About: Allusion

An Entity of Type: person, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Allusion is a figure of speech, in which an object or circumstance from unrelated context is referred to covertly or indirectly. It is left to the audience to make the direct connection. Where the connection is directly and explicitly stated (as opposed to indirectly implied) by the author, it is instead usually termed a reference. In the arts, a literary allusion puts the alluded text in a new context under which it assumes new meanings and denotations. It is not possible to predetermine the nature of all the new meanings and inter-textual patterns that an allusion will generate. Literary allusion is closely related to parody and pastiche, which are also "text-linking" literary devices.

Property Value
dbo:abstract
  • Aluze (také narážka) je v rámci strukturalistické teorie odkaz na jiný text nebo společenskou realitu. Rozlišuje se aluze literární a neliterární, přímá a nepřímá, vědomá a nevědomá (reminiscence). V architektuře se někdy pojmem aluze označuje využití architektonických prvků nebo motivů dřívějšího stylu nebo stavby, někdy i v případě novodobých replik zbořených budov. (cs)
  • Allusion is a figure of speech, in which an object or circumstance from unrelated context is referred to covertly or indirectly. It is left to the audience to make the direct connection. Where the connection is directly and explicitly stated (as opposed to indirectly implied) by the author, it is instead usually termed a reference. In the arts, a literary allusion puts the alluded text in a new context under which it assumes new meanings and denotations. It is not possible to predetermine the nature of all the new meanings and inter-textual patterns that an allusion will generate. Literary allusion is closely related to parody and pastiche, which are also "text-linking" literary devices. In a wider, more informal context, an allusion is a passing or casually short statement indicating broader meaning. It is an incidental mention of something, either directly or by implication, such as "In the stock market, he met his Waterloo." (en)
  • Eine Allusion oder Anspielung (lat. alludere: [auf etwas] anspielen, [etwas] andeuten) ist ein rhetorisches bzw. literarisches Stilmittel, mit dem man einen (möglicherweise komplexen) Sachverhalt kurz und bündig, jedoch nur andeutungsweise umschreibt, indem man einen Begriff benutzt, der symbolhaft (indirekt) für einen vergleichbaren Sachverhalt steht und so eine bestimmte Assoziation beim Hörer erzeugt. Eine Allusion kann sich zum Beispiel beziehen auf: * ein historisches Ereignis: Er erlebte sein Waterloo (= ein Fiasko, in Anspielung auf Napoleons Niederlage 1815; vergleiche das gleichnamige Lied der schwedischen Popgruppe ABBA). * ein fiktives Ereignis: Das Regime erlebte seine Götterdämmerung (= seinen Untergang, in Anspielung auf den Weltuntergang in der germanischen Sage). * eine literarische Figur: Seine Nase wurde immer länger (= er log andauernd, in Anspielung auf die Carlo-Collodi-Figur Pinocchio, deren Nase beim Lügen wuchs). * eine mythologische Figur: Das ist seine Achillesferse (= seine schwache Stelle, in Anspielung auf die einzige verwundbare Stelle des griechischen Sagenhelden Achilles). Eine häufig, aber sachlich falsch, gebrauchte Allusion ist der Begriff Quantensprung, mit dem im populären Sprachgebrauch in der Regel ein besonders großer Fortschritt umschrieben werden soll. Ein Vorteil der Allusion ist die Möglichkeit, einen komplexen Sachverhalt mit wenigen Worten darzustellen. Dies setzt allerdings voraus, dass dem Hörer der Zusammenhang, auf den man anspielt, klar ist, ansonsten sind Missverständnissen Tor und Tür geöffnet. Andererseits kann das Stilmittel der Allusion auch gezielt eingesetzt werden, um eine Botschaft zu verschlüsseln, indem man einen Teil der Zuhörer gezielt vom Verständnis des Gesagten ausschließt („Einige von Ihnen wissen, was ich meine“). Insofern kann eine Allusion mit einer Metapher verglichen werden, die so vage formuliert ist, dass die Bedeutung nicht gleich auf der Hand liegt, sondern mehr oder weniger der Assoziation des Adressaten überlassen bleibt. In der Musik wird der Begriff oft für Anspielungen angewandt, die zwar keine direkten Zitate anderer Musik bzw. Komponisten sind, aber klare Assoziationen zu einem anderen Werk oder Ähnlichem hervorrufen. (de)
