| dbo:abstract
|
- El Sant Sudari de Torí també conegut com la Síndone de Torí, o el Llençol Sant és una tela de lli que mostra la imatge d'un home que presenta marques i traumes físics propis d'una crucifixió. Els catòlics diuen que és la imatge de Jesús després de la seva mort a la creu, basant-se en les propietats úniques i inexplicables per la ciència de la imatge i en totes les dades que la imatge aporta. Actualment, aquesta relíquia aqueiropoiet és a la capella Reial de la catedral de Sant Joan Baptista, a Torí (Itàlia). Moltes persones creuen que es tracta de la mateixa tela que cobrí Jesús de Natzaret en el sepulcre, i que durant la resurrecció la seva efígie quedà gravada en les fibres. (ca)
- Turínské plátno je relikvie, o níž se zejména v katolické církvi traduje, že je plátnem, do kterého bylo krátce po ukřižování zahaleno tělo Ježíše Krista, poté co jej z kříže sňali Josef z Arimatie a Nikodém. Na plátně je pouhým okem viditelný otisk mužské postavy. Název plátna je odvozen od italského města Turín, kde je tato relikvie od roku 1578 uchovávána. (cs)
- كفن تورينو هي قطعة كتان يقال بأنها كانت الكساء الذي كفن به السيد المسيح أثناء دفنه. تم الاحتفاظ بهذه القطعة منذ عام 1578 في المصلى الملكي بكاتدرائية سان جيوفاني باتيستا في مدينة تورينو الإيطالية. مقاسات القطعة 4.42 م × 1.13 م. تظهر القطعة، من الأمام والخلف، ما يشبه وجه رجل نحيف غائر العينين. تحتوي الصور على علامات لندبات ولطخات يعتقد بأنها دم. ظهرت القطعة لأول مرة في عام 1354. في عام 1988 أقيمت بعض الاختبارات المستقلة باستخدام الكربون الإشعاعي أثبتت بأن القطعة قد تعود للفترة بين 1260 و1390 مما أشار إلى عدم صحة ذلك الاعتقاد، ولكن التحليلات الكيميائية التالية والاختبارات الأخرى اللاحقة اقترحت بأن القطعة قد تعود للقرن الميلادي الأول. في ديسمبر 2009 قال باحثون من جامعة القدس العبرية إنهم وجدوا، وللمرة الأولى ما يعتقد بأنه قطعة من كفن من الحقبة التي عاش فيها المسيح، قائلين إنها «مهمة جدا،» لأن الفحوصات أثبتت أن الكفن الذي جاءت منه القطعة يعود لرجل مصاب بمرض الجذام. ويقول العلماء إن نسيج قطعة الكفن تلك التي عثر عليها مقبرة على أطراف مدينة القدس القديمة، أثار شكوكًا وتساؤلات حول «كفن تورينو،» الذي يعتقد كثير من الناس أنه استخدم لتكفين جسد المسيح. علمًا أن الكنيسة الكاثوليكية لم تدعي رسمَيا أن جسد المسيح قد دفن بهذا الكفن، مفضلة التركيز على المعاني التي يستلهمها اولئك الذين يطلعون عليه. اثار جدلًا واسعًا بين الباحثين والمؤرخين فوفقًا إلى دراسة قام بها خبراء إيطاليين من جامعة البوليتكنيك في تورينو سنة 2014 وجدوا أن كفن تورينو إلى ان أي الكفن الذي دُفن فيه يسوع بعد صلبه بحسب المعتقد المسيحي ويحمل آثار الصلب وملامح المسيح كما يُطلق عليه، يعود بالفعل إلى يسوع المسيح. يشار إلى ان العلماء استبعدوا احتمال ان يكون الكفن مزيفاً، أو انه يعود لشخص آخر وفقاً لما تثيره بعض وسائل الإعلام بين الحين والآخر. وتركز عمل الخبراء على تحديد العمليات الفيزيائية والكيمياوية القادرة على إنتاج لون مماثل للون الصورة المطبوعة على الكفن. وتوصلوا إلى ان بلوغ الدرجة نفسها من اللون والنسيج وعمق الآثار الموجودة على القماشة لا يمكن إنتاجها إلا بمساعدة أشعة ليزر فوق بنفسجية وهي تكنولوجيا بالطبع لم تكن معروفة في القرون الوسطى. بالمقابل ووفقا لعدد من الباحثين الذين شاركوا في الحفريات التي تمت في القدس، والاختبارات التي تبعتها، يعطي اكتشاف قطعة الكفن دليلا أكثر مصداقية على أن «كفن تورينو،» لا يعود للحقبة الرومانية حيث عاش المسيح، بل إلى حقبة لاحقة. وقال الدكتور شمعون غيبسون مدير بعثة الحفريات إن "بقايا الرجل الذي تم لفه بالكفن المكتشف تم تكفين جسده ورأسه بطرق تتفق مع شعائر الدفن التي كانت متبعة في تلك الحقبة،" لافتا إلى أن نسيج قطعة الكفن كان بدائيا ومختلف تماما عن نسيج كفن تورينو." (ar)
- Η Σινδόνη του Τορίνο ή Ιερά Σινδόνη είναι ένα κομμάτι ύφασμα πάνω στο οποίο είναι αποτυπωμένη η εικόνα ενός γενειοφόρου άνδρα, και η τοποθέτηση του πάνω στο ύφασμα πιστεύεται ότι ταιριάζει σε σώμα που έχει σταυρωθεί και τραυματιστεί. Έχει αποτελέσει πηγή διαμάχης μεταξύ της θρησκευτικής και της επιστημονικής κοινότητας για αιώνες, καθώς υποστηρίζεται ότι πρόκειται για το σάβανο στο οποίο εναποτέθηκε το σώμα του Ιησού Χριστού, μετά την αποκαθήλωσή του από τον Σταυρό, ενώ σύμφωνα με κάποιες επιστημονικές μελέτες αποτελεί ανθρώπινο κατασκεύασμα. Η Σινδόνη είναι ένα λινό ύφασμα κιτρινωπού χρώματος, διαστάσεων 4,3 μέτρων μάκρος και 1,1 μέτρων φάρδος, που φυλάσσεται από το 1578 στον καθεδρικό ναό του Τορίνο. Η ύφανση του είναι από ψαροκόκκαλο από ίνες λιναριού, υλικά που χρησιμοποιούνταν την εποχή του Ιησού Χριστού. Για την αυθεντικότητα και την προέλευσή της έχουν διατυπωθεί πολλές απόψεις. Επιστημονικές αναλύσεις και χρονολογήσεις του υφάσματος αναφέρονται από τα τέλη του 19ου αιώνα, όταν παρατηρήθηκε πως οι χρωματικοί τόνοι των εικόνων της Σινδόνης είχαν μάλλον το χαρακτήρα φωτογραφικών αρνητικών. Το 