| dbo:abstract
|
- Hauran o Hawran (àrab: حوران, Ḥawrān) és un altiplà volcànic al sud-oest de Síria. La població del territori són coneguts com a hauranís i parlen un dialecte àrab anomenat hauraní. El seu nom deriva de l'hebreu חורן, Hawran, que vol dir ‘Terra buida’. (ca)
- حَوْران هي المنطقة الجنوبية من سوريا والشمالية من الأردن والتي تمتد جغرافياً وتاريخياً من جنوب دمشق وصولاً إلى نهر الزرقاء في الأردن. يحدها من الشمال غوطة دمشق، وشرقا تلول الصفا، ومن الجنوب سهوب صحراء الأردن ومن الغرب مرتفعات الجولان، وتتكون من ثلاثة أقاليم فرعية: سهل حوران، مرتفعات جبل حوران شرق السهل. وحقل اللجاة البركاني شمال جبل حوران. غالبية سكان حوران من العرب، لكنهم غير متجانسين دينيًا. معظم سكان السهول هم من المسلمين السنة الذين ينتمون إلى عشائر زراعية كبيرة، في حين أن الدروز يشكلون الأغلبية في جبل الدروز الذي يحمل الاسم نفسه وأقلية كبيرة من الروم الأرثوذكس والكاثوليك تسكن السفوح الغربية لجبل الدروز. أكبر مدن المنطقة هي درعا والرمثا والسويداء. منذ منتصف القرن الأول قبل الميلاد، كانت المنطقة محكومة من قبل الملوك الهيروديين والأنباط عملاء الإمبراطورية الرومانية إلى أن ضمتها الإمبراطورية رسميًا في القرن الثاني الميلادي. ازدهرت منطقة حوران في ظل الحكم الروماني (106-395 م) وعملت قراها كوحدات تتمتع بالحكم الذاتي إلى حد كبير، وتطور بعضها إلى مدن إمبراطورية. استمرت المنطقة في الازدهار في العصر البيزنطي (395-634)، حيث حكمت قبائل عربية مختلفة حوران نيابة عن بيزنطة، بما في ذلك السليحيين (القرن الخامس) والغساسنة (القرن السادس) حتى الفتح الإسلامي في منتصف ثلاثينيات القرن السابع. خلال القسم الأكبر من العصر الإسلامي حتى الحكم العثماني (1517-1917)، قُسمت حوران إلى منطقتي البطانية وطوران، والتي تتوافق مع منطقتي وأورانيتس. وصف الجغرافيون المسلمون في العصور الوسطى بشكل مختلف هذه المناطق بأنها مزدهرة وجيدة المياه ومكتظة بالسكان. تحت حكم الرومان، كانت حبوب باتانيا ونبيذ أورانيتس مُهمين للتجارة عبر الإمبراطورية، وطوال تاريخها، كانت حوران المصدر الرئيسي لحبوب بلاد الشام. تدهورت حالة المنطقة في القرن السابع عشر إلى أن أدى الطلب المتزايد على الحبوب السورية وتحسن الأمن إلى إحياء الزراعة وإعادة السكان في حوران في منتصف القرن التاسع عشر. استفادت المنطقة أيضًا تاريخيًا من كونها منطقة عبور رئيسية على طريق قوافل الحج التقليدية إلى مكة المكرمة وبعد ذلك من خط سكة حديد الحجاز. ظلت منطقة حوران سوريا حتى حل محلها إلى حد كبير شمال سوريا في منتصف القرن العشرين، والتي تزامنت مع انفصالها عن المناطق المترابطة بسبب الحدود الدولية والصراع العربي الإسرائيلي. ومع ذلك، فقد استمرت كمنطقة عبور زراعية وتجارية مهمة في العقد الأول من القرن الحادي والعشرين. خلال الحرب الأهلية السورية، التي اندلعت في حوران عام 2011، أصبحت منطقة نزاع رئيسية بين الثوار والقوات الحكومية في حملة محافظة درعا حتى أعادت الحكومة السيطرة في عام 2018. أدى التوافر الواسع للبازلت في حوران إلى تطوير عمارية عامية مميزة تتميز بالاستخدام الحصري للبازلت مادة بناءِ واندماج الأنماط الهلنستية والنبطية والرومانية. يعود الفضل إلى صلابة وصمود البازلت لامتلاك حوران لواحد من أعلى تركيزات آثار العصر الكلاسيكي المحفوظة جيدًا في العالم. تضم مدن حوران مثل بصرى وقنوات وشهبا وصلخد وأم الجمال والعديد من المدن الأخرى معابد ومسارح رومانية وكنائس وأديرة تعود للعصر البيزنطي وحصون ومساجد وحمامات بنتها السلالات الإسلامية المتعاقبة. (ar)
- Hauran, arabisch حوران, DMG Ḥaurān, ist eine durch vulkanische Tätigkeit geprägte Landschaft im Südwesten von Syrien, die sich nach Süden bis über die jordanische Grenze erstreckt. Charakteristisch sind Hügel mit Geröllfeldern aus schwarzen Basaltbrocken, vereinzelte Vulkankuppen und in der zentralen Ebene ausgedehnte Weizenfelder, die auf fruchtbaren, rötlichen Verwitterungsböden gedeihen. In der griechischen und römischen Antike war Auranitis ein Teil des heutigen Gebietes. Vor allem in der Spätantike blühte der Hauran und war eine dicht besiedelte, ökonomisch bedeutende Region. (de)
