| dbo:abstract
|
- L'anglonormand és una antiga llengua d'oïl, que es va parlar durant l'edat mitjana a Anglaterra, especialment a la cort reial i entre l'aristocràcia anglonormanda. (ca)
- الأنغلو-نورمانية (بالإنغليزية: Anglo-Norman) أو الفرنسية الأنغلو-نورمانية (بالإنغليزية: Anglo-Norman French) كانت لهجة فرنسية مستخدمة في إنغلترا، وإلى حدٍ أقل في الجزر البريطانية خلال الحقبة الأنغلو-نورمانية. عندما قادَ وليام الفاتح الغزو النورماني لإنغلترا في 1066، كان هو، ونبلاؤه، والعديد من أتباعه، وأيضاً أولئك القادمين من شمال وغرب فرنسا يتحدثون بمجموعة من لغة الدوي (صنف شمالي من الغالو-رومانسية). إحدى تلك اللغات كانت اللغة النورمانية القديمة، والتي تُعرف بالـ«شمالية الفرنسية القديمة». كان يتحدث أتباعٌ آخرون بصنف من الفرنسية الغربية. تطور هذا المزيج إلى لهجمة معزولة فريدة تُعرف الآن بالفرنسية الأنغلو-نورمانية، التي كانت تُستخدم عادةً للأغراض الأدبية وفي نهاية المطاف للأغراض الإدارية من القرن 12 إلى القرن 15. من الصعب معرفة الكثير عن كيف كانت محكية فعلياً، بما أن ما هو معروف عن اللهجة مقيدٌ بما كُتب؛ لكن من الواضح أن الأنغلو-نورمانية كانت اللغة المحكية - إلى حدٍ بعيد - بين الطبقات الاجتماعية العليا في إنغلترا القروسطية. كانت محكيةً في المحاكم، والمدارس، والجامعات، وفي الوقت المناسب، على الأقل عند بعض شرائح طبقة النبلاء والبرجوازية المتنامية. كانت تُجرى المراسلات الخاصة والتاجرية بالأنغلو-نورمانية أو الأنغلو-فرنسية من القرن الثالثة عشر حتى القرن الخامسة عشر، بالرغم من أنه غالباً كان يُستبدل هجاؤها بالهجاء القاري. أصبحت الطبقات الاجتماعية من غير النبلاء حريصة على تعلم الفرنسية: لا تزال توجد مخطوطاتٍ تحوي مواداً لتعليمات لغير الناطقين بها، يرجعُ تاريخها على الأغلب من أواخر القرن الرابعة عشر فصاعداً. بالرغم من أن الأنغلو-نورمانية والأنغلو-فرنسية طغت عليهما في نهاية المطاف الإنغليزية الحديثة، فقد كانتا مستخدمتان على نطاقٍ واسع لما فيه الكفاية للتأثير على المفردات الإنغليزية بشكلٍ دائم. وهكذا، العديد من الكلمات الجرمانية الأصلية، أي الكلمات المشتركة التي لا تزال موجودة في اللغات الشمالية، واللغة الألمانية، واللغة الهولندية، قد فُقدت، أو كما يظهر غالباً، تبقى موجودة إلى جانب الكلمة الجرمانية كمرادف ذي أصل فرنسي أنغلو-نورماني. نحوياً، كان للأنغلو-نورمانية تأثير مستمر قليل بالرغم من أنه لا يزال واضحاً في المصطلحات الرسمية والقانونية حيث يُعكس ترتيب الأسماء والصفات، مثل attorney general (مدعي عام): التهجئة إنغليزية؛ لكن ترتيب الكلمات (اسم ثم نعت) فرنسي. ومن الأمثلة الأخرى heir apparent (ولي العهد)، و court martial (محكمة عسكرية)، و body politic (هيئة/جهاز سياسي). لا بزال يحمل شعار المملكة المتحدة الملكي شعاراتٍ وطنية باللغة الفرنسية لكلٍ من الملكية البريطانية Dieu et mon droit (الرب وحقي)، وفرسان الرباط Honi soit qui mal y pense (ليكن مخزياً من يظن السوء بها/به). كان ريتشارد الأول أول من استخدم شعار الرب وحقي في 1198 واعتدمد الشعارُ شعاراً ملكياً لإنغلترا في عهد هنري السادس. يظهر الشعار أسفل درع الشعار الملكي. (ar)
- Anglonormanština je označení pro dialekt staré francouzštiny používaný v Anglii v době vlády severofrancouzských Normanů. Používaly ji vyšší společenské vrstvy od expanze Viléma Dobyvatele roku 1066 zhruba do 14. století (stoleté války). Normané byli jako potomci Vikingů také germánského původu (slovo „norman“ pochází ze slova seveřan, tj. „norseman“), kteří na počátku 10. století založili normandské vévodství pod francouzskou svrchovaností a převzali francouzský jazyk (jazyk d'oïl), jejich dialekt se nazývá . Anglosaština jako jazyk porobených Anglosasů a anglonormanština vládnoucí feudální vrstvy se začaly mísit až ve 13. století. Do té doby žily obě jazykové skupiny vedle sebe odděleně a často ve skrytém či otevřeném nepřátelství. Toto splývání mělo za následek vytvoření střední angličtiny. V anglonormanštině neproběhly některé souhláskové změny, ke kterým došlo ve vývoji standardní francouzštiny: [ka] → [ša] (cat × chat, anglicky × francouzsky kočka), [ga] → [ža] (garden × jardin, zahrada), germánské [w] → [g] (warranty × garantie, záruka). Původní hlásky slouží jako ukazatele toho, že daná anglická slova přešla z francouzštiny prostřednictvím anglonormanštiny. Pozdějšími výpůjčkami z francouzštiny pak vznikly , např. catch a chase (chytat někoho), warden a guardian (strážce). S anglonormanštinou se lze setkat na státním znaku Spojeného království: motto panovníka Dieu et mon droit („Bůh a mé právo“) a motto podvazkového řádu Honi soit qui mal y pense („Hanba tomu, kdo o tom zle smýšlí“). Používá se také v britském parlamentu v některých ustálených frázích jako Le Roy/La Reyne le veult („Král/Královna to chce“) při schválení zákona královnou. (cs)
- Η αγγλονορμαδική γλώσσα, επίσης γνωστή ως γαλλονορμανδική ή αγγλογαλλική , είναι μια ποικιλία της που χρησιμοποιήθηκε στην Αγγλία και σε μικρότερο βαθμό στα Βρετανικά Νησιά κατά τη διάρκεια της Αγγλονορμανδικής περιόδου. Διαδόθηκε επίσης στην Ουαλία, την Ιρλανδία και περιορισμένα στη Σκωτία πριν αλλά και κατά τη διάρκεια των πολέμων της ανεξαρτησίας. (el)
- Anglo-Norman, also known as Anglo-Norman French (Norman: Anglo-Normaund) (French: anglo-normand), was a dialect of Old Norman French that was used in England and, to a lesser extent, elsewhere in Great Britain and Ireland during the Anglo-Norman period. When William the Conqueror led the Norman conquest of England in 1066, he, his nobles, and many of his followers from Normandy, but also those from northern and western France, spoke a range of langues d'oïl (northern varieties of Gallo-Romance). One of these was Old Norman, also known as "Old Northern French". Other followers spoke varieties of the Picard language or western registers of general Old French. This amalgam developed into the unique insular dialect now known as Anglo-Norman French, which was commonly used for literary and eventually administrative purposes from the 12th until the 15th century. It is difficult to know much about what was actually spoken, as what is known about the dialect is restricted to what was written, but it is clear that Anglo-Norman was, to a large extent, the spoken language of the higher social strata in medieval England. It was spoken in the law courts, schools, and universities and, in due course, in at least some sections of the gentry and the growing bourgeoisie. Private and commercial correspondence was carried out in Anglo-Norman or Anglo-French from the 13th to the 15th century though its spelling forms were often displaced by continental spellings. Social classes other than the nobility became keen to learn French: manuscripts containing materials for instructing non-native speakers still exist, dating mostly from the late 14th century onwards. Although Anglo-Norman and Anglo-French were eventually eclipsed by modern English, they had been used widely enough to influence English vocabulary permanently. Thus, many original Germanic words, cognates of which can still be found in Nordic, German, and Dutch, have been lost or, as more often occurs, exist alongside synonyms of Anglo-Norman French origin. Anglo-Norman had little lasting impact on English grammar, as opposed to vocabulary, although it is still evident in official and legal terms where the ordinary sequence of noun and adjective is reversed, as seen in phrases such as Blood Royal, attorney general, heir apparent, court martial, envoy extraordinary and body politic. The royal coat of arms of the United Kingdom still features in French the mottos of both the British Monarch, Dieu et mon droit ("God and my right"), and the Order of the Garter, Honi soit qui mal y pense ("Shamed be he who thinks evil of it"). Dieu et mon droit was first used by Richard I (who spoke Anglo-Norman but cannot be proven to have been able to speak English) in 1198 and adopted as the royal motto of England in the time of Henry VI. The motto appears below the shield of the Royal Coat of Arms. (en)
