| dbo:abstract
|
- El Gran rei d'Irlanda (en irlandès Ard Rí na hÉireann) fa referència als llegendaris reis del Pujol de Tara. També fa referència a posteriors reis que, segons el període, van ser o bé els reis més poderosos dels seus dies o en temps posteriors la més alta autoritat de les terres de l'illa d'Irlanda. (ca)
- Hochkönig (irisch Ard-Rí, englisch High King) war ein Ehrentitel irischer Könige, der meist nur literarisch und postum verliehen wurde. Als Sitz des Hochkönigs wird hauptsächlich der als heilig geltende Hügel von Tara im County Meath, etwa 45 km nordwestlich von Dublin, angesehen. Die Legende eines irischen Hochkönigtums wurde von Tara aus verbreitet. Die Legenden, dass ein Herrscher Irischer Hochkönig war, sind alt, vielfältig und unausrottbar. Erst die jüngere Forschung stellte klar, dass dieser Titel ein Anspruch war, den irische Provinzherrscher erhoben, ohne ihm gerecht zu werden. Stattdessen gab es auf der Insel 97 Stämme (Tuaithe), die einen König (Rí) hatten, der mehreren Oberkönigen (ruirí) und vier bis fünf Regionalkönigen unterstand. Die einzige Ausnahme bildet Brian Boru (Brian Bóruma mac Cennétig), der von etwa 1005 bis 1014 Irland beherrschte, jedoch zu keinem Zeitpunkt unumstritten. (de)
- Ard Rí na hÉireann (aŭ anglalingve High King of Ireland) estas, en kelta mitologio kaj frua mezepoka historio de Irlando, la «Supera Reĝo de Irlando», kiu, de sia sidejo en Teamhair na Rí, regas la tutan smeraldan insulon. Fakte, tiu reĝo posedis relativan potencon, ofte pli simbola ol vere plenpova. (eo)
- Irlandako errege nagusia (irlanderaz Ard Rí na hÉireann) Irlandar mitologian Tarako muinoan egoitza zuten kondairazko erregeak ziren, bai eta gerora, Irlanda gaelikoan herrialde hartako agintari nagusiak izan ziren benetazko erregeak ere. (eu)
- High King of Ireland (Irish: Ardrí na hÉireann [ˈaːɾˠd̪ˠˌɾʲiː n̪ˠə ˈheːɾʲən̪ˠ]) was a royal title in Gaelic Ireland held by those who had, or who are claimed to have had, lordship over all of Ireland. The title was held by historical kings and later sometimes assigned anachronously or to legendary figures. Medieval and early modern Irish literature portrays an almost unbroken line of High Kings, ruling from the Hill of Tara over a hierarchy of lesser kings, stretching back thousands of years. Modern historians believe this scheme was crafted in the 8th century from the various genealogical traditions of powerful dynasties, and intended to justify their status by projecting it far into the past. John T. Koch explains: "Although the kingship of Tara was a special kingship whose occupants had aspirations towards supremacy among the kings of Ireland, in political terms it is unlikely that any king had sufficient authority to dominate the whole island before the 9th century". The concept of national kingship is first articulated in the 7th century, but only became a political reality in the Viking Age, and even then not a consistent one. While the High Kings' degree of control varied, they never ruled Ireland as a politically unified state, as the High King was conceived of as an overlord exercising suzerainty over, and receiving tribute from, the independent kingdoms beneath him. (en)
- El rey supremo de Irlanda (en irlandés Ard Rí na hÉireann) hace referencia a los legendarios reyes de la Colina de Tara. También hace referencia a posteriores reyes que, dependiendo del periodo, fueron o bien los reyes más poderosos de sus días o en tiempos posteriores la mayor autoridad de las tierras de la isla de Irlanda. (es)