- El Haurán o Hawran (en árabe, حوران, Ḥaurān, en latín, Auranitis) es una meseta volcánica al suroeste de Siria. La población del territorio es conocida como los hauranis y hablan un dialecto árabe llamado haurani. Su nombre deriva del arameo חורן (Hawran), que quiere decir "Tierra vacía".[cita requerida] (es)
- The Hauran (Arabic: حَوْرَان, romanized: Ḥawrān) also spelled Hawran or Houran) is a region that spans parts of southern Syria and northern Jordan. It is bound in the north by the Ghouta oasis, eastwards by the al-Safa field, to the south by Jordan's desert steppe and to the west by the Golan Heights. Traditionally, the Hauran consists of three subregions: the Nuqrah and Jaydur plains, the Jabal al-Druze massif, and the Lajat volcanic field. The population of the Hauran is largely Arab, but religiously heterogeneous; most inhabitants of the plains are Sunni Muslims belonging to large agrarian clans, while Druze form the majority in the eponymous Jabal al-Druze and a significant Greek Orthodox and Greek Catholic minority inhabit the western foothills of Jabal al-Druze. The region's largest towns are Daraa, al-Ramtha and al-Suwayda. From the mid-1st century BCE, the region was governed by the Roman Empire's Herodian and Nabatean client kings until it was formally annexed by the empire in the 2nd century CE. The Hauran prospered under Roman rule (106–395 CE) and its villages functioned as largely self-governing units, some of which developed into imperial cities. The region continued to prosper in the Byzantine era (395–634), during which different Arab tribes ruled the Hauran on Byzantium's behalf, including the Salihids (5th century) and Ghassanids (6th century) until the Muslim conquest in the mid-630s. For much of the Islamic era until Ottoman rule (1517–1917), the Hauran was divided into the districts of al-Bathaniyya and Ḥawrān, which corresponded to the Classical Batanea and Auranitis. Medieval Muslim geographers variously described these districts as prosperous, well-watered and well-populated. Under the Romans, the grain of Batanea and the wine of Auranitis were important for imperial trade, and throughout its history, the Hauran was the major source of the Levant's grain. The region saw a decline in the 17th century until increased demand for Syrian grain and improved security led to the agricultural revival and re-population of the Hauran in the mid-19th century. The region also historically benefited as a key transit area on the traditional Hajj caravan route to Mecca and later the Hejaz railway. The Hauran remained Syria's breadbasket until being largely supplanted by northern Syria in the mid-20th century, which coincided with its separation from interdependent areas due to international borders and the Arab–Israeli conflict. Nonetheless, it persisted as an important agricultural and commercial transit area into the 2000s. During the Syrian Civil War, which was sparked in the Hauran in 2011, it became a major conflict zone between rebels and government forces in the Daraa Governorate campaign until the government reasserted control in 2018. The wide availability of basalt in the Hauran led to the development of a distinct vernacular architecture characterized by the exclusive use of basalt as a building material and a fusion of Hellenistic, Nabatean and Roman styles. The durability of basalt is credited for the Hauran's possession of one of the highest concentrations of well-preserved Classical-era monuments in the world. Hauran towns such as Bosra, Qanawat, Shahba, Salkhad, Umm al-Jimal and numerous others contain Roman temples and theaters, Byzantine-era churches and monasteries, and forts, mosques and bathhouses built by successive Muslim dynasties. (en)
