| dbo:abstract
|
- Anomenem física aristotèlica a les moltes teories sobre la naturalesa de la física que va desenvolupar el filòsof grec Aristòtil (384 aC – 322 aC). Aquestes teories van comprendre el que Aristòtil va descriure com els quatre elements. Es va referir amb gran detall a les relacions entre aquests elements, a la seva dinàmica, com és que van impactar sobre la Terra i com van ser, en molts casos, atrets entre si per forces desconegudes. (ca)
- الفيزياء الأرسطية هي وصف لأعمال الفيلسوف الإغريقي أرسطو، والتي أرسى فيها أرسطو مبادئ عامة التي تتحكم في جميع التغيير في الأجسام الطبيعية؛ من كائنات حية وغير حية، السماوية والأرضية، بما في ذلك كل حركة نسبة إلى المكان، والتغيرات بالنسبة للحجم أو العدد، التغييرات النوعية. وكما كتب عنا مارتن هايدغر أحد أهم فلاسفة القرن العشرين : بالنسبة لأرسطو، الفيزياء هو مصطلح واسع شمل جميع علوم الطبيعة، مثل فلسفة العقل والجسم والتجارب الحسية والذاكرة وعلم الأحياء، وشكلت الأفكار الأساسية الكامنة وراء معظم أعماله. (ar)
- Aristotelian physics is the form of natural science described in the works of the Greek philosopher Aristotle (384–322 BC). In his work Physics, Aristotle intended to establish general principles of change that govern all natural bodies, both living and inanimate, celestial and terrestrial – including all motion (change with respect to place), quantitative change (change with respect to size or number), qualitative change, and substantial change ("coming to be" [coming into existence, 'generation'] or "passing away" [no longer existing, 'corruption']). To Aristotle, 'physics' was a broad field that included subjects that would now be called the philosophy of mind, sensory experience, memory, anatomy and biology. It constitutes the foundation of the thought underlying many of his works. Key concepts of Aristotelian physics include the structuring of the cosmos into concentric spheres, with the Earth at the centre and celestial spheres around it. The terrestrial sphere was made of four elements, namely earth, air, fire, and water, subject to change and decay. The celestial spheres were made of a fifth element, an unchangeable aether. Objects made of these elements have natural motions: those of earth and water tend to fall; those of air and fire, to rise. The speed of such motion depends on their weights and the density of the medium. Aristotle argued that a vacuum could not exist as speeds would become infinite. Aristotle described four causes or explanations of change as seen on earth: the material, formal, efficient, and final causes of things. As regards living things, Aristotle's biology relied on observation of natural kinds, both the basic kinds and the groups to which these belonged. He did not conduct experiments in the modern sense, but relied on amassing data, observational procedures such as dissection, and making hypotheses about relationships between measurable quantities such as body size and lifespan. (en)
- La greka filozofo Aristotelo malvolvis multajn teoriojn pri la naturo de la fiziko. Temas pri tio, kion oni priskribis kiel la kvar klasikaj elementoj. Li parolis pri la rilatoj inter ĉi-tiuj elementoj, ilia dinamiko, kiel ili efikas ĉe Tero, kaj kiel ili altiras unu la alian per nespecifitaj fortoj. La ĉefaj principoj de la aristotela fiziko estas: 1.
* La natura situo: ĉiu elemento emas situiĝi al variaj pozicioj rilate al la centro de la Tero, kiu ankaŭ estas la centro de Universo. 2.
* Pezo/malpezo: Por atingi tiun pozicion, la objektoj suferas forton al supro aŭ malsupro. 3.
* Rekta movo: La movo estigita de tiu forto estas rekta kaj konstantrapida. 4.
* Rilato rapideco denso: La rapideco estas inverse proporcia je la denso de la medio. 5.
* Neebleco de la vakuo: Movo en vakuo estus infinite rapida. 6.
* Ĉieeco de etero: Ĉiuj punktoj de la spaco estas plenaj je materio. 7.
* Infinita spaco: Spaco ne povas havi limon. 8.