- Ard Rí Érenn, ou Ard-Rí na hÉireann /ˈaːɾˠd̪ˠˌɾˠiː n̪ˠə ˈheːrʲən̪ˠ/ en irlandais moderne, est un titre qui désigne, dans la mythologie celtique et l’histoire médiévale de l’Irlande, le souverain qui règne sur la totalité de l’île. Ard Rí signifie « Roi suprême » (parfois traduit par « Haut Roi ») et « Érenn » provient de la déesse Ériu, personnification de l'île. (fr)
- Teideal ríogach Éireannach é Ardrí na hÉireann (Sean-Ghaeilge Ard rí Érenn), a thugtaí ar na ríthe a bhíodh i réim i dTeamhair na Ríthe, idir seanscéalach agus stairiúil. Cé gur mhaígh na ríthe úd go raibh ceannas acu ar Éirinn ar fad, ní rialtaí Éire riamh mar . Smaoiníodh ar an Ardríocht mar ard-tiarna ag fheidhmiú ar ríochtaí neamhspleácha. Tá easpa bhunús de réir dlí don Ardrí, ámh, san Fhéineachas (ga)
- Ard Rí Éirinn (raja tinggi Irlandia) merujuk kepada raja-raja pagan legendaris dari Tara. Gelar ini juga merujuk kepada raja-raja berikutnya yang, tergantung pada waktu berkuasanya, merupakan raja yang terkuat di masanya, atau, di kemudian hari, yang berkuasa atas seluruh Irlandia. (in)
- I re supremi d'Irlanda (in irlandese Ard-Ríthe na hÉireann) sono una costruzione storica con cui si tentò di proiettare in un passato orale lontano un'entità sociale che divenne realtà solo nel IX secolo d.C. La tradizionale lista dei re supremi irlandesi è un mix di realtà, leggende e tradizioni orali: tutto ciò che precede il V secolo è generalmente considerato tradizione celtica mentre sembra non esistere alcuna traccia dei titoli dati ai singoli personaggi prima del IX secolo. Con le invasioni di vichinghi e normanni la tradizione gaelica subì forti influenze a tal punto che per arrivare al trono non si guardava se l'alleato era un mercenario. I re successivi vennero visti come sovrani irlandesi con opposizione, riferendosi in questo modo all'instabilità del potere regale di Tara dalla morte di nel 1022, l'ultimo re degli Uí Néill, che era stato riportato sul trono dopo la morte di Brian Boru nel 1014, che si era impossessato del trono nel 1002. L'esempio di Brian fu seguito da numerose famiglie nel secolo successivo al 1022, una pratica a cui fu effettivamente posto fine dalla quasi-conquista normanna dell'Irlanda nel 1171. (it)
- 아르드리 너 에린(아일랜드어: Ard Rí na hÉireann)이란 곧 에린의 지고왕(High King of Éirinn)이라는 뜻으로, 에린 = 아일랜드섬 전체를 다스린 역사적·전설적 존재들이다. 중세 및 근세 아일랜드어 문헌들을 살펴보면 아르드리에 대한 거의 온전한 묘사를 찾을 수 있다. 아르드리는 타라 언덕에 소재하면서 각 지방의 하급왕들을 계급적으로 다스렸고, 그 역사는 수천 년 전까지 거슬러 올라간다고 한다. 현대 역사학자들은 이것이 8세기경에 의도적으로 만들어진 전통이라고 생각하고 있다. 아일랜드 왕위 개념은 7세기에 처음 나타나지만, 정치적 실체로서 기능했던 것은 바이킹 시대에 잠깐 뿐이었고 그나마도 일관적으로 유지된 것도 아니었다. 아르드리의 권력의 정도는 시대에 따라 달라졌으나, 고대 아일랜드가 단일 국가로 존재했던 적은 한 번도 없다. 아르드리는 독립 할거하고 있는 각 국가들에게서 공물을 걷어가는 종주권 정도만을 행사했던 것으로 생각된다.:pp. 40-47 (ko)
- アイルランド上王 (アイルランド語: Ard-Rí na hÉireann 英語: High King of Ireland) とはアイルランド全土を支配した君主、あるいは支配していると主張した君主である。歴代の上王の中には史実性の裏付けの無い伝説上の人物も含まれる。 中世から近世にかけてのアイルランド文学における描写では、歴代のアイルランド上王はタラの丘に座し、下位の諸王が成す階級社会を数千年前から途切れることなく統治を続けてきた、とされる。 しかし現代の歴史家からは、こうした上王像は8世紀において支配力を有した集団が現在の地位を正当化するために自身の伝統的な諸系譜から作り出して遠い過去へと当てはめたものに過ぎず、実像からは程遠いとされる。 全アイルランドの統一王権という構想が始めて形を取ったのは7世紀の事だが、政治的な観点から現実性を帯びたのはヴァイキング時代以降のことであり、この時点においてもなお「アイルランド全土の支配者」という言葉に矛盾しないものではなかった。上王の支配力の程度は時代によって変化を見せたが、アイルランド全土を単一国家として支配する程に強化されたことは一度もなかった。何故なら、上王は自身に従う独立国家群に対して宗主権を行使し、貢納を受けるものと見做されていたからである。 (ja)
