Heliocentrism is the astronomical model in which the Earth and planets revolve around the Sun at the center of the Solar System. Historically, heliocentrism was opposed to geocentrism, which placed the Earth at the center. The notion that the Earth revolves around the Sun had been proposed as early as the 3rd century BC by Aristarchus of Samos, but at least in the medieval world, Aristarchus' heliocentrism attracted little attention—possibly because of the loss of scientific works of the Hellenistic period.

Property Value
dbo:abstract
  • مركزية الشمس (بالإنجليزية: Heliocentrism أو heliocentricism) النموذج الفلكي الذي تدور فيه الكواكب حول شمس ثابتة في مركز الكون. تاريخياً، يُعارض القول بمركزية الشمس مفهوم مركزية الأرض الذي يضع الأرض في مركز الكون. كان أول ظهور لفكرة دوران الأرض حول الشمس في القرن الثالث قبل الميلاد عن طريق أرسطرخس الساموسي، وعلى الرغم من ذلك، فإنه لم يُقدم أي نموذج رياضي صالح لنظام مركزي الشمس حتى القرن السادس عشر الميلادي، حين قدم فلكي عصر النهضة نيكولاس كوبرنيكوس نموذجه للنظام الشمسي. في القرن التالي، شرح يوهانس كبلر النظام الشمسي وتوسع في ذلك، كما دعمه غاليلو غاليلي بمشاهداته الفلكية عن طريق التلسكوب. (ar)
  • El model heliocèntric o heliocentrisme (Hèlios = déu grec del Sol i kentros = centre) és el model cosmològic segons en el qual el Sol és el centre del sistema solar i tots els planetes orbiten al seu voltant. Va ser proposat per primera vegada a l'Antiga Grècia per Aristarc de Samos, com a resposta al model geocèntric, i va anar evolucionant a través dels anys i de diferents filòsofs que el van defensar. Durant els segles xvi i xvii, després de ser ressuscitat per Nicolau Copèrnic, va ser motiu d'una important disputa amb el model geocèntric. Finalment, l'heliocentrisme es va imposar. Gran part dels problemes d'acceptació del model heliocèntric venien per motius religiosos. Si a la Bíblia surt que l'ésser humà és el centre de la creació perquè està fet a imatge i semblança de Déu, no podia ser que la terra on ell habitava no fos el centre de l'univers. (ca)
  • V astronomii je heliocentrismus modelem stavícím Slunce do středu sluneční soustavy a celého vesmíru. Slovo je odvozeno z řeckého (ἥλιος hélios = „Slunce“ a κέντρον kentron = „střed“). Historicky je heliocentrismus protikladem geocentrismu a v současné době , které kladou jako centrum Zemi. Myšlenka Slunce jako středu vesmíru je známá již v 4. století př. n. l., v 16. století, myšlenku Slunce jako středu sluneční soustavy znovu zavádí polský astronom Mikuláš Koperník (1473–1543) a na něj navazují další jako Galileo Galilei. Po mnoho století musel heliocentrismus čelit zdánlivě samozřejmému obecnému názoru, že pokud by se Země otáčela a zároveň pohybovala kolem Slunce, lidé a předměty by musely spadnout, dalším argumentům týkajících se meteorologie a astronomie, a také nesouladu se soudobými filosofickými či náboženskými představami. (cs)
  • Ο ηλιοκεντρισμός είναι το αστρονομικό μοντέλο στο οποίο η Γη, οι πλανήτες και τα υπόλοιπα ουράνια σώματα περιστρέφονται γύρω από τον Ήλιο στο κέντρο του Ηλιακού Συστήματος, ο οποίος αποτελεί το κέντρο του σύμπαντος. Ιστορικά, ο Ηλιοκεντρισμός αντιτίθεται στον γεωκεντρισμό, ο οποίος έβαζε τη Γη στο κέντρο. Η ιδέα ότι η Γη περιστρέφεται γύρω από τον Ήλιο είχε προταθεί ήδη από τον 3ο αιώνα π.Χ. από τον Αρίσταρχο τον Σάμιο, αλλά τουλάχιστον στον μεσαιωνικό κόσμο, ο ηλιοκεντρισμός του Αρίσταρχου δεν προσέλκυσε την προσοχή - πιθανώς λόγω της απώλειας επιστημονικών έργων της Ελληνιστικής Εποχής. Τον 16ο αιώνα παρουσιάστηκε ένα γεωμετρικό ενός ηλιοκεντρικού συστήματος, από τον αναγεννησιακό μαθηματικό, αστρονόμο και καθολικό κληρικό Νικόλαο Κοπέρνικο, που οδήγησε στην Κοπερνίκεια Επανάσταση. Τον επόμενο αιώνα, ο Γιοχάνες Κέπλερ επεξεργάστηκε και επέκτεινε αυτό το μοντέλο ώστε να περιλαμβάνει και ο Γαλιλαίος Γαλιλέι παρουσίασε υποστηρικτικές παρατηρήσεις χρησιμοποιώντας ένα τηλεσκόπιο. Μέρος της θεωρίας του ηλιοκεντρισμού ήταν η αντίληψη ότι ο Ήλιος ήταν όχι μόνο κέντρο του Ηλιακού συστήματος αλλά και του σύμπαντος ολόκληρου. Με τις παρατηρήσεις του Ουίλιαμ Χέρσελ, του Φρίντριχ Μπέσελ και άλλων αστρονόμων διαπιστώθηκε ότι ο ήλιος, ενώ πλησίαζε το του ηλιακού συστήματος, δε βρισκόταν σε κανένα κέντρο του σύμπαντος. Έτσι ενώ μεν σήμερα είναι αποδεκτό ότι ο Ήλιος είναι το κέντρο του Ηλιακού συστήματος, η ηλιοκεντρική θεωρία είναι παρωχημένη. (el)
