| dbo:abstract
|
- Enric I (en alemany: Heinrich I), anomenat l'Ocellaire (der Vogler), (876-936), va ser duc de Saxònia des de 912 i Rei d'Alemanya des del 919. Va ser el primer rei de la Dinastia Otoniana al tron germànic, i es considera el fundador del regne d'Alemanya, que fins aleshores era conegut com la França Oriental. La seva gran afició era la caça, i va guanyar el seu sobrenom, ja que segons s'explica, quan el van anar a cercar per comunicar-li que havia estat escollit rei es trobava preparant les xarxes per caçar ocells. (ca)
- Jindřich I. Ptáčník (německy: Heinrich der Finkler nebo Heinrich der Vogler, 876 – 2. července 936) byl vévoda saský (912 – 936) a král východofranský (919 – 936), zakladatel tzv. saské, resp. Otonské dynastie králů a císařů Svaté říše římské, kterou znovu obnovil jeho syn Ota I. Veliký. (cs)
- هنري الصياد أو هاينريش الصياد أو هنري الأول الصياد (Henry I the Fowler) ((بالألمانية: Heinrich der Finkler) أو هاينريش دير فوجلر؛ (باللاتينية: Henricius Auceps) 876؛ 2 يوليو 936) حاكم دوقية ساكسونيا (بالإنجليزية:Duke of Saxony) عام 912 وملك ألمانيا مُنذ 919 وحتى وفاته. كان أول ملوك أسرة أوتونية الحاكمة، بحيث يُعتبر مؤسس أول دولة ألمانية في العصور الوسطى وأول ملوكها، كانت تُعرف ألمانيا حتى ذلك الوقت باسم مملكة الفرنجة الشرقية. يرجع سبب تسمية هنري الأول بلقب «الصياد» إلى ولعه الشديد بالصيد؛ حيث زعم أنه كان يُصلح شباك صيد الطيور عندما أطلعه الرسل على خبر تتويجه كملك. (ar)
- Ο Ερρίκος Α΄ ο Ορνιθοθήρας (Heinrich I., 876 - 2 Ιουλίου 936) ήταν δούκας της Σαξωνίας (912 - 936) και βασιλιάς της Γερμανίας (919 - 936), ο πρώτος από τη δυναστεία των Οθωνιδών. Ονομάστηκε ορνιθοθήρας γιατί ετοίμαζε τον κυνηγητικό του εξοπλισμό όταν έμαθε ότι ανακηρύχθηκε βασιλιάς. Γιος του Όθωνα του Επιφανούς δούκα της Σαξονίας και της Χέντβιχ των Ποπονιδών, κόρης του μαργράβου της Φραγκονίας και δισεγγονής του Καρλομάγνου.. Παντρεύτηκε (909) σε δεύτερο γάμο του τη Ματθίλδη, κόρη του κόμη της Βεστφαλίας, με την οποία έκανε τρεις γιους, ο μεγαλύτερος από τους οποίους ήταν ο αυτοκράτορας Όθων Α΄, και δύο κόρες που ακολούθησαν τον μοναχικό βίο. Διαδέχθηκε στη Σαξονία τον πατέρα του (912) και συνέχισε την ίδια επιθετική πολιτική επέκτασης του δουκάτου του, γι' αυτό ήρθε πολλές φορές σε διαμάχη με τους νότιους γείτονες του. (el)
- Henriko la 1-a, nomata Henriko la Birdisto, Geinrich I der fogeler (naskiĝinta ĉirkaŭ 876; mortinta la 2-an de julio 936 en Memleben) estis la unua reĝo de la Orientfranka imperio de la saksa dinastio Liudolfidoj ("Otto-idoj").La kromnomon "la Birdisto" aŭ "la Birdkaptisto" li ricevis ĉar, laŭ legendo, li estis ĉasanta birdojn ĝuste kiam lin atingis la sciigo ke li estis elektita reĝo. Li estis saĝa politikisto kaj armeestro. Dum lia estrado la Imperio plifortiĝis: estis okupita Lotaringio, germanoj ekis koloniigon de polabaj landoj. Por defendi teritorion de sia imperio kontraŭ nomadaj hungaroj li konstruis multajn burgojn (germane citadelo). Krome, Henriko la 1-a kreis fortan kavalerian armeon, kiu povis venki la hungaran en la . Lia filo estis Oto la 1-a, kiu poste iĝis imperiestro de la Sankta Romia Imperio. (eo)
- Heinrich I. (* um 876; † 2. Juli 936 in der Pfalz Memleben) aus dem Adelsgeschlecht der Liudolfinger war ab 912 Herzog von Sachsen und von 919 bis 936 König des Ostfrankenreiches. Der volkstümliche Beiname der Vogler ist erst ab dem 12. Jahrhundert belegt. Als zu Beginn des 10. Jahrhunderts wiederholte Ungarneinfälle und die Schwäche des spätkarolingischen Königtums das Ostfränkische Reich erschütterten, gelang es Heinrich durch geschickte Heiratsverbindungen, sich in Sachsen eine führende Stellung aufzubauen. Er nutzte hierzu den Umstand, dass Adelsfehden zwischen den mächtigen Aristokratenfamilien um die Vorherrschaft in den einzelnen Stammesgebieten des ostfränkischen Reiches zu einer Etablierung regionaler Mittelgewalten, der späteren Herzogtümer, führten. Anders als sein Vorgänger Konrad I. versuchte Heinrich als ostfränkischer König nicht mehr die Herrschaft im ganzen Reich auszuüben. Vielmehr konsolidierte er seine Herrschaft gegenüber den ostfränkischen Herzögen, den duces, durch Freundschaftsbündnisse und einen weitreichenden Verzicht in der Herrschaftsausübung außerhalb der etablierten, aber labilen Strukturen. Nach einem neunjährigen Waffenstillstand mit den Ungarn, den er zur Entwicklung umfangreicher Verteidigungsmaßnahmen nutzte, gelang ihm 933 ein Sieg gegen die lange