- Os altos-reis ou grandes-reis da Irlanda (em irlandês: Ardrí na hÉireann) foram figuras históricas ou lendárias que afirma-se terem governado o senhorio da Irlanda. A alta-realeza nunca foi uma realidade política na Irlanda, mas tem uma forte tradição literária e folclórica. (pt)
- De hoge koningen van Ierland (Iers-Gaelisch: Ard Rí na hÉireann) waren koningen van Ierland van de prehistorie tot ongeveer 1200 na Christus. De hoge koningen bezaten meestal slechts geringe politieke macht en waren zelden koning van een verenigd Ierland. Wel hadden zij een belangrijke spirituele en religieuze betekenis. De hoge koningen van de Uí Néill-dynastie regeerden vanuit Tara, nu een ruïne die nog steeds een belangrijke symbolische plaats is voor de Ieren, en die een rol speelt in de Ierse mythologie. De macht van de hoge koning wisselde met de persoon van de koning. Sterke koningen heersten in zekere mate over heel Ierland. De beroemdste hoge koning van Ierland was Brian Boru die op Goede Vrijdag van het jaar 1014 de Vikingen uit Dublin versloeg, hetgeen het einde betekende van de dominante plaats van de Vikingen.Ondanks de grote overwinning werd Brian na de slag vermoord door een gevluchte Viking. De invasie van Normandische heren uit Engeland luidden het einde van het hoge koningschap in. (nl)
- Średniowieczna irlandzka tradycja historyczna podała, że Irlandia była rządzona przez zwierzchnich królów (irl. ard-rí) od czasów starożytnych. Kompilacje, takie jak Lebor Gabála Érenn, a następnie nowożytne dzieła, takie jak Roczniki Czterech Mistrzów i Geoffreya Keatinga Foras Feasa ar Éirinn rzekomo śledziły linię zwierzchnich królów. Korpus wczesnego prawa irlandzkiego nie podał istnienia takiej instytucji, a obecni uczeni uważają, że jest to pseudohistoryczna konstrukcja, powstała w VIII w. n.e., dająca rzut do odległej przeszłości politycznej, który nie stanie się rzeczywistością do czasów Normanów. deklarował się, jako król całej Irlandii, ale takie roszczenia nie uzyskały poparcia politycznego innych królestw (tj. Munsteru), nordyckich i nordycko-gaelickich oraz nie był w stanie utrzymać pokoju z własnymi krewnymi . Tradycyjna lista arcykrólów Irlandii jest więc mieszanką faktów, legend, fikcji i propagandy. Osoby znajdujące się przed V w. n.e. są ogólnie uważane za legendarne, a aplikacja tytułu osobom przed IX w. jest uważana za anachroniczną. Kronikarze często opisują późniejszych zwierzchnich królów, jako rígh Érenn co fressabra („królowie Irlandii w opozycji”). Tytuł ten jest odniesiony do niestabilności zwierzchniej władzy królewskiej Tary od czasów śmierci w 1022 r. Władza Máel Sechnailla została obalona przez Briana I Boru w 1002 r. i odnowiona w 1014 po śmierci Briana. Przykład zamachu Briana był kontynuowany przez wiele innych rodzin po 1022 roku, a arcykrólestwo było skutecznie zakończone przez normański quasi-podbój Irlandii w 1171 roku. (pl)
- Högkung eng. High King. Irland var under tidigare medeltiden indelat i upp till 150 områden, alla med sin egen kung. Högkungen stod över övriga kungar. Denna artikel om Irlands historia saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Верховный король Ирландии (ирл. Ard Rí Éirinn, англ. High King of Ireland) — в древности глава Ирландии, резиденция которого находилась в королевстве Миде, в Таре. Земли Миде были окружены королевствами Улад, Коннахт, Лейнстер и Манстер, и короли этих королевств были относительно добровольными подданными Верховного короля. Данное