| dbo:abstract
|
- Una simfonia és una composició musical, més aviat extensa, normalment composta per ser interpretada per una orquestra i que comprèn diversos moviments. Simfonia no es refereix a una forma musical específica (tot i que no són pas pocs els autors que encara la consideren una forma musical) sinó un gènere de la música orquestral per ser escoltada preferentment en una sala de concerts. En aquest sentit, la simfonia és un invent de la societat de la segona meitat del segle xviii, en ple classicisme, que respon a un pla tonal preestablert que admet una certa flexibilitat controlada, en la creació del qual va tenir un paper destacat Joseph Haydn. De totes maneres, aquest concepte, que és el més habitual des de la segona meitat del segle xviii fins a l'actualitat, no és l'únic que aquest mot ha tingut. Cal afegir-hi aquests, si més no:
* A l'antiga Grècia, el mot significava un interval consonant.
* A l'edat mitjana aquest mateix concepte (amb grafies diverses) de concordança fa que el mot denomini l'uníson. El mot castellà zanfona deriva d'aquest en referència a aquest instrument.
* També a l'edat mitjana el mot dona nom a un instrument de la família de la viola de roda.
* Durant els segles xvii i xvii, la simfonia era la composició instrumental que es col·locava al començament d'una òpera, d'un oratori o d'altres composicions en gèneres afins. Posteriorment això rebria el nom d'obertura. (ca)
- Symfonie je v klasické hudbě cyklická hudební forma sonátového typu, komponovaná pro větší až velké nástrojové obsazení (zpravidla symfonický orchestr). Sestává obvykle z několika odlišných částí. Ačkoli tento termín měl v minulosti, již od starého Řecka, mnoho významů, koncem 18. století získal význam, který je dnes běžný. K původně instrumentální symfonii té doby později přibyla možnost uplatnění dalších komponentů, např. sólového zpěvu a sborů (Beethovenova 9. symfonie, Mahlerova 2. symfonie), v moderní klasické hudbě pak nejrůznějších dalších přidružených souborů, např. souboru bicích nástrojů (8. symfonie Miloslava Kabeláče, skladby Krzystofa Pendereckého) a dalších ne zcela tradičních součástí, např. elektronických nástrojů (Philip Glass), původně nehudebních (John Cage, György Ligeti), industriálních, hlukových a ambientních zdrojů zvuku, digitálně zpracovaných zvuků nástrojů z obsazení klasického orchestru (Vladimír Hirsch) atd. Symfonie jsou notovány v hudební partituře, která obsahuje všechny nástrojové části, orchestrální hudebníci ovšem hrají z partitur, které obsahují pouze noty pro vlastní nástroj. Symfonická forma patří k nejnáročnějším hudebním útvarům jak z hlediska kompozičního, tak interpretačního, a je proto právem perlou a vrcholem v oboru skladatelského umění i umění koncertní interpretace. (cs)
- السِّيمْفُونِيَّة (بالإنجليزية: Symphony) هي مؤلَّف موسيقى يتكون من حركة واحدة على الأقل، ويكتب عادة من أجل الأوركسترا. وقد نشأ هذا النوع من التأليف الموسيقي في القرن الثامن عشر، ثم تطور علي أيدي بعض أعلام الموسيقى الكلاسيكية في القرن الثامن عشر والتاسع عشر، وأواسط القرن العشرين حتى استقرت على الشكل الحالي. ومنذ القرن الثامن عشر فقد تبلور البناء العام للسيمفونية ليكون من شقين وهما:
* حركات (بالإنجليزية: Movements): حيث غالبا ما تحتوي السيمفونية على 4 حركات، تبدأ بحركة سريعة على نمط سوناتا (بالإنجليزية: sonata) ثم تليها حركة ثانية بطيئة، ثم يتبعها حركة ثالثة إما تكون على نمط المنويت (بالفرنسية: minuet) أو على (بالإنجليزية: Ternary) - وقد تطورت لتصبح فيما بعد (بالإنجليزية: scherzo)- ثم تختتم السيمفونية بحركة سريعة على نمط روندو (بالإنجليزية: rondo) أو سوناتا أو الإثنين معا.