Zeit als unbesiegbar geltenden Ungarn. In Abkehr von der karolingischen Praxis seiner Vorgänger wurde das Reich nach seinem Tod nicht mehr geteilt, sondern an seinen ältesten Sohn aus zweiter Ehe Otto vererbt, während der ältere Sohn Thankmar unberücksichtigt blieb. Die Zeit Heinrichs I. gehört zu den quellenärmsten des gesamten europäischen Mittelalters. Die erst Jahrzehnte nach seinem Tod verfassten ottonischen Geschichtswerke würdigen insbesondere Heinrichs Einung und Befriedung des Reiches nach innen und außen. Lange Zeit galt Heinrich als erster „deutscher“ König im „deutschen Reich“. Erst in der modernen Forschung setzte sich die Auffassung durch, dass das Deutsche Reich nicht durch einen Akt, sondern in einem lange währenden Prozess entstanden ist. Gleichwohl wird Heinrich darin weiterhin eine entscheidende Rolle zugemessen. (de)
- Henry the Fowler (German: Heinrich der Vogler or Heinrich der Finkler; Latin: Henricus Auceps) (c. 876 – 2 July 936) was the Duke of Saxony from 912 and the King of East Francia from 919 until his death in 936. As the first non-Frankish king of East Francia, he established the Ottonian dynasty of kings and emperors, and he is generally considered to be the founder of the medieval German state, known until then as East Francia. An avid hunter, he obtained the epithet "the Fowler" because he was allegedly fixing his birding nets when messengers arrived to inform him that he was to be king. He was born into the Liudolfing line of Saxon dukes. His father Otto I of Saxony died in 912 and was succeeded by Henry. The new duke launched a rebellion against the king of East Francia, Conrad I of Germany, over the rights to lands in the Duchy of Thuringia. They reconciled in 915 and on his deathbed in 918, Conrad recommended Henry as the next king, considering the duke the only one who could hold the kingdom together in the face of internal revolts and external Magyar raids. Henry was elected and crowned king in 919. He went on to defeat the rebellious dukes of Bavaria and Swabia, consolidating his rule. Through successful warfare and a dynastic marriage, Henry acquired Lotharingia as a vassal in 925. Unlike his Carolingian predecessors, Henry did not seek to create a centralized monarchy, ruling through federated autonomous stem duchies instead. Henry built an extensive system of fortifications and mobile heavy cavalry across Germany to neutralize the Magyar threat and in 933 routed them at the Battle of Riade, ending Magyar attacks for the next 21 years and giving rise to a sense of German nationhood. Henry greatly expanded German hegemony in Europe with his defeat of the Slavs in 929 at the Battle of Lenzen along the Elbe river, by compelling the submission of Duke Wenceslaus I of Bohemia through an invasion of the Duchy of Bohemia the same year and by conquering Danish realms in Schleswig in 934. Henry's hegemonic status north of the Alps was acknowledged by the kings Rudolph of West Francia and Rudolph II of Upper Burgundy, who both accepted a place of subordination as allies in 935. Henry planned an expedition to Rome to be crowned emperor by the pope, but the design was thwarted by his death. Henry prevented a collapse of royal power, as had happened in West Francia, and left a much stronger kingdom to his successor Otto I. He was buried at Quedlinburg Abbey, established by his wife Matilda in his honour. (en)
- Henrike I.a Saxoniakoa edo Henrike I.a Alemaniakoa (alemanez: Heinrich der Finkler edo Heinrich der Vogler; latinez: Henricius Auceps), Henrike Txori-ehiztaria izengoitiaz ezaguna (876 - , gaur egungo Saxonia-Anhalt, 936ko uztailaren 2a). Oto I.a Saxoniakoaren eta Hedwigaren semea eta Oto I.a Inperio Santuko enperadorearen aita. Saxoniako dukea izan zen 912tik hil zen arte eta Germaniako erregea 919tik hil zen arte. Saxoniar dinastiaren (otondarren dinastiaren) sortzailetzat jotzen da, eta Germaniako lehen estatuaren sortzaile eta lehen erregetzat ere bai (ordura arte Ekialdeko Frantzia —Francia Orientalis— edo Ekialdeko erresuma frankoa zeritzon lurralde horri). Oso ehizazalea izaki, Txorizalea izengoitia eman zioten, txoriak harrapatzeko sareak prestatzen ari baitzen mezulariak iritsi zirenean jakinaraztera errege izendatu behar zutela. Hogeita lau orduko erregealdian, erresumak zituen arazo nagusiei egin behar izan zien aurre: erresuma sendotu jauntxoen aurrean, eta eragin-eremua zabaldu Frankoniako dukeen aurrean (Lorrena beretu zuen, eta Bohemian esku hartu zuen). Gainera, bere erresumako iparraldearen eta ekialdearen kolonizazioa sustatu zuen, hungariarren, eslaviarren eta suediarren aurka. 