деление Ирландии было сакральным, отсылка на него есть в полусакральной же игре фидхелл. Ритуальный брак Верховного короля с его землёй заключался на «пиру Тары», в Медовом покое — главном пиршественном зале Тары; для его заключения король должен был пройти несколько испытаний — камень Фаль должен был вскрикнуть под ним, и он должен был проехать на колеснице между двумя близко стоящими камнями, которые расступались перед истинным королём. Тема сакрального брака подчёркивается в легенде о Ниалле Девять Заложников, согласившемся разделить ложе со старухой, превратившейся во Власть, и в легенде о сыновьях короля Даре (власть до появления короля — безумная, старая женщина; но власть в Ирландии в конечном счёте женственна и желанна). Тара также по своему устройству воспроизводила сакральное деление Ирландии: вокруг Медового покоя было четыре зала. Существовала так называемая «правда короля» (fir flathemon) — магическая гарантия благополучия земель. Король, нарушавший «правду», или даже увечный (то есть неспособный обеспечить счастье и процветание страны), навлекал на свои земли различные беды (поэтому перестал быть королём лишившийся руки Нуаду, бесчестный Брес, а во время правления захватившего власть силой Кайбре Катхенна на колосьях было лишь по одному зерну, а на дубах — лишь по одному жёлудю, не было рыбы в реках и молока у скота). В предании «Сватовство к Эмер» описывается порядок передачи престола раз в семь лет: 7 друидов и 7 филидов ручались за этот договор, чтобы возвести позор и проклятье на нарушившего порядок, и в случае, если будет нарушена «правда короля» — «урожай желудей каждый год, краски всякого цвета, ни одной смерти женщины в родах». Считается, что в правлениях Верховного короля существовали перерывы; например, действие «Похищения быка из Куальнге» происходит в период такого 5—7-летнего перерыва, при котором правитель Тары не считался Верховным королём. (ru)
- Верховний король Ірландії (ірл. Ard Rí) — титул, що існував в Ірландії в давні часи та епоху раннього середньовіччя як мінімум з III по XII століття. Останнім реальним de jure та de facto верховним королем Ірландії був Руайдрі Ва Конхобайр (1166—1198 роки правління). Потім було в Ірландії ще два прецеденти в історії проголошення верховних королів: Бріана Ва Нейлла — борця за свободу Ірландії проти англійського панування, який очолив боротьбу повсталих ірландських кланів за свободу, проголосили Верховним королем Ірландії у 1258—1260 роках та брата шотландського короля Роберта Брюса — Едуарда Брюса проголосили верховним королем Ірландії у 1315—1318 роках під час війни за незалежність Ірландії. Обидві спроби відновити титул завершилися трагічно: повстання були втоплені в крові англійськими військами. Середньовічна історична ірландська традиція базувалась на ідеї того, що починаючи з давніх часів, Ірландією управляв Верховний король. Такі твори, як «Книга захоплень Ірландії» (Lebor Gabála Érenn), а також «Аннали Чотирьох майстрів» (Annals of the Four Masters) та «Історія Ірландії» (Foras Feasa ar Éirinn) Джеффрі Кітінга простежували лінію Верховних королів з найдавніших часів. У цих книгах простежуються династії ірландських королів з 3000 року до нової ери (з часів потопу) до 1318 року. Звичайно, у стародавні часи малоймовірним вважається існування в Ірландії держави та титулу верховного короля, але інформація, що міститься в ірландських легендах та міфах, записаних у V—VIII століттях ірландськими