About: Heliocentrism

An Entity of Type: person, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Heliocentrism is the astronomical model in which the Earth and planets revolve around the Sun at the center of the Universe. Historically, heliocentrism was opposed to geocentrism, which placed the Earth at the center. The notion that the Earth revolves around the Sun had been proposed as early as the third century BC by Aristarchus of Samos, who had been influenced by a concept presented by Philolaus of Croton (c. 470 – 385 BC). In the 5th century BC the Greek Philosophers Philolaus and Hicetas had the thought on different occasions that our earth was spherical and revolving around a "mystical" central fire, and that this fire regulated the universe. In medieval Europe, however, Aristarchus' heliocentrism attracted little attention—possibly because of the loss of scientific works of the H

Property Value
dbo:abstract
  • El model heliocèntric o heliocentrisme (Hèlios = déu grec del Sol i kentros = centre) és el model cosmològic segons en el qual el Sol és el centre del sistema solar i tots els planetes orbiten al seu voltant. Va ser proposat per primera vegada a l'antiga Grècia per Aristarc de Samos, com a resposta al model geocèntric, i va anar evolucionant a través dels anys i de diferents filòsofs que el van defensar. Durant els segles xvi i xvii, després de ser ressuscitat per Nicolau Copèrnic, va ser motiu d'una important disputa amb el model geocèntric. Finalment, l'heliocentrisme es va imposar. Gran part dels problemes d'acceptació del model heliocèntric venien per motius religiosos. Si a la Bíblia surt que l'ésser humà és el centre de la creació perquè està fet a imatge i semblança de Déu, no podia ser que la terra on ell habitava no fos el centre de l'univers. (ca)
  • مركزية الشمس (بالإنجليزية: Heliocentrism أو heliocentricism)‏ النموذج الفلكي الذي تدور فيه الكواكب حول شمس ثابتة في مركز الكون. تاريخياً، يُعارض القول بمركزية الشمس مفهوم مركزية الأرض الذي يضع الأرض في مركز الكون. كان أول ظهور لفكرة دوران الأرض حول الشمس في القرن الثالث قبل الميلاد عن طريق أرسطرخس الساموسي، وعلى الرغم من ذلك، فإنه لم يُقدم أي نموذج رياضي صالح لنظام مركزي الشمس حتى القرن السادس عشر الميلادي، حين قدم فلكي عصر النهضة نيكولاس كوبرنيكوس نموذجه للنظام الشمسي. في القرن التالي، شرح يوهانس كبلر النظام الشمسي وتوسع في ذلك، كما دعمه غاليلو غاليلي بمشاهداته الفلكية عن طريق التلسكوب. (ar)
  • Das heliozentrische Weltbild (altgriechisch ἥλιος helios, deutsch ‚Sonne‘ und κέντρον kentron Zentrum), auch Kopernikanisches Weltbild genannt, ist ein Weltbild, in dem die Sonne als das ruhende Zentrum des Universums gilt. Die Planeten einschließlich der Erde bewegen sich um das Zentrum herum, während die Fixsterne an einer ruhenden äußeren Kugelschale angeheftet sein sollen. Dabei dreht die Erde sich täglich einmal um sich selbst und der Mond bewegt sich etwa jeden Monat einmal um die Erde. In seinen Anfängen geht das heliozentrische Weltbild auf die griechischen Astronomen Aristarchos von Samos und Seleukos von Seleukia zurück, es wurde aber erst im 16. Jahrhundert durch Nikolaus Kopernikus detailliert ausgearbeitet und im 17. Jahrhundert von Johannes Kepler und dann vor allem von Isaac Newton entscheidend verbessert. Damit setzte es sich gegen das seit der Antike vorherrschende geozentrische Weltbild durch, in dem die Erde kein bewegter Planet ist, sondern ruht und das unbewegte Zentrum darstellt, um das herum sich Sonne, Mond, Planeten und Fixsterne bewegen. Dieses entspricht zwar der unmittelbaren Wahrnehmung der Bewegungen der Gestirne, macht aber die Erklärung der kleinen, schon im Altertum beobachteten Unregelmäßigkeiten außerordentlich kompliziert und ist auch