* Kontinua materio: inter atomoj estus vakuo, do materio ne povas konsistiĝi el atomoj. (eo)
- La física aristotélica es el conjunto de las tesis filosóficas y cosmológicas e hipótesis físicas y astronómicas desarrolladas por Aristóteles y sus seguidores. Estas teorías comprendieron los cuatro elementos, el éter, el movimiento, las cuatro causas, las esferas celestes, el geocentrismo, etc. Las principales obras de Aristóteles en donde desarrolla sus ideas físicas son: la Física, Sobre el cielo y Acerca de la generación y la corrupción. Los principios fundamentales de su física son: 1.
* Lugares naturales: cada uno de los cuatro elementos querría estar en una posición distinta relativa al centro de la Tierra, que también es el centro del universo. La tierra y el agua son graves y descienden, el fuego y el aire son livianos y ascienden. 2.
* Relación entre la velocidad y la densidad: la velocidad es inversamente proporcional a la densidad del medio. 3.
* Gravedad/levedad: para lograr esta posición, los objetos sienten una fuerza hacia arriba o hacia abajo. 4.
* Movimiento rectilíneo: un movimiento como respuesta a esta fuerza es en una línea recta a una velocidad constante. 5.
* Movimiento circular: los planetas se mueven en un movimiento circular perfecto. 6.
* El tiempo: el ahora, el antes y el después relacionado con el movimiento y el espacio. 7.
* Negación del vacío: el movimiento en un vacío es infinitamente rápido. 8.
* El éter: todos los puntos del espacio están llenos con materia. 9.
* Teoría del continuo: si existieran los átomos esféricos habría un vacío entre ellos, por lo que la materia no puede ser atómica. 10.
* Quintaesencia: los objetos por encima del mundo sublunar no están formados de materia terrenal. 11.
* Cosmos incorruptible y eterno: el Sol y los planetas son esferas perfectas, y no cambian. 12.
* Motor inmóvil: causa primera del movimiento de la primera esfera celeste y todo el universo. El reinado de la física aristotélica, la teoría especulativa de la física más antigua conocida, duró casi dos milenios. No obstante, hubo muy pocas referencias explícitas a experimentos en física aristotélica y Aristóteles llegó a varias conclusiones no mediante experimentos y observaciones, sino mediante argumentos lógicos. Después del trabajo de muchos pioneros como Copérnico, Tycho Brahe, Galileo, Descartes y Newton, se aceptó generalmente que la física aristotélica no era correcta ni viable. Una opinión contraria está dada por Carlo Rovelli, que sostiene que la física de Aristóteles es correcta dentro de su dominio de validez, el de los objetos del campo gravitatorio de la Tierra sumergidos en un fluido tal como aire. (es)
- Fisika Aristoteles adalah bentuk ilmu alam yang dideskripsikan dalam karya-karya filsuf Yunani Aristoteles (384–322 SM). Dalam karya buatannya Fisika, Aristoteles menjelaskan tentang berdirinya prinsip-prinsip umum perubahan seluruh jasad-jasad alam, baik yang hidup maupun yang mati, yang di langit dan di bumi – termasuk seluruh gerakan, berubah dengan respek alam, berubah dengan respek ukuran atau jumlah, perubahan kualitatif dari berbagai jenis; dan "yang akan datang" (kedatangan dalam keberadaan, "generasi") dan "yang lalu" (tidak lama ada, "korupsi"). Menurut Aristoteles, "fisika" adalah bidang ilmu yang meliputi subyek-subyek seperti filsafat pikiran, , ingatan, anatomi dan biologi . (in)