монахами, переказах, які передавалися століттями друїдами, філітами та бардами з уст в уста і з покоління в покоління, мають під собою якісь історичні підстави. В Ірландії безумовно здавна існували племена (туати), які мали своїх вождів (рі) та клани, що теж мали своїх вождів, пам'ять про яких збереглася в народних переказах та легендах. Порівняно з іншими народами, Ірландія має чи не найбільший за об’ємом та кількістю інформації збірних історичних переказів, легенд та міфів про історичні події. Ці давні історичні перекази, в яких поєднуються проза і поезія, правда і вигадка, називаються скели. Археологи підтвердили існування в давнину Тари — резиденції верховних ірландських королів, яку раніше вважали міфічною. У давньоірландських законах немає прямих даних про такий титул, і деякі вчені кажуть, що це — псевдоісторична конструкція, створена у восьмому столітті нашої ери, проєкція у віддалене минуле політичної одиниці, яка не існувала насправді до епохи Маел Сехнала, сина Маел Руанада (Máel Sechnaill mac Máele Ruanaid) у IX столітті. Згідно з історичними переказами влада верховного короля в Ірландії була номінальною — реальна влада належала вождям кланів та королям дрібних королівств, на які була поділена Ірландія. Історично в Ірландії існувало чотири найбільших королівства — Улад (Ольстер), Ленстер, Манстер (Муму), Коннахт. Ці королівства в свою чергу ділилися на дрібніші королівства і володіння окремих кланів. Між королівствами та кланами точилися постійні війни та ворожнеча. Влада верховного короля полягала у балансуванні між теоретично підвладними, а насправді незалежними васалами — під час воєн верховний король постійно ставав на той чи інший бік, шукав союзників. Для зміцнення влади верховного короля існував звичай — свято Тари: періодично (раз на три роки) королі васальних королівств та вожді кланів з’їжджалися в Тару на свято, де приносили присягу на вірність королю та обмінювалися заручниками. У випадку порушення угоди заручників страчували. Першим верховним королем Ірландії, хто відмовився від системи заручників, був Ніл Дев’яти Заручників (ірл. Niall Noígíallach; роки правління 368—395). На святі Тари відбувався символічний шлюб верховного короля із землею Ірландії. Це відбувалось у формі «бенкету Тари» у Медовому Покої верховних королів. Легендою про цей шлюб є легенда про Ніла Дев'яти Заручників, який під час випробування у дрімучому лісі переспав зі старою відьмою, яка на ранок перетворилася у красиву молоду дівчину і сказала, що вона Влада (це символізувало: влада до появи короля — потворна і стара, з появою короля — жіночна і жадана). Під час коронації і свята Тари майбутній король повинен був пройти низку випробувань: під ним повинен був закричати Камінь Долі (Фаль), який кричав тільки тоді, коли до нього торкався майбутній верховний король Ірландії, претендент на трон повинен був проїхати на колісниці між двома каменями, які не пропускали його, якщо він не гідний бути королем. При коронації король присягався «небом, землею, водою, вітром, сонцем і місяцем», що буде правити справедливо і шануватиме звичаї і народ. При цьому 7 друїдів і 7 філідів ручалися, що взаємна присяга буде дотримана і у випадку порушення падуть на землю Ірландії та на порушників угоди чисельні біди. Існувала так звана «Правда Короля» (ірл. fir flathemon) — система уявлень і звичаїв щодо верховного короля Ірландії. Якщо верховний король Ірландії веде життя праведне, не порушує законів та