seit dem 18. Jahrhundert durch direkte Messungen widerlegt. Im strengen Sinn trifft die übliche Bezeichnung als heliozentrisches System nur auf den von Kepler erreichten Entwicklungsstand zu, denn bei Kopernikus (70 Jahre zuvor) kreisten die Planeten und sogar auch die Sonne selbst noch um einen gedachten Punkt etwas außerhalb der Sonne, genannt die „mittlere Sonne“, und bei Newton (60 Jahre danach) schon um das meist etwas außerhalb der Sonne liegende Baryzentrum des Sonnensystems. Gleichzeitig reifte die moderne Vorstellung, dass das Weltall als Ganzes überhaupt keinen Mittelpunkt besitzt. Gegenüber dem geozentrischen Weltbild war das heliozentrische Weltbild wesentlich einfacher und ebnete doch erstmals den Weg zu einer erheblich genaueren Beschreibung und Vorhersage der Positionen von Sonne, Sternen und Planeten. Es stand aber schon bei seiner Entstehung im Konflikt mit vielen religiösen Vorstellungen von der Rolle des Menschen und seinem Ort im Universum. Dass die Erde nicht im Zentrum stehe und darüber hinaus selbst in Bewegung sei, erschien lange Zeit nicht annehmbar. So traf das heliozentrische Weltbild auch auf heftigen Widerstand seitens der christlichen Kirchen (siehe z. B. Galileiprozess). Die Entstehung und Verbreitung des heliozentrischen Weltbilds sind eng verbunden mit dem Aufkommen der modernen Naturwissenschaften und werden daher auch als kopernikanische Wende bezeichnet. (de)
  • V astronomii je heliocentrismus modelem stavícím Slunce do středu sluneční soustavy a celého vesmíru. Slovo je odvozeno z řeckého (ἥλιος hélios = „Slunce“ a κέντρον kentron = „střed“). Historicky je heliocentrismus protikladem geocentrismu a v současné době , které kladou jako centrum Zemi. Myšlenka Slunce jako středu vesmíru je známá již v 4. století př. n. l., v 16. století, myšlenku Slunce jako středu sluneční soustavy znovu zavádí polský astronom Mikuláš Koperník (1473–1543) a na něj navazují další jako Galileo Galilei. Po mnoho století musel heliocentrismus čelit zdánlivě samozřejmému obecnému názoru, že pokud by se Země otáčela a zároveň pohybovala kolem Slunce, lidé a předměty by musely spadnout, dalším argumentům týkajících se meteorologie a astronomie, a také nesouladu se soudobými filosofickými či náboženskými představami. (cs)
  • En astronomio, suncentrismo (aŭ suncentra teorio) estas la teorio laŭ kiu la Suno estas la centro de la universo. Historie, suncentrismo kontraŭis tercentrismon, kiu lokigis teron en la centron de la universo (oni ne klare distingis inter sunsistemo kaj universo ne antaŭ modernaj tempoj). (eo)
  • Heliozentrismoa (grekeraz: ἥλιος-helios «eguzkia» eta κέντρον-kentron «erdigunea») eredu astronomiko bat da. Eredu honen arabera, Eguzkia erlatiboki geldirik dago, eta unibertsoaren erdian kokatuta dago; eta Lurra eta beste planeta guztiak Eguzkiaren inguruan biraka dabiltza. Historikoki heliozentrismoa eta geozentrismoa (lurra erdian kokatzen da, eta eguzkiak ematen dio bira lurrari) kontrako ikuspegiak ziren. Lurra eguzkiaren inguruan biratzen delako ideia K.a III. mendekoa da. Garaiko astronomoen artean arrakastarik izan ez zuen arren, Arkimedesek Zirkuluaren neurriaz liburuan aipamena egin zuen. Pizkundean, XVI. mendean, Nikolas Koperniko poloniar katoliko eta matematikariak sistema heliozentrista aurkeztu zuen bere De revolutionibus orbium coelestium liburuan 1543an. Antzinean Aristarko Samoskoak ere proposatu zuen teoria hori, Eguzkiaren tamaina Lurrarena baino askoz handiagoa zela ikusita. Heliozentrismoak zalantzan jarri zuen ordu arte indarrean izan zen Klaudio Ptolomeoren teoria geozentrikoa, hau da, Eguzkia eta gainontzeko planetak Lurraren inguruan biratzen zirelako teoria. Koperniko mugitzen ari