- Le Hauran (en arabe حوران) est une région de la Syrie méridionale, dans les gouvernorats de Qouneitra, As-Suwayda, et Deraa, et a pour capitale la ville de Bosra. Son nom moderne dérive de son nom antique, l'Auranitide (en latin Auranitis, d'après la ville d'), et signifie littéralement région caverneuse. Elle est limitée par le mont Hermon (voire le Golan) au nord, et par les villes jordaniennes de Jerash, Irbid et Ajlun au sud. Plateau basaltique d'origine volcanique, c'est une des régions les plus fertiles de Syrie, particulièrement réputée pour ses vignobles. À la différence des autres régions fertiles de Syrie, telles que les vallées de l'Oronte ou de l'Euphrate, le Hauran ne possède pas de cours d'eau, et son hydrologie repose sur les précipitations et des sources. Déjà mentionnée dans la Bible (Ézéchiel 47:16-18), elle jouait le rôle, dans l'Antiquité, de frontière traditionnelle de la Syrie romaine. Aussi surnommée Djebel el-Druze (la montagne des Druzes), elle abrite aujourd'hui une partie de la communauté druze, communauté issue de l'islam chi'ite, qui s'est répandue aux alentours du mont Hermon, dans le Sud-Ouest de la Syrie (le Hauran) et le Sud-Est du Liban (la plaine de la Bekaa orientale). (fr)
- Hauran (bahasa Arab: حوران / ALA-LC: Ḥawrān) juga disebut Hawran atau Houran) adalah sebuah wilayah yang terbentang di selatan Suriah dan utara Yordania. Wilayah tersebut bersebelahan di bagian utara dengan oasis Ghouta, di timur oleh lapangan Ash-Shafa, di selatan dengan gurun stepa Yordania dan di barat dengan Dataran Tinggi Golan. (in)
- L'Hawran (in arabo: حوران, Ḥawrān) è una regione della Siria meridionale, compresa nei governatorati di Qunetria (Golan), di al-Suwayda (regione drusa) e di Dar'a, e ha come sua capitale la città di Bosra. Il suo nome moderno deriva dal nome antico, Auranitide (in latino Auranitis, che proveniva dalla città di Auran) e che significa letteralmente "regione cavernosa". Già ricordata dalla Bibbia (Ezechiele 47:16-18), era parte del Bašan. Essa svolgeva nell'antichità un ruolo di frontiera tradizionale della Siria romana. È confinante col monte Hermon (si veda anche la voce Golan) a nord e con la Giordania a sud. Altopiano basaltico d'origine vulcanica, è una delle regioni più fertili della Siria, particolarmente rinomata per i suoi vigneti. A differenza di altre fertili regioni siriane, come le vallate dell'Oronte (intorno a Hama) o dell'Eufrate, il Hawran non ospita alcun corso d'acqua e la sua configurazione idrologica deriva dalle precipitazioni naturali e dalle sorgenti. Chiamata anche Gebel Druso ("la montagna dei Drusi"), essa ospita oggi una parte della comunità drusa, comunità la cui cultura deriva dall'Islam sciita - con trasformazioni tali da renderla però una comunità distinta dall'Islam - che si è diffusa intorno al monte Hermon (chiamato in arabo Jabal al-Shaykh), nel SO della Siria (il Hawran appunto) e nel SE del Libano, vale a dire nella Valle della Beqa') (la giornalistica Bekaa) orientale. (it)
- Hauran (Arabisch حوران, Ḥaurān, 'zwart land') is een regio in Zuid-West Syrië (ten zuidoosten van Damascus). Het maakt deel uit van de Syrische districten , ,Daraa, Jerash, Irbid, Um Qais . De belangrijkste stad in de regio is Bosra. (nl)
- Hauran är ett område i sydvästra Syrien mellan berget Hermon och i provinserna Quneitra, as-Suwayda och Dara. Den bördiga högslätten i Hauran är av vulkaniskt ursprung. I öster ligger bergskedjan Hauran, drusernas berg, vars högsta toppar når omkring 1800 meters höjd. Hauran var en del av romarrikets provins Syria med namnet Auranitis och området omnämns även i Bibeln (Hesekiel 47:16, 18). Den välbevarade antika ruinstaden Bosra ligger i södra Hauran 140 km från Damaskus. (sv)