- La physique d'Aristote est une description de la nature qu'a proposé Aristote (384-322 av. J.-C.) dans son ouvrage Physique. Au XXIe siècle, son approche est désuète, même si sa théorie des quatre éléments est évoquée à l'occasion. Le philosophe grec a tenté d'établir des principes généraux pour les changements dont les corps naturels sont les sièges, qu'ils soient vivants, inanimés, célestes ou terrestres – y compris les mouvements (changements par rapport à un lieu), les changements quantitatifs (changements par rapport à la taille ou au nombre), les changements qualitatifs et les changements substantiels (« devenir » [venir à l'existence, génération] ; « disparaître » [ne plus exister, « corruption »]). Sa physique couvre un champ de la connaissance aujourd'hui fragmenté en plusieurs domaines, dont la philosophie de l'esprit, l'expérience sensorielle, la mémoire, l'anatomie et la biologie. Sa physique constitue le fondement d'une partie de son œuvre. Les concepts centraux de la physique d'Aristote sont la structuration du cosmos en sphères concentriques, avec la Terre au centre et les sphères célestes autour. La sphère terrestre est constituée des quatre éléments (terre, air, feu et eau, tous sujets à changer et à dégénérer). Les objets constitués de ces quatre éléments sont dotés de mouvements naturels : ceux composés de terre et d'eau tendant à tomber ; ceux d'air et de feu tendent à monter. La vitesse de leur déplacement dépend de leur masse et de la densité du médium. Aristote a avancé que le vide ne peut exister puisque les vitesses y seraient infinies. Ce qui l'a mené à proposer un cinquième élément : l'éther immuable, pour les sphères célestes. Pour le philosophe grec, quatre causes expliquent les changements vus sur la Terre : la matérielle, la formelle, l'efficiente et la finale. La (en) s'appuie sur l'observation des types naturels, à la fois basiques et de groupes auxquels ils appartiennent. Il n'a jamais conduit d'expériences dans le sens moderne du terme ; il s'est appuyé sur des données, des observations de procédures (telle la dissection) et a fait des hypothèses sur les relations entre les quantités mesurables (telles la taille des corps et les durées de vie). (fr)
- Si deve al filosofo greco Aristotele (384-322 a.C.) lo sviluppo di molte teorie dell'antichità per spiegare i fenomeni fisici, sebbene completamente differenti da ciò che attualmente noi conosciamo come «leggi fisiche». Queste teorie studiano ciò che Aristotele chiama i «quattro elementi», cioè i principi primi costituenti la Terra. Esse riguardavano più che altro le qualità, o le essenze, del mondo naturale «sublunare» contrapposto a quello celeste, e sono pertanto, attualmente, poco considerate dalla scienza. Aristotele descrive attentamente le relazioni che intercorrono tra questi elementi; il moto di essi; come si rapportano alla Terra; e come, qualche volta, sono attratti tra di loro da forze misteriose; approfondisce, inoltre, i molteplici altri aspetti del suo modello fisico, che comprendono anche la sua teoria sul moto, condivisa, in passato, largamente. (it)
- 아리스토텔레스 물리학은 그리스 철학자 아리스토텔레스 (기원전 384~322년)의 저서에 기술된 자연과학의 한 형태이다. 아리스토텔레스는 그의 저서 자연학에서 생물과 무생물, 천체와 지구를 포함한 모든 자연체를 지배하는 변화의 일반 원리를 확립하려고 했다. 아리스토텔레스에게 '물리학'은 이제 마음의 철학, 감각 경험, 기억, 해부학 및 생물학 이라고 불리는 주제를 포함하는 광범위한 분야였다. 그것은 그의 많은 작품의 기초가 되는 사상의 기초를 구성한다. 아리스토텔레스 물리학의 핵심 개념에는 지구가 중심에 있고 그 주위에 천구 가 있는 동심원 구로 우주를 구조화하는 것이 포함된다. 지구 는 흙, 공기, 불, 물의 네 가지 원소로 이루어져 있으며 변화와 붕괴가 있다. 천구는 다섯 번째 요소인 불변의 아이테르로 만들어졌다. 이러한 요소로 만들어진 물체는 자연스러운 움직임이 있다. 흙과 물의 물체는 떨어지는 경향이 있다. 공기와 불의 것, 상승한다. 이러한 운동의 속도는 무게와 매체의 밀도에 따라 다르다. 아리스토텔레스는 속도가 무한대가 되기 때문에 진공은 존재할 수 없다고 주장했다. 아리스토텔레스는 물질적, 형식적, 능률적, 최종적 원인, 즉 지구에서 볼 수 있는 변화의 네 가지 원인 또는 설명을 설명했다. 생물과 관련하여 아리스토텔레스의 생물학 은 기본 종류와 자연 종류가 속한 그룹 모두의 관찰에 의존했다. 그는 현대적인 의미의 실험을 하지 않고 데이터 축적과 해부 와 같은 관찰 절차에 의존하고 신체 크기와 수명과 같은 측정 가능한 양 사이의 관계에 대한 가설을 세웠다. (ko)
- O filósofo grego Aristóteles (384 a.C.-322 a.C.) desenvolveu muitas teorias no campo da Física. Tais teorias englobam o que Aristóteles descreveu com os quatro elementos. Ele falou detalhadamente sobre a relação entre esses elementos, suas dinâmicas, como eles impactaram na Terra e como eles eram, em muitos casos, atraídos entre si por forças não especificadas. Os princípios fundamentais da física aristotélica são: 1.
