)
- El provençal (en occità de Provença, provençau) és el dialecte occità que es parla a la Provença i a alguns territoris veïns. El niçard és una varietat provençal parlada a Niça. (ca)
- Provenzalisch (französisch le provençal, okzitanisch lo provençau/lou prouvençau [lu pruven'saw]) ist die Bezeichnung der in der Provence gesprochenen Varietäten (Dialekte) des Okzitanischen. Es gehört zusammen mit dem Languedokischen (französisch le languedocien) zur Gruppe des Südokzitanischen (französisch l’occitan méridional).Mit „Provenzalisch“ wurde in der älteren Romanistik, aber oft auch im allgemeinen Sprachgebrauch, die Gesamtheit der okzitanischen Dialekte bezeichnet. In dieser Bedeutung wird heute die Bezeichnung „Okzitanisch“ vorgezogen. Eine Gruppe von Linguisten, die die Vielfalt der Langues d’Oc betonen, wenden sich, teilweise auch mit Unterstützung der Bevölkerung, dagegen, das Provenzalische als einen Dialekt des Okzitanischen anzusehen. Für sie sind das Provenzalische und auch die anderen Dialekte (Varietäten) des Okzitanischen selbständige Sprachen der Sprachengruppe „Langues d’Oc“ (s. unten das Foto). (de)
- Provenca lingvo estas ĉu la mezepoka formo de la moderna okcitana lingvo (ISO 639: oci) ĉu la moderna dialekto de la okcitana, parolata en la regiono Provenco (sudorienta Francio). Estas pluraj dialektoj en la okcitana: gascon, lengadocian, lemosin, auvernhat, vivaro-alpin kaj provençal. Ili ĉiuj formas partojn de la moderna okcitana lingvo.Mezepoke oni ofte parolis pri la provenca kiel komuna nomo de la lingvo uzata de la trobadoroj. Fakte la plejparto el ili devenis el aliaj regionoj ol Provence: Langvedoko aŭ Limousin. La vorto "okcitana" ne ekzistis por nomi tiun grandan kulturan lingvon. Ĉiuokaze dum mezepoko la okcitana lingvo ankoraŭ ne disdialektiĝis, ĉar ekzistis forta skribtradicio kiu permesis teni la lingvon en komuna kadro. Post la malapero de la okcitana kiel oficiala administra lingvo (16a jarcento) komenciĝis la disdialektiĝo pro manko de komunaj referencoj. (eo)
- El provenzal, autoglotónimo [pʀuveⁿsˈaw], escrito provençau en ortografía clásica, o prouvençau en ortografía mistraliana) es un dialecto o variedad regional del idioma occitano, que en la actualidad habla una minoría de la población en el sureste de Francia.Muchas veces, la palabra «provenzal» se usa comúnmente para referirse a todos los dialectos del occitano, pero en verdad se refiere específicamente al dialecto hablado en la antigua provincia francesa de la Provenza, territorio al cual se suma la región oriental del Languedoc (zona de Nîmes), en Francia. La mayoría de los lingüistas no incluyen en el provenzal las hablas de los altos valles del Piamonte en el noroeste de Italia , sino que las considera como parte del dialecto vivaroalpino. (es)
- Proventzera (okzitanieraz: Provençau edo Prouvençau; pʀuveⁿˈsaw ahoskatua) okzitanieraren dialekto bat da, Proventza inguruan mintzatua. Proventzera (limousinerarekin batera) antzinako oc hizkuntza edo okzitaniera izendatzeko era izan zen, Erdi Aroko trobadorek hitz egiten zutena. 2007an, hizkuntzaren ISO 639-3 kodeak prv-tik oci-ra pasan zen. (eu)