- Haurã (em árabe: حوران; romaniz.: Ḥawrān) é uma região vulcânica do sudoeste da Síria que se estende do monte Hermom à fronteira com a Jordânia. Embora rochosa, sua planície tem solo fértil e chuvas suficientes para permitir a produção de trigo, cevada, feijão e beterraba. Seus principais assentamentos são Dara, e Bostra. Historicamente, foi dividida entre os nabateus e o Império Romano até 106, quando foi incorporada na província de Auranita (Auranitis) e desfrutou de prosperidade e crescimento. Recebeu o cristianismo no início do século II ou III e floresceu até a propagação do islamismo no início do século VII. Hoje é ocupada pelos drusos, que ali chegaram em 1711. (pt)
- Авран или Аврана, Авранитида (греч. Αύρανίτις, дословно — «страна ям, пещер»; Иез. 7:16—18), — историческая гористая область (горы Эд-Друз) близ северо-восточной границы Святой Земли на восточной стороне реки Иордан, к югу от Трахонитиды (ныне Ладжат) и Дамаска. Как указано в Библейской энциклопедии архимандрита Никифора (1891) древние греки называли её Авранитидой. В древнее время с Трахонитской страной Ватанией и Гаваонитидом она составляла Васанское царство (Втор. 3:1—3). Ныне известна под именем Хауран (араб. حوران), с главным городом Босрой. О ней дважды упоминается в Святом Писании (Книга пророка Иезекииля XLII, 16 и 18). Авран — область, в которой попеременно обитало несколько племён и народов. Она кишела разбойниками; император Август отдал её Ироду, который создал там еврейские военные поселения (Иосиф Флавий, Древ. 15:343; Война 1:398). Область оставалась под властью сына Ирода I, Ирода Филиппа II, затем внука, Ирода Агриппы I, и правнука, Агриппы II; после смерти последнего отошла к Сирии. В римский период границы области значительно расширились, включив плодородные земли на востоке. К концу III века н. э. была включена в провинцию Аравия, в составе которой оставалась до конца византийского периода. В древности вся эта страна была усеяна городами и селениями, но ныне на месте их виднеются всюду груды развалин городов и домов. Некоторые из городов и домов сохранились так хорошо, что их можно сравнить с городами Геркуланум и Помпеи, погребёнными под пеплом при извержении Везувия в 79 году. (ru)
- Хавра́н (араб. حَوْرَان, трансліт. Ḥawrān), іноді також Авра́н або Авраніти́да (дав.-гр. Αύρανίτις) — історична область на півдні Сирії та півночі Йорданії. Регіон зазвичай поділяється на три частини: рівнинну, гірську та вулканічне плато. Через свою багату історію Авран містить чимало пам'яток набатейської, елліністичної, римської та ісламської та інших епох. Він також згадується в Біблії. З середини I століття до н. е. регіоном керували римські васали — та набатейські царі допоки територія офіційно не була анексована Римською імперією в II столітті н. е. Хавран процвітав під владою Риму, його села функціонували як самоврядні одиниці, а деякі з них згодом стали імперськими містами. Регіон продовжував процвітати у візантійську епоху (395–634), під час якої різні арабські племена керували від імені Візантії, зокрема (V ст.) та Гассаніди (VI ст.). Територія була завоювана мусульманами в середині 630-х років. Більшу частину ісламської епохи до початку османського панування (1517—1917) Хавран був поділений на райони Ель-Батанія та Хауран, що відповідали історичним (Ватанеї) та Авранітиді. Середньовічні мусульманські географи описували ці території як процвітаючі, добре зволожені та густозаселені. За часів римлян зернові культури Батанеї та вино Авранітиді були важливими для імперської торгівлі, і протягом усієї своєї історії Хавран був провідним джерелом зерна Леванта. В XVII столітті в регіоні стався стрімкий економічний спад, доки посилений попит на сирійське зерно та покращена безпека не призвели до відродження сільського господарства в середині XIX століття. Історично регіон був ключовим транспортним вузлом на традиційному караванному шляху під час хаджу до Мекки, а пізніше — залізниці Хеджаз. Хавран вважався житницею Сирії до витиснення північчю країни в середині XX століття, що було наслідком появи міжнародних кордонів та розпалу арабо-ізраїльського конфлікту. Втім, Хавран залишався важливим сільськогосподарським та транзитним регіоном і в 2000-х роках. Під час Громадянської війни в Сирії, яка була розпочата в Хаврані в 2011 році, регіон сталв основною зоною конфлікту між повстанцями та урядовими силами під час кампанії в провінції Дар'а, допоки уряд не відновив контроль над регіоном у 2018 році. Широка розповсюдженість базальту в Хаврані призвела до розвитку унікальної народної архітектури, що характеризується винятковим використанням базальту як будівельного матеріалу та поєднанням , набатейського та римського стилів. Довговічність базальту сприяла тому, що Хавран містить багато добре збережених пам'яток класичної епохи. Найвидатнішими історичними містами Хаврану є: Дар'а, Босра, Канават, Шахба, Сальхад й Умм-ель-Джималь. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Hauran o Hawran (àrab: حوران, Ḥawrān) és un altiplà volcànic al sud-oest de Síria. La població del territori són coneguts com a hauranís i parlen un dialecte àrab anomenat hauraní. El seu nom deriva de l'hebreu חורן, Hawran, que vol dir ‘Terra buida’. (ca)
- Hauran, arabisch حوران, DMG Ḥaurān, ist eine durch vulkanische Tätigkeit geprägte Landschaft im Südwesten von Syrien, die sich nach Süden bis über die jordanische Grenze erstreckt. Charakteristisch sind Hügel mit Geröllfeldern aus schwarzen Basaltbrocken, vereinzelte Vulkankuppen und in der zentralen Ebene ausgedehnte Weizenfelder, die auf fruchtbaren, rötlichen Verwitterungsböden gedeihen. In der griechischen und römischen Antike war Auranitis ein Teil des heutigen Gebietes. Vor allem in der Spätantike blühte der Hauran und war eine dicht besiedelte, ökonomisch bedeutende Region. (de)
- El Haurán o Hawran (en árabe, حوران, Ḥaurān, en latín, Auranitis) es una meseta volcánica al suroeste de Siria. La población del territorio es conocida como los hauranis y hablan un dialecto árabe llamado haurani. Su nombre deriva del arameo חורן (Hawran), que quiere decir "Tierra vacía".[cita requerida] (es)
- Hauran (bahasa Arab: حوران / ALA-LC: Ḥawrān) juga disebut Hawran atau Houran) adalah sebuah wilayah yang terbentang di selatan Suriah dan utara Yordania. Wilayah tersebut bersebelahan di bagian utara dengan oasis Ghouta, di timur oleh lapangan Ash-Shafa, di selatan dengan gurun stepa Yordania dan di barat dengan Dataran Tinggi Golan. (in)
- Hauran (Arabisch حوران, Ḥaurān, 'zwart land') is een regio in Zuid-West Syrië (ten zuidoosten van Damascus). Het maakt deel uit van de Syrische districten , ,Daraa, Jerash, Irbid, Um Qais . De belangrijkste stad in de regio is Bosra. (nl)
- Hauran är ett område i sydvästra Syrien mellan berget Hermon och i provinserna Quneitra, as-Suwayda och Dara. Den bördiga högslätten i Hauran är av vulkaniskt ursprung. I öster ligger bergskedjan Hauran, drusernas berg, vars högsta toppar når omkring 1800 meters höjd. Hauran var en del av romarrikets provins Syria med namnet Auranitis och området omnämns även i Bibeln (Hesekiel 47:16, 18). Den välbevarade antika ruinstaden Bosra ligger i södra Hauran 140 km från Damaskus. (sv)
- Haurã (em árabe: حوران; romaniz.: Ḥawrān) é uma região vulcânica do sudoeste da Síria que se estende do monte Hermom à fronteira com a Jordânia. Embora rochosa, sua planície tem solo fértil e chuvas suficientes para permitir a produção de trigo, cevada, feijão e beterraba. Seus principais assentamentos são Dara, e Bostra. Historicamente, foi dividida entre os nabateus e o Império Romano até 106, quando foi incorporada na província de Auranita (Auranitis) e desfrutou de prosperidade e crescimento. Recebeu o cristianismo no início do século II ou III e floresceu até a propagação do islamismo no início do século VII. Hoje é ocupada pelos drusos, que ali chegaram em 1711. (pt)
- حَوْران هي المنطقة الجنوبية من سوريا والشمالية من الأردن والتي تمتد جغرافياً وتاريخياً من جنوب دمشق وصولاً إلى نهر الزرقاء في الأردن. يحدها من الشمال غوطة دمشق، وشرقا تلول الصفا، ومن الجنوب سهوب صحراء الأردن ومن الغرب مرتفعات الجولان، وتتكون من ثلاثة أقاليم فرعية: سهل حوران، مرتفعات جبل حوران شرق السهل. وحقل اللجاة البركاني شمال جبل حوران. غالبية سكان حوران من العرب، لكنهم غير متجانسين دينيًا. معظم سكان السهول هم من المسلمين السنة الذين ينتمون إلى عشائر زراعية كبيرة، في حين أن الدروز يشكلون الأغلبية في جبل الدروز الذي يحمل الاسم نفسه وأقلية كبيرة من الروم الأرثوذكس والكاثوليك تسكن السفوح الغربية لجبل الدروز. أكبر مدن المنطقة هي درعا والرمثا والسويداء. (ar)
- The Hauran (Arabic: حَوْرَان, romanized: Ḥawrān) also spelled Hawran or Houran) is a region that spans parts of southern Syria and northern Jordan. It is bound in the north by the Ghouta oasis, eastwards by the al-Safa field, to the south by Jordan's desert steppe and to the west by the Golan Heights. Traditionally, the Hauran consists of three subregions: the Nuqrah and Jaydur plains, the Jabal al-Druze massif, and the Lajat volcanic field. The population of the Hauran is largely Arab, but religiously heterogeneous; most inhabitants of the plains are Sunni Muslims belonging to large agrarian clans, while Druze form the majority in the eponymous Jabal al-Druze and a significant Greek Orthodox and Greek Catholic minority inhabit the western foothills of Jabal al-Druze. The region's largest (en)
- Le Hauran (en arabe حوران) est une région de la Syrie méridionale, dans les gouvernorats de Qouneitra, As-Suwayda, et Deraa, et a pour capitale la ville de Bosra. Son nom moderne dérive de son nom antique, l'Auranitide (en latin Auranitis, d'après la ville d'), et signifie littéralement région caverneuse. Elle est limitée par le mont Hermon (voire le Golan) au nord, et par les villes jordaniennes de Jerash, Irbid et Ajlun au sud. Déjà mentionnée dans la Bible (Ézéchiel 47:16-18), elle jouait le rôle, dans l'Antiquité, de frontière traditionnelle de la Syrie romaine. (fr)
- L'Hawran (in arabo: حوران, Ḥawrān) è una regione della Siria meridionale, compresa nei governatorati di Qunetria (Golan), di al-Suwayda (regione drusa) e di Dar'a, e ha come sua capitale la città di Bosra. Il suo nome moderno deriva dal nome antico, Auranitide (in latino Auranitis, che proveniva dalla città di Auran) e che significa letteralmente "regione cavernosa". Già ricordata dalla Bibbia (Ezechiele 47:16-18), era parte del Bašan. Essa svolgeva nell'antichità un ruolo di frontiera tradizionale della Siria romana. (it)
- Авран или Аврана, Авранитида (греч. Αύρανίτις, дословно — «страна ям, пещер»; Иез. 7:16—18), — историческая гористая область (горы Эд-Друз) близ северо-восточной границы Святой Земли на восточной стороне реки Иордан, к югу от Трахонитиды (ныне Ладжат) и Дамаска. Как указано в Библейской энциклопедии архимандрита Никифора (1891) древние греки называли её Авранитидой. В древнее время с Трахонитской страной Ватанией и Гаваонитидом она составляла Васанское царство (Втор. 3:1—3). Ныне известна под именем Хауран (араб. حوران), с главным городом Босрой. (ru)
- Хавра́н (араб. حَوْرَان, трансліт. Ḥawrān), іноді також Авра́н або Авраніти́да (дав.-гр. Αύρανίτις) — історична область на півдні Сирії та півночі Йорданії. Регіон зазвичай поділяється на три частини: рівнинну, гірську та вулканічне плато. Через свою багату історію Авран містить чимало пам'яток набатейської, елліністичної, римської та ісламської та інших епох. Він також згадується в Біблії. (uk)
|
.svg?width=300)
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