1988, τρεις ανεξάρτητες μελέτες που πραγματοποιήθηκαν σε εργαστήρια του Πανεπιστημίου της Οξφόρδης, της Αριζόνας και του Ινστιτούτου Τεχνολογίας της Ελβετίας αντίστοιχα, κατέληξαν στο συμπέρασμα πως πρόκειται για δημιούργημα που χρονολογείται την περίοδο 1290-1390. Με βάση τα αποτελέσματα των ερευνών, η Ρωμαιοκαθολική εκκλησία αποδέχτηκε τη Σινδόνη ως μη αυθεντική. Εντούτοις, το βασικό επιχείρημα κατά των παραπάνω μελετών έχει να κάνει με την αμφισβήτηση του τρόπου με τον οποίο έχει ληφθεί το δείγμα προς εξέταση και όχι της μεθόδου (radiocarbon dating) που χρησιμοποιήθηκε. Επιστήμονες υποστηρίζουν ότι τα αποτελέσματα των μελετών του 1988 προήλθαν από την ανάλυση του άκρου που χρησιμοποιήθηκε για τη χρονολόγηση και όχι του κύριου μέρους του υφάσματος. Όπως εξηγούν, η φωτιά που ξέσπασε το 1532 στο παρεκκλήσι όπου φυλασσόταν η Σινδόνη προκάλεσε φθορές στο ύφασμα, οι οποίες επιδιορθώθηκαν με την τοποθέτηση μπαλωμάτων από καινούριο ύφασμα. Μέρος του υφάσματος αυτού χρησιμοποιήθηκε για να προσδιοριστεί η χρονολογία του υφάσματος με τη μέθοδο της ραδιοχρονολόγησης. Όπως υποστηρίζεται, η φωτιά και η ανακατασκευή είχαν ως αποτέλεσμα την αλλαγή της ποσότητας του ραδιενεργού άνθρακα στο ύφασμα και γι' αυτό τα αποτελέσματα της ραδιοχρονολόγησης δε βρίσκονται σε συμφωνία με άλλες παρατηρήσεις, όπως η τεχνολογία παραγωγής λινού (linen technology production) και η χημεία των ινών (chemistry of fibers) που είχαν γίνει απευθείας στο κύριο μέρος του υφάσματος το 1978. Συγκεκριμένα, η τεχνολογία που χρησιμοποιήθηκε για την κατασκευή του υφάσματος, η χημική του σύνθεση, και η έλλειψη βανιλίνης στη λιγνίνη του υποδεικνύουν πολύ μεγαλύτερη ηλικία από αυτήν που αναφέρθηκε από τις αναλύσεις της ράδιοχρονολογησης, προκαλώντας εύλογα ερωτήματα για την εγκυρότητα του δείγματος που χρησιμοποιήθηκε. (el)
- La Mortintotuko de Torino (itale: Sindone di Torino, Sacra Sindone) estas mondfama tuko de linaĵo kiu nune konserviĝas en la katedralo de Torino, Italio, kaj kiun oni en religiaj komunikiloj tradicie konsideris la tuko, per kiu oni kovris la kadavron de Jesuo Kristo. Oni povas vidi sur la 4 m longa tuko bildon de vizaĝo kaj korpo de barba, ĉ. 175 cm alta viro. La aŭtenteco de la peco estas kontestata. Laŭ kelkaj, ĝi vere estis la mortintotuko, en kiu oni volvis la korpon de Jesuo. Laŭ aliaj asertoj, ĝi apartenas al la 23-a grandmajstro de templanoj, Jakob von Molay. Aliaj vidas en ĝi falsaĵon mezepokan. (eo)
- Das Turiner Grabtuch (italienisch Sindone di Torino, Sacra Sindone) ist ein 4,36 Meter langes und 1,10 Meter breites Leinentuch, das ein Ganzkörper-Bildnis der Vorder- und Rückseite eines Menschen zeigt. Das Tuch wird in der Ende des 17. Jahrhunderts erbauten Grabtuchkapelle des Turiner Doms aufbewahrt. Der Ursprung des Tuches und sein Aussehen sind der Gegenstand einer intensiven Debatte unter Theologen, Historikern und anderen Forschern. Es wird von vielen Gläubigen als das Tuch verehrt, in dem Jesus von Nazaret nach der Kreuzigung begraben wurde, und hat eine Reihe von Christusdarstellungen inspiriert.Die dokumentierte Ersterwähnung des Tuches fand im 14. Jahrhundert statt. Einer der zuständigen Bischöfe sprach sich gegen eine Anerkennung des Tuchs als Reliquie aus. Aus dem 14. Jahrhundert sind zudem weitere künstlerisch gestaltete Grabtücher bekannt, ebenso die zugehörige Technik einer Leinenmalerei mit Temperafarbe, die Abbildungen mit ungewöhnlichen transparenten Eigenschaften erzeugt. Die davon unabhängig erfolgten Radiokohlenstoffdatierungen von 1988 deuten ebenso auf einen Ursprung als mittelalterliches Artefakt aus dieser Zeit. Das Tuch verblieb im Eigentum verschiedener Adelsfamilien, zuletzt des Hauses Savoyen, und wurde erst im späten 20. Jahrhundert der katholischen Kirche übereignet. Die Verehrung des Tuches wurde insbesondere im späten 19. Jahrhundert intensiviert, nachdem erste fotografische Negative des Grabtuches ein plastisches und lebensnahes Abbild von hohem künstlerischen Wert erkennen ließen. Die weltweite Medienresonanz und das neuerwachte Interesse an dem Tuch machte es zu einem der am meisten untersuchten archäologischen Objekte überhaupt. Die Vielzahl der hochaufwändigen Untersuchungen wertete es im Gegensatz zu den meisten anderen historischen Objekten deutlich auf. Befürwortern seiner Echtheit gilt es als ein nicht von Menschen geschaffenes Bildnis ein Acheiropoieton. (de)
- Hil-oihal Santua, Maindire Santua, Turingo Hil-oihal Santua edo Turingo Maindire Santua, Italiako Turin hirian dagoen lihozko oihal bat da, gaur egun hiri horretako Hil-oihal Santuaren kaperan gorderik dagoena. (eu)