zen Lur baten ideian oinarritu zen planeten mugimendua azaltzeko. Sistema heliozentrikoan, errazagoa da planeten posizioak zuzen kalkulatzea eta, horregatik, Kopernikok ez zuen inongo zalantzarik izan 2.000 urte baino gehiago iraun zuen teoria geozentrikoarekin apurtzen. Horrek markatu zuen Zientziaren historiaren kopernikar iraultza. Hurrengo mendean, Johannes Keplerrek heliozentrismoari orbita eliptikoen ideia erantsi zion. Haren lanak teleskopio batetik egindako behaketetan oinarritu ziren, eta ondoren Galileo Galileik aurkeztu zituen. William Herschelek, eta beste hainbat astronomok egindako behaketekin unibertsoaren erdian Eguzkia dagoela onartu zuten. 1920an Edwin Hubblek unibertsoa askoz ere gauza konplexuagoa zela frogatu zuen: gure galaxia Esne Bidea dela eta mila milioi galaxia gehiago daudela. (eu)
  • Heliocentrism is the astronomical model in which the Earth and planets revolve around the Sun at the center of the Universe. Historically, heliocentrism was opposed to geocentrism, which placed the Earth at the center. The notion that the Earth revolves around the Sun had been proposed as early as the third century BC by Aristarchus of Samos, who had been influenced by a concept presented by Philolaus of Croton (c. 470 – 385 BC). In the 5th century BC the Greek Philosophers Philolaus and Hicetas had the thought on different occasions that our earth was spherical and revolving around a "mystical" central fire, and that this fire regulated the universe. In medieval Europe, however, Aristarchus' heliocentrism attracted little attention—possibly because of the loss of scientific works of the Hellenistic period. The Indian mathematician Aryabhata, in the 5th century CE, correctly insisted that the earth rotates about its axis daily, and that the apparent movement of the stars is a relative motion caused by the rotation of the earth, contrary to the then-prevailing view, that the sky rotated. This is indicated in the first chapter of the Aryabhatiya, where he gives the number of rotations of the earth in a yuga, and made more explicit in his gola chapter. It was not until the sixteenth century that a mathematical model of a heliocentric system was presented by the Renaissance mathematician, astronomer, and Catholic cleric, Nicolaus Copernicus, leading to the Copernican Revolution. In the following century, Johannes Kepler introduced elliptical orbits, and Galileo Galilei presented supporting observations made using a telescope. With the observations of William Herschel, Friedrich Bessel, and other astronomers, it was realized that the Sun, while near the barycenter of the Solar System, was not at any center of the Universe. (en)
  • L'héliocentrisme est une théorie physique qui s'oppose au géocentrisme en plaçant le Soleil (plutôt que la Terre) au centre de l'univers. D’après les variantes plus modernes, le Soleil n'est plus le centre de l'Univers, mais un point relatif autour duquel s'organise notre propre système solaire. Même si le sens de cette affirmation a varié depuis les premières théories héliocentriques, ce modèle reste globalement accepté pour décrire le système solaire. L'idée que le Soleil ne soit que le centre du système solaire et que l'Univers en soit dépourvu apparaît dès 1584 dans les écrits du moine Giordano Bruno. La cosmologie moderne l'approuve pour deux raisons : d'une part le Soleil lui-même est en révolution autour du centre galactique, et les galaxies elles-mêmes sont en mouvement, d'autre part, elle considère que l'Univers ne peut admettre de centre, ni même de point privilégié — ce principe a été nommé principe de Copernic. (fr)