- Anglo-normanda lingvo estas lingvo uzita de , la posteuloj de la Normandoj kiuj regis Anglion post ĝia preno de Vilhelmo la 1-a en 1066. Ĉi tiu lingvo estis oficiala lingvo de Anglio. La lingvo ellaboriĝis en Anglio el malnova normanda lingvo. Anglo-normanda lingvo estis la lingvo de la normanda nobelaro kaj estis uzata ankaŭ por literaturo, oficialaj dokumentoj kaj por komerco. (eo)
- El anglonormando es una antigua lengua de oïl, que se habló durante la Edad Media en Inglaterra en la corte real y entre la aristocracia anglonormanda. Está emparentado con los modernos jerrais, dgèrnésiais y naturalmente las variedades normandas, todas ellas descendientes de una variedad noroccidental de antiguo francés diferente de la que evolucionó al francés estándar. (es)
- Die anglonormannische Sprache (franceis, fraunceis oder romanz) ist eine romanische Sprache, die die normannische Oberschicht nach der Eroberung Englands im Jahre 1066 aus Frankreich mitbrachte. Sie unterschied sich von Anfang an von der Sprache der Île-de-France. Nach der Trennung zwischen den britischen Inseln und der Normandie im frühen 13. Jahrhundert entfernte sich das Anglonormannische weiter vom festländischen Französisch, was z. B. in Geoffrey Chaucers Beschreibung der Prioresse im Prolog der Canterbury Tales zum Ausdruck kommt: And Frensh she spak ful faire and fetislyAfter the scole of Stratford atte BoweFor Frensh of Paris was to hire unknowe (124–126). Und Französisch sprach sie sehr gut und elegantNach der Art von Stratford atte BoweDenn das Französisch von Paris war ihr unbekannt Bis zum Ende des 14. Jahrhunderts blieb Anglonormannisch (neben Latein) Sprache des englischen Hofs, der Verwaltung und Justiz. In der Literatur wurde es seit Mitte des 13. Jahrhunderts vom Mittelenglischen abgelöst. Eine der populärsten anglonormannischen Schriftstellerinnen war Marie de France. Das Anglonormannische hatte erheblichen Einfluss auf die Entwicklung der englischen Sprache: Das Mittelenglische wies im Gegensatz zum Altenglischen eine deutlich vereinfachte Grammatik und einen erweiterten Wortschatz auf, der zu über 50 % aus Wörtern romanischer Herkunft bestand. Zum Teil bestehen Begriffe germanischer (angelsächsischer) und romanischer (anglo-normannischer) Herkunft bis heute nebeneinander, so etwa kingdom und realm für „Königreich“. Ein bekanntes Beispiel ist die Wortgruppe cow/ox, sheep, pig/swine und calf aus dem Altenglischen (zur Bezeichnung der lebenden Tiere) und beef, mutton, pork und veal aus dem Französischen (zur Bezeichnung des Fleisches). (de)
- L’anglo-normand est l'une des variantes dialectales de l'ancien français (langue d'oïl) parlée au Moyen Âge en Angleterre à la cour des rois et dans l’aristocratie anglo-normande. La langue d'oïl quant à elle regroupait un ensemble de parlers, l'anglo-normand en était une forme. (fr)
- アングロ＝ノルマン語（アングロ ノルマンご、Anglo-Norman language）は、かってイングランドで用いられたロマンス語に分類される言語。 (ja)
- La lingua anglo-normanna è una particolare varietà della lingua normanna, idioma galloromanzo del ceppo d'oïl parlato originariamente nella Francia nord-occidentale, formatasi nel Regno d'Inghilterra dopo la conquista normanna ad opera di Guglielmo di Normandia nel 1066. I discendenti degli invasori sono detti appunto anglo-normanni. Essa da allora fu dunque la lingua ufficiale d'Inghilterra, essendo la lingua madre dei monarchi e della maggior parte della nobiltà fino alla fine del XIV secolo, oltreché l'idioma adoperato dalla corte per redigere i documenti ufficiali e, presso anche la popolazione indigena, per lo svolgimento delle attività commerciali. Edoardo