- Le provençal (endonyme : provençau selon la norme classique ; prouvençau selon la norme mistralienne) est un dialecte occitan (selon le Ministère français de la Culture) parlé en Provence, dans l'Est du Languedoc et dans les vallées occitanes du Piémont. Le dialecte « provençal » ne doit pas être confondu avec la « langue provençale », expression qui désignait l'intégralité de la langue d'oc avant sa substitution progressive par le terme « occitanien », puis « occitan » à partir des années 1930. Mais de Frédéric Mistral à Max-Philippe Delavouët, le provençal est bien la langue de la Provence, riche elle-même de variétés dialectales. Les parlers inclus dans le domaine dialectal provençal varient selon les chercheurs : si la majorité y range le rhodanien, le maritime et le niçois, l'inclusion du vivaro-alpin est sujette à caution ; le languedocien et le provençal sont parfois associés dans un ensemble nommé « occitan méridional » (ou « provençal moyen ») excluant le vivaro-alpin qui se trouve compris dans l'ensemble « nord-occitan ». Le provençal littéraire fleurit dès le XIe siècle dans les compositions des troubadours et trobairitz qui écrivent souvent dans une forme générale de langue d'oc pouvant néanmoins déjà présenter un certain nombre de traits dialectaux provençaux, que l'auteur soit ou non provençal. À partir du xiiie siècle le provençal se substitue au latin en devenant la langue de la justice, des actes, des délibérations administratives et des chroniques. D'abord maintenu dans son rôle de langue juridique par le pouvoir royal suite à l'association du Comté de Provence avec le Royaume de France, son usage dans les actes officiels décline lentement à partir du XVIe siècle jusqu'à la Révolution et l'établissement de la Convention nationale. Dès lors, exclu de l'administration, il demeure néanmoins la langue courante à l'oral de la grande majorité de la population et se maintient sur le plan littéraire. Dans la seconde moitié du XIXe siècle le provençal bénéficie d'un travail de normalisation entamé par Simon-Jude Honnorat qui s'inscrit dans la droite lignée des « trouvères marseillais ». Frédéric Mistral d'abord enclin à suivre cette graphie se ralliera à celle plus phonétique de Joseph Roumanille, ce qui initiera la Respelido (« renaissance »). À cette norme dite « mistralienne » s'oppose, à partir de la première moitié du XXe siècle, à la « norme classique », une nouvelle proposition orthographique pensée par le languedocien Louis Alibert, inspirée par les travaux d'Antonin Perbosc et de Prosper Estieu, du catalan Pompeu Fabra et de ses prédécesseurs provençaux, qui se veut transdialectale et plus proche de la langue des troubadours. Les provençaux parlaient encore leur langue au XVIIIe siècle comme en témoigne un appel au calme rédigé en provençal envoyé par le roi Louis XVI; ce n'est qu'au début du XXe siècle que les parents cessèrent par honte ou par espoir d'ascension sociale d'élever leurs enfants en provençal Grâce à Frédéric Mistral le provençal reçut l'un des premiers Prix Nobel de Littérature. Le provençal est classé par l'Atlas interactif UNESCO des langues en danger dans le monde comme langue en situation sévère d'extinction. (fr)
- Provençal (/ˌprɒvɒ̃ˈsɑːl/, also UK: /-sæl/, US: /ˌproʊ-, -vən-/; French: provençal [pʁɔvɑ̃sal], locally [pχɔvãⁿˈsalə]; Occitan: provençau or prouvençau [pʀuvenˈsaw]) is a Romance language, either considered as a variety of Occitan or a separate language, spoken by people in Provence and parts of Drôme. Historically, the term Provençal has been used to refer to the whole of the Occitan language, but today it is considered more technically appropriate to refer only to the variety of Occitan spoken in Provence. However it can still be found being used to refer to Occitan as a whole, e.g. Merriam-Webster states that it can be used to refer to general Occitan, though this is going out of use. Provençal is also the customary name given to the older version of the Occitan language used by the troubadours of medieval literature, when Old French or the langue d'oïl was limited to the northern areas of France. Thus the ISO 639-3 code for Old Occitan is [pro]. In 2007, all the ISO 639-3 codes for Occitan dialects, including [prv] for Provençal, were retired and merged into [oci] Occitan. The old codes ([prv], [auv], [gsc], [lms], [lnc]) are no longer in active use, but still have the meaning assigned them when they were established in the Standard. (en)