- Le suaire de Turin, ou linceul de Turin, est un drap de lin jauni de 4,42 mètres de long sur 1,13 mètre de large montrant l'image floue (de face et de dos) d'un homme présentant les traces de blessures compatibles avec un crucifiement. La représentation figurant certains détails de la Crucifixion de Jésus de Nazareth décrite dans les évangiles canoniques est l'objet de piété populaire et est considérée par l'Église catholique comme une icône. Certains croyants la vénèrent comme une relique insigne, le « Saint-Suaire ». Les premières mentions documentées et non contestées de ce drap proviennent de la collégiale de Lirey, en Champagne, dans la seconde moitié du XIVe siècle. Les ostensions de l'objet aux fidèles sont interdites à deux reprises par les évêques de Troyes, qui affirment avoir découvert le faussaire responsable de la supercherie. En 1390, le pape Clément VII publie une bulle autorisant l'ostension du linge, mais il défend que soient faites « les solennités en usage lorsqu'on montre une relique » et exige que la foule soit avertie qu'on ne montre pas l'objet en tant que relique, mais en tant que « figure ou représentation du suaire du Christ ». Après diverses pérégrinations, l'objet devient en 1453 la propriété du duc de Savoie Louis Ier ; à partir de la seconde moitié du XVe siècle, il est vénéré comme une relique de la Passion. Il est conservé depuis 1578 dans la chapelle de Guarini de la cathédrale Saint-Jean-Baptiste de Turin. L'essor de la photographie amène en 1898 Secondo Pia à publier une image du linceul dont le négatif offre toutes les qualités d'un positif, suscitant dès lors d'âpres débats sur l'authenticité du linceul et sa datation : le suaire de Turin devient l'« artéfact le plus étudié de l'histoire » pendant près d'un siècle. Les techniques modernes d'analyse relancent le sujet en 1978 avec une équipe de scientifiques du Shroud of Turin Research Project qui, le 18 avril 1981, conclut à l'impossibilité d'exclure que le suaire soit celui décrit dans les évangiles. En 1988, la datation par le carbone 14 fait consensus pour donner une origine médiévale du suaire (XIIIe – XIVe siècle), qui ne peut donc pas être qualifié comme une relique authentique. Dès leur publication, ces résultats sont acceptés par le pape Jean-Paul II et l'évêque de Turin. En 1998, le Pape Jean-Paul II qualifie le linceul de « provocation à l'intelligence » et invite les scientifiques à poursuivre leurs recherches (néanmoins, l'Église catholique, propriétaire du linceul depuis 1983, ne s'est jamais prononcée officiellement sur son authenticité). Les partisans de l'authenticité contestent la validité de l'échantillon ou les conditions de la datation au carbone 14, ou bien fondent leur argumentation sur des hypothèses, notamment une supposée image du linceul datant du XIIe siècle, des pièces de monnaie qui auraient été placées dans les orbites ou l'existence d'inscriptions qui figureraient sur le tissu. (fr)
- El Sudario de Turín —también conocido como la Síndone, la Sábana Santa o el Santo Sudario— es una tela de lino que muestra la imagen de un hombre que presenta marcas y traumas físicos propios de una crucifixión. El sudario mide 436 cm × 113 cm. Se custodia en Turín, en la capilla de la Sábana Santa —construida expresamente para ese fin a finales del siglo XVII (1668-1694), durante el reinado de Carlos Manuel I de Saboya, duque de Saboya—, una obra maestra del barroco italiano finalizada por Guarino Guarini que se encuentra dentro de un complejo de edificios que incluye la catedral, el palacio Real y el palazzo Chiablese. Los orígenes del sudario y su figura son objeto de debate entre científicos, teólogos, historiadores e investigadores. Algunos sostienen que el sudario es la tela que se colocó sobre el cuerpo de Jesucristo en el momento de su entierro, y que el rostro que aparece es el suyo. La Iglesia católica no ha manifestado oficialmente su aceptación o rechazo hacia el sudario, pero en 1958 el papa Pío XII autorizó la imagen en relación con la devoción católica hacia la Santa Faz de Jesús. Se puede considerar que la utilización de nuevas tecnologías en el estudio del sudario comienza en 1898, cuando un fotógrafo aficionado, Secondo Pia, observó que en los negativos de las tomas que había realizado se podía ver con más nitidez la imagen del cuerpo (Cf. sección ). En 1988 la Santa Sede autorizó la datación por carbono-14 de la sábana, que se realizó en tres laboratorios diferentes, y los tres laboratorios dataron la tela entre los siglos XIII y XIV (1260-1390). Sin embargo, en varios ocasiones se denunció que esta prueba no se llevó a cabo de forma correcta. (es)