  • El heliocentrismo (del griego: ἥλιος-helios «Sol» y κέντρον-kentron «centro») es un modelo astronómico según el cual la Tierra y los planetas se mueven alrededor del Sol relativamente estacionario y que está en el centro del universo. Históricamente, el heliocentrismo se oponía al geocentrismo, que colocaba en el centro a la Tierra. La idea de que la Tierra gira alrededor del Sol fue propuesta desde el s. III a. C. por Aristarco de Samos.​ Aunque no recibió apoyo de otros astrónomos de la antigüedad, sí fue citado por Arquímedes en El contador de arena. No fue sino hasta el siglo XVI, durante el Renacimiento, cuando un modelo matemático completamente predictivo de un sistema heliocéntrico fue presentado por el matemático, astrónomo y clérigo católico polaco Nicolás Copérnico,​ con la publicación póstuma en 1543 del libro De Revolutionibus Orbium Coelestium. Esto marcó el inicio de lo que se conoce en Historia de la ciencia como «revolución copernicana». En el siguiente siglo, Johannes Kepler extendió este modelo para incluir órbitas elípticas. Su trabajo se apoyó en observaciones hechas con un telescopio que fueron presentadas por Galileo Galilei. Con las observaciones de William Herschel, Friedrich Bessel y otros, los astrónomos terminaron por aceptar que el Sol no se encuentra en el centro del universo; en la década de 1920, Edwin Hubble demostró que formaba parte de un complejo aún mucho mayor: la galaxia (Vía Láctea), y que esta era tan solo una entre miles de millones de galaxias más. (es)
  • An fíoras go dtimpeallaíonn an domhan (is na pláinéid eile) an ghrian, ní hionann is an seanchreideamh go raibh an domhan fosaithe i lár na cruinne. Nicolaus Copernicus a chuir i gcás den chéad uair gurb amhlaidh a bhí, sa 16ú céad, agus ba é Galileo Galilei a chruthaigh é le ceann de na chéad teileascóip dá ndearnadh. Rinne Johannes Kepler grinnithe Galileo a fheabhsú, ag cruthú gur fithis éilipseach atá ag an domhan thart ar an ngrian. (ga)
  • 地動説(ちどうせつ)とは、宇宙の中心は太陽であり、地球はほかの惑星とともに太陽の周りを自転しながら公転しているという学説のこと。宇宙の中心は地球であるとする天動説(地球中心説)に対義する学説である。太陽中心説「Heliocentrism」ともいうが、地球が動いているかどうかと、太陽と地球のどちらが宇宙の中心であるかは異なる概念であり、地動説は「Heliocentrism」の訳語として不適切だとの指摘もある。聖書の解釈と地球が動くかどうかという問題は関係していたが、地球中心説がカトリックの教義であったことはなかった。地動説(太陽中心説)確立の過程は、宗教家(キリスト教)に対する科学者の勇壮な闘争というモデルで語られることが多いが、これは19世紀以降に作られたストーリーであり、事実とは異なる。 (ja)
  • Na astronomia, heliocentrismo é a teoria que coloca o Sol, em sua apresentação inicial, estacionário no centro do universo; ou em sentido estrito, situado aproximadamente no centro do Sistema Solar, no caso do heliocentrismo renascentista. A palavra vem do grego (ήλιος Helios = sol e κέντρον kentron = centro). Historicamente, o heliocentrismo era oposto ao geocentrismo, que colocava a Terra no centro do universo. Apesar de as discussões da possibilidade do heliocentrismo datarem da Antiguidade Clássica, somente 1 800 anos mais tarde, no século XVI, o tema ganhou notoriedade explícita ao suscitar e estabelecer o divórcio entre o pensamento dogmático religioso e o pensamento científico; a ele e ao julgamento de Galileu Galilei perante a Inquisição remontando as origens da ciência em acepção moderna. Àquela época, o matemático e astrônomo polonês Nicolau Copérnico foi o primeiro a apresentar um modelo matemático preditivo consistente e completo de um sistema heliocêntrico. Ainda sem a acurada precisão e um pouco confuso, contudo, o modelo de Copérnico foi mais tarde reestruturado, expandido e aprimorado por Johannes Kepler. A explicação física causal para o modelo de Kepler foi fornecida por Isaac Newton via lei da gravitação universal, sendo o modelo então estabelecido de grande valia até hoje. Todos os cálculos necessários ao lançamento de satélites e veículos espaciais fundamentam-se, até hoje, nos conhecimentos acerca do heliocentrismo estabelecidos à época de Galileu, Kepler e Newton. (pt)