912an bilakatu zen Saxoniako duke, aitaren heriotzaren ondoren, eta gobernatzaile trebea izan zen: Saxoniako dukerria indartzen lan egin zuen. Militar iaioa izan zen. Hungariarren razziei aurre egin behar izan zien behin eta berriro. 919an, hungariarrek Henrike I.aren armada garaitu zuten, eta zergak ordaintzera behartu zuten. 932an uko egin zion ordaintzeari, eta, 933an, germaniarrek hungariarrak garaitu zituzten lehen aldiz. Bere seme Oto I.a Handia izendatu zuen ondorengo, erresuma desegin ez zedin bera hil ondoren. Hil zenean, Germaniako tribu guztiak erresuma bakar batean bilduta zeuden. (eu)
- Enrique I, llamado el Pajarero (en alemán: Heinrich der Vogler; c. 876-2 de julio de 936), hijo de Otón I de Sajonia y padre de Otón I de Alemania y de Enrique I, duque de Baviera, fue duque de Sajonia desde 912 y rey de los Francos Orientales desde 919 hasta su muerte. Primero de la dinastía otoniana de reyes y emperadores alemanes, es generalmente considerado como el fundador y primer rey del Estado alemán medieval, conocido hasta entonces como Francia Orientalis. Un ávido cazador, obtuvo el sobrenombre de «el Pajarero» porque se dice que estaba fijando sus redes de caza de aves cuando los mensajeros llegaron a informarle que iba a ser rey. (es)
- Diúc na Sacsaine ab ea Anraí I nó Anraí I (Gearmáinis: Heinrich der Vogler nó Heinrich der Finkler; Laidin: Henricus Auceps) ó 912 agus Rí na bhFranc Thoir ó 919 go dtí a bhás sa bhliain 936. Mar an chéad rí neamh-Fhrancach ar an Fhranc Thoir, bhunaigh sé an ríshliocht Ottonach, agus meastar go ginearálta gurb é bunaitheoir an stát meánaoiseach Gearmánach (Latin: regnum Teutonicorum), ar a dtugtar an Fhrainc Thoir go dtí sin. Sealgóir díograiseach é, fuair sé an buafhocal "An Foghlaeir", toisc go líomhnaítear go raibh sé ag feistiú a chomhla-éan nuair a tháinig teachtairí a chur in iúl dó go raibh sé le bheith ina rí.Saolaíodh é mar bhall de líne uasal Ludolfinger, diúc na Sacsaine. Fuair a athair Otto I na Sacsaine bás sa bhliain 912 agus tháinig Anraí I i gcomharbacht air. Sheol an diúc nua éirí amach i gcoinne rí na Sacsaine den Fhrainc Thoir, Conrad I na Gearmáine, faoi chearta tailte i nDiúcacht Thúraingeach. Tháinig siad le chéile i 915 agus ar leaba a bháis sa bhliain 918, mhol Conrad Anraí mar an chéad rí eile, ag cur san áireamh gurb é an diúc an t-aon duine a d’fhéadfadh an ríocht a choinneáil le chéile in aghaidh ceannaircí inmheánacha agus ruathair seachtracha mhuintir na Maigiarach. Toghadh Anraí agus rinneadh rí de sa bhliain 919. Chuaigh sé ar aghaidh chun na ndiúc ceannairceach na Baváire agus na Suáibe a shárú, ag daingniú a riail. Trí chogaíocht rathúil agus pósadh ríoraíoch, fuair Anraí Lotharingia mar vasáilleach i 925. Murab ionann agus a réamhtheachtaithe Cairilínseacha, níor fhéach Anraí le monarcacht láraithe a chruthú, ag rialú trí comhdhiúcachtaí cónaidhmithe féinrialaitheacha ina ionad sin. Thóg Anraí córas fairsing daingniúcháin agus marcshluaite troma soghluaiste ar fud na Gearmáine chun bagairt na Maigiarach a neodrú agus sa bhliain 933 chloígh sé iad ag Cath Riade, cath a fearadh cois na habhann Unstrut, ag cur deireadh le hionsaithe na Maigiarach ar feadh an chéad 21 bliain eile agus as a dtáinig braistint náisiúntacht de chuid na Gearmáine. Leathnaigh Anraí mórcheannas na Gearmáine go mór san Eoraip nuair a fuair sé an ceann is fearr ar a gcéilí comhraicbhain na Slavaigh sa bhliain 929 ag Cath Lenzen feadh abhainn na hElbe, trí iallach a chur ar Diúc Wenceslaus I na Boihéime (Gearmáinis:Wenzel von Böhmen), trí ionradh ar Dhiúcacht na Boihéime sa bhliain chéanna, agus trí ríochtaí na Danmhairge i Schleswig a chur faoi smacht sa bhliain 934. D'admhaigh na ríthe Rudolph na Fraince Thiar agus Rudolph II na Burgúine Uachtaraí stádas ceannasach Anraí ó thuaidh de na hAlpa, a ghlac le háit tánaisteacht mar chomhghuaillithe sa bhliain 935. Phleanáil Anraí turas chun na Róimhe lena chorónú ina impire ag an Pápa, ach chuir a bhás cosc air. Chuir Anraí cosc ar thobchliseadh na cumhachta ríoga, mar a tharla san Fhranc Thiar, agus d’fhág sé ríocht i bhfad níos láidre dá chomharba Otto I. Cuireadh é i Mainistir Quedlinburg, a bhunaigh a bhean chéile Matilda ina onóir. (ga)