  • Das heliozentrische Weltbild (altgriechisch ἥλιος helios, deutsch ‚Sonne‘ und κέντρον kentron Zentrum), auch Kopernikanisches Weltbild genannt, ist ein Weltbild, in dem die Sonne als das Zentrum der Welt gilt. Die Planeten einschließlich der Erde bewegen sich um das Zentrum herum, während die Fixsterne an einer ruhenden äußeren Kugelschale angeheftet sein sollen. Dabei dreht die Erde sich täglich einmal um sich selbst und der Mond bewegt sich etwa jeden Monat einmal um die Erde. In seinen Anfängen geht das heliozentrische Weltbild auf die griechischen Astronomen Aristarchos von Samos und Seleukos von Seleukia zurück, es wurde aber erst im 16. Jahrhundert durch Nikolaus Kopernikus detailliert ausgearbeitet und im 17. Jahrhundert von Johannes Kepler und dann vor allem von Isaac Newton entscheidend verbessert. Damit setzte es sich gegen das seit der Antike vorherrschende geozentrische Weltbild durch, in dem die Erde kein bewegter Planet ist, sondern ruht und das unbewegte Zentrum darstellt, um das sich Sonne, Mond, Planeten und Fixsterne drehen. Dieses entspricht zwar der unmittelbaren Wahrnehmung der Bewegungen der Gestirne, macht aber die Erklärung der kleinen, schon im Altertum beobachteten Unregelmäßigkeiten außerordentlich kompliziert und ist auch seit dem 18. Jahrhundert durch direkte Messungen widerlegt. Im strengen Sinn trifft die übliche Bezeichnung als heliozentrisches System nur auf den von Kepler erreichten Entwicklungsstand zu, denn bei Kopernikus kreisten die Planeten und sogar auch die Sonne selbst noch um einen Punkt etwas außerhalb der Sonne (die fiktive „mittlere Sonne“), und bei Newton schon um das meist etwas außerhalb der Sonne liegende Baryzentrum des Sonnensystems. Gleichzeitig reifte die moderne Vorstellung, dass das Weltall als Ganzes überhaupt keinen Mittelpunkt besitzt. Gegenüber dem geozentrischen Weltbild war das heliozentrische Weltbild wesentlich einfacher und ebnete doch erstmals den Weg zu einer erheblich genaueren Beschreibung und Vorhersage der Positionen von Sonne, Sternen und Planeten. Es stand aber schon bei seiner Entstehung im Konflikt mit vielen religiösen Vorstellungen von der Rolle des Menschen und seinem Ort im Universum. Dass die Erde nicht im Zentrum stehe und darüber hinaus selbst in Bewegung sei, erschien lange Zeit nicht annehmbar. So traf das heliozentrische Weltbild auch auf heftigen Widerstand seitens der christlichen Kirchen (siehe z. B. Galileiprozess). Die Entstehung und Verbreitung des heliozentrischen Weltbilds sind eng verbunden mit dem Aufkommen der modernen Naturwissenschaften und werden daher auch als kopernikanische Wende bezeichnet. (de)
  • En astronomio, suncentrismo (aŭ suncentra teorio) estas la teorio laŭ kiu la Suno estas la centro de la universo. Historie, suncentrismo kontraŭis tercentrismon, kiu lokigis teron en la centron de la universo (oni ne klare distingis inter sunsistemo kaj universo ne antaŭ modernaj tempoj). (eo)
  • Heliocentrism is the astronomical model in which the Earth and planets revolve around the Sun at the center of the Solar System. Historically, heliocentrism was opposed to geocentrism, which placed the Earth at the center. The notion that the Earth revolves around the Sun had been proposed as early as the 3rd century BC by Aristarchus of Samos, but at least in the medieval world, Aristarchus' heliocentrism attracted little attention—possibly because of the loss of scientific works of the Hellenistic period. It was not until the 16th century that a mathematical model of a heliocentric system was presented, by the Renaissance mathematician, astronomer, and Catholic cleric Nicolaus Copernicus, leading to the Copernican Revolution. In the following century, Johannes Kepler introduced elliptical orbits, and Galileo Galilei presented supporting observations made using a telescope. With the observations of William Herschel, Friedrich Bessel, and other astronomers, it was realized that the Sun, while near the barycenter of the Solar System, was not at any center of the universe. (en)