* آلات موسيقية (بالإنجليزية: Instrumental): تقوم الأوركسترا بعزف السيمفونية عليها، وتختلف أحجامها تبعا لنوع الأوركسترا.. (ar)
- Sinfonie oder Symphonie (von griechisch σύμφωνος sýmphōnos ‚zusammenklingend‘, ‚harmonisch‘) ist eine Bezeichnung für Instrumentalwerke von über die Jahrhunderte wechselnder Form und Besetzung.Im 18. Jahrhundert bildete sich die klassische Form der Sinfonie aus, die bis ins 20. Jahrhundert eine dominierende Stellung im Bereich der Orchestermusik behauptete.Hierbei handelt es sich um ein aus mehreren (meist drei oder vier, seltener fünf) Sätzen bestehendes Werk für Orchester ohne Solisten. Seit der 9. Sinfonie von Ludwig van Beethoven ist auch der Einsatz von Gesangstimmen (Solisten und/oder Chor) gebräuchlich, ohne jedoch die dominierende Funktion des Orchesters aufzugeben. (de)
- Η «συμφωνία» (αντιδάνειο από το ιταλικό «Sinfonia») είναι όρος της δυτικής μουσικής που χρησιμοποιείται από τις αρχές του 17ου αιώνα για να περιγράψει ορχηστρικά έργα μεταβαλλόμενης μορφής. Η επικρατέστερη σημασία του όρου σήμερα είναι αυτή της κλασικής συμφωνίας, δηλαδή ενός έργου για συμφωνική ορχήστρα σε τέσσερα συνήθως μέρη, που ακολουθεί το μορφολογικό πρότυπο της κλασικής σονάτας. Προς αποφυγή συγχύσεων, η προγενέστερη «συμφωνία» ως είδος οπερατικής εισαγωγής αποδίδεται στα ελληνικά με το ιταλικό της όνομα “Sinfonia” ή «Σινφόνια». (el)
- Simfonio estas muzika komponaĵo, ofte longa kaj kutime por orkestro. La termino "simfonio" ne devigas specifan formaton. Kvankam multaj simfonioj prezentas certan tonalon en kvar movimentoj, kun la unua en sonata formato, kaj tio estas ofte konsiderata de muzikaj teoriistoj kiel klasika strukturo de simfonio, eĉ kelkaj simfonioj de majstroj kiel Haydn, Mozart kaj Beethoven ne sin prezentas laŭ tia modelo. (eo)
- Sinfonia kamera-orkestrarentzat edo orkestra handiarentzat idatzitako musika lana da, oro har sonata forma duena. hiru mugimendukoak diren bitartean, sinfonia, sonata bezala, laukoa da. Baina badago salbuespen bat. Eta salbuespen hau, Beethovenen Bederatzigarren Sinfonia da, bost mugimendu baititu, azkenekoan, koruko kideak abesten hasten baitira. "Sinfonia Korala" bezala ere ezagutzen da sinfonia hau, aipaturiko arrazoiagatik. (eu)
- Una sinfonía es un tipo de composición musical extendida en la música clásica occidental y compuesta la mayoría de las veces para orquesta. Generalmente, está dividida en cuatro movimientos, cada uno con un momento y estructura diferente. En un principio, se interpretaban sin que tuviera relación con lo que se interpretara después. Aunque el término ha tenido muchos significados desde sus orígenes en la era griega antigua, a finales del siglo XVIII la palabra había adquirido el significado común en la actualidad: una obra que generalmente consta de múltiples secciones o movimientos distintos, a menudo cuatro, con el primer movimiento en forma sonata. La forma de la sinfonía ha variado con el tiempo entre el período clásico, el romántico y el siglo XX; por ejemplo, las contemporáneas de son de tres movimientos. El tamaño de la orquesta no es invariable para interpretar una sinfonía. En general, ha crecido con el tiempo: mientras una orquesta de cámara con un par de docenas de instrumentos es suficiente para interpretar una sinfonía de Joseph Haydn, una de Gustav Mahler puede requerir varios intérpretes más. Casi siempre se compone de una orquesta que consta de una sección de cuerdas (violín, viola, violonchelo y contrabajo), metales, instrumentos de viento-madera y percusión, que en conjunto hacen un número de treinta a cien músicos. Las sinfonías se anotan en una partitura musical, que contiene todas las partes de los instrumentos. Los músicos orquestales tocan con partes que contienen sólo la música escrita para su propio instrumento. Algunas sinfonías también contienen partes vocales, como por ejemplo, la Novena de Ludwig van Beethoven. Son famosas las sinfonías de Haydn, Wolfgang Amadeus Mozart y Beethoven en el período clásico. La sinfonía probablemente alcanzó su madurez con Beethoven. Sus sinfonías solían tener un primer movimiento Allegro de forma sonata, un movimiento lento (a veces en forma de tema y variaciones), un movimiento con ritmo ternario (usualmente un scherzo, anteriormente lo común era un minueto y trío), para finalizar con otro movimiento rápido (rondó). Existen sinfonías con un último movimiento escrito como forma sonata. Toma aspectos de las oberturas de las óperas francesas e italianas, su estructura sigue el modelo de Koch: allegro, andante y lírico, allegro homofónico. (es)
- Saothar ceolfhoirne, a thosaigh san 18ú céad bíodh is go raibh an téarma in úsáid roimhe sin le ciall eile. Sna siansaí clasaiceacha de chuid Haydn, Mozart, Beethoven is Schubert, bhí 4 ghluaiseacht, gluaiseacht mhear i bhfoirm sonáide, gluaiseacht mhall, minit nó scherzo, agus an críochcheol, go minic i bhfoirm sonáide cosúil leis na gcéad ghluaiseacht. Sa 19ú céad athraíodh an struchtúr seo cuid mhaith. Mar shampla, tá 5 ghluaiseacht i siansa fantaiseach de chuid Berlioz, mar a rinne Beethoven ina 9ú Siansa inar bhain sé feidhm as cór is amhránaithe aonair. Rinne cumadóirí eile a leithéid, Mahler go háirithe. Sa 20ú céad rinne cumadóirí athruithe móra eile sa struchtúr, agus chum Sibelius siansa aonghluaiseachta (a 7ú Siansa, 1924) ag an am céanna a bhí Stravinsky ag tabhairt an tsiansa chlasaicigh ar ais. (ga)
- Simfoni adalah , . Karya simfoni yang pertama adalah Simfoni no.41 gubahan raksasa musik klasik Wolfgang Amadeus Mozart. Simfoni terakhir Mozart yang dijuluki “Jupiter” ini menunjukkan puncak kematangan Mozart sebagai penggubah musik simfoni zaman klasik. Namun ada sebuah tema tersembunyi dari karya simfonik yang dipersembahkan malam itu. Tema tersebut adalah bahwa dua simfoni yang ditampilkan adalah karya simfoni terakhir dari masing-masing komposer, menunjukkan kematangan terakhir masing-masing komposer tersebut. (in)
- Une symphonie est une composition instrumentale savante, de proportions généralement vastes, comprenant plusieurs mouvements joints ou disjoints et faisant appel aux ressources de l'orchestre symphonique. Provenant étymologiquement du grec σύν (syn), signifiant avec et φωνή (phônê), signifiant voix ou son, le terme fait référence à la consonance des sons. Au Moyen Âge, la chifonie (ou chifoine) désigne un instrument, ancêtre de la vielle à roue, qui fait intervenir plusieurs cordes (donc plusieurs notes) simultanément. Au début du XVIe siècle, le terme s'étend aux œuvres polyphoniques destinées aux instruments, puis s'applique à toutes compositions instrumentales par opposition à la musique vocale. Ce n'est que dans le deuxième tiers du XVIIIe siècle, en pleine période de classicisme, que le genre est fixé dans son acception actuelle. (fr)
- A symphony is an extended musical composition in Western classical music, most often for orchestra. Although the term has had many meanings from its origins in the ancient Greek era, by the late 18th century the word had taken on the meaning common today: a work usually consisting of multiple distinct sections or movements, often four, with the first movement in sonata form. Symphonies are almost always scored for an orchestra consisting of a string section (violin, viola, cello, and double bass), brass, woodwind, and percussion instruments which altogether number about 30 to 100 musicians. Symphonies are notated in a musical score, which contains all the instrument parts. Orchestral musicians play from parts which contain just the notated music for their own instrument. Some symphonies also contain vocal parts (e.g., Beethoven's Ninth Symphony). (en)
- 交響曲（こうきょうきょく、英: Symphony、独: Sinfonie / Symphonie）は、管弦楽によって演奏される多楽章構成の大規模な楽曲である。シンフォニー、シンフォニア（伊: Sinfonia）とも呼ばれる。「管弦楽のためのソナタ」でもある。 原則として4つ程度の楽章によって構成され、そのうちの少なくとも1つの楽章がソナタ形式であることが定義であるが、特に近現代においては例外も多い。 (ja)
- Il termine sinfonia (dal greco συμφωνία, «suono») ha avuto, nella storia della musica, vari significati; in particolare ha indicato diverse forme musicali. L'accezione più comune della parola deriva dall'uso tardo settecentesco del classicismo viennese e della scuola di Mannheim, secondo il quale la Sinfonia è un brano orchestrale composto di più movimenti, di proporzioni abbastanza ampie e articolati secondo procedimenti ben precisi. Si basa sulla cosiddetta forma-sonata, per cui la sinfonia può essere definita la «sonata per orchestra». (it)
- ( 심포니는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 심포니 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 교향곡(交響曲, 심포니, symphony)은 악곡의 형식 중 하나이며, 흔히 관현악단을 위한 음악을 말한다. 많은 교향곡들은 네 악장으로 구성되어 있으며, 1악장은 소나타 형식으로 되어 있는데 음악학자들은 이런 것을 흔히 고전파 음악의 구조로 설명한다. 그러나 요제프 하이든, 볼프강 아마데우스 모차르트, 루트비히 판 베토벤 같은 고전파 대가들의 교향곡 중에도 이 형식을 따르지 않는 것도 있다. (ko)
- Een symfonie (Grieks: σύν sún = "samen, met", en φωνή phoné = "klank, geluid", letterlijk: "samenklank") is een drie- of vierdelige compositie die door een aantal instrumenten tegelijk wordt gespeeld. Als er één solo-instrument of een groep duidelijke solo-instrumenten is, heet het werk een concert, concertante symfonie of een concerto grosso. Echter, een symfonie kan wel solopartijen bevatten. Gewoonlijk heeft een symfonie een deel (meestal het eerste deel) dat is geschreven in de zogenaamde sonatevorm. (nl)
- Symfonia – (w klasycznym kształcie) to zazwyczaj trzy- lub czteroczęściowy utwór muzyczny na orkiestrę, popularny w XVIII, XIX i w pierwszej połowie XX wieku. Jest orkiestrowym odpowiednikiem sonaty. Skrócone symfonie przeznaczone dla mniejszych orkiestr to sinfonietty. (pl)
- Sinfonia é uma palavra de origem grega [συμφωνία] que significa "Todos os sons juntos" ([συμ = Syn] e [φωνία = fonia], sendo fonia o mesmo que fonos, aquele que produz qualquer coisa relativo ao som, haja vista as palavras membranofone, megafone e telefone). A palavra já existente sinfonia foi consolidada como conceito na música erudita a partir do barroco, evoluindo até emprestar a forma da sonata já existente, passando a apresentar características bastante diferentes do passado. No período clássico a sinfonia passou a ter três movimentos, sendo o segundo sempre um Adagio (lento). Após as contribuições de Ludwig van Beethoven, as sinfonias passaram a ter quatro movimentos. (pt)
- En symfoni (av grekiskans symphonia, Συμφωνία) är vanligtvis ett stort upplagt verk för symfoniorkester. Begreppet började användas i denna betydelse på 1700-talet. Fram till 1900-talet bestod symfonin oftast av fyra satser i ordningsföljden snabb sats, långsam sats, menuett eller scherzo och sist en snabb final. Sonatform kallas den form som första satsen av en traditionell symfoni alltid är byggd på. Även andra satsen och finalen kan ha sonatform. Nutida symfonier styrs inte av några formella regler utan kan ha valfritt antal satser, vanligast är en till fyra. Många symfonier saknar namn och heter enbart till exempel "Symfoni nr 2", men på 1900-talet blev det vanligt att ge symfonier beskrivande titlar, något som dock förekom sparsamt även tidigare (bland annat Beethovens "Pastoralsymfoni"). En symfoni med korta satser kallas för sinfonietta, 'liten symfoni'. (sv)
- Симфо́ния (др.-греч. συμφωνία — «созвучие, стройное звучание, стройность») — музыкальное произведение для оркестра. Как правило, симфонии пишутся для большого оркестра смешанного состава (симфонического), но существуют и симфонии для струнного, камерного, духового и других оркестров; в симфонию могут вводиться хор и сольные вокальные голоса. Известны и такие разновидности жанра, как симфония-концерт (для оркестра с солирующим инструментом) и концертная симфония (от двух до девяти солирующих инструментов), родственные по своему строению концерту. По аналогии могут принимать название «симфония», вместе с элементами жанровой структуры, произведения для хора (хоровая симфония) или инструмента (особенно органа, реже — фортепиано). Симфония может сближаться с другими музыкальными жанрами, образуя такие гибридные жанры, как симфония-сюита, симфония-фантазия, симфония-поэма, симфония-кантата. Классическая симфония (созданная композиторами венской классической школы) состоит, как правило, из четырёх частей, написанных в сонатной циклической форме; в XIX—XX веках широкое распространение получили композиции как с бо́льшим, так и с меньшим количеством частей. В академической музыке симфония занимает то же место, какое в литературе принадлежит драме или роману. Она дала название новому, неизвестному прежде составу оркестра и самой значительной области инструментальной музыки — широкому спектру её форм и жанров, объединяемых понятием «симфоническая музыка». (ru)
- 交響曲（Symphony）是古典音樂的乐曲型式，是包含多個乐章的大型管弦乐曲，一般是為管弦樂團創作，樂團的演奏樂器有弦樂器（包括小提琴、中提琴、大提琴、低音提琴）、木管樂器、銅管樂器及打擊樂器，編制在30至100人之間。交響曲多半會有四個乐章，第一樂章通常是奏鸣曲式。交響曲會有包括所有樂器的大譜表。而各樂器演奏家會有只對應各自樂器的樂譜。有些交響曲會包括人聲（例如貝多芬的第9號交響曲）。 (zh)
- Симфо́нія (від грец. συμφονία — «співзвуччя, злагоджене звучання, злагодженість») — жанр оркестрової музики, великий твір для оркестру. Класичні зразки симфонії написані для симфонічного оркестру і являють собою цикл з 4 частин, перша з яких пишеться в сонатній формі. Існують також симфонії для струнного, камерного, духового та інших складів оркестру. У симфонію може вводитись хор і сольні вокальні голоси. Відомі й такі різновиди жанру, як симфонія-концерт (для оркестру з сольним інструментом) і концертна симфонія (від двох до дев'яти сольних інструментів), схожі за будовою до концерту. За аналогією можуть приймати назву «симфонія», разом із елементами жанрової структури, твори для хору (хорова симфонія) чи інструменту (особливо органа, рідше — фортепіано). Симфонія може наближатись до інших музичних жанрів, утворюючи такі гібридні жанри, як симфонія-сюїта, симфонія-фантазія, симфонія-поема, симфонія-кантата. Класична симфонія (створена композиторами віденської класичної школи) складається, як правило, з чотирьох частин, написаних у ; у XIX—XX століттях широке розповсюдження мали композиції як і з більшою, так і з меншою кількістю частин. В академічній музиці симфонія займає те ж місце, що і в літературі належить драмі чи роману. Вона дала назву новому, невідомому до цього складу оркестру та найважливішій області інструментальної музики — широкому спектру її жанрів, об'єднаних під назвою «симфонічна музика». (uk)
|
| dbp:reference
|
- Temperley, Nicholas. 2001. "Sinfonietta." The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan. (en)
- LaRue, Jan. 1988. A Catalogue of 18th-Century Symphonies, i: Thematic Identifier. Bloomington, Indiana. (en)
- Vande Moortele, Steven. 2013. "'Two-dimensional' Symphonic Forms: Schoenberg's Chamber Symphony, Before and After". In The Cambridge Companion to the Symphony, edited by Julian Horton, 268–284. Cambridge Companions to Music. Cambridge and New York: Cambridge University Press. . (en)
- Macdonald, Hugh. 2001b. "Berlioz, Hector". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan. (en)
- Steinberg, Michael. 1995. The Symphony: A Listener's Guide. Oxford and New York: Oxford University Press. ; . (en)
- Marcuse, Sybil. 1975. Musical Instruments: A Comprehensive Dictionary. Revised edition. The Norton Library. New York: W. W. Norton. . (en)
- Eisen, Cliff, and Stanley Sadie. 2001. "Mozart : Wolfgang Amadeus Mozart". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan. (en)
- LaRue, Jan, Mark Evan Bonds, Stephen Walsh, and Charles Wilson. 2001. "Symphony". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan. (en)
- Prout, Ebenezer. 1895. Applied Forms: A Sequel to 'Musical Form', third edition. Augener's Edition, no. 9183. London: Augener. Facsimile reprint, New York: AMS Press, 1971. . (en)
- Anon. 2008. "Symphony." The Oxford Dictionary of Music, second edition, revised, edited by Michael Kennedy, associate editor Joyce Bourne. Oxford Music Online . (en)
- Anon. n.d. "Mannheim School". Encyclopædia Britannica . (en)
- Stein, Leon. 1979. Structure & Style: The Study and Analysis of Musical Forms, expanded edition. Princeton, New Jersey: Summy-Birchard Music. . (en)
- LaRue, Jan. 1959. "A Union Thematic Catalogue of 18th Century Symphonies". Fontes Artis Musicae 6:18–20. (en)
- Tawa, Nicholas E. From Psalm to Symphony: A History of Music in New England. Boston: Northeastern University Press. . (en)
- Bowman, Carl Byron. 1971. "The Ecclesiastiche Sinfonie of Adriano Banchieri ". Ph.D. diss. New York: New York University. (en)
- Libbey, Theodore. 1999. The NPR Guide to Building a Classical CD Collection, second edition. New York: Workman Publishing. (en)
- Webster, James, and Georg Feder. 2001. "Haydn, Joseph". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan. (en)
- Brown, Howard Mayer. 2001. "Symphonia". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan. (en)
- Kennedy, Michael. 2006a. "Sinfonietta". The Oxford Dictionary of Music, second edition, revised, Joyce Bourne, associate editor. Oxford and New York: Oxford University Press. (en)
- Jackson, Timothy L. 1999. Tchaikovsky, Symphony No. 6 . Cambridge Music Handbooks. Cambridge and New York: Cambridge University Press. ; . (en)
|
| rdfs:comment
|
- Sinfonie oder Symphonie (von griechisch σύμφωνος sýmphōnos ‚zusammenklingend‘, ‚harmonisch‘) ist eine Bezeichnung für Instrumentalwerke von über die Jahrhunderte wechselnder Form und Besetzung.Im 18. Jahrhundert bildete sich die klassische Form der Sinfonie aus, die bis ins 20. Jahrhundert eine dominierende Stellung im Bereich der Orchestermusik behauptete.Hierbei handelt es sich um ein aus mehreren (meist drei oder vier, seltener fünf) Sätzen bestehendes Werk für Orchester ohne Solisten. Seit der 9. Sinfonie von Ludwig van Beethoven ist auch der Einsatz von Gesangstimmen (Solisten und/oder Chor) gebräuchlich, ohne jedoch die dominierende Funktion des Orchesters aufzugeben. (de)
- Η «συμφωνία» (αντιδάνειο από το ιταλικό «Sinfonia») είναι όρος της δυτικής μουσικής που χρησιμοποιείται από τις αρχές του 17ου αιώνα για να περιγράψει ορχηστρικά έργα μεταβαλλόμενης μορφής. Η επικρατέστερη σημασία του όρου σήμερα είναι αυτή της κλασικής συμφωνίας, δηλαδή ενός έργου για συμφωνική ορχήστρα σε τέσσερα συνήθως μέρη, που ακολουθεί το μορφολογικό πρότυπο της κλασικής σονάτας. Προς αποφυγή συγχύσεων, η προγενέστερη «συμφωνία» ως είδος οπερατικής εισαγωγής αποδίδεται στα ελληνικά με το ιταλικό της όνομα “Sinfonia” ή «Σινφόνια». (el)
- Simfonio estas muzika komponaĵo, ofte longa kaj kutime por orkestro. La termino "simfonio" ne devigas specifan formaton. Kvankam multaj simfonioj prezentas certan tonalon en kvar movimentoj, kun la unua en sonata formato, kaj tio estas ofte konsiderata de muzikaj teoriistoj kiel klasika strukturo de simfonio, eĉ kelkaj simfonioj de majstroj kiel Haydn, Mozart kaj Beethoven ne sin prezentas laŭ tia modelo. (eo)
- Sinfonia kamera-orkestrarentzat edo orkestra handiarentzat idatzitako musika lana da, oro har sonata forma duena. hiru mugimendukoak diren bitartean, sinfonia, sonata bezala, laukoa da. Baina badago salbuespen bat. Eta salbuespen hau, Beethovenen Bederatzigarren Sinfonia da, bost mugimendu baititu, azkenekoan, koruko kideak abesten hasten baitira. "Sinfonia Korala" bezala ere ezagutzen da sinfonia hau, aipaturiko arrazoiagatik. (eu)
- Simfoni adalah , . Karya simfoni yang pertama adalah Simfoni no.41 gubahan raksasa musik klasik Wolfgang Amadeus Mozart. Simfoni terakhir Mozart yang dijuluki “Jupiter” ini menunjukkan puncak kematangan Mozart sebagai penggubah musik simfoni zaman klasik. Namun ada sebuah tema tersembunyi dari karya simfonik yang dipersembahkan malam itu. Tema tersebut adalah bahwa dua simfoni yang ditampilkan adalah karya simfoni terakhir dari masing-masing komposer, menunjukkan kematangan terakhir masing-masing komposer tersebut. (in)
- 交響曲（こうきょうきょく、英: Symphony、独: Sinfonie / Symphonie）は、管弦楽によって演奏される多楽章構成の大規模な楽曲である。シンフォニー、シンフォニア（伊: Sinfonia）とも呼ばれる。「管弦楽のためのソナタ」でもある。 原則として4つ程度の楽章によって構成され、そのうちの少なくとも1つの楽章がソナタ形式であることが定義であるが、特に近現代においては例外も多い。 (ja)
- Il termine sinfonia (dal greco συμφωνία, «suono») ha avuto, nella storia della musica, vari significati; in particolare ha indicato diverse forme musicali. L'accezione più comune della parola deriva dall'uso tardo settecentesco del classicismo viennese e della scuola di Mannheim, secondo il quale la Sinfonia è un brano orchestrale composto di più movimenti, di proporzioni abbastanza ampie e articolati secondo procedimenti ben precisi. Si basa sulla cosiddetta forma-sonata, per cui la sinfonia può essere definita la «sonata per orchestra». (it)
- ( 심포니는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 심포니 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 교향곡(交響曲, 심포니, symphony)은 악곡의 형식 중 하나이며, 흔히 관현악단을 위한 음악을 말한다. 많은 교향곡들은 네 악장으로 구성되어 있으며, 1악장은 소나타 형식으로 되어 있는데 음악학자들은 이런 것을 흔히 고전파 음악의 구조로 설명한다. 그러나 요제프 하이든, 볼프강 아마데우스 모차르트, 루트비히 판 베토벤 같은 고전파 대가들의 교향곡 중에도 이 형식을 따르지 않는 것도 있다. (ko)
- Een symfonie (Grieks: σύν sún = "samen, met", en φωνή phoné = "klank, geluid", letterlijk: "samenklank") is een drie- of vierdelige compositie die door een aantal instrumenten tegelijk wordt gespeeld. Als er één solo-instrument of een groep duidelijke solo-instrumenten is, heet het werk een concert, concertante symfonie of een concerto grosso. Echter, een symfonie kan wel solopartijen bevatten. Gewoonlijk heeft een symfonie een deel (meestal het eerste deel) dat is geschreven in de zogenaamde sonatevorm. (nl)
- Symfonia – (w klasycznym kształcie) to zazwyczaj trzy- lub czteroczęściowy utwór muzyczny na orkiestrę, popularny w XVIII, XIX i w pierwszej połowie XX wieku. Jest orkiestrowym odpowiednikiem sonaty. Skrócone symfonie przeznaczone dla mniejszych orkiestr to sinfonietty. (pl)
- 交響曲（Symphony）是古典音樂的乐曲型式，是包含多個乐章的大型管弦乐曲，一般是為管弦樂團創作，樂團的演奏樂器有弦樂器（包括小提琴、中提琴、大提琴、低音提琴）、木管樂器、銅管樂器及打擊樂器，編制在30至100人之間。交響曲多半會有四個乐章，第一樂章通常是奏鸣曲式。交響曲會有包括所有樂器的大譜表。而各樂器演奏家會有只對應各自樂器的樂譜。有些交響曲會包括人聲（例如貝多芬的第9號交響曲）。 (zh)
- السِّيمْفُونِيَّة (بالإنجليزية: Symphony) هي مؤلَّف موسيقى يتكون من حركة واحدة على الأقل، ويكتب عادة من أجل الأوركسترا. وقد نشأ هذا النوع من التأليف الموسيقي في القرن الثامن عشر، ثم تطور علي أيدي بعض أعلام الموسيقى الكلاسيكية في القرن الثامن عشر والتاسع عشر، وأواسط القرن العشرين حتى استقرت على الشكل الحالي. ومنذ القرن الثامن عشر فقد تبلور البناء العام للسيمفونية ليكون من شقين وهما: (ar)
- Una simfonia és una composició musical, més aviat extensa, normalment composta per ser interpretada per una orquestra i que comprèn diversos moviments. Simfonia no es refereix a una forma musical específica (tot i que no són pas pocs els autors que encara la consideren una forma musical) sinó un gènere de la música orquestral per ser escoltada preferentment en una sala de concerts. (ca)
- Symfonie je v klasické hudbě cyklická hudební forma sonátového typu, komponovaná pro větší až velké nástrojové obsazení (zpravidla symfonický orchestr). Sestává obvykle z několika odlišných částí. Ačkoli tento termín měl v minulosti, již od starého Řecka, mnoho významů, koncem 18. století získal význam, který je dnes běžný. K původně instrumentální symfonii té doby později přibyla možnost uplatnění dalších komponentů, např. sólového zpěvu a sborů (Beethovenova 9. symfonie, Mahlerova 2. symfonie), v moderní klasické hudbě pak nejrůznějších dalších přidružených souborů, např. souboru bicích nástrojů (8. symfonie Miloslava Kabeláče, skladby Krzystofa Pendereckého) a dalších ne zcela tradičních součástí, např. elektronických nástrojů (Philip Glass), původně nehudebních (John Cage, György Liget (cs)
- Una sinfonía es un tipo de composición musical extendida en la música clásica occidental y compuesta la mayoría de las veces para orquesta. Generalmente, está dividida en cuatro movimientos, cada uno con un momento y estructura diferente. En un principio, se interpretaban sin que tuviera relación con lo que se interpretara después. Toma aspectos de las oberturas de las óperas francesas e italianas, su estructura sigue el modelo de Koch: allegro, andante y lírico, allegro homofónico. (es)
- Saothar ceolfhoirne, a thosaigh san 18ú céad bíodh is go raibh an téarma in úsáid roimhe sin le ciall eile. Sna siansaí clasaiceacha de chuid Haydn, Mozart, Beethoven is Schubert, bhí 4 ghluaiseacht, gluaiseacht mhear i bhfoirm sonáide, gluaiseacht mhall, minit nó scherzo, agus an críochcheol, go minic i bhfoirm sonáide cosúil leis na gcéad ghluaiseacht. Sa 19ú céad athraíodh an struchtúr seo cuid mhaith. Mar shampla, tá 5 ghluaiseacht i siansa fantaiseach de chuid Berlioz, mar a rinne Beethoven ina 9ú Siansa inar bhain sé feidhm as cór is amhránaithe aonair. Rinne cumadóirí eile a leithéid, Mahler go háirithe. Sa 20ú céad rinne cumadóirí athruithe móra eile sa struchtúr, agus chum Sibelius siansa aonghluaiseachta (a 7ú Siansa, 1924) ag an am céanna a bhí Stravinsky ag tabhairt an tsiansa (ga)
- Une symphonie est une composition instrumentale savante, de proportions généralement vastes, comprenant plusieurs mouvements joints ou disjoints et faisant appel aux ressources de l'orchestre symphonique. Ce n'est que dans le deuxième tiers du XVIIIe siècle, en pleine période de classicisme, que le genre est fixé dans son acception actuelle. (fr)
- A symphony is an extended musical composition in Western classical music, most often for orchestra. Although the term has had many meanings from its origins in the ancient Greek era, by the late 18th century the word had taken on the meaning common today: a work usually consisting of multiple distinct sections or movements, often four, with the first movement in sonata form. Symphonies are almost always scored for an orchestra consisting of a string section (violin, viola, cello, and double bass), brass, woodwind, and percussion instruments which altogether number about 30 to 100 musicians. Symphonies are notated in a musical score, which contains all the instrument parts. Orchestral musicians play from parts which contain just the notated music for their own instrument. Some symphonies al (en)
- Sinfonia é uma palavra de origem grega [συμφωνία] que significa "Todos os sons juntos" ([συμ = Syn] e [φωνία = fonia], sendo fonia o mesmo que fonos, aquele que produz qualquer coisa relativo ao som, haja vista as palavras membranofone, megafone e telefone). (pt)
- En symfoni (av grekiskans symphonia, Συμφωνία) är vanligtvis ett stort upplagt verk för symfoniorkester. Begreppet började användas i denna betydelse på 1700-talet. Fram till 1900-talet bestod symfonin oftast av fyra satser i ordningsföljden snabb sats, långsam sats, menuett eller scherzo och sist en snabb final. Sonatform kallas den form som första satsen av en traditionell symfoni alltid är byggd på. Även andra satsen och finalen kan ha sonatform. Nutida symfonier styrs inte av några formella regler utan kan ha valfritt antal satser, vanligast är en till fyra. Många symfonier saknar namn och heter enbart till exempel "Symfoni nr 2", men på 1900-talet blev det vanligt att ge symfonier beskrivande titlar, något som dock förekom sparsamt även tidigare (bland annat Beethovens "Pastoralsymfon (sv)
- Симфо́нія (від грец. συμφονία — «співзвуччя, злагоджене звучання, злагодженість») — жанр оркестрової музики, великий твір для оркестру. Класичні зразки симфонії написані для симфонічного оркестру і являють собою цикл з 4 частин, перша з яких пишеться в сонатній формі. Існують також симфонії для струнного, камерного, духового та інших складів оркестру. У симфонію може вводитись хор і сольні вокальні голоси. Відомі й такі різновиди жанру, як симфонія-концерт (для оркестру з сольним інструментом) і концертна симфонія (від двох до дев'яти сольних інструментів), схожі за будовою до концерту. За аналогією можуть приймати назву «симфонія», разом із елементами жанрової структури, твори для хору (хорова симфонія) чи інструменту (особливо органа, рідше — фортепіано). Симфонія може наближатись до інш (uk)
- Симфо́ния (др.-греч. συμφωνία — «созвучие, стройное звучание, стройность») — музыкальное произведение для оркестра. Как правило, симфонии пишутся для большого оркестра смешанного состава (симфонического), но существуют и симфонии для струнного, камерного, духового и других оркестров; в симфонию могут вводиться хор и сольные вокальные голоса. Известны и такие разновидности жанра, как симфония-концерт (для оркестра с солирующим инструментом) и концертная симфония (от двух до девяти солирующих инструментов), родственные по своему строению концерту. По аналогии могут принимать название «симфония», вместе с элементами жанровой структуры, произведения для хора (хоровая симфония) или инструмента (особенно органа, реже — фортепиано). Симфония может сближаться с другими музыкальными жанрами, образу (ru)
|