* Lugares naturais: cada elemento preferia estar em um lugar diferente e específico no espaço, em relação ao centro da Terra, que também é o centro do universo. 2.
* Gravidade / Leviandade: para alcançar este lugar específico, os objetos sofreriam a ação de uma força para baixo ou para cima. 3.
* Movimento retilíneo: é o movimento em resposta a esta força: em linha reta a uma velocidade constante. 4.
* Relação com densidade e velocidade: a velocidade é inversamente proporcional à densidade do meio. 5.
* Impossibilidade da existência do vácuo: no vácuo o movimento teria velocidade infinita. 6.
* O éter preenchendo o espaço: todos os pontos do espaço são preenchidos pela matéria. 7.
* Um universo infinito: não poderia existir uma fronteira no espaço. 8.
* Teoria do continuum: entre os átomos existe o vácuo, por isso a matéria não poderia ser diminuta, atômica. 9.
* Quintessência: objetos muito acima da superfície da Terra não são constituídos por matéria originalmente terrestre. 10.
* Cosmo incorruptível e eterno: o Sol e os planetas são esferas perfeitas que não se alteram. 11.
* Movimento circular: os planetas descrevem um movimento circular perfeito. Os princípios de Aristóteles não são corretos sob quaisquer aproximações, e não descrevem com exatidão coisa alguma em nosso universo. Dificilmente os princípios de Aristóteles eram refutados, ainda que através de uma mera observação ao acaso. Entretanto, o posterior desenvolvimento do método científico desafiou esses pontos de vista através de experimentos, medições cuidadosas e tecnologias mais avançadas, como o telescópio e a bomba de vácuo. (pt)
- Aristoteles fysik utvecklades av den grekiske filosofen Aristoteles (384–322 f.Kr.) och innehåller många teorier kring fysikens natur. Dessa innehöll det som Aristoteles beskrev som de fyra elementen. Han talade om relationen mellan elementen, deras dynamik, hur de påverkade jorden, och hur de ofta attraherades av okända krafter. Huvudprinciperna i Aristoteles fysik är: 1.
* Naturliga platser: varje element vill vara på olika platser relativt jordens mitt, som också är centrum för universum. 2.
* Gravitation/Svävning: för att nå denna position så dras objekt uppåt eller nedåt. 3.
* Rätlinjig rörelse: rörelse som beror av denna kraft är längs en rak linje och vid en konstant hastighet. 4.
* densitet-hastighet-förhållande: hastigheten är omvänt proportionell mot densiteten hos ett objekt. 5.
* Vakuum är omöjligt: rörelse i vakuum är oändligt snabb. 6.
* Heltäckande eter: alla platser i rymden är fyllda med materia. 7.
* Oändligt universum: rymden kan inte ha en gräns. 8.
* Kontinuumteori: mellan atomer finns vakuum, och därför kan inte materia vara atomisk. 9.
* Kvintessens: objekt ovan jord är inte skapad av jordlig materia. 10.