I (1272-1307) e suo figlio Edoardo II (1307-1327) furono i primi monarchi del regno ad apprendere la lingua inglese media; Riccardo II (1377-1399) fu poi l'ultimo monarca di lingua madre anglo-normanna, mentre il suo successore, Enrico IV (1399-1413), fu invece il primo monarca d'Inghilterra di lingua madre inglese. Durante il regno di suo figlio Enrico V (1413-1422) poi, la lingua ufficiale tanto del regno quanto della corte e della nobiltà varia divenne definitivamente l'inglese. Proprio in virtù del suo esserne stata la lingua ufficiale e di prestigio, l'anglo-normanno ha lasciato di conseguenza un quantitativo considerevole di termini nel vocabolario dell'inglese moderno. (it)
- O anglo-normando, também conhecido como anglo-normando francês, é uma variação da língua normanda que foi usado na Inglaterra e, em nível menor, em várias outras localidades das Ilhas Britânicas durante o período Anglo-Normando. Foi utilizado como língua administrativa pelo governo britânico entre os séculos XII e XV. (pt)
- Anglo-normandiska språket är den variant av normandiska (fransk dialekt), som kom att utvecklas i England efter normandernas erövring. Språket talades bland den fransktalande normandiska överklassen. Anglo-normandiskan har haft mycket stor betydelse för det engelska språkets ordförråd. Denna artikel om indoeuropeiska språk saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Англо-нормандский язык (также позднее англо-французский язык, фр. Anglo-normand, anglo-français, англ. Anglo-Norman, Anglo-French) — исчезнувший романский язык, являвшийся родным языком для британской элиты, приближённой к англонормандской монархии, а также выступавший в роли основного рабочего языка всей Англии после её завоевания Вильгельмом Завоевателем (после 1066 г.), распространившись позднее также и в Ирландии (особенно в окрестностях Дублина). Как родной язык высших слоёв общества англо-нормандский начинает быстро угасать уже со второй половины XII века, однако в качестве рабочего языка деловой переписки и административно-торговых регистров он широко используется до конца XV в. и получает название англо-французский язык. Из-за относительной малочисленности своих носителей в Англии (не более 30 тыс. чел. или около 2 % населения островов) англо-нормандский язык так и не смог вытеснить местные (англо-саксонские) говоры германского происхождения, использовавшиеся в устной речи домашнего обихода среднего и низшего класса на протяжении всего вышеуказанного периода. Но он, тем не менее, оказал на них огромное влияние. При непосредственном участии англо-нормандского языка сложился современный английский язык, обогатившийся широкими пластами романской лексики. (ru)
- 所谓盎格鲁-诺曼语（Anglo-Norman），指的是在诺曼征服英格兰之后，在英格兰等不列颠群岛地区使用的古诺曼语。它由诺曼底公爵威廉及其部下带到英格兰，它实际上是当时征服者所讲的诺曼底方言、法国西部和北部的奥依语、法国北部的皮卡第语等等在英格兰的条件下混杂而成的一门语言。盎格鲁-诺曼语作为英格兰的上层社会文学和行政语言，一直从12世纪延续到15世纪，这期间对古英语发展为中古英语起到了至关重要的作用。英语虽然最终没有被盎格鲁-诺曼语取代而成为死语，但它在接触过程中借用了非常多的后者的词汇，使得在词汇方面古英语和中古英语的固有词很多无法沿用下去，而与同为日耳曼语的德语和荷兰语形成对比。盎格鲁-诺尔曼语在语法上对英语的影响不很显著，但有些固定词组的修饰语置后的语序上仍可见到盎格鲁-诺尔曼语的痕迹，如：attorney general（律政司）。 (zh)
- Англо-нормандська мова (franceis, fraunceis або romanz; також пізніше , фр. Anglo-normand, anglo-français, англ. Anglo-Norman, пізніше Anglo-French) — зникла романська мова, що була рідною для британської еліти, наближеної до англонормандської монархії, а також виступала в ролі основної робочої мови усієї Англії після її завоювання Вільгельмом Завойовником (після 1066 року), розповсюдившись пізніше також і в Ірландії (особливо в околицях Дубліна). Як рідна мова вищих шарів суспільства англо-нормандська починає швидко згасати вже з другої половини XII століття, однак як робоча мова ділового листування й адміністративно-торгових реєстрів вона широко використовується до кінця XV