  • Het heliocentrische model of heliocentrisme is het sterrenkundig model waarin de aarde, en de andere planeten van het zonnestelsel, periodiek om de zon draaien, die het centrum van het zonnestelsel vormt. Het heliocentrische model vervangt het geocentrische model, dat gedurende de gehele middeleeuwen heerste, en dat de aarde als het middelpunt van het zonnestelsel aannam, waaromheen de zon en de andere planeten cirkelden. Reeds in de klassieke oudheid had Aristarchus van Samos echter al geopperd dat de aarde om de zon draaide. In de 16e eeuw presenteerde de katholieke geleerde Nicolaus Copernicus een wiskundig model, waarmee hij het heliocentrische model, ten koste van het geocentrische, aannemelijk wist te maken. Dit nieuwe sterrenkundige model leidde in de wetenschappelijke wereld tot de zogeheten Copernicaanse of wetenschappelijke revolutie. Een eeuw later verfijnde Johannes Kepler het copernicaanse model, met de introductie van een ellipsvormige in plaats van een cirkelvormige planeetbaan. Daarnaast deed Galileo Galilei met zijn telescoop waarnemingen die de theorie van Copernicus bevestigden. Later lieten de waarnemingen van William Herschel, Friedrich Bessel en andere sterrenkundigen zien dat de zon weliswaar het barycentrum (zwaartekrachtscentrum) van het zonnestelsel vormt, maar dat de zon in het verdere melkwegstelsel volstrekt onbetekenend is. (nl)
  • Heliocentryzm lub kopernikanizm (gr. ἡλιος hēlios – słońce, κέντρον kentron – centrum) – teoria budowy Układu Słonecznego, w której Słońce jest jego centrum, a wszystkie planety – łącznie z Ziemią – je obiegają. W niektórych historycznych wariantach tej teorii Słońce bywało ponadto uznawane za: * środek całego Wszechświata, * ciało nieruchome. Ta wersja heliocentryzmu bywa nazywana modelem heliostatycznym. Heliocentryzm pojawił się już w starożytnej Grecji, choć był daleki od udowodnienia i miał niewielu zwolenników. W czasach renesansu został wskrzeszony przez Mikołaja Kopernika jako ścisły model mający pewne przewagi nad dominującym przez wieki geocentrycznym modelem Ptolemeusza. Prace Keplera i Newtona udoskonaliły system kopernikański, a odkrycia astronomiczne – zwłaszcza te Galileusza i Bradleya – dostarczyły nań koronnych dowodów. Dzięki temu w XVIII w. heliocentryzm został powszechnie uznany przez naukowców, mimo prób cenzurowania tego odkrycia przez Kościół katolicki i sprzeciwu niektórych innych wyznań. Ten dwustuletni proces rozwoju, potwierdzenia i akceptacji heliocentryzmu bywa znany jako przewrót kopernikański. Odkrycie heliocentrycznej budowy Układu Słonecznego przyczyniło się do odrzucenia błędnej fizyki Arystotelesa i zastąpieniu jej mechaniką klasyczną oraz teorią grawitacji Newtona. Potwierdzenie heliocentryzmu było też tryumfem astronomii teleskopowej zapoczątkowanej przez Galileusza w XVII w. (pl)
  • Гелиоцентри́ческая систе́ма ми́ра (гелиоцентри́зм) (от др.-греч. ἥλιος — солнце и κέντρον — центр) — представление о том, что Солнце является центральным небесным телом, вокруг которого обращаются Земля и другие планеты. Возникла в противовес геоцентрической системе мира в античности, но получила широкое распространение в XVI—XVII веках. В гелиоцентрической системе Земля предполагается обращающейся вокруг своей оси за одни звёздные сутки и одновременно вокруг Солнца за один звёздный год. Следствием первого движения является видимое вращение небесной сферы, следствием второго — годовое перемещение Солнца среди звёзд по эклиптике. Солнце считается неподвижным относительно звёзд. (ru)