- Taiséadach línéadaigh 4 mhéadar faoi mhéadar amháin a bhfuil imlíne de chruth colainne air é Taiséadach Torino.[fíoras?] Chreideadh roinnt gurbh íomhá bhréige de Íosa Críost a bhí ann. Is é an tuairim choitianta anois gurb ó aois Chríost a thagann sé, cé gurb ann dóibh siúd fós a cheapann gur samhail bhréige d'Íosa atá air. Déantar tagairt do thaiséadach a tógadh go Constantinople sa bhliain 944, ach ainneoin seo níl taifead iomlán ar a bhain dó ar feadh tréimhse fhada tar éis sin. Tháinig sé chun solais arís sna 1350dí ag Ridire Francach, agus bronnadh ar Phápa Pól é in 1983. Rinneadh dátú carbóin air sa bhliain 1988 agus bhraitheadar gur ón dara nó tríú céad déag a thagann sé, ach is léir anois gur ar phíosa ó imeall an taiséadaigh, píosa a cuireadh leis níos déanaí, a tógadh ar sampla a tástáladh. Sa tástáil is déanaí rinneadh iarracht a léiriú go bhféadfaí taiséadach mar é a chruthú sa lá atá inniu ann ach chruthaigh Paul Bromley i gcaint beagnach 2 uair a chloig nach féidir le heolaíocht uile an lae inniu cóip den taiséadach a athchruthú. (ga)
- The Shroud of Turin (Italian: Sindone di Torino), also known as the Holy Shroud (Italian: Sacra Sindone [ˈsaːkra ˈsindone] or Santa Sindone), is a length of linen cloth bearing the negative image of a man. Some describe the image as depicting Jesus of Nazareth and believe the fabric is the burial shroud in which he was wrapped after crucifixion. First mentioned in 1354, the shroud was denounced in 1389 by the local bishop of Troyes as a fake. Currently the Catholic Church neither formally endorses nor rejects the shroud, and in 2013 Pope Francis referred to it as an "icon of a man scourged and crucified". The shroud has been kept in the royal chapel of the Cathedral of Turin, in northern Italy, since 1578. In 1988, radiocarbon dating established that the shroud was from the Middle Ages, between the years 1260 and 1390. All hypotheses put forward to challenge the radiocarbon dating have been scientifically refuted, including the medieval repair hypothesis, the bio-contamination hypothesis and the carbon monoxide hypothesis. The image on the shroud is much clearer in black and white negative—first observed in 1898 by photographer Secondo Pia—than in its natural sepia color. A variety of methods have been proposed for the formation of the image, but the actual method used has not yet been conclusively identified. The shroud continues to be intensely studied, and remains a controversial issue among scientists and biblical scholars. (en)
- Kain Kafan dari Torino (Sindone di Torino atau Sacra Sindone) adalah sepotong kain yang memiliki gambaran seorang pria yang tampak telah disiksa secara fisik yang konsisten dengan siksaan penyaliban. Kain ini disimpan di kapel kerajaan di Katedral Santo Yohanes Pembaptis di kota Torino, Italia. Kain tersebut dipercaya oleh banyak orang sebagai kain kafan Yesus Kristus saat ia dimakamkan. (in)
- 聖骸布（せいがいふ、トリノの聖骸布、Holy Shroud）は、キリスト教の聖遺物の一つで、イエス・キリストが磔にされて死んだ後、その遺体を包んだとされる布。トリノのに保管されている。スペインのオビエドには、遺体の頭を包んでいたとされる（手拭い）が保管されている。イエス・キリストの風貌を写したという布には、聖ヴェロニカの聖骸布やマンディリオンなど複数あったといわれる。 (ja)
- La Sindone di Torino, nota anche come Sacra Sindone o Santa Sindone, è un lenzuolo di lino conservato nel Duomo di Torino, sul quale è visibile l'immagine di un uomo che porta segni interpretati come dovuti a maltrattamenti e torture compatibili con quelli descritti nella passione di Gesù. Molte persone identificano l'uomo con Gesù e il lenzuolo con quello usato per avvolgerne il corpo nel sepolcro. Il termine "sindone" deriva dal greco σινδών (sindon), che indicava un ampio tessuto, come un lenzuolo, e che se specificato poteva essere di lino di buona qualità o tessuto d'India. Anticamente il termine "sindone" era generico e non collegato alla sepoltura, ma oggi il termine è ormai diventato sinonimo del lenzuolo funebre di Gesù. Nel 1988, l'esame del carbonio-14 sulla Sindone, eseguito contemporaneamente e indipendentemente dai laboratori di Oxford, Tucson e Zurigo, ha datato la sindone in un intervallo di tempo compreso tra il 1260 e il 1390, periodo corrispondente all'inizio della storia della Sindone certamente documentata. Ciononostante, la sua autenticità continua a essere propugnata da una serie di autori. Le esposizioni pubbliche della Sindone sono chiamate ostensioni (dal latino ostendere, "mostrare"). Le ultime sono state nel 1978, 1998, 2000, 2010, 2013 (quest'ultima soltanto televisiva), dal 19 aprile al 24 giugno 2015 e l'11 aprile 2020 (anche quest'ultima solo televisiva, in occasione del sabato santo occorso durante la pandemia di COVID-19). (it)