  • Heliozentrismoa (grekeraz: ἥλιος-helios «eguzkia» eta κέντρον-kentron «erdigunea») eredu astronomiko bat da. Eredu honen arabera, Eguzkia erlatiboki geldirik dago, eta unibertsoaren erdian kokatuta dago; eta Lurra eta beste planeta guztiak Eguzkiaren inguruan biraka dabiltza. Historikoki heliozentrismoa eta geozentrismoa (lurra erdian kokatzen da, eta eguzkiak ematen dio bira lurrari) kontrako ikuspegiak ziren. Lurra eguzkiaren inguruan biratzen delako ideia K.a III. mendekoa da. Garaiko astronomoen artean arrakastarik izan ez zuen arren, Arkimedesek Zirkuluaren neurriaz liburuan aipamena egin zuen. Pizkundean, XVI. mendean, Nikolas Koperniko poloniar katoliko eta matematikariak sistema heliozentrista aurkeztu zuen bere De revolutionibus orbium coelestium liburuan 1543an. Antzinean Aristarko Samoskoak ere proposatu zuen teoria hori, Eguzkiaren tamaina Lurrarena baino askoz handiagoa zela ikusita. Heliozentrismoak zalantzan jarri zuen ordu arte indarrean izan zen Klaudio Ptolomeoren teoria geozentrikoa, hau da, Eguzkia eta gainontzeko planetak Lurraren inguruan biratzen zirelako teoria. Koperniko mugitzen ari zen Lur baten ideian oinarritu zen planeten mugimendua azaltzeko. Sistema heliozentrikoan, errazagoa da planeten posizioak zuzen kalkulatzea eta, horregatik, Kopernikok ez zuen inongo zalantzarik izan 2.000 urte baino gehiago iraun zuen teoria geozentrikoarekin apurtzen. Horrek markatu zuen Zientziaren historiaren kopernikar iraultza. Hurrengo mendean, Johannes Keplerrek heliozentrismoari orbita eliptikoen ideia erantsi zion. Haren lanak teleskopio batetik egindako behaketetan oinarritu ziren, eta ondoren Galileo Galileik aurkeztu zituen. William Herschelek, eta beste hainbat astronomok egindako behaketekin unibertsoaren erdian Eguzkia dagoela onartu zuten. 1920an Edwin Hubblek unibertsoa askoz ere gauza konplexuagoa zela frogatu zuen: gure galaxia Esne Bidea dela eta mila milioi galaxia gehiago daudela. (eu)
  • El heliocentrismo (del griego: ἥλιος-helios «Sol» y κέντρον-kentron «centro») es un modelo astronómico según el cual la Tierra y los planetas se mueven alrededor del Sol relativamente estacionario y que está en el centro del universo. Históricamente, el heliocentrismo se oponía al geocentrismo, que colocaba en el centro a la Tierra. La idea de que la Tierra gira alrededor del Sol fue propuesta desde el siglo III a. C. por Aristarco de Samos.​ Aunque no recibió apoyo de otros astrónomos de la antigüedad, sí fue citado por Arquímedes en el contador de arena. No fue sino hasta el siglo XVI, durante el Renacimiento, cuando un modelo matemático completamente predictivo de un sistema heliocéntrico fue presentado por el matemático, astrónomo y clérigo católico polaco Nicolás Copérnico, con la publicación póstuma en 1543 del libro De Revolutionibus Orbium Coelestium. Esto marcó el inicio de lo que se conoce en Historia de la ciencia como «revolución copernicana». En el siglo siguiente, Johannes Kepler extendió este modelo para incluir órbitas elípticas. Su trabajo se apoyó en observaciones hechas con un telescopio que fueron presentadas por Galileo Galilei. Con las observaciones de William Herschel, Friedrich Bessel y otros, los astrónomos terminaron por aceptar que el Sol no se encuentra en el centro del universo; en la década de 1920, Edwin Hubble demostró que formaba parte de un complejo aún mucho mayor: la galaxia (la Vía Láctea), y que esta era tan solo una entre miles de millones de galaxias más. (es)
  • An fíoras go dtimpeallaíonn an Domhan (is na pláinéid eile) an Ghrian, ní hionann is an seanchreideamh go raibh an Domhan fosaithe i lár na Cruinne. Nicolaus Copernicus a chuir i gcás den chéad uair gurb amhlaidh a bhí, sa 16ú céad, agus ba é Galileo Galilei a chruthaigh é le ceann de na chéad teileascóip dá ndearnadh. Rinne Johannes Kepler grinnithe Galileo a fheabhsú, ag cruthú gur fithis éilipseach atá ag an Domhan thart ar an nGrian. (ga)