  • Zehar-aipamena Erretorika klasikoan artean sailkatzen zen da, baita allusio bezala ezagututa ere, kasu horretan “joko” edo “josteta” esanahiaz. Baliabide hau tropoekin badu loturaren baten bat ere bai. Baliabide honen bidez gauza edo errealitate bati erreferentzia egiten zaio hari erreferentzia egiten dion beste baten bidez. Zerbait zeharka aditzera ematean datza. Horren arabera, ez da argi edo espresuki azaltzen, hartaz pentsarazten duen zerbaiten bidez baizik. (eu)
  • La alusión (del latín allusio: retozo, juego​) es una figura retórica que hace referencia o representa a personas, lugares, eventos, obras literarias, mitos u obras de arte, pero de manera indirecta o por implicación. La alusión puede servirse de otras figuras como la metonimia, la metáfora, el símbolo... Puede definirse también como la evocación, sin nombrarlos explícitamente, de personas, eventos (referencia histórica), hechos o textos supuestamente conocidos. Se encuentra, pues, emparentada con el tropo y la antonomasia.​ Se usa de forma y eufemística, con fines históricos, literarios, religiosos o mitológicos. La alusión provoca en la mente una vinculación rápida y precisa entre personas, objetos, momentos o lugares. Se utiliza al servicio de la alabanza y la sátira, lo mismo como lisonja ingeniosa que como grave ofensa. Su uso es muy común en el lenguaje popular, frecuentemente con fines maledicentes, y también, por su gran poder de sugerencia, suele servirse de ella la publicidad. En literatura, debido a su valor metafórico, se tiene por delicado instrumento literario que refuerza intensamente la elocuencia. Relacionada asimismo con el fenómeno lingüístico de la intertextualidad, difiere de la misma en que se trata de un esfuerzo retórico o intencional por parte del autor.​ El éxito de una alusión depende en parte de que al menos algunos lectores u oyentes la "capten al vuelo". Las alusiones se pueden hacer cada vez más oscuras, y en ocasiones solo se comprenden por el propio autor, que de ese modo se refugia en un lenguaje privado (por ejemplo, en el poema "Ulalume", de Edgar Allan Poe). La alusión fue muy utilizada por los autores antiguos (Virgilio, Aristófanes, Marcial...) y, más modernamente, por poetas y escritores como Luis de Góngora, Moliére, T. S. Eliot, James Joyce, etc. El lingüista Bernard Dupriez, según su relación con los distintos tropos, define cinco tipos de alusiones: metafórica, sinecdóquica, metonímica, alegórica y catacrética. El lingüista R. F. Thomas, en su obra sobre esta figura retórica en las Geórgicas de Virgilio,​ distingue seis tipos de referencias alusivas:1. Referencia informal, "el uso de un lenguaje que recuerda un antecedente específico, pero sólo en un sentido general" que es relativamente poco importante para el nuevo contexto.2. Referencia simple, en el que el oyente o lector está destinado a "recordar el contexto del modelo y aplicar ese contexto a la nueva situación"; la referencia simple como específica en Virgilio, según Thomas, es una forma de "hacer conexiones o transmitir ideas en un nivel de intensa sutileza".3. Auto-referencia, donde la alusión es a la propia obra del poeta.4. Alusión correctiva, en que se está claramente en oposición a las intenciones de la fuente original.5. Referencia aparente, que "parece claramente remitir a un modelo específico, pero que en un acercamiento más sutil frustra esa intención".6. Referencia múltiple o fusión, que se refiere de diversas maneras al mismo tiempo a varias fuentes, fusionando y transformando las tradiciones culturales. Ejemplos de alusión en la literatura y el lenguaje coloquial: «La nave que nunca ha de tornar» (la muerte), «el mentido robador de Europa» (el dios Zeus), «el mejor amigo del hombre» (el perro), «el traje de madera» (el ataúd), «la sin hueso» (la lengua). (es)
  • L’allusion (substantif féminin), du latin ad : « vers », et de ludere : « jouer », soit allusio : « jeu verbal », est une figure de style qui consiste à évoquer, sans les nommer explicitement, des personnes, des événements (allusion historique), des faits ou des textes supposés connus. L’allusion provoque dans l’esprit un rapprochement rapide entre les personnes, les choses, les époques ou les lieux. Tour à tour au service de la louange et de la satire, l’allusion peut être une flatterie ingénieuse ou une offense perfide ; elle est le plus souvent un agrément littéraire délicat, quelquefois un trait énergique d’éloquence. (fr)