- Il provenzale (in provenzale [pʀuveⁿsˈaw], ortografato prouvençau nella grafia mistraliana e provençau nella grafia classica) è un dialetto dell'occitano o lingua d'oc parlato essenzialmente in Provenza e in una parte del Gard. Vi è anche un movimento regionale, per il quale il provenzale è "una lingua a pieno titolo, vicino ma distinto dall'occitano della Francia" sud-occidentale. La parola provenzale serve anche a indicare la lingua d'oc nel suo insieme, in particolare nei dizionari di Honnorat e di Mistral o nelle opere di riferimento di Ronjat. (it)
- プロヴァンス語（古典的表記法:Provençau、ミストラル方式:Prouvençau、フランス語ではProvençal）は、フランス南部プロヴァンスで使用される、オック語の一方言。プロヴァンス＝アルプ＝コート・ダジュール地域圏と、ラングドック＝ルシヨン地域圏の一部で使用される。プロバンス語とも表記される。表記方法としては伝統的に用いられてきた古典的な表記法と19世紀にフレデリック・ミストラルによって確立されたミストラル方式があるが、多くの地方言語のようにいくつかのバリエーションもある。 フランス政府からは公用語として認められていないが、高校などいくつかの教育機関で選択科目として学習できる。現在の話者数は数十万人程度。 なお中世においては、吟遊詩人トルバドゥール等の記述の中で使われているように、「プロヴァンス語」はオック語全体を意味していた。 (ja)
- Dialekt prowansalski (provençal, prouvençau) – etnolekt z grupy romańskich, używany w południowej Francji. W tradycyjnym ujęciu nazwa ta odnosi się do wszystkich dialektów, które wywodzą się ze średniowiecznego langue d'oc (oprócz języka katalońskiego i ewentualnie gaskońskiego). Przy takim rozumieniu określenie „język prowansalski” jest równoznaczne z terminem język oksytański. W zagranicznej lingwistyce można jednak od pewnego czasu zauważyć tendencję do zawężenia znaczenia terminu „język prowansalski”. Pierre Bec zaproponował, żeby odnosić go jedynie do:
* języka średniowiecznych trubadurów,
* języka felibrów takich jak Frédéric Mistral,
* współczesnych gwar z regionu Prowansji. Zgodnie z tym postulatem, nazwa obejmuje tylko jeden z obecnie używanych dialektów oksytańskich o następującym zasięgu terytorialnym: Prowansja i region Nîmes w Langwedocji). Dialekt ten obejmuje szereg subdialektów:
* nicejski (niçard, niçois)
* nadmorski (maritime provençal) z gwarami:
* marsylska (marseillais)
* tulońska (toulonnais)
* varois
* rodański (rhodanien) z gwarą Nîmes:
* nimois Żaden z subdialektów nie pełni funkcji języka standardowego. Niemniej jednak język prowansalski ma bogatą tradycję literacką (p. język oksytański). W coraz większym stopniu jest wypierany przez język francuski i język włoski. (pl)
- O provençal (provençau) é uma das variedades da língua occitana falada na Provença e na metade oriental do Gard, no sudeste francês. (pt)
- Provensalska är en dialekt (eller språk beroende på ståndpunkt) inom det occitanska språket (eller språkgruppen). Som namnet antyder talas den i den franska regionen Provence. Tidigare användes namnet i en generell betydelse för det språk som idag brukar kallas occitanska. Provensalskan står liksom italienskan och katalanskan i Spanien närmare latinet än vad franska gör. Den kallas också la langue d'oc, språket där "ja" heter oc, till skillnad från la langue d'oïl där "ja" heter oïl - i nutida franska oui. Provensalskan var ett fullt utbildat litteraturspråk redan på 1100-talet. (sv)
- 普罗旺斯方言（奧克語：prouvençau；法語：provençal）是奥克语的一种方言，主要使用于法国普罗旺斯及周边地区。 该方言可进一步分为以下几区：
* 罗讷（rodanenc），使用于罗讷河下游地区。
* 滨海（maritim），中部（centrau），或地中海（mediterranèu），使用于普罗旺斯艾克斯、马赛、土伦等地。
* 尼斯（niçard），使用于尼斯等地。
* 维瓦赖-阿尔卑斯（vivaroalpenc）或加沃（gavòt），使用于多菲内、皮埃蒙特西北部。 诺贝尔文学奖得主弗雷德里克·米斯特拉尔以普罗旺斯方言著有多部作品，并制定了现行的正字标准。 (zh)