століття й отримує назву англо-французької мови. Через відносну нечисленність своїх носіїв в Англії (не більше 30 тисяч чоловік або близько 2 % населення островів), англо-нормандська мова так і не змогла витіснити місцеві (англосаксонські) діалекти німецького походження, що використовувались в усному мовленні домашнього вжитку середнього й нижчого класів упродовж всього вищезазначеного періоду. Але вона, тим не менше, вчинила на них величезний вплив. За безпосередньої участі англо-нормандської мови склалась сучасна англійська, що збагатилась широкими пластами романської лексики. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- L'anglonormand és una antiga llengua d'oïl, que es va parlar durant l'edat mitjana a Anglaterra, especialment a la cort reial i entre l'aristocràcia anglonormanda. (ca)
- Η αγγλονορμαδική γλώσσα, επίσης γνωστή ως γαλλονορμανδική ή αγγλογαλλική , είναι μια ποικιλία της που χρησιμοποιήθηκε στην Αγγλία και σε μικρότερο βαθμό στα Βρετανικά Νησιά κατά τη διάρκεια της Αγγλονορμανδικής περιόδου. Διαδόθηκε επίσης στην Ουαλία, την Ιρλανδία και περιορισμένα στη Σκωτία πριν αλλά και κατά τη διάρκεια των πολέμων της ανεξαρτησίας. (el)
- Anglo-normanda lingvo estas lingvo uzita de , la posteuloj de la Normandoj kiuj regis Anglion post ĝia preno de Vilhelmo la 1-a en 1066. Ĉi tiu lingvo estis oficiala lingvo de Anglio. La lingvo ellaboriĝis en Anglio el malnova normanda lingvo. Anglo-normanda lingvo estis la lingvo de la normanda nobelaro kaj estis uzata ankaŭ por literaturo, oficialaj dokumentoj kaj por komerco. (eo)
- El anglonormando es una antigua lengua de oïl, que se habló durante la Edad Media en Inglaterra en la corte real y entre la aristocracia anglonormanda. Está emparentado con los modernos jerrais, dgèrnésiais y naturalmente las variedades normandas, todas ellas descendientes de una variedad noroccidental de antiguo francés diferente de la que evolucionó al francés estándar. (es)
- L’anglo-normand est l'une des variantes dialectales de l'ancien français (langue d'oïl) parlée au Moyen Âge en Angleterre à la cour des rois et dans l’aristocratie anglo-normande. La langue d'oïl quant à elle regroupait un ensemble de parlers, l'anglo-normand en était une forme. (fr)
- アングロ＝ノルマン語（アングロ ノルマンご、Anglo-Norman language）は、かってイングランドで用いられたロマンス語に分類される言語。 (ja)
- O anglo-normando, também conhecido como anglo-normando francês, é uma variação da língua normanda que foi usado na Inglaterra e, em nível menor, em várias outras localidades das Ilhas Britânicas durante o período Anglo-Normando. Foi utilizado como língua administrativa pelo governo britânico entre os séculos XII e XV. (pt)
- Anglo-normandiska språket är den variant av normandiska (fransk dialekt), som kom att utvecklas i England efter normandernas erövring. Språket talades bland den fransktalande normandiska överklassen. Anglo-normandiskan har haft mycket stor betydelse för det engelska språkets ordförråd. Denna artikel om indoeuropeiska språk saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- 所谓盎格鲁-诺曼语（Anglo-Norman），指的是在诺曼征服英格兰之后，在英格兰等不列颠群岛地区使用的古诺曼语。它由诺曼底公爵威廉及其部下带到英格兰，它实际上是当时征服者所讲的诺曼底方言、法国西部和北部的奥依语、法国北部的皮卡第语等等在英格兰的条件下混杂而成的一门语言。盎格鲁-诺曼语作为英格兰的上层社会文学和行政语言，一直从12世纪延续到15世纪，这期间对古英语发展为中古英语起到了至关重要的作用。英语虽然最终没有被盎格鲁-诺曼语取代而成为死语，但它在接触过程中借用了非常多的后者的词汇，使得在词汇方面古英语和中古英语的固有词很多无法沿用下去，而与同为日耳曼语的德语和荷兰语形成对比。盎格鲁-诺尔曼语在语法上对英语的影响不很显著，但有些固定词组的修饰语置后的语序上仍可见到盎格鲁-诺尔曼语的痕迹，如：attorney general（律政司）。 (zh)
- الأنغلو-نورمانية (بالإنغليزية: Anglo-Norman) أو الفرنسية الأنغلو-نورمانية (بالإنغليزية: Anglo-Norman French) كانت لهجة فرنسية مستخدمة في إنغلترا، وإلى حدٍ أقل في الجزر البريطانية خلال الحقبة الأنغلو-نورمانية. لا بزال يحمل شعار المملكة المتحدة الملكي شعاراتٍ وطنية باللغة الفرنسية لكلٍ من الملكية البريطانية Dieu et mon droit (الرب وحقي)، وفرسان الرباط Honi soit qui mal y pense (ليكن مخزياً من يظن السوء بها/به). كان ريتشارد الأول أول من استخدم شعار الرب وحقي في 1198 واعتدمد الشعارُ شعاراً ملكياً لإنغلترا في عهد هنري السادس. يظهر الشعار أسفل درع الشعار الملكي. (ar)
- Anglonormanština je označení pro dialekt staré francouzštiny používaný v Anglii v době vlády severofrancouzských Normanů. Používaly ji vyšší společenské vrstvy od expanze Viléma Dobyvatele roku 1066 zhruba do 14. století (stoleté války). Normané byli jako potomci Vikingů také germánského původu (slovo „norman“ pochází ze slova seveřan, tj. „norseman“), kteří na počátku 10. století založili normandské vévodství pod francouzskou svrchovaností a převzali francouzský jazyk (jazyk d'oïl), jejich dialekt se nazývá . (cs)
- Die anglonormannische Sprache (franceis, fraunceis oder romanz) ist eine romanische Sprache, die die normannische Oberschicht nach der Eroberung Englands im Jahre 1066 aus Frankreich mitbrachte. Sie unterschied sich von Anfang an von der Sprache der Île-de-France. Nach der Trennung zwischen den britischen Inseln und der Normandie im frühen 13. Jahrhundert entfernte sich das Anglonormannische weiter vom festländischen Französisch, was z. B. in Geoffrey Chaucers Beschreibung der Prioresse im Prolog der Canterbury Tales zum Ausdruck kommt: (de)
- Anglo-Norman, also known as Anglo-Norman French (Norman: Anglo-Normaund) (French: anglo-normand), was a dialect of Old Norman French that was used in England and, to a lesser extent, elsewhere in Great Britain and Ireland during the Anglo-Norman period. The royal coat of arms of the United Kingdom still features in French the mottos of both the British Monarch, Dieu et mon droit ("God and my right"), and the Order of the Garter, Honi soit qui mal y pense ("Shamed be he who thinks evil of it"). (en)
- La lingua anglo-normanna è una particolare varietà della lingua normanna, idioma galloromanzo del ceppo d'oïl parlato originariamente nella Francia nord-occidentale, formatasi nel Regno d'Inghilterra dopo la conquista normanna ad opera di Guglielmo di Normandia nel 1066. I discendenti degli invasori sono detti appunto anglo-normanni. (it)
- Англо-нормандська мова (franceis, fraunceis або romanz; також пізніше , фр. Anglo-normand, anglo-français, англ. Anglo-Norman, пізніше Anglo-French) — зникла романська мова, що була рідною для британської еліти, наближеної до англонормандської монархії, а також виступала в ролі основної робочої мови усієї Англії після її завоювання Вільгельмом Завойовником (після 1066 року), розповсюдившись пізніше також і в Ірландії (особливо в околицях Дубліна). Як рідна мова вищих шарів суспільства англо-нормандська починає швидко згасати вже з другої половини XII століття, однак як робоча мова ділового листування й адміністративно-торгових реєстрів вона широко використовується до кінця XV століття й отримує назву англо-французької мови. Через відносну нечисленність своїх носіїв в Англії (не більше 30 т (uk)
- Англо-нормандский язык (также позднее англо-французский язык, фр. Anglo-normand, anglo-français, англ. Anglo-Norman, Anglo-French) — исчезнувший романский язык, являвшийся родным языком для британской элиты, приближённой к англонормандской монархии, а также выступавший в роли основного рабочего языка всей Англии после её завоевания Вильгельмом Завоевателем (после 1066 г.), распространившись позднее также и в Ирландии (особенно в окрестностях Дублина). Как родной язык высших слоёв общества англо-нормандский начинает быстро угасать уже со второй половины XII века, однако в качестве рабочего языка деловой переписки и административно-торговых регистров он широко используется до конца XV в. и получает название англо-французский язык. Из-за относительной малочисленности своих носителей в Англии (ru)
|