  • 引喩(いんゆ、allusion)とは、有名な人、場所、出来事、文学作品、芸術作品などを直に述べるか、それらについて言及する修辞技法のこと。 (ja)
  • L'allusione è una figura retorica e consiste nell'uso di un sostantivo, spesso derivato da un fatto storico o comunemente noto, che abbia un rapporto di somiglianza con l'oggetto in questione. Esempi: * Allusione mitologica: «un labirinto» (un intrico di strade) * Allusione storica: «vittoria di Pirro» (un successo ottenuto a caro prezzo) * Allusione letteraria: «un don Abbondio» (un vigliacco) (it)
  • A alusão é uma figura de linguagem caracterizada pelo uso de uma referência ou citação a um fato ou pessoa (real ou fictícia), necessariamente conhecido pelo interlocutor. Faz parte da intertextualidade, só que sua principal diferença está na claridade.É uma comunicação sutil entre os textos, em que se nota apenas uma leve menção de outro texto ou a um componente seu. Na alusão, não se aponta diretamente o fato em questão; apenas o sugere através de características secundárias ou metafóricas. (pt)
  • Aluzja (łac. allusio) – nawiązanie do czegoś, kogoś; przywołanie nie wprost danej sprawy. Z reguły aluzje są łatwe do odgadnięcia przez odbiorcę wypowiedzi. (pl)
  • Een allusie, toespeling of zinspeling is een stijlfiguur waarbij naar een algemeen feit, een bekende persoon, een bekende gebeurtenis, een bekende tekst enz. wordt verwezen, met gebruikmaking van indirecte verwijzingen, woordspelingen etc., of (in het geval van aposiopesis) door naar het genoemde toe te werken maar het niet expliciet te noemen. Het betreft hier dus hoofdzakelijk allerlei vormen van insinueren. Voorbeelden * Hij is gezien, hij is niet onopgemerkt gebleven.citaat uit een krantenartikel als verwijzing naar de laatste regels uit De avonden van Gerard Reve ('Het is gezien, het is niet onopgemerkt gebleven.') * Wachten op Bardotboektitel van Andy Martin, verwijzend naar Wachten op Godot van Samuel Beckett (Bardot = Brigitte Bardot) * "Nu is het moment", waarmee Barack Obama tijdens zijn conventiespeech in 2008 een verwijzing maakte naar Martin Luther King. * Farce Majeure als verwijzing naar force majeure. * Doris D als verwijzing naar Doris Day. (nl)
  • Allusion är ett begrepp när man i ett konstnärligt verk syftar på någonting annat, utanför verket, antingen i ett annat konstnärligt verk eller på något fysiskt, riktigt fenomen. Allusion som ett retoriskt begrepp innebär att man anspelar, eller syftar, (alluderar) på till exempel händelser, personer och litteratur. Om man gör en anspelning med en lätt förvanskning brukar detta kallas travesti. (sv)
  • Аллю́зия (лат. allusio «намёк, шутка») — стилистическая фигура, содержащая указание, аналогию или намёк на некий литературный, исторический, мифологический или политический факт, закреплённый в текстовой культуре или в разговорной речи. Материалом при формулировке аналогии или намёка, образующего аллюзию, часто служит общеизвестное историческое высказывание, какая-либо крылатая фраза или цитата из классической поэзии. Французский писатель Шарль Нодье предлагал такое определение: «Намёк, или аллюзия, есть умение к месту привести цитату, придав ей смысл, какого она первоначально не имела». Переосмысленные цитаты могут использоваться для названий книг (например, «Алмазный мой венец» Валентина Катаева). Зачастую переосмысленные цитаты приобретают пародийный оттенок. Материал для аллюзий часто дают библейские сюжеты. Например, название фильма «В. Давыдов и Голиаф» отсылает к широко известному библейскому сюжету про Давида и Голиафа. В других случаях могут использоваться названия более ранних произведений. Например, доктор Джеймс Типтри-младший дебютировала в научно-фантастической литературе рассказом «Рождение коммивояжёра» (1968), в названии которого видна аллюзия, отсылающая читателя к названию пьесы американского драматурга Артура Миллера «Смерть коммивояжёра» (1949), а в названии российского сериала «Всегда говори „всегда“» — аллюзия на фильм о Джеймсе Бонде «Никогда не говори „никогда“». В отличие от реминисценции, чаще используется в качестве риторической фигуры, требующей однозначного понимания и прочтения. Нередко возникают сложности с употреблением термина «аллюзия», а именно с выбором управления. С одной стороны, определение аллюзии как намёка подсказывает пишущему управление с предлогом на (аллюзия на что-то). С другой стороны, аллюзия как отсылка предполагает, что будет употреблён предлог к (аллюзия к чему-то). (ru)