- 토리노의 수의는 중세에 만들어진, 이탈리아 토리노의 세례자 요한 성당에 보관된 가로 약 4미터, 세로 약 1미터 길이의 천으로 예수의 장례식 때 사용되었다는 것을 기념하는 일종의 모조품이다. 상처 입은 남성의 형상이 있는 긴 천의 수의는 가짜로 판명되어 기독교 관련 작품이란 의견이 일반적이다. 일반적으로 11세기 서방기독교 형성 시기 이후에 성물 숭배와 순례 문화가 있었고, 이 기간에 형성된 여러 성물 작품 중 하나일 뿐이라고 말한다. 수의는 1354년에 발견된 후 다양한 논란이 있었으며, 1389년 트로이의 주교에 의해 가짜로 판명되었다. 토리노의 수의의 진위 여부에 대한 논란이 지속되어, 몇 차례 과학 조사가 이뤄지기도 했으며, 현재는 중세에 만들어진 가짜 작품이라는 것이 밝혀진 상태이다. 심지어는 만약 실제 수의라고 해도 새겨진 인물 모습이 예수인지는 여전히 불분명하다. 기독교 내부에서도 개신교회와 정교회는 대체로 작품 의견을 지지하고, 천주교에서 수의 의견을 지지하지도 안 하지도 않는 애매한 입장을 보인다. 일반적으로 과학적 분석을 따라 수의의 연대측정 결과를 근거로 14세기에 만들어졌다는 것이 밝혀진 상태이다. 학자들에 따라서는 중세 기독교의 침략전쟁인 십자군 전쟁으로 상처를 입은 이슬람교도들이 성물숭배가 유행한 중세 기독교인들을 조롱하기 위해서 만들었다는 주장을 하기도 한다. (ko)
- Całun Turyński – lniane płótno zawierające obraz dwustronnego (od przodu i od tyłu) odwzorowania postaci ludzkiej. Na materiale widoczne są liczne czerwone ślady. Przechowywany jest w Turynie, w kaplicy Świętego Całunu (la cappella della Sacra Sindone) katedry pw. św. Jana Chrzciciela. Pomimo że jest on jednym z najczęściej analizowanych naukowo przedmiotów w historii ludzkości, powstanie i charakter utrwalonego na płótnie obrazu stanowi wciąż dla współczesnej nauki zagadkę. Według tradycji chrześcijańskiej w płótno to został po śmierci owinięty Jezus Chrystus, a charakter i umiejscowienie śladów odpowiada opisowi jego ran w Ewangelii, co pokrywa się z wynikami interdyscyplinarnych badań całunu. Jedną z hipotez dotyczących powstania obrazu jest jego powstanie pod wpływem silnej energii pochodzącej z ciała. Kościół katolicki ani większość innych chrześcijańskich Kościołów i związków wyznaniowych nie określa, czy jest to naprawdę całun, w który owinięto Jezusa Chrystusa. Przez większość z nich zostało to zostawione osobistym osądom wierzących. Według oficjalnego stanowiska Kościoła katolickiego autentyczność całunu nie ma związku z prawdziwością nauczania Chrystusa. Nauka interdyscyplinarna zajmująca się badaniem całunu to syndologia (od włoskiego określenia Santa Sindone, czyli „święty całun”). (pl)
- De lijkwade van Turijn is een eeuwenoude relikwie binnen het katholicisme. Het is een linnen doek waarop vaag het beeld van een man te zien is met verwondingen aan de zichtbare hand, zoals ze zouden kunnen zijn ontstaan bij een kruisiging, evenals verwondingen op de rug, het hoofd en de knieën, die kunnen worden geïnterpreteerd als de gevolgen van een geseling, de doornenkroon en herhaaldelijk vallen. Volgens sommige christenen is de lijkwade het doek waarin Jezus werd gewikkeld en begraven nadat hij aan het kruis gestorven was. De eerste berichten over het bestaan van de lijkwade van Turijn dateren van halverwege de 14e eeuw. Vanaf het begin liet de Katholieke Kerk de verering van de lijkwade toe als een kunstzinnige voorstelling van Jezus; de Katholieke Kerk heeft ze echter nooit als een authentieke relikwie erkend. De lijkwade wordt bewaard in de Dom in Turijn. De relikwie wordt slechts bij uitzondering tentoongesteld. De meeste wetenschappers beschouwen de lijkwade als een knappe vervalsing uit de late middeleeuwen. Dit standpunt wordt onderbouwd met een koolstof-14-datering van het doek, uitkomend tussen circa 1260 en 1390. Het onderzoek dat tot deze conclusie leidde werd door drie onderzoeksinstituten onafhankelijk van elkaar uitgevoerd. Deze uitkomst komt overeen met de eerste aantoonbare schriftelijke vermelding van de lijkwade. Andere onderzoekers spreken dit tegen en stellen dat middeleeuwse kunstenaars niet over de kennis en technologie beschikten om een dergelijke vervalsing te maken. Volgens sommigen zijn bij de koolstof-14-datering vezels gedateerd die later aan de lijkwade zijn genaaid. In 2013 verscheen een publicatie waarin Italiaanse wetenschappers beweerden dat het originele deel van de Lijkwade van Turijn uit de periode tussen 280 v.Chr. en 220 n.Chr. stamt. (nl)