звичаїв, справедливо чинить суд, справедливо владарює, прийшов до влади чесним шляхом, красивий зовнішньо, здоровий, то на землі Ірландії будуть благополуччя і добробут. Якщо ж король порушив справедливість, то Ірландію чекають голод, епідемії, стихійні лиха. Тому проти короля, що, на думку народу, порушив звичаї, потрібно було здійняти повстання і посадити на трон «правильного короля». По цій же причині якщо король отримував каліцтво чи захворів — він мусив покинути трон. Верховний король Ірландії неодноразово пробував перетворити свою владу з номінальної в реальну. Так верховний король Конн Сто Битв (ірл. Conn Cétchathach) шляхом нескінченних війн ненадовго зумів об’єднати Ірландію, але після його смерті все повернулося на круги своя. В Ірландії не існували чітких законів чи правил успадкування титулу верховного короля. У випадку смерті короля влада могла передаватися сину, братові, племіннику чи навіть дружині чи дочці. Короля вибирали вожді племен та кланів. Трон верховного короля постійно був предметом суперечки та причиною війн. Мало хто з верховних королів Ірландії помер своєю смертю. Вся історія титулу — це історія змов, заколотів, повстань, державних переворотів. Іноді, коли успадкування трону були принципово неясним, ірландці влаштовували Свято бика: на святі приносили в жертву бика, один з воїнів їв м'ясо бика донесхочу і пив відвар його м’яса, потім над його ложем говорили слова правди, і той, кого він бачив у сні, і ставав верховним королем Ірландії. Верховний король Ірландії мав особисті володіння — Міде. У IV—XII століттях трон верховних королів Ірландії перебував переважно в руках династії О’Нейлів (О’Нілів) — нащадків короля Ніла Дев’яти Заручників. У VI столітті ця династія розкололась на кілька гілок — Північних, Південних О’Нейлів та ін. Ці гілки одного роду постійно ворогували між собою і вели боротьбу за трон. Довгий час резиденцією верховних королів була Тара — сакральне місце в Ірландії. Зараз це низка пагорбів в графстві Міт, що ховають під собою руїни. Після прийняття християнства проголошення святим Патріком «Прокляття Тари» (у кінці V століття) як центру язичництва Ірландії резиденція верховних королів були закинута, перетворилась в руїни, а потім у пагорби. Резиденція верховних королів містилася в особистих замках короля (яких інколи було декілька), в Круахані (столиці королівства Коннахт) та на Горі Королів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- El Gran rei d'Irlanda (en irlandès Ard Rí na hÉireann) fa referència als llegendaris reis del Pujol de Tara. També fa referència a posteriors reis que, segons el període, van ser o bé els reis més poderosos dels seus dies o en temps posteriors la més alta autoritat de les terres de l'illa d'Irlanda. (ca)
- Ard Rí na hÉireann (aŭ anglalingve High King of Ireland) estas, en kelta mitologio kaj frua mezepoka historio de Irlando, la «Supera Reĝo de Irlando», kiu, de sia sidejo en Teamhair na Rí, regas la tutan smeraldan insulon. Fakte, tiu reĝo posedis relativan potencon, ofte pli simbola ol vere plenpova. (eo)
- Irlandako errege nagusia (irlanderaz Ard Rí na hÉireann) Irlandar mitologian Tarako muinoan egoitza zuten kondairazko erregeak ziren, bai eta gerora, Irlanda gaelikoan herrialde hartako agintari nagusiak izan ziren benetazko erregeak ere. (eu)