* Oföränderligt och evigt kosmos: solen och planeterna är perfekta sfärer, som inte förändras. 11.
* Cirkulär rörelse: planeter rör sig i en perfekt cirkulär rörelse. Aristoteles antaganden är inte korrekta i något hänseende, och de beskriver inget i vårt universum. Samtida filosofer, som Demokritos och Arkimedes, avfärdade dessa teorier till fördel för atomismen och heliocentrin, men deras idéer var inte heller vida accepterade. (sv)
- Греческий философ Аристотель (384 до н. э. — 322 до н. э.), ученик Платона, разработал множество физических теорий и гипотез, основываясь на знаниях того времени.Собственно и сам термин «физика» был введён Аристотелем. Письменные труды Аристотеля относились к двум видам: «экзотерические» — сочинения для широкой публики, состоящие в основном из диалогов на различные темы; и «эзотерические» — лекционные курсы и научные трактаты.Собственно к физике относятся сочинения, названные «Физика», «О небе», «», «Метеорологика». Философские труды Аристотеля, собранные и отредактированные Андроником Родосским в книге под названием «Метафизика», обычно не относят к физике, тем не менее в них содержатся рассуждения о пространстве, движении и материи и пр. Его произведения трактуются неоднозначно: с одной стороны в его школе развиваются эмпирические идеи и специализация; однако с другой стороны произведения трактуются в сильно платоновском духе. Физика Аристотеля основана на учении о четырёх элементах (четырёх стихиях). В трудах Аристотеля ведётся речь об отношении между этими стихиями, их развитии, как они воплощаются в явлениях природы и т.п. Основные постулаты физики Аристотеля: 1.
* Естественное место — каждый элемент тянется к своему естественному месту, каким-то образом расположенному относительно центра Земли, а значит и центра Вселенной. 2.
* Гравитация/Левитация — на объекты действует сила, двигающая эти объекты к их естественному месту. 3.
* Прямолинейное движение — в ответ на эту силу тело двигается по прямой линии с постоянной скоростью. 4.
* Зависимость скорости от плотности — скорость обратно пропорциональна плотности среды. 5.
* Невозможность вакуума — так как скорость движения в вакууме была бы бесконечно большой. 6.
* Всепроникающий эфир — каждая точка пространства заполнена материей. 7.
* Конечная вселенная — мир конечен, т.е. завершен, следовательно, совершенен; мир ничто не объемлет, из чего следует, что у мира нет места ("место - первая граница объемлющего тела"). 8.
* Теория континуума — между атомами был бы вакуум, таким образом материя не может состоять из атомов. 9.
* Эфир — объекты из надлунного мира сделаны из иной материи, чем земные. 10.
* Неизменный и вечный космос — Солнце и планеты — совершенные, неизменяемые сферы. 11.
* Движение по окружности — планеты совершают совершенное круговое движение. (ru)
- Грецький філософ Арістотель (384 до н. е. — 322 до н. е.), учень Платона, розробив безліч фізичних теорій і гіпотез, опирауючись на знання того часу. Власне і сам термін «фізика» був введений Арістотелем. Письмові праці Арістотеля відносилися до двох видів: «екзотеричні» — твори для широкої публіки, що складаються в основному з діалогів на різні теми; і «езотеричні» — лекційні курси та наукові трактати. Власне до фізики відносяться твори, названі «Фізика», «Про небо», «Про виникнення і знищення», «Метеорологіка». Філософські праці Арістотеля, зібрані і відредаговані Андроніком Родоським в книзі під назвою «Метафізика», зазвичай не відносять до фізики, проте в них містяться міркування про простір, рух і матерії тощо. Його твори трактуються неоднозначно: з одного боку в його школі розвиваються емпіричні ідеї та спеціалізація; але з іншого боку твори трактуються в сильно платонівському дусі. Фізика Арістотеля заснована на вченні про чотири елементи (чотирьох стихій). У працях Арістотеля ведеться мова про відношення між цими стихіями, їх розвиток, як вони втілюються в явищах природи і т. ін. Об'єднуючи і систематизуючи доступні знання про природу, Арістотель створив свою фізико-космологічну картину світу. Космології він присвятив окрему книгу «Про небі». 1.