  • Den heliocentriska världsbilden är en beskrivning av solsystemet, där solen (på grekiska helios) ligger i centrum med alla planeterna rörande sig i banor runt om. En sådan heliocentrism är dock en tämligen modern företeelse, som inom astronomin tidigare skymtat fram då och då utan att vinna allmänt gillande, innan den fick sitt genomslag på 1500-talet och 1600-talet. (sv)
  • Геліоцентри́зм або Геліоцентри́чна систе́ма сві́ту (від грец. ηλιος «сонце» і лат. centrum «осереддя, центр») — вчення в астрономії і філософії, яке ставить Сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла в т.ч. планети і зокрема Земля. Протилежне вчення - геоцентризм. Окремі висловлювання на користь цієї системи містяться у давньогрецького мислителя Аристарха Самоського, середньовічного французького природознавця Орезма, німецького філософа-кардинала пізнього Середньовіччя Миколи Кузанського та інших. Справжнім творцем геліоцентричної картини світу є Микола Коперник, який на початку XVI ст. у своїй праці «Про обертання небесних сфер» (лат. De revolutionibus orbium coelestium) (вид. 1543) математично обґрунтував ідею про рух Землі та інших планет навколо Сонця, визначив послідовність розташування планет, обчислив їх відносну віддаленість від Сонця тощо. Вчення Коперника мало велике значення у розвитку природознавства, його ідеї були розвинуті в подальшому у працях Джордано Бруно, Галілео Галілея, Й. Кеплера, Ісаака Ньютона та інших. Зокрема, Коперниківську систему було уточнено: Сонце розташоване у центрі не всього Всесвіту, а лише Сонячної системи. Боротьба вчених за перемогу геліоцентризму, на противагу панівної у Середньовіччі ідеї геоцентризму, означала прогрес науки Нового часу в цілому, зумовила її подальший розвиток. (uk)
  • 日心说,也称为地动说(英語:Heliocentrism),是关于天体运动的和地心说相对立的学说,它认为太阳是宇宙的中心,而不是地球。 哥白尼提出的日心说,簡潔而有力,推翻了长期以来居于统治地位的地心说,实现了天文学的根本变革。 (zh)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 244588 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 91828 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1070484019 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • مركزية الشمس (بالإنجليزية: Heliocentrism أو heliocentricism)‏ النموذج الفلكي الذي تدور فيه الكواكب حول شمس ثابتة في مركز الكون. تاريخياً، يُعارض القول بمركزية الشمس مفهوم مركزية الأرض الذي يضع الأرض في مركز الكون. كان أول ظهور لفكرة دوران الأرض حول الشمس في القرن الثالث قبل الميلاد عن طريق أرسطرخس الساموسي، وعلى الرغم من ذلك، فإنه لم يُقدم أي نموذج رياضي صالح لنظام مركزي الشمس حتى القرن السادس عشر الميلادي، حين قدم فلكي عصر النهضة نيكولاس كوبرنيكوس نموذجه للنظام الشمسي. في القرن التالي، شرح يوهانس كبلر النظام الشمسي وتوسع في ذلك، كما دعمه غاليلو غاليلي بمشاهداته الفلكية عن طريق التلسكوب. (ar)
  • En astronomio, suncentrismo (aŭ suncentra teorio) estas la teorio laŭ kiu la Suno estas la centro de la universo. Historie, suncentrismo kontraŭis tercentrismon, kiu lokigis teron en la centron de la universo (oni ne klare distingis inter sunsistemo kaj universo ne antaŭ modernaj tempoj). (eo)
  • An fíoras go dtimpeallaíonn an domhan (is na pláinéid eile) an ghrian, ní hionann is an seanchreideamh go raibh an domhan fosaithe i lár na cruinne. Nicolaus Copernicus a chuir i gcás den chéad uair gurb amhlaidh a bhí, sa 16ú céad, agus ba é Galileo Galilei a chruthaigh é le ceann de na chéad teileascóip dá ndearnadh. Rinne Johannes Kepler grinnithe Galileo a fheabhsú, ag cruthú gur fithis éilipseach atá ag an domhan thart ar an ngrian. (ga)
  • 地動説(ちどうせつ)とは、宇宙の中心は太陽であり、地球はほかの惑星とともに太陽の周りを自転しながら公転しているという学説のこと。宇宙の中心は地球であるとする天動説(地球中心説)に対義する学説である。太陽中心説「Heliocentrism」ともいうが、地球が動いているかどうかと、太陽と地球のどちらが宇宙の中心であるかは異なる概念であり、地動説は「Heliocentrism」の訳語として不適切だとの指摘もある。聖書の解釈と地球が動くかどうかという問題は関係していたが、地球中心説がカトリックの教義であったことはなかった。地動説(太陽中心説)確立の過程は、宗教家(キリスト教)に対する科学者の勇壮な闘争というモデルで語られることが多いが、これは19世紀以降に作られたストーリーであり、事実とは異なる。 (ja)