  • L'héliocentrisme est une théorie physique qui s'oppose au géocentrisme en plaçant le Soleil (plutôt que la Terre) au centre de l'Univers. D’après les variantes plus modernes, le Soleil n'est plus le centre de l'Univers, mais un point relatif autour duquel s'organise notre propre système solaire. Même si le sens de cette affirmation a varié depuis les premières théories héliocentriques, ce modèle reste globalement accepté pour décrire le système solaire. Bien que quelques précurseurs, comme Aristarque de Samos (vers -280), aient envisagé le mouvement de la Terre autour du Soleil, ce fut Nicolas Copernic qui proposa le premier, vers 1513, un modèle héliocentrique incluant la Terre et toutes les planètes connues à l'époque. Johannes Kepler établit vers 1609 un modèle plus précis du système solaire, se démarquant notamment par l'introduction d'orbites planétaires non plus circulaires mais elliptiques, admettant le Soleil comme un de leurs foyers. On doit à Galilée les observations astronomiques et les premiers principes mécaniques justifiant l'héliocentrisme. La théorie de l'héliocentrisme s'est opposée à la théorie du géocentrisme, lors de la controverse ptoléméo-copernicienne, entre la fin du XVIe siècle et le début du XVIIIe siècle : l'héliocentrisme fut l'objet d'interdits religieux, d'abord de la part des protestants (Luther condamna Copernic), puis après une période d'intérêt par l'Église catholique en 1616. Galilée fut condamné à se rétracter en 1633 pour son livre le Dialogue sur les deux grands systèmes du monde. Les interdits furent levés en 1741 et 1757 par Benoît XIV. Enfin, en 1687, Isaac Newton propose une formulation mathématique de la gravitation, et des lois de mécaniques qui permettent de démontrer les lois empiriques de Kepler. À partir du XVIIe siècle, l'héliocentrisme devint progressivement la représentation du monde communément adoptée en Occident. Au début du XVIIIe siècle, les observations confirmèrent définitivement la théorie de la gravitation de Newton, expliquant très précisément les phénomènes astronomiques alors observés. Déjà, dans la théorie de Newton, la position du Soleil comme point fixe du système solaire est la limite obtenue en considérant que la masse des planètes est négligeable devant celle du Soleil, pour simplifier les calculs et s'affranchir des problèmes d'évaluation des masses. La correction obtenue est toutefois si faible que le fait de considérer le Soleil comme fixe n'est pas tenu comme faux. L'idée que le Soleil ne soit que le centre du système solaire et que l'Univers en soit dépourvu apparaît dans les écrits du moine Giordano Bruno. La cosmologie moderne l'approuve pour deux raisons : d'une part le Soleil lui-même est en révolution autour du centre galactique, et les galaxies elles-mêmes sont en mouvement. D'autre part, la cosmologie moderne considère que l'Univers ne peut admettre de centre, ni même de point privilégié — ce principe a été nommé principe de Copernic. Divers sondages conduits sur la période 2004-2012 montrent cependant que le principe de l'héliocentrisme n'est pas encore compris par une large partie du grand public : 34 % des Européens, 30 % des Indiens, 28 % des Malaisiens, 26 % des Américains ou 14 % des Sud-Coréens pensent ainsi que c'est le Soleil qui tourne autour de la Terre. (fr)
  • Dalam astronomi, heliosentrisme adalah model astronomi yang mana bumi mengelilingi matahari yang berada pada pusat tata surya. Kata berasal dari bahasa Yunani (ήλιος Helios = Matahari, dan κέντρον kentron = pusat). Secara historis, heliosentrisme bertentangan dengan geosentrisme, yang menempatkan Bumi di pusat alam semesta. Diskusi mengenai kemungkinan heliosentrisme terjadi sejak zaman klasik. Barulah ketika abad ke-16 dapat ditemukan suatu model matematis dapat meramalkan secara lengkap sistem heliosentris, yaitu Nicolaus Copernicus, seorang ahli matematika dan astronom. Pada abad berikutnya, model tersebut dijabarkan dan diperluas oleh Johannes Kepler dan pengamatan pendukung dengan menggunakan teleskop diberikan oleh Galileo Galilei. Tetapi pada masa Reinensans, banyak yang tidak percaya tentang teori ini. Dengan observasi , Friedrich Bessel, beserta lainnya, para astronom menyadari bahwa matahari bukan pusat dari alam semesta seperti heliosentrisme pada waktu di mana Copernicus telah menyangka sebelumnya. Pemikiran modern menyatakan bahwa alam semesta tidak memiliki lokasi pusat yang spesifik, seperti prinsip relativitasnya Albert Einstein. (in)