  • 引喻源於拉丁文「allusion」,意指「用文字遊戲」,用暗示、建議或提示,間接援引暗指某人、某事件、某物或其他文本部分的大意。不同於直接引用或模仿,引喻(暗喻)的文字,係假定作者與讀者同能意會該文的知識出處與文化理解的相似處。 (zh)
  • Алю́зія (лат. allusio — натяк, жарт) — стилістична фігура, що містить указівку, аналогію чи натяк на певний історичний, міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовному мовленні. За матеріал при формулюванні аналогії чи натяку, що утворює алюзію, часто править загальновідомий історичний вислів або якась крилата фраза, наприклад: «Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено» тощо. Наприклад, назва твору Василя Барки "Жовтий князь" про голодомор в Україні є алюзією на біблійного вершника на жовтому коні з книги Об'явлення 6:8 (чалий = блідий жовтий): "І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми." (переклад Івана Огієнка). Також послуговуються назвами раніших творів чи іменами їхніх героїв: доктор Джеймс Тіптрі-молодший дебютував у науково-фантастичній літературі оповіданням «Народження комівояжера» (1968), у назві якого видна алюзія на п'єсу американського драматурга Артура Міллера «Смерть комівояжера» (1949), а ім'я персонажу японської манґи «Геллсінґ», — Ріп ван Вінкль, — відсилання до однойменного героя знаменитої фантастичної новели американського письменника Вашинґтона Ірвінґа «Ріп ван Вінкль». Алюзію також можна витлумачувати як засіб інтертекстуальності, як один із способів розгляду літературного твору в межах літературної традиції. Поняття алюзії в літературі трактують і ширше — як особливий вид алегорії, що, на відміну від інших її видів, розгадається у зв'язку з конкретними фактами й подіями історії та мистецтва: Ганнібалова клятва, Архімедів важіль, вічний революціонер. На відміну від ремінісценції, частіше потребує однозначного розуміння й прочитання. (uk)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 297267 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 14171 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1073485514 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Aluze (také narážka) je v rámci strukturalistické teorie odkaz na jiný text nebo společenskou realitu. Rozlišuje se aluze literární a neliterární, přímá a nepřímá, vědomá a nevědomá (reminiscence). V architektuře se někdy pojmem aluze označuje využití architektonických prvků nebo motivů dřívějšího stylu nebo stavby, někdy i v případě novodobých replik zbořených budov. (cs)
  • Zehar-aipamena Erretorika klasikoan artean sailkatzen zen da, baita allusio bezala ezagututa ere, kasu horretan “joko” edo “josteta” esanahiaz. Baliabide hau tropoekin badu loturaren baten bat ere bai. Baliabide honen bidez gauza edo errealitate bati erreferentzia egiten zaio hari erreferentzia egiten dion beste baten bidez. Zerbait zeharka aditzera ematean datza. Horren arabera, ez da argi edo espresuki azaltzen, hartaz pentsarazten duen zerbaiten bidez baizik. (eu)
  • 引喩(いんゆ、allusion)とは、有名な人、場所、出来事、文学作品、芸術作品などを直に述べるか、それらについて言及する修辞技法のこと。 (ja)
  • L'allusione è una figura retorica e consiste nell'uso di un sostantivo, spesso derivato da un fatto storico o comunemente noto, che abbia un rapporto di somiglianza con l'oggetto in questione. Esempi: * Allusione mitologica: «un labirinto» (un intrico di strade) * Allusione storica: «vittoria di Pirro» (un successo ottenuto a caro prezzo) * Allusione letteraria: «un don Abbondio» (un vigliacco) (it)
  • A alusão é uma figura de linguagem caracterizada pelo uso de uma referência ou citação a um fato ou pessoa (real ou fictícia), necessariamente conhecido pelo interlocutor. Faz parte da intertextualidade, só que sua principal diferença está na claridade.É uma comunicação sutil entre os textos, em que se nota apenas uma leve menção de outro texto ou a um componente seu. Na alusão, não se aponta diretamente o fato em questão; apenas o sugere através de características secundárias ou metafóricas. (pt)
  • Aluzja (łac. allusio) – nawiązanie do czegoś, kogoś; przywołanie nie wprost danej sprawy. Z reguły aluzje są łatwe do odgadnięcia przez odbiorcę wypowiedzi. (pl)
  • Allusion är ett begrepp när man i ett konstnärligt verk syftar på någonting annat, utanför verket, antingen i ett annat konstnärligt verk eller på något fysiskt, riktigt fenomen. Allusion som ett retoriskt begrepp innebär att man anspelar, eller syftar, (alluderar) på till exempel händelser, personer och litteratur. Om man gör en anspelning med en lätt förvanskning brukar detta kallas travesti. (sv)