  • Den heliocentriska världsbilden är en beskrivning av solsystemet, där solen (på grekiska helios) ligger i centrum med alla planeterna rörande sig i banor runt om. En sådan heliocentrism är dock en tämligen modern företeelse, som inom astronomin tidigare skymtat fram då och då utan att vinna allmänt gillande, innan den fick sitt genomslag på 1500-talet och 1600-talet. (sv)
  • 日心说,也称为地动说(英語:Heliocentrism),是关于天体运动的和地心说相对立的学说,它认为太阳是宇宙的中心,而不是地球。 哥白尼提出的日心说,簡潔而有力,推翻了长期以来居于统治地位的地心说,实现了天文学的根本变革。 (zh)
  • El model heliocèntric o heliocentrisme (Hèlios = déu grec del Sol i kentros = centre) és el model cosmològic segons en el qual el Sol és el centre del sistema solar i tots els planetes orbiten al seu voltant. (ca)
  • V astronomii je heliocentrismus modelem stavícím Slunce do středu sluneční soustavy a celého vesmíru. Slovo je odvozeno z řeckého (ἥλιος hélios = „Slunce“ a κέντρον kentron = „střed“). Historicky je heliocentrismus protikladem geocentrismu a v současné době , které kladou jako centrum Zemi. Myšlenka Slunce jako středu vesmíru je známá již v 4. století př. n. l., v 16. století, myšlenku Slunce jako středu sluneční soustavy znovu zavádí polský astronom Mikuláš Koperník (1473–1543) a na něj navazují další jako Galileo Galilei. (cs)
  • Das heliozentrische Weltbild (altgriechisch ἥλιος helios, deutsch ‚Sonne‘ und κέντρον kentron Zentrum), auch Kopernikanisches Weltbild genannt, ist ein Weltbild, in dem die Sonne als das ruhende Zentrum des Universums gilt. Die Planeten einschließlich der Erde bewegen sich um das Zentrum herum, während die Fixsterne an einer ruhenden äußeren Kugelschale angeheftet sein sollen. Dabei dreht die Erde sich täglich einmal um sich selbst und der Mond bewegt sich etwa jeden Monat einmal um die Erde. (de)
  • Heliozentrismoa (grekeraz: ἥλιος-helios «eguzkia» eta κέντρον-kentron «erdigunea») eredu astronomiko bat da. Eredu honen arabera, Eguzkia erlatiboki geldirik dago, eta unibertsoaren erdian kokatuta dago; eta Lurra eta beste planeta guztiak Eguzkiaren inguruan biraka dabiltza. Historikoki heliozentrismoa eta geozentrismoa (lurra erdian kokatzen da, eta eguzkiak ematen dio bira lurrari) kontrako ikuspegiak ziren. Lurra eguzkiaren inguruan biratzen delako ideia K.a III. mendekoa da. Garaiko astronomoen artean arrakastarik izan ez zuen arren, Arkimedesek Zirkuluaren neurriaz liburuan aipamena egin zuen. (eu)
  • L'héliocentrisme est une théorie physique qui s'oppose au géocentrisme en plaçant le Soleil (plutôt que la Terre) au centre de l'univers. D’après les variantes plus modernes, le Soleil n'est plus le centre de l'Univers, mais un point relatif autour duquel s'organise notre propre système solaire. Même si le sens de cette affirmation a varié depuis les premières théories héliocentriques, ce modèle reste globalement accepté pour décrire le système solaire. (fr)
  • Heliocentrism is the astronomical model in which the Earth and planets revolve around the Sun at the center of the Universe. Historically, heliocentrism was opposed to geocentrism, which placed the Earth at the center. The notion that the Earth revolves around the Sun had been proposed as early as the third century BC by Aristarchus of Samos, who had been influenced by a concept presented by Philolaus of Croton (c. 470 – 385 BC). In the 5th century BC the Greek Philosophers Philolaus and Hicetas had the thought on different occasions that our earth was spherical and revolving around a "mystical" central fire, and that this fire regulated the universe. In medieval Europe, however, Aristarchus' heliocentrism attracted little attention—possibly because of the loss of scientific works of the H (en)