- Henri Ier de Saxe ou Henri Ier de Germanie (en allemand : Heinrich der Finkler ou Heinrich der Vogler ; en latin : Henricus Auceps), dit « Henri Ier l'Oiseleur » parce que passionné de chasse au faucon, est né en 876 et mort le 2 juillet 936 à Memleben (Thuringe). Duc de Saxe depuis 912, roi de Francie orientale (Germanie) de 919 à sa mort en 936, Henri est un ascendant des deux dynasties destinées à régner sur les territoires de l'Allemagne et de la France actuelles une grande partie du IIe millénaire, puisqu'il est le père d'Otton Ier († 973), premier empereur germanique, mais aussi le grand-père, du côté maternel, d'Hugues Capet. Il est par ailleurs l'un des arrière-grands-pères de Louis V, le dernier roi carolingien. (fr)
- Heinrich der Finkler (bahasa Latin: Henricius Auceps) (876 – 2 Juli 936) merupakan seorang dari tahun 912 dan dari tahun 919 sampai kematiannya. Dinasti Ottonian yang pertama dari raja dan kaisar Jerman, ia umumnya dianggap sebagai pelopor dan raja pertama di dalam negara Jerman pada abad pertengahan, yang dikenal kemudian sebagai . Seorang pemburu avid, ia memperoleh julukan "si pemburu burung" karena ia diduga sedang memperbaiki jaringan penangkap burung ketika utusan tiba untuk memberitahukannya bahwa ia akan menjadi seorang raja. (in)
- ハインリヒ1世（Heinrich I., 876年 - 936年7月2日）はザクセン朝の初代東フランク王（ドイツ王、在位：919年 - 936年）、元はザクセン公（在位：912年 - 936年）。それまでのフランク王国において行われてきた分割相続の慣例を廃し、世代を越えた永続的な国家領域を形成する基礎を築いた。また、マジャル人に対する防衛戦に成功し、北方のデーン人、東方の西スラヴ人と戦い、王国領土を拡張させた。 (ja)
- 하인리히 1세 또는 하인리히 매사냥꾼왕 (독일어: Heinrich der Finkler 또는 Heinrich der Vogler; 라틴어: Henricius Auceps) (873년 또는 876년 – 936년 1월 1일)은 912년부터 작센 공작, 919년부터는 독일 국왕이었다. 독일의 왕과 황제를 배출한 오토 왕가의 시조이며 프랑크 족이 아닌 최초의 독일 군주였다. 그는 일반적으로 중세 독일의 국가를 처음으로 열었던 첫 국왕으로 인정된다. 매 사냥을 즐겼으므로 매사냥꾼 왕 이란 별칭을 얻었다. 또한 그가 매 사냥을 하던 중에 왕으로 추대되었다 하여 매사냥꾼 왕이라는 별칭이 붙었다고 한다. 한편 꽃을 좋아한다 하여 꽃의 왕(The Plower)라는 별칭이 붙기도 했다. 그밖에 도시 건설왕이라는 별칭도 있다. 912년 아버지 오토의 뒤를 이어 작센공작이 되었고, 918년 아들이 없던 콘라두스 1세의 지명으로 왕위에 올랐다. 재임기간 중 로트링겐을 정벌하여 독일의 영토(로렌)에 편입시켰다. 로렌 정벌 이후 반발을 무마하기 위해 로트링겐의 왕이었던 기셀베르트와 협상, 기셀베르트에게 딸 마틸다를 주고, 기셀베르트를 로렌의 공작으로 임명하는 대신 기셀베르트는 하인리히의 종주권을 인정하게 되었다. 933년 헝가리인들의 침략을 격퇴하고 황제로 추대되었으나 이는 그의 대에 한한 것이었다. 그는 동프랑크 왕국 영토 동부에 요새를 건설하였고, 기병을 양성하여 군사력을 강화했다. 당시 왕권은 기초가 약했으며, 그는 재위 기간 중 동프랑크 내 귀족들의 반대와 반발에 직면하였다. 그러나 그는 전임자인 콘라두스 1세와는 달리 왕국 내에서의 권위를 행사하는 것은 포기하였다. 그는 자신의 직할 영지인 작센의 발전에 힘쓴 것이 지방 제후들의 호감을 사기도 했다. 죽기 전 그는 자신의 아들 오토 1세를 공동 국왕으로 선포하여 왕위를 성공적으로 계승시켰다. 한편 본부인의 아들 는 철저하게 배제시켰다. 그는 처음으로 독일국 또는 독일인의 왕이라는 명칭을 사용하였다. 그는 자신이 설립하였으며 첫 부인 마틸다가 묻힌 퀘들린 부르크 수도원에 안치되었다. 그는 두 딸을 통해 서프랑크의 카롤링거 왕 루이 4세의 외할아버지이자, 위그 카페의 외할아버지가 된다. (ko)
- Enrico I di Sassonia, noto anche come Enrico l'Uccellatore (in tedesco Heinrich der Vogler) a partire dal XII secolo (Memleben, 876 – Memleben, 2 luglio 936), fu duca di Sassonia dal 912 alla morte e re dei Franchi Orientali dal 919 alla morte. All'inizio del X secolo, quando le ripetute invasioni magiare e la debolezza della tarda regalità carolingia scossero il regno dei Franchi Orientali, Enrico riuscì a stabilire una posizione di primo piano in Sassonia attraverso abili legami matrimoniali. A questo scopo, approfittò delle faide nobiliari tra le potenti famiglie aristocratiche per la supremazia nelle singole aree tribali del regno dei Franchi Orientali, le quali portarono alla creazione di poteri intermedi regionali, i successivi ducati. A differenza del suo predecessore Corrado I di Franconia, Enrico, una volta sovrano, non tentò più di esercitare il dominio diretto sull'intero regno, ma piuttosto consolidò il suo dominio sui suoi duchi, i duces, attraverso patti di amicizia e una rinuncia di vasta portata nell'esercizio di governo in queste instabili strutture creatosi. Dopo una tregua di nove anni con i magiari, che sfruttò per sviluppare ampie misure difensive, riuscì, nella battaglia di Riade del 933, a sconfiggere questo popolo nomade, che erano stati a lungo considerati invincibili. In un allontanamento dalla pratica carolingia dei suoi predecessori, il regno non fu più diviso dopo la sua morte, e passò in toto al figlio maggiore frutto del suo secondo matrimonio, Ottone, mentre il figlio maggiore Tankmaro non fu preso in considerazione nella successione. L'epoca di Enrico I è caratterizzata da una lacunosità cronica di fonti che ha pochi riscontri nel Medioevo europeo. Le fonti ottoniane, scritte solo decenni dopo la sua morte, rendono particolare omaggio all'unificazione e alla pacificazione del regno da parte del Liudolfingio, sia internamente che esternamente. Per molto tempo, Enrico è stato considerato il primo re "tedesco" del "regno tedesco". Solo nella ricerca moderna è prevalsa l'opinione che il regno tedesco non nacque da un preciso atto, ma piuttosto da un lungo processo. Ciononostante, si ritiene che Enrico abbia avuto un ruolo decisivo in ciò. (it)