- El rey supremo de Irlanda (en irlandés Ard Rí na hÉireann) hace referencia a los legendarios reyes de la Colina de Tara. También hace referencia a posteriores reyes que, dependiendo del periodo, fueron o bien los reyes más poderosos de sus días o en tiempos posteriores la mayor autoridad de las tierras de la isla de Irlanda. (es)
- Ard Rí Érenn, ou Ard-Rí na hÉireann /ˈaːɾˠd̪ˠˌɾˠiː n̪ˠə ˈheːrʲən̪ˠ/ en irlandais moderne, est un titre qui désigne, dans la mythologie celtique et l’histoire médiévale de l’Irlande, le souverain qui règne sur la totalité de l’île. Ard Rí signifie « Roi suprême » (parfois traduit par « Haut Roi ») et « Érenn » provient de la déesse Ériu, personnification de l'île. (fr)
- Teideal ríogach Éireannach é Ardrí na hÉireann (Sean-Ghaeilge Ard rí Érenn), a thugtaí ar na ríthe a bhíodh i réim i dTeamhair na Ríthe, idir seanscéalach agus stairiúil. Cé gur mhaígh na ríthe úd go raibh ceannas acu ar Éirinn ar fad, ní rialtaí Éire riamh mar . Smaoiníodh ar an Ardríocht mar ard-tiarna ag fheidhmiú ar ríochtaí neamhspleácha. Tá easpa bhunús de réir dlí don Ardrí, ámh, san Fhéineachas (ga)
- Ard Rí Éirinn (raja tinggi Irlandia) merujuk kepada raja-raja pagan legendaris dari Tara. Gelar ini juga merujuk kepada raja-raja berikutnya yang, tergantung pada waktu berkuasanya, merupakan raja yang terkuat di masanya, atau, di kemudian hari, yang berkuasa atas seluruh Irlandia. (in)
- 아르드리 너 에린(아일랜드어: Ard Rí na hÉireann)이란 곧 에린의 지고왕(High King of Éirinn)이라는 뜻으로, 에린 = 아일랜드섬 전체를 다스린 역사적·전설적 존재들이다. 중세 및 근세 아일랜드어 문헌들을 살펴보면 아르드리에 대한 거의 온전한 묘사를 찾을 수 있다. 아르드리는 타라 언덕에 소재하면서 각 지방의 하급왕들을 계급적으로 다스렸고, 그 역사는 수천 년 전까지 거슬러 올라간다고 한다. 현대 역사학자들은 이것이 8세기경에 의도적으로 만들어진 전통이라고 생각하고 있다. 아일랜드 왕위 개념은 7세기에 처음 나타나지만, 정치적 실체로서 기능했던 것은 바이킹 시대에 잠깐 뿐이었고 그나마도 일관적으로 유지된 것도 아니었다. 아르드리의 권력의 정도는 시대에 따라 달라졌으나, 고대 아일랜드가 단일 국가로 존재했던 적은 한 번도 없다. 아르드리는 독립 할거하고 있는 각 국가들에게서 공물을 걷어가는 종주권 정도만을 행사했던 것으로 생각된다.:pp. 40-47 (ko)
- アイルランド上王 (アイルランド語: Ard-Rí na hÉireann 英語: High King of Ireland) とはアイルランド全土を支配した君主、あるいは支配していると主張した君主である。歴代の上王の中には史実性の裏付けの無い伝説上の人物も含まれる。 中世から近世にかけてのアイルランド文学における描写では、歴代のアイルランド上王はタラの丘に座し、下位の諸王が成す階級社会を数千年前から途切れることなく統治を続けてきた、とされる。 しかし現代の歴史家からは、こうした上王像は8世紀において支配力を有した集団が現在の地位を正当化するために自身の伝統的な諸系譜から作り出して遠い過去へと当てはめたものに過ぎず、実像からは程遠いとされる。 全アイルランドの統一王権という構想が始めて形を取ったのは7世紀の事だが、政治的な観点から現実性を帯びたのはヴァイキング時代以降のことであり、この時点においてもなお「アイルランド全土の支配者」という言葉に矛盾しないものではなかった。上王の支配力の程度は時代によって変化を見せたが、アイルランド全土を単一国家として支配する程に強化されたことは一度もなかった。何故なら、上王は自身に従う独立国家群に対して宗主権を行使し、貢納を受けるものと見做されていたからである。 (ja)
- Os altos-reis ou grandes-reis da Irlanda (em irlandês: Ardrí na hÉireann) foram figuras históricas ou lendárias que afirma-se terem governado o senhorio da Irlanda. A alta-realeza nunca foi uma realidade política na Irlanda, mas tem uma forte tradição literária e folclórica. (pt)
- Högkung eng. High King. Irland var under tidigare medeltiden indelat i upp till 150 områden, alla med sin egen kung. Högkungen stod över övriga kungar. Denna artikel om Irlands historia saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Hochkönig (irisch Ard-Rí, englisch High King) war ein Ehrentitel irischer Könige, der meist nur literarisch und postum verliehen wurde. Als Sitz des Hochkönigs wird hauptsächlich der als heilig geltende Hügel von Tara im County Meath, etwa 45 km nordwestlich von Dublin, angesehen. Die Legende eines irischen Hochkönigtums wurde von Tara aus verbreitet. (de)
- High King of Ireland (Irish: Ardrí na hÉireann [ˈaːɾˠd̪ˠˌɾʲiː n̪ˠə ˈheːɾʲən̪ˠ]) was a royal title in Gaelic Ireland held by those who had, or who are claimed to have had, lordship over all of Ireland. The title was held by historical kings and later sometimes assigned anachronously or to legendary figures. (en)