  • El heliocentrismo (del griego: ἥλιος-helios «Sol» y κέντρον-kentron «centro») es un modelo astronómico según el cual la Tierra y los planetas se mueven alrededor del Sol relativamente estacionario y que está en el centro del universo. Históricamente, el heliocentrismo se oponía al geocentrismo, que colocaba en el centro a la Tierra. La idea de que la Tierra gira alrededor del Sol fue propuesta desde el s. III a. C. por Aristarco de Samos.​ Aunque no recibió apoyo de otros astrónomos de la antigüedad, sí fue citado por Arquímedes en El contador de arena. (es)
  • Het heliocentrische model of heliocentrisme is het sterrenkundig model waarin de aarde, en de andere planeten van het zonnestelsel, periodiek om de zon draaien, die het centrum van het zonnestelsel vormt. Het heliocentrische model vervangt het geocentrische model, dat gedurende de gehele middeleeuwen heerste, en dat de aarde als het middelpunt van het zonnestelsel aannam, waaromheen de zon en de andere planeten cirkelden. Reeds in de klassieke oudheid had Aristarchus van Samos echter al geopperd dat de aarde om de zon draaide. (nl)
  • Heliocentryzm lub kopernikanizm (gr. ἡλιος hēlios – słońce, κέντρον kentron – centrum) – teoria budowy Układu Słonecznego, w której Słońce jest jego centrum, a wszystkie planety – łącznie z Ziemią – je obiegają. W niektórych historycznych wariantach tej teorii Słońce bywało ponadto uznawane za: * środek całego Wszechświata, * ciało nieruchome. Ta wersja heliocentryzmu bywa nazywana modelem heliostatycznym. (pl)
  • Na astronomia, heliocentrismo é a teoria que coloca o Sol, em sua apresentação inicial, estacionário no centro do universo; ou em sentido estrito, situado aproximadamente no centro do Sistema Solar, no caso do heliocentrismo renascentista. A palavra vem do grego (ήλιος Helios = sol e κέντρον kentron = centro). Todos os cálculos necessários ao lançamento de satélites e veículos espaciais fundamentam-se, até hoje, nos conhecimentos acerca do heliocentrismo estabelecidos à época de Galileu, Kepler e Newton. (pt)
  • Гелиоцентри́ческая систе́ма ми́ра (гелиоцентри́зм) (от др.-греч. ἥλιος — солнце и κέντρον — центр) — представление о том, что Солнце является центральным небесным телом, вокруг которого обращаются Земля и другие планеты. Возникла в противовес геоцентрической системе мира в античности, но получила широкое распространение в XVI—XVII веках. (ru)
  • Геліоцентри́зм або Геліоцентри́чна систе́ма сві́ту (від грец. ηλιος «сонце» і лат. centrum «осереддя, центр») — вчення в астрономії і філософії, яке ставить Сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла в т.ч. планети і зокрема Земля. Протилежне вчення - геоцентризм. Окремі висловлювання на користь цієї системи містяться у давньогрецького мислителя Аристарха Самоського, середньовічного французького природознавця Орезма, німецького філософа-кардинала пізнього Середньовіччя Миколи Кузанського та інших. (uk)
rdfs:label
  • مركزية الشمس (ar)
  • Model heliocèntric (ca)
  • Heliocentrismus (cs)
  • Ηλιοκεντρισμός (el)
  • Heliozentrisches Weltbild (de)
  • Suncentrismo (eo)
  • Heliocentrism (en)
  • Teoría heliocéntrica (es)
  • Heliozentrismo (eu)
  • Héliocentrisme (fr)
  • Córas héilealárnach na gréine (ga)
  • Heliosentrisme (in)
  • 地動説 (ja)
  • 태양중심설 (ko)
  • Sistema eliocentrico (it)
  • Heliocentrisch model (nl)
  • Heliocentryzm (pl)
  • Heliocentrismo (pt)
  • Гелиоцентрическая система мира (ru)
  • Геліоцентризм (uk)
  • Heliocentrisk världsbild (sv)
  • 日心说 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:knownFor of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:knownFor of
is dbp:orbitReference of
is rdfs:seeAlso of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License