- Прованса́льский диале́кт (провансальское наречие; фр. Provençal, окс. Prouvençau [pʀuveⁿsˈaw] в мистральской орфографии или Provençau в классической орфографии) — одно из наречий окситанского языка распространён прежде всего в Провансе и в восточной части департамента Гар. Количество носителей — более 100 000 человек (1999). На западе Прованса существует движение, считающее, что провансальский — это отдельный язык, а не диалект окcитанского. Слово «провансальский» также, особенно до середины XX века, применяется к общей совокупности окситанского языка. В частности, это относится к текстам в словаре «Сокровища фелибрства, провансальско-французский словарь, охватывающий различные диалекты языка ок» и в «Провансальско-французском словаре, или Словаре языка ок» ,, а также в фундаментальных трудах «Опыты синтаксиса современных провансальских наречий» и «Историческая грамматика современных провансальских наречий». Тем не менее, термин используется отдельными лингвистами для обозначения окситанского языка. Эта синонимия также поддерживается историком Эмманюэлем Ле Руа Ладюри. (ru)
- Прованса́льська мо́ва (фр. provençal, окс. provençau) — мова провансальців. Розповсюджена в південних департаментах Франції. Кількість людей, які розмовляють провансальською мовою — 8 мільйонів (станом на 1977 рік). Належить до романських мов. У середині ХХ століття провансальська мова називалася langue d'oc, на відміну від langue d'oïl, тобто французької мови (від провансальського ос — «так» та старофранцузького oil — «так»). З початку XX ст. широко використовується назва «окситанська мова» (від лат. lingua occitana = langue d'oc). Діалекти провансальської мови об'єднуются в 3 зони: північноокситанська (лімузенська, овернська, альпійсько-прованська), середньоокситанська (лангедокська та прованська) та гасконська. Фонетично зберігають кінцеві ненаголошені голосні i, е, о (u) та дифтонгічні сполучення типу ai, oi, au. Володіють сильно розвинутою системою дієслівних флексій. Категорія роду та числа іменників виражається артиклем та займенниковими прикметниками, як і в сучасній французькій мові. Літературна провансальська мова існує, за деякими припущеннями, з X ст. У XII — XIII ст. поезія провансальських трубадурів широко відома в Північній Франції, Італії, Іспанії та Німеччині. Літературна провансальська мова цього періоду (мова поезії та прози) — Койне, вирізняється наявністю більш-менш єдиних норм. До середини XVI ст. провансальська мова виступає як адміністративно-ділова мова. З утратою політичної незалежності Південної Франції спільність норм літературної мови порушується, в ній з'являються діалектні риси. Робилися спроби відродження загальнопровансальської літературної мови. Найвдаліша спроба фелібрів (2-а половина XIX ст.) створити ново-провансальську літературну мову на базі прованського діалекту (ронський говір) з використанням ресурсів старопровансальської літературної мови. Рух фелібрів очолював Фредерик Містраль, мова творів якого стала нормою цієї мови. До кінця XIX ст. виник «окситанський» варіант новопровансальської літературної мови на ширшій діалектній основі. Деякі риси в галузі фонетики та морфології зближають провансальську мову з іберо-романськими мовами: фрикативне b, апікальне r, збереження l’; розвинута дієслівна флексія. В старопровансальській мові збереглося 2 відмінки (називний та непрямий). Діалекти провансальської мови використовуються як мови усного спілкування, особливо в селах, й інтенсивно витісняються французькою мовою. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- اللغة البروفنسالية (بالأوكسيتانية: Provençu أو Prouvençau) هي لهجة من الأوكسيتانية تتحدث بها أقلية من الناس في جنوب فرنسا ومعظمهم في بروفنس. في العالم الناطق بالإنكليزية، يستخدم وصف «البروفنسالية» غالبًا للإشارة إلى كامل اللهجات الأوكسيتانية، ولكن الواقع يشير تحديدًا إلى اللهجة المستخدمة في بروفانس. (ar)