- Hendrik I de Vogelaar (Duits: Heinrich der Vogler/der Finkler, Latijn: Henricius Auceps) (rond 876 - Memleben, 2 juli 936) was vanaf 912 hertog van Saksen en vanaf 919 tot aan zijn dood koning van Duitsland. Hij was de grondlegger van de Ottoonse dynastie van Saksische koningen en keizers. Hij wordt algemeen gezien als de stichter en de eerste koning van de middeleeuwse Duitse staat, die voordien bekendstond als het Oost-Frankische Rijk. Als fervent jager verkreeg hij de bijnaam "de Vogelaar", naar men zegt omdat hij net zijn vogelnetten aan het repareren was toen hij de boodschap ontving dat hij tot koning was gekozen. (nl)
- Henryk I Ptasznik (niem. Heinrich der Vogler; ur. 876, zm. 2 lipca 936) – książę Saksonii 912–936, król Niemiec 919–936; z saskiej dynastii Ludolfingów. (pl)
- Henrik I av Sachsen (Henrik I Fågelfängaren), född 876, död 2 juli 936, var kung av Tyskland 919–936. Henrik Fågelfängaren var Sachsens förste kung av den Ottonska dynastin. Han var son till hertig Otto I av Sachsen och Hedvig av Babenberg. Henrik var gift med Sankta Matilda av Ringelheim, även kallad Matilda av Sachsen, dotter till greve och hans hustru . Henrik invaderade nordiska områden, där danskarna hade besegrat friserna, och Widukind av Corvey skriver i sin Rex gestae Saxonicae att den danske kungen var vasall under Henrik, som också införlivade områden som tillhört venderna, som tillsammans med danskarna attackerat Tyskland. Han erövrade också hertigdömet Bayern och kungadömet Lothringen. Dessa ärvdes av hans söner. (sv)
- Ге́нрих I Птицело́в (нем. Heinrich der Vogeler; ок. 876 — 2 июля 936, Мемлебен) — герцог Саксонии с 912 года, с 919 года — первый король Германии из Саксонской династии (Людольфингов). Во время своего правления Генрих проводил наступательную внешнюю политику. Талантливый правитель и искусный политик, он смог значительно укрепить Германское королевство, расширив его территорию за счёт присоединения Лотарингии. Для обороны от набегов венгров Генрих строил укреплённые поселения (бурги) и создал мощную конницу, что позволило ему добиться решающей победы при Риаде. Во время правления Генриха началось завоевание полабских славян. В результате его походов ряд славянских племён, земли которых прилегали к территории королевства, стали данниками короля Германии. На момент своей смерти Генрих был одним из самых могущественных правителей Европы. (ru)
- Henrique I da Germânia, o Passarinheiro (em alemão: Heinrich der Finkler ou Heinrich der Vogler, em latim: Henricius Auceps; 876 — Quedlimburgo, , Saxônia, 2 de julho de 936) foi duque da Saxônia a partir de 912 e rei dos germanos de 919 até a sua morte, em 936. Como o primeiro monarca não franco da Frância Oriental, ele estabeleceu a dinastia otoniana de reis e imperadores e é geralmente considerado o fundador do Estado medieval alemão. Conhecido como um ávido caçador, ele ganhou a alcunha de "o Passarinheiro" pois supostamente ele estava consertando suas redes de observação de pássaros quando os mensageiros chegaram para informá-lo que ele seria rei. Ele nasceu na linhagem de Liudolfing de duques saxões. Seu pai, Otão I da Saxônia, faleceu em 912 e Henrique logo o sucedeu. Como novo duque, ele lançou uma rebelião contra o rei da Frância Oriental, Conrado I da Germânia, pelo direito sobre as terras do Ducado de Turíngia. Os dois se reconciliaram em 915 e em seu leito de morte, em 918, Conrado recomendou Henrique para sucede-lo como rei, considerando-o como o único que seria capaz de manter o reino unido em face de divisões internas e agressões externas, como das tribos magiares. Henrique foi eleito e coroado rei da Germânia em 919. Ele então derrotou os duques rebeldes da Baviera e da Suábia, consolidando seu governo. Através da guerra e de um casamento dinástico, Henrique adquiriu a Lotaríngia como vassalo em 925. Ao contrário dos seus predecessores carolíngios, Henrique não buscou criar uma monarquia centralizada, governando através