- O Sudário de Turim (em italiano: Sindone di Torino) ou Santo Sudário (em italiano: Sacra Sindone [ˈsaːkra ˈsindone] ou Santa Sindone) é um pedaço de pano de linho com o negativo da imagem de um homem. Alguns descrevem a imagem como representando Jesus de Nazaré e acreditam que o tecido é o mortalha fúnebre no qual ele foi envolto após a crucificação. Mencionado pela primeira vez em 1354, o sudário foi denunciado em 1389 pelo bispo de Troyes como sendo falso. Atualmente a Igreja Católica não endossa nem rejeita formalmente o sudário e, em 2013, o Papa Francisco referiu-se a ele como um "ícone de um homem flagelado e crucificado". O sudário é guardado na capela real do Catedral de Turim, no norte da Itália, desde 1578. Em 1988, uma datação por radiocarbono estabeleceu que o sudário datava da Idade Média, de entre 1260 e 1390. Todas as hipóteses apresentadas para desafiar a datação por radiocarbono foram cientificamente refutadas, incluindo a hipótese de reparação medieval, a da biocontaminação e a do monóxido de carbono. A imagem no sudário é muito mais clara em preto e branco negativo — observado pela primeira vez em 1898 — do que em sua cor sépia natural. Vários métodos têm sido propostos para a formação da imagem, mas o método real utilizado ainda não foi identificado de forma conclusiva. O sudário continua a ser intensamente estudado e permanece uma questão controversa entre cientistas e estudiosos bíblicos. O Sudário está guardado na Catedral de Turim, na Itália, desde o século XIV. Pertenceu desde 1357 à casa de Saboia que em 1983 o doou ao Vaticano. A peça é raramente exibida em público, sendo que a última grande exposição, feita em 2010, atraiu mais de dois milhões de fiéis. (pt)
- Тури́нская плащани́ца (итал. Sindone di Torino) — льняное полотно размером 4,37 на 1,11 метра с негативным изображением мужчины в полный рост, видами спереди и сзади, почитаемое как святыня католической и православной церквями. Многие христиане считают, что именно в это полотно завернули тело Иисуса Христа после смерти, однако официальные представители католической и православной церквей, признавая святость плащаницы, не делают прямых заявлений о её происхождении. В настоящее время плащаница хранится в соборе Святого Иоанна Крестителя в Турине. Документально впервые была зафиксирована в 1353 году во Франции. Результаты радиоуглеродного анализа 1988 года показали, что ткань плащаницы была создана в Средние века (в XIII или XIV веках). (ru)
- Turinsvepningen eller Svepeduken i Turin är en relik, en linneduk om 4,5 x 1,2 m, som sedan 1357 påstås vara Jesu liksvepning. Bilden på duken visar både framsidan och baksidan av en mansperson som bär spår av många skador. Tyget förvaras sedan medeltiden i katedralen Duomo di San Giovanni Battista i Turin. Svepeduken har sedan 1898 varit brett omdiskuterad och debatterad som den duk Jesu kropp sveptes i före gravläggningen. (sv)
- Туринська плащаниця — це лляне полотно прямокутної форми розміром 4,41×1,13 м. Полотно щільне і міцне, виткане з чистого льону, жовтуватого забарвлення. З 1534 р. підшите білим голландським полотном. Щільність переплетень тканини близько 34/100 мм.Тканина м’яка і легко складається. Вага близько 2,45 кг. По всій довжині полотна залишилися сліди підпалу, як би обрамлюючи видимий на ньому двійний відбиток Чоловіка — спереду і з боку хребта.На полотні зберігається відбиток / зображення померлого чоловіка внаслідок серії тортур, що закінчилися його розп'яттям. За традицією Плащаниця є тим полотном, про яке говорить Євангеліє, що послужило для того, щоб огорнути тіло Ісуса, знятого з хреста, і покласти у труну.Плащаниця представляє історію спасіння людства, яку Бог здійснив через хресну смерть та воскресіння свого Сина. Святе Полотно допомагає розважити та пізнати краще драматичний момент смерті Христа. Папа Іван Павло ІІ назвав Плащаницю «дзеркалом Євангелія». (uk)
- 都靈裹屍布（英語：Shroud of Turin），也稱為聖裹屍布（英語：Sacra Sindone）是一塊印有男性臉部面容及全身正反兩面痕跡的麻布，尺寸約長4.4公尺、寬1.1公尺，保存在意大利都灵主教座堂（又名施洗約翰大教堂）的薩伏伊王室神圣裹尸布小堂內。傳說為當時包裹耶穌屍體的麻布。 裹屍布於1354年首次被提及，然而在1389年被特鲁瓦主教譴責為贗品。目前，天主教會既沒有正式認可也沒有否定裹屍布的存在，2013年，教皇方濟各曾將其稱為「受鞭打和釘死在十字架上的人的象徵」。自1578年以來，裹屍布一直保存在都灵主教座堂的神圣裹尸布小堂中。 1988年，根據放射性碳定年法確定裹屍布來自中世紀，介於1260年和1390年之間製作。其他對於放射性碳測年的假說都已被科學駁斥，包括中世紀修復論，生物污染論和一氧化碳論。 裹屍布上的圖像是透過業餘攝影師於1898年沖洗的黑白底片首次觀察到的，比在其自然的棕褐色外觀還要清晰得多。目前已經提出了多種用於形成圖像的方法，但尚未最終確定所裹屍布使用的實際方法為何。目前裹屍布依然持續被研究，也成科學家和聖經學者中討論的爭議問題。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El Sant Sudari de Torí també conegut com la Síndone de Torí, o el Llençol Sant és una tela de lli que mostra la imatge d'un home que presenta marques i traumes físics propis d'una crucifixió. Els catòlics diuen que és la imatge de Jesús després de la seva mort a la creu, basant-se en les propietats úniques i inexplicables per la ciència de la imatge i en totes les dades que la imatge aporta. Actualment, aquesta relíquia aqueiropoiet és a la capella Reial de la catedral de Sant Joan Baptista, a Torí (Itàlia). Moltes persones creuen que es tracta de la mateixa tela que cobrí Jesús de Natzaret en el sepulcre, i que durant la resurrecció la seva efígie quedà gravada en les fibres. (ca)