- El provençal (en occità de Provença, provençau) és el dialecte occità que es parla a la Provença i a alguns territoris veïns. El niçard és una varietat provençal parlada a Niça. (ca)
- Proventzera (okzitanieraz: Provençau edo Prouvençau; pʀuveⁿˈsaw ahoskatua) okzitanieraren dialekto bat da, Proventza inguruan mintzatua. Proventzera (limousinerarekin batera) antzinako oc hizkuntza edo okzitaniera izendatzeko era izan zen, Erdi Aroko trobadorek hitz egiten zutena. 2007an, hizkuntzaren ISO 639-3 kodeak prv-tik oci-ra pasan zen. (eu)
- Il provenzale (in provenzale [pʀuveⁿsˈaw], ortografato prouvençau nella grafia mistraliana e provençau nella grafia classica) è un dialetto dell'occitano o lingua d'oc parlato essenzialmente in Provenza e in una parte del Gard. Vi è anche un movimento regionale, per il quale il provenzale è "una lingua a pieno titolo, vicino ma distinto dall'occitano della Francia" sud-occidentale. La parola provenzale serve anche a indicare la lingua d'oc nel suo insieme, in particolare nei dizionari di Honnorat e di Mistral o nelle opere di riferimento di Ronjat. (it)
- プロヴァンス語（古典的表記法:Provençau、ミストラル方式:Prouvençau、フランス語ではProvençal）は、フランス南部プロヴァンスで使用される、オック語の一方言。プロヴァンス＝アルプ＝コート・ダジュール地域圏と、ラングドック＝ルシヨン地域圏の一部で使用される。プロバンス語とも表記される。表記方法としては伝統的に用いられてきた古典的な表記法と19世紀にフレデリック・ミストラルによって確立されたミストラル方式があるが、多くの地方言語のようにいくつかのバリエーションもある。 フランス政府からは公用語として認められていないが、高校などいくつかの教育機関で選択科目として学習できる。現在の話者数は数十万人程度。 なお中世においては、吟遊詩人トルバドゥール等の記述の中で使われているように、「プロヴァンス語」はオック語全体を意味していた。 (ja)
- O provençal (provençau) é uma das variedades da língua occitana falada na Provença e na metade oriental do Gard, no sudeste francês. (pt)
- Provensalska är en dialekt (eller språk beroende på ståndpunkt) inom det occitanska språket (eller språkgruppen). Som namnet antyder talas den i den franska regionen Provence. Tidigare användes namnet i en generell betydelse för det språk som idag brukar kallas occitanska. Provensalskan står liksom italienskan och katalanskan i Spanien närmare latinet än vad franska gör. Den kallas också la langue d'oc, språket där "ja" heter oc, till skillnad från la langue d'oïl där "ja" heter oïl - i nutida franska oui. Provensalskan var ett fullt utbildat litteraturspråk redan på 1100-talet. (sv)
- 普罗旺斯方言（奧克語：prouvençau；法語：provençal）是奥克语的一种方言，主要使用于法国普罗旺斯及周边地区。 该方言可进一步分为以下几区：
* 罗讷（rodanenc），使用于罗讷河下游地区。
* 滨海（maritim），中部（centrau），或地中海（mediterranèu），使用于普罗旺斯艾克斯、马赛、土伦等地。
* 尼斯（niçard），使用于尼斯等地。
* 维瓦赖-阿尔卑斯（vivaroalpenc）或加沃（gavòt），使用于多菲内、皮埃蒙特西北部。 诺贝尔文学奖得主弗雷德里克·米斯特拉尔以普罗旺斯方言著有多部作品，并制定了现行的正字标准。 (zh)
- Provenca lingvo estas ĉu la mezepoka formo de la moderna okcitana lingvo (ISO 639: oci) ĉu la moderna dialekto de la okcitana, parolata en la regiono Provenco (sudorienta Francio). Estas pluraj dialektoj en la okcitana: gascon, lengadocian, lemosin, auvernhat, vivaro-alpin kaj provençal. Ili ĉiuj formas partojn de la moderna okcitana lingvo.Mezepoke oni ofte parolis pri la provenca kiel komuna nomo de la lingvo uzata de la trobadoroj. Fakte la plejparto el ili devenis el aliaj regionoj ol Provence: Langvedoko aŭ Limousin. (eo)
- Provenzalisch (französisch le provençal, okzitanisch lo provençau/lou prouvençau [lu pruven'saw]) ist die Bezeichnung der in der Provence gesprochenen Varietäten (Dialekte) des Okzitanischen. Es gehört zusammen mit dem Languedokischen (französisch le languedocien) zur Gruppe des Südokzitanischen (französisch l’occitan méridional).Mit „Provenzalisch“ wurde in der älteren Romanistik, aber oft auch im allgemeinen Sprachgebrauch, die Gesamtheit der okzitanischen Dialekte bezeichnet. In dieser Bedeutung wird heute die Bezeichnung „Okzitanisch“ vorgezogen. (de)
- El provenzal, autoglotónimo [pʀuveⁿsˈaw], escrito provençau en ortografía clásica, o prouvençau en ortografía mistraliana) es un dialecto o variedad regional del idioma occitano, que en la actualidad habla una minoría de la población en el sureste de Francia.Muchas veces, la palabra «provenzal» se usa comúnmente para referirse a todos los dialectos del occitano, pero en verdad se refiere específicamente al dialecto hablado en la antigua provincia francesa de la Provenza, territorio al cual se suma la región oriental del Languedoc (zona de Nîmes), en Francia. (es)
- Provençal (/ˌprɒvɒ̃ˈsɑːl/, also UK: /-sæl/, US: /ˌproʊ-, -vən-/; French: provençal [pʁɔvɑ̃sal], locally [pχɔvãⁿˈsalə]; Occitan: provençau or prouvençau [pʀuvenˈsaw]) is a Romance language, either considered as a variety of Occitan or a separate language, spoken by people in Provence and parts of Drôme. Historically, the term Provençal has been used to refer to the whole of the Occitan language, but today it is considered more technically appropriate to refer only to the variety of Occitan spoken in Provence. However it can still be found being used to refer to Occitan as a whole, e.g. Merriam-Webster states that it can be used to refer to general Occitan, though this is going out of use. (en)
- Le provençal (endonyme : provençau selon la norme classique ; prouvençau selon la norme mistralienne) est un dialecte occitan (selon le Ministère français de la Culture) parlé en Provence, dans l'Est du Languedoc et dans les vallées occitanes du Piémont. Les provençaux parlaient encore leur langue au XVIIIe siècle comme en témoigne un appel au calme rédigé en provençal envoyé par le roi Louis XVI; ce n'est qu'au début du XXe siècle que les parents cessèrent par honte ou par espoir d'ascension sociale d'élever leurs enfants en provençal (fr)
- Dialekt prowansalski (provençal, prouvençau) – etnolekt z grupy romańskich, używany w południowej Francji. W tradycyjnym ujęciu nazwa ta odnosi się do wszystkich dialektów, które wywodzą się ze średniowiecznego langue d'oc (oprócz języka katalońskiego i ewentualnie gaskońskiego). Przy takim rozumieniu określenie „język prowansalski” jest równoznaczne z terminem język oksytański. W zagranicznej lingwistyce można jednak od pewnego czasu zauważyć tendencję do zawężenia znaczenia terminu „język prowansalski”. Pierre Bec zaproponował, żeby odnosić go jedynie do: (pl)
- Прованса́льский диале́кт (провансальское наречие; фр. Provençal, окс. Prouvençau [pʀuveⁿsˈaw] в мистральской орфографии или Provençau в классической орфографии) — одно из наречий окситанского языка распространён прежде всего в Провансе и в восточной части департамента Гар. Количество носителей — более 100 000 человек (1999). На западе Прованса существует движение, считающее, что провансальский — это отдельный язык, а не диалект окcитанского. (ru)
- Прованса́льська мо́ва (фр. provençal, окс. provençau) — мова провансальців. Розповсюджена в південних департаментах Франції. Кількість людей, які розмовляють провансальською мовою — 8 мільйонів (станом на 1977 рік). Належить до романських мов. У середині ХХ століття провансальська мова називалася langue d'oc, на відміну від langue d'oïl, тобто французької мови (від провансальського ос — «так» та старофранцузького oil — «так»). З початку XX ст. широко використовується назва «окситанська мова» (від лат. lingua occitana = langue d'oc). (uk)
|