de um sistema federado de ducados tribais autônomos. O rei construiu diversas fortificações pelo império e formou uma tropa de cavalaria pesada para combater as incursões magiares em 933, derrotando-os decisivamente na Batalha de Merseburgo, encerrando assim os ataques húngaros após 21 anos e fomentando, no processo, o senso de nação na Alemanha. Henrique buscou sedimentar a hegemonia alemã na Europa ao derrotar os eslavos em 929 na Batalha de Lenzen, nas margens do Rio Elba, e depois submetendo Venceslau I ao invadir o Ducado da Boêmia, no mesmo ano, e depois conquistou os reinos dinamarqueses na região de Schleswig, em 934. O status hegemônico de Henrique ao norte dos alpes foi reconhecido pelos reis Raul de Frância Ocidental e Rodolfo II da Borgonha, com os dois aceitando uma condição de subordinação como aliados em 935. Henrique planejou uma expedição contra Roma para ser coroado imperador pelo papa, mas ele faleceu antes de começar os planejamentos. Em vida, Henrique evitou o colapso da autoridade real, como havia acontecido na Frância Ocidental, e deixou um reino poderoso para seu sucessor, Otão I. Ele foi sepultado na Abadia de Quedlimburgo, que tinha sido estabelecida por sua esposa, Matilde, em sua honra. (pt)
- Генріх I Птахолов (нім. Heinrich der Vogeler; близько 876 — 2 липня 936, Мемлебен) — герцог Саксонії з 912 року, король Східно-Франкського королівства (Німеччини) з 919 року, син Оттона I Ясновельможного, герцога Саксонії і Гедвіги фон Бабенберг. Перший король з Саксонської династії (Людольфінгів). Талановитий правитель і майстерний політик, Генріх значно зміцнив Східно-Франкське королівство. (uk)
- 捕鸟者海因里希一世（德語：Heinrich I der Vogler，约876年－936年7月2日），东法兰克国王（919年—936年在位），萨克森王朝创立者。原为萨克森公爵（912年起），传其得知当选國王时正在捕鸟，故得外号捕鸟者。亨利在法兰克尼亚公爵康拉德一世做东法兰克国王时经常发动叛乱。915年，亨利曾击败康拉德一世。然而康拉德一世却宽容地推荐亨利为王位继承者。作为妥协，亨利一世在成为国王後允许康拉德的弟弟、法兰克尼亚公爵埃贝哈德完全自治，以换取他不对王位做任何要求。 亨利一世在加冕时拒绝举行涂油礼或诸如此类的任何宗教仪式。因而在宗教意义上，亨利不是一位合法的国王。所以亨利一世的另一个外号叫“无柄之剑”。 亨利一世当政时期的特点是，一些部落公国的势力上升，它们以承认亨利一世为条件获得了种种特权，尤其是巴伐利亚和士瓦本公国。亨利一世主要依靠自己的领地进行统治。为抵御马扎尔人的入侵，亨利在萨克森东部兴建了许多城堡，组建骑兵。但亨利一世与馬扎爾人的战斗并非总能取得胜利，就在924年他还不得不向馬扎爾人求和并缴纳贡金。925年，亨利把洛林并入东法兰克王国。 亨利一世为最早侵袭斯拉夫人的日耳曼君主。他于928年渡过易北河，攻占了斯拉夫人的要塞此地后来发展为勃兰登堡。 933年，亨利一世在图林根的附近击败了馬扎爾人，打破了馬扎爾人不可战胜的神话，并暂时阻止了他们对德意志的侵袭。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Enric I (en alemany: Heinrich I), anomenat l'Ocellaire (der Vogler), (876-936), va ser duc de Saxònia des de 912 i Rei d'Alemanya des del 919. Va ser el primer rei de la Dinastia Otoniana al tron germànic, i es considera el fundador del regne d'Alemanya, que fins aleshores era conegut com la França Oriental. La seva gran afició era la caça, i va guanyar el seu sobrenom, ja que segons s'explica, quan el van anar a cercar per comunicar-li que havia estat escollit rei es trobava preparant les xarxes per caçar ocells. (ca)
- Jindřich I. Ptáčník (německy: Heinrich der Finkler nebo Heinrich der Vogler, 876 – 2. července 936) byl vévoda saský (912 – 936) a král východofranský (919 – 936), zakladatel tzv. saské, resp. Otonské dynastie králů a císařů Svaté říše římské, kterou znovu obnovil jeho syn Ota I. Veliký. (cs)
- هنري الصياد أو هاينريش الصياد أو هنري الأول الصياد (Henry I the Fowler) ((بالألمانية: Heinrich der Finkler) أو هاينريش دير فوجلر؛ (باللاتينية: Henricius Auceps) 876؛ 2 يوليو 936) حاكم دوقية ساكسونيا (بالإنجليزية:Duke of Saxony) عام 912 وملك ألمانيا مُنذ 919 وحتى وفاته. كان أول ملوك أسرة أوتونية الحاكمة، بحيث يُعتبر مؤسس أول دولة ألمانية في العصور الوسطى وأول ملوكها، كانت تُعرف ألمانيا حتى ذلك الوقت باسم مملكة الفرنجة الشرقية. يرجع سبب تسمية هنري الأول بلقب «الصياد» إلى ولعه الشديد بالصيد؛ حيث زعم أنه كان يُصلح شباك صيد الطيور عندما أطلعه الرسل على خبر تتويجه كملك. (ar)
- Enrique I, llamado el Pajarero (en alemán: Heinrich der Vogler; c. 876-2 de julio de 936), hijo de Otón I de Sajonia y padre de Otón I de Alemania y de Enrique I, duque de Baviera, fue duque de Sajonia desde 912 y rey de los Francos Orientales desde 919 hasta su muerte. Primero de la dinastía otoniana de reyes y emperadores alemanes, es generalmente considerado como el fundador y primer rey del Estado alemán medieval, conocido hasta entonces como Francia Orientalis. Un ávido cazador, obtuvo el sobrenombre de «el Pajarero» porque se dice que estaba fijando sus redes de caza de aves cuando los mensajeros llegaron a informarle que iba a ser rey. (es)