- Turínské plátno je relikvie, o níž se zejména v katolické církvi traduje, že je plátnem, do kterého bylo krátce po ukřižování zahaleno tělo Ježíše Krista, poté co jej z kříže sňali Josef z Arimatie a Nikodém. Na plátně je pouhým okem viditelný otisk mužské postavy. Název plátna je odvozen od italského města Turín, kde je tato relikvie od roku 1578 uchovávána. (cs)
- Hil-oihal Santua, Maindire Santua, Turingo Hil-oihal Santua edo Turingo Maindire Santua, Italiako Turin hirian dagoen lihozko oihal bat da, gaur egun hiri horretako Hil-oihal Santuaren kaperan gorderik dagoena. (eu)
- Kain Kafan dari Torino (Sindone di Torino atau Sacra Sindone) adalah sepotong kain yang memiliki gambaran seorang pria yang tampak telah disiksa secara fisik yang konsisten dengan siksaan penyaliban. Kain ini disimpan di kapel kerajaan di Katedral Santo Yohanes Pembaptis di kota Torino, Italia. Kain tersebut dipercaya oleh banyak orang sebagai kain kafan Yesus Kristus saat ia dimakamkan. (in)
- 聖骸布（せいがいふ、トリノの聖骸布、Holy Shroud）は、キリスト教の聖遺物の一つで、イエス・キリストが磔にされて死んだ後、その遺体を包んだとされる布。トリノのに保管されている。スペインのオビエドには、遺体の頭を包んでいたとされる（手拭い）が保管されている。イエス・キリストの風貌を写したという布には、聖ヴェロニカの聖骸布やマンディリオンなど複数あったといわれる。 (ja)
- Turinsvepningen eller Svepeduken i Turin är en relik, en linneduk om 4,5 x 1,2 m, som sedan 1357 påstås vara Jesu liksvepning. Bilden på duken visar både framsidan och baksidan av en mansperson som bär spår av många skador. Tyget förvaras sedan medeltiden i katedralen Duomo di San Giovanni Battista i Turin. Svepeduken har sedan 1898 varit brett omdiskuterad och debatterad som den duk Jesu kropp sveptes i före gravläggningen. (sv)
- 都靈裹屍布（英語：Shroud of Turin），也稱為聖裹屍布（英語：Sacra Sindone）是一塊印有男性臉部面容及全身正反兩面痕跡的麻布，尺寸約長4.4公尺、寬1.1公尺，保存在意大利都灵主教座堂（又名施洗約翰大教堂）的薩伏伊王室神圣裹尸布小堂內。傳說為當時包裹耶穌屍體的麻布。 裹屍布於1354年首次被提及，然而在1389年被特鲁瓦主教譴責為贗品。目前，天主教會既沒有正式認可也沒有否定裹屍布的存在，2013年，教皇方濟各曾將其稱為「受鞭打和釘死在十字架上的人的象徵」。自1578年以來，裹屍布一直保存在都灵主教座堂的神圣裹尸布小堂中。 1988年，根據放射性碳定年法確定裹屍布來自中世紀，介於1260年和1390年之間製作。其他對於放射性碳測年的假說都已被科學駁斥，包括中世紀修復論，生物污染論和一氧化碳論。 裹屍布上的圖像是透過業餘攝影師於1898年沖洗的黑白底片首次觀察到的，比在其自然的棕褐色外觀還要清晰得多。目前已經提出了多種用於形成圖像的方法，但尚未最終確定所裹屍布使用的實際方法為何。目前裹屍布依然持續被研究，也成科學家和聖經學者中討論的爭議問題。 (zh)
- كفن تورينو هي قطعة كتان يقال بأنها كانت الكساء الذي كفن به السيد المسيح أثناء دفنه. تم الاحتفاظ بهذه القطعة منذ عام 1578 في المصلى الملكي بكاتدرائية سان جيوفاني باتيستا في مدينة تورينو الإيطالية. مقاسات القطعة 4.42 م × 1.13 م. تظهر القطعة، من الأمام والخلف، ما يشبه وجه رجل نحيف غائر العينين. تحتوي الصور على علامات لندبات ولطخات يعتقد بأنها دم. ظهرت القطعة لأول مرة في عام 1354. (ar)
- Das Turiner Grabtuch (italienisch Sindone di Torino, Sacra Sindone) ist ein 4,36 Meter langes und 1,10 Meter breites Leinentuch, das ein Ganzkörper-Bildnis der Vorder- und Rückseite eines Menschen zeigt. Das Tuch wird in der Ende des 17. Jahrhunderts erbauten Grabtuchkapelle des Turiner Doms aufbewahrt. (de)
- Η Σινδόνη του Τορίνο ή Ιερά Σινδόνη είναι ένα κομμάτι ύφασμα πάνω στο οποίο είναι αποτυπωμένη η εικόνα ενός γενειοφόρου άνδρα, και η τοποθέτηση του πάνω στο ύφασμα πιστεύεται ότι ταιριάζει σε σώμα που έχει σταυρωθεί και τραυματιστεί. Έχει αποτελέσει πηγή διαμάχης μεταξύ της θρησκευτικής και της επιστημονικής κοινότητας για αιώνες, καθώς υποστηρίζεται ότι πρόκειται για το σάβανο στο οποίο εναποτέθηκε το σώμα του Ιησού Χριστού, μετά την αποκαθήλωσή του από τον Σταυρό, ενώ σύμφωνα με κάποιες επιστημονικές μελέτες αποτελεί ανθρώπινο κατασκεύασμα. Η Σινδόνη είναι ένα λινό ύφασμα κιτρινωπού χρώματος, διαστάσεων 4,3 μέτρων μάκρος και 1,1 μέτρων φάρδος, που φυλάσσεται από το 1578 στον καθεδρικό ναό του Τορίνο. Η ύφανση του είναι από ψαροκόκκαλο από ίνες λιναριού, υλικά που χρησιμοποιούνταν την επο (el)
- La Mortintotuko de Torino (itale: Sindone di Torino, Sacra Sindone) estas mondfama tuko de linaĵo kiu nune konserviĝas en la katedralo de Torino, Italio, kaj kiun oni en religiaj komunikiloj tradicie konsideris la tuko, per kiu oni kovris la kadavron de Jesuo Kristo. Oni povas vidi sur la 4 m longa tuko bildon de vizaĝo kaj korpo de barba, ĉ. 175 cm alta viro. (eo)
- El Sudario de Turín —también conocido como la Síndone, la Sábana Santa o el Santo Sudario— es una tela de lino que muestra la imagen de un hombre que presenta marcas y traumas físicos propios de una crucifixión. El sudario mide 436 cm × 113 cm. Se custodia en Turín, en la capilla de la Sábana Santa —construida expresamente para ese fin a finales del siglo XVII (1668-1694), durante el reinado de Carlos Manuel I de Saboya, duque de Saboya—, una obra maestra del barroco italiano finalizada por Guarino Guarini que se encuentra dentro de un complejo de edificios que incluye la catedral, el palacio Real y el palazzo Chiablese. (es)