- I re supremi d'Irlanda (in irlandese Ard-Ríthe na hÉireann) sono una costruzione storica con cui si tentò di proiettare in un passato orale lontano un'entità sociale che divenne realtà solo nel IX secolo d.C. La tradizionale lista dei re supremi irlandesi è un mix di realtà, leggende e tradizioni orali: tutto ciò che precede il V secolo è generalmente considerato tradizione celtica mentre sembra non esistere alcuna traccia dei titoli dati ai singoli personaggi prima del IX secolo. Con le invasioni di vichinghi e normanni la tradizione gaelica subì forti influenze a tal punto che per arrivare al trono non si guardava se l'alleato era un mercenario. (it)
- De hoge koningen van Ierland (Iers-Gaelisch: Ard Rí na hÉireann) waren koningen van Ierland van de prehistorie tot ongeveer 1200 na Christus. De hoge koningen bezaten meestal slechts geringe politieke macht en waren zelden koning van een verenigd Ierland. Wel hadden zij een belangrijke spirituele en religieuze betekenis. De hoge koningen van de Uí Néill-dynastie regeerden vanuit Tara, nu een ruïne die nog steeds een belangrijke symbolische plaats is voor de Ieren, en die een rol speelt in de Ierse mythologie. (nl)
- Średniowieczna irlandzka tradycja historyczna podała, że Irlandia była rządzona przez zwierzchnich królów (irl. ard-rí) od czasów starożytnych. Kompilacje, takie jak Lebor Gabála Érenn, a następnie nowożytne dzieła, takie jak Roczniki Czterech Mistrzów i Geoffreya Keatinga Foras Feasa ar Éirinn rzekomo śledziły linię zwierzchnich królów. Korpus wczesnego prawa irlandzkiego nie podał istnienia takiej instytucji, a obecni uczeni uważają, że jest to pseudohistoryczna konstrukcja, powstała w VIII w. n.e., dająca rzut do odległej przeszłości politycznej, który nie stanie się rzeczywistością do czasów Normanów. deklarował się, jako król całej Irlandii, ale takie roszczenia nie uzyskały poparcia politycznego innych królestw (tj. Munsteru), nordyckich i nordycko-gaelickich oraz nie był w stanie u (pl)
- Верховный король Ирландии (ирл. Ard Rí Éirinn, англ. High King of Ireland) — в древности глава Ирландии, резиденция которого находилась в королевстве Миде, в Таре. Земли Миде были окружены королевствами Улад, Коннахт, Лейнстер и Манстер, и короли этих королевств были относительно добровольными подданными Верховного короля. Данное деление Ирландии было сакральным, отсылка на него есть в полусакральной же игре фидхелл. Тара также по своему устройству воспроизводила сакральное деление Ирландии: вокруг Медового покоя было четыре зала. (ru)
- Верховний король Ірландії (ірл. Ard Rí) — титул, що існував в Ірландії в давні часи та епоху раннього середньовіччя як мінімум з III по XII століття. Останнім реальним de jure та de facto верховним королем Ірландії був Руайдрі Ва Конхобайр (1166—1198 роки правління). Потім було в Ірландії ще два прецеденти в історії проголошення верховних королів: Бріана Ва Нейлла — борця за свободу Ірландії проти англійського панування, який очолив боротьбу повсталих ірландських кланів за свободу, проголосили Верховним королем Ірландії у 1258—1260 роках та брата шотландського короля Роберта Брюса — Едуарда Брюса проголосили верховним королем Ірландії у 1315—1318 роках під час війни за незалежність Ірландії. Обидві спроби відновити титул завершилися трагічно: повстання були втоплені в крові англійськими ві (uk)
|