- Henri Ier de Saxe ou Henri Ier de Germanie (en allemand : Heinrich der Finkler ou Heinrich der Vogler ; en latin : Henricus Auceps), dit « Henri Ier l'Oiseleur » parce que passionné de chasse au faucon, est né en 876 et mort le 2 juillet 936 à Memleben (Thuringe). Duc de Saxe depuis 912, roi de Francie orientale (Germanie) de 919 à sa mort en 936, Henri est un ascendant des deux dynasties destinées à régner sur les territoires de l'Allemagne et de la France actuelles une grande partie du IIe millénaire, puisqu'il est le père d'Otton Ier († 973), premier empereur germanique, mais aussi le grand-père, du côté maternel, d'Hugues Capet. Il est par ailleurs l'un des arrière-grands-pères de Louis V, le dernier roi carolingien. (fr)
- Heinrich der Finkler (bahasa Latin: Henricius Auceps) (876 – 2 Juli 936) merupakan seorang dari tahun 912 dan dari tahun 919 sampai kematiannya. Dinasti Ottonian yang pertama dari raja dan kaisar Jerman, ia umumnya dianggap sebagai pelopor dan raja pertama di dalam negara Jerman pada abad pertengahan, yang dikenal kemudian sebagai . Seorang pemburu avid, ia memperoleh julukan "si pemburu burung" karena ia diduga sedang memperbaiki jaringan penangkap burung ketika utusan tiba untuk memberitahukannya bahwa ia akan menjadi seorang raja. (in)
- ハインリヒ1世（Heinrich I., 876年 - 936年7月2日）はザクセン朝の初代東フランク王（ドイツ王、在位：919年 - 936年）、元はザクセン公（在位：912年 - 936年）。それまでのフランク王国において行われてきた分割相続の慣例を廃し、世代を越えた永続的な国家領域を形成する基礎を築いた。また、マジャル人に対する防衛戦に成功し、北方のデーン人、東方の西スラヴ人と戦い、王国領土を拡張させた。 (ja)
- Hendrik I de Vogelaar (Duits: Heinrich der Vogler/der Finkler, Latijn: Henricius Auceps) (rond 876 - Memleben, 2 juli 936) was vanaf 912 hertog van Saksen en vanaf 919 tot aan zijn dood koning van Duitsland. Hij was de grondlegger van de Ottoonse dynastie van Saksische koningen en keizers. Hij wordt algemeen gezien als de stichter en de eerste koning van de middeleeuwse Duitse staat, die voordien bekendstond als het Oost-Frankische Rijk. Als fervent jager verkreeg hij de bijnaam "de Vogelaar", naar men zegt omdat hij net zijn vogelnetten aan het repareren was toen hij de boodschap ontving dat hij tot koning was gekozen. (nl)
- Henryk I Ptasznik (niem. Heinrich der Vogler; ur. 876, zm. 2 lipca 936) – książę Saksonii 912–936, król Niemiec 919–936; z saskiej dynastii Ludolfingów. (pl)
- Генріх I Птахолов (нім. Heinrich der Vogeler; близько 876 — 2 липня 936, Мемлебен) — герцог Саксонії з 912 року, король Східно-Франкського королівства (Німеччини) з 919 року, син Оттона I Ясновельможного, герцога Саксонії і Гедвіги фон Бабенберг. Перший король з Саксонської династії (Людольфінгів). Талановитий правитель і майстерний політик, Генріх значно зміцнив Східно-Франкське королівство. (uk)
- 捕鸟者海因里希一世（德語：Heinrich I der Vogler，约876年－936年7月2日），东法兰克国王（919年—936年在位），萨克森王朝创立者。原为萨克森公爵（912年起），传其得知当选國王时正在捕鸟，故得外号捕鸟者。亨利在法兰克尼亚公爵康拉德一世做东法兰克国王时经常发动叛乱。915年，亨利曾击败康拉德一世。然而康拉德一世却宽容地推荐亨利为王位继承者。作为妥协，亨利一世在成为国王後允许康拉德的弟弟、法兰克尼亚公爵埃贝哈德完全自治，以换取他不对王位做任何要求。 亨利一世在加冕时拒绝举行涂油礼或诸如此类的任何宗教仪式。因而在宗教意义上，亨利不是一位合法的国王。所以亨利一世的另一个外号叫“无柄之剑”。 亨利一世当政时期的特点是，一些部落公国的势力上升，它们以承认亨利一世为条件获得了种种特权，尤其是巴伐利亚和士瓦本公国。亨利一世主要依靠自己的领地进行统治。为抵御马扎尔人的入侵，亨利在萨克森东部兴建了许多城堡，组建骑兵。但亨利一世与馬扎爾人的战斗并非总能取得胜利，就在924年他还不得不向馬扎爾人求和并缴纳贡金。925年，亨利把洛林并入东法兰克王国。 亨利一世为最早侵袭斯拉夫人的日耳曼君主。他于928年渡过易北河，攻占了斯拉夫人的要塞此地后来发展为勃兰登堡。 933年，亨利一世在图林根的附近击败了馬扎爾人，打破了馬扎爾人不可战胜的神话，并暂时阻止了他们对德意志的侵袭。 (zh)
- Ο Ερρίκος Α΄ ο Ορνιθοθήρας (Heinrich I., 876 - 2 Ιουλίου 936) ήταν δούκας της Σαξωνίας (912 - 936) και βασιλιάς της Γερμανίας (919 - 936), ο πρώτος από τη δυναστεία των Οθωνιδών. Ονομάστηκε ορνιθοθήρας γιατί ετοίμαζε τον κυνηγητικό του εξοπλισμό όταν έμαθε ότι ανακηρύχθηκε βασιλιάς. (el)
- Henriko la 1-a, nomata Henriko la Birdisto, Geinrich I der fogeler (naskiĝinta ĉirkaŭ 876; mortinta la 2-an de julio 936 en Memleben) estis la unua reĝo de la Orientfranka imperio de la saksa dinastio Liudolfidoj ("Otto-idoj").La kromnomon "la Birdisto" aŭ "la Birdkaptisto" li ricevis ĉar, laŭ legendo, li estis ĉasanta birdojn ĝuste kiam lin atingis la sciigo ke li estis elektita reĝo. Lia filo estis Oto la 1-a, kiu poste iĝis imperiestro de la Sankta Romia Imperio. (eo)
- Heinrich I. (* um 876; † 2. Juli 936 in der Pfalz Memleben) aus dem Adelsgeschlecht der Liudolfinger war ab 912 Herzog von Sachsen und von 919 bis 936 König des Ostfrankenreiches. Der volkstümliche Beiname der Vogler ist erst ab dem 12. Jahrhundert belegt. (de)