- Taiséadach línéadaigh 4 mhéadar faoi mhéadar amháin a bhfuil imlíne de chruth colainne air é Taiséadach Torino.[fíoras?] Chreideadh roinnt gurbh íomhá bhréige de Íosa Críost a bhí ann. Is é an tuairim choitianta anois gurb ó aois Chríost a thagann sé, cé gurb ann dóibh siúd fós a cheapann gur samhail bhréige d'Íosa atá air. (ga)
- Le suaire de Turin, ou linceul de Turin, est un drap de lin jauni de 4,42 mètres de long sur 1,13 mètre de large montrant l'image floue (de face et de dos) d'un homme présentant les traces de blessures compatibles avec un crucifiement. La représentation figurant certains détails de la Crucifixion de Jésus de Nazareth décrite dans les évangiles canoniques est l'objet de piété populaire et est considérée par l'Église catholique comme une icône. Certains croyants la vénèrent comme une relique insigne, le « Saint-Suaire ». (fr)
- The Shroud of Turin (Italian: Sindone di Torino), also known as the Holy Shroud (Italian: Sacra Sindone [ˈsaːkra ˈsindone] or Santa Sindone), is a length of linen cloth bearing the negative image of a man. Some describe the image as depicting Jesus of Nazareth and believe the fabric is the burial shroud in which he was wrapped after crucifixion. (en)
- 토리노의 수의는 중세에 만들어진, 이탈리아 토리노의 세례자 요한 성당에 보관된 가로 약 4미터, 세로 약 1미터 길이의 천으로 예수의 장례식 때 사용되었다는 것을 기념하는 일종의 모조품이다. 상처 입은 남성의 형상이 있는 긴 천의 수의는 가짜로 판명되어 기독교 관련 작품이란 의견이 일반적이다. 일반적으로 11세기 서방기독교 형성 시기 이후에 성물 숭배와 순례 문화가 있었고, 이 기간에 형성된 여러 성물 작품 중 하나일 뿐이라고 말한다. 수의는 1354년에 발견된 후 다양한 논란이 있었으며, 1389년 트로이의 주교에 의해 가짜로 판명되었다. 토리노의 수의의 진위 여부에 대한 논란이 지속되어, 몇 차례 과학 조사가 이뤄지기도 했으며, 현재는 중세에 만들어진 가짜 작품이라는 것이 밝혀진 상태이다. 심지어는 만약 실제 수의라고 해도 새겨진 인물 모습이 예수인지는 여전히 불분명하다. (ko)
- La Sindone di Torino, nota anche come Sacra Sindone o Santa Sindone, è un lenzuolo di lino conservato nel Duomo di Torino, sul quale è visibile l'immagine di un uomo che porta segni interpretati come dovuti a maltrattamenti e torture compatibili con quelli descritti nella passione di Gesù. Molte persone identificano l'uomo con Gesù e il lenzuolo con quello usato per avvolgerne il corpo nel sepolcro. (it)
- De lijkwade van Turijn is een eeuwenoude relikwie binnen het katholicisme. Het is een linnen doek waarop vaag het beeld van een man te zien is met verwondingen aan de zichtbare hand, zoals ze zouden kunnen zijn ontstaan bij een kruisiging, evenals verwondingen op de rug, het hoofd en de knieën, die kunnen worden geïnterpreteerd als de gevolgen van een geseling, de doornenkroon en herhaaldelijk vallen. Volgens sommige christenen is de lijkwade het doek waarin Jezus werd gewikkeld en begraven nadat hij aan het kruis gestorven was. (nl)
- Całun Turyński – lniane płótno zawierające obraz dwustronnego (od przodu i od tyłu) odwzorowania postaci ludzkiej. Na materiale widoczne są liczne czerwone ślady. Przechowywany jest w Turynie, w kaplicy Świętego Całunu (la cappella della Sacra Sindone) katedry pw. św. Jana Chrzciciela. Pomimo że jest on jednym z najczęściej analizowanych naukowo przedmiotów w historii ludzkości, powstanie i charakter utrwalonego na płótnie obrazu stanowi wciąż dla współczesnej nauki zagadkę. (pl)
- O Sudário de Turim (em italiano: Sindone di Torino) ou Santo Sudário (em italiano: Sacra Sindone [ˈsaːkra ˈsindone] ou Santa Sindone) é um pedaço de pano de linho com o negativo da imagem de um homem. Alguns descrevem a imagem como representando Jesus de Nazaré e acreditam que o tecido é o mortalha fúnebre no qual ele foi envolto após a crucificação. (pt)
- Тури́нская плащани́ца (итал. Sindone di Torino) — льняное полотно размером 4,37 на 1,11 метра с негативным изображением мужчины в полный рост, видами спереди и сзади, почитаемое как святыня католической и православной церквями. Многие христиане считают, что именно в это полотно завернули тело Иисуса Христа после смерти, однако официальные представители католической и православной церквей, признавая святость плащаницы, не делают прямых заявлений о её происхождении. В настоящее время плащаница хранится в соборе Святого Иоанна Крестителя в Турине. (ru)
- Туринська плащаниця — це лляне полотно прямокутної форми розміром 4,41×1,13 м. Полотно щільне і міцне, виткане з чистого льону, жовтуватого забарвлення. З 1534 р. підшите білим голландським полотном. Щільність переплетень тканини близько 34/100 мм.Тканина м’яка і легко складається. Вага близько 2,45 кг. По всій довжині полотна залишилися сліди підпалу, як би обрамлюючи видимий на ньому двійний відбиток Чоловіка — спереду і з боку хребта.На полотні зберігається відбиток / зображення померлого чоловіка внаслідок серії тортур, що закінчилися його розп'яттям. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}