  • 引喻源於拉丁文「allusion」,意指「用文字遊戲」,用暗示、建議或提示,間接援引暗指某人、某事件、某物或其他文本部分的大意。不同於直接引用或模仿,引喻(暗喻)的文字,係假定作者與讀者同能意會該文的知識出處與文化理解的相似處。 (zh)
  • Eine Allusion oder Anspielung (lat. alludere: [auf etwas] anspielen, [etwas] andeuten) ist ein rhetorisches bzw. literarisches Stilmittel, mit dem man einen (möglicherweise komplexen) Sachverhalt kurz und bündig, jedoch nur andeutungsweise umschreibt, indem man einen Begriff benutzt, der symbolhaft (indirekt) für einen vergleichbaren Sachverhalt steht und so eine bestimmte Assoziation beim Hörer erzeugt. Eine Allusion kann sich zum Beispiel beziehen auf: (de)
  • Allusion is a figure of speech, in which an object or circumstance from unrelated context is referred to covertly or indirectly. It is left to the audience to make the direct connection. Where the connection is directly and explicitly stated (as opposed to indirectly implied) by the author, it is instead usually termed a reference. In the arts, a literary allusion puts the alluded text in a new context under which it assumes new meanings and denotations. It is not possible to predetermine the nature of all the new meanings and inter-textual patterns that an allusion will generate. Literary allusion is closely related to parody and pastiche, which are also "text-linking" literary devices. (en)
  • La alusión (del latín allusio: retozo, juego​) es una figura retórica que hace referencia o representa a personas, lugares, eventos, obras literarias, mitos u obras de arte, pero de manera indirecta o por implicación. La alusión puede servirse de otras figuras como la metonimia, la metáfora, el símbolo... Puede definirse también como la evocación, sin nombrarlos explícitamente, de personas, eventos (referencia histórica), hechos o textos supuestamente conocidos. Se encuentra, pues, emparentada con el tropo y la antonomasia.​ (es)
  • L’allusion (substantif féminin), du latin ad : « vers », et de ludere : « jouer », soit allusio : « jeu verbal », est une figure de style qui consiste à évoquer, sans les nommer explicitement, des personnes, des événements (allusion historique), des faits ou des textes supposés connus. (fr)
  • Een allusie, toespeling of zinspeling is een stijlfiguur waarbij naar een algemeen feit, een bekende persoon, een bekende gebeurtenis, een bekende tekst enz. wordt verwezen, met gebruikmaking van indirecte verwijzingen, woordspelingen etc., of (in het geval van aposiopesis) door naar het genoemde toe te werken maar het niet expliciet te noemen. Het betreft hier dus hoofdzakelijk allerlei vormen van insinueren. (nl)
  • Алю́зія (лат. allusio — натяк, жарт) — стилістична фігура, що містить указівку, аналогію чи натяк на певний історичний, міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовному мовленні. За матеріал при формулюванні аналогії чи натяку, що утворює алюзію, часто править загальновідомий історичний вислів або якась крилата фраза, наприклад: «Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено» тощо. Наприклад, назва твору Василя Барки "Жовтий князь" про голодомор в Україні є алюзією на біблійного вершника на жовтому коні з книги Об'явлення 6:8 (чалий = блідий жовтий): "І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, (uk)
  • Аллю́зия (лат. allusio «намёк, шутка») — стилистическая фигура, содержащая указание, аналогию или намёк на некий литературный, исторический, мифологический или политический факт, закреплённый в текстовой культуре или в разговорной речи. Материалом при формулировке аналогии или намёка, образующего аллюзию, часто служит общеизвестное историческое высказывание, какая-либо крылатая фраза или цитата из классической поэзии. Материал для аллюзий часто дают библейские сюжеты. Например, название фильма «В. Давыдов и Голиаф» отсылает к широко известному библейскому сюжету про Давида и Голиафа. (ru)
rdfs:label
  • تلميح (ar)
  • Aluze (cs)
  • Allusion (en)
  • Allusion (de)
  • Alusión (es)
  • Zehar-aipamen (eu)
  • Allusion (fr)
  • Allusione (it)
  • 引喩 (ja)
  • Allusie (nl)
  • Alusão (pt)
  • Aluzja (pl)
  • Аллюзия (ru)
  • Allusion (sv)
  • Алюзія (uk)
  • 引喻 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:associatedBand of
is dbo:associatedMusicalArtist of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is gold:hypernym of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License