  • 地動説(ちどうせつ)とは、宇宙の中心は太陽であり、地球はほかの惑星とともに太陽の周りを自転しながら公転しているという学説のこと。宇宙の中心は地球であるとする天動説(地球中心説)に対義する学説である。太陽中心説(英: Heliocentrism)ともいうが、地球が動いているかどうかと、太陽と地球のどちらが宇宙の中心であるかは異なる概念であり、地動説は「Heliocentrism」の訳語として不適切だとの指摘もある。聖書の解釈と地球が動くかどうかという問題は関係していたが、地球中心説がカトリックの教義であったことはなかった。地動説(太陽中心説)確立の過程は、宗教家(キリスト教)に対する科学者の勇壮な闘争というモデルで語られることが多いが、これは19世紀以降に作られたストーリーであり、事実とは異なる。 (ja)
  • L'eliocentrismo (dal greco Ἥλιος Helios, sole, e κέντρον kentron, centro) è una teoria astronomica che postula che il Sole sia al centro del sistema solare e dell'universo (la distinzione fra sistema solare ed universo non è stata chiara fino a tempi recenti, ma estremamente importante nelle controversie cosmologiche e religiose), e che i pianeti vi girino intorno. L'eliocentrismo è opposto al geocentrismo, che pone invece la Terra al centro dell'universo. In realtà secondo la visione moderna della fisica non ha significato parlare del moto di un corpo senza aver prima fissato un sistema di riferimento: la scelta del sistema di riferimento è del tutto arbitraria e scelte diverse implicano descrizioni diverse del moto dei pianeti. La scelta di far coincidere l'origine del sistema di riferimento con l'osservatore terrestre è la più naturale e spontanea, d'altra parte la descrizione del moto dei pianeti e del Sole attorno alla Terra è decisamente più complicata, ragione per la quale l'eliocentrismo viene ormai universalmente accettato per descrivere i moti del sistema solare. (it)
  • 태양중심설(太陽中心說, 영어: heliocentrism)은 천문학에서 태양이 우주의 중심이고 지구는 태양의 주위를 도는 천체 중 하나라는 이론이다. 지동설(地動說)이라고도 한다. 이는 현대 천문학으로 계승되면서 태양 또한 우주의 중심이 아닌 태양계의 중심이며, 우주에는 무수히 많은 항성계와 은하가 존재함이 밝혀졌다. 그리스어(ήλιος Helios = sun 태양, κέντρον kentron = center 중심)로부터 유래된 단어이다. 역사적으로 태양중심설은 지구를 중심에 두는 지구중심설과 반대되었다.(현대 이전에는 태양계와 우주의 구별이 불분명했다.)지구가 정지해있는 태양을 중심으로 회전한다고 추측한 첫 번째 사람은 BC 3세기에 그리스인 아리스타르코스로 알려져 있다. 하지만 수학자이자 천문학자, 폴란드인 코페르니쿠스가 완전히 예측 가능한 태양중심 체계의 수학적 모델을 제시한 것은 그로부터 1800년 후인 16세기에 이르러서였다. 코페르니쿠스체계는 후에 요하네스 케플러에 의해 다듬어지고 확장되었다. 또한 갈릴레오 갈릴레이가 천체 망원경을 만들어 내고 천체를 연구하며 지동설에 관한 근거를 내놓게 되었고, 그것이 지동설이 인정 받게 되는 결정적인 역할을 했다. (ko)
  • De heliocentrische theorie of heliocentrisme stelt dat de zon het middelpunt van het universum is, waar alles om heen draait, of op z'n minst het middelpunt van het zonnestelsel, waar de planeten omheen draaien. Tegenover het heliocentrisme staat het geocentrisme. (nl)
  • Na astronomia, heliocentrismo é a teoria que coloca o Sol, em sua apresentação inicial, estacionário no centro do universo; ou em sentido estrito, situado aproximadamente no centro do Sistema Solar, no caso do heliocentrismo renascentista. A palavra vem do grego (ήλιος Helios = sol e κέντρον kentron = centro). Historicamente, o heliocentrismo era oposto ao geocentrismo, que colocava a Terra no centro do universo. Apesar de as discussões da possibilidade do heliocentrismo datarem da Antiguidade Clássica, somente 1800 anos mais tarde, no século XVI, o tema ganhou notoriedade explícita ao suscitar e estabelecer o divórcio entre o pensamento dogmático religioso e o pensamento científico; a ele e ao julgamento de Galileu Galilei perante a Inquisição remontando as origens da ciência em acepção moderna. Àquela época, o matemático e astrônomo polonês Nicolau Copérnico foi o primeiro a apresentar um modelo matemático preditivo consistente e completo de um sistema heliocêntrico. Ainda sem a acurada precisão e um pouco confuso, contudo, o modelo de Copérnico foi mais tarde reestruturado, expandido e aprimorado por Johannes Kepler. A explicação física causal para o modelo de Kepler foi fornecida por Isaac Newton via lei da gravitação universal, sendo o modelo então estabelecido de grande valia até hoje. Todos os cálculos necessários ao lançamento de satélites e veículos espaciais fundamentam-se, até hoje, nos conhecimentos acerca do heliocentrismo estabelecidos à época de Galileu, Kepler e Newton. (pt)