* Природне місце — кожен елемент тягнеться до свого природного місця, якимось чином розташованого щодо центру Землі, а значить і центру Всесвіту. 2.
* Гравітація/Левітація — на об'єкти діє сила, що рухає ці об'єкти до їх природного місця. 3.
* Прямолінійний рух — у відповідь на цю силу тіло рухається по прямій лінії з постійною швидкістю. 4.
* Залежність швидкості від щільності — швидкість обернено пропорційна щільності середовища. 5.
* Неможливість вакууму — так як швидкість руху в вакуумі була б нескінченно великою. 6.
* Всепроникаючий ефір — кожна точка простору заповнена матерією. 7.
* Кінцевий всесвіт — світ кінцевий, тобто завершений, отже, досконалий; світ ніщо не обіймає, з чого випливає, що у світу немає місця («місце — перша межа осяжності тіла»). 8.
* Теорія континууму — між атомами був би вакуум, таким чином матерія не може складатися з атомів. 9.
* Ефір — об'єкти з надмісячного світу зроблені з іншої матерії, ніж земні. 10.
* Незмінний і вічний космос — Сонце і планети — досконалі, незмінні сфери. 11.
* Рух по колу — планети роблять досконалий круговий рух. (uk)
- 古希腊哲学家亚里士多德（公元前384年－前322年）开创许多有关物理学本质的理论。这些理论涉及到他所描述的四大元素。他阐明这些元素间的密切联系，它们的动力，它们对地球的影响，以及它们在通常情况下是如何在不知名的力量驱使下相互吸引的。 亚里士多德物理学的主要理论如下： 1.
* 自然方位：每个元素都会处在相对于地心的不同位置，地心也是宇宙的中心。 2.
* 重力/轻率：为保持相对位置，物体会受到向上或向下的力。 3.
* 直线运动：受到力作用物体会做匀速直线运动。 4.
* 速度与密度的关系：速度与介质的密度成反比。 5.
* 真空不存在：物体在真空中的速度无穷快。 6.
* 以太普遍存在：空间中所有点都充满这种物质。 7.
* 无限宇宙：宇宙空间没有边界。 8.
* 连续介质理论：原子间是真空的，因此物质不可能是原子构成的。 9.
* 精质：地球上方的物体不是由地球物质形成的。 10.
* 永恒宇宙：太阳/行星都是正球体，并且不会改变。 11.
* 圆周运动：行星沿正圆形轨道运行。 亚里士多德的理论并不是在任何情况下都是正确的，并且它们对宇宙中的事物进行描述。与亚里士多德同时代的人，如德谟克利特、阿里斯塔克斯和阿基米德等，就抗拒這些理論而主張原子论和日心说，但其思想未獲公认。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Anomenem física aristotèlica a les moltes teories sobre la naturalesa de la física que va desenvolupar el filòsof grec Aristòtil (384 aC – 322 aC). Aquestes teories van comprendre el que Aristòtil va descriure com els quatre elements. Es va referir amb gran detall a les relacions entre aquests elements, a la seva dinàmica, com és que van impactar sobre la Terra i com van ser, en molts casos, atrets entre si per forces desconegudes. (ca)
- الفيزياء الأرسطية هي وصف لأعمال الفيلسوف الإغريقي أرسطو، والتي أرسى فيها أرسطو مبادئ عامة التي تتحكم في جميع التغيير في الأجسام الطبيعية؛ من كائنات حية وغير حية، السماوية والأرضية، بما في ذلك كل حركة نسبة إلى المكان، والتغيرات بالنسبة للحجم أو العدد، التغييرات النوعية. وكما كتب عنا مارتن هايدغر أحد أهم فلاسفة القرن العشرين : بالنسبة لأرسطو، الفيزياء هو مصطلح واسع شمل جميع علوم الطبيعة، مثل فلسفة العقل والجسم والتجارب الحسية والذاكرة وعلم الأحياء، وشكلت الأفكار الأساسية الكامنة وراء معظم أعماله. (ar)
- 古希腊哲学家亚里士多德（公元前384年－前322年）开创许多有关物理学本质的理论。这些理论涉及到他所描述的四大元素。他阐明这些元素间的密切联系，它们的动力，它们对地球的影响，以及它们在通常情况下是如何在不知名的力量驱使下相互吸引的。 亚里士多德物理学的主要理论如下： 1.