- Henry the Fowler (German: Heinrich der Vogler or Heinrich der Finkler; Latin: Henricus Auceps) (c. 876 – 2 July 936) was the Duke of Saxony from 912 and the King of East Francia from 919 until his death in 936. As the first non-Frankish king of East Francia, he established the Ottonian dynasty of kings and emperors, and he is generally considered to be the founder of the medieval German state, known until then as East Francia. An avid hunter, he obtained the epithet "the Fowler" because he was allegedly fixing his birding nets when messengers arrived to inform him that he was to be king. (en)
- Henrike I.a Saxoniakoa edo Henrike I.a Alemaniakoa (alemanez: Heinrich der Finkler edo Heinrich der Vogler; latinez: Henricius Auceps), Henrike Txori-ehiztaria izengoitiaz ezaguna (876 - , gaur egungo Saxonia-Anhalt, 936ko uztailaren 2a). Oto I.a Saxoniakoaren eta Hedwigaren semea eta Oto I.a Inperio Santuko enperadorearen aita. Oso ehizazalea izaki, Txorizalea izengoitia eman zioten, txoriak harrapatzeko sareak prestatzen ari baitzen mezulariak iritsi zirenean jakinaraztera errege izendatu behar zutela. (eu)
- Diúc na Sacsaine ab ea Anraí I nó Anraí I (Gearmáinis: Heinrich der Vogler nó Heinrich der Finkler; Laidin: Henricus Auceps) ó 912 agus Rí na bhFranc Thoir ó 919 go dtí a bhás sa bhliain 936. Mar an chéad rí neamh-Fhrancach ar an Fhranc Thoir, bhunaigh sé an ríshliocht Ottonach, agus meastar go ginearálta gurb é bunaitheoir an stát meánaoiseach Gearmánach (Latin: regnum Teutonicorum), ar a dtugtar an Fhrainc Thoir go dtí sin. Sealgóir díograiseach é, fuair sé an buafhocal "An Foghlaeir", toisc go líomhnaítear go raibh sé ag feistiú a chomhla-éan nuair a tháinig teachtairí a chur in iúl dó go raibh sé le bheith ina rí.Saolaíodh é mar bhall de líne uasal Ludolfinger, diúc na Sacsaine. Fuair a athair Otto I na Sacsaine bás sa bhliain 912 agus tháinig Anraí I i gcomharbacht air. (ga)
- 하인리히 1세 또는 하인리히 매사냥꾼왕 (독일어: Heinrich der Finkler 또는 Heinrich der Vogler; 라틴어: Henricius Auceps) (873년 또는 876년 – 936년 1월 1일)은 912년부터 작센 공작, 919년부터는 독일 국왕이었다. 독일의 왕과 황제를 배출한 오토 왕가의 시조이며 프랑크 족이 아닌 최초의 독일 군주였다. 그는 일반적으로 중세 독일의 국가를 처음으로 열었던 첫 국왕으로 인정된다. 매 사냥을 즐겼으므로 매사냥꾼 왕 이란 별칭을 얻었다. 또한 그가 매 사냥을 하던 중에 왕으로 추대되었다 하여 매사냥꾼 왕이라는 별칭이 붙었다고 한다. 한편 꽃을 좋아한다 하여 꽃의 왕(The Plower)라는 별칭이 붙기도 했다. 그밖에 도시 건설왕이라는 별칭도 있다. (ko)
- Enrico I di Sassonia, noto anche come Enrico l'Uccellatore (in tedesco Heinrich der Vogler) a partire dal XII secolo (Memleben, 876 – Memleben, 2 luglio 936), fu duca di Sassonia dal 912 alla morte e re dei Franchi Orientali dal 919 alla morte. (it)
- Henrique I da Germânia, o Passarinheiro (em alemão: Heinrich der Finkler ou Heinrich der Vogler, em latim: Henricius Auceps; 876 — Quedlimburgo, , Saxônia, 2 de julho de 936) foi duque da Saxônia a partir de 912 e rei dos germanos de 919 até a sua morte, em 936. Como o primeiro monarca não franco da Frância Oriental, ele estabeleceu a dinastia otoniana de reis e imperadores e é geralmente considerado o fundador do Estado medieval alemão. Conhecido como um ávido caçador, ele ganhou a alcunha de "o Passarinheiro" pois supostamente ele estava consertando suas redes de observação de pássaros quando os mensageiros chegaram para informá-lo que ele seria rei. (pt)
- Ге́нрих I Птицело́в (нем. Heinrich der Vogeler; ок. 876 — 2 июля 936, Мемлебен) — герцог Саксонии с 912 года, с 919 года — первый король Германии из Саксонской династии (Людольфингов). Во время своего правления Генрих проводил наступательную внешнюю политику. Талантливый правитель и искусный политик, он смог значительно укрепить Германское королевство, расширив его территорию за счёт присоединения Лотарингии. Для обороны от набегов венгров Генрих строил укреплённые поселения (бурги) и создал мощную конницу, что позволило ему добиться решающей победы при Риаде. Во время правления Генриха началось завоевание полабских славян. В результате его походов ряд славянских племён, земли которых прилегали к территории королевства, стали данниками короля Германии. На момент своей смерти Генрих был одн (ru)
- Henrik I av Sachsen (Henrik I Fågelfängaren), född 876, död 2 juli 936, var kung av Tyskland 919–936. Henrik Fågelfängaren var Sachsens förste kung av den Ottonska dynastin. Han var son till hertig Otto I av Sachsen och Hedvig av Babenberg. Henrik var gift med Sankta Matilda av Ringelheim, även kallad Matilda av Sachsen, dotter till greve och hans hustru . Han erövrade också hertigdömet Bayern och kungadömet Lothringen. Dessa ärvdes av hans söner. (sv)
|