  • Den heliocentriska världsbilden är en beskrivning av solsystemet, där solen (på grekiska helios) ligger i centrum med alla planeterna rörande sig i banor runt om. En sådan heliocentrism är dock en tämligen modern företeelse, som inom astronomin tidigare skymtat fram då och då utan att vinna allmänt gillande, innan den fick sitt genomslag på 1500-talet och 1600-talet. (sv)
  • Гелиоцентрическая система мира (гелиоцентризм) — представление о том, что Солнце является центральным небесным телом, вокруг которого обращается Земля и другие планеты. Возникла в противовес геоцентрической системе мира в античности, но получила широкое распространение в XVI—XVII веках. В гелиоцентрической системе Земля предполагается обращающейся вокруг своей оси за одни звёздные сутки и одновременно вокруг Солнца за один звёздный год. Следствием первого движения является видимое вращение небесной сферы, следствием второго — годовое перемещение Солнца среди звёзд по эклиптике. Солнце считается неподвижным относительно звёзд. (ru)
  • Геліоцентри́зм або Геліоцентри́чна систе́ма сві́ту (від грец. ηλιος «сонце» і лат. centrum «осереддя, центр») — вчення в астрономії і філософії, яке ставить Сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла. в т.ч. планети і зокрема Земля. Протилежне вчення - геоцентризм. Окремі висловлювання на користь цієї системи містяться у давньогрецького мислителя Аристарха Самоського, середньовічного французького природознавця Орезма, німецького філософа-кардинала пізнього Середньовіччя Миколи Кузанського та інших. Справжнім творцем геліоцентричної картини світу є Микола Коперник, який на початку XVI ст. у своїй праці «Про обертання небесних сфер» (лат. De revolutionibus orbium coelestium) (вид. 1543) математично обґрунтував ідею про рух Землі та інших планет навколо Сонця, визначив послідовність розташування планет, обчислив їх відносну віддаленість від Сонця тощо. Вчення Коперника мало велике значення у розвитку природознавства, його ідеї були розвинуті в подальшому у працях Джордано Бруно, Галілео Галілея, Й. Кеплера, Ісаака Ньютона та інших. Зокрема, Коперниківську систему було уточнено: Сонце розташоване у центрі не всього Всесвіту, а лише Сонячної системи. Боротьба вчених за перемогу геліоцентризму, на противагу панівної у Середньовіччі ідеї геоцентризму, означала прогрес науки Нового часу в цілому, зумовила її подальший розвиток. (uk)
  • 日心说,也称为地动说,是关于天体运动的和地心说相对立的学说,它认为太阳是宇宙的中心,而不是地球。 哥白尼提出的日心说,推翻了长期以来居于统治地位的地心说,实现了天文学的根本变革。 (zh)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 244588 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 90814 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 986384593 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • مركزية الشمس (بالإنجليزية: Heliocentrism أو heliocentricism) النموذج الفلكي الذي تدور فيه الكواكب حول شمس ثابتة في مركز الكون. تاريخياً، يُعارض القول بمركزية الشمس مفهوم مركزية الأرض الذي يضع الأرض في مركز الكون. كان أول ظهور لفكرة دوران الأرض حول الشمس في القرن الثالث قبل الميلاد عن طريق أرسطرخس الساموسي، وعلى الرغم من ذلك، فإنه لم يُقدم أي نموذج رياضي صالح لنظام مركزي الشمس حتى القرن السادس عشر الميلادي، حين قدم فلكي عصر النهضة نيكولاس كوبرنيكوس نموذجه للنظام الشمسي. في القرن التالي، شرح يوهانس كبلر النظام الشمسي وتوسع في ذلك، كما دعمه غاليلو غاليلي بمشاهداته الفلكية عن طريق التلسكوب. (ar)
  • En astronomio, suncentrismo (aŭ suncentra teorio) estas la teorio laŭ kiu la Suno estas la centro de la universo. Historie, suncentrismo kontraŭis tercentrismon, kiu lokigis teron en la centron de la universo (oni ne klare distingis inter sunsistemo kaj universo ne antaŭ modernaj tempoj). (eo)
  • An fíoras go dtimpeallaíonn an Domhan (is na pláinéid eile) an Ghrian, ní hionann is an seanchreideamh go raibh an Domhan fosaithe i lár na Cruinne. Nicolaus Copernicus a chuir i gcás den chéad uair gurb amhlaidh a bhí, sa 16ú céad, agus ba é Galileo Galilei a chruthaigh é le ceann de na chéad teileascóip dá ndearnadh. Rinne Johannes Kepler grinnithe Galileo a fheabhsú, ag cruthú gur fithis éilipseach atá ag an Domhan thart ar an nGrian. (ga)
  • 地動説(ちどうせつ)とは、宇宙の中心は太陽であり、地球はほかの惑星とともに太陽の周りを自転しながら公転しているという学説のこと。宇宙の中心は地球であるとする天動説(地球中心説)に対義する学説である。太陽中心説(英: Heliocentrism)ともいうが、地球が動いているかどうかと、太陽と地球のどちらが宇宙の中心であるかは異なる概念であり、地動説は「Heliocentrism」の訳語として不適切だとの指摘もある。聖書の解釈と地球が動くかどうかという問題は関係していたが、地球中心説がカトリックの教義であったことはなかった。地動説(太陽中心説)確立の過程は、宗教家(キリスト教)に対する科学者の勇壮な闘争というモデルで語られることが多いが、これは19世紀以降に作られたストーリーであり、事実とは異なる。 (ja)
  • 태양중심설(太陽中心說, 영어: heliocentrism)은 천문학에서 태양이 우주의 중심이고 지구는 태양의 주위를 도는 천체 중 하나라는 이론이다. 지동설(地動說)이라고도 한다. 이는 현대 천문학으로 계승되면서 태양 또한 우주의 중심이 아닌 태양계의 중심이며, 우주에는 무수히 많은 항성계와 은하가 존재함이 밝혀졌다. 그리스어(ήλιος Helios = sun 태양, κέντρον kentron = center 중심)로부터 유래된 단어이다. 역사적으로 태양중심설은 지구를 중심에 두는 지구중심설과 반대되었다.(현대 이전에는 태양계와 우주의 구별이 불분명했다.)지구가 정지해있는 태양을 중심으로 회전한다고 추측한 첫 번째 사람은 BC 3세기에 그리스인 아리스타르코스로 알려져 있다. 하지만 수학자이자 천문학자, 폴란드인 코페르니쿠스가 완전히 예측 가능한 태양중심 체계의 수학적 모델을 제시한 것은 그로부터 1800년 후인 16세기에 이르러서였다. 코페르니쿠스체계는 후에 요하네스 케플러에 의해 다듬어지고 확장되었다. 또한 갈릴레오 갈릴레이가 천체 망원경을 만들어 내고 천체를 연구하며 지동설에 관한 근거를 내놓게 되었고, 그것이 지동설이 인정 받게 되는 결정적인 역할을 했다. (ko)
  • De heliocentrische theorie of heliocentrisme stelt dat de zon het middelpunt van het universum is, waar alles om heen draait, of op z'n minst het middelpunt van het zonnestelsel, waar de planeten omheen draaien. Tegenover het heliocentrisme staat het geocentrisme. (nl)
  • Den heliocentriska världsbilden är en beskrivning av solsystemet, där solen (på grekiska helios) ligger i centrum med alla planeterna rörande sig i banor runt om. En sådan heliocentrism är dock en tämligen modern företeelse, som inom astronomin tidigare skymtat fram då och då utan att vinna allmänt gillande, innan den fick sitt genomslag på 1500-talet och 1600-talet. (sv)
  • 日心说,也称为地动说,是关于天体运动的和地心说相对立的学说,它认为太阳是宇宙的中心,而不是地球。 哥白尼提出的日心说,推翻了长期以来居于统治地位的地心说,实现了天文学的根本变革。 (zh)
  • El model heliocèntric o heliocentrisme (Hèlios = déu grec del Sol i kentros = centre) és el model cosmològic segons en el qual el Sol és el centre del sistema solar i tots els planetes orbiten al seu voltant. (ca)
  • V astronomii je heliocentrismus modelem stavícím Slunce do středu sluneční soustavy a celého vesmíru. Slovo je odvozeno z řeckého (ἥλιος hélios = „Slunce“ a κέντρον kentron = „střed“). Historicky je heliocentrismus protikladem geocentrismu a v současné době , které kladou jako centrum Zemi. Myšlenka Slunce jako středu vesmíru je známá již v 4. století př. n. l., v 16. století, myšlenku Slunce jako středu sluneční soustavy znovu zavádí polský astronom Mikuláš Koperník (1473–1543) a na něj navazují další jako Galileo Galilei. (cs)
  • Das heliozentrische Weltbild (altgriechisch ἥλιος helios, deutsch ‚Sonne‘ und κέντρον kentron Zentrum), auch Kopernikanisches Weltbild genannt, ist ein Weltbild, in dem die Sonne als das Zentrum der Welt gilt. Die Planeten einschließlich der Erde bewegen sich um das Zentrum herum, während die Fixsterne an einer ruhenden äußeren Kugelschale angeheftet sein sollen. Dabei dreht die Erde sich täglich einmal um sich selbst und der Mond bewegt sich etwa jeden Monat einmal um die Erde. (de)
  • Ο ηλιοκεντρισμός είναι το αστρονομικό μοντέλο στο οποίο η Γη, οι πλανήτες και τα υπόλοιπα ουράνια σώματα περιστρέφονται γύρω από τον Ήλιο στο κέντρο του Ηλιακού Συστήματος, ο οποίος αποτελεί το κέντρο του σύμπαντος. Ιστορικά, ο Ηλιοκεντρισμός αντιτίθεται στον γεωκεντρισμό, ο οποίος έβαζε τη Γη στο κέντρο. Η ιδέα ότι η Γη περιστρέφεται γύρω από τον Ήλιο είχε προταθεί ήδη από τον 3ο αιώνα π.Χ. από τον Αρίσταρχο τον Σάμιο, αλλά τουλάχιστον στον μεσαιωνικό κόσμο, ο ηλιοκεντρισμός του Αρίσταρχου δεν προσέλκυσε την προσοχή - πιθανώς λόγω της απώλειας επιστημονικών έργων της Ελληνιστικής Εποχής. (el)
  • Heliocentrism is the astronomical model in which the Earth and planets revolve around the Sun at the center of the Solar System. Historically, heliocentrism was opposed to geocentrism, which placed the Earth at the center. The notion that the Earth revolves around the Sun had been proposed as early as the 3rd century BC by Aristarchus of Samos, but at least in the medieval world, Aristarchus' heliocentrism attracted little attention—possibly because of the loss of scientific works of the Hellenistic period. (en)
  • El heliocentrismo (del griego: ἥλιος-helios «Sol» y κέντρον-kentron «centro») es un modelo astronómico según el cual la Tierra y los planetas se mueven alrededor del Sol relativamente estacionario y que está en el centro del universo. Históricamente, el heliocentrismo se oponía al geocentrismo, que colocaba en el centro a la Tierra. La idea de que la Tierra gira alrededor del Sol fue propuesta desde el siglo III a. C. por Aristarco de Samos.​ Aunque no recibió apoyo de otros astrónomos de la antigüedad, sí fue citado por Arquímedes en el contador de arena. (es)
  • Heliozentrismoa (grekeraz: ἥλιος-helios «eguzkia» eta κέντρον-kentron «erdigunea») eredu astronomiko bat da. Eredu honen arabera, Eguzkia erlatiboki geldirik dago, eta unibertsoaren erdian kokatuta dago; eta Lurra eta beste planeta guztiak Eguzkiaren inguruan biraka dabiltza. Historikoki heliozentrismoa eta geozentrismoa (lurra erdian kokatzen da, eta eguzkiak ematen dio bira lurrari) kontrako ikuspegiak ziren. Lurra eguzkiaren inguruan biratzen delako ideia K.a III. mendekoa da. Garaiko astronomoen artean arrakastarik izan ez zuen arren, Arkimedesek Zirkuluaren neurriaz liburuan aipamena egin zuen. (eu)
  • L'héliocentrisme est une théorie physique qui s'oppose au géocentrisme en plaçant le Soleil (plutôt que la Terre) au centre de l'Univers. D’après les variantes plus modernes, le Soleil n'est plus le centre de l'Univers, mais un point relatif autour duquel s'organise notre propre système solaire. Même si le sens de cette affirmation a varié depuis les premières théories héliocentriques, ce modèle reste globalement accepté pour décrire le système solaire. (fr)
  • Dalam astronomi, heliosentrisme adalah model astronomi yang mana bumi mengelilingi matahari yang berada pada pusat tata surya. Kata berasal dari bahasa Yunani (ήλιος Helios = Matahari, dan κέντρον kentron = pusat). Secara historis, heliosentrisme bertentangan dengan geosentrisme, yang menempatkan Bumi di pusat alam semesta. (in)
  • L'eliocentrismo (dal greco Ἥλιος Helios, sole, e κέντρον kentron, centro) è una teoria astronomica che postula che il Sole sia al centro del sistema solare e dell'universo (la distinzione fra sistema solare ed universo non è stata chiara fino a tempi recenti, ma estremamente importante nelle controversie cosmologiche e religiose), e che i pianeti vi girino intorno. (it)
  • Na astronomia, heliocentrismo é a teoria que coloca o Sol, em sua apresentação inicial, estacionário no centro do universo; ou em sentido estrito, situado aproximadamente no centro do Sistema Solar, no caso do heliocentrismo renascentista. A palavra vem do grego (ήλιος Helios = sol e κέντρον kentron = centro). Todos os cálculos necessários ao lançamento de satélites e veículos espaciais fundamentam-se, até hoje, nos conhecimentos acerca do heliocentrismo estabelecidos à época de Galileu, Kepler e Newton. (pt)
  • Гелиоцентрическая система мира (гелиоцентризм) — представление о том, что Солнце является центральным небесным телом, вокруг которого обращается Земля и другие планеты. Возникла в противовес геоцентрической системе мира в античности, но получила широкое распространение в XVI—XVII веках. (ru)
  • Геліоцентри́зм або Геліоцентри́чна систе́ма сві́ту (від грец. ηλιος «сонце» і лат. centrum «осереддя, центр») — вчення в астрономії і філософії, яке ставить Сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла. в т.ч. планети і зокрема Земля. Протилежне вчення - геоцентризм. Окремі висловлювання на користь цієї системи містяться у давньогрецького мислителя Аристарха Самоського, середньовічного французького природознавця Орезма, німецького філософа-кардинала пізнього Середньовіччя Миколи Кузанського та інших. (uk)
rdfs:label
  • مركزية الشمس (ar)
  • Model heliocèntric (ca)
  • Heliocentrismus (cs)
  • Heliozentrisches Weltbild (de)
  • Ηλιοκεντρισμός (el)
  • Heliocentrism (en)
  • Suncentrismo (eo)
  • Teoría heliocéntrica (es)
  • Heliozentrismo (eu)
  • Héliocentrisme (fr)
  • Córas héilealárnach na Gréine (ga)
  • Heliosentrisme (in)
  • Sistema eliocentrico (it)
  • 地動説 (ja)
  • 태양중심설 (ko)
  • Heliocentrische theorie (nl)
  • Heliocentrismo (pt)
  • Гелиоцентрическая система мира (ru)
  • Heliocentrisk världsbild (sv)
  • Геліоцентризм (uk)
  • 日心说 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:knownFor of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:knownFor of
is dbp:orbitReference of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of