* 自然方位：每个元素都会处在相对于地心的不同位置，地心也是宇宙的中心。 2.
* 重力/轻率：为保持相对位置，物体会受到向上或向下的力。 3.
* 直线运动：受到力作用物体会做匀速直线运动。 4.
* 速度与密度的关系：速度与介质的密度成反比。 5.
* 真空不存在：物体在真空中的速度无穷快。 6.
* 以太普遍存在：空间中所有点都充满这种物质。 7.
* 无限宇宙：宇宙空间没有边界。 8.
* 连续介质理论：原子间是真空的，因此物质不可能是原子构成的。 9.
* 精质：地球上方的物体不是由地球物质形成的。 10.
* 永恒宇宙：太阳/行星都是正球体，并且不会改变。 11.
* 圆周运动：行星沿正圆形轨道运行。 亚里士多德的理论并不是在任何情况下都是正确的，并且它们对宇宙中的事物进行描述。与亚里士多德同时代的人，如德谟克利特、阿里斯塔克斯和阿基米德等，就抗拒這些理論而主張原子论和日心说，但其思想未獲公认。 (zh)
- Aristotelian physics is the form of natural science described in the works of the Greek philosopher Aristotle (384–322 BC). In his work Physics, Aristotle intended to establish general principles of change that govern all natural bodies, both living and inanimate, celestial and terrestrial – including all motion (change with respect to place), quantitative change (change with respect to size or number), qualitative change, and substantial change ("coming to be" [coming into existence, 'generation'] or "passing away" [no longer existing, 'corruption']). To Aristotle, 'physics' was a broad field that included subjects that would now be called the philosophy of mind, sensory experience, memory, anatomy and biology. It constitutes the foundation of the thought underlying many of his works. (en)
- La greka filozofo Aristotelo malvolvis multajn teoriojn pri la naturo de la fiziko. Temas pri tio, kion oni priskribis kiel la kvar klasikaj elementoj. Li parolis pri la rilatoj inter ĉi-tiuj elementoj, ilia dinamiko, kiel ili efikas ĉe Tero, kaj kiel ili altiras unu la alian per nespecifitaj fortoj. La ĉefaj principoj de la aristotela fiziko estas: (eo)
- La física aristotélica es el conjunto de las tesis filosóficas y cosmológicas e hipótesis físicas y astronómicas desarrolladas por Aristóteles y sus seguidores. Estas teorías comprendieron los cuatro elementos, el éter, el movimiento, las cuatro causas, las esferas celestes, el geocentrismo, etc. Las principales obras de Aristóteles en donde desarrolla sus ideas físicas son: la Física, Sobre el cielo y Acerca de la generación y la corrupción. Los principios fundamentales de su física son: (es)
- La physique d'Aristote est une description de la nature qu'a proposé Aristote (384-322 av. J.-C.) dans son ouvrage Physique. Au XXIe siècle, son approche est désuète, même si sa théorie des quatre éléments est évoquée à l'occasion. (fr)
- Fisika Aristoteles adalah bentuk ilmu alam yang dideskripsikan dalam karya-karya filsuf Yunani Aristoteles (384–322 SM). Dalam karya buatannya Fisika, Aristoteles menjelaskan tentang berdirinya prinsip-prinsip umum perubahan seluruh jasad-jasad alam, baik yang hidup maupun yang mati, yang di langit dan di bumi – termasuk seluruh gerakan, berubah dengan respek alam, berubah dengan respek ukuran atau jumlah, perubahan kualitatif dari berbagai jenis; dan "yang akan datang" (kedatangan dalam keberadaan, "generasi") dan "yang lalu" (tidak lama ada, "korupsi"). (in)
- 아리스토텔레스 물리학은 그리스 철학자 아리스토텔레스 (기원전 384~322년)의 저서에 기술된 자연과학의 한 형태이다. 아리스토텔레스는 그의 저서 자연학에서 생물과 무생물, 천체와 지구를 포함한 모든 자연체를 지배하는 변화의 일반 원리를 확립하려고 했다. 아리스토텔레스에게 '물리학'은 이제 마음의 철학, 감각 경험, 기억, 해부학 및 생물학 이라고 불리는 주제를 포함하는 광범위한 분야였다. 그것은 그의 많은 작품의 기초가 되는 사상의 기초를 구성한다. 아리스토텔레스 물리학의 핵심 개념에는 지구가 중심에 있고 그 주위에 천구 가 있는 동심원 구로 우주를 구조화하는 것이 포함된다. 지구 는 흙, 공기, 불, 물의 네 가지 원소로 이루어져 있으며 변화와 붕괴가 있다. 천구는 다섯 번째 요소인 불변의 아이테르로 만들어졌다. 이러한 요소로 만들어진 물체는 자연스러운 움직임이 있다. 흙과 물의 물체는 떨어지는 경향이 있다. 공기와 불의 것, 상승한다. 이러한 운동의 속도는 무게와 매체의 밀도에 따라 다르다. 아리스토텔레스는 속도가 무한대가 되기 때문에 진공은 존재할 수 없다고 주장했다. (ko)
- Si deve al filosofo greco Aristotele (384-322 a.C.) lo sviluppo di molte teorie dell'antichità per spiegare i fenomeni fisici, sebbene completamente differenti da ciò che attualmente noi conosciamo come «leggi fisiche». Queste teorie studiano ciò che Aristotele chiama i «quattro elementi», cioè i principi primi costituenti la Terra. Esse riguardavano più che altro le qualità, o le essenze, del mondo naturale «sublunare» contrapposto a quello celeste, e sono pertanto, attualmente, poco considerate dalla scienza. (it)
- Aristoteles fysik utvecklades av den grekiske filosofen Aristoteles (384–322 f.Kr.) och innehåller många teorier kring fysikens natur. Dessa innehöll det som Aristoteles beskrev som de fyra elementen. Han talade om relationen mellan elementen, deras dynamik, hur de påverkade jorden, och hur de ofta attraherades av okända krafter. Huvudprinciperna i Aristoteles fysik är: (sv)
- O filósofo grego Aristóteles (384 a.C.-322 a.C.) desenvolveu muitas teorias no campo da Física. Tais teorias englobam o que Aristóteles descreveu com os quatro elementos. Ele falou detalhadamente sobre a relação entre esses elementos, suas dinâmicas, como eles impactaram na Terra e como eles eram, em muitos casos, atraídos entre si por forças não especificadas. Os princípios fundamentais da física aristotélica são: (pt)
- Греческий философ Аристотель (384 до н. э. — 322 до н. э.), ученик Платона, разработал множество физических теорий и гипотез, основываясь на знаниях того времени.Собственно и сам термин «физика» был введён Аристотелем. Его произведения трактуются неоднозначно: с одной стороны в его школе развиваются эмпирические идеи и специализация; однако с другой стороны произведения трактуются в сильно платоновском духе. Основные постулаты физики Аристотеля: (ru)
- Грецький філософ Арістотель (384 до н. е. — 322 до н. е.), учень Платона, розробив безліч фізичних теорій і гіпотез, опирауючись на знання того часу. Власне і сам термін «фізика» був введений Арістотелем. Його твори трактуються неоднозначно: з одного боку в його школі розвиваються емпіричні ідеї та спеціалізація; але з іншого боку твори трактуються в сильно платонівському дусі. Фізика Арістотеля заснована на вченні про чотири елементи (чотирьох стихій). У працях Арістотеля ведеться мова про відношення між цими стихіями, їх розвиток, як вони втілюються в явищах природи і